Testy OEN 17

ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
ТЕСТИ.
Електронна база
ТЕМА 1. ЕКОНОМІКА ЯК НАУКА
№1. Сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами називають:

1) економічними законами;
2) економічним сприйняттям;
3) теорією;
4) економічною системою.
№2. Сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами називають:

1) економічними законами;
2) економічним сприйняттям;
3) теорією;
4) науковою абстракцією.
№3. Нормативна економічна наука вивчає:

1) сучасний стан економіки країни;
2) позитивні тенденції в економічному розвитку;
3) закономірності розвитку економіки сьогодні і в майбутньому;
4) оцінні міркування з приводу того, як повинна розвиватися економіка.
№4. Позитивна економічна наука:

1) вивчає лише негативні тенденції в економічному розвитку;
2) вивчає позитивні тенденції в економічному розвитку;
3) досліджує фактичний стан економіки і намагається спрогнозувати її динаміку;
4) має справу з оцінними міркуваннями з приводу того, як повинна розвиватися економіка.
№5. Яке положення не стосується визначення предмета економічної теорії:

1) ефективне використання ресурсів;
2) необмежені людські потреби;
3) матеріальні і духовні потреби;
4) необмежені виробничі ресурси.
№6. Яке положення не стосується визначення предмета економічної теорії:

1) ефективне використання ресурсів;
2) необмежені людські потреби;
3) необмежені виробничі ресурси;
4) обмеженість благ.
№7. Якщо фірми збільшили закупівлі енергетичного устаткування і після цього ціни на нього
знизилися, то висновок про те, що перше є причиною другого, приклад:
1) логічної помилки “post hoc”;
2) помилки композиції;
3) нечіткої термінології;
4) неправильного використання визначень.
№8. Якщо після зростання цін на аудіотехніку обсяги її продажу зросли, то твердження, що
перше є причиною остатнього, є прикладом:
2) емпіричного закону;
3) теоретичного закону;
4) помилки композиції.
№9. Макроекономіка – це:
2
1) сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ,
інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної
території;
2) частина економічної теорії, яка досліджує ефективність функціонування економічної системи
та її загальнонаціональних механізмів;
3) сукупність підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію;
4) частина економічної теорії, яка вивчає ефективність функціонування окремих механізмів
економічної системи.
№10. Національна економіка – це:

1) сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ,
інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної
території;
2) частина економічної теорії, яка досліджує ефективність функціонування економічної системи
та її загальнонаціональних механізмів;
3) сукупність підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію;
4) частина економічної теорії, яка вивчає ефективність функціонування окремих механізмів
економічної системи.
№11. Яке положення стосується мікроекономіки:

1) вплив грошей на інфляцію;
2) вплив науково-технічного прогресу на економічне зростання;
3) вплив дефіциту державного бюджету на заощадження;
4) вплив ціни нафти на виробництво автомобілів.
№12. Яке положення стосується мікроекономіки:

1) рівень безробіття у національній економіці;
2) вплив валютного курсу на структуру зовнішньої торгівлі;
3) ціноутворення на ринку легкових автомобілів;
4) динаміка національного обсягу виробництва.
№13. Яке положення стосується макроекономіки:

1) вплив ціни борошна на виробництво кондитерських виробів;
2) взаємозв’язок кількості грошей в обігу та загального рівня цін;
3) взаємозв’язок між обсягами випуску продукції та середніми витратами на виробництво;
4) вплив величини доходу споживача на структуру його споживання.
№14. Яке із тверджень є нормативним:

1) з підвищенням заробітної плати люди працюють енергійніше;
2) додаткова емісія грошей спричиняє інфляцію;
3) дефіцит державного бюджету збільшує державний борг;
4) рівень безробіття треба знизити.
№15. Виберіть найповніше визначення предмета економічної теорії:

1) вивчає діяльність, яка охоплює виробництво й обмін товарами;
2) вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні величини;
3) вивчає як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше
задоволення потреб;
4) вивчає окремі елементи економіки (поведінку фірм, ринки окремих товарів тощо).
№16. Виберіть найповніше визначення предмета економічної теорії:

1) вивчає діяльність, яка охоплює виробництво й обмін товарами;
3
2) вивчає як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше
задоволення потреб;
3) вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні величини;
4) вивчає функціонування банківської системи, гроші і капітал.
№17. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

1) виробничі відносини економічних суб’єктів;
2) ефективність функціонування національної економіки як цілого;
3) поведінку економічних суб’єктів на ринках ресурсів;
4) окремі елементи економіки (поведінку фірми, ринки окремих товарів тощо).
№18. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

1) виробничі відносини економічних суб’єктів;
2) ефективність функціонування національної економіки як цілого;
3) глобальні тенденції економічного розвитку людства;
4) окремі елементи економіки (поведінку фірми, ринки окремих товарів тощо).
№19. Яка економічна мета суспільства має точну кількісну міру:

1) економічна захищеність;
2) економічна свобода;
3) справедливий розподіл доходів;
4) повна зайнятість.
№20. Якої економічної мети прагне суспільство, якщо воно намагається мінімізувати витрати і
максимізувати віддачу від обмежених виробничих ресурсів:
1) підтримання економічного зростання;
2) досягнення повної зайнятості;
3) досягнення економічної ефективності;
4) підтримання стабільного рівня цін.
№21. Якої економічної мети прагне суспільство, якщо воно намагається мінімізувати витрати і
максимізувати віддачу від обмежених виробничих ресурсів:
1) підтримання економічного зростання;
2) досягнення економічної ефективності;
3) забезпечення справедливого розподілу доходів;
4) підтримання стабільного рівня цін.
№22. Кого з економістів можна зачислити до найвідоміших представників монетаристської

школи:
1) Д. Гелбрейт;
2) П. Семюелсон;
3) Д. М. Кейнс;
4) М. Фрідман.
№23. Представниками класичної політекономії є:

1) А. Сміт, Д. Рікардо;
2) А. Монкреть’єн, Т. Ман;
3) Арістотель, Платон;
4) Д. Кейнс, П. Семюелсон.
№24. Яке визначення точніше передає суть індуктивного методу дослідження:

1) формулювання гіпотез і подальша їхня перевірка на фактах;
2) попереднє формулювання економічних законів та їхня подальша перевірка на фактах;
4
3) рух від фактів до загальних висновків;
4) вимушене спрощення аналізованого об’єкта для глибшого вивчення його окремих сторін.
№25. Яке визначення точніше передає суть індуктивного методу дослідження:

1) формулювання гіпотез і подальша їхня перевірка на фактах;
2) попереднє формулювання економічних законів та їхня подальша перевірка на фактах;
3) рух від фактів до загальних висновків;
4) проведення лабораторного експерименту, на підставі якого формулюють певну залежність
між економічними явищами.
№26. Яке з тверджень є неправильним:

1) економічна політика, яка успішно спрацьовує в одних умовах, може бути помилковою в
інших;
2) прихильники вчення К. Маркса вважають конкурентну ринкову економіку нестабільною,
втіленням хаосу й несправедливості;
3) економічні моделі повинні точно без спрощень відображати реальність, бо інакше вони
нічого не варті;
4) моделі полегшують сприйняття економічної дійсності, бо спрощують її.
№27. Яке з тверджень є правильним:

1) мікроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування
національної економіки як єдиного цілого;
2) помилка “post hoc” виникає тоді, коли те, що є правильним для частини, вважають безумовно
правильним і для цілого;
інших;
4) економічні цілі суспільства завжди доповнюють одна одну і не суперечать одна одній.

інших;
2) макроекономіка досліджує те, як домогосподарства і фірми ухвалюють рішення і як вони
взаємодіють на конкретних ринках;
4) помилка “post hoc” виникає тоді, коли те, що є правильним для частини, вважають безумовно
правильним і для цілого.
№29. Яке з тверджень є нормативним:

1) жодна держава не може досягти всіх цілей економічної політики одночасно;
2) слід більшу увагу звертати на досягнення стабільності рівня цін, ніж на досягнення повної
зайнятості;
3) економічне зростання можна виміряти приростом національного продукту;
4) у ринковій економіці підприємці і споживачі користуються високим ступенем економічної
свободи.
№30. Яке твердження є нормативним:

1) рівень безробіття в наступному році не перевищить 8%;
2) минулорічний приріст національного виробництва виявився найвищим за останнє
десятиліття;
3) бюджетна підтримка виробництва наступного року передусім повинна скеровуватись в
аграрний сектор економіки;
4) у поточному році зафіксовано 30%-не зростання цін на соняшникову олію.
5
№31. Яке з тверджень є позитивним:
1) основним завданням економічної політики має бути досягнення соціальної справедливості;
2) рівень безробіття завжди необхідно підтримувати в межах природної норми;
3) перевищення експорту країни над імпортом забезпечує надходження іноземної валюти в
країну;
4) рівень інфляції 12% в рік є надто високим.
№32. Яке твердження є позитивним:

1) основним завданням економічної політики повинне бути зниження рівня безробіття;
2) видатки з державного бюджету завжди повинні дорівнювати його доходам;
3) зростання цін в економіці знижує купівельну спроможність зайнятих із фіксованими
доходами;
4) слід особливу увагу звернути на підтримання стабільності національної грошової одиниці.
№33. Яке твердження стосується позитивної економіки:

1) у попередньому році темп зростання цін становив 15%;
2) у наступному році для зниження темпів зростання цін необхідно обмежити емісію грошей;
3) у наступному році варто ввести в обіг нові грошові знаки;
4) у поточному році недоцільно впроваджувати пенсійну реформу.
№34. Яке твердження стосується позитивної економіки:

1) у попередньому році темп зростання цін становив 15%;
2) у наступному році для зниження темпів зростання цін необхідно обмежити емісію грошей;
3) у поточному році дефіцит державного бюджету не повинен перевищити 5 млрд грн;
4) у минулому році безпідставно введено в обіг банкноти нового зразка.
№35. Напрям економічної науки, представники якого досліджували сферу обігу і

ототожнювали багатство з грішми:
1) меркантилізм;
2) класичний;
3) кейнсіанство;
4) монетаризм.
№36. Який напрям в економічній науці багатством націй вважав «продукт землі», створений
землеробством:
2) фізіократизм;
3) класична школа;
4) кейнсіанство.
№37. Хто є автором теорії “невидимої руки”:

1) Ф.Кене;
2) А.Сміт;
3) К.Маркс;
4) Дж.М.Кейнс.
№38. Суб’єктивно-психологічний підхід до визначення вартості простежується у

представників:
1) школи трудової теорії вартості;
2) австрійської школи граничної корисності;
3) меркантилізму;
4) школи фізіократів.
6
№39. Відомий економіст, основна праця якого присвячена макроекономічним аспектам аналізу:
1) А.Маршал;
2) К.Менгер;
3) Дж.М.Кейнс;
4) А.Пігу.
№40. Напрям економічної науки, представники якого обґрунтовували необхідність державного

втручання в економіку:
1) класичний;
3) неокласичний;
4) неоліберальний.
№41. Який сучасний напрям економічної науки акцентує увагу на пропозиції грошей в
економіці?
1) монетаризм;
3) економіка пропозиції;
4) інституційний.
№42. Відомий український економіст, який синтезував трудову теорію вартості та теорію
граничної корисності:
1) М.Балудянський;
2) С.Подолинський;
3) М.Туган-Барановський;
4) М.Зібер.
№43. Відомий український економіст, який сприяв використанню математичних методів в

економічній науці, забезпечивши розвиток економетрії:
1) Є.Слуцький;
4) С.Подолинський.

1) економічне зростання означає, що кількість життєвих благ збільшується, а межа виробничих
можливостей національної економіки переміщується вправо;
2) прихильники вчення К. Маркса вважають конкурентну ринкову економіку нестабільною,
втіленням хаосу й несправедливості;
4) моделі полегшують сприйняття економічної дійсності, бо спрощують її.
№45. Яке твердження неправильне:

1) філософія економіки – це сукупність принципів, тобто складових побудови найефективнішої
й найстабільнішої економічної системи;
2) в основі фізіократизму лежить уявлення, що джерелом багатства нації є землеробство;
3) згідно з “теорією невидимої руки” людина у своїй поведінці орієнтується на потреби
суспільства, нехтуючи власною вигодою;
4) економічна модель – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне
узагальнення відповідних фактичних даних.
7
1) позитивна економіка – це наукові уявлення про економіку, дослідження її фактичного стану
та прогнозування майбутніх у ній змін;
2) дедукція – це хід міркування від узагальнень до фактів;
3) в основі кейнсіанства лежить уявлення, що джерелом багатства нації є золото і срібло, які
вона отримує на зовнішніх ринках;
4) домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка
володіє ресурсами, постачає ними економіку та використовує отримані за це доходи для купівлі
товарів і послуг, які задовольняють потреби його членів.
№47. Яке твердження правильне:

1) галузь – це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогосподарств ресурси для
виробництва товарів і послуг, й володіє та керує одним або багатьма підприємствами;
2) економічний аналіз – це систематизація, тлумачення й узагальнення фактів господарської
діяльності;
3) лібералізм – один із провідних напрямів економічної думки ХХ ст., де центральним є
положення про те, що ринкова система не має автоматичного механізму, який забезпечує повну
зайнятість ресурсів;
4) економічна система – це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних
інституцій та установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного
середовища й державної території.

1) мікроекономіка – це частина економічної теорії, яка досліджує ефективність функціонування
економічної системи та її загальнонаціональних механізмів;
2) наукове абстрагування – це живе споглядання економічних явищ і вивчення даних
економічної історії;
3) нормативна економіка – це сукупність заходів держави, спрямованих на зміну поведінки
економічних суб’єктів для досягнення певних економічних цілей;
4) гіпотеза – це попередньо сформульована неперевірена теорія.

1) метод науки – це спосіб, знаряддя дослідження певного об’єкта;
2) предмети споживання – це життєві блага, які створюються в процесі господарської діяльності
і прямо задовольняють потреби людей;
3) емпіричні закони виражають сталі причинно-наслідкові зв’язки між абстрактними
узагальненнями;
4) економічна ефективність – це зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі
виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.
№50. Філософія економіки, згідно з якою ринкова економіка неминуче загине внаслідок
загострення її внутрішніх суперечностей:
1) лібералізм;
4) марксизм.
№51. Хід міркувань від фактів до узагальнень називають:

1) дедукцією;
2) індукцією;
3) гіпотезою;
4) економічним сприйняттям.
8
1) прихильники ліберальної філософії обстоюють зрівняльний розподіл доходів та рівність
економічного становища людей;
2) досягнення повної зайнятості в економіці, як правило, ліквідує причини низьких доходів та
економічної незахищеності;
3) філософія економіки – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне
узагальнення відповідних фактичних даних;
4) прихильники кейнсіанської філософії вважають приватну власність неефективною.
№53. Предметом макроекономіки є:

1) ефективність функціонування економічної системи;
2) поведінка виробників у різних ринкових структурах;
3) ефективність функціонування підприємств та установ;
4) продуктивні сили суспільства у взаємозв’язку з виробничими відносинами.
№54. Яке твердження не узгоджується з марксистською філософією економіки:

1) усі люди повинні мати приблизно однаковий рівень споживання незалежно від їхніх
здібностей;
2) приватна власність є результатом експлуатації найманої праці і має бути знищена;
3) централізоване державне планування забезпечує найкращу організацію національної
економіки;
4) ефективна економічна система має обов’язково ґрунтуватись на товарній формі виробництва.
№55. Яке твердження не узгоджується з марксистською філософією економіки:

1) усі люди повинні мати приблизно однаковий рівень споживання незалежно від їхніх
здібностей;
2) приватна власність є результатом експлуатації найманої праці і має бути знищена;
3) ефективна економічна система має обов’язково ґрунтуватись на товарній формі виробництва;
4) ринкова економіка є неефективною, несправедливою, втіленням хаосу і нерівності.

