Семінарське заняття 1

Макроекономіка

Тема 1. Макроекономіка як наука.

1.1. Макроекономіка, її суть та завдання.

1.2. Об’єкт, суб’єкт макроекономіки. Функції макроекономіки.
1.3. Методологічні особливості та методи макроекономічного аналізу.
1.4. Макроекономіка та економічна політика.
1.5. Становлення та розвиток макроекономіки.
1.6. Основні макроекономічні проблеми та суперечності економіки України.
1.7. Економічний кругообіг у простій економічній системі.
1.8. Структура моделі економічного кругообігу.

1.1. Макроекономіка, її суть та завдання.

Макроекономіка — наука, яка розташована на національному рівні, і вивчає закономірності

функціонування національної економіки. Наприклад, такі процеси / явища, як інфляція,
високий рівень безробіття, дефіцит державного бюджету, економічне зростання та падіння
тощо. Макроекономіка володіє такими поняттями, як ВВП, ВНП, сукупний попит та
відповідно сукупна пропозиція, платіжний баланс та ін.

Завдання макроекономіки полягають у вивченні таких явищ, як національний доход,

безробіття, інфляція, економічний ріст та міжнаціональні відносини. Вона також досліджує
фактори, що впливають на ці процеси, такі як фіскальна політика, грошова політика,
зовнішня торгівля, інвестиції та інші. Макроекономіка допомагає у розробці стратегій
управління національною економікою для досягнення стабільності, зростання та добробуту.

1.2. Об’єкт, суб’єкт макроекономіки. Функції макроекономіки.

Об'єкт макроекономіки - це загальні явища та процеси, які вивчаються в рамках цієї галузі
економічної науки. Це включає в себе такі явища, як загальний рівень національного доходу,
загальний рівень цін (інфляція), безробіття та інші агреговані економічні показники.

Суб'єкт макроекономіки - це сукупність суб'єктів господарювання, таких як домогосподарства,

підприємства, уряди, зовнішні суб'єкти, які утворюють загальний економічний потенціал країни та
взаємодіють між собою на макроекономічному рівні.

Функції макроекономіки включають аналіз та прогнозування загального рівня економічної

активності, розробку політики для досягнення стабільності цін, стимулювання економічного
зростання, регулювання безробіття та розробку стратегій управління національною економікою з
урахуванням її загальних реалій та взаємозв'язків.

1.3. Методологічні особливості та методи макроекономічного аналізу.

Методологічні особливості макроекономічного аналізу включають в себе вивчення
агрегованих економічних явищ та процесів на рівні національної економіки, зокрема
взаємозв'язку між такими показниками, як національний дохід, споживчі витрати, інвестиції,
експорт, імпорт, безробіття та інші.
Методи макроекономічного аналізу включають в себе:
1.Емпіричні методи, такі як збір та аналіз статистичних даних, опитування населення та
підприємств, що дозволяє оцінити загальний стан економіки та її динаміку.

2.Методи моделювання, які дозволяють побудувати математичні моделі економічних

процесів для проведення аналізу взаємозв'язків та передбачення можливих розвитків.

3.Порівняльний аналіз, що передбачає порівняння різних країн або регіонів за певними

економічними показниками для виявлення складнощів та можливостей.

4.Історичний аналіз, який дозволяє оцінити вплив минулих подій на сучасну економічну
ситуацію та розробити висновки для майбутньої стратегії.

1.4. Макроекономіка та економічна політика.

Макроекономіка тісно пов'язана з економічною політикою, оскільки результати макроекономічного
аналізу впливають на прийняття рішень у сфері економічної політики.

Економічна політика в основному спрямована на досягнення та підтримання сталого економічного

зростання, стабільності цін, повного зайнятості та економічної ефективності. Вона може включати
фіскальну політику (податки та витрати уряду), грошову політику (рівень відсоткових ставок та
грошовий обіг), торгівельну політику та регулювання.

Макроекономічний аналіз надає важливі вхідні дані для розробки та впровадження економічної
політики. Наприклад, виявлення високого рівня безробіття або перспектив інфляції може
стимулювати уряд до прийняття заходів для підтримання стабільності та збалансованості
економіки.

Таким чином, макроекономічний аналіз та економічна політика взаємодіють для досягнення

спільної мети - стабільного, сталого та ефективного розвитку національної економіки.

1.5. Становлення та розвиток макроекономіки.

