Agricultural and Resource Economics

www.are-journal.com
УДК 336.71:336.02
JEL: G01, G20, E43, Q14
Лариса Батюк

Харківський національний технічний університет

сільського господарства імені Петра Василенка
Україна

БОРГОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ І ДЕВАЛЬВАЦІЙНИЙ ЦИКЛ

В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ

Мета. Метою статті є висвітлення результатів дослідження причин і механізму

нарощення зовнішнього боргу України, взаємозв’язок цих процесів із формуванням
девальваційного циклу в економіці країни, а також аналіз доцільності продовження
політики нарощення зовнішніх запозичень у майбутньому.
Методологія / методика / підхід. Для досягнення поставленої мети використано
системний підхід, методи узагальнення, індукції, дедукції, аналізу, синтезу та порівняння.
Крім того, нами використано такі спеціальні методи: економіко-статистичний і
монографічний (для оцінки й аналізу боргової залежності економіки України); абстрактно-
логічний (для теоретичного узагальнення й аналізу результатів дослідження). У ролі
емпіричної основи використано офіційні статистичні бази даних Національного банку
України та Міністерства фінансів України.
Результати. У статті досліджено причини і механізми нарощення зовнішнього боргу
України, взаємозв’язок цих процесів із формуванням девальваційного циклу в економіці
країни. Також проаналізовано доцільність і ризики продовження політики нарощення
зовнішніх запозичень у майбутньому. Установлено, що боргова політика в Україні потребує
трансформації у відповідності до національних інтересів. Доведено, що управління
державним боргом повинно формуватися з урахуванням ризиків, перш за все, ризику
фактичної втрати незалежності країни. Оскільки спекулятивний капітал, залучений за
рахунок надприбутковості вкладень в облігації внутрішньої державної позики, не є
інвестиціями в реальний сектор економіки, що загрожує різкому знеціненню гривні.
Оригінальність / наукова новизна. У результаті дослідження вперше обґрунтовано
взаємозв’язок між процесами нарощування зовнішнього боргу та формуванням
девальваційного циклу в економіці країни. Дістало дальшого розвитку дослідження ризиків
продовження нарощення зовнішнього боргу України.
Практична цінність / значущість. Результати проведеного дослідження можуть
бути використані для дальших наукових розвідок щодо механізму уникнення ризикової
розбалансованості фінансової системи в контексті боргової залежності та девальваційних
циклів в економіці будь-якої країни.
Ключові слова: девальваційний цикл, облігації внутрішньої державної позики,
зовнішній борг, боргова залежність.

Larysa Batiuk

Kharkiv Petro Vasylenko National Technical University of Agriculture

Ukraine

Vol. 6, No. 1, 2020 91 ISSN 2414-584X

 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
DEBT DEPENDENCE AND DEVALUATION CYCLE IN THE UKRAINIAN
ECONOMY
Purpose. The purpose of the article is to present the results of research of causes and
mechanism of increasing the external debt of Ukraine, the relationship of these processes with the
formation of the depreciation cycle in the Ukrainian economy, as well as expediency analysis of the
policy of external borrowings accumulation in the future.
Methodology / approach. To achieve the determined goal a system approach was applied, as
well as the methods of generalization, induction, deduction, analysis, synthesis and comparison. In
addition, we used the following special methods: statistical analysis and monographic methods (to
evaluate and analyze the debt burden of the Ukrainian economy); abstract-logical method (for
theoretic generalization and analysis of the study results). As an empirical basis, official statistic
databases of the National Bank of Ukraine and the Ministry of Finance of Ukraine were used.
Results. The article explores the cause and the mechanism of increasing the external debt of
Ukraine, the interrelatedness of these processes with the formation of the devaluation cycle in the
economy of the country. The expedience and the risks of the policy for the external borrowings
accumulation in the future have been analyzed as well. It has been established that the debt policy
in Ukraine requires transformation in accordance with the national interests. It has been proved
that the public debt has to be managed taking into account the risks, primarily, the risk of actual
loss of independence of the country. As the speculative capital involved due to highly lucrative
return on investments in bond funds of the internal state loan is not an investment in the real
economy, thus impeding shattering hryvnia devaluation.
Originality / scientific novelty. As a result of the study, for the first time, the interrelation
between the processes and external debt accumulation and devaluation cycle formation in the
economy of the country is substantiated. The research of the risks of extension of the external debt
of Ukraine accumulation was further developed.
Practical value / implications. The results of the research can be used for further scientific
surveys on the mechanism of preventing risk imbalance of the financial system in the context of debt
dependence and devaluation cycles in the economy of any country.
Key words: devaluation cycle, bond of the internal state loan, external debt, debt burden.

