1.Проаналізуйте, якою є система податків і зборів України.

З яких
елементів вона складається

Система податків та зборів України має дворівневу будову з наступним

елементним складом: верхній рівень – загальнодержавні податки та збори,
нижній – місцеві податки та збори. Для України як унітарної держави
найбільш важливим є взаємозв’язок податків та зборів за рівнями управління,
оскільки система податків та зборів покликана забезпечити збалансованість
державної влади та місцевого самоврядування шляхом наділення їх
податковою компетенцією.
2. Виділіть характерні ознаки загальнодержавних податків і зборів

В основу поділу податків та зборів на загальнодержавні та місцеві

покладено суб’єкта встановлення та введення. До загальнодержавних
податків та зборів віднесено лише ті, які встановлюються Верховною Радою
України та справляння яких є обов’язковим на всій території України. Пункт
9.1. статті 9 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік
загальнодержавних податків та зборів:
1) податок на прибуток підприємств;
2) податок на доходи фізичних осіб;
3) податок на додану вартість;
4) акцизний податок;
5) екологічний податок;
6) рентна плата;
7) мито.
Встановлення інших загальнодержавних податків та зборів можливе
лише шляхом внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Кошти від сплати загальнодержавних податків та зборів можуть
зараховуватись як до Державного так і до місцевих бюджетів. Ці аспекти
регулюються статтями 29, 64-69 Бюджетного кодексу України. Виходячи із
бюджетної спрямованості загальнодержавні податки та збори можна
розділити на декілька груп:
 1) податки та збори, які зараховуються виключно до Державного
бюджету України (податок на додану вартість, мито…);
2) податки та збори, які розподіляються між Державним та місцевими
бюджетами (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних
осіб, екологічний податок);
3) податки та збори, які зараховуються та розподіляються виключно між
місцевими бюджетами (раніше в якості такого виступала плата за землю, а
зараз вона віднесена до місцевих податків та зборів).
3. Розкрийте суть доктринально-орієнтаційної функції принципів
оподаткування.

В основі побудови системи податків та зборів лежить сукупність певних

принципів, які визначають сутність всієї системи. Здатність системи в цілому і
кожного податку зокрема виконувати покладені на них функції залежить від
принципів, які створюють необхідні умови для їх ефективного
функціонування. Ці принципи є орієнтиром при формуванні податково-
правової політики держави

Принципи оподаткування виконують ряд функцій. По-перше,

доктринально-орієнтаційну

4.

5. Назвіть основні юридичні концепції податку. Охарактеризуйте

кожну з них

Питання про основні юридичні концепції податку доцільно пов’язати з

типами праворозуміння, які поширені в юридичній науці. Традиційно в
юридичній науці виділяють чотири основних типи праворозуміння:
природно-правове розуміння права; філософське розуміння права;
юридичний позитивізм; соціологічний позитивізм1. В основі кожного з цих
типів праворозуміння знаходиться (явно і свідомо чи неявно, фактично) та чи
інша концепція права, те чи інше розуміння того, що є право і закон, який їх

