ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни

«Державне будівництво органів
державної влади і місцевого
самоврядування»
студентки 4-го курсу
юридичного факультету
Соломанчук Олександри Андріївни

Науковий керівник:
Билиця І. О., к. ю. н., доцент.

2021
 2

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО
ДЕПУТАТА УКРАЇНИ...............................................................................................5
1.1. Народний депутат України в системі законодавчої влади...........................5
1.2. Порядок набуття і припинення повноважень народного депутата України
...................................................................................................................................6
РОЗДІЛ 2 . ПОРЯДОК РОБОТИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ...........12
2.1. Форми роботи народного депутата у Верховній Раді України..................12
2.2. Взаємовідносини народного депутата з виборцями....................................21
РОЗДІЛ 3.ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ……
ВИСНОВКИ...............................................................................................................28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................30
 3

ВСТУП

Актуальність теми. Парламентаризм є однією з основних засад

конституційного ладу. Належне формулювання правового статусу
парламентарів є необхідною передумовою ефективної та практичної діяльності
інших гілок державної влади.
Парламент називають представником національинх інтересів та волі,тому
він є національним представницьким інститутом, що характеризується
різнонітністю соціального складу, який утворює певну міру та національно-
соціальної гармонії.
Актуальність теми дослідження пов'язана з деякими чинниками природи
міжнародного права, насамперед прагненнями України до європейської
інтеграції. Адже для успішного вирішення питання офіційного вступу України
до європейської спільноти необхідно знайти рішення важливих демократичних
перетворень відповідно до європейських стандартів демократії.
Існуючі теорії та правові погляди на становище парламентарів не
відповідають вимогам державно-правової реальності і потребують перегляду з
точки зору права.
Тому надзвичайно велика роль парламентаря, яка полягає в тому, щоб
служити інтересам пересічного громадянина, – з одного боку, а з іншого –
опосередковувати представницьку демократію, актуалізує дослідження даної
проблематики, що водночас посилюється необхідністю вироблення нової
конституційно-правової моделі статусу народного депутата.
Об'єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, що
виникають у результаті діяльності члена парламенту, як складової системи
парламентаризму.
Предмет дослідження – правовий статус народного депутата України.
Мета і завдання. Мета курсової роботи полягає в дослідженні правового
статусу народного депутата України, теоретико-правовій характеристиці його
поняття та змісту.
 4

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- дослідити нормативне регламентування та соціально-правову сутність
статусу народного депутата України;
- дослідити порядок роботи народного депутата України;
- визначити конституційно-правові особливості правового статусу
народного депутата України;
- проаналізувати інститут гарантій здійснення повноважень народним
депутатом України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх
використанні у :
- навчальному та навчально-методичному процесах
-у підґрунті для подальшого наукового опрацювання проблематики
статусу народного депутата України;
- при підготовці підручників, курсів лекцій, навчальних посібників, з
навчальних дисциплін й навчальних курсів «Конституційне право України»,
«Парламентське право України», «Державне будівництво органів державної
влади і місцевого самоврядування» тощо.
Структура роботи визначена предметом, метою, завданнями
дослідження. Складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку
використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 33 сторінки, з них
список використаних джерел із 35 найменувань на 4 сторінки.
 5

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

1.1. Народний депутат України в системі законодавчої влади

Верховна Рада України це єдиний загальнонаціональний

представницький орган законодавчої влади в Україні ,який розглядає і вирішує
питання, віднесені до її повноважень, від імені Українського народу – громадян
України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу. Народний
депутат виступає первинним елементом ВРУ в якості ключової системо
утворюючої ланки парламенту.
ВРУ за конституційним визначенням є парламентом і одним із органів
державної влади в Україні. Верховна Рада є єдиним органом, який виступає
виборною представницькою установою та представляє інтереси Українського
народу, тобто виражає його суверенну волю
Єдиний орган законодавчої влади в Україні складається з групи
депутатів, а саме 450 народних депутатів. Чисельність її залежить від
представницького характеру Верховної Ради.
Ця кількість народних депутатів обумовлена певним рядом факторів:
кількістю населення (громадян) України і виборців, традиційною системою
виборчих округів, однопалатністю парламенту та рядом інших факторів.
Якісний склад Верховної Ради в законодавстві України не передбачається.
Вибори до неї здійснюються на вільних та демократичних основах.
Незважаючи на це Конституцією встановлюється ряд вимог до народних
депутатів України.
Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною
діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України
під час її сесій[1].
До ВРУ можуть потрапити народні депутати, які представляють
політичну партію і ті, які можуть бути не членами політичної партії. Всі разом
 6

