1. Основи міжнародної економіки.

ПРЕДМЕТ КУРСУ МЕВ

• є багаторівневий комплекс економічних відносин між країнами, їх угрупованнями;
• відносини між окремими економічними суб’єктами, що знаходяться в різних країнах.

2. Міжнародна економічна система: елементи та структура

сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у
процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики,
закономірності функціонування цієї системи.
Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн.
Сучасні МЕВ є системою економічних зв'язків, які характеризуються:
- виходом за межі національних господарств;
- взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;
- визначеністю форм;
- різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

3. Сутність, суб’єкти та об’єкти МЕВ в умовах ринку

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ (МЕВ) • одна із форм міжнародних відносин. •
система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів,
що вийшли за рамки національних границь
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це система відносин, що виникають між суб'єктами
з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, послуг, капіталів,
ідей в умовах обмеженості ресурсів і міжнародного поділу праці в рамках світового господарства.
СУБ’ЄКТАМИ МЕВ Є:
• Фізичні особи — це особи, які наділені правоздатністю та дієздатністю, переважно виступають
як комерсанти або підприємці;
• Юридичні особи — це об’єднання, які наділенні відокремленим майном, діють від свого імені і
в межах свого майна, мають права та обов’язки і від свого імені виступають як сторона
громадських відносин.

Специфічними суб’єктами МЕВ є міжнародні підприємства:

• Багатонаціональні корпорації
• Міжнародні спільні підприємства
• Держава — як суб’єкт міжнародних економічних відносин це суверене утворення, яке володіє
верховною владою на своїй території та незалежністю відносно до інших держав.
• Міжнародні організації — формування та об’єднання, які приймають участь в МЕВ залежно від
цілей, завдань та напрямків їх діяльності.

ОБ’ЄКТАМИ міжнародних економічних відносин є те, на що спрямована господарська

діяльність суб'єктів світового господарства. До них відносять експорт та імпорт
товарів, послуг, капіталу; міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва; здійснення
господарської діяльності за кордоном; фінансові операції; науково-технічні зв'язки; оренда засобів
виробництва; зустрічна торгівля; спільне підприємництво.

4. Форми прояву та рівні МЕВ. Механізм регулювання МЕВ.

ФОРМИ МЕВ
• Міжнародна торгівля — обмін товарами та послугами між державно оформленими
національними господарствами;
• Міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу між країнами світу в пошуках сфери
найбільш вигідного його вкладання.
• Міжнародна міграція робочої сили — переміщення між країнами працездатного населення
переважно з економічних причин.
 РІВНІ ЗДІЙСНЕННЯ МЕВ
• Економічні контакти — це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і
регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;
• Взаємодія — стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які
складені на тривалий час;
• Співробітництво — міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і
узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;
• Міжнародна економічна інтеграція — це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі
інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше
країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин – це система принципів,

інструментів, методів та норм управління господарськими зв’язками, в які вступають суб’єкти
міжнародних економічних відносин.
Об’єктом регулювання є господарські зв’язки суб’єктів різних країн.
Суб’єктами регулюваннявиступають різні учасники МЕВ: міжнародні організації, держава,
фірми, фізичні особи, суспільні організації. Здійснюють шляхом підписання різноманітних угод і
договорів, що стосуються міжнародних економічних відносин.

Принципи механізму регулювання МЕВ:

Загальні принципи:
 принцип економічної ефективності,
 принцип взаємної вигоди,

 принцип державного суверенітету означає право на розробку і здійснення внутрішньої і

зовнішньої політики окремою державою,
 принцип невтручання у внутрішні справи.

Спеціальні принципи: принцип протекціонізму, принцип вільної торгівлі.

Методи регулювання МЕВ визначають характер впливу на МЕВ:
 Економічні методи – це економічні засоби, наприклад, тариф;
 Адміністративні методи – це заборона експорту, ембарго, ліцензування, пряма
заборона ввозу або вивозу товару, тощо.
Норми міжнародні та національні – це певні звичаї, угоди, правила, які регламентують
порядок здійснення міжнародного економічного співробітництва.

Сфери механізму регулювання МЕВ:

1. макроекономічний (% ставки, валютний курс, торговельний режим тощо):
2. мікроекономічний (податки на імпорт конкретних товарів окремих галузей, регулювання
імпортно-експортних цін тощо).

За факторами впливу механізм регулювання МЕВ поділяється на:

1. Ендогенний – внутнішній, саморегулівний, ринковий;
Фактори ендогенного механізму: міжнародний попит, міжнародна пропозиція, міжнародна ціна,
кількість товару, який постачається на міжнародні ринки.

Умови функціонування ендогенного механізму на міжнародних ринках:

 наявність великої кількості фірм різних країн, які виробляють та постачають на зовнішні
ринки одинакову продукцію і не спроможні впливати на міжнародну ціну;
 можливість вільного вступу в різні сектори виробництва окремих країн:
 однорідність продукції, що продається на зовнішніх ринках;
 досконале знання зовнішніх ринків конкурентами – продавцями та покупцями;
 відсутність транспортних витрат;
 повна мобільність факторів виробництва між країнами.
 2. Екзогенний – зовнішній, неринковий, фактори-регулятори: держава, монополії,
міжнародні організації.

5. Принципи МЕВ. Особливості розвитку МЕВ.

ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
• еволюційний розвиток у відповідності з об'єктивними економічними законами;
• системність;
• еквівалентність обміну.

