1. Рівні економічної системи: особливості та взаємозв’язок.

Суперечність між матеріальними потребами та економічними

ресурсами. Об’єкт і предмет макроекономіки. Функції
макроекономіки.
Рівні економічної системи:
1)Мікроекономічний рівень (окремі господарюючі суб’єкти)
2)Мезоекономічний (галузевий і регіональний)
3)Макроекономічний (національна економіка)
4)Мегаекономічний (світова економіка)
Взаємозв’язок між рівнями економічної системи полягає в тому, що вони
взаємодіють між собою і впливають один на одного.
Об’єкт макроекономіки: національна економіка.
Предмет макроекономіки: поведінка макроекономічних суб’єктів на рівні
економіки як єдиного цілого.
Суперечність між матеріальними потребами та економічними ресурсами
полягає в тому, що потреби людей безмежні, а ресурси обмежені. Ця
суперечність є джерелом економічних проблем, які виникають через те, що
не всі потреби людей можуть бути задоволені.
Функції макроекономіки:
1) Гносеологічна (пізнання економічних явищ, створення теоретичних
моделей)
2) Практична (розробка практичних рекомендацій на основі економічного
аналізу)
3) Прогностична (оцінка економічної кон’юнктури)
4) Світоглядна
2. Методологія та методи макроекономічних досліджень.
Макроекономічне моделювання: типологія, принципи, параметри.
Методологія макроекономіки ґрунтується на системі найбільш загальних
принципів, методів та способів пізнання економічних систем.
Методи макроекономічних досліджень:
 Абстрагування – виділенні суттєвих ознак макроекономічних процесів
та відкиданні несуттєвих.
 Узагальнення – об’єднанні однорідних макроекономічних явищ в класи
чи групи.
  Аналіз та синтез – розчленуванні макроекономічних процесів на
складові частини та їхньому об’єднанні в єдине ціле.
 Агрегування – об’єднанні однорідних макроекономічних об’єктів в
один цілий.
 Моделювання – створенні математичних моделей макроекономічних
процесів.
Принципи:
Рівноважності. Випливає із припущення про те, що взаємопов’язаним ринкам
благ, грошей і цінних паперів та ринку праці природно властива рівновага.
Нерівноважності. Виходить із передумови, що рівновага всіх
взаємопов’язаних ринків в умовах існування монополій не є природною
рисою ринкових економічних систем.
Макроекономічне моделювання – це метод дослідження макроекономічних
процесів за допомогою математичних моделей.
Макроекономічні моделі можна класифікувати за різними критеріями:
За ступенем абстракції: теоретичні та емпіричні.
За сферою застосування: мікроекономічні та макроекономічні.
За ступенем складності: прості та складні.

3. Зміст економічного кругообігу та його об’єкти. Модель

макроекономічного кругообігу в закритій приватній економіці:
проста і ускладнена моделі.
Економічний кругообіг – це процес руху ресурсів, товарів і послуг між
економічними агентами в економіці.
Основні об’єкти:
 Сектор домогосподарств
 Підприємницький сектор
 Державний сектор
 Сектор «закордон»
Проста модель кругообороту ресурсів, товарів і послуг та доходів виходить із
взаємовідносин двох основних приватних агрегованих суб’єктів: сектору
домогосподарств та підприємницького сектору.
Ускладнена модель до двох названих включає посередників.
Передумови простої моделі:
 1) мають місце лише два економічних агенти — домогосподарства і
підприємства (фірми);
2) відсутнє державне втручання в економіку;
3) відсутній економічний звʼязок з іншим світом;
4) економіка є замкненою системою;
5) доходи домогосподарств є витратами підприємств, а доходи
підприємств є витратами домогосподарств;
6) сума доходів обох економічних суб’єктів дорівнює сумі їх витрат.
Закрита економіка з участю держави передбачає доповнення ще одним
суб’єктом – державним сектором.
У закритій приватній економіці виробництво, доходи, споживання, інвестиції
та заощадження взаємопов’язані між собою. Зростання виробництва
призводить до зростання доходів домогосподарств, що стимулює
споживання, інвестиції і заощадження. Зростання споживання призводить до
зростання виробництва. Зростання цін призводить до зменшення реальних
доходів домогосподарств, що призводить до зменшення споживання,
інвестицій і заощаджень.
4. Модель макроекономічного кругообігу в закритій змішаній економіці.
Модель макроекономічного кругообігу у відкритій економіці.
Закрита змішана економіка – це економіка, яка не має
зовнішньоторговельних зв’язків і в якій діє уряд.
Модель макроекономічного кругообігу в закритій змішаній економіці
складається з двох основних частин:
Частина про виробництво – це частина моделі, яка описує взаємозв’язок між
ресурсами, виробництвом і доходами.
Частина про споживання, інвестиції та державні витрати – це частина моделі,
яка описує взаємозв’язок між доходами, споживанням, інвестиціями та
державними витратами.
У закритій змішаній економіці виробництво товарів і послуг здійснюється
підприємствами. Для виробництва товарів і послуг підприємства
використовують ресурси, такі як трудові ресурси, земля, капітал і
підприємницька здатність.
Підприємства отримують доходи від продажу товарів і послуг. Ці доходи
поділяються на заробітну плату, прибуток і ренту.
Основні відмінності між моделлю макроекономічного кругообігу у відкритій
економіці та моделлю макроекономічного кругообігу в закритій економіці
полягають у тому, що:
У відкритій економіці існує зовнішній сектор, який включає в себе експорт і
імпорт.
Відповідно, в моделі макроекономічного кругообігу у відкритій економіці
розглядаються взаємозв’язки між макроекономічними змінними та зовнішнім
сектором.

5. ВВП: економічний зміст та методи розрахунку.

ВВП – ринкова вартість продукції кінцевого виробництва, яка виробляється
всіма резидентами та не резидентами на економічній території країни
протягом певного періоду(рік).
Методи вимірювання ВВП:
1) Виробничий
Y=(ВаловийВипуск-ПроміжнеСпоживання)+(Тпр.-Субсидіїпр)
Тпр=ПДВ+Акцизи+Мито
2) Кінцевого використання (за сукупними витратами)
Y=C+I+G+Nx
3) Розподільчий (за сукупними доходами)
Y=Wage+ВаловийКорпоративнийПрибуток+ЗмішанийДохід+(Тв,імп+Суб
в,імп)
ВКП=Тprofit+PR(н)+Д+А
6. Похідні від ВВП макроекономічні показники: економічний зміст та
вимірювання.
Похідними від ВВП є такі показники як Валовий національний дохід ВНД та
наявний або валовий національний дохід у розпорядженні ВНДР.
ВНД=ВВП+ЧФД
ЧВП=ВВП-А чистий валовий прибуток
ВНД=ВВП+NFI(чисті факторні доходи)
NFI=FIотр-FIспл
ЧНД=ВВП-А
ВННД=ВНД+NTR валовий національний наявний дохід
NTR=TRотр-TRспл
NS=ВННД-ЕС
ЧВД=ВВП-А чистий внутрішній дохід
7. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор та індекс споживчих цін.
Номінальний ВВП – обсяг продукції, який вимірюється в поточних цінах,
тобто в цінах на момент виробництва.
YN=∑ q1∗p1
1-поточний період
YN=∑ qt∗pt
Реальний ВВП – обсяг виробництва продукції, який вимірюється у
порівнянні, співставленні цін, тобто у фактичних цінах того року, що
береться за базу для підрахунку.
Y=∑ q1∗p 0
0-базовий період
Y=∑ qt∗pt −1
Дефлятор ВВП або індекс Пааше – індекс цін, який показує у скільки разів
змінилися ціни в поточному періоді порівняно з попереднім.
N
Y
deflY= = I Pp
Y

