МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра
2

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І Теоретичні основи державного боргу 6
Означення державного боргу та його роль в економіці 6
Аналіз сучасного стану державного боргу України 15
РОЗДІЛ ІІ Управління державним боргом України 19
2.1. Інструменти управління державним боргом 19
2.2. Стратегії управління державним боргом України 24
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31
3

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сьогоднішній день Україна має
один з найвищих рівнів державного боргу в Європі. Високий рівень
державного боргу є серйозною проблемою для економіки країни, оскільки
він може призвести до збільшення фінансового тиску на державу та
зниження довіри інвесторів.
Державний борг також є важливим показником для оцінки стійкості
економіки та фінансової системи країни. Високий рівень державного боргу
може впливати на курс валют, рівень інфляції та інші економічні показники,
що може призвести до загострення економічної ситуації в країні.
Дослідження державного боргу України має важливе значення для
розуміння причин та наслідків високого рівня боргу та визначення шляхів
зменшення його рівня. Це також може допомогти виявити можливості для
ефективного управління державним боргом та створення стабільної
фінансової системи в країні.
Крім того, вивчення державного боргу України є актуальним у зв’язку
з його впливом на економічну політику країни. Державний борг може
впливати на рівень податкового навантаження, соціальну політику та інші
аспекти економіки країни, тому важливо досліджувати його взаємозв’язок з
іншими економічними показниками.
Дослідженнями з питань державного боргу в Україні займаються
численні науковці та експерти, серед них можна виділити Л. Новосад,
Г. Кучер, Я. Онищук та інших. Також багато наукових досліджень цій темі
присвячено науковцями Одеського національного економічного
університету, Інституту економіки та прогнозування НАН України, Інституту
державного управління та територіальної організації влади НАДУ,
Київського національного економічного університету, Національного
університету «Києво-Могилянська академія» та інші. Ці науковці та інші
експерти внесли вагомий вклад у дослідження проблем державного боргу
України та розробили численні рекомендації щодо зменшення його рівня та
4

покращення ефективності управління ним. Але незважаючи на численні

дослідження із цієї теми, вона все ще залишається не до кінця розкритою і
потребує подальшого дослідження.
Отже, тема «Державний борг України» є важливою та актуальною для
дослідження оскільки вона дозволяє краще зрозуміти причини та наслідки
високого рівня державного боргу України, а також визначити шляхи
зменшення його рівня та ефективного управління ним. Дослідження цієї теми
допоможе оцінити стійкість економіки країни та фінансової системи в
цілому, а також вплив державного боргу на різні аспекти економіки, такі як
податкове навантаження, соціальна політика, інфляційний тиск та інші.
Предметом дослідження є динаміка та структура державного боргу
України, причини його зростання та наслідки для економіки та фінансової
системи країни, механізми формування та управління державним боргом,
можливості та перспективи зменшення його рівня та вплив на розвиток
економіки країни в цілому.
Об’єктом дослідження є державний борг України, який включає в
себе зобов’язання держави з позичок, емісій облігацій та інших цінних
паперів, які знаходяться в обігу, а також взаємозв’язки між державним
боргом та іншими аспектами економіки, такими як бюджетна політика,
грошова політика, інфляція, податки та інвестиції.
Метою дослідження є аналіз державного боргу України та визначення
можливих шляхів його ефективного управління.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких
завдань:
- проаналізувати структуру та динаміку державного боргу України;
- визначити фактори, що впливають на зростання державного боргу;
- розглянути можливі шляхи зменшення державного боргу та його
ефективного управління в Україні.
У курсовій роботі були використані такі методи дослідження: метод аналізу і
синтезу, методи спостереження та порівняння, метод системного аналізу,
5

методи конкретизації, абстрагування, групування, а також метод

узагальнення інформації.
Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть
бути корисними для академічної спільноти та громадськості в цілому,
оскільки вони дозволять краще розуміти складні економічні процеси та
визначати ефективні стратегії для їх подолання.
Структур дослідження. Робота складається зі вступу двох розділів,
кожен з яких має по два підрозділі, висновків та списку використаних
джерел.
6

РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
1.1. Означення державного боргу та його роль в економіці
У другій половині ХХ століття переважна більшість держав втратили
спроможність накопичувати достатню кількість фінансових ресурсів у
бюджет, щоб забезпечити усі необхідні потреби. Саме тому починає активно
застосовуватись боргова політика: позики як на внутрішньому, так і на
зовнішньому ринках стають звичайною справою. Таким чином відбувалося
формування державного боргу.
«Державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з
повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну
дату, що виникають внаслідок державного запозичення»[1].
Серед головних причин виникнення та збільшення державного боргу
будь-якої країни вчені виділяють такі:
- постійний дефіцит державного бюджету;
- швидкість зростання державних видатків більша, ніж швидкість
державних доходів;
- завдяки відповідній фіскальній політиці зменшується податкове
навантаження, а державні витрати не зазнають відповідного скорочення;
- економічні функції держави розширюються;
- для стабілізації національної валюти залучаються кошти
нерезидентів;
- вплив різноманітних політичних процесів;
- довготривалі та значні циклічні спади в економіці;
- воєнні дії.
Як бачимо, на сьогодні для України проблема державного боргу є
надзвичайно актуальною і однією з основних.
Великий державний борг може повністю зруйнувати економічне
зростання будь-якої країни, негативно вплинути на її фінансовий розвиток.
7

