Тема 3.

ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ  валютна політика;

1. Зовнішньоекономічна політика та її складові.  інвестиційна політика;

2. Організаційна структура та інструменти державного регулювання ЗЕД в  митно-тарифна політика.
Україні.
3. Митно-тарифне регулювання ЗЕД. 1. Зовнішньоторговельна політика – це державна політика, яка
4. Нетарифне регулювання ЗЕД. впливає на зовнішню торгівлю через податки, субсидії, прямі обмеження
експортних та імпортних операцій. Об’єктом регулювання
1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ зовнішньоторговельної політики є товаропотоки між країнами.
Однією з основних складових економічної політики є Зовнішньоторговельна політика встановлює і регулює відносини з
зовнішньоекономічна політика. Зовнішньоекономічна політика – це іноземними державами у галузі міжнародного обміну товарами і послугами.
сукупність цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічного Вона покликана забезпечувати інтеграцію національної економіки у світову,
потенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за надійно захищати український ринок, сприяти здійсненню ефективної
рахунок товарів і послуг іноземного виробництва. Це певний курс дій структурної перебудови та розвитку ринкових відносин.
урядових і владних структур, використання таких принципів, методів та Основні цілі зовнішньоторговельної політики:
інструментів впливу на розвиток ЗЕД країни, завдяки яким забезпечується  зміна обсягів експорту та імпорту;
досягнення визначених цілей та реалізація національних економічних  зміна структури зовнішньої торгівлі;
інтересів.  забезпечення національної економіки необхідними ресурсами;
Функції зовнішньоекономічної політики: наступальна і захисна.  зміна умов торгівлі (співвідношення експортних та імпортних цін).
 наступальна функція спрямована насамперед на отримання країною Розрізняють експортну та імпортну зовнішньоторговельну політику.
порівняльних та абсолютних переваг у результаті участі у світо Експортна ЗТП – спрямована на реалізацію конкурентоспроможних
господарських відносинах, тобто на реалізацію економічного товарів на світовому ринку і стимулювання їх виробництва;
потенціалу країни на світовому ринку; Імпортна ЗТП – спрямована на регулювання ввезення іноземних
 захисна функція реалізується з метою формування товарів і послуг.
народногосподарської структури відповідно до національних Концепції державного регулювання зовнішньої торгівлі виділяють дві
інтересів і цілей зовнішньоекономічної політики. базові моделі зовнішньоторговельної політики: протекціонізм і лібералізація
Основними складовими зовнішньоекономічної політики держави (вільна торгівля).
є: Першу теоретичну концепцію зовнішньоторговельної політики
 зовнішньоторговельна політика; протекціонізму розробили ще у 15 ст. меркантилісти. Протекціонізм – це
політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом зобов’язань. Ця політика орієнтована насамперед, на коригування валютного
збільшення кількості різноманітних обмежень у зовнішній торгівлі. курсу з метою регулювання грошового потоку, динаміки і рівня цін, обсягу
Під зовнішньоторговельною політикою лібералізації розуміють грошової маси та міграцію короткотермінових активів.
розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері Під девізною політикою розуміють застосування валютної
міжнародної торгівлі для національних господарюючих суб’єктів, а також інтервенції та валютних обмежень на купівлю і продаж валюти з метою
спрощення доступу на внутрішній ринок для іноземних суб’єктів збереження стабільності валютного курсу. Валютна інтервенція – це цільова
господарювання. операція НБУ з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки
Більшість сучасних теоретичних підходів розглядають підвищення курсу національної валюти певними рамками його підвищення або зниження.
ефективності трансформаційних економік у прямій залежності від Валютні обмеження є системою економічних, правових, організаційних
