НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КAФЕДРA «ЕКОНОМІКA»

Курсова робота
З дисципліни «Макроекономіка»
на тему: «Державний борг та проблеми його обслуговування в Україні»

Студента першого курсу,групи МН(ЛГ) I-7

Москаленка Дмитра Олександровича
Керівник: Клименко І. С.

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали

м.Київ - 2021 рік

 2

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Економіка»

Дисципліна «Макроекономіка»

Спеціальність «Менеджмент»

Курс 1 Група 7 Семестр II

ЗАВДАННЯ
На курсовий проект (роботу) студенту
Москаленку Дмитру Олександровичу

1. Тема проекту (роботи) «Державний борг та проблеми його

обслуговування в Україні»
2.Строк здачі студентом закінченого проекту (роботи) 12.04-30.04.
3.Вихідні дані до проекту (роботи). Курсова робота складається з вступу,
трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

4.Зміст розрахунково-пояснювальної записки( перелік питань, які підлягають

розробці):
- з’ясувати проблеми державного боргу;
- порівняти проблеми державного боргу України з проблемали державного
боргу інших країн;
- знайти методи подолання державного боргу в Україні.
5.Перелік графічного матеріалу(з точним зазначенням обов’язкових
креслень)
6.Дата видачі завдання 01.05-21.05
 3

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів курсового проекту Строк Примітки

з/ (роботи) виконання
п етапів
проекту
(роботи)
1 Вибір теми, огляд літератури 01.02-12.02
2 Розробка плану 15.02-26.02
3 Написання 1 розділу 01.03-14.03
4 Написання 2 розділу 15.03-28.03
5 Написання 3 розділу 29.03-11.04
6 Написання висновків та загальне оформленння роботи 12.04-30.04
7 Захист курсової роботи 01.05-21.05

Студент _____________________________
(підпис)
Керівник ____________________________
(підпис) ____________________________
(прізвище,ім’я, по батькові)
« _______ » _________________ 20____ р.
 4

Зміст
Вступ………………………………………………………………………….5

Розділ 1. Теоретичні основи державного боргу……………………..……7

1.1 Поняття та види державного боргу…………………………..…7

1.2 Принципи управління державним боргом……………………...9

Розділ 2. Аналіз державного боргу України за 2015 – 2020 роки. …….12

2.1 Аналіз і динаміка державного боргу України…………………..12

2.2 Обслуговування державного боргу і управління ним………….15

Розділ 3. Напрямки вдосконалення державного боргу в Україні……….20

3.1 Зарубіжний досвід управління державним боргом…………....20

3.2 Напрямки покращення управління державним боргом в

Україні………………………………………………………………………..25

Висновок……………………………………………………………………..29

Список використаної літератури……………………………………………31

 5

Вступ
Актуальність цієї теми значна, оскільки в умовах формування та
функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення
такого компонента державних фінансів як державний борг. Гострою
фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані
він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній
борг.
Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по
державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях
народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і
держави, боргу держави підприємствам за продукцію.
Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних
економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно
розвиватися країні. Великий тягар лягає на державний бюджет. Він постійно
знаходиться у кризі, яка чим раз більше поглиблюється. Це й зумовлює
формування в Україні значної частини внутрішнього боргу, який дедалі
більше зростає.
Зовнішній державний борг являє собою заборгованість держави за
залученими з-за кордону коштами у вигляді позик і кредитів іноземних
банків та міжнародних фінансових установ, відсоткам, що сплачуються по
них, а також коштами, отриманими шляхом розміщення на міжнародних
ринках державних цінних паперів. Державний зовнішній борг є
частиною валового зовнішнього боргу країни.
Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також зростання
витрат по його обслуговуванню посилює як актуальність самої проблеми
державного боргу, так і пошуку шляхів вдосконалення його управління.
Як свідчить досвід розвинутих країн, чим обтяжливішим стає для
держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його
 6

обслуговування істотніше включається у взаємодію з функціонуванням

економіки та її фінансової системи.
В економіці України державний борг все більше набуває характеру не
лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов'язана з
проблемою економічної безпеки країни. Важливого значення набуває
питання управління та обслуговування державного боргу в контексті тих
економічних труднощів, які переживає Україна. Державний борг
реструктуризація України, усі ці обставини обумовлюють актуальність
вибраної теми курсової роботи.
Об'єктом курсової роботи є державний борг України.
Предметом дослідження виступає аналіз, характеристика та
дослідження державного боргу країни, та порівняння із зарубіжним досвідом
управління державним боргом.
Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі основних тенденцій та
специфічних особливостей формування державного боргу України, а також
розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо механізму його
управління та обслуговування. Для досягнення поставленої мети у роботі
передбачається ряд завдань головними з яких є: виявлення основних
тенденцій в розвитку державного боргу України, його сучасних розмірів;
аналіз структури, основних принципів формування державного боргу
України та механізму його обслуговування; дослідження місця і ролі держави
на фінансовому ринку; виявлення економічних передумов формування
державного боргу; проведення аналізу структури окремих компонентів
державного внутрішнього боргу та його специфіки; дослідження механізму
управління державним боргом; обґрунтування шляхів удосконалення
управління державним боргом в Україні.
Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновка та
списка використаної літератури.
 7

