Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет
Кафедра конституційного права

КУРСОВА РОБОТА
з конституційного права України
на тему:
«Територіальна громада – первинний суб’єкт місцевого
самоврядування в Україні»

Студента I курсу групи ЮРД-18

напряму підготовки 081 «Право»
спеціальності «Право»
Панчія Богдана Миколайовича
Керівнк: доц. Бедрій Р. Б.
Національна шкала __________
Кількість балів: ___ Оцінка: ECTS ___
Члени комісії __________ _____________
__________ _____________
__________ _____________

м. Львів — 2024 рік

 Зміст
Вступ …………………………………………................................................. 3
Розділ 1. Поняття, ознаки та види територіальних громад ......................... 5
Розділ 2. Функції та основні форми діяльності територіальних
громад ............................................................................................................... 12
2.1. Функції територіальних громад .............................................................. 12
2.2. Основні форми діяльності територіальних громад .................................
Розділ 3. Формування спроможних територіальних громад в контексті
муніципальної реформи в Україні: ..................................................................
Висновки .........................................................................................................
Список використаних джерел .............................................................................

2
 Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах формування

України як демократичної та правової держави, питання місцевого
самоврядування має ключову роль у забезпеченні територіального
управління. Основним його суб’єктом є територіальна громада, інтерес до
вивчення якої, у контексті реформи децентралізації в Україні, постійно
зростає. Досвід інших розвинених держав свідчить, що важливим
фактором ефективного територіального управління є забезпечення
конструктивної взаємодії всіх ключових суб’єктів місцевого управління:
територіальної громади, органу муніципального управління, місцевих
органів державної виконавчої влади тощо.
Оскільки територіальна громада виступає не лише як політичний, а й
як соціально-економічний інститут та є необхідним елементом формування
громадянського суспільства, при її дослідженні має застосовуватись
комплексний підхід. Він заснований на розумінні територіальної громади
як цілісної системної соціально-територіальної організації населення,
становлення якої потребує забезпечення правових, територіальних,
майнових та інтелектуальних основ.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження
курсової роботи.
Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України в
галузі регулювання діяльності органів місцевого самоврядування.
Предмет дослідження - територіальна громада як основна місцевого
самоврядування в Україні.
Метою курсової роботи є дослідження територіальної громади як
основи місцевого самоврядування в Україні.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

3
 1. охарактеризувати поняття, ознаки та види територіальної громади,
2. дослідити функції та основні форми діяльності територіальних
громад
3. висвітлити проблему формування дієздатних територіальних
громад
Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи
наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел,
синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація,
моделювання, спостереження.
Основою для написання роботи стало практичне вивчення
конституційного законодавства України.

4
 Розділ 1.
Поняття, ознаки та види територіальних громад

Питання місцевого самоврядування в Україні досить активно

вивчають багато науковців, у тому числі питання територіальних громад. У
зв’язку з цим у процесі дослідження виникло кілька підходів до розуміння
поняття територіальної громади. Оскільки у державах з розвинутою
демократією місцеве самоврядування є основою та індикатором їх
управлінської ефективності, то, очевидно, інтерес до цього питання
постійно зростає.
Як зазначалось у вступі, первинним суб’єктом у системі місцевого
самоврядування є територіальна громада. Ю. Панейко визнає за громадою
”чільне місце в розвитку новочасного європейського самоврядування” [16,
с. 8]. Також на думку вітчизняних науковців, «в демократичній державі
місцеве самоврядування є визначальним елементом саморегуляції та
самоуправління громад» [17, с. 118].
З іншого боку, громада не є повністю самостійним суб’єктом, адже
знаходиться на території держави. В. Баранчук звертає увагу на те, що
”територія громади є передусім державною територією, її населення є
громадянами держави, а її похідна влада підкорена владі держави”. Разом з
тим науковець наголошує, що громада наділяється з боку держави саме
правом владарювати, тобто їй делегована влада в такій формі, що вона має
всі підстави для здійснення цих прав [18, с. 72].
Таким чином, держава через впровадження відповідних законодавчих
норм, які регламентують місцеве управління, виступає важливим суб’єктом
системи місцевого самоврядування. Вважається, що «правова
демократична сучасна держава повинна визнавати самостійність території,