лібералізації зовнішньої торгівлі, макроекономічної стабільності та засобів, що регламентують операції з національною та іноземною валютою,
формування цін в залежності від кон’юнктури ринку. Проте, протекціонізм і золотом.
надалі залишається основним в арсеналі зовнішньоторговельної політики 3. Інвестиційна політика – це комплекс заходів держави для залучення і
багатьох розвинутих країн світу. У перші роки незалежності України її використання іноземних інвестицій та території країни і регулювання вивозу
економіка була занадто відкритою, вітчизняний ринок заполонили неякісні інвестицій за кордон. Її цілями є: створення конкурентного середовища,
іноземні товари, національне виробництво характеризувалося втратою цілих залучення в країну передових технологій і досвіду ринкового
галузей та стратегічно важливих підприємств. Тому вже у другій пол. 90-х господарювання, додатковий інвестиційний клімат, залучення зовнішніх
рр. 20 ст. у зовнішньоторговельній політиці України простежується чітка джерел фінансування, збільшення зайнятості населення, сприяння
тенденція до використання засобів протекціонізму при регулюванні структурній перебудові економіки.
зовнішньої торгівлі, що незабаром дає відповідні позитивні результати. 4. Митно-тарифна політика – комплексна система заходів, спрямована на
2. Валютна політика – це сукупність дій держави з метою забезпечення економічного суверенітету країни, охорони державних
підтримання економічної стабільності і створення основних засад розвитку кордонів, реалізації зовнішньоекономічної стратегії через сферу митних
міжнародних економічних відносин за рахунок впливу на валютний курс і відносин. Цілі митно-тарифної політики є похідними від
валютні відносини. Основними складовими валютної політики є дисконтна загальноекономічних цілей і визначаються пріоритетами останніх, зокрема,
та девізна політика держави. забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного
Під дисконтною політикою розуміють систему економічних та контролю і регулювання товарообміну на митній території України; участь у
організаційних заходів, які вживаються при застосуванні дисконтної ставки реалізації торговельно-політичних завдань щодо захисту внутрішнього
(відсотка) для регулювання інвестицій та збалансування платіжних ринку; стимулювання розвитку національної економіки.
2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО  угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної
РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УКРАЇНІ діяльності і які не суперечать законам України.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні Усі інструменти регулювання ЗЕД в Україні поділяють на 3 групи:
здійснюється: 1. Економічні – митне регулювання, податкове регулювання, державні
 Україною як державою в особі її органів в межах їх гарантії, пільги іноземним інвесторам, державна підтримка і кредитування
компетенції; експорту та інші;
 недержавними органами управління економікою (товарними, 2. Адміністративні – кількісні обмеження, реєстрація зовнішньоекономічних
фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, договорів, система експортного контролю, приховані методи протекціонізму;
асоціаціями, спілками та іншими організаціями 3. Організаційно-правові – законодавче регулювання ЗЕД, створення
координаційного типу), що діють на підставі їх статутних експортної інфраструктури, маркетингові дослідження конюнктури ринку,
документів; реклама, виставки і ярмарки, розвиток ВЕЗ і прикордонної торгівлі,
 самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підготовка кадрів, сприяння експорту через інформаційно-консалтингове
підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між обслуговування.
ними. На території України запроваджуються такі правові режими для
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні іноземних суб’єктів господарської діяльності:
здійснюється за допомогою:  національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти
 законів України; господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не

 передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного менший ніж суб’єкти господарської діяльності України;

регулювання, які видаються державними органами України в національний режим застосовується щодо всіх видів

межах їх компетенції; господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності,

пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо
 економічних заходів оперативного регулювання (валютно-
експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів
фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;
господарської діяльності тих країн, які входять разом з
 рішень недержавних органів управління економікою, які
Україною до економічних союзів;
приймаються за їх статутними документами в межах законів
 режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні
України;
суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав,
преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими
 користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт  укладання міжнародних договорів України відповідно до
господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано законів України про міжнародні договори України та
згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, приведення чинного законодавства України у відповідність з
податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках правилами, встановленими цими договорами;
спеціального режиму, визначеного нижче; режим найбільшого  встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної
сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам діяльності на території України;
господарської діяльності інших держав згідно з відповідними
 затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає
договорами України та застосовується у сфері зовнішньої
ліцензуванню або забороняється.
торгівлі;
2. Кабінет Міністрів України:
 спеціальний режим, який застосовується до територій
 вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики
спеціальних економічних зон, а також до територій митних
України відповідно до законів України;
союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-
 здійснює координацію діяльності міністерств, державних
якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами
комітетів та відомств України по регулюванню
за участю України.
зовнішньоекономічної діяльності;
Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності(ст.9
 координує роботу торговельних представництв України в
ЗУ):
іноземних державах;
Найвищим органом, що здійснює державне регулювання
 приймає нормативні акти управління з питань
зовнішньоекономічної діяльності, є:
зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених
1. Верховна Рада України: законами України;
 прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються  проводить переговори і укладає міжурядові договори України з
зовнішньоекономічної діяльності; питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках,
 затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної передбачених законами України про міжнародні договори
політики України; України, забезпечує виконання міжнародних договорів України
 розгляд, затвердження та зміна структури органів державного з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними
регулювання зовнішньоекономічної діяльності; органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів
 України, та залучає до їх виконання інші суб’єкти  здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних
зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; кредитах і позиках, провадить операції з централізованими
 відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, валютними ресурсами, які виділяються з Державного
вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про валютного фонду України у розпорядження Національного
систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів банку України;
оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної  здійснює інші функції відповідно до Закону України “Про
діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за банки і банківську діяльність” та інших законів України.
повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має згідно з Національний банк України може делегувати виконання
законами України; покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної
 забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного діяльності України.
плану України; 4. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної
 здійснює заходи щодо забезпечення раціонального політики (Міністерство економічного розвитку і торгівлі):
використання коштів Державного валютного фонду України;  забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики
 забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності
Об’єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності. виходу на зовнішній ринок, координацію їх

3. Національний банк України: зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до

міжнародних договорів України;
 здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву
України та інших державних коштовностей, які забезпечують  здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами

платоспроможність України; зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та

умов міжнародних договорів України;
 представляє інтереси України у відносинах з центральними
банками інших держав, міжнародними банками та іншими  проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні

фінансово-кредитними установами та укладає відповідні розслідування у порядку, визначеному законами України;

міжбанківські угоди;  виконує інші функції відповідно до законів України і

 регулює курс національної валюти України до грошових Положення про центральний орган виконавчої влади з питань

одиниць інших держав; економічної політики.

5. Державна митна служба України (Міністерство доходів і зборів):
  здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами
України. 3. МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД
6. Антимонопольний комітет України: Тарифне регулювання міжнародної торгівлі є основним і

 здійснює контроль за додержанням суб’єктами найдавнішим інструментом зовнішньоторговельної політики, що ґрунтується

зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист на митному тарифі держави. В Україні базовими нормативно-правовими

економічної конкуренції. документами, на основі яких здійснюється тарифне регулювання зовнішньої

