МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського
Навчально-науковий інститут економіки, управління та адміністрування
Кафедра економіки та міжнародних економічних відносин

КУРСОВА РОБОТА (ПРОЄКТ)

з дисципліни «Національна економіка»

на тему: «Регіональна структура національної економіки»

Виконав:
Ковальова Сніжана Іванівна
здобувач ВО 2 курсу групи ЕК-19
спеціальності 051 «Економіка»
Керівник:
професор кафедри економіки та
міжнародних економічних відносин,
д.е.н., доцент Бочарова Ю.Г.

Національна шкала ____________________

Кількість балів: ____ Оцінка ECTS_______
_____________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Засвідчую, що у курсовій роботі немає

запозичень з праць інших авторів без
відповідних посилань
Здобувач ВО ______________________
(підпис)

Кривий Ріг
 2

2020
ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3
ОСНОВНА ЧАСТИНА...........................................................................................5
ВИСНОВКИ...........................................................................................................21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................23
 3

ВСТУП

Метою дослідження є поглиблення теоретичних і методичних

положень оцінки регіональної структури національної економіки.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність постановки й
вирішення таких основних завдань:
- розкрити сутність національної економіки, її структури;
- дослідити теорії та концепції регіонального розвитку;
- проаналізувати стан та тенденції розвитку національної економіки;
- оцінити стан регіонального розвитку.
Об’єкт дослідження є національна економіка України.
Предмет дослідження теоретико-методичні та практичні аспекти
оцінки ефективності регіонального розвитку.
Методи дослідження. Дослідження виконане на основі теоретичних і
методичних положень сучасної економічної теорії, законів, наукових
досліджень у галузі формування та оцінки регіонального розвитку. У процесі
виконання дослідження було використано такі наукові методи: системно-
логічний метод (для уточнення термінів дослідження), метод теоретичного
узагальнення (при вивченні результатів дослідження вітчизняних і
зарубіжних вчених), методи обробки інформації (порівняння, графічного і
табличного подання даних, методи приведення показників до порівняльного
формату), методи економічного та статистичного аналізу (для дослідження
стану функціонування підприємства), математичні методи (для оцінки
торговельного обслуговування покупців), абстрактно-логічний метод (для
формулювання висновків). Технічні розрахунки виконано із застосуванням
програми Microsoft Excel.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти
України (закони України, укази Президента України та Міністерства фінансів
України), наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, інші спеціальні та
науково-практичні інформаційні джерела, у тому числі матеріали
 4

періодичних видань та спеціальні монографічні джерела, авторські

спостереження за темою дослідження.
 5

ОСНОВНА ЧАСТИНА
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІКИ
Сутність національної економіки, її структура

«Дослідження, аналіз національної економіки та управління нею

відповідно до поставлених цілей потребує її структуризації, виділення
окремих підсистем та застосування принципів системного підходу»[17, с.87].
«На макроекономічному рівні склалось три основні підходи до
структуризації національної економіки: за функціональною, галузевою (за
видами економічної діяльності) та територіальною ознаками (рисунок
1.1)»[17, с.143].
«В рамках загального (функціонального) підходу національна
економіка розглядається як сукупність декількох, найбільш укрупнених груп
ресурсів – природних, людських та капітал»[17, с.245].
«Галузевий підхід передбачає виділення окремих груп галузей (видів
економічної діяльності), які мають ієрархічну підпорядкованість (наприклад,
промисловість, яка поділяється на добувну та обробну, а ті, у свою чергу,
мають ще більш дрібний поділ). Підставою для такого поділу виступає
міжнародна система національного рахівництва»[17, с. 246].
«За територіальним підходом національна економіка може бути
представлена у вигляді її окремих частин (підсистем), які характеризують їх
розташування у просторі. У якості таких підсистем національної економіки
можуть розглядатись різноманітні територіальні утворення - економічні
райони, адміністративно-територіальні одиниці, особливі просторові
утворення – вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, різні
види транскордонних об’єднань, кластерні структури тощо»[17, с.117].
 6

Рисунок - 1.1 Структуризація національної економіки за основними

макроекономічними ознаками[17]

