ТЕМА 1.

МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА

№1. Сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами називають:

1) економічними законами;
2) економічним сприйняттям;
3) теорією;
4) економічною системою.

№2. Сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами називають:

1) економічними законами;
2) економічним сприйняттям;
3) теорією;
4) науковою абстракцією.

№3. Нормативна економічна наука вивчає:

1) сучасний стан економіки країни;
2) позитивні тенденції в економічному розвитку;
3) закономірності розвитку економіки сьогодні і в майбутньому;
4) оцінні міркування з приводу того, як повинна розвиватися економіка.

№4. Позитивна економічна наука:

1) вивчає лише негативні тенденції в економічному розвитку;
2) вивчає позитивні тенденції в економічному розвитку;
3) досліджує фактичний стан економіки і намагається спрогнозувати її динаміку;
4) має справу з оцінними міркуваннями з приводу того, як повинна розвиватися економіка.

№5. Яке положення не стосується визначення предмета економічної теорії:

1) ефективне використання ресурсів;
2) необмежені людські потреби;
3) матеріальні і духовні потреби;
4) необмежені виробничі ресурси.

№6. Яке положення не стосується визначення предмета економічної теорії:

1) ефективне використання ресурсів;
2) необмежені людські потреби;
3) необмежені виробничі ресурси;
4) обмеженість благ.

№7. Якщо фірми збільшили закупівлі енергетичного устаткування і після цього ціни на нього
знизилися, то висновок про те, що перше є причиною другого, приклад:
1) логічної помилки “post hoc”;
2) помилки композиції;
3) нечіткої термінології;
4) неправильного використання визначень.

№8. Якщо після зростання цін на аудіотехніку обсяги її продажу зросли, то твердження, що
перше є причиною остатнього, є прикладом:
1) логічної помилки “post hoc”;
2) емпіричного закону;
3) теоретичного закону;
4) помилки композиції.

№9. Макроекономіка – це:

1) сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ,
інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної
території;
2) частина економічної теорії, яка досліджує ефективність функціонування економічної
системи та її загальнонаціональних механізмів;
3) сукупність підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію;
4) частина економічної теорії, яка вивчає ефективність функціонування окремих механізмів
економічної системи.

№10. Національна економіка – це:

1) сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ,
інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної
території;
2) частина економічної теорії, яка досліджує ефективність функціонування економічної
системи та її загальнонаціональних механізмів;
3) сукупність підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію;
4) частина економічної теорії, яка вивчає ефективність функціонування окремих механізмів
економічної системи.

№11. Яке положення стосується мікроекономіки:

1) вплив грошей на інфляцію;
2) вплив науково-технічного прогресу на економічне зростання;
3) вплив дефіциту державного бюджету на заощадження;
4) вплив ціни нафти на виробництво автомобілів.

№12. Яке положення стосується мікроекономіки:

1) рівень безробіття у національній економіці;
2) вплив валютного курсу на структуру зовнішньої торгівлі;
3) ціноутворення на ринку легкових автомобілів;
4) динаміка національного обсягу виробництва.

№13. Яке положення стосується макроекономіки:

1) вплив ціни борошна на виробництво кондитерських виробів;
2) взаємозв’язок кількості грошей в обігу та загального рівня цін;
3) взаємозв’язок між обсягами випуску продукції та середніми витратами на виробництво;
4) вплив величини доходу споживача на структуру його споживання.

№14. Яке із тверджень є нормативним:

1) з підвищенням заробітної плати люди працюють енергійніше;
2) додаткова емісія грошей спричиняє інфляцію;
3) дефіцит державного бюджету збільшує державний борг;
4) рівень безробіття треба знизити.

№15. Виберіть найповніше визначення предмета економічної теорії:

1) вивчає діяльність, яка охоплює виробництво й обмін товарами;
2) вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні величини;
3) вивчає як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше
задоволення потреб;
4) вивчає окремі елементи економіки (поведінку фірм, ринки окремих товарів тощо).

№16. Виберіть найповніше визначення предмета економічної теорії:

1) вивчає діяльність, яка охоплює виробництво й обмін товарами;
2) вивчає як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше
задоволення потреб;
3) вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші сукупні величини;
4) вивчає функціонування банківської системи, гроші і капітал.

№17. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

1) виробничі відносини економічних суб’єктів;
2) ефективність функціонування національної економіки як цілого;
3) поведінку економічних суб’єктів на ринках ресурсів;
4) окремі елементи економіки (поведінку фірми, ринки окремих товарів тощо).

№18. Макроекономіка є частиною аналітичної економії, яка вивчає:

1) виробничі відносини економічних суб’єктів;
2) ефективність функціонування національної економіки як цілого
3) глобальні тенденції економічного розвитку людства;
4) окремі елементи економіки (поведінку фірми, ринки окремих товарів тощо).

№19. Яка економічна мета суспільства має точну кількісну міру:

1) економічна захищеність;
2) економічна свобода;
3) справедливий розподіл доходів;
4) повна зайнятість.

№20. Якої економічної мети прагне суспільство, якщо воно намагається мінімізувати витрати
і максимізувати віддачу від обмежених виробничих ресурсів:
1) підтримання економічного зростання;
2) досягнення повної зайнятості;
3) досягнення економічної ефективності;
4) підтримання стабільного рівня цін.

№21. Якої економічної мети прагне суспільство, якщо воно намагається мінімізувати витрати
і максимізувати віддачу від обмежених виробничих ресурсів:
1) підтримання економічного зростання;
2) досягнення економічної ефективності;
3) забезпечення справедливого розподілу доходів;
4) підтримання стабільного рівня цін.

№22. Кого з економістів можна зачислити до найвідоміших представників монетаристської

школи:
1) Д. Гелбрейт;
2) П. Семюелсон;
3) Д. М. Кейнс;
4) М. Фрідман.

№23. Представниками класичної політекономії є:

1) А. Сміт, Д. Рікардо;
2) А. Монкреть’єн, Т. Ман;
3) Арістотель, Платон;
4) Д. Кейнс, П. Семюелсон.

№24. Яке визначення точніше передає суть індуктивного методу дослідження:

1) формулювання гіпотез і подальша їхня перевірка на фактах;
2) попереднє формулювання економічних законів та їхня подальша перевірка на фактах;
3) рух від фактів до загальних висновків;
4) вимушене спрощення аналізованого об’єкта для глибшого вивчення його окремих сторін.
№25. Яке визначення точніше передає суть індуктивного методу дослідження:
1) формулювання гіпотез і подальша їхня перевірка на фактах;
2) попереднє формулювання економічних законів та їхня подальша перевірка на фактах;
3) рух від фактів до загальних висновків;
4) проведення лабораторного експерименту, на підставі якого формулюють певну залежність
між економічними явищами.

№26. Яке з тверджень є неправильним:

1) економічна політика, яка успішно спрацьовує в одних умовах, може бути помилковою в
інших;
2) прихильники вчення К. Маркса вважають конкурентну ринкову економіку нестабільною,
втіленням хаосу й несправедливості;
3) економічні моделі повинні точно без спрощень відображати реальність, бо інакше вони
нічого не варті;
4) моделі полегшують сприйняття економічної дійсності, бо спрощують її.