Індекс споживчих цін або індекс Ласпейреса - індекс цін, який показує зміни
у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для
невиробничого споживання.
L
I p=
∑ q 0∗p1
=ІСЦ
∑ q 0∗p0
Відмінності ІСЦ та дефлятора:
1) дефлятор відображає зміну цін на всю вироблену продукцію, яка
входить до ВВП.
2) ІСЦ відображає зміну цін на продукцію лише споживчого призначення.
3) Дефлятор враховує зміну цін внутрішнього виробництва, а ІСЦ зміну
як на вітчизняну, так і на імпортну продукцію.
4) ІСЦ обчислюємо для незмінного набору продукції, а дефлятор
спирається на змінний набір продукції.
8. Система національних рахунків (СНР) як міжнародний стандарт
макроекономічного рахівництва.
СНР – особлива національна методологія обліку прийнята міжнародними
організаціями, застосовується у переважній більшості країн світу, яка дає
можливість визначити основні показники розвитку окремих національних
економік та зробити їх порівняння.
Принципи СНР:
1) Продуктивністю є будь-яка діяльність, яка приносить дохід для
суб’єкта.
2) Рівність доходів.
3) Облік операцій здійснюється за допомогою рахунків.
4) Використовує свій категоріальний апарат.
Сектори:
1) Підприємницький сектор (нефінансові корпорації)
2) Фінансові корпорації
3) Державні установи (установи загального державного управління)
4) Домашні господарства
5) Громадські та політичні організації (некомерційні організації)
6) Зовнішньоекономічний чистий експорт

9. Сукупний попит: зміст, цінові та нецінові фактори. Крива AD.

Сукупний попит (AD) – загальний обсяг вітчизняних товарів та послуг, які
готові купити всі суб’єкти економіки з метою задоволення своїх потреб при
певному рівні внутрішніх цін.
AD=C+I+G+Nx
Цінові фактори:
Головний фактор – загальний рівень цін, залежність сукупного попиту від цін
є оберненою.
P
P1↓

AD
P2
Y1→Y2 Y-ВВП кількість продукції
Обернений зв’язок між Р та AD пояснюється за допомогою ефектів.
Ефект багатства
Якщо зростає загальний рівень цін в економіці, то суб’єкти в економіці
відчувають себе біднішими, їх заощадження зменшуються порівняно із
цінами, тому вони можуть придбати меншу кількість продуктів.
Ефект процентної ставки
При зростанні загального рівня цін купівля-продаж продукції вимагає
більшої кількості грошей, збільшується попит на гроші, а при не зміні
пропозиції грошей відсоткова ставка збільшується.
Ефект імпортних закупок
Якщо загальний рівень цін зросте, то за умови незмінності цін на світовому
ринку попит на вітчизняну продукцію буде меншим за попит на імпортну
продукцію.
Нецінові фактори:
-зміна в обсязі грошової маси
-зміна всіх компонентів сукупного попиту (споживчий попит, інвестиційний
попит, попит держави, попит іноземців)
Р
Зміна попиту
Вправо – більше
AD1
Вліво - менше
AD
AD2
Y

10. Сукупна пропозиція: зміст, цінові та нецінові фактори. Крива. AS.

Сукупна пропозиція (AS) – загальний обсяг вітчизняних товарів та посліг,
вироблених всіма резидентами та не резидентами та запропонованих ними на
економічній території країни протягом року.
Цінові фактори:
Головний фактор – загальний рівень цін - прямий зв’язок.
Р 1. Кейнсіанський відрізок (горизонтальний)
AS
2. Проміжний відрізок
3. Класичний відрізок (вертикальний)
1. криза
P 2. пожвавлення
3. підйом
 Y1 Y2 Y

Нецінові фактори:
-ціни на виробничі ресурси
-рівень технологій
-рівень суспільної продуктивності праці
-державна політика щодо оподаткування та кредитування
(стимулююча/стримуюча)
Р AS2 AS
AS1

11. Модель AD-AS як вияв взаємодії сукупного попиту та сукупної

пропозиції. Три варіанти макрорівноваги.
Макроекономічна рівновага:
Сукупний попит=сукупна пропозиція
Сукупні доходи=сукупні витрати
Рівновага на товарному ринку
AD AS
P

Y
12. Довгострокова та короткострокова макроекономічна рівновага.
Ефект храповика.
КОРОТКОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД це період, протягом якого ціни на фактори
виробництва (насамперед номінальна заробітна плата) залишаються
незмінними навіть за умови зміни загального рівня цін.
Ціни і зарплата є негнучкими, тобто їхня реакція на збурення в економіці є
недостатньою для відновлення повної зайнятості

P
SRAS

Y
ДОВГОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД це період, коли ціни на фактори виробництва
(в т.ч. номінальна заробітна прата) реагують досить відчутно на зміни рівня
цін.
Ціни на фактори виробництва є досить гнучкими і реагують на економічні
збурення настільки, наскільки це потрібно для відновлення повної зайнятості

AD LRAS AS
P

Yp Y
Yp – обсяг продукції, який економіка може виробити за умови повного
використання всіх наявних в суспільстві ресурсів

P AS
AD2
 AD1
E3 E2
Р2
Р1 E1

Y3 Y1 Y2=Yp Y
Ефект храповика пояснює, чому зростання цін у короткостроковій
перспективі може призвести до їх подальшого зростання в довгостроковій
перспективі. Це відбувається тому, що зростання цін може призвести до
зростання витрат виробництва, що, в свою чергу, може призвести до
подальшого зростання цін.

13. Споживання та заощадження в моделі макрорівноваги.

