МIНICТEPCТВО ОCВIТИ I НAУКИ УКPAЇНИ

ДEPЖAВНИЙ ВИЩИЙ НAВЧAЛЬНИЙ ЗAКЛAД

«КИЇВCЬКИЙ НAЦIОНAЛЬНИЙ EКОНОМIЧНИЙ УНIВEPCИТEТ
IМEНI ВAДИМA ГEТЬМAНA»

РЕФЕРАТ

Тема: «Система національних рахунків та аналіз рахунку виробництва»

Виконaлa: cтудeнткa 1 куpcу,

факультету міжнародної економіки,
група 107
Барабаш Валерія Віталіївна
Викладач: Котенок Дарія Михайлівна

Київ – 2021
 ЗМІСТ
ВСТУП
1.Історія виникнення СНР
2. Інституційні сектори в СНР
3. Основні макроекономічні показники СНР
4. Принципи побудови СНР
5.Методи розрахунку ВВП
6. Рахунок виробництва в СНР
ВИСНОВОК
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
 Вступ
У сучасній ринковій економіці здійснюється велика кількість різних
економічних операцій: підприємства купують сировину й матеріали,
випускають найрізноманітнішу продукцію, виплачують заробітну плату
робітникам й службовцям і податки уряду, беруть гроші в борг у банках,
інвестують вільні й залучені ресурси в машини й устаткування і т. д. Крім
підприємств в економічному процесі беруть участь інші господарюючі
суб'єкти: фінансові установи. Вони також залучені в незліченну кількість
різноманітних операцій з товарами і послугами, грішми, кредитами, акціями та
іншими фінансовими інструментами. Всі ці господарюючі суб'єкти взаємодіють
один з одним, обмінюються товарами, послугами й активами в процесі
створення нової вартості. Для того щоб розібратися, що відбувається в
економіці, і виявити найбільш важливі результати економічного процесу,
необхідно якимось чином впорядкувати інформацію як про сами
хгосподарюючих суб'єктів, так і про різні операції, в які вони вступають, а
також про їх активи й пасиви. Це впорядкування і здійснюється в системі
національних рахунків (СНР) за допомогою особливих правил і процедур.
Метою такого впорядкування є виявлення загальної картини стану і
розвитку економіки на макрорівні, встановлення взаємозв'язків між найбільш
важливими макроекономічними змінними, такими як валовий внутрішній
продукт (ВВП), кінцеве споживання, інвестиції, заощадження, дохід та інші.
Інформація, отримана на основі такого впорядкування, необхідна органам
державного управління для прийняття рішень з питань макроекономічної
політики. СНР – це найважливіший розділ сучасної економічної статистики.
Його роль визначається тим, що, по-перше, він містить ключові
макроекономічні показники і, по-друге, є ефективним інструментом
гармонізації та інтеграції усієї економічної статистики: визначення,
класифікації та показники, які використовують в різних розділах економічної
статистики, підлягають погодженню з відповідними визначеннями,
класифікаціями та показниками СНР.
Система національних - це система взаємопов'язаних економічних
показників та класифікацій, які відображають найважливіші аспекти
економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та
послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного
багатства країни.
Взаємозв'язок показників СНР є базисом для моделювання
макроекономічних процесів у національній економіці, що використовуються як
інформаційна база для обґрунтування управлінських рішень, формування та
реалізації економічної політики держави; оцінки кон'юнктури ринку і
вироблення економічної стратегії суб'єктів господарювання, координації
зовнішньоекономічної і міжнародної діяльності.
 1.Історія виникнення СНР
Перші відомі спроби підрахунку результатів національного виробництва
належать англійцям Вільяму Петті у 1665 р. та Грегорі Кінгу (Gregory King) у
1695 р., французам П'єру Буагільберу у 1697 р. та Себаст'єну ле Претру де
Вобану у 1707 р[1].
"Економічна таблиця" Франсуа Кене - одна з перших спроб
макроекономічного аналізу в інтересах монарха, 1759 р.
Прообразом сучасної СНР стала «Економічна таблиця» французького
економіста-фізіократа Франсуа Кене, створена у 1758 р. Вона базувалася на
економічній теорії фізіократів і обмеженій концепції виробництва. Економічна
діяльність включала лише сільське господарство і видобувну промисловість.
Мотивом створення «Економічної таблиці» був запит короля Франції Людовика
XV відносно обсягу податків, які мала отримувати королівська казна.
Історично-першою офіційною системою макроекономічного обліку став
Баланс народного господарства (БНГ), розроблений в СРСР 1923-24 рр.
Теоретичною основою БНГ було матеріальне виробництво. Метою розробки і
впровадження БНГ був контроль виробництва і міжгалузевих зв'язіків для
забезпечення централізованого планування і розподілу. Одним з розробників
БНГ став Василь Лєонтьєв, який після еміграції з СРСР доклав своїх зусиль до
створення СНР.
У 1930-х роках серед західних вчених велася робота зі створення системи
оцінки результатів функціонування економіки. До розробки сучасної системи
національного рахівництва доклали зусиль такі відомі вчені-економісти як
Альфред Маршалл, Джон М. Кейнс, Річард Стоун, Джеймс Мід, Саймон
Кузнець та інші.
Перший системний опис принципів СНР було опубліковано у 1945 р. у
т.з. "Білій книзі". Перший стандарт СНР опубліковано у 1953 р. з
використанням моделі "витрати-випуск" В. Лєонтьєва.

