Самостійна 4.

Державне регулювання розвитку туризму в Україні

Варіант 1

1. Загальні поняття державного регулювання туристичної діяльності.

Державне регулювання в галузі туризму пропонується розглядати як сукупність форм і
методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на діяльність суб’єктів
господарювання та ринкову кон’юнктуру з метою забезпечення нормальних умов
функціонування ринкового механізму, реалізації державних соціально-економічних
пріоритетів, вироблення єдиної концепції розвитку туристичної сфери.
Запропоновано наступну класифікацію інструментів державного регулювання в галузі
туризму за сферами їх застосування:
- у правовій сфері – вдосконалення нормативно-правової бази, візової стратегії; розвиток
методології ліцензування, стандартизації, сертифікації у сфері туризму;
- в економічній сфері – податкове регулювання; бюджетне фінансування програм розвитку
туризму; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у туризм;
- у соціальній сфері – вирішення проблем адресного соціального туризму; сприяння
працевлаштуванню сільських жителів у структурах галузі;
- у науково-освітній сфері – розвиток наукових досліджень туристичної діяльності;
створення інформаційно-аналітичної бази туристичної галузі в Україні; забезпечення
підготовки професійних кадрів для сфери туризму;
- у сфері організації туризму – формування позитивного іміджу України на міжнародному
туристичному ринку; сприяння в просуванні туристичного продукту на внутрішній і
світовий ринки; створення умов для ефективного використання туристичної інфраструктури.

2. Що відноситься до методів державного регулювання туристичного попиту?

До методів державного регулювання туристичного попиту належать:
- державний маркетинг та просування туристичного іміджу країни;
- державний вплив на ціноутворення;
- ліцензування, стандартизація та сертифікація;
- збільшення доходів громадян;
- обмеження або полегшення доступу до туристичних об'єктів;
- регулювання тривалості робочого дня та відпусток;
- розвиток та підтримка соціального туризму.

3. Що відноситься до основних видів державних інвестицій у туризм?

Серед основних видів державних інвестицій виділимо такі:
 - зниження ціни інвестиції в туристичні проекти, що враховує позики за вигідними
відсотковими ставками (уряд відшкодовує різницю між фіксованою відсотковою ставкою й
ринковою);
- продаж, оренду землі або інфраструктури за ціною, нижче ринкової;
- податкові пільги, захист від подвійного оподаткування завдяки укладанню угод з іншими
країнами;
- зниження мита, прямі субсидії або надання гарантій на інвестиції з метою залучення
іноземних інвесторів.

4. Візова політика України та Європейського союзу.

Одним з важливих факторів розвитку іноземного туризму є візова політика держави
стосовно зарубіжних країн, безпечних у міграційному відношенні. Як свідчить міжнародна
практика, зниження вартості віз до оптимального рівня та спрощення процедури їх
оформлення - це один з найважливіших факторів збільшення в'їзних туристичних потоків.
Україна донедавна фактично не проводила самостійної візової політики, а лише
реагувала на зміни та виклики, які були ініційовані ззовні. Тим самим країна позбавлялася
ефективного інструменту заохочення іноземних туристів. Одним з помилкових принципів
української візової політики був принцип паритетності, згідно з яким до громадян
зарубіжних країн застосовувалися ті ж самі візові вимоги, що висувалися до громадян
України.
Лише у 2003 р. (введення безвізового режиму в'їзду в Україну для громадян Польщі та
Угорщини) наша держава почала користуватися таким дипломатичним інструментом як
одностороннє скасування віз для тих країн, відносини з якими становлять особливий інтерес.
У 2005 р. з метою забезпечення вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу, а
також активізації двосторонніх контактів з країнами Європейського союзу та іншими
високорозвиненими державами Європи, Україна вирішила ввести тимчасовий безвізовий
режим для громадян Швейцарії та країн Європейського союзу в період з 1 травня по 31
серпня 2005 р.

5. Державна модель державного регулювання розвитку туризму

В Україні централізована модель регулювання розвитку туризму,
вона передбачає державне регулювання туризму окремим – центральним органом виконавчої
влади на рівні міністерства.
6. Автономна модель державного регулювання розвитку туризму
Автономна модель ґрунтується на вільній конкуренції та передбачає відсутність
державних структур з регулювання туристичної діяльності. До особливостей такої моделі
слід віднести наступне: не враховуються інтереси інших галузей господарства, не
реалізується єдина концепція щодо розвитку туризму, відсутній статистичний збір даних та
обробка інформації на загальнодержавному рівні. Ця модель характерна для США.
Автономну модель доцільно використовувати у країнах з високорозвиненим приватним
туристичним сектором, який має всі можливості для презентації держави на міжнародній
арені навіть за відсутності державних органів влади в галузі туризму.
8. Що відноситься до методів державного регулювання туристичної пропозиції?
До методів державного регулювання туристичного попиту належать:
- державний маркетинг та просування туристичного іміджу країни;
- державний вплив на ціноутворення;
- ліцензування, стандартизація та сертифікація;
- збільшення доходів громадян;
- обмеження або полегшення доступу до туристичних об'єктів;
- регулювання тривалості робочого дня та відпусток;
- розвиток та підтримка соціального туризму

9. Партнерська модель державного регулювання розвитку туризму

Партнерська модель використовується у європейських країнах (Швейцарія, Німеччина,
Великобританія, Італія, Іспанія), де питання розвитку туризму входять до компетенції
міністерства, як правило, економічного профілю, в структурі якого створюється
спеціалізований галузевий підрозділ (департамент, секретаріат, управління, служба,
адміністрація). Варто відзначити, що за цієї моделі органи державної влади співпрацюють на
взаємовигідній основі з представниками туристичного бізнесу та залучають значні бюджетні
кошти, а також приватні інвестиції у створення та просування туристичного продукту на
внутрішньому і міжнародному ринках.
10. Моделі державного регулювання розвитку туризму – це моделі, що регулюють
державний розвиток туризму