Постановка проблеми. Головною проблемою української економіки, яка

особливо яскраво проявилася з початком економічної кризи, є
розбалансованість фінансової системи. Країна витрачає більше, ніж заробляє,
постійно нарощуючи свій валовий зовнішній борг. Основною причиною цього є
хронічне перевищення обсягів імпорту над експортом. Це призводить до
виникнення так званого «девальваційного циклу»: через певні періоди часу стає
неминучим чергове знецінення гривні [1].
Проблеми боргової стійкості традиційно привертали увагу вчених-
економістів і практиків-управлінців, оскільки це критично важливий компонент
макроекономічної стабільності. Тому актуальним є дослідження боргової
політики та нового витку девальваційного циклу в Україні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню широкого кола
питань, пов’язаних із формуванням боргової політики в Україні присвячені
роботи таких українських учених, як Т. Богдан [2], Т. Єфименко, С. Єрохіна [3;
7], О. Власюк, Л. Шемаєва, Л. Лондар, Г. Грицаєнко [4, 5], Г. Дорошенко [6],
С. Котіна, М. Степура [8] та інші.
Vol. 6, No. 1, 2020 92 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
Серед сучасних закордонних джерел заслуговує на увагу робота
Б. Найсбіта щодо ризиків зростання глобальної заборгованості [12], та
колективна робота К. Холстона, Т. Лаубача і Дж. С. Вільємса щодо
вимірювання природної процентної ставки [13].
Є цілий ряд наукових досліджень, у яких автори обґрунтовують залежність
змін між політикою уряду країни щодо боргової залежності й темпами
економічного зростання. Так, у дослідженні щодо обґрунтування економічного
зростання в контексті зовнішніх та внутрішніх дисбалансів платіжного балансу,
використано метод системного оцінювання моделі зростання платіжного
балансу у випадку Нігерії. Результати цього дослідження доводять, що висока
залежність від імпорту товарів стримує економічне зростання [14]. Аналогічне
дослідження здійснено на прикладі Греції, в якому використовується
альтернативний підхід щодо передбачення економічного зростання країни з
урахуванням внутрішніх і зовнішніх дисбалансів, викликаних державним
дефіцитом (боргом) та відсутністю торговельної конкурентоспроможності [15].
У дослідженні щодо міжнародних даних про розмір та фактори
формування внутрішніх державних боргових зобов’язань банків
Д. Чронопоулос, Ґ. Доціс та Н. Мілонас аналізують дані 295 банків із 35 країн
світу за період з 2002 до 2013 року. Автори роблять висновок, що структура
власності банків, якість управління та рівень фінансового розвитку країн, у
яких працюють банки, визначають рівень боргової залежності [16]. У науковій
праці з назвою «Чи може державний борг стимулювати державні інвестиції та
економічне зростання в Південній Африці?» автори доводять, що державний
борг впливає на державні інвестиції та в кінцевому підсумку на економічне
зростання країни в цілому [17].
Також заслуговує на увагу робота Е. Бекірая, С. Феделя, Ф. Форте
«Стійкість державного боргу: емпіричне дослідження країн ОЕСР». Автори
доводять наявність системних довгострокових зв’язків між боргом та
первинним структурним балансом, що підтверджує думку про те, що
довгострокова дискреційна реакція урядів країн на збільшення співвідношення
боргу та ВВП є негативною. Згідно з думкою авторів, уряди зараз не