1. Поняття та складові середовища МЕВ

Середовище МЕВ  це сукупність умов та факторів (зовнішніх макроелементів), з урахуванням і
в межах яких формуються і функціонують міжнародні економічні відносини.

 Внутрішнє середовище МЕВ — це внутрішня будова системи міжнародних економічних

відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку
Елементи ВС:
1. зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб'єктів;
2. управління міжнародними економічними процесами;
3. регулювання міжнародних економічних відносин; - форми і види МЕВ;
4. внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це
явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-
наслідковий характер.

 Зовнішнє середовище МЕВ — це зовнішні відносно суб’єктів міжнародних економічних

відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ
За сферами впливу середовище МЕВ ділиться на чотири квадранти:
1. природно-географічне середовище;
2. політико-правове середовище;
3. економічне середовище;
4. соціально-культурне середовище.

За безпосередністю впливу дії – на:

1. умови й фактори прямої (безпосередньої) дії;
2. умови й фактори непрямої (посередньої) дії.

3. Сутність, основні фактори розвитку і показники МПП

Міжнародний поділ праці (МПП) - найвищий ступінь розвитку суспільно-теориторіального
поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і
обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.

Чинники розвитку МПП - низка факторів, що дають тій чи іншій країні переваги у виробництві
різних видів продукції і тим самим сприяють поглибленню міжнародного поділу праці.
 природно-географічні умови;
 технічний прогрес;
 соціально-економічні умови.
Показники участі країни в МПП
1. Експортна квота, що відображає частку експорту країни в її ВВП,
2. Імпортна квота, що показує частку імпорту країни в її ВВП
3. Коефіцієнт динаміки МПП, що відображає співвідношення темпів зростання обсягів
експорту та національного виробництва,
4. Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації - відношення питомої експорту певного товару
в загальній сумі експорту країни до питомої ваги експорту даного товару в загальному обсязі
світового експорту:
 5. Коефіцієнт порівняльних переваг експорту окремих видів товарів різними країнами,
пропонований експертами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР),
6. Коефіцієнт внутрішньогалузевої міжнародної спеціалізації, також розраховується
експертами ОЕСР,

4. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництв

Міжнародна спеціалізація виробництва - форма поділу праці між країнами, за якої
концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних
виробництв, виділення в самостійні (відокремленні) технологічні процеси, в окремі галузі
виготовлення продукції понад внутрішні потреби.
МСВ розвивається в 2-х напрямках – виробничому і територіальному.
 предметна
 подетальна
 технологічна
Основні показники рівня міжнародної спеціалізації галузі
 коефіцієнт відносної експортної спеціалізації
 експортна квота у виробництві галузі
 індекс товарності

Міжнародна виробнича кооперація - похідна форма міжнародного поділу праці, яка полягає в
розвитку міжнародних виробничих зв'язків, що виникають та існують між
міжнародноспеціалізованими суб'єктами з метою поєднання взаємодоповнюючих виробничих
процесів.
Ознаки міжнародної виробничої кооперації:
 попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності;
 головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн;
 наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому
кооперуванні;
 закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готових виробів, компонентів та
відповідних технологій;
 розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними
виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілей коопераційних домовленостей;
 безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань
товарів з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання
звичайних договорів купівлі-продажу.

Територіальний поділ праці — це об'єктивний процес розвитку продуктивних сип, при якому
відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих
одиниць, обмін між: ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає
закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами).
ТПП – окремий випадок суспільного поділу, який має ще й функціональні підрозділи:
 загальний – поділ праці між великими сферами матеріального і нематеріального
виробництва, такими як промисловість, СГ, транспорт, зв'язок тощо;
 частковий – поділ праці за галузями і підгалузями, таким як важка та легка промисловість,
скотарство і землеробство, а також усередині них, наприклад, нафтовидобуток, металургія та
автомобілебудування в межах важкої промисловості;
 одиничний – поділ праці в межах одного підприємства (виробництва), при цьому
підприємство (виробництво) трактується як цикл створення закінченого товару.
 1. Концепція меркантилізму
Меркантилізм – це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси
торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.
ПРИПУЩЕННЯ
 багатство країни вимірюється кількістю золота та срібла, якою вони володіють
 економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського та
іноземних колоній
 економічна система функціонувала в умовах неповної зайнятості
 Характерне для меркантилістів ототожнення багатства із грошима привело їх до висновку, що
я держава тим багатша, чим більше грошей вона має. Нагромадження ж грошового багатства може
бути досягнуте за допомогою державної влади. Тому представники школи меркантилізму
обґрунтовували необхідність активної державної економічної політики

Зовнішньоторговельна політика з точки зору ранніх і пізніх меркантилістів.

З метою досягнення позитивного сальдо у зовнішній торгівлі ранні меркантилісти вважали
за доцільне такі дії:
 встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари;
 якомога більше обмежувати імпорт товарів;
 не допускати вивозу з країни золота і срібла.
Монетаристська теорія ранніх меркантилістів — це не що інше як теорія грошового
балансу.

Пізні меркантилісти протиставили теорії грошового балансу ранніх меркантилістів теорію

торговельного балансу.
З метою досягнення активного торговельного балансу пізні меркантилісти рекомендували:
• захоплювати зовнішні ринки завдяки дешевим товарам;
• перепродувати товари одних країн в інших;
• допускати обмежений імпорт товарів (окрім предметів розкоші);
• вивозити золото та срібло для здійснення вигідних торговельних операцій.

Причини занепаду меркантилістичних ідей.