Розділ 1. Теоретичні основи державного боргу

1.1 Поняття та види державного боргу

Поняття державного боргу, відносини, що складають його, у своїй

динаміці органічно пов'язані з рядом фінансових та фінансово-правових
інститутів і категорій: бюджет, бюджетний процес, бюджетна політика,
бюджетний дефіцит, інфляція тощо. Можна стверджувати, що одне явище
породжує інше і навпаки.
У вузькому розумінні, державний борг - це сукупність відносин, за
якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника
або гаранта погашення позик іншими позичальниками.
У широкому розумінні, державний борг - це система фінансових
зобов'язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень; із
наданих державою гарантій із зобов'язань третіх осіб - суб'єктів
господарської діяльності; боргових зобов'язань, прийнятих на себе
відповідно до чинного законодавства; сум бюджетних асигнувань,
перерахованих із порушенням строків чи в неповному розмірі; суми
компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та
фізичним особам тощо.
Державний борг складається з наступних компоненті:
Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогоспо-
дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами,
випущеними її урядом.
Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними
громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими
організаціями. Основними причинами створення і збільшення державного
боргу є: Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим
макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення
ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні
 8

показники заборгованості, а саме: відношення боргу до ВВП; відношення

суми обслуговування боргу до ВВП.
Відносна величина державного боргу ("борг / ВВП) залежить від таких
факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір
виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного
бюджетного дефіциту.
Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови,
якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка
первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.
Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх
поділяють на короткострокові та довгострокові.
Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і
суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий
інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на
цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу,
переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального
старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи
виробничого відтворення.
Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці
впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку
фінансового ринку.
Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути
продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь
суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами
визначається фінансове здоров'я країни.
Таким чином, державний борг - це загальний розмір, накопиченої
заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює
сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.
У сучасних умовах внутрішній державний борг створюють не тільки як
фінансовий, але й як політичний інструмент, за допомогою якого уряд
 9

створює суспільне коло, матеріальні інтереси якого націлено на зміцнення

держави.
1.2 Принципи управління державним боргом

Державні органи управління повинні враховувати, що державний борг

завжди має раціональні межі, за рамками яких він із стабілізуючого фактору
перетворюється в фактор, який починає гальмувати розвиток фінансової
системи.
Управління державним боргом без врахування обєктивних вимог та
інтересів субєктів фінансових відносин нерідко призводить до негативних
наслідків. Результатом може бути зниження рівня боргової безпеки держави,
погіршення її фінансової стійкості, блокування зарубіжними інвесторами і
навіть банкрутство.
Політика управління державним боргом є важливим компонентом
здійснюваної фінансової політики та суттєвою складовою процесів
макроекономічного регулювання.
У ринковій економіці менеджмент державного боргу є загальним
виразом ставлення держави до фінансових ресурсів, їх перерозподілу в
міжсекторальному і у між поколінному континуумі та до інструментів
макроекономічної координації.
Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів,
що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо
визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також
забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.
Стратегічною метою управління державним боргом є:
Забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального
державного управління та мінімізації витрат, повязаних з ризиками,
погашенням та обслуговуванням державного боргу;
Створення передумов макроекономічної стабільності у
короткостроковому та довгостроковому періодах.
 10

Управління державним боргом має за мету: досягнення стабільного

економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та
повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення
фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних
ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних
обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та інше.
Для ефективного управління державним боргом потрібно
дотримуватись наступних принципів:
Принцип зниження ризиків - розміщення і погашення позик таким
чином, щоб максимально знизити вплив коливань конюктури світового
ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок
державних зобов'язань;
Принцип оптимальності структури - підтримання оптимальної
структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення;
Принцип зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної
структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і
інвесторами-нерезидентами;
Принцип прозорості - дотримання відкритості при випуску позик,
забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної
інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної
репутації і рейтингу держави-позичальника.
У процесі управління державним боргом необхідно враховувати
економічну та політичну ситуацію в державі, рівень інфляції, ділову
активність суб’єктів підприємницької діяльності, ступінь ризику країни щодо
неповернення боргу тощо.
Таким чином, борг є важливим елементом кругообігу "доходи-витрати.
Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні
бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом.
 11

Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості

уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих
бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків.
Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження
передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо
домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість
зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень.
Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів,
ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту
державного боргу.
 12

Розділ 2. Аналіз державного боргу України за 2015 – 2020

роки
2.1 Аналіз і динаміка державного боргу України
Проблеми державного боргу - його формування, обслуговування,
погашення та управління - дуже складні, оскільки передбачають участь
держави в особі уряду, Міністерства фінансів, Національного банку та
фінансових інститутів не лише у відносинах з приводу залучення позичкових
коштів до бюджету, але й управління боргом; розвиток грошового,
банківського, фондового та інших ринків; інвестиційний клімат; податкове
регулювання тощо.
Власне державний борг виникає внаслідок фінансових запозичень
держави, договорів і угод про надання кредитів та позик, пролонгації та
реструктуризації боргових зобов'язань минулих років. Сукупність боргових
зобов'язань держави містить також гарантований державою борг, що виникає
внаслідок прийнятих на себе державою гарантій за зобов'язаннями третіх
осіб, або прийняті на себе державою зобов'язання третіх осіб.
Державний та гарантований державою борг України з 2015
по 2020 рр. (млн. грн.) таблиця 2.1