вони протягом законодавчо визначеного терміну роботи ВРУ, мають

здійснювати професійну трудову діяльність народного депутата, яка потребує
інтелектуальних здібностей, гнучкого мислення, оперативності у прийнятті
важливих рішень та у процесі їх здійснення[2].
Народний депутат України є представником українського народу у
Верховній Раді України і уповноважений ним здійснювати повноваження,
надані Конституцією та законами України. Він зобов'язаний виражати і
захищати інтереси суспільства та своїх виборців, брати активну участь у
здійсненні законодавчої, установчої та контрольної функцій Верховної Ради
України[3].
Термін «статус» походить від латинського «status» , що означає
становище. [4]. Це правовий статус, яким користуються громадяни, виборні та
юридичні особи.
Правовий статус народного депутата України – це умови діяльності
народного депутата України передбачені чинним законодавством. Правовий
статус народного депутата охоплює такі основні елементи: 1)
правосуб‘єктність, тобто єдність правоздатності і дієздатності народного
депутата; 2) компетенція народного депутата; 3) гарантії реалізації та захисту
депутатських повноважень.

1.2. Порядок набуття і припинення повноважень народного

депутата України

Порядок набуття депутатського мандату регламентується законодавством

України. Зокрема такими нормативно правовими актами як : Конституція
України, Закон України "Про статус народного депутата", Закон України "Про
вибори народних депутатів України".
Вимоги до народного депутата встановлені у ст. 76 Конституції України.
 7

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України,

який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає
в Україні протягом останніх п’яти років.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має
судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не
знята у встановленому законом порядку.
Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією
та законами України.
Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній
основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту є його основною
роботою на весь період повноважень. Він не може бути членом Кабінету
Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади, мати
інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі,
обіймати посаду міського, сільського, селищного голови.
Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед
Верховною Радою України присягу:
Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед
відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого
депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.
Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.
Повноваження народного депутата починаються після складення ним
присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту
скріплення присяги особистим підписом під її текстом [5].
5.Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30.
– Ст. 141.
Згідно ст. 97 Закону України "Про вибори народних депутатів України"
після підрахунку голосів Центральна виборча комісія не пізніш як на п'ятий
день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати
виборів депутатів у газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Список
обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх
 8

прізвища, імені, по батькові, року народження, освіти, посади (заняття), місця

роботи, місця проживання, партійності, суб'єкта висування.
Офіційне оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів
виборів депутатів є підставою для звільнення з роботи (посади), не сумісної з
депутатським мандатом, та прийняття рішення про припинення дії іншого
представницького мандата особи, обраної депутатом [6].
6.Закон України "Про вибори народних депутатів України" // Відомості
Верховної Ради. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
Особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України
зобов'язана подати до Центральної виборчої комісії не пізніш як на двадцятий
день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів документ
про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та
(або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького
мандата, поданої до відповідної ради (ст. 99 згаданого Закону).
У разі невиконання особою, обраною депутатом, у строки, зазначені у
частинах першій і другій цієї статті, вимог частини першої цієї статті
Центральна виборча комісія приймає рішення про визнання її такою, яка
відмовилася від депутатського мандата, та визнає обраним депутатом
наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної
партії (блоку).
Особі, зареєстрованій народним депутатом України, Центральна виборча
комісія не пізніш як на сьомий день з дня її реєстрації видає тимчасове
посвідчення народного депутата України встановленого нею зразка [6].
Рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію депутата та
тимчасове посвідчення народного депутата України є підставою для складення
обраною особою присяги народного депутата України.
Центральна виборча комісія не пізніш як на сьомий день після складення
народним депутатом України присяги видає йому посвідчення народного
депутата України та нагрудний знак встановленого нею зразка .
Повноваження народного депутата починаються після складення ним
 9

присяги на вірність Україні перед Верховною Радою України з моменту

скріплення присяги особистим підписом під її текстом (ст. 2 згаданого Закону).
Народний депутат не може брати участі у засіданнях Верховної Ради
України та її органів, а також здійснювати інші депутатські повноваження до
того часу, поки він не скріпить присягу особистим підписом під її текстом.
Відмова скласти та підписати присягу має наслідком втрату депутатського
мандата [7].
Народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з
депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому
законом порядку, допускається до виконання обов'язків за такою посадою не
раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення
повноважень народного депутата України.
Отже, порядок отримання депутатського мандату включає такі етапи:
– участь у виборах за списками політичної партії;
– Центральна виборча комісія оголошує результати виборів;
– у разі проходження за партійним списком, тобто у разі обрання
народним депутатом, подання до Центральної виборчої комісії не пізніш як на
двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів
документ про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським
мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого
представницького мандата, поданої до відповідної ради;
– реєстрація як представника українського народу;
– отримання тимчасового посвідчення народного депутата;
– складання особою присяги народного депутата України [8].
Після складання присяги представники українського народу можуть
виконувати свої обов'язки.
Порядок припинення депутатського мандату регламентується законодав-
ством України. Зокрема Конституцією України, Законом України "Про статус
народного депутата".
Так, відповідно до ст. 81 Конституції України повноваження народних
 10

депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень

Верховної Ради України.
Повноваження народного депутата України припиняються достроково у
разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне
проживання за межі України;
5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які
призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з
іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
6) невходження народного депутата України, обраного від політичної
партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї
політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного
депутата України із складу такої фракції;
7) його смерті.
Повноваження народного депутата України припиняються достроково
також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України
повноважень Верховної Ради України – в день відкриття першого засідання
Верховної Ради України нового скликання.
У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради України
відповідно до Конституції України повноваження народних депутатів
припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України
нового скликання.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата
України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті,
приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5
частини другої цієї статті, – судом.
У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо
 11

народного депутата України, визнання народного депутата України

недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня
набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата
України – з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.
У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної
партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї
політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного
депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються
достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної
політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого
рішення.
За рішенням Верховної Ради України Голова Верховної Ради України
зобов'язаний звернутися до суду для вирішення питання про дострокове
припинення повноважень такого народного депутата.
У разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради України
відповідно до Конституції України повноваження народних депутатів
припиняються з моменту відкриття першого засідання Верховної Ради України
нового скликання.
Таким чином, набуття та припинення депутатського мандату регулюється
законодавством України.
 12

РОЗДІЛ 2 . ПОРЯДОК РОБОТИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА

УКРАЇНИ

2.1. Форми роботи народного депутата у Верховній Раді України

Сутність діяльності депутатів Верховної Ради полягає у виконанні

суспільно важливих функцій щодо встановлення, захисту та гарантування прав
і свобод людини і громадянина. У своїй діяльності представник Верховної Ради
є і суб’єктом, і об’єктом державної діяльності[9].
Насамперед тому, що для виконання завдань перед представником йому
надавались відповідні повноваження, які відповідали державній установі, де він
працював – Верховній Раді. Тобто, він здійснює повноваження законодавчої
влади. З цієї точки зору представник є основним органом державної діяльності:
він виконує певні державні функції в межах наданих йому повноважень[10].
Елементами правового статусу парламентаріїв виступають їхні права та
обов’язки, які в основному закріплені в Основному законі та чітко прописані в
законі про статус представників та регламенті парламенту[11].
Здійснення влади парламентарієм значною мірою залежить від позиції
його партії в парламенті. Закони деяких країн не обумовлюють обов'язки самих
депутатів, оскільки це нібито суперечить його мандату. Вважається, що права
депутата – це також його моральна відповідальність. Конституції та закони
більшості держав більш-менш чітко визначають обов'язки членів парламенту, а
іноді навіть більш детально визначають ці обов'язки[12].
Законодавство України визначає права, обов’язки та гарантії народних
обранців України у Верховній Раді, виборчих округах та політичних партіях.
Народний депутат у порядку, закріпленому законом, бере участь у:
засіданнях Верховної Ради України; роботі депутатських фракцій та груп;
роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій,
 13

утворених Верховною Радою України; роботі над законопроектами, іншими

актами Верховної Ради України; парламентських слуханнях, а також виконує
доручення Верховної Ради України та її органів і звертається із депутатським
запитом або депутатським зверненням[7].
Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу
Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено
законом [7].
Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в
роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та
інших законів України.
При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів
Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним
депутатом, розглядаються і по них приймаються рішення щодо їх врахування
чи відхилення.
Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати
голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за
винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботі
Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом розгляду у
Верховній Раді України та її органах [7].
Народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради України має
право у порядку, передбаченому законом про регламент Верховної Ради
України :
1) обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України,
Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;
2) обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;
3) пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її
органами;
4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України;
5) звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;
 14

6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому

на засіданні;
7) виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;
8) висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на
засіданні;
9) висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи
призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а
також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і
звільнення з посад;
10) порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні
Верховної Ради України;
11) порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною
Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади
або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду
у випадках, передбачених Конституцією України;
12) порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ,
організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про
порушення ними законодавства України, про створення з цією метою
тимчасових слідчих комісій;
13) передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня
засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з
питань, що розглядаються Верховною Радою України [7].
Народні депутати попередніх скликань, крім тих, повноваження яких
припинено достроково у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним
вироком щодо них або за рішенням суду у разі невиконання вимоги щодо
несумісності депутатського мандата, мають право бути присутніми на
відкритих пленарних засіданнях Верховної Ради України на гостьових місцях.
Народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реалізується у
формі внесення до Верховної Ради України :
1) законопроекту;
 15

