1.МП як навчальна дисципліна.

МП як навчальна дисципліна являє собою систему знань, одержаних наукою МП і практикою його
створення і реалізації. Вона виокремилася в особливий напрям вітчизняного правознавства та
державознавства і є складовою частиною української правової науки. Як навчальна дисципліна МП має
більш вузький зміст, аніж наука, оскільки вивчається в рамках програм, тематичних і учбових планів
навчального курсу. Новий предмет у системі юридичної освіти не підміняє інші навчальні дисципліни, а
впливає та стимулює розвиток різних сфер вітчизняного правознавства, сприяючи досягненню якісно
нового рівня юридичної освіти в країні. Цілісний характер даної галузі знань визначається єдністю її
об'єкта — МС.

2. Поняття, предмет та методи галузі МП.

МП України — галузь права України, норми якої виражають волю й інтереси її народу, держави та
територіальних громад і регулюють суспільні відносини у сфері МС.
Предмет: МС як відносно самостійний вид суспільних відносин, пов'язаних з організацією і здійсненням
влади територіальними громадами.
В структуру предмету правового регулювання входять:
1) суб'єкти - індивідуальні і колективні; 2) їх поведінку, вчинки і дії; 3) об'єкти (предмети, явища)
навколишнього світу, з приводу яких люди вступають у взаємовідносини; 4) соціальні факти (події,
обставини), які виступають причинами виникнення або припинення відносин.
Методи: імперативний, диспозитивний, рекомендаційний і декларативний.

3. МП як складова частина системи права України.

МП в системі права України являє собою комплексну галузь публічного права, норми якої регулюють
насамперед і головним чином організацію і здійснення влади територіальними громадами та утворюваними
ними органами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

4.Система МП України Взаємозв'язок МП з конституційним правом, іншими галузями публічного

права
МП є складовою частиною системи права України. Найтісніший зв'язок існує з конституційним правом, за
рахунок норм якого формується МП.
Навчальна дисципліна МП щільно взаємопов'язана з іншими дисциплінами як публічно-правового
(адміністративне, фінансове право), так і приватноправового (цивільне, земельне, господарське право)
циклу. Зокрема, з адміністративним правом навчальну дисципліну МП єднає розгляд ними управлінських
процесів: предметом адміністративного права є державне управління, предметом муніципального —
самоуправління. Ці протилежні за своєю природою вектори управлінської діяльності є складовими
елементами єдиної системи соціального управління, оптимальне функціонування якої є суттєвою ознакою
цивілізованого суспільства. Тому вивчаються ці правові дисципліни здебільше паралельно. Інші галузеві
навчальні дисципліни в межах своїх предметів досліджують багато питань, пов'язаних з діяльністю
територіальних громад і муніципальних органів у різних сферах місцевого життя.

5.Система МП України.
Систему МП складають інститути та норми МП. Інститути - групи правових норм, що регулюють
найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відносин у сфері МС. Основні інститути МП:
1) інститут загальних засад МС; 2) інститут територіальних громад; 3) інститут форм безпосереднього
волевиявлення територіальних громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та інших форм
безпосередньої демократії; 4) інститут представницьких органів МС (рад); 5) інститут виконавчих органів
МС; 6) інститут сільських, селищних, міських голів; 7) інститут органів самоорганізації населення; 8)
інститут територіальних основ МС; 9) інститут комунальної власності;
МП норми - це встановлені державою, територіальною громадою або органами МС правила поведінки, що
регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення МС та виконання яких забезпечується
примусовою силою держави. Функції норм: 1) спеціалізовані (вихідні) - норми, що мають найбільш
загальний характер, найвищу форму абстрагування і містять у собі вихідні начала, основи правового
регулювання МП відносин та які, у свою чергу, поділяються на: дефінітивні (норми-дефініції) - містять
визначення правових категорій та понять МП; декларативні (норми-принципи) - закріплюють вихідні
принципи МП; оперативні - норми, які відміняють дію інших норм, поширюють їх дію на нове коло
суспільних відносин або пролонгують дію цих норм;
2) норми-правила поведінки - безпосередньо регулюють поведінку суб'єктів МПвідносин.
МП норми систематизуються за МП інститутами - відповідними сукупностями норм, що регулюють певну
групу взаємопов'язаних однорідних суспільних відносин у межах галузі МП.

6. Поняття джерел МП України.

Система джерел МП є однією з найбільших розгалужених серед джерел інших галузей права.
Основні види джерел МП: 1) Конституція України; 2) закони України; 3) підзаконні нормативно-правові
акти органів державної влади в галузі МС; 4) нормативно-правові акти суб'єктів системи МС; 5)
міжнародно-правові акти в галузі МС; 6) нормативно-правові договори; 7) інші види джерел МП, як то
акти безпосереднього народовладдя, нормативно-правові акти Верховне Ради й Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим тощо.
Загальним і основним Законом в галузі МС в Україні є Закон України "Про МС в Україні". Цей Закон,
відповідно до положень Конституції України щодо МС, визначає систему МС, засади організації і
діяльності органів і посадових осіб МС, їх функції, повноваження і відповідальність та гарантії МС.

7.Конституція України як основа правового регулювання МС.

Пріоритетним джерелом МП України Конституція України. Вона містить насамперед положення про
визнання і гарантування державою МС, про здійснення народом України влади через органі МС, про право
громадян України брати участь у місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраним до органів МС,
користуватися рівним правом доступу до служби в органах МС, про основні засади виборів до органів МС,
про повноваження Верховної Раді України в галузі МС, про основні засади МС (розділ XI), функції і
повноваження територіальних громад порядок формування і склад представницьких органів МС, їх основні
функції і повноваження та механізм здійснення МС.

8.Міжнародні стандарти МС, їх характеристика

Особливостями міжнародних стандартів у цій сфері є те, що вони регламентують спільно вироблені
державами принципові підходи і міжнародно-легальні принципи становлення, формування і
функціонування інституту МС на території конкретних держав.
Отже, міжнародні стандарти — це норми міжнародного права, які містяться в міжнародних договорах, що
розробляються державами в рамках міжнародних міжурядових організацій (ММУО). Вони опосередковано
впливають на внутрішньодержавні й міждержавні відносини, в результаті чого суб'єкти міжнародного
права розробляють стандартизовані правила поведінки і визнають їх юридично обов'язковими. Входження
України у світове співтовариство як повноправного члена наділило її певними обов'язками з реалізації
своїх міжнародно-правових зобов'язань не тільки на міжнародній арені, а й у себе в країні.
У Західній Європі ці процеси розпочалися з 1949 p., з моменту створення Ради Європи, що об'єднує
сьогодні 43 держави континенту. Домінантою філософської ідеї РЄ є права людини, їх визнання в рамках
держав, а також охорона і захист на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях. Це знайшло своє
закріплення у Статуті РЄ, що говорить, що "кожен член РЄ в обов'язковому порядку зобов'язаний визнати
принципи верховенства права і здійснення прав і свобод людини всіма особами, котрі перебувають під його
юрисдикцією, щиро й ефективно співробітничати в досягненні мети РЄ.

9. Роль науки МП в процесі здійснення муніципальної реформи в Україні.

Наука МП вивчає історичний і сучасний вітчизняний досвід МС з метою розробки наукових рекомендацій,
спрямованих на вдосконалення законодавства про МС, а також на підвищення ефективності організації та
діяльності МС. Значне місце в муніципальній науці посідають політичні, філософські та правові погляди й
уявлення про МС.

10.Наукове обґрунтування та забезпечення проведення реформи МС в Україні. (децентралізація та

субсидіарність)
Україна, обравши курс на євроінтеграцію, одним із першочергових напрямів реформ визначила
децентралізацію. Децентралізація - передача значних повноважень та бюджетів від державних органів
органам МС, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження
можна реалізовувати найбільш успішно. Ціль - відхід від централізованої моделі управління, забезпечення
спроможності МС та побудову ефективної системи територіальної організації влади, створення і підтримка
повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг,
становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах
життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.
Європейська хартія МС закріплює в європейському законодавстві принцип субсидіарності як такий, що
визначає розподіл повноважень різних рівнів публічної влади у державі. Субсидіарність наближує
громадянина якомога ближче до процесу прийняття рішень, що свідчить про підвищення її значення в
процесі управління . Субсидіарність передбачає достатньо високий рівень фінансової та адміністративної
децентралізації.

11. Сучасні теорії МС

Теорія природних прав вільної громади — виникла на початку XIX ст. Згідно з цією теорією, поряд з
трьома загальновизнаними конституційними владами законодавчою, виконавчою та судовою) слід визнати
й четверту — громадівську (комунальну або муніципальну) владу. Громада має право на самостійне та
незалежне від центральної влади існування за своєю природою, причому держава не утворює, а лише
визнає громаду.
Господарська (громадсько-господарська) теорія намагалась обґрунтувати статус самоврядної громади як
відмінного від держави суб'єкта права та акцентувалась на змісті комунальної діяльності. В основі стоїть
запозичене з теорії природних прав вільної громади положення про те, що територіальний колектив — це
елемент, насамперед, громадянського суспільства.
Громадська теорія бачила сутність самоврядування в наданні місцевій спільноті права самостійно
реалізовувати свої громадські інтереси та зберігала за урядовими органами право управляти тільки
державними справами. За цією теорією органи МС при вирішенні питань місцевого значення мають діяти
за принципом: дозволено все, що не заборонено законом.
Державна (державницька) теорія вбачала в місцевому самоврядуванні частину держави — одну з форм
організації місцевого державного управління. Будь-яке управління публічного характеру з цієї точки зору є
справою державною. За цією теорією вибір предметів діяльності не залежить від самоврядних органів, а
визначається державою. Всі повноваження в галузі МС своїм джерелом мають державну владу.
Теорія муніципального соціалізму. Першою вимогою, яка містилася в муніципальних програмах
політичних партій, було наділення міської та сільської громади правами ширшої автономії. Ще одна вимога
полягала у збільшенні представництва населення в органах МС. Прихильники ідеї муніципального
соціалізму сподівалися шляхом послідовних реформ, зміни державного та громадського життя без різких
стрибків і потрясінь перебудувати тогочасне життя на нових підставах.