Зокрема, збільшення грошових пропозицій на основі їх емісії для погашення

виплат державного боргу може призвести до лавиноподібного зростання
темпів інфляції, і, як наслідок, руйнування економіки. Крім того, великий
зовнішній борг може спричинити економічну кризу у країні, оскільки
потрібно буде ще більше позичати, щоб виплачувати за попередніми
позиками. Приватні інвестиції можуть витіснятися через посилення
конкуренції і, як наслідок, підвищення процентної ставки – все це знизить
інвестиційну активність в економіці і скоротить кількість прибуткових
інвестиційних проєктів. Якщо зовнішній борг почне збільшуватися доволі
швидко, то це може поставити країну у залежне положення від кредиторів,
що у свою чергу сприятиме зниженню міжнародного авторитету країни і, як
наслідок, зовсім підірвати авторитет держави. Крім того, великий зовнішній
або внутрішній борг може призвести до дефолту і визнання країни
неплатоспроможною. Значних ресурсів потребує і обслуговування
зовнішнього боргу, що негативно позначається на можливостях споживання
та інвестування в національну економіку. Як наслідок обслуговування боргу
може спостерігатися збільшення податкових ставок і зниження ділової
активності в економіці. Слід зазначити, що державний борг потребує
здійснення щорічних відсоткових платежів, які мають фінансуватися за
рахунок податкових надходжень. Як наслідок таких дій країна вимушена
буде зменшувати видатки на фінансування різноманітних соціально-
економічних програми або установлювати нові податки, або брати нові
державні позики, щоб збільшити доходи бюджету. Усі ці дії ведуть до
збільшення видатків для обслуговування державного боргу, що є таким
своєрідним рухом по колу [2].
Варто зазначити, що обсяги внутрішній і зовнішній державного боргу
встановлюються відповідно до Закону України «Про Державний бюджет
України» на кожний бюджетний період.
Особливе місце серед видатків державного бюджету будь-якої країни
посідають видатки з обслуговування державного внутрішнього та
8

зовнішнього боргу. Використання державного кредиту, щоб покрити дефіцит

бюджету, призводить до появи державного боргу.
Як наслідок, пряма залежність між розмірами державного боргу і
дефіциту бюджету. В економіці ми можемо спостерігати таку тенденцію,
коли дефіцит бюджет сприяє збільшенню державного боргу, і в той же час
зростання державного боргу потребує зростання бюджетних видатків щодо
його обслуговування, а це у свою чергу призводить до бюджетного дефіциту.
Невід’ємним атрибутом ринкової економіки є розвинена система
державного запозичення. Саме тому з кінця ХХ століття в Україні активно
починає розвиватися система державного запозичення, яка мала б сприяти і
подальшому стабільному економічному зростанню держави, і залученню
зовнішніх ресурсів для фінансування реформування економіки та перебудови
виробництва. Проте війна внесла певні корективи і посприяла певному
збільшенню державного боргу і, як наслідок, і витрат на його утримання.
Вітчизняні економісти здійснюють статико-економічний аналіз
державного боргу, зокрема вивчають реальний тиск боргового навантаження
на економіку держави: розглядають розміри ВВП, внутрішнього і
зовнішнього боргів, державні доходи і видатки, динаміку кількісної величини
державного боргу та витрат на його обслуговування, динаміку зростання
економіки з огляду на вплив державного боргу тощо.
У будь-якій економічно розвиненій країні наявність державного боргу
впливає на своєрідність функціонування їх фінансових відносин.
Державний борг – це сукупність усіх заборгованостей держави перед її
кредиторами. Зазвичай державний борг складається із:
- заборгованостей центрального уряду;
- заборгованостей органів влади регіонального та місцевого рівня;
- заборгованостей різноманітних корпорацій, з долею державних
інвестицій у їхньому капіталі [4, 85].
Складовими державного боргу виділяють: прямий та гарантований
борги.
9

Під прямим державним боргом розуміють загальну суму безумовних

боргових зобов’язань держави за отримані та непогашені на визначену дату
кредити (позики), результатом появи яких є державні запозичення [4, 85].
«Гарантований борг – це загальна сума боргових зобов'язань резидентів
України за отримані та непогашені на визначену дату кредити (позики), що
з'являються унаслідок запозичення, забезпечені державними гарантіями» [5,
45].
Існує багато класифікацій державного боргу. Розглянемо основні з них.
Державний борг поділяється в залежності від міри охоплення
державних боргових зобов’язань на:
- Поточний державний борг – сукупність витрат поточного
періоду, що спрямовані на погашення тієї частини державного боргу, час
сплати за яким вже настав, а також погашення щорічних відсотків по
обслуговуванню капітального боргу, який переходить у наступні періоди;
- Капітальний державний борг – сума усіх непогашених на
поточний час боргових зобов’язань та відсотків, що потребують сплати;
- Чистий державний борг – сукупність усіх боргових зобов’язань
без урахування відсотків.
В залежності від форми залучення коштів розрізняють такі види
державного боргу:
- Державні запозичення, які в свою чергу поділяються на державне
внутрішнє запозичення та державне зовнішнє запозичення.
Під державними запозиченнями розуміють залучені державою в особі
Кабінету Міністрів України, який діє через Міністерство фінансів України,
грошові кошти, майно та майнові права, що передбачають прийняття
зобов’язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності й
повернення.
Для державного внутрішнього запозичення характерним є укладання
угод із резидентами України угод щодо позики та випуску державних цінних
паперів для розміщення на внутрішньому ринку.
10

Відповідно для державного зовнішнього запозичення характерним є

укладання угод із нерезидентами України щодо позики та випуску державних
цінних паперів для розміщення їх на зовнішньому ринку.
- Державна гарантія, що є зобов’язанням держави в особі Кабінету
Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, щодо
повного або часткового виконання платежів на користь кредитора у випадку
невиконання позичальником, іншим ніж Україна, боргових зобов’язань щодо
повернення грошових коштів на умовах строковості та платності. Таким
чином потенційний державний борг, який виник при наданні державних
гарантій, стає реальним, а держава виступає гарантом відшкодування
кредитору суми зобов’язань позичальника.
Позиція держави щодо накопичення державного боргу також впливає
на його диференціацію, зокрема розрізняють:
- активний державний борг, який виникає через дискретні дії уряду
стосовно залучення додаткових ресурсів. Саме він пов’язаний із
формуванням активного бюджетного дефіциту, який виникає внаслідок
втручання держави у подолання кризи;
- пасивний державний борг, виникає автоматично разом із
виникненням пасивного бюджетного дефіциту, який з’являється через
зменшення прибутків економічних суб’єктів в умовах економічної кризи, і,
як наслідок, зменшення податкових надходжень до бюджету.
Відповідно до джерел, звідки здійснюється запозичення, виділяють:
- внутрішній державний борг, під яким розуміють заборгованість
країни своїм громадянам (фізичним та юридичним особам), які володіють
цінними паперами, які випустив уряд держави;
- зовнішній державний борг – це борг держави перед іноземними
громадянами, банками та міжнародними фінансовими організаціями.
В залежності від зобов’язань держави перед суб’єктами економіки
виділяють такі види державного боргу:
11