№27. Яке з тверджень є правильним:

1) мікроекономіка – це галузь економічної науки, яка вивчає ефективність функціонування
національної економіки як єдиного цілого;
2) помилка “post hoc” виникає тоді, коли те, що є правильним для частини, вважають
безумовно правильним і для цілого;
3) економічна політика, яка успішно спрацьовує в одних умовах, може бути помилковою в
інших;
4) економічні цілі суспільства завжди доповнюють одна одну і не суперечать одна одній.

№28. Яке з тверджень є правильним:

1) економічна політика, яка успішно спрацьовує в одних умовах, може бути помилковою в
інших;
2) макроекономіка досліджує те, як домогосподарства і фірми ухвалюють рішення і як вони
взаємодіють на конкретних ринках;
3) економічні моделі повинні точно без спрощень відображати реальність, бо інакше вони
нічого не варті;
4) помилка “post hoc” виникає тоді, коли те, що є правильним для частини, вважають
безумовно правильним і для цілого.

№29. Яке з тверджень є нормативним:

1) жодна держава не може досягти всіх цілей економічної політики одночасно;
2) слід більшу увагу звертати на досягнення стабільності рівня цін, ніж на досягнення повної
зайнятості;
3) економічне зростання можна виміряти приростом національного продукту;
4) у ринковій економіці підприємці і споживачі користуються високим ступенем економічної
свободи.

№30. Яке твердження є нормативним:

1) рівень безробіття в наступному році не перевищить 8%;
2) минулорічний приріст національного виробництва виявився найвищим за останнє
десятиліття;
3) бюджетна підтримка виробництва наступного року передусім повинна скеровуватись в
аграрний сектор економіки;
4) у поточному році зафіксовано 30%-не зростання цін на соняшникову олію.

№31. Яке з тверджень є позитивним:

1) основним завданням економічної політики має бути досягнення соціальної
справедливості;
2) рівень безробіття завжди необхідно підтримувати в межах природної норми;
3) перевищення експорту країни над імпортом забезпечує надходження іноземної валюти в
країну;
4) рівень інфляції 12% в рік є надто високим.

№32. Яке твердження є позитивним:

1) основним завданням економічної політики повинне бути зниження рівня безробіття;
2) видатки з державного бюджету завжди повинні дорівнювати його доходам;
3) зростання цін в економіці знижує купівельну спроможність зайнятих із фіксованими
доходами;
4) слід особливу увагу звернути на підтримання стабільності національної грошової одиниці.

№33. Яке твердження стосується позитивної економіки:

1) у попередньому році темп зростання цін становив 15%;
2) у наступному році для зниження темпів зростання цін необхідно обмежити емісію грошей;
3) у наступному році варто ввести в обіг нові грошові знаки;
4) у поточному році недоцільно впроваджувати пенсійну реформу.

№34. Яке твердження стосується позитивної економіки:

1) у попередньому році темп зростання цін становив 15%;
2) у наступному році для зниження темпів зростання цін необхідно обмежити емісію грошей;
3) у поточному році дефіцит державного бюджету не повинен перевищити 5 млрд грн;
4) у минулому році безпідставно введено в обіг банкноти нового зразка.

№35. Напрям економічної науки, представники якого досліджували сферу обігу і

ототожнювали багатство з грішми:
1) меркантилізм;
2) класичний;
3) кейнсіанство;
4) монетаризм.

№36. Який напрям в економічній науці багатством націй вважав «продукт землі», створений
землеробством:
1) меркантилізм;
2) фізіократизм;
3) класична школа;
4) кейнсіанство.

№37. Хто є автором теорії “невидимої руки”:

1) Ф.Кене;
2) А.Сміт;
3) К.Маркс;
4) Дж.М.Кейнс.

№38. Суб’єктивно-психологічний підхід до визначення вартості простежується у

представників:
1) школи трудової теорії вартості;
2) австрійської школи граничної корисності;
3) меркантилізму;
4) школи фізіократів.

№39. Відомий економіст, основна праця якого присвячена макроекономічним аспектам

аналізу:
1) А.Маршал;
2) К.Менгер;
3) Дж.М.Кейнс;
4) А.Пігу.

№40. Напрям економічної науки, представники якого обґрунтовували необхідність

державного втручання в економіку:
1) класичний;
2) кейнсіанство;
3) неокласичний;
4) неоліберальний.

№41. Який сучасний напрям економічної науки акцентує увагу на пропозиції грошей в
економіці?
1) монетаризм;
2) кейнсіанство;
3) економіка пропозиції;
4) інституційний.

№42. Відомий український економіст, який синтезував трудову теорію вартості та теорію
граничної корисності:
1) М.Балудянський;
2) С.Подолинський;
3) М.Туган-Барановський;
4) М.Зібер.

№43. Відомий український економіст, який сприяв використанню математичних методів в

економічній науці, забезпечивши розвиток економетрії:
1) Є.Слуцький;
2) М.Балудянський;
3) М.Туган-Барановський;
4) С.Подолинський.

№44. Яке з тверджень є неправильним:

1) економічне зростання означає, що кількість життєвих благ збільшується, а межа
виробничих можливостей національної економіки переміщується вправо;
2) прихильники вчення К. Маркса вважають конкурентну ринкову економіку нестабільною,
втіленням хаосу й несправедливості;
3) економічні моделі повинні точно без спрощень відображати реальність, бо інакше вони
нічого не варті;
4) моделі полегшують сприйняття економічної дійсності, бо спрощують її.

№45. Яке твердження неправильне:

1) філософія економіки – це сукупність принципів, тобто складових побудови
найефективнішої й найстабільнішої економічної системи;
2) в основі фізіократизму лежить уявлення, що джерелом багатства нації є землеробство;
3) згідно з “теорією невидимої руки” людина у своїй поведінці орієнтується на потреби
суспільства, нехтуючи власною вигодою;
4) економічна модель – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне
узагальнення відповідних фактичних даних.

№46. Яке твердження неправильне:

1) позитивна економіка – це наукові уявлення про економіку, дослідження її фактичного
стану та прогнозування майбутніх у ній змін;
2) дедукція – це хід міркування від узагальнень до фактів;
3) в основі кейнсіанства лежить уявлення, що джерелом багатства нації є золото і срібло, які
вона отримує на зовнішніх ринках;
4) домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка
володіє ресурсами, постачає ними економіку та використовує отримані за це доходи для
купівлі товарів і послуг, які задовольняють потреби його членів.

№47. Яке твердження правильне:

1) галузь – це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогосподарств ресурси для
виробництва товарів і послуг, й володіє та керує одним або багатьма підприємствами;
2) економічний аналіз – це систематизація, тлумачення й узагальнення фактів господарської
діяльності;
3) лібералізм – один із провідних напрямів економічної думки ХХ ст., де центральним є
положення про те, що ринкова система не має автоматичного механізму, який забезпечує
повну зайнятість ресурсів;
4) економічна система – це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних
державних інституцій та установ, інфраструктури та різних активів у межах певного
природного середовища й державної території.

№48. Яке твердження правильне:

1) мікроекономіка – це частина економічної теорії, яка досліджує ефективність
функціонування економічної системи та її загальнонаціональних механізмів;
2) наукове абстрагування – це живе споглядання економічних явищ і вивчення даних
економічної історії;
3) нормативна економіка – це сукупність заходів держави, спрямованих на зміну поведінки
економічних суб’єктів для досягнення певних економічних цілей;
4) гіпотеза – це попередньо сформульована неперевірена теорія.

