Стаття 1

Аванесова Н.Е. кандидат економічних наук, доцент кафедри фінанси та кредит

Харківського національного університету будівництва та архітектури
Оксанченко Г.О., Панасенко А.В. студентки IV курсу, спеціальність «Фінанси
та кредит» Харківського національного університету будівництва та
архітектури м. Харків, Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

В УКРАЇНИ
Анотація: Виявлено роль, становлення та розвиток валютно-фінансових
відносин в Україні. Обґрунтовано співпрацю України з міжнародними
валютно-фінансовими організаціями. Постановка проблеми. У сучасних умовах
сфера валютно-фінансових відносин є найбільш непередбачуваною та
вразливою. Міжнародні валютно-фінансові відносини України набувають все
більш вагомого значення, враховуючи перехідний етап розвитку її економіки,
адже завдяки їм можливе вирішення нагальних науково-технічних і
господарських проблем. Становлення та розвиток, динаміка таких відносин
вимагають постійного реагування на зміни у міжнародній економіці,
поглибленого та уважного вивчення їхніх причин і наслідків мають велике
значення для економіки нашої країни у режимі поточного часу. Саме тому дана
тема є актуальною. Метою теми є дослідження про те, як саме відбувалося
становлення міжнародних валютно-фінансових відносин в Україні та
висвітлення негативних і позитивних сторін цих відносин на сучасному етапі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням співпраці України з
міжнародними економічними організаціями присвячено наукові праці таких
вітчизняних вчених, як: В. Базилевич, Плотніков О.В., Бураковський І.В.,
Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф., Красавіна Л.Н., Марченко А.З. Н. Бідник, І.
Сазонець, З. Луцишин, І. Лютий, А. Філіпенко, Г. Шатковська та ін. Втім,
дослідження мають переважно фрагментарний характер та не дають змогу
створити цілісне уявлення про стан такої співпраці та напрями її розбудови.
Невирішені частини проблеми. На сьогоднішній день вченими висвітлено
велику кількість питань, пов’язаних із взаємодією та співпрацею Міжнародні
валютно-фінансові відносини являють собою сукупність економічних відносин
між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними,
фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку
національних та світових валют, поступової інтернаціоналізації товарно-
грошових відносин і зв'язків у межах світового господарства [1] Виклад
Основних результатів дослідження. Валютні відносини виникають на
національному та на міжнародному рівнях. На національно-державному рівні
вони формують національну валютну систему, яка включає в себе валютні
відносини країни, їх інституціональні форми, що визначаються валютним та
іншим законодавством, розгалужену сукупність інфраструктурних підрозділів,
що забезпечують функціонування національної валютної системи. Міжнародні
валютні відносини мають важливе значення у системі світового господарства у
зв'язку з тим, що практично всі міжнародні економічні відносини мають
вартісне вираження й опосередковуються грошовими формами, між країнами
світового господарства формуються певні міжнародні валютні відносини. З
моменту здобуття незалежності Україна співпрацює з такими міжнародними
валютно- фінансовими організаціями на підставі укладених з ними угод: Група
Світового банку (у т.ч. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР),
Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку
(МАР) та Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ));
Міжнародний валютний фонд (МВФ) тощо. Актуальні питання сталого
розвитку економіки | 14 Фінансові відносини України та Світового банку
почали розвиватися 3 вересня 1992 р., коли Україною був підписаний оригінал
Статуту МБРР (що датується 1945 р.). Україна стала 167 членом Банку,
здійснивши передплату на 908 акцій в розмірі 1,32 млрд. дол. США [2].
Відносини України та Світового банку на сучасному етапі реалізуються згідно
Стратегії партнерства на період 2008-2011 років, затвердженою Радою
виконавчих директорів Світового банку 6.12.2007 р. Стратегія визначає
пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи
кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і
технічної допомоги. В межах Стратегії пропонується двовекторна підтримка,
що віддзеркалює прагнення максимізувати взаємозв‘язок між різними
тематичними напрямками діяльності та зробити наголос на принципі
вибірковості при визначенні програм. Загальна мета першого вектора –
сприяння сталому економічному зростанню та посиленню
конкурентоспроможності України. Другий вектор має на меті реформу
державних фінансів, державного управління та поліпшення публічних послуг
[3]. На сьогодні Світовий банк затвердив для України більше 5,3 млрд. дол.
США для 38 операцій. Поточний портфель проектів Світового банку в Україні
складається з 11 активних проектів загальною сумою 1,477 млрд.дол.США[8].
МФК є міжнародним фінансовим інститутом, який співфінансував два проекти
Світового банку, виступає партнером в проекті організації Банку
мікрофінансування. МФК також запроваджує проекти з приватизації, розвитку
підприємництва та земельної реформи. Крім того, МФК підтримує розвиток
приватного сектора в Україні, здійснюючи прямі інвестиції та надаючи
технічну допомогу [4, с. 720-721]. До 4 травня 2007 р. МФК інвестувала
близько 692 мільйонів доларів в 33 проекти. Інвестиційна програма МФК в
Україні в цей час розширюється високими темпами, при цьому основна увага
зосереджена на інвестиційних можливостях у фінансовому секторі, агробізнесі,
виробництві будівельних матеріалів, роздрібній торгівлі й послугах, енергетиці,
виробництві встаткування для транспорту, інфраструктурі. У 2006 фінансовому
році (1 липня 2005-30 червня 2006), обсяг інвестицій МФК в Україну зріс
другий рік поспіль до $295 мільйонів. Серед проектів цього року не можна не
відзначити інвестиції в мережу автозаправних станцій, у розвиток складської
інфраструктури й логістики, а також у виробництво керамічної плитки. Серед
існуючих клієнтів, МФК надала додаткове фінансування «Сандорі» для
розширення й модернізації виробництва соків і напоїв, «Нової Лінії» для