1) економічна модель – це цілісне відображення економічної дійсності, що у найменших
деталях відтворює всі властивості досліджуваного явища;
2) нормативна економічна наука вивчає правові норми, якими керуються економічні суб’єкти;
3) досягнення повної зайнятості в розвиненій ринковій економіці, як правило, ліквідовує
причини низьких доходів та економічної незахищеності;
4) економісти застосовують у дослідженнях власні методи, непритаманні іншим наукам, а тому
уникають логічних пасток.
№57. Напрям економічної науки, представники якого зосереджують свою увагу на дослідженні
прав власності та трансакційних витрат:
2) неокейнсіанство;
3) неоінституціоналізм;
4) маржиналізм.
№58. Твердження, що в умовах економічного спаду кожен індивід, а отже й суспільство в

цілому зацікавлені у зростанні особистих заощаджень, є прикладом:
2) помилки композиції;
3) теоретичного закону;
4) багатофакторного аналізу.
9
№59. Стабільний рівень цін як мета економічної політики означає:
1) незмінність цін впродовж тривалого часу;
2) постійне і значне зниження цін;
3) уникнення значного зростання цін на товари першої необхідності;
4) уникнення значного підвищення чи зниження загального рівня цін.
№60. Український економіст, який у праці “Економічна система” обґрунтував принципи

розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин:
1) М.Зібер;
4) М.Туган-Барановський.
№61. Український економіст, автор праці з питань причин економічних криз в Англії:
3) С.Подолинський;
4) М.Зібер.
№62. Основоположник школи фізіократів, який у праці “Економічна таблиця” виклав схему
кругопотоку в економіці:
1) А.Сміт;
2) Ф.Кене;
3) Дж.М.Кейнс;
4) П.Семюелсон.
№63. Економісти виходять з того, що люди ухвалюють раціональні рішення:

1) порівнюючи граничні вигоди та витрати;
2) припускаючи, що всі ресурси – безмежні;
3) припускаючи можливість задоволення усіх потреб;
4) порівнюючи середні вигоди та витрати.
№64. До наукових здобутків А.Сміта не належить:

1) теорія "невидимої руки";
2) аналіз переваг поділу праці;
3) ідея про доцільність державного регулювання економіки;
4) виокремлення позитивної та нормативної функцій економічної науки.
№65. Філософія економіки, згідно з якою ринкова економіка іноді потребує державного
втручання у формі стимулювання сукупного попиту задля виходу із кризи:
1) марксизм;
4) лібералізм.

1) представники монетаризму стверджують, що господарське життя регулюється притаманними
кожній нації історично сформованими соціальними інститутами;
2) природні закони вічні, тоді як економічні – історичні;
3) філософія економіки – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне
узагальнення відповідних фактичних даних;
4) спрощене однофакторне тлумачення економічних явищ та процесів звуть економічним
сприйняттям.
10
1) закон спадної віддачі є прикладом теоретичного закону;
2) М.Туган-Барановський – засновник екологічного напряму в сучасній економічній науці;
3) збирання фактів є основою описової чи емпіричної економічної науки;
4) прихильники ліберальної філософії обгрунтовують зрівняльний розподіл доходів та рівність
економічного становища людей.
№68. Якщо економіст представив залежність між рівнем безробіття та темпами росту
загального рівня цін у графічній формі, то він:
1) знехтував припущенням “за інших рівних умов”;
2) скористався методом моделювання;
3) скористався методом експерименту;
4) припустився логічної помилки “post hoc”.

1) принцип “laissez faire” складає теоретичну основу політики протекціонізму;
2) марксизм відстоює визначальну роль держави у всіх сферах суспільного, в тому числі –
економічного життя;
3) подолання економічної кризи з позицій Дж. М. Кейнса досягається шляхом стимулювання
сукупного попиту;
4) представники школи монетаризму виступають за істотне звуження державних соціальних
програм.

1) школа монетаризму заклала теоретичні основи політики протекціонізму;
2) з позицій інституціоналізму основу економічної політики повинне складати створення умов
для розвитку аграрного сектора;
3) неоліберальна школа допускає державне втручання в економіку у формі обмеження імпорту
готової продукції;
4) економічний лібералізм розглядає ринкову систему як саморегульовану, а тому
самодостатню.
ТЕМА 2. ПОТРЕБИ, РЕСУРСИ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
№71. Що не є виробничим ресурсом:

1) земля;
2) праця;
3) гроші;
4) підприємницький хист.
№72. Що не є виробничим ресурсом:

1) земля;
2) праця;
3) капітал;
4) гроші.
№73. Які потреби є в основі піраміди Маслоу:

1) у самореалізації;
2) фізіологічні;
3) намагання уникнути ризику;
4) у визнанні.
11
№74. Які потреби є в основі піраміди Маслоу:
1) у самореалізації;
2) фізіологічні;
3) намагання уникнути ризику;
4) у владі.
№75. Альтернативна вартість будівництва нової школи – це:

1) витрати на наймання вчителів для нової школи;
2) вартість будівництва школи в майбутньому;
3) інші товари і послуги, від яких відмовилися задля будівництва нової школи;
4) витрати на утримання нової школи.
№76. Альтернативна вартість будівництва нового стадіону – це:

1) вартість оплати праці працівників стадіону;
2) будівництво багатоквартирного будинку на земельній ділянці, відведеній під стадіон;
3) виторг від проданих квитків на майбутні матчі;
4) ціна землі, на якій побудований стадіон.
№77. Форма кривої виробничих можливостей обумовлена:

1) законом зростання альтернативної вартості;
2) законом попиту;
3) законом пропозиції;
4) законом зростання потреб людей.
№78. Якщо в національній економіці обсяг виробничих ресурсів збільшився, то:

1) економіка здатна виробляти більше товарів і послуг;
2) буде вироблено більше товарів і послуг;
3) підвищився життєвий рівень населення;
4) крива трансформації економіки змістилася вліво.
№79. За яких умов економіка досягає розподільної ефективності:

1) повного залучення ресурсів;
2) повної зайнятості;
3) виготовлення кожного продукту з найнижчими витратами виробництва;
4) виробництва найбажанішої для суспільства продукції.
№80. Економічні ресурси містять такі складові:

1) земля, капітал, гроші, праця;
2) капітал, праця, земля, підприємницький хист;
3) гроші, капітал, споживчі блага, земля;
4) праця, капітал, земля, споживчі блага.
№81. Яка із перелічених ознак не притаманна ресурсам:

1) обмеженість;
2) різноманітність;
3) корисність;
4) безмежність.
№82. Яка із потреб не належить до матеріальних:

1) ремонт автомобіля;
2) відвідання концерту у філармонії;
3) житло;
4) потреби фірми у автотранспорті.
12
1) потреби людини в деякому конкретному товарі або послузі можна повністю задовольнити;
2) споживчі блага не є ресурсами;
3) гроші не вважають економічним ресурсом;
4) в ефективній економіці не діє закон спадної віддачі.

1) гроші є одним із головних видів економічних ресурсів;
2) вибір суспільством структури поточного виробництва є визначником майбутнього
положення кривої виробничих можливостей;
3) в ефективній економіці не діє закон спадної віддачі;
4) коли економісти говорять про “капітал”, вони мають на увазі кількість грошей, потрібну для
започаткування бізнесу.
№85. Безмежність людських потреб зумовлена:

1) законом зростання альтернативної вартості;
2) законом зростання потреб;
3) законом спадної віддачі;
4) законом попиту.
№86. Згідно з класифікацією потреб за Маслоу, потреба у соціальних контактах виникає після
задоволення потреби у:
1) предметах розкоші;
2) повазі;
3) безпеці;
4) самореалізації.
№87. Згідно з класифікацією потреб А.Маслоу, потреба у безпеці виникає після задоволення
потреб:
1) у предметах розкоші;
2) фізіологічних;
3) у визнанні;
4) у самореалізації.
№88. Що належить до економічного зростання інтенсивного типу:

1) збільшення виробництва одного продукту за рахунок відмови від виробництва частини
другого;
2) підвищення продуктивності праці через застосування нової техніки;
3) збільшення урожаю за рахунок розширення посівних площ;
4) збільшення вилову риби за рахунок подовження робочого дня.
№89. Що характеризує економічне зростання екстенсивного типу:

1) підвищення кваліфікації робітників;
2) зростання врожайності за рахунок використання нових селекційних сортів с/г культур;
3) збільшення збору врожаю за рахунок додаткового залучення земель промислового
призначення;
4) застосування у виробництві роботизованої техніки, взамін ручної праці.
№90. Товар, який має високу альтернативну вартість, здебільшого:

1) має низьку ціну;
2) має високу ціну;
3) є дефіцитним;
13
4) погано продається.
№91. Закон зростання потреб діє в:

1) розвинених країнах;
2) країнах з перехідною економікою;
3) країнах, що відстали в економічному розвитку;
4) кожній країні.
№92. Крива виробничих можливостей ілюструє:

1) можливі варіанти виробництва товарів за неповної зайнятості ресурсів;
2) оптимальний спосіб задоволення потреб за наявних виробничих можливостей;
3) компромісний вибір і альтернативну вартість при обмеженості ресурсів;
4) комбінації виробництва товарів із найвищою корисністю.
№93. На ділянці землі можна вирощувати 50 кг полуниці або 250 кг помідорів. Яка
альтернативна вартість 1 кг полуниці:
1) 3 кг помідорів;
2) 3 грн;
3) 5 кг помідорів;
4) у 3 рази перевищує вартість помідорів.
№94. Економічну ефективність графічно можна показати:

1) будь-якою точкою на кривій виробничих можливостей;
2) тільки точкою на кривій виробничих можливостей, що характеризує максимальний обсяг
виробництва одного товару за нульового виробництва іншого;
3) тільки точкою на кривій виробничих можливостей, яка показує виробництво обох товарів в
однаковій кількості;
4) точкою ліворуч від кривої виробничих можливостей.
№95. Переміщення кривої виробничих можливостей вправо означає:

1) збільшення альтернативних витрат;
2) економічне зростання;
3) досягнення повної зайнятості в економіці;
4) досягнення повного обсягу виробництва.
№96. Що з переліченого належить до матеріальних послуг:

1) відвідання кінотеатру;
2) ремонт квартири;
3) відвідування бібліотеки;
4) консультація юриста.

1) в ефективній економіці не діє закон зростання альтернативної вартості;
2) якщо переміщуватись по кривій трансформації, альтернативна вартість в кожній точці кривої
є постійною;
3) споживчі блага не є ресурсами;
4) в ефективній економіці не діє закон спадної віддачі.
№98. Використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від

залучених ресурсів, означає досягнення:
1) розподільної ефективності;
2) виробничої ефективності;
3) соціальної ефективності;
14
4) повної зайнятості.
№99. Яке з наведених припущень не відповідає умовам побудови кривої трансформації:

1) економіка функціонує за умов повної зайнятості;
2) наявні ресурси постійні за кількістю та якістю;
3) технологія виробництва є змінною;
4) у межах економіки виготовляється всього два продукти.
№100. Точки, які лежать лівіше кривої трансформації:

1) є недосяжними;
2) означають неефективне використання ресурсів у виробництві;
3) відповідають повній зайнятості;
4) означають досягнення виробничої ефективності.
№101. Точки, які лежать правіше кривої трансформації:

1) означають неповне залучення ресурсів у виробництво;
2) стають досяжними за умови економічного зростання;
3) є досяжними лише за незмінної технології;
4) є досяжними лише за незмінного обсягу ресурсів.
№102. Кількість товару, від якої треба відмовитися, щоб отримати деяку додаткову кількість
іншого товару, називають:
1) абсолютною вартістю;
2) альтернативною вартістю;
3) додатковою вартістю;
4) доданою вартістю.
№103. Закон зростання альтернативної вартості формулюють так:

1) для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від щораз
більшої кількості іншого продукту;
2) для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від щораз
меншої кількості іншого продукту;
3) для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від такої ж
кількості іншого продукту;
4) із збільшенням кількості одного з ресурсів додатковий випуск продукції зростає.
№104. Що є основою дії закону зростання альтернативної вартості:

1) досконала взаємозамінність ресурсів;
2) недосконала взаємозамінність ресурсів;
3) взаємозамінність ресурсів;
4) обмеженість ресурсів.
№105. За умови економічного зростання крива виробничих можливостей:

1) переміститься ліворуч;
2) переміститься праворуч;
3) не переміщуватиметься;
4) набуде вигляду прямої.
№106. Рух вгору по кривій виробничих можливостей означає:

1) зменшення виробництва одного виду продукції і збільшення виробництва іншого;
2) зменшення виробництва двох видів продукції;
3) збільшення виробництва двох видів продукції;
4) незмінність структури виробництва в економіці.
15
№107. Рух униз по кривій виробничих можливостей означає:
1) зменшення виробництва одного виду продукції і збільшення виробництва іншого;
2) зменшення виробництва двох видів продукції;
3) збільшення виробництва двох видів продукції;
4) незмінність структури виробництва в економіці.
№108. Відчуття нестачі чогось, що необхідне для підтримання життєдіяльності та розвитку

людської особистості:
1) попит;
2) потреба;
3) пропозиція;
4) корисність.
№109. Хто запропонував класифікацію людських потреб у вигляді піраміди:

1) Т. Мальтус;
2) А. Маршал;
3) А. Маслоу;
4) К. Маркс.
№110. Що відноситься до матеріальних ресурсів:

1) земля і капітал;
2) земля і праця;
3) капітал і підприємницькі здібності;
4) праця і підприємницькі здібності.
№111. Що відноситься до людських ресурсів:

1) земля і капітал;
2) праця і капітал;
3) капітал і підприємницькі здібності;
4) праця і підприємницькі здібності.
№112. До якого економічного ресурсу належать гроші:

1) землі;
2) матеріальних ресурсів;
3) капіталу;
4) не є ресурсом.
№113. Яке з тверджень стосовно економічного ресурсу «капітал» є неправильним:

1) фізичний капітал існує у вигляді речей;
2) капітал призначений для кінцевого споживання;
3) для збільшення обсягу капіталу країни необхідне скорочення поточного споживання
впродовж десятиліть;
4) процес виробництва і придбання капітальних благ називається інвестуванням.
№114. Яка з подій зможе перемістити криву виробничих можливостей країни вправо?
1) уряд зменшив видатки на будівництво нових доріг;
2) суспільство вирішує, що потрібно більше виробляти комп’ютерів, а не морозива;
3) кілька підприємств країни закрилися на реконструкцію;
4) обсяг капіталу в економіці зріс.
№115. Дія закону зростання альтернативної вартості зумовлена тим, що:

1) ресурси, залучені на виробництво продуктів бувають різної якості;
16
2) ціни на ресурси постійно зростають;
3) економічні ресурси не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві
альтернативних продуктів;
4) країна, економіка якої перебуває на кривій трансформації не може одночасно збільшити
виробництво обох продуктів.

1) капітал – це один з видів економічних ресурсів, створених людиною для використання його у
кінцевому споживанні;
2) що вищий рівень розвитку суспільства, то більше індивідуальних потреб задовольняються
колективно;
3) збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка у певному році
порівняно з попереднім, називають економічним зростанням;
4) економічне зростання є бажаною метою кожної країни, котра не викликає жодних заперечень
з боку економістів.
№117. Яке твердження стосовно потреб є правильне:

1) відповідно до класифікації потреб за А. Маслоу, потреба нижчого порядку, яку задоволено,
більше не виникає;
2) потребу в конкретному товарі або в послузі можна повністю задовольнити;
3) за способом задоволення потреби поділяються на матеріальні та нематеріальні;
4) у слаборозвинених країнах не існує вишуканих потреб.
№118. Якщо в економіці ресурси стануть абсолютно придатними для повного їх використання у
виробництві альтернативних продуктів, то крива трансформації:
1) стане прямою лінією з від'ємним нахилом;
2) стане вертикальною лінією;
3) набуде додатного нахилу;
4) стане горизонтальною лінією.

1) у суспільстві проблема вибору постає у зв'язку з обмеженістю ресурсів;
2) в сучасних умовах зменшується значення виробничої та соціальної інфраструктури;
3) якщо крива трансформації переміщується вправо, то обсяг національного виробництва
зменшується;
4) запроваджуючи нові технології, виробники задовольняють винятково власні інтереси,
коштом інтересів споживачів.
ТЕМА 3. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
№120. Яке із тверджень не характеризує натуральне господарство:

1) все, що потрібно людині для життя, вона виробляє сама;
2) виникає тісна залежність виробників один від одного;
3) унаслідок відсутності поділу продуктивність праці низька;
4) застосовують традиційні методи виробництва, техніку та технології.
№121. Яке з тверджень не є ознакою товарного виробництва:

1) поділ праці;
2) виготовлення продуктів для споживання самим виробником;
3) задоволення потреб людей через обмін продуктів своєї праці;
4) передбачає виготовлення продуктів, яких потребують споживачі.
№122. Яке з тверджень не є ознакою товарного виробництва:
17
1) поділ праці;
3) передбачає виготовлення продуктів, яких потребують споживачі;
4) економічне відокремлення виробників.
№123. Що є передумовою виникнення товарної форми виробництва:

1) суспільний поділ праці;
2) концентрація виробництва на великих підприємствах;
3) наявність розгалуженої грошової системи;
4) наявність розвинутої системи машин.