Споживання і заощадження як функції доходу.
Споживання домогосподарств – здійснення ними витрат на придбання
товарів поточного та довгострокового користування та послуг, які залежать
від рівня їх доходу.
Трудові доходи:
-зарплати
-прибутки підприємств
Доходи від власності:
-дивіденди
-процент
-рента
Фактори, які впливають на доходи:
1)Y-доходи (Y-T) – дохід після оподаткування
C=F(Y)
C=F(Y-T)
2)гранична схильність до споживання (с’) – коефіцієнт, який показує
наскільки зміниться споживання при зміні доходу на одну одиницю.
∆C
c`= ∆ Y

C=Ca+c`(Y-T)
Кейнсіанський хрест
Заощадження домогосподарств – це та частина доходу господарств, яка не
використовується на поточне споживання.
Причини заощаджень:
-бажання захистити себе від непередбачуваних обставин
-фінансування майбутніх дороговартісних покупок
-інвестиційні операції
Форми заощаджень:
-готівка
-депозити
-цінні папери
Фактори, які впливають:
1) (Y-T)
S=F(Y)
S=F(Y-T)
2) Гранична схильність до заощаджень s`
∆S
s`= ∆ Y

S=-Ca+s`(Y-T)

Y-T=C+S c`+s`=1

Y=C+S+T c`=1 s`=0

c`=0.7 s`=0.3
Інші фактори, що впливають на C та S:
1) рівень багатства баг↑=> C↑,S↑
2) загальний рівень цін P↑=> C↓,S↓
3) рівень оподаткування в суспільстві T↑=> C↓,S↓
4) рівень заборгованості Debt↑=> C↓,S↓
5) очікування π - темп інфляції π↑=> C↑, S↓
14. Кейнсіанська функція споживання.
Кейнсіанська функція споживання — це модель споживання, згідно з якою
обсяг споживання головною мірою залежить від поточного
використовуваного доходу, а середня схильність до споживання зі
зростанням доходу знижується.
Кейнсіанська функція споживання стверджує, що споживання
домогосподарств залежить від їх наявного доходу. При цьому, чим вищий
наявний дохід, тим вище споживання.
Кейнсіанська функція споживання може бути представлена на графіку як
лінія, яка має позитивний нахил. Ця лінія називається кривою споживання.
Крива споживання має позитивний нахил, оскільки споживання
домогосподарств зростає зі зростанням наявного доходу. Це відбувається
тому, що із зростанням доходу домогосподарства мають більше грошей, які
вони можуть витратити.
15. Функції споживання з урахуванням чинника часу.
Теорія Саймона Кузнеця
Кузнець стверджував, що на ранніх етапах економічного розвитку схильність
до споживання домогосподарств зазвичай висока. Це відбувається тому, що
домогосподарства зосереджені на задоволення своїх базових потреб, таких як
їжа, одяг та житло.
Однак, у міру розвитку економіки схильність до споживання
домогосподарств зазвичай знижується. Це відбувається тому, що
домогосподарства мають більше доходу, який вони можуть витратити на
небазові потреби, такі як освіта, відпочинок та інвестиції.
Кузнець пояснював це тим, що домогосподарства стають більш упевненими
у своєму майбутньому доході. Вони можуть дозволити собі накопичувати
більше грошей, оскільки вони знають, що зможуть їх використовувати в
майбутньому.
Теорія Ірвінга Фішера
Фішер стверджував, що домогосподарства адаптують своє споживання до
інфляції. Вони збільшують споживання, якщо інфляція зростає, і зменшують
споживання, якщо інфляція знижується.
Фішер пояснював це тим, що домогосподарства прагнуть зберегти свою
реальну купівельну спроможність. Якщо інфляція зростає, то вартість грошей
знижується. Це означає, що домогосподарства повинні витрачати більше
грошей, щоб купити ті ж товари та послуги, що й раніше.
Гіпотеза життєвого циклу Франко Модильяні
Модильяні стверджував, що домогосподарства прагнуть згладити свій рівень
споживання протягом усього свого життя. Вони заощаджують гроші в
молодому віці, коли їхній дохід високий, і витрачають гроші в старості, коли
їхній дохід низький.
C=c`Y+αW
Теорія перманентного доходу Мілтона Фрідмена
Фрідмен стверджував, що домогосподарства споживають не свій наявний
дохід, а свій очікуваний перманентний дохід. Перманентний дохід - це дохід,
на отримання якого домогосподарство розраховує упродовж тривалого
періоду, враховуючи свій вік, освіту та існуючу модель споживання.
Фрідмен пояснював це тим, що домогосподарства прагнуть стабілізувати свій
рівень споживання. Вони споживають більше, якщо їхній очікуваний
перманентний дохід зростає, і споживають менше, якщо їхній очікуваний
перманентний дохід знижується.
Y=YP+YV
C=c`YP

16. Сутність інвестицій та їх значення для економіки. Інвестиції та

заощадження.
Інвестиції:
- це вкладення у капітал
- витрати на виробництво і нагромадження капітальних благ
- витрати на відновлення зношеного основного капіталу та збільшення
основного капіталу.
В СНР 3 види інвестиції:
 1) інвестиції фірм в основний капітал
капіталовкладення
2) інвестиції у житлове будівництво
3) інвестиції у запаси
A=dK – амортизація
d – норма амортизації
K – вартість об’єктів основного капіталу
It=INt+At=INt+dK
INt=Kt= It-dKt=I-A
Вагомим джерелом інвестицій є заощадження

Заощадження як джерело інвестицій

i S(id)
i – реальні ставки

ie iN – номінальні ставки

I(iK)

I=S I,S
Фактори інвестиції:
1) очікуваний прибуток
2) загальний рівень попиту на даний продукт
3) ставка відсотку за кредит
4) ціна на даний продукт
5) стабільність податкової системи і доцільність податкових ставок
Фактори мінливості інвестиції:
1) тривалість строку служби інвестиційних товарів
2) нерегулярність інновацій
3) мінливість поточних прибутків
4) мінливість очікувань
17. Автономні інвестиції. Кейнсіанська та неокласична моделі
автономних інвестицій.
Автономні інвестиції (Ia)– інвестиції, які не залежать від обсягу доходу, а
здійснюються підприємцем з метою поліпшення свого становища на ринку.
Кейнсіанська функція
Умови:
1) Інвестори орієнтуються не на валовий, а на чистий прибуток від
інвестування.
2) Оскільки інвестиції приносять результат не в тому періоді, в якому
вони здійснюються, то інвестор орієнтується на прибуток, який
очікується отримати протягом всього строку служби основного
капіталу.
3) Об’єкт інвестування називається капітальним майном.
Мета інвестування – отримання більших прибутків.
Вигоди від інвестування – дисконтована вартість очікуваних прибутків.
Інвестиційні витрати (К) – вартість капітального майна.
Гранична ефективність капіталу (R*) – ставка відсотку, яка вріноважує
дисконтовану (теперішню) вартість прибутків, які очікується отримати від
використання капітального майна з вартістю капітального майна.
n
PRt
It=K=∑ ¿ ¿ ¿ ¿
t =1

PR-очікуваний прибуток
t-роки, протягом яких має реалізуватись інвестиційний проєкт
Фактори впливу на інвестиції:
1) Гранична ефективність капіталу
2) Ринкова ставка відсотку (і)
і’- гранична схильність до інвестування
18. Мультиплікатор інвестицій. Рецесійний та інфляційний розриви.
Мультиплікатор витрат (інвестицій) показує на скільки впливають інвестиції
на обсяг ВВП.
→ мультиплікативний ефект
Мультиплікатор інвестицій – показує у скільки разів збільшення однієї
(екзогенної) величини (∆ I a) призведе до збільшення іншої (ендогенної)
величини (∆ Y ).
∆Y
m I= a
∆I
простий мультиплікатор витрат – показує на скільки одиниць змінюється
залежна величина (Y) в наслідок зміни незалежної величини (І) на одиницю.
1 1
m¿ 1−c = S

∆ Y =m∗∆ I

Висновок: приріст автономних інвестицій на 1 одиницю.