«В основу Державної стратегії регіонального розвитку покладено

інтегрований підхід, який передбачає поєднання таких складових частин:
секторальної, територіальної, управлінської (рисунок 1.2.)»[25,с.2].
 7

Рисунок - 1.2. Структура інтегрованого підходу регіонального розвитку

України[25]
«Регіональні аспекти розвитку і структурної перебудови економіки України
(цілеспрямованої зміни співвідношення галузей у структурі ВВП) набувають
дедалі більшого значення, зокрема з огляду на посилення ролі регіонів як
суб’єктів глобальних економічних відносин, можливості становлення у їх
межах кластерів, формування регіональних інноваційних систем, які
забезпечують глобальну конкурентоспроможність»[24,с.55].
«Водночас на сьогодні існує багато регіональних проблем розвитку
вітчизняної економіки: підвищення рівня концентрації економічної
активності в містах, насамперед великих та містахобласних центрах, суттєве
погіршання економічної ситуації на сільських територіях, збільшення числа
трудових мігрантів із регіонів, зокрема за кордон, наявність і стале зростання
міжрегіональних соціальноекономічних диспропорцій ттощо»[24,с.56].
Теорії та концепції регіонального розвитку
«Регіон – (француз. Region, від лат. Region – область, район) – територія, яка
відрізняється від інших територій за рядом ознак і характеризується певною
цілісністю та взаємопов'язаністю її складових елементів. Є ключовим
 8

поняттям в регіоналістиці, регіонології регіональній економіці, регіональній

науці, регіонознавстві»[23,с.211].

«Регіони виділяються з території відповідно до певних цілей і завдань,

найголовнішою з яких є управління розвитком регіону. Регіони можуть бути
будь-якого розміру – від міста (або району у великому місті) до величезних
регіонів всередині континенту»[23,с.212].

«Регіональна економіка структурно відноситься до мезоекономіку і являє

собою особливу господарську освіту, складність якого проявляється
множинністю форм»[22,с.4].

«Регіональна економіка - це галузь економічної науки, що вивчає

територіальну організацію виробництва. Вона описує економічні явища і
процеси, пов'язані з ринковим розвитком господарства окремих регіонів та їх
включенням в єдиний економічний простір»[22,с.5].

«Тому метою дослідників є, з одного боку, визначення спільних рис,

притаманних регіонах, з іншого - виявлення специфіки кожного з них і на
базі отриманих результатів вироблення конкретної програми щодо їх
подальшого комплексного розвитку»[22, с.5].

«Якщо світогосподарських і геополітичний підходи активно

використовуються в таких науках, як світова економіка і політологія, то в
національній економіці важливе місце займає територіально-
відтворювальний підхід. В умовах адміністративно-розподільчої системи,
заснованої на принципах пріоритету галузевого управління, регіональна
економіка була найбільш слабкою ланкою»[22,с.6].
«Свідченням тому служить відсутність комплексності в розвитку багатьох
регіонів України, серйозні диспропорції між різними елементами
господарської, соціальної та природної систем. У зв'язку з формуванням
багатоукладної економіки, нових економічних відносин, радикальною
 9

зміною всієї системи управління постало завдання розробки нового

механізму управління соціально-економічним розвитком регіону»[22,с.6].
«Створення такого механізму має базуватися на теорії регіонального
відтворення - на вивченні законів суспільного відтворення і їх прояву на
регіональному рівні. Відтворювальний підхід до управління соціально-
економічним розвитком регіону означає необхідність управління
взаємозв'язками і залежностями між усіма елементами регіональної системи,
що забезпечують ефективний розвиток регіональної економіки та зростання
добробуту населення»[22,с.6].

