НЕОКЛАСИЧНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ТА ПРОБЛЕМИ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Основними засадами неокласичної (неоліберальної) моделі

економічного розвитку є дотримання правил вільного підприємництва й
ініціативи; забезпечення пріоритету приватної власності; відновлення
здорової фінансової системи та чіткий нагляд за нею; захист споживачів від
зловживань з боку монополій; забезпечення закону і порядку, безсторонньої
справедливості суддів, вільних від втручання з боку виконавчої влади.
Зростання економіки у цілому і добробуту всіх домашніх господарств є
можливим при синергії інструментів економічної політики держави. Саме у
цьому й має полягати сучасна економічна політика держави.
У 1989 р. Дж. Вільямсон сформулював десять постулатів
Вашингтонського консенсусу, серед яких бюджетна дисципліна, податкова
реформа (у тому числі низькі ставки й широка податкова база), фінансова
лібералізація, єдиний конкурентний курс валюти, лібералізація зовнішньої
торгівлі, прямі іноземні інвестиції, приватизація, пріоритетність охорони
здоров'я, освіти та інфраструктури серед державних витрат, дерегуляція,
захист прав власності. У широкому контексті йдеться про базові принципи
ринкової економіки.
У багатьох країнах стимулювання споживчих витрат домашніх
господарств тривалий час використовувалося як засіб антикризової політики,
однак не привело до відповідного збільшення схильності до нагромадження,
а отже не змогло перетворитися на механізм стимулювання інвестиційної
діяльності. Бюджетна консолідація і податкова лібералізація виявили, що
негативний вплив від зменшення державних видатків є більш значним, ніж
вплив скорочення ставок оподаткування на активність суб’єктів
господарювання. Натомість скорочення бюджетних витрат зменшує вплив
уряду на сукупний попит і знижує дію вмонтованих бюджетних
стабілізаторів. За незначного внутрішнього попиту відбувається надмірна
концентрація на напрямах з гарантованою ліквідністю продукції та зниження
пропозиції відповідно до попиту, що скорочується, а фінансові ресурси
суб’єктів господарювання використовується недостатньо ефективно через
зниження мотивації до інвестування
Під час глобальної кризи 2008-2009 рр., коли уряди США і ЄС, всупереч
своїм неоліберальним принципам, почали рятувати ринок, стало очевидним, що
такі заходи є неминучими. До кризи призвели політика надмірної лібералізації,
дефекти ринкового саморегулювання і дефіцит державного контролю. У ході
глобальної кризи 2008-2009 рр. ВВП США скоротився на 4,3%, ціни на житло –
на 30%, індекс ділової активності Standard & Poor's – на 57%, безробіття
зросло вдвічі. В епіцентрі проблем перебував дерегульований фінансовий
сектор. У 2009 р. падіння ВВП України склало 14,8% і виявилося одним з
найзначніших за час глобальної кризи 2008-2009 рр.
Відповідно до логіки неоліберальної доктрини всього цього не могло
бути. Однак вже коли сталося, то долю ринку мав вирішувати сам ринок:
неплатоспроможні компанії та банки треба було провести через процедуру
банкрутства, великий бізнес – реструктурувати, а державний бізнес –
продавати, причому переважно іноземним інвесторам. Однак на практиці все
виявилося зовсім інакше. Держава стала рятувати найбільші корпорації,
націоналізувала бізнес; збільшила дефіцит бюджету, обсяг державного боргу
та емісію грошей. У межах першої стабілізаційної програми (TARP, 2008–
2010 рр.) на ці цілі було спрямовано 438 млрд дол, з яких понад 60%
отримали всього дванадцять корпорацій: одна страхова компанія, вісім
найбільших банків і три автовиробники (General Motors, Chrysler, Ford).
Якщо всі ці кошти держава повернула собі через два роки, то її другий пакет
(закон ARRA, 2009–2012 рр.) був фактично безоплатним. У його рамках 840
млрд дол. виділялися на зниження податкового тягаря, фінансування
інфраструктури, захист малозабезпечених, охорону здоров’я, освіту, науку та
природоохоронні проекти.
Основним джерелом цього фінансового потоку була Федеральна
резервна система (ФРС). Її монетарна політика повністю змінилася: емісія
зростала величезними темпами; відсоткові ставки знизилися практично до
нуля; ФРС зобов’язалася кредитувати бюджет і небанківські корпорації,
ввела цільове фінансування тощо. Економічна реанімація США тривала
протягом дев’яти років – з 2008 р. по 2017 р. За цей час баланс ФРС виріс у 5
разів, монетарна база – у 4,5 рази, державний борг – майже вдвічі, а його
відношення до ВВП – з 62,8% до 102,3%.
Показовим є приклад застосування країнами ЄС та Сполученими
Штатами цілої низки програм, спрямованих на подолання кризових явищ в
економіці та стимулювання економічного зростання. Реалізовані урядами цих
країн, а також Європейським центральним банком і Федеральною системою
США програми цілковито суперечать принципам економічного лібералізму,
що засновані на Вашингтонському консенсусі. Виконання цих заходів
призвело до стрімкого зростання державного боргу, однак дало змогу
економікам вийти на траєкторію економічного зростання.
Таким чином, на основі цього можна дійти висновків, що економічною
метою держави є не дерегуляція та приватизація, а стабільне економічне
зростання. У 2011 р. виконавчий директор МВФ Домінік Стросс-Кан визнав,
що Вашингтонський консенсус «залишився позаду», а маятник економічної
думки й практики хитнувся від ринку до держави. Антикризову політику
США взяли на озброєння розвинені країни світу. Провідні економіки не
стали повертатися до неоліберальних ідей й після виходу з кризи. Відтоді
практично в усіх розвинених країнах світу регуляторна роль держави лише
посилюється.
У доповіді Організації економічного співробітництва і розвитку
(ОЕСР) про стан світової економіки «Global Economic Outlook»,
оприлюдненій у листопаді 2016 р., зазначається, що на сучасному етапі для
стимулювання зростання економіки важливо синхронно застосовувати
монетарні та фіскальні інструменти. При цьому наголошується, що економіка
реагує на такі стимулювальні інструменти, якщо вони супроводжуються
структурними реформами, серед яких пріоритетними вважаються створення
робочих місць, підтримка експорту та розвиток підприємництва.

Завдання та запитання для обговорення

1. Розкрийте основні засадничі ознаки неокласичної

(неоліберальної) моделі економіки.
2. Проаналізуйте засади ліберальної моделі економічного розвитку,
об’єднані принципами Вашингтонського консенсусу.
3. Назвіть основні причини, які обумовили виникнення глобальної
кризи 2008-2009 рр.
4. Проаналізуйте основні заходи, що були використані у найбільшій
економіці світу для подолання наслідків глобальної кризи 2008-2009 рр.
5. З якою метою уряди та центральні банки розвинених країн
використовували заходи монетарного та фіскального регулювання,
починаючи з 2008 р.?
6. Побудуйте логічну модель виходу національної економіки з
кризи на основі застосування інструментарію економічної політики держави.
7. Які саме заходи монетарного та фіскального регулювання,
апробовані розвиненими країнами, можна було б використовувати в Україні.
Обґрунтуйте свої відповіді.