УДК 338.

48-32(477)(045)
Самойлов А. В.
Здобувач освітнього ступеня «бакалавр»
Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ
ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ
ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ
У статті висвітлюються основні теоретичні підходи та методологічні
засади аналізу та дослідження туристичного ринку, що сприяє збагаченню
наукового розуміння та розвитку цієї галузі. Результати дослідження можуть
бути корисними для фахівців у сфері туризму.
Ключові слова: туризм, туристичний ринок, розвиток, теорія, методологія,
перспективи, стратегії.
Постановка проблеми та її зв’язок з актуальними теоретичними або
практичними завданнями. Різноманітність у розроблених науковцями
методологічних основ та термінологічного апарату щодо вивчення ринку
туристичних послуг вимагає дослідження та уточнення сутності цієї концепції.
Дане питання має важливе значення як для теоретичного та методологічного
аспекту, так і для практичного вдосконалення економічних відносин у сфері
підприємництва.
Ціль статті - розкрити організаційно-економічну сутність ринку
туристичних послуг.
Посилання на сучасні дослідження та публікації. Теоретико-
методологічні аспекти та організаційно-економічні засади функціонування
туристичних ринків розкриваються в наукових працях дослідників, таких як В.
Данильчук, Ю. Забалдіна, Н. Коніщева, Т. Ткаченко, а також в аспектах
управління туристичною діяльністю й суб’єктами туристичного сектора, які
представлені у працях І. Зоріна, В. Квартальнова, С. Мельниченко, В. Ткач та
інших.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ринок туристичних послуг, як
наукова категорія, пов'язаний з рядом спільних та взаємопов'язаних термінів,
таких як «туризм», «туристична індустрія», «ринок послуг», «сфера
туристичних послуг» та інші. Основним поняттям у цій системі є «туризм».
У визначенні туризму, яке міститься у законодавстві України, туризм
розглядається як тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в
оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення
оплачувальної діяльності в місці перебування.
Згідно з інтерпретацією Міжнародної системи рахунків у сфері туризму
(IRTS) 2008, «туризм» є частиною поняття «подорож» і відноситься до
діяльності осіб, які здійснюють поїздку до основного місця призначення поза
звичайним середовищем на період менше року з будь-якою основною метою, за
винятком пошуку роботи на підприємстві, що зареєстроване в країні або місці
відвідування.
Отже, «туризм» являє собою конкретний вид економічної діяльності, що
реалізується через відповідні конституційні права (на відпочинок, освіту,
лікування тощо) та залучає відповідних суб'єктів і колективи. Ці суб'єкти
подорожують у місця поза своїм звичайним середовищем протягом періоду до
одного року без мети отримання комерційного прибутку. «Туристична
індустрія» виступає як організована система взаємодії міжпромислового
господарства, чия діяльність спрямована на створення, збут і споживання
туристичного продукту з метою отримання значного економічного та
соціального впливу для національної економіки шляхом задоволення
специфічних потреб населення в проведенні дозвілля під час подорожей тощо
[1, c.45].
Дослідження поняттєво-термінологічної системи «ринок туристичних
послуг» потребує аналізу термінів «сфера туризму» та «сфера туристичних
послуг».
С. Ковальчук та В. Миколишина розглядають сферу туристичної
діяльності за різними напрямами, такими як функціонування туристичного
підприємства, надання готельних послуг, туристсько-екскурсійне
обслуговування, організація транспортних подорожей, організація
спеціалізованого відпочинку і розваг, екологічна діяльність [1].
У той же час, Т. Ткаченко вважає, що до сфери туризму слід віднести всі
підприємства й організації, що здійснюють діяльність у межах певної галузі або
визначеного виду економічної діяльності, виробляють, реалізують і
організовують споживання різноманітних послуг і товарів туристу незалежно
від ролі, яку відіграє туризм у формуванні доходів цих підприємств [2].
Основне поняття «ринок туристичних послуг» ґрунтується на категорії
«ринок». Ринок розглядається як система економічних відносин та зв'язків, що
стосуються обміну товарів і послуг, а також як територію, де відбувається
купівля-продаж цих товарів і послуг відповідно до учасників ринку. Предметом
обміну на ринку туристичних послуг є саме такі послуги, які надаються різними
підприємствами туристичної індустрії, такими як готелі, ресторани,
перевізники, розважальні заклади, турагентства тощо.