«Вихідним поняттям теорії регіонального відтворення є поняття «регіон». У

науковій літературі і в повсякденній практиці часто як синонімів даного
терміну використовуються такі поняття, як територіальна система,
регіональна економіка, район та інше. Однак їх зміст має певні
відмінності»[22,с.8].
«В економіці, де територіальна одиниця є об'єктом управлінських рішень, а
самі ці рішення можуть прийматися на різних рівнях управлінської системи -
федеральному, регіональному (республіка, область, край), муніципальному,
необхідні більшу єдність і строгість при районуванні країни і законодавчо-
правове закріплення статусу кожного рівня. Не випадково в рамках
Європейського економічного співтовариства розроблено загальне для всіх
країн поняття регіону»[22,с.9].
«При цьому ознакою, за яким ту чи іншу територію можна
представити як відносно самостійну одиницю, служить її соціально-
економічна єдність з усією національною економікою, тобто протікають на
ній економічні процеси повинні відображати певні закономірності
суспільного відтворення, що формуються під впливом взаємопов'язаних
економічних, соціальних і природних факторів»[22,с.11].
«У цьому сенсі регіон постає як територіально-спеціалізована частина
народного господарства країни, що характеризується єдністю і цілісністю
 10

відтворювального процесу. Таким чином, слова «регіон» і «територія»

повинні співвідноситися як частина і ціле. Поняття ж «район» і «регіон»,
позначаючи частина загальної території, є в широкому сенсі синонімами і
вживаються стосовно до деякої обмеженої частини простору»[22,с.22].

ОЦІНКА РЕГІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Оцінка стану та тенденцій розвитку національної економіки

«Уже 3 роки поспіль в Україні спостерігається економічне зростання.

Процеси перетворень в економіці мали позитивний характер, що має стати
основою для подальшого відновлення економіки» [6].
«Звичайно, що у гривневому еквіваленті ВВП на душу населення
постійно зростав, але за оцінками Світового банку, у доларовому еквіваленті
(США), ВВП на душу населення в Україні у 2014 році становив 3 014,6 дол.
США, у 2015 році – 2 115,4 дол. США, у 2016 році – 2 185,9 дол. США, у
2017 році – 2 640,3 дол. США та у 2018 році – 3 095,2 дол. США» [6].
«За підсумками 2018 року номінальний ВВП України у доларовому
еквіваленті збільшився до 130,8 млрд. дол. США (3 558 млрд. грн), що на
18,7 % більше, ніж відповідний показник 2017 року. Зростання номінального
ВВП у 2018 році було сформоване за рахунок:»[6].
«– внутрішніх запозичень – 177,3 млрд. грн (вплинули на збільшення
ВВП через зростання обсягу доходів банківського сектора та фінансування
бюджетних програм);
– зовнішніх запозичень – 112,2 млрд. грн;
– інфляційних чинників зростання товарообігу – 286,3 млрд. грн;
– зростання АПК – +33 млрд гривень.
Зважаючи на те, що дефлятор ВВП (рівень інфляції в економіці)
становив 15,4 %, реальне зростання ВВП становило 3,3 % [6]».
«ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності
 11

(ПКС) є найбільш точною характеристикою, що визначає рівень

економічного розвитку (табл. 2.1., рис. 2.1)» [6].
«Перерахунок із національних валют, як це прийнято при міжнародних
економічних порівняннях, виконується не за ринковими обмінними курсами
валют, а за паритетами купівельної спроможності» [6].

Рисунок - 2.1. Динаміка номінального ВВП України за 2015-2018 роки,

у грн.[6]

«Якщо на початку 90-х років країни СНД мали однакові початкові

позиції, то сьогодні Україна має найменше значення ВВП ПКС – $ 8,6 тис.
Відповідний аналіз у черговий раз підтверджує, що населення України за
своєю купівельною спроможністю вже недоцільно порівнювати навіть із
країнами-сусідами; сьогоднішній орієнтир – держави так званого 3-го
світу»[7].
Таблиця 2.1
Динаміка ВВП України за 2015-2018 роки, у грн.[7]
Відношення до Розмір Відношення до
Розмір показника минулого ВВП на показника минулого
№
Рік ВВП, млн року душу року
з/п
грн абсолютне, відносне, населення, абсолютне, відносне,
млн грн % грн млн грн %
1 2015 1988544 401629 +25,3 46210,2 9509,00 +25,8
2 2016 2383182 394638 +19,8 55853,5 9435,00 +20,3
3 2017 2982920 599738 +25,2 70224,3 14370,8 +25,7
 12