12. Правові основи МС: Конституція та закони України, Європейська хартія МС….
Правові основи МСв Україні становлять норми-принципи КУ, що закріплюють відносини, які виникають в
процесі організації і функціонування МС в України, зокрема, територіальну організацію МС, порядок та
форми його здійснення, порядок формування та використання комунальної власності, гарантії самоврядних
прав територіальних громад.
Ці норми містяться більш як в 30 статтях Конституції України і їх можна систематизувати у наступні
групи:
1. Норми, в яких закріплюються засади конституційного ладу, народовладдя, рівність всіх форм власності,
гарантується МС.
2. Норми, в яких регламентується діяльність МС по забезпеченню прав і свобод людини і громадянина
(“Про МС в Україні”)
3. Норми, що закріплюють правові, організаційні, матеріальні та фінансові основи МС
4. Норми, в яких закріплені правові гарантії МС.
Важливе значення для формування правової основи МС в Україні відіграла Європейська хартія МС є
основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи з питань організації місцевої
влади на засадах МС. В ньому викладені стандарти щодо організації управління на місцях на засадах МС,
які є обов’язкові для держав – членів РЄ.
Поряд з Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами
Президента України та постановами Кабінету Міністрів України важливим і необхідним елементом
правової основи МС виступають нормативні акти МС – рішення органів МС та місцевих референдумів.
Закон України «Про МС в Україні» деталізує нормотворчі повноваження представницьких органів МС: 1)
затвердження статуту територіальної громади; 2) прийняття регламенту ради; 3) встановлення чисельного
складу ради та її органів; 4) наділення органів самоорганізації населення власними повноваженнями; 5)
затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку території; 6) регулювання
земельних відносин на відповідній території; 7) затвердження місцевого бюджету; 8) утворення
позабюджетних фондів та затвердження положень про них; 9) встановлення місцевих податків та зборів;
10) затвердження правил з благоустрою території; 11) затвердження символіки тощо.
13-14. Матеріальна і фінансова основи МС
Органи МС є ЮО і наділяються повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність
за свою діяльність. Органам МС можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у
здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і
фінансовою основою МС є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля,
природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а
також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Рішення
про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності
територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах. У разі якщо
територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права
управління, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів МС
районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності
територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні
ради. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету
АРК та інших місцевих бюджетів. Органи МС з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть
перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Сільська, селищна, міська, районна в місті рада може наділяти частиною своїх повноважень органи
самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси,
необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням. Сільські, селищні, міські,
районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм
найменуванням, рахунки в установах банків України.

15. Соціальна основа МС.

Місце́ве самоврядува́ння — право та змога органів МС в межах закону здійснювати регулювання й
управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого
населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним
голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права й які можуть мати підзвітні їм
виконавчі органи. Формами МС також є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої
участі громадян, якщо це дозволяється законом.

16. Територіальною основою МС в Україні є село, селище, місто. Області та райони представляють
спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. На території сіл, селищ, міст будується власна
система МС, яка включає: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного,
міського голову; виконавчі органи згаданих рад; районні та обласні ради, що представляють спільні
інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
У місті з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть
утворюватися районні в місті ради. Останні утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради,
який водночас є головою її виконавчого комітету.
У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.

17. Територіальна громада – це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи
сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від
простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними
правами. У першу чергу, це право на самоврядування.
Стаття 140 Основного Закону закріпила конституційну право-суб’єктність територіальної громади,
визначивши, що саме їй належить право на здійснення МС, і реалізується воно в самостійному вирішенні
громадою питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Це конституційне положення
вимагає формування та функціонування територіальної громади не як простої сукупності жителів певного
населеного пункту, а як дієздатного суб’єкта, соціально і політично активного, самодостатнього з точки
зору забезпечення матеріально-фінансовими ресурсами, спроможного на ефективне та відповідальне
управління власними справами. Відповідно до цього можна виокремити основні ознаки територіальної
громади:
1. Територіальна — спільне проживання членів територіальної громади на певній території; 2.
Інтегративна — територіальна громада виникає на основі об’єднання всіх жителів, що постійно мешкають
на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави, іноземцями чи особами без
громадянства; 3. Інтелектуальна — в основі конституювання територіальної громади лежать спільні
інтереси її членів, обумовлені необхідністю вирішення питань місцевого значення; Майнова —
територіальна громада є суб’єктом права комунальної власності, їй належить рухоме і нерухоме майно,
доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності відповідних
територіальних громад); 5. Фіскальна — члени територіальних громад є платниками місцевих податків і
зборів; 6. Самоврядна — закріплене в Конституції та в Законі України «Про МС в Україні» право
територіальної громади на здійснення МС.

18. Право громади на об’єднання та проблеми реалізації

МС є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду
жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України. МС здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому
законом, як безпосередньо, так і через органи МС: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами МС, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та
обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні,
квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів,
майна.
Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного
голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та
головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових
виборах, становить п’ять років.
Проблеми реалізації: Невизначеність меж території ОТГ: Територія об’єднаної територіальної громади
має бути нерозривною, а межі ОТГ визначаються по зовнішніх межах «юрисдикції рад територіальних
громад, що об’єдналися». Виконати цю вимогу можна, лише якщо будуть об’єднані території як в межах,
так і поза межами населених пунктів. ОТГ не розпоряджається землями за межами населених пунктів;
Недоотримання надходжень до місцевого бюджету від плати за землю: Право на частину земельних
ділянок, що перебувають у користуванні громадян, досі не оформлено – і вони не є об’єктами
оподаткування чи сплати орендної плати; Неможливість спланувати діяльність через брак інформації
про земельні ресурси: Сьогодні громада не володіє вичерпною інформацією про свої земельні ресурси та
об’єкти, розташовані на її території.

19. Співробітництво територіальних громад - відносини між двома або більше територіальними
громадами, що здійснюються на договірних засадах у визначених цим Законом формах з метою
забезпечення соціально-економічного, культурного розвитку територій, підвищення якості надання послуг
населенню на основі спільних інтересів та цілей, ефективного виконання органами МС визначених законом
повноважень;
Сутність співробітництва полягає у тому, що територіальні громади на договірній основі об’єднують свої
зусилля та ресурси для вирішення існуючих проблем власного розвитку. Кінцевою метою співробітництва
має бути підвищення якості життя членів громади. Співробітництво є характерним для децентралізованої
територіальної адміністративної системи, сутність якого полягає у наступному: чим вищою є ступінь
автономії громад, тим більші мають вони можливості до співпраці з іншими заінтересованими
територіальними громадами.
Головний зміст співробітництва полягає у тому, що його необхідно розглядати як ефективний інструмент
покращення якості надаваних послуг, удосконалення менеджменту органів МС, а також як «перехідну»
форму в процесі реформування в Україні МС та територіальної організації влади.
Закон визначає такі форми співробітництва: 1) делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими
суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань з передачею йому відповідних ресурсів;
2) реалізація спільних проектів, що передбачає координацію діяльності суб’єктів співробітництва та
акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів; 3)
спільне фінансування (утримання) суб’єктами співробітництва підприємств, установ та організацій
комунальної форми власності - інфраструктурних об’єктів; 4) утворення суб’єктами співробітництва
спільних комунальних підприємств, установ та організацій - спільних інфраструктурних об’єктів; 5)
утворення суб’єктами співробітництва спільного органу управління для спільного виконання визначених
законом повноважень.
20. Функції та повноваження територіальних громад.
Повноваження. Територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи МС управляють
майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного
розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-
територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до
закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють,
реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють
контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої
компетенції.
Функції територіальних громад — це основні напрями та види муніципальної діяльності цих спільнот
щодо реалізації права громадян на участь в місцевому самоврядуванні. Функції: 1) Політичні - покликані
забезпечувати реалізацію громадянами конституційного права брати участь в управлінні державними та
громадськими справами. Дані функції полягають у формуванні (обранні) громадянами органів МС. Ці
органи не є агентами держави і не пов'язані політичними завданнями; 2) Економічні - спрямовані на
утворення локального сектора економіки. Вони полягають у розгляді і вирішенні економічних питань
місцевого значення, у тому числі діяльності щодо утворення, реорганізації та ліквідації комунальних
підприємств, а також здійсненні контролю за їх діяльністю; у виконанні програм економічного розвитку
відповідних адміністративно-територіальних одиниць тощо; 3) Про наявність у територіальних громад
соціальних і культурних функцій свідчить систематичне вирішення ними різноманітних соціально-
культурних питань місцевого значення, реалізація ними програм соціального і культурного розвитку
відповідних адміністративно-територіальних одиниць; 4) Щодо захисту навколишнього середовища
(екологічна функція) - створення місцевих програм і в участі у підготовці загальнодержавних і
регіональних програм охорони довкілля.

21.Форми діяльності територіальних громад: поняття та види.

Основною формою діяльності територіальних громад є форми їх безпосереднього волевиявлення.
1. Місцеві вибори. Не зважаючи на конституційне закріплення територіальної громади як первинного
суб'єкту МСВ, вона не може здійснювати цілеспрямоване управління місцевими процесами. Тому є за
необхідне формування представницьких органів територіальних громад. Основні принципи місцевих
виборів регламентуються Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, міських рад та сільських, селищних, міських голів". Особливістю формування представницьких
органів в Україні є те, що територіальні громади базових територій шляхом місцевих виборів формують
представницькі органи не тільки свого рівня, але й асоційованого (район, область).
2. Місцеві референдуми є найвищою формою безпосереднього волевиявлення територіальної громади
відносно вирішення питань місцевого значення. Основні принципи місцевих референдумів регулюються
Законом України "Про Всеукраїнські та місцеві референдуми". Предметом референдуму може бути будь-
яке питання, віднесене до відання МС. Місцеві референдуми проводять в межах адміністративно-
територіального утворення; рішення, прийняті на референдумі, мають вищу юридичну силу відносно
рішень рад. Рішення референдумів не потребують затвердження державними органами.
3. Загальні збори громадян за місцем проживання провадяться на рівні "мікрогромад". Загальні збори
скликаються сільськими, селищними, міськими головами, виконавчими органами рад, органами
самоорганізації населення. В загальних зборах мають право брати участь особи, які відповідають вимогам
ЗУ "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських,
селищних, міських голів". Рішення загальних зборів громадян враховують у своїй діяльності органи МС.
4. Місцеві ініціативи. Є безпосереднім волевиявленням територіальної громади, закріплює право
територіальної громади ініціювати в раді розгляд будь-якого питання, віднесеного до компетенції МСВ.
Порядок внесення ініціативи на розгляд ради визначається представницькими органами МСВ або статутом
територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена у встановленому порядку підлягає обов'язковому
розгляду на засіданні ради, на якому є присутні члени ініціативної групи.
Рішення ради з приводу питань ініціативи має бути обов'язково оприлюдненим.
5. Громадські слухання. Проявляються у можливості зустрічі з депутатами відповідної ради і посадовими
особами МС. Під час слухань члени територіальної громади мають право заслухати звіти депутатів
відповідної ради про їх роботу в цілому чи з приводу якого-небудь конкретного питання.
Порядок, періодичність, строк проведення громадських слухань визначається територіальною громадою,
але не рідше одного разу на рік.