будівництва нових торгових центрів, і кредит банку «Аваль» для капіталу
другого рівня банку [8] Таким чином, можна зазначити, що протягом останніх
кількох років інвестиційна діяльність МФК в Україні зростає високими
темпами. Так, порівняно з 2004 роком, де щорічні вливання складали менш ніж
50 млн. дол., то у 2010 році вони склали вже близько 247 млн. дол. США. З
метою надання допомоги українським компаніям МФК інвестувала понад 1,5
млрд. дол. в більш ніж 50 проектів у таких секторах, як сільське господарство,
фінансові ринки, будівництво, роздрібна торгівля і послуги, енергетика та
інфраструктура. У середньому МФК щороку інвестує в Україні 250-400 млн.
дол. [6]. Розробляючи стратегію роботи в Україні, МФК ухвалила три основні
напрямки: фінансовий сектор, агробізнес і проекти з енергоефективності.
Досліджуючи валютно-фінансові відносини в Україні слід зазначити, що
найбільш вагому роль відіграє і Міжнародний валютний фонд. Членами МВФ є
188 країн, у тому числі Україна з вересня 1992р.. Сьогодні значна частина
зовнішнього боргу України формується саме по лінії міжнародних фінансових
організацій, зокрема МВФ. Діяльність МВФ охоплює три основні напрямки:
кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, у яких
утворилось від’ємне сальдо платіжного балансу, регулювання міжнародних
валютних відносин та постійний нагляд за світовою економікою. Кредитування
здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах . Воно
включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу,
компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Загалом,
система кредитування, що використовується МВФ, включає 4 форми:
безпосереднє, поетапне, пільгове та спеціальне фінансування[5] У
співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити
кілька етапів. Перший етап припадає на 1994-1995 роки. У цей період Україні
було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики
(STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн.
дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через
невиконання Україною ряду умов програму було 15 | Збірник наукових праць з
актуальних проблем економічних наук завершено завчасно. На другому етапі
співпраці (1995-1998 роки) Україна отримала від МВФ кредити на загальну
суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами
«Стенд-бай» (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу
національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.
Третім етапом у 1998-2002 роки була програма розширеного фінансування
(EFF-Extended Fund Facility), яка передбачала надання Україні кредиту на
загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF
було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав
Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього
перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках
Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані
на поповнення валютних резервів Національного банку України. У 2004-2005
роках, що є по суті четвертим етапом,а саме завершення співробітництва за
Програмою EFF, Уряд України серед прийнятних форм подальшого
співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на без кредитній
основі обрав попереджувальну програму «Стенд-бай». Наступним етапом у
відносинах з МВФ стали без кредитні стосунки між Україною та МВФ.
Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної
допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем,
пов’язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та
бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво
також може включати надання технічної допомоги з питань, пов’язаних з
боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням [10] Валютно-фінансові
відносини України з МВФ на сучасному етапі продовжуються, так у серпні
2012 року Україна приєдналась до ініціативи МВФ щодо підтримки держав-
членів МВФ з низьким рівнем доходу у подоланні світової фінансової кризи.
[11] Становлення та розвиток усіх етапів міжнародних валютно-фінансових
відносин відбувається на світовому ринку , тобто у сфері стійких товарно-
грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділу праці й
інших факторах виробництва. Висновки. В сучасних умовах світовий
економічний розвиток характеризується більш широким залученням країн до
міжнародних економічних взаємозв’язків і посиленням їхньої
взаємозалежності. Процес, що сприяє подоланню відокремленості національних
господарств, отримав назву як процес інтернаціоналізації. Можна з певним
припущенням сказати, що інтернаціоналізація призвела до створення світового
господарства [7] Отже, можна із впевненістю сказати, що становлення та
розвиток міжнародних валютних відносин в Україна є невід'ємною частиною
світового господарства та насамперед позитивним фактором для країни. Зміни,
що відбуваються зараз та будуть відбуватись у майбутньому на світовому
ринку неминуче накладуть відбиток на стан і характер міжнародних валютно-
фінансових відносин кожної країни.
Література:
1. Мочерний С.В. Економічна теорія: підручник [Текст] / [Електронний
ресурс.] Режим доступу: http://pidruchniki.ws/mizhnarodni_vidnosini
2. Международное кредитование и финансирование Украины [Електронний
ресурс]. Режим доступу: www.finresult.ru.
3. МБРР та МФК. Стратегія партнерства з Україною на період 2008-2011
фінансових років. – Звіт № 40716-UA. – 171 с
4. Міжнародні фінанси: підручник [Текст] / О.І. Рогач, А.С. Філіпенко, Т.С.
Шемет та ін.; за ред. О.І. Рогача. -К.: Либідь, 2003. – 784 с
5. В. М. Опарін «Фінанси. Загальна теорія.»:Навч.посібник – 2ге видання
доповнене і перероблене.-К.:КНЕУ, 2002.-ст. 197-202
6. IFC in Ukraine [Електронний ресурс]: офіційний сайт Міжнародної
фінансової корпорації. Режим доступу: www.ifc.org.
7. К.С. Солонінко Міжнародна економіка навч.посіб. Київ Кондор 2008
http://www.ebk.net.ua/Book/economics/soloninko_me/part10/1003.htm.
8. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/econ/2011_207/N207p076-
078.pdf
9. http://uk.wikipedia.org/wiki
10.http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm
11. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/619-2012-%D1%80