Якщо економіка в умовах недовикористання ресурсів (криза, U`)
→I ↑ під дією мультиплікатора
→E ↑, Y ↑
Якщо економіка в умовах повної зайнятості
→мультиплікативний ефект
→Р↑ при Y ↑=const
Макрорівновага досягається в умовах повної і неповної зайнятості
Залежить від співвідношення між запланованими сукупними витратами (Ез) і
сукупними витратами необхідними для виробництва потенційного ВВП.
AD=Ез=C+I+G+Nx
В умовах спрощеної економіки
Y=Ез=С+І
Макрорівновага→ заплановані сукупні витрати=потенційний ВВП
Рецесійний розрив (∆ E r) – це така величина приросту запланованих
автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити
зростання фактичного ВВП до потенційного рівня.

Y=E
AD(E)
Eзапл2
∆ Er
Eзапл1

Y1 Yp Y
Ез<Yp YF<Yp
При Р= const:
 Yp−Y
∆ E r=
me

З урахуванням зміни цін P↑→infl:

(Yp−Y )P
∆ E r=
me

Інфляційний розрив (∆ E і) – це скорочення автономних витрат, яке на

мультиплікативній основі здатне зменшити рівноважний ВВП до
потенційного рівня лише за рахунок ↓Р, тобто номінально.

Y=E
AD(E)
Eзапл2
∆ Eі
Eзапл1

YР YN Y
N
Ез>Yp Y >Yp
Yp(P−1)
∆ E i=
me

19. Індуційовані інвестиції. Модель акселератора.

Індуційовані інвестиції – це змінні (витрати), які змінюються залежно від
зміни незалежної величини.
Іінд=F(∆ Y )
Принцип акселерації:
Будь-яке очікуване зростання сукупного доходу передбачає відповідне
зростання основного капіталу.
b-коефіцієнт акселерації. показує у скільки разів зростуть нові інвестиції в
результаті зростання обсягів виробництва на одну одиницю.
Іінд=b(Yt-Yt-1)+dKt
∆I
b= ∆ Y

(Yt-Yt-1) - приріст ВВП за період t

b(Yt-Yt-1) – чисті інвестиції
dKt – відновлювані інвестиції (амортизація)
 при d=0
Іtінд=b(Yt-Yt-1)

20. Національний ринок та його структура. Модель загальної

рівноваги Леона Вальраса. Сучасна неокласична модель загальної
рівноваги.
Національний ринок
Ринок благ ринок робочої сили фінансовий ринок

-ринок ресурсів -ринок грошей

-ринок науково-технічних -ринок валюти
розробок та інформації
-ринок цінних паперів
-споживчий ринок

Модель Вальраса передбачає, що в економіці існує багато ринків, на яких

торгуються різні товари та послуги. На кожному ринку є продавці, які
пропонують товар або послугу, і покупці, які вимагають її.
Закон Вальраса стверджує, що в рівновазі сума попиту на всіх ринках
дорівнює сумі пропозиції на всіх ринках. Це означає, що всі товари та
послуги, які виробляються в економіці, знаходять покупців.
Умови неокласичної моделі загальної рівноваги:
1) Рівновага формується в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарів,
грошей і фінансового ринку.
2) Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів
3) На ресурсному, товарному і фінансовому ринках формуються рівноважні
ціни
4) Ринок грошей відіграє пасивну роль у формуванні загальної рівноваги
21. Модель Дж. М. Кейнса (”витрати-випуск”) і модель ”ін’єкції-
вилучення” у поясненні загальної рівноваги.
S+T+Im=I+G+Ex
Головне в моделі – пояснення як вилучення у формі заощаджень
компенсуються ін’єкціями у формі інвестицій.
Ін’єкція – будь-яке доповнення до споживчих витрат на купівлю продукції
виробленою всередині країни. (інвестиції, державні закупівлі, експорт)
Вилучення – будь-яке витрачання доходу не для купівлі виробленої в країні
кінцевої продукції. (заощадження, податки, імпорт)
Рівновага в економіці залежить від співвідношення ін’єкцій і вилучень.
S,I S=S(Y)
I= І

Y1 Y0 Y2 Y
-С

S=I`+I
I` - незаплановані інвестиції
Y=C+I
C=Co+c`Y
Y=Co+c`Y+Io
Io=I
Co+Io=A
Y=A+c`Y
1
Y= 1−c A

m ∆Y 1
= - мультиплікатор витрат
∆ AD 1−c

Y=mcA
22. Модель IS.
Умови моделі:
1) Є продовженням моделі «кейнсіанського хреста», але в ній врахована
більша кількість i, Y
2) У моделі відображено взаємозв’язок двох ринків: фінансового і
товарного.
Функція IS – це сукупність точок, кожна з яких є поєднанням i та Y, що
забезпечує рівновагу на двох ринках.
Y=AD=C+I+G
C=Ca+c`*(Y-T)
C=Ca+c`*(1-t)
I=Ia-b*i
G=Ga
T=Y*t
∆I
b= ∆ i

A=Ca+Ia+Ga – автономні витрати

Рівняння функції IS:
1
Y= 1−c ( 1−t ) ( A−b∗i )=α ( A−bi )

α-витратний мультиплікатор з урахуванням ставки податку на доходи t

b-коефіцієнт еластичності інвестицій за ставкою відсотка
i-ставка відсотка
 1
∆Y = ∗( A−b ∆i)
1−c (1−t)

Зміщення IS:

23. Грошова маса: зміст та структура.

Гроші – сукупність фінансових активів, які використовуються для
проведення розрахунків при здійсненні різноманітних операцій.
Ліквідність – здатність фінансового активу перетворюватись у платіжний
засіб якнайшвидше і без суттєвої втрати своєї номінальної вартості.
Грошові агрегати - це особливе поєднання ліквідних фінансових активів, які
є вимірниками обсягу та структури грошової маси.
За класифікацією НБУ, 1993:
М0 = готівка
М0 = cash
М1 = М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті (поточні та
чекові депозити)
М1 = М0 + ЧД + ДЗ

М2 = М1 + строкові кошти в національній валюті + валютні кошти (ощадні та

короткострокові депозити)
М2 = М1 + ОД + НКД
М3 = М2 + кошти клієнтів у довірчому управлінні + цінні папери власного
боргу банку (великі довгострокові рахунки).
М3 = М2 + ВДД
24. Пропозиція грошей. Грошовий мультиплікатор.
Грошова пропозиція (MS) – це сукупність грошових активів, які
використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.
MS = cash + D
MS = f ( H, cr, rr)
cr +1
MS = rr +cr H

cr - коефіцієнт депонування
rr – коефіцієнт резервування
Грошова база (Н) – та частина пропозиції грошей, яка створюється
Центральним банком і забезпечується його активами у формах:
-золотовалютних резервів
-цінних паперів
-кредитів, що надаються центральним банком
H=cash+BR
BR-банківські резерви, тобто та частина банківських грошей, яка не
використовується для здійснення активних операцій.
BR=LR+ER
BR=Rmin+B
Обов’язкові резерви (Rmin) – мінімальна сума резервів, які зобов’язаний
тримати кожен банк.
Rmin=R`*D
R`↑-MS↑
В – надлишкові резерви величину яких банки встановлюють самостійно.
Грошовий мультиплікатор/мультиплікатор грошової бази:
cr +1
mm = rr +cr

cash
cr= D
 BR
rr= D

Грошовий мультиплікатор показує на скільки одиниць змінюється

пропозиція грошей у разі зміни грошової бази на одиницю.
S
∆ M =mm∗∆ H

25. Попит на гроші: неокласична та кейнсіанська теорії.

