Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра економіки України

РЕФЕРАТ З ДИСЦИПЛІНИ

“Основи економічної теорії”

на тему:

Податки та їх види

Виконала: студентка

першого курсу

групи Екф-12с

Кривейко Марія Богданівна

Перевірила:

к.е.н., доцент кафедри економіки України

Квак Марія Віталіївна

Львів – 2020
 1

Вступ

Ще у Давньому Єгипті чи у Римській імперії існували податки, тому вони

сприймаються як майже невід’ємний аспект людської цивілізації. Якщо у
стародавніх часах податки найчастіше витрачали на утримання війська чи
ведення війни, то зараз держава збирає податки не тільки для безпеки, але й на
надання суспільних благ та послуг, включно з правоохоронними органами,
громадською інфраструктурою, освітою та охороною здоров’я.
Безліч економістів трактували поняття податки по-своєму. Жан Симонд
де Сисмонді вважав: ”Податок – ціна, що сплачується громадянином за
отримані ним насолоди від громадського порядку, справедливості правосуддя,
забезпечення свободи й права власності. За допомогою податків покриваються
щорічні витрати держави, і кожен платник податків бере участь у такий спосіб
у загальних витратах, чинених заради нього й заради його співгромадян”. А.
Соколов писав, що під податком потрібно розуміти примусовий збір, що
стягується державною владою з окремих господарюючих осіб або господарств
для покриття здійснених нею витрат або для досягнення яких-небудь завдань
економічної політики без надання платникам його спеціального еквівалента”.
На сьогоднішній час податки – це обов’язкові платежі, які стягуються
державою з доходів або майна юридичних або фізичних осіб. Сукупність
податків, зборів, платежів та внесків до бюджету і державних цільових фондів,
платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю
обчислення, повнотою і вчасністю сплати їх у встановленому законом порядку
становлять податкову систему.
Загалом, податки – це основа економіки будь-якої держави. Від того,
наскільки грамотно вони будуть нараховані та сплачені, залежить стабільність
та безпека будь-якого економічного суб’єкта.
 2

Поняття, ознаки та функції податків

Найдавнішою формою фінансових відносин є податок. Виконуючи роль
фінансового регулятора та головного джерела формування державного
бюджету, податки все більше стають засобом соціальної сфери.
Податок являє собою як філософський, так й економічний сенс. Він також
одночасно виступає конкретною формою правових взаємовідносин, що
закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи.
Сутність податку як економічної категорії базується на дослідженні
закономірностей окремих фаз розширеного відтворення. Особливо розподілу та
перерозподілу грошової форми вартості. Дослідження податків має виходити з
положень держави та права.
Згідно до статті 6 Податкового кодексу України №2755/VI зі змінами та
доповненнями податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного
бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
З економічної точки податки – це фінансові відносини між державою і
платниками податків, що мають на меті створення загальнодержавного
централізованого фонду грошових коштів, що необхідні державі для виконання
своїх функцій.
Першим спробував створити теорію оподаткування шотландський
економіст і вчений Адам Сміт у XVIII ст. У своїй праці “Про багатства народів”
термін “податок” означав тягар, що накладається державою у формі закону,
який передбачає розмір та порядок сплати. На думку економіста, саме
оподаткування повинне здійснюватися на деяких принципах. Перший принцип
справедливості або рівності полягає в тому, що громадяни держави зобов’язані
брати участь в утриманні уряду, по можливості доходів, які отримують під
охороною держави. Другий базується на тому, що податок має бути точно
визначений, а не встановлений свавільно. Згідно до того, термін оплати, спосіб і
розмір платежу повинні бути чіткими не лише для платника, але й для будь-
кого. Наступний принцип зручності полягає у тому, що кожен податок повинен
сплачуватись у той час і в такий спосіб, які є найбільш зручними для платника.
 3