- Номінальний, що становить собою суму державних запозичень

на кредитних та фондових ринках, і передбачає погашення основної суми
боргу з відсотками у визначений термін;
- Реальний державний борг складається із номінального та
невиконаних фінансових зобов’язань країни перед суб’єктами економіки,
зокрема заборгованості по заробітній платі перед працівниками бюджетної
сфери, неоплачених державних замовленнях, невідшкодованого податку на
додану вартість та ін.
Відповідно до валюти залучення розрізняють:
- Державний борг у національній валюті, коли емітуються цінні
папери, розміщені на внутрішньому фондовому ринку;
- Державний борг у іноземній валюті, виникає як результат
здійснення запозичення коштів в урядів інших держав, міжнародних
фінансово-кредитних організаціях, іноземних банках та розміщенні
державних боргових зобов’язань на міжнародних ринках капіталів.
Враховуючи термін залучення коштів виділять такі види державного
боргу:
- Короткостроковий державний борг – термін погашення до одного
року;
- Середньостроковий державний борг – термін погашення від
одного до п’яти років;
- Довгостроковий державний борг – термін погашення від п’яти і
більше років.
На виникнення та зростання державного боргу впливають різноманітні
фактори, зокрема, фундаментальні, локальні, випадкові.
Увесь обсяг внутрішньої заборгованості країни можна розділити на дві
частини:
- монетизований борг – складається з боргів опосередкованих
кредитними стосунками держави з банками;
- немонетизований борг, який має дві складові:
12

- невиконані державою фінансові зобов’язання, що

передбачаються чинним законодавством, зокрема це заборгованість у
стипендії, заробітній платі, усіх видах соціальної допомоги, заборгованість
по виплатам пенсій тощо);
- заборгованість по господарським стосункам з реальним сектором
економіки.
Як ми вже зазначали, державний борг – це «сукупні боргові
зобов'язання держави перед усіма кредиторами (юридичними та фізичними
особами, іноземними державами, міжнародними організаціями, тощо).
Державний борг складається із заборгованості центрального уряду,
регіональних та місцевих органів влади, а також боргів усіх корпорацій з
державною участю, пропорційно частці держави в їх капіталі» [9]
Згідно інформації Міністерства фінансів України станом на кінець 2022
року та на початок 2023 року державний та гарантований борг України
знизився на 0,4%.
Державний та гарантований державою борг України в 2023 р. (млн.
грн.)
Загальний Зовнішній Внутрішній
борг борг борг
на 4071683,1 2610945,6 1460737,5
31.12.2022 +3,6%
на 4258202,5 2765711,0 1492491,5
31.01.2023 +4,6%
на 4242162,4 - 2738271,4 1503891,0
28.02.2023 0,4%
Зазвичай державний борг поділяють на внутрішній та зовнішній, проте
«сукупність боргових зобов'язань держави містить також гарантований
державою борг, що виникає внаслідок прийнятих на себе державою гарантій
за зобов'язаннями третіх осіб, або прийняті на себе державою зобов'язання
третіх осіб» [9].
13

Повністю структуру державного та гарантованого державою боргу

України Міністерство фінансів представило станом на 28.02.2023 року.
(млн. грн.) зовнішній внутрішній усього
державний 2450454,1 1432450,2 3882904,2.
борг 57,8% 33,8% 91,5%
гарантовани 287817,3 71440,9 359258,2
й борг 6,8% 1,7% 8,5%
сукупний 2738271,4 1503891,0 4242162,4.
64,5% 35,5% 100.0%
Наведемо також відомості щодо стану державного та гарантованого
боргу у перерахунку на долари США за останніми даними Міністерства
фінансів України.
Загальний Зовнішній Внутрішній
борг борг борг
на 111343,7 71398,6 39945,1
31.12.2022 +13,7%
на 116005,6 74880,4 41125,2
28.02.2023 +4,2%
Розмір державного боргу в Україні регулюється на законодавчому рівні
відповідно до Закону України «Про державний внутрішній борг України». У
ньому зазначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові
боргові зобов’язання уряду в грошовій формі. Також до боргових зобов’язань
належать і випущені державою цінні папери, гарантовані урядом країни, і
отримані ним кредити.
Випуск державних цінних паперів та регулювання їх обігу, порядоу і
умови випуску регулюється Законом України «Про цінні папери і фондову
біржу».
Стаття 18 Бюджетного кодексу України визначає обсяг внутрішнього
та зовнішнього державного боргу держави. Розмір основної суми державного
14

боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП

України.
Державний борг Валовий внутрішній продукт (ВВП)
(усього) держборг/ВВП
на 4071683 за 5191028 - 78,4%
31.12.202 +1399856. 2022 268546. -4,9%
2 +52,4%
на 4242162 за
28.02.202 +170479. +4,2% 2023
3
Відповідно до Бюджетного кодексу України у разі перевищення
граничної величини боргу Кабінет Міністрів України має обов’язково вжити
термінових заходів щодо зменшення суми державного боргу знову до рівня
60% та нижче. Саме обсяг державного боргу є певним лакмусовим папірцем
загального стану економіки [1].
Оцінювання державного боргу країни здійснюється за певними
показниками, зокрема:
- відношення державного боргу до ВВП;
- розмір державного боргу на душу населення;
- співвідношення між державним боргом та індивідуальними
доходами громадян;
- відношення суми обслуговування державного боргу до ВВП та
вартості загального обсягу експорту товарів та послуг.
Хоча універсальним показником є відношення державного боргу до
потенційної боргоспроможності. Це загальноприйнятий показник вказує на
ту частку боргу, яку можна покрити за рахунок поточних доходів після
здійснення відповідних операційних витрат.
Зовнішній державний борг — заборгованість держави іншим країнам,
міжнародним економічним організаціям та іншим особам. Державний
зовнішній борг є частиною волового зовнішнього боргу України [9].
15