торгівлі є:
7. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:
1. Митний кодекс України. Від 13 березня 2012 р., № 4495-VI.
 здійснює оперативне державне регулювання
2. Податковий кодекс України. Від 02 грудня 2010р., № 2755- VI.
зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до
3. ЗУ "Про Єдиний митний тариф України" від 5 лютого 1992 р., №
законодавства України;
2097-ХІІ.
 приймає рішення про порушення і проведення
4. ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.
антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних
5. ЗУ "Про Митний тариф України" від 19 вересня 2013 р., № 584-
розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових,
VІІ.
компенсаційних або спеціальних заходів.
Єдиний митний тариф - це систематизований звід ставок мита, яким
8. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною
обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію
діяльністю:
держави або вивозяться за межі цієї території. Структура митного тарифу має
 місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і наступний вигляд:
розпорядчі органи; Код Назва Ставка мита, у відсотках Одиниці
товару (опис) виміру
 територіальні підрозділи (відділення) органів державного
згідно товару
регулювання зовнішньоекономічної діяльності України. ГС згідно
ГС
Крім зазначених вище органів регулювання та сприяння ЗЕД в преференційна пільгова повна
Україні здійснюють такі організації та інституції як Державна податкова 0 - 5% 5 - 10% 10 % і
>
адміністрація України (Міністерство доходів і зборів), Державний комітет
статистики України, Торгово-промислова палата України, Торгово-
Межі митної території держави є її митним кордоном. Митний
економічні місії у складі дипломатичного представництва України за
кордон України збігається із її державним кордоном, за винятком території
кордоном.
спеціальних митних зон. Пропозиції до митного тарифу розробляються  ввізне (імпортне) - нараховується на товари при їх ввезенні на
Митно-тарифною радою України. митну територію держави і є диференційованим залежно від
Мито – це вид державного непрямого податку, який справляється з країни-імпортера;
імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку,  вивізне (експортне) - нараховується на товари при їх вивезенні
майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених за межі митної території країни.
державою пунктах під контролем митних служб. Незалежно від виду мита,
3. За характером:
воно включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого
 сезонне (терміном не більше чотирьох місяців з моменту
споживача. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб’єкт
встановлення);
господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що суттєво впливає на
 спеціальне (захисне) - застосовується як засіб захисту
фінансовий стан підприємств.
національних виробників;
Мито виконує такі функції:
 антидемпінгове – застосовується у разі ввезення на митну
 фіскальну;
територію товарів, які є об’єктом демпінгу;
 протекціоністську;
 балансувальну.  компенсаційне – застосовується у разі ввезення(вивезення) на
митну територію країни товарів, які є об’єктом субсидованого
Існує певна закономірність: низькі стаки використовуються для
імпорту (експорту), яке заподіює шкоду національному
отримання фіскального ефекту, а високі – для ефекту захисту.
товаровиробнику.
Розрізняють такі види мита:
1. За способом стягнення:
 адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості
4. За походженням:
товарів, які обкладаються митом і є переважаючим видом мита;
 автономне – застосовується на підставі односторонніх рішень
 специфічне, що нараховується у встановленому грошовому
держави;
розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;
 договірне – застосовується на базі двостороніх чи
 комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
багатосторонніх угод;
2. За об’єктом обкладання:
 преференційне – застосовується на базі багатосторонніх угод
між країнами-учасниками митних союзів чи зон вільної
торгівлі.
 Розрізняють 3 види митних ставок:
 повні – застосовуються до товарів країн, з якими не укладено
торговельних угод;
 пільгові – застосовуються до товарів країн, з якими є
торговельні угоди;
 преференційні – застосовуються для товарів країн, з якими
укладені угоди про вільну торгівлю.
Середньоарифметичний імпортний тариф в економічно розвинутих
країнах на промислові вироби складає 6,3%: в т.ч. у США – 4,6%, ЄС – 5,7%,
Канаді – 9,0%, Японії – 3,9%. У країнах, що розвиваються, рівень митних
ставок досить високий через високі національні витрати на виробництво
товарів та бажання захистити свій ринок від іноземної конкуренції. Так
ставки мита до 50% характерні для таких країн як Ангола, Чилі, Сінгапур,
Філіпіни, Болівія; від 50 до 100% - для Алжиру, Лівії, Аргентини, Бразилії,
Мексики, Індонезії, Південної Кореї; є країнами із ставками понад 100% -
Єгипет, Марокко, Колумбія, Пакистан, Індія, Туреччина, Сирія.
Мито нараховується відповідно до ставок митного тарифу України і
сплачується у національній валюті України за поточним курсом НБУ, що діє
на день подання вантажної митної декларації.
Для захисту національних виробників готової продукції
стимулювання ввозу сировини і напівфабрикатів може використовуватися
тарифна ескалація – це підвищення рівня митного обкладання товарів у
міру зростання ступеня їхньої обробки.
Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладенню,
здйснюється на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена
або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону.
При визначенні митної вартості товарів, що експортуються, до неї
включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні
витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури:
 на транспортування, навантаження, розвантаження,
перевантаження та страхування до пункту перетину митного
кордону країни;
 комісійні та брокерські;
 ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів
інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та
інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером
(експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення
(вивезення).
Методи визначення митної вартості (на С.Р.)
Важливим при тарифному регулюванні є визначення країни
походження товару, яку визначають з метою застосування тарифних та
нетарифних заходів регулювання, а також забезпечення обліку товарів у
статистиці міжнародної торгівлі. У більшості держав світу, в тому числі і в
Україні, країною походження імпортного товару вважається та, де товар було
повністю виготовлено або піддано достатній обробці (переробці), найчастіше
і це остання країна, де відбувалася переробка. Критерії повністю виробленого
товару та критерії достатньої його переробки визначаються ст. 278 – 279
Митного кодексу України. При цьому під країною походження товару
можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни,
якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Повністю виготовленими в даній країні вважаються такі товари та
сировина:
  корисні копалини, видобуті у межах її території або більше половини її обсягів. Поширення нетарифних обмежень зумовлене
економічної зони; тим, що їх введення є привілеєм уряду країни і вони не регулюються
 рослинна продукція, вирощена на її території; міжнародними угодами чи організаціями, які декларують лише митно-
 продукція, одержана в ній від живої худоби; тарифне регулювання.

