МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра теорії та історії держави і права факультету № 1

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри теорії та історії
держави і права
підполковник поліції
________________ А.М. Бабенко
« » ____________ 2018 р.

Лекція до теми

«Громадянство України»

2018 рік

Лекція до теми «Громадянство України» для курсантів ІІ курсу за

спеціальністю 081 «Право» та для курсантів І курсу за спеціальністю 262
«Правоохоронна діяльність».
«28» серпня 2018 року – 20 с.

Розробник: Шевчук В.В., ст. викладач кафедри теорії та історії держави і права
факультету № 1.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права

факультету № 1.

Протокол від «28» серпня 2018 року № 1

Обговорено та схвалено навчально-методичною радою Одеського державного

університету внутрішніх справ.

Протокол від «31» серпня 2018 року № 1

2
 ТЕМА: «Громадянство України»
Мета лекції: полягає в розкритті терміну «громадянство», визначенні принципів
громадянства України, характеристиці способів набуття та припинення
громадянства України (отриманні знання знадобляться при вивченні навчальної
дисципліни «Міжнародне право»).

План лекції
Вступ
1. Громадянство України: поняття та принципи.
2. Набуття та припинення громадянства України.
3. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства
України.
Висновки
Вступ

Роль особи в суспільстві і державі завжди залежить від характеру

суспільних відносин. Особа це абстрактна категорія, вона формується в
певному суспільстві, перебуває в певному зв’язку з ним і державою. Щоб
встановити, яке місце посідає особа в суспільстві, необхідно, зокрема,
з’ясувати, яке місце посідає вона у виробництві, розподілі благ суспільства, в
управлінні суспільними та державними справами. Розглядаючи питання про
особу, відзначають, що людина це розумна суспільна істота, яка живе в
певному соціальному середовищі, є членом сім’ї, представником соціальної
групи, нації тощо.
Відносини між громадянином і державою в своїй основі виходять із
відносин між особою та суспільством. Ось чому приналежність людини до
суспільства є первинною, а до держави похідною. Якщо поняття особа охоплює
як громадян України, так і іноземців, осіб без громадянства, котрі проживають
на території держави, то поняття громадянин - осіб, які мають правовий зв’язок
з конкретною державою (наприклад, громадянин України, громадянин США).
Ось чому не можна змішувати чи ототожнювати поняття людина, особа і
громадянин.
3
 Як правило, поняття особа пов’язують із положенням людини в
суспільстві, а поняття громадянин з його положенням у державі. Держава
наділяє правами і свободами не особу, а громадянина. Громадянином держави
особа є не тому, що проживає на її території, а тому, що існує постійний зв’язок
між особою і державою, який становить зміст громадянства.
1. Громадянство України: поняття та принципи
Громадянство – це політико-правовий зв'язок особи і держави
необмежений в часі та просторі, що породжує взаємні права та обов’язки.
Громадянство України є складовим елементом правового статусу і
водночас самостійним державно-правовим інститутом. Декларація про
державний суверенітет України та перші акти, прийняті після неї, заклали
фундамент українського законодавства про громадянство, проголосивши
цілком нові відносини людини з демократичною правовою соціальною
державою. Закон ―Про громадянство України‖ від 8 жовтня 1991 р. закріпив
невід’ємне право людини на громадянство.
Юридичні норми, за допомогою яких сьогодні регулюються питання
громадянства, поділяються на такі групи:
1. Норми Конституції України (ст. 4, 25 та 26);
2. Чинний Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.,
який визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок
його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що
беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок
оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів
державної влади, їх посадових і службових осіб;
3. Підзаконні акти, які регулюють процесуальні та інші питання, що
безпосередньо пов’язані з громадянством України (Постанова КМУ від 26
червня 2007 р. «Про затвердження технічного опису та зразка бланка
паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення змін до
деяких актів Кабінету Міністрів України»);