Макроекономіка як галузь економічної науки стала формуватися у другій половині 20 століття,
коли економісти почали розглядати споживчі витрати, інвестиції, урядові витрати та рівень
експорту та імпорту як агреговані показники економіки. Термін "макроекономіка" був вперше
введений в 1933 році американським економістом Ройем Хародом.

З тих пір макроекономіка пройшла значний шлях розвитку, включаючи розвиток ключових
концепцій, таких як національний дохід, безробіття, інфляція та економічний ріст. Також були
розроблені методи та моделі для аналізу та прогнозування цих явищ.

Розвиток макроекономічної теорії та практики суттєво підвищив рівень розуміння економічних

процесів на рівні національної економіки та допоміг у вирішенні численних проблем, з якими
стикаються різні країни і спільноти.
Сьогодні макроекономіка є ключовою галуззю економічної науки та відіграє важливу роль у
формуванні економічної політики, розвитку стратегій управління економікою та вирішенні
економічних проблем.

1.6. Основні макроекономічні проблеми та суперечності економіки України.

Основними макроекономічними проблемами України є:
 1. Високий рівень безробіття та низький рівень зайнятості: Необхідно активіювати заходи
для стимулювання економічного зростання та розвитку підприємництва для зменшення
безробіття та забезпечення більшої кількості робочих місць.
2. Нестабільність інфляції: Уряд повинен приділяти увагу контролю за розмірами інфляції
та впровадженню ефективної грошової політики, щоб забезпечити стабільність цін.
3. Низький рівень економічного зростання: Для стимулювання зростання економіки
необхідно скористатися такими інструментами, як підтримка інвестицій, розвиток
інфраструктури та реформи, спрямовані на поліпшення бізнес-клімату.
4. Високий рівень зовнішнього боргу: Уряд має розвивати стратегії для зниження рівня
зовнішнього боргу та ефективного управління ним для забезпечення фінансової
стабільності.
Ці проблеми створюють суперечності у економіці України, і вирішення їх вимагає
комплексного підходу та впровадження ефективних господарських та соціальних реформ.
1.7. Економічний кругообіг у простій економічній системі.
Проста економічна система характеризується відсутністю складних фінансових та кредитних
відносин із загальноприйнятою системою обміну товарами та послугами. У такій системі
автономні сім'ї та підприємства виробляють товари та послуги для власного вжитку або
продажу на ринку.
Економічний кругообіг у простій економічній системі передбачає наявність таких основних
стадій:
1. Виробництво: Сім'ї та підприємства виробляють товари та послуги.
2. Обмін: Товари та послуги обмінюються між учасниками економіки, наприклад, на
ринку.
3. Розподіл: Отримані від продажів доходи розподіляються між власниками факторів
виробництва (зарплата, оренда, проценти, прибуток).
4. Споживання: Сім'ї споживають товари та послуги, а підприємства можуть
використовувати прибуток для розвитку виробництва.
В простій економічній системі цей кругообіг відбувається без складних механізмів фінансового
посередництва, і підтримується взаємодією між виробниками та споживачами.

1.8. Структура моделі економічного кругообігу.

Модель економічного кругообігу, відома також як модель потоків в господарстві,
використовується для візуалізації економічних взаємозв'язків між секторами економіки.
Основні складові структури моделі економічного кругообігу включають наступні елементи:
1. Сектори економіки: Модель включає окремі сектори, такі як промисловість, сільське
господарство, послуги, державний сектор та зовнішня торгівля.
2. Потоки виробництва: Показує виробництво товарів та послуг у кожному з секторів
економіки.
3. Потоки доходів: Показує доходи, які отримують різні фактори виробництва (праця,
капітал, земля) від участі у виробництві товарів та послуг.
4. Потоки витрат та споживання: Відображають витрати на купівлю товарів та послуг для
особистого споживання та виробництва.
Ця модель допомагає аналізувати потоки ресурсів, товарів, послуг та грошей між різними
секторами економіки, що є корисним для розуміння економічних взаємозв'язків та розвитку
стратегій економічного розвитку.
Семінарське заняття 2
Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
2.1. Система національних рахунків як нормативна база макроекономіки.
 Система національних рахунків (СНР) є центральним інструментом для вимірювання та аналізу
економічної діяльності країни. Ця система надає детальну інформацію про виробництво, розподіл та
використання валового національного продукту (ВНП) та інших макроекономічних показників.
Система національних рахунків включає такі основні компоненти:
1. Виробництво: Вимірює обсяг виробництва товарів та послуг у різних секторах економіки.
2. Дохід: Відображає винагороду для факторів виробництва (зарплати, проценти, прибуток,
оренда).
3. Використання: Показує, як використовуються вироблені товари та послуги для особистого
споживання, інвестицій, державних витрат та внутрішнього споживання.
Система національних рахунків надає засаду для розробки та оцінки економічної політики, а також
дозволяє порівнювати економічну діяльність між різними роками та між різними країнами. Ця
система є нормативною базою для аналізу макроекономіки та прийняття управлінських рішень в
економіці.

