1

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

на тему:
«Показники обсягу національного виробництва»

Виконала:
студентка групи УФЕ-
11с
Корнєва Юлія

Перевірив:
асистент
Табачук А.Я.

Львів – 2020
 2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ…………………………...4
1.1. Суть та етапи становлення системи національних рахунків…………4
1.2. Принципи та функції системи національних рахунків……………….5

РОЗДІЛ 2. ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ..……………………………….6

2.1. Суть та методи обрахунку валового внутрішнього продукту...............6
2.2 Види валового внутрішнього продукту………………………………...8
РОЗДІЛ 3. ІНШІ ПОКАЗНИКИ ОБСЯГУ НАЦІОНАЛЬНОГО
ВИРОБНИЦТВА……………………………………………………………………..9
3.1. Валовий і чистий національний продукт та чистий внутрішній
продукт……………………………………………………………………………….9
3.2. Національний, особистий та безподатковий дохід…………………….9
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..12
 3

ВСТУП

Актуальність теми. Показники обсягу національного виробництва – це

дані, що виражені у натуральних чи вартісних вимірах, і показують кількість
продукції, що була вироблена. За допомогою цих показників визначають рівень
добробуту населення певної країни, саме тому ця тема є актуальною.

Мета – дослідити різні показники обсягу національного виробництва, їх

суть та підрахунок.

Предметом дослідження є система національного рахівництва та

національне виробництво.

Об’єктом дослідження є основні показники обсягу національного

виробництва.

Завданням є дослідження суті, етапів становлення, принципів та функцій

системи національного рахівництва, видів та методів обрахунку валового
внутрішнього продукту, валового національного продукту, чистого
внутрішнього продукту, чистого національного продукту, національного,
особистого та безподаткового доходів.
 4

РОЗДІЛ 1
СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

1.1. Суть та етапи становлення системи національного рахівництва

Система національних рахунків (СНР) - система взаємопов’язаних

економічних показників, що дає можливість досліджувати та відображати
найважливіші сторони економічної діяльності суспільства. СНР містить
інформацію про суб’єкти економічної діяльності, відображає економічні
операції, що пов’язані з виробництвом і розподілом доходів, кінцевим
споживанням суспільного продукту, включає всі економічні активи, які є
власністю домогосподарств, фірм і держави. Статистичні показники, що входять
до СНР, дозволяють вимірювати обсяги виробництва за визначений період,
розкривати провідні макроекономічні чинники, що зумовлюють ефективне
функціонування економіки, визначати тенденції економічного розвитку та
формувати і впроваджувати в життя соціально-економічну політику держави.

Етапи становлення СНР:

1. «Система національних рахунків і допоміжних таблиць» - перший

міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва, прийнятий
ООН у 1956р.;
2. Другий стандарт схвалено Статистичною Комісією ООН у 1968р.;
3. Третій стандарт, що використовується зараз, схвалено Комісією ООН у
1993р.

В Україні складання національних рахунків запроваджується з 1992-

1993рр. на основі методологічних принципів міжнародного стандарту СНР,
прийнятого у 1993р.
 5

1.2. Принципи та функції системи національних рахунків

Основні методологічні принципи СНР:

1. Розширена концепція виробництва - продуктивною є будь-яка
діяльність, що приносить дохід її суб’єктам у матеріальних або
нематеріальних сферах;
2. Тотожність між витратами та доходами - вартість економічних ресурсів,
спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам
їх власників;
3. Економіка перебуває у постійному кругообігу - економічні ресурси
перетворюються у готову продукцію, витрати - у доходи, а доходи - у
витрати;
4. Розмежування внутрішньої та національної економіки - використання
категорій «економічна територія» та «резидент».
Виділяють наступні функції СНР як інструмента:
1. економічної політики;
2. економічного прогнозування;
3. оцінки рівня життя різних груп населення і порівняння його з рівнем
життя в інших країнах;
4. зв’язку економічної теорії з практикою.

Перші дві функції є основними: економічна діяльність, що відбивається у

національних рахунках, дозволяє забезпечити економічну політику держави у
теперішній час і в майбутньому, дати оцінку економічним структурам,
економічній ефективності, стану національної економіки. Використання
національного рахівництва як інструмента планування дозволяє визначити
орієнтацію економічного розвитку не тільки на короткий термін, а й на середній
та більш тривалий періоди. Другі дві функції є більш конкретними. Остання із
них дозволяє перевірити деякі гіпотези і теоретичні концепції на практиці, що
знайшла відображення у рахунках за визначений період часу.
 6

