1. Система МЕВ. Суть та основні характеристики МТ.

МЕВ - система відносин, що виникають між суб'єктами з різних країн з приводу виробництва,
розподілу, обміну і споживання товарів, послуг, капіталів, ідей в умовах обмеженості ресурсів і МПП
в рамках світ. господарства.
Сучасні МЕВ характеризуються:
 виходом за межі нац. господарств;
 взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжн. організацій;
 визначеністю форм;
 різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.
Суб'єкти МЕВ: держави, фіз. особи, МО, міжн. підприємства, юрид. особи
Об'єкти МЕВ: товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, технології, які є
предметом міжн. обміну
Предмет МЕВ - діяльність екон. суб’єктів, що виходить за межі держ. кордонів і реалізується в
різних формах міжн. бізнесу.

Форми МЕВ:
 МПП
 Міжн. торгівля
 Міжн. рух капіталів і закордонних інвестицій
 Міжн. міграція РС
 Міжн. валютно-фінансові й кредитні відносини
 Міжн. екон. інтеграція.
Рівні МЕВ:
Макро - державні і міждержавні міжн. процеси
Мета - галузі й регіони
 Мікро - фірми різних країн
Принципи МЕВ:
суверенітет;
територ. цілісність і політ. незалежність держав;
ненапад та невтручання;
взаємна та справедлива вигода;
мирне співіснування;
рівноправ’я та самовизначення народів;
мирне врегулювання суперечностей;
добросовісне виконання міжн. зобов’язань;
поважання прав і основних свобод людини;
сприяння міжн. соціальної справедливості;
міжн. співробітництво з метою розвитку;
вільний доступ до моря і від нього для не морських країн та ін.

Міжнародна торгівля – процес купівлі й продажу між резидентами різних країн.

Критерії МТ:
1. наявність об'єкту, для якого характерні властивості товару: споживча вартість і вартість.
2. наявність мінімум 2 суб'єктів.
3. передача еквіваленту вартості об'єкту від покупця до продавця взамін на право власності.
4. перетин об'єктом митного кордону як мінімум 2 держав - експортно-імпортні операції.
Об'єкти МТ - товари та послуги, які територіально знаходяться за межами розташування
покупця.
Суб'єкти МТ - фіз. та юрид. особи різної форми власності, банки, держави, МО. Допоміжні
суб'єкти - транспортні компанії, банки, страхові компанії, митні органи, фрахтові компанії,
консалтингові компанії, посередники, біржі, аукціони.

Форми МТ:
— За критерієм об'єкту: торгівля сировиною; паливом; продовольчими товарами;
напівфабрикатами;
 — За критерієм взаємодії суб'єктів: традиційна (експорт, імпорт); спеціалізованою
продукцією, що здійснюється на основі довгострокових угод; зустрічна (бартер, операції з
давальницькою сировиною, операції на компенсаційній основі).
— За критерієм регулювання: звичайна; дискримінаційна (держ. обмеження на
експортно-імпортні операції); преференційна (застосовуються податкові, митні пільги).

Методи МТ: торгівля без посередників і торгівля за участю посередників.

Торгові посередники – незалежні від виробників і споживачів особи, фірми й організації, які
сприяють обміну товарів.
Функція посередників - з'єднання покупців та продавців.
Торгові посередники:
o дилери (від свого імені і за свій рахунок)
o дистриб'ютори (оптові посередники)
o комісіонери (від свого імені і за рахунок постачальників)
o консигнатори (від свого імені і за рахунок виробника)
o торгові дома (від свого імені і за свій рахунок)
o урядові інституції.

Біржі сприяють підписанню угоди, проте самі в ній не беруть участі. На сучасній біржі не
продають товар, а підписують плани-контракти на поставку продукції в перспективі, виходячи з
прогнозованого попиту й пропозиції.
Аукціони - продаються одиничні товари і вони представляють собою торги, що спеціалізуються
на певних товарах.
Торги – шлях підписання договорів купівлі-продажу чи підряду, при якому покупець оголошує
конкурс для продавців на товар-об'єкт і після порівняння пропозицій, підписує контракт з продавцем,
який запропонував найвигідніші для покупця умови.

2. Основні етапи розвитку МТ.

I. Початковий етап (XVIII ст. - перша пол. XIX ст.)
• промислові революції
• заміна мануфактурного виробництва великою машинною індустрією
• важка промисловість
• нові регіони
• транспортна система, засоби зв'язку
II. Монопольного розквіту (друга пол. XIX ст. – 1904 р.)
• НТП
• якість збереження продукції
• вивезення капіталу
• збільшення експорту
• поява монополій - конкуренція
III. Довоєнний (1904 р. - Перша світової війни (1914 р.))
• протекціонізм для розвинених галузей
• уповільнення темпів зростання світової торгівлі
IV. Міжвоєнний (1914–1939 pp.) / "чорний"
• скорочення світового товарообігу і порушення МЕВ
• економічні кризи
• посилення митного протекціонізму
• розпад існуючої міжн. валютної системи
V. Повоєнний (50–60-і рр. XX ст.) / "золотий"
• капіталістична та соціалістична система
• розпад колоніальної системи
• початок формування регіональних екон. інтеграційних угруповань
 • поява глобальних
VI. Соціалістично-капіталістичний (70-90-і рр. XX ст.)
• посилення міжн. конкуренції
• поява нових інтеграційних угруповань
• проблема заборгованості країн перехідних економік
• розпад світової соціалістичної системи господарювання
• МПП
VII. Глобалізація світової економіки (90-і рр. XX ст. – теперішній час)
• ТНК
• посилення конкуренції між країнами Тріади

3. Меркантилістська теорія МТ.

Томас Ман, Чарльз Дейвіант, Жанр Батіст Колберт, Сер Вільям Петті
Меркантилізм – економічне вчення та економічні політика, яка представляє інтереси торгової
буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.
Основне джерело багатства - сфера обігу.
Припущення:
1. Багатство країни вимірюється к-стю золота та срібла, якою вони володіють
2. Економічна система складається з 3 секторів:
• Виробничого
• С/г
• Іноземних колоній
3. Неповна зайнятость

Плюси:
+ Запропонували теорію МТ
+ Розробили модель розвитку МТ
+ Вперше описали ПБ
Мінуси: збагачення країн можливе не тільки внаслідок перерозподілу вже
існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування

Для досягнення позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти (XV – XVII) вважали за
доцільне:
1) встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари
2) всебічно обмежувати імпорт товарів
3) не допускати вивезення з країни золота і срібла
Для раннього меркантилізму (монетарного) характерна теорія грошового балансу:
1) зберегти гроші в певній країні
2) залучити якомога більше грошей із-за кордону

Пізній меркантилізм (поч. XVII – сер. XVIII) – Т. Мен, А. Монкретьєн, А. Серра.

Для пізнього меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу:
1) джерелом нац. багатства є прибуток від зовн. торгівлі
2) держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом
3) головними засобами збільшення активного ТБ країни вважаються: посередницька торгівля,
експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині
4) недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту
іноземних товарів.

4. Теорія абсолютних переваг А. Сміта.

1776 р. -”Багатство народів”
Суть: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами, та імпортують
ті товари, що продукується іншими країнами з меншими витратами.
Припущення:
 1. 1 фактор виробництва - праця
2. Зайнятість повна
3. 2 країни, 2 товари
4. Витрати на виробництво є постійні, а їх зниження збільшує попит на товар
5. Ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого
6. Транспортні витрати = 0
7. Зовн. торгівлі вільна від обмежень та регламентацій

Переваги: теорія базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не
тільки на нац., але й на міжн. рівні
Недоліки: не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови
відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має
абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Laissez-faire — «принцип невтручання» — економічна доктрина, згідно з якою державне

втручання в економіку повинне бути мінімальним, зосереджене на захисті людей та їх власності,
національній безпеці, та надання обмеженої кількості суспільних благ.
Вперше обґрунтована в роботах економістів фізіократів, та підтримана
представниками класичної школи політекономії. Наразі, прибічників доктрини можна знайти
серед лібертаріанців.
Основним аргументом прихильників даного принципу є твердження про те, що вільна
економіка — така саморегульована система, яка сама знаходить ефективну рівновагу, втручання ж
держави спотворює отримувані економічними агентами сигнали і ефективна рівновага виявляється
недосяжною. Державі відводять роль «нічного сторожа» — встановлення правил взаємодії
економічних агентів на ринку і спостереження за їх виконанням, але ніяк не самостійного суб'єкта
ринку.

5. Теорія відносних переваг Д. Рікардо.

Суть: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з
відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для
обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в
іншій.
Припущення: ті самі, що і в Сміта
1. Альтернативні витрати - просте порівняння цін одиниць 2 товарів на внутрішньому ринку,
виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.
2. Альтернативна ціна - робочий час, потрібний для виробництва одиниці одного товару,
виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.
3. Альтернативні витрати виробництва продукту – к-сть інших продуктів, від якої необхідно
відмовитись або яку треба офірувати, щоб отримати певну к-сть будь-якого продукту.

Переваги:
 Вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції. Вартість товару залежить
від співвідношення сукупного попиту та пропозиції на внутрішньому та на зовнішньому ринках.
 Довела існування вигоди від спеціалізації та торгівлі для усіх країн учасниць, а не тільки для
однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат.
 Дає змогу вести науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.
Недоліки:
 Не враховує транспортних витрат.
 Ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та
заробітної плати, інфляцію та міжн. рух капіталу.
 Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного фактора виробництва — праці.
 Ігнорує відмінності у забезпеченості країн факторами виробництва.
 Базується на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі
одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій.
  Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна
з яких не має відносної переваги перед іншою.

6. Сучасні теорії МТ.

Теорія співвідношення факторів виробництва Гекшера-Оліна
Суть: Країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та
імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.
Припущення:
1. 2 країни, 2 товари, 2 фактори виробництва
2. Пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе між секторами
всередині країн, але не між країнами
3. Країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва
4. В обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу
Щоб показати роль структури факторів виробництва у визначені напрямів та наслідків розвитку
МТ, Гекшер та Олін формулюють допущення щодо різної факторомісткості окремих товарів (один
товар - трудомісткий, інший - капіталомісткий) і різної факторонасиченості окремих країн (в одній
країні капіталу порівняно більше, в іншій - менше).
Факторомісткість - відносні витрати факторів виробництва на створення певного товару.
Факторонасиченість — відносна забезпеченість країни факторами виробництва.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва

Гекшера-Олліна-Самуельсона
Суть: МТ приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори
виробництва у країнах, що торгують.
Гомогенний капітал - капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість.
Гомогенна праця - праця з однаковим рівнем підготовки, освіти.
Гомогенні землі - землі з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо.

7. Теорія відносної забезпеченості країн факторами виробництва. «Парадокс» В. Леонтьєва.

В. Леонтьєв у своїй роботі проаналізував висновок теорії Гекшера-Оліна про те, що країни
експортуються товари, у виробництві яких інтенсивно використовуються надлишкові й тому
дешевші для них фактори виробництва, та імпортують товари, у виробництві яких ці фактори
застосовуються менш інтенсивно.
Точніше, він одночасно перевіряв 2 припущення:
• теорія Гекшера-Оліна справедлива;
• в економіці США, як вважалось, капітал більшою мірою надлишковий, ніж у їх торгових
партнерів. Тому, відповідно до теорії, вони повинні експортувати капіталомісткі товари.
Суть "парадоксу Леонтьева": відносний надлишок капіталу в США не позначався на їхній
зовнішній торгівлі — США експортували більш трудомістку і менш капіталомістку порівняно з
імпортованою продукцію.
Пояснення парадоксу:
1. Той факт, що продукція може вироблятися різними методами
2. Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром
3. США імпортують значну кількість сировини, видобування якої вимагає значних затрат
капіталу. Якщо американські експортні товари потребують значної кількості такої сировини, це
робить експорт США капіталомістким.
Отже, парадокс Леонтьєва полягає у тому, що всупереч теорії праценадлишкові країни
експортують капіталомістку продукцію, а капіталонадлишкові – працемістку.

8. Стандартна модель МТ.