5
статутний характер територіальних колективів та забезпечувати державно-
правовими засобами формування та функціонування цих колективів, які
об’єднані на основі спільного інтересу» [19, с. 145].
М. Баймуратов визначає територіальну громаду, як колектив
фізичних осіб, що постійно мешкають на відповідній території та пов’язані
між собою територіально особистісними зв’язками cистемного характеру
[20, с. 341]. Саме таке визначення територіальної громади є найбільш
оптимальним і знайшло відбиток у законодавстві України.
Згідно із статтею 7 Конституції України «в Україні визнається і
гарантується місцеве самоврядування» [1]. Це є підставою вважати Україну
правовою державою європейського рівня, адже у Європейській хартії
місцевого самоврядування, яку підписала і ратифікувала Україна, у статті 2
сказано: «Принцип місцевого самоврядування визнається в національному
законодавстві та, у міру можливості, в конституції.» [2]. Щоб місцеве
самоврядування не було лише ідеєю, а стало важливою частиною
суспільного життя, його закріплюють конкретними суб’єктами місцевого
самоврядування, серед яких особливе місце займає територіальна громада.
Ухвалений у 1997 році Закон України «Про місцеве самоврядування в
Україні» у статті 1 визначає термін «територіальна громада» як «жителі,
об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є
самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або
добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний
адміністративний центр» [3]. Окремий Закон України «Про добровільне
об’єднання територіальних громад» визначає принципи, суб’єкти, основні
умови і порядок добровільного об’єднання територіальних громад і
загалом «регулює відносини, що виникають у процесі добровільного
об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного
приєднання до об’єднаних територіальних громад» [4].

6
 Сам процес формування викладений у Постанові Кабінету Міністрів
України «Про затвердження Методики формування спроможних
територіальних громад».
Характеризуючи територіальну громаду, важливим є виділення її
ознак. Підсумовуючи напрацювання сучасної науки у сфері дослідження
територіальної громади, О. Мороз пропонує такий перелік ознак останньої:
– спільна територія існування (що може включати проживання,
територію, володіння нерухомим майном);
– спільні інтереси у вирішенні питань життєдіяльності;
– соціальна взаємодія у процесі реалізації цих інтересів;
– психологічна самоідентифікація кожного члена з громадою;
– спільна комунальна власність;
– сплачування комунальних податків;[22]
Спільна територія існування (територіальна ознака) означає простір,
в межах якого жителі територіальної громади безпосередньо проживають і
можуть вирішувати питання місцевого значення через різні форми
діяльності територіальних громад.
Без спільних інтересів у вирішенні питань життєдіяльності та
соціальної взаємодії (інтелектуальна ознака), що виникає у процесі їх
реалізації також є важливою ознакою територіальної громади.
Психологічна самоідентифікація (психологічна ознака) кожного
члена з громадою є фактором єдності людей, що складають населення
територіальної громади.
Спільна комунальна власність (майнова ознака) – майно, яким
територіальна громада може користуватися і розпоряджатися у власних
інтересах.
Сплата місцевих податків та зборів жителями (фіскальна ознака) є
фактором фінансового боку існування територіальної громади.

7
 Також сюди можна віднести право на здійснення місцевого
самоврядування відповідно до закону України «Про місцеве
самоврядування в Україні» (самоврядна ознака);
Крім того до ознак територіальної громади можна віднести цілком
конкретні .. записані у статті 4 Закону України «Про добровільне
об’єднання територіальних громад»:
«1. Добровільне об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст
здійснюється з дотриманням таких умов:
1) у складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої
територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого
самоврядування;
2) територія об’єднаної територіальної громади має бути
нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по
зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися;
3) об’єднана територіальна громада має бути розташована в межах
території Автономної Республіки Крим, однієї області;
4) при прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання
територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні,
культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний
розвиток об’єднаної територіальної громади;
5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній
територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання;
6) об’єднання територіальних громад здійснюється відповідно до
перспективних планів формування територій громад Автономної
Республіки Крим, області.
2. Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади
визначається населений пункт (село, селище, місто), що має розвинену
інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного
центру території об’єднаної територіальної громади та в якому