4
 4. Міжнародні договори, які регулюють питання громадянства. Якщо
міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що
містяться у законодавстві України, застосовуються правила міжнародного
договору.
Стаття 1. Закону України «Про громадянство України» визначає, що
громадянство України — правовий зв’язок між фізичною особою і Україною,
що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.
Згідно Закону України ―Про громадянство України‖ в ред. 2001 р., до
громадян України належать:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення
незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території
України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та
інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання
чинності Законом України ―Про громадянство України‖ (13 листопада 1991 р.)
проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13
листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974
року органами внутрішніх справ України внесено напис ―громадянин України‖,
та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент
прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви
про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України
та міжнародних договорів України.
Принципи громадянства є тією основою, що зв’язує воєдино різноманітні
сторони громадянства, найбільш рельєфно віддзеркалює його сутність.
Принципи громадянства дістали вияв у тих політико-правових документах,
які започаткували юридичне оформлення народовладдя в Україні. Це
Декларація про державний суверенітет України, Декларація прав
5
національностей України, Конституція України, Закон про громадянство
України. Вказані акти є конституційною основою громадянства, на якій в
недалекому майбутньому буде сформована споруда такої цілісної системи,
якою повинен бути інститут громадянства. Основою такої споруди, природно,
мають бути принципи громадянства України, під яким звичайно розуміють
основоположні ідеї, визначальні засади, які становлять основу розглядуваного
інституту.
Вказані принципи втілюються у відповідних актах подвійним чином. В
одних випадках вони дістають буквальне закріплення (заборона позбавлення
громадянства України), а в інших визначаються змістом і цілями нормативних
положень, природою і соціальним призначенням громадянства.
З урахуванням цього можна виділити загальні політико-правові та
специфічні правові принципи громадянства.
Загальні політико-правові принципи ґрунтуються на фундаментальних
засадах конституційного устрою України. До них можна віднести:
- принципи повновладдя українського народу;
- демократизму;
- інтернаціоналізму;
- втілення в інституті громадянства ознак суверенітету Української
держави;
- рівне громадянство як основа правового статусу громадян;
- поєднання інтересів суспільства, держави і особи;
- повага до норм міжнародного права тощо.
Ці принципи властиві не тільки такому політико-правовому феномену, як
громадянство, а й іншим політичним і правовим інституціям. Вони
виступають як структуроутворюючі елементи взаємовідносин особи й
держави, започатковані самою суттю народовладдя, суверенітетом
українського народу. Самі вони забезпечують стабільність і міцність
інституту громадянства, його демократичний, гуманний зміст.
Сутність специфічних правових принципів громадянства України полягає
6
в тому, що вони лежать в основі конкретних відносин особи й держави з
приводу набуття та припинення громадянства. До вказаних принципів слід
віднести відповідно до ст.2 Закону про громадянство:
1) єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає
можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць
України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої
держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише
громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у
правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем
чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином
України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та
автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок
припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав,
порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання
громадянина України.

2. Набуття та припинення громадянства України

Законодавство України, як і законодавство інших країн, закріплює

порядок набуття громадянства.
У ст. 6 Закону України «Про громадянство України» визначено, що
громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;

7
 3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування
дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок
сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю
патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною,
опіки;
8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків
дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту
батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами
України.
1) Набуття громадянства за народженням може здійснюватися на підставі
принципів «права крові» та «права грунту». В українському законодавстві
зазначені принципи поєднуються, причому «право крові» превалює (ч.1 ст. 7
Закону України ―Про громадянство України‖ «Особа, батьки або один з батьків
якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином
України»). «Право грунту» визначено в наступних нормах ст. 7 Закону України
―Про громадянство України‖ «Особа, яка народилася на території України від
осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території
України, є громадянином України.
Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які
постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула
за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.

8
 Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних
підставах проживають на території України, і не набула за народженням
громадянства жодного з батьків, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано
статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням
громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того
з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є
громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без
громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не
набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є
громадянином України.
Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої
невідомі (знайда), є громадянином України».
2) Набуття громадянства України за територіальним походженням
розкривається у ст. 8 Закону України ―Про громадянство України‖ «Особа, яка
сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні)
брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно
проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України
відповідно до Закону України ―Про правонаступництво України‖, або яка сама
чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат
чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили
на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу
Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки,
Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки,
Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки
(УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання
припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства
України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України».

9
 3) Набуття громадянства у порядку натуралізації (т.т. прийняття до
громадянства) закріплено ст. 9 Закону України ―Про громадянство України‖.
Iноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями
прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб
без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для
іноземців).
Iноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні,
замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію
про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні,
від іноземного громадянства.
Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається
від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких
передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих
держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо
міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є
іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав
одночасно з набуттям громадянства України.
3) безперервне проживання на законних підставах на території України
протягом останніх п’яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які
перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців
чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два
роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті.
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні,
термін безперервного проживання на законних підставах на території України
встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи

10
притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без
громадянства, — на три роки з моменту в’їзду в Україну;
4) отримання дозволу на імміграцію.
Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні
або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в
Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України ―Про
імміграцію‖ (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього
СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на
постійне проживання в Україні;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для
спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади
(сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб,
яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
На осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття
яких до громадянства України становить державний інтерес для України
поширюються лише 1 і 2 вимоги.
До громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо
тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством
України тяжким або особливо тяжким злочином.
4) Поновлення у громадянстві України ст. 10 Закону України ―Про
громадянство України‖.
Особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і
подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється
громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні

11
чи за кордоном, за відсутності обставин, при яких особа не приймається до
громадянства України.
Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне
громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася
в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у
громадянстві України та зобов’язання припинити іноземне громадянство, за
відсутності підстав не прийняття до громадянства, реєструється громадянином
України.
У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили
громадянство України у зв’язку з набуттям його внаслідок обману, свідомого
подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів.
Датою набуття громадянства України у цих випадках є дата реєстрації
набуття особою громадянства України.
Далі в Законі регламентуються випадки набуття громадянства дітьми, та
визначається, що набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років
може відбуватися лише за їхньою згодою.
Стаття 5 Закону України ―Про громадянство України‖ визначає перелік
документи, що підтверджують громадянство України:
1) паспорт громадянина України;
2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
3) тимчасове посвідчення громадянина України;
4) дипломатичний паспорт;
5) службовий паспорт;
6) посвідчення особи моряка;
7) посвідчення члена екіпажу;
8) посвідчення особи на повернення в Україну.
Громадянство України припиняється (ст. 17 Закону України ―Про
громадянство України‖):
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
12
 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
1) Вихід з громадянства України
Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є
таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України
за його клопотанням.
Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і
батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків
разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.
Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула
громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими
органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її
громадянство, якщо вийде з громадянства України.
Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може
відбуватися лише за їхньою згодою.
Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче
про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у
кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду,
що набрав чинності і підлягає виконанню.
Датою припинення громадянства України у цих випадках, є дата видання
відповідного Указу Президента України.
2) Підставами для втрати громадянства України є:
1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої
держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі
випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави
повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно
до порядку, встановленого національним законодавством держави,
громадянство якої набуто.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
13
 а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та
громадянства іншої держави чи держав;
б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх
усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства
внаслідок одруження з іноземцем;
г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття,
іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство
іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що
підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
2) набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого
подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно
до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною
(невійськовою) службою.
Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України
або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу
Президента України про припинення громадянства України користується всіма
правами і несе всі обов’язки громадянина України.

3. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства

України

До складу системи органів, що беруть участь у вирішенні питань

громадянства України, входять:
І. Президент України:
1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і
Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства
України;

14
 2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань
громадянства та виконання прийнятих рішень;
3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань
громадянства.
ІІ. Комісія при Президентові України з питань громадянства:
1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з
громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить
пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про
вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу
виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ
України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства
України.
3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань
громадянства.
ІІІ. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з

питань громадянства і підпорядковані йому органи (14 червня 2002 р. згідно з

постановою Кабінету Міністрів України № 844 у складі Міністерства
внутрішніх справ України було утворено Державний департамент у справах
громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Однак у грудні 2010 р.
згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних
органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 означений департамент
було реорганізовано у Державну міграційну службу України. У квітні 2011
року, Указом Президента України від 06.04.2011 № 405/2011, затверджено
Положення про Державну міграційну службу України, яким визначено основні
завдання, функції та повноваження ДМС України. 20 серпня 2014 р.
затверджено Постановою Кабінету Міністрів України Положення про
Державну міграційну службу України. Відповідно до зазначених актів,
Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади,

15
діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
через Міністра внутрішніх справ України. У структурі Державної міграційної
служби діє Департамент паспортної роботи та громадянства), здійснюють такі
повноваження:
1) встановлюють належність до громадянства України відповідно до
Закону України ―Про громадянство України‖;
2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до
громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей, перевіряють
правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства
України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до
громадянства України, наявність підстав для виходу з громадянства України і
відсутність підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства
України, та разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при
Президентові України з питань громадянства;
3) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з
необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові
України з питань громадянства;
4) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України
особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 Закону
України ―Про громадянство України‖;
5) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття
громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону України
―Про громадянство України‖;
6) виконують рішення Президента України з питань громадянства;
7) видають особам, які набули громадянство України, паспорти
громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для
осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні
документи дитини, довідки про реєстрацію особи громадянином України;

16
 8) вилучають в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких
скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспорти
громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України,
тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України
для виїзду за кордон, проїзні документи дитини та видають довідки про
припинення громадянства України;
9) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили
громадянство України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
громадянства раз у півріччя інформує Комісію при Президентові України з
питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань
громадянства.
ІV. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні
представництва та консульські установи України здійснюють такі
повноваження:
1) встановлюють належність до громадянства України відповідно до
Закону;
2) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до
громадянства України осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і осіб,
прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для
України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність умов для
прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких
особа не приймається до громадянства України, і разом з висновком
надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань
громадянства;
3) приймають заяви разом з необхідними документами щодо виходу з
громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність
підстав для виходу з громадянства України, відсутність підстав, за наявності
яких не допускається вихід з громадянства України, і разом з висновком