2.2. Проблеми впровадження СНР в Україні.

У впровадженні Системи національних рахунків (СНР) в Україні виникають такі проблеми як:
1. Недостатня точність та доступність даних: Одна з ключових проблем полягає в недостатній
точності та доступності даних для складання національних рахунків. Це може ускладнювати аналіз та
планування з боку уряду та економічних аналітиків.
2. Потреба у розвиненій статистичній системі: Для ефективного функціонування СНР
необхідна добре розвинена статистична система, здатна забезпечити регулярний та достовірний збір
даних. У багатьох країнах, включаючи Україну, існує потреба у посиланні статистичної системи для
забезпечення необхідних даних для ведення СНР.
3. У контексті України, може виникати незрозумілість та невпевненість у використанні
макроекономічних показників, отриманих з СНР, для формулювання та оцінки економічної політики.
Для подолання цих проблем, необхідно зосередитись на поліпшенні якості та надійності
статистичних даних, вдосконаленні системи збору даних, а також підвищенні усвідомленості та
навичок у використанні макроекономічних показників, одержаних через СНР.

2.3. Роль макроекономічних показників.

Макроекономічні показники є важливим інструментом для вимірювання та аналізу стану економіки
країни. Вони надають інформацію про загальний рівень економічного розвитку, соціального
благополуччя та функціонування фінансово-господарської системи.
Деякі основні макроекономічні показники включають такі параметри, як:
1. Валовий національний продукт (ВНП) або валовий внутрішній продукт (ВВП) - це загальний
обсяг виробництва товарів і послуг в країні протягом певного періоду часу.
2. Рівень безробіття - відсоток людей, які активно шукають роботу, але не можуть знайти її.
3. Інфляція - збільшення загального рівня цін на товари та послуги в економіці.
4. Бюджетний дефіцит - різниця між витратами та надходженнями у бюджеті держави.
Ці показники допомагають уряду, бізнесу та академічним дослідникам зрозуміти, як працює
економіка країни, виявити проблемні сфери та визначити необхідність прийняття певних
економічних рішень. Вони також використовуються для прогнозування та планування економічної
політики, визначення пріоритетних напрямків розвитку та оцінки їх ефективності.

2.4. Основні макроекономічні показники: національний обсяг виробництва, загальний рівень цін,
зайнятість.
Основні макроекономічні показники, які ви навели, включають:
 1. Національний обсяг виробництва: Цей показник вимірює загальний обсяг
виробництва товарів та послуг в економіці країни протягом певного періоду
часу. Часто використовується в позначеннях ВВП (валовий внутрішній продукт)
або ВНП (валовий національний продукт). Цей показник дозволяє оцінити
рівень економічного розвитку та порівняти його з іншими країнами чи
минулими періодами.
2. Загальний рівень цін: Цей показник вимірює зміни у вартості товарів та
послуг у економіці протягом певного часового періоду. Його вимірюють за
допомогою індексу споживчих цін або індексу цін виробників. Це дозволяє
виявляти та контролювати інфляцію та є важливим для монетарної політики.
3. Зайнятість: Цей показник відображає відсоток працездатного населення, яке
зайняте на ринку праці. Він допомагає виміряти рівень безробіття та визначити
ступінь використання ресурсів в економіці.
Ці макроекономічні показники визначають стан та розвиток економіки країни та
допомагають уряду, економістам та бізнесу приймати стратегічні рішення щодо
монетарних, фіскальних та соціальних політик.

2.5. Валовий національний доход (ВНД) та валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий національний дохід (ВНД) та валовий внутрішній продукт (ВВП) є двома ключовими
макроекономічними показниками, які використовуються для вимірювання економічної активності
та добробуту країни. Однак вони вимірюють різні аспекти економіки.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює загальну вартість усіх кінцевих товарів і послуг,
вироблених в межах країни протягом певного періоду, як правило, рік. ВВП може вимірюватися за
допомогою виробничого, доходного або витратного методів. ВВП є ключовим показником
економічного розвитку країни та використовується для порівняння рівня економічної активності
між різними країнами та визначення тенденцій у розвитку економіки.