2) проекту постанови;
3) іншої законодавчої пропозиції.
Порядок внесення законопроекту, проекту постанови чи іншої
законодавчої пропозиції на розгляд Верховної Ради України та порядок їх
розгляду визначаються законом про регламент Верховної Ради України.
Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські фракції та
депутатські групи .Депутатські фракції (групи) утворюються, реєструються,
діють, а також припиняють свою діяльність відповідно до закону про регламент
Верховної Ради України та інших законів України[14].
Організація роботи депутатських фракцій (груп) регулюється законами та
прийнятим відповідно до них Положенням про депутатську фракцію (групу).
Українське законодавство про парламентські фракції (групи) дозволяє
реорганізувати та сформувати нові депутатські фракції і групи, які є
добровільними утворення парламентарів з числа членів парламентських
партій і можуть проводитися протягом повноважень ВРУ із збереженням їх
пропорційного представництва в органах Верховної Ради чи з відступом від
нього відповідно до рішення, прийнятого Верховною Радою щодо такого
представництва [15].
Відповідно до вимог Регламенту Верховної Ради України, участь
народних депутатів у фракціях (групах) гарантує їм право на:
– “пропорційне представництво в усіх органах ВРУ та офіційних
парламентських делегаціях;
– виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях
ВРУ та її органів;
– делегування своїх представників у тимчасові комісії, попередньо
обговоривши кандидатів на посади Голови ВРУ і його заступників; –
пропорційний розподіл посад голів комітетів;
– вільну співпрацю з іншими фракціями (групами) шляхом утворення
депутатських об’єднань і неформальних груп, які не підлягають реєстрації і не
мають прав”[16].
 16

Однак практика діяльності вітчизняного парламенту за часів незалежності

України та діяльності парламентських фракцій всередині парламенту засвідчує,
що:
– структура українського парламенту не завжди формується за
результатами парламентських виборів, часто це відбувається ситуаційно;
– рівень фракційної дисципліни народних депутатів України є низьким;
– депутатські фракції (групи), які сформували коаліційний Уряд не
завжди забезпечують йому політичну підтримку протягом всієї каденції;
– відсутність відкритих списків кандидатів у народні депутати від
політичних партій стримує темпи розвитку фракційної стабільності в
парламенті;
– неоднорідність представників парламентських партій знижує ступінь
партійної (фракційної) згуртованості, адже ті партії, де її члени мають схоже
минуле (належать до одного соціального класу, мають однакову освіту, досвід,
тощо) є більш згуртованими. [17].
Наприклад, ситуаційність формування парламентських фракцій у ВРУ
підтверджується також відсутністю їх чіткої ідеології і, як правило,
характеризується наявністю найбільшої фракції, яка є пропрезидентською[18].
Свобода депутата означає не лише можливість приєднання до якоїсь
фракції, а й неприєднання до неї. З іншого боку, фракції можуть позбавляти
членства або не приймати народних представників, які виявили бажання
вступити до фракції. Позафракційні члени парламенту, як правило, не
користуються перевагами членів фракції, але користуються всіма загальними
правами представників, які випливають безпосередньо з вільного мандату[19].
На пленарному засіданні вони, як і всі інші депутати, мають право
виступу та голосування, мають право вносити зміни до законопроекту у
другому читанні, вони можуть увійти до складу постійної комісії та
продовжити участь у політичній роботі парламенту. У деяких випадках через
відсутність членів члени коаліції не можуть сформувати фракції. Такі
об'єднання можуть бути визнані депутатськими групами.
 17

Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися

із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до
Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ
та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх
підпорядкування і форм власності.
Депутатський запит – це вимога народного депутата, народних депутатів
чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради
України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до
Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ
і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх
підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених
до їх компетенції [7].
Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а
у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції
України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної
Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України.
Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського
запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією
п'ятою від її конституційного складу.
Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу
народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради
України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від
конституційного складу Верховної Ради України.
Президент України, керівники органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто
запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів,
комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду
його (їх) запиту у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший,
 18

встановлений Верховною Радою України, строк [7].

На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи
органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому
адресовано запит, зобов'язаний повідомити народному депутатові про день
розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до
їх розгляду [7].
Народний депутат має право на депутатське звернення до органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб,
керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та
підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською
діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань .
Депутатське звернення – викладена в письмовій формі пропозиція
народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і
організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення
чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові
особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким
адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його
одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду
звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це
офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк
розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може
перевищувати 30 днів з моменту його одержання [7].
Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана
народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення.
Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом
державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було
направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи,
керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян.
 19

Народний депутат зобов'язаний :

1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати
інтереси виборців та держави;
2) додержуватися вимог Конституції Україн и, цього Закону, закону
про регламент Верховної Ради України та інших законів України,
додержуватися присяги народного депутата України;
3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної
Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються
Верховною Радою України та її органами;
5) виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного
комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової
слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;
6) інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких
його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів;
7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської
етики;
8) як член депутатської фракції (групи):
– додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу);
– виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську
фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про регламент Верховної
Ради України та інших законів України;
– представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті,
тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його
обрано [7];
9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої
комісії:
– бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової
спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких його обрано, та брати
участь у їх роботі;
 20

– додержуватись порядку та норм депутатської етики на засіданнях

комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої
комісії та робочих груп органів Верховної Ради України;
– виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової
спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями;
10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні
Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів;
11) постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську
думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них
Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах
своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;
12) інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби
масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на
рік;
13) розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку,
встановленому Законом України "Про звернення громадян" [7].
Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги
виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відповідні пропозиції до
Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та
органів місцевого самоврядування.
14) проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною
Радою України для роботи з виборцями.
У випадку залучення до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також
у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади чи органів
місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій не
пізніш як за три дні до початку прийому народний депутат повідомляє їх про
час і місце проведення прийому, а також про орієнтовне коло питань, які мають
розглядатися на прийомі;
15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-
 21

консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах

державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в
установах та організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на
його ім'я;
16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів,
звернень та листів, які підписуються ним власноручно або із застосуванням
електронного цифрового підпису з дотриманням вимог законів України "Про
електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні
довірчі послуги".
Отже, депутати мають широкі можливості брати участь у роботі
парламенту та його установ для виконання визначених делегатами функцій,
зумовлених депутатським мандатом. Законодавством визначений широкий
обсяг повноважень народного депутута .

2.2. Взаємовідносини народного депутата з виборцями

Парламент виступає органом загальнонародного представництва серед

всіх органів державної влади, а представництво як спосіб його діяльності
виражається в обов’язку народних депутатів підтримувати зв’язки із
виборцями[20].
У законі України “Про статус народного депутата України” не визначено
порядок інформування та звітування народного депутата України, не
передбачено обсяг та зміст інформації, яка має надаватися виборцям. Цим
законом лише встановлена відносна залежність народних обранців України від
виборців. Через це в Україні виникла ситуація, що існує досить низький рівень
співпраці народних депутатів України з виборцями. Результати
Всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного Київським
міжнародним інститутом соціології з’ясували, що: “Впродовж 2019 р. у
населених пунктах (50,9 % респондентів) жодного разу не проводилися зустрічі
 22

народних депутатів України з виборцями; 11,8 % учасників опитування

повідомили, що такі зустрічі відбувалися один раз; 6 % – 2-3 рази; 1,5 % – 4
рази та більше; 17,3 % – не пам’ятають про це; 12,5 % – вагалися з відповіддю”
[21].
Однією з форм позапарламентської діяльності народних обранців і одним
із способів взаємодії народних обранців зі своїми виборцями є прийом
громадян. Тут представники мають можливість особисто пройти щомісячний
прийом, а також опосередковано отримати інформацію про запитання та
потреби виборців, ініціювання законопроектів чи інших нормативних актів,
пропозиції через помічників-консультантів, а також зрозуміти оцінку їхньої
діяльності. Багато представників більшості організовують громадські
приймальні таким чином, щоб створити стабільне виборче середовище, яке
підтримає його на наступних виборах Верховної Ради в Україні
Положення чинної Конституції України не містять прямого закріплення
певного типу депутатського мандата, але принцип вільного мандата знаходить
своє відображення в частині 2 статті 79 Конституції України і виражений в
змісті присяги, яку депутати приймають перед Верховною Радою України.
Зміст цієї статті свідчить, що Український народний представник є
повноважним уповноваженим народу Верховної Ради України. Його дії
вимагають від нього захисту суверенітету та незалежності України, турботи про
добробут Батьківщини та українського народу. Водночас у переліку причин
дострокового відкликання народного обранця не передбачено, що виборці
можуть відкликати депутатів. З точки зору впливу на правовий статус народних
депутатів, політичні партії та їх виборчі групи мають право брати участь у
виборчому процесі як самостійні суб’єкти, які виконують функцію об’єднання
виборців навколо політичних, економічних та соціально-культурних концепцій
суспільства. , змінюючи питання про те, чи мають представники слідкувати за
поведінкою виборців [22].
Депутат набуває певної залежності від політичної партії. Політична
партія відіграє роль ланцюга, що поєднує депутата з виборцями. Безумовно, це
 23

послаблює незалежну роль вільного мандата, тому не доводиться говорити про

абсолютну незалежність депутата[23].
Саме партія приймає рішення про виборчий процес і впливає на
поведінку представника, вимагає звіту про діяльність представника в
представництві[24].
Політична партія зацікавлена у виконанні виборчого плану для всіх
представників своєї фракції в представницькому органі, що є запорукою успіху
наступних виборів. Тому незалежність депутата стає юридичною фікцією.
Особливого значення ця проблема набула з переходом до змішаної
(мажоритарної) виборчої системи, а також загострилася прийняттям
пропорційної виборчої системи на виборах українських народних
представників[25].
Підсумовуючи вище викладене, треба зазначити, що закріплення того чи
іншого типу депутатського мандату не пов'язане з обсягом передбачених
законодавством представницьких повноважень парламентаря, але прямо
пропорційно впливає на можливості самостійного прийняття рішень при
здійсненні цих повноважень.
 24

РОЗДІЛ 3. ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА

УКРАЇНИ

Окрім широких повноважень чинне законодавство України встановлює

систему гарантій депутатської діяльності [26].
Гарантії діяльності виступають невід’ємним елементом правового статусу
депутата і становлять систему умов і заходів, що забезпечують належні умови
для реалізації прав, обов’язків та ефективного здійснення народними
обранцями своєї діяльності[27].
Систему гарантій депутатської діяльності складається із заходів щодо
забезпечення успішного здійснення депутатами своїх повноважень[28].
Гарантії депутатської діяльності доцільно розглядати у двох аспектах:
У широкому сенсі - як елемент соціально-правових механізмів здійснення
представницької влади, у вузькому - як елемент особливого правового статусу.
Перший аспект – це характеристика конституційного ладу, у тому числі тих
соціальних явищ або процесів, які забезпечують сприятливе здійснення
депутатських повноважень щодо обрання та формування членів
представницького органу університету державних установ, сприяючи тим
самим становленню та розвитку. представницької демократії. Навпаки, другий
аспект відноситься до сфери його можливих дій у публічному праві, що
випливає з повноважень представника, відповідає цим повноваженням, і має на
меті забезпечити його безперебійну реалізацію [29].
За змістом та сферою реалізації гарантії депутатської діяльності
класифікуються на п’ять груп: юридичні(правові), організаційні, інформаційні,
соціальні-економічні, трудові.
Непорушність депутатських повноважень виступає чи не
найважливішою правовою (юридичною) гарантією [30].
Зміст цієї гарантії полягає у тому, що ніхто не має права обмежувати
 25

повноваження представників українського народу, крім винятків передбачених

Конституцією, Законом «Про статус народного депутата України» та іншими
законами України. Навіть при воєнному чи надзвичайному стані влада
народних обранців та їх конституційні права і свободи не можуть бути
обмежені .
1 січня 2020 в Україні набув чинності закон "Про внесення змін до статті
80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України)".
Закон виключив положення, яке гарантує парламентарям депутатську
недоторканність. [31].
Відповідно до статті 80 нової редакції Конституції України : «Народні
депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати
голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком
відповідальності за образу чи наклеп» [31].
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено початок
досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про
підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення
слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.
Письмове повідомлення про підозру народному депутату України
здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків
Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора -
керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Забороняється доручати здійснення досудового розслідування
кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України,
іншим органам досудового розслідування, крім Національного
антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро
розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної Кримінальним
процесуальним кодексом України[32].
Важлива роль належить належить організаційним гарантіям у створенні
належних умов для плідної праці народних депутатів, до яких належать:
 26

права депутата на забезпечення технічно обладнаним кабінетом, на

забезпечення безпеки депутата та членів його сім’ї силами Управління
державної охорони разом з органами СБУ та МВС, користування послугами
помічників консультантів, на транспортне забезпечення, користування
урядовим та іншими видами зв’язку. Також за вимогою народного депутата
державні органи і посадові особи зобов’язані забезпечити його консультаціями
фахівців з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю.
Серед інформаційно-комунікаційних гарантій народних представників
України виділяють – право на отримання і розповсюдження інформації; право
на доступ до ЗМІ, на забезпечення інформацією та інформаційними
матеріалами.
Апарат Верховної Ради України зобов'язаний надати народному
представникові законопроект Верховної Ради України, а на вимогу народного
представника - законопроект Президента України, регламент Кабінету
Міністрів України та ін. центральних органів виконавчої влади, рішення
Конституційного Суду України, бухгалтерії, Центральної виборчої комісії.
На вимогу народного обранця посадові особи органів державної влади,
державних підприємств, установ та організацій зобов’язані надати йому
консультації відповідних експертів з питань депутатської діяльності та надати
їх негайно, якщо такої можливості немає – не пізніше 5 днів.
Народні обранці мають право ознайомлюватись з будь-якою
конфіденційною та секретною інформацією про діяльність парламенту [7].
Серед економічних гарантій вирізняються матеріально-фінансові - право
всіх депутатів на відшкодування витрат, пов’язаних із депутатською
діяльністю; право депутатів, які виконують депутатські повноваження на
постійній основі, на отримання заробітної плати.
Серед соціальних гарантій вирізняються такі гарантії:
а) соціально-побутові – право члена парламенту на службове житло чи
компенсацію за нього; в питаннях соціально-побутового забезпечення
народний представник прирівнюється до членів Кабінету міністрів України. На
 27

період виконання депутатських повноважень народному депутату надається

службове житлове приміщення для спільного проживання з членами сім’ї[33].
б) фінансово-аліментарні – право на грошову компенсацію у зв’язку із
виконанням своїх повноважень; право парламентарів на матеріальну допомогу
на оздоровлення, на обов’язкове державне страхування; право на пільгове
пенсійне забезпечення, право на безкоштовний проїзд;
в) освітньо-професійні – право на підвищення кваліфікації та фахову
перепідготовку;
г) оздоровчо-рекреаційні – право депутатів, котрі виконують депутатські
повноваження на постійній основі, на щорічну відпустку, на пільгове
отримання путівок на санаторно- курортне обслуговування.
Серед гарантій трудових прав народного депутата України при виконанні
депутатських повноважень та після їх припинення виділяється :
– право повернутись на колишню посаду після закінчення терміну
повноважень народного обранця;
- право на матеріальну допомогу в розмірі заробітної плати під час його
роботи відразу після закінчення терміну повноважень з урахуванням усіх
доплат і надбавок, які отримує народний представник, але не більше одного
року;
- право на пенсію що обчислюється виходячи із заробітку працюючого
народного депутата при досягненні народним депутатом під час строку його
депутатських повноважень віку або вислуги років, встановлених законом про
пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ.
Забезпечення представницької діяльності є засобом та інструментом, який
дає змогу парламентаріям справедливо й безперешкодно виконувати свої
обов’язки, реалізовувати волю народу у законний спосіб [34].
Законодавчі гарантії влади народних представників України
визначаються окремими положеннями, згідно з якими ніхто не має права
обмежувати права та гарантії народних депутатів, крім положень Конституції,
 28

законів та інших нормативно-правових актів[35].

ВИСНОВКИ

Народний депутат України – це представник національних інтересів і волі

українського народу у Верховній Раді України.
Депутатський мандат виступає політико-правовим інститутом, за яким
визначаються повноваження депутата, гарантії його діяльності,
взаємовідносини з виборцями, його відповідальність і впливає на всі елементи
організаційно-правового становища депутата.
Сутність правового статусу народного депутата України – це сукупність
структурних елементів, стабільність функціональних взаємозв'язків між якими
забезпечує йому системну цілісність і тотожність самому собі, слугують
інституційним механізмом реалізації народним обранцем концепції народного
представника в Україні.
Правовий статус народного депутата України – це режим публічно-
правового становища парламентарія, що обумовлено встановленими
кваліфікаційними характеристиками, конституційним статусом і функціями
парламенту, терміном повноважень законодавчого органу, типом повноважень
та концепцією повноважень, представництвом перед народом (виборцями).
Аналізуючи діючу конституцію та правовий статус народного депутата
України, можна зробити висновок, що проблеми, пов’язані з цим інститутом,
потребують повного вирішення, оскільки відсутність стійкої теорії щодо
статусу народного депутата України призводить до неадекватності
законодавства. Зокрема, необхідно прийняти нові закони та нормативно-правові
акти, які принципово відповідають сучасним потребам, визначити межі та
обсяги представницького статусу українського народу, щоб він відповідав
національно-правовим реаліям та економічним умовам країни.
Система представницького статусу сприяє ефективній та практичній
 29

діяльності відомств.
У зв'язку із сучасним становищем необхідним є розробка концепції
статусу народного депутата України, радикальної реформи існуючого
законопроекту, який регулює цей інститут, приведення його у відповідність з
Основним Законом, а також формулювання нової правової форми, спрямованої
на подальше регулювання організації та функціонування цієї парламентської
установи.
 30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституційне право України в схемах : навч. посіб. /, Ю. В. Градова М. К.

Гопич, О. М. Дунаєва та ін. — Одеса, ОДУВС,2013. — С. 142
2.Михальченко М. Взаємодія політичної влади і опозиція як політологічна
проблема / М. Михальченко // Сучасна українська політика: політики і
політологи про неї / редкол. : І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич та ін.
– К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2014. – Вип. 2. – С. 20-33.
3.Добкін М. Гарантії забезпечення статусу народного депутата України М.
Добкін // Право України. – 2003. – № 11. – С. 123-127.
4. Майданник О.О. Конституційне право України: Навч. посіб. – К: Алерта,
2011. – С. 380
5.Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. -
с.141
6.Закон України "Про вибори народних депутатів України" // Відомості
Верховної Ради. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
7.Закон України "Про статус народного депутата України" в редакції від
25.09.1997 р. // www.rada.gov.ua.
8.Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид.
3-тє, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – С. 512
9.Григорук Н. Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02
„Конституційне право” / Н. Г. Григорук. – К., 2004. – С.21
10.Совгиря О. В., Шукліна Н. Г. Конституційне право України. Повний курс:
навч. посіб. Київ: Юрінком Інтер, 2018. С. 556
11.Конституційне право : підручник / [О. С. Бакумов, Л. Д. Варунц, Т. І. Гудзь
та ін.], за заг. ред. О. С. Бакумова, Т. І. Гудзь, М. І. Марчука; МВС України,
Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2019. – 484 с. – ISBN 978-966-610-229-
7.
12.Кузнєцова В.Ф. Народний депутат України // Конституційне право України.
 31