2. Інституційні сектори в СНР

Інституційний сектор економіки — це сукупність інституційних одиниць,
які мають подібні інтереси, функції та джерела фінансування, що обумовлює
подібність їхньої економічної поведінки13.
Відповідно до міжнародних статистичних стандартів інституційні
одиниці групуються в п'ять секторів:
- нефінансові корпорації — це інституційні одиниці, основною діяльністю яких
є виробництво ринкових товарів або надання нефінансових послуг;
- фінансові корпорації — всі корпорації, які спеціалізуються на фінансових
послугах або допоміжній фінансовій діяльності;
- сектор загального державного управління — об'єднує юридичні особи, для
яких основною діяльністю є виконання функцій законодавчої, виконавчої або
судової влади стосовно інших інституційних одиниць в межах певної території;
- сектор домашніх господарств — домогосподарство визначається в
"Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики" як невелика група
осіб, які спільно проживають та об'єднують повністю або частково свої доходи
та майно і спільно споживають певні види товарів та послуг (головним чином
житло та продукти харчування). Згідно з вітчизняною Класифікацією
інституційних секторів економіки домогосподарства — це сукупність осіб, які
спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині,
забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство,
повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
- сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства,
визначається як сукупність всіх некомерційних організацій-резидентів за
винятком некомерційних організацій, які є ринковими виробниками, а також
неринкових некомерційних організацій, які контролюються та в основному
фінансуються органами державного управління.
Згідно з вітчизняною Класифікацією інституційних секторів економіки
некомерційна господарська діяльність (діяльність некомерційних організацій
(НКО)) — це самостійна систематична господарська діяльність, здійснювана
суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних,
соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Оскільки НКО відрізняються значною різноманітністю стосовно
засновників і функцій, вони можуть належати до різних інституційних секторів.
При вирішенні цього питання необхідно насамперед провести межу між
ринковими та неринковими НКО.
До ринкових НКО належать НКО, які надають товари та послуги за
економічно значущими цінами, тобто за ціною, яка дозволяє вплинути на рівень
попиту. З іншого боку, статус НКО дозволяє їм мати додаткові кошти у вигляді
добровільних пожертвувань приватних осіб, корпорацій або органів державного
управління.
З іншого боку, статус НКО дозволяє їм мати додаткові кошти у вигляді
добровільних пожертвувань приватних осіб або корпорацій, що дає їм
можливість володіння високодохідними активами.
У складі ринкових НКО переважають НКО, які обслуговують
підприємства. Більшість з них утворюються асоціаціями підприємців, в
інтересах яких ведеться їхня діяльність.До них належать торговельні палати,
сільськогосподарські, виробничі та торговельні асоціації, організації
підприємців, науково-дослідницькі інститути, лабораторії та інші організації.
Ці НКО можуть займатися рекламною діяльністю в інтересах будь-якої групи,
надавати консультаційні послуги тощо. Такі НКО в основному фінансуються
коштом членських внесків, що сплачуються працівниками підприємств, які
вони обслуговують.
До неринкових належать НКО, які надають основну частину товарів і
послуг безкоштовно або за цінами, які не мають економічного значення.
Головним джерелом фінансування для них є кошти державного бюджету,
регулярні внески їхніх членів, пожертвування, інші трансферти, а також доходи
від власності.