Таблиця.2.1
 13

З приведених даних ми бачимо, що за останні роки відбувається значне

збільшення державного боргу нашої країни, яке зумовлене насамперед
наступними причинами: залучення прямих кредитів НБУ, надавання
урядових гарантій щодо іноземних кредитів українським підприємствам,
збільшення державних видатків без відповідного зростання державних
доходів; циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки; скорочення
податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування
(зменшення) державних витрат; вплив політичних бізнес-циклів - надмірне
збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання
популярності виборців та збереження влади.
Гарантований державою борг України на 28 лютого 2020 року
становив 2068,61 млрд грн, з них державний зовнішній борг - 1310,04 млрд
грн, державний внутрішній борг – 758,57 млрд грн, гарантований державою
борг – 10155млрд грн.
У валютній структурі державного боргу України найбільшу частку
займає українська гривня, в якій номінований майже весь внутрішній
державний борг. Зовнішній державний борг номінований переважно у
доларах США та СПЗ. Незначну частку в структурі боргу займає євро, та
японська єна.
Розглянемо валютну структуру державного боргу України
у вигляді секторної діаграми 2.1.

Секторна діаграма 2.1

 14

Валютна структура державного боргу України, найбільшу долю у

структурі державного боргу України займають національна валюта: гривня -
43%; на другому місті: долар США - розмір якого становить - 44%; на
третьому місці - СПЗ - 9%; і найменша частка приходиться на євро - 3%.
Таким чином, можна сказати, що в Україні спостерігається зростання
прямого державного боргу. Суттєвою проблемою державного боргу України
є високий рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою
зовнішнього боргу в загальній заборгованості держави. Залежно від ситуації
на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати
можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній,
що, у свою чергу, вимагає від уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо
радикального удосконалення внутрішнього фінансового ринку.
З метою послаблення боргового тиску на бюджет і платіжний баланс
Україна має домагатися укладення угод з кредиторами щодо
реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат та обміну
боргових зобов’язань держави на майнові активи.
Всі боргові зобов’язання розподіляють на дві групи: зобов’язання
пріоритетного обслуговування і зобов’язання, що підлягають врегулюванню.
Реструктуризація передбачає такі зміни параметрів боргу, які повинні
забезпечити можливість виконання зобов’язань за рахунок зменшення тягару
боргу та підвищення жорсткості зобов’язань.
Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка
відбувається в рамках "Паризького клубу". Найбіднішими країнами-
боржниками з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір
одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами
"Паризького клубу".
Проблема державного боргу не є результатом несприятливих змін в
економічному оточенні України, а швидше віддзеркалює відсутність
послідовної політики реформ, яка б викликала довіру міжнародної спільноти.
 15

Тому Україні важко розраховувати на ті джерела фінансування, якими

зазвичай користуються країни для обслуговування зовнішнього боргу.
Концепція реструктуризації державного боргу передбачає здійснення
таких заходів: запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні
внутрішніх державних облігацій; розширення спектру інструментів
державної позики; створення системи первинних дилерів державних цінних
паперів; підвищення прозорості здійснення державних запозичень;
управління ризиками, які пов'язані з державним боргом.
Міністерство фінансів повинно проводити постійний аналіз та
моніторинг кон'юнктури на міжнародних ринках капіталу, котирувань
облігацій зовнішньої державної позики на західних біржах, реакції інвесторів
на українські єврооблігації, на ті чи інші економічні та політичні події в
країні, здійснювати активну роботу щодо сприяння підвищенню суверенного
кредитного рейтингу країни.
Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним
боргом має знайти своє відображення в зміцненні координації боргової
політики з бюджетно-фінансовою та грошово-кредитною політикою, метою
чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави.

2.2 Обслуговування державного боргу і управління ним

Зростання державного боргу – складне явище, обумовлене цілою
низкою факторів, яке кожній країні може мати свою особливість. Зростання
державного боргу може бути викликане неефективним використанням
залучених коштів. Тому механізм управління та обслуговування державного
боргу впливають на економіку країни. Розвинуті країни світу є найбільшими
боржниками. Під час кризи їх зобов’язання досягали, або і перевищували
обсяги ВВП.
Стрімке зростання державного боргу в Україні відбулося у 2007-2009
роках. Зростав внутрішній борг, значно збільшився зовнішній борг, зокрема,
 16