приймають довгострокових термінових дій, які б протидіяли збільшенню боргів
та стримуванню економічного зростання [18]. Утім, недостатньо дослідженими
залишаються питання взаємозв’язку боргової політики уряду та
девальваційного циклу саме в українській економіці.
Метою статті є висвітлення результатів дослідження причин і механізму
нарощення зовнішнього боргу України, взаємозв’язок цих процесів із
формуванням девальваційного циклу в економіці України, а також аналіз
доцільності продовження політики нарощення зовнішніх запозичень у
майбутньому.
Виклад основного матеріалу дослідження. У кінці 2017 року розвинені
економіки в цілому мали загальну заборгованість у розмірі 123 трильйони
доларів США (276 % ВВП). Новий рекордний рівень і приблизно на
Vol. 6, No. 1, 2020 93 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
30 трильйонів доларів США є вищим, ніж під час фінансової кризи [12].
Зазначимо, що до країн із розвиненою економікою належать такі, як: Австралія,
Канада, Данія, Єврозона, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Швеція, Швейцарія,
Великобританія та США.
Історія еволюції загальної заборгованості для Китаю та інших країн, що
розвиваються, досить відрізняється від історії перерахованих країн. І хоча
співвідношення боргу та ВВП країн, що розвиваються (за винятком Китаю),
нижчі, ніж для країн із розвиненою економікою, їхній борг швидко зростає.
Отже, зростання боргу, в тому числі державного, в передових економіках та
боргу нефінансових компаній у країнах, що розвиваються, протягом
десятиліття із часу фінансової кризи створило нові потенційні ризики та
вразливості для кожної країни світу. Не виключенням є і Україна.
Останнім часом в Україні гривня зміцнювалася, але чи існує загроза
відновлення тенденції до зниження курсу національної валюти? Щоб відповісти
на це запитання, розглянемо спочатку фундаментальні фактори, що впливають
на курс національної валюти. До таких факторів належить стан платіжного
балансу країни, що містить інформацію про те, за якими статтями валюта в
країну надходить і на які цілі витрачається, вибуваючи з країни. Головною
частиною платіжного балансу є торговий баланс – співвідношення між
експортом та імпортом товарів і послуг. Якщо імпорт більше, то країна повинна
звідкись брати валюту, щоб його оплачувати. Розглянемо стан платіжного
балансу України (табл. 1).
Таблиця 1
Платіжний баланс України (аналітична форма) за три квартали 2019 року,
млн дол. США
I II III 2019 р.
Статті балансу
квартал квартал квартал (I – III кв.)
A. Рахунок поточних операцій -153 -474 -2213 -2840
Баланс товарів і послуг -1832 -2866 -3954 -8652
Баланс первинних доходів 874 1592 903 3369
Оплата праці (баланс) 2882 3106 3409 9397
Доходи від інвестицій (баланс) -2008 -1514 -2506 -6028
Баланс вторинних доходів 805 800 838 2443
B. Рахунок операцій з капіталом -11 7 39 35
Чисте кредитування (+) / чисте
-164 -467 -2174 -2805
запозичення (-) (=A+B)
C. Фінансовий рахунок -493 -882 -3628 -5003
Прямі інвестиції (сальдо) -497 -578 -636 -1711
Портфельні інвестиції (сальдо) -188 -1151 -2394 -3733
Інші інвестиції (сальдо) 645 646 -278 1013
D. Зведений баланс (=A+B-C) 329 415 1454 2198
E. Резерви та пов’язані статті 329 415 1454 2198
Резервні активи -190 -99 893 604
Кредити МВФ -519 -514 -561 -1594
Джерело: сформовано за даними Міністерства фінансів України.