8
розміщується представницький орган місцевого самоврядування
об’єднаної територіальної громади.
3. Добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до
зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості.
4. Найменування об’єднаної територіальної громади, як правило, є
похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста),
визначеного її адміністративним центром.»
Також практичний інтерес становить визначення ролі територіальної
громади в реалізації так званих муніципальних прав особистості. Такі
права виникають тільки у суб´єкта, котрий є членом територіального
колективу, і реалізуються тільки у сфері місцевого самоврядування.
У широкому розумінні муніципальні права особистості базуються на
"тріаді інтересів", що виникають у сфері місцевого самоврядування:
- інтересі території;
- інтересі територіальної громади;
- інтересі конкретного жителя — члена такої громади. [11]
Виникнення інтересу території, на якій функціонує особистість, котра
є невід´ємного частиною територіальної громади, прямо пов´язане з
домінуючими на сучасному етапі процесами "самоутвердження" територій,
викликаними децентралізацією державного управління. Інтереси самої
територіальної громади виникають і виявляються на основі сукупності
інтересів її індивідів-членів (спільні інтереси — насамперед, у задоволенні
соціальних, комунально-побутових, локально-культурологічних та інших
потреб) і в індивідуалізованому інтересі конкретної особистості — члена
територіальної громади (особистісні інтереси, що виявляються насамперед
у сфері комунікативних зв´язків на локальному рівні і, як наслідок,
самореалізація особистості в рамках територіальної громади). Нарешті,
інтереси конкретної особистості — члена територіальної громади є його
муніципальними правами у вузькому розумінні і виникають у процесі

9
реалізації ним практично всіх своїх життєвих прагнень. При цьому
конкретний житель виступає як суб´єкт-об´єкт місцевого самоврядування,
концентруючи в собі і виявляючи зовні його демократичний заряд і
позитивний потенціал.
Таким чином, територіальна громада є природним і єдиним
соціальним утворенням, яке діє в просторових межах держави, в рамках
якої реалізуються природні і повсякденні потреби та інтереси жителів
певних територій системного характеру (муніципальні права особистості).
У питанні вивчення такого явища як територіальна громада також
важливою є їх класифікація на види.
Загалом виділяють три види територіальних громад в Україні, а саме:
- міська
- селищна
- сільська
Наведені види територіальних громад законодавець описує в частині
2 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:
«Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть
об’єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду,
утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно
сільського, селищного, міського голову» [3].
Поділ відбувається згідно з центром взятої територіальної громади.
Порядок цього поділу визначений у частині 2 статті 3 Закону України «Про
добровільне об’єднання територіальних громад», де записано: «Об’єднана
територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є
міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, -
селищною, центром якої визначено село, - сільською» [4].
Не залежно від центру, виду, розміру та інших особливостей всі
територіальні громади є первинним суб’єктом самоврядування в Україні з
єдиним статусом, визначений законодавством України.

10
Отже,

11
 Розділ 2.
Функції та основні форми діяльності територіальних громад
2.1 Функції територіальних громад
Виходячи із частини першої статті 143 Конституції України,
територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи
місцевого самоврядування: управляють майном, що є в комунальній
власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного
розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують
проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;
утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства,
організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;
вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх
компетенції [1].
На цьому можна було б завершити перелік функцій територіальної
громади, проте законодавчі норми не містять такого поняття як «питання
місцевого значення» та їх переліку, що, з одного боку, пов’язане з
недостатнім теоретичним дослідженням основних питань локальної
діяльності, а з іншого, на думку М. Баймуратова, є проявом нерішучості
держави, її небажанням позбутися всіх важелів управління важливими
соціальними процесами на місцевому рівні. Адже сама дефінітивна
характеристика питань місцевого значення, закріплена на законодавчому
рівні, сприятиме більш чіткому розмежуванню повноважень держави та
місцевого самоврядування, становленню повноцінної нормативно-
компетенційної бази локальної демократії [21, с. 115].
Під питаннями місцевого значення В. Кравченко та М. Пітцик
розуміють питання безпосереднього забезпечення життєдіяльності