1) Нагромадження золота і дорогоцінних металів спричиняє високий рівень інфляції в
країні, підвищення цін на експортні товари, і відповідно, зниження конкурентоздатності
країни.
2) Промислова революція і поява класу промислової буржуазії.
3) Надмірне втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність породжувало корупцію.
4) Заборона вивозу сировини погіршувала структуру споживання у державах Європи.
5)не розвивали теорію трудової вартості

2. Модель "ціни – золото – потоки" Д. Х'юма

Х'юм довів, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торгового балансу
збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це,
своєю чергою, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І навпаки, відплив золота з
країни призведе до падіння цін та зарплати і підвищить конкурентоспроможність країни. Отже,
країна не зможе постійно підтримувати позитивне сальдо торгового балансу — цьому будуть
перешкоджати внутрішньоекономічні чинники.
Рух золота між країнами є механізмом тонкого настроювання національних економік, внаслідок
чого розмір експорту і розмір імпорту врівноважуватимуться і торгове сальдо буде дорівнювати
нулю.

3. Теорія абсолютних переваг

Суть теорії А. Сміта: країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами
(у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються
іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім
торговим партнерам).
ПРИПУЩЕННЯ
1) єдиним фактором виробництва є праця;
2) зайнятість повна, тобто усі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;
3) всесвітнє господарство складається із двох країн, тому в міжнародній торгівлі беруть участь
тільки дві країни, які продукують та торгують одна з одною тільки двома товарами;
4) витрати виробництва — постійні, а їх зниження збільшує попит на товар;
5) ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого;
6) транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю;
7) зовнішня торгівля вільна від обмежень та регламентацій
Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та
підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.
Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на
запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у
виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві
всіх товарів
4. Теорія порівняльних переваг
Суть теорії: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть
виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з
меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн,
незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.
Базується на тих самих припущеннях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково
поняття альтернативних витрат.
 Альтернативні витрати — це просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому
ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.
 Альтернативна ціна — це робочий час, потрібний для виробництва одиниці одного товару,
виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці
 Альтернативні витрати виробництва продукту – це кількість інших продуктів, від якої
необхідно відмовитись або яку треба офірувати, щоб отримати певну к-сть будь-якого
продукту.
Переваги:
1. Вперше описала баланс сукупного попиту та сукупної пропозиції.
2. Довела існування вигоди від спеціалізації та торгівлі для усіх країн учасниць, а не тільки для
однієї країни за рахунок того, що інші зазнають втрат.
3. Дає змогу вести науково обґрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Недоліки:
1. Не враховує транспортних витрат.
2. Ігнорує вплив зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та
заробітної плати, інфляцію та міжнародний рух капіталу.
3. Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного фактора виробництва — праці.
4. Ігнорує існування відмінності у забезпеченості країн факторами виробництва.
5. Базується на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї
галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій.
6. Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна
з яких не має відносної переваги перед іншою.

Відмінності теорії абсолютних переваг та порівняльних переваг.

Абсолютна перевага описує здатність конкретної країни виробляти товари за нижчою ціною на
одиницю, тоді як порівняльна перевага характеризує здатність конкретної країни виробляти
товари за меншими альтернативними витратами
 5. Теорія розміру країни
Через те, що країни з більшою територією зазвичай мають різноманітніші кліматичні умови та
природні ресурси, вони загалом ближчі до економічної самодостатності, ніж малі за розміром
країни.
Теорія абсолютних переваг нехтує транспортними витратами, хоча вони по-різному впливають
на великі та малі країни. Низькі транспортні витрати у невеликих країнах сприяють розвитку
міжнародної торгівлі, а значні транспортні витрати у великих країнах — її гальмують.

1. Великі країни, порівняно з малими, експортують меншу частку виробленої продукції та

імпортують меншу частку товарів.
2. Великі країни, на відміну від малих, мають різноманітніші ресурси.
3.Великі країни, порівняно з малими, мають вищі транспортні витрати у міжнародній торгівлі.
4. Великі країни, на відміну від малих, зазвичай можуть здійснювати великосерійне
виробництво.

6. Теорія співвідношення факторів виробництва (Гекшера-Оліна)

Країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових факторів та імпортують
продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів.

ПРИПУЩЕННЯ
 існують дві країни, два товари та два фактори виробництва (звичайне спрощення 2x2x2);
 пропозиція факторів у кожній країні фіксована та їх переміщення можливе між секторами
всередині країн, але не між країнами;
 країни відрізняються одна від одної лише забезпеченістю факторами виробництва;
 в обох країнах технологія така, що забезпечується незмінний ефект масштабу

7. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва

Теорема Гекшера Оліна – Самуельсона – міжнародна торгівля приводить до вирівнювання
абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.
Гомогенний капітал – це капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість;
Гомогенна праця – це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності;
гомогенні землі – це землі з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо.

8. ПАРАДОКС ЛЕОНТЬЄВА
Парадокс Леонтьєва: теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера — Оліна не
підтверджується на практиці: праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді
як капіталонасичені – працемістку. Œ
 Той факт, що продукція може вироблятися різними методами, є одним із пояснень 
парадокса Леонтьєва. Ž
 Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром, є ще одним поясненням
парадокса Леонтьєва. 
 Наступним поясненням парадокса Леонтьєва є те, що США імпортують значну
кількість сировини, видобування якої вимагає значних затрат капіталу.
 Якщо американські експортні товари потребують значної кількості такої сировини,
це робить експорт США капіталомістким.