за рахунок збільшення заборгованості за позиками, наданими міжнародними

організаціями економічного розвитку.
За відсутності в Україні базового закону "Про державний борг"
організація управління державним боргом фрагментарно регламентується у
різних законодавчо-нормативних актах. Спеціальний окремий державний
орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином
на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України.
Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії внутрішніх
і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій, погашення та
обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і
моніторингу таких операцій. У системі управління державним боргом в
Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів
застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з
державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних
залишків бюджетних коштів.
Сьогодні Україна є на межі значного зростання боргового тягаря,
здатного підвищити ризик втрати боргової безпеки. Боргова безпека – це
дотримання такого рівня державної заборгованості, який задовольняє
потреби держави у фінансових ресурсах, дає змогу зберегти стійкість
фінансової системи країни і, при цьому, не ставить під загрозу можливість
виконання державою своїх функцій та зобов’язань щодо погашення та
обслуговування боргів зокрема.
Згідно із Законом України про державний бюджет в 2017 році для
фінансування бюджету та рефінансування боргових виплат Уряд залучив
18,8 млрд. грн.(2,5 млрд. дол. США) зовнішніх позик і 70 млрд. грн.
внутрішніх позик. Запозичення до спеціального фонду бюджету із
внутрішніх джерел (4,8 млрд. грн.) надійшли до стабілізаційного фонду. А
внутрішні запозичення до загального фонду бюджету у сумі 65,3 млрд. грн.
згідно з планами Уряду, частково були спрямовані на рекапіталізацію
банківської системи.
 17

Граничний розмір дефіциту бюджету, визнаний ст.1 закону про бюджет

становить 31,1 млрд. грн., або 3% від ВВП. Згідно із ст. 11 граничний розмір
державного боргу України станом на 28 лютого 2020 року мав становити
758,6 млрд. грн. Проте ст. 79 встановлено, що за рішенням КМУ можуть
придбаватися акції банків в обмін на державні облігації України, випущені
чи отримані понад обсяги встановлених законодавчо норм. А згідно із ст. 80
позики МВФ на реалізацію проектів економічного і соціального розвитку
України можуть залучатися понад обсяги встановлені додатками до закону
про бюджет.
Здійснення внутрішніх запозичень завжди зустрічало певні труднощі
через низький рівень розвитку внутрішнього ринку державних цінних
паперів. Тому Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку
внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2018 роки.
Концепція передбачає здійснення наступних заходів:
- запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх
державних облігацій;
- розширення спектру інструментів внутрішньої державної позики;
- створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;
- підвищення прозорості здійснення державних запозичень;
- розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;
- управління ризиками, які пов’язані з державним боргом.
Ці нововведення набули чинності з 14 травня 2009 року.
Загалом до 2007 року відношення державного боргу до ВВП постійно
зменшувалось за рахунок підтримки його на стабільному рівні, та високих
темпах економічного зростання. Але, починаючи з 2008 року, сума
державного боргу та його відношення до ВВП зростає у зв’язку з
розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у
запозиченнях.
Також важливим показником, який характеризує ефективність боргової
політики країни та її спроможність виконувати боргові зобов’язання є
 18

співвідношення сумарних виплат з обслуговування й погашення державного

боргу до доходів державного бюджету та ВВП. І не зважаючи на те, що у
абсолютному відношенні ці величини збільшувались, та у співвідношенні до
ВВП вони знаходились у межах 2-5%, а на кінець 2017 цей показник
становив 4,33% від ВВП. Водночас співвідношення платежів з погашення та
обслуговування державного боргу до доходів загального фонду державного
бюджету на кінець 2017 року становить 23% проти 5% на кінець 2016 року і
7,4% на кінець 2015 року. Крім цього, показник відношення державного
боргу до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться на
безпечному рівні. На кінець 2015 року він становив 56,5%, а в 2009 – 122,9%
при критичному рівні 300%.
Незважаючи на складні часи для економіки України, зобов’язання за
державним боргом виконуються вчасно і в повному обсязі та передбачається,
що платоспроможність України в майбутньому залишатиметься на рівні,
достатньому для виконання усіх боргових зобов’язань.
Разом з тим, у зв‘язку із зростанням ризиків державного боргу
внаслідок ускладнення відповідних фінансових механізмів та інструментів,
розширення структури боргового портфелю, а також нестабільності на
світових та локальних фінансових ринках питання управління такими
ризиками набуло особливої гостроти та критичності.
Розглядаючи і аналізуючи структуру державного боргу можна
простежити тенденцію до зменшення частки зовнішнього борг. Так, у 2015
році цей показник становив 60,27%, у 2008 – 45,42%, а у 2016 – 42,89%.
Одним з факторів,що вплинув на цю ситуацію є те, що заборгованість, за
позиками наданими іншими країнами (Італія, Німеччина, Росія, США,
Франція, Японія) зменшилась з 11,02% до 3,96%. Заборгованість за ОЗДП в
даний період зменшилась із 35,12% до 17%. Разом з тим, зросла питома
заборгованості перед юридичними особами (ОВДП): 10,31% у 2015 році,
17,7% - 2018 рік, 27,65% у 2020 році.
 19

Отож, в умовах фінансової кризи, що охопила більшу частину

промислово розвинутих країн, забезпечення економічної безпеки та
макроекономічної стабільності в Україні вимагає від держави поступового
збільшення обсягів державних запозичень, а отже і збільшення державного
боргу. Але і за таких умов значення показників боргової стабільності
свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу, який
відповідає критеріям Бюджетного кодексу України .
 20