1
Див.: Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права?// Государство и право. – 2003. -
№6. – С. 13.
взаємозв’язок і т.д.2. У рамках цих типів праворозуміння вченими
досліджується і категорія “податок”.
Відповідно до природно-правового розуміння держава є системою, яка
створена суспільством, індивідами для того, щоб слугувати їм. Звідси
індивід, а не держава, є центральним пунктом суспільства3. Мета фінансової
діяльності держави визначена потребами та інтересами індивідів, а держава є
лише слугою індивіда, надавачем певних послуг. У зв’язку з цим основний
принцип фінансових взаємовідносин держави та індивіда найяскравіше
проявляється у визначенні “податок”, яке пропонується вченими –
прихильниками даного типу праворозуміння: “податок – це ціна, яку платять
за можливість використовувати суспільні ресурси для певних суспільних
цілей, наприклад, оборони, та здійснювати вплив на розподіл доходів і майна
між громадянами”4. Хоча розквіт, найвищий підйом природно-правового
розуміння сутності податку припадає на історичний період вільного,
неприборканого ринку, домонополістичного розвитку капіталізму, однак і тепер
воно досить поширене серед учених країн Заходу. Поступово до такого
розуміння податку зростає інтерес серед учених України та інших
постсоціалістичних держав . Визначення поняття “податок”, яке містилось в
Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб” було побудоване на
зазначених позиціях: “податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за
послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така
фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей
податок згідно з цим Законом” .
При філософсько-правовому підході до визначення податку він, як правило,
досліджується з позицій моральних категорій “добро”, “зло”, “свобода”.
Зокрема, французький економіст початку ХІХ століття Ж.Б. Сей розглядав
податки, як неминуче зло, як ту необхідну трату сил, яка потрібна для будь-якої
держави. З цього погляду податки не здатні до будь-якої творчої ролі і тому чим
менше податків, тим краще . Але першим, хто сформулював філософсько-
правовий тип розуміння податку, був А. Сміт, яким зроблено обґрунтований
висновок про те, що податок для тих, хто його сплачує, ознака не рабства, а
свободи і що родовими ознаками податку є легальний порядок платежів і
господарська самостійність платника податку . Послідовниками Смітівського
розуміння податку, як зазначає В.М. Пушкарьова, стали: Ф. Бастіа, П. Леруа-
Больє, І. Кант та інші мислителі .
Панівним на сьогодні в юридичній науці в цілому, і фінансово-правовій
зокрема, продовжує залишатись юридичний позитивізм як тип
праворозуміння. Він досягнув класичних форм зрілості в колишньому

2
Див.: Нерсесянц В.С. Право и закон. – Из истории правовых учений. – М.: Наука, 1983. – С. 360-362;
Халфина Р.О. Что есть право: понятие и определение// Советское государство и право. – 1984. - №11. – С.
21-28; Мартышин О.В. Метафизические концепции права// Государство и право. – 2006. - №2. – С. 64-71.
3
Див.: Карасева М.В. Финансовое правоотношение/ РАН. Саратовский филиал института государства и
права РАН. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – С. 9.
4
Свенссон Б. Экономическая преступность: Пер. со шведск. / Вступ. Ст. М.А. Могуновой и Ю.А. Решетова;
Под ред. М.А. Могуновой. – М.: Прогресс, 1987. – С. 60.
Радянському Союзі і продовжує домінувати в юридичній теорії та практиці у
всіх пострадянських державах. Цей тип праворозуміння абсолютизує позитивне
начало в праві, надає перевагу формі над змістом, розглядає право як форму,
індиферентну до будь-якого змісту, що так чи інакше його наповнює.
Правовою, відповідно до цього типу праворозуміння, норма стає завдяки тому,
що вона виникає у певний спеціально визначений спосіб, тобто створюється за
чітким, точно визначеним правилом, за специфічним методом . З цього погляду
право являє собою забезпечену примусом систему наказів чи приписів держави,
адресованих громадянам і їх об’єднанням. Відповідно складається певне
відношення, в якому, як зазначає Г.В. Мальцев: “з одного боку – держава і
право, логічно та історично пов’язані між собою, з іншого – громадянське
суспільство, інтереси якого відображаються в праві лише після того, як вони
трансформуються в державні інтереси” .
У сфері фінансової діяльності держави ці ідеї проявляються в тому, що держава
сама, керуючись “загальним інтересом”, “колективними (суспільними)
потребами”, “соціальною корисністю” встановлює цілі суспільного розвитку,
визначає ті пріоритети, ту мету, на яку спрямована ця діяльність. При цьому
загальними інтересами та суспільними потребами, насамперед, стають державні
потреби та інтереси, а інтереси та потреби суспільства, окремих індивідів
стають суспільними, загальними потребами та інтересами лише в тій мірі і тоді,
коли вони збігаються з державними . Визначенням юридичної категорії
“податок” з позицій юридичного позитивізму притаманні всі позитивні та
негативні риси, які характерні для цього типу розуміння права як явища
суспільного життя. Позитивним є ґрунтовне дослідження юридичної форми
податку. До недоліків можна віднести відрив цієї форми від природного змісту,
нехтування природним змістом, абсолютизація ролі державного примусу в
процесі справляння податків та інше. Наприклад, російський теоретик
податкового права М.М. Злобін у спеціальному дослідженні “Податок як
правова категорія” пише: “податок являє собою встановлений державою з
метою фінансового забезпечення своєї діяльності, забезпечений можливістю
застосування примусу, обов’язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що
сплачується фізичними і юридичними особами у формі відчуження належних
їм на правах власності грошових коштів”5. З аналогічних позицій до визначення
податку підходять й інші провідні вчені у сфері податкового права.
На відміну від юридичного позитивізму, соціологічний позитивізм,
відповідно до свого базового принципу – соціального натуралізму, розглядає
право як соціальну форму природних законів суспільного життя. Відповідно
право має дві сторони – природній зміст і соціальну форму, які є атрибутами
одне одного, оскільки в природному стані неможливі одне без іншого.
Досконалим з позицій цього доктринального підходу вважається таке право, в
якому природний зміст, а саме об’єктивні суспільні відносини, адекватно
втілюються в позитивному праві, тобто в його соціальній формі –
законодавстві. Тобто законодавець не творить законів, а лише надає