Надходження до країни зовнішніх приватних або державних

фінансових ресурсів формує боргові зобов’язання перед нерезидентами і є
причиною зростання зовнішнього боргу держави. Проте саме зовнішні
позики дозволяють країні споживати більше, ніж може виробити економіка
держави. Також можливість країни позичати вказує на те, що різноманітні
компанії, фірми та уряд країни, яка має певний дефіцит капіталу, може
використовувати заощадження тих країн, де є надлишок капіталу і,
відповідно, вони мають нижчу ринкову процентну ставку.
Але залучаючи зовнішні позики, держава має сплачувати проценти, так
само як і у випадку із внутрішнім боргом. Під час зростання зовнішнього
боргу зростають і суми процентних платежів, направлені на обслуговування
боргу. Відповідно, зовнішні позики мають покривати не тільки різницю між
доходами держави і видатками, а й відсоток по боргу.
Наскільки швидко зростатиме зовнішній борг залежатиме від частки
зовнішніх позичок у загальному обсязі поточного боргу і процентної ставки.
Валютні надходження впливатимуть на платоспроможність із
зовнішнього боргу, а сальдо торгового балансу визначить можливість
погашення цього боргу. Відповідно, позитивне сальдо вказує на певні
ресурси, які забезпечують платоспроможність країни і дають змогу
регулювати платіжний баланс.
Подекуди певні зміни в економічній ситуації і на фінансовому ринку
чи, як варіант, погіршення фінансового стану держави не може забезпечити в
достатній мірі платоспроможність. Як наслідок, держава вносить певні зміни
у свою позикову політику. Звичайно, що такі зміни не є бажаними, бо
підривають довіру країни. Проте краще вчасно зробити певні зміни і
забезпечити платоспроможність держави, ніж призвести до фінансового
краху.
1.2. Аналіз сучасного стану державного боргу України
Історія формування та розвитку державного боргу в Україні налічує
багато десятиліть. Перші боргові зобов’язання України виникли під час
16

радянського періоду. На початку 1990-х років, після отримання Україною

незалежності, країна стала стикатися з проблемами щодо розвитку своєї
економіки та залучення інвестицій. У цей період було введено різноманітні
інструменти залучення державного боргу, такі як облігації та кредити.
У 1997 році було створено Державний казначейський збір, який став
відповідальним за управління державним боргом та контроль за виконанням
різних видів бюджетних розходів. Протягом наступних років Україна
продовжувала залучати державний борг, зокрема шляхом випуску облігацій,
кредитів від міжнародних фінансових організацій та урядів інших країн.
З початку 2000-х років Україна почала активно залучати зарубіжні
інвестиції, що дозволило покращити економічну ситуацію в країні та
зменшити обсяги державного боргу. У 2004 році було прийнято Закон «Про
державний борг України», який регулював порядок залучення та управління
державним боргом.
У 2010-х роках Україна знову стала стикатися зі складними
економічними та політичними викликами, які призвели до збільшення
розмірів державного боргу. У 2015 році було укладено угоду про надання
кредиту від Міжнародного валютного фонду (МВФ). Після отримання
незалежності у 1991 році Україна успадкувала значний державний борг від
колишнього СРСР. На початку 1990-х років рівень державного боргу
становив менше 10% ВВП, але з розвитком економіки та зростанням витрат
на утримання держави цей показник почав зростати.
У 1998 році Україна пережила фінансову кризу, що призвела до
значного зростання рівня державного боргу. За даними міністерства фінансів
України, станом на 1 січня 1999 року державний борг складав 15,3 мільярда
доларів США, що становило 47,8% ВВП.
У наступні роки Україна зміцнювала свою економіку та поступово
знижувала рівень державного боргу. Зокрема, у 2005 році рівень державного
боргу становив 22,2% ВВП, а у 2010 році – 35,8% ВВП.
17

Проте з початку 2010-х років рівень державного боргу почав зростати

знову. За даними Національного банку України, станом на кінець 2020 року
рівень державного боргу становив більше 80% ВВП, що є одним з найвищих
показників в Європі.
Причинами зростання рівня державного боргу в Україні є зростання
дефіциту бюджету, зменшення обсягів зовнішньої та внутрішньої торгівлі,
збільшення витрат на утримання держави, а також низький рівень доходів
населення та підприємств.
На жаль, Україна залишається однією з країн з найвищим рівнем
державного боргу серед країн Східної Європи. Це ставить питання про
необхідність подальшого зменшення державного боргу та забезпечення
стійкості фінансової ситуації в державі.
На сьогоднішній день державний борг України є одним з найбільших
серед країн Східної Європи, а його рівень становить близько 56% ВВП
країни. З 2014 року рівень державного боргу значно зріс, що пов’язано з
економічною кризою, анексією Криму та війною.
Станом на 1 квітня 2023 року державний борг України становив
близько 84 мільярдів доларів США, що становить близько 48% ВВП країни.
На початку 2022 року структура державного боргу України складалась на
73% з внутрішнього боргу та на 27% із зовнішнього боргу. Уряд України
вживає заходів для зниження відсотка зовнішнього боргу, зокрема за рахунок
рефінансування та реструктуризації заборгованості.
Хоча рівень державного боргу України є одним із найвищих серед
країн Європи та Центральної Азії. Водночас, державний борг України
знаходиться на стабільному рівні та відповідає критеріям сталості фінансової
ситуації, що дає підстави для оптимістичного прогнозу його подальшого
зниження в майбутньому.
Державний борг України на початку 2023 року становить понад 80
млрд доларів США або близько 51% ВВП країни. За останні кілька років
18