 жива худоба, вирощена на її території; Вперше термін нетарифних бар’єрів з’явився у 1947 р. згідно зі
статтею 11 ГАТТ, де дані обмеження визначались як будь-які інші заходи
 продукція морського промислу;
крім мит, податків та зборів. В цілому, усі заходи неподаткового характеру,
 вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих чи
що використовуються державою та спрямовані на регулювання відносин у
інших операцій у даній країні;
сфері ЗЕД відносяться до методів нетарифного регулювання.
 товари, вироблені в даній країні виключно із продукції,
За деякими оцінками майже 80% нетарифних обмежень у торгівлі
зазначеної у попередніх пунктах.
припадає на промислові товари і 20% - на с/г продукцію.
Переробка або обробка товарів у даній країні вважаться достатньою,
Систему нетарифних методів регулювання торгівлі складають
якщо:
різноманітні економічні, адміністративні, фінансові, технічні та інші
 декларовані товари класифікуються у тарифній позиції іншій,
обмеження. На сьогодні не існує єдиної класифікації нетарифних обмежень.
ніж матеріали або вироби, що походять з «третіх країн» і були
Наприклад, П.Х. Ліндерт класифікує їх таким чином:
використані для їх виготовлення;
 бар’єри, що мають за мету загальне обмеження імпорту;
 у вартості декларованих товарів частка добавленої вартості
 бар’єри, що спрямовані на торговельну дискримінацію окремих
становить не менше як 50%.
держав за допомогою стимулювання імпорту з інших держав;
Основним документом, який свідчить про походження товару, є
 заходи, що обмежують або субсидують експорт.
сертифікат походження, який видає Торгово-промислова палата. Походження
Класифікація, розроблена Секретаріатом ГАТТ, передбачає 5 груп
товарів з України засвідчують різними формами сертифікатів, залежно від
нетарифних обмежень:
певних умов та імпортерів, зокрема: Форма «А» (для товарів, які підпадають
під преференції), текстильний, Форма СТ-1 (для експорту в СНД), Загальна  кількісні обмеження імпорту та експорту;

форма, ESCS (для металопродукції), EUR 1.  участь держави у зовнішньоторговельних заходах (субсидування
виробництва і експорту товарів, система державних закупівель

4. НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД товарів);

Широко розповсюдженими у торговій практиці і нетарифні методи

регулювання міжнародної торгівлі, об’єктом регулювання яких сьогодні є
  митні, адміністративні імпортні формальності (методи оцінки митної Квота (контингент (для сезонних квот) – це кількісна міра
вартості, митні і консульські формальності, товаросупровідні обмеження експорту чи імпорту товару визначеною кількістю (обсягом) або
документи, товарна номенклатура ЗЕД); сумою на певний період часу.
 стандарти і вимоги, пов’язані з охороною здоров’я, промисловістю та Квота, що встановлена у розмірі рівному 0, називається ембарго і
технікою безпеки; означає повну заборону експорту чи імпорту визначеного товару, часто має
 обмеження, які закладаються в механізм платежу (імпортні депозити, політичні мотиви введення (наприклад, заборона на імпорт з Іраку і
прикордонний податковий режим, ковзні збори). Югославії, заборона США торгівлі з Кубою).
В цілому розрізняють три групи методів нетарифного За напрямом дії квоти поділяються на:
регулювання:  експортні, які вводяться урядом країни для запобігання вивозу
 кількісні методи (обмеження); дефіцитної на внутрішньому ринку продукції

 адміністративні (приховані) методи; (використовуються рідко);

 фінансові методи.  імпортні, що запроваджуються урядом країни для захисту

1. До кількісних методів відносять квотування, ліцензування внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, збалансування

та "добровільні" обмеження експорту. Вони є найпоширенішими методами. торговельного балансу країни, регулювання попиту і пропозиції

Кількісні обмеження охоплюють практично 50% продовольчих товарів, 50% всередині країни.