3.Основні макроекономічні показники СНР

Основними показниками СНР є:
Валовий внутрішній продукт – це інтегрований показник економічного
розвитку країни, який характеризує результат виробничої діяльності резидентів
у межах економічної території країни і вимірюється сукупною вартістю товарів
та послуг, виготовлених ними для кінцевого використання. ВВП розраховують
трьома методами: виробничим, за категоріями доходу та кінцевого
використання.
Валовий регіональний продукт – це інтегрований показник
економічного розвитку регіонів України, який характеризує результат
виробничої діяльності резидентів у межах економічної території регіону і
вимірюється сукупною вартістю товарів та послуг, виготовлених ними для
кінцевого використання. ВВП розраховують виробничим методом.
Валова додана вартість дорівнює різниці між випуском та проміжним
споживанням. Визначається також як сума первинних доходів, одержаних у
результаті участі в процесі виробництва: оплати праці найманих працівників,
інших податків за виключенням інших субсидій, пов’язаних з виробництвом, та
валового прибутку, змішаного доходу.
Випуск – загальний обсяг продукції, що є результатом виробничої
діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді.
Проміжне споживання – товари і послуги, спожиті як ресурси у процесі
виробництва, за винятком основних засобів, використання яких ураховується як
споживання основного капіталу.
Оплата праці найманих працівників – винагорода у грошовій або
натуральній формі, сплачена роботодавцем працівнику за роботу, виконану
протягом звітного періоду, та складається із:
-  заробітної плати;
-  фактичних внесків наймачів на соціальне страхування; умовно
обчислених внесків наймачів на соціальне страхування.
1.Податки на виробництво та імпорт – платежі, які стягують органи
загального державного управління, ураховуючи обсяги виробництва та імпорту
товарів і послуг, використання робочої сили, володіння чи використання
земельних ділянок, будівель або інших активів у виробництві.
Вони розподіляються на дві групи:
-  податки на продукти, які підлягають сплаті за одиницю товару або
послуги, що виробляються чи продаються;
 -  інші податки, пов’язані з виробництвом, підприємства сплачують у
результаті здійснення виробничої діяльності, незалежно від кількості чи
вартості вироблених чи проданих товарів і послуг.
2.Субсидії на виробництво та імпорт – поточні платежі, які органи
загального державного управління здійснюють на користь виробників-
резидентів. Субсидії поділяються на дві групи:
-  субсидії на продукти надаються на одиницю вироблених товарів або
послуг;
-  інші субсидії, пов’язані з виробництвом, які виробники-резиденти
отримують у результаті їхньої участі у виробництві.
3.Валовий прибуток відображає первинний дохід, одержаний
корпораціями в результаті участі в процесі виробництва, до вирахування з
нього процентів або інших доходів від власності.
4.Змішаний дохід відображає первинний дохід, одержаний
некорпоративними підприємствами сектору домашніх господарств, у складі
якого неможливо відокремити оплату праці від прибутку власника або
підприємця.
5.Кінцеві споживчі витрати – витрати інституційних одиниць-
резидентів на придбання товарів та послуг, які використовуються для
задоволення індивідуальних або колективних потреб.
6.Валове нагромадження основного капіталу – придбання
виробниками-резидентами, за вирахуванням вибуття, основних засобів
протягом звітного періоду, включаючи збільшення вартості невироблених
активів, отримане в результаті виробничої діяльності підприємців або
інституційних одиниць.