№49. Яке твердження неправильне:

1) метод науки – це спосіб, знаряддя дослідження певного об’єкта;
2) предмети споживання – це життєві блага, які створюються в процесі господарської
діяльності і прямо задовольняють потреби людей;
3) емпіричні закони виражають сталі причинно-наслідкові зв’язки між абстрактними
узагальненнями;
4) економічна ефективність – це зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі
виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих
ресурсів.

№50. Філософія економіки, згідно з якою ринкова економіка неминуче загине внаслідок
загострення її внутрішніх суперечностей:
1) лібералізм;
2) кейнсіанство;
3) меркантилізм;
4) марксизм.

№51. Хід міркувань від фактів до узагальнень називають:

1) дедукцією;
2) індукцією;
3) гіпотезою;
4) економічним сприйняттям.

№52. Яке твердження правильне:

1) прихильники ліберальної філософії обстоюють зрівняльний розподіл доходів та рівність
економічного становища людей;
2) досягнення повної зайнятості в економіці, як правило, ліквідує причини низьких доходів
та економічної незахищеності;
3) філософія економіки – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне
узагальнення відповідних фактичних даних;
4) прихильники кейнсіанської філософії вважають приватну власність неефективною.

№53. Предметом макроекономіки є:

1) ефективність функціонування економічної системи;
2) поведінка виробників у різних ринкових структурах;
3) ефективність функціонування підприємств та установ;
4) продуктивні сили суспільства у взаємозв’язку з виробничими відносинами.

№54. Яке твердження не узгоджується з марксистською філософією економіки:

1) усі люди повинні мати приблизно однаковий рівень споживання незалежно від їхніх
здібностей;
2) приватна власність є результатом експлуатації найманої праці і має бути знищена;
3) централізоване державне планування забезпечує найкращу організацію національної
економіки;
4) ефективна економічна система має обов’язково ґрунтуватись на товарній формі
виробництва.

№55. Яке твердження не узгоджується з марксистською філософією економіки:

1) усі люди повинні мати приблизно однаковий рівень споживання незалежно від їхніх
здібностей;
2) приватна власність є результатом експлуатації найманої праці і має бути знищена;
3) ефективна економічна система має обов’язково ґрунтуватись на товарній формі
виробництва;
4) ринкова економіка є неефективною, несправедливою, втіленням хаосу і нерівності.

№56. Яке твердження правильне:

1) економічна модель – це цілісне відображення економічної дійсності, що у найменших
деталях відтворює всі властивості досліджуваного явища;
2) нормативна економічна наука вивчає правові норми, якими керуються економічні
суб’єкти;
3) досягнення повної зайнятості в розвиненій ринковій економіці, як правило, ліквідовує
причини низьких доходів та економічної незахищеності;
4) економісти застосовують у дослідженнях власні методи, непритаманні іншим наукам, а
тому уникають логічних пасток.

№57. Напрям економічної науки, представники якого зосереджують свою увагу на

дослідженні прав власності та трансакційних витрат:
1) монетаризм;
2) неокейнсіанство;
3) неоінституціоналізм;
4) маржиналізм.

№58. Твердження, що в умовах економічного спаду кожен індивід, а отже й суспільство в

цілому зацікавлені у зростанні особистих заощаджень, є прикладом:
1) логічної помилки “post hoc”;
2) помилки композиції;
3) теоретичного закону;
4) багатофакторного аналізу.

№59. Стабільний рівень цін як мета економічної політики означає:

1) незмінність цін впродовж тривалого часу;:
2) постійне і значне зниження цін;
3) уникнення значного зростання цін на товари першої необхідності;
4) уникнення значного підвищення чи зниження загального рівня цін.

№60. Український економіст, який у праці “Економічна система” обґрунтував принципи

розбудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин:
1) М.Зібер;
2) М.Балудянський;
3) Є.Слуцький;
4) М.Туган-Барановський.

№61. Український економіст, автор праці з питань причин економічних криз в Англії:
1) Є.Слуцький;
2) М.Туган-Барановський;
3) С.Подолинський;
4) М.Зібер.

№62. Основоположник школи фізіократів, який у праці “Економічна таблиця” виклав схему
кругопотоку в економіці:
1) А.Сміт;
2) Ф.Кене;
3) Дж.М.Кейнс;
4) П.Семюелсон.

№63. Економісти виходять з того, що люди ухвалюють раціональні рішення:

1) порівнюючи граничні вигоди та витрати;
2) припускаючи, що всі ресурси – безмежні;
3) припускаючи можливість задоволення усіх потреб;
4) порівнюючи середні вигоди та витрати.

№64. До наукових здобутків А.Сміта не належить:

1) теорія "невидимої руки";
2) аналіз переваг поділу праці;
3) ідея про доцільність державного регулювання економіки;
4) виокремлення позитивної та нормативної функцій економічної науки.

№65. Філософія економіки, згідно з якою ринкова економіка іноді потребує державного
втручання у формі стимулювання сукупного попиту задля виходу із кризи:
1) марксизм;
2) монетаризм;
3) кейнсіанство;
4) лібералізм.

№66. Яке твердження правильне:

1) представники монетаризму стверджують, що господарське життя регулюється прита-
манними кожній нації історично сформованими соціальними інститутами;
2) природні закони вічні, тоді як економічні – історичні;
3) філософія економіки – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне
узагальнення відповідних фактичних даних;
4) спрощене однофакторне тлумачення економічних явищ та процесів звуть економічним
сприйняттям.

№67. Яке твердження правильне:

1) закон спадної віддачі є прикладом теоретичного закону;
2) М.Туган-Барановський – засновник екологічного напряму в сучасній економічній науці;
3) збирання фактів є основою описової чи емпіричної економічної науки;
4) прихильники ліберальної філософії обгрунтовують зрівняльний розподіл доходів та
рівність економічного становища людей.

№68. Якщо економіст представив залежність між рівнем безробіття та темпами росту
загального рівня цін у графічній формі, то він:
1) знехтував припущенням “за інших рівних умов”;
2) скористався методом моделювання;
3) скористався методом експерименту;
4) припустився логічної помилки “post hoc”.

№69. Яке твердження неправильне:

1) принцип “laissez faire” складає теоретичну основу політики протекціонізму;
2) марксизм відстоює визначальну роль держави у всіх сферах суспільного, в тому числі –
економічного життя;
3) подолання економічної кризи з позицій Дж. М. Кейнса досягається шляхом стимулювання
сукупного попиту;
4) представники школи монетаризму виступають за істотне звуження державних соціальних
програм.

№70. Яке твердження правильне:

1) школа монетаризму заклала теоретичні основи політики протекціонізму;
2) з позицій інституціоналізму основу економічної політики повинне складати створення
умов для розвитку аграрного сектора;
3) неоліберальна школа допускає державне втручання в економіку у формі обмеження
імпорту готової продукції;
4) економічний лібералізм розглядає ринкову систему як саморегульовану, а тому
самодостатню.

№71. Що не є виробничим ресурсом:

1) земля;
2) праця;
3) гроші;
4) підприємницький хист.