рівень державного боргу зменшується, але все ж таки залишається на досить

високому рівні порівняно з іншими країнами світу.
Основним джерелом формування державного боргу України є емісія
державних облігацій на внутрішньому та зовнішньому ринках. Значна
частина державного боргу України знаходиться в іноземних валютах, що
підвищує ризик залежності від коливань курсів валют.
Велике значення для стану державного боргу має рівень відсоткових
ставок за державними облігаціями. У разі підвищення відсоткових ставок
зростає обслуговування державного боргу, що може призвести до
додаткового збільшення його рівня.
Одним із негативних аспектів державного боргу України є його вплив
на економічний розвиток країни. Високі рівні державного боргу можуть
призвести до збільшення ризику дефолту та зниження довіри до фінансової
стабільності держави.
У той же час, важливо зазначити, що певний рівень державного боргу є
необхідним для забезпечення соціально-економічного розвитку країни.
Державний борг може бути використаний для фінансування різних проєктів,
таких як будівництво доріг, лікувальних закладів та інфраструктури
Остаточно, зменшення рівня державного боргу України є важливим
завданням для уряду та Національного банку України, щоб забезпечити
стійкість економіки та фінансову стабільність країни. Уряд зосереджується
на зменшенні дефіциту бюджету та оптимізації витрат, а також на залученні
інвестицій та підвищенні ефективності державного управління. Важливо
також враховувати міжнародні фактори, такі як зміна глобальних ринкових
умов та можливе збільшення відсоткових ставок.
19

РОЗДІЛ ІІ
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ
2.1. Інструменти управління державним боргом
Держава має управляти державним боргом, тобто здійснювати заходи
щодо випуску та погашення державних боргових зобов’язань, встановлювати
ліміт боргу, визначати умови випуску нових цінних паперів, визначати
процентні ставки та виплати доходів за державними цінними паперами тощо.
До управління державним боргом належить і його обслуговування, що
передбачає цілий комплекс заходів щодо погашення позик, виплат відсотків
по них, зміни та корективи в умовах погашення випущених позик.
Надзвичайно важливим завданням управління державним боргом є
зведення до мінімуму вартості його обслуговування. Варто постійно дбати
про зменшення витрат на обслуговування державного боргу, особливо при
збільшенні його розмірів. Оскільки саме зростання сум витрат на
обслуговування державного боргу становить реальну загрозу економіці
країни, а не сам по собі державний борг, який частіше за все не значно
відхиляється за своїми параметрами від узагальнюючих макроекономічних
параметрів.
Державний борг України формується з різних джерел, як внутрішніх,
так і зовнішніх. Основні джерела формування державного боргу включають:
- Внутрішні запозичення: Уряд України може видавати облігації
внутрішнього боргу, щоб залучити кошти на покриття бюджетного дефіциту
та інших потреб. Це може бути здійснено через аукціони та прямі
розміщення облігацій серед населення та інституційних інвесторів.
- Зовнішні запозичення: Уряд України може брати кредити в
іноземних країнах та міжнародних фінансових організаціях, таких як
міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк
реконструкції та розвитку.
20

- Дефіцит бюджету: Уряд України може збільшувати державний

борг, щоб покрити дефіцит свого бюджету. Дефіцит бюджету виникає, коли
витрати перевищують доходи.
- Рефінансування: Уряд України може використовувати
рефінансування для зниження свого боргу. Це може бути здійснено через
випуск нових облігацій на заміну старих з вищою процентною ставкою або
шляхом реструктуризації державного боргу [13].
Важливо зазначити, що залежно від умов та стану економіки країни,
рівень державного боргу може зростати або знижуватися. Також важливо
враховувати ризики, пов’язані з державним боргом, такі як валютні ризики,
інтересові ризики та ризики зміни.
Механізм управління державним боргом включає в себе комплекс
заходів, спрямованих на забезпечення стійкості та ефективності державного
боргу. Основні складові такого механізму можуть включати:
- Вибір оптимальної стратегії фінансування. Це включає аналіз
ринку капіталу, прогнозування потреби у запозиченнях, визначення джерел
фінансування та розподіл запозичення між внутрішнім та зовнішнім
ринками.
- Моніторинг ринку капіталу. Це передбачає аналіз ринкових умов,
спостереження за рухом процентних ставок, огляд глобальних економічних
тенденцій та політичних ризиків.
- Використання інструментів зниження ризиків. До таких
інструментів можуть належати свопи, опціони та інші фінансові деривативи,
які дозволяють знизити валютні та процентні ризики.
- Аналіз ризиків. Механізм управління державним боргом
передбачає оцінку ризиків та їх ефективне управління. Такий аналіз може
включати в себе оцінку валютних а процентних ризиків, а також ризиків
зміни економічної та політичної ситуації в країні.
- Диверсифікація портфеля державного боргу. Це передбачає
розподіл ризиків між різними видами запозичення та джерелами
21

фінансування. Такий підхід дозволяє знизити загальний рівень ризиків та

забезпечити стійкість державного боргу в умовах нестабільної економічної
ситуації [18, 711].
Державний борг України є серйозним викликом, який потребує
ефективних інструментів для його зменшення. Основні інструменти
зменшення державного боргу включають наступні:
- Зменшення бюджетного дефіциту. Одним з основних джерел
формування державного боргу є дефіцит державного бюджету. Тому
зменшення бюджетного дефіциту може зменшити необхідність в запозиченні
та зменшити обсяг державного боргу.
- Збільшення експорту. Збільшення обсягів експорту допоможе
збільшити потік валютних коштів в країну та зменшити необхідність в
зовнішньому запозиченні.
- Залучення інвестицій. Залучення інвестицій знижує необхідність
в зовнішньому та внутрішньому запозиченні, збільшує економічний зріст та
знижує ризики виникнення кризових ситуацій.
- Продаж державних активів. Продаж державних активів може
зменшити необхідність у запозиченні та збільшити потік валютних коштів в
країну.
- Реструктуризація державного боргу. Реструктуризація
державного боргу може зменшити обсяги платежів по відсотках та збільшити
строк погашення боргу [19, 267].
Інші інструменти, такі як зменшення видатків державного бюджету на
неважливі програми та проєкти, розробка ефективної фіскальної політики,
зменшення корупції а злочинності, покращення інвестиційного клімату в
країні тощо.
Застосування ефективних інструментів зменшення державного боргу
дозволяє державі забезпечити стійкість фінансової системи, знизити ризики
фінансової кризи та залежності від зовнішніх запозичень, забезпечити більш
ефективне використання бюджетних коштів та зростання економіки в цілому.
22