З іншого боку, валовий національний дохід (ВНД) вимірює загальний дохід, зароблений
власниками факторів виробництва країни, незалежно від того, чи вони резиденти цієї країни, чи ні.
Це включає заробітну плату, проценти, орендну плату, прибуток та амортизацію. ВНД враховує
також доходи від зовнішньої діяльності резидентів країни та відплив чистих віддходів до
зовнішнього світу.

Отже, хоча ВВП та ВНД обидва важливі для розуміння економічної ситуації країни, вони
вимірюють різні аспекти економічної діяльності.

2.6. Методи обчислення ВВП: виробничий, кінцевого використання, розподільчий.

Методи обчислення валового внутрішнього продукту (ВВП) — це способи визначення
виробничого обсягу економіки країни, включаючи сукупне виробництво товарів і послуг.
1. Виробничий метод: Цей метод оцінює ВВП шляхом підрахунку сукупної вартості всіх
кінцевих товарів і послуг, що виробляються у даній країні. Це включає вартість усіх
кінцевих товарів та послуг усіх секторів економіки.
2. Метод кінцевого використання: Цей метод оцінює ВВП за допомогою підсумовування
витрат на кінцеве споживання, інвестиції в обладнання, державні витрати та чистий експорт
(експорт мінус імпорт).
3. Метод розподільчий: Цей метод оцінює ВВП шляхом підрахунку вартості доданої
вартості в усіх секторах економіки. Це включає заробітну плату, прибуток підприємств та
чистий прибуток імпортерів.
Кожен з цих методів має свої переваги та обмеження, та використовується для отримання повного
та точного зображення економічної діяльності країни. Різні країни можуть використовувати різні
методи обчислення ВВП, але зазвичай вони повинні давати подібні результати.

2.7. Динаміка ВВП в Україні.

Як повідомлялося, загалом за минулий рік ВВП України, за даними Держстату, впав на 29,1%.
Нацбанк України наприкінці липня підвищив прогноз зростання ВВП України у 2023 році з 2% до
2,9%, однак знизив його на 2024 рік з 4,3% до 3,5%. Водночас у другому кварталі цього року він
оцінив зростання в 18,1%.

2.8. Обчислення реальних обсягів: номінальний і реальний ВВП. Темп росту й темп приросту
реального ВВП.
Реальний ВВП вимірює економічний виробництво певного року за цінами базового року,
уникуючи впливу інфляції. Щоб розрахувати реальний ВВП, номінальний ВВП (значення в
поточних цінах) враховується разом зі споживчими цінами або цінами виробництва.

Темп росту реального ВВП відображає зміну обсягу реального ВВП протягом певного періоду
часу, виміряний в процентах. Це вказує на швидкість, з якою змінюється виробництво країни.

Темп приросту реального ВВП свідчить про зміну обсягу реального ВВП з року на рік і є
показником економічного зростання або зменшення. Це важливий показник для визначення
тенденцій у розвитку економіки.

Для точних обчислень реального ВВП, темпу росту й темпу приросту необхідно мати доступ до
поточних даних щодо номінального ВВП, цін та інших економічних показників за певний період.

2.9. Індекс цін і дефлятор. Інфлювання та дефлювання ВВП.

Індекс цін - це інструмент для виміру зміни цін на споживчі товари та послуги відносно базового
року. Він використовується для обчислення реального ВВП та оцінки рівня інфляції. Індекс цін
може бути застосований до різних показників, таких як споживчі ціни, виробничі ціни або ціни на
експорт та імпорт.

Дефлятор ВВП - це вимірюваний у відсотках показник вартості товарів і послуг, які виробляються
в економіці. Він використовується для визначення реального зростання ВВП, відокремлюючи
вплив цінових змін. Для обчислення дефлятора ВВП, номінальний ВВП (в цінах поточного року)
поділяється на реальний ВВП (в цінах базового року) та множиться на 100.

Інфлювання ВВП відбувається в разі зміни номінального ВВП без врахування інфляції, що може
бути наслідком зростання цін на товари та послуги без збільшення обсягу виробництва.

Дефлювання ВВП відбувається, коли номінальний ВВП або інші економічні показники виміряні в
поточних цінах, конвертуються в реальні показники шляхом врахування впливу інфляції.