4 2018 3558706 575786 +19,3 84 192,0 13967,7 +19,9

«Згідно даних Держстату у 2018 році індекс споживчих цін становив за

2018 рік – 109,8%; за 2017 рік – 113,7%, у 2016 році – 112,4% та у 2015 році –
143,3%»[7].
«Уповільнення темпів інфляції дає змогу наразі стверджувати про
достатню керованість цінових процесів на внутрішньому ринку та
позитивний вплив на тривалі очікування суб’єктів господарювання»[7].
«Позитивними рисами соціально-економічного розвитку України у
2018 році було збільшення обсягів внутрішнього ринку на 17%, зростання на
35% обсягів будівельних робіт, збільшення пасажирообороту на 4%. У той
же час, в 2018 році зменшився вантажообіг на 3%, що викликає
занепокоєння»[7].
«У той же час ріст рівня реалізації сільгосппродукції на 22% не можна
називати позитивним фактором для економіки України, оскільки на сьогодні
таке характерно лише для країн так званого 3-го світу. У 2018 році також
відбулося зростання середньомісячної зарплати на 24,8% - до 8 865 тис. грн.,
але разом з тим зріс і обсяг заборгованості із виплати зарплати на 11%, який
практично нівелює рівень зростання заробітної плати»[7].
«Вдруге за останні 4 роки в Україні сальдо зовнішньої торгівлі досягло
від’ємного значення – 8 865,7 млн дол. США (таблиця 2.2), що призводить до
виведення валюти з України та появи необхідності у її залученні від
зовнішніх кредитних установ для імпорту необхідних товарів, робіт і
послуг»[7].
«Основу товарної структури українського експорту складали
недорогоцінні метали та вироби з них (24,6%), продукти рослинного
походження (20,9%), чорні метали (21%), зернові культури (15,3%), жири та
олії тваринного або рослинного походження (9,5%), машини, обладнання та
механізми (9,8%) та мінеральні продукти (9,2 %)»[8].
Таблиця 2.2
 13

Динаміка основних показників соціально-економічного розвитку

України[8]
2015 рік 2016 рік 2017 рік 2018 рік
до до до
Показники 2014 2015 до 2016 2017
за рік за рік за рік за рік
року, року, року, % року,
% % %
Обсяг
реалізованої
промислової
1351374,7 126,7 1565332,5 115,8 1926868 123,1 2261639,7 117,4
продукції
(товарів, послуг),
млн.грн.
Обсяг продукції
сільського
544193,0 146,8 631105 116 690895 109,47 843295,03 122,1
господарства,
млн.грн.
Обсяг виконаних
будівельних 55917,5 111,3 70942,4 126,9 101074,6 142,47 136270,2 134,8
робіт, млн.грн.
Вантажообіг,
315341,8 94,1 323473,9 102,6 343057,1 106,05 331661,4 96,7
млн. ткм
Пасажирооборот,
97280,7 91,6 102239,4 105,1 99277,7 97,10 103792,4 104,5
млн. пас. Км
Експорт товарів,
34523,3 68,9 44885,4 130 39486,1 87,97 43247,62 109,5
млн. дол. США
Імпорт товарів,
34273,8 68,8 44548,1 130 44697,6 100,34 52113,32 116,6
млн. дол. США
Сальдо (+, –),
249,5 85,1 337,3 135,2 -5211,5 -1545,0 -8865,7 -64,4
млн. дол. США
Оборот
роздрібної
1018778,2 112,8 1159271,9 113,8 816553,5 70,44 928556,4 113,7
торгівлі, млн.
грн.
Середньомісячна
номінальна
заробітна плата 4195 120,7 5183 123,6 7104 137,06 8867 124,8
1- го працівника,
грн.
Заборгованість із
виплати
заробітної плати 1880,8 77,2 1791 95,2 2368,4 132,24 2645,1 111,7
– всього, млн.
грн.
Кількість
зареєстрованих
безробітних на 490,8 95,8 390,8 79,6 354,4 90,69 341,7 96,4
кінець періоду,
тис. осіб