Vol. 6, No. 1, 2020 94 ISSN 2414-584X

 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
За даними Міністерства фінансів України та Національного банку України
за три квартали 2019 року негативне сальдо балансу товарів і послуг становило
майже 4 млрд дол. США. У торговому балансі враховуються також й інші
надходження та виплати, зокрема, – надходження від громадян України, які
працюють за кордоном. За три квартали 2019 року ця сума становила
9397 млн дол. США. Незважаючи на це, сальдо рахунку поточних операцій в
Україні залишається негативним – 2840 млн дол. США [10; 11]. Це означає, що
виїзд людей на роботу за кордон не компенсує шкоду, що завдається цим
вітчизняній економіці.
Зважаючи на стан поточного рахунку платіжного балансу, можна було
прогнозувати девальвацію гривні, оскільки девальвація національної валюти є
класичним способом вирівнювання платіжного балансу. Але ми спостерігаємо
ситуацію, за якої девальвація відсутня. Навпаки, курс гривні всупереч
економічним реаліям зміцнювався всю другу половину 2019 року. Щоб
зрозуміти причини цього явища, необхідно проаналізувати другу частину
платіжного балансу – рахунок операцій із капіталом і фінансовий рахунок. У
цій сфері є два основних шляхи балансування валютної ситуації: збільшення
зовнішніх позик і приплив прямих іноземних інвестицій. Приплив прямих
інвестицій, тобто вкладень в українські підприємства або створення нових
підприємств, у нашій країні мінімальний. Україна, на жаль, залишається
інвестиційно непривабливою [9].
Для збалансування платіжного балансу негативне сальдо потрібно покрити
припливом коштів по фінансовому рахунку платіжного балансу, тобто за
рахунок іноземних інвестицій і кредитів. У результаті цього із часом стає
неминучою девальвація національної валюти, яка стимулює експорт. При
цьому цінова конкурентоспроможність українських товарів на зовнішніх
ринках підвищується. Одночасно обмежується імпорт, оскільки імпортні товари
стають дорожчими на внутрішньому ринку. Однак унаслідок девальвації
знецінюються також заощадження громадян, будь-які грошові фонди та
капітальні активи, виражені в національній валюті. Водночас зобов’язання,
виражені в іноземній валюті, навпаки, різко зростають у ціні.
За роки незалежності Україна, економіка якої за основними
макроекономічними показниками була лідером серед колишніх республік
СРСР, значно втратила свої позиції та погіршила інвестиційну привабливість.
Висновки міжнародних рейтингових агенцій стосовно місця в них України
дають підстави стверджувати про можливості використання світового досвіду,
зокрема в частині реформ, які сприятимуть позитивним зрушенням в економіці.
Уважаємо, що національна модель покращення інвестиційної привабливості
потребує реальної боротьби з корупцією, судової реформи для захисту прав
інвесторів у судах, валютного регулювання та розбудови банківського сектора,
ефективної та повномасштабної податкової реформи [5].
Відносно позик слід зазначити, що станом на грудень 2019 року уряд
продав іноземним кредиторам своїх облігацій внутрішньої державної позики,
Vol. 6, No. 1, 2020 95 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
номінованих у гривні (ОВДП), на суму понад 4 млрд дол. США. Крім того,
були отримані транші МВФ і кредити інших іноземних кредиторів. Саме так, –
за рахунок позик і кредитів, було перекрито від’ємне сальдо зведеного
платіжного балансу. У серпні 2019 року воно вже було позитивним:
2154 млн дол. США [11]. Приплив валюти в країну та її пропозиція виявилися
істотно вищими, ніж попит на валюту і її відтік за кордон. Курс гривні при
цьому закономірно зріс, а долара США – відповідно знизився.
Дуже важливо розуміти, що зростання курсу гривні сталося не внаслідок
позитивних змін у реальному секторі економіки, а внаслідок державної
політики, яка цілеспрямовано проводиться Національним банком України та
Міністерством фінансів України. Ця політика дуже дорого обійдеться Україні.
Масований приплив грошей нерезидентів в ОВДП викликаний штучно
створеною надзвичайно високою прибутковістю вкладень у ці цінні папери.
Міністерство фінансів України розміщувало й продовжує розміщувати ОВДП з
прибутковістю від 12 % до 19 % річних. До цього слід додати виграш на
курсовій різниці: нерезиденти, які рік тому заходили, продаючи долар США по
28 гривень, зовсім недавно виходили з ОВДП, викуповуючи валюту по
24 гривні за долар США. А це – додатково 16 % прибутковості.