Розділ 3. Напрямки вдосконалення державного боргу в

Україні
3.1 Зарубіжний досвід управління державним боргом

Проблема ефективного управління державним боргом є питанням

економічної безпеки країни. Організаційна складова цього питання полягає у
створенні в Україні Агентства з питань управління державним боргом з
урахуванням кращого досвіду і практики організації діяльності подібних
агентств у розвинених країнах.
Питання побудови ефективної системи управління та контролю у сфері
державного боргу розглядалися у червні 2015 року на черговому засіданні
Комітету INTOSAI з питань державного боргу у столиці Португалії, м.
Лісабон. Серед презентованих матеріалів особливий інтерес викликали
інформації про досвід Португалії та Великобританії в організації спеціальних
урядових офісів для адміністрування борговими зобов'язаннями держави.
В період з 1997 року по 2015 рік номінальний державний борг
Португалії в доларовому еквіваленті зріс більш як удвічі з 61 млрд. дол.
США у 1997 році до 135 млрд. дол. США у 2015 році. При цьому
співвідношення державного боргу до ВВП в останні три роки перетнуло
межу у 60 % і станом на кінець 2015 року цей показник становив вже 68,5 %.
Разом з тим, порівняно з іншими країнами Євросоюзу, показник
співвідношення державного боргу до ВВП у Португалії знаходиться нижче
середнього значення у 69 %. А в окремих країнах цей показник сягає 100 %
(Італія, Греція).
Уряд Португалії щорічно виходить на внутрішній ринок запозичень.
При цьому, застосовуються два типи внутрішніх цінних паперів: державні
(урядові) бонди з фіксованою процентною ставкою та казначейські векселі.
Переважно здійснюється емісія державних (урядових) бондів (6-18 млрд.
 21

євро щорічно). За 2013 - 2018 роки активізувався випуск казначейських

векселів.
Португальська Республіка має окрему установу з питань управління
боргом - IGCP. Місія цього органу полягає в інтегрованому управлінні
готівковими залишками і прямим боргом Португальської Республіки через:
- стабільне виконання боргових зобов'язань республіки;
- мінімізацію витрат урядового боргу в довготривалій перспективі,
ґрунтуючись на урядових стратегіях ризику;
- оптимізацію управління обігом готівки в державному секторі.
Для забезпечення слугування державним інтересам IGCP здійснює
свою діяльність керуючись принципами продуктивності, прозорості та
пізвітності й відповідальності. Агентство з питань управління боргом (IGCP)
підпорядковане та знаходиться під наглядом Міністра фінансів Португалії.
Структура IGCP включає: Голову Ради директорів, Раду директорів,
Консультативну раду, Аудиторський комітет.
Діяльність Агентства підлягає нагляду з боку вищої аудиторської
установи - Аудиторського суду. Щорічний аудит, який здійснюється
Португальським аудиторським судом зосереджується на:
- обліку та звітності з питань державного боргу;
- процедурах управління боргом;
- моделі управління.
Також можуть здійснюватися інші аудиторські процедури у разі їх
необхідності та виправданості. Агентство з питань управління боргом також
звітує безпосередньо парламенту у наступних випадках: на запит Комітету з
питань бюджету та фінансів (зазвичай раз на рік) і під час інформування з
питань простроченого боргу, ризиків, програми запозичень, організації та
діяльності вторинного ринку цінних паперів. Хоча Агентство з питань
управління державним боргом є частиною системи державного управління,
його працівники не є державними службовцями (трудові договори
укладаються у відповідності до загального трудового законодавства), а для
 22

побудови внутрішньої організації Агентства була прийнята корпоративна

модель управління.
Агентство з питань управління боргом Великобританії створене 1
квітня 1998 року як виконавчий орган Казначейства Великобританії. З того
часу одна з головних його ролей полягає у здійсненні запозичень для
фінансування державних (урядових) витрат. Це робиться переважно шляхом
продажу цінних паперів гілтс та казначейських векселів.
Гілтс (gilts) - "золотообрізні цінні папери" - це довгострокові боргові
зобов'язання (від 1 до 50 років) Уряду Великобританії. Вони ідентифікуються
за "купоном" (загальним щорічним відсотком до сплати утримувачу цінного
паперу) і датою погашення (наприклад, 4-х відсотковий Казначейський гілт
2016). Уряд емітує два основних типи цінних паперів гілтс: договірні та
індексовані.
Казначейські векселі - це короткострокові боргові зобов'язання (до 12
місяців), які під час емісії мають термін погашення 1, 3 або 6 місяців. Вони
випускаються із дисконтом, тобто під час купівлі покупець сплачує меншу
суму, а при погашенні отримує номінальну вартість цього векселя.
Починаючи з 2002 року, гілтс є одним із основних боргових
інструментів і щорічно їх продається на суму 50-60 млрд. фунтів стерлінгів
(тобто уп'ятеро більше ніж раніше). Станом на кінець 2013 року номінальна
сума непогашеного боргу за гілтс становила 433,2 млрд. фунтів стерлінгів.
Щорічні витрати на сплату відсотків дорівнюють близько 27 млрд. фунтів
стерлінгів, або 5% загальних державних (урядових) витрат.
Слід зазначити, що на Агентство з питань управління боргом, поряд із
здійсненням боргових запозичень, покладається й низка інших обов'язків, а
саме: управління державними грошовими залишками, обслуговування
функцій Уповноважених зі зниження національного боргу та Ради кредитних
державних проектів, оперативне управління депозитами, адміністрування
інших державних зобов'язань з питань гарантування кредитів й інвестицій, а
також управління послугами з придбання та продажу цінних паперів гілтс.
 23