Попит на гроші – це запас грошових активів, якими бажають володіти
економічні суб’єкти в кожен даний період часу.
Неокласичне пояснення:
-монетаризм
-кількісна теорія грошей
Монетаристське пояснення попиту на гроші:
M*V=P*Q
M*V=P*Y
1
MD= v PY

1
v
– коефіцієнт пропорційності

Пояснення попиту на гроші за кількісною теорією грошей:

MD=k*P*Y
k – коефіцієнт касових залишків, середня тривалість знаходження грошей у
касі
Кейнсіанське пояснення попиту на гроші
Мотиви:
1) трансакційний – фінансування поточних витрат
2) застережний – фінансування непередбачуваних витрат
3) спекулятивний – мотив до заощаджень, зумовлений прагненням мати
гроші для формування багатства.
1-й висновок Кейнса:
попит на гроші залежить від доходу та ставки відсотку
MD=f(Y,i)
2-й висновок Кейнса:
гроші впливають на реальні величини
Кейнсіанське рівняння попиту на гроші:
D
M
=L(Y , i)
P
D
M
– попит на реальні грошові запаси
P

L – символ Кейнса функції попиту на гроші

інвестиційна пастка

пастка ліквідності

26. Ринок грошей. Механізм рівноваги грошового ринку. Модель LM.

Пояснення взаємодії грошового та фінансового ринку за моделлю IS-LM.
Умови моделі LM:
1) рівновага одночасно досягається на двох ринках – товарному і
грошовому
2) головний чинник і, що впливає на ∆ M Dяк на актив
3) MS змінюється лише внаслідок дій Центрального банку
4) P=const
 E Y=E
2 E2
E1
1

Y1 Y2 Y

MS
i LM
2
i2
2
i1 1 M D2
1
M D1

Y1 Y2 Y M
Виведення рівняння LM:
MD=MS
M
MS= P

MD=kY-hi
k – коефіцієнт чутливості (еластичності) попиту на гроші до рівня зміни
доходу
∆M
k= ∆ Y

h - коефіцієнт чутливості (еластичності) попиту на гроші до рівня зміни

ставки відсотку
∆M
h= ∆i

Звідси LM:
M
=kY −hi
P
1M h
Y= k P + k i
 Зміщення LM
Модель IS-LM
Одночасне досягнення рівноваги на 3-х ринках (товарному, фінансовому,
грошовому)
і IS2 LM1

2
IS1 LM2

1
3

27. Модель ринку праці. Зайнятість і безробіття як макроекономічні

явища.
Ринок праці – це система соціально-економічних відносин між
роботодавцями та найманими працівниками та державою з приводу купівлі-
продажу послуг праці.
Суб’єкти ринку праці – продавці робочої сили та її покупці.
Об’єкти купівлі-продажу на ринку праці – робоча сила.
Все населення
Інституційне населення – Неінституційне населення -
особи, які не досягли працездатного віку/ економічно активне/неактивне
вибули зі складу робочої сили
Працездатний вік:
Україна – 16-60
МОП – 15-70
Економічно активне – зайняті працівники та безробітні.
Employed (мають прибуткове заняття, мають роботу, але тимчасово не
працюють, працюють неповний робочий день/самозайняті)
Unemployed (не мають прибуткового заняття, протягом останніх 4 тижнів
шукали роботу як найманий працівник/власник бізнесу, протягом останніх 2
тижнів готові приступити до роботи)
Економічно неактивне – не працюють та не шукають роботу.
Безробіття – стан на ринку, коли пропозиція праці перевищує попит на неї.
^ = F 100 %
U
R

^ = F 100 %
U
L+ F

R – працездатне економічно активне населення

L – чисельність зайнятих
F – чисельність безробітних
^ – рівень безробіття
U

28. Чинники попиту і пропозиції на працю.

Чинники попиту на працю
Попит на працю - це кількість робочої сили, яку підприємства хочуть
найняти за певною ціною.
Основними факторами попиту на працю є:
1) Валовий внутрішній продукт (ВВП). Чим вищий ВВП, тим більша
потреба в робочій силі для виробництва товарів і послуг.
2) Технічний прогрес. Технічний прогрес може призвести до збільшення
попиту на працю, якщо він вимагає нових навичок і знань. Або ж він
може призвести до зниження попиту на працю, якщо він автоматизує
певні завдання.
3) Ціна праці. Чим нижча ціна праці, тим більшу кількість робочої сили
можуть найняти підприємства за певні витрати.
 4) Сподівання щодо майбутнього. Якщо підприємства очікують зростання
попиту на свої товари та послуги в майбутньому, вони можуть
збільшити попит на працю в даний час.
Чинники пропозиції на працю
Пропозиція на працю - це кількість робочої сили, яку працівники готові
надати за певною ціною.
Основними факторами пропозиції на працю є:
1) Чисельність населення. Чим більше населення, тим більша кількість
робочої сили може бути запропонована.
2) Ставлення до праці. Якщо люди вважають працю важливою та цінною,
вони більш схильні пропонувати свою робочу силу.
3) Рівень освіти та підготовки. Люди з вищим рівнем освіти та підготовки
мають більшу цінність на ринку праці та більш схильні пропонувати
свою робочу силу.
4) Заробітна плата. Чим вища заробітна плата, тим більша кількість
робочої сили буде запропонована.
29. Неокласична та кейнсіанська модель пояснення функціонування
ринку праці. Умови рівноваги трьох ринків. Модель Хікса-Хансена.
Неокласична модель ринку праці
У неокласичній моделі попит на працю визначається виробничим
потенціалом економіки. Пропозиція на працю визначається чисельністю
населення і ставленням до праці. Рівноважна заробітна плата встановлюється
на рівні, який забезпечує повну зайнятість.
Кейнсіанська модель ринку праці
У кейнсіанській моделі попит на працю визначається не лише виробничим
потенціалом економіки, але й іншими факторами. Пропозиція на працю
визначається тими ж факторами, що і в неокласичній моделі. Рівноважна
заробітна плата може бути нижчою, ніж рівень, який забезпечує повну
зайнятість.
Умови рівноваги трьох ринків
Для того щоб економіка перебувала в стані рівноваги, необхідно, щоб
рівноважні ціни на ринках товарів і послуг, праці та грошей були
взаємоузгодженими.
Модель Хікса-Хансена
Модель Хікса-Хансена передбачає, що рівноважна ціна на ринку товарів і
послуг встановлюється на рівні, при якому сукупний попит дорівнює
сукупній пропозиції. Рівноважна ціна на ринку грошей встановлюється на
рівні, при якому грошова маса дорівнює грошовій масі, яка вимагається для
здійснення всіх економічних операцій.
Коротко:
У неокласичній моделі ринку праці рівноважна заробітна плата забезпечує
повну зайнятість.
У кейнсіанській моделі ринку праці рівноважна заробітна плата може бути
нижчою, ніж рівень, який забезпечує повну зайнятість.
Для того щоб економіка перебувала в стані рівноваги, необхідно, щоб
рівноважні ціни на ринках товарів і послуг, праці та грошей були
взаємоузгодженими.
Модель Хікса-Хансена використовується для аналізу взаємозв'язку між
ринком товарів і послуг та ринком грошей.