Протягом періоду січня-грудня 2019 року вартість ОВДП, що знаходяться
в обігу, збільшилася на 50,9 млрд грн, або на 6,7 % – до 806,6 млрд грн.
Навантаження на державний бюджет залишається високим: 423,5 млрд грн
потрібно спрямовувати на погашення та обслуговування державного боргу у
2020 році [11]. Національний банк України, всупереч усім макроекономічним
правилам, останніми роками тримає дуже високу ставку рефінансування, яка
тільки недавно була знижена до 15,5 %, а ця ставка лежить в основі
прибутковості по ОВДП. Але при нинішньому рівні інфляції, – 7,5 % річних,
очевидно, що і ця ставка є штучно завищеною. Більше 30 % річної
прибутковості у валюті – це, звичайно, можна визнати світовим рекордом.
Особливо, якщо врахувати, що ставки за облігаціями державних позик у світі за
останні роки різко знизилися й досягли нульових і навіть від’ємних величин,
наприклад, у країнах Євросоюзу.
Потрібно також ураховувати, що спекулятивний капітал, залучений за
рахунок дуже високої прибутковості вкладень в ОВДП, звичайно, не є
інвестиціями у виробництво і в будь-який момент можуть лавиною вийти з
країни, різко знецінюючи гривню. Отже, те, що Національний банк України та
Міністерство фінансів України свідомо будують фінансову піраміду
запозичень, піддаючи загрозі майбутню стабільність України, є очевидним.
Природно виникає запитання про те, чому вони це роблять. На нашу думку,
така політика є результатом реалізації корупційних інтересів. Адже ОВДП
купують в основному офшорні компанії та зареєстровані в офшорах
інвестиційні фонди. Дуже часто за ними стоять колишні та чинні українські
високі чиновники та політики, в тому числі й ті, які керують прибутковістю по
ОВДП і впливають на динаміку курсу гривні. Очевидно, що цим суб’єктам
Vol. 6, No. 1, 2020 96 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
вигідно отримувати 20–30 % річних у доларах США по ОВДП і виводити свої
кошти за кордон за курсом 24–25 гривень за долар США. Певним
підтвердженням цієї інформації є декларації української «еліти», що
перебувають у відкритому доступі. Багато суб’єктів відкрито декларують
багатомільйонні доходи, одержані від операцій з ОВДП. І при цьому слід
наголосити, що доходи від ОВДП законодавчо звільнено від оподаткування.
Крім того, ОВДП купують міжнародні фінансові спекулянти, які
заробляють на спекулятивних операціях і боргах слаборозвинених країн. Вони
реструктуризували зобов’язання України по ОВДП на 18 млрд дол. США у
грудні 2015 року, нав’язавши Україні явно невигідні й ризикові умови
реструктуризації боргів, зокрема, випуск деривативів на приріст ВВП. За
списані 3 млрд дол. США заборгованості Україна протягом 20 років повинна
буде віддавати 15 % приросту ВВП при темпі зростання ВВП від 3 % до 4 %, і
40 %, якщо зростання ВВП перевищить 4 %. Імовірно, ці кредитори одержать
від України істотний дохід – десятки мільярдів доларів США. А потім вони
пред’являть до сплати нові випуски ОВДП останніх років, за якими Україна,
очевидно, теж не зможе розрахуватися через їхню надзвичайно високу
прибутковість. За такою схемою відносно недавно Аргентина за борги була
змушена продати свої сільськогосподарські землі іноземним компаніям. Можна
припустити, що, затягуючи Україну в непідйомні борги, готується підґрунтя до
продажу іноземцям не лише земель, але й родовищ нафти, газу, урану, титану,
марганцю, залізної руди та інших ресурсів.
Висновки. Сучасна глобальна економіка дедалі більше залежить від
міжнародного фінансового капіталу. При цьому фінансові потоки ґрунтуються
на диспропорціях економічного розвитку та зростанні залежності країн-
боржників третього світу. У цю систему послідовно вбудовано й українську
економіку; істотно зросла її залежність від зовнішньої кон’юнктури на
сировинні товари. Нестабільність зовнішніх ринків, скорочення внутрішнього
споживання разом із відсутністю розвитку перспективних галузей призвели до
відтоку капіталів за кордон та домінування імпортної споживчої продукції на
українському ринку. Аналіз стану платіжного балансу України свідчить, що
боргове навантаження перевищує гранично допустимі межі. Таке явище на
фоні спаду виробництва ставить Україну в залежність від зовнішнього
кредитування. Фінансова стабільність, яка значною мірою залежить від обсягу
валютної виручки країни, в Україні значно ослаблена внаслідок втрати
промислових виробництв східного регіону. Але, не заважаючи на зазначені
факти, монетарна політика відповідних органів нашої країни продовжує курс на