Проте, важливо зазначити, що кожен інструмент має свої переваги та

недоліки, тому держава повинна розглядати всі можливі варіанти та
знаходити оптимальну комбінацію інструментів для досягнення мети
зменшення державного боргу.
Наприклад, зменшення бюджетного дефіциту може бути досягнуто
шляхом скорочення втрат держави, збільшення податкових надходжень або
розвитку економіки, що дозволить збільшити обсяги бюджетних доходів.
Залучення інвестицій може бути здійснене шляхом створення сприятливого
інвестиційного клімату, що дозволить збільшити обсяги бюджетних доходів.
Залучення інвестицій може бути здійснене шляхом створення сприятливого
інвестиційного клімату, залучення іноземних інвесторів, стимулювання
розвитку підприємництва та підтримка малих та середніх підприємств.
Продаж державних активів може допомогти збільшити бюджетні доходи та
зменшити державний борг, але важливо зберігати стратегічні активи та
контроль за ключовими галузями економіки.
Реструктуризація державного боргу може включати перенесення
платежів на майбутнє, зниження процентних ставок або зменшення обсягу
боргу через перепродаж боргових інструментів. Проте, такі заходи можуть
призвести до збільшення загальної суми боргу у майбутньому та збільшення
ризику дефолту.
В цілому, зменшення державного боргу потребує комплексних заходів,
які повинні бути зорієнтовані на підвищення економічного зростання та
забезпечення стійкості фінансової системи країни. До таких заходів можна
віднести реформування бюджетної системи, залучення інвестиції,
стимулювання експорту, розвиток інфраструктури, підвищення ефективності
державних підприємств та банків, розширення податкової бази, розробку та
впровадження ефективних механізмів регулювання державного боргу та
інших.
Важливо також враховувати те, що зменшення державного боргу є
багатоаспектним процесом, який потребує уваги до різних аспектів
23

економіки та фінансів. Тому, успіх у зменшенні державного боргу залежить

від правильного вибору заходів та їх інтеграції в комплексну стратегію.
Багато країн світу стикаються з проблемою зростання рівня державного
боргу, тому вони шукають різні шляхи для його зменшення. Низка країн
успішно впроваджує різні стратегії зменшення державного боргу,
включаючи:
 США: В США державний борг дуже високий, тому уряд
використовує стратегії зменшення бюджетного дефіциту та залучення
інвестицій. Також вони регулярно проводять емісії облігацій, щоб залучити
кошти на погашення боргу.
 Японія: В Японії державний борг є одним з найвищих в світі,
тому вони використовують стратегію «абеноміка», яка включає в себе
стимулювання економіки, зменшення державних витрат та збільшення
податкових надходжень.
 Німеччина: В Німеччині державний борг набагато менший, але
уряд все ж використовує різні стратегії, такі як зменшення бюджетного
дефіциту та залучення інвестицій. Також вони використовують стратегію
«чорної нулівки», яка передбачає баланс між державними витратами та
податковими надходженнями.
 Канада: В Канаді державний борг також невеликий, але уряд
використовує стратегії зменшення бюджетного дефіциту та залучення
інвестицій. Вони також здійснюють регулярні продажі державних активів та
проводять реструктуризацію державного боргу [5, 200].
У кожній країні є свою унікальна ситуація з державним боргом, тому їх
стратегії можуть бути різними. Однак, усі вони зосереджені на зменшенні
державного боргу та забезпеченні стійкої фінансової ситуації. Наприклад,
Японія, яка має один з найвищих рівнів державного боргу в світі,
зосереджується на збільшенні податкових надходжень та розширенні
економіки за рахунок інвестицій у розвиток науково-технічного сектору. У
24

Німеччині фокус зосереджується на зниженні бюджетного дефіциту та

створенні ефективної фінансової політики.
У США під час Великої депресії була введена програма «New Deal»,
яка спрямовувала федеральні кошти на створення робочих місць та
інфраструктури, що сприяло підвищенню економічного розвитку та
зменшенню рівня державного боргу. У Греції, яка також стала жертвою
економічної кризи, було введено ряд реформ, включаючи зниження пенсії та
збільшення податкових ставок [5, 202].
Отже, стратегії зменшення державного боргу можуть включати різні
інструменти та методи, які залежать від конкретної ситуації в країні. Однак,
головною метою завжди залишається забезпечення стабільності фінансової
системи країни та зниження ризиків виникнення кризових ситуацій.
2.2. Стратегії управління державним боргом України
Стратегії управління державним боргом є важливим інструментом для
забезпечення стійкості фінансової системи країни та зменшення ризиків
державного боргу. Україна також має свої стратегії, які розробляються з
урахуванням національних потреб та вимог міжнародних фінансових
організацій.
Однією зі стратегій є зменшення відсотку державного боргу до ВВП.
Ця стратегія передбачає збільшення ВВП країни та зменшення розміру
державного боргу. Для досягнення цієї мети необхідно залучати інвестиції та
розвивати економіку країни.
Іншою стратегією є диверсифікація джерел залучення боргових коштів.
Ця стратегія полягає у тому, що залучати боргові кошти не тільки на
внутрішньому ринку, але й на зовнішніх ринках. Це зменшує ризик дефолту
та забезпечує більшу стійкість фінансової системи.
Також важливою стратегією є забезпечення стабільності економічного
розвитку та боротьба з корупцією. Ця стратегія передбачає зменшення
економічних ризиків, що можуть призвести до збільшення державного боргу,
та забезпечення зростання економіки країни.
25