1) адміністративні ціни добре виконують нормувальну функцію;
2) адміністративні ціни не відображають реальних витрат на виробництво продукту;
3) ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції;
4) відносні ціни дають змогу фірмам вирішувати, яку комбінацію ресурсів найвигідніше
застосовувати для виробництва певних товарів і послуг.
№125. Функція грошей як міри вартості полягає у тому, що:

1) гроші є посередником між продавцем і покупцем;
2) за допомогою грошей визначають ціни всіх інших товарів;
3) за допомогою грошей вимірюють розмір нагромадженого багатства;
4) гроші є знаряддям погашення боргів.
№126. Функція грошей як засобу обміну полягає у тому, що:

1) гроші є посередником між продавцем і покупцем;
2) за допомогою грошей визначають ціни всіх інших товарів;
3) за допомогою грошей вимірюють розмір нагромадженого багатства;
4) гроші дають змогу створювати валютні резерви.
№127. Що не характеризує суті грошей:

1) посередник в обміні товарів і послуг;
2) вимірник цін усіх інших товарів;
3) одна із форм нагромадження багатства;
4) один із видів виробничих ресурсів.
№128. Форма господарства, в якій продукти праці призначені для задоволення власних потреб
виробника:
1) товарна;
2) натуральна;
3) змішана;
4) ринкова.
№129. Який вид товарного господарства ґрунтується на одноосібній приватній власності і

особистій праці виробника:
1) просте;
2) підприємницьке;
3) державне;
4) рабовласницьке.
№130. Вид товарного господарства, що передбачає різні форми приватної власності та

наймання працівників:
1) просте;
18
2) підприємницьке;
3) державне;
4) рабовласницьке.
№131. Прихильники теорії трудової вартості вважають, що вартість товару визначається:

1) затратами праці на виробництво цього товару;
2) суб’єктивною оцінкою корисності товару споживачем;
3) потребою в цьому товарі;
4) суб’єктивною оцінкою корисності товару виробником.
№132. Наказ банкові, який виписав власник вкладу про видачу зі свого рахунку грошей
подавцеві, називають:
1) чеком;
2) векселем;
3) банкнотою;
4) облігацією.
№133. Яке з тверджень не характеризує натуральну форму виробництва:

1) все, що потрібно людині для життя, виробляється у середині домогосподарства;
2) виникає тісна залежність виробників один від одного;
3) унаслідок відсутності поділу праці її продуктивність низька;
4) виготовлені блага розподіляють відповідно до давно визначених традицій.
№134. Що не є ознакою товарної форми виробництва:

1) суспільний поділ праці;
3) економічне відокремлення виробників;
4) задоволення потреб людей через обмін продуктів своєї діяльності.
№135. Яку країну вважають батьківщиною паперових грошей:

1) Англію;
2) Грецію;
3) Індію;
4) Китай.
№136. Яке твердження неправильне з позиції теорії трудової вартості:

1) праця є тим спільним, що робить товари сумірними;
2) вартість – це уречевлена в товарі праця;
3) товар володіє вартістю та споживною вартістю;
4) ціну блага визначає його споживна вартість (корисність).
№137. Яке твердження неправильне з позиції теорії граничної корисності:

1) ціна є категорією суб’єктивною;
2) гранична корисність – це додаткова корисність, яку отримує особа від споживання кожної
наступної одиниці блага;
3) ціна блага відображає затрати праці на його виробництво;
4) що вища гранична корисність блага, то вища його ціна.
№138. Золоті монети перебувають в обігу за:

1) золотозливкового стандарту;
2) золотодевізного стандарту;
3) золотодоларового стандарту;
4) золотомонетного стандарту.
19
№139. Яке визначення товару найповніше:
1) благо, що володіє споживною вартістю;
2) продукт, що є результатом виробництва;
3) благо, яке споживає домогосподарство;
4) благо, яке продають і купують.
№140. Що не є функцією грошей:

1) міра вартості;
2) засіб обміну;
3) засіб праці;
4) засіб нагромадження.
№141. Якої функції не виконує ринкова ціна:

1) рівноважної, за якої попит на благо і його пропозиція дорівнюють одне одному;
2) інформаційної, яка повідомляє про зміни у потребах покупців;
3) стимулювальної, яка ініціює технічний прогрес;
4) соціальної, за якої предмети першого вжитку доступні усім споживачам.
№142. Згідно з теорією трудової вартості, кількість грошей, потрібних для обігу конкретного
року, не залежить від:
1) швидкості обігу грошової одиниці;
2) суми цін товарів, проданих в кредит;
3) суми платежів, які погашають взаємним зарахуванням боргів;
4) процентної ставки.

1) згідно з теорією трудової вартості, ціну товару визначають затрати праці на виробництво
цього товару;
2) прихильники австрійської школи уважають, що ціну блага визначає гранична корисність, яку
приносить людині те або інше благо;
3) під граничною корисністю розуміють додаткову корисність, яку отримує особа від
споживання кожної наступної одиниці блага;
4) обов‘язковою умовою збільшення масштабів натурального господарства є суспільний поділ
праці.
№144. Яке твердження щодо функції грошей як міри вартості неправильне:

1) цю функцію гроші виконують ідеально;
2) із збільшенням кількості благ у країні (і незмінній масі грошей) купівельна спроможність
грошей зменшується;
3) покупці й продавці переважно мають чітке уявлення про купівельну спроможність грошей;
4) суть функції міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей визначаються ціни всіх
інших товарів.
ТЕМА 4. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА
№145. Який спосіб закріплення прав власності за певними суб’єктами є головним у сучасних
умовах:
1) звичаями і традиціями;
2) релігійними переконаннями;
3) силою;
4) юридичними нормами.
20
№146. Який спосіб закріплення прав власності за певними суб’єктами є головним у сучасних
умовах:
1) звичаями і традиціями;
2) релігійними переконаннями;
3) юридичними нормами;
4) моральними переконаннями.
№147. За панівною формою власності прихильники марксистського підходу виділяють такі

економічні системи, або способи виробництва:
1) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, індустріальний, соціалістичний;
2) первіснообщинний, рабовласницький, доіндустріальний, індустріальний,
постіндустріальний;
3) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, постіндустріальний;
4) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний.
№148. За панівною формою власності прихильники марксистського підходу виділяють такі

економічні системи, або способи виробництва:
1) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, індустріальний, соціалістичний;
2) первіснообщинний, рабовласницький, доіндустріальний, індустріальний,
постіндустріальний;
3) доіндустріальний, індустріальний, капіталістичний, соціалістичний, постіндустріальний;
4) первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний.
№149. У ринковій економіці проблему “як виробляти” вирішують на підставі:

1) широкого використання капітальних благ;
2) поглиблення поділу праці і спеціалізації;
3) дедалі ширшого застосування комп’ютерної техніки;
4) через прагнення виробників до отримання прибутку, а отже, застосування методів
виробництва, які мінімізують витрати виробництва.
№150. У ринковій економіці проблему “як виробляти” вирішують на підставі:

1) поглиблення поділу праці і спеціалізації;
2) дедалі ширшого застосування комп’ютерної техніки;
3) прагнення виробників до отримання прибутку, а отже, застосування методів виробництва, які
мінімізують витрати виробництва;
4) динаміки й обсягу споживчого попиту, які визначають через ціни на кінцеві продукти.
№151. Яка ознака, згідно з підходом Б.Гаврилишина, непритаманна моделі вільного

підприємництва:
1) державне втручання в економіку є неглибоким;
2) головним мотивом діяльності підприємств є максимізація прибутку;
3) абсолютно заорганізований ринок;
4) збагачення найактивнішої частини населення.
№152. Яка ознака, згідно з підходом Б.Гаврилишина не притаманна моделі вільного

підприємництва:
1) державне втручання в економіку є неглибоким;
2) абсолютно заорганізований ринок;
3) всіляке заохочення підприємництва й особистого успіху;
4) головним мотивом діяльності підприємств є максимізація прибутку.
№153. Яка ознака згідно з підходом Б.Гаврилишина не характеризує розподільного соціалізму:

1) капітальні блага головно перебувають у власності держави;
21
2) перерозподіл доходів на користь бідних груп населення;
3) прогресивне оподаткування;
4) забезпечення доступності освіти, медичної допомоги, щедрі пенсії у старості.
№154. Яка ознака згідно з підходом Б.Гаврилишина не характеризує розподільного соціалізму:

1) прогресивне оподаткування;
2) перерозподіл доходів на користь бідних груп населення;
3) капітальні блага головно перебувають у власності держави
4) головним мотивом діяльності підприємств є максимізація прибутку.
№155. Особа, яка взяла холодильник напрокат, є його:

1) розпорядником;
2) володарем;
3) користувачем;
4) власником.
№156. Що не може бути нині об’єктом власності у ринковій економіці:

1) земля;
2) устаткування;
3) людина;
4) продукт інтелектуальної праці;
№157. Що не належить до об’єктів інтелектуальної власності:

1) промислові зразки;
2) ліцензії;
3) цінні папери;
4) ноу-хау.
№158. Що не належить до об’єктів інтелектуальної власності:

1) промислові зразки;
2) цінні папери;
3) винаходи;
4) ноу-хау.

1) проблеми “що, як і для кого виробляти” у ринковій економіці вирішують за допомогою
цінового механізму;
2) А. Сміт, використовуючи термін “невидима рука” мав на увазі, що держава керує
економікою, а суспільство не усвідомлює цього;
3) у схемі кругопотоку домогосподарства продають економічні ресурси;
4) система вільного узгодженого підприємництва, згідно з підходом Б.Гаврилишина,
формується на базі групово-кооперативних цінностей та колегіального політичного правління.
№160. У ринковій системі фундаментальні проблеми організації економіки вирішуються:

1) ринковим механізмом;
2) певним державним центром, який розробляє відповідні плани і доводить їх підприємствам
для виконання;
3) ринковим механізмом та державними установами;
4) трудовим спілками та союзами споживачів.

1) економісти розглядають права власності як «правила гри в економіці»;
2) привласнення певного блага не завжди передбачає його відчуження;
22
3) в командній економіці держава володіє майже усіма матеріальними ресурсами;
4) державна власність реалізує себе через загальнодержавну та комунальну її форми.
№162. Згідно з підходом Б. Гаврилишина, економічній системі вільного підприємництва не

притаманна така ознака:
1) активна економічна роль уряду;
2) головним мотивом діяльності підприємств є максимізація прибутку;
3) заохочення підприємництва та досягнення особистого успіху;
4) відносини між урядом, бізнесом і найманими працівниками характеризуються змагальністю.
№163. Систему вільного підприємництва, згідно з підходом Б.Гаврилишина, характеризують

такі ознаки:
1) приватна власність, прагнення максимізації прибутку, контрольований державою ринок,
обмежена роль уряду;
2) державна власність, керований ринок, прагнення максимізації обсягів виробництва;
3) вільний ринок, державна власність, прагнення максимізації обсягів виробництва, обмежена
роль уряду;
4) вільний ринок, приватна власність, прагнення максимізації прибутку, обмежена роль уряду.
№164. Згідно з підходом Б.Гаврилишина, економічній системі вільного узгодженого

підприємництва не притаманна така ознака:
1) узгодження дій уряду, підприємців та трудових спілок;
2) головним мотивом діяльності підприємств є максимізація прибутку;.
3) зрівняльний розподіл доходів усіх найманих працівників;
4) матеріальні ресурси перебувають головно у приватній власності.

1) згідно з марксистським підходом, головним критерієм класифікації економічних систем є
зміна панівного типу власності;
2) ринкову економіку, в якій уряд відіграє активну роль, називають змішаною;
3) згідно з підходом К. Маркса, комуністична формація (система) ґрунтується на суспільній
власності та централізованому плануванні економіки;
4) згідно з підходом Б. Гаврилишина, економічна система формується на підставі взаємодії
продуктивних сил та виробничих відносин.

1) розпорядник блага може бути користувачем, але не обов’язково володарем;
2) користувач окремих благ може не бути їх розпорядником, але обов’язково є володарем цих благ;
3) володар блага може реалізувати права розпорядника і користувача;
4) привласнення благ означає, що окремий індивід, група людей або держава здобуває право на
володіння конкретними благами, розпорядження ними та їх використання.
№167. Серед значної кількості прав власності виокремлюють такі три основні:
1) володіння, користування, відповідальності;
2) володіння, користування, розпорядження;
3) на відчуження, на безпеку, на безстроковість;
4) володіння, розпорядження, відповідальності.

1) у системі індивідуалістсько-конкурентних цінностей, згідно з підходом Б.Гаврилишина,
особу розглядають як унікум, яку турбують лише власні проблеми і прагнення;
2) колегіальна форма політичного правління, згідно з підходом Б.Гаврилишина, передбачає
представницький уряд з однією партією при владі та з однією або кількома в опозиції;
23
3) до продуктивних сил відносять засоби виробництва і працівників, що володіють певним
виробничим досвідом та навиками до праці;
4) егалітарно-колективістські цінності за унітарного політичного правління, згідно з підходом
Б.Гаврилишина, породжують адміністративно-командну економіку.

1) виробничі відносини – це взаємини між господарськими одиницями;
2) згідно з підходом Б.Гаврилишина, групово-кооперативні цінності та політичне правління у
формі противаги породжують економічну систему узгодженого вільного підприємництва;
3) згідно з марксистським підходом, характер економічної системи визначають продуктивні
сили, виробничі відносини та ринковий механізм;
4) у системі вільного підприємництва панує вільний ринок, приватна власність, а спонукальним
мотивом діяльності є максимізація прибутку.
№170. Яке завдання не потрібно виконувати у процесі переходу від адміністративно-командної

до ринкової економіки:
1) зміцнення державної монополії на зовнішню торгівлю;
2) приватизація державного майна;
3) розвиток ринкової інфраструктури;
4) стимулювання розвитку підприємництва.
№171. Яке завдання не потрібно виконувати у процесі переходу від адміністративно-командної

до ринкової економіки:
1) приватизація державного майна;
2) демонополізація економіки;
3) зміцнення державної монополії на зовнішню торгівлю;
4) розвиток ринкової інфраструктури;
№172. Якого заходу не передбачає “шокова терапія” як радикальний шлях переходу до

ринкової економіки:
1) прискореної лібералізації цін на товари і послуги;
2) радикальної приватизації державної власності;
3) активізації державного сектора економіки;
4) швидкого формування фінансової інфраструктури.
№173. Якого заходу не передбачає “шокова терапія” як радикальний шлях переходу до

ринкової економіки:
1) прискореної лібералізації цін на товари і послуги;
2) активізації державного сектора економіки;
3) радикальної приватизації державної власності;
4) макроекономічної стабілізації.
№174. Яка ознака не властива адміністративно-командній економіці:

1) повна державна власність на всі капітальні блага;
2) заборона підприємництва як одного із джерел доходів;
3) стимулювання ініціативи, пошуку та ризику;
4) директивне планування економіки.
№175. Яка ознака не властива адміністративно-командній економіці:

1) повна державна власність на всі капітальні блага;
2) зрівнювання доходів більшості споживачів;
3) стимулювання ініціативи, пошуку та ризику;
4) директивне планування економіки.
24
№176. Командно-адміністративну систему характеризують такі ознаки:
1) приватна власність, прагнення максимізації прибутку та приросту обсягів виробництва,
контрольований ринок, обмежена роль уряду;
2) державна власність, керований ринок, прагнення максимізації прибутку, керівна роль уряду;
3) вільний ринок, приватна власність, прагнення максимізації обсягів виробництва, обмежена роль уряду;
4) державна власність, адміністративне ціноутворення, прагнення максимізації обсягів
виробництва, визначальна роль уряду.
№177. Що не притаманне для командної економіки радянського типу:

1) відсутність дійових економічних стимулів, особливо до праці і нововведень;
2) використання прибутку як показника, яким оцінюють успішність діяльності підприємств;
3) надмірна централізація управління;
4) неспроможність освоїти інтенсивний шлях економічного зростання.