Отже, була проаналізована низка асоційованих та відносних термінів для
визначення «туристичного ринку». Туристичний ринок у великому світовому
господарстві формується і функціонує у відповідних формах, включаючи і
територіальні. Географічні структури туристичного ринку формуються під
впливом загального механізму світового ринку і ринку послуг, що є частковим
виявом світового організаційного механізму суспільного виробництва і
споживання.
Туристичний ринок визначається як сфера задоволення потреб населення у
послугах, пов'язаних з відпочинком, розважальним проведенням часу або
оздоровленням (за визначенням О. Любіцевої) [3].
Згідно з М. Мальською, туристичний ринок розглядається як комплекс
організаційно-економічних взаємозв'язків, що стосуються організації та
торгівлі туристичними послугами [4]. Цей ринок, схожий на будь-який інший,
об'єднує покупців (попит) і продавців (постачальників). Однак він відрізняється
від інших ринків тим, що самі покупці пересуваються до місця надання послуг
для отримання зарезервованих послуг.
 Узагальнюючи це поняття у контексті аналітичного дослідження та в
рамках системного підходу, можна трактувати «ринок туристичних послуг» як
систему економічних або соціально-економічних зв'язків.
Аналізуючи туристичний сектор, ключовим вважається внутрішній ринок
туристичних послуг, оскільки його розвиток сприяє виконанню зовнішніх
функцій, визначає спеціалізацію та участь у глобальному туристичному
процесі. Важливо, щоб методика дослідження національного туристичного
ринку відображала всю складність його функціонування як на міжнародному,
так і на внутрішньому рівнях. Дослідження зовнішніх функцій національного
ринку передбачає оцінку його позиції в глобальному туристичному контексті та
на рівні макрорегіонального ринку.
Теоретико-методологічні аспекти та організаційно-економічні засади
функціонування туристичних ринків розкриваються в наукових працях
дослідників, таких як В. Данильчук, Ю. Забалдіна, Н. Коніщева, Т. Ткаченко, а
також в аспектах управління туристичною діяльністю й суб’єктами
туристичного сектора, які представлені у працях І. Зоріна, В. Квартальнова, С.
Мельниченко, В. Ткач та інших.
Однак, в сучасних умовах складної військово-політичної ситуації,
соціально-економічних труднощів та ринкових змін української економіки, а
також на тлі зростаючої конкуренції на світових ринках та їх глобалізації,
виникає потреба у дослідженні проблем регіональних ринків туристичних
послуг. Тому необхідно провести глибокий аналіз різних аспектів формування,
функціонування та розвитку ринку туристичних послуг [4, c.61] .
Таким чином, туристичний ринок можна розглядати як систему, що
включає у себе процеси формування та реалізації туристичного продукту з
метою задоволення попиту на туристичні послуги. Процеси виробництва,
комплектування, реалізації та споживання туристичного продукту є важливими
складовими частинами туристичного бізнесу.
Початок війни призвів до катастрофічного спаду туристичного сектора в
Україні, перетворивши його на масову міграцію внутрішньо переміщених осіб,
заморожуючи діловий туризм і повністю зупинивши місцевий туризм у
центральних, східних і південних регіонах країни.
Війна спричинила величезні збитки для туристичного сектора,
руйнування фінансових, енергетичних та харчових індустрій, спричинила
економічну нестабільність у всьому світі та повністю припинила туризм у
центральних, східних і південних регіонах України [5].
У 2021 році було зафіксовано збільшення надходжень податків від
туристичної діяльності у деяких областях, зокрема:
 Львівська область (273 млн. грн. порівняно з 215 млн. грн. у
2020 році);
 Київська область (164 млн. грн. проти майже 125 млн. грн.);
 Івано-Франківська область (159 млн. грн. проти майже 131
млн. грн.). Проте в Києві та Одеській області спостерігався значний спад
надходжень, а саме на 46% та 58% відповідно.
У 2022 році бюджет України зазнав втрати третини надходжень від
туристичної галузі. Надходження до держбюджету від туристичної галузі
зменшилися майже на 31%. Пансіонати та гуртожитки, які використовувалися
як тимчасовий притулок, сплатили на 46% більше податків. Проте від
діяльності турбаз, кемпінгів та дитячих таборів відпочинку сплачена сума
податків зменшилася на 57%, склавши лише 141 млн. грн. порівняно з 328 млн.
грн. у 2021 році.
У 2022 році туристичні оператори сплатили до державного бюджету на
35% менше, ніж у попередньому році, конкретно 167 мільйонів 858 тисяч
гривень, порівняно з 259 мільйонами 5 тисяч гривень у 2021 році [6] .