22. Система МС та її складові

Система МС України - це визначена Конституцією та законами України сукупність суб'єктів МС, що,
відповідно до Конституції та законів України, здійснюють основні функції МС.
Система МС включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного,
міського голову; старосту; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Система МС має свою внутрішню побудову - структуру МС, яка є складною і різнорівневою за своїм
характером. Вона представлена сільськими, селищними, міськими, районними у містах (у разі їх
створення), обласними та Київською і Севастопольською міськими радами та їх посадовими і службовими
особами; сільськими, селищними, міськими головами; органами самоорганізації населення на місцях
(будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації).

23.Види муніципальних систем у зарубіжних країнах, система їх органів МС.

1. Англо-американська (англосаксонська) система характеризується тим, що на всіх субнаціональних
рівнях управління функціонують органи МС, а місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції не
створюються; 2. Континентальна (романо-германська) система будується на поєднанні МС і місцевого
управління і виходить з різного тлумачення "природних” та "штучних” адміністративно-територіальних
одиниць. Така система може мати два різновиди: а) на всіх субнаціональних рівнях, за винятком низового,
одночасно функціонують виборні органи територіальної громади (в тому числі й органи "вторинної”
територіальної громади - "штучної” територіальної одиниці) та призначені представники центральної влади
(місцеві державні адміністрації), які здійснюють адміністративний контроль за діяльністю органів
МС(наприклад, можуть зупиняти на певний строк рішення органів МС, звертатися до глави держави або
парламенту з пропозицією щодо дострокового припинення їх повноважень). При цьому на низовому рівні
функціонують виключно органи первинної громади. Подібна система існує, зокрема, у Франції та Італії; б)
на низовому рівні – в "природних” адміністративно – територіальних одиницях створюються лише органи
МС, а на регіональному та субрегіональному рівнях (в "штучних” адміністративно-територіальних
одиницях) функціонують призначені місцеві державні адміністрації загальної компетенції; 3. Іберійська с-
ма передбачає, що управління на всіх субнаціональних рівнях здійснюють обрані населенням
представницькі органи МС (ради) та відповідні головні посадові особи МС (мери, регідори, префекти,
алькади тощо).Ці посадові особи стають головами відповідних рад і одночасно затверджують
центральними органами державної влади як представники державної влади як представники державної
влади в адміністративно-територіальних одиницях; 4 Радянська система (система рад та їх виконавчих
комітетів) базується на запереченні розподілу влад і визнані повновладдя представницьких органів знизу до
верху. Ця система передбачає, що всі ради, починаючи з найнижчого рівня, є органами державної влади на
своїй території, всі інші органи держави прямо або опосередковано підпорядковані радам. Система рад
характеризується ієрархічною підпорядкованістю всіх її елементів та відсутністю будь-якої самостійності
місцевих органів.

24.Організаційно-правові форми МС у сучасній світовій практиці.

1. «мер - рада» - муніципальна рада має голову, що здійснює свою діяльність як генеральний керуючий і
наділяється спеціальними повноваженнями. Мер обирається шляхом прямих виборів і вважається, що він
представляє інтереси всіх жителів міста. Інші члени ради можуть представляти інтереси окремих міських
адміністративних районів або округів, оскільки обираються, як правило, по одномандатних виборчих
округах від цих адміністративних підрозділів.
2. «рада - керуючий» - і мер, і нечисленна рада обираються населенням міста й займаються вирішенням
політичних питань. Повсякденну адміністративну роботу здійснює призначуваний і контрольований
муніципалітетом розпорядник — «генеральний керуючий». Така форма підкреслює відокремлення
політики від адміністративної діяльності, тобто реалізації рішень ради. Основною особливістю цього типу
самоврядування є професійне управління (менеджмент). Генеральний керуючий здійснює прийом та
звільнення керівників департаментів, розробку кадрової політики, підготовку пропозицій для ради з питань
бюджету, контроль за наданням послуг тощо. Він є важливою особою в міському самоврядуванні і його
значення зростає, оскільки він має право вносити на розгляд ради конкретні пропозиції нормативного
характеру.
3. «Комісійне управління» - населення обирає «раду комісіонерів» кількістю від трьох до семи чоловік. На
відміну від системи «рада керуючий», для неї не властивий поділ влади. Рада комісіонерів водночас є і
представницьким, і виконавчим органом. Кожний із комісіонерів, очолюючи який-небудь муніципальний
департамент, відповідає за конкретну сферу діяльності.
25.Сучасні муніципальні реформи (структурні та функціональні) у зарубіжних країнах.
Новітній етап розвиту МС у Європі розпочався в 60-х роках XX ст. і характеризується нині проведення
важливих структурних, функціональних та організаційних реформ систем організації влади на місцях. Ці
реформи стосуються різних територіальних рівнів управління, відносин між місцевими центральними
органами влади, різними рівнями місцевого й регіонального управління і самоврядування.
Структурні реформи стосуються організаційних відносин між різними рівнями місцевого управління.
Вони пов'язані з реформуванням системи адміністративно-територіального устрою держави, а також із
запровадженням самоврядування на регіональному рівні. Наслідком таких реформ стало укрупнення
територіальних громад. Європейський досвід свідчить, що зміна територіальних меж муніципалітетів,
укрупнення громад, їх злиття має вирішуватися законодавчим шляхом з урахуванням думки членів
відповідних громад.
Функціональні реформи спрямовані на перерозподіл функціональних відносин між місцевими,
регіональними й центральними органами управління. Вони проводяться одночасно зі структурними
реформами й тісно пов'язані з такими поняттями, як «централізація», «децентралізація», «деконцентрація».
Їх результатом є розширення компетенції регіональних і місцевих органів влади, тобто децентралізація
управління, під якою розуміють передачу центральною владою окремих владних повноважень органам МС
(«передачу прав на прийняття рішень органам, які не перебувають в ієрархічній підпорядкованості
центральним органам влади і які часто обираються зацікавленими громадянами»). На відміну від
децентралізації, централізація – це «форма організації адміністративної служби за умови, якщо держава
виступає як юридична особа, забезпечуючи функціонування адміністративної служби».

26. Поняття та ознаки місцевих рад

Базовим елементом системи МС в Україні є представницькі органи, до яких належать місцеві ради. Вони є
виборними колегіальними органами, що виражають волю і представляють інтереси всієї територіальної
громади чи її частини, мають право приймати від її імені рішення, які діють на певній території.
Ознаки: 1) ради є колегіальними органами, до складу яких входять депутати, обрані безпосередньо
населенням шляхом виборів; 2) вони здобувають мандат довіри безпосередньо від населення
територіальної громади, яка є первинним суб'єктом МС, основним носієм його функцій і повноважень; 3)
їхня діяльність поширюється на всю територію громади; 4) на основі закону вони наділені правом
представляти інтереси громади; 5) приймають рішення від імені громади; 6) є органами загальної
компетенції, до відання яких відносяться всі питання, які потребують нормативного регулювання; 7)
посідають провідне місце у системі органів МС; 8) виражають загальну волю населення територіальної
громади, надаючи їм загальнообов'язкового характеру і здійснюючи у такий спосіб місцеву владу; 9) у
своїй діяльності поєднують місцеві інтереси з державними.
Отже, представницькі органи МС — місцеві ради — є колегіальними органами загальної компетенції, які
складаються з обраних, безпосередньо населенням відповідної адміністративно-територіальної одиниці,
представників (депутатів), що виражають волю територіальної громади, приймаючи від її імені рішення, що
мають загальнообов'язковий характер.

27.Місцевий (базовий) і регіональний рівні місцевих рад як представницьких органів МС.

Місцевий (базовий) і регіональний рівні рад будуються згідно з існуючим в Україні адміністративно-
територіальним устроєм. До представницьких органів МС належать:
- Верховна Рада Автономної Республіки Крим — представницький орган автономії
- сільські, селищні, міські ради;
- районні та обласні ради — органи МС, що представляють спільні інтереси громад сіл, селищ і міст.
- Місцеві ради будуються у повній відповідності з існуючим в Україні адміністративно-територіальним
устроєм.
Місцеві ради як представницькі органи МС формуються на підставі існування місцевого (базового) та
регіонального рівнів.
Базовий рівень включає сільські, селищні, міські та районні у місті ради, які утворюються на території сіл,
селищ, міста районного, обласного, республіканського значення, міста, що має спеціальний статус, та
районів у містах. Регіональний рівень місцевих рад представницьких органів МС включає як елементи цієї
системи обласні та районні ради, що утворюються на території відповідних областей і районів.
Сільські, селищні, міські ради є органами МС, що представляють відповідні територіальні громади та
здійснюють від їх імені та в інтересах всіх функції і повноваження МС, визначені Конституцією, цим та
іншими законами. Обласні та районні ради є органами МС, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, місту межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та
іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

28.Порядок формування представницьких органів МС.

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з
депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і прямого
виборчого права шляхом таємного голосування. Місцеві вибори є рівними. Громадяни України беруть
участь у місцевих виборах на рівних засадах. Кожен виборець на виборах депутатів кожної місцевої ради в
межах відповідної територіальної громади, в яких він бере участь, має по одному голосу. Ці голоси у
відповідних виборчих округах виборець може використати тільки на одній виборчій дільниці.
Початок виборчого процесу оголошує відповідна виборча комісія у строки та в порядку, визначені
Конституцією України та цим Законом.
Виборчий процес включає такі етапи: 1) складання списків виборців;2) формування виборчих комісій;3)
утворення територіальних виборчих округів;4) утворення виборчих дільниць;5) висування та реєстрація
кандидатів у депутати;6) проведення передвиборної агітації;7) голосування (повторне голосування);8)
підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.
Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням результатів місцевих виборів.

29.Функції і компетенція представницьких органів МС.

Відповідно до різних сфер, тобто об'єктів діяльності, розрізняють політичні, економічні, соціальні,
культурні, екологічні як внутрішні об'єктні функції. За способами й засобами діяльності рад розрізняють
представницьку, нормотворчу, фінансово-бюджетну, контрольну, матеріально-технічну, оборонну та
інші функції. Залежно від спрямованості муніципальної діяльності представницьких органів окрім
внутрішніх об'єктних функцій розрізняють ще зовнішні об'єктні функції — зовнішньоекономічну,
зовнішньосоціальну, зовнішньокультурну, зовнішньоекологічну.
Між тим, компетенція органу МС є складною правовою категорією, до структури якої входять не тільки
права та обов'язки, а й предмети відання — перші елементи компетенції. Під предметом відання МС
розуміють сфери місцевого життя, в межах яких діє передбачений законом, а звідси, й юридично
компетентний в них, орган. Другий елемент компетенції — права і обов'язки — є основним, головним її
змістом. Свої завдання і функції органи МС реалізують шляхом здійснення належних їм прав і обов'язків.
Права дають органам МС можливість вибору при вирішенні того чи іншого питання.
Обов'язки ж такої свободи при вирішенні конкретного питання не надають, жорстко регламентуючі дії
органу.