30. Макроекономічна рівновага та економічні коливання.

Промислові цикли та їх фази.
Макроекономічна рівновага – ситуація коли AD=AS або сукупні
доходи=сукупні витрати.
Циклічність економічного розвитку – є формою порушення і відновлення
макрорівноваги.
Фактори порушення рівноваги:
1) циклічність
2) інфляція
3) безробіття
∆ Y =∆ C +∆ I

Показники циклічності:
1) ВВП та обсяги промислового виробництва
2) особисті доходи
3) роздрібний товарообіг
4) безробіття
5) прибутки корпорацій
6) показники інвестиційної діяльності
Промисловий цикл – періодичне проходження чотирьох фаз.

Y
тренд
 t
1 – криза
2 – депресія
3 – пожвавлення
4 – підйом
1 – cпад ВВП, неповне використання ресурсів, зменшення зайнятості –
зростання безробіття, банкрутство підприємств, зменшення цін
2 – припинився спад ВВП, криза банківської системи, низькі ціни
3 – поступове нарощення ВВП, поступове скорочення безробіття, доходи
ростуть і ціни ростуть
4 – коли економіка досягає передкризового стану, починається підйом,
швидко зростає ВВП, зростає зайнятість, безробіття скорочується до
природного рівня, інфляційне зростання цін.
31. Види і причини циклічних коливань. Державне антициклічне
регулювання. 32. Моделі економічних коливань.
Короткі цикли Кітчина - це економічні цикли з характерним періодом 3-4
роки. Кітчин стверджував, що ці цикли викликаються коливаннями
інвестицій в основний капітал, які, в свою чергу, викликаються змінами в
очікуваннях підприємців щодо майбутнього.
Середні цикли Жюгляра - це економічні цикли з характерним періодом 8-11
років. Жюгляр стверджував, що ці цикли викликаються коливаннями
інвестицій в основний капітал, які, в свою чергу, викликаються змінами в
технології.
Будівельні цикли Саймона Кузнеця - це економічні цикли з характерним
періодом 15-20 років. Кузнець стверджував, що ці цикли викликаються
коливаннями інвестицій в будівництво, які, в свою чергу, викликаються
демографічними факторами.
Довгі цикли Кондратьєва - це економічні цикли з характерним періодом 48-
60 років. Кондратьєв стверджував, що ці цикли викликаються коливаннями в
темпах інновацій, які, в свою чергу, викликаються змінами в технології.
ХХ ст. цикл -> економічні коливання(бо держава втручається в економіку)
 Y

t
1 – криза/спад
2 – підйом
Рецесія – це період тривалого спаду економічної активності в економіці.
Рецесія характеризується зниженням ВВП, зростанням безробіття та
падінням цін.
Стагнація - це економічний стан, який характеризується низькими темпами
економічного зростання, високим рівнем безробіття та інфляцією, яка не
досягає 2%.

33. Суть інфляції, її причини та види. Вимірювання інфляції.

Інфляція – стійка тенденція до зростання поточного рівня цін у поточному
періоді.
Дефляція – стійка тенденція до зменшення поточного рівня цін у поточному
періоді.
Інфляція може відбуватися різними темпами:
1) прискорення інфляції
2) дезінфляція
Вимірювання інфляції:
L ∑ q 0∗p1 P ∑ q1∗p 1 I Fp =√ I LP∗I PP
1) за допомогою індексів цін: I p= I p=
∑ q 0∗p0 ∑ q1∗p 0
1I
2) темпи: π= I ∗100 %
0

Види інфляції:
1) за темпами
-повзуча 0-5%
-помірна 0-10%
-галопуюча 10-100%
-гіперінфляція 100-1000% криза банківської системи
 -супергіперінфляція більше 1000% крах банківської системи
2) за причинами виникнення
-інфляція попиту AD=C+I+G+Nx AD↑ AS=const
-інфляція витрат «шок пропозиція» AS↑ AD=const
3) за рівнем очікування
-очікувана
-неочікувана
4) за рівнем прогнозування
-непрогнозована
-прогнозована
5) за ступенем відкритості
-відкрита
-прихована (через тотальний дефіцит продукції)
34. Соціально-економічні наслідки інфляції та антиінфляційні заходи
держави.
Наслідки інфляції:
для очікуваної:
1) витрати «меню»
2) витрати «зношеного взуття»
для неочікуваної:
1) зниження реальних доходів населення
2) порушення відносин між позикодавцями
Антиінфляційні заходи держави спрямовані на зниження рівня інфляції.
Існує два основних типи таких заходів: монетарні та фіскальні.
Монетарні заходи спрямовані на регулювання грошової маси в економіці.
Вони включають підвищення процентних ставок та зменшення грошової
маси.
Фіскальні заходи спрямовані на регулювання державних витрат і податків.
Вони включають зменшення державних витрат та збільшення податків.
Вибір антиінфляційних заходів залежить від конкретних причин інфляції та
стану економіки.
35. Безробіття як порушення рівноваги на ринку праці, його види та
вимірювання.
Безробіття – це ситуація порушення рівноваги на ринку праці коли
пропозиція праці з боку найманих працівників перевищує попит.
Види:
-фрикційне (суб’єктивні фактори)
-структурне
¿ ¿ ¿
-природне U =U FR +U STR
-циклічне U C =U −U ¿
-молодіжне
-регіональне
-сезонне
-приховане
-застійне
-конверсійне
-технологічне
¿ l
U =
l+ o

36. Втрати від безробіття. Закон А.Оукена. Державна політика

регулювання зайнятості.
Наслідки безробіття для економіки:
1) Зниження виробництва.
2) Зниження доходів.
3) Зростання інфляції.
Наслідки безробіття для суспільства:
1) Зниження добробуту населення.
Закон А.Оукена - це економічне правило, яке встановлює залежність між
рівнем безробіття та темпами економічного зростання. Закон Оукена
стверджує, що кожні 1% перевищення фактичного рівня безробіття над
природним рівнем безробіття призводить до зниження темпів економічного
зростання на 2-3%.
 ¿
∆ y =β (U −U )

β−¿ коефіцієнт Оукена

β=2 , 5−3

Y
Y p= ∗100 %
100 %−∆ y

Природний рівень безробіття - це рівень безробіття, при якому економіка

знаходиться в рівновазі. Цей рівень безробіття визначається такими
факторами, як міграція, структурні зміни в економіці та технологічні зміни.
Заходи, спрямовані на зниження рівня безробіття:
Фіскальна політика. Збільшення державних витрат може призвести до
зростання сукупного попиту, що може призвести до створення нових
робочих місць.
Монетарна політика. Зниження процентних ставок може призвести до
здешевлення кредитів, що може призвести до зростання інвестицій та
створення нових робочих місць.
Політика зайнятості. Держава може надавати допомогу безробітним людям у
пошуку роботи, наприклад, шляхом створення державних агентств
зайнятості.
37. Зв'язок інфляції та безробіття. Крива А.Філліпса.
Крива Філліпса - це графік, який показує залежність між рівнем інфляції та
рівнем безробіття. Крива Філліпса стверджує, що існує обернена залежність
між цими двома показниками. Це означає, що при низькому рівні безробіття
інфляція, як правило, висока, і навпаки.