№72. Що не є виробничим ресурсом:

1) земля;
2) праця;
3) капітал;
4) гроші.

№73. Які потреби є в основі піраміди Маслоу:

1) у самореалізації;
2) фізіологічні;
3) намагання уникнути ризику;
4) у визнанні.

№74. Які потреби є в основі піраміди Маслоу:

1) у самореалізації;
2) фізіологічні;
3) намагання уникнути ризику;
4) у владі.

№75. За яких умов економіка досягає розподільної ефективності:

1) повного залучення ресурсів;
2) повної зайнятості;
3) виготовлення кожного продукту з найнижчими витратами виробництва;
4) виробництва найбажанішої для суспільства продукції.

№76. Економічні ресурси містять такі складові:

1) земля, капітал, гроші, праця;
2) капітал, праця, земля, підприємницький хист;
3) гроші, капітал, споживчі блага, земля;
4) праця, капітал, земля, споживчі блага.

№77. Яка із перелічених ознак не притаманна ресурсам:

1) обмеженість;
2) різноманітність;
3) корисність;
4) безмежність.

№78. Яка із потреб не належить до матеріальних:

1) ремонт автомобіля;
2) відвідання концерту у філармонії;
3) житло;
4) потреби фірми у автотранспорті.

№79. Яке з тверджень є неправильним:

1) потреби людини в деякому конкретному товарі або послузі можна повністю задовольнити;
2) споживчі блага не є ресурсами;
3) гроші не вважають економічним ресурсом;
4) в ефективній економіці не діє закон спадної віддачі.

№80. Яке з тверджень є правильним:

1) гроші є одним із головних видів економічних ресурсів;
2) вибір суспільством структури поточного виробництва є визначником майбутнього
положення кривої виробничих можливостей;
3) в ефективній економіці не діє закон спадної віддачі;
4) коли економісти говорять про “капітал”, вони мають на увазі кількість грошей, потрібну
для започаткування бізнесу.

№81. Безмежність людських потреб зумовлена:

1) законом зростання альтернативної вартості;
2) законом зростання потреб;
3) законом спадної віддачі;
4) законом попиту.

№82. Згідно з класифікацією потреб за Маслоу, потреба у соціальних контактах виникає

після задоволення потреби у:
1) предметах розкоші;
2) повазі;
3) безпеці;
4) самореалізації.
№83. Згідно з класифікацією потреб А.Маслоу, потреба у безпеці виникає після задоволення
потреб:
1) у предметах розкоші;
2) фізіологічних;
3) у визнанні;
4) у самореалізації.

№84. Закон зростання потреб діє в:

1) розвинених країнах;
2) країнах з перехідною економікою;
3) країнах, що відстали в економічному розвитку;
4) кожній країні.

№85. Що з переліченого належить до матеріальних послуг:

1) відвідання кінотеатру;
2) ремонт квартири;
3) відвідування бібліотеки;
4) консультація юриста.

№86. Використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від

залучених ресурсів, означає досягнення:
1) розподільної ефективності;
2) виробничої ефективності;
3) соціальної ефективності;
4) повної зайнятості.

№87. Відчуття нестачі чогось, що необхідне для підтримання життєдіяльності та розвитку

людської особистості:
1) попит;
2) потреба;
3) пропозиція;
4) корисність.

№88. Хто запропонував класифікацію людських потреб у вигляді піраміди:

1) Т. Мальтус;
2) А. Маршал;
3) А. Маслоу;
4) К. Маркс.

№89. Що відноситься до матеріальних ресурсів:

1) земля і капітал;
2) земля і праця;
3) капітал і підприємницькі здібності;
4) праця і підприємницькі здібності.

№90. Що відноситься до людських ресурсів:

1) земля і капітал;
2) праця і капітал;
3) капітал і підприємницькі здібності;
4) праця і підприємницькі здібності.

№91. До якого економічного ресурсу належать гроші:

1) землі;
2) матеріальних ресурсів;
3) капіталу;
4) не є ресурсом.

№92. Яке з тверджень стосовно економічного ресурсу «капітал» є неправильним:

1) фізичний капітал існує у вигляді речей;
2) капітал призначений для кінцевого споживання;
3) для збільшення обсягу капіталу країни необхідне скорочення поточного споживання
впродовж десятиліть;
4) процес виробництва і придбання капітальних благ називається інвестуванням.

№93. Яке твердження правильне:

1) капітал – це один з видів економічних ресурсів, створених людиною для використання
його у кінцевому споживанні;
2) що вищий рівень розвитку суспільства, то більше індивідуальних потреб задовольняються
колективно;
3) збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка у певному році
порівняно з попереднім, називають економічним зростанням;
4) економічне зростання є бажаною метою кожної країни, котра не викликає жодних
заперечень з боку економістів.

№94. Яке твердження стосовно потреб є правильне:

1) відповідно до класифікації потреб за А. Маслоу, потреба нижчого порядку, яку
задоволено, більше не виникає;
2) потребу в конкретному товарі або в послузі можна повністю задовольнити;
3) за способом задоволення потреби поділяються на матеріальні та нематеріальні;
4) у слаборозвинених країнах не існує вишуканих потреб.

№95. Які види ринків обов’язково містить двосекторна модель кругопотоку ресурсів,
продуктів і доходів:
1) ринок грошей і ринок капіталу;
2) ринок ресурсів і ринок грошей;
3) ринок продуктів і ринок ресурсів;
4) ринок продуктів і ринок грошей.

№96. Які види ринків обов’язково містить двосекторна модель кругопотоку ресурсів,
продуктів і доходів:
1) ринок грошей і ринок капіталів;
2) ринок цінних паперів і ринок ресурсів;
3) ринок продуктів і ринок ресурсів;
4) ринок продуктів і ринок грошей.

№97. Які економічні суб’єкти представлені у двосекторній моделі кругопотоку ресурсів,

продуктів і доходів у ринковій економіці:
1) домогосподарства та фірми;
2) держава та фірми;
3) домогосподарства та держава;
4) держава, фірми та зовнішній сектор.
№98. У двосекторній моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці
виторг фірм:
1) менший за споживчі видатки домогосподарств;
2) дорівнює різниці між доходами домогосподарств та витратами фірм на ресурси;
3) дорівнює споживчим видаткам домогосподарств;
4) перевищує витрати фірм на ресурси;

№99. У двосекторній моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

витрати фірм на ресурси:
1) менші за споживчі видатки домогосподарств;
2) менші за виторг від продажу товарів;
3) дорівнюють різниці між виторгом фірм та доходами домогосподарств;
4) дорівнюють як споживчим видаткам, так і доходам домогосподарств.

№100. У двосекторній моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

доходи домогосподарств:
1) дорівнюють витратам фірм на ресурси;
2) менші за виторг фірм;
3) більші за виторг фірм;
4) дорівнюють сумі споживчих видатків домогосподарств та витрат фірм на ресурси.

№101. У двосекторній моделі кругопотоку ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

споживчі видатки домогосподарств:
1) дорівнюють витратам фірм на ресурси;
2) менші за доходи домогосподарств;
3) більші за виторг фірм;
4) дорівнюють сумі доходів домогосподарств та виторгу фірм.