30.Повноваження органів та посадових осіб МС.

Повноваження, які здійснюють органи МС, в законодавстві поділяються на повноваження загального
характеру і повноваження конкретного характеру.
Окрему групу становлять делеговані повноваження районних і обласних рад відповідним місцевим
державним адміністраціям.
Щодо повноваження представницьких органів МС, то існує два їх види: загальні та виключні права й
обов'язки. Ради правомочні розглядати й вирішувати питання, віднесені Конституцією України та іншими
законами до їх відання. Поряд із загальними закріплюються ще виключні повноваження цих органів,
питання, що вирішуються цими радами лише на їх пленарних засіданнях. Загальні повноваження більш
рухомі, але обмежені повноваженнями, які вирішуються лише на пленарних засіданнях рад. За своїм
змістом виключні повноваження згаданих рад виходячи з предметів відання можна поділити на вісім груп.
1. Повноваження, пов'язані з реалізацією населенням форм волевиявлення та визначення статусу органів
самоорганізації населення. 2. Повноваження, які випливають з контрольної функції ради. 3. Повноваження,
пов'язані з організацією роботи ради та утворюваних нею органів. 4. Повноваження в галузі програмування
і планування та в бюджетно-фінансовій сфері. 5. Повноваження в галузі управління комунальною
власністю. 6. Повноваження в галузі охорони природи, використання землі, інших природних ресурсів. 7.
Повноваження у сфері благоустрою та забудови населених пунктів. 8. Повноваження у сфері соціального
захисту населення, забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів
людини і громадянина

31.Поняття форм та методів діяльності представницьких органів МС.

Правова форма діяльності місцевих рад виявляється у реалізації повноважень цих органів, пов'язаних
з нормотворчою, правозастосовчою і правоохоронного діяльністю представницьких, виконавчих
органів, їх посадових осіб, спрямованою на регулювання правовідносин.
Організаційна форма діяльності, на відміну від правової, не передбачає юридичних наслідків і
безпосередньо не формує правовідносини. Дії, що становлять її зміст, забезпечують виконання завдань,
функцій і повноважень рад за допомогою конкретних організаційних форм, не обов'язково закріплених
у законі.
Матеріально-технічна форма діяльності рад не має правового й організаційного характеру. Вона
зводиться до забезпечення заходів допоміжного характеру (складання звітів, ведення діловодства тощо).
Методи діяльності представницьких органів бувають правові та організаційні.
Правовий метод — це засіб прийняття радами та їх органами відповідних нормативно-правових актів.
Організаційні методи — це засоби досягнення певної мети в межах відповідних форм організаційної
діяльності.
Існують також організаційно-правові методи, що закріпилися у відповідних нормативно-правових актах
(наприклад, методи організації і перевірки виконання, інформаційного забезпечення роботи ради тощо).

32.Правові та організаційні методи діяльності рад. Допоміжні методи діяльності рад.

Правовий метод — це засіб прийняття радами та їх органами відповідних нормативно-правових актів.
Організаційні методи — це засоби досягнення певної мети в межах відповідних форм організаційної
діяльності.
Існують також організаційно-правові методи, що закріпилися у відповідних нормативно-правових актах
(наприклад, методи організації і перевірки виконання, інформаційного забезпечення роботи ради тощо).
Організаційні методи залежно від спрямованості й мети діяльності рад поділяють на загальні та похідні від
них, або конкретні. До перших, зокрема, належать методи безпосереднього керівництва та координації.
Здійснюються загальні методи на підставі застосування конкретних методів, які, у свою чергу, залежно від
їх ролі і значення в процесі здійснення радами керівництва розділяють на основні та допоміжні. У
сукупності вони складають систему організаційних методів діяльності рад. Серед основних методів
організаційної діяльності найбільш поширеними є організаційне планування роботи рад, прогнозування
(так звана "проектна функція"), інструктування, контроль. Поряд з основними виділяється група
допоміжних методів організаційної діяльності представницьких органів МС, до яких, зокрема, відносять:
надання допомоги відповідним органам; забезпечення своєчасного виконання завдань; сприяння
проведенню відповідних заходів тощо.

33.Поняття сесії як основної форми роботи представницьких органів МС. Поняття та структура
регламенту ради.
Однією із організаційних форм діяльності органів МС являється сесія. Місцеві самоврядувальні органи
проводять свою роботу сесійно.
Сесія ради складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій Ради. Сесії скликаються
головою ради в міру необхідності, але не менш як два рази на рік, а позачергові сесії можуть скликатися за
пропозицією не менш як третини від загальної кількості обраних депутатів ради, а також за пропозицією
постійної комісії, виконавчого комітету Ради, голови місцевої державної адміністрації. Перша сесія
новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною територіальною
виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правомочному складі. Її відкриває і веде
голова цієї виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, селищного,
міського голови і визнання їх повноважень.
Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а
у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної,
обласної ради - голова ради або його заступник. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні
бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення
закритого пленарного засідання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі
рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від
загального складу ради. На другій сесії затверджується регламент відповідної місцевої ради, що дозволяє
спланувати її роботу, визначити правові й організаційні засади діяльності ради, процесуальні та процедурні
правила підготовки і проведення сесії.
Регламент відповідної ради складається з кількох розділів. У першому розділі розглядаються загальні
питання, зокрема: правова основа діяльності ради; використання державної і місцевої символіки в
діяльності ради; робоча мова ради (там, де це необхідно).
; Діяльності депутатів ради, як правило, присвячується другий розділ, у якому розглядаються їх основні
права й обов'язки; їх реалізація; порядок представлення і розгляду депутатських запитів і питань.
В окремому розділі регламенту визначається структурна побудова відповідної ради, зокрема
встановлюється статус органів і посадових осіб ради: голови, секретаря ради, постійних комісій,
тимчасових контрольних комісій ради, депутатських груп і фракцій (там, де вони створюються), засобів
масової інформації ради (там, де це можливо), її інформаційно-аналітичного центру (якщо це можливо),
виконавчого комітету ради, його апарату.
Основний розділ регламенту присвячується організації роботи ради. В ньому визначаються питання
планування роботи ради, загальний порядок формування порядку денного ради; порядок проведення сесії;
порядок проведення голосування; особливості підготовки і проведення першої сесії ради нового скликання;
особливості підготовки і проведення позачергової сесії ради; підготовка і затвердження бюджету
відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Окремий розділ регламенту присвячується актам, які приймає рада. У ньому визначаються види актів ради,
основні принципи та етапи правотворчого процесу, порядок розгляду і обговорення проекту рішення;
процедура прийняття рішень; порядок обнародування рішень ради і здійснення контролю за їх виконанням;
дія рішень у часі та просторі.
У регламенті розглядаються також питання документаційного забезпечення діяльності ради та межі дії
регламенту, зокрема розкривається зміст документаційного забезпечення роботи ради, а також порядок
використання її документів.

34.Стадії формування порядку денного сесії та підготовка проектів рішень ради.

Проект порядку денного сесії ради формується міським головою і повідомляється депутатам не пізніше, як
за 10 днів до відкриття сесії. Секретар організовує інформування депутатів про проект порядку денного, що
розглядається та погоджується на погоджувальній раді.
Пропозиції до проекту порядку денного сесії ради вносяться: 1) міським головою;2) постійними і
тимчасовими контрольними комісіями Ради; 3) депутатськими фракціями і групами;4) депутатами
Ради;5) виконавчим комітетом Ради;6) членами об’єднаної громади (в порядку місцевої ініціативи).
По кожному питанню порядку денного сесії Ради може бути декілька проектів рішень. Всі проекти рішень
реєструються у секретаря Ради. Порядок денний сесії Ради затверджується Радою відповідним рішенням на
кожній сесії Ради. Він повинен містити інформацію про порядковий номер, назву питання, призначеного до
розгляду, та доповідача (доповідачів).
Проект рішення ради повинен бути кваліфіковано підготовлений і містити: заголовок, який
максимально розкриває зміст проекту рішення, викладений лаконічно і точно; текст, який висвітлює:
об'єктивну оцінку стану справ на підставі перевірених і документально підтверджених фактів; причини, із
зазначенням посадових осіб, з вини яких незадовільно або не повною мірою виконуються законодавчі акти,
тощо; конкретні заходи, спрямовані на усунення виявлених недоліків, із зазначенням термінів їх виконання,
виконавців, а також осіб, які здійснюватимуть контроль за виконанням рішень.
Обсяг проекту рішення з основних питань, як правило, не повинен перевищувати 5 аркушів.
Проект рішення складається з двох частин: у першій (констатуючій) вказується обґрунтування або
підстава для складання документа, а у другій (резолютивній) – перелік заходів із зазначенням термінів
виконання, конкретний план дій, завдання, доручення, пропозиції. Резолютивна частина викладається у
вигляді пунктів, що мають єдину нумерацію арабськими цифрами. Кожен пункт складається з кількох
частин: дія, термін виконання і відповідальність за виконання.

35.Порядок набрання рішеннями ради законної сили.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від
загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів
голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний,
міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Результати поіменного голосування
підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про
доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і
зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного
голосування є невід’ємною частиною протоколу сесії ради. Акти органів та посадових осіб МС
нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи
посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

36.Форми та методи роботи постійних комісій місцевих рад.

Постійні комісії обираються з числа депутатів ради з метою вивчення, попереднього розгляду і підготовки
питань, що належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого
комітету. Питання створення і ліквідації постійних комісій рад, затвердження та зміни їх складу, обрання і
переобрання голів комісій вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради. Постійні комісії
обираються на строк повноваження ради у складі голови і членів комісії відповідною радою. До складу
постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської,
селищної, міської ради, голова районної у місті, районної обласної ради, їх заступники. Перелік,
функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначається ЗУ "Про МС в
Україні", Регламентом відповідної ради і положенням. Кількість і перелік постійних комісій визначає
відповідна рада. Зазвичай організовують комісії двох видів — функціональні (наприклад, мандатна) і
галузеві. Кількісний склад кожної комісії встановлюється відповідною радою залежно від кількісного
складу відповідної ради, переліку, що створюються. Мінімальний склад — п'ять депутатів.
Основною формою роботи постійних комісій є засідання. Вони скликаються в міру необхідності, але не
рідше одного разу на квартал. Засідання є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від
загального складу комісії. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки й
рекомендації, що приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою
комісії. Протоколи засідань комісії підписує голова і секретар комісії. Рекомендації постійних комісій
підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими
особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено
комісіям у встановлений ними строк. Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради
може створювати підкомісії за основними напрямами своєї діяльності. Комісії як допоміжні органи рад
покликані виконувати підготовчу й контрольну функції
Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Він скликає і веде засідання
комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями
громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організовує роботу з
реалізації висновків і рекомендацій комісії. Депутати працюють у постійних комісіях на громадських
засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на
постійній основі. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Вони періодично,
згідно з планом роботи відповідної ради, звітують про свою діяльність на пленарних засіданнях ради.