Принцип економії ґрунтується на тому, що кожен податок має бути

розроблений і задуманий так, аби він брав з кишень народу якомога менше
понад те, що він приносить державній скарбниці.
Основним нормативно-правовим документом України у сфері
оподаткування являється Податковий кодекс. Виключно державою
встановлюється податок, що базується на актах. Основними особливостями
податку є те, що він стягується на умовах безповоротності, оскільки податок
стягується з метою покриття суспільних потреб. Проте повернення податку
можливе лише в разі його переплати або тоді, коли законодавством
передбачено пільги щодо окремого податку. Сплата платником податку не
породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь
конкретного платника: на відміну від інших обов’язкових платежів, податок
може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового
централізованого або децентралізованого фонду. При сплаті податкового
платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у
власність всієї держави. Такий перехід права власності немає при внесенні до
бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами. Такі платежі є
лише податками за формою, а не за змістом.
До основних термінів сучасної системи оподаткування належать:
1. Податок – це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів, що
здійснюється в порядку і на умовах, визначених законодавством
щодо оподаткування.
2. Суб'єкт, або платник податків, зборів та обов’язкових платежів – це
особа, на яку Конституцією та Податковим кодексом покладено
такі обов’язки: 1) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;
2) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори та
обов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.
3. Об’єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія,
після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок.
Це може бути дохід, прибуток, майно чи грошовий капітал.
 4

Об'єкт оподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним та мати

безпосереднє відношення до платника податку.

4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту,

яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.
5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи
грошового) об’єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно
відображає об’єкт оподаткування.
6. Податкова ставка – законодавчо установлений розмір податку на
одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення
податкових ставок: універсальний (для всіх платників
встановлюється єдина податкова ставка) та диференційований (для
різних платників існують різні рівні ставок).
7. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути
визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення
такої квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень
оподаткування.
8. Податковий оклад – остаточна сума, що підлягає сплаті до
бюджету; в більшості податків визначається як добуток бази
оподаткування на ставку оподаткування.
9. Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта
оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку.
Джерелом може виступати прибуток, валовий дохід, чистий дохід
фізичної особи та інші.
10. Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове
звільнення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових
платежів.
 5

Суть податків проявляється через функції, які вони виконують. Самі

функції є досить визначальними при формуванні податкової системи будь-якої
країни. Питання щодо функцій, які виконують податки є одним з найбільш
дискусійних у податковій теорії, бо вчені виділяють досить велику їх кількість.
Функції податків є похідними від функцій фінансів і виконують такі ж
завдання, але у менш широкій межі. Сучасна фінансова наука виділяє
фіскальну, розподільну та регулюючу функції, що належать до групи основних
функцій податків. Всі інші додаткові функції похідні від фіскальної. На базі
саме цих функцій і будується податковий механізм.

Найважливішою функцією податків є фіскальна функція. Згідно до цієї

функції податки виконують своє основне призначення, а саме: насичення
доходу бюджету, насичення доходів держави для задоволення потреб
суспільства. Ця функція визначає суспільне призначення податків. Тому зміст
фіскальної функції полягає в тому, що за допомогою податків формуються
фінансові ресурси держави та забезпечуються об’єктивні умови для утворення
матеріальної основи функціонування суспільства. Завдяки цій функції
реалізується значна частина суспільного призначення податків та виявляються
конкретні форми утворення грошових ресурсів держави, що забезпечують
існування та функціонування саме держави та виконання покладених на неї
функцій.

За допомогою податків держава перерозподіляє фінансові ресурси,

суспільні доходи між сферами економіки, галузями та регіонами. Виконання
розподільчої функції пов’язане зі стягненням податків і забезпеченням
наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї
функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.

Через податки держава тільки побічно може регулювати приватну

власність. За допомогою податків держава регулює й темпи розвитку
економіки: зменшення податкового тягаря дає імпульс до розвитку галузей,
регіонів, окремих підприємств, зростання ж податків уповільнює темпи
 6

зростання економіки. Регулююча функція стосується як регулювання

виробництва, так і регулювання споживання, наприклад, непрямі податки.
Податкове регулювання – складний механізм, що враховує не тільки
податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності. На думку
видатного економіста Джона Кейнса, податки існують у суспільстві винятково
для регулювання економічних відносин. Під регулюванням розуміється
можливість стимулювати чи дестимулювати економічні процеси в економіці. За
допомогою оподаткування відбувається стимулювання економіки, тобто
підтримка розвитку тих або інших економічних процесів. Це реалізується через
систему пільг і звільнень. Сучасна система оподаткування надає широкий набір
податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів,
сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні
вкладення у виробництво й добродійну діяльність.