№102. До непрямих податків не належить:

1) мито;
2) акцизи;
3) податок на додану вартість;
4) податок на прибуток підприємств.

№103. До непрямих податків не належить:

1) мито;
2) податок на додану вартість;
3) акцизи;
4) податок на спадщину.

№104. В Україні універсальний акциз офіційно називають:

1) акцизним збором;
2) податком на додану вартість;
3) податком з обороту;
4) податком з продажу.

№105. В Україні універсальний акциз офіційно називають:

1) податком на додану вартість;
2) акцизним збором;
3) прибутковим податком;
4) податком із продажу.

№106. Відомі класифікації податків не виділяють такі види податків:

1) прогресивні, регресивні і пропорційні;
2) прямі і непрямі;
3) справедливі й несправедливі;
4) загальнодержавні й місцеві.

№107. Що не є благом громадського вжитку:

1) маяки;
2) контроль за повенями;
3) оборона країни;
4) електроенергія.

№108. Що не є благом громадського вжитку:

1) маяки;
2) електроенергія;
3) оборона країни;
4) боротьба з інфекційними хворобами.

№109. Громадські блага відрізняються від індивідуальних тим, що:

1) вони подільні;
2) до них можна застосувати принцип виключення;
3) вони неподільні і не перебувають в індивідуальному користуванні;
4) у приватних підприємств є сильні стимули для виробництва громадських благ.

№110. Громадські блага відрізняються від індивідуальних тим, що:

1) вони подільні;
2) до них можна застосувати принцип виключення;
3) їх легко продати індивідуальним покупцям;
4) вони неподільні і не перебувають в індивідуальному користуванні.

№111. До прямих податків не належить:

1) податок на спадщину;
2) податок на доходи фізичних осіб;
3) податок на ювелірні вироби;
4) земельний податок.

№112. До прямих податків не належить:

1) прибутковий податок;
2) податок на ювелірні вироби;
3) податок з прибутку;
4) земельний податок.

№113. Що не належить до податкової системи:

1) ввізне мито;
2) платежі за комунальні послуги;
3) акцизний збір;
4) місцеві збори.

№114. Що не належить до податкової системи:

1) ввізне мито;
2) акцизний збір;
3) платежі за комунальні послуги;
4) обов’язкові платежі у державні цільові фонди.
№115. Яке твердження правильне:
1) запровадження мінімальної заробітної плати є прикладом державного регулювання
економіки;
2) усі економісти підтримують державне регулювання ринкової економіки;
3) для визначення розміру податку кількість податкових одиниць множать на процентну
ставку;
4) принцип виключення не можна застосувати до благ індивідуального вжитку.

№116. Яке твердження неправильне:

1) благо громадського вжитку характеризоване неподільністю і спільним споживанням;
2) вищі податкові ставки завжди забезпечують більші податкові надходження;
3) високопрогресивна система оподаткування стимулює приховування доходів від сплати
податків;
4) в Україні універсальний акциз офіційно називають податком на додану вартість.

№117. Яке твердження правильне:

1) ринковий механізм не може забезпечити виробництва громадських благ;
2) принцип виключення легко застосувати до благ громадського вжитку;
3) необхідною умовою ефективного державного регулювання економіки є переважання
державної власності над приватною;
4) стабілізаційна макроекономічна функція держави передусім полягає у зменшенні
державних видатків.

№118. Що не є економічною функцією держави в сучасній господарській системі:

1) захист конкуренції;
2) субсидії збитковим підприємствам;
3) стабілізація економіки;
4) перерозподіл доходів та ресурсів.

№119. Що не є економічною функцією держави в сучасній господарській системі:

1) захист конкуренції;
2) субсидії збитковим підприємствам;
3) виробництво громадських благ;
4) перерозподіл доходів та ресурсів.

№120. Основними методами збалансування дефіцитного державного бюджету є такі, за

винятком:
1) додаткова емісія грошей;
2) випуск державних цінних паперів;
3) державні закупівлі товарів і послуг;
4) підвищення податків.

№121. Основними напрямами видатків державного бюджету є такі, за винятком:

1) проценти за державний борг;
2) соціальні видатки;
3) утримання державного апарату;
4) амортизаційні відрахування.

№122. Дефіцит державного бюджету існує, коли:

1) державні видатки перевищують доходи;
2) збільшуються державні видатки;
3) зменшується державний борг;
4) державні доходи перевищують податкові надходження.
№123. Дефіцит державного бюджету існує, коли:
1) зменшується державний борг;
2) державні видатки перевищують доходи;
3) зменшуються державні трансфери;
4) зростають державні закупівлі товарів і послуг.

№124. Державні субсидії – це:

1) усі видатки з державного бюджету;
2) грошові кошти, які держава витрачає на утримання бюджетного сектора економіки;
3) використання грошових коштів на імпорт найважливіших для країни товарів і послуг;
4) грошові кошти, які держава спрямовує на допомогу соціально незахищених груп
населення.

№125. Державні субсидії – це:

1) усі видатки з державного бюджету;
2) грошові кошти, які держава витрачає на обслуговування державного боргу;
3) використання грошових коштів на імпорт найважливіших для країни товарів і послуг;
4) грошові кошти, які держава спрямовує на допомогу соціально незахищених груп
населення.

№126. Яке з перелічених тверджень неправильне:

1) безперервне розширення повноважень держави в національній економіці стимулює
бюрократизацію управління, збільшуючи навантаження на бюджет;
2) виробництво або споживання певних благ може надавати третім сторонам або суспільству
загалом вигоди переливу, за які непотрібно платити;
3) юридичні особи не можуть бути суб’єктами оподаткування;
4) парадокс ринкового механізму полягає у тому, що його функціонування стимулює
виникнення недосконалих ринкових структур.

№127. Стабілізаційна політика держави спрямована на досягнення таких цілей, за винятком:

1) зниження темпів інфляції;
2) підвищення рівня рентабельності (прибутковості) підприємств державної форми
власності;
3) підвищення рівня зайнятості;
4) досягнення зовнішньої рівноваги.

№128. Національний банк України не виконує функції:

1) регулювання та контроль пропозиції грошей у вітчизняній економіці;
2) емісія грошових знаків;
3) зберігання золотовалютних резервів та обов’язкових резервів комерційних банків;
4) надання кредитів населенню.

№129. Державні фінанси не охоплюють:

1) державний бюджет;
2) фінанси місцевих органів влади;
3) фінанси приватних підприємств;
4) спеціальні державні фонди.

№130. Монетарну політику в Україні проводить:

1) Національний банк України;
2) Міністерство фінансів;
3) Державна фіскальна служба;
4) Міністерство економічного розвитку і торгівлі.
№131. Що не є напрямом видатків з державного бюджету:
1) національна оборона;
2) витрати державних підприємств на поліпшення стану довкілля;
3) утримання державного апарату;
4) проценти за державний борг.

№132. Що не є напрямом видатків з державного бюджету:

1) утримання державного апарату;
2) проценти за державний борг;
3) амортизаційні відрахування підприємств державного сектора;
4) соціальні видатки.

№133. Що не є напрямом видатків з державного бюджету:

1) заробітна плата працівників приватного сектора;
2) соціальні видатки;
3) фінансування бюджетного сектора економіки;
4) національна оборона.