Агентство функціонує як частина загальної інституційної структури

управління державним боргом у Великобританії. Створення окремого
Агентства супроводжувалося необхідністю чіткого розділення функцій
грошово-кредитної політики від управління боргом. Це здійснювалося з
метою забезпечення того, що на впровадження політики управління боргом
не впливатимуть короткострокові рішення грошово-кредитної політики.
Основна мета управління боргом у Великобританії полягає у
мінімізації у довгостроковій перспективі витрат, пов'язаних із забезпеченням
фінансових потреб Уряду, беручи до уваги ризик і водночас забезпечуючи те,
що політика управління боргом не буде суперечити цілям грошово-кредитної
політики.
Агентство з питань управління боргом діє як виконавча структура і,
відповідно, за законом є складовою частиною Казначейства. Разом з тим,
Агентство функціонує автономно від міністрів Казначейства, що таким
чином дозволяє Агентству впроваджувати план фінансування в межах
загальних директив, встановлених міністрами у звіті з управління боргом та
резервами. При цьому, міністри не здійснюють щоденного втручання у
прийняття оперативних рішень керівництвом Агентства.
Основними способами виконання Агентством плану фінансування є
наступні:
- виконання ринкових операцій (переважно продаж цінних паперів
гілтс та казначейських векселів);
- моніторинг стану виконання плану фінансування та звітування про це
Казначейству;
- моніторинг розвитку ринків та своєчасне інформування Казначейству
про будь-які зміни, які можуть вплинути на необхідність перегляду плану
фінансування.
Агентство задовольняє фінансові потреби держави (уряду) через
успішне виконання плану фінансування. Зі свого боку, Казначейство
проводить моніторинг програм продажу Агентством цінних паперів гілтс та
 24

казначейських векселів для переконання у тому, що план виконується.

Казначейство вивчає результати кожного аукціону з продажу гілтс та
аналізує щомісячні та щоквартальні звіти Агентства про хід виконання плану
фінансування.
Агентство задовольняє фінансові потреби держави (уряду) через
успішне виконання плану фінансування. Зі свого боку, Казначейство
проводить моніторинг програм продажу Агентством цінних паперів гілтс та
казначейських векселів для переконання у тому, що план виконується.
Казначейство вивчає результати кожного аукціону з продажу гілтс та
аналізує щомісячні та щоквартальні звіти Агентства про хід виконання плану
фінансування.
Останні зміни у діяльності Агентства характеризуються тим, що воно
впровадило спеціальну модель Стратегічного аналізу боргу (SDA), яка
розрахована для визначення співвідношень між витратами та ризиками в
умовах різних стратегій запозичень. Це робиться шляхом оцінювання
вартості різних стратегій випуску цінних паперів гілтс у певній структурній
моделі, яка відображає "типову" або стилізовану поведінку економіки
Великобританії.
Отож, розглянувши досвід європейських країн, таких як
Великобританія і Португалія, можна сказати, що Україні потрібне
вдосконалення роботи органів управління державним боргом, а також
відповідне законодавство.
 25

3.2 Напрямки покращення управління державним боргом в

Україні
Певні аспекти організації управління державним боргом частково
регламентуються у різних законодавчо-нормативних актах. Це спричинено, в
першу чергу, відсутністю єдиного закону «Про державний борг».
Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці
функції покладені головним чином на департамент державного боргу у
складі Міністерства фінансів України.
Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії
внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій,
погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення
обліку і моніторингу таких операцій.
У системі управління державним боргом в Україні спостерігається
розширення структури та збільшення обсягів застосовуваних боргових
інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом,
впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних
коштів.
Проте ринок облігацій внутрішньої державної позики (далі ОВДП) в
Україні має ряд проблем. Зокрема, існує обмеження попиту на облігації
внутрішньої державної позики. У 2013 р. вдалося продати ОВДП лише
завдяки нерезидентам, у попередні роки основними покупцями паперів були
Ощадбанк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Попит на ОВДП можна розширити за допомогою інструментів, які
використовують розвинені країни світу для збільшення місткості ринку. Як
приклад можна навести такі способи його розширення:
- у Великобританії – короткострокові облігації держави для великих
підприємств;
- у США – федеральні і муніципальні облігації, ощадні бони (неринкові
облігації, що поширюються серед фізичних осіб).
 26