37.Форми та методи роботи депутатів місцевих рад.

Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його
активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її
органами, виконує їх доручення. Депутат, за винятком секретаря ради, повинен входити до складу з
постійних комісій ради. Повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення про
підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового
скликання. Вони можуть бути припинені достроково. Депутат періодично, але не рідше одного разу на рік,
зобов'язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу та об'єднаннями
громадян
Депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата з питань, пов'язаних з його
депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів МС та їх посадових осіб, а також
керівників правоохоронних і контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від
форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії; вжити заходів чи дати
офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.
Депутатський запит — це підтримана радою вимога депутата відповідної ради до посадових осіб ради та
її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно
від форм власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутат міської (міста
обласного значення) районної, обласної ради — також до голови місцевої державної адміністрації, його
заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради, яка заявляється на сесії,
до підконтрольних і підзвітних раді органів і посадових осіб дати офіційну відповідь з питань, віднесених
до їх компетенції.
Депутатське запитання — це засіб одержання депутатом інформації або роз'яснення з тієї чи іншої
проблеми. На відміну від запиту, депутатське запитання не включається до порядку денного, не
обговорюється, а рішення по ньому радою не приймається.
Основною формою роботи депутата є його участь в роботі ради.
Депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу
яких його обрано, виконувати рішення ради та її органів, має право брати участь у засіданнях виконавчих
органів ради.Крім індивідуальних існують ще колективні форми роботи депутатів місцевих рад.Для
спільної роботи по здійсненню депутатських повноважень у виборчих округах депутати можуть
об'єднуватися в депутатські групи.Депутати місцевих рад можуть також добровільно об'єднуватися у
депутатські фракції на основі партійної належності депутатів. Депутатські групи можуть створюватися
на визначений ними період, але не більш як на строк повноважень відповідних рад. Для координації дій
депутатських груп і фракцій вирішення спірних питань, які можуть виникнути при здійсненні ними своєї
діяльності, рада може створювати узгоджувальну раду, до складу якої входять уповноважені представники
депутатських груп і фракцій.

38.Порядок створення депутатських груп та фракцій.

Для спільної роботи по здійсненню депутатських повноважень у виборчих округах депутати
місцевих рад можуть на основі їх взаємної згоди об'єднуватися в депутатські групи.
1. Депутатська група може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного
скликання за рішенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до її складу (3-5
мінімум) 2. Депутати місцевої ради, які входять до складу депутатської групи, обирають особу, яка очолює
депутатську групу. 3. Депутатська група реєструється радою за поданням особи, яка очолює депутатську
групу, до якого додається підписане депутатами цієї групи письмове повідомлення про сформування
депутатської групи із зазначенням її назви, персонального складу та партійної належності членів групи та
депутатів, які уповноважені представляти групу. 4. Депутатські групи можуть утворюватися на визначений
ними період, але не більше ніж на строк повноважень відповідних рад. 5. Організація діяльності
депутатських груп визначається відповідною місцевою радою. 7. Рада сприяє діяльності зареєстрованих
нею депутатських груп, координує їх роботу і може заслуховувати повідомлення про їх діяльність.
Депутатські фракції місцевих рад формуються на партійній основі депутатами місцевих рад. Депутати
сільських та селищних рад на основі єдності поглядів або партійного членства можуть об'єднуватися у
депутатські фракції місцевих рад. До складу депутатських фракцій можуть входити також позапартійні
депутати сільської та селищної ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій. Депутат може
входити до складу лише однієї фракції. Після відповідного оформлення матеріалів про утворення
депутатської фракції головуючий на пленарному засіданні відповідної місцевої ради інформує депутатів
місцевої ради про реєстрацію такої депутатської фракції, її кількісний склад.Інші питання створення та
діяльності депутатських фракцій визначаються регламентом місцевої ради.
Депутатські групи, фракції мають право: 1) на пропорційне представництво в постійних та тимчасових
комісіях ради; 2) попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи
затверджує рада; 3) на гарантований виступ свого представника на пленарному засіданні ради з кожного
питання порядку денного сесії ради; 4) об'єднувати зусилля з іншими групами, фракціями для створення
більшості в раді чи опозиції; 5) здійснювати інші права, передбачені законами України.

39.Поняття та види органів самоорганізації населення.

Органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних
підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин. Орган самоорганізації населення є
однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих
питань місцевого значення. Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети,
комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Обирати та бути обраними до
органу самоорганізації населення в порядку, визначеному цим Законом, можуть жителі, які на законних
підставах проживають на відповідній території. З ініціативою про створення органу самоорганізації
населення до ради можуть звернутися збори (конференція) жителів за місцем проживання за умови, якщо в
них брало участь (було представлено) не менше половини жителів відповідної території, які мають право
голосу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається також ініціативна група, члени
якої будуть представляти інтереси жителів - учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді.
Рішення зборів (конференції) приймається більшістю голосів їх учасників. Ініціативна група подає до
сільської, селищної, міської, районної у місті ради заяву про створення органу самоорганізації населення,
протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу
самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу
самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із
зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта громадянина України
або паспортних документів іноземця та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.
Дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищною, міською, районною
у місті радою.

40.Повноваження органів самоорганізації населення: власні та делеговані.

Власні повноваження органу самоорганізації населення - повноваження, надані відповідно до Конституції
та законів України сільською, селищною, міською або районною у місті радою органу самоорганізації
населення під час його утворення. До них належать: 1) представляти разом з депутатами інтереси жителів
будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих
органах виконавчої влади; 2) сприяти додержанню Конституції та законів України, реалізації актів
Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів,
розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, рішень, прийнятих
місцевими референдумами; 3) вносити у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм
соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та
проектів місцевих бюджетів; 4) організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні
заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, тощо 5)
організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони пам’яток
історії та культури, ліквідації наслідків стихійного лиха, будівництві і ремонті шляхів, тротуарів,
комунальних мереж, об’єктів загального користування 6) здійснювати контроль за якістю надаваних
громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення,
житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт; 7)
розглядати звернення громадян, вести прийом громадян; 8) інформувати громадян про діяльність органу
самоорганізації населення, організовувати обговорення проектів його рішень з найважливіших питань, та
ряд інших повноважень. Орган самоорганізації населення набуває власних повноважень з дня його
легалізації в порядку.
Делеговані повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті ради
1. Рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з
одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів,
необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
2. Рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені законами України до
виключної компетенції місцевої ради. 3. За рішенням ради орган самоорганізації населення може бути
достроково позбавлений повноважень, делегованих йому цією радою. 4. Якщо рішення ради про наділення
органу самоорганізації населення повноваженням відповідної ради не забезпечене фінансами і майном,
збори (конференція) жителів за місцем проживання, на яких обирався цей орган, можуть на цій підставі
звернутися до відповідної ради про виключення такого повноваження з числа делегованих органу
самоорганізації населення.

41. Стаття 43. Порядок реєстрації кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.
Кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови, старости реєструється відповідною
територіальною виборчою комісією. Подання документів до відповідної територіальної виборчої комісії
для реєстрації кандидатів на посаду закінчується за 24 дні до дня голосування. Здійснюється
представником місцевої організації партії, уповноваженим на це довіреністю від неї, а кандидатів,
висунутих шляхом самовисування, - ними особисто. Прийом документів здійснюється головою,
заступником голови, секретарем або іншим визначеним комісією членом виборчої комісії. Особі, яка
подала до відповідної територіальної виборчої комісії видається довідка із зазначенням дати і часу
прийняття документів та переліку прийнятих документів. Територіальна виборча комісія не пізніш як на
третій день з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидата але не пізніш як за 23 дні до дня голосування
приймає рішення про реєстрацію кандидата або про відмову в його реєстрації.

42. Сільський, селищний, міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній
території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних
органів виконавчої влади;
2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;
3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;
4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;
5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету
відповідної ради.

43. Голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради нового скликання. Голова ради
одночасно очолює виконавчий апарат. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший
представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на
громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися
підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. Він також організовує надання депутатам
допомоги у здійсненні ними своїх повноважень. Голова ради організовує роботу президії (колегії) ради (в
разі її створення), а також призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів
виконавчого апарату ради. Голова ради підписує рішення та протоколи сесій ради. • Повноваження, які
випливають із зв'язків голів відповідних рад з населенням та пов'язані з реалізацією волевиявлення
громадян. Голова відповідної ради забезпечує роботу з розгляду звернень громадян, а також веде особистий
прийом громадян.

44. Повноваження районних і обласних рад

Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
1. Виключно такі питання: ніш1) обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та
першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади;
2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;
3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;
4) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності,
встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на
утримання ради та її виконавчого комітету;
5) затвердження регламенту ради;
6) затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті, заслуховування звіту про його виконання;
7) заснування аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації відповідної ради, призначення і
звільнення їх керівників;
8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає;
9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них;
10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку,
встановленому законодавством;
12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного
опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів;
13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських
референдумів та виборів органів державної влади і МС;
14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки
району, області;
15) прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних
об'єднань органів МС, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із
них;
15-1) укладення та схвалення угод про об’єднання єврорегіонального співробітництва, прийняття рішень
про утворення об’єднання єврорегіонального співробітництва,
15-2) прийняття рішень про вступ до європейського об’єднання територіального співробітництва
16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області,
цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
17) розгляд прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення
змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
18.розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між
районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного
значення;
19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під
заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і
перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому
законом порядку.
45. Спеціальний статус міста Києва та Севастополь
Київ.голова бере участь у підготовці проектів законів України, актів Президента України і Кабінету
Міністрів України, відповідних програм, що стосуються міста Києва. Він бере участь у засіданнях Кабінету
Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що стосуються столиці України — міста
Києва.
Голова міста вносить на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України проекти відповідних
нормативно-правових актів та інші пропозиції з питань, що стосуються міста Києва як столиці України.
Севастополь . Він виконує свої функції у раді на постійній основі, не може мати інший представницький
мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (крім
викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю. здійснює
такі повноваження:
-скликає сесії ради, повідомляє депутатів і доводить до відома населення інформацію про час і місце
проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради, проводить засідання ради;
-забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до
виконавців, організовує контроль за їх виконанням;
-представляє раді кандидатури для обрання на посаду заступника голови міської ради; вносить на
затвердження ради пропозиції щодо структури ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання;
-вносить міській раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;
-координує діяльність постійних комісій міської ради, дає їм доручення, сприяє організації їх виконання;
-організовує подання депутатам міської ради допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;
-відповідно до законодавства, організовує проведення референдумів і виборів до органів державної влади
та до Севастопольської міської ради;
-організовує роботу президії (колегії) міської ради (в разі її створення).

46. порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб МС. Основні функції
виконавчого комітету ради.
Стаття 45. Порядок формування рад
1. Сільська, селищна, міська, районна в місті , районна, обласна рада складається з депутатів, які
обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
2. Порядок організації і проведення виборів депутатів визначається законом.
3. Загальний склад ради визначається відповідно до закону про вибори.
4. Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу
ради.
5. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів
продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання.
6. У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить
менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається
повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.
7. Строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією
України.
8. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в
день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Стаття 52. Повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
1. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради може розглядати і вирішувати
питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
2. Виконавчий комітет ради:
1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного
розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету,
проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;
{Пункт 1 частини другої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2646-VIII від 06.12.2018}
2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та
організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти
про роботу їх керівників;
3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих
органів ради, а також їх посадових осіб.
3. Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її
виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським,
селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк,
визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських,
селищних, міських рад.

47. Класифікація повноважень, наданих виконавчим органам сільських, селищних, міських рад
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад здійснюються в таких сферах
діяльності: управління соціально-економічним і культурним розвитком певної території; в галузі бюджету,
фінансів і цін; • управління комунальною власністю; • управління житлово-комунальним господарством,
побутовим, торговельним обслуговуванням, громадським харчуванням, транспортом і зв'язком; •
управління будівництвом; • у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту; • у сфері
регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища; • у сфері соціального
захисту населення; • в галузі зовнішньоекономічної діяльності; • в галузі оборонної роботи; • стосовно
адміністративно-територіального устрою; • в галузі забезпечення законності, правопорядку, охорони прав,
свобод і законних інтересів громадян.
У визначених сферах виконавчі органи рад здійснюють власні (самоврядні) повноваження, а також
повноваження, що делеговані їм центральним органом державної влади.
Повноваження у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку
До власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі основні
повноваження:
· підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з
інших напрямів діяльності, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів
про результати виконання цих програм;
· забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного
використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
· складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для
управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території;
· розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних
територіальних громад, здійснення контролю за їх виконанням;
· розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення, пропозиції щодо розміщення,
спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби
до відповідних органів виконавчої влади пропозицій щодо розвитку підприємницької діяльності; подання
до районних, обласних рад пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку
відповідних районів і областей, а також до планів підприємств та організацій незалежно від форм власності,
розташованих на території ради, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком
території;
· залучення на договірних засадах підприємств, організацій незалежно від форм власності до участі в
комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст; розміщення на договірних засадах
замовлень підприємствам на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, необхідних для
територіальної громади. До делегованих повноважень належать:
· узгодження та подання пропозицій щодо вдосконалення планів роботи підприємств, організацій, що не
належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати
негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки;
· статистичний облік громадян, які проживають на відповідній території.
Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін
До власних повноважень належать:
складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження ради, після затвердження
забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді звітів про результати виконання бюджету;
подання до відповідних, обласних рад пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;
встановлення відповідно до діючого законодавства тарифів за надання побутових, комунальних,
транспортних та інших послуг підприємствами комунальної власності; погодження у встановленому
порядку з підприємствами, які не належать до комунальної власності, розмірів їх тарифів на виконання
вказаних послуг; здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету; залучення коштів підприємств
незалежно від форм власності, розташованих на території громади, та коштів населення, а також
бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання об'єктів соціальної і виробничої
інфраструктури та на впровадження заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. До
делегованих повноважень належать:
здійснення контролю за дотриманням зобов'язань підприємствами незалежно від форми власності щодо
платежів до місцевою бюджету;
здійснення контролю за дотриманням цін і тарифів; сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на
відповідній території.

48. Організація роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
Стаття 53. Організація роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради є його
засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою
(головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції -
заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради
(районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і
є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.
Повноваження, пов’язані з наданням адміністративних послуг, здійснюються виконавчим комітетом
сільської, селищної, міської, районної у місті ради у визначений законом строк.

49. повноваження органів державної влади у сфері МС

Суб'єктами, наділеними повноваженнями у сфері МС, є Верховна Рада України, Президент України,
Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади, суди та інші спеціально створені державою
профільні органи у сфері сприяння розвитку локальної демократії.
За характером і змістом повноваження органів державної влади України в галузі МС можна поділити на
такі групи:
1) ті, що спрямовані на правове регулювання організації та діяльності МС;
2) забезпечення гарантій здійснення обов'язків органів державної влади в галузі МС;
3) ті, що спрямовані на забезпечення фінансово-економічної бази МС;
4) стосовно наділення органів МС окремими державними повноваженнями;
5) щодо здійснення контролю за дотриманням законності в діяльності органів і посадових осіб МС, захисту
прав МС тощо.
За видами ці повноваження бувають нормативно-регулюючі та конкретно-регулюючі. Останні
забезпечують контрольні, систематично вчинювані державою правомірні дії, для чого використовуються
різні засоби: видання правових актів, статистична звітність, методичні рекомендації тощо.
Важливим напрямом діяльності державної влади України є наділення законом органів МС окремими
державними повноваженнями, передача матеріальних і фінансових коштів, необхідних для їхнього
здійснення, контроль за їхньою реалізацією. Принцип делегування повноважень на місця — це об'єктивний
процес, спрямований на децентралізацію державної влади, який дістав широке міжнародне визнання і
закріплення в Європейській хартії МС. Цей процес відображає зростаючу інтеграцію місцевих органів у
конституційний механізм здійснення публічної влади в Україні, їхнє пристосування до розв'язання завдань,
що мають загальнодержавне і загальнорегіональне значення.
Органи державної влади повинні не тільки забезпечувати правову та економічну основи діяльності
територіальних громад, а й роз'яснювати населенню державну політику в галузі розвитку МС, сприяти
тому, щоб громадяни мали реальну можливість брати участь у вирішенні питань місцевого значення.
Діяльність держави у сфері МС проявляється також у встановленні порядку судового захисту МС. Це
положення узгоджується з характеристикою України як демократичної, правової держави (ст. 1
Конституції України), визнанням того, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.
55). Незалежність та ефективна судова влада є однією з найфундаментальніших складових кожної
демократичної держави. Прискорення побудови в Україні ефективної системи судочинства — один із
пріоритетів Уряду України. Зокрема, як зазначається у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України
"Назустріч людям", з метою забезпечення захисту прав людини і громадянина, прав та законних інтересів
юридичних осіб у відносинах з органами державної влади та органами МС, необхідно створити систему
ефективного адміністративного судочинства.
Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб МС може здійснюватися лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України, і не повинен
призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами МС наданих
їм власних повноважень. Так, у зв'язку з конституюванням інституту МС одним з пріоритетних напрямів
діяльності органів прокуратури став нагляд за дотриманням прав громадян на МС. Права територіальних
громад на МС, згідно з Конституцією та законами України, можуть бути обмежені лише в умовах воєнного
чи надзвичайного стану.
Виходячи з конституційного статусу МС головним суб'єктом, який визначає пріоритети державної політики
у сфері МС, є Верховна Рада України. Адже муніципальна політика — це важливий елемент внутрішньої
політики держави. Верховна Рада України формує свою муніципальну політику створенням відповідних
комітетів і комісій, парламентських слухань, депутатських запитів та інших форм парламентської
діяльності.
Ряд повноважень у сфері МС мають місцеві державні адміністрації. Так, за ст. 119 Конституції України,
місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:1) виконання Конституції та законів
України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони
довкілля;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;
6) взаємодію з органами МС;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

50. Державна влада та актуальні проблеми становлення муніципальної влади України

Аналіз вітчизняної конституційної моделі МС вказує, що держава сприймає МС в кількох якостях. В одній
— МС виступає інститутом громадянського суспільства, є ефективною формою самоорганізації людей,
руху в напрямі людської солідарності. У цьому сенсі й слід розуміти термін "визнається", а саме: чіткі
наміри визначити для України демократичний шлях розвитку; принциповий вибір політичної системи, в
основі якої лежать загальнолюдські цінності (а МС — одна з них); зобов'язання держави у відношенні до
громадян забезпечити відповідний комплекс громадянських правомочностей, забезпечити їх публічно-
правову охорону і захист.
Але МС — це не тільки інститут громадянського суспільства та відповідний набір громадянських прав
людини. У своєму нормативному значенні положення ст. 7 пов'язані з принципом народовладдя. Так,
відповідно до ст. 5 Конституції України, народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи
державної влади й органи МС. Іншими словами, держава визнає МС як самостійний рівень здійснення
народом належної йому влади. Це передбачає передусім організаційну відокремленість і незалежність МС
від державної влади, його самостійність при вирішенні питань місцевого значення. Але самостійність, як
вказує Конституція України, в межах власних повноважень. Таким чином, йдеться про правові межі
автономності МС, а не повну самостійність і незалежність МС від усієї системи публічного владарювання.
Така самостійність означає, що жоден з органів державної влади, жодна посадова особа не має права
приймати акти, здійснювати дії, які втручаються у сферу МС. Державний контроль за діяльністю органів і
посадових осіб МС може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією й законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх
посадових осіб у здійснення органами МС наданих їм власних повноважень (ст. 20 Закону України "Про
МС в Україні"). Таким чином, можна з повною впевненістю говорити як про визнання, так і про
легалізацію публічної самоуправлінської влади територіальних громад.
Звідси цілком справедливо постає ряд запитань. Чи закінчується державна влада на рівні територіальних
громад, тобто там, де починається сфера МС? Чи можна однозначно говорити про взаємонезалежність
місцевої самоврядної та державної влади? Що являє собою МС як специфічний вид публічної влади і в
чому його відмінність від влади державної?
На сьогоднішній день не треба доводити, що існування МС, його еволюція пов'язані з проблемами
публічної влади. Здебільшого проблематика публічної влади у вітчизняній літературі розглядалася в
контексті державної влади, здійснення якої довірене передусім загальнонаціональним державним органам і
посадовим особам. Але, безсумнівно, що в адміністративно-територіальних одиницях держав, на
територіях, які входять до її складу, включаючи низові ланки — департаменти, області, невеликі міста,
селища, приходи, комуни тощо, — публічна влада переважно здійснюється не державними органами, а
безпосередньо місцевим населенням і утворюваними ним органами та відповідним чином обраними або
призначуваними посадовими особами. Дана влада набуває властивостей само організованої публічної
влади. Відомо, що публічна влада в процесі еволюції суспільства матеріалізується в установах, які
виростають як з родового ладу (наприклад, королівська влада), так і з нових потреб суспільного розвитку.
Такою формою, зокрема, і є муніципальна влада, яка з'явилася в умовах адміністративно-територіального
реформування міст-полісів та інших видів давніх общинно-родових поселень. Територіальна організація
публічної влади перетворює її на форму, яка забезпечує здійснення спільних інтересів усіх індивідів
суспільства. Місцеві рівні організації такої влади, які функціонують безпосередньо в громадянському
суспільстві, реалізують ці інтереси у повсякденній практичній роботі всіх муніципальних структур. У
сутності, це й означає "вирішення питань місцевого значення". Тому формування всіх систем місцевої
влади пов'язане з двома основними суспільними проблемами: "вертикальної" організації державної влади
та її взаємозв'язками з різними міськими й сільськими громадами, місцевим населенням різних видів
поселень.