Проблематика: виявити роль, становлення та розвиток валютно-фінансових

відносин в Україні та обґрунтовати співпрацю України з міжнародними
валютно-фінансовими організаціями.
Актуальність та новизна поглядів автора статті: У статті розглядається
розвиток міжнародних валютних відносин, пояснюється їх важливість для
світового господарства. В статті вказані міжнародні валютно-фінансові
організації з якими Україна співпрацює з моменту набуття незалежності та
вказані основні умови їх співпраці.
Характеристика основних положень статті. Автор стверджує, що Україна є
сильним та важливим учасником міжнародних валютно-фінансових відносин,
розкриває основні етапи розвитку цих відносин та аналізує їі важливість для
України.

Стаття 2
1. Дані про статтю: Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. 2011. №2
Автор: Н.П. Баріда к.е.н.
«Координація співпраці банків та оціночних компаній в процесі
управління кредитним ризиком»
Повна електронна адреса:
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?
I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=
1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Foa_2012_
20_4
Проблематика: автор приділяє увагу дослідженню ролі оціночних компаній та
об’єктивності оцінки вартості застави в процесі керування кредитним ризиком
банку.
Актуальність та новизна поглядів автора статті: проблема та погляди автора
статті дуже актуальні, тому що у вітчизняній економічній літературі відсутні
комплексні дослідження ролі застави в системі менеджменту кредитного
ризику банку, місця оцінки вартості застави в управлінні кредитним ризиком,
також актуальним є завдання організації процесу оцінки вартості заставного
майна, координація співпраці банків із оціночними компаніями в процесі
управління кредитним ризиком. Отже, викладені положення є підставою, що
визначає необхідність та актуальність дослідження застави як інструмента
управління кредитним ризиком банку.
Характеристика основних положень статті: основну увагу в статті
приділено дослідженню ролі оціночних компаній та об’єктивності оцінки
вартості застави в процесі управління кредитним ризиком банку. Автор
визначив основні напрямки координації співпраці банків та оціночних
компаній, проаналізував діючу процедуру взаємодії банків та оціночних
компаній.
Можливість практичного застосування пропозиції автора; Наскільки
доцільними, на Вашу думку, є рекомендації автора стосовно розв’язання
зазначеної проблеми: автор зазначає, що основними проблемами в поліпшенні
якості оцінювання застави є відсутність теоретико-методологічних підходів до
оцінювання ринкової вартості застави з урахуванням специфіки банківської
діяльності, а також ролі застави в кредитному процесі й у механізмі управління
кредитним ризиком банку.
Для вдосконалення діяльності банків у сфері оцінювання заставного майна
автор пропонує запровадження нового механізму організації співпраці банків та
суб’єктів оцінювальної діяльності на відповідних етапах кредитного процесу: 1)
розгляду кредитної заявки клієнта та прийняття рішення про видачу кредиту,
який має передбачати співпрацю щодо оцінювання вартості застави,
ідентифікації предмета застави та ризиків, які його супроводжують; 2)
супроводження кредитної угоди, що має передбачати моніторинг заставної
вартості, а також визначення ліквідаційної вартості в процесі реалізації застави
в разі дефолту по кредиту. Функціонування даного механізму дасть можливість
оціночним компаніям розширити спектр послуг банкам, а комерційним банкам
— підвищити ефективність управління кредитним ризиком. Доцільно
систематизувати напрями співпраці банків та суб’єктів оціночної діяльності
через: формування ефективних взаємовідносин із оціночними компаніями
створенням пулу акредитованих оціночних компаній; розроблення чітких вимог
до звітів про оцінку заставного майна; встановлення відповідальності
оцінювачів за необ’єктивний та непрофесійний результат оцінювання;
моніторинг «порядності» та «компетентності» діяльності оціночних компаній.