Стандартна модель МТ - модель загальної рівноваги у МТ.
 Загальна рівновага - одночасне зрівноваження попиту та пропозиції на товар у внутрішній і
МТ, тобто на внутрішньому та світовому ринку.
 Загальна рівновага досягається у випадку, коли експорт товару І країни А дорівнює імпорту
товару І країни В, а імпорт товару II країни А дорівнює експорту товару II країни В.
 Модель поєднує попит і пропозицію на товари всередині країни + попит і пропозиція на них за
кордоном.
Базові поняття цієї моделі були закладені Ф. Еджуортом та Г.Хаберлером.
Стандартна модель МТ розглядає:
 сукупний попит
 сукупну пропозицію товарів.
Пропозиція на ринку характеризується граничною нормою трансформації - норма, за якою
обсяг виробництва одного продукту треба зменшити, щоб збільшити обсяг виробництва іншого.
Попит на ринку характеризується граничною нормою заміщення, - норма заміщення одного
блага іншим, при дотриманні якої зберігається той же рівень задоволення споживача.
В основі стандартної моделі лежать зростаючі витрати заміщення - країна повинна
відмовлятися від усе більшої кількості виробництва одного товару для вивільнення ресурсів,
достатніх для виробництва кожної додаткової одиниці іншого товару.
Виграш від торгівлі складається з двох компонентів:
 виграшу від обміну (переваги, які одержує країна тільки через те, що вона виступила в торгові
відносини з іншими країнами)
 виграшу від спеціалізації (переваги, які одержує країна через те, що в умовах торгівлі вона
зосередила свої зусилля на виробництві товарів, по яким вона має відносну перевагу).

9. Теорія технологічного розриву М. Познера.

Теорію технологічного розриву розробив американський економіст Майкл Познер у 1961р.
 Суть: одна й та сама технологія не завжди одночасно використовується в різних країнах, а її
поширення в міжн. масштабах потребує певного часу. Внаслідок цього одна країна може
користуватися тією чи іншою новою технологією, тоді як до іншої країни ця інновація ще не дійшла.
Крім того, фірма-інноватор не зацікавлена в тому, щоб її новітні технології якомога швидше ставали
загальним надбанням.
Ця теорія стверджує, що країна може утримувати позицію провідного експортера на світовому
ринку лише за умови постійної інноваційної діяльності. Проте ця модель має деякі недоліки,
оскільки не пояснює якими повинні бути масштаби технологічного розриву, як вони виникають і
ліквідовуються.

10. Теорія життєвого циклу продукції Р. Вернона.

Суть: деякі види продукції проходять цикл, що складається із 4 етапів — впровадження,
зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно
від етапу циклу.
 Розробка — упродовж цього періоду підприємство розробляє і втілює в життя нову ідею. У
цьому разі обсяг продажу дорівнює нулю, а обсяги інвестицій зростають разом із наближенням до
завершальної стадії етапу.
Виведення на ринок починається з першої появи товару на ринку. Завоювання ринку потребує
часу, тому обсяг продажу зростає повільно. Прибутки на цьому етапі від'ємні або невисокі через
незначний обсяг продажу чи високі витрати на реалізацію маркетингових заходів.
 Зростання. Якщо новий товар користується попитом, він переходить на етап зростання. На
цьому етапі зростає обсяг продажу товару і, відповідно, розмір прибутку.
 Зрілість — зростання обсягу продажу сповільнюється, оскільки більшість потенційних
покупців уже придбала товар. Рівень прибутку залишається незмінним чи знижується внаслідок
збільшення витрат на заходи маркетингу, спрямовані на захист товару від конкурентів.
 Спад — зниження обсягів продажу та скорочення прибутків.

Переваги: полягають в тому, що вона пояснює закономірності розвитку зовнішньої торгівлі

великою групою товарів, зокрема синтетичних матеріалів, консервів, бавовняних тканин та виробів,
шкіряних та гумотехнічних виробів, паперу, електроніки, технологічно складних товарів,
нафтопродуктів.
Недоліки:
1. Існує багато видів продукції, які не проходять усі стадії життєвого циклу.
2. Теорія закріплювала за США лідерство, оскільки вони його вже завоювали.
 3. Теорія не поширюється на продукцію ТНК.

11. Теорія представницького попиту С. Ліндера.

За основу С. Ліндер взяв обсяг обміну подібними товарами між країни із зіставленим рівнем
розвитку, відкидаючи теорію Хекшера-Оліна, вихідним моментом якої була пропозиція товарів на
світовій ринок.
Принципи:
 умови виробництва залежать від умов попиту. Ефективність виробництва тим вища, ніж
більший попит;
 умови вітчизняного виробництва залежать переважно від внутрішнього попиту. Саме
вітчизняний представницький попит є опорою виробництва і необхідною, але не достатньою
умовою, щоб товар можна було експортувати;
 зовнішній ринок - це всього лише продовження внутрішнього ринку, а міжн. обмін - тільки
продовження міжрегіонального.
Висновок: МТ промисловими виробами буде більш інтенсивною між країнами з близькими
рівнями доходу на особу порівняно з товарообігом між країнами з різними рівнями доходу, причому
обмін здійснюється порівнювальними чи близькими товарами. Наближеність країн за рівнем
розвитку вимагає від них порівнювальної якості товарів. Нескінченна різноманітність товарів
уможливлює успішну торгівлю товаром, який у принципі вважається тим самим.

12. Теорія економії на масштабах виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу – умова виробництва, при якій темпи обсягу виробництва
продукції випереджають темпи споживання факторів виробництва. Ефект масштабу
характеризується зниженням витрат на одиницю продукції в міру зростання обсягу виробництва.
Це пояснюється можливістю поглибити поділ праці, спеціалізацією при розширенні виробництва,
здійсненням технологічної економії в умовах зберігання постійних витрат на незмінному рівні.
Важливим питанням у цій теорії є визначення впливу ефекту від масштабу на ринкові
структури, тобто за рахунок яких структурних зрушень здійснюється зростання виробництва та
зниження середніх витрат (розраховуються діленням загальних витрат на кількість одиниць
виробленої продукції). Структурні зрушення можуть бути зовнішніми по відношенню до окремої
фірми-виробника та внутрішніми, якщо виникають усередині фірми.
Зовнішня економія від масштабу виробництва виникає при зниженні витрат на одиницю
продукції кожної фірми, що входить до галузі, внаслідок зростання виробництва в галузі в цілому.
Внутрішня економія від масштабу виробництва виникає, коли витрати на одиницю продукції
знижується у межах фірми внаслідок зростання масштабів її виробництва.

13. МПП як основа розвитку світового господарства.

Міжнародний поділ праці (МПП) – вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між
країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн
на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва.
Участь країни у МПП визначається такими факторами:
1. національні фактори МПП:
а) природно-географічні відмінності окремих країн:
– природно-кліматичні умови:
– природні ресурси;
– розмір території;
– чисельність населення;
– економіко-географічне положення країни й ін.
б) соціально-економічні особливості окремих країн:
– місце країни у світовій економіці;
– особливості історичного розвитку, виробничі традиції й традиції зовнішньоекономічних
зв'язків;
– досягнутий рівень економіки й науково-технічного розвитку;
– тип господарювання;
– законодавча база зовнішніх зв'язків й ін.
 2. міжнародні фактори МПП:
а) рівень НТП у світі;
б) попит на світовому ринку;
в) система міжн. розрахунків;
г) екологічні проблеми.

Типи (рівні) МПП:

1) Загальний – між країнами світу по сферах виробництва і галузям народного господарства:
галузева спеціалізація. Це дозволяє поділити країни-експортери на індустріальні, сировинні, аграрні
й ін.
2) Частковий – між країнами усередині однієї сфери суспільного виробництва або галузі
економіки: предметна спеціалізація. Наприклад, Швейцарія – годинники, Франція – парфуми.
3) Одиничний – між суб'єктами світового господарства в рамках однієї відособленої
господарської одиниці (спільне підприємство), спеціалізація на виготовленні окремих деталей,
вузлів, агрегатів, компонентів, а також на стадіях технологічного процесу (технологічна
спеціалізація). Це найбільш складна, але й найбільш перспективна система взаємодії суб'єктів МЕВ.

Основними показниками МПП є експортна та імпортна квоти.

Експортна (імпортна) квота = обсяг експорту (імпорту) даної країни/ ВВП (ВНП)*100%.

Форми МПП:
 Міжнародна спеціалізація – спеціалізація країни на виробництві та обміні товарів і послуг,
виготовлений з найбільшою екон. ефективністю. Вона, як правило, розвивається за двома
напрямами: виробничому й територіальному.
В свою чергу, виробнича поділяється на:
 міжгалузеву – спеціалізація країни на окремих галузях суспільного виробництва (наприклад,
Україні – чорна металургія);
 галузеву – спеціалізація країн усередині окремої галузі виробництва; вона може відбуватися у
формі предметної, детальної, агрегатної, технологічної.
 Міжнародна виробнича кооперація – оснований на міжн. спеціалізації виробництва стійкий
обмін між країнами продуктами, які вони виробляє.
Основні форми кооперації:
 Міжн. кооперація праці
 кооперація виробництва
 кооперація фінансових ресурсів.

14. Національний рівень регулювання МТ.

Регулювання МТ насамперед здійснюється на державному рівні.
Воно може бути одностороннім, двостороннім і багатостороннім – тобто в цьому процесі
можуть брати участь не тільки одна держава, але так само кілька держав. Інструменти регулювання
МТ на національному рівні діляться на тарифні – ті, що пов'язані з митним тарифом, і нетарифні –
це всі інші обмеження. (див питання 15,16)

Лібералізація – розширення свободи екон. дій господарюючих суб'єктів, зняття обмежень на

екон. діяльність, розкріпачення підприємництва.
Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на обмеження МТ.
Форми протекціонізму:
 селективний — проти окремих країн або окремих видів товарів;
 галузевий — на захист окремих галузей, найчастіше с\г;
 колективний — щодо країн, які не входять у об’єднання;
 прихований – бар’єри немитного характеру
- технічні бар'єри (вимоги про дотримання нац. стандартів, одержання сертифікатів якості
імпортної продукції, специфічне упакування і маркування товарів)
- внутрішні податки і збори (підвищення внутр. ціни імпортного товару і скорочення його
конкурентоздатності на внутр. ринку)
 - політика в рамках державних закупівель (вимагає від держ. органів і підприємств купувати
визначені товари тільки в нац. фірм)

Наприклад, політика вільної торгівлі передбачає відкриття свого внутрішнього ринку для
іноземних товарів, або торгової політики протекціонізму, що захищає внутрішній ринок від
іноземної конкуренції. А так само існує помірна торгова політика, яка поєднує елементи вільної
торгівлі і протекціонізму.
Уряд більшості країн ставить перед собою різні цілі, але основним завданням в галузі МТ
залишається допомога експортерам вивезти якомога більше своєї продукції, зробивши їхні товари
більш конкурентоспроможними на міжн. ринку, в свою чергу, обмежуючи імпорт, зробивши
іноземні товари менш доступними на внутрішньому ринку.

15. Тарифні методи регулювання МТ.

Тарифні методи переважно регулюють імпорт і спрямовані на захист нац. товаровиробника від
іноземної конкуренції, тому що роблять іноземні товари менш конкурентоспроможними.
Митний тариф – систематизований перелік ставок мит, встановлених для оподаткування
експортних або імпортних товарів.
Мито – обов’язковий грошовий збір, який накладається на товари під час перетину ними митної
території країни.
Мита виконують такі функції:
 фіскальну
 протекціоністську
 балансувальну

Мито накладається на митну вартість товару – нормальну ціну товару, що складається на

відкритому ринку між незалежними продавцем і покупцем, за якої він може бути проданий у країні
призначення в момент подачі митної декларації.
Номінальна ставка мита вказується в імпортному тарифі приблизно і свідчить про рівень
митного захисту країни.
Дійсна ставка тарифу показує реальний рівень митного оподаткування кінцевих імпортних
товарів, обчислений з урахуванням мит, накладених на імпорт проміжних товарів.

Тарифна ескалація – підвищення рівня митного оподаткування товарів у міру зростання

ступеня їх обробки (для захисту нац. виробників та стимулювання ввезення сировини і
напівфабрикатів).

Види мит:
За способом стягнення:
 адвалорні – встановлюються у відсотках від ціни товару
 специфічні – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів
 комбіновані
За походженням:
 автономні – встановлюється державою самостійно
 конвенційні – на базі дво- або багатосторонньої угоди з іншими державами
За об’єктом обкладення або за напрямком руху товарів:
 імпортні (ввізні) - захист вітчизняного товаровиробника
 експортні (вивізні) - при нестачі певного товару на внутрішньому ринку
 транзитні - для покриття витрат, пов’язаних з контролем транзиту іноземних вантажів
За характером:
 сезонні – щодо окремих видів с\г продукції; до 4 місяців
 спеціальні - захист внутрішнього ринку від надмірного імпорту
 антидемпінгові – блокування потоку товарів, що реалізуються за демпінговими цінами
 компенсаційні – при імпорті товарів, у виробництві яких застосовувалася субсидія
 протекціоністські - для захисту нац. промисловості від іноземної
  фіскальні - для припливу доходів в держ. скарбницю
 преференційні (найкраще) – встановлюється державою для створення сприятливого режиму
для 1 чи декількох держав при ввезенні імпортованих тарифів
 режим найбільшого сприяння – надання конкретній країні таких же пільг у торгівлі, що й
іншим партнерам
За типами ставок:
 постійні – не змінюється залежно від часу застосування
 змінні
За способом нарахування:
 номінальні — тарифні ставки, зазначені у митному тарифі
 ефективні (дійсні) — реальний рівень мит на кінцеві товари, розрахований з урахуванням
рівня мит на деталі цих товарів

16. Нетарифні методи регулювання МТ.