51.Спільне та відмінне у правовій природі органів МС та органів виконавчої влади.

Спільні риси:
— органи держави, як і органи самоврядування, здійснюють спільні функції по управлінню суспільством
шляхом встановлення і гарантування діяльності суб'єктів; їх повноваження конкретизуються законами та
підзаконними актами;
— органи держави та самоврядування передбачені конституційно;
— вони відповідно до наданих повноважень приймають рішення нормативного характеру, що у разі їх
протиріччя Конституції можуть бути відмінені;
— органи держави, як і органи самоврядування, мають чітко визначену компетенцію у відповідній сфері та
форми і методи здійснення повноважень;
— рішення, що приймаються цими органами, мають владний характер, певним чином забезпечуються і
гарантуються;
— органи держави і органи самоврядування формуються у встановленому законом порядку шляхом
обрання чи призначення;
— функціонують на основі принципу розподілу повноважень та певним чином взаємодіють у процесі
здійснення своїх повноважень.
Відмінності:
— Органи держави Формуються шляхом виборів, призначаються чи затверджуються. А органи МС
обираються населенням територіальної одиниці;
— В держ. орг. Дія нормативних актів поширюється на територію держави чи адміністративної одиниці,
тоді як у о.м.с поширюється на територіально-адміністративні одиниці;
— В д.о. повноваження визначають зміст управлінської функції держави, а у о.м.с вони спрямовані на
вирішення проблем певної території із самоврядування ;
— Д.о. складаються з колективів службовців, а у о.м.с. діяльність не має професійного характеру;
— Д.о. діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади, а о.м.с. можуть за взаємною
згодою перерозподілити між собою окремі повноваження на підставі договору;
— У д.о. рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником органу, а в о.м.с. рішення
приймаються виключно шляхом голосування;
— Д. о. здійснюють повноваження безпосередньо, а о.м.с. як безпосередньо, так і через обрані
органи;
— У д. о. фінансову базу становить державний бюджет, а у о. м. с. місцевий бюджет та позабюджетні
надходження;
— Д.о. виступають від імені держави, а о.м.с. є представниками інтересів населення певної території;
— В д.о. у деяких випадках можливе делегування виконавчих повноважень органам самоврядування,
а у о.м.с. делегування повноважень державним органам неможливе.

52.Поняття та особливості муніципальної влади.

Муніципальна влада – це легітимне, визнане та гарантоване державою публічно-самоврядне волевиявлення
територіальної громади, органів і посадових осіб МС щодо здійснення їх функцій і повноважень,
спрямованих на реалізацію прав і свобод людини і громадянина та вирішення питань місцевого значення
шляхом прийняття і реалізації правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами України,
а також нормативними актами МС.
Для державної влади притаманні певні особливості, у першу чергу, державний суверенітет,
загальнодержавний масштаб дії, спрямованість на першочергове виконання загальнонаціональних потреб,
постійний правовий зв’язок з населенням через інститут громадянства, наявність субординаційних
відносин всередині державного апарату, наявність особливих органів – так званих «силових структур»
(армія, суд, прокуратура, служба безпеки, органи виконання покарань та ін.). Матеріально-фінансовою
основою державної влади є загальнонародна та державна власність, а також кошти державного бюджету.
Безумовно, найбільш суттєвою ознакою державної влади є її суверенітет.
Влада МС також характеризується деякими особливостями: її джерелом є народ, а первинним носієм –
територіальна громада; вона розповсюджується лише на територію адміністративно-територіальних
одиниць (муніципій); її органи діють від імені територіальної громади, а не народу чи держави;
матеріально-фінансову базу її органів складають комунальна (муніципальна) власність і місцевий
(муніципальний) бюджет; її органи пов’язані більш тісними зв’язками з населенням; в системі її органів
відсутня жорстка ієрархія і підпорядкованість

53.Поняття механізму здійснення функцій органів МС.

Це складна система, частини якої взаємодетермінуються та взаємодіють між собою і таким чином
забезпечують практичну реалізацію головних функцій МС та політичної функції держави, оскільки
відіграють роль інструменту як у механізмі МС, так і механізмі здійснення політичної функції держави.
Механізм здійснення функцій МС забезпечує динамічність, спрямованість діяльності суб’єктів МС
(зокрема і утворюваних ними внутрішньо організаційних структур) та інструментом взаємовпливу в
системі «суб’єкт-об’єкт» МС.

54.Основні складові механізму здійснення функцій органів МС.

функції МС: функція нормотворчості; формування структури органів МС; забезпечення участі населення у
вирішенні питань місцевого значення; оперативне управління муніципальним господарством, унітарними
підприємствами та установами, фінансовими коштами МС; координаційна функція; забезпечення на
території муніципального утворення прав і свобод громадян; представництво та захист інтересів та прав
МС, гарантованих Конституцією та законами
За формами діяльності виділяються нормотворча, установча, контрольна та правоохоронна.
За сферами діяльності – залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та
загальнодержавного значення; забезпечення комплексного розвитку території громади; планування;
управління комунальною власністю й місцевими фінансами; забезпечення задоволення потреб населення у
житлових, транспортних, торгових та комунально-побутових послугах; соціального захисту населення та
сприяння працевлаштуванню громадян; бюджетно-фінансову; зовнішньоекономічну; забезпечення
законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян;
сприяння оборонній діяльності держави; розвитку охорони здоров’я, освіти, культури і спорту;
природоохоронну; регулювання земельних відносин; облікову; дозвільнореєстраційну; інформаційну.

55.Механізм реалізації функцій сільськими, селищними та міськими радами.

Функції МС має поділ функцій за формами та сферами діяльності МС. окрема, за формами діяльності
виділяються нормотворча, установча, контрольна і правоохоронна функції. За сферами діяльності можна
виділити наступні функції: забезпечення комплексного розвитку території громади; планування; бюджетно-
фінансову; управління комунальною власністю й місцевими фінансами; забезпечення задоволення потреб
населення у житлових, транспортних, торгових та комунально-побутових послугах; соціального захисту
населення; зовнішньоекономічну; сприяння оборонній діяльності держави; розвитку охорони здоров’я,
освіти, культури і спорту; природоохоронну; регулювання земельних відносин; облікову; дозвільно-
реєстраційну; інформаційну.
Реалізуючи нормотворчу функцію, органи МС здійснюють правове регулювання комунальних відносин в
межах своїх повноважень (порядок управління і розпорядження комунальною власністю, місцевими
фінансами, регулювання земельних відносин, забудови території, використання природних об’єктів
місцевого значення та ін.), розробляють і приймають статут територіальної громади, регламент ради,
затверджують Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади,
приймають безліч нормативних актів локального характеру.
Правоохоронну функцію складають повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони
прав, свобод і законних інтересів громадян на підвідомчій території. Слід відзначити, що зміст
правоохоронної функції стосовно МС складає охорона громадського порядку, що є необхідною умовою
підтримання на території громади режиму законності, який забезпезпечується діяльністю всієї системи
правоохоронних і судових органів, а також різноманітних державних служб, інспекцій, які здійснюють
функції нагляду і контролю за дотриманням законодавства. Охорона громадського порядку на підвідомчій
території включає, перш за все, забезпечення громадської безпеки на вулицях, транспорті, в інших
громадських місцях.
В рамках реалізації правоохоронної функції виконавчі органи місцевого са-моврядування сприяють
діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури.
До делегованих повноважень, які реалізуються виконавчими органами МС під час виконання вищевказаної
функції, відноситься забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення
контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм
власності.
В рамках здійснення установчої функції сільськими, селищними, міськими радами створюється відповідно
до закону місцева міліція, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету,
затверджуються і звільняються керівники та дільничні інспектори цієї міліції. Установчий характер мають
також пов-новаження вказаних суб’єктів щодо створення у разі необхідності органів і служб для
забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного
фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів, а
також вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної
власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями.
Зміст контрольної функції органів МС є досить об`ємним. Сюди відноситься здійснення представницькими
органами МС численних контрольних заходів щодо перевірки діяльності по-садових осіб, виконавчих
органів МС і депутатів (заслу-ховування звітів, повідомлень, розгляд депутатських запитів, прийняття
рішень про дострокове припинення повноважень посадових осіб МС, діяльність тимчасових контрольних
комісій місцевих рад) і навіть заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх
діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території та порушення перед відповідними
органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх
діяльності незадовільною.
Контрольна функція також здійснюється шляхом взаємного контролю радами, посадовими особами і
виконавчими органами МС за дотриманням правових актів органів МС, участь у контролі за дотриманням
законодавства на території громади (за використанням земель та інших природних ресурсів, за станом
роботи щодо розгляду зверенень громадян на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від
форм власності, за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених
насаджень і водойм, та ін.). Наслідками цих заходів можуть виступати звернення до суду про визнання
незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів МС, підприємств, установ та організацій, які
обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб МС, внесення
подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують
законні вимоги та рішення рад та їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень.

56. Механізм реалізації функцій районними та обласними радами.