4. Принципи побудови СНР

Принципи побудови СНР:
1.Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах-
виробництво, розподіл та кінцеве використання.
2.Групування господарських одиниць у сектори: підприємницький,
загальнодержавного управління, домогосподарств та некомерційного сектору,
що обслуговує домогосподарства.
3. Розмежування руху продуктів і ресурсів та руху доходів.
4.Розмежування проміжної і кінцевої продукції. (Кінцева продукція -
продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експорту.
Проміжна продукція - та, що використовується для виробничого споживання.)
5. Розмежування доходів та витрат на поточні (які здійснюються
постійно), та капітальні (одноразового характеру).
 6.Розмежування податків на продукти та податків на виробництво.
(Податки на продукти - це непрямі податки, які визначають пропорційно до
вартості або обсягу виробленої і реалізованої продукції (ПДВ, мито, акциз,
податок з обороту, з продажу і т. ін.). Податки на виробництво визначають
пропорційно до факторів виробництва (земельний податок, податок на будівлі,
основний капітал, фонд оплати праці тощо).

5.Методи розрахунку ВВП

Валовий внутрішній продукт – один із найважливіших показників
розвитку економіки, що становить сумарну ринкову вартість усіх кінцевих
товарів і послуг, вироблених економічними резидентами країни на її території
за певний період. Екон. резиденти – екон. особи або одиниці (незалежно від
нац. приналежності), пов'язані з економікою даної країни своїм екон. інтересом
не менше року.
Існують три методи розрахунку валового внутрішнього продукту країни:
1) за доданою вартістю (виробничий метод);
2) за витратами (метод кінцевого використання);
3) за доходами (розподільчий метод).
 Виробничий метод розрахунку ВВП
При розрахунку валового внутрішнього продукту виробничим методом
підсумовується вартість, яка добавлена на кожній стадії виробництва кінцевого
товару чи послуги. Додана вартість - це ринкова ціна обсягу продукції,
виробленої фірмою, за винятком вартості використаних у процесі виробництва
матеріалів та сировини
Складові доданої вартості (відповідно до чотирьох видів економічних
ресурсів):
1.Рента, оренда (внесок природних ресурсів, "землі")
2.Амортизація (оцінка спожитого капіталу у процес створення продукції)
3.Заробітна плата (внесок робочої сили)
4.Прибуток (оцінка внесу підприємницького фактору).
Валова додана вартість (Gross value added, GVA) - сумарний обсяг
доданої вартості, створений в економіці за певний період.
ВВП = Валова додана вартість + Непрямі податки.
 Метод розрахунку ВВП за витратами
Згідно з методом розрахунку за витратами обсяг ВВП підраховується як
сума: особистих витрат населення на кінцеве споживання товарів та послуг,
державних витрат на купівлю товарів та послуг, валових інвестицій та чистого
експорту. Отже, формула ВВП за витратами має такий вигляд:
ВВП = С + I + G + Xn,
де С - особисті споживчі витрати, які складаються з витрат домогосподарств на
купівлю товарів та послуг як поточного споживання (продукти харчування,
комунальні послуги і т. д.), так і тривалого (побутова техніка, автомобілі і т. д.).
Але, показник С не враховує витрат на купівлю житла;
I - валові інвестиції, які складаються з витрат фірм на придбання нового
устаткування, нових підприємств, нових приміщень і т. д.;
G - державні витрати на купівлю товарів та послуг, які складаються з витрат на
школи, вищі навчальні заклади, армію, дороги, державний апарат управління
державою і т. д. Але в показник в не включаються трансфертні виплати, а саме
витрати держави на виплати пенсій, соціального страхування, різні виплати
населенню;
Хп - чистий експорт товарів та послуг, який розраховується як різниця між
експортом та імпортом.
Примітно, що від'ємним може бути тільки показник Х", тому що в деяких
країнах імпорт перевищує експорт.
Наведену формулу розрахунку ВВП за витратами ще називають
основною макроекономічною тотожністю.
 Метод розрахунку ВВП за доходами
Під час розрахунку валового внутрішнього продукту за доходами
підсумовуються різні доходи тих, хто вклав свої людські та грошові ресурси у
виробництво певного товару. До основних видів доходів відносять: оплату
праці найманим працівникам (заробітна плата), прибуток фірм, рента (орендна
плата за користування землею, приміщенням і т. д.), відсоток (плата за
користування капіталу). До інших видів доходів можна віднести непрямі
податки, а саме: податок на додану вартість, а також податок на прибуток фірм.
Таким чином, формула розрахунку ВВП за доходами має такий вигляд:
ВВП=W+P+R+i,
де W - оплата праці найманих працівників, до якої належать заробітна плата,
премії та надбавки до сплати податків;
R - рента, тобто плата за користування землею, приміщеннями, тощо;
P - прибуток фірми до сплати податків.
Кінцевий результат усіх методів розрахунку ВВП повинен дорівнювати
один одному. Отже, C+I+G+Xn-W+P+R+i.