9. Теорія життєвого циклу товару (Познер) міжнародна торгівля викликається технічними

нововведеннями, які виникають спочатку в якій-небудь галузі в одній з країн, що торгують.
Внаслідок цього обмін технікою та технологією асиметричний.
Країна-інноватор володіє тимчасовою квазімонополією на виробництво продукції (нової або з
меншими витратами) та експортує її, імпортуючи ненаукомістку продукцію. З часом технологічний
розрив зменшується внаслідок передачі технології, заміщення імпорту, впровадження
альтернативних технологій у відсталих країнах.
 10. Теорія міжнародного життєвого циклу (Вернон) продукту стверджує, що деякі види
продукції проходять цикл, що складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість
та занепад; виробництво цієї продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу.

Складається із чотирьох етапів — впровадження, зростання, зрілість та занепад; виробництво цієї

продукції переміщується з країни в країну залежно від етапу циклу.

 На першому етапі (впровадження) розробляються нововведення у відповідь на виявлену

потребу. Як правило, головна роль тут належить промислово розвиненим країнам (ПРК).
 На другому етапі (зростання) країна нововведення паралельно із вітчизняним виробництвом
нового товару може розпочати його випуск за кордоном. Крім того, випуск цього ж товару
може почати й іноземний конкурент.
 На третьому етапі (зрілість) світовий попит на новий продукт починає вирівнюватись.
Задум та технологія виробництва нового товару стають настільки відпрацьованими, що
додаткові знання вже не настільки необхідні для зниження витрат. Продукт стає більш
звичним та стандартизованим, тому його виробництво у країні з високим рівнем технології
(ПРК) втрачає зміст.
 Виробництво товару переміщається в інші країни, які можуть використовувати стандартну
вже технологію, знижуючи собівартість одиниці продукції. Нижча собівартість дає
можливість збільшувати збут у слаборозвинених країнах (СРК).
 Нарешті, на четвертому етапі (занепад) технологія та обладнання настільки
вдосконалюються, що для виробництва товару вже не потрібна особлива кваліфікація, і тому
воно переміщається у СРК, які мають надлишок дешевої робочої сили.

Переваги теорії продукту полягають в тому, що вона пояснює закономірності розвитку

зовнішньої торгівлі великою групою товарів, зокрема синтетичних матеріалів, консервів,
бавовняних тканин та виробів, шкіряних та гумотехнічних виробів, паперу, електроніки,
технологічно складних товарів, нафтопродуктів.

Недоліки цієї теорії:

1. Існує багато видів продукції, які не проходять усі стадії життєвого циклу (предмети розкоші)
2. Теорія закріплювала за США лідерство, оскільки вони його вже завоювали.
3. Теорія не поширюється на продукцію ТНК.

11. Теорія подібності країн (Ліндер) - розробивши нову продукцію у відповідь на

знайдену ринкову потребу на внутрішньому ринку, виробник потім звертається до ринків, котрі
найподібніші до ринків його країни. Ця теорія — одна з небагатьох новітніх теорій, яка пояснює
міжнародну торгівлю переважно з боку попиту, а не пропозиції. Недоліком теорії подібності
країн є те, що коли розрив у рівнях доходів різних груп населення дуже значний, застосування її
для пояснення міжнародної торгівлі є дуже обмеженим. Переваги теорії полягають у тому, що
вона пояснює торгівлю між подібними країнами.
12. Теорія конкурентних переваг (Портер) - Згідно з цією теорією відповідь на
запитання: "Чому країна досягає міжнародного успіху в тій чи іншій галузі?" передбачає чотири
властивості країни загального характеру, що формують середовище, у якому конкурують місцеві
фірми. Це середовище може сприяти виникненню конкурентної переваги, а може і перешкоджати
цьому.
Властивості:
1. Факторні умови, тобто ті конкретні фактори (наприклад, кваліфікована робоча сила певного
профілю або інфраструктура), які необхідні для успішної конкуренції у даній галузі.
2. Умови попиту, тобто який на внутрішньому ринку попит на продукцію чи послуги, що
пропонуються даною галуззю.
3. Споріднені галузі та галузі, що підтримують, тобто наявність або відсутність у країні
споріднених галузей чи галузей, що підтримують, конкурентоспроможних на міжнародному
ринку.
 4. Стратегія фірми, її структура та конкуренти, тобто умови у країні, які визначають те, як
утворюються та управляються фірми, і характер конкуренції на внутрішньому ринку.

13. Теорема Рибчинського: зростання пропозиції одного з факторів виробництва

приводить до збільшення обсягів виробництва і доходів у тій галузі, де цей фактор
використовується відносно інтенсивніше, і до скорочення виробництва й доходів у галузі, де цей
фактор використовується менш інтенсивно. - «голандська хвороба» Ця теорія належить до
неофакторних теорій міжнародної торгівлі, які повніше пояснюють суть та механізми реалізації
торговельної політики на сучасному етапі.
У сучасній економічній науці «голландською хворобою» називають зниження ефективності
економіки країни через збільшення експорту сировинних ресурсів.

1. МТ в системі МЕВ
Міжнародна торгівля – сфера МЕВ, що відбиває закономірності руху товарів і послуг за
межами національних кордонів окремих держав і представляє собою сукупний оплачуваний
товарообіг між усіма країнами світу. На долю міжнародної торгівлі припадає близько 80% всього
обсягу МЕВ. Роль міжнародної торгівлі полягає в наступному:

 сприяє розширенню національної ресурсної бази;

 розширює ємність внутрішнього ринку і встановлює зв'язки національного ринку зі
світовим;
 розширює масштаби виробництва, обмежені кривою виробничих можливостей;
 забезпечує одержання додаткового доходу за рахунок різниці національних і
інтернаціональних витрат виробництва;
 розвиває спеціалізацію країни, збільшує обсяг виробництва.