за ред. Погорілка В.Ф., 4-те вид., Наукова думка., Київ, 2003. – С. 449.
13.Манжул К. В. Законодавча ініціатива як стадія законодавчого процесу /
К. В. Манжул // Бюл. М-ва юстиції України. – 2005. – № 1 (39). – С. 18-23.
14.Регламент Верховної Ради України: Закон України вiд 10.02.2010 р. № 1861-
17 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 14-15, № 16-17, ст.133).
15. Конституційне право України : підручник / [Т. М. Слінько, Л. І. Летнянчин,
Ф. В. Веніславський та ін.] ; за заг. ред. Т. М. Слінько. – Харків : Право, 2020. –
592 с.
16. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № № 889- VIII
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/889-19
17.Александров О. А. Конституційно-правові засади статусу народного
депутата України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 /
О. А. Александров; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. - К., 2010. - 20 с.
18. Кульчицька О. В. Конституційно-правовий статус депутатських фракцій
Верховної Ради України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 /
О. В. Кульчицька; Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2010. - 20 с].
19. Пігенко В. Парламентська більшість і коаліції у демократичних країнах
Заходу / В. Пігенко; Університет штату Індіана (США) // Програма сприяння
Парламентові України. – К., 1999. – 78C.
20.Приходько Х.В. Представницька функція Верховної Ради – парламенту
України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.
12.00.02 «Конституційне право» / Х.В. Приходько.– К., 2004. – 20 с.
21. Комунікація народних депутатів та виборців у позакризовий період 2019
року: Аналітичний звіт за результатами опитувань (січень 2020 р.).
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/
userfiles/report_communication_party_view_2019.pdf
22.Політологія : навч. посіб. / Т. В. Гончарук-Чолач, О. М. Рудакевич, В. Я.
Томахів, Гурик М. І., Чигур Р. Ю. за ред. Т. В. Гончарук-Чолач. Тернопіль:
Економічна думка ТНЕУ, 2019. _c.
 32

23.Дніпров О. Чи потрібен Україні імперативний мандат народного депутата? //

http://tomenko.kiev.ua/cgi/redir.cgi?url=pc07-2003-03.html#
24.Політологія: навчально-методичний посібник (у схемах і таблицях) / за наук.
ред. проф. В. С. Бліхара. Львів: ПП «Арал», 2018. 540 с.
25.Григорук Н.Г. Проблеми відповідальності народного депутата України /
Н.Г. Григорук // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2002. – № 14. –
С. 151–160.
26. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні : підручник / І. І.
Бодрова, С. В. Болдирєв, В. О. Величко та ін. ; за ред. С. Г. Серьогіної. — 2-ге
вид. переробл. та доповн. — Х. : Право, 2011. — 360 с
27. Александров О. А. Конституційно-правові засади статусу народного
депутата України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 /
О. А. Александров; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. - К., 2010. - 20 с.
28.Савчин М. В. Конституційне право України : підручник / відп. ред. проф.,
д.ю.н. М.О. Баймуратов. – К. : Правова єдність, 2009. – 1008 с
29.Сич М. А. Конституційно-правове регулювання гарантій депутатської
діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец.
12.00.02 "Конституційне право; муніципальне право" / Сич Максим
Анатолійович – Харків, 2021. – 21 с.
30. Журавський В. С. Державне будівництво та місцеве самоврядування в
Україні : підруч. для студ. ВНЗ / В. С. Журавський, В. О. Серьогін, О. Н.
Ярмиш. - К. : Видавн. дім "Ін Юре", 2004. - 672 с
31. Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності
народних депутатів України): Закон України від 03 вересня 2019 р. №27-IX.
Відомості Верховної Ради (ВВР). 2019. № 38. Ст.160.
32. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-
VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. с.88
33. Про затвердження Положення про порядок надання народним депутатам
України службових жилих приміщень і користування ними: постанова
Верховної Ради України від 24.03.2004 р. № 286/95-ВР
 33

34.Григоренко А. О. Конституційно-правовий статус народного депутата

України і парламентаріїв Італії, Польщі та Угорщини: порівняльний аналіз:
автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / А. О. Григоренко; Київ. нац. ун-т
внутр. справ. - К., 2010. - 24 с.
35.Григоренко А.О. Гарантії здійснення повноважень народним депутатом
України / Артем Олегович Григоренко // Право України. – 2004. – № 5. – С.
116–121.