пального і близько 100% текстильних виробів, які імпортуються промислово За масштабом охоплення квоти поділяються на:

розвинутими країнами. Вперше кількісні обмеження щодо імпорту в Україні  глобальні, які встановлюються на імпорт чи експорт

почали використовуватися з 1994р. (це були 104 товарні позиції). Згодом цей визначеного товару на певний період часу незалежно від того з

перелік значно скоротився і упродовж останніх кількох років режим якої країни він імпортується чи експортується; ці квоти

ліцензування і квотування імпорту передбачав продукти хімічної використовуються з метою забезпечення необхідного рівня

промисловості, фармацевтичні продукти, ветеринарні препарати, косметичні внутрішнього споживання, їх обсяг визначається як різниця

препарати, засоби особистої гігієни, форми для виготовлення фонограм та внутрішнього виробництва і споживання товару;

ін..  групові, що встановлюються щодо товару з визначенням груп

1.1 Квотування є найбільш розповсюдженою формою нетарифних країн куди товар експортується, або з яких імпортується; ці

обмежень. квоти використовують з метою стимулювання або скорочення

торгівлі з певною групою країн;
  індивідуальні, встановлюються на основі двосторонніх угод для
кожної країни, що імпортує чи експортує визначений товар у
межах глобальної квоти.
Загалом з кожного виду товару може використовуватися тільки один вид
квот.
Економічні наслідки введення квот полягають у наступному:
 введення квот дозволяє утримувати обсяги імпорту на
незмінному рівні, незважаючи на зростання попиту, що в свою
чергу, збільшує ціну товару;
 квоти є абсолютною величиною і не є гнучкими відносно ціни
товару;
 вони більш ефективні при здійсненні швидких дій
адміністративних органів, ними простіше маніпулювати;
 квоти є прямим джерелом монопольного прибутку, вони
завжди збільшують доходи виробникові імпортзаміщуючої
продукції;
 квоти стримують імпортну конкуренцію, тарифне регулювання
їй сприяє.
1.2. Ліцензування зовнішньої торгівлі може виступати у вигляді
складової частини процесу квотування, у цьому випадку ліцензія є
документом, що підтверджує право ввезення чи вивезення товару у рамках
отриманої квоти, або самостійного інструменту регулювання.
Ліцензія – це дозвіл, виданий державними органами на експорт чи
імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.
Розрізняють такі види ліцензій:
 генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції
по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі
періоду дії режиму ліцензування;
 разова (індивідуальна) – одноразовий дозвіл, який має іменний
характер і видається для здійснення кожної окремої операції
конкретним суб’єктом господарювання на період, необхідний
для її здійснення;
 відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару на
протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з
визначенням його загального обсягу.
Товари, на експорти та імпорт яких необхідна ліцензія, розділяють на
дві групи:
 товари, обмеження відносно яких вводяться з економічних
міркувань або у статистичних цілях;
 товари, які мають специфічне призначення або обмежені в
оборотоздатності (зброя, фармацевтична продукція, товари
подвійного призначення).
Ліцензії розподіляються між експортерами чи імпортерами різними
способами. Найефективнішим є метод відкритого аукціону, що являє собою
конкурсний продаж. В Україні аукціонний продаж експортних квот
здійснюється на фондовій біржі щотижня. Крім відкритих аукціонів
використовується система явних переваг, що припускає закріплення урядом
ліцензій за визначеними суб’єктами господарювання на основі певних
пропорцій, а також метод витрат, який змушує конкурувати претендентів на
неціновій основі. Рішення про запровадження режиму ліцензування і
квотування зовнішньої торгівлі приймається урядом із визначенням списку
конкретних товарів, обсягів квот та періоду їх дії.
 1.3 Добровільне обмеження експорту – це кількісне обмеження
експорту, що грунтується на зобов’язанні одного із торгових партнерів
обмежити (чи не розширювати) обсяг експорту, прийнятому у рамках