6.Рахунок виробництва в СНР

Рахунок виробництва розробляється з метою аналізу результатів
виробництва продуктів і послуг. Він відображає операції, які безпосередньо
відносяться до процесу виробництва. Його складають за галузями, секторами та
для економіки в цілому (зведений рахунок).
У ресурсній частині рахунка виробництва за галузями та секторами
(схема1.1) відображається випуск товарів і послуг у основних цінах, який являє
собою сумарну вартість усіх товарів і послуг, що є результатом виробничої
діяльності господарчих одиниць-резидентів протягом даного періоду.
У розділі “Використання” відображається проміжне споживання товарів і
послуг. Балансувальна стаття – валова додана вартість, яка визначається як
різниця між випуском і проміжним споживанням.

Вихідним показником ресурсної частини зведеного рахунка виробництва

(схема 3.2) є валовий випуск товарів і послуг.

У цьому рахунку валовий випуск відображається і в основних, і в ринкових

цінах. Найбільше економічне значення має показник випуску в ринкових цінах.
Цей показник визначає загальну вартість вироблених товарів і послуг, які далі
були використані на проміжне та кінцеве споживання. Показник випуску в
ринкових цінах використовується також для ув’язки показників усіх рахунків
системи в рахунку товарів і послуг.
Розділ “Використання” включає проміжне споживання та балансувальну
статтю рахунка – валовий внутрішній продукт у ринкових цінах.
Існує два основних напрямки аналізу показників рахунка виробництва.
Перший стосується аналізу структури показників рахунка та охоплює:
- визначення частки товарів і послуг, ринкового та неринкового виробництва,
окремих галузей та секторів економіки в загальному обсязі випуску товарів і
послуг та у валовому внутрішньому продукті;
- виявлення податкової місткості виробництва на основі порівняння показників
обсягу податків з показниками результатів виробництва;
- аналіз ефективності виробництва на основі порівняння показників результатів
виробництва з показниками проміжного споживання;
- аналіз співвідношення валової доданої вартості та валового внутрішнього
продукту і витрат праці у галузях, секторах чи в економіці в цілому, яке
характеризує продуктивність праці відповідно в галузях, секторах чи суспільну
продуктивність праці.
Витрати живої праці можуть характеризуватися показниками:
чисельність зайнятих у виробництві, кількість відпрацьованого часу, величина
оплати праці (з рахунка утворення доходу);
- аналіз співвідношення ВВП чи валової доданої вартості галузі або сектора
економіки та сукупних витрат праці та капіталу (проміжне споживання,
споживання основного капіталу, витрати живої праці), яке характеризує обсяг
кінцевого результату виробництва, що припадає на одиницю витрат і являє
собою загальний, зведений показник рівня економічної ефективності
виробництва.
Другий напрямок аналізу рахунка виробництва пов’язаний із аналізом
динаміки та впливу факторів показників результатів виробничої діяльності. Він
здійснюється за допомогою індексного та регресійно-корреляційного аналізу.
На основі балансувальної статті рахунка виробництва розраховують
аналітичні показники (наприклад, ВВП на душу населення), які
використовують у міжнародних порівняннях.
 Висновок
Отже, система націонаільних рахункіів (СНР) – це сукупність
взаємопіов’язаних показниіків та класифіікацій, яка віддзерікалює реальні
явища і процеси економііки на макроріівні. Вона вміщує інформаіцію про всіх
суб’єктів, що беруть участь у економіічних процесаіх; відобраіжає всі
економіічні операціії, пов’язані з виробниіцтвом, розподіілом та
перерозіподілом доходів, нагромаідженням активів, кінцевиім споживаінням.