Виконання регулюючої функції передбачає:

1. Визначення системи оподаткування. Але система оподаткування

повинна постійно пристосовуватися до особливостей розвитку
економіки держави, ситуацій, які склались, запланованих реформ.
Отже, важливе не тільки формування, а й удосконалення системи
оподаткування, заміна існуючих податків, методики їх розрахунку
чи сплати.
2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресивності,
можливості отримання будь-який пільг і загального зменшення в
межах чинного законодавства. Завдяки податковим пільгам держава
має змогу регулювати кон’юнктуру загальнодержавного ринку
товарів і послуг. Встановлення податкових пільг дає можливість
підприємству збільшити свої доходи, прибуток, знизити витрати та
ціну виробу, збільшити реалізацію продукції. Та навпаки,
збільшення розмірів сплачених податків призводить до підвищення
ціни та зменшення обсягів виробництва.
 7

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки

оподаткування і диференціює їх відповідно до чинної системи та
особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться
залежно від виду підприємства та форми його власності, напряму
діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості
його для споживачів або держави, а також від часу діяльності
суб’єкта оподаткування.
 8

Види податків

Систему оподаткування складають різні за класифікацією податки, кожен

з яких має свої риси та функціональне призначення. Роль окремого податку
характеризується його приналежністю до певної групи згідно з наявною
класифікацією податків, яка дає можливість більш повно розкрити економічну
сутність податків, напрям та характер впливу на соціально-економічний
розвиток суспільства. В теорії оподаткування здійснюється за різними
ознаками, найбільш поширеними серед яких є форма оподаткування,
економічний зміст об’єкта оподаткування, рівень державних структур. За
формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи, а саме: прямі та
непрямі.

Прямі податки – це обов’язкові нормативні платежі з прибутку,

спадщини, землі чи будівлі. Прямі податки встановлюються безпосередньо до
об’єкта оподаткування, а їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування.
Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід чи володіє
майном. Прямі податки вважаються більш соціально справедливими з погляду
платоспроможності їх платників, оскільки об’єктом оподаткування є дохід або
прибуток. До того ж прямі податки майже не впливають на ціни, але
зменшують доходи платників – тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного
і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структуру попиту, на
відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою
прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для
держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної
справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з
фіскальної точки зору вони поступаються непрямим у стабільності надходжень,
у рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш
сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки.

Вітчизняні науковці до прямих податків включають: податок на прибуток,
 9

ПДФО, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плату за

землю, транспортний податок, єдиний податок, збір за місце паркування
транспортного засобу, туристичний збір, екологічний податок.

Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють

такому розподілу, при якому більше податків платить той, хто має більш високі
доходи та більше майна.

Саме такий принцип оподаткування більшість економістів вважає

справедливим. Наприклад, у розвинених країнах світу, таких, як США, Японія,
Великобританія прямі податки становлять близько 40-90 відсотків в загальній
сумі податкових надходжень.

Переваги прямих податків:

 Перерозподіл доходу на користь бідних платників податків у разі

прогресивної податкової системи;
 Допомагають контролювати інфляцію;
 Підвищують обізнаність платників податків з функціями держави;
 Стабільне джерело доходів держави.

Недоліки прямих податків:

 Зменшують купівельну спроможність та сукупне споживання;

 Знижують стимули до праці;
 Стримують інвестиції та заощадження;
 Створюють стимули до ухилення від сплати;

Непрямі податки – податки, які включаються до ціни товарів або тарифів

на послуги. Непрямі податки, на відміну від прямих, безпосередньо не
пов’язані з доходом чи майном платника. Об’єктом оподаткування виступають
товари чи послуги, коло яких постійно розширюються. Платниками непрямого
податку є покупці та продавці. Значна його частка включається продавцем у
 10

ціну товару чи послуги. Найбільші можливості для підвищення цін на значну

суму податку мають підприємства-монополісти. За високої
внутрішньогалузевої конкуренції та наявності багатьох товарів-замінників,
непрямий податок у певній пропорції розподіляється між продавцями та
покупцями даного товару чи послуги. Збори, які встановлюються іншими, ніж
Податковий кодекс України, законодавчими та підзаконними актами, до
непрямих податків не включають.

Переваги непрямих податків:

 Мають широку базу – їх сплачують усі;

 Менш болісні, оскільки вони «зашиті» в ціну товару;
 Не зменшують стимули до праці;
 Зручно збирати з виробників;
 Дозволяють зменшити шкідливе споживання.
Проте є також багато недоліків:
 Є регресивними за своєю природою – бідні люди сплачують порівняно
більше, ніж багаті;
 Підвищують ціни на оподатковувані товари та послуги – це може сприяти
інфляції;
 Зменшують стимули до виробництва та споживання (зниження сукупного
попиту та обсягу виробництва);
 Платники податків можуть не усвідомлювати обсяг сплачених податків
чи взагалі не знати про них – це знижу їхню громадянську свідомість.
 Високі податкові ставки можуть стимулювати тіньове виробництво в
менш розвинених країнах;