Законами України передбачено виконання повноважень обласних та районних рад притаманних особисто
радам, а також певних повноважень, які ради делегують місцевим державним адміністраціям.
На пленарних засіданнях районной обласної ради вирішуються такі питання:
• обрання голови ради, заступника голови ради;
• утворення та ліквідація постійних та інших комісій ради, зміни їх складу, обрання голів комісії, утворення
президії ради;
• затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, витрат на утримання
ради та її виконавчого апарату. На пленарних засіданнях ради відбувається:
• затвердження рішень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів
державної влади і МС;
• прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації та інших форм добровільних об'єднань органів МС, що
представляють спільні інтереси територіальних громад;
• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області,
цільових програм, а також районних, обласних бюджетів;
• розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій, відповідно між
районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного
значення;
• вирішення питань про продаж, передачу в оренду або під заставу об'єктів комунальної власності, які
забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад;
• вирішення питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст,
що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
• вирішення питань щодо регулювання земельних відносин;
• надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного
значення;
• встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних,
побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання;
• заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, керівників управлінь, відділів та інших
структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного
та культурного розвитку, бюджету, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями
делегованих їм радою повноважень;
• прийняття рішень стосовно адміністративно-територіального устрою та інших питань, виходячи із
спільних інтересів територіальних громад.
Районна, обласна рада делегує відповідним місцевим державним адміністраціям такі повноваження:
• розробку проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідного району,
області, цільових програм, а також програм національно-культурного розвитку національних меншин;
• забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку відповідної території, ефективного
використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
• сприяння інвестиційній діяльності на території району, області;
• об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій, розташованих на
відповідній території, і населення, а також бюджетних коштів на будівництво, ремонт та утримання об'єктів
соціальної і виробничої інфраструктури, шляхів сполучення місцевого значення та на заходи щодо охорони
навколишнього природного середовища;
• залучення підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності, до участі в
обслуговуванні населення відповідної території;
• організація охорони, використання пам'яток історії та культури, архітектури і містобудування, паркових
комплексів, природних заповідників місцевого значення;
• забезпечення розвитку науки, освіти охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, туризму,
відродження осередків народної творчості, художніх промислів і ремесел, роботі творчих спілок,
національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських організацій;
• ліквідація наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних
ситуацій, залучення до виконання цих робіт підприємств, установ, організацій, населення;
• здійснення контролю за використанням коштів, шо надходять у порядку відшкодування втрат
сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням земельних ділянок;
• прийняття рішень про заборону використання окремих природних ресурсів загального користування;
• затвердження для підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, лімітів
викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів;
• погодження з відповідними сільськими, селищними, міськими радами питань щодо розподілу коштів за
використання природних ресурсів, які надходять до фондів охорони навколишнього природного
середовища.

57. Територіальні основи МС - сукупність норм, що закріплюють і регулюють територіальну організацію

МС: склад території, порядок створення, перетворення і скасування муніципальних утворень, зміни їх меж.
В даний час у чинному законодавстві і в юридичній науці існують різні підходи до територіальної
організації Російської держави. Насамперед необхідно відзначити, що будь-досить велика держава для
реалізації цілей управління повинно бути розділене на різні території. Територіальне членування держави
проводиться з метою найкращого здійснення державних функцій апаратом державної виконавчої влади,
який також розділяється по вертикалі і горизонталі у відповідності з територіальним членуванням
держави.. Територіальна основа механізму.

58.Поняття та система гарантій МС.

Здійснення МС в Україні забезпечується системою гарантій, під якими розуміють економічні, політичні та
правові умови і засоби повної і ефективної реалізації територіальними громадами, ор-ганами МС завдань та
функцій МС. Найважливіші правові гаран-тії МС отримали закріплення в Конституції України та Законі
«Про МС в Україні».
Гарантіями організаційної самостійності МС є:
положення Конституції України про те, що органи МС не входять в єдину систему органів державної влади
(ст. 5), а служба в органах міс-цевого самоврядування виступає самостійним видом пу-блічної служби (ст.
38);
віднесення питань обрання органів місцевого само-врядування, обрання чи призначення посадових осіб МС
до повноважень місцевого само-врядування;
встановлена Законом «Про МС в Україні» (ст. 71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим
особам втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб МС, а також вирішувати питання,
віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів та посадових осіб МС, крім випадків
виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випад-ках, передбачених законом;
встановлена Законом «Про МС в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати права територіальних громад на
МС за виключенням умов воєнного чи надзвичайного стану.

59.Судовий захист прав та інтересів МС.

Стаття 145 Конституції України окремо виділяє судовий захист МС. Враховуючи побудову судової системи
в Україні, судовий захист МС здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної
юрисдикції. Конституційно-судовий захист (захист Конституційним Судом України) прав МС може
здійснюватися прямо і опосередковано. Органи МС (на підставі Закону України «Про Конституційний Суд
України») можуть безпосередньо направляти до Конституційного Суду України конституційні подання про
необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України. За 11 років діяльності
Конституційного Суду України таким правом – звернутись до єдиного органу конституційної юрисдикції з
конституційним поданням – скористались 126 органів МС (сільські, селищні, міські, обласні ради). З них –
23 подання були прийняті до провадження (по чотирьох з них прийнято 3 рішення Конституційного Суду
України по решті 19-ти поданнях прийняті Ухвали про відмову у відкритті провадження), інші 103 подання
повернуті суб’єктам права на конституційне подання ще на стадії попереднього вивчення цих подань як
такі, що не відповідають вимогам законодавства, тобто неналежно оформлені.
Реалізувати своє право на захист у Конституційному Суді України органи МС можуть і через інших
суб’єктів права на конституційне подання, які можуть звернутися до органу конституційної юрисдикції в
інтересах відповідної територіальної громади чи органів МС (опосередкований захист): групу народних
депутатів України, Президента України тощо.

60.Захист прав МС в Конституційному Суді України.

В організаційно-правовому механізмі функціонування територіальних громад особлива роль належить
правовим гарантіям захисту їхніх прав і законних інтересів. Такий захист здійснюють органи МС, їх
посадові особи, органи державної влади, в тому числі судової. Проблемні питання виникають тоді, коли
органи і посадові особи МС не завжди на належному рівні здійснюють функцію представництва та
відстоювання інтересів територіальних громад в судових органах та виникає необхідність визначення прав і
законних інтересів при здійсненні МС.
Стаття 145. Права МС захищаються в судовому порядку.

61. Поняття та види МП.

Муніципа́льне право — комплексна галузь публічного права в окремих національних правових системах;
наука і навчальна дисципліна про МС. Предметом МП є МС як відносно самостійний вид суспільних
відносин, пов'язаних з організацією і здійсненням влади територіальними громадами.
Джерелами МП України є:
Конституція України;
Закон «Про МС в Україні»[2] та інші закони України;
підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади в галузі МС;
нормативно-правові акти суб'єктів системи МС;
міжнародно-правові акти в галузі МС;
нормативно-правові договори;
акти безпосереднього народовладдя, нормативно-правові акти Верховної Ради і Ради міністрів Автономної
Республіки Крим тощо.
Місцеві вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними, додатковими або
першими.

62. Відповідальність органів та посадових осіб МС перед фізичними та юридичними особами, перед
державою.
Згідно з Законом України «Про МС в Україні»:
Відповідальність органів та посадових осіб МС (Стаття 74)
1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед
територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
2. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб МС визначаються Конституцією
України, цим та іншими законами.

Відповідальність перед територіальними громадами (Стаття 75)

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і
відповідальними перед територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як два
рази на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного
розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними
громадами про свою діяльність.
2. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та
посадових осіб МС, якщо вони порушують Конституцію або закони
України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом
повноважень.
3. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб МС
територіальними громадами визначаються цим та іншими законами.

Відповідальність перед державою (Стаття 76)

1. Органи та посадові особи МС несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів
України.
2. Органи та посадові особи МС з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої
влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідальність перед юр. і фіз. особами (Стаття 77)

1. Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або
бездіяльності органів МС, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті
неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб МС - за рахунок їх власних коштів у
порядку, встановленому законом.
2. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті
рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб МС, вирішуються в судовому порядку.

63. Організація та проведення місцевих виборів

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в
єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно села (кількох сіл,
жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим
адміністративно-територіальним устроєм.
Участь громадян України у місцевих виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі
або неучасті у виборах.
Організація і проведення місцевих виборів здійються публічно і відкрито.
Принципи виборчого проц
Редагуватиборчий процес здійснюється на засадах:
законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;
політичного плюралізму та багатопартійності;
публічності і відкритості;
рівності суб'єктів виборчого процесу перед законом;
рівності прав усіх кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;
свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації незалежно від
форми власності;
неупередженості органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів МС, їх
посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ і організацій до місцевих організацій партій,
кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

64. Шляхи розмежування повноважень МС та та місцевих органів виконавчої влади

Органам МС законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких
вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад стосуються наступних сфер
діяльності:
Органи державної влади: формується шляхом виборів або призначаються, повноваження визначають зміст
управлінської функції держави,скл.з колективів службовців, Діють на основі конституційно закріпленого
принципу розподілу влади, Рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником органу,
Здійснюють повноваження безпосередньо, Фінансову базу становить державний бюджет, Виступають від
імені держави, Виконавчі органи складають самостійну частину державного апарату, Діють на основі
принципу координації, У деяких випадках можливе делегування виконавчих повноважень органам
самоврядування.
Органи МС: Обираються населенням територіальної одиниці, на територію держави чи адміністративної
одиниці,Дія нормативного акту поширюється на територіально-адміністративні одиниці, Повноваження
спрямовані на вирішення проблем певної території із самоврядування, Діяльність не має професійного
характеру, Можуть за взаємною згодою перерозподілити між собою окремі повноваження на підставі
договору, Рішення приймаються виключно шляхом голосування. Здійснюють повноваження як
безпосередньо, так і через обрані органи, Фінансову базу становить місцевий бюджет та позабюджетні
надходження, Є представниками інтересів населення певної території, Виконавчі органи формуються
керівником органу самоврядуванн, Діють на основі субординації.
Таким чином, органи держави та органи МС є взаємодіючими структурами, що забезпечують найбільш
доцільний рівень упорядкування суспільних відносин та забезпечення функціонування суспільства як
певним чином організованої соціальної системи.

65. Староста.
1. Староста є виборною посадовою особою МС.
2. Староста обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного
старостинського округу, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного
голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.
3. Повноваження старости починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України
"Про службу в органах МС" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на
якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та
реєстрації.
4. Строк повноважень старости, обраного на чергових виборах, становить п’ять років, крім випадків
дострокового припинення його повноважень з підстав і в порядку, визначених цим Законом.
5. Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою.
6. Староста не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою
посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової
і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або
підприємницькою діяльністю.
7. Порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про
старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.