В основі СНР лежить концепція розширеіного трактувіання виробниіцтва.
Система націонаільного рахівниіцтва, ухваленіа Статистіичною комісієію ООН
у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляіють матеріаільні блага, так і галузі, що
виробляіють послуги (галузі науки, освіти, мистецтіва, культуріи, охорони
здоров’я, державніого управлііння, фінанси, страхувіання, житловоі-
комунальне господарство тощо).
СНР являє собою струнку систему з високим рівнем централізації
внутрішіньої структуіри й урахуваінням усіх зв’язків між елементіами на основі
відповіідної методоліогії і принципіу подвійніого запису кожної економічної
операціії. СНР дозволяіє підпоряідкувати і класифіікувати економіічну
інформаіцію, узгодитіи дані, що відносяіться хоч і до взаємопіов’язаних , але
різних аспектів економіічного процесу. Дана система є важливиім підгрунітям
для проведення розрахуінків основниіх макроекіономічних показниіків і
викорисітання її для регулювіання націонаільної eкономііки.
Використання СНР для макроекіономічного аналізу та прогнозіування дає
можливіість:
- вивчити темпи економіічного зростаніня та коливаніня економічної
кон'юнктури;
- дослідиіти галузевіу структуіру економііки та її зміни за той чи інший період;
- проаналізувати структуіру викорисітання ВВП на кінцеве споживаіння, валове
нагромаідження, чистий експорт.
Сьогодні систему націонаільних рахункіів викорисітовують практичіно
всі країни світу. Її значеннія дуже велике. Процес запроваідження в повному
обсязі мiжнароідних стандарітiв нацiонаільного рахiвниіцтва не можна вважати
завершеіним. Свiтовиій досвiд свiдчитіь, що навiть у розвинуітих країнах цей
процес є досить тривалиім.
Перехід України до цієї системи почався в 1990-ті роки і не завершеіний
досі. Перед нашою дeржавоію стоїть ще багато невирішіених проблем щодо
збору, обробки і системаітизації інформаіції, необхідіної для запроваідження
повноцінної системи націонаільного рахівниіцтва. До того ж в Українi ще не
розв’язано проблеміу адаптаціiї методик розрахуінку окремих показниікiв СНР,
впровадження нових рахункiів, створеніня iнтегроіваних iнформаіцiйних
ресурсiів національного рахiвниіцтва iз застосуіванням сучасниіх
комп’ютерних технолоігiй. Але початок покладеіно і багато вже зробленіо.
Однак попередіу ще напружеіна і клопіткіа робота, яка потребуіє значних
фінансоівих та висококіваліфікованих кадровиіх ресурсіів.
 Використані джерела:
1.https://pidru4niki.com/18421120/politekonomiya/
metodi_rozrahunku_vvp_inshih_makroekonomichnih_pokaznikiv
2. https://svitppt.com.ua/ekonomika/sistema-nacionalnih-rahunkiv.html
3.https://pidru4niki.com/1120061139982/politekonomiya/
sistema_natsionalnogo_rahivnitstva_neobhidnist_viniknennya_zmist_tsili
4. http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/vvp/metod_nr.htm
5.http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/
123456789/2348/1/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC
%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD
%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD
%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA
%D1%96%D0%B2.pdf
6.http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/
123456789/1053/1/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC
%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD
%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD
%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA
%D1%96%D0%B2.pdf
7. https://core.ac.uk/download/pdf/11325152.pdf
8.https://pidru4niki.com/1633082641803/ekonomika/
sistema_natsionalnih_rahunkiv_printsipi_pobudovi