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки

доволі широко використовуються у всьому світі, оскільки при відносно
простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи
держави та ухилитися від їх сплати доволі важко. До того ж психологічно ці
 11

податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у

ціні товару, роботи та послуги. Тому платник податку в момент його сплати не
завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

Ставки непрямих податків бувають тверді, тобто на одиницю виміру

товару і у відсотках, як певна частка ціни товару. Уряду вигідніше призначати
податки за процентною ставкою, оскільки зростання цін товарів забезпечує
збільшення податкових надходжень до бюджету. В світовій практиці існують
три види непрямих податків: акцизи, мито та фіскальна монополія. На
сьогоднішній день в Україні стягуються акцизи, мито та податок на додану
вартість.

Першим видом непрямих податків є акцизи. Акциз – це вид непрямого

податку на високорентабельні та монопольні товари чи продукцію, який
включається до ціни товарів або продукції. Від методу встановлення надбавки
розрізняють: фіксовані ставки акцизів, тобто у грошовому виразі на одиницю
товарів; пропорційні ставки акцизів (в процентах до обсягу реалізації). Від
охоплення товарів оподаткуванням акцизи поділяють на специфічні й
універсальні.

Найбільш поширеною формою універсального акцизу є ПДВ. Податок на

додану вартість – це основна сучасна форма універсального акцизу, котрий
встановлюється щодо знову створеної в даного платника вартості, що включає
фонд заробітної плати та прибуток. ПДВ зберігає переваги багаторівневого
податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але
одночасно ліквідує його основний недолік – кумулятивний ефект. Специфіка
нарахування та сплати ПДВ полягає в його нарахуванні на кожному етапі руху
товару від виробника до споживача, при цьому з оподатковуваного обороту
виключаються податки, сплачені на попередніх етапах, в результаті чого
об’єктом оподаткування виступає вартість, створена на конкретному ступені
руху товару. Незважаючи на певну схожість податку на додану вартість і
акцизного податку, вони мають ряд відмінностей. Сутність специфічних
 12

акцизів полягає в тому, що не всі товари підлягають оподаткуванню, а лише

окремі їх види, причому є різні підходи до оподаткування різних груп товарів.
Специфічним акцизом є акцизний податок, що встановлюється на окремі види
товарів, які, як правило, не належать до речей першої необхідності і рівень
рентабельності яких досить високий за диференційованими ставками.

До підакцизних товарів віднесено:

 бензини;
 дизельне пальне;
 автомобілі;
 тютюнові вироби;
 спирт етиловий та алкогольні напої.

Мито – це платіж, що справляється за вчинення юридичних дій та за

видачу документів юридичного характеру уповноваженими на те державними
органами й перераховується ними в бюджет. Мито стягується з юридичних та
фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії і видачу
документів, що мають юридичне значення.

На сьогодні до товарів, що переміщуються через митний кордон України,

можуть застосовуватися такі види мита:

 ввізне мито;
 вивізне мито;
 сезонне мито:
 особливі види мита: спеціальне, компенсаційне, додатковий
імпортний збір.

Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію

України, в свою чергу, вивізне мито встановлюється законом на українські
товари, що вивозяться за межі митної території України.
 13

Також на окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на

термін не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня
встановлення сезонного мита.

Водночас у випадках передбачених законом України з метою захисту

економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення
товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть
застосовуватися особливі види мита:

1. Спеціальне мито як засіб захисту національного товаровиробника у

разі, якщо товари ввозяться на митну територія України в обсягах
та/або за таких умов, що їх ввезення заподіює або створює загрозу
заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику або як
заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших
держав, митних союзів та економічних угрупувань, які обмежують
реалізацію законних прав та інтересів суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності України;
2. Антидемпінгове мито у разі ввезення на митну територію України
товарів, які є об’єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює
загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику;
3. Компенсаційне мито у разі ввезення на митну територію України
товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що заподіює шкоду
або створює загрозу заподіяння шкоди національному
товаровиробнику;
4. Додатковий імпортний збір у разі значного погіршення стану
платіжного балансу або істотного скорочення золотовалютних
резервів, або досягнення ними мінімального розміру з метою
забезпечення рівноваги платіжного балансу та збільшення розміру
золотовалютних резервів.
 14

Прямі податки переважають у Данії, Великобританії, Бельгії,

Люксембурзі, Ірландії, Фінляндії, Німеччині, зростання їх ролі відбулося в
Австрії, Мальті та Словаччині.

Непрямі податки переважають у Чехії, Греції, Франції, Словаччині,

Естонії, Кіпрі, Латвії, Литві, Угорщині, Австрії, Польщі, Португалії, Словенії,
Болгарії, Румунії та Швеції.

В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45% доходів

бюджету.

Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та

непрямими податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький
рівень об’єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень. Саме
тому, як правило, переваження непрямих податків у структурі оподаткування
спостерігається у постсоціалістичних країнах ЄС з молодою ринковою
економікою.

Натомість тенденція щодо зменшення податків на споживання, тобто

непрямих податків, та збільшення питомої ваги прямих податків
спостерігається в досить розвинених країнах. Відповідно в цих країнах
збільшуються можливості в регулюванні економічних процесів та вирішенні
проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок
оподаткування.

Об’єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх

згідно з чинним законодавством на такі види:

 Загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі;

 Місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.
 15

До загальнодержавних податків та інших обов’язкових платежів

належать:

1. ПДВ;
2. Акцизний збір;
3. Податок на прибуток підприємств;
4. Податок на доходи фізичних осіб;
5. Мито;
6. Податок на нерухоме майно:
7. Податок за землю;
8. Рентні платежі;
9. Податок на промисел;
10. Збір на обов’язкове соціальне страхування;
11. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
12. Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
13.Інші.

Загальнодержавні податки та збори встановлюються Верховною Радою

України.

До місцевих податків належать:

1. Податок з реклами;
2. Комунальний податок.
До місцевих зборів належать:
1. Ринковий збір;
2. Готельний збір;
3. Збір за припаркування автотранспорту;
4. Збір за видачу ордера на квартиру;
5. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон;
 16

Місцеві податки і збори, механізми справляння та порядок сплати їх

встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до
переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України,
крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. При цьому збір за
припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на
квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери
послуг і збір з власників собак є обов’язковими для встановлення сільськими,
селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з
якими пов’язано запровадження цих податків і зборів. Суми місцевих податків
та зборів зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному
сільськими, селищними і міськими радами.

Отже, за допомогою податків необхідно не тільки забезпечувати

надходження коштів до Державного бюджету та здійснювати розподіл
фінансових ресурсів, але й створювати можливість розширення обсягів
господарської діяльності, що автоматично призведе до збільшення та зміцнення
податкової бази.
 17

Оподаткування

Система оподаткування – це сукупність додатків, зборів, інших

обов’язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів,
що справляються в уставленому порядку.

Оптимальна система оподаткування має мінімізувати негативні наслідки

для добробуту та продуктивності платників податків, максимізувати позитивні
ефекти перерозподілу та виправляти вади ринку. Це свідчить про те, що
система оподаткування має відповідати певним принципам.

Принципи ефективного оподаткування сформулював Адам Сміт у своїй

праці «Багатство народів». На таких модернізованих принципах базуються всі
системи оподаткування у світі. Основними принципами ефективного
оподаткування в сучасному світі є:

 Справедливість:

платники податків у схожому фінансовому становищі мають сплачувати

аналогічні суми податків. Цей принцип вимагає справедливого розподілу
податкового тягаря між платниками податків. Він означає, що платники
податків з однаковим рівнем доходу мають сплачувати однакову суму
податків – це горизонтальна рівність, а, коли платники податків з вищою
платоспроможністю мають платити більше, ніж особи з меншою
платоспроможністю – це вертикальна рівність. Вертикальна рівність у
свою чергу має ще декілька підходів: прогресивний, коли багаті віддають
державі вищу ставку доходів, ніж бідні; регресивний, тобто
встановлюються вищі ставки для платників з нижчим рівнем доходу;
пропорційна шкала – всі платники податків сплачують однакову частку
свого доходу.
 18

 Простота та зручність дотримання:

платники податків мають розуміти, з чого саме стягується податок і як

виконувати свої податкові зобов’язання.

 Прозорість та впевненість:

платники податків мають розуміти, коли і де їм сплачувати податки, а також

відслідковувати зв'язок між податковим навантаженням і кількістю суспільних
благ та послуг, які отримують.

 Простота адміністрування:

вартість стягнення податків потрібно мінімізувати. Важливо тримати баланс

між витратами на стягнення податків та податковими надходженнями.

 Нейтральність:

податкова система повинна мінімізувати економічну неефективність і втрату

добробуту та бути нейтральною до поведінки економічних агентів, за винятком
випадків, коли податки навмисно запроваджуються для зміни поведінки.