нарощення зовнішніх запозичень. Така політика, на наш погляд, неминуче
приведе до значних втрат як в економічному, так і в політичному аспектах.
Боргова політика в Україні потребує трансформації у відповідності до
національних інтересів. Управління державним боргом повинно формуватися з
урахуванням ризиків, у тому числі, ризику фактичної втрати незалежності
країни. Оскільки спекулятивний капітал, залучений за рахунок
Vol. 6, No. 1, 2020 97 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
надприбутковості вкладень в облігації внутрішньої державної позики, не є
інвестиціями в реальний сектор економіки, це загрожує різкому знеціненню
гривні. Результати дослідження можуть бути використані для проведення
дальших наукових розвідок щодо механізму уникнення ризикової
розбалансованості фінансової системи в контексті боргової залежності та
девальваційних циклів в економіці будь-якої країни.
Список використаних джерел
1. Батюк Л. А., Кравченко О. М. Соціально-економічні ризики сучасних
глобалізаційних процесів. Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2016.
№ 1. С. 65–68.
2. Богдан Т. Боргова безпека та її роль у гарантуванні фінансової
стабільності. Вісник національного банку України. 2012. № 4. С. 8–15.
3. Єфименко Т. І., Єрохін С. А., Богдан Т. П. та ін. Боргова стійкість
державних фінансів: кол. монографія. Київ: ДННУ «Академія фінансового
управління», 2014. 710 с.
4. Власюк О. С. Шемаєва Л., Лондар Л. Боргова стійкість як стратегічний
напрям підвищення рівня фінансової безпеки. Київ: НІСД, 2016. 50 с.
5. Грицаєнко Г., Грицаєнко М. Інвестиційна привабливість України.
Agricultural and Resource Economics. 2017. Vol. 3. No. 1. Pp. 80–93. URL:
http://are-journal.com.
6. Дорошенко Г. Пріоритетні напрями удосконалення політики управління
державним боргом. Вісник Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна. Серія «Економічна». 2016. Вип. 90. C. 35–43.
7. Єфименко Т. І., Гасанов С. С., Кудряшов В. П. Фіскальна консолідація в
контексті антикризового регулювання. Фінанси України. 2013. № 2. С. 7–20.
8. Котіна Г., Степура М., Кондро П. Боргова безпека України: оцінка,
ризики та перспективи. СХІД. 2017. № 3(149). С. 10–15.
https://doi.org/10.21847/1728-9343.2017.3(149).108103.
9. Кравченко О. М, Батюк Л. А. Проблеми функціонування підприємств
аграрного сектору економіки України в умовах модифікації ринкових
механізмів ціноутворення. Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. 2015. № 162.
С. 196–203.
10. Офіційний веб-сайт Національного банку України. Грошово-кредитна
та фінансова статистика. URL: https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial.
11. Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України. URL:
http://www.minfin.gov.ua.
12. Naisbitt B. Commentary: The Risks of Rising Global Indebtedness. National
Institute Economic Review. 2018. Vol. 245. Pp. F4–F9.
https://doi.org/10.1177/002795011824500103.
13. Holston K., Laubach T., Williams J. C. Measuring the natural rate of
interest: International trends and determinants. Journal of International Economics.
2017. Vol. 108. Pp. S59–S75. https://doi.org/10.1016/j.jinteco.2017.01.004.
14. Pashak Y., Civcir I., Ozdeser H. Explaining Nigeria’s economic growth:
Vol. 6, No. 1, 2020 98 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
balance of payments constrained growth approach with external and internal
imbalances. South African Journal of Economics. 2019. Vol. 87. Is. 3. Pp. 376–413.
https://doi.org/10.1111/saje.12216.
15. Soukiazis E., Antunes M., Kostakis I. The Greek economy under the twin-
deficit pressure: a demand orientated growth approach. International Review of
Applied Economics. 2018. Vol. 32. Is. 2. Pp. 215–236.
https://doi.org/10.1080/02692171.2017.1338678.
16. Chronopoulos D. K., Dotsis G., Milonas N. T. International Evidence on the
Determinants of Domestic Sovereign Debt Bank Holdings. Journal of Financial
Services Research. 2019. https://doi.org/10.1007/s10693-019-00326-4.
17. Ncanywa T., Masoga M. M. Can public debt stimulate public investment
and economic growth in South Africa? Cogent Economics & Finance. 2018. Vol. 6.
Is. 1. 1516483. https://doi.org/10.1080/23322039.2018.1516483.
18. Beqiraj E., Fedeli S., Forte F. Public debt sustainability: An empirical study
on OECD countries. Journal of Macroeconomics. 2018. Vol. 58. Pp. 238–248
https://doi.org/10.1016/j.jmacro.2018.10.002.