«Основою українського імпорту у 2018 році стали мінеральні продукти

(24,6), нафтопродукти (23,4%), машини, обладнання та механізми (20,9%),
продукція хімічної промисловості (12,3%) та реактори ядерні, котли і
машини (11,3%)»[7].
 14

«Первинний аналіз основних макроекономічних показників визначив

негативну тенденцію економічних процесів в Україні та основні причини
відповідних наслідків»[10,с.21].
«В Україні в період із кінця 2013 по 2018 роки зафіксовано стрімке
падіння економіки. Навіть позитивний ппоказни реального ВВП за минулий
рік у розмірі +3,3 % не може співставлятися з багатократним падінням
економіки з кінця 2013 року (кумулятивне падіння реального ВВП із 2013
року – 8,6 %). Крім того, ВВП на душу населення за рівнем купівельної
спроможності вже недоцільно порівнювати навіть із країнами-сусідами, бо
сьогоднішній орієнтир – країни 3-го світу»[10,с.20].
«Результати щодо утримання інфляції у 2017 та 2018 роках можуть
негативно вплинути на майбутні інфляційні процеси, що
супроводжуватиметься бартерними схемами та неконтрольованою
інфляцією»[10,с.21].
Одним із основних ризиків для національної економіки є її висока
залежність від зовнішнього кредитування для покриття всезростаючих
обсягів негативного зовнішньоторгівельного сальдо.
Таким чином, основні внутрішні та зовнішні оціночні показники
розвитку держави свідчать, що розвиток економічної ситуації в Україні
прогнозуванню не підлягає.

Оцінка стану регіонального розвитку

«Приріст ВВП в останні роки був дуже сконцентрованим за

територіями, тобто сукупний приріст ВВП країни залежав тільки від кількох
регіонів. За період від 2004 до 2018 року, частка шести областей з
найвищими темпами приросту ВВП (Тернопільська, Черкаська,
Житомирська, Вінницька, Кіровоградська, Київська та місто Київ) становила
93,5% загальнонаціонального приросту ВВП»[20,с.221].
«Такий високий рівень територіальної концентрації зумовлений
 15

наступним:
1) незначні результати найбільших суб’єктів економіки на сході,
зрозуміло, що на охопленій збройним конфліктом території Донбасу, але й у
Дніпропетровській та Запорізькій областях, навіть до початку збройного
конфлікту на Донбасі;
2) найпотужніша динаміка економіки міста Києва та Київської області
(на ці два регіони припадало 63% зростання національної економіки у період
2004-2018 років)»[20,с.222].

Рисунок - 2.2. Внесок у зростання економіки країни регіонів

«Протягом 2004-2018 років регіони України демонстрували різну

динаміку розвитку. Групу регіонів, що демонструють найбільшу
динамічність розвитку в середньому за період «(середньорічний приріст ВРП
від 3 до 4 %)[10,с.21]» та є драйверами української економіки, складають
Житомирська, Вінницька, Тернопільська, Волинська області та м.
Київ»[15,с.342].
«Другу групу регіонів, що демонструють динаміку на рівні 2-3 %
середньорічного приросту економіки складають Черкаська, Кіровоградська,
Київська та Хмільницька області. Третя група областей характеризується
нестабільністю та їх розвиток відбувається в межах +1,9 - +1,0 %
 16

середньорічного приросту ВРП. Фактично не відбувається розвитку

економіки в Сумській, Харківській, Запорізькій, Івано-Франківській областях
(від 0 до 0,9 % середньорічного приросту ВРП)» [15,с.343].
«П’ята група регіонів – Полтавська, Донецька та Луганська області
протягом 2004-2017 років демонструє падіння в середньому за рік від – 0,3 %
в Полтавській області до – 5,9 % та – 8,1 % в Донецькій та Луганській
областях відповідно»[15,с.344].