17
надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань
громадянства;
4) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з
необхідними документами надсилають їх на розгляд Комісії при Президентові
України з питань громадянства;
5) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України
особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 Закону
України ―Про громадянство України‖;
6) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття
громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону України
―Про громадянство України‖;
7) виконують рішення Президента України з питань громадянства;
8) видають особам, які набули громадянство України, паспорти
громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина
України, проїзні документи дитини, довідки про реєстрацію осіб громадянами
України;
9) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено або стосовно
яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України,
паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення
громадянина України, проїзні документи дитини та видають довідки про
припинення громадянства України;
10) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили
громадянство України;
11) перевіряють за заявами осіб, які перебувають за кордоном, належність
до громадянства України.
Висновки
Громадянство України є складовим елементом правового статусу і
водночас самостійним державно-правовим інститутом.
Громадянство – це політико-правовий зв'язок особи і держави
18
необмежений в часі та просторі, що породжує взаємні права та обов’язки.
Володіння громадянством України має для особи низку правових наслідків.
По-перше, на неї поширюється юрисдикція держави як на території
України, так і поза її межами;
По-друге, їй надаються в повному обсязі права та свободи і покладаються
обов’язки;
По-третє, їй гарантується захист прав і законних інтересів як всередині
держави, так і за її межами.

Питання для самоконтролю

1. Чому громадянство визначається як «стійкий правовий зв’язок особи і
держави»?
2. На яких принципах побудовано громадянство України?
3. Які документи підтверджують приналежність до громадянства України?
4. Які органи приймають заяви про вступ до громадянства України?
5. В яких випадках втрачається громадянство України?
6. Для кого встановлено спрощений порядок набуття громадянства України?
7. Які органи державної влади уповноважені вирішувати питання щодо
надання громадянства України?

Література до теми
Базова:
1. Конституція України: прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 р. (зі змін.) // ВВРУ. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. //
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429..
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // ВВРУ. –
1991. – № 38. – Ст. 502.
3. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня
1991 р. № 987-ХІІ (зі змін.) // ВВРУ. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
4. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25 червня 1992 р.
№ 2494-ХІІ // ВВРУ. – 1992. – № 36. – Ст. 529.
5. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235-ІІІ
(зі змін.) // ВВРУ. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
6. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. № 2491-III (зі змін.) //
ВВРУ. – 2001. – № 41. – Ст. 197.
7. Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу
щодо статусу біженців: Закон України від 10 січня 2002 р. // ВВРУ. – 2002. –
№ 17.
8. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні:

19
Закон України від 11 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1.
– Ст. 4.
9. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового
захисту: Закон України від 8 липня 2011 р. № 3671-VI // Голос України. – 2011.
– 3 серпня. – № 142.
10. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України вiд
22 вересня 2011 р. № 3773-VI // Голос України. – 2011. – 25 жовтня. – № 199.
11. Питання Державної міграційної служби України: Указ Президента України
від 6 квітня 2011 р. № 405/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/405/2011
12. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко,
В. Л. Федоренко. – 2-ге вид., переробл. – К. : Прав. єдність, 2010. – 432 с.
13. Конституційне право України : підручник / Нац. юрид. акад. України ім.
Ярослава Мудрого; за ред.: В. П. Колісника, Ю. Г. Барабаша. – Х. : Право, 2008.
– 416 с.
14. Конституційне право України в схемах : навч. посіб. / Ю. В. Градова,
М. К. Гопич та ін. – Одеса, ОДУВС, 2013. – 138 с.
15. Майданник О. О. Конституційне право України : Навч. посіб. /
О. О. Майданник. – К. : Алерта, 2011. – 380 с.
16. Тодыка Ю. Н. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в
Украине / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тодыка. – К. : Ін Юре, 2004. – 368 с.
17. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: підручник /
О. Ф. Фрицький – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком-Інтер, 2006. – 512 с.

Допоміжна:
1. Копиленко О. Щодо Закону про громадянство України / О. Копиленко //
Право України. – 2001. – № 10. – С.13-19.
2. Подима Я. В. Конституційно-правовий принцип єдиного громадянства
України / Я. В. Подима // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. –
2007. – Вип. 35. – С. 239-245.
3. Суржинський М. І. Інститут громадянства України: конституційно-правовий
аспект: [монографія] / М. І. Суржинський. – К. : Наукова Думка, 2011. – 214 с.
4. Суржинський М. І. Констититуційно-правове регулювання громадянства
України / М. І. Суржинський // Держава і право. Юрид. і політ. науки : Зб. наук.
пр. – 2007. – № 3 (37). – С. 189-195.
5. Суржинський М. І. Система державних органів, які беруть участь у
вирішенні питань громадянства пострадянських країн: порівняльний аналіз /
М. І. Суржинський // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні
науки. – К., 2010. – Вип. 48. – С. 156-162.
6. Тодыка Ю. Н. Гражданство Украины : конституционно-правовой аспект/
Ю. Н. Тодыка / Нац. юрид. академия Украины им. Ярослава Мудрого;
Академия правовых наук Украины. – Х. : Факт, 2002. – 254 с.

20