Нетарифні обмеження – економічні й адміністративні заходи, спрямовані на обмеження
зовнішньої торгівлі, які застосовує держава:
 не регулюються міжн. угодами
 не призводять до негайного підвищення ціни товару і тому споживач не відчуває їх впливу як
додаткового податку
 регулюють як імпорт, так і експорт
 допомагають виводити на світовий ринок більше вітчизняної продукції, роблячи її більш
конкурентоспроможною

Нетарифні обмеження можна класифікувати по групах: кількісні, приховані, фінансові.

Кількісні нетарифні обмеження:
 імпортнı квоти (контингенти)
 експортні квоти
 ліцензування як система забезпечення квотування
 "добровільне" обмеження експорту, запроваджене пıд тиском країни-імпортера
 ембарго — заборона щодо експорту чи ıмпорту товарıв

Квота – кількісний нетарифний засіб обмеження експорту або імпорту товару певною кількістю
або сумою на певний проміжок часу.
Мета квотування і лıцензування зовнıшньої торгıвлı:
 захист нац. інтересів
 захист нац. ринку вıд дезорганізуючого ıмпорту чи експорту
Види квот:
 глобальні (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар
експортується або з яких він імпортується)
 групові
 експортні/імпортні
 індивідуальні
 антидемпıнгові
 компенсацıйні — граничний обсяг імпорту в країну товару, що є об'єктом антисубсидиційного
розслідування або компенсаційних заходів, протягом встановленого терміну та в натуральних або
вартісних одиницях вимірювання
 спеціальні

Лıцензıї – дозволи на експорт (ıмпорт) товарıв протягом певного часу, які видаються певними
органами.
Лıцензування – регулювання ЗЕД через дозвıльний пакет документıв, що видаються держ.
органами на право експорту чи ıмпорту товару у визначених кıлькостях на певний промıжок часу.
Види лıцензıй:
 генеральна
 разова
  вıдкрита
 антидемпıнгова
 компенсацıйна
 спецıальна

“Добровільні” експортні обмеження: за певних умов країна не вважає за можливе вдатися до

митних тарифів або імпортних квот, тому вона проводить переговори з торговельним партнером.
Мета таких переговорів – досягнення угоди про обмеження поставок закордонних товарів на свій
внутрішній ринок.

Фінансові нетарифні обмеження:

 Субсидування (Субсидія — фıнансова чи ıнша екон. пıдтримка, яка здıйснюється урядом
країн і яка може надаватись ıндивıдуально, окремıй галузı, окремому регıону або групі осіб)
Ознаки:
- використання бюджетних коштıв
- вилучення в результатı її падıння економıчної вигоди утримувачами
За Правилами Уругвайського раунду можна визначити 3 групи субсидıй:
1. "зеленı" — правомıрні, якı не дають права на прийняття вıдповıдних заходıв
2. "жовтı" — дозволено, але держава, якıй нанесено суттєвı збитки в результатı застосування
субсидıй, має право на прийняття вıдповıдних заходıв
3. "червонı" — не допускається (прямı експорт. субс.)

 Експортне кредитування — передбачає фıн. стимулювання держ. розвитку експорту нац.

виробниками.
Види експортних кредитıв:
- короткостроковı — до 1 року — для експорту споживчих товарıв та сировини
- середньостроковı — 1-5 рокıв — для експорту машин та обладнання
- довгостроковı — понад 5 рокıв — для експорту ıнвестицıйних товарıв та великих проєктıв

 Демпінг — експорт товару за цıнами, нижчими вıд нормальної вартостı.

Антидемпıнгове мито — обов'язковий непрямий податок, що стягується митними органами з
публıчною цıллю з ıмпортерıв товарıв, що ввозяться на митну територıю країни за демпıнговими
цıнами.
Форми демпінгу:
 спорадичний — епıзодичний продаж зайвих запасıв товарıв на зовнıшнıй ринок за
заниженими цıнами
 хижацький — тимчасове навмисне зниження експортних цıн ıз метою витıснення конкурентıв
з ринку ı подальшого встановлення монопольних цıн
 постıйний — постıйний експорт товарıв за цıною, нижчою вıд нормальної вартостı
 зворотнıй — завищення цıн на експорт товарıв на внутрıшньому ринку.
 взаємний
Демпıнгова маржа = Експортна цıна - Нормальна вартıсть

Приховані нетарифні обмеження:

 Технічні бар'єри (нац. стандарти якості, екон. вимоги, санітарні обмеження, вимоги до
упакування і маркування товарів)
 Внутрішні податки і збори (податок на додаткову вартість, акцизний податок з метою
підвищення їхньої внутр. ціни і скорочення конкурентоспроможності на внутр. ринку)
 Державна закупівля (держ. органи і підприємства повинні купувати визначені товари тільки
в нац. фірм, навіть якщо ці товари дорожчі від імпортних)
 Вимоги щодо вмісту місцевих компонентів (законодавчо встановлює частку участі нац.
виробників у виробництві імпортованого товару)

17. Регулювання МТ в системі СОТ.

Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована в 1995 р. і є спадкоємицею Генеральної угоди
з тарифів і торгівлі (ГATT).
СОТ – організація і одночасно комплекс правових документів, свого роду багатосторонній
торговельний договір, що визначає права та обов'язки урядів у сфері МТ товарами і послугами.
Правову основу СОТ складають 3 основні угоди: Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції
1994 р. (ГАТТ); Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС); Угода про торговельні аспекти прав
інтелектуальної власності (ТРІПС).

Основні функції СОТ:

 Забезпечення реалізації, застосування, функціонування та контролю виконання
багатосторонніх торговельних угод
 Форум для переговорів (забезпечує основу для багатосторонніх переговорів щодо
торгівельних і пов’язаних з торгівлею питань)
 Врегулювання суперечок
 Огляд торговельної політики країн-членів
 Цілісність глобальної

Організаційна структура СОТ: керівництво здійснюють країни-члени.

Прийняття рішень в СОТ: досягнення консенсусу або голосування.
Членство в СОТ: країнами-засновниками СОТ є країни, які підписали ГАТТ в 1947р., і країни,
які приєднались до закінчення Уругвайського раунду переговорів; наразі 164 члени; Україна з 2008
р.

Механізм функціонування СОТ і найважливіші принципи:

1. Принцип недискримінації (всі члени СОТ зобов’язані надавати один одному однаково
сприятливі умови) передбачає:
 Режим найбільшого сприяння (на зовн. ринках, на митному кордоні)
 Національний режим (на внутр. ринках)
2. Принцип захисту нац. промисловості (через імпортні тарифи для розвитку нац. промисловості
країна може здійснювати захист, заснований тільки на митних тарифах)
3. Принцип створення стійкої основи торгівлі (обов'язковість дотримання узгоджених тарифних
рівнів, які не можуть підвищуватися згодом)
4. Принцип сприяння справедливій конкуренції (не допустити ведення "війни субсидій" і
використання компенсаційних заходів у протекціоністських цілях)
5. Загальна заборона кількісних обмежень імпорту
6. Принцип регіональних торговельних домовленостей (група країн погоджується ліквідувати
або знизити бар'єри у відношенні один до одного)
7. Спеціальні умови для країн, що розвиваються (забезпечення більш сприятливих умов доступу
їх товарів на світові ринки)

18. Платіжний баланс: поняття та методи його складання.

ПБ – статистичний звіт за певний період, в якому систематично та систематизовано
враховуються економічні операції даної країни з іншими країнами за певний період.
Операція ПБ – зміна права власності на товари чи фінансові активи, надання послуг або
капіталу. Ці операції здійснюються між резидентами та нерезидентами і стосуються руху товарів,
послуг, фінансових претензій та боргових зобов’язань між цією країною та іншими країнами, а також
трансфертів.
Якщо надходження платежів перевищує видатки, баланс вважають активним (позитивне
сальдо); у протилежному випадку – пасивним (негативне сальдо; дефіцит).
ПБ включає в себе торг. баланс, баланс послуг та баланс руху капіталів і кредитів.

Принципи і методи складання ПБ

 Основоположний метод складання ПБ - метод подвійного запису міжн. угод. Він полягає в
тому, що кожній реєстрованої операції відповідає той чи інший платіж, тому баланс платежів і
надходжень (кредит та дебет) повинні сходиться, а їх сальдо дорівнювати нулю.
  Найважливішим принципом побудови платіжного балансу є врахування відмінності між
резидентами і нерезидентами країни при обліку всіх угод.
Резиденти - фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні, в т.ч. тимчасово
знаходяться за кордоном, юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні, підприємства та
організації - не юридичні особи, створені відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її
межами, дипломатичні та інші представництва країни за її межами, закордонні філії і представництва
резидентів країни .
 При реєстрації операцій для статистики платіжного балансу існує два підходи: реєстрація угод
на момент розрахунку і на момент операції.
Реєстрація «на момент розрахунку» - охоплює тільки угоди з готівкою платежами.
Реєстрація «на момент операції» - відображає всі стадії закордонних операцій, всі вимоги та
зобов'язання країни, кредити, позики і борги. Тому в більшості країн реєстрація «на момент операції»
є основним методом складання платіжного балансу.
 Система подвійного запису передбачає рівність сальдо по дебетових і кредитових статей.
Однак неоднорідність цін, різниця в часі реєстрації угод і інші причини неминуче призводить до
спотворень, що зумовило введення в платіжний баланс статті «Помилки і пропуски».
 Платіжний баланс має 2 основні розділи: I. Рахунок поточних операцій (поточний платіжний
баланс); II. Рахунок руху капіталу і фінансів - капітальні статті.
Рахунок поточних операцій відображає операції з реальними ресурсами (товарами, послугами,
доходами) і підрозділяється на 3 розділи: товари і не факторні послуги, надходження від факторних
послуг та поточні переклади (поточні трансферти).
Рахунок руху капіталу відображає фінансування руху потоків реальних ресурсів.
Рахунок руху капіталу поділяється:
- по типу капіталу на прямі інвестиції, портфельні, інший капітал і резерви
- традиційно на довгострокові активи (фінансові вимоги резидентів до нерезидентів) і пасиви
(фінансові вимоги нерезидентів до резидентів)
- відповідно до інституційної приналежністю - держ. органи, фінансові влади, інші банки та ін.
 В розділ «Інші інвестиції» включаються комерційні кредити постачальників, аванси,
прострочені платежі, довгострокові кредити МВФ.
 Розділ «Резервні активи» включає в себе державний золотий запас (монетарне золото),
резервну позицію країни в МВФ, активи в іноземній валюті та інші активи ЦБ для регулювання
платіжного балансу.

19. Суть, види та особливості міжн. міграції робочої сили.

Міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних країн в інші строком
більш ніж 1 рік з екон. та інших причин.
Біженці і вимушені переселенці - відокремлена група!
Мотивом для ММ є розбіжність попиту та пропозиції робочої сили на внутр. ринку праці, екон.
зростання в країнах, збільшення добробуту населення, збільшення з/п, покращення умов праці та
демографічний фактор.

Виділяють наступні регіональні міграційні системи: Північноамериканську, Європейську,

Близькосхідну, Азійсько-Тихоокеанську, Південноамериканську та Євразійську (взаємодія в умовах
глобалізації).

Види ММРС:
За правовим статусом:
 Легальна міграція - переміщення осіб однієї країни на територію іншої з повним оформленням
необхідних документів і дотриманням всіх правових норм, що встановлені на міжн. і нац. рівні з
боку країни походження і приймаючої країни.
 Нелегальна міграція - незаконне переміщення осіб однієї країни на територію іншої.

За територіальною ознакою існує внутрішня, зовнішня та інтеграційна міграція.

 Внутрішня міграція – переміщення населення зі зміною постійного місця проживання на
території однієї країни з метою влаштування на нове місце роботи або пошуку житла в іншій
місцевості.
 Зовнішня міграція – переміщення населення між країнами зі зміною постійного місця
проживання (еміграція/імміграція).
 Інтеграційна міграція – переміщення в рамках одного інтеграційного угруповання (ЄС).

За строкам тривалості:
 Постійна міграція - переселення осіб з однієї країни до іншої зі зміною постійного місця
проживання і зміною громадянства в більшості випадків (або подвійне, де дозволено).
 Тимчасова міграція - переміщення осіб в іншу країну на певний строк (студенти, працівники
за контрактом).
 Сезонна міграція - переміщення осіб в іншу країну або на території однієї країни на певний
сезон, характерна для таких галузей як с/г, будівництво, туризм та ін.
 Маятникова внутрішня міграція - коли населення регулярно перемішується з сільської
місцевості або передмістя до міста чи навпаки.