1) ринкова економіка унеможливлює директивне централізоване державне управління;
2) економіку, у якій уряд поряд із ринком відіграє активну роль, називають змішаною;
3) командна економіка радянського типу в певні історичні періоди змогла швидко нагромадити
ресурси, усунути безробіття, забезпечити відповідний рівень освіти і медичного
обслуговування;
4) Україна обрала шлях “шокової терапії” в переході до ринку.
№179. Що не притаманне командній економіці як економічній системі:

1) нарощування виробництва переважно екстенсивним чином та низька ефективність
використання ресурсів;
2) відсутність економічного показника, яким оцінюють успішність діяльності підприємств;
3) наявність дійових економічних стимулів до праці, нововведень та змагальності;
4) нездатність директивного планування забезпечити належну координацію господарського
життя.

1) командна економіка унеможливлює функціонування ринкового механізму;
2) ринкову економіку, в якій уряд відіграє активну роль, називають змішаною;
3) командна економіка радянського типу змогла мобілізувати ресурси для прискореного
розвитку важкої та військової промисловості;
4) у розвинутих країнах нині переважає державний сектор економіки.
ТЕМА 5. РИНКОВА ЕКОНОМІКА

1) під лібералізацією економіки розуміють розширення державного контролю в багатьох сферах
життя суспільства;
2) згідно з марксистським підходом, цінності суспільства та наявні форми політичного
правління визначають основні способи організації економіки;
3) у схемі кругопотоку домогосподарства продають економічні ресурси;
4) в адміністративно-командній системі спонукальним мотивом діяльності підприємств є
максимізація прибутку.
№182. Які види ринків обов’язково містить двосекторна модель кругопотоку ресурсів,
продуктів і доходів:
1) ринок грошей і ринок капіталу;
2) ринок ресурсів і ринок грошей;
25
3) ринок продуктів і ринок ресурсів;
4) ринок продуктів і ринок грошей.
№183. Які види ринків обов’язково містить двосекторна модель кругопотоку ресурсів,
продуктів і доходів:
1) ринок грошей і ринок капіталів;
2) ринок цінних паперів і ринок ресурсів;
3) ринок продуктів і ринок ресурсів;
4) ринок продуктів і ринок грошей.
№184. Які економічні суб’єкти представлені у двосекторній моделі кругопотоку ресурсів,

продуктів і доходів у ринковій економіці:
1) домогосподарства та фірми;
2) держава та фірми;
3) домогосподарства та держава;
4) держава, фірми та зовнішній сектор.
№185. У двосекторній моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

виторг фірм:
1) менший за споживчі видатки домогосподарств;
2) дорівнює різниці між доходами домогосподарств та витратами фірм на ресурси;
3) дорівнює споживчим видаткам домогосподарств;
4) перевищує витрати фірм на ресурси;

витрати фірм на ресурси:
1) менші за споживчі видатки домогосподарств;
2) менші за виторг від продажу товарів;
3) дорівнюють різниці між виторгом фірм та доходами домогосподарств;
4) дорівнюють як споживчим видаткам, так і доходам домогосподарств.

доходи домогосподарств:
1) дорівнюють витратам фірм на ресурси;
2) менші за виторг фірм;
3) більші за виторг фірм;
4) дорівнюють сумі споживчих видатків домогосподарств та витрат фірм на ресурси.

споживчі видатки домогосподарств:
1) дорівнюють витратам фірм на ресурси;
2) менші за доходи домогосподарств;
3) більші за виторг фірм;
4) дорівнюють сумі доходів домогосподарств та виторгу фірм.
№189. Що включає поняття “ринок капіталу”:

1) короткострокові цінні папери;
2) купівля та продаж обладнання;
3) короткострокові позики;
4) довгострокові позики.
№190. Ринок капіталу:

1) забезпечує довгострокове фінансування придбання капітальних благ;
26
2) обслуговує короткострокові фінансові потреби фірм;
3) опосередковує придбання домогосподарствами благ поточного вжитку;
4) є місцем купівлі та продажу обладнання.
№191. Ринок грошей:

1) охоплює лише короткострокові фінансові угоди;
2) обслуговує довгострокові фінансові потреби фірм;
3) забезпечує обмін національної валюти на іноземну;
4) обслуговує довгострокові фінансові потреби домогосподарств.
№192. Що не включає поняття “ринок цінних паперів”:

1) акції;
2) облігації;
3) векселі;
4) екологічні сертифікати.
№193. Яка ознака не стосується ринкової економіки:

1) приватна власність;
2) свобода підприємництва;
3) зрівняльний розподіл доходів;
4) особиста заінтересованість.
№194. Яка ознака стосується ринкової економіки:

1) зрівняльний розподіл доходів;
2) державна власність;
3) заборона підприємництва;
4) конкуренція.
№195. Що є одним із головних принципів організації вільної ринкової економіки:

1) директивне державне управління економікою;
2) фактори виробництва перебувають переважно в державні власності;
3) спосіб поведінки економічних суб’єктів визначається особистими інтересами;
4) монополія покупця на ринку.
№196. Головною ознакою сучасної змішаної економіки є:

1) переважання натурального господарства над товарним;
2) переважання ручної праці в аграрному секторі економіки;
3) поєднання державної і приватної власності у національній економіці;
4) наявність значної кількості незалежних продавців і покупців.
№197. Ринок якого товару найбільше відповідає умовам досконалої конкуренції:

1) сталі;
2) тракторів;
3) бензину;
4) цінних паперів.
№198. Ринок якого товару найбільше відповідає умовам досконалої конкуренції:

1) автомобілів;
2) освітніх послуг;
3) пральних порошків;
4) пшениці.
№199. Що не може бути об’єктом купівлі та продажу на ринку природних ресурсів:
27
1) нафта;
3) земельна ділянка;
2) залізна руда;
4) фруктові соки.
№200. Комерційний кредит передбачає:

1) надання позики комерційним банком приватним підприємствам;
2) надання позики комерційним банком фізичним особам;
3) надання позики одним підприємством іншому у формі продажу товару з відтермінуванням
платежу;
4) надання позики банком уряду країни.
№201. Комерційний кредит передбачає:

1) надання позики під заставу нерухомого майна;
2) надання позики одним підприємством іншому у формі продажу товару з відтермінуванням
платежу;
3) надання позики комерційним банком приватним підприємствам;
4) надання банком позики фізичним особам.
№202. Яке з тверджень правильне:

1) конкуренція передбачає розпорошення економічної влади між основними учасниками ринку,
внаслідок чого жоден з них не може здійснювати контроль за ціною;
2) в ідеальній ринковій економіці державі відведено роль гаранта зрівняльного розподілу
доходів;
3) ринок – це місце чи простір, на якому зустрічаються покупець та продавець з метою
укладення та виконання угоди купівлі-продажу;
4) ринок праці – єдиний вид ринку, суб’єкти якого не користуються послугами посередників.

1) в ідеальній ринковій економіці державі відведено роль гаранта зрівняльного розподілу
доходів;
2) ринок праці – єдиний вид ринку, суб’єкти якого не користуються послугами посередників;
3) акції забезпечують дохід у формі дивіденду;
4) ринок – це місце, на якому зустрічаються покупець та продавець з метою укладення та
виконання угоди купівлі-продажу.

1) на вторинному ринку цінних паперів відбувається перепродаж цінних паперів за їхнім
курсом;
2) виторг обчислюють як добуток витрат виробництва та кількості проданого продукту;
3) шведську модель ринкової економіки часто називають розподільним соціалізмом;
4) облігація дає її власникові дохід у вигляді процента чи дисконту.

1) на первинному ринку цінних паперів взаємодіють емітенти та покупці цих паперів;
2) власник облігації є співвласником підприємства-емітента;
3) гуртова торгівля – це купівля товарів великими партіями з метою перепродажу;
4) облігація дає її власникові дохід у вигляді процента чи дисконту.

1) виторг обчислюють як добуток ціни та кількості проданого продукту;
2) витрати обчислюють як суму добутків цін кожного з факторів виробництва на його кількість;
28
3) в ринковій економіці проблема “для кого виробляти” вирішується урядом з урахуванням
етичних принципів;
4) проблема «що виробляти» у вільній ринковій економіці вирішується на основі попиту
споживачів.

1) за умов вільної ринкової економіки державі відведена роль гаранта соціального захисту
непрацездатних та безробітних;
2) фірми гуртової торгівлі реалізовують придбану продукцію виключно безпосереднім її
споживачам;
3) різницю між виторгом і витратами називають рентою;
4) фірми роздрібної торгівлі реалізовують товари дрібними партіями кінцевим споживачам.

1) ринок праці – єдиний сегмент національного ринку, не охоплений тіньовою економікою;
2) у моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці домогосподарства є
власниками всіх ресурсів;
3) грошовий дохід, отримуваний домогосподарствами від продажу ресурсів, називають
виторгом;
4) дилери та брокери – основні посередники на споживчому ринку.

1) дисконтні облігації продаються за ціною, вищою за номінальну;
2) на вторинному ринку цінних паперів акції продаються за номінальною вартістю;
3) досконала конкуренція передбачає наявність великої кількості виробників, які мають рівний
доступ до економічної інформації;
4) брокери закуповують продукцію безпосередньо у виробників дрібними партіями.

1) нерухоме майно має значно вищу за готівку ліквідність;
2) тіньовий ринок охоплює лише заборонені законом види господарської діяльності;
3) на вторинному ринку цінних паперів акції продають за ціною, вищою за номінальну вартість;
4) акції забезпечують дохід у формі дивіденду.
№211. Частина прибутку, яку виплачують акціонерам, називають:

1) рентою;
2) процентом;
3) дивідендом;
4) опціоном.
№212. Частина прибутку, яку виплачують акціонерам, називають:

1) дивідендом;
2) орендною платою;
3) процентом;
4) основним капіталом.
№213. Посередник, який організовує купівлю-продаж товару, не набуваючи його у власність:

1) дилер;
2) фірма-гуртовик;
3) брокер;
4) дистриб’ютор.
№214. Що не є характерним для конкуренції:
29
1) наявність на ринку значної кількості покупців та продавців конкретного товару;
2) неможливість жодного продавця або покупця маніпулювати ринком;
3) свобода входження виробників у галузь та виходу з неї;
4) можливість окремого покупця впливати на ціну.
№215. Що не є умовою конкуренції:

1) свобода входження фірми на ринок;
2) диверсифікація виробництва;
3) вільний вихід фірми з ринку;
4) велика кількість покупців на ринку.
№216. Конкуренція як принцип ринкової економіки не передбачає:

1) розпорошення економічної влади між основними учасниками ринку, внаслідок чого жоден з
них не може здійснювати контроль за ціною;
2) відсутність перешкод при входженні в галузь та виході з ринку;
3) наявність великої кількості як покупців, так і продавців;
4) здатності окремих продавців контролювати ціну виготовленої продукції, маніпулюючи
обсягом індивідуальної пропозиції.
№217. Борговий документ установленого законом зразка про обов’язкову оплату боржником
певної суми грошей у вказаний строк називають:
1) вексель;
2) чек;
3) банкнота;
4) облігація.
№218. Які ринки та сфери економіки не можуть слугувати зразками монополістичної

конкуренції?
1) роздрібна торгівля;
2) ринок безалкогольних напоїв;
3) ринок легкових автомобілів;
4) видавнича справа.
№219. Яке твердження щодо олігополії є неправильним:

1) фірми-олігополісти схильні до укладання таємних угод щодо контролю за ринком;
2) вхід у олігопольну галузь пов’язаний з чималими витратами;
3) зниження цін однією фірмою викликає зниження цін інших продавців;
4) фірма-олігополіст – абсолютно байдужа до інновацій.
№220. Що не притаманне олігополії:

1) виникає у галузях з мінімальними витратами на започаткування бізнесу;
2) схильність до фінансування інновацій, обумовлена постійним пошуком конкурентних переваг;
3) фірми-продавці можуть істотно та одночасно знижувати ціни для запобігання входженню на
ринок нових фірм;
4) застосування прийомів нецінової конкуренції.
№221. Яка з перелічених нижче ознак не є невід’ємною рисою монополії:

1) єдиний продавець унікального товару;
2) значний контроль за ціною з боку продавця;
3) нецінові важелі впливу у формі реклами;
4) обмежений доступ до інформації.
30
№222. Якщо на деякому ринку продуктів харчування пропозиція представлена двома фірмами,
то має місце:
1) двостороння олігополія;
2) олігополія;
3) двостороння монополія;
4) обмежена монополія.

1) монополістична конкуренція ґрунтується на суперництві великих фірм з допомогою
нецінових інструментів;
2) досконала конкуренція передбачає наявність великої кількості виробників, які мають різний
доступ до економічної інформації;
3) входження нових фірм на ринок може бути заблоковане з допомогою патентів та авторських
прав;
4) позаекономічні методи конкурентної боротьби – риса, притаманна здебільшого
монополістично конкурентним ринкам.
№224. Яка з перелічених ознак не є невід’ємною рисою монополії:

1) єдиний продавець унікального товару;
2) значний контроль за ціною з боку продавця;
3) нецінові важелі впливу у формі реклами;
4) заблоковане входження на ринок нових фірм у короткостроковій перспективі.
№225. Що не відносимо до проявів позаекономічної конкуренції:

1) продаж товару за нижчою, ніж в конкурента, ціною;
2) промислове шпигунство;
3) підкуповування службових осіб компаній-конкурентів;
4) поширювання недостовірних відомостей про конкурента.
№226. Яка ознака не характеризує досконалу конкуренцію:

1) рівний доступ усіх фірм до всіх видів інформації;
2) відсутність перешкод для входження фірм на ринок та виходу з галузі;
3) відсутність контролю за ціною;
4) об’єктом купівлі-продажу є диференційовані товари.
№227. Що не притаманне досконалій конкуренції:

1) відсутність контролю за ціною з боку учасників ринку;
2) схильність до надмірної експлуатації природних ресурсів, обумовлена прагненням постійно
знижувати витрати виробництва;
3) наявність достатніх стимулів для впровадження науково-технічних новинок завдяки
патентуванню винаходів;
4) об’єктом купівлі та продажу є однорідні (стандартизовані) товари.
№228. Який тип ринкової структури досягає виробничої та розподільної ефективності;

1) монополія;
2) монополістична конкуренція;
3) олігополія;
4) досконала конкуренція.
№229. Яка ознака не характеризує монополістичну конкуренцію:

1) об’єктом купівлі-продажу є диференційовані товари;
2) обмежений контроль за цінами;
3) заблоковане входження інших фірм на ринок;
31
4) доступ до інформації частково обмежений.
№230. Яка ознака не характеризує олігополію:

1) пропозиція товару представлена кількома, в основному великими, фірмами;
2) відсутність контролю за ціною;
3) об’єктом купівлі продажу є однорідні чи диференційовані товари;
4) можливості входження нових фірм на ринок обмежені.
№231. Які з типів ринкових структур відносять до ідеальних:

1) монополістичну конкуренцію;
2) досконалу конкуренцію і монополію;
3) олігополію і монополію;
4) монополістичну конкуренцію і олігополію.
№232. Монополія – це тип ринкової структури, якій характерна:

1) велика кількість покупців та продавців, стандартизований продукт, відсутність перешкод для
входження фірм на ринок та виходу з нього, відсутність контролю за ціною;
2) наявність кількох великих продавців однорідного чи диференційованого продукту;
3) відносно велика кількість продавців, диференційований продукт та відносно легкі умови
входження нових фірм на ринок;
4) єдиний виробник чи продавець, який контролює ціну товару.
№233. Монополістична конкуренція – це тип ринкової структури, якій притаманна:

№234. Олігополія – це тип ринкової структури, якій характерна:

№235. Досконала конкуренція – це тип ринкової структури, якій притаманна:

№236. Доходи у формі процента отримують власники ресурсу:

1) підприємницький хист;
2) капітал;
3) земля;
4) праця.
32
1) у схемі кругопотоку ринкової економіки домогосподарства є власниками всіх чотирьох видів
економічних ресурсів;
2) заощадження домогосподарств можуть здійснюватися у готівковій формі;
3) частина людських ресурсів продається домогосподарствами у тіньовому секторі економіки;
4) у країнах із розвиненою економікою основним джерелом доходів домогосподарств є капітал.
№238. Яка ознака не стосується звичайних акцій:

1) засвідчують право власності на частину майна фірм;
2) дають право на отримання дивідендів;
3) дають право голосу на загальних зборах акціонерів;
4) забезпечують першочергове право на частину майна фірми у випадку її банкрутства.
№239. За умов вільної ринкової економіки до функцій держави належать:

1) забезпечення стабільності рівня цін та низького рівня безробіття;
2) забезпечення недоторканості приватної власності та формування правових засад
функціонування ринку;
3) підтримання оптимального співвідношення між експортом та імпортом;
4) забезпечення справедливого розподілу доходів.
№240. В чому полягає одна із відмінностей між привілейованою акцією та облігацією:

1) облігація має чітко визначений термін обігу, а акція є безстроковою;
2) така акція дає право здійснювати управління підприємством, а облігація – ні;
3) облігація не може випускатись акціонерною компанією;
4) емітентом облігацій не може бути держава.
№241. Що притаманне привілейованим акціям;

1) мають чітко визначений термін обігу;
2) забезпечують фіксовані доходи, розмір яких може бути збільшений зборами акціонерів;
3) можуть випускатись як приватними фірмами, так і державою;
4) надають право управляти господарською діяльністю емітента.
№242. Що не притаманне облігаціям:

1) можуть випускатись як приватними підприємствами, так і державою;
2) мають чітко визначений термін обігу;
3) надають право управляти господарською діяльністю емітента;
4) забезпечують дохід у формі процента чи дисконту;

1) кредит – це надання грошей у позику на засадах повернення, платності та безстроковості;
2) короткострокові позики є об’єктом купівлі та продажу на ринку грошей;
3) продавцями на ринку праці є люди працездатного віку;
4) покупцями грошей є домогосподарства, фірми та органи державної влади.