12
територіальної громади, віднесені до таких Конституцією та законами
України [23, с. 175].
Вбачається, що формулювання будь-якого поняття потребує
насамперед виділення його найбільш суттєвих ознак, які складають його
зміст, розкриття його соціальної природи та значимості. Враховуючи такий
методологічний підхід, питання місцевого значення повинні визначатись
виходячи з безпосереднього задоволення локальних інтересів членів
територіальної громади. Тому до переліку місцевих справ може бути
віднесене будь-яке питання, якщо його надання закріплено на рівні
місцевого самоврядування державою за умови належного фінансового
забезпечення. При цьому питання місцевого значення можна визначити як
завдання безпосереднього забезпечення потреб жителів територіальної
громади у різних сферах життєдіяльності, які пов’язані з наданням
адміністративних послуг на її території фізичним і юридичним особам.
Сукупність усіх питань місцевого значення складають предмети відання
місцевого самоврядування, вирішення яких віднесено Конституцією та
законами України до юрисдикції територіальної громади та органів
місцевого самоврядування. Досить складним є виділення справ суто
місцевого значення. Окремі автори вважають, що спроби визначити деякі
справи як питання місцевого значення не є ефективними: вони мають
місцеве значення лише у тому плані, що вирішуються на конкретній
території суб’єктами самоврядування.
Як зазначає О. Батанов, теоретично будь-яка послуга, що надається
центральними органами влади, за винятком національної оборони, може
здійснюватися місцевим самоврядуванням за наявності у нього достатніх
ресурсів та за участю членів територіальної громади [24, с. 188].
Більшість функцій територіальної громади здійснюється за
допомогою органів місцевого самоврядування. Це обумовлено більшою

13
професіоналізацією та раціональністю представницької демократії, аніж
безпосередньої [25, c. 96].
Як зазначає С. Саханенко, основні функції, відображені у Конституції
України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
конкретно проявляються через встановлення повноважень виконавчих
органів місцевих рад [26, с. 105].
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в
Україні» така діяльність може здійснюватися у галузі бюджету, фінансів і
цін; управління комунальною власністю; в галузі житлово-комунального
господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського
харчування, транспорту і зв’язку; в галузі будівництва; у сфері освіти,
охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту; у сфері регулювання
земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища; у
сфері соціального захисту населення; в галузі зовнішньоекономічної
діяльності; в галузі оборонної роботи; щодо вирішення питань
адміністративно-територіального устрою; щодо забезпечення законності,
правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, що
відображає застосування галузевого підходу визначення функцій органів
місцевого самоврядування [3].
Виходячи з того, що територіальна громада як первинний суб’єкт
місцевого самоврядування є єдиним носієм функцій і повноважень
місцевого самоврядування, обсяг її функцій збігається з обсягом функцій
системи місцевого самоврядування. Тому правильним вбачається
твердження про пріоритетність функцій територіальної громади в системі
функцій суб’єктів місцевого самоврядування [27, с. 21].
І. Шумляєва вказує, що в Україні також можливо закріпити поділ
питань місцевого значення на власні та делеговані. Власна сфера – це
вирішення всіх питань місцевого значення, віднесених до неї законом та не
віднесених до відання інших органів державної влади, які фінансуються з

14
власних ресурсів громади. Вона може включати обов’язкові або додаткові
функції. До обов’язкових слід віднести вирішення життєво важливих для
територіальних громад питань, зокрема територіального планування,
управління комунальною власністю, користування природними об’єктами
(землею, лісами, водами, надрами) у межах території громади, контроль за
забрудненням навколишнього природного середовища, охорона здоров’я
мешканців, освіта, забезпечення населення якісними комунальними
послугами, пожежна та громадська безпека, розвиток підприємництва
тощо.
Додаткові функції повинні здійснюватися залежно від фінансових
можливостей громади та можуть бути пов’язані з договірними засадами
діяльності. Вони становлять факультативний перелік питань місцевого
значення щодо обслуговування населення та організації його дозвілля, які
на добровільній основі можуть вирішуватись, по-перше, громадою із
залученням приватних організацій; по-друге, за допомогою коштів інших
територіальних громад, по-третє, передаватись одними громадами до
інших. Окремо повинна бути визначена можливість виконання делегованих
державою на рівень місцевого самоврядування завдань за умови одержання
необхідних фінансових коштів. Крім цього, необхідно врегулювати
порядок та умови делегування таких функцій, наприклад це може
здійснюватися на підставі рішення відповідного державного органу,
передавального акту конкретного повноваження та рішення сесії місцевої
ради за участю представників громадськості (громадської ради) про його
прийняття. Законом необхідно передбачити можливість відмови від
здійснення делегованого повноваження за певних обставин. [28, с. 87].