Рисунок - 2.3. Динаміка економічної активності в регіонах протягом

2004-2018 рр. (середньорічне зростання, %)

Сучасні вітчизняні та закордонні вчені використовують показник

доданої вартості у визначенні ефективності діяльності підприємств та різних
галузей економіки.
Використовуючи запропонований показник ефективності використання
потенціалу регіону, проведемо дослідження на основі сформованої
інформаційної бази даних за регіонами України за період 2008–2018 рр. «З
метою аналітичної обробки інформації передбачено використання ABC та
XYZ-аналізу, що дозволить визначити класи регіонів за показником
ефективності використання потенціалу. В основу досліджень покладемо
відомі методичні аспекти проведення ABC і XYZ-аналізу»[19,с.62]. «Як
 17

відомо, ABC-аналіз використовується для аналізу асортименту, обсягу

продажів різними групами споживачів шляхом розподілення на три категорії
(класи), які відрізняються по своїй значущості та внеску в оборот або
прибуток підприємства. XYZ-аналіз використовують для класифікації
товарів на основі стабільності обсягу їх продажів»[19,с.62]. Використаємо
методику ABC-аналізу для класифікації регіонів України за рівнем
ефективності використання потенціалу та XYZ-аналіз для оцінки
стабільності економічних процесів використання потенціалу.
На рисунку 2.4 представлена схема методики класифікації регіонів за
показником ефективності використання потенціалу з використанням ABC-
аналізу.

Рисунок - 2.4. Класифікація регіонів за показником ефективності

використання потенціалу регіональних економічних систем[19]

«Методика передбачає п’ять основних етапів. На першому етапі

формується мета аналізу. На другому етапі здійснюється вибір об’єкта
аналізу. На цьому етапі формується інформаційна база даних з даними по
регіонах України за період 2008–2018 рр. На третьому етапі здійснюється
формування рейтингового списку регіонів за показниками ефективності
використання потенціалу кожного регіону. При формуванні цього списку
 18

приймаємо до уваги наступний аспект» [19,с.62].

«Економічна ефективність використання потенціалу регіону
виражається збільшенням приросту ефекту – валової доданої вартості до
зменшення приросту вартості всіх витрачених ресурсів – проміжного
споживання»[19,с.63].
«Таким чином, підвищення ефективності використання потенціалу
кожного регіону визначається випереджаючим приростом валової доданої
вартості у відновленні до приросту проміжного споживання» [19,с.64].
На четвертому етапі розраховується доля кожного регіону,
підсумовуються результати методом накопичення, та здійснюється
розподілення регіонів на три групи: група А – регіони, які створюють перші
35% результату; група В – регіони, що створюють наступні 35% результату
та група С – регіони, що створюють останні 30% результату.
На п’ятому етапі здійснюється ідентифікація регіонів, що дозволяє
виділити: пріоритетні регіони з високим рівнем ефективності використання
потенціалу; регіони із середнім рівнем ефективності використання
потенціалу та регіони з низьким рівнем ефективності використання
потенціалу.
«На основі поєднання результатів досліджень з використанням методів
ABC і XYZ-аналізу сформовано матрицю (рисунок. 2.5), що дозволяє
визначити наступні дев’ять груп регіонів з урахуванням ефективності
використання потенціалу регіонів та стабільності економічних процесів.
Регіони груп АХ і ВХ характеризуються високим рівнем стабільності та
ефективності використання потенціалу»[19,с.65]. Однак слід зазначити, що за
результатами проведених досліджень за досліджений період до групи АХ не
був віднесений жоден регіон. Регіони AY і BY при високому рівні
ефективності використання потенціалу характеризуються середнім рівнем
стабільності. Регіони груп АZ і ВZ при високому рівні ефективності
використання потенціалу характеризуються низькою стабільністю.
 19

Рисунок - 2.5. Матриця «Ефективність використання потенціалу –

Стабільність процесів використання потенціалу»