№134. Який із непрямих податків в Україні стягується із більшості товарів та послуг:

1) податок з продажу;
2) готельний збір;
3) податок на додану вартість;
4) мито.

№135. Об’єктом оподаткування прямими податками є:

1) товари;
2) послуги;
3) майно, доходи та прибуток;
4) державні трансфери.

№136. Об’єктом оподаткування непрямими податками є:

1) доходи домогосподарств;
2) державні трансфери;
3) товари та послуги;
4) прибуток підприємств.

№137. За непрямого податку об’єктом оподаткування є:

1) дохід;
2) майно;
3) товар або послуга;
4) земля.

№138. Яке твердження правильне:

1) у ринковій економіці приватний сектор є основним виробником громадських благ;
2) ринковий механізм створює ефективні стимули до праці, а відтак забезпечує справедливий
розподіл доходів у суспільстві;
3) зовнішні ефекти діяльності або витрати і вигоди переливу виникають тоді, коли дії
окремої особи чи фірми позначаються на іншій особі чи фірмі;
4) більшість благ індивідуального вжитку є неподільними і на них не поширюється принцип
виключення.

№139. Яке твердження правильне:

1) монополізм – явище, що породжується виключно дією ринкового механізму;
2) бюджетний профіцит є наслідком підвищення податкових ставок;
3) для зменшення нерівності у доходах уряд застосовує пропорційну систему оподаткування;
4) високопрогресивна система оподаткування стимулює приховування доходів від сплати
податків.

№140. Яке твердження неправильне:

1) підприємства-монополісти схильні максимізувати прибуток шляхом підвищення цін, а не
мінімізації витрат;
2) для обмеження негативних наслідків монополізму держава може встановлювати контроль
за цінами та обсягами виробництва відповідних фірм;
3) монополізм – явище, що породжується виключно дією ринкового механізму;
4) одним із проявів монополізму є нав’язування покупцям товарів і послуг додаткових умов,
не пов’язаних з предметом угоди.

№141. Яке твердження щодо ринкового механізму неправильне:

1) не забезпечує вирішення проблеми диференціації регіонального економічного розвитку;
2) не допускає монополізації окремих галузей чи сфер економіки;
3) не пропонує шляхів вирішення проблеми забруднення довкілля;
4) неспроможний забезпечити виробництва громадських благ.

№142. Яке твердження неправильне:

1) для зменшення нерівності у доходах уряд застосовує пропорційну систему оподаткування;
2) виробництво або споживання певних благ може надавати третім сторонам або суспільству
загалом вигоди переливу, за які не потрібно платити;
3) юридичні особи можуть бути суб’єктами оподаткування;
4) парадокс ринкового механізму полягає у тому, що його функціонування стимулює
виникнення недосконалих ринкових структур.

№143. Які дії фірм не можуть бути кваліфіковані як порушення антимонопольного

законодавства:
1) укладання угод, покликаних обмежити виробництво певного продукту чи торгівлю ним;
2) придбання контрольного пакету акцій фірми-конкурента;
3) продаж товару за ціною, значно нижчою за ціну конкурентів;
4) укладання угод, котрими передбачене надання додаткових послуг, у яких покупець не має
потреби.

№144. Що не належить до державних трансферів:

1) допомога із безробіття;
2) державні стипендії;
3) зарплата військовим;
4) допомога при народженні дитині.

№145. Яке твердження правильне:

1) ефективне державне регулювання економіки вимагає переважання державного сектора над
приватним;
2) німецька модель управління економікою характеризується переважанням
адміністративних методів регулювання;
3) негативні наслідки державного втручання у господарський механізм можуть виявитись
більшими, аніж вади ринку, на які воно скеровувалось;
4) економічна наука сформулювала однозначну відповідь на питання, яку частку доходів слід
перерозподілити на користь бідних сімей.

№146. Яке твердження правильне:

1) економічний прибуток мінус бухгалтерський прибуток дорівнює явним витратам;
2) бухгалтерські витрати плюс економічні витрати дорівнює загальному виторгові;
3) бухгалтерський прибуток мінус неявні витрати дорівнює економічному прибутку;
4) економічний прибуток плюс бухгалтерський прибуток дорівнює неявним витратам.

№147. Яке твердження правильне:

1) бухгалтерські витрати плюс економічні витрати дорівнює загальному виторгові;
2) бухгалтерський прибуток мінус неявні витрати дорівнює економічному прибутку;
3) економічний прибуток плюс бухгалтерський прибуток дорівнює неявним витратам;
4) бухгалтерські витрати дорівнюють явним витратам плюс неявні витрати.

№148. Принципова відмінність між явними й неявними витратами полягає в тому, що:
1) неявні витрати не можна виміряти у грошовій формі;
2) явні витрати пов’язані з виплатою фірмами грошей за ресурси, а неявні з такими
виплатами не пов’язані;
3) у явних витратах не враховують, а в неявних враховують витрати на капітальне
устаткування;
4) у явних витратах враховують вартість власних ресурсів фірми, які вона не оплачує, а у
неявних – не враховують.

№149. Критерієм класифікації підприємств за розмірами не може бути:

1) кількість працівників;
2) обсяг продажу;
3) вартість майна підприємства;
4) продуктивність праці.

№150. У короткостроковому періоді до змінних витрат можна зачислити:

1) витрати на придбання сировини;
2) процент за взяту фірмою позику;
3) амортизаційні відрахування;
4) страхові внески фірми.

№151. Постійні витрати фірми – це:

1) явні витрати;
2) неявні витрати;
3) витрати, які несе фірма навіть у тому разі, якщо продукцію не виробляють;
4) найнижчі витрати виробництва для повного обсягу продукції.

№152. Економічні витрати:

1) містять явні витрати, але не враховують неявні витрати;
2) не містять ні явних, ні неявних витрат;
3) містять неявні витрати, але не враховують явні витрати;
4) містять явні й неявні витрати, у тому числі й нормальний прибуток.

№153. Економічні витрати:

1) перевищують явні й неявні витрати на величину бухгалтерського прибутку;
2) містять явні витрати, але не враховують неявні витрати;
3) містять неявні витрати, але не враховують явні витрати;
4) містять явні й неявні витрати, у тому числі нормальний прибуток.

№154. Що характеризує корпорацію:

1) зазвичай невеликий обсяг виробництва і незначний асортимент продукції;
2) простота утворення та реєстрації;
3) співвласники несуть лише обмежену відповідальність за її борги чи зобов’язання;
4) невелика кількість державних обмежень, що регулюють її діяльність.
№155. Що характеризує корпорацію:
1) співвласники несуть лише обмежену відповідальність за її борги чи зобов’язання;
2) простота утворення та реєстрації;
3) невелика кількість державних обмежень, що регулюють її діяльність;
4) прибутки розподіляють серед обмежених і необмежених партнерів за наперед визначеним
співвідношенням.

№156. Що не є недоліком одноосібного володіння:

1) ресурси одноосібного володіння обмежені розміром грошового капіталу, яким володіє чи
який може запозичити власник;
2) власник несе необмежену відповідальність за свої борги;
3) власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку;
4) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності
одноосібної фірми.

№157. Що не є недоліком одноосібного володіння:

1) власник несе необмежену відповідальність за свої борги;
2) власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку;
3) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності
одноосібної фірми;
4) одноосібна фірма – це зазвичай малий обсяг виробництва і незначний асортимент
продукції.