Наразі в Україні офіційно зареєстровано 99 пошкоджених туристичних
об'єктів, але ця інформація не є повною, оскільки є райони, особливо на сході та
півдні країни, до яких неможливо дістатися та оцінити збитки. Зараз можна
відзначити, що найбільше пошкоджених об'єктів туристичної інфраструктури
розташовано в таких областях, як Донецька – 25, Херсонська – 21, Харківська –
16, Київська – 13.
 За військовий 2022 рік сума туристичного збору склала 178 мільйонів 948
тисяч гривень, що становить на 24% менше, ніж у 2021 році, коли загальна сума
турзбору становила 235 мільйонів 461 тисяч гривень. Спад зафіксовано у 14
регіонах України, основним чином в тих областях, які перебували або
перебувають у зоні бойових дій або тимчасово окуповані. Наприклад, на
Херсонщині сума турзбору скоротилася на 99%, на Миколаївщині – на 99%, на
Донеччині – на 100%, на Луганщині – на 100%.
Також відбувся значний спад у таких областях як Одеська (88%),
Запорізька (87%), Харківська (71%), Сумська (78%), м. Київ (54%), Чернігівська
(53%), Київська (43%) та Житомирська (24%). Спад на 15% було зафіксовано в
Дніпропетровській та Рівненській областях.
Завдяки внутрішній міграції українців з окупованих та прифронтових
територій у більш безпечних регіонах спостерігається зростання туристичного
збору. Наприклад, Львівщина стала лідером по сумі туристичного збору у 2022
році, набравши 41 мільйон 430 тисяч гривень, що становить зростання на 79%
порівняно з 2021 роком. Столиця поповнила свій бюджет на 31 мільйон 474
тисячі гривень.
Однак, порівняно з 2021 роком ця сума менша майже вдвічі. Серед
лідерів по сплаті туристичного збору також виступають Закарпаття – 19
мільйонів 471 тисяч гривень, Івано-Франківщина – 17 мільйонів 956 тисяч
гривень та Черкащина – 12 мільйонів 555 тисяч гривень.
На жаль, південь України як туристичний напрямок наразі тимчасово
втрачений. Щодо Карпат, хоча спостерігається певне зростання, але воно
залишається приблизно на тому ж рівні, що й у попередній рік.
У цьому році туроператори планують розширити можливості українців
щодо відпочинку, включаючи подорожі до центральних регіонів України, з
метою «відновлення сил» та «психологічного відпочинку».
Війна фактично призвела до припинення туристичних потоків до
України; страх перебування у більшості районів країни, значні руйнування
туристичної інфраструктури, пам'яток, музеїв, а також обмеження польотів в
повітряному просторі.
Наразі туристична сфера в Україні обмежена, і туристичні підприємства
враховують шляхи, які обов'язково включають мапу бомбосховищ та інші
захисні споруди. Також беруться до уваги маршрути, які уникнуть значних
державних та військових об'єктів [4] .
Висновки. Таким чином, туристичний ринок можна розглядати як
систему, що включає у себе процеси формування та реалізації туристичного
продукту з метою задоволення попиту на туристичні послуги. Процеси
виробництва, комплектування, реалізації та споживання туристичного продукту
є важливими складовими частинами туристичного бізнесу. Україна має
потенціал для активного розвитку туристичного ринку, який охоплює як
внутрішній, так і міжнародний туризм.
Список використаної літератури
1. Ковальчук С. Я. Тенденції розвитку світового ринку туристичних послуг
в умовах посилення глобалізаційних процесів. Глобальні та національні
проблеми економіки [електронне наукове видання].-Випуск 7.-Миколаїв, 2021.-
С. 86-89.
2. Ткаченко Т. І. Особливості управління проектами в сфері туризму на
основі застосування механізмів державно-приватного партнерства. Інвестиції:
практика та досвід, 2019, (9), 78-82.
3. Любіцева О. О. Перспективи розвитку винного туризму в Україні:
світовий контекст. Географія та туризм, 2019, (24), 93-99.
4. Мальська М. П., Впровадження зарубіжного досвіду стратегічного
управління розвитком туризму: можливості та перспективи для
України. Економічний часопис-ХХІ, 2015, (155), 78-81.
5. Державна служба статистики України. URL : http://www.ukrstat.gov.ua/
6. Горбань Г.П. Економіка і управління. Управління регіональним
розвитком туристичної галузі: світовий досвід. URL: http://www.tourspain.es.