Тема 5.

35 с.

Етапи формування ринку:

Класичний вільний ринок – в якому держава не втручалась в ринкову економіку,
висапуючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усіх хто має самостійне джерело
доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;
Регульований ринок (середина XIX-50-ті рокиХХ ст..)- характеризувався
втручання держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля
монополії та захисту конкурентного середовища;
Соціально-орієнтований ринок, у якому крім механізмів регулювання, держава
бере на себе виконання функцій соціального захисту населення.

Функції ринку:
- регулювальна – ринок регулює всі економічні процеси- виробництво,
обмін,розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних
ресурсів на мікро та макрорівні за рахунок розширення або звужування попиту й
пропозиції.
- інформаційна – ринок через ціни інформує виробника, торговця про те що
вигідно виробляти й купувати, а що ні; скільки і чого треба запропонувати; на які верстви
населення треба орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.
- ціноутворювальна виявляється при встановленні цін на товари та послуги. За
допомогою цін виражаються різні економічні показники підприємницької діяльності. Ціна
має забезпечувати відшкодування витрат на виробництво товарів і послуг, оптимальну
прибутковість господарської діяльності, її ефективність.
- стимулювальна ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат,
підвищення якості та споживчих властивостей товарів.
-розподільна доходи виробників та споживачів у ринковій економіці
диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за
доходами.
-оздоровча (сануюча) ринок через конкуренцію очищає економічне середовище
від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші.
- контролююча полягає в тому, що за допомогою ринку здійснюється контроль
споживачів над виробництвом. Саме на ринку виявляється, наскільки потрібні суспільству
вироблені товари та послуги.
- інтегруюча ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи
формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави , так і в межах
світової економіки.

36 ст

Ринки класифікують за різними критеріями:

а) за об’єктами обміну
-товарний
-фінансовий
-ринок праці
б) за територіальною ознакою:
- місцеві
-регіональні
-національні
-світові
В) стосовно відповідності чинному законодавству:
 - легальні
- Негельні (тіньові)
г) стосовно способу формування:
- організований ринок;
- стихійний ринок.

Д) – ринок вільної конкуренції

- монополізований ринок
- регульований ринок

Характерні ознаки сучасного ринку:

- сучасний ринок є ринком покупців. Це такий стан ринку, при якому пропозиція
товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні.
- конкурентний характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб'єкт
виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів.
- стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції.

37 ст.
Структура ринку - це сукупність окремих ринків в межах національної економіки,
а також в межах світового господарства та його окремих регіонів, їх взаємозв’язок і
взаємодія між ними.

-домогосподарства- “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім

необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.
-підприємства – це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки. Воно є
суб'єктом господарювання; товаровиробником; організаційною формою господарювання;
тощо.
-держава – регулятор всіх дій на ринку. регулюючі функції держави в ринковій
економіці зводяться до трьох основних — законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.

Інфраструктура ринку - це система підприємств і організацій, які забезпечують

рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

38 ст.
Ринковий механізм - це механізм взаємозв’язку і взаємодії основних елементів
ринку, дії основних економічних законів ринку. Він формує ціни і здійснює розподіл
ресурсів, забезпечує взаємодію продавців і покупців з приводу визначення кількості й
якості товарів, структури виробництва.
Попит - це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на
ринку за певну ціну за певний проміжок часу.
Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукти, тим меншу його кількість
купуватимуть споживачі. І, навпаки, чим менша ціна продукту, тим більшу його кількість
купуватимуть. Отже, закон попиту відображує обернену залежність між ціною продукту і
величиною попиту.
Крива попиту – показує від'ємну пропорційну залежність між ціною Р(Price) і
кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити.
Закон попиту - це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар
підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменшується і навпаки (при
інших незмінних умовах).
 39 ст.
Чинники що впливають на попит:
Цінові:
швидкість грошей в обігу,
державні витрати,
процентні ставки або чистий експорт

Нецінові:
-доходи споживачів;
· місткість ринку;
· ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);
· ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів);
· смаки і уподобання;
· сподівання щодо майбутніх економічних умов;
· особливі фактори (погода і т. ін.).

Крива пропозиції- (S) - це крива, що показує, який обсяг товару можуть та

бажають виготовити та продати виробники за різними цінами в даний час. Ціна
(незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а пропозиція (залежна змінна) - на осі
абсцис.
Закон пропозиції- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції
збільшується у міру збільшення ціни на товар.

40 ст.
Чинники що впливають на пропзицію:
Цінові:
є зміна процентної ставки та зміна рівня цін.
Нецінові:
1) ціни на ресурси;
2) витрати виробництва;
3) технологія виробництва;
4) податки і дотації;
5) ціни на інші товари;
6) очікування зміни цін;
7) кількість продавців на ринку;
8) пора року.

Ціна – це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за

яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної
кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову
вартість одиниці товару.
- вільні ціни - це ціни, що визначаються підприємством (організацією) самостійно
з урахуванням попиту та пропозиції на продукцію.
- регульовані ціни - ціни, регульовані державними чи місцевими органами,
наділеними функціями ціноутворення
- Фіксовані ціни - обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна,
встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

41 ст.
Оптові ціни- ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших суб'єктів, що
хазяюють, незалежно від підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають,
продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання
всім покупцям, крім населення.
Біржова ціна - ціна на товари, цінні папери, яка складається під час біржової
торгівлі з урахуванням кон'юнктури ринку, співвідношень попиту і пропозицій на
біржових торгах.
Закупівельні ціни - ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають
свою продукцію державним та приватним, заготівельним, переробним та торговельним
фірмам.
Роздрібні ціни - це ціна, за якою товар продається в роздрібній торгівлі для
населення і деяких організацій.
Аукціонна ціна - ціна, що складається під час реалізації товарів на аукціонах у
процесі зміни початкової ціни, оголошеної аукціоністом у бік підвищення чи зниження.
Монопольна ціна - ціна, що встановлюється суб'єктом господарювання, що займає
монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення
прав споживача.

Ціна виконує такі функції:

- Обліково-аналітична полягає в тому, що за її допомогою виражаються в єдиній
грошовій формі різноманітні види ресурсів, витрат і результати, а також різні економічні
показники, які використовуються у господарській діяльності.
- Стимулювальна функція ціни полягає в тому, що ринкові ціни сприяють
заохоченню тих суб'єктів господарювання, які найбільш раціонально використовують свої
виробничі можливості для одержання найкращих кінцевих результатів тощо.\
- Розподільча функція ціни визначає розподіл і перерозподіл вартості суспільного
продукту та національного доходу, відшкодування витрат, утворення доходів у галузях,
суб'єктів господарювання і певних соціальних груп населення.
- Регулювальна функція ціни полягає в тому, що за допомогою цінової політики
держава забезпечує регулювання пропорцій суспільного відтворення і передусім між
виробництвом, споживанням і нагромадженням, між попитом і пропозицією та ін.
- Соціальна функція З цінами та їх зміною пов'язані структура та споживання благ і
рівнем послуг, витрати, рівень життя, прожиткового мінімуму, споживчий бюджет сім'ї.
Соціальна реакція людей до рівня цін, і його зміна уразлива і висока.

Конкуренція - економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за

найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків.
Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових
відносин.

42 ст.
Функції конкуренції
- регулювання
- мотивації
- контролюючу
- аллокаційну або функцію розміщення (від англ. allocation — розподіл,
розміщення)
- інноваційну й адаптаційну

Внутрішньогалузева конкуренція — це суперництво між окремими

підприємцями і фірмами однієї галузі щодо одержання прибутку.
Міжгалузева конкуренція – це економічна боротьба між підприємствами різних
галузей за одержання більшого прибутку.
 Міжнародна конкуренція — це економічна боротьба виробників різних країн на
світовому ринку.
Цінова конкуренція - один з видів конкуренції, пов'язаний з використанням цін
як засобу досягнення кращих економічних умов збуту, проникнення і завоювання ринку.
Прикладом цінової конкуренції є конкуренція між виробниками (продавцями)
однорідної або різної продукції; конкуренція між виробниками (продавцями) і
споживачами (покупцями).

Нецінова конкуренція - це конкуренція на основі якості. НТП створює широкі

можливості для нецінової конкуренції.
Прикладом нецінової конкуренції є (конкуренція якості) проявляється у випадку
реалізації продукції вищої якості за ціною звичайної, або за дещо вищою ціною, однак
різниця у цінах не відповідає різниці у якості (є меншою).

Недобросовісна конкуренція - незаконне копіювання форми, упаковки,

зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару
іншого підприємця, самовільне використання його імені; отримання, використання,
розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою
заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

Ринок досконалої конкуренції - це тип ринкової структури, якій притаманні такі

риси: дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в
загальному обсязі продажів чи споживання продукції; однорідність блага та вподобань;
прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;
відсутність вхідних і вихідних бар’єрів до ринку.