«Низький рівень ефективності потенціалу свідчить про неефективне

використання ресурсів, що вимагає удосконалення технології, модернізації і
заміни устаткування. Тому в регіонах груп CX, CY, AZ, BZ слід приділяти
особливу увагу формуванню політики, спрямованої на модернізацію
устаткування, впровадження нових технологій»[19,с.65].
Аналіз динаміки змін основних економічних показників за темпами
росту, зокрема, визначення темпів росту валової доданої вартості, створеної
регіональною економікою кожного регіону, та темпів росту проміжного
споживання. Були визначені та порівняні середні темпи росту з урахуванням
концептуальної позиції зростання результативності економічних процесів
значно більшими темпами у порівнянні з витратними процесами, що
дозволило дослідити позитивні та негативні зміни у регіональному розвитку
та сформувати наступні групи регіонів (таблиця 2.3).
Регіони, віднесені до групи з позитивною динамікою змін при
наявності впровадження комплексних рівень, мають можливості та резерви
щодо підвищення ефективності використання потенціалу. Взагалі, проведені
 20

дослідження доводять необхідність проведення постійного моніторингу та

формування рівень, спрямованих на підвищення ефективності потенціалу.
Таблиця 2.3
Формування груп регіонів з позитивними та негативними змінами
Регіони з позитивною динамікою Регіони з негативною динамікою
змін змін
Дніпропетровська; Запорізька; Вінницька; Волинська;
Київська; Львівська; Полтавська; Закарпатська; Кіровоградська;
Сумська; Херсонська та Чернігівська Рівненська; Тернопільська;
Луганська; Хмельницька; Черкаська;
Чернівецька; м. Київ

«Отже, сформований методичний підхід до кількісної оцінки

ефективності використання потенціалу на рівні регіональних економічних
систем з використанням аналітичних методів та методів ABC і XYZ-аналізу
дозволяє упорядкувати велику сукупність економічної інформації,
сформувати основу для розробки та обґрунтування заходів, спрямованих на
підвищення ефективності використання потенціалу на регіональному
рівні»[19, с.66].
 21

ВИСНОВКИ

Основні внутрішні та зовнішні оціночні показники розвитку держави

свідчать, що розвиток економічної ситуації в Україні прогнозуванню не
підлягає.
«Сформований методичний підхід до кількісної оцінки ефективності
використання потенціалу на рівні регіональних економічних систем з
використанням аналітичних методів та мметоді ABC і XYZ-аналізу дозволяє
упорядкувати велику сукупність економічної інформації, сформувати основу
для розробки та обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення
ефективності використання потенціалу на регіональному рівні»[19,с.66].
На основі аналізу зазначених та багатьох інших проблем можна
запропонувати основні заходи з удосконалення державного регулювання
територіального розвитку:
1. Впровадити та постійно застосовувати в управлінській практиці
інструменти стратегічного планування розвитку території, яке б сприяло
точному визначенню пріоритетів регіонального розвитку.
2. Удосконалити механізми державної підтримки розвитку депресивних
регіонів.
3. Розробити систему заходів з розбудови інфраструктури регіону,
маючи на меті покращання умов використання інноваційних технологій,
підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення
вітчизняних та іноземних інвестицій для регіонального розвитку тощо.
4. Адаптувати національне законодавство з питань регіональної
політики до міжнародних норм та стандартів.
5. Удосконалити системумоніторингу та контролю регіонального
розвитку тощо.
Отже, за сучасних умов ринкових перетворень державне регулювання
територіальним розвитком стає ключовою ланкою державного управління,
що формується під впливом багатьох факторів, певна сукупність яких
 22

створює підвалини його теоретичних засад і посилення регіональних і

місцевих впливів.
Проте існують проблеми регулювання розвитку регіону, зумовлені
складним взаємопроникненням природних, просторових, економічних,
політичних і соціальних суперечностей, що пов'язано зі значною
неоднорідністю територій країни та великою поліструктурністю
територіальної організації влади.
Реалізація ідеї міцної держави неможлива без зміцнення усіх її
складових, у тому числі й регіональних. Державне регулювання
територіального розвитку не повинно передбачати створення усередненої
картини розвитку регіонів. Метоюполітикимає стати побудова України як
держави взаємодіючих регіонів, що утворюють єдину країну.
 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія,