Також можуть застосовуватися інші стратегії, такі як реструктуризація

державного боргу, впровадження податкової реформи та зменшення витрат
на державне управління.
У кінцевому підсумку, ефективне управління державним боргом
передбачає застосування комплексного підходу та реалізацію різноманітних
стратегій. До таких стратегій можна віднести:
- Диверсифікацію джерел залучення фінансування. Залучення
коштів на ринки капіталу, в тому числі за допомогою емісії облігацій, є
одним з ефективних способів зменшення залежності від зовнішніх
кредиторів і зниження вартості кредитування.
- Зменшення дефіциту бюджету. Прибуткова і видаткова політика
держави мають великий вплив на рівень державного боргу. Зменшення
дефіциту бюджету та підвищення його доходної частини може спряти
зменшенню потреби в залученні нових позик та зниженню рівня державного
боргу.
- Контроль над витратами. Контроль над витратами є не менш
важливим елементом ефективного управління державним боргом. Держава
повинна здійснювати контроль над розходами та знижувати видатки на
неефективні програми, щоб забезпечити більш ефективне використання
коштів.
- Розвиток економіки. Економічний розвиток країни є ключовим
фактором управління державним боргом. Розвиток економіки може сприяти
збільшенню доходів держави, зниженню безробіття та забезпеченню
стійкості фінансової системи, що дозволить зменшити ризики для кредиторів
та підвищити довіру ринків.
- Ефективне управління державними активами та пасивами.
Ефективне управління державними активами та пасивами є важливим
елементом управління державним боргом. Держава повинна забезпечити
ефективне управління своїми активами та пасивами, щоб знизити ризик та
забезпечити максимальний прибуток. [18, 713].
26

Управління державними активами передбачає раціональне

використання державних коштів та власності, в тому числі збереження та
збільшення обсягів доходів від державних активів. До державних активів
відносяться майно, цінні папери, акції, інші фінансові і нематеріальні активи,
які можуть забезпечити прибуток державі.
Управління державними пасивами включає в себе раціональне
використання державного боргу, управління процентними ставками та
виплатами процентів за державний борг, а також управління ризиками,
пов’язаними з державним боргом. Метою ефективного управління
державними пасивами є забезпечення сталості фінансів держави, зменшення
витрат на обслуговування боргу та забезпечення фінансової стійкості
держави.
- Стратегії управління ризиками. Оскільки ризик є невід’ємною
частиною управління державним боргом, держава повинна розробляти
стратегії управління ризиками, щоб зменшити вплив ризиків на фінансову
стійкість держави. До таких ризиків можна віднести зміну процентних ставок
на ринку, зміну курсу валют, зміну економічної ситуації в країні та світі,
природні катастрофи, кризи тощо. Для зменшення ризиків держава може
використовувати фінансові інструменти, такі як опціони, ф’ючерси, свопи,
що дозволяють зменшити вплив негативних факторів на фінансову стійкість
держави.
Отже, ефективне управління державними активами та пасивами може
допомогти знизити ризики пов’язані із збільшенням державного боргу та
забезпечити стійкість фінансової системи держави.
Для досягнення цих цілей держава може застосовувати різні стратегії
управління державними активами та пасивами, такі як:
- Стратегія диверсифікацій: полягає у розподілі ризиків між
різними видами активів та інвестицій, щоб зменшити ризик збитків у випадку
падіння ринку.
27

- Стратегія зменшення ризиків: полягає в зменшенні ризиків

збитків за допомогою інвестування в менш ризиковані активи, такі як
державні облігації.
- Стратегія збільшення доходів: полягає в інвестуванні в активи,
які можуть забезпечити високі доходи, такі як акції високоприбуткових
компаній.
- Стратегія збільшення ліквідності: полягає в інвестуванні в
активи, які можна швидко продати та перетворити на готівку, щоб
забезпечити фінансову стабільність.
- Стратегія зменшення податкових витрат: полягає в мінімізації
податкових витрат на інвестиції та оподаткування доходів з активів [12].
Ефективне управління державними активами та пасивами може
допомогти забезпечитти стабільність фінансової системи держави та знизити
ризики пов’язані зі збільшенням державного боргу.
28

ВИСНОВКИ
Державний борг є складною проблемною для будь-якої країни,
включаючи Україну. Його зростання може бути пов’язане з різними
причинами, такими як бюджетний дефіцит, витрати соціальної програми та
інфраструктуру, економічна криза та інші фактори.
У залежності від джерел формування, державний борг може бути
внутрішнім або зовнішнім, а також залежно від строків повернення:
короткостроковим, середньостроковим та довгостроковим. Збільшення рівня
державного боргу може мати негативні наслідки для економіки країни, такі
як зниження рейтингу кредитної спроможності, підвищення відсоткових
ставок, зменшення інвестицій та ін.
Щоб ефективно управляти державним боргом, необхідно вибрати
оптимальну стратегію фінансування, моніторити ринок капіталу,
використовувати інструменти зниження ризиків, аналізувати та
диверсифікувати портфель державного боргу. Також існують різні
інструменти зменшення рівня державного боргу, такі як зменшення
бюджетного дефіциту, збільшення експорту, залучення інвестицій, продаж
державних активів, реструктуризація державного боргу та інші.
Важливо також враховувати досвід інших країн в управлінні
державним боргом, оскільки вони можуть мати корисні приклади успішної
практики та стратегій.
Загальні принципи управління державним боргом повинні бути
спрямовані на забезпечення стабільності економіки та фінансів держави. Для
досягнення цієї мети необхідно використовувати різні інструменти
зменшення державного боргу, такі як зменшення бюджетного дефіциту,
збільшення експорту, залучення інвестицій, продаж державних активів,
реструктуризація державного боргу та інші.
Важливо також розуміти, що державний борг має свої наслідки, такі як
збільшення витрат на виплату процентів за запозичення, зменшення
29

інвестиційного потенціалу, зниження довіри до економіки країни та інші.