Існує кілька причин зв'язку між інфляцією та безробіттям. Однією з них є те,
що коли рівень безробіття низький, це означає, що економіка працює на
повну потужність. Це може призвести до зростання цін, оскільки компанії
намагаються залучити працівників, підвищуючи зарплати.
Іншою причиною зв'язку між інфляцією та безробіттям є те, що коли рівень
безробіття низький, це може призвести до зростання попиту на товари та
послуги. Це може призвести до зростання цін, оскільки компанії намагаються
задовольнити зростаючий попит.

38. Економічне зростання та економічний розвиток. Типи, джерела,

фактори і показники вимірювання економічного зростання.
Економічне зростання - це процес збільшення обсягу виробництва товарів і
послуг в економіці країни за певний період часу. Економічне зростання
вимірюється темпом зростання ВВП (валового внутрішнього продукту)
країни.
Економічний розвиток - це більш широкий процес, який включає в себе не
тільки зростання ВВП, але і інші аспекти економічного життя країни, такі як
підвищення рівня життя населення, поліпшення стану навколишнього
середовища, розвиток інфраструктури, інновацій тощо.
Джерела економічного зростання:
1) пропозиція факторів виробництва
2) зростання продуктивності факторів на основі технологічного прогресу
Фактори економічного зростання:
1) фактори попиту
2) фактори пропозиції
3) фактори розподілу
Типи економічного зростання:
1) екстенсивне (шляхом збільшення використання ресурсів)
2) інтенсивне (шляхом продуктивнішого використання ресурсів)
3) змішане (поєднує попередні)
Y1
T зр= ∗100 % - річний темп зростання обсягу національного виробництва
Y0
Y t −Y t −1 ∆ Y 1
∆T= =
Y t −1 Y t −1

∆ T −¿ річний темп приросту обсягу національного виробництва

39. Межі економічного зростання та його державне регулювання.

Економічне зростання обмежене такими факторами, як:
Фактори виробництва - кількість і якість природних ресурсів, робочої сили,
капіталу.
Технології - темпи розвитку нових технологій.
Рівень розвитку економіки - стадія економічного розвитку країни, її
ресурсний потенціал.
Держава може впливати на економічне зростання за допомогою різних
інструментів макроекономічної політики, таких як:
Фіскальна політика - зміна рівня податків і державних витрат.
Монетарна політика - зміна облікової ставки, обсягу грошової маси в обігу.
Політика державного регулювання економіки - регулювання цін, тарифів,
зовнішньоекономічної діяльності тощо.
40. Кейнсіанські моделі економічного зростання Є.Домара та Р.Харрода.
Модель Домара ґрунтується на кейнсіанській теорії економічного циклу і
передбачає, що економічне зростання є результатом рівноваги між
інвестиціями і заощадженнями.
Модель Домара передбачає, що економічне зростання відбувається за
рахунок зростання інвестицій. Зростання інвестицій призводить до зростання
капіталу, а зростання капіталу - до зростання реального обсягу виробництва.
Модель Домара також передбачає, що економічне зростання є постійним. Це
означає, що темпи економічного зростання не змінюються з часом.
41. Неокласична модель економічного зростання Р.Солоу.
Передумови моделі:
1) досконала конкуренція на ринках ресурсів;
2) взаємозамінність ресурсів, що зумовило замість виробничої функції В.
Леонтьєва використання функції Кобба-Дугласа, у якій праця і капітал
— товари-субститути.
Математично функцію Кобба — Дугласа можна подати таким чином:
α α −1
Y =K L
α – частка внеску капіталу в обсяг виробленого ВВП

α −1 - частка внеску праці в обсяг виробленого ВВП

Характеристики моделі:
1) враховує вплив на економічне зростання трьох факторів: праці,
капіталу та технологічного прогресу (Е)
2) праця і капітал мають короткостроковий вплив на економічне
зростання, а технологічний прогрес на довгостроковий
 3) в моделі параметри набувають таких форм:
продуктивності праці y=Y/L
капіталоозброєність праці k=K/L

45. Зміст та структура грошово-кредитної системи.

Грошово-кредитна система – форма організації грошового обігу, яка
історично та законодавчо склалася в тій чи іншій країні.
Структура грошово-кредитної системи:
1) грошова одиниця у готівковій та безготівковій формах
2) масштаб цін
3) види державних грошових знаків та характер забезпечення їхньої
платіжної сили
4) регламентація готівкового та безготівкового обігів
5) визначення та забезпечення певного порядку обміну національної
валюти на іноземну
6) інститути, що здійснюють емісію та регулюють грошовий обіг.
46. Структура банківської системи. Функції Центрального та
комерційних банків.
Банківська система України складається з Національного банку України та
інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на
території України.
Перший рівень банківської системи України займає Національний банк.
Другий рівень банківської системи утворюють усі інші банки, що створені і
діють на території України відповідно до законодавства. Основу другого
рівня складають недержавні (комерційні) банки, які займаються практично
всіма видами операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської
діяльності своїх клієнтів.
Основні функції НБУ :
1) Емісія готівки та організація грошового обігу
2) Функція Банку банків
3) Функція банкіра уряду
4) Здійснення грошово-кредитної політики
5) Здійснення валютного регулювання
6) Забезпечення стабільності національної валюти
7) Забезпечення безперебійної роботи платіжної системи
8) Представлення інтересів України з НБ інших держав
Основними функціями комерційних банків є:
1)прийом депозитів від юридичних та фізичних осіб;
2) кредитування підприємств і населення;
3) організація та здійснення розрахунків у господарстві;
4) випуск кредитних знарядь обігу.
47. Небанківські фінансові та кредитні установи як суб’єкти грошово-
кредитної системи.
Вони інакше називаються депозитними та недепозитними. Депозитні – які
приймають кошти на депозитні рахунки. Це кредито-ощадні асоціації та
кредитні спілки.
Недепозитні – які здійснюють залучення грошових коштів шляхом продажу
страхових полісів, прийому пенсійних внесків, продажу цінних паперів. Це
фінансові компанії, інвестиційні компанії, страхові компанії, пенсійні фонди,
взаємні фонди.
48. Зміст монетарної політики. Класифікація інструментів монетарної
політики.
Монетарна політика – політика впливу на основні макроекономічні
параметри через інструменти даної політики.
Кінцева мета монетарної політики – забезпечення стабільності рівня цін,
повної зайнятості, зростання обсягу виробництва.
Інструменти монетарної політики:
1) Операції на відкритому ринку – купівля та продаж ОВДП центральним
банком, проведення інтервенцій на валютному ринку.
2) Облікова ставка – ключова ставка ЦБ. Орієнтир для банків щодо вартості
залучених та розміщених грошових коштів.
3) Норма обов’язкових резервів – обов’язковий відсоток зобов’язань банку,
які банки мають резервувати в ЦБ.
49. Засоби прямого впливу Центрального банку на пропозицію грошей.
Опосередковані засоби монетарної політики.
Механізм дій операцій на відкритому ринку:
Зростання темпів інфляції
Застосування рестрикційної моделі регулювання
 Продаж ЦБ на відкритому ринку цінних паперів