За мотивами:
 Добровільна міграція - за власним бажанням осіб, які шукають кращі умови життя, більш
оплачувану працю і таке інше.
 Змушена міграція - переміщення населення в інші міста, країни, регіони за надзвичайних
обставин, таких як стихійні лиха, екологічні і техногенні катастрофи, військові і національні
конфлікти, політичні репресії, торгівля людьми. До змушених мігрантів відносять біженців і шукачів
притулку.

За напрямками:
 Еміграція – виїзд осіб з країни зі зміною міста проживання.
 Імміграція – в'їзд осіб до країни на постійне або тимчасове проживання.
 Рееміграція – повернення мігрантів на Батьківщину.

Коли очікувана тривалість життя постійно зростає в розвинутих країнах, а народжуваність

зменшується, природній приріст населення не забезпечує реальних потреб ринків праці. До того ж,
потреби галузей економіки, що дуже швидко зростають, не можуть бути вдоволені необхідною
кількістю трудових ресурсів, яких готують національні навчальні заклади. Концепція "замісної"
міграції: підтримка стабільної кількості населення в економічно розвинених країнах є можливою
завдяки міграційному притоку населення з країн, що розвиваються.

20. Глобалізація МЕВ: суть та особливості на сучасному етапі.

Глобалізація - процес перетворення світової економіки в єдиний ринок товарів, послуг,
капіталів, робочої сили і знань, поступальний розвиток інтернаціоналізації.
Елементи глобальної економіки:
 Міжн. науково-технічна сфера
 Сфера (система) міжн. виробництва
 Світовий ринок і МТ
 Міжн. валютно-фінансова система

Найважливіші прояви глобалізації:

 бурхливий розвиток системи засобів інформації, формування єдиної світової інформаційної
мережі і системи комунікацій
 прискорене зростання значення фін. сфери в міжн. екон. діяльності
 поширення діяльності ТНК
 формування системи МО, які разом з ТНК утворюють наднаціональний механізм управління
світовою економікою
 посилення «відкритості» нац. економік
 нерівномірність розвитку найбільш розвинутих і менш розвинутих країн
 регіоналізація світової економіки
  соціальна трансформація в планетарному вимірі, яка виражається в інтеграції окремих
елементів суспільства в глобальні снігові структури, в ослабленні традиційних зв'язків та орієнтації
на уніфіковані цінності
 прискорення взаємодії культур

Переваги глобалізації полягають в тому, що вона дозволяє:

 поглиблювати МПП
 ефективніше розподіляти кошти і в кінцевому підсумку сприяти підвищенню якості трудового
життя, розширенню життєвих перспектив населення
 заощаджувати на масштабах виробництва, що потенційно може привести до зниження цін,
отже, й до стійкого екон. зростання, підвищення рівнів зайнятості і життя
 призвести до підвищення рівня продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва
на глобальному рівні і поширення передової технології, а також конкурентного тиску на користь
безперервного введення інновацій у світовому масштабі
 сприяти вільному та широкому розповсюдженню капіталів, зростанню зарубіжних інвестицій,
розширенню можливостей для розвитку інфраструктури, полегшенню контактів між людьми різних
країн

До негативних наслідків глобалізації відносяться:

 посилення нерівномірності розвитку країн світу
 нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політ. та
екон. залежності.

Економіка глобалізується внаслідок виникнення нових форм конкуренції, коли зростаюча

кількість суб'єктів світогосподарських зв'язків не має певної державної належності !!!

Основні наслідки глобалізації в індустріальне розвинутих країнах світу:

 зміна підходів до розробки і здійснення торговельної, промислової та конкурентної політики
 зростання внутрішньофірмових трансакцій ускладнює реалізацію економічної й податкової
політики
 уряди натрапляють на труднощі електронного управління трансакціями, оскільки зв'язок
зростаючого глобального ринку з географічною територією дедалі послаблюється
 урядам стає важче реалізувати цілі соціального добробуту, адже мобільність капіталу зменшує
ефективність трудового законодавства і стандарти праці

21. МПП як базис розвитку всесвітнього господарства.

Міжнародний поділ праці — вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами,
який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи
інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва.
Передумови МПП:
 промисловий переворот й розвиток машинного виробництва
 зростання потреби промислово розвинених країн у ресурсах
 індустріалізація
 стрімке зростання випуску промислової продукції
 підвищення попиту на продовольство
 НТП

Теоретична основа:
Абсолютна перевага – здатність країни виробляти товари та надавати послуги з найменшими
витратами порівняно з іншими країнами.
Порівняльна перевага - в країні завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде
вигіднішим, ніж виробництво інших товарів.

Форми прояву МПП:

 1. Міжнародна спеціалізація виробництва – концентрація однорідного виробництва
збільшується на базі диференціації нац. виробництв, виділення в самостійні технологічні процеси, в
окремі галузі виготовлення продукції понад внутрішні потреби. Розвивається в 2-х напрямках:
виробничому і територіальному.
 Предметна - виробництво готових товарів
 Подетальна - певні деталі
 Технологічна - стадії в межах одного технологічного процесу
Міжгалузева спеціалізація виробництва – передбачає зосередження певних галузей
виробництва за умови відсутності решти галузей.

2. Міжнародна виробнича кооперація – розвиток міжн. виробничої зв'язків, що виникають і

існують між міжнародно-спеціалізованими суб'єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих
виробничих процесів.
Ознаки міжнародної виробничої кооперації:
 попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності
 головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн
 наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому
кооперуванні
 закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готових виробів, компонентів та
відповідних технологій
 розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними
виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілей коопераційних домовленостей
 безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів
з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних
договорів купівлі-продажу

3 типи (рівні) МПП:

1) Загальний – поділ праці між країнами світу по сферах виробництва і галузям народного
господарства: галузева спеціалізація.
2) Частковий – поділ праці між країнами усередині однієї сфери суспільного виробництва або
галузі економіки: предметна спеціалізація.
3) Одиничний – поділ праці між суб'єктами світового господарства в рамках однієї відособленої
господарської одиниці (спільне підприємство), спеціалізація на виготовленні окремих деталей,
вузлів, агрегатів, компонентів, а також на стадіях технологічного процесу (технологічна
спеціалізація).

22. Принципи розвитку МЕВ.

Принципи поділяються на: загальні та специфічні.
До загальних принципів належать:
1) об'єктивність МЕВ (ігнорування міжн. зв'язків – це втрати);
2) взаємовигода екон. зв'язків для 2 і більше партнерів;
3) компроміс (передбачає певні поступки один одному з боку партнерів);
4) спільне вирішення глобальних проблем людства.

Специфічні принципи конкретизують зміст загальних:

1) кожна держава має право вільно вибирати свої політичні, соціальні і культурні системи;
2) екон. співробітництво між державами повинно здійснюватись незалежно від розбіжностей
побудови їхніх політ., екон. і соц. систем;
3) своєчасні міжн. розрахунки;
4) надійність і конвертованість валют;
5) підвищена роль транспортної проблеми та пов'язаних з нею витрат;
6) повага права власності;
7) підтримка ПБ;
8) міжн. стандартизація та сертифікація продукції;
9) співпраця у подоланні глобальних проблем (довкілля, конверсії, безпеки, голоду)
 Найбільш важливі принципи:
1) принцип економічної свободи – в МЕВ всі можуть приймати участь (особи, бізнеси,
держави, інституції)
2) принцип економічної відкритості:
o це про цілісність економіки
o ефективне використання принципу порівняльних переваг в МПП
o активне використання різних форм спільного підприємництва
o організація зон вільного підприємництва
o сприятливий інвестиційний клімат
o раціональний розподіл ресурсів
o поглиблена спеціалізація
3) принцип економічної інтеграції:
o поглиблення взаємодії нац. економік
o переплетіння нац. виробничих процесів;
o широкий розвиток міжн. спеціалізації й кооперації у виробництві, науці, техніці;
o глибокі структурні зрушення в екон. системах країн- учасниць;
o Приклади: ЄС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР, СНД
Рівні економічної інтегації:
1. приватно-корпораційний (інтеграція на міжфірмовому, мікроекономічному рівні);
2. державно-корпораційний (інтеграція на макроекономічному рівні);
4) принцип конкурентної боротьби - боротьба за найкращі умови господарювання в системі
МЕВ
Види конкуренції:
1. галузева та міжгалузева,
2. досконала та недосконала,
3. доброякісна й недоброякісна,
4. цінова та нецінова.
Завдання міжн. конкуренції:
o збалансування світ. ринків за рахунок руху товарів, послуг, факторів виробництва;
o підвищення якості та асортименту товарів і послуг;
o посилення розриву в соціально-екон. розвитку різних країн.

23. Торгова дискримінація. Особливості митного регулювання в Україні.

Демпінг – продаж товарів за штучно заниженими цінами (навіть нижчими від собівартості) з
метою закріплення на товарних ринках та витіснення конкурентів.
Країна-імпортер може здійснювати протекціоністські заходи.
Види демпінгу:
1) спорадичний – за цінами, нижчими внутрішніх або видатків виробництва.
2) розбійницький – за цінами нижчими видатків з метою витіснення з ринку нац. виробників.
3) постійний – за цінами, нижчими від внутрішніх цін або видатків виробництва, упродовж
значного періоду часу.

Митний тариф України – систематизований перелік ставок імпортного мита, яке справляється
з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Обкладання товарів здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу (ЄМТ) України.
ЄМТ заснований на системі опису та кодування товарів. У 10-значний цифровий код закладені
основні відомості про товар і його місце в товарній номенклатурі.
При визначенні предмету керуються такими правилами:
1. Визначальним елементом класифікації є належність предмета до конкретної товарної позиції
ЄМТ;
2. Предмети в розібраному вигляді класифікуються за тією тарифною позицією, до якої
належить предмет у зібраному вигляді;
 3. Якщо предмет може бути віднесений до 2 позицій, то перевага віддається товарній позиції, яка
містить більш детальний опис предмета;
4. Предмети, які мають суміш різних компонентів, класифікуються по матеріалу, що визначає
товарну характеристику набору.

За рівнем розміру ставок імпортних мит ЄМТ бувають:

1. Преференційні ставки, у т.ч. звільнення від сплати мита – на товари, які походять з країн,
що входять до митних союзів з Україною, мають спеціальні митні зони і при встановленні
спеціального преференційного митного режиму.
2. Пільгові ставки – застосовуються до товарів, що походять з країн або екон. союзів, які
користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.
3. Повні ставки – інші товари.
4. Диференційовані за розміром ставки – застосовуються тільки стосовно імпортного мита.

Мито (за способом обчислення величини):

1. Адвалорне – встановлюються у % до вартості товару.
2. Специфічне – встановлений грошовий розмір.
3. Комбіноване – поєднання 2-ох. Зазвичай вказує одночасно розмір адвалорного та
специфічного мита, застосовується яке є більшим.
Мито (за характером):
1. сезонне – мито, що встановлюється для регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на
строк до 4 міс залежно від пори року (сезону).
2. спеціальне – мита, рівень ставок якого встановлюється на більш високому рівні в порівнянні
зі звичайним, щоб захистити внутр. ринок від надмірного імпорту.
3. антидемпінгове – мита, що застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за
демпінговою ціною.
4. компенсаційне – накладається на товари, під час виробництва яких використовувалися
субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди нац. виробникам аналогічних товарів.
Мито (за об’єктом обкладення):
1. імпортне
2. експортне
3. транзитне
Мито (за типами ставок):
1. постійне – встановлювані ЄМТ на постійній основі
2. змінне

24. Регулювання МТ ООН.

ЮНКТАД була створена 1964р. в якості спеціального постійного органу ООН. Це
представницька багатостороння торговельно-економічна організація.
Цілі ЮНКТАД:
o сприяння розвитку МТ
o встановлення принципів і політики, що стосується МТ
o прийняття у разі потреби заходів для ведення переговорів і затвердження багатосторонніх
правових актів у галузі торгівлі
o узгодження політики урядів і регіональних екон. угруповань у сфері торгівлі
 В основу діяльності ЮНКТАД покладені функції, визначені резолюцією 1995 р. Генеральної
Асамблеї ООН.
 ЮНКТАД охоплює актуальні економічні та правові аспекти сучасної МТ та пов'язані з нею
питання економічного розвитку .
 Діяльність ЮНКТАД зробила істотний вплив регулювання МТ. Це зумовило здійснення
модернізації ГАТТ, зміни в діяльності МВФ і МБРР, набула чинності "Група 77" (це міждержавна
організація країн, що розвиваються).