Через МТ реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу

капіталу, виробничої кооперації, науковотехнічного співробітництва.
 Розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами.
 Зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають
важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції.
 Міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та
інтернаціоналізації господарських зв’язків.

2. Види, показники та методи МТ

1. За специфікою об’єкту:
- торгівля товарами - сировинними;паливними; продовольчими; напівфабрикатами;
готовими виробами
- торгівля послугами.
2. За специфікою взаємодії суб’єктів:
- традиційна (проста) торгівля - експорт та імпорт товарів і послуг, які не зумовлені
коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів;
- торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі
довготермінових угод;
- зустрічна (компенсаційна) торгівля - обмін товарами, що ґрунтується на зустрічних
зобов'язаннях експортерів щодо закупівлі в імпортерів частини або повністю експортованих
товарів.
3. За специфікою регулювання:
- Звичайна торгівля виникає в умовах відсутності торговельних угод і домовленостей між
країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за цих умов
застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків - кількісні обмеження,
адміністративні формальності, звичайна (не пільгова) система оподаткування імпортних товарів
тощо.
 - Торгівля в режимі найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються,
надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів.
- Дискримінаційна торгівля виникає унаслідок застосування в торговельно-економічних
відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна
блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера.
- Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій взаємно або в
односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють
преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.

Основні показники МТ:

ОБСЯГІВ:
1) експорт (Е) – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:
- товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;
- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких
здійснювалась під митним контролем.
2) імпорт (І) – ввезення в країну товарів та послуг.
3) зовнішньоторговельний обіг (ЗТО) – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний
період часу.
4) фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як
правило, року);
5) генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення
зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;
6) спеціальна торгівля (СТ) – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в
країну чи вивезена з неї: СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт

СТРУКТУРИ:
1. товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними
позиціями;
2. географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами
світу;
3. інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;
4. видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

ДИНАМІКИ:
1) темпів росту:
- темпи росту експорту
Тр. Е = Ез.р. / Еб.р. * 100%,
де Тр. Е – темпи росту експорту;
Ез.р. – обсяг експорту в звітному році;
Еб.р. – обсяг експорту в базисному році.
- темпи росту імпорту
- темпи росту зовнішньоторговельного обігу
2) темпів приросту:
- темпи приросту експорту
Тпр. Е = Тр. Е з.р. / Тр. Е б.р. * 100%
- темпи приросту імпорту
- темпи приросту зовнішньоторговельного обігу

РЕЗУЛЬТАТІВ:
1) Сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів
окремої країни;
2) Сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю
послуг, які вона імпортує;
 3) Сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових
переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних
проблем. За кожним з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;
4) Сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг,
некомерційних операцій;
5) Індекс «умови торгівлі» – відношення індексу середніх цін експорту певного товару до
індексу середніх цін імпорту за певний період часу.
6) Експорт, імпорт і ЗТО на душу населення
7) Експортна квота (відношення експорту до ВВП)
Ек.в. = Ез.р. / ВВП * 100%,
де Ек.в. – експортна квота;
Ез.р. - обсяг експорту в звітному році;
ВВП – валовий внутрішній продукт.
8) Імпортна квота і ЗТО квота:

Методи МТ:
Метод торгівлі це спосіб здійснення торгового обміну (торгової операції, або торгової
операції). У міжнародній торговій практиці застосовуються два основних методи торгівлі:
- прямий метод (здійснення операції безпосереднє між виробником і споживачем);
- непрямий метод (здійснення операції через посередника).

Види посередницьких операцій:

- Операції з перепродажу (договір купівлі-продажу) - Вони здійснюються торговим
посередником від свого імені та за свій рахунок. Тут торговий посередник виступає стороною
договору як з експортером, так і з покупцем. .

- Комісійні операції (договір комісії, договір консигнації) - Суть даних операцій полягає у
здійсненні одною стороною, названої комісіонером, за дорученням другої сторони, названої
комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер не купляє товарів
комітента, а лише укладає угоди по купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що
комітент залишається власником товару до його передачі в користування кінцевого споживача.
Взаємовідносини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії.

Операції консигнації. Суть їх полягає в тому, що експортер (консигнант) доручає посереднику

(консигнатору) реалізацію товару із складу на протязі встановленого періоду. Консигнатор не
купляє цей товар у свою власність, а продає його від свого імені і здійснює платежі консигнатору
в силу реалізації зі складу товару покупцеві.Консигнаційна форма продажу використовується при
слабкому освоєнні ринку або ж при поставці нових товарів, мало відомих місцевим покупцям.

- Агентські операції (агентські угоди) - Полягають в дорученні одною стороною, названої

принципалом, незалежній від неї другій стороні, названій торговим чи комерційним агентом,
здійснення фактичних і юридичних дій, пов’язаних з продажем чи покупкою товару на оговореній
території за рахунок і від імені принципала.

Взаємовідносини між принципалом і агентом визначаються укладеною між ними агентською

угодою, яка регулює загальні умови їх співробітництва, а поставка товару здійснюється за
самостійними контрактами купівлі-продажу, підписаними з урахуванням посередницьких
договорів. Агенти лише сприяють здійсненню угоди купівлі-продажу, але самі в ній в ролі сторони
контракту не приймають участі.