методологія, практика : [монографія] / З.В. Герасимчук. – Луцьк: Надстир’я,
2008. – 528 с.
2. Дорогунцов С.І. Соціально-економічні системи продуктивних сил
регіонів України / [С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк, П.П. Борщевський, Б.М.
Данилишин, М.І. Фащевський]. – К. : Нічлава, 2002. – 393 с.
3. Економічна енциклопедія : у 3 т. Т.1 ; редкол. С.В. Мочерний
(відп. ред.) та ін. – К. : Вид. центр «Академія», 2000. – 864 с.
4. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. Т.1./ С.В.
Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А.Устенко, С.І. Юрій; За ред. С.В. Мочерного. –
Львів: Світ, 2005. – 616 с.
5. Завадський Й.С. Економічний словник / [Й.С. Завадський, Т.В.
Осовська, О.О. Юшкевич]. – К. : Кондор, 2006. – 356 с. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : ftp://lib.sumdu.edu.ua/ ebooks.
6. Закон України «Про засади державної регіональної політики» №
156-VIII від 05.02.2015 / Верховна Рада України: [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/156-19.
7. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» № 2850–
IV від 08.09.2005 / Верховна Рада України: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2850-15.
8. Керецман В. Проблеми формування регіональної політики та
регіонального управління в Україні: (текст) [Електронний ресурс] / В.
Керецман. – Режим доступу: univ.uzhgorod.ua/old/science/idurr/kerecman.doc.
9. Макроэкономическая динамика северных регионов России [Ю.А.
Гаджиев и др.]. – Сыктывкар, 2009. – 336 с.
10. Медвідь В.Ю. Методологічні основи економічного регулювання
регіонального розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон.
наук: спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» /
 24

В.Ю. Медвідь. – Чернігів, 2016. – 40 с.

11. Національна економіка [Текст] : навч. посібник / А.Ф. Мельник,
А.Ю. Васіна, Т.Л. Желюк, Т.М. Попович; за ред. А.Ф. Мельник. – К. : Знання,
2011. – 463 с.
12. Національна економіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.
[В.В. Білоцерковець, О.О. Завгородня, В.К Лебедєва. та ін.]; за ред. В.М.
Тарасевича. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.
13. Національна економіка: Підручник./ За ред. проф., к.е.н. П.В.
Круша. – 2-ге вид. – К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008. – 428 с.
14. Національний класифікатор України. Класифікація видів
економічної діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/fin19567.html.
15. Пашкевич М.С. Наукові засади регулювання регіональної
економіки: моногр. / М.С. Пашкевич. – Д.: Національний гірничий
університет, 2012. – 790 с.
16. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці / В.А.
Поповкін. – К.: Наукова думка, 1993. – 219 с.
17. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році :
Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К. :
НІСД, 2012. – 256 с.
18. Реформування державного управління регіональним розвитком:
стан, проблеми, перспективи (аналітична доповідь) / За ред. Білої С.О. – К.:
НІСД, 2012. – 56 с.
19. Ройтер Л.М. АВС- і XYZ-аналізи в управлі асортиментної
політики / [Л.М. Ройтер, И.В. Веденкина, Т.С. Терновская, В.В. Булгаков] //
Экономіка і менеджмент. – 2011. – № 6. – С. 62–66.
20. Савченко А.Г. Макроекономіка : [підруч.] / А.Г. Савченко – К. :
КНЕУ, 2005. – 441 с.
21. Сливка Р. Новий вимір політичного та соціально-економічного
співробітництва між прикордонними територіями в Центральній та Східній
 25

Європі: (текст) [Електронний ресурс] / Р. Сливка. – Режим доступу:

http://geoinfo.if.ua/?p=265.
22. Д. А. Шевчук. Економічна теорія . Конспект лекцій, 2009
23. Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка»
включено до переліку наукових фахових видань України з питань економіки
(Наказ Міністерства освіти і науки України від 29.12.2014 № 1528)
24. С. Куйбіда РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ СТРУКТУРНОЇ
ПЕРЕБУДОВИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
25. А.В. Круглянко, к.е.н., І.М. Тарантюк, Чернівецький торговельно-
економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
26
27