№158. Яке твердження неправильне:

1) економічний прибуток є частиною бухгалтерських витрат;
2) у корпорації власники акцій несуть обмежену відповідальність за борги чи зобов’язання
корпорації;
3) втрата капітальними благами їхньої вартості внаслідок виробництва продуктивніших
машин і механізмів є моральним їх зношенням;
4) у довгостроковому періоді постійних витрат немає.

№159. Яке твердження правильне:

1) неявні витрати входять в економічний прибуток;
2) невеликі фірми завжди менш ефективні, ніж великі;
3) втрата капітальними благами їхньої вартості внаслідок виробництва продуктивніших
машин і механізмів є фізичним їх зношенням;
4) у довгостроковому періоді постійних витрат немає.

№160. Що розуміють під моральним зношенням основного капіталу:

1) фізичну непридатність капіталу для використання унаслідок дії сил природи;
2) необхідність невідкладного ремонту;
3) появу продуктивнішого обладнання;
4) непридатність до використання унаслідок експлуатації у процесі виробництва.

№161. До постійних витрат підприємства у короткостроковому періоді не належать:

1) амортизаційні відрахування;
2) орендна плата;
3) оплата охорони;
4) витрати на сировину та матеріали.

№162. До змінних витрат у короткостроковому періоді не належать:

1) витрати на напівфабрикати;
2) витрати на сировину і матеріали;
3) витрати на паливо та електроенергію;
4) амортизаційні відрахування.

№163. Фірма з горизонтальною структурою:

1) володіє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою, відмінну від інших стадію
виробництва;
2) володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію;
3) представлена одним підприємством, що спеціалізується на виготовленні одного виду
продукції;
4) виробляє широкий асортимент різних товарів і послуг.

№164. Фірма з вертикальною структурою:

1) представлена одним підприємством, що спеціалізується на виготовленні одного виду
продукції;
2) володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію;
3) володіє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою стадію з виготовлення
продукту відмінну від інших стадій виробництва;
4) виробляє широкий асортимент різних товарів і послуг.

№165. Фірма-конгломерат:
1) володіє кількома підприємствами, кожне з яких здійснює свою стадію з виготовлення
продукту відмінну від інших стадій виробництва;
2) представлена одним підприємством, що спеціалізується на виготовленні одного виду
продукції;
3) володіє багатьма підприємствами, які виробляють широкий асортимент різних товарів і
послуг;
4) володіє кількома підприємствами, які виробляють однакову продукцію.

№166. Що не характеризує корпорацію:

1) акумулює кошти через емісію акцій;
2) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності;
3) подвійне оподаткування доходів;
4) необмежена відповідальність власників акцій за зобов’язаннями корпорації.

№167. Що не характеризує повне партнерство:

1) кожен із партнерів несе необмежену відповідальність за зобов’язаннями фірми;
2) частина партнерів несе необмежену відповідальність за борги фірми, а решта – у межах
вкладених коштів;
3) у разі виходу одного з партнерів із справи фірму реорганізовують;
4) кожен із партнерів забезпечує певну частку роботи.

№168. Яке твердження характеризує повне партнерство:

1) принаймні один із партнерів несе повну відповідальність за борги фірми, а решта –
обмежену;
2) акумулює необхідні для розвитку кошти через емісію акцій;
3) зміна одного із власників вимагає реорганізації фірми;
4) партнери привласнюють дохід у вигляді дивіденду.

№169. Що не притаманне великим підприємствам:

1) можливість поєднання науки і виробництва;
2) негнучкість, уповільнене оновлення асортименту продукції;
3) потреба у великих обсягах людських та матеріальних ресурсів;
4) вища вразливість до коливань цін і процентних ставок, ніж у малих підприємств.
№170. Що не є ознакою малих підприємств:
1) неспроможність здійснення дорогих науково-технічних проектів;
2) потребують великих капіталовкладень;
3) оперативне реагування на запити споживачів;
4) висока вразливість до коливань цін і процентних ставок.

№171. Яке твердження щодо амортизаційних відрахувань неправильне:

1) належать до постійних витрат у короткостроковому періоді;
2) враховуються у складі бухгалтерських витрат;
3) належать до змінних витрат у короткостроковому періоді;
4) обліковуються у складі економічних витрат.

№172. До постійних витрат відносять:

1) витрати на заробітну плату управлінського персоналу, витрати на наймання охорони,
відсотки за кредитами, амортизаційні відрахування;
2) витрати на заробітну плату найманих працівників, витрати на наймання охорони, вартість
сировини і устаткування;
3) витрати на оплату праці найманих працівників, амортизаційні відрахування, орендну
плату;
4) витрати на сировину, електроенергію, орендну плату, відсотки за кредитами.

№173. Бухгалтерський прибуток розраховують як:

1) різницю між економічним та нормальним прибутком;
2) суму економічного прибутку і неявних витрат;
3) різницю між виторгом і загальними витратами;
4) різницю між виторгом і явними витратами;

№174. Товариство, кожен учасник якого несе відповідальність за діяльність товариства усім
своїм майном:
1) повне товариство;
2) товариство з обмеженою відповідальністю;
3) командитне товариство;
4) товариство з додатковою відповідальністю.

№175. Яка з перелічених ознак є спільною для акціонерного товариства та товариства з

обмеженою відповідальністю:
1) при виході з товариства одного з учасників воно перестає існувати;
2) учасники відповідають за зобов’язання товариства тільки своїми вкладами до статутного
фонду;
3) частина товариства несе повну відповідальність, а частина – обмежену;
4) усі члени товариства мають абсолютно рівні можливості в управлінні підприємством.

№176. Яке твердження неправильне:

1) якщо підприємець не отримує нормального прибутку, то шукатиме кращого
альтернативного використання ресурсів поза межами фірми;
2) норми амортизації встановлюються підприємством у відсотках від вартості основних
засобів;
3) рівень рентабельності підприємства визначають як відношення суми прибутку до
середньорічної вартості основних виробничих та обігових засобів;
4) фізичне зношення основного капіталу означає втрату основними засобами їхніх фізичних
якостей під впливом хімічних, фізичних, механічних, біологічних процесів.

№177. Амортизація дає змогу підприємству здійснювати:

1) розширене відтворення;
2) відтворення основних засобів;
3) розширене відтворення основних засобів та оборотних засобів;
4) відтворення основних та оборотних засобів.

№178. Що не належить до напрямів використання особистих доходів:

1) споживчі видатки;
2) заощадження;
3) державні трансферні платежі;
4) сплата податків.

№179. Доходи у формі ренти отримують власники ресурсу:

1) праця;
2) капітал;
3) земля;
4) підприємницький хист.

№180. До основних факторних доходів відносять:

1) заробітну плату, процент, трансферні платежі та ренту;
2) прибуток, дивіденди, ренту та амортизацію;
3) заробітну плату, стипендії, пенсії та процент;
4) прибуток, процент, ренту та заробітну плату.

№181. Що не є напрямом споживчих видатків домогосподарств:

1) придбання товарів тривалого користування;
2) придбання капітальних благ;
3) придбання благ поточного вжитку;
4) оплата послуг.