1) попит на працю – похідний від попиту на товари і послуги;
2) дистриб’ютори закуповують товари гуртом і продають їх від імені виробника, не несучи
відповідальності за нереалізовану частину продукції;
3) підприємець наймає додаткових працівників доти, доки ціна праці кожного з них не
перевищує їхнього внеску у створений продукт;
4) попит на працю залежить від її продуктивності.
№245. Яке твердження щодо ринку неправильне:

1) передбачає взаємне передання прав власності;
33
2) за умов науково-технічного прогресу є менш ефективним за державну координацію
економіки;
3) існує лише за наявності широкого діапазону економічної свободи;
4) передає інформацію про структуру суспільних потреб через систему цін, забезпечуючи
відповідний перерозподіл обмежених ресурсів.

1) проблема “як виробляти” у ринковій економіці вирішується через директивне планування;
2) у моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці домогосподарства є
власниками всіх ресурсів;
3) грошовий дохід, отримуваний домогосподарствами від продажу ресурсів, називають
виторгом;
4) дилери та брокери – основні посередники на споживчому ринку.
ТЕМА 6. РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА
№247. Яку функцію не виконує біржа праці:

1) реєстрація безробітних;
2) створення нових робочих місць;
3) виплата допомоги з безробіття;
4) реєстрація вакансій.
№248. Фондова біржа – це ринок, на якому:

1) продають і купують цінні папери;
2) торгують іноземною валютою;
3) продають і купують споживчі товари;
4) продають інвестиційні блага.
№249. Фондова біржа – це ринок, на якому:

1) торгують іноземною валютою;
2) надають кредити;
3) продають і купують акції, облігації;
4) продають обладнання і устаткування.
№250. Що не може бути об’єктом купівлі та продажу на товарній біржі:

1) золото;
2) бавовна;
3) твори мистецтва;
4) пшениця майбутнього врожаю
№251. Яку функцію не виконує біржа праці:

1) формування банку інформації про наявні вакансії;
2) надання статусу безробітного та облік безробітних;
3) організація громадських робіт;
4) регулювання рівня оплати праці у країні.
№252. Які операції не здійснює комерційний банк:

1) купівля-продаж іноземної валюти;
2) купівля-продаж акцій та облігацій;
3) залучення коштів на депозит;
4) емісія грошей.
№253. Які операції не здійснює комерційний банк:
34
1) надання кредитів фізичним і юридичним особам;
2) емісія грошей.
3) купівля-продаж акцій та облігацій;
4) купівля-продаж іноземної валюти.
№254. Яка з перелічених функцій непритаманна фондовій біржі:

1) забезпечення доступу до значних за обсягами фінансових ресурсів;
2) дотримання таємниці щодо цін угод з фінансовими активами;
3) підтримання на високому рівні ліквідності фінансових активів;
4) перерозподіл фінансових потоків між галузями національної економіки.
№255. Яка з перелічених функцій непритаманна фондовій біржі:

1) дотримання таємниці щодо цін угод з фінансовими активами;
2) підтримання на високому рівні ліквідності фінансових активів;
3) перерозподіл фінансових потоків між галузями національної економіки;
4) інформування про динаміку ділової активності в країні.

1) різниця між процентом за надані позики і процентом за вклади становить прибуток банку;
2) попит на працю є похідним від попиту на товари і послуги;
3) А. Сміт уважав, що поведінка підприємців і споживачів зумовлена їх альтруїстичними
мотивами;
4) К. Маркс у своїй головній праці “Капітал” наголосив на нестабільності ринкової економіки.

1) фондові біржі перерозподіляють фінансові кошти на користь низькоефективних галузей
виробництва;
2) закрита монополія передбачає захист від конкуренції з допомогою юридичних обмежень;
3) ринок капіталу обслуговує поточні потреби фірм, домогосподарств і держави у грошах;
4) монополістична конкуренція належить до ідеальних типів ринкових структур.

1) усі фінансові посередники здійснюють перерозподіл ризику між різними економічними
суб’єктами;
2) прибуток комерційного банку формується за рахунок різниці між процентами за кредит та за
вкладами;
3) опціонний контракт забезпечує кожній із сторін угоди право, але не обов’язок, купівлі або
продажу певного товару чи активу;
4) лізинг передбачає придбання капітальних благ та їх здавання в довгострокову оренду.

1) велика кількість бірж в Україні відповідає потребам національної економіки;
2) іпотечні банки кредитують передусім проекти, пов’язані із втіленням науково-технічних
інновацій;
3) страхові компанії неспроможні переміщувати фінансовий капітал у часі;
4) емісія грошей перебуває у виключній компетенції центрального банку країни.
№260. Яке твердження розкриває суть поняття “опціон”:

1) угода, за якою одна сторона зобов’язується продати чи купити певну кількість товару за
наперед обумовленою ціною у визначений сторонами момент часу в майбутньому;
2) оформлений згідно з чинним законодавством документ, за яким одна сторона угоди
зобов’язується безумовно виплатити іншій певну суму грошей;
35
3) угода, за якою одна сторона зобов’язується купити, а інша – продати фіксовану кількість
конкретного товару за наперед обумовленою ціною у визначений сторонами момент часу в
майбутньому;
4) надання грошей у позику на засадах строковості, повернення та платності.
№261. Яке твердження розкриває суть поняття “ф’ючерс”:

1) надання грошей у позику на засадах строковості, повернення та платності;
2) угода, за якою одна сторона зобов’язується купити, а інша – продати фіксовану кількість
конкретного товару за наперед обумовленою ціною у визначений сторонами момент часу в
майбутньому;
3) угода, за якою одна сторона зобов’язується продати чи купити певну кількість товару за
наперед обумовленою ціною у визначений сторонами момент часу в майбутньому;
4) оформлений згідно з чинним законодавством документ, за яким одна сторона угоди
зобов’язується безумовно виплатити іншій певну суму грошей.
№262. У ринковій економіці кредит, що надається під заставу нерухомості, називають:

1) споживчим;
2) іпотечним;
3) інноваційним;
4) безпроцентним.
№263. Які функції не виконує комерційний банк:

1) залучення вкладів;
2) надання позик;
3) купівля-продаж валюти;
4) емісія банкнот.
№264. Яка функція не властива центральним банкам:

1) кредитування комерційних банків;
2) залучення коштів фізичних осіб на депозит;
3) емісія та організація обігу грошей;
4) контроль за діяльністю комерційних банків.
№265. Що не може бути об’єктом купівлі та продажу на товарній біржі:

1) кава;
2) нафта;
3) антикварні меблі;
4) пшениця майбутнього врожаю.
№266. Яка ознака властива біржовим товарам:

1) незмінність цін впродовж тривалого часу;
2) унікальність;
3) масовість;
4) неоднорідність.
№267. Якщо товарна біржа тяжіє до торгівлі спорідненими товарними позиціями, то її

називають:
1) біржею реального товару;
2) біржею фіктивного товару;
3) спеціалізованою;
4) універсальною.
№268. Яке твердження щодо товарної біржі правильне:
36
1) членами товарної біржі можуть бути виключно фізичні особи – громадяни країни;
2) за рівнем відкритості угод товарна біржа поступається ярмаркові;
3) забезпечує організацію торгівлі стандартизованими товарами без участі посередників;
4) забезпечує відкритість інформації про ціни товарів для широкого кола користувачів.

1) зразком строкових біржових угод є форвардні контракти;
2) опціонний контракт забезпечує одній із сторін угоди право, але не обов’язок, купівлі або
3) гарантом виконання форвардних контрактів виступає товарна біржа;
4) ліквідність товарів, якими торгують на біржі, зазвичай, є низькою.

1) спекулятивний інтерес клієнтів фондової біржі є одним із чинників забезпечення високої
ліквідності цінних паперів;
2) фондові біржі виступають одним із механізмів прямого фінансування фірм та уряду;
3) опціонний контракт забезпечує кожній із сторін угоди право, але не обов’язок, купівлі або
4) зниження індексу ринку акцій розглядають як ознаку погіршення економічної ситуації.
№271. Що непритаманне фінансовим посередникам:

1) забезпечують зменшення трансакційних витрат;
2) перерозподіляють («усереднюють») ризики;
3) забезпечують переміщення фінансового капіталу в часі;
4) акумулюють заощадження виключно великих вкладників.

1) усі фінансові посередники здійснюють перерозподіл ризику між різними економічними
суб’єктами;
2) прибуток комерційного банку здебільшого формується за рахунок різниці між процентами за
кредит та за вкладами;
3) фінансові посередники змушені нести додаткові витрати з огляду на асиметричність
інформації про учасників ринку;
4) фінансові посередники забезпечують пряме фінансування фірм.
№273. Суть трастових операцій банків полягає у:

1) спекуляціях з цінними паперами;
2) скуповуванні векселів приватних підприємств;
3) довірчому управлінні майном клієнтів;
4) здаванні обладнання в довгострокову оренду.

1) недержавні пенсійні фонди вкладають акумульовані ними кошти переважно в
короткострокові цінні папери;
2) в Україні сформовано систему універсального банківництва;
3) інвестиційні фонди акумулюють кошти шляхом відкриття депозитних рахунків;
4) кредитні спілки акумулюють кошти, емітуючи власні акції.

1) на вторинному ринку цінних паперів акції завжди продають за ціною, вищою за номінальну
вартість;
2) акції забезпечують дохід у формі дивіденду;
3) тіньовий ринок охоплює лише заборонені законом види господарської діяльності;
37
4) у кожній економічно розвинутій країні функціонує лише одна фондова біржа.
ТЕМА 7. РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ
№276. Який із чинників не впливає на пропозицію товару:

1) кількість фірм, що виробляють цей товар;
2) ціни взаємозамінюваних товарів;
3) технологія виробництва цього товару;
4) вікова структура населення.
№277. Як попит пов’язаний із потребами:

1) відображає усі потреби економічного суб’єкта;
2) відображає лише нагальні потреби;
3) відображає потреби, але нерідко виходить за їхні межі;
4) відображає потреби, підкріплені грошовими можливостями.
№278. Зміна величини попиту означає:

1) переміщення кривої попиту;
2) посилення або послаблення дії нецінових чинників;
3) перехід на стабільній кривій попиту від одного співвідношення ціна-кількість товару до
іншого співвідношення;
4) зміну нахилу кривої попиту.
№279. Якщо збільшення доходу спричинило збільшення попиту на певний товар, то цей товар
є:
1) товаром нижчої споживчої цінності;
2) товаром-замінником;
3) проміжним продуктом;
4) товаром вищої споживчої цінності.
№280. До чинників, що не впливають на попит на товар, належить:

1) пропозиція товару;
2) смаки й уподобання;
3) ціни взаємозамінюваних і взаємодоповнюваних товарів;
4) сподівання споживачів.
№281. До чинників, що не впливають на попит на товар, належить:

1) доходи споживачів;
2) смаки й уподобання;
3) ціни взаємозамінюваних і взаємодоповнюваних товарів;
4) пропозиція товару.
№282. Чим можна пояснити переміщення кривої попиту на товар А вправо:

1) зменшенням пропозиції товару А;
2) підвищенням ціни товару А;
3) зниженням ціни товару А;
4) підвищенням ринкової ціни товару В, який є товаром-замінником для товару А.
№283. Чим можна пояснити переміщення кривої попиту на товар А вправо:

1) збільшенням пропозиції товару А;
2) підвищенням ціни товару А;
3) підвищенням ринкової ціни товару В, який є товаром-замінником для товару А;
4) зниженням ціни товару А.
38
№284. Якщо ціна товару А збільшується, то за інших однакових умов закон попиту виявляється
у:
1) збільшенні величини попиту на товар А;
2) зменшенні попиту товару А;
3) зменшенні величини попиту на товар А;
4) збільшенні величини пропозиції товару А.
№285. Для ринку товару нижчої споживчої цінності внаслідок зменшення доходів споживачів:
1) крива пропозиції цього товару переміститься вліво;
2) крива попиту на цей товар переміститься вправо;
3) одночасно перемістяться вліво криві попиту і пропозиції;
4) крива попиту на цей товар переміститься вліво.
№286. Якщо фактична ціна товару нижча від рівноважної, то:

1) виникає нестача цього товару;
2) знижуються ціни факторів виробництва, потрібні для виробництва цього товару;
3) з’являється надлишок товару;
4) фактична ціна товару знижуватиметься.
№287. Якщо фактична ціна товару вища від рівноважної, то:

1) виникає нестача цього товару;
2) виникає надлишок цього товару;
3) зростають ціни факторів виробництва, потрібні для виробництва цього товару;
4) фактична ціна цього товару зростатиме.
№288. Зміна якого чинника не спричинить переміщення кривої попиту:

1) смаків і вподобань споживачів;
2) ціни товару;
3) величини або розподілу національного доходу;
4) кількості або віку споживачів.
№289. Зміна якого чинника не спричинить переміщення кривої попиту:

1) кількості або віку споживачів;
2) сподівань споживачів.
3) величини або розподілу національного доходу;
4) ціни товару.
№290. Удосконалення технології переміщує:

1) криву попиту вправо;
2) криву пропозиції вправо;
3) криву попиту вліво;
4) криву пропозиції вліво.
№291. Що може спричинити зменшення попиту на товар А:

1) зменшення доходів споживачів;
2) зростання цін на товари-замінники товару А;
3) зменшення пропозиції товару А;
4) збільшення кількості покупців цього товару.
№292. Що може спричинити зменшення попиту на товар А:

2) очікування зростання цін на товар А;
39
3) зменшення пропозиції товару А;
4) збільшення кількості покупців цього товару.
№293. Якщо два продукти взаємозамінювані, то зростання ціни на один з них спричинить:
1) зменшення попиту на інший;
2) зростання попиту на інший;
3) збільшення величини попиту на інший;
4) зменшення величини попиту на інший.

1) зі збільшенням доходу споживача крива попиту на парфуми переміщуватиметься вправо;
2) зміни у величині пропозиції зображають переміщенням кривої пропозиції;
3) переміщення кривої пропозиції вправо означає, що виробники пропонують більшу кількість
товару за кожного рівня цін;
4) зі зниженням ціни на один із взаємодоповнюваних продуктів попит на інший збільшиться.

1) зростання доходів споживачів спричинить збільшення попиту на всі товари і послуги;
2) за інших однакових умов неврожай картоплі в Україні перемістить криву попиту на
картоплю вліво;
3) крива попиту відображає, що зі зниженням ціни величина попиту збільшується;
4) зниження ціни на певний товар спричинить збільшення попиту на його товар-замінник.