ЮНІСТРАЛ – основний юридичний орган у системі ООН в галузі права МТ.

 Основними питаннями, котрими займається ЮНСІТРАЛ є модернізація та узгодження норм
міжн. комерційної діяльності.
ЮНСІТРАЛ розробляє сучасні, справедливі і узгоджені правила для комерційних угод.
Це можуть бути такі документи:
o всесвітньо визнані конвенції, типові закони та правила;
o правові та законодавчі керівництва та рекомендації, що мають велике практичне значення;
o оновлювання інформації по законодавчих актах, що вводять в дію однакові норми
комерційного права;
o технічна допомога в здійсненні проєктів правової реформи;
o регіональні та нац. семінари з питань однакового комерційного права.
Робота Комісії здійснюється на щорічних сесіях, які проводяться по черзі через рік у
Центральних установах Організації Об'єднаних Націй (Нью-Йорк, Відень).
Держави, які не є членами Комісії, а також зацікавлені МО запрошуються бути присутнім на
сесіях Комісії в якості спостерігачів.

25. Торговельний баланс, його види. Система подвійного запису та облік операцій за
статтями платіжного балансу.
ПБ включає в себе торг. баланс, баланс послуг та баланс руху капіталів і кредитів.
Торговельний баланс показує різницю між платежами за експортними та імпортними
товарами.
ТБ - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і
сумою платежів за кордон протягом певного періоду.
Якщо надходження платежів перевищують видатки, ТБ активний (позитивне сальдо); у
протилежному випадку – пасивний (негативне сальдо; зовнішньоторговельний дефіцит).

Види торговельного балансу:

 баланс товарів (різниця між експортом та імпортом товарів, тобто матеріальних цінностей
країни за певний період)
 баланс послуг (різниця експорту та імпорту послуг, які є нематеріальними благами країни за
певний період)
 баланс товарів і послуг (різниця між експортом товарів і послуг та імпортом товарів і послуг
країни за певний період; це і є ТБ в широкому сенсі)

ПБ складається згідно з принципом подвійного запису (рахунку), тобто кожна угода

записується на 2 рахунках: дебетовому та кредитовому.
Загальна сума на дебеті повинна завжди = загальній сумі на кредиті.
Кредит (+) — усі грошові надходження до країни внаслідок здійснених операцій; вважаються
додатними і записуються у кредиті ПБ. (експорт)
Дебет (–) — платежі резидентів даної країни, яких вимагає проведення операцій; вважаються
від’ємними і записуються у дебеті ПБ. (імпорт)

Щодо реєстрації односторонніх операцій (списання боргів, надання безоплатних послуг), то

другий запис з цих транзакцій робиться у спеціальній статті «Трансферти». У такому разі
безоплатна передача реєструється 1 раз за дебетом як зменшення товарів у країні і за кредитом
як експорт товару, послуги чи капіталу.

Якщо за кредитом і за дебетом пройшли однакові суми, тоді сума всіх операцій ПБ повинна = 0:
Баланс за рахунком поточних операцій + Баланс за рахунком операцій з капіталом та
фінансовими операціями + Зміна резервних активів = 0

Оскільки на практиці існують статистичні розбіжності, сума за дебетом може перевищувати

суму за кредитом. Для цієї різниці існує спеціальна стаття "Помилки та упущення", що відновлює
втрачений баланс.
 26. Фактори, що впливають на платіжний баланс. Регулювання платіжного балансу.
Фактори, що впливають на ПБ, можна поділити на фактори, що впливають на поточний рахунок
і фактори, що впливають на рахунок операцій з капіталом та фінансовими операціями.
Фактори впливу на поточний рахунок:
 Інфляція
- за інших рівних умов у країні, в якій темпи інфляції перевищують темпи інфляції її торг.
партнерів, поточний рахунок погіршиться
- споживачі віддадуть перевагу більш дешевим іноземним товарам, що призведе до скорочення
вітчизняного експорту
 Національний дохід
- якщо нац. дохід країни зростає швидше, ніж у країнах-торг. партнерах, за інших рівних умов
баланс поточного рахунку зменшиться
- зростання нац. доходу приводить до збільшення споживання як внутр., так і іноземних товарів
 Державні обмеження
- протекціонізм - якщо уряд обкладає імпортні товари додатковим митом, ціни на іноземні
товари зростають
- квота - максимальний обсяг імпорту певного товару
- обмеження можуть покращувати ТБ, однак, за рахунок певних витрат
- обмеження імпорту товарів може призвести до того, що країни, які є ринками збуту
вітчизняних товарів, можуть почати проводити симетричні або ще більш жорсткі торг. обмеження
наших товарів за кордоном -> баланс поточного рахунку залишиться незмінним
 Валютні курси
- знецінення нац. валюти -> вітчизняні товари дешевші в іноз. валюті, а іноз. товари – дорожчі в
нац. валюті -> зростання експорту і скорочення імпорту -> покращення сальдо поточного рахунку
- подорожчання іноз. валюти -> падіння попиту на вітчизняний експорт і стимулювання імпорту
іноз. товарів -> погіршення балансу поточного рахунку

У реальному житті на рахунок поточних операцій одночасно діють декілька чинників, які
можуть мати протилежний вплив на сальдо поточного рахунку.

Фактори впливу на рахунок операцій з капіталом:

 % ставка усередині країни порівняно з % ставкою у світі або інших країнах (підвищення
прибутковості інвестицій всередині країни призводить до збільшення припливу іноз. капіталу в
країну і поліпшення рахунку капіталу)
 Податок на дохід від іноземних інвестицій (обмеження інвестиції на іноз. фондові ринки і
поліпшити рахунок капіталу)
 Очікувані зміни валютного курсу (якщо очікується, що нац. валюта зросте в ціні, іноз.
інвестори будуть прагнути придбати цінні папери в нац. валюті, це поліпшить рахунок капіталу; і
навпаки)

Державне регулювання ПБ — сукупність економічних, зокрема, валютних, фінансових,

грошово-кредитних заходів, спрямованих на формування основних статей ПБ.
Існують методи регулювання ПБ, спрямовані або на стимулювання, або на обмеження
зовнішньоекономічних операцій.
 Дефляційна політика — спрямована на скорочення внутр. попиту шляхом зменшення
дефіциту бюджету; зміни облікової ставки центр. банку; введенням кредитних обмежень;
установленням меж зростання грошової маси.
 Девальвація — зниження курсу нац. валюти спрямовано на стимулювання експорту і
обмеження імпорту товарів.
 Валютні обмеження — блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу
іноз. валюти імпортерам, скупчення валютних операцій в уповноважених банках.
 Фінансова і грошово-кредитна політика — використання бюджетних субсидій
експортерам, протекціоністське підвищення імпортних мит, відміна податку з %, що виплачується
іноз. держателям цінних паперів.
 Теорії регулювання ПБ:
 Теорія автоматичного саморегулювання ПБ (Д. Юм, Д. Рікардо) — ПБ може
регулюватися без державного втручання.
 Теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги (Р. Харрод, Т. Сциповський, Р.
Мандел).
 Теорія інструментально-цільового методу регулювання ПБ (Дж. Мід, Я. Тінберген)
- показники поділяються на інструменти та цілі державної екон. політики і використовуються в
економетричних моделях.
 Теорія нормативного регулювання (Дж. Вільямсон, Р. Міллер) - поєднували
антициклічне та антиінфляційне регулювання з регулюванням міжн. розрахунків.
 Монетарна теорія (неокласики) - відкрита економіка; мінімальні обмеження на міжн.
рух товарів, послуг, капіталу та працівників; забезпечення свободи дії ринкового механізму як на
нац., так і на міжн. рівнях.
 Теорія міжнародного регулювання ПБ - поєднала основні положення кейнсіанства,
неокейнсіанства і монетаризму.
 Бреттон-Вудська валютна система передбачала систематичне регулювання ПБ, що
мало відбуватися у різних напрямах залежно від виду ПБ (пасивного/активного).
 Ямайська валютна система застосовує принцип симетричного вирівнювання
(дефіцит перекривають профіцитом в найближчому майбутньому).

27. Загальний платіжний баланс (баланс офіційних розрахунків).

Структура ПБ:
 Торговельний баланс.
 Баланс послуг та некомерційних платежів.
 Поточний платіжний баланс.
 Баланс руху капіталів.
 Баланс офіційних розрахунків.

ТБ – різниця між вартістю експорту й імпорту країни за певний відрізок часу, зазвичай за рік.
Баланс послуг та некомерційних платежів – платежі та надходження за транспортні
перевезення, страхування, міжн. туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні
послуги і тд.
Поточний ПБ – всі операції, які завершилися протягом даного періоду, а саме: експорт та
імпорт товарів, послуг, прибуток від іноз. інвестицій, грошові перекази і тд.
Баланс руху капіталів – охоплює операції з довгостроковими та короткостроковими
інвестиціями, що впливають на міжн. позицію країни з інвестицій. У наступні періоди вони
впливатимуть на ПБ унаслідок надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у
попередні роки.
- Вивезення капіталу – прямі інвестиції за кордон
- Приплив капіталу – прямі інвестиції в економіку країни
Баланс офіційних розрахунків — чиста сума всіх урядових операцій, кінцеві розрахунки за
цими операціями, для яких використовуються офіційні резерви.
Сюди можуть входити резерви урядових витрат (коли міжн. витрати приватного сектора >
надходження), акумульовані резерви уряду (коли надходження приватного сектора > його витрати).
Баланс офіційних розрахунків є самою поширеною концепцією сальдо платіжного балансу.
Саме він використовується для аналітичного подання ПБ країни згідно з методичними вказівками
МВФ.

28. Організаційні форми і рівні глобалізації.

Рівні глобальних процесів у МЕВ:
 рівень країн (держав, урядів) та їх груп
 рівень ринків (товарних, ресурсних, фінансових)
 рівень окремих підприємств та підприємців
 Рівень країн: Здійснення психологічного тиску на партнера (ембарго, санкції, силовий тиск) є
досить розповсюдженою формою міжн. контактів (особливо на рівні урядів). Вільна від
дипломатичного тиску сфера МЕВ – велика рідкість.

Підприємницький рівень: Навіть позаекономічні фактори можуть коригувати ситуацію на

мікрорівні економіки, що спостерігається не тільки у зовнішньоекон. діяльності, а й на внутр. ринку
(прояв глобалізації). Саме ситуації на мікрорівні дозволяють передбачити макроекономічну картину
глобалізації: якщо господарська система країни відтворює нестабільність у господарських
відносинах, то ймовірність прямих інвестицій буде знижуватися, а ймовірність спекулятивних або
кримінальних діянь – зростати.

29. Загальна характеристика міжнародного бізнесу.

Міжнародний бізнес - підприємницька діяльність, що відбувається на міжн. рівні з
використанням факторів виробництва різних країн світу; є діяльністю, направленою на отримання
прибутку.
Риси МБ:
1) переміщення ресурсів, товарів та послуг між країнами
2) широкі можливості для зниження витрат за рахунок використання дешевих світових ресурсів,
можливостей міжн. поділу праці, ефекту масштабу
3) використання досвіду різних країн у різних сферах підприємницької діяльності

Внутрішні чинники, що впливають на МБ: наявність реальних і фінансових ресурсів, рівень

кваліфікації працівників, ефективність використання ресурсів, рівень організації виробництва і
реалізації продукції чи послуг.
Зовнішні чинники:
 На нац. рівні - інвестиційний клімат (рівень оподаткування бізнесу, законодавство щодо іноз.
капіталу, формування суспільної думки щодо бізнесу), різного роду пільги, що надаються
вітчизняним і (або) іноз. виробникам.
 На регіональному рівні - рівень розвитку інтеграційних процесів.
 На міжн. рівні - комунікаційні, проблеми ціноутворення, коливання валютних курсів,
достовірність інформації, міжн. документація тощо.

Суб'єкти МБ: фірми, держави, інтеграційні об'єднання та міжн. економічні організації.

Головний суб'єкт: міжн. фірма у формі багатонаціональної або ТНК, одноосібного підприємства
чи товариства.

Причини/передумови розвитку МБ:

 відносний "надлишок" капіталу і можливість отримати більший прибуток на вкладений
капітал в інших країнах
 жорстка конкуренція, що змушує підприємців знижувати витрати за рахунок доступу до
дешевих ресурсів інших країн, а також за рахунок міжфірмової кооперації провідних компаній світу
 вузькість внутр. ринків країн, що не дає можливості використати ефект масштабу і не сприяє
зростанню розмірів компаній
 антимонопольне законодавство, що обмежує максимальну частку нац. ринку компаній і
змушує їх виходити на міжн. ринки і розвивати МБ
 кооперація між фірмами, яка змушує фірми рухатися за своїм партнером на міжн. рівень
 екологічні чинники - переміщення "брудного" виробництва в інші країни, де законодавство
більш лояльне або взагалі відсутнє

Етапи розвитку МБ:

I. кінець XIX ст. - перша світова війна: Інтенсивний вивіз приватного капіталу. Формування
міжн. монополій, поділ внутр. і зовн. ринку (картелі, синдикати, трести). Антимонопольне
законодавство.
II. між світовими війнами - Розвиток міжн. угод та блоків. МБ розвивається в рамках
монополій. Поглиблення МПП.
 III. 1945-1960 pp. - Відновлення нац. економік після 1 світової війни. Науково-технічна
революція. Екон. диво Японії та Німеччини. ТНК, що формують екон. структуру світу.
Інтернаціоналізація виробництва.
IV. 1960-1990 pp. - Поява країн, що розвиваються у світовій економіці. Міжн. програми їх
розвитку. Прямі іноз. інвестиції та розвиток міжн. виробництва. Поява спільних підприємств,
проєктів під ключ, контрактів на управління. Подальше зростання інтернац. виробництва і ролі ТНК
у світовій економіці.
V. 1990 р. - сьогодення - Геополітичні зрушення. Поява у світовій економіці країн з
перехідною економікою, нових індустріальних країн. Глобалізація економіки. Розвиток усіх форм
МБ. Зміни у географічній структурі прямих іноз. інвестицій. ТНК і багатонаціональне виробництво.
Експорт заводів. Освоєння світових ресурсів. Формування стратегічних альянсів.

Форми МБ:
 Експорт (найпростіший)
 Ліцензування – надання іншим фірмам прав на використання патентів, програм, процедур,
торговельних марок, ноу-хау, авторських прав за певну плату.
 Франчайзинг – передбачає передачу продавцем (франчайзером) покупцеві (франчайзі) права
на використання своєї торг. марки, способу організації бізнесу, методів управління ним. Продавець
постійно надає покупцеві допомогу в веденні бізнесу і контролює його.
 Контракт на управління - передача менеджерів і мистецтва управління фірмою
(відрядження частини управлінського персоналу протягом певного періоду та за певну плату (при
банкрутстві тощо)).
 Проєкти під ключ – укладання контракту на будівництво підприємств, які передаються за
встановлену плату власникові, коли вони готові до експлуатації (виконавці - будівельні,
консалтингові фірми; замовник - держава).
 Прямі зарубіжні інвестиції - створення власної філії у приймаючій країні.

При виборі виду МБ фірма враховує:

1) законодавство приймаючої країни
2) рівень витрат
3) досвід
4) рівень конкуренції та ризику
5) характер активів та розподіл контролю
6) політичні та економічні зміни.

Правове середовище МБ:

 На нац. рівні - конституційне, податкове і трудове право.
 На регіональному рівні - законодавчі акти в межах інтеграційних угрупувань.
 На міжн. рівні - відповідні норми, що зафіксовані в статутах міжн. Екон. організацій, а також
правила, закріплені в міжн. угодах.
Норми міжн. торгівлі формує СОТ, міжн. валютно-фінансових відносин – МВФ, міжн.
кредитних операцій – МБФР. В рамках ООН є комітети і міжн. організації (ЕКОСОС, ЮНКТАД,
ЮНІДО), які теж формують міжн. правове середовище розвитку МБ.

30. Міжнародний франчайзинг.

Франчайзинг – вид ділового співробітництва, суть якого полягає у наданні одним суб’єктом
підприємницької діяльності (франчайзером) права на здійснення визначеної діяльності із
використанням його торг. марки, технологій, ноу-хау, інших об’єктів інтелектуальної власності,
іншому суб’єкту підприємства (франчайзі), протягом встановленого терміну на обмеженій території
та на визначених умовах.
Франчайзингова мережа – сукупність підприємств, які діють на ринку під однією торг.
маркою на умовах франчайзингового співробітиництва і включають до свого складу підприємства
франчайзкра і підприємства франчайзі.
Франчайзингова система – окрім учасників франчайзингової мережі, включає також умови
франчайзингово співробітництва та їх співпрацю з третіми особами.
 Франчайзинговий пакет – включає не лише право використання об’єктів інтелектуальної
власності франчайзера, а також набір матеріальних цінностей та послуги, які надаються
франчайзером для франчайзі, протягом терміну його функціонування.

Суб'єкти: франчайзер та франчайзі.

Об'єкти: фірмова назва, торгова марка, товар, проєкт обладнання торгового залу, вибір місця
торгівлі, стандартизована модель управління та навчання, стажування, пошук фінансових засобів,
дослідження та обстеження, що проводяться франчайзером.

Вигоди Франчайзі Вигоди Франчайзера

- дотримання комплексної підтримки
- використання відомого бренду
- можливість компенсувати нестачу
спеціалізованих знань та досвіду
- зниження ризиків
- стимулювання продаж за рахунок
використання комплексної реклами
франчайзера
- підвищення адаптації до змін у
ринковому середовищі
- можливість отримання оперативної
допомоги у вирішенні поточних
господарських питань
Недоліки Франчайзі
- потенціальна прибутковість, що
рекламувалася франчайзером, може не
відповідати дійсності
- оскільки франчайзер в - франчайзі не завжди забезпечує високу
односторонньому порядку може перервати
і не відновлювати договір, становище
франчайзі є нестійким
- послуги, що надаються
франчайзером, важко оцінити
- особливості діяльності окремого
франчайзі не завжди враховуються
- можливість отримувати прибуток без
великого ризику
- фірма з невеликим капіталом може
посилити свої можливості і доцільно
використати господарський потенціал інших
фірм
- полегшується розширення сфери
діяльності за межі існуючих
- підвищується конкурентоспроможність
- можливість сконцентруватися на розробці
програм франчайз
- зниження витрат, зв'язаних із самостійним
розширенням діяльності
- поліпшення іміджу компанії у
приймаючій країні
вигоди, що виникають з прямого
управління франчайзом: легкість контролю,
висока рентабельність, полегшення зворотного
зв'язку і коректировка стратегії, скорочення
витрат за рахунок централізації обліку та інших
функцій
Недоліки Франчафзера
- несе витрати, пов'язані із залагодженням
конфліктів
- франчайзі намагається стати незалежним
ефективність
- якщо плата за франчайз встановлена як
частка від загальної суми виручки, то її
істинний розмір може приховуватися

31. Еволюція системи багатостороннього регулювання МТ: від ГАТТ до СОТ.

ГАТТ
ГАТТ була підписана в Женеві в 1947 р., 23 країни.
Функції:
 вплив на державну торг. політику шляхом вироблення правил світової торгівлі
 врегулювання і лібералізація торг. відносин і суперечок

Принципи і норми ГАТТ:

 недискримінація в торгівлі:
- принцип найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних, транзитних операцій і
пов'язаних з ними мит і зборів
 - нац. режим - зрівняння у правах товарів імпортного і вітчизняного виробництва стосовно
внутр. податків і зборів
 використання переважно тарифних засобів захисту нац. ринку
 прогресивне зниження митних тарифів у ході періодично проведених раундів
багатосторонніх торг. переговорів
 взаємність у наданні торгово-політичних поступок
 розв’язання торговельних суперечок проведенням консультацій і переговорів, а у випадку
неможливості досягнення згоди – розгляд суперечок у спеціально створюваних третейських групах

Діяльність ГАТТ здійснювалася за допомогою багатосторонніх переговорів, що поєднувалися

в раунди. З початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів, результати яких привели до
десятикратного скорочення мита. 1995 р. - 130 країн.

32. Створення СОТ, сфера її діяльності.

Результатом 8-го Уругвайського раунду стало створення нової багатосторонньої системи
міжн. торгівлі і заміна ГАТТ Світовою торговельною організацією (СОТ), 1995 р., 81 країна.

Порівняння ГАТТ і СОТ

Головна відмінність ГАТТ і СОТ – формальна інституційна організація.
Основні відмінності:
 Ширша сфера застосування
 Більш офіційний характер
 До складу СОТ входять члени, а не контактні сторони, що підписали договір
 СОТ – єдиний договір, а не збірка угод
 Система врегулювання суперечок має обов’язковий характер

Україна стала членом СОТ в 2008 р.

Структура багатосторонніх договорів в рамках СОТ

Марракеська угода:
 Правила торгівлі товарами (ГАТТ)
 Правила торгівлі послугами (ГАТС)
 Сфера прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Механізм функціонування СОТ:

1. Принцип недискримінації (всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна
одній однаково сприятливі умови) передбачає:
 Режим найбільшого сприяння (на зовн. ринках)
 Національний режим (на внутр. ринках)
2. Принцип щодо митних тарифів та квот
3. Принцип зниження митних ставок
4. Принцип доступу до ринку

33. Основні цілі та функції СОТ.

Цілі СОТ:
 підвищення рівня життя
 повна зайнятість і зростання реального доходу й ефективного попиту
 розширення виробництва товарів та послуг і торгівлі ними з урахуванням оптимального
використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку
 захист й збереження навколишнього середовища; досягнення цього в спосіб, який є сумісним
з відповідними потребами та інтересами країн на різних рівнях екон. розвитку

Основні функції СОТ:

  Забезпечення реалізації, застосування, функціонування та контролю виконання
багатосторонніх торг. угод
Форум для переговорів (основа для багатосторонніх переговорів щодо торг. питань)
 Врегулювання суперечок
 Огляд торговельної політики країн-членів
 Цілісність глобальної

34. Організаційна структура СОТ.

Керівництво здійснюють країни-члени.
 Конференція міністрів - найвищий орган ухвалення рішень (раз на 2 роки)
 Органи, що виконують щоденну роботу:
- Генеральна рада (посли і глави делегацій; кілька разів на рік, функція нагляду за торг.
політикою та врегулювання суперечок)
- Орган врегулювання суперечок
- Орган огляду торговельної політики
 Кожна сфера торгівлі має свій орган – Раду: Рада з торгівлі товарами, послугами, з торг.
аспектів прав інтелектуальної власності
 Рада складається з комітетів, робочих груп, органів

35. Прийняття рішень та членство в СОТ.

Прийняття рішень в СОТ
Механізм прийняття рішень базується на досягненні консенсусу.
Якщо не консенсус, то голосування в таких випадках:
 Інтерпретація будь-якого з багатосторонніх договорів
 Поправки до багатосторонніх договорів
 Тимчасова відмова від виконання зобов’язань будь-якого члена СОТ
 Рішення про прийняття нового члена

Членство в СОТ
Країнами-засновниками СОТ є країни, які підписали ГАТТ в 1947 р., і країни, які приєднались
до закінчення Уругвайського раунду переговорів.

Процедура вступу до СОТ (ст. 12 Марракеської угоди про заснування СОТ) передбачає:
 Подання заявки
 Створення спеціальної групи з питань вступу країни до СОТ
 Підготовка та подання заявником меморандуму про зовнішньоторг. режим своєї країни
 Розгляд Робочою групою меморандуму та багатосторонні переговори
 Гармонізація заявником відповідного нац. законодавства
 Проведення переговорів щодо доступу до ринку товарів та послуг на основі пропозицій
заявника
 Підготовка та узгодження звіту Робочої групи
 Схвалення звіту Робочої групи Генеральною радою
 Підписання заявником Протоколу про вступ, набуття членства та ратифікація Протоколу

36. Поняття принципів недискримінації в МТ.

Принцип недискримінації - всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній
однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або
застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Поділяється на:
 Режим найбільшого сприяння - надання однакових переваг всім країнам в разі надання
певної переваги одній країні. Викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення
пільг, наданих окремій країні, на всі держави-члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі.
Винятки: термін дії обмежений до 10 років та переглядаються через 5 років з метою перевірки
існування умов, що зумовили їхню необхідність. (зовн. ринок)
  Національний режим - забороняє дискримінацію іноз. товарів та послуг; зрівняння у правах
товарів імпортного і вітчизняного виробництва стосовно внутр. податків і зборів. (внутр. ринок)

37. Принципи щодо застосування митних тарифів і кількісних обмежень у системі

ГАТТ/СОТ.
1. Принцип зниження тарифів: поступове, але постійне зниження мит і зборів до 0.
2. Звʼязування рівня митних ставок: визначення максимального рівня допустимих митних
ставок, які для кожної країни визначені окремо. Перегляд консолідованих тарифів і повернення до
вищого рівня вимагає компенсації такого підвищення.
3. Заборона кількісних обмежень: їх використання можливе лише у випадку гострого дефіциту
ПБ. Протягом перехідних періодів тарифні квоти можливі у торгівлі аграрною продукцією,
текстилем і одягом згідно з відповідними Угодами СОТ.
4. Захист за допомогою мита (принцип тарифікації): система захисту нац. виробництва
повинна грунтуватися на митних тарифах, а не на кількісних обмеженнях. СОТ визначає митні
тарифи як превалюючий засіб обмеження імпорту.

Кількісні обмеження - квоти чи певні обмеження фізичного обсягу конкретного продукту, що

може бути імпортованим або експортованим протягом визначеного періоду. Імпортні квоти
(дискримінація проти іноз. постачальників) трапляються частіше за експортні квоти (дискримінація
проти внутр. виробників). Обмеження на імпорт залежить від країни, яка постачає товар.
Чому кількісні обмеження - це зло? Незалежно від рівня попиту або продуктивності
(непродуктивності) внутр. виробників, досягнення рівня квоти означає закриття ринку. Квоти, які
захищають внутр. виробників, можуть фактично перешкоджати продуктивному виробництву нац.
фірм.

38. Визначення демпінгу за правилами СОТ.

Визначення СОТ: Демпінг існує тоді, коли товари продаються в країні імпортері за цінами,
нижчими від порівняльної ціни, яка визначається під час звичайної торгівлі на аналогічний товар
призначений для споживання в країні експортері
Демпінг — експорт товару за цıнами, нижчими вıд нормальної вартостı.
Демпінг використовується, як правило, для усунення конкурентів, захоплення монопольного
становища і в подальшому зниження цін. В цьому розумінні демпінг — "економічне піратство".
Демпінгова маржа = Експортна ціна (демпінгова) - Нормальна вартість (на ринку
виробника)
Способи визначення нормальної вартостı товару:
 за цıною, визначеною у звичайних умовах торгıвлı на ıдентичний чи аналогıчний товар,
призначений для внутр. споживання у країнı його виробництва
 за собıвартıстю товару в країнı походження з додаванням прибутку ı витрат
 за цıною продажу товару в третю країну

Зазвичай компанії використовують демпінгову практику, якщо виконуються такі умови:

1) наявність у певній галузі країни недосконалої конкуренції, яка давала б змогу виробникові
встановлювати і диктувати ціни
2) сегментованість ринку, тобто здатність виробника "відгородити" внутр. ринок, де він продає
товар за вищими цінами, від зовн. ринку, де він надає знижені ціни (цьому сприяють високі
транспортні витрати, встановлені державою торг. барʼєри, ізольованість від зовн. ринків).

Форми демпінгу:
 спорадичний — епıзодичний продаж зайвих запасıв товарıв на зовн. ринок за заниженими
цıнами
 хижацький — тимчасове навмисне зниження експортних цıн ıз метою витıснення конкурентıв
і захоплення ринку
 постıйний — постıйний експорт товарıв за цıною, нижчою вıд нормальної вартостı
 зворотнıй — завищення цıн на експорт товарıв в порівнянні з цінами на внутр. ринку.
 взаємний — зустрічна торгівля 2 країн одним і тим самим товаром за зниженими цінами
 39. Застосування антидемпінгових заходів за правилами СОТ.
Антидемпінгове мито — непрямий податок, що стягується митними органами з ıмпортерıв
товарıв, що ввозяться на митну територıю країни за демпıнговими цıнами.
Демпінгова маржа = Експортна ціна (демпінгова) - Нормальна вартість (на ринку
виробника)

Мета антидемпінгового мита - ліквідувати штучно створену порівняльну перевагу умовного

характеру, захистити нац. товаровиробника, підвищити його конкурентоспроможність.

Для застосування антидемпінгових заходів потрібні 2 умови:

1) факт демпінгу
2) демпінг повинен:
● завдати матеріальну шкоду певній галузі виробництва в країні імпортері
● загрожувати завдати шкоду певній галузі виробництва
● матеріально затримувати розвиток вітчизняної галузі виробництва

Антидемпінгове розслідування проводять компетентні органи країни, яка зазнає негативного

впливу демпінгу. Вони зʼясовують факти, відомості про демпінг, матеріальну шкоду й оцінюють
величину демпінгової маржі та антидемпінгового мита.

40. Процедура врегулювання торговельних суперечок у рамках СОТ.

Суперечки можуть виникати з приводу таких питань:
 положення щодо позивачів: чи представляють позивачі всіх вітчизняних виробників, чи
принаймні володіють основною часткою від загального вітчизняного виробництва цього товару
 методи обчислення ціни: чи компетентні органи країни визначають ціни на ринку
виробників демпінгового товару, чи на типовому ринку третьої країни, чи обчислення ціни
ґрунтується на основі вартості виробництва
 визначення шкоди, завданої вітчизняному виробництву: чи була завдана шкода
виробництву, причинно-наслідковий звʼязок між демпінговим імпортом та будь-якими труднощами,
які переживає вітчизняне виробництво

Процедура вирішення суперечок в рамках СОТ складається з таких основних етапів:

 проведення консультацій
 створення групи експертів Органом врегулювання суперечок
 визначення повноважень та складу групи експертів
 розгляду справи групою експертів
 проведення проміжного розгляду (проміжний звіт направляється сторонам для коментарів)
 розгляду звіту групи експертів сторонами у справі
 розгляду звіту групи експертів Органом врегулювання суперечок
 затвердження звіту Групи експертів Органом врегулювання суперечок
 апеляційної перевірки (можливий етап)
 затвердження Органом врегулювання суперечок апеляційного звіту
 виконання рекомендацій країною, що порушила правила СОТ
 погодження обсягу компенсації за умови невиконання рекомендацій протягом “розумного
періоду часу”
 припинення дії поступок (якщо не досягнуто згоди на компенсацію)
 арбітражу (можливий етап)

41. Суть стандартів і технічних бар’єрів у МТ.

Технічні барʼєри у торгівлі - перешкоди, які виникають внаслідок застосування технічних
стандартів чи систем оцінки відповідності, розроблені для гарантування уніфікованих технічних
вимог і властивостей товару чи послуги. Технічні барʼєри застосовують у формі технічних
регламентів і стандартів, які визначають специфічні характеристики товару (розмір, форму,
зовнішній вигляд, функції, спосіб маркування і пакування) перед тим, як його виставлять на продаж.
 Угода про технічні бар'єри в торгівлі спрямована на те, щоб усунути непотрібні перешкоди у
МТ. Для досягнення цього потрібно, щоб стандарти були міжнародно узгодженими.
В угоді поняття "технічні правила" вживається щодо стандартів, дотримання яких обов'язкове, а
термін "стандарт" - до добровільних стандартів.
 Поняття поширюються на характеристики продуктів, технологію і способи їх виготовлення
(що впливають на характеристики продукту), термінологію та символи, упаковку і позначення
ярликами.
 Згідно з угодою за країнами визнається право на запровадження обов'язкових стандартів для
забезпечення якості імпортованих товарів, захисту здоров'я та безпеки людини, збереження
рослинного і тваринного світу та довкілля.

Технічні правила повинні відповідати таким умовам:

 застосовувати режим найбільшого сприяння до імпорту з усіх джерел
 застосовувати до імпортованих товарів принцип нац. режиму;
 формуватися і використовуватися способом, який не створює непотрібних перешкод для
торгівлі
 базуватися на науковій інформації

Елементи:
 Країни-учасниці використовуватимуть міжн. стандарти як основу для нац. стандартів.
Міжн. стандарти не застосовуються лише тоді, коли, на думку компетентних органів, вони
несправедливі або недоречні з огляду на кліматичні, географічні та технічні чинники.
 Якщо країни запроваджують нац. стандарти, які не базуються на міжн., вони повинні
повідомити СОТ. Це дасть змогу країнам експорту прокоментувати проєкти стандартів і сприятиме
врахуванню їх точок зору про товари, які вони експортують.
 Виробник або експортер у певних випадках має одержувати сертифікат відповідності у
компетентній інституції або лабораторії країни-виробника. Ставлення до іноземних заявників не
повинне бути гіршим, ніж до вітчизняних.
 Заохочення країн-учасниць взаємно визнавати сертифікати відповідності, результати
інспекцій і тестів, виконаних компетентними сертифікаційними органами.
 Добровільні стандарти можуть зашкодити МТ, якщо вони значно відрізняються у різних
країнах. Угода містить Кодекс, який визначає порядок підготовки, прийняття і застосування
стандартів. Інформація про стандарти, які опрацьовуються та прийняті, має публікуватися
щонайменше один раз на півроку.

42. Правила регулювання у сфері санітарних і фітосанітарних заходів у системі СОТ.

Основні елементи:
 Суверенітет країни-члена СОТ щодо внутрішніх стандартів. Право кожної країни-члена
на встановлення свого власного рівня захисту СФ3, який вважаться необхідним. Однак заходи не
повинні незаконно чи свавільно дискримінувати товари інших країн-членів СОТ і повинні
базуватися на міжн. стандартах. Індивідуальні стандарти можуть бути вищими, якщо вони науково
обґрунтовані на основі оцінки ризику.
 Взаємне визнання на противагу гармонізації. Через відмінності легше досягнути взаємного
визнання різними країнами, ніж спробувати гармонізувати всі правила і норми. Однак угода
продовжує сприяти гармонізації нових стандартів.
 Прозорість застосування СФЗ. Країна повинна сповіщати СОТ щоразу, коли вносить зміни
до будь-яких СФЗ. Брак прозорості в СФ3 створює значні перешкоди для торгівлі, тому що такі
заходи можуть змінюватися дуже швидко, часто у відповідь на непередбачені події, такі, як раптовий
спалах інфекцій, національні стихійні лиха, тимчасові зміни клімату тощо.
 Повага до регіональних заходів. Угода СФЗ визнає, що норми щодо безпеки продуктів
харчування, захисту життя і здоровʼя людей, тварин чи рослин не обовʼязково повинні
встановлюватися на найвищому держ. рівні, а на регіональному рівні влади -> поява відхилень у
правилах.
 Врегулювання суперечок (щодо гормонів, щодо лосося і тд.).
  ГМО (Генетично модифіковані організми). Принцип «безпека передусім». Країна вправі
заборонити імпорт ГМО товарів у зв’язку з ризиком небезпечності. Доведення безпечності товару
покладається на країну експортера.

43. Поняття та види прав інтелектуальної власності, необхідність захисту на міжнародному

рівні.
Право інтелектуальної власності (ПІВ) — закріплені законом права на результат
інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та ін. галузях.
Об'єкти ПІВ:
● авторські права (літературні, художні, аудіо-, відеотвори, комп'ютерні програми, бази даних,
карти, фотографічні твори)
● суміжне право
● право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки)
● фірмові та комерційні найменування
● географічні зазначення
● сорти рослин та породи тварин
● топографії інтегральних мікросхем
● комерційна таємниця

Суб’єкти ПІВ: винахідники, творці.

ПІВ складають 2 групи прав суб’єкта:
● особисті немайнові права:
- право на визнання творцем
- право зазначати чи не зазначати, дозволяти зазначати чи не дозволяти зазначати своє ім’я
(псевдонім) при використанні об’єкта права інтелектуальної власності
- інші
● майнові права:
- право на використання об’єкта ПІВ
- право перешкоджати використанню об’єкта ПІВ
- право на розпорядження ПІВ
- інші

Законодавство, яке визначає ПІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і

розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не
матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за
узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

До порушення права інтелектуальної власності відносяться:

 піратство
 плагіат
 несумлінна реєстрація
 недобросовісна конкуренція
 підроблення та зміна інформації
 розмиття торговельної марки
Інструменти захисту ПІВ
1. Промислова власність (винаходи, корисні моделі, промислові зразки)
 патент (надає право власнику на експорт або продаж його; видається на 20 років; винаходи
захищаються патентами!)
 товарний знак (слово, символ, які відрізняють товар від іншого; знаки і символи
захищаються правами торгівельних марок!)
 промислові зразки (= патенти на дизайн – охоплює форму, малюнок, принт на тканині; форма
і малюнок захищені промисловими зразками!)
 географічні зазначення (використання назви місця, переважно з вином, шампанським, сиром)
 права на інтегральні мікросхеми (як патент, але видається на короткий час)
  нерозголошувана інформація (списки клієнтів, зарплата)

2. Авторські та суміжні права

Авторське право – сукупність немайнових і майнових прав авторів та їх правонаступників,
пов’язані із створенням та використанням творів науки, літ-ри і мистецтва. Захищає саму роботу від
копіювання.
Об’єктами авторського права є:
- літературні письмові твори
- усні твори
- комп’ютерні програми
- бази даних
- музичні твори ТОЩО

Суміжні права – права виконавців, виробників фонограм і організацій радіо- і телемовлення;

поширюються на виконавців, співаків. Заборона на копіювання виступів авторів.
Об'єктами суміжних прав є:
- виконання літературних, драматичних, музичних та інших творів
- фонограми, відеограми
- передачі (програми) організацій мовлення ТОЩО

44. Регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності в рамках СОТ.