Загалом ці принципи вимагають низьких податкових ставок, широкої

податкової бази та обмеженого переліку пільг, хоча впровадження принципу
справедливості в різних суспільствах виглядає по-різному. Важко повністю
реалізувати всі принципи в межах однієї системи оподаткування. Досі існують
податки, якими оподатковуються лише певні категорії людей або товарів.

У деяких країнах сплата податків пов’язана із заповненням численних

податкових форм та звітів, що порушує принцип простоти та зручності. Існує
багато випадків, коли у податкових органів не вистачає ресурсів та
інформованості для забезпечення дотримання податкового навантаження на
чесних платників.
 19

Різні уряди поєднують різні схеми оподаткування, звільняють певні

категорії осіб чи бізнеси від сплати податків або використовують
відшкодування податків, щоб досягти цілей податкової політики, які сьогодні
часто виходять за межі збору доходів.

Доходи в межах прожиткового мінімуму можуть бути звільнені від

ПДФО, деякі товари, які вважаються предметами першої необхідності, можуть
бути звільнені від податку на продаж або ПДВ, предмети розкоші чи подарунки
можуть оподатковуватися за вищими ставками, ніж доходи від праці. Чим
більша нерівність у суспільстві, тим раціональніше використовувати
прогресивне оподаткування, тоді як у країнах з більш рівним розподілом
доходів можна віддати перевагу пропорційній податковій шкалі оскільки вона
вважається більш справедливою для платників податків.

Усі відомі податки можна умовно розділити на шість основних категорій:

1. Податки на прибуток, дохід та приріст капіталу;

2. Податки на заробітну плату та робочу силу;
3. Податки на власність;
4. Податки на товари та послуги;
5. Податки на міжнародну торгівлю та транзакції;
6. Інші податки.

Ця класифікація не враховує внески на соціальне страхування. Останні є

частиною схеми соціального страхування – кожен вкладник має право
отримувати соціальну допомогу у разі страхового випадку – але їх часто
називають «податком на працю» та додають до загальних розрахунків
податкового тягаря навіть якщо держава не отримує від них дохід.
 20

Висновки

Податки – це основа економіки будь-якої країни, від яких залежить

безпека та стабільність економічних об’єктів. Вони виконують безліч функцій,
проте найважливішою функцією є фіскальна. Податки можна класифікувати: за
формою оподаткування – прямі та непрямі; за об’єктом оподаткування – на
доходи на споживання і на майно; залежно від рівня державних структур, які
встановлюють податки – загальнодержавні та місцеві.

Найбільше значення мають прямі та непрямі податки. Прямі податки

встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та
майно. Непрямі податки – це податки на споживання, тобто на товари та
послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. Завдяки
їхньому підвищенню ціни зростають.

Податкова система – це сукупність податків, зборів, платежів та внесків

до бюджету і державних цільових фондів, платників податків та органів, що
здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і вчасністю
сплати їх у встановленому законом порядку.
Податкові системи мають відповідати певним принципам:
справедливості, нейтральності, простоти дотримання, прозорості, надійності та
зручності. Типова податкова система – це комбінація різних податків.
Звичайно, що жодна податкова система не відповідає повністю всім принципам.

Різні уряди поєднують різні схеми оподаткування, звільняють певні категорії

осіб чи бізнеси від сплати податків або використовують відшкодування
податків, щоб досягти цілей податкової політики, які сьогодні часто виходять за
межі збору доходів.

Отже, за рахунок прогресивних ставок оподаткування, збільшуються

можливості в регулюванні економічних процесів, вирішенні проблем соціальної
справедливості та досягаються економічні цілі в країні.
 21

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України зі змінами та доповненнями № 2755-VI від 2

грудня 2010 року.
2. Буцька О. Ю., Тимошенко О. В., Продай І. А. «Економічна наука», - 2015
р.
3. Городецька Т.Е, Гроші, фінанси і кредит / Андрієнко Ю.С., 2019р.
4. Дроздовська О. С., Співвідношення прямих та непрямих податків у
податковій системі України / О. С. Дроздовська О. В., Озерчук // :
Інвестиції: практика та досвід № 10/2017.
5. Чижова Т. Сучасні реалії прямого оподаткування в Україні та
перспективи розвитку. Глобальні та національні проблеми економіки.
2017. № 20. С. 904–907.
6. Офіційне видання Державної фіскальної служби України «Вісник»
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL :
http://www.visnuk.com.ua/uk/news/100016559-podatki-u-sviti-navischo-nam-
potribni-podatki-ta-yak-stvoriti-efektivnu-sistemu-opodatkuvannya. – Назва з
екрану.