15
 Список використаних джерел
1. Конституція України : від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР : станом на
1 січ. 2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-
вр#Text
2. Європейська хартія місцевого самоврядування : Хартія Ради Європи
від 15.10.1985 р. : станом на 16 листоп. 2009 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#Text
3. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від
21.05.1997 р. № 280/97-ВР : станом на 6 берез. 2024 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр#Text

16
4. Про добровільне об'єднання територіальних громад : Закон України
від 05.02.2015 р. № 157-VIII : станом на 14 трав. 2020 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text
5. Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих
районах Донецької та Луганської областей : Закон України від
16.09.2014 р. № 1680-VII : станом на 31 берез. 2023 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1680-18#Text
6. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів
України щодо особливостей податкового адміністрування податків,
зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану :
Закон України від 12.05.2022 р. № 2260-IX. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2260-20#Text
7. Про затвердження Методики формування спроможних
територіальних громад : Постанова Кабінету Міністрів України від
08.04.2015 р. № 214 : станом на 21 лют. 2024 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-п#Text
8. Про місцеві вибори : Закон України від 14.07.2015 р. № 595-VIII :
станом на 10 лип. 2022 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/595-19#Text
9. Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем
проживання в Україні : Постанова Верховної Ради України від
17.12.1993 р. № 3748-XII. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3748-12#Text
10.Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації
державної політики : Постанова Каб. Міністрів України від
03.11.2010 р. № 996 : станом на 27 черв. 2023 р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-п#Text
11.Муніципальне право України: підруч. / В. Ф. Погорілко [та ін.] ; ред.
М. О. Баймуратов; Представництво організації європейського права в
Україні. – 2-ге вид., доп. – Київ: Правова єдність, 2009 – 720 с.
12.Децентралізація публічної влади в Україні: здобутки, проблеми та
перспективи : матеріали V Міжнародної науково-практичної
конференції (12 травня 2023 р., м. Львів) / [за наук. ред. проф. О. В.
Батанова, доц. Р. Б. Бедрія]. – Київ ; Львів ; Щецин : ЛНУ імені Івана
Франка, 2023. – 208 с.
13.Гураль П. Ф. Територіальна громада в Україні: реформа і розвиток /
П. Ф. Гураль // Науковий вісник Академії муніципального
управління. Серія : Право. - 2012. - Вип. 1. - С. 38-44. - Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvamu_pr_2012_1_8.

17
14.Алфьоров, С. В. Територіальна громада: поняття, ознаки, проблеми
функціонування в Україні. Вісник Університету банківської справи
Національного банку України, 2013, 1: 47-50.
15.Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад
в Україні : монографія / О. В. Батанов ; за заг. ред. В. Ф. Погорілка. –
К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 511 с.
16.Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування [Текст] / Ю.
Панейко. – Мюнхен : Укр. Вільна Академія наук в Німеччині, 1963. –
194 с.
17.Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи
реформування [Текст] / [В. Г. Яцуба, В. А. Яцюк, О. Я. Матвіїшин та
ін.]. – К. : [б. в.], 2008. – 366 с.
18.Баранчук В. Роль місцевого самоврядування в становленні та
реформуванні системи територіальної організації державної влади в
Україні / В. Баранчук // Вісник державної служби України [Текст]. –
1998. – №4. – С. 66-77.
19.Білик П. П. Проблеми дефініції територіальної громади як ознаки
правової сутності «регіону» / П. П. Білик // Вісн. Одес. ін-ту
внутрішніх справ. – 2001. – № 1. – С. 145-149.
20.Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого
самоврядування в Україні / За ред.: В.В.
Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. Київ.: Атіка, 2007 864
с.
21.Баймуратов М. О. Становлення місцевого самоврядування в Україні
як фактор формування демократичної державності / М. О.
Баймуратов // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації
державно-правових систем : матеріали міжнар. наук. конф., 1720
жовтня 2000 р. / НАН України ; Інститут держави і права ім. В. М.
Корецького. – К., 2000. – С. 115 – 119.
22.Мороз О. Ю. Територіальна громада : сутність становлення та
сучасні українські реалії / О. Ю. Мороз // Демократ. врядування :
електрон. наук. фах. видання. – 2008. – Вип. 2. – Режим доступу:
www.nbuv.gov.ua.
23.Кравченко В. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в
Україні (основи муніципального права) : навч. посіб. / В. В.
Кравченко, М. В. Пітцик. – К. : «Араратцентр», 2001. – 176 с.
24.Батанов О. В. Конституційно-¬правовий статус територіальних
громад в Україні : монографія / О. В. Батанов ; за заг. ред. В. Ф.
Погорілка. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 511 с.