РОЗДІЛ 2
ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ

2.1. Суть та методи обрахунку валового внутрішнього продукту

Валовий внутрішній продукт(ВВП) - сукупна ринкова вартість всіх

кінцевих товарів та послуг, виготовлених в країні впродовж певного проміжку
часу, наприклад, за один рік.
ВВП визначається за трьома різними методами:
1. Виробничий метод - ВВП обчислюється як сума валової доданої
вартості(ВДВ), створеної усіма інституційними одиницями-резидентами у всіх
галузях економіки, і чистих податків на товари(ЧПП): ВВП=ΣВДВ+ЧПП.
Валова додана вартість(ВДВ) - різниця валового випуску(ВВ) та
проміжного споживання(ПС): ВДВ=Σ(ВВ-ПС).
Проміжне споживання(ПС) відображає вартість товарів та послуг,
використаних у процесі виробництва.
Податки на продукти(ПП) - сукупні податкові надходження до державного
чи місцевих бюджетів, що стягуються при споживанні товарів та послуг.
Субсидії на продукти(С) - це відшкодування з державного та місцевих
бюджетів підприємствам для покриття їх поточних збитків, поліпшення
фінансового становища.
Чисті податки на продукти(ЧПП) - відображають обсяг надходжень від
податків на продукти за мінусом обсягу наданих субсидій на продукти:
ЧПП=ПП-С.
2. Метод кінцевого використання - ВВП обчислюється як сума окремих
видів кінцевих споживчих витрат всіх товарів та послуг, спожитих економічними
суб’єктами: ВВП=СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ.
Споживчі видатки(СВ) - витрати на споживання всіх суб’єктів приватного
сектору національної економіки.
 7

Валові приватні інвестиції(ВІ) - охоплюють внутрішні інвестиційні

витрати економічних суб’єктів, що фінансуються приватними компаніями:
ВІ=ЧІ+А.
Чисті приватні інвестиції(ЧІ) - це показник чистого приросту обсягу
нагромадженого капіталу.
Амортизаційні витрати(А) - це відновлювальні інвестиції.
Державні закупівлі(ДЗ) охоплюють усі державні витрати (уряду, місцевих
органів влади) як на закупівлю споживчих, так і інвестиційних товарів:
ДЗ=ДС+ДІ.
Державне споживання(ДС) - кінцеві споживчі витрати сектору загального
державного управління на закупівлю споживчих товарів та послуг.
Державне інвестування(ДІ) - інвестиційні витрати сектору загального
державного управління.
Державні витрати(ДВ) - витрати бюджету: ДВ=ДЗ+Т+ВДБ.
Трансфертні платежі(T) - видатки державного бюджету, спрямовані на
виплату внутрішніх поточних трансфертів на соціальні цілі.
Видатки з обслуговування державного боргу(ВДБ) - це процентні платежі
за використання позик, отриманих урядом країни.
Чистий експорт товарів та послуг(ЧЕ) - розраховується як різниця між
експортом та імпортом товарів та послуг: ЧЕ=Е(експорт)-ІМ(імпорт).
3. Розподільчий метод - ВВП обчислюється як сума внутрішніх
первинних доходів, створених суб’єктами економіки країни за рік:
ВВП=ЗП+ВКП+ЗД+НС-С.
Оплата праці найманих працівників(ЗП) - включає суму нарахованої
заробітної плати усіма економічними суб’єктами.
Загальні прибуткові доходи від капіталу(ЗПД) - сума валового прибутку
корпорацій(ВКП) та змішаного доходу(ЗД): ЗДП=ВКП+ЗД.
Валовий прибуток(ВП) - це прибуток підприємств, отриманий в результаті
процесу виробництва.
 8

Змішаний дохід(ЗД) - це дохід некорпоративних підприємств, де їх члени

можуть здійснювати неоплачувані трудові витрати.
Чисті податки на виробництво та імпорт(ЧПВ) – різниця між
неприбутковими податками на виробництво та імпорт(НП) та наданими
субсидіями(С). ЧПВ=НП-С.
Неприбуткові податки на виробництво та імпорт(НП) - сукупні податкові
надходження до державного чи місцевих бюджетів, що стягуються при
виробництві, споживанні та імпорту товарів та послуг.

Субсидії(С) - це відшкодування з державного чи місцевих бюджетів

підприємствам для покриття їх поточних збитків, поліпшення фінансового
становища.

2.2. Види внутрішнього валового продукту

ВВП, обчислений у постійних цінах, називають реальним ВВП. Саме цей

показник дає змогу оцінювати зміни у фізичному обсязі продукції, а отже, й
стан справ в економіці країни.

ВВП, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним

ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених
товарів і послуг, так і рівень цін.

Між високим і низьким рівнем безробіття є такий рівень, який називають

природною нормою безробіття. За природної норми безробіття темп інфляції
залишається практично сталим. ВВП, що відповідає природній нормі
безробіття, називають природним(потенційним) ВВП.