2.10. ВВП та суспільний добробут.

ВВП (валовий внутрішній продукт) вимірює загальну вартість усіх товарів і послуг, що
виробляються в межах країни протягом певного періоду, часто це складає рік. ВВП є важливим
показником економічної активності та виробництва в країні.
Суспільний добробут відображає рівень задоволення, щастя та економічного благополуччя
суспільства в цілому. Цей показник враховує не лише економічні показники, а й соціальні та
екологічні аспекти.

Хоча ВВП допомагає виміряти економічний обсяг країни, він не враховує розподіл цього багатства
серед населення та не бере до уваги фактори, які впливають на якість життя людей, такі як
охорона здоров'я, освіта, доступ до культурних та рекреаційних можливостей тощо.

Останнім часом виникли різні підходи до вимірювання суспільного добробуту, включаючи

альтернативні індекси, такі як Індекс щасливих планет, Суспільний показник добробуту та Індекс
людського розвитку. Ці інструменти спрямовані на більш повне врахування соціальних та
екологічних аспектів та дозволяють отримати більш об'єктивне уявлення про рівень життя та
задоволення громадян.

2.11. Особливості макроекономічних показників.

Макроекономічні показники відображають стан та характеристики економіки в цілому, а не
окремих секторів чи груп населення. Основні макроекономічні показники включають такі
елементи, як ВВП, індекс споживчих цін, рівень безробіття, бюджетний дефіцит, зовнішню
торгівлю, грошову масу тощо.

Ці показники надають уявлення про загальний стан економіки, її розвиток та динаміку. Вони є
важливими для моніторингу економічного здоров'я країни та прийняття економічних рішень.
Наприклад, ВВП свідчить про розмір економіки, інфляційний тиск відображається в індексі
споживчих цін, а рівень безробіття вказує на стан зайнятості.

Макроекономічні показники також використовуються для порівняння економічних показників між

країнами, аналізу тенденцій та прогнозування майбутнього розвитку. Для точного розуміння стану
економіки та впливу різних факторів необхідно аналізувати широкий спектр макроекономічних
показників.

2.12. Тіньова економіка. Методика обчислення обсягів тіньової економіки.

Тіньова економіка відноситься до сфери господарської діяльності, яка здійснюється офіційно, але
уряд не отримує від неї податків або вона не враховується в офіційних статистичних звітах. Це
може включати такі справи, як нелегальна робота, уникання оподаткування, нелегальні торгівлі та
інші діяльності, що уникають офіційному контролю.

Обчислення обсягів тіньової економіки є складним завданням через її нелегальний та

недокументований характер. Деякі методики включають в себе використання статистики
споживання, оцінки неповної зайнятості та економічного опитування населення. Також можуть
використовуватись методи аналізу активності у певних галузях, вимірювання обсягів нелегальної
торгівлі та переслідування фіскальних та розрахункових втрат уряду.

Хоча існує кілька підходів до обчислення тіньової економіки, точність таких оцінок завжди
залишається обмеженою через її природу. Такі оцінки можуть бути корисні для розуміння
загального впливу тіньової економіки на стан національної економіки, але вони повинні
розглядатися з обережністю через їхню невизначеність.
 2.13. Нові макроекономічні показники (індекс людського розвитку, індекс економічної
свободи, рівень глобалізації).

Нові макроекономічні показники враховують ширший спектр факторів, які впливають на

економіку та суспільство.
1. Індекс людського розвитку (ІЛР) - це показник, який враховує не лише економічні
показники, а й соціальні та людські аспекти розвитку. Цей індекс оцінюється за такими
критеріями, як очікувана тривалість життя, доступ до освіти та рівень доходу на душу
населення.
2. Індекс економічної свободи - вимірює ступінь вільності, з якою індивіди та підприємства
здійснюють свою економічну діяльність. Цей показник оцінює такі аспекти, як захист
власності, рівень оподаткування, свобода від регулювання та вільний доступ до ринків.
3. Рівень глобалізації - це показник, який вимірює ступінь інтеграції країни в світову
економіку та світову спільноту. Він може включати такі елементи, як міжнародна торгівля,
потоки капіталу та рух людей.
Ці нові макроекономічні показники доповнюють традиційні показники, такі як ВВП, споживчі
ціни та безробіття, і надають більш повне уявлення про економічну та соціальну діяльність країни.