Однак в Україні такі напрями не розвинені. Необхідним, на мою думку,

був би випуск подібних цінних паперів. Проте застосування теорії
внутрішніх запозичень в Україні у 2015 р. шляхом трансформації
зовнішнього боргу у внутрішній не зменшило сукупного боргу держави.
Боргову політику України та розвинутих країн світу можна порівняти на
основі концепцій, що дістали розвиток в американській економічній
літературі.
Кабінет міністрів України прийняв Концепцію розвитку внутрішнього
ринку державних цінних паперів України на 2009-2015 роки. Ця Концепція
спрямована на задоволення нагальних потреб реформування первинного
ринку державних цінних паперів в Україні, зумовлених насамперед високою
вартістю державних запозичень на внутрішньому ринку порівняно з їх
вартістю на зовнішніх ринках. Метою цієї Концепції є створення засад та
умов для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних
паперів протягом 2009 - 2015 років. Концепція передбачає здійснення таких
заходів: запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх
державних облігацій; розширення спектра інструментів державної позики;
створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;
підвищення прозорості здійснення державних запозичень; розміщення
коштів єдиного казначейського рахунку; управління ризиками, які пов’язані з
державним боргом.
У квітні 2009 р. уряд затвердив постанову «Про запровадження
інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів». Згідно з
нею первинними дилерами на ринку ОВДП можуть бути банки, які, зокрема,
мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку
– діяльності з торгівлі цінними паперами;і сплачений статутний капітал,
еквівалентний не менше ніж 10 млн. євро; практичний досвід роботи на
ринку облігацій внутрішньої позики (загальний обсяг торгівлі ОВДП не
менше 1 млрд. грн.). У цілому за 2009 рік в результаті розміщення облігацій
внутрішньої державної позики до Державного бюджету було залучено 18,84
 27

млрд. грн., а з урахуванням ОВДП, випущених на цілі рекапіталізації та

реструктуризації залишку заборгованості Кабінету Міністрів України перед
Національним банком, що було передбачено Законом «Про Державний
бюджет України на 2009 рік», ця сума становила 74,53 млрд. грн. Для
порівняння, в 2008 р. обсяг первинного розміщення ОВДП склав 9,77 млрд.
грн. Середньозважена дохідність за цими цінними паперами за минулий рік
становила 20,07% (з урахуванням ОВДП, випущених на рекапіталізацію
банків – 12,21%). Погашення та сплата доходу за ОВДП у 2009 р.
здійснювалися своєчасно і в повному обсязі, який становив 22,44 млрд. грн.,
у тому числі основний борг – 17,92 млрд. грн., сплата доходу – 4,52 млрд.
грн. Обсяг торгів облігаціями внутрішньої державної позики на вторинному
організованому ринку у 2009 р. дорівнював більш ніж 8 млрд. грн.
Наприкінці минулого року Мінфін та ФБ ПФТС підписали Договір про
включення державних цінних паперів до лістингу ПФТС. З 1 грудня 2009 р.
всі державні облігації були переведені до Котирувального списку ПФТС
другого рівня. Котирування державних облігацій на ФБ ПФТС має сприяти
прозорості ринку ОВДП та дозволить міністерству відстежувати які саме
папери найбільш активно торгуються та мають найвищу ліквідність на
ринку. На базі цього аналізу можна буде корегувати умови наступних
розміщень облігацій на первинних аукціонах.
Складовою системи регулювання державним боргом має стати боргове
планування, що органічно поєднане та здійснюється на основі єдиної
методології з бюджетним та макроекономічним плануванням.
З викладеного вище слідує, що основні напрями вдосконалення
боргової політики такі:
- створення умов для активізації купівлі-продажу державних
зобов'язань;
- необхідно розвивати вторинний ринок державних зобов'язань;
 28

-державні запозичення необхідно використовувати за цільовим

призначенням на розвиток певних галузей народного господарства, а не
вкладати в неперспективні проекти;
- необхідно удосконалити нормативну базу для чіткого врегулювання
питань щодо державних запозичень;
- визначення та законодавче закріплення напрямку боргової стратегії,
зокрема щодо співвідношення внутрішньої та зовнішньої складової
державних запозичень;
- створення агентства з управління державним боргом, що підзвітне
міністерству фінансів та зорієнтоване на управління ризиками боргової
діяльності;
- розробка та впровадження середньострокової програми регулювання
державного боргу як елементу будови ефективної системи планування
державної заборгованості.
 29

Висновок
У процесі написання курсової роботи її мета була досягнута, а завдання
вирішені. Проведене дослідження дало змогу дійти висновків, що державний
борг – це сума, яку держава заборгувала зовнішнім і внутрішнім кредиторам.
За наявності боргу державний апарат не може ефективно регулювати
економіку країни, тому що значна кількість доходної части потім йде на
покриття боргу, для цього скорочуються інші статті витрат і знижується
рівень економіки, рівень сукупної виробленої продукції, при цьому
знижується рівень життя людей та добробуту держави в цілому.
Великі розміри і швидке зростання державного боргу у більшості країн
світу залишає актуальним питання розробки підходів регулювання державної
заборгованості з урахуванням її позитивного і негативного впливу на
економіку.
В ході роботи було досліджено поняття державного боргу як
невід'ємної і важливої складової державних фінансів. Проаналізовано
структуру і динаміку державного внутрішнього та зовнішнього боргу,
механізм його управління і обслуговування, визначено основні напрями
фінансової політики оптимізації заборгованості.
Варто зазначити, що у проаналізований період державний борг України
значно зріс. Основними факторами, які викликали дане зростання є світова
фінансова криза і падіння курсу гривні до долара США, яке відбулось у 2008
році. Гарантований державою борг України на 28 лютого 2020 року становив
2068,61 млрд грн, з них державний зовнішній борг - 1310,04 млрд грн,
державний внутрішній борг – 758,57 млрд грн, гарантований державою борг
– 10155млрд грн.
Світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають
зменшення боргового тягаря для країни. Тому в розділі докладніше
розглянуто зарубіжний досвід у даному питанні на основі таких країн як
Португалія і Великобританія. Також розглянуті проблеми українського
 30