Тому ефективне управління державним боргом є важливим завданням для
будь-якої країни.
Загалом, відповідальне управління державним боргом передбачає не
лише вибір оптимальної стратегії фінансування та моніторинг ринку
капіталу, але й аналіз ризиків та диверсифікацію портфеля державного боргу.
Для досягнення успіху в управлінні державним боргом необхідно постійно
оцінювати ситуацію на ринку та використовувати інноваційні підходи до
розв’язання проблем, що виникають.
Загальні принципи управління державним боргом включають в себе
вибір оптимальної стратегії фінансування, моніторинг ринку капіталу,
використання інструментів зниження ризиків, аналіз ризиків та
диверсифікацію портфеля державного боргу. Для зменшення рівня
державного боргу можуть використовуватися різні інструменти, такі як
зменшення бюджетного дефіциту, збільшення експорту, залучення
інвестицій, продаж державних активів, реструктуризація державного боргу та
інші.
Україна має високий рівень державного боргу, що становить велике
економічне викликання. Чинники, які сприяли зростанню державного боргу
України, включають недостатню ефективність державних підприємств,
низьку конкурентоспроможність економіки, політичну нестабільність, війну
та інші.
Для зменшення державного боргу України необхідно здійснити
реформи, спрямовані на підвищення ефективності державного управління,
покращення бізнесу-клімату та залучення інвестицій. Також можна
використовувати інструменти зниження ризиків, такі як розширення
експортного ринку, використання інструментів фінансового забезпечення та
інші.
Для успішного управління державним боргом Україна повинна
враховувати досвід інших країн, що успішно зменшували рівень свого
30

державного боргу. Необхідно також продовжувати прозору політику з боку

уряду, щоб забезпечити віру вітчизняним і зарубіжним інвесторам, залучати
інвестиції в розвиток економіки та створення нових робочих місць, сприяти
розвитку експорту, а також зменшувати бюджетний дефіцит і забезпечувати
стабільність національної валюти. Для досягнення цих цілей необхідна
ефективна стратегія управління державним боргом, що включає в себе
моніторинг ринку капіталу, вибір оптимальної стратегії фінансування,
використання інструментів зниження ризиків, аналіз ризиків та
диверсифікацію портфеля державного боргу. Управління державним боргом
повинно бути підкріплене політичною волею та прозорими механізмами
контролю, щоб забезпечити стабільність економіки країни та довіру
інвесторів.
31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата звернення: 15.04.2023).
2. Возьний К. З. Економічна теорія: політична економія: підруч. /
К. З. Возьний, С. І. Юрій, І. В. Буян [та ін.]. К.: Кондор, 2009. 604 с.
3. Гарбінська-Руденко А. В., Лямзіна О. В. Поняття та значення
державного боргу України в умовах воєнного стану. Аналітично-порівняльне
правознавство. №4. 2022. С.259-263.
4. Економічна теорія. Макроекономіка: підручник / В. М. Тарасевич,
В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець [та ін.]; за ред. В. М. Тарасевич. К.:
Знання, 2012. 208 с.
5. Койло В .В. Зарубіжний досвід управління зовнішнім державним
боргом: перспективи його впровадження в Україні. Проблеми
системногопідходу в економіці. 2017. No5 (61). С.199 – 204.
6. Макроекономіка: навч. посібник / Базілінська О. Я. К.: ЦНЛ, 2005.
443 с.
7. Макроекономіка: основи теорії і практикум: навч. посіб. /
Кулішов В. В. [2-ге вид., випр.]. Львів: Магнолія 2006, 2007. 265 с.
8. Мелих О. Ю. Державний кредит і сучасний стан державного боргу
України. Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». № 12.
2019 р. URL: https://cutt.ly/MByA8Gm
9. Омеляненко М. О. Аналіз факторів, що обумовлюють формування та
зростання державного боргу в Україні. Національна економіка, інтелект ХХІ.
No 2. 2017. С. 133-142. URL:
http://www.intellect21.nuft.org.ua/journal/2017/2017_2/18.pdf (дата
звернення:15.04.2023).
32

10.Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL:

https://mof.gov.ua/uk (дата звернення 15.04.2023).
11.Про державний внутрішній борг України: Закон України. URL:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2604-12 (дата звернення: 22.04.2023).
12. Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним
боргом на 2019–2022 рp., від 05.06.2019 р. No 473. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/473-2019-%D0%BF#Text (дата звернення:
22.04.2023).
13. Романькова О. М. Дослідження сучасного стану та аналіз державного
боргу України. Економіка та суспільство. Випуск 25. 2021. URL:
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-25-45 (дата звернення 17.04.2023).
14.Руденко В. В. Сутність та особливості управління державним боргом у
різних країнах світу. Науковий вісник університету. ДВНЗ: «Національний
університет «Львівська політехніка»». 2018. No 754. С. 61 – 67.
15.Саприкін В. П. Особливості обслуговування і погашення державного
боргу в Україні. Науковий вісник університету. ДВНЗ «Херсонський
державний університет». 2017. Вип.2. С. 189–192.
16. Сокирко О. С. Аналіз сучасного стану державного боргу України.
Східна Європа: Економіка, Бізнес та Управління. No 6(11). 2018. С. 79-
283.URL: http:// ir.nusta.edu.ua/jspui/handle/123456789/2488 (дата
звернення :15.04.2023).
17.Статистичні дані Міністерства Фінансів України щодо державного
боргу та гарантованого державою боргу. URL:
http://www.minfin.gov.ua/news/borg/derzhavnyi-borh-ta-harantovanyi-
derzhavoiu-borh
18. Шелест О. Д. Державний борг України: механізм управління та
обслуговування. Економіка і суспільство. 2017. No 8. С. 710–715.
19. Ярошевич Н. Б., Мазур А. В. Управління державним боргом:
зарубіжний досвід та українська реальність. Науковий вісник університету.
ДВНЗ «НЛТУ України». 2017. No 17. С. 266 – 271.
33