18
25.Організаційні засади функціонування місцевого самоврядування в
Україні : [монографія] / Ю. О. Куц, С. В. Болдирєв, А. Є. Там ; за заг.
ред. Ю.О. Куца. – Х. : Видво ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – 180 с.
26.Саханенко С. Є. Політичне управління містом в умовах самовряду-
вання : монографія / С. Є. Саханенко. – О. : ОФ УАДУ, 2001. – 380 с.
27.Батанов О. Функції територіальних громад як специфічних суб’єктів
конституційного права / О. Батанов // Право України. – 1998. – № 8. –
С. 21 – 24
28.Шумляєва І. Д. Функціональна характеристика діяльності
територіальної громади / І. Д. Шумляєва // Аспекти публічного
управління. - 2013. - № 2. - С. 83-89. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/aplup_2013_2_15.
29.Потапенко С. Характерні риси об'єднаної територіальної громади / С.
Потапенко // Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму. -
2019. - № 2. - С. 47-55. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/VAPSV_2019_2_8
30.Молоджен, Ю. Б. Поняття і сутність територіальної громади в
системі місцевого самоврядування України. Університетські наукові
записки, 2006, 2: 347-352.
31.Бориславська О. Децентралізація публічної влади: досвід
європейських країн та перспективи України / Бориславська О.,
Заверуха І., Захарченко Е., та ін. Швейцарсько-український проект
«Підтримка децентралізації в Україні – DESPRO. – К.: ТОВ «Софія».
– 2012. – с.
32.Заблоцький В. Створення життєздатної місцевої громади як форма
трансформативної демократії. Українсько-канадський проєкт
«Розбудова демократії». URL: http://www.democracy.kiev.ua/
publications/collections/conference_2000/section_4/Zablotsky.pdf
33.Лелеченко А. П., Васильєва О. І., Куйбіда В. С., Ткачук А. Ф.
Місцеве самоврядування в умовах децентралізації повноважень:
навч. посіб. / [А. П. Лелеченко, О. І. Васильєва, В. С. Куйбіда, А. Ф.
Ткачук] – К. : – 2017. – 110 с.
34.Гнидюк І. В. Шляхи децентралізації влади в Україні на основі
досвіду європейських країн / І. В. Гнидюк // Часопис економічних
реформ. - 2015. - № 1. - С. 6-14. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Cher_2015_1_5.
35.Лубенець С. А. Тенденції децентралізації публічної влади в Україні
[Електронний ресурс] / С. А. Лубенець, С.О. Троян // Юридичний
науковий електронний журнал. - 2020. - № 2. - С. 86-89. - Режим
доступу: http://www.lsej.org.ua/2_2020/23.pdf.

19
36.Орловський О. Проблемні питання скликання і проведення загальних
зборів громадян за місцем проживання. Збірник наукових праць
Національної академії державного управління при Президентові
України, 2009, 2: 143-161.
37.Письменний І.; Липовська Н. Загальні збори громадян за місцем
проживання як форма безпосередньої демократії. Публічне
адміністрування: теорія та практика, 2015, 2.
38.Шаповал Р.В. Громадські слухання як форма законотворчості і
законодавчого процесу. Правові засади діяльності правоохоронних
органів: зб. наук. доп. та повідомл. учасників всеукр. наук.-практ.
конф. (20 грудня 2014 р.). Харків, 2014. С. 178–181.
39.Ткачук А.Ф. Місцеве самоврядування: світовий та український
досвід: посібник/ А.Ф. Ткачук, Р. Агронофф, Т. Браун. – К.: Заповіт,
2002.– 188 с.
40.Толкованов В. В. Пріоритетні завдання та підходи до модернізації
місцевого самоврядування на сучасному етапі: вітчизняний та
зарубіжний досвід / В. В. Толкованов. // Теорія та практика
державного управління і місцевого самоврядування. - 2017. - № 1. -
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ttpdu_2017_1_32.
41.Титикало, Р. С. Функції органів місцевого самоврядування. Наукові
записки. Серія: Право, 2022, 12: 286-291.
42.https://burshtyn-rada.if.gov.ua/wp-content/uploads/2022/06/4541-
dodatok-Statutu-Bursh.TG.pdf

20