Комерційним банкам Приватним особам

Зменшення кредитних Зменшення заощаджень та
ресурсів комерційних банків споживання
домогосподарств

Скорочення грошової маси

Уповільнення темпів інфляції
Механізм дій облікової ставки:
Зростання темпів інфляції
Застосування рестрикційної моделі регулювання
Збільшення облікової ставки центральним банком
Зниження обсягів кредитування комерційних банків
Зростання відсоткових ставок за кредитами комерційних банків
Зниження кредитних вкладень в економіку
Уповільнення темпів інфляції
Механізм дій норми обов’язкових резервів:
Зростання темпів інфляції
Застосування ЦБ рестрикційної моделі грошово-кредитного регулювання
Підвищення норми обов’язкових резервів
Зменшення частки кредитних ресурсів, що залишаються у розпорядженні
комерційних банків
Скорочення обсягів кредитних вкладень в економіку
Уповільнення темпів інфляції

50. Фіскальна політика: зміст та завдання. Види фіскальної

політики: автоматична та дискреційна.
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це політика впливу на кінцевий
продукт (Y) та темпи економічного зростання через бюджетно-податкові
інструменти.
Види фіскальної політики:
Автоматична – політика, при якій відбуваються автоматичні зміни податків
та видатків, викликані зміною економічної кон’юнктури та без прямої участі
держави.
T: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, ПДВ,
акцизний збір.
TR: виплати у зв’язку з безробіттям, соціальні субсидії малозабезпеченим,
субсидії сільськогосподарським підприємствам.
Дискреційна – політика, при якій уряд стимулює (в період спаду) або
стримує (в період підйому) економічне зростання, свідомо змінюючи
податки, видатки та трансферти.
T: податки, які стягують незалежно від обсягу доходу через зміну податкових
ставок – податки на нерухомість, землю, транспортні засоби – паушальні
податки.
TR: трансферти, які регулюються державою – пенсії, стипендії, деякі види
допомоги.
51. Інструменти фіскальної політики. Структура державних витрат.
Бюджетно-податкові інструменти:
 державні видатки G (впливають на видатки держбюджету).
 податки Т (впливають на надходження держбюджету).
 трансферти TR (впливають на видатки держбюджету).
1
Державні закупки (G) ∆ Y =me ∆ G me = 1−c (1−t)

−1
Чисті податки (T) ∆ Y =mt ∆ T mt =
1−c (1−t)
c
Трансферти (TR) ∆ Y =mTR ∆ TR mTR =
1−c (1−t )

Існує кілька основних статей державних витрат:

Соціальні витрати - це витрати на соціальні програми, такі як пенсії,
допомога по безробіттю, освіта та медицина.
Військові витрати - це витрати на оборону країни.
Економічні витрати - це витрати на підтримку економіки, такі як субсидії,
інвестиції та стимули.
Адміністративні витрати - це витрати на утримання органів державної влади.
52. Особливості податкової системи як засобу впливу на економіку.
Крива Лаффера.
Податкова система – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових
платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, податкових
ставок, податкових пільг і податкових канікул, податкових органів, які діють
у встановленому законом порядку.

Крива Лаффера
t0

0 максимальний рівень T
податкових
надходжень

53. Пояснення впливів фіскальної політики за моделлю ”кейнсіанського

хреста” на макроекономічну ситуацію.
54. Бюджетна система та державний бюджет. Види державного бюджету.
Бюджетна система – це сукупність бюджетів різних рівнів, що формуються
на єдиних принципах, регулюються певними нормами під впливом
державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.
Державний бюджет – грошовий вираз кошторису доходів і витрат держави за
рік.
Структура державного бюджету:
Доходи:
1) податки
2) неподаткові надходження
3) доходи від операцій з капіталом
4) цільові фонди
Видатки:
1) державні закупки товарів та послуг G∂
2) державні інвестиції Gi
3) соціальні трансферти GTR
4) витрати з обслуговування державного боргу. GB=iB, i-сплата відсотків
за державний борг, B – витрати з повернення основної суми боргу
Стан держ бюджету:
Дефіцитний G>T
Профіцитний T>G
Збалансований G=T
55. Проблеми балансування державного бюджету. Дефіцит та профіцит
державного бюджету. 56. Види бюджетного дефіциту та способи його
фінансування.
Джерела фінансування дефіциту:
1) Емісійне фінансування. Наслідки (інфляція в поточному періоді, ефект
Олівера-Танзі)
2) Фінансування за рахунок внутрішнього державного боргу. Наслідки:
(перекладання витрат з обслуговування боргу на плечі наступного
покоління, ефект витіснення приватних інвестицій всередині країни)
3) Фінансування за рахунок зовнішнього державного боргу. Наслідки:
(перекладання витрат з обслуговування боргу на плечі наступного
покоління, від’ємне сальдо платіжного балансу країни, девальвація
національної валюти, загроза перетворення країни у боржника)
57. Державний борг та його вплив на національну економіку.
Управління державним боргом.
Державний борг (D) – загальна сума заборгованості держави для
фінансування дефіцитів державних бюджетів.
Dt=Gt-Tt+iDt-1
Dt – державний борг поточного періоду
Gt – видатки поточного періоду
Tt – надходження у бюджет поточного періоду
iDt-1 – видатки з обслуговування державного боргу попереднього періоду
Причини державного боргу:
1) циклічні спади
2) ↑G без відповідного ↑T
3) ↓T з метою стимулювання економіки без відповідного коригування ↓G
4) вплив політичних бізес-циклів – надмірне ↑G
Управління державним боргом:
1) вивчення кон’юнктури на ринку надлишкового капіталу
2) рефінансування боргу
 3) погашення боргових зобов’язань
Дефолт – криза зовнішньої заборгованості, яка проявляється у
неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у
повному обсязі.
Управляння боргом при загрозі дефолту:
1) реструктуризація боргу - перегляд умов обслуговування боргу:
2) зміна позикових відсоткових ставок,
3) зміна суми боргу,
4) зміна структури заборгованості,
5) відстрочка строків сплати боргу
6) анулювання боргу (у випадку фінансової неспроможності).