Ринок монополістичної конкуренції- це така ринкова структура, що відображає

положення фірми в умовах, у яких поєднуються економічні ознаки фірм-монополістів і
конкуренції. Ринок монополістичної конкуренції характеризується досить великим
ступенем конкурентної боротьби, що доповнюється невеликою часткою монопольної
влади.

Ринок олігополії - це тип побудови ринку, для якого характерна наявність

кількох великих постачальників і багатьох дрібних споживачів. Продукція на
олігополістичному ринку може бути як однорідною, так і диференційованою.

Ринок чистої монополії- це такий тип побудови ринку, на якому продукцію

пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних
покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з
галуззю.
 Прівняльна характеристика ринкових структур

Параметри Досконала Монополістична

Олігополія Монополія
ринків конкуренція конкуренція
Частик
підприємців Дуже багато Багато Декілька Одна
на ринку
Доступ до
Дуже легкий Досить легкий Істотний Заблокований
ринку
Контроль цін Обмежений
відсутній деякий значний
фірмою взаємозалежний
Виробництво
Роздрібна Місцеві
капіталомістких
Сільське торгівля, підприємства
Приклад продуктів (сталь,
господарство виробництво суспільного
автомобілі,
одягу, взуття користування
верстати)

44 ст.
Причини виникнення монополій:
Концентрація капіталу - це процес збільшення розмірів індивідуального
капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на
розширення виробництва.

Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання

або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи:

• монополія окремого підприємства- Це абсолютна монополія й існує вона рідко.
• монополія як угода- Вона дає можливість швидко створювати ситуацію, коли
продавці (виробники) виступають на ринку «єдиним фондом», зводячи нанівець
конкурентну боротьбу.
• монополія, що ґрунтується на диференціації продукту- створює ринок
монополістичної конкуренції.

За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють:

1) природну монополію - вид монополії, що займає привілейоване становище на
ринку в силу технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з ексклюзивним
володінням необхідними для виробництва ресурсами, вкрай високою вартістю або
винятковістю матеріально-технічної бази).

45 ст.

2) економічна монополія - яка є найбільш поширеною, виростає на основі

закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється
через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не

ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з
окремих питань: розподілу ринків збуту, рівня цін, квотування виробництва тощо.
 Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють
спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу
незалежність, члени синдикату втрачають комерційну.

Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і

комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати
підприємства різних галузей промисловості.

Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей

промисловості через систему контрольних пакетів акцій.

Конгломерат - це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним

фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не
пов'язаних між собою галузях.

Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і

виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових
операцій чи здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництва
морських каналів, портів, трубопроводів тощо).

Економічні наслідки діяльності монополій

Позитивні наслідки Негативні наслідки

більші можливості гігантських підприємств практика встановлення монопольних цін,
та їх об'єднань розвивати сучасне створення штучного дефіциту.
виробництво, фінансувати крупні науково-
дослідні лабораторії, отримувати нові гальмування науково-технічного прогресу.
наукові результати, впроваджувати новітні
техніку і технологію, здійснювати вкладання у гонитві за прибутком
перекваліфікацію працівників, а отже, крупними компаніями коштів у проекти,
пристосовуватися до рівня розвитку які дають найвищу віддачу, з вилученням
продуктивних сил, до структурних зрушень або істотним зменшенням при цьому
в економіці; інвестицій у важливіші з погляду широких
верств населення виробництва.
розширення масштабів планомірного й
організованого розвитку економіки, витрачання монополіями та олігополіями
свідомого регулювання економічної значних ресурсів для збереження і
системи внаслідок виникнення і розвитку зміцнення монополістичних позицій, влади
крупних господарських одиниць, (шляхом використання гіпертрофованої
координації їх діяльності; реклами, підкупу державних чиновників з
метою створення вигідної законодавчої
наявність змоги у гігантських підприємств бази, складнощі в отриманні від них
завдяки масовому виробництву економити малими і середніми фірмами дозволу на
на витратах виробництва, забезпечувати відповідний вид діяльності, встановлення
споживачів дешевими якісними товарами. такими чиновниками різних бар'єрів —
ліцензійних, патентних та ін.);

придушення конкуренції — важливої

рушійної сили економічного прогресу.
 46 ст.
Монопольна влада- це здатність підприємства призначати ціну вищу, ніж
граничні витрати, та отримувати додатковий прибуток.

Антимонопольна політика - економічна політика, спрямована на запобігання

монопольній діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції.

Моделі антимонопольної політики:

Американська спрямована на - заборону монополії незалежно від соціально-
економічних наслідків її діяльності.
Європейська спрямована на контролю за зловживаннями. За даного підходу до
уваги береться не структура галузі, а поведінка окремих господарюючих суб'єктів.

48 ст.
Підприємство- це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка
виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції,
виконанні робіт і наданні послуг.

Функції підприємства:
1) Виробнича структура характеризує долю окремих підрозділів в чисельності
працівників підприємства у випуску продукції, вартості основних фондів і т. д. Для
підприємств є важливим встановлення оптимальної виробничої структури.
2) Виробничо-технологічна функція — це забезпечення процесу виробництва
необхідними трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, упровадження
досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації та управління
виробництвом
3) Економічна функція полягає у маркетингових дослідженнях ринку товарів і послуг
з метою найбільш ефективної реалізації виготовленої продукції; здійсненні
господарських відносин з іншими суб'єктами ринку на основі договорів
(контрактів); найманні працівників і організації їхньої діяльності; розподілі та
використанні прибутку; сплати податків; інвестуванні тощо
4) Соціальна функція - це поліпшення умов праці, життя і здоров 'я, гарантії
обов'язкового медичного страхування всіх працівників підприємства та їх сімей;
забезпечення визначеної відповідно до закону кількості робочих місць для
працевлаштування неповнолітніх, інвалідів та інших категорій громадян, які
потребують соціального захисту.
5) Зовнішньоекономічна функція полягає у самостійному здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності підприємства відповідно до чинного
законодавства. Ця функція визначається місцем і роллю даного підприємства у
міжнародному поділу праці, зокрема, в таких формах його вияву, як предметній,
подетальній та технологічній спеціалізації, науково-дослідному співробітництві.

49 ст.
Фірма - це комерційна організація, націлена на отримання прибутку від своєї
діяльності.
За формою власності:
- Приватні що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта
господарювання (юридичної особи);
- колективні - підприємство, що діє на основі колективної власності
(підприємство колективної власності);
 - державні - що діє на основі державної власності;
- змішані (спільні)- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на
основі об'єднання майна різних форм власності).

Малі підприємства ПЕРЕВАГИ:

- Низькі витрати на управління (поєднання і заміщення професій, що сприяє найбільш
раціональному використанню робочого часу)
· Мале підприємництво сприяє розвитку науки і технічного прогресу
· Не потребують великого стартового капіталу
· Висока оборотність ресурсів
· Швидко реагує на потреби споживача

Великі підприємства НЕЛДОЛІКИ:

- не гнучкі й нездатні швидко оновлювати продукцію;
- вимагають для свого створення великих капіталовкладень і тривалого часу;
- потребують великої кількості робочої сили, що породжує низку соціальних,
транспортних, житлових та інших проблем;
- мають громіздку і часто неефективну систему управління.

50 ст.
Організаційно-првові форми:
Індивідуальні: Індивідуальний підприємець несе повну і необмежену відповідальність за
результати своєї діяльності всім своїм майном — у критичних ситуаціях воно може бути
конфісковане.

Товариства (партнерства) підприємство, організація або установа, заснована на засадах

угоди двох чи більше осіб (у тому числі юридичних) шляхом об'єднання фінансових
ресурсів і підприємницької діяльності, з метою одержання та розподілу прибутків, а також
розподілу ризику і збитків.

Акціонерні товариства (корпорації)- правова форма підприємницької діяльності,

відокремлена від конкретних осіб, які володіють корпорацією, за якої функції власності та
контролю поділені між акціонерами.

Види господарських товариств:

По́вне товари́ство — товариство, юридична особа, всі учасники якого проводять спільну
підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за
зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю- є господарське товариство, що має статутний

капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе
відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які
повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства,
у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал

якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе
відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності
учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному
установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька
учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його
зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за
законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в
діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

51 ст.
Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) — акціонерне товариство, яке має статутний
(складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і
несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Максимальна кількість
учасників (акціонерів) приватного акціонерного товариства обмежена, і не може бути
більшою від 100 осіб.

Публічне акціонерне товариство - акціонери можуть відчужувати належні їм акції без

згоди інших акціонерів та товариства товариство може здійснювати як публічне, так і
приватне розміщення акцій; при публічному розміщенні акцій акціонери не мають
переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством тощо.

Одноосібне володіння НЕДОЛІКИ:

- повна відповідальність підприємця
- обмежені фінасові можливості
- відсутність спеціалізованого менеджменту
- невизначеність термінів функціонування

Корпорація ПЕРЕВАГИ:- значні фінансові можливості

- обмежена відповідальність
- переваги великих розмірів корпорації
- тривалий час функціонування

53 ст.
Підприємництво - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська
діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання
прибутку. Підприємці — це люди, які займаються підприємництвом.
- як метод господарювання характерні такі основні ознаки: - самостійність і незалежність
господарюючих суб'єктів, господарський ризик; економічна відповідальність.

- як економічна категорія-відзеркалює виконаня підприємцем економічних функцій:

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне

використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з
урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва

Організаторська зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу,

менеджменту і реклами.

Творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню

техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Бізнес – це економічна діяльність суб’єкта (бізнесмена, підприємця) в умовах ринку з

метою отримання доходу шляхом випуску та реалізації товарів, робіт або послуг.

54 ст.
Суб’єкти бізнесу:
суб'єктами бізнесу можуть виступати громадяни, права яких не обмежені законом,
юридичні особи, які володіють різними видами власності, а також громадяни іноземних
держав і особи без громадянства - в межах повноважень, встановлених законодавством.
Отже, суб'єктами бізнесу можуть бути: дрібний власник, робітник, службовець,
кооператор, керуючий акціонерним товариством, орендатор, колективи об'єднань, спілок,
підприємств, фірм тощо.

Суб’єкти підприємницької діяльності:

індивідуальне підприємництво фізичних осіб (громадян);
підприємництво юридичних осіб.

Індивідуальна підприємницька діяльність здійснюється громадянином від свого імені і на

свій ризик.
Юридичними особами визначаються організації, які мають відокремлене майно, можуть
від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути
позивачами і відповідачами в суді. На відміну від фізичної особи, юридичні особи не є
живими істотами та існують незалежно від фізичних осіб, які їх утворили.

Риси підприємця:
1. організаційно-господарське новаторство;
2. готовність та здатність до ризику;
3. пошук нових можливостей та ініціативність;
4. орієнтація на ефективність та якість продукції і обслуговування;
5. майнова відповідальність та цілеспрямованість.

Принципами підприємницької діяльності: (Стаття44 закону України)

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і
споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та
інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на
продукцію та послуги відповідно до закону;
- вільного найму підприємцем працівників;
- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати
податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання
підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Усі вияви підприємництва можна згрупувати у такі види:

- виробниче підприємство - це будь-яка матеріальна, інтелектуальна, творча діяльність,
яка пов'язана з виробництвом продукції, товарів, наданням відповідних послуг,
створенням певних духовних цінностей.
- комерційне підприємництво характеризується діяльністю, яка пов'язана з операціями й
угодами з купівлі-продажу товарів і послуг. В цьому бізнесі підприємець виступає в ролі
торговця, комерсанта, який купляє товари для подальшого перепродажу.
- посередницьке підприємництво - підприємництво, у якому підприємець сам не робить
і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що пов'язує гнізда в процесі товарного
обміну, в товарно-грошових операціях
- фінансове підприємництво — це особливий вид комерційної діяльності, який
пов'язаний з купівлею-продажем національної й іноземної валют і цінних паперів.
- страхове підприємництво - полягає в тому, що підприємець відповідно до
законодавства та договору гарантує страхувальникові відшкодування збитку в результаті
непередбаченого лиха втрати майна, цінностей, здоров'я, життя та інших видів втрат за
певну плату при укладанні договору страхування, страхування полягає в тому, що
підприємець одержує страховий внесок, виплачуючи страховку тільки при визначених
обставинах.

55 ст.

Умови підприємницької діяльності:

- розвинута інфраструктура підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань
управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів
тощо);
- стабільна, науково обгрунтована економічна політика держави, в тому числі політика
підтримки підприємництва, передусім дрібного;
- державне регулювання економіки, насамперед за допомогою економічних важелів;
- раціональна економічна, зовнішньоекономічна політика, зокрема продумана політика
протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника.
- реальний плюралізм форм власності, тобто наявність різних типів та форм власності, які
визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою у
боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталу тощо.

Банкруство - процес, у якому індивід чи організація, нездатна розрахуватися із

кредиторами, за рішенням суду майно боржника розподіляється між кредиторами
відповідно до встановленої законом черговості виплати боргів кредиторам, таких як
податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута

Виділяють дві моделі підприємництва:

Класична модель підприємництва орієнтована на максимально ефективне використання
наявних ресурсів підприємства. Схема підприємницьких дій за такої моделі достатньо
проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вивчення можливостей досягнення
поставленої мети; використання тієї можливості, яка зможе забезпечити максимальну
віддачу від наявних ресурсів.
Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання будь-яких (у
межах закону) і насамперед нових управлінських рішень для підприємницької діяльності,
особливо коли бракує власних природних ресурсів. Схема дій за цієї моделі
підприємницької діяльності така: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього
середовища з метою пошуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка власних
ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів; аналіз
можливостей конкурентів; реалізація завдань згідно з вибраною концепцією.

Венчурне підприємництво - сфера підприємницької діяльності, пов’язана з реалізацією

ризикових проектів, ризикових інвестицій головним чином у сфері науково-технічних
новинок.

Інжиніринг- надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних

пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень,
виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної
документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і
технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та
пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими
послугами (роботами).

Лізинг - підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених

фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на
визначений строк лізингоодержувачу майна.

Технопа́рки — наймасштабніші інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються

умови, максимально сприятливі для науково-технічних інноваційних проектів,
виконуваних спільними зусиллями наукових центрів і промисловості.

Торговельна мережа - сукупність торговельних підприємств, що забезпечують рух

товарів у сферу кінцевого споживання.

Франчайзинг - це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами

(компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що
володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними
таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні
(франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.

Марчендайзинг - це комплекс заходів, метою якого є підвищення попиту на продукцію,

мистецтво представити товар у торговому залі. Ці заходи дозволяють сформувати у
споживачів позитивний імпульс, спрямований не тільки на купівлю, а також на створення
іміджового образу торгової марки у свідомості покупця.

57 ст.
Капітал - це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або
збиток. Капітал не тотожний будь-якому засобу праці, який часто розглядається як
фізичний капітал. Засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою
вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших
чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.
 58 ст.
Капітал підприємства - характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і
нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Основний капітал - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі
виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.
До нього належать:

Оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні

активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для
забезпечення поточної діяльності.
До нього належать:
виробничі запаси; паливо; тара; малоцінні і швидкозношувані предмети; тварини на
вирощуванні і відгодівлі; витрати майбутніх періодів; незавершене виробництво. У сфері
обігу: товарна продукція; кошти в розрахунках та в цінних паперах; грошові кошти в касі,
банку.

Фонди обігу представлені предметами праці. Вони беруть участь у процесі виробництва
протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому натурально-речову
форму і повністю передають свою вартість на заново створюваний продукт.

До нього належать:

60 ст.

61 ст.
Фізичний знос основного капіталу – це матеріальне зношування машин, інструментів,
будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі
виробництва або невикористання.

63 ст.
Собівартість - це комплексний економічний показник, який поєднує в собі витрати
узагальненої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, та витрати живої праці,
тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого доходу
громадян, що призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від
Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Маса прибутку — абсолютна величина прибутку, створеного працею найманих

працівників і частково — функціонуючих капіталістів і менеджерів вищої та середньої
ланок, а також внаслідок синергічного ефекту, що виникає у процесі взаємодії
особистісних і речових факторів виробництва.
Норма прибутку - показник, що характеризує відношення прибутку до середньорічної
вартості основних та оборотних засобів, включаючи вартість землі.

64 ст.
Рентабельність це стан фірми, коли сума виторгу від реалізації продукції покриває
витрати на виробництво і реалізацію цієї продукції.

66 ст.

Торговельний капітал - особливий вид сукупного капіталу, що базується передусім на

найманій праці і функціонує у сфері обігу для ведення торгових операцій, власником
якого (капіталу) є окрема група капіталістів.

67ст

Торговельний прибуток - перетворена форма частини додаткової вартості, яку

отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності при здійсненні
функцій товарного обігу.

Чисті витрати обігу - витрати, безпосередньо пов`язані з процесом купівлі-продажу

товару; включають транспортні витрати, витрати з перевалки вантажу, його обробці,
зберіганню.