№182. Яке твердження правильне:

1) особисті доходи менші за використовувані на суму особистих податків;
2) споживчі видатки та заощадження домогосподарств в сумі складають використовуваний
дохід;
3) номінальний особистий дохід більший за реальний на суму особистих податків;
4) реальний використовуваний дохід дорівнює відношенню темпів зростання цін до
номінального використовуваного доходу.

№183. Номінальна заробітна плата дорівнює реальній, якщо:

1) вона не підлягає оподаткуванню;
2) в економіці відсутня інфляція та дефляція;
3) ціни зростають швидше за номінальні зарплату;
4) ціни зростають повільніше за номінальну зарплату.

№184. Яке твердження неправильне:

1) реальна зарплата – це номінальна зарплата, скоригована на темпи приросту цін;
2) у ринковій економіці домогосподарства є власниками всіх чотирьох видів ресурсів;
3) заощадження домогосподарств можуть здійснюватись у готівковій формі;
4) від’ємні заощадження мають місце, коли використовуваний дохід менший за особистий.

№185. Рівень диференціації доходів домогосподарств ілюструють з допомогою:

1) кривої Лафера;
2) кривої попиту;
3) кривої Лоренца;
4) кривої трансформації.
№186. Яке твердження неправильне:
1) неоднаковий рівень доходів домогосподарств називають диференціацією доходів;
2) чим ближче розміщена крива Лоренца до бісектриси прямого кута, тим рівномірніший
розподіл доходів серед домогосподарств;
3) що більше значення коефіцієнта Джині, то вища нерівність в розподілі доходів;
4) децильний коефіцієнт – це різниця між середніми доходами найменш забезпечених 10% та
10% найбагатших домогосподарств.

№187. Якщо коефіцієнт Джині дорівнює одиниці, то:

1) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута;
2) крива Лоренца максимально віддалена від бісектриси прямого кута;
3) крива Лоренца розташована над бісектрисою;
4) має місце абсолютно рівномірний розподіл доходів.

№188. Якщо коефіцієнт Джині дорівнює нулю, то:

1) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута;
2) крива Лоренца максимально віддалена від бісектриси прямого кута;
3) крива Лоренца розташована над бісектрисою;
4) кілька домогосподарств привласнюють майже весь дохід.

№189. Якщо найбагатших 20% домогосподарств привласнюють таку ж частку доходів, що й

найбідніших 20%, то:
1) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута, а коефіцієнт Джині більший за
одиницю;
2) крива Лоренца співпадає з бісектрисою прямого кута, а коефіцієнт Джині дорівнює нулю;
3) крива Лоренца лежить нижче бісектриси прямого кута, а коефіцієнт Джині менший за
одиницю;
4) має місце абсолютна нерівність у розподілі доходів серед домогосподарств.

№190. Яке твердження правильне:

1) крива Лоренца завжди розміщена вище бісектриси прямого кута;
2) децильний коефіцієнт завжди додатний і менший за одиницю;
3) коефіцієнт Джині завжди додатний і не перевищує одиниці;
4) оподаткування ніяк не впливає на розміщення кривої Лоренца.

№191. Яке твердження неправильне:

1) трансферні платежі здатні перемістити криву Лоренца;
2) коефіцієнт Джині є відношенням площі, обмеженої бісектрисою прямого кута і кривою
Лоренца, до площі рівнобедреного прямокутного трикутника з довжиною катета 100;
3) децильний коефіцієнт не може бути меншим за одиницю;
4) що менший коефіцієнт Джині, то більша нерівність в розподілі доходів.

№192. Яке твердження неправильне:

1) сучасне суспільство змушене шукати компроміс між вирівнюванням доходів та
ефективністю економіки;
2) соціальна допомога може надаватись як у грошовій, так і натуральній формі;
3) перерозподіл доходів через податки та трансфери здатний підірвати стимули до
продуктивної праці;
4) в країнах з високим подушним національним доходом розрив у доходах між
найбагатшими та найбіднішими мінімальний.

№193. Рівень бідності – це:

1) частка населення, сімейний дохід якого нижчий за межу бідності;
2) величина прожиткового мінімуму;
3) частка в доходах найбідніших 20% населення;
4) частка населення, охоплена соціальним страхуванням.

№194. Якщо середній дохід найбідніших 10% населення становить 800 гр. од., а найбагатших
10% 2500 гр. од., то децильний коефіцієнт дорівнює:
1) 0,32;
2) 3,125;
3) 2,125;
4) 0,68.

№195. Яке твердження неправильне:

1) країна вважається багатою, якщо її подушний національний дохід високий, порівняно з
іншими країнами;
2) ігнорування проблеми диференціації доходів посилює соціальну та політичну
нестабільність в суспільстві;
3) державні соціальні гарантії орієнтовані виключно на малозабезпечені верстви населення;
4) поріг бідності відображає обсяг коштів, необхідних для задоволення елементарних потреб.

№196. Яке твердження правильне:

1) економічна нерівність може спричинятися різною схильністю до ризику чи неоднаковим
рівнем освіти;
2) коефіцієнт концентрації доходів відображає частку в доходах найбагатших 10%
населення;
3) в країнах з високим подушним національним доходом розрахункове значення коефіцієнта
Джині менше;
4) реальна заробітна плата більша за номінальну на темп зростання цін.

№197. Яке твердження найповніше характеризує бюджет сім’ї:

1) загальна сума грошових доходів сім’ї;
2) сума усіх видатків сім’ї за певний проміжок часу;
3) загальна сума грошових доходів і споживчої заборгованості сім’ї;
4) обсяг і структура усіх доходів і видатків сім’ї за певний проміжок часу.

№198. Яку функцію не виконує домогосподарство у розвиненій ринковій економіці:

1) власника і постачальника ресурсів;
2) виробника товарів і послуг;
3) споживача товарів і послуг;
4) заощадника доходів та їх інвестора.

№199. Номінальна й реальна заробітна плата можуть змінюватися:

1) тільки в одному напрямі;
2) тільки в протилежних напрямах;
3) як в одному, так і в протилежних напрямах;
4) і номінальна, і реальна зарплата ніколи не змінюються.

№200. Диференціація доходів населення:

1) є недоліком певної економічної системи;
2) простежується в усіх економічних системах;
3) є неминучою, але держава може цілком її усунути;
4) є результатом неправильної економічної поведінки окремих суспільних груп.

№201. Який показник найповніше характеризує рівень життя:

1) номінальні особисті доходи на душу населення;
2) натуральні доходи;
3) реальні використовувані доходи на душу населення;
4) номінальна заробітна плата.

№202. Яке твердження неправильне:

1) реальна заробітна плата менша за номінальну на суму сплачених податків;
2) домогосподарства отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі;
3) заощадження є частиною використовуваного доходу;
4) трансферні платежі є одним із складників особистого доходу.

№203. Доходами домогосподарств від постачання економіки матеріальними ресурсами є:

1) рента і процент;
2) заробітна плата і прибуток;
3) процент і прибуток;
4) прибуток і рента.

№204. У країнах з розвиненою економікою найважливішим джерелом доходів

домогосподарств є:
1) заробітна плата;
2) трансферні платежі;
3) доходи від володіння матеріальними ресурсами;
4) рента і процент.