5
Злобин Н.Н. Налог как правовая категория: Монография. – М.: РПА МЮ РФ, 2003. – С. 21.
природному змісту позитивної форми шляхом формулювання, вираження і
закріплення в позитивних законах об’єктивно існуючих суспільних відносин.
Згідно з даною доктриною загальновизнаними принципами права насамперед є
природні закони суспільного розвитку, невідчужувані права та свободи людини
і громадянина, які і складають об’єктивну основу позитивного права.
Відповідно до даного типу праворозуміння податок розглядається як частина
єдиного процесу відтворення, як специфічна форма виробничих відносин, за
допомогою яких здійснюється розподіл (перерозподіл) внутрішнього валового
продукту та національного доходу між його творцем і публічним суб’єк-том.
Одним з перших, хто в новітній період запропонував визначення податку з
даних позицій, був С.Г. Пепеляєв, який продовжує дотримуватись його і на
даний час: “Податок – вважає він, - єдина законна (встановлена законом) форма
відчуження власності фізичних і юридичних осіб на засадах обов’язковості,
індивідуальної безвідплатності, забезпечена державним примусом, що не
носить характер покарання або контрибуції, з метою забезпечення
платоспроможності суб’єктів публічної влади

6. Проаналізуйте таку ознаку податку як безвідплатність. Поясніть в

чому вона полягає.

Зворотність і відплатність податкових платежів у літературі здебільшого

розглядається в глобальному плані, тобто вони повертаються платнику у
вигляді вартості суспільних благ, які забезпечуються державою

Такий розгляд податку як безвідплатного платежу є наслідком панування

юридичного позитивізму як у радянській юридичній науці, так і в практиці
діяльності держави, коли в якості центрального елементу суспільства
розглядалась держава, право було продуктом цієї держави і забезпечувалось
її примусом, а податок розглядався як безвідплатний платіж, що стягується
державою без будь-яких зустрічних зобов’язань перед суспільством та
окремими його членами. Така модель податку була вигідна виключно
державі, давала їй можливість використовувати отримані кошти на власний
розсуд, нерідко всупереч суспільним інтересам, позбавляла суспільство права
контролю над витрачанням цих коштів .

7. . Які критерії класифікації податків містить діюче законодавство?

Діюче податкове законодавство України передбачає лише одну класифікацію

податків та зборів, надаючи їй нормативного характеру. Згідно статті 8
Податкового кодексу в Україні встановлюються:

- загальнодержавні податки і збори;

- місцеві податки і збори.