Фактичний ВВП – ВВП, при неповній зайнятості, який відображає

реалізовані можливості економіки.
 9

РОЗДІЛ 3
ІНШІ ПОКАЗНИКИ ОБСЯГУ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1. Валовий і чистий національний продукт та чистий внутрішній

продукт

Валовий національний продукт(ВНП) - це ринкова вартість кінцевої

продукції, що вироблена резидентами даної країни, незалежно від географії їх
діяльності. До ВНП включається вартість продукції, що виробляється як у самій
країні, так і за її кордонами, за рахунок використання факторів, які належать
даній країні. Для розрахунку ВНП використовується декілька способів, найбільш
простим із яких є метод урахування продукції, створеної резидентами даної
країни за кордоном, і відрахування тієї її частини, яка створювалася іноземцями
на території даної країни: ВНП = ВВП + продукція резидентів, що перебувають
за межами даної країни – продукція, створена в країні секторами нерезидентів.
Більш точним показником обсягу виробництва продуктів для споживання
і накопичення капіталу є показник чистого внутрішнього продукту(ЧВП). ЧВП
являє собою ВВП, зменшений на суму амортизації, або на величину споживання
основного капіталу: ЧВП=ВВП-А.
Відповідним чином може бути розрахований і показник чистого
національного продукту (ЧНП), якщо в основу розрахунків закласти показник
ВНП, а саме: ЧНП = ВНП – А.

3.2. Національний, особистий та безподатковий дохід

У системі національних рахунків особливу значущість має національний

дохід(НД). НД - це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів,
що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси
використовуються: НД=ВНП-А-Непрямі податки.
 10

НД можна також прямо одержати додаванням усіх факторних доходів

резидентів - заробітної плати, ренти, процента та прибутку.
У вітчизняній практиці НД поділяли на фонд споживання і фонд
нагромадження.
Фонд споживання - це та частина НД, яка забезпечувала задоволення
матеріальних і культурних потреб людей і суспільства загалом.
Фонд нагромадження – це та частина НД, яка забезпечувала розвиток
виробництва.
НД отримують:
1. Держава у формі податків;
2. Фірми у формі нерозподіленого прибутку амортизації;
3. Домогосподарства у формі безподаткового доходу.

Особистий дохід – це дохід, одержаний домогосподарствами. Суттєвою

різницею між національним та особистим доходом є те, що частина заробленого
доходу фактично не потрапляють у сім’ї, тобто не є отриманим доходом. У той
же час, частина особистого доходу, який потрапляє в домогосподарства не є
результатом праці, тобто є незаробленим доходом.
ОС=ЗП-відрахування від ЗП до страхових фондів + рента + чистий
відсоток + дивіденди + ЗД + чисті соціальні трансфери зовнішні.
Безподатковий дохід(БД) – дохід, що залишається у розпорядженні
домогосподарств після сплати особистих податків(ОП) державі: БД=ОД-ОП.
БД включає первинні доходи домогосподарств( заробітна плата, рента,
відсотки) та вторинні( пенсії, стипендії).
 11

ВИСНОВКИ

Система національних рахунків – це сукупність взаємопов’язаних

показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу загальних
результатів економічної діяльності на рівні національної економіки. Така форма
подання результатів діяльності економічних суб’єктів дає кількісну й
упорядковану інформацію про економічні операції, пов’язані із виробництвом,
розподілом, перерозподілом і використанням національного доходу, а також про
всі економічні активи й пасиви, що формують національне багатство.
В якості узагальнюючих, застосовують наступні показники: валовий
внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий
національний продукт (ЧНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний
дохід (НД), особистий дохід (ОД), безподатковий дохід (БД). Відображаючи
складну органічну систему господарювання, вони перебувають у тісному
взаємозв’язку та взаємозалежності, зазнають впливу самих різноманітних
чинників і суттєво впливають на всі сторони економічного життя суспільства.
Показники СНР використовуються в більшості країн світу та розглядаються
міжнародними статистичними організаціями як стандарти та умови для
порівняльного аналізу динаміки економіки різних країн. Розрахунки
макроекономічних показників дозволяють суспільству свідомо і об’єктивно
оцінити обсяг створеного суспільного продукту в кожній країні, виявити
фактори його зростання, а також результативність проведення економічної
політики держави, спрямованої на поліпшення функціонування національної
економіки в цілому.
 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Панчишин С. М., Островерх П. І., Грабинська І. В., Буняк В. Б., Косарчин

М. В., Крупка І. В., Михайлишин Р. В., Михайляк Г. В., Моряк Т. П.,
Стасишин А. В. Аналітична економіка: Макроекономіка і мікроекономіка:
підручник. / ред. С. Панчишина, П. Островерха. Львів: Апріорі, 2017. 236-
237, 244-245с.
2. Пилипенко Г. М. Макроекономіка. Дніпро: НГУ, 2009. 23-24, 28-29с.
3. Макроекономіка. Київ: МАУП, 2004. 16-17с.
4. Макроекономіка: базовий електронний текст лекцій. Київ: КНЕУ, 2017. 16,
22-26с.