1) якщо товар А є товаром нижчої споживчої цінності, то зі зниженням доходів споживачів
попит на нього також зменшиться;
2) зростання цін на ресурси, які використовуються для виробництва товару А, призведе до
збільшення його пропозиції;
3) крива пропозиції відображає, що при зниженні ціни товару відбувається зростання величини
пропозиції;
4) зі зниженням ціни на один із взаємодоповнюваних товарів, попит на інший збільшиться.
№297. Якщо збільшення доходу споживачів спричинило збільшення попиту на товар А, то він є:
1) товаром-субститутом;
2) товаром Гіфина;
3) товаром вищої споживчої цінності;
4) товаром нижчої споживчої цінності.
№298. Усі перелічені чинники є визначниками пропозиції, за винятком:

1) цін на фактори виробництва;
2) кількості фірм, що виробляють конкретний товар;
3) чисельності населення та його структури;
4) технології виробництва.
№299. Якщо ціна товару А зменшується, то за інших однакових умов закон пропозиції
виявляється у:
1) збільшенні величини пропозиції товару А;
2) зменшенні величини пропозиції товару А;
3) зменшенні пропозиції товару А;
4) збільшенні величини попиту на товар А.
№300. Якщо ціна товару А збільшується, то за інших однакових умов закон попиту виявляється
у:
40
1) збільшенні величини попиту на товар А;
2) зменшенні величини попиту на товар А;
3) зменшенні попиту на товар А;
4) збільшенні величини пропозиції товару А.
№301. Для ринку товару вищої споживчої цінності внаслідок збільшення доходів споживачів:
1) крива пропозиції переміститься вправо;
2) крива попиту переміститься вправо;
3) одночасно перемістяться вправо криві попиту і пропозиції;
4) рівноважна ціна і рівноважна кількість попиту-пропозиції зменшаться.
№302. Для ринку товару нижчої споживчої цінності внаслідок зростання доходів споживачів:
1) крива пропозиції переміститься вліво;
2) крива попиту переміститься вліво;
3) одночасно перемістяться вліво криві попиту і пропозиції;
4) рівноважна ціна і рівноважна кількість попиту-пропозиції збільшаться.
№303. Якщо криві попиту і пропозиції товару А одночасно перемістяться вправо на однакову
відстань, то:
1) рівноважні ціна і величина попиту-пропозиції збільшаться;
2) рівноважна ціна зменшиться, а рівноважна величина попиту-пропозиції збільшиться;
3) рівноважна ціна не зміниться, а рівноважна величина попиту-пропозиції збільшиться;
4) рівноважна ціна не зміниться, а рівноважна величина попиту-пропозиції зменшиться.
№304. Якщо криві попиту і пропозиції товару А одночасно перемістяться вліво на однакову
відстань, то:
1) рівноважні ціна і величина попиту-пропозиції зменшаться;
2) рівноважна ціна зросте, а рівноважна величина попиту-пропозиції зменшиться;
3) рівноважна ціна не зміниться, а рівноважна величина попиту-пропозиції зменшиться;
4) рівноважна ціна не зміниться, а рівноважна величина попиту-пропозиції збільшиться.
№305. Закон попиту полягає у тому, що існує:

1) обернена залежність між ціною товару і величиною попиту на нього;
2) пряма залежність між ціною товару та величиною попиту на нього;
3) обернена залежність між ціною товару та попитом на нього;
4) пряма залежність між ціною товару та попитом на нього.
№306. Який з чинників залишається незмінним, якщо переміщуватися по кривій попиту на

товар А окремого споживача:
1) ціна на товар А;
2) величина попиту на товар А;
3) ціна на товари-замінники товару А;
4) кількість товару А, яку хоче придбати окремий споживач.
№307. Товар є товаром нижчої споживчої цінності, якщо:

1) крива попиту на нього переміщуватиметься вліво, якщо дохід зростає;
2) споживач потребуватиме його лише тоді, коли його ціна буде дуже низькою;
3) крива попиту на нього переміщуватиметься вправо, якщо дохід зростає;
4) величина попиту на нього зменшуватиметься, якщо його ціна зменшиться.
№308. Ринкова рівновага встановлюється за рівня цін, коли:

1) покупці задовольняють усі свої потреби;
2) виробники продають усе, що вони можуть виробити;
41
3) величина попиту дорівнює величині пропозиції;
4) величина пропозиції дорівнює усім бажанням покупців.
№309. Якщо збільшується попит і зменшується пропозиція, то:

1) рівноважна ціна зросте, а рівноважна кількість має зменшитися;
2) рівноважна ціна знизиться, а рівноважна кількість має зрости;
3) рівноважна ціна може зрости, знизитися або не зміниться, а рівноважна кількість має зрости;
4) рівноважна ціна зросте, а рівноважна кількість може зрости, зменшитися або не змінитися.
№310. Якщо зменшується попит і збільшується пропозиція, то:

1) рівноважна ціна знизиться, а рівноважна кількість зросте;
2) рівноважна ціна зросте, а рівноважна кількість зменшиться;
3) рівноважна ціна знизиться, але вплив на рівноважну кількість невизначений;
4) рівноважна кількість зменшиться, але вплив на рівноважну ціну невизначений.
№311. Якщо крива пропозиції товару А переміститься вправо на більшу відстань, ніж
переміститься вліво його крива попиту, то:
1) рівноважні ціна і кількість попиту-пропозиції збільшаться;
2) рівноважні ціна і кількість попиту-пропозиції зменшаться;
3) рівноважна ціна зросте, а рівноважна кількість попиту-пропозиції зменшиться;
4) рівноважна ціна зменшиться, а рівноважна кількість попиту-пропозиції збільшиться.
№312. Якщо крива пропозиції товару А переміститься вліво на більшу відстань, ніж
переміститься вліво його крива попиту, то:
2) рівноважні ціна і кількість попиту-пропозиції зменшаться;
4) рівноважна ціна зросте, а рівноважна кількість попиту-пропозиції збільшиться.
№313. Якщо ціна товару зростає, то згідно з законом попиту:

1) попит зменшується;
2) попит зростає;
3) величина попиту зменшується;
4) величина попиту зростає.
№314. Яке твердження відбиває закон попиту:

1) зі зростанням ціни кави обсяг її закупівель скорочуватиметься;
2) зі зростанням доходів споживачі віддадуть перевагу дорожчим сортам кави;
3) зі зниженням ціни кави зменшаться обсяги її споживання;
4) споживачі бажають споживати і готові платити за каву ціну, яку пропонує ринок.
№315. На ринковий попит не впливають:

1) кількість покупців на ринку;
2) ціни ресурсів;
4) ціни товарів-замінників.
№316. Зниження ціни на бензин перемістить:

1) криву попиту на автомобілі вліво;
2) криву попиту на автомобілі вправо;
3) не спричинить переміщення кривих попиту та пропозиції автомобілів;
4) криву пропозиції автомобілів вправо.
42
№317. Взаємозамінюваними називають товари, для яких:
1) підвищення ціни одного викликає збільшення попиту на інший;
2) підвищення ціни одного викликає зменшення попиту на інший;
3) попит зростає зі збільшенням доходів споживачів;
4) підвищення ціни одного не викликає зміни попиту на інший.
№318. Взаємодоповнюваними називають товари, для яких:

1) підвищення ціни одного викликає зменшення попиту на інший;
2) підвищення ціни одного викликає збільшення попиту на інший;
3) попит знижується зі зростанням доходів споживачів;
4) підвищення ціни одного не викликає зміни попиту на інший.
№319. Зі зростанням доходів зменшується попит споживачів на:

1) престижні товари;
2) товари вищої споживчої цінності;
3) товари нижчої споживчої цінності;
4) предмети розкоші.
№320. На пропозицію товару прямо не впливають:

1) ціни ресурсів, що застосовуються у виробництві даного товару;
2) кількість фірм-виробників товару;
4) зміни технології виробництва даного товару.
№321. Зі зниженням цін ресурсів, що застосовуються у виробництві товару, крива його

пропозиції:
1) переміститься вліво;
2) переміститься вправо;
3) залишиться незмінною;
4) пропозиція товару не залежить від цін ресурсів.
№322. Переміщення кривої пропозиції борошна вправо є наслідком:

1) підвищення ціни борошна;
2) зменшення кількості виробників борошна;
3) зниження ціни пшениці;
4) зростання доходів споживачів.
№323. Що усуває дефіцит товарів у ринковій економіці:

1) вільний рух цін;
2) точний облік виробниками можливостей покупців;
3) ефективна збутова політика підприємства;
4) державне регулювання економіки.
№324. Якщо крива попиту на товар А переміститься вправо на більшу відстань, ніж
переміститься вправо його крива пропозиції, то:
2) рівноважні ціна і кількість попиту-пропозиції зменшаться
4) рівноважна ціна не зміниться, а рівноважна кількість попиту-пропозиції збільшиться.
№325. Зменшення витрат на виробництво товару призведе до:

1) зниження його рівноважної ціни і збільшення рівноважного обсягу;
2) підвищення його рівноважної ціни і зменшення рівноважного обсягу;
43
3) зменшення пропозиції даного товару і появи його дефіциту;
4) переміщення як кривої попиту на нього, так і кривої його пропозиції праворуч
№326. Якщо зміна кількості товару, яку бажають та можуть купити споживачі, викликана
неціновим чинником, відбудуться зміни:
1) у попиті на товар, що перемістить криву попиту;
2) у попиті на товар, але крива попиту не переміститься;
3) у величині попиту на товар, крива попиту не переміститься;
4) у величині попиту на товар, крива попиту переміститься.
№327. Які з наведених положень найліпше пояснюють, чому ціна на товар не залишатиметься
нижчою за рівноважну?
1) існує надлишок пропозиції, і надлишок товару на ринку підвищуватиме ціну;
2) існує надлишок попиту, і дефіцит товару на ринку підвищуватиме ціну;
3) існує дефіцит товару на ринку, пропозиція буде збільшуватися, що підвищить ціну;
4) існує дефіцит на ринку, і попит зменшуватиметься, що підвищить ціну.
№328. Побічні наслідки в економіці – це:

1) переміщення деяких вигід або витрат, пов’язаних із виробництвом або споживанням певних
товарів, до суб’єктів, які не є їх безпосередніми продавцями або покупцями;
2) виробництво приватними фірмами громадських благ;
3) елементи несумлінної конкуренції у підприємницькій діяльності, що шкодять покупцям
певних товарів чи послуг;
4) у цілому позитивні нові нормативні документи держави, які, однак, через певні обставини,
вносять і деякі негативні моменти в господарську діяльність економічних суб’єктів.
№329. До підвищення рівноважної ціни товару може призвести:

1) збільшення попиту на товар;
2) зменшення попиту на товар;
3) збільшення пропозиції товару;
4) одночасне і однакове збільшення попиту і пропозиції.
№330. Яка з подій вплине на пропозицію товару не так, як три інших?

1) зменшення кількості фірм - виробників товару;
2) підвищення цін на ресурси, необхідні для виробництва товару;
3) удосконалення технології виробництва товару;
4) запровадження спеціального податку на виробників товару.

1) суть принципу виключення полягає в тому, що рівноважна ціна допускає до купівлі продукту
лише тих покупців, які хочуть і можуть платити цю ціну або вищу за неї;
2) попит та прибуток є вирішальним чинником у визначенні асортименту і кількості продукції,
яку виробляють різні галузі;
3) ринковий механізм стимулює виробників застосовувати найефективніші методи
4) якщо фактична ціна вища від рівноважної, то на ринку утвориться надлишок попиту.
№332. Яка з подій могла спричинити переміщення кривої попиту на пральний порошок вправо:
1) зниження цін на сировину для виробництва прального порошку;
3) зниження цін товарів-замінників;
4) широка реклама прального порошку.
44
№333. Який з чинників не призведе до переміщення кривої попиту на масло:
1) зростання доходу споживача;
2) зростання ціни на маргарин;
3) зростання ціни на масло;
4) зміна вподобань покупців на користь купівлі масла.
№334. Який із чинників не спричинить переміщення кривої пропозиції вина:

1) заробітна плата збирачів винограду зростає;
2) технологічне нововведення зменшує витрати на виробництво пляшок;
3) ціна на вино зростає;
4) негода знищила третину насаджень винограду.
№335. Який з чинників не спричиняє переміщення кривої попиту на тенісні м'ячі:

1) зростання ціни на тенісні ракетки;
2) зниження ціни на тенісні ракетки;
3) збільшення кількості гравців у теніс;
4) зростання ціни на тенісні м'ячі.
№336. Який з чинників не переміщуватиме криву пропозиції телевізорів:

1) удосконалення технології виробництва телевізорів;
2) зменшення кількості виробників телевізорів;
3) зниження цін телевізорів;
4) підвищення цін на комплектуючі вироби.
№337. Який з чинників не переміщуватиме криву пропозиції учнівських зошитів:

1) скорочення постачання деревини;
2) впровадження нової технології виробництва целюлози;
3) підвищення ціни на учнівські зошити;
4) запровадження пільгового оподаткування для виробників канцтоварів.
№338. За інших рівних умов зростання ціни на пшеницю спричинить:

1) зростання величини пропозиції хліба;
2) зменшення величини пропозиції хліба;
3) зростання пропозиції хліба;
4) зменшення пропозиції хліба.

1) якщо пропозиція зменшується, а попит незмінний, то рівноважна ціна впаде;
2) якщо пропозиція зростає, а попит незмінний, то рівноважна ціна зростатиме;
3) якщо попит зменшується, а пропозиція незмінна, то рівноважна ціна зросте;
4) якщо попит зростає, а пропозиція незмінна, то рівноважна ціна зросте.
№340. Якщо зменшуються і попит, і пропозиція, то:

1) рівноважна кількість зростає; ціна може зрости, зменшитися або не змінитися;
2) рівноважна кількість зменшується; ціни мають знизитися;
3) рівноважна кількість зростає; ціни мають зрости;
4) рівноважна кількість зменшується; ціна може зрости, зменшитися або не змінитися.
№341. Зміна якого чинника переміщуватиме криву пропозиції вліво:

1) удосконалення технології;
2) надання дотацій виробникам;
3) зменшення кількості виробників цього товару;
4) зниження цін на використовувані фактори виробництва.
45
ТЕМА 8. ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ
№342. До непрямих податків не належить:

1) мито;
2) акцизи;
3) податок на додану вартість;
4) податок на прибуток підприємств.
№343. До непрямих податків не належить:

1) мито;
3) акцизи;
4) податок на спадщину.
№344. В Україні універсальний акциз офіційно називають:

1) акцизним збором;
2) податком на додану вартість;
3) податком з обороту;
4) податком з продажу.
№345. В Україні універсальний акциз офіційно називають:

1) податком на додану вартість;
2) акцизним збором;
3) прибутковим податком;
4) податком із продажу.
№346. Відомі класифікації податків не виділяють такі види податків:

1) прогресивні, регресивні і пропорційні;
2) прямі і непрямі;
3) справедливі й несправедливі;
4) загальнодержавні й місцеві.
№347. Що не є благом громадського вжитку:

1) маяки;
2) контроль за повенями;
3) оборона країни;
4) електроенергія.
№348. Що не є благом громадського вжитку:

1) маяки;
2) електроенергія;
3) оборона країни;
4) боротьба з інфекційними хворобами.
№349. Громадські блага відрізняються від індивідуальних тим, що:

1) вони подільні;
2) до них можна застосувати принцип виключення;
3) вони неподільні і не перебувають в індивідуальному користуванні;
4) у приватних підприємств є сильні стимули для виробництва громадських благ.
№350. Громадські блага відрізняються від індивідуальних тим, що:
46
1) вони подільні;
2) до них можна застосувати принцип виключення;
3) їх легко продати індивідуальним покупцям;
4) вони неподільні і не перебувають в індивідуальному користуванні.
№351. До прямих податків не належить:

1) податок на спадщину;
2) податок на доходи фізичних осіб;
3) податок на ювелірні вироби;
4) земельний податок.
№352. До прямих податків не належить:

1) прибутковий податок;
2) податок на ювелірні вироби;
3) податок з прибутку;
4) земельний податок.
№353. Що не належить до податкової системи:

1) ввізне мито;
2) платежі за комунальні послуги;
3) акцизний збір;
4) місцеві збори.
№354. Що не належить до податкової системи:

1) ввізне мито;
2) акцизний збір;
3) платежі за комунальні послуги;
4) обов’язкові платежі у державні цільові фонди.