Критеріями цієї класифікації виступають суб’єкти, які встановлюють податки
та територія на якій вони справляються. Таким чином, загальнодержавними
визнаються податки, які встановлені прийнятим Верховною Радою України
Податковим кодексом України та справляються на всій території України.
Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються
органами місцевого самоврядування відповідно до переліку та в межах
граничних розмірів ставок, встановлених Податковим кодексом України.

Разом з тим, багатоманітність податків створює об’єктивні передумови для їх

класифікації, тобто відокремлення в окремі групи за спільними ознаками. В
літературі з податкового права прийнято класифікувати податки за різними
підставами.

Однією з найбільш принципових підстав диференціації складових системи

податків та зборів є поділ податків на групи в залежності від форми
оподаткування. Згідно даного критерію податки поділяються на прямі та
непрямі.

Під прямими податками розуміють податки, які справляються в процесі

набуття та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром предмета
оподаткування, включаються в ціну виробництва та сплачуються виробником
чи власником . Сукупність прямих податків являє собою досить цілісну
систему, яка передбачає об’єднання платежів в дві підсистеми, орієнтовані на
зв’язок з доходами чи майном при оподаткуванні. У відповідності з цим
прямі податки поділяються на реальні (податки, які сплачуються з майна, в
основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід) та особові
(податки, які сплачуються платником податків за рахунок і в залежності від
отриманого ним доходу (прибутку) та враховують платоспроможність
платника) .

Непрямі податки характеризуються декількома принциповими ознаками:

а) розрив формального й реального платників податків, в умовах якого кошти

в рахунок податкового зобов’язання вносить формальний платник, що
одержав їх при розрахунку за надану продукцію, роботи, послуги від
реального платника, тоді як при прямих податках обов’язок сплати податку
делегується власникові майна або доходів і здійснюється за рахунок його
коштів;

б) законодавче закріплення підстав перекладання податку з формального

платника на реального, коли конструкція непрямого оподаткування
припускає використання специфічних моментів при обчисленні, сплаті суми
податку, механізмі бюджетного відшкодування, які, фактично, і реалізують
загальну концепцію перекладення податку;

в) непрямі податки чітко розмежовують складові податкового обов’язку,

коли розмежування формального й реального платника припускає й певну
диференціацію в реалізації складових елементів податкового обов’язку
(обов’язок по сплаті податку здійснюється формальним платником, але за
рахунок коштів платника реального). В той же час при прямому
оподаткуванні й обов’язок обліку, і обов’язок сплати, і обов’язок звітності
реалізується зобов’язаною особою – платником;

г) сполучення індикативних і фактичних способів визначення предмета

оподаткування й форм справляння, при яких непрямі податки допускають
орієнтацію на певні форми прогнозів і припущень;

д) місце непрямих податків в структурі ціни реалізації, коли їх легалізація

зв’язується саме з оборотом товарів, робіт, послуг, моментом зміни власника
на стадії обігу. Принциповою особливістю характеристики непрямих
податків є участь їх у формуванні ціни реалізації. Прямі податки, навпаки,
беруть участь у цьому процесі на стадії виробництва й враховуються самим
виробником.

Характеризуючи зміст непрямих податків, дослідники звертали увагу на те,

що об’єктом непрямих податків є видатки й це сприяє росту зацікавленості в
прибутку. Сплата непрямих податків більш непомітна для платників, а при
вдалому виборі об’єкта оподаткування, ними забезпечується більше
надходження коштів у бюджети, ніж від прямих . І.Х. Озеров звертає в цій
ситуації увагу на те, що прямі податки орієнтовані й ураховують
платоспроможність населення, перевагою же непрямих податків є стійкість,
стабільність надходжень у доходи держави. Певна зручність цих податків
пов’язується з тим, що вони сплачуються платниками незначними частками,
у міру споживання й у такий час, коли в платників є в наявності кошти для
придбання предмета, що підпадає під оподатковування .

Розвиток оподаткування призвів до коригування системи податків та зборів і

уточнення місця, підстав класифікації непрямих податків. Якщо раніше
основним різновидом непрямих податків були акцизи, то в чинних системах
податків та зборів такими стають універсальні акцизи (найчастіше – податок
на додану вартість). Система акцизів звузилася й зараз орієнтована на
специфічні групи товарів. На сьогоднішній день, в систему непрямих
податків здебільшого включають:
1) індивідуально-непрямі – податки щодо певних груп товарів (акцизи);

2) універсальні – непрямі податки щодо всіх або практично всіх товарів,

робіт, послуг (податок на додану вартість, податок з продажу);

3) мито – податок, що справляється з осіб, які здійснюють експортно-

імпортні операції . Необхідно відмітити, що включення мита у систему
податків носить досить дискусійний характер, оскільки ряд вчених проводить
розмежування мита й податків .

Досить поширеним в науці податкового права є критерій класифікації

податків в залежності від персоніфікації зобов’язаної особи :

- податки з юридичних осіб – податки, які пов’язують податковий обов’язок

виключно з юридичними особами (податок на прибуток підприємств);

- податки з фізичних осіб – податки, які передбачають виникнення

податкового обов’язку тільки у фізичних осіб (податок на доходи фізичних
осіб);

- податки, які передбачають змішаного платника – встановлюють податковий

обов’язок на узагальненого платника, не передбачають розмежування його на
юридичних і фізичних осіб (плата за землю).

В залежності від каналу надходження податки прийнято поділяти на :

- державні – повністю зараховуються до державного бюджету;

- місцеві – повністю зараховуються до місцевого бюджету;

- пропорційні – розподіляються між бюджетами різних рівнів у визначених

частках;

- позабюджетні – надходять до позабюджетних фондів.

За періодичністю справляння можна виділити :

- регулярні (систематичні) – справляються з визначеною періодичністю на

протязі всього періоду володіння чи діяльності платника;

- разові – сплачуються один раз на протязі певного періоду при здійсненні

конкретних дій. Сплата разових податків пов’язана з певними подіями, які не
утворюють системи. Наприклад, сплата мита залежить від факту імпорту чи
експорту товару. Для конкретного платника такі операції можуть мати
непостійний характер.
В літературі з податкового права виділяють й інші критерії класифікації
податків, однак вище наведених критеріїв достатньо для юридичної
характеристики діючої системи податків та зборів України.

8. Проаналізуйте критерії класифікації елементів юридичної

конструкції податку. Наведіть приклади змінних та незмінних елементів
у видових юридичних конструкціях податку

Залежно від функціонального призначення елементи юридичної конструкції

податку поділяються на такі групи: 1) фіскальні елементи юридичної
конструкції податку (елементи юридичної конструкції податку, через які
реалізується в основному фіскальна функція податку); 2) організаційні
елементи юридичної конструкції податку (елементи юридичної конструкції
податку, через які реалізується в основному контрольна функція податку); 3)
захисні елементи юридичної конструкції податку (елементи юридичної
конструкції податку, через які в однаковій мірі реалізується фіскальна і
контрольна функції податку у випадку їх первісного порушення). При цьому
перші дві групи характерні для ідеальної юридичної конструкції податку.
Реальну юридичну конструкцію податку складають усі три групи елементів.

Функціональний аналіз юридичної конструкції податку дозволяє з’ясувати

ряд її субстанціональних якостей. Насамперед це стосується структури самої
конструкції. У ній є незмінні та змінні величини. Наочно показати незмінні
та змінні елементи можна лише на прикладі видових юридичних конструкцій
податку. На рівні родової (загальної) або так званої типової юридичної
конструкції податку виділення незмінних та змінних елементів неможливе.
Оскільки змінюється не сам елемент юридичної конструкції податку, не його
функціональне призначення, а змістовне наповнення. Побачити це можна на
прикладі будь-якого елемента юридичної конструкції податку. Так,
конкретний розмір податкової ставки, особу, яка є платником податку чи що
є предметом податку, законодавець може визначити лише у видовій
юридичній конструкції податку. Реальне змістове наповнення кожен елемент
юридичної конструкції податку отримує саме на рівні видової юридичної
конструкції податку. Наприклад, платник податку на доходи фізичних осіб,
платник податку на прибутку, платник плати за землю у відповідних видових
юридичних конструкціях податку на доходи фізичних осіб, податку на
прибуток, плати за землю характеризуються власним змістом, а саме: чітко
визначеним, вичерпним, спеціальним переліком осіб, які є платниками даних
податків. У своїй сукупності елементи видової юридичної конструкції
податку визначають специфіку даного податку. Водночас елементи родової
(типової) юридичної конструкції податку мають універсальне значення та
відображають суть як усіх, без винятку існуючих податків, так і податків, що
існували в минулому, та податків, запровадження яких можливе в
майбутньому.

Існування змінних та незмінних величин можливе лише на рівні видової

юридичної конструкції податку. Кожна видова юридична конструкція
податку характеризується власним набором змінних і незмінних елементів.
Для однієї видової юридичної конструкції податку певний елемент може
бути незмінним, а для іншої – навпаки. Існують так звані “визначальні”
елементи у кожній видовій юридичній конструкції податку. Наприклад, в
податках на майно – предмет податку (плата за землю). В деяких – платник
податку (податок на доходи фізичних осіб). Визначення елемента юридичної
конструкції податку в якості визначального обумовлюється специфікою того
чи іншого виду податку.

Зміна “визначального” (незмінного) елемента юридичної конструкції податку

з неминучістю веде до зміни даної юридичної конструкції податку іншою
конструкцією. Наприклад, зміна предмета податку в юридичній конструкції
плати за землю (визначення в цій якості не тільки земельної ділянки, а й
інших нерухомих об’єктів) приведе до перетворення юридичної конструкції
плати за землю в зовсім іншу видову юридичну конструкцію податку. Усі ж
інші елементи цієї видової юридичної конструкції податку не є постійними і
в її межах можуть змінюватись і змінюються, одні часто, інші – рідше, а треті
– й зовсім рідко. Зміна незмінного елемента юридичної конструкції податку
впливає на вид юридичної конструкції податку. Зміна змінного елемента
юридичної конструкції податку впливає на зміст юридичної конструкції
податку

9. Поясніть терміни «ідеальна юридична конструкція податку» та

«реальна юридична конструкція податку».

Ідеальна юридична конструкція податку – це конструкція, відображенням

якої є перерозподільні відносини між платником податків і публічним
суб’єктом, у яких кожна зі сторін належно виконує свої обов’язки. Ідеальна
юридична конструкція в цілому збігається з визначеним в статті 7
Податкового кодексу України переліком елементів, однак тут також є певні
проблеми, зокрема неточність формулювання законодавцем того чи іншого
елементу, підміна понять, об’єднання в одному елементі декількох, що мають
самостійне значення.
Реальна юридична конструкція податку складається з елементів, що
відображають усі перерозподільні відносини, як ті, що складаються в процесі
належного виконання обов’язків суб’єктами, так і ті, що виникають у процесі
неналежного виконання ними своїх обов’язків. Вона більш повна і закріплює
всі можливі ситуації, які можуть виникнути між платником податків та
публічним суб’єктом у процесі перерозподілу власності. Елементний склад
реальної юридичної конструкції податку утворюють: платник податку,
бюджет (фонд) надходження податку, об’єкт податку, предмет податку,
масштаб податку, податкова база, податковий період, одиниця
оподаткування, податкова ставка, порядок обчислення податку, строк сплати
податку, звітний період з податку, порядок сплати податку, податкові пільги,
підстави для одержання податкових пільг, порядок погашення податкового
боргу, порядок повернення надміру сплачених сум податку чи погашеного
податкового боргу, відповідальність за податкове правопорушення.

1. Проаналізуйте законодавче визначення податкової системи.

Поясніть, в чому полягає широкий підхід при його
формулюванні

Податкова система є провідною складовою системи публічних доходів.

Законодавче визначення податкової системи регламентується положеннями
статей 3-8 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02 грудня 2010 року,
відповідно до якої сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до
бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у
встановленому законами України порядку, становить систему
оподаткування. У цьому випадку поняття податкової системи
ототожнюється з поняттям системи оподаткування, а податкова система
розглядається як сукупність податків та інших обов'язкових платежів
податкового характеру (розуміння податкової системи у вузькому значенні).

З іншого боку, податкова система містить у собі низку процесуальних

відносин щодо встановлення, зміни та скасування податків, інших
податкових платежів, забезпечення їхньої сплати, організації контролю й
застосування відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, у широкому значенні під податковою системою слід розглядати

взаємопов'язану сукупність чинних у конкретний момент у конкретній
державі суттєвих умов оподаткування.

Таким чином, поняття податкової системи в широкому розумінні не є

тотожним поняттю системи податків. Перше з них е ширшим і включає
в себе, окрім системи податків, ще низку як політико-правових, так й
економічних елементів

2. Поясніть відмінності між позитивістською та природно-

позитивною (соціологічною) концепціями податку
3. Знайдіть в діючому податковому законодавстві України
приклади податків, які є універсальними непрямими
податками. Обґрунтуйте свою позицію

4. Назвіть ознаки непрямих податків, які відрізняють їх від прямих

податків

Податкова система охоплює різні види податків. В основу їх класифікації

покладені різні ознаки. Основну групу становлять прямі та непрямі податки.

Прямі податки призначаються безпосередньо на дохід та майно (пряма форма

оподаткування).

До непрямих податків належать податки на товари та послуги, що входять до

ціни товару або включені в тариф на послуги. Власник товару чи послуги,
реалізуючи їх, отримує податкові суми, котрі перераховуються державі
(непряма форма оподаткування).

До прямих податків відносять, наприклад, податок на прибуток корпорацій,

що стягується в багатьох країнах (США, Великобританія, Франція). Цей
податок сплачують лише фірми, що є юридичними особами. Так, у США
його сплачують корпорації; з доходів від власного діла та партнерства він не
стягується. У Германії податок з корпорацій поширюється на акціонерні
товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи тощо. У
цій же країні фірми сплачують ще один вид прямого податку - промисловий
податок. Він установлюється на все, що є на підприємстві незалежно від його
правової форми. Промисловий податок сплачує як сама фірма, так і її робоча
сила. Його суму визначають, спираючись на дві величини - промисловий
прибуток та промисловий капітал.

Непрямі податки, на відміну від прямих, безпосередньо не пов'язані з

доходом чи майном платника. Об'єктом оподаткування - виступають товари
чи послуги, коло яких постійно розширюється. Платниками непрямого
податку є покупці і продавці. Значна його частка включається продавцем у
ціну товару чи послуги. Найбільші можливості для підвищення цін на значну
суму податку мають підприємства-монополісти. За високої
внутрішньогалузевої конкуренції та наявності багатьох товарів-замінників,
непрямий податок у певній пропорції розподіляється між продавцями та
покупцями даного товару (послуги).

6. Наведіть приклади прямих і непрямих податків

Прямими податками в Україні є податки на доходи фізичних осіб, на

нерухомість, а також податки на прибутки, отримані у вигляді відсотків,
у тому числі податки на доходи від користування позиками, орендної
плати, роялті та всіх інших видів прибутків.

З непрямих податків нині в Україні стягуються акцизи, мито та податок

на додану вартість.

7. Назвіть основні підходи щодо встановлення податкових ставок.

Розкрийте суть кожного з них.

8. Що таке прогресивне оподаткування? Які види прогресії ви

знаєте?

Прогреси́вне оподаткува́ння — система, при якій податкові

ставки збільшуються у міру зростання доходу платника податків.

У фінансовій практиці існує два види прогресії: проста і складна.

При простій прогресії ставки зростають у міру збільшення доходу

(вартості майна) для всієї його суми.

При повній складній прогресії доходи діляться на частини, кожна з яких

обкладається за своєю ставкою, тобто підвищені ставки діють не для
всього об'єкта оподаткування, що збільшився, а для його частини, яка
перевищує попередню

9. Назвіть методи обчислення податку та охарактеризуйте кожен з

них