- Брокерська операція - полягає у встановленні через посередника-брокера контакту між

продавцем і покупцем. Інакше кажучи, вони зводять зацікавлених продавців і покупців, самі при
цьому не являються стороною в договорі і не приймають участі в ньому своїм капіталом.
 На відміну від агента брокер не являється представником, не знаходиться в договірних
відносинах ні з одною із сторін і діє на основі окремих доручень. Брокеру можуть бути доручені
контроль за виконанням укладеного контракту і надання рекламацій. Він не стає власником товару
і не уповноважений на одержання платежів. За свої послуги брокер одержує обумовлену, часто
встановлену торговим звичаєм, винагороду.

3. Міжнародні товарні біржі

ТБ - постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу
широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі
стандартних вимог до товарів.

Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і

обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-
правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення.

Функції МТБ:
- обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок;
- залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;
- забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях;
- здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку
від різниці котирувальних цін на біржах різних країн

Класифікація товарних бірж :

1. За регіоном дії: - національні; - міжрегіональні; - міжнародні.
2. За характером асортименту товарів, що реалізуються: - вузькоспеціалізовані; -
спеціалізовані; - універсальні.
3. За ступенем відкритості:
- відкриті - на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі
торгів (постійні і разові)
- закриті - на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише
члени біржі
4. За характером здійснюваних біржових угод:
 реального товару, де здійснюється купівля-продаж реального товару, який є в
наявності або буде виготовлений у визначений термін;
 ф’ючерсні, де ведеться торгівля не реальними товарами, а ф’ючерсними контрактами.
В них зафіксовані права і зобов’язання сторін щодо стандартного товару, який
постачатиметься в майбутньому за цінами, що визначаються на момент укладання
угоди;
 опціонні, де предметом торгів є лише права на закупівлю або продаж реальних товарів
чи контрактів на них у майбутньому;
 комплексні, на яких укладаються всі види угод — від спотових на реальний товар до
опціонних.
5. За організаційно-правовими формами діяльності: - АТВТ; - АТЗТ; - ТОВ; - решта форм.
4. Міжнародні аукціони, тендери, виставки, ярмарки

Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних

місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально
визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність
покупця, який запропонував найвищу ціну.
 Міжнародні тендери (торги) - є різновидом організованих ринків внаслідок того, що у
визначений час та у певному місті відбувається зіставлення організованої пропозиції із заздалегідь
визначеним та охарактеризованим попитом. При цьому посередницькі функції між покупцем
(імпортером) і продавцем (експортером) виконує утворений імпортером тендерний комітет.
Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з
ними.

Виставка — це показ, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом

демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а
також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх
перспектив.

Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, являє собою великий ринок товарів
широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в
одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції
для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.
 1. Особливості міжнародної торгівлі послугами
Міжнародний (світовий) ринок послуг — диверсифікована система спеціалізованих ринків
послуг, участь у функціонуванні якої у той або інший спосіб беруть усі країни. Міжнародну
торгівлю товарами і послугами, інтелектуальною власністю регулює Світова організація торгівлі
(СОТ). Головним міжнародним документом, який застосовується при цьому, є Генеральна угода
про торгівлю послугами, що має статус додатку до угоди про СОТ.

Послуги — товар специфічний. їх особливість як товару полягає в:

• невидимості;
• нерозривності процесу виробництва і реалізації;
• розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її споживання;
• як правило, неможливості накопичення, зберігання і
• транспортування;
• невідчутності на дотик;
• високому ступені індивідуалізації залежно від вимог споживача;
• територіальній розрізненості їх виробника та споживача;
• отриманні мультиплікаційного ефекту.

Особливості міжнародної торгівлі послугами:

- торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх
споживачами;
- її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями
внутрішнього законодавства;
- велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та наукомісткості товарів;
- значно більша захищеність державою виробництва і реалізації послуг, ніж сфери
матеріального виробництва і торгівлі;
- послуги, що надходять в особисте споживання (туризм, освіта, культура тощо), не можуть
бути задіяні у господарському обороті

2. Види послуг та їхня специфіка

 послуги, які пов'язані з торгівлею: транспортні послуги, технічне обслуговування,
страхування та ін.;
 послуги, які пов'язані з інвестиціями та виробничою кооперацією: технологій, готельні,
професійні послуги та ін.; передавання
 послуги, які водночас пов'язані і з інвестиціями та виробничою кооперацією, і з
торгівлею: зв'язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання та ін.;
 послуги, які мають автономний характер: інформаційні послуги, особисті, культурні,
рекреаційні послуги та ін.
Відповідно до власного загального класифікаційного підходу Світовий банк виділяє такі
послуги:
 факторні послуги (factor services), які пов'язані з рухом капіталів, робочої сили й інших
компонентів та інструментів виробничого процесу;
 нефакторні послуги (non-factor services), які мають нефінансовий характер. Це транспортні,
туристичні та інші нефінансові послуги.
Згідно з власними класифікаційними критеріями МВФ виділяє такі види послуг:
• морські перевезення; • інші види транспортних послуг; • подорожі; • інші приватні послуги та
інші офіційні послуги.

Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД, виділяють вісім видів послуг:

• Фінансові; • зв'язку; • будівельні та проектно-конструкторські; • транспортні; • професійні та
ділові (юридичні, медичні тощо); • комерційні; • туристичні; • аудіовізуальні (теле-, відео-
кінематографічні)
 У системі міжнародної торгівлі послугами можна виділити такі два блоки:
Структурно-галузеві компоненти системи міжнародної торгівлі послугами це:
• інформаційні послуги як динамізуючий фактор міжнародної економічної діяльності;
• міжнародні транспортні послуги;
• міжнародний туризм;
• банківсько-страхувальні послуги.
Виробничо-комерційні операції: • лізинг; • франчайзинг; • інжиніринг; ліцензійний обмін; •
міжнародні орендні операції

3. Cпособи постачання послуг

Транскордонне постачання (постачення послуг з однієї країни до іншої). До цієї категорії
належать поставки послуг фізичним і юридичним особам однієї країни з іншої. З цією метою
можуть бути використані міжнародний транспорт, телекомунікації, пошта. Нерідко певні послуги
можуть міститися в експортованих виробах (комп'ютерних дискетах, дисках, інженерних
кресленнях та ін.)
Споживання за кордоном (постачання послуги на території однієї країни споживачеві з іншої
країни). Йдеться, наприклад, про послуги з ремонту суден однієї країни на території іншої або
надання медичної допомоги громадянинові однієї країни у лікарні іншої.
Комерційна присутність (постачання послуг з однієї країни завдяки комерційній присутності
на території будь-якої іншої країни). За такого способу поставки послуга надається на території
країни через представництво або відділення іноземної фірми постачальника. Наприклад,
банківська послуга може бути надана через відділення або філію іноземного банку
Присутність фізичних осіб (постачання послуги завдяки присутності фізичних осіб країни-
постачальника на території будь-якої іншої країни). Цей спосіб передбачає фактичне пересування
осіб через державний кордон. Наприклад, іноземний консультант може приїздити до країни для
надання консультаційних послуг або деякі службовці фірми можуть бути відряджені до іншої
країни для надання послуги, яка входить до сфери її діяльності.

4. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

На ціноутворення у міжнародній економіці впливають організації міжнародного
співробітництва й інтеграції. Серед них найбільший вплив роблять ЄС, МВФ, Світовий банк,
ГАТТ, G7. Певний вплив роблять різноманітні асоціації вільної торгівлі, митні союзи, вільні
економічні зони і т.д.

В міжнародній торгівлі використовуються світові ціни - такі, що їх узгоджують між собою

найбільші продавці та покупці, або як ціни основних світових торгових центрів, таких, наприклад,
як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.

Процес ціноутворення на світовому ринку можна дослідити в результаті аналізу експортних

цін. Прийнято розрізняти початкові ціни і ціни проникнення.
 Початкові ціни - це ціни, що встановлюються при першому входженні на ринок. Вони
можуть бути високими у випадку, коли на ринок надходить новий удосконалений продукт і дещо
нижчими, якщо на цьому ринку вже є товари, які пропонує експортер.
 Ціни проникнення - становлять собою низькі ціни, що їх встановлюють експортери заради
перехоплення масового споживача в надії, що втрати на знижені ціни будуть компенсовані
виручкою від збільшення обсягу продажу та відповідного зниження виробничих витрат і вартості
маркетингу.
Світові ціни ділять на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і ціни на
сировину.
 1. В ролі світових цін на продукцію обробної промисловості виступають, як правило, експортні
ціни великих фірм, які виробляють та експортують значну частину продукції галузі.
2. Ціни на сировину залежать не від величини внутрішніх затрат, а від таких факторів як:
 співвідношення між попитом і пропозицією на ринку сировинних товарів;
 поєднання цін основних виробників - експортерів і біржових
 котирувань в ролі світових цін для значної частини сировинних товарів;
 регулювання цін окремими державами чи їх групами, які є головними експортерами
 панування монополій
 інфляція

Деяку особливість має ціноутворення транснаціональних корпорацій. В них розрізняють два

види цін: зовнішні міжнародні ціни і внутрішні міжнародні ціни.
1. Зовнішні міжнародні ціни - це ціни, за якими корпорації реалізують свої товари на
міжнародному ринку.
2. Внутрішні міжнародні ціни (трансфертні ціни) - це ціни, за якими здійснюється
обмін товарами і послугами між материнською компанією та її закордонними філіалами, а
також між філіалами.

1. Міжнародна торгівля ліцензіями і ноу-хау

Ліцензія це дозвіл ліцензіара (власника технології) на використання ліцензіатом (особою, що
набирає технологію) винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань, виробничого
досвіду, секретів виробництва і т.п. протягом певного терміну за обумовлену в ліцензійній угоді
винагороду.
Предметом міжнародної торгівлі ліцензіями є патентні і безпатентні (ноу-хау) ліцензії.
 Патентні ліцензії - тобто що дають право використання запатентованого винаходу.
 Безпатентні (ноу-хау), що дають право на використання науково-технічних досягнень.
Ліцензійна торгівля економічно ефективна і для експортерів, і для імпортерів. За продаж
ліцензій виплачується винагорода (ліцензійні платежі), найбільш поширеними видами якого є: 1.
Періодичні відрахування (роялті) 2. Одноразові платежі
2. Міжнародний лізинг та його види
Лізингові операції — підприємницька діяльність, яка полягає в наданні лізингодавцем у
виключне користування лізингоодержувачу на визначений строк майна, що є власністю
лізингодавця, за умови сплати лізинго-одержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом
лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно.
Суб'єктами лізингу можуть бути: — лізингодавець — лізингоодержувач — продавець
лізингового майна
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на
своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не
менший строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення
договору.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, являє собою орендні відносини, за яких витрати
лізингодавця, пов'язані з придбанням і утриманням предметів, що здаються в оренду, не
покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Укладається він, як
правило, на 2 – 5 років.
3. Міжнародні інжинірингові та консультаційні послуги.
Інжиніринг - це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання
технологічних та інших науково-технічних розробок.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною
іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-
будівельних послуг щодо:
 1. підготовки виробництва
2. забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування
підприємством, навчання персоналу);
3. забезпечення реалізації продукції;
4. обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних,
сільськогосподарських та інших об'єктів.

Інженерно-консультаційні фірми надають технічні послуги у формі консультацій. Сферою їх

діяльності є цивільне будівництво (порти, аеродроми, транспортні магістралі, міське будівництво
тощо) і промислові об'єкти, що використовують специфічні технологічні процеси.
Інженерно-будівельні фірми надають повний комплекс послуг: проектування об'єкта,
постачання устаткування, монтаж, налагодження і пуск .устаткування в експлуатацію. Вони також
спеціалізуються на розробленні промислових об'єктів, що грунтуються на використанні
специфічних технологічних процесів.
4. Туристичні послуги на світовому ринку
Туристична послуга - це комплекс послуг індустрії гостинності (що включає в себе готельні,
рекреаційні, транспортні, страхові, екскурсійні послуги та ін.), який надається окремій особі чи
групі осіб для задоволення їх потреб, пов'язаних із переміщенням з місця постійного проживання
до іншого на певний проміжок часу з метою відпочинку, оздоровлення, навчання тощо.
З економічної точки зору, туристична послуга - це продукт, що виробляється і реалізується в
процесі взаємозв'язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами.
Туристичний експорт — це вивезення з країни туристських вражень, яке супроводжується
одночасним ввезенням туристом грошей у цю країну.
Туристичний імпорт — це ввезення в країну туристських вражень, яке супроводжується
одночасним вивезенням туристом грошей з цієї країни.

Фактори, які викликають потребу у туризмі. Серед них — природно-географічні

особливості й кліматичні умови країни, наявність та якість природних ресурсів і можливість їх
зручного використання; економічна ситуація в країні; внутрішня політика країни, політична
стабільність; суспільний лад, рівень розвитку продуктивних сил, структура і рівень добробуту
населення.

5. Факторинг. Суть та види. Файнтрейдинг

Факторинг – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги
щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за
поставлені товари чи послуги.
Схема факторингу. Постачальник відвантажує покупцю товар на умовах відстрочки платежу і
передає накладні факторинговій компанії, яка перераховує постачальнику за відвантажений товар
від 50 до 80 % від суми боргу покупця. Пізніше покупець перераховує факторинговій компанії
грошові кошти у розмірі вартості товарів, отриманих на умовах відстрочки платежу. Після цього
фактор перераховує залишок суми постачальнику.
Види факторингу:Внутрішній, зовнішній (міжнародний), з регресом, без регресу,
відкритий, закритий.
 6. Форфейтинг. Порівняльна характеристика факторингу та форфейтингу
Форфейтинг (відмова від прав) – кредитування експортера шляхом придбання векселів,
акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. В обмін на придбані цінні папери банк
виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки,
премії за ризик не оплати зобов'язань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера.

Простіше кажучи, компанія-форфейтер бере на себе ризики, пов'язані з несплатою

поставленого товару, купуючи борг і при цьому сплачуючи продавцю повну вартість наявної
заборгованості. Форфейтор отримує від постачальника обумовлений договором винагороду

7. Франчайзинг: суть та види. Переваги та недоліки

Франчайзинг – вид ділового співробітництва, суть якого полягає у наданні одним суб’єктом
підприємницької діяльності (франчайзером) права на здійснення визначеної діяльності із
використанням його торговельної марки, технологій, ноу хай, інших об’єктів інтелектуальної
власності, іншому суб’єкту підприємства (франчайзі), протягом встановленого терміну на
обмеженій території та на визначених умовах.
Франчайзингова мережа – сукупність підприємств, які діють на ринку під однією торговою
маркою на умовах франчайзингового співробітиництва і включають до свого складу підприємства
франчайзкра і підприємства франчайзі.
Франчайзингова система – окрім учасників франчайзингової мережі., включає також умови
франчайзингово співробітництва та їх співпрацю з третіми особами. Франчайзинговий пакет –
включає не лише право використання об’єктів інтелектуальної власності франчайзкра, а також
набір матеріальних цінностей (виробниче обладнання, інвентар) та послуги (косультаціі, навчальні
курси), які надаються франчайзером для франчайзі, протягом терміну його функціонування.

Переваги для франчайзі в основному спрямовані на забезпечення в кінцевому результаті

високої прибутковості діяльності його франчайзингового підприємства. Недоліки франчайзі:
Обмежений асортимент товарів. Франчайзі не має права самостійно продати свою франшизу,
Строге дотримання стандартизованих процедур, Контроль зі сторони франчайзера
Переваги франчайзингу для франчайзера загалом полягають у можливості останнього
розширювати межі визнання власної торговельної марки та забезпечувати розвиток
підприємницької діяльності за рахунок коштів і зусиль інших суб'єктів господарювання.
Недоліки франчайзера Невдачі одного франчайзі поширюються на всю мережу, Суперечність
положення франчайзі в системі франчайзингу, Ризик виходу з франчайзингової системи дуже
успішних франчайзі.