управління боргом, запропоновані певні шляхи його покращення. Тому для

покращення механізмів управління державним боргом пропонується
наступне:
- прийняття Закону України «Про державний борг»;
- створення спеціального агентства з цього питання;
- розвиток ринку державних цінних паперів;
- зниження вартості запозичень;
- мінімізація ризиків пов’язаних із зовнішніми запозиченнями.
Для розв’язання проблеми заборгованості в довгостроковому періоді
необхідне «оздоровлення» самої економіки, оскільки без забезпечення
динамізму її розвитку і реальної, відчутної ефективності фінансова
стабільність в країні буде короткочасною і відносною, незалежно від того, які
прогресивні фінансові заходи використовуються для її підтримки.
 31

Список використаної літератури

1. Барановський О. Державний борг України в системі економічної

безпеки/ // Вісник Національного банку України. - 1997. - № 4. - C. 42-
46
2. Барановський О. Державний борг України: на критичній межі? //
Економічні реформи сьогодні. - 2000. - № 31. - C. 23-30
3. Башинська О. Формування та обслуговування державного зовнішнього
боргу// Фінанси України. - 2000. - № 12. - C. 67-77
4. Бондарук Т. Зовнішній державний борг України та механізми його
обслуговування // Фінанси України. - 1999. - № 5. - C. 94-102
5. Бондарук Т. Механізм управління та обслуговування державного боргу
// Фінанси України. - 2003. - № 4. - С.14-18
6. Василишин Р. Взаємозв'язок бюджетного дефіциту і державного
боргу// Вісник Української Академії державного управління при
Президентові України. - 1999. - № 4 . - C. 200-207
7. Василишин Р. Методика аналізу державного боргу України // Вісник
Української Академії державного управління при Президентові
України. - 2000. - № 1. - C. 79-85
8. Вахненко Т. Граничний розмір державного боргу України // Банківська
справа. - 2004. - № 4. - C. 33-45
9. Вахненко Т. Державний борг України: шляхи виходу з кризи //
Економіка України. - 2000. - № 8. - C. 22-30
10.Вахненко Т. Державний борг:ситуація в Україні та досвід інших
країн // Банківська справа. - 1997. - № 3. - C. 27-30
11.Вахненко Т. Напрями вдосконалення боргової політики держави //
Економіка України. - 2002. - № 5. - C. 16-24
12.Вахненко Т. Проблема обслуговування державного боргу України та
шляхи ії розв'язання // Банківська справа. - 1999. - № 6. - C. 10-13
 32

13.Вахненко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки.

— К.: Альтепрес. — 2000.
14.Галабурда М. Обгрунтування ролі внутрішнього боргу в Україні //
Фінанси України. - 2002. - № 9. - C. 65-70
15.Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл
валового внутрішнього продукту // Актуальні проблеми економіки. -
2005. - № 3. - C. 17 - 23
16.Державний борг // Фінанси України. - 2001. - № 6. - C. 66-71
17.Заверуха І. Правове регулювання державного боргу України // Право
України. - 1999. - № 3. - C. 26-30
18.Заверуха І. Теоретико-правові передумови державного боргу //
Підприємництво, гос-подарство і право. - 2005. - № 12. - C. 127-130
19.Зражевська Н. В. Механізми реструктуризації зовнішнього державного
боргу // Фінанси України. - 2005. - № 9. - С.47-55
20.Козюк В. Проблема державного боргу в перехідній економіці
України // Фінанси України. - 1999. - № 5. - C. 85-93
21.Котляр Д. Державний борг та фінансування державного бюджету //
Парламент. - 2002. - № 3. - C. 31-32
22.Кравчук Н. Реструктуризація зовнішнього боргу // Фінанси України. -
2001. - № 10. - C. 63-71
23.Кузьменко О. Організаційно-правові проблеми управління державним
боргом України // Право України. - 2005. - № 4. - С.56-58
24.Кучер Г. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. -
1999. - № 2. - C. 16-22
25.Лісовенко В. Державний зовнішній борг України : етапи формування та
розвиток// Вісник Національного банку України. - 2000. - № 9. - C. 35-
36
26.Лісовенко В. Реструктуризація зовнішнього боргу України: Досвід
подолання проблеми ліквідності 2000-2001 років // Вісник
Національного банку України. - 2000. - № 5. - C. 2-9
 33

27.Лютий І. Проблеми реструктуризації зовнішнього державного боргу

України// Фінанси України. - 2000. - № 6. - C. 70-74
28.Лютий І. Державний борг і ефективність використання державного
кредиту // Фінанси України. - 1999. - № 9. - C. 99-105
29.Марченко С. М. Політичні ризики та державний борг// Актуальні
проблеми економіки. - 2004. - № 8. - C. 91 – 98
30.Осипчук Л. Проблеми оптимізації бюджетного дефіциту та державного
боргу// Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 12. - C.
77-80
31. https://index.minfin.com.ua/ua/finance/debtgov/