References
1. Batyuk, L. A. and Kravchenko, O. M. (2016), Socio-economic risks of
modern globalization processes. Actual problems of innovative economy, no. 1,
pp. 65–68.
2. Bohdan, T. (2012), Debt security and its role in guaranteeing financial
stability. Visnyk of the National Bank of Ukraine, no. 4, pp. 8–15.
3. Efimenko, T. I., Yerokhin, S. A., Bogdan, T. P., et al. (2014), Borhova stiikist
derzhavnykh finansiv [Debt stability of public finance], SESI «Academy of Financial
Sector Management», Kyiv, Ukraine.
4. Vlasiuk, O. S., Shemaieva, L. H. and Londar, L. P. (2016), Borhova stiikist
yak stratehichnyi napriam pidvyshchennia rivnia finansovoi bezpeky [Debt
sustainability as a strategic direction to improve the level of financial security],
NISD, Kyiv, Ukraine.
5. Gritsaenko, G. and Gritsaenko, M. (2017), Investment attractiveness of
Ukraine. Agricultural and Resource Economics, vol. 3, no. 1, pp. 80–93, available at:
http://are-journal.com.
6. Doroshenko, H. (2016), Priority trends in improving the policy of state debt
management. Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv National University. Economic
Series, vol. 90, pp. 35–43.
7. Yefymenko, T. I., Hasanov, S. S. and Kudriashov, V. P. (2013), Fiscal
consolidation in the context of crisis management. Finance of Ukraine, no. 2, pp. 7–
20.
8. Kotina, H., Stepura, M. and Kondro, P. (2017), Debt security of Ukraine:
estimation, risks and perspectives. SKHID, no. 3(149), pp. 10–15.
https://doi.org/10.21847/1728-9343.2017.3(149).108103.
9. Kravchenko, O. M. and Batiuk, L. A. (2015), Problems of functioning of the
Vol. 6, No. 1, 2020 99 ISSN 2414-584X
 Agricultural and Resource Economics
www.are-journal.com
enterprises of the agricultural sector of Ukraine in the conditions of modification of
market pricing mechanisms. Bulletin of Kharkiv Petro Vasylenko National Technical
University of Agriculture. Economic sciences, no. 162, pp. 196–203.
10. Official site of the National Bank of Ukraine (2020), Monetary and financial
statistics, available at: https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial.
11. Official site of the Ministry of Finance of Ukraine (2020), available at:
http://www.minfin.gov.ua.
12. Naisbitt, B. (2018), Commentary: The Risks of Rising Global Indebtedness.
National Institute Economic Review, vol. 245, pp. F4–F9.
https://doi.org/10.1177/002795011824500103.
13. Holston, K., Laubach, T. and Williams, J. C. (2017), Measuring the natural
rate of interest: International trends and determinants. Journal of International
Economics, vol. 108, pp. S59–S75. https://doi.org/10.1016/j.jinteco.2017.01.004.
14. Pashak, Y., Civcir I. and Ozdeser, H. (2019), Explaining Nigeria’s economic
growth: balance of payments constrained growth approach with external and internal
imbalances. South African Journal of Economics, vol. 87, is. 3, pp. 376–413.
https://doi.org/10.1111/saje.12216.
15. Soukiazis, E., Antunes, M. and Kostakis, I. (2018), The Greek economy
under the twin-deficit pressure: a demand orientated growth approach. International
Review of Applied Economics, vol. 32, is. 2, pp. 215–236.
https://doi.org/10.1080/02692171.2017.1338678.
16. Chronopoulos, D. K., Dotsis, G. and Milonas, N. T. (2019), International
Evidence on the Determinants of Domestic Sovereign Debt Bank Holdings. Journal
of Financial Services Research. https://doi.org/10.1007/s10693-019-00326-4.
17. Ncanywa, T. and Masoga, M. M. (2018), Can public debt stimulate public
investment and economic growth in South Africa? Cogent Economics & Finance.
vol. 6, is. 1, 1516483. https://doi.org/10.1080/23322039.2018.1516483.
18. Beqiraj, E., Fedeli, S. and Forte, F. (2018), Public debt sustainability: An
empirical study on OECD countries. Journal of Macroeconomics, vol. 58, pp. 238–
248 https://doi.org/10.1016/j.jmacro.2018.10.002.

How to cite this article? Як цитувати цю статтю?

Стиль – ДСТУ:
Батюк Л. Боргова залежність і девальваційний цикл в українській
економіці. Agricultural and Resource Economics. 2020. Vol. 6. No. 1. Pp. 91–100.
URL: http://are-journal.com.

Style – Harvard:
Batiuk, L. (2020), Debt dependence and devaluation cycle in the Ukrainian
economy. Agricultural and Resource Economics, vol. 6, no. 1, pp. 91–100. URL:
http://are-journal.com.
Vol. 6, No. 1, 2020 100 ISSN 2414-584X