Стаття 3
Вісник Сумського національного аграрного університету Серія “Фінанси і
кредит”, 2012. №1
Автор: В.С. Потлатюк
«Роль довгострокового банківського кредитування в розвитку
сільського господарства України»
Повна електронна адреса:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vsnau/2012_1/13Potlatuk.pdf

Проблематика: проблематика статті полягає в тому, що у

сільськогосподарських підприємствах недостатньо коштів для ведення своєї
діяльності та вони вимушені шукати якісь додаткові джерела фінансування, а
саме – довгострокові кредити банків, які є досить доступними. Також,
визначаються особливості кредитування таких підприємств та висуваються
рекомендації щодо розвитку банківського кредитування сільського
господарства за наявних умов економічного розвитку.
Актуальність та новизна поглядів автора статті: стаття є досить актуальною,
тому що в Україні сільське господарство займає одне з перших місць для
розвитку переробних галузей держави, є джерелом сировини. Саме тому
ефективність фінансування сільськогосподарських підприємств є однією з
найважливіших проблем розвитку економіки України.
Характеристика основних положень статті: спочатку автор вказує на
важливість фінансування аграрних підприємств. Вони, в Україні, інвестиційної
непривабливі, тому галузь потребує кредиту, без котрого не може розвиватися.
Але ж незадовільний стан багатьох підприємств та недостатнє забезпечення
кредиту, якого вимагають банки, відсутність позитивної кредитної історії
ускладнюють або ж унеможливлюють отримання банківських кредитів.
Автор вважає, що головна передумова розвиту довгострокового
банківського кредитування агросфери – забезпечення повернення кредиту за
умов дотримання прав кредиторів та позичальників, також вважає доцільним
запровадження системи страхування ризиків неповернення банківських
кредитів сільськогосподарськими виробниками.
 Автор наводить статистику за даними міністерства аграрної політики та
доходить висновку, що довгострокових кредитів потребує близько 53%
сільськогосподарських підприємств. Також, вказує на те, що у розвинутих
країнах 70% обігових коштів на розвиток аграрного сектору формується за
рахунок банківського кредитування у той час, як в Україні лише 20%. Автор
вказує на те, що все більше і більше аграрних кредиті повертаються.
Можливість практичного застосування пропозиції автора: практичне
застосування пропозицій автора можливе. Він пропонує стимулювати та
підтримувати довгострокове кредитування однієї з провідних галузей в Україні
– аграрної. Це не тільки можливо, а й необхідно.
Автор пропонує впровадити симулювання інструментів кредитного
забезпечення сільського господарства шляхом створення зон економічного
розвитку, що забезпечать сприятливі умови для росту аграрного сектору,
пропонує частково звільняти банки та страхові компанії від оподаткування при
здійсненні операцій з кредитування сільського господарства, пропонує
кредитним організаціям розробити спеціальні кредитні продукти, також
пропонує впровадити можливість створення механізму іпотечного
кредитування, який би відповідав попиту аграрних виробників на довгострокові
джерела фінансування для модернізації виробництва.
Усі ці пропозиції доцільні, тому що їх дотримання допоможе формуванню
сприятливого клімату для залучення фінансових ресурсів в одну з
найважливіших галузей економіки України.