міжурядової угоди про встановлення квот на експорт цього товару.
Такі обмеження найчастіше торкаються торгівлі товарами
текстильної, взуттєвої, швейної промисловостей, чорної металургії,
молочними продуктами, побутовою електротехнікою та автомобілями. Такі
обмеження дуже часто використовують розвинені країни щодо своїх
конкурентів. Так, у різні роки на різні терміни та обсяги Японія була
змушена встановити добровільне обмеженя свого експорту легкових
автомобілів у США. Найбільшого поширення добровільне обмеження
експорту отримало у взаємовідносинах між США, Японією і ЄС. Україна
також підпала під це обмеження, так обсяги експорту металопрокату,
текстильної продукції та кольорових металів з України до ЄС, які
регулюються відповідною угодою.
2. До адміністративних обмежень, яких сьогодні налічується у
міжнародній торгівлі близько 100 найменувань, і які називають прихованими
методами протекціонізму, в основному до них відносять:
1) Технічні бар’єри, що являють собою систему національних
стандартів якості, екологічні вимоги, санітарні та фіто санітарні норми,
вимоги до упаковки і маркування товарів (маркування на кількох мовах),
ускладнені митні формальності і т.п. Наприклад, незважаючи на те, що
стандарт ISO 9000 був інкорпорований в українську систему сертифікації
УкрСЕПРО, Держстандарт не застосовує ці норми.
2) Внутрішні податки і збори. Державні і місцеві органи влади на
імпортні товари можуть накладати ПДВ, акцизні збори, збори за митне
оформлення, реєстрацію, портові, прикордонні та ін. податки з метою
підвищення їхньої ціни і зниження конкурентоспроможності на
внутрішньому ринку.
3) Вимоги про вміст місцевих компонентів. Цей метод припускає
законодавче встановлення частки кінцевого продукту, що повинна
вироблятися місцевими виробниками у випадку призначення товару для
продажу на внутрішньому ринку. Вимоги про місцеву участь не лише
обмежують імпорт, але й містять певні вимоги до закордонних інвесторів.
4) Політика державних закупівель. Тобто державні органи і
підприємства можуть купувати певні товарів лише в національних
виробників, навіть якщо вони дорожчі ніж імпортні.
3. До фінансових методів регулювання міжнародної торгівлі
відносять:
1) Демпінг – це експорт товарів за цінами нижчими від їх
собівартості чи, принаймні, нижчими ніж ціни на внутрішньому ринку.
Демпінг є найпоширенішою формою міжнародної цінової дискримінації. Він
може здійснюватися за рахунок коштів певних фірм, що прагнуть заволодіти
зовнішнім ринком своєї продукції, а також за рахунок державних субсидій
експортерам. Якщо факт демпінгу доведений у результаті антидемпінгових
розслідувань, то країна має право вводити торгові обмеження у вигляді
антидемпінгових мит. Щороку у світі зростає кількість антидемпінгових
розслідувань, насамперед, у галузі сталеливарної та хімічної промисловості.
2) Експортні субсидії – це фінансова чи інша підтримка державними
органами виробництва, переробки, продажу чи транспортування експортних
товарів, у результаті якої експортер одержує пільги. Уряди багатьох країн
для розвитку певних галузей і проведення необхідної експортної політики
використовують субсидування, тим самим дискримінуючи імпортерів.
Експортні субсидіє є статтею витрат державного бюджету, а отже
додатковим тягарем для платників податків.
3) Експортні кредити – використовуються для приховування
експортних субсидій, воно передбачає фінансове стимулювання державою
розвитку експорту вітчизняних виробників. Надання експортних кредитів
здійснюється у вигляді субсидованих кредитів, які видаються державними
банками під відсоткові ставку нижчу від ринкової, або у вигляді державних
кредитів імпортерам при зобов’язанні закупівлі товару лише у фірм країни,
що надала такий кредит.
4) Валютні обмеження та регламентація операцій з валютою –
являють собою систему методів із встановлення порядку проведення
операцій із валютними цінностями, а інколи і пряме втручання у цей
механізм (обов’язковий продаж валютної виручки, відсоток від суми операції
з обміну валюти тощо).
Регулювання ЗЕД на міжнародному рівні на С.Р.