1) запровадження мінімальної заробітної плати є прикладом державного регулювання
економіки;
2) усі економісти підтримують державне регулювання ринкової економіки;
3) для визначення розміру податку кількість податкових одиниць множать на процентну ставку;
4) принцип виключення не можна застосувати до благ індивідуального вжитку.

1) благо громадського вжитку характеризоване неподільністю і спільним споживанням;
2) вищі податкові ставки завжди забезпечують більші податкові надходження;
3) високопрогресивна система оподаткування стимулює приховування доходів від сплати
податків;
4) в Україні універсальний акциз офіційно називають податком на додану вартість.

1) ринковий механізм не може забезпечити виробництва громадських благ;
2) принцип виключення легко застосувати до благ громадського вжитку;
3) необхідною умовою ефективного державного регулювання економіки є переважання
державної власності над приватною;
4) стабілізаційна макроекономічна функція держави передусім полягає у зменшенні державних
видатків.
№358. Що не є економічною функцією держави в сучасній господарській системі:

1) захист конкуренції;
47
2) субсидії збитковим підприємствам;
3) стабілізація економіки;
4) перерозподіл доходів та ресурсів.
№359. Що не є економічною функцією держави в сучасній господарській системі:

1) захист конкуренції;
2) субсидії збитковим підприємствам;
3) виробництво громадських благ;
4) перерозподіл доходів та ресурсів.
№360. Основними методами збалансування дефіцитного державного бюджету є такі, за

винятком:
1) додаткова емісія грошей;
2) випуск державних цінних паперів;
3) державні закупівлі товарів і послуг;
4) підвищення податків.
№361. Основними напрямами видатків державного бюджету є такі, за винятком:

1) проценти за державний борг;
2) соціальні видатки;
3) утримання державного апарату;
4) амортизаційні відрахування.
№362. Дефіцит державного бюджету існує, коли:

1) державні видатки перевищують доходи;
2) збільшуються державні видатки;
3) зменшується державний борг;
4) державні доходи перевищують податкові надходження.
№363. Дефіцит державного бюджету існує, коли:

1) зменшується державний борг;
2) державні видатки перевищують доходи;
3) зменшуються державні трансфери;
4) зростають державні закупівлі товарів і послуг.
№364. Державні субсидії – це:

1) усі видатки з державного бюджету;
2) грошові кошти, які держава витрачає на утримання бюджетного сектора економіки;
3) використання грошових коштів на імпорт найважливіших для країни товарів і послуг;
4) грошові кошти, які держава спрямовує на допомогу соціально незахищених груп населення.
№365. Державні субсидії – це:

1) усі видатки з державного бюджету;
2) грошові кошти, які держава витрачає на обслуговування державного боргу;
3) використання грошових коштів на імпорт найважливіших для країни товарів і послуг;
4) грошові кошти, які держава спрямовує на допомогу соціально незахищених груп населення.
№366. Яке з перелічених тверджень неправильне:

1) безперервне розширення повноважень держави в національній економіці стимулює
бюрократизацію управління, збільшуючи навантаження на бюджет;
2) виробництво або споживання певних благ може надавати третім сторонам або суспільству
загалом вигоди переливу, за які непотрібно платити;
3) юридичні особи не можуть бути суб’єктами оподаткування;
48
4) парадокс ринкового механізму полягає у тому, що його функціонування стимулює
виникнення недосконалих ринкових структур.
№367. Стабілізаційна політика держави спрямована на досягнення таких цілей, за винятком:

1) зниження темпів інфляції;
2) підвищення рівня рентабельності (прибутковості) підприємств державної форми власності;
3) підвищення рівня зайнятості;
4) досягнення зовнішньої рівноваги.
№368. Національний банк України не виконує функції:

1) регулювання та контроль пропозиції грошей у вітчизняній економіці;
2) емісія грошових знаків;
3) зберігання золотовалютних резервів та обов’язкових резервів комерційних банків;
4) надання кредитів населенню.
№369. Державні фінанси не охоплюють:

1) державний бюджет;
2) фінанси місцевих органів влади;
3) фінанси приватних підприємств;
4) спеціальні державні фонди.
№370. Монетарну політику в Україні проводить:

1) Національний банк України;
2) Міністерство фінансів;
3) Державна фіскальна служба;
4) Міністерство економічного розвитку і торгівлі.
№371. Що не є напрямом видатків з державного бюджету:

1) національна оборона;
2) витрати державних підприємств на поліпшення стану довкілля;
4) проценти за державний борг.

2) проценти за державний борг;
3) амортизаційні відрахування підприємств державного сектора;
4) соціальні видатки.

1) заробітна плата працівників приватного сектора;
2) соціальні видатки;
3) фінансування бюджетного сектора економіки;
4) національна оборона.
№374. Який із непрямих податків в Україні стягується із більшості товарів та послуг:

1) податок з продажу;
2) готельний збір;
4) мито.
№375. Об’єктом оподаткування прямими податками є:

1) товари;
49
2) послуги;
3) майно, доходи та прибуток;
4) державні трансфери.
№376. Об’єктом оподаткування непрямими податками є:

1) доходи домогосподарств;
2) державні трансфери;
3) товари та послуги;
4) прибуток підприємств.
№377. За непрямого податку об’єктом оподаткування є:

1) дохід;
2) майно;
3) товар або послуга;
4) земля.

1) у ринковій економіці приватний сектор є основним виробником громадських благ;
2) ринковий механізм створює ефективні стимули до праці, а відтак забезпечує справедливий
розподіл доходів у суспільстві;
3) зовнішні ефекти діяльності або витрати і вигоди переливу виникають тоді, коли дії окремої
особи чи фірми позначаються на іншій особі чи фірмі;
4) більшість благ індивідуального вжитку є неподільними і на них не поширюється принцип
виключення.

1) монополізм – явище, що породжується виключно дією ринкового механізму;
2) бюджетний профіцит є наслідком підвищення податкових ставок;
3) для зменшення нерівності у доходах уряд застосовує пропорційну систему оподаткування;
4) високопрогресивна система оподаткування стимулює приховування доходів від сплати
податків.

1) підприємства-монополісти схильні максимізувати прибуток шляхом підвищення цін, а не
мінімізації витрат;
2) для обмеження негативних наслідків монополізму держава може встановлювати контроль за
цінами та обсягами виробництва відповідних фірм;
3) монополізм – явище, що породжується виключно дією ринкового механізму;
4) одним із проявів монополізму є нав’язування покупцям товарів і послуг додаткових умов, не
пов’язаних з предметом угоди.
№381. Яке твердження щодо ринкового механізму неправильне:

1) не забезпечує вирішення проблеми диференціації регіонального економічного розвитку;
2) не допускає монополізації окремих галузей чи сфер економіки;
3) не пропонує шляхів вирішення проблеми забруднення довкілля;
4) неспроможний забезпечити виробництва громадських благ.

1) для зменшення нерівності у доходах уряд застосовує пропорційну систему оподаткування;
2) виробництво або споживання певних благ може надавати третім сторонам або суспільству
загалом вигоди переливу, за які не потрібно платити;
3) юридичні особи можуть бути суб’єктами оподаткування;
50
4) парадокс ринкового механізму полягає у тому, що його функціонування стимулює
виникнення недосконалих ринкових структур.
№383. Які дії фірм не можуть бути кваліфіковані як порушення антимонопольного

законодавства:
1) укладання угод, покликаних обмежити виробництво певного продукту чи торгівлю ним;
2) придбання контрольного пакету акцій фірми-конкурента;
3) продаж товару за ціною, значно нижчою за ціну конкурентів;
4) укладання угод, котрими передбачене надання додаткових послуг, у яких покупець не має
потреби.
№384. Що не належить до державних трансферів:

1) допомога із безробіття;
2) державні стипендії;
3) зарплата військовим;
4) допомога при народженні дитині.

1) ефективне державне регулювання економіки вимагає переважання державного сектора над
приватним;
2) німецька модель управління економікою характеризується переважанням адміністративних
методів регулювання;
3) негативні наслідки державного втручання у господарський механізм можуть виявитись
більшими, аніж вади ринку, на які воно скеровувалось;
4) економічна наука сформулювала однозначну відповідь на питання, яку частку доходів слід
перерозподілити на користь бідних сімей.
ТЕМА 9. ФІРМА ТА ДОМОГОСПОДАРСТВО ЯК СУБ’ЄКТИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1) економічний прибуток мінус бухгалтерський прибуток дорівнює явним витратам;
2) бухгалтерські витрати плюс економічні витрати дорівнює загальному виторгові;
3) бухгалтерський прибуток мінус неявні витрати дорівнює економічному прибутку;
4) економічний прибуток плюс бухгалтерський прибуток дорівнює неявним витратам.

1) бухгалтерські витрати плюс економічні витрати дорівнює загальному виторгові;
2) бухгалтерський прибуток мінус неявні витрати дорівнює економічному прибутку;
3) економічний прибуток плюс бухгалтерський прибуток дорівнює неявним витратам;
4) бухгалтерські витрати дорівнюють явним витратам плюс неявні витрати.
№388. Принципова відмінність між явними й неявними витратами полягає в тому, що:
1) неявні витрати не можна виміряти у грошовій формі;
2) явні витрати пов’язані з виплатою фірмами грошей за ресурси, а неявні з такими виплатами
не пов’язані;
3) у явних витратах не враховують, а в неявних враховують витрати на капітальне
устаткування;
4) у явних витратах враховують вартість власних ресурсів фірми, які вона не оплачує, а у
неявних – не враховують.
№389. Критерієм класифікації підприємств за розмірами не може бути:

1) кількість працівників;
2) обсяг продажу;
51
3) вартість майна підприємства;
4) продуктивність праці.
№390. У короткостроковому періоді до змінних витрат можна зачислити:

1) витрати на придбання сировини;
2) процент за взяту фірмою позику;
3) амортизаційні відрахування;
4) страхові внески фірми.
№391. Постійні витрати фірми – це:

1) явні витрати;
2) неявні витрати;
3) витрати, які несе фірма навіть у тому разі, якщо продукцію не виробляють;
4) найнижчі витрати виробництва для повного обсягу продукції.
№392. Економічні витрати:

1) містять явні витрати, але не враховують неявні витрати;
2) не містять ні явних, ні неявних витрат;
3) містять неявні витрати, але не враховують явні витрати;
4) містять явні й неявні витрати, у тому числі й нормальний прибуток.
№393. Економічні витрати:

1) перевищують явні й неявні витрати на величину бухгалтерського прибутку;
2) містять явні витрати, але не враховують неявні витрати;
3) містять неявні витрати, але не враховують явні витрати;
4) містять явні й неявні витрати, у тому числі нормальний прибуток.
№394. Що характеризує корпорацію:

1) зазвичай невеликий обсяг виробництва і незначний асортимент продукції;
2) простота утворення та реєстрації;
3) співвласники несуть лише обмежену відповідальність за її борги чи зобов’язання;
4) невелика кількість державних обмежень, що регулюють її діяльність.
№395. Що характеризує корпорацію:

1) співвласники несуть лише обмежену відповідальність за її борги чи зобов’язання;
2) простота утворення та реєстрації;
3) невелика кількість державних обмежень, що регулюють її діяльність;
4) прибутки розподіляють серед обмежених і необмежених партнерів за наперед визначеним
співвідношенням.
№396. Що не є недоліком одноосібного володіння:

1) ресурси одноосібного володіння обмежені розміром грошового капіталу, яким володіє чи
який може запозичити власник;
2) власник несе необмежену відповідальність за свої борги;
3) власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку;
4) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності
одноосібної фірми.
№397. Що не є недоліком одноосібного володіння:

1) власник несе необмежену відповідальність за свої борги;
2) власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку;
3) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності
одноосібної фірми;
52
4) одноосібна фірма – це зазвичай малий обсяг виробництва і незначний асортимент продукції.

1) економічний прибуток є частиною бухгалтерських витрат;
2) у корпорації власники акцій несуть обмежену відповідальність за борги чи зобов’язання
корпорації;
3) втрата капітальними благами їхньої вартості внаслідок виробництва продуктивніших машин
і механізмів є моральним їх зношенням;
4) у довгостроковому періоді постійних витрат немає.

1) неявні витрати входять в економічний прибуток;
2) невеликі фірми завжди менш ефективні, ніж великі;
3) втрата капітальними благами їхньої вартості внаслідок виробництва продуктивніших машин
і механізмів є фізичним їх зношенням;
4) у довгостроковому періоді постійних витрат немає.
№400. Що розуміють під моральним зношенням основного капіталу:

1) фізичну непридатність капіталу для використання унаслідок дії сил природи;
2) необхідність невідкладного ремонту;
3) появу продуктивнішого обладнання;
4) непридатність до використання унаслідок експлуатації у процесі виробництва.
№401. До постійних витрат підприємства у короткостроковому періоді не належать:

1) амортизаційні відрахування;
2) орендна плата;
3) оплата охорони;
4) витрати на сировину та матеріали.
№402. До змінних витрат у короткостроковому періоді не належать:

1) витрати на напівфабрикати;
2) витрати на сировину і матеріали;
3) витрати на паливо та електроенергію;
4) амортизаційні відрахування.
№403. Фірма з горизонтальною структурою:

1) володіє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою, відмінну від інших стадію
2) володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію;
3) представлена одним підприємством, що спеціалізується на виготовленні одного виду
продукції;
4) виробляє широкий асортимент різних товарів і послуг.
№404. Фірма з вертикальною структурою:

продукції;
2) володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію;
3) володіє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою стадію з виготовлення
продукту відмінну від інших стадій виробництва;
4) виробляє широкий асортимент різних товарів і послуг.
№405. Фірма-конгломерат:
53
1) володіє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою стадію з виготовлення
продукту відмінну від інших стадій виробництва;
продукції;
3) володіє багатьма підприємствами, які виробляють широкий асортимент різних товарів і
послуг;
4) володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію.
№406. Що не характеризує корпорацію:

1) акумулює кошти через емісію акцій;
2) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності;
3) подвійне оподаткування доходів;
4) необмежена відповідальність власників акцій за зобов’язаннями корпорації.
№407. Що не характеризує повне партнерство:

1) кожен із партнерів несе необмежену відповідальність за зобов’язаннями фірми;
2) частина партнерів несе необмежену відповідальність за борги фірми, а решта – у межах
вкладених коштів;
3) у разі виходу одного з партнерів із справи фірму реорганізовують;
4) кожен із партнерів забезпечує певну частку роботи.
№408. Яке твердження характеризує повне партнерство:

1) принаймні один із партнерів несе повну відповідальність за борги фірми, а решта –
обмежену;
2) акумулює необхідні для розвитку кошти через емісію акцій;
3) зміна одного із власників вимагає реорганізації фірми;
4) партнери привласнюють дохід у вигляді дивіденду.
№409. Що не притаманне великим підприємствам:

1) можливість поєднання науки і виробництва;
2) негнучкість, уповільнене оновлення асортименту продукції;
3) потреба у великих обсягах людських та матеріальних ресурсів;
4) вища вразливість до коливань цін і процентних ставок, ніж у малих підприємств.
№410. Що не є ознакою малих підприємств:

1) неспроможність здійснення дорогих науково-технічних проектів;
2) потребують великих капіталовкладень;
3) оперативне реагування на запити споживачів;
4) висока вразливість до коливань цін і процентних ставок.
№411. Яке твердження щодо амортизаційних відрахувань неправильне:

1) належать до постійних витрат у короткостроковому періоді;
2) враховуються у складі бухгалтерських витрат;
3) належать до змінних витрат у короткостроковому періоді;
4) обліковуються у складі економічних витрат.
№412. До постійних витрат відносять:

1) витрати на заробітну плату управлінського персоналу, витрати на наймання охорони,
відсотки за кредитами, амортизаційні відрахування;
2) витрати на заробітну плату найманих працівників, витрати на наймання охорони, вартість
сировини і устаткування;
3) витрати на оплату праці найманих працівників, амортизаційні відрахування, орендну плату;
4) витрати на сировину, електроенергію, орендну плату, відсотки за кредитами.
54
№413. Бухгалтерський прибуток розраховують як:
1) різницю між економічним та нормальним прибутком;
2) суму економічного прибутку і неявних витрат;
3) різницю між виторгом і загальними витратами;
4) різницю між виторгом і явними витратами;
№414. Товариство, кожен учасник якого несе відповідальність за діяльність товариства усім
своїм майном:
1) повне товариство;
2) товариство з обмеженою відповідальністю;
3) командитне товариство;
4) товариство з додатковою відповідальністю.
№415. Яка з перелічених ознак є спільною для акціонерного товариства та товариства з

обмеженою відповідальністю:
1) при виході з товариства одного з учасників воно перестає існувати;
2) учасники відповідають за зобов’язання товариства тільки своїми вкладами до статутного
фонду;
3) частина товариства несе повну відповідальність, а частина – обмежену;
4) усі члени товариства мають абсолютно рівні можливості в управлінні підприємством.