Еволюція системи ПІВ:
1) Паризька конвенція (1883) - про охорону промислової власності. Патенти будь-якої країни-
учасниці є доступними всім іншим учасникам цієї конвенції. Право пріоритету.
2) Бернська конвенція (1886) - про охорону літературних і художніх творів - авторське право.
Вимагає, щоб усі сторони враховували авторські права на твори інших країн-учасниць. Мінімум 50
років зі смерті автора.
3) Римська конвенція (1961) - про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і
організацій мовлення галузь суміжних прав. До 20 років.
4) Вашингтонський договір (1989) - щодо ПІВ відносно інтегральних мікросхем. Договір не
набув чинності, тому що підписали лише 10 країн.

Аналіз угоди ТРІПС

ТРІПС (торговел. аспекти прав інтелект. власн.) базується на домовленостях, оформлених у
вигляді Паризької, Бернської, Римської конвенцій і Вашингтонського договору. Однак це перша
міжн. угода, яка конкретно пов'язує питання охорони ІВ з торговельними санкціями.
Вперше в історії міжн. угод, ТРІПС звертає увагу не лише на дотримання прав в області ІВ, але
й визначає основні правові засоби, до яких можуть вдаватися правовласники. Угода зобов’язує
членів СОТ забезпечити застосування кримінальних процедур та штрафів у випадках навмисної
фальсифікації товар. знака або порушення автор. прав у комерційних масштабах.
Угода вперше встановлює єдині стандарти щодо нац. системи охорони ІВ, зосереджуючись
на доказах, судовій забороні, відшкодуванні збитків, тимчасових і прикордонних заходах.

Угода складається з 7 частин та 73 статей, у яких викладені нові правила та процедури

охорони прав ІВ.

Основна ідея ТРІПС: ПІВ повинні стати предметом правомірної охорони, однак така охорона
не повинна заважати МТ. Мета: забезпечення того, щоб нац. заходи з охорони ПІВ не стали
бар'єрами для МТ, а збалансовано поєднали інтерес правовласника з інтересом споживача продукції
з інтелектуальною складовою.

Суперечливі питання ТРІПС:

 Пит. біотехнологій
 Традиційні знання (сталі традиції, звичаї, знання та практики регіональних або місцевих
корінних спільнот; можуть стосуватися прикладних знань у галузі хімії, фізики та медицини)
  Концепція громадських ПІВ

45. Поняття та види правил визначення походження товарів в МТ, способи визначення
країни походження товарів, критерії визначення значної переробки товарів.
Країна походження – країна, де товар був вироблений або достатньо оброблений чи
перероблений, тобто коли його переробка призвела до переходу товару в іншу тарифну позицію.
Правила визначення країни походження товару базуються на 2 поняттях:
 товари, які повністю вироблені в певній країні
 товари, які достатньо оброблені чи перероблені в цій країні

Повністю виробленими в країні вважаються такі товари:

 корисні копалини, видобуті у межах її території або екон. зони
 рослинна продукція, вирощена на її грунті
 живі тварини вирощені в ній
 продукція, одержана в ній від живих тварин
 вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морського промислу
 вторинна сировина і відходи

Критерії:
 переходу в іншу тарифну позицію товару, ніж та, в якій він був до своєї обробки чи
переробки, коли змінюється хоча б одна з цифр у коді товарної позиції товару
 адвалорної частки, коли додана вартість при виробництві товару в певній країні становить
більше 50% вартості товару
 зміни споживчих властивостей товару, коли товар у результаті обробки чи переробки набуває
інших функцій

Як достатня переробка товарів не можуть визнаватися:

 операції щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспортування
 підготовка товарів для продажу та транспортування
 прості складальні операції
 змішування товарів без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її
від вихідних складових

46. «Зернова угода» 2022 з безпечного транспортування експортованого зерна та харчових

продуктів з українських портів в умовах повномасштабної війни рф проти України.
● За результатами 2019/2020 маркетингового року в сукупності за обсягом експорту всіх
зернових культур Україна посіла 2 місце, поступившись першістю США.
● Сьогодні наша країна входить в ТОП-10 світових експортерів, а по окремим позиціям – в
ТОП-5 та ТОП-3.
● Частка експорту соняшникової олії складає близько 40%, соняшникового насіння – 27%,
ячменю – 5%, пшениці – 3%, рапсового насіння – 3%, кукурудзи – 2%.
Близький Схід і Північна Африка (Єгипет, Ємен, Ізраїль, Індонезія, Бангладеш, Ефіопія, Лівія,
Ліван, Туніс, Марокко, Пакистан, Саудівська Аравія, Туреччина) є основними покупцями пшениці та
кукурудзи, тому проблема продовольчої безпеки стосується цих країн найбільше.

Вихід для світу: Тому в той час, коли весь світ намагається боротися з ГМО, війна спонукає
використовувати для годівлі тварин не надто екологічні корми. В нашій країні аграрії уважно
слідкують за вмістом ГМО в с/г продукції. І ми, як свідомий український виробник, допомагаємо в
цьому своєю продукцією: тест-системами ПЛР-РЧ для виявлення та ідентифікації ГМО у відповідній
сировині – сої, кукурудзі, ріпаку та ін.
Зараз українські аграрії намагаються налагодити хоча б частковий експорт через сухопутні
шляхи на західних кордонах, але це лише 10-15 % спроможності, яка була до війни.

Посівна під час війни

 Міністерство агрополітики та продовольства повідомило, що цього року ми відстаємо з
площами посівів на 20-30% (залежно від культури). Якщо в минулому році було засіяно близько 17
га, то в цьому році прогнозована площа – 14,129 га.

Угода
У договорі зазначається, що сторони не здійснюватимуть жодних нападів на торгові судна та
інші цивільні судна і портові споруди, які беруть участь у цій ініціативі.
Жодні військові кораблі, літаки, безпілотні літальні апарати (БПЛА) не можуть наближатися до
морського гуманітарного коридору ближче ніж на відстань, узгоджену СКЦ, без дозволу СКЦ і лише
після консультації з усіма сторонами, – наголошується у документі.

Ініціатива діятиме протягом 120 днів з дати підписання всіма сторонами і може бути
автоматично продовжена на той самий період, якщо лише одна зі сторін не повідомить іншу про
намір припинити дію ініціативи або змінити її.
Вся діяльність у територіальних водах здійснюватиметься під владою і відповідальністю
України. У разі необхідності розмінування мінний тральщик іншої країни, за погодженням сторін,
очищувати підходи до українських портів, якщо це необхідно, – йдеться у тексті документа.

Отже, мета угоди виграшна для України, чиї порти були повністю заблоковані внаслідок
російської агресії.

НЕДОЛІКИ
1. Конвенція з охорони життя на морі не стосується безпеки портів. І це перший підводний
камінь цієї Ініціативи. Вона не зв’язує росію зобов’язаннями не вчиняти ворожих дій проти портових
міст України.
Та вже зараз зрозуміло, що росія зробить усе, щоб це не поширювалося ні на залізничні, ні на
автомобільні шляхи, ні на всі споруди у портах, що залишити собі можливість, у "рамках
спецоперації" боротися з "українськими терористами", які заважають роботі "морського
гуманітарного коридору".
Це дуже важливий момент, адже в тексті угоди є положення, яке забороняє будь-яким суднам,
літакам і безпілотникам наближатися до "морського гуманітарного коридору".
З цієї точки зору, важливо отримати відповідь Верховного Головнокомандувача про те, що ця
угода не містить ризиків для ефективного протиракетного захисту українського півдня.
Тобто, якщо росія зруйнує згадані в угоді портові міста, формально вона не буде її порушником.
Дивно, що ні Туреччина, ні ООН як нібито сторони, які зацікавлені у експорті українського збіжжя,
не надали цій загрозі належної уваги.
Також, п.4.26 встановлює, що держави-сторони угоди мають проводити між собою консультації.
По суті, це створює легальний переговорний майданчик між Україною та Росією, які в умовах війни
змушені домовлятися про певне коло питань.
2. По-перше, мова йде про "сприяння безпечній навігації". Не гарантування такої безпеки, а
лише сприяння. З часів Будапештського меморандуму ми знаємо, що слова мають значення,
особливо в міжнародно-правових документах. Як росія сприяла безпеці України за тим же
меморандумом ми вже бачили.
3. По-друге, у тексті угоди Одеса, Чорноморськ та Южний зазначені як "українські порти". От
це вже суттєвий промах українських переговорників. Ці міста є портами України як держави, а не
географічними точками на території України.
Тобто, якщо росія спробує захопити Одесу, Чорноморськ та Южний – це теж не буде
порушенням угоди, бо це "українські порти", а не порти України. Далі, у тексті угоди вживається
словосполучення "порти України".
4. По-третє, мова йде про експорт не лише зернових і продовольства, а й добрив та аміаку, з
якого виготовляють азотні добрива. Виникає просте питання до українських переговорників: коли це
Україна стала нетто експортером добрив, якщо у 2021 картина була іншою, і відколи країна здатна
самотужки задовольнити попит на добрива для своїх фермерів у часи війни?
 Отже, у Туреччині з’явиться Спільний координаційний центр (СКЦ) та інспекційні групи. СКЦ
– ключова установа, бо саме на неї покладено завдання затверджувати графік транзиту і заходу суден
у порти України.
Це означає, що росіяни отримають доступ до прийняття рішень. Наразі невідомо чи матимуть
вони право вето. Делікатність Анкари, на жаль, свідчить, що таки матимуть.
Це серйозний ризик. Адже росія налаштована знищити Україну, в тому числі наш міжн. імідж.
Отже, росіяни будуть робити все, щоб зірвати швидке затвердження графіку для суден, щоб зірвати
комплектування інспекційних груп, щоб унеможливити розмінування "мінним тральщиком іншої
країни" (якої саме?), щоб ускладнити процедури попередньої реєстрації та перевірки суден, а також
дистанційного контролю за суднами, які прямуватимуть коридором.

2023 рік
Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що дію "зернової ініціативи"
про експорт українського збіжжя Чорним морем може бути продовжено щонайменше на два місяці.
Як повідомлялося, 10 травня у Стамбулі розпочалася зустріч між Туреччиною, Росією,
Україною та ООН щодо продовження "зернової ініціативи", з якої РФ погрожує вийти після 18
травня.
Також Держдеп США опублікував заяву, в якій наголосив на необхідності продовжити і
розширити зернову ініціативу, щоб до портів у Чорному морі заходило більше суден, які
експортують продовольство. Глава відомства Ентоні Блінкен закликав Москву припинити
використовувати голод як зброю у війні проти України.
Як відомо, у березні Україна заявила про пролонгування зернової ініціативи на 120 днів, а Росія
– на 60. За версією Москви, угода закінчується 18 травня. Напередодні Росія знову блокувала роботу
зернового коридору.

47. Заборона Європейською комісією імпорту до 5 країн-членів ЄС с/г продукції з України

в умовах повномасштабної війни рф проти України.
Виконавчий орган ЄС, Європейська комісія, з 2 травня заборонила постачання пшениці,
кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику з України до 5 країн – Болгарії, Угорщини, Польщі,
Румунії та Словаччини до 5 червня.
Транзит української сільгосппродукції через ці країни залишається дозволеним, вона може
продаватися на інших європейських ринках вільно.
Раніше цього місяця Болгарія, Польща, Угорщина і Словаччина тимчасово заборонили імпорт
українського зерна, оскільки країни Центральної та Східної Європи зазнають внутрішнього тиску з
вимогою захистити місцевих фермерів.
Ці заходи є необхідними з огляду на виняткові обставини серйозних логістичних вузьких місць
у 5 державах-членах. Заходи стосуються лише 4 с/г продуктів – пшениці, кукурудзи, ріпаку та
соняшнику – походженням з України. Вони спрямовані на усунення вузьких місць логістики щодо
цих продуктів у Болгарії, Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині. Заходи набудуть чинності 2
травня і триватимуть до 5 червня 2023 року.
Протягом цього періоду насіння пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику, що походять з
України, можуть продовжувати випускатися у вільний обіг у всіх державах-членах Європейського
Союзу, крім 5 прифронтових держав-членів: Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.
Продукти можуть продовжувати обіг або транзит через ці 5 держав-членів за допомогою спільної
процедури митного транзиту або відправлятися до країни чи території за межами ЄС.
Паралельно Болгарія, Угорщина, Польща та Словаччина зобов’язалися скасувати свої
односторонні заходи щодо пшениці, кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику та будь-якої іншої
продукції, що надходить з України.
Зростання трафіку на кордоні між Україною та ЄС вплинуло на витрати на логістику та
створило вузькі місця, що призвело до перенасичення складських потужностей і логістичних
ланцюжків. Ці виняткові обставини впливають на економічну життєздатність місцевих виробників у
цих державах-членах. Комісія оцінила ситуацію як таку, що вимагає негайних дій відповідно до
статті 4(9) Регламенту про автономні торговельні заходи.