1) якщо підприємець не отримує нормального прибутку, то шукатиме кращого альтернативного
використання ресурсів поза межами фірми;
2) норми амортизації встановлюються підприємством у відсотках від вартості основних засобів;
3) рівень рентабельності підприємства визначають як відношення суми прибутку до
середньорічної вартості основних виробничих та обігових засобів;
4) фізичне зношення основного капіталу означає втрату основними засобами їхніх фізичних
якостей під впливом хімічних, фізичних, механічних, біологічних процесів.
№417. Амортизація дає змогу підприємству здійснювати:

1) розширене відтворення;
2) відтворення основних засобів;
3) розширене відтворення основних засобів та оборотних засобів;
4) відтворення основних та оборотних засобів.
№418. Що не належить до напрямів використання особистих доходів:

1) споживчі видатки;
2) заощадження;
3) державні трансферні платежі;
4) сплата податків.
№419. Доходи у формі ренти отримують власники ресурсу:

1) праця;
2) капітал;
3) земля;
4) підприємницький хист.
№420. До основних факторних доходів відносять:

1) заробітну плату, процент, трансферні платежі та ренту;
2) прибуток, дивіденди, ренту та амортизацію;
3) заробітну плату, стипендії, пенсії та процент;
55
4) прибуток, процент, ренту та заробітну плату.
№421. Що не є напрямом споживчих видатків домогосподарств:

1) придбання товарів тривалого користування;
2) придбання капітальних благ;
3) придбання благ поточного вжитку;
4) оплата послуг.

1) особисті доходи менші за використовувані на суму особистих податків;
2) споживчі видатки та заощадження домогосподарств в сумі складають використовуваний
дохід;
3) номінальний особистий дохід більший за реальний на суму особистих податків;
4) реальний використовуваний дохід дорівнює відношенню темпів зростання цін до
номінального використовуваного доходу.
№423. Номінальна заробітна плата дорівнює реальній, якщо:

1) вона не підлягає оподаткуванню;
2) в економіці відсутня інфляція та дефляція;
3) ціни зростають швидше за номінальні зарплату;
4) ціни зростають повільніше за номінальну зарплату.

1) реальна зарплата – це номінальна зарплата, скоригована на темпи приросту цін;
2) у ринковій економіці домогосподарства є власниками всіх чотирьох видів ресурсів;
3) заощадження домогосподарств можуть здійснюватись у готівковій формі;
4) від’ємні заощадження мають місце, коли використовуваний дохід менший за особистий.
№425. Рівень диференціації доходів домогосподарств ілюструють з допомогою:

1) кривої Лафера;
2) кривої попиту;
3) кривої Лоренца;
4) кривої трансформації.

1) неоднаковий рівень доходів домогосподарств називають диференціацією доходів;
2) чим ближче розміщена крива Лоренца до бісектриси прямого кута, тим рівномірніший
розподіл доходів серед домогосподарств;
3) що більше значення коефіцієнта Джині, то вища нерівність в розподілі доходів;
4) децильний коефіцієнт – це різниця між середніми доходами найменш забезпечених 10% та
10% найбагатших домогосподарств.
№427. Якщо коефіцієнт Джині дорівнює одиниці, то:

1) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута;
2) крива Лоренца максимально віддалена від бісектриси прямого кута;
3) крива Лоренца розташована над бісектрисою;
4) має місце абсолютно рівномірний розподіл доходів.
№428. Якщо коефіцієнт Джині дорівнює нулю, то:

1) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута;
2) крива Лоренца максимально віддалена від бісектриси прямого кута;
3) крива Лоренца розташована над бісектрисою;
4) кілька домогосподарств привласнюють майже весь дохід.
56
№429. Якщо найбагатших 20% домогосподарств привласнюють таку ж частку доходів, що й
найбідніших 20%, то:
1) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута, а коефіцієнт Джині більший за
одиницю;
2) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута, а коефіцієнт Джині дорівнює нулю;
3) крива Лоренца лежить нижче бісектриси прямого кута, а коефіцієнт Джині менший за
одиницю;
4) має місце абсолютна нерівність у розподілі доходів серед домогосподарств.

1) крива Лоренца завжди розміщена вище бісектриси прямого кута;
2) децильний коефіцієнт завжди додатний і менший за одиницю;
3) коефіцієнт Джині завжди додатний і не перевищує одиниці;
4) оподаткування ніяк не впливає на розміщення кривої Лоренца.

1) трансферні платежі здатні перемістити криву Лоренца;
2) коефіцієнт Джині є відношенням площі, обмеженої бісектрисою прямого кута і кривою
Лоренца, до площі рівнобедреного прямокутного трикутника з довжиною катета 100;
3) децильний коефіцієнт не може бути меншим за одиницю;
4) що менший коефіцієнт Джині, то більша нерівність в розподілі доходів.

1) сучасне суспільство змушене шукати компроміс між вирівнюванням доходів та ефективністю
економіки;
2) соціальна допомога може надаватись як у грошовій, так і натуральній формі;
3) перерозподіл доходів через податки та трансфери здатний підірвати стимули до
продуктивної праці;
4) в країнах з високим подушним національним доходом розрив у доходах між найбагатшими
та найбіднішими мінімальний.
№433. Рівень бідності – це:

1) частка населення, сімейний дохід якого нижчий за межу бідності;
2) величина прожиткового мінімуму;
3) частка в доходах найбідніших 20% населення;
4) частка населення, охоплена соціальним страхуванням.
№434. Якщо середній дохід найбідніших 10% населення становить 800 гр. од., а найбагатших
10% 2500 гр. од., то децильний коефіцієнт дорівнює:
1) 0,32;
2) 3,125;
3) 2,125;
4) 0,68.

1) країна вважається багатою, якщо її подушний національний дохід високий, порівняно з
іншими країнами;
2) ігнорування проблеми диференціації доходів посилює соціальну та політичну нестабільність
в суспільстві;
3) державні соціальні гарантії орієнтовані виключно на малозабезпечені верстви населення;
4) поріг бідності відображає обсяг коштів, необхідних для задоволення елементарних потреб.
57
1) економічна нерівність може спричинятися різною схильністю до ризику чи неоднаковим
рівнем освіти;
2) коефіцієнт концентрації доходів відображає частку в доходах найбагатших 10% населення;
3) в країнах з високим подушним національним доходом розрахункове значення коефіцієнта
Джині менше;
4) реальна заробітна плата більша за номінальну на темп зростання цін.
№437. Яке твердження найповніше характеризує бюджет сім’ї:

1) загальна сума грошових доходів сім’ї;
2) сума усіх видатків сім’ї за певний проміжок часу;
3) загальна сума грошових доходів і споживчої заборгованості сім’ї;
4) обсяг і структура усіх доходів і видатків сім’ї за певний проміжок часу.
№438. Яку функцію не виконує домогосподарство у розвиненій ринковій економіці:

1) власника і постачальника ресурсів;
2) виробника товарів і послуг;
3) споживача товарів і послуг;
4) заощадника доходів та їх інвестора.
№439. Номінальна й реальна заробітна плата можуть змінюватися:

1) тільки в одному напрямі;
2) тільки в протилежних напрямах;
3) як в одному, так і в протилежних напрямах;
4) і номінальна, і реальна зарплата ніколи не змінюються.
№440. Диференціація доходів населення:

1) є недоліком певної економічної системи;
2) простежується в усіх економічних системах;
3) є неминучою, але держава може цілком її усунути;
4) є результатом неправильної економічної поведінки окремих суспільних груп.
№441. Який показник найповніше характеризує рівень життя:

1) номінальні особисті доходи на душу населення;
2) натуральні доходи;
3) реальні використовувані доходи на душу населення;
4) номінальна заробітна плата.

1) реальна заробітна плата менша за номінальну на суму сплачених податків;
2) домогосподарства отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі;
3) заощадження є частиною використовуваного доходу;
4) трансферні платежі є одним із складників особистого доходу.
№443. Доходами домогосподарств від постачання економіки матеріальними ресурсами є:

1) рента і процент;
2) заробітна плата і прибуток;
3) процент і прибуток;
4) прибуток і рента.
№444. У країнах з розвиненою економікою найважливішим джерелом доходів домогосподарств

є:
1) заробітна плата;
58
2) трансферні платежі;
3) доходи від володіння матеріальними ресурсами;
4) рента і процент.
№445. Яке з тверджень неправильне:

1) крива Лоренца відображає рівень відхилення від рівномірного розподілу доходів у
суспільстві;
2) найбідніші 20% домогосподарств зазвичай привласнюють значно менше, ніж 20% доходу,
виробленого в економіці;
3) величина коефіцієнта Джині змінюється у межах від мінус одиниці до одиниці і зростає зі
зменшенням нерівномірності розподілу доходів у суспільстві;
4) за рівномірного розподілу доходів у суспільстві коефіцієнт Джині дорівнює нулю.
ТЕМА 10. СВІТОВА ЕКОНОМІКА
№446. Головним чинником поглиблення міжнародного поділу праці нині стає (ють):
1) відмінності у грунтово-кліматичних умовах країн;
2) відмінності у флорі і фауні країн;
3) географічне розташування країни;
4) науково-технічні досягнення країн.
№447. Головним чинником поглиблення міжнародного поділу праці нині стає (ють):
1) відмінності у флорі і фауні країн;
2) географічне розташування країни;
3) науково-технічні досягнення країн;
4) забезпечення трудовими ресурсами.
№448. До чинників, які сприяли швидкому зростанню торгівлі в останні десятиліття не

належить:
1) удосконалення видів транспорту, що різко знизило високі витрати на транспортування
товарів, що стримувало торгівлю між віддаленими регіонами;
2) участь практично усіх країн світу тією чи іншою мірою у міжнародній торгівлі;
3) значне зниження митних зборів і скасування інших торговельних обмежень, зокрема
унаслідок успішного завершення Уругвайського раунду в межах ГАТТ;
4) посилення державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.
№449. До чинників, які сприяли швидкому зростанню торгівлі в останні десятиліття не

належить:
1) удосконалення видів транспорту, що різко знизило високі витрати на транспортування
товарів, що стримувало торгівлю між віддаленими регіонами;
2) вдосконалення засобів зв’язку, що забезпечує практично миттєвий зв’язок між торговими
партнерами в усьому світі;
3) посилення державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків;
4) значне зниження митних зборів і скасування інших торговельних обмежень, зокрема
унаслідок успішного завершення Уругвайського раунду в межах ГАТТ.
№450. Яка ознака не характеризує сучасну міжнародну валютну систему:

1) повна демонетизація золота;
2) скасування номінального золотого паритету;
3) запровадження фіксованих валютних курсів;
4) скасування офіційної ціни на золото.
№451. Яка ознака не характеризує сучасну міжнародну валютну систему:

59
1) повна демонетизація золота;
2) скасування номінального золотого паритету;
3) запровадження фіксованих валютних курсів;
4) розширення кола резервних валют.
№452. Експортний потенціал країни – це:

1) частка наукомісткої продукції в експорті країни;
2) частка експорту країни у ВВП;
3) відношення зовнішнього боргу країни до її експорту;
4) обсяг виробленої продукції, який країна може експортувати без шкоди для задоволення її
внутрішніх потреб.
№453. Експортний потенціал країни – це:

1) різниця між частками експорту та імпорту у ВВП.
2) частка експорту країни у ВВП;
3) відношення зовнішнього боргу країни до її експорту;
4) обсяг виробленої продукції, який країна може експортувати без шкоди для задоволення її
внутрішніх потреб.
№454. До прямих інвестицій відносять:

1) придбання корпоративних облігацій за кордоном;
2) кредити міжнародного валютного фонду;
3) придбання 75%-ого пакету акцій місцевої компанії нерезидентом;
4) продаж нерезидентом опціонів на право купівлі акцій місцевої компанії.
№455. До прямих інвестицій відносять:

1) кредити міжнародного валютного фонду;
2) придбання 75%-ого пакету акцій місцевої компанії нерезидентом;
3) продаж нерезидентом опціонів на право купівлі акцій місцевої компанії.
4) придбання у нерезидентів ф'ючерсів на іноземну валюту.
60

Testy OEN 17

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Testy OEN 17

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

№1. Сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами називають:

№2. Сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами називають:

№3. Нормативна економічна наука вивчає:

№4. Позитивна економічна наука:

№5. Яке положення не стосується визначення предмета економічної теорії:

№6. Яке положення не стосується визначення предмета економічної теорії:

№9. Макроекономіка – це:

№10. Національна економіка – це:

№11. Яке положення стосується мікроекономіки:

№12. Яке положення стосується мікроекономіки:

№13. Яке положення стосується макроекономіки:

№14. Яке із тверджень є нормативним:

№15. Виберіть найповніше визначення предмета економічної теорії:

№16. Виберіть найповніше визначення предмета економічної теорії:

№17. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

№18. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

№19. Яка економічна мета суспільства має точну кількісну міру:

№22. Кого з економістів можна зачислити до найвідоміших представників монетаристської

№23. Представниками класичної політекономії є:

№24. Яке визначення точніше передає суть індуктивного методу дослідження:

№25. Яке визначення точніше передає суть індуктивного методу дослідження:

№26. Яке з тверджень є неправильним:

№27. Яке з тверджень є правильним:

№28. Яке з тверджень є правильним:

№29. Яке з тверджень є нормативним:

№30. Яке твердження є нормативним:

№32. Яке твердження є позитивним:

№33. Яке твердження стосується позитивної економіки:

№34. Яке твердження стосується позитивної економіки:

№35. Напрям економічної науки, представники якого досліджували сферу обігу і

№37. Хто є автором теорії “невидимої руки”:

№38. Суб’єктивно-психологічний підхід до визначення вартості простежується у

№40. Напрям економічної науки, представники якого обґрунтовували необхідність державного

№43. Відомий український економіст, який сприяв використанню математичних методів в

№44. Яке з тверджень є неправильним:

№45. Яке твердження неправильне:

№47. Яке твердження правильне:

№48. Яке твердження правильне:

№49. Яке твердження неправильне:

№51. Хід міркувань від фактів до узагальнень називають:

№53. Предметом макроекономіки є:

№54. Яке твердження не узгоджується з марксистською філософією економіки:

№55. Яке твердження не узгоджується з марксистською філософією економіки:

№56. Яке твердження правильне:

№58. Твердження, що в умовах економічного спаду кожен індивід, а отже й суспільство в

№60. Український економіст, який у праці “Економічна система” обґрунтував принципи

№63. Економісти виходять з того, що люди ухвалюють раціональні рішення:

№64. До наукових здобутків А.Сміта не належить:

№66. Яке твердження правильне:

№69. Яке твердження неправильне:

№70. Яке твердження правильне:

ТЕМА 2. ПОТРЕБИ, РЕСУРСИ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

№71. Що не є виробничим ресурсом:

№72. Що не є виробничим ресурсом:

№73. Які потреби є в основі піраміди Маслоу:

№75. Альтернативна вартість будівництва нової школи – це:

№76. Альтернативна вартість будівництва нового стадіону – це:

№77. Форма кривої виробничих можливостей обумовлена:

№78. Якщо в національній економіці обсяг виробничих ресурсів збільшився, то:

№79. За яких умов економіка досягає розподільної ефективності:

№80. Економічні ресурси містять такі складові:

№81. Яка із перелічених ознак не притаманна ресурсам: