НЕ. 1.

12 Громадянство України
1. Поняття та принципи громадянства України
2. Підстави набуття громадянства за чинним законодавством
3. Підстави припинення громадянства
4. Документи, що посвідчують громадянство України.

1. Поняття та принципи громадянства України

Громадянський стан особистості є формою вираження взаємин з
конкретною державою, що визначає обсяг її прав, свобод та обов’язків.
Взаємини особи з конкретною державою відображаються у відносинах
громадянства, іноземства та безгромадянства.
В Україні правовий статус громадянина визначається Конституцією
України та Законом України «Про громадянство України», статус іноземців та
осіб без громадянства визначається Конституцією України та законами України
«Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію»,
«Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»,
«Про закордонних українців».
Поняття «громадянин» з’явилось в середньовічних містах, які утворились в
результаті поділу праці і характеризувались формуванням суспільно-
політичного ладу зі своїм середньовічним міським громадянством.
Для феодальних держав характерним було існування інституту підданства,
який символізував повну залежність людини від монарха. Така особа
знаходилась під данню володаря. В той час поняття «містянин»
ототожнювалось з поняттям «громадянин», як синонім вільної особи, наділеної
певним об’ємом прав.
В кінці XVIII — на початку XIX ст. в результаті буржуазних революцій
громадянство стало предметом правового регулювання, що призвело до
формування інституту громадянства в сучасному його розумінні.
В сучасному світі поряд з терміном «громадянство» використовується і
термін «підданство». Проте в сучасних державах з монархічною формою
правління, на відміну від феодальних держав, піддані користуються всією
повнотою політичних, економічних, культурних прав та їм гарантований захист
як в державі, так і за її межами. За змістом сучасне розуміння поняття
«підданство» тотожне поняттю «громадянство».
Громадянство (патризм) — це стійкий правовий зв’язок особи з
конкретною державою, який знаходить вияв у їх взаємних правах і обов’язках.
Перебування у громадянстві держави визначає можливість особи реалізовувати
максимальний об’єм прав та свобод.
Безгромадянство (апатризм) — це таке становище, при якому у особи
відсутні правові зв’язки з будь-якою державою світу. Апатризм — негативне
явище, оскільки особа, яка є апатридом не може претендувати на захист своїх
прав будь-якою державою, вона є виключеною з політичного життя, така особа
обмежується в доступі до професій, опанування якими законодавець пов’язує з
наявністю громадянства цієї держави, тощо. Безгромадянство може виникнути
під впливом наступних чинників: конфлікт між законами в питаннях набуття та
припинення громадянства (наприклад, один із подружжя внаслідок вступу до
шлюбу з іноземцем втрачає своє громадянство, але громадянство другого з
подружжя не набуває); адміністративна практика; Jussanguinis (громадянство,
засноване виключно на походженні, часто на походженні лише батька, що в
ряді регіонів призводить до спадкового стану безгромадянства); позбавлення і
втрата громадянства; відмова від громадянства (без набуття іншого
громадянства).
Полігромадянство (поліпатризм) є похідним від громадянства як
громадянського стану особистості та означає, що особа перебуває в
громадянстві двох чи більше держав. Перебування особи в громадянстві двох
держав отримало назву «біпатризм» або «подвійне громадянство». До
виникнення полігромадянства призводять відмінності у національних
законодавствах стосовно підстав та порядку набуття та припинення
громадянства. Полігромадянство — це аномалія, яка спричиняє появу ряду
проблем, зокрема, це стосується реалізації прав, свобод та виконання обов’язків
особи, забезпечення дипломатичного захисту особи тощо. У більшості країн
світу полігромадянство сприймається як негативне явище, оскільки може
призводити до міжнародних конфліктів, коли іноземна держава під гаслом
захисту своїх громадян може втручатись у суверенні справи іншої держави,
полігромадянство загрожує спроможності держави управляти своїми
громадянами та захищати їх інтереси за кордоном.
Поняття і принципи громадянства України. Громадянство України —
це стійкий, необмежений у просторі та часі правовий зв’язок фізичної особи з
Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї
особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають
взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією та законами
України.
Ознаками громадянства як зв’язку особи з державою є:
1) правовий характер;
2) необмеженість у просторі й часі;
3) максимальний характер взаємних прав та обов’язків.
Цей зв’язок виявляється в розповсюдженні на відповідну особу суверенної
влади держави незалежно від місця її проживання — на території держави чи за
її межами. Необмеженість відносин громадянства у часі означає, що ці
відносини існують з моменту набуття громадянства до моменту припинення
громадянства (смерть громадянина, вихід з громадянства, втрата громадянства).
Система конституційно-правових норм, що регулюють питання
громадянства, складає головний конституційно-правовий інститут — інститут
громадянства. Джерелами цього інституту є: Конституція України, Закон
України «Про громадянство України», чинні міжнародні договори України з
питань громадянства, підзаконні акти.
Принципи громадянства — це ті вихідні положення, які визначають істотні
риси відносин громадянства. Конституція України (статті 4, 25) та Закон
України «Про громадянство України» (ст. 2) закріплюють такі принципи
громадянства України:
1) єдиного громадянства, який передбачає, що громадянство держави
Україна виключає можливість існування громадянства адміністративно-
територіальних одиниць України, а також у відносинах з Україною особа, яка
набула українського громадянства, визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства (апатризму);
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства
України (невід’ємності громадянства України). Цей принцип Конституція
України закріплює відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав
людини: «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або
права змінити своє громадянство»;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості екстрадиції чи депортації громадян України —
громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій
державі (ч. 2 ст. 25 Конституції України);
6) захисту державою громадян України за кордоном — громадянам
України, які проживають або перебувають за межами України, гарантуються
піклування та захист (ч. З ст. 25 Конституції України);
7) неможливості автоматичного набуття громадянства України
іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з
громадянином України або набуття громадянства України його дружиною
(чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним із
подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України
другим із подружжя;
8) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав,
порядку і моменту набуття ними громадянства України;
9) збереження громадянства України незалежно від місця проживання
громадянина України.
 2. Підстави набуття громадянства за чинним законодавством
Належність до громадянства. У світовій практиці належність до
громадянства встановлюється відносно таких подій, як здобуття незалежності
держави, прийняття закону про громадянство та отримання громадянства
відповідно до законів та міжнародно-правових договорів. В Україні Законом
«Про громадянство України» визначено чотири категорії осіб, які належать до
громадянства України (ст.3), а саме: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на
момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно
проживали на території України; 2) особи, які на момент набрання чинності
Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991р.)
проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які
прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991р. і яким у
паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх
справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які
прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не
досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення
належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство
України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Підстави набуття громадянства України. Підставами набуття
громадянства України є:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування,
влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий
будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю
патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною,
опіки;
8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох
батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення
факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами
України.
Більша частина громадян отримують громадянство за народженням. Ця
процедура отримала назву філіація. Філіація реалізується на основі двох
принципів — принципу «права крові» та принципу «права ґрунту». Принцип
«права крові» означає, що дитина отримує громадянство батьків або одного з
них. Принцип «права ґрунту» означає набуття громадянства за місцем
народження дитини. В Україні використовуються обидва принципи як
доповнення один до одного задля неможливості виникнення стану
безгромадянства у новонародженої дитини.
До осіб, які мають право набути громадянство України за народженням
належать:
1) Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були
громадянами України, є громадянином України, незалежно від місця народження
дитини і проживання батьків;
2) Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на
законних підставах проживають на території України, є громадянином України.
3) Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які
постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за
народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.
4) Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних
підставах проживають на території України, і не набула за народженням
громадянства жодного з батьків, є громадянином України.
5) Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано
статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням
громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з
батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є
громадянином України.
6) Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без
громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не
набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є
громадянином України.
7) Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої
невідомі (знайда), є громадянином України.
Моментом набуття громадянства за цією підставою є момент народження
дитини.
Наступним за поширеністю способом отримання громадянства є прийом до
громадянства або натуралізація. До особи, яка претендує на українське
громадянство, висувається ряд вимог, а саме: 1) визнання і дотримання
Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність
іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання
припинити іноземне громадянство (для іноземців); 3) безперервне проживання
на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років; 4)
отримання дозволу на імміграцію; 5) володіння державною мовою або її
розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на
осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); 6) наявність законних
джерел існування. Виключення щодо дотримання окремих із зазначених умов
встановлюються для осіб, які отримали статус біженця або притулок в Україні,
осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України, осіб, які мають
визначні заслуги перед Україною, осіб, які в установленому законодавством
України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та
нагороджені державною нагородою, осіб, прийняття яких до громадянства
України становить державний інтерес для України.
Окрім цього, законом визначаються категорії осіб, які не можуть
претендувати на українське громадянство. До таких осіб відносять: 1) особу,
яка вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) особу, яка
засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо
тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня
загрози для національної безпеки держави; 3) особу, яка вчинила на території
іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або осо-
бливо тяжким злочином.
Процедура натуралізації є найбільш складною та тривалою. Датою набуття
громадянства України у випадку прийому до громадянства, на відміну від
інших підстав, є дата видання відповідного Указу Президента України. Датою
набуття громадянства України внаслідок поновлення у громадянстві України
(репатріація), набуття громадянства України дитиною у зв’язку з перебуванням
у громадянстві України її батьків чи одного з них, набуття громадянства
України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення
факту батьківства чи материнства після досягнення особою повноліття є дата
реєстрації набуття особою громадянства України. В інших випадках набуття
громадянства України датою набуття громадянства України є дата набрання
чинності відповідного рішення (рішення відповідного органу або суду).
ІІ За територіальним походженням (стаття 8)
Територіальне походження передбачає, що особа, яка сама чи хоча б один з її
батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка,
онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на
території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про
правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх
народження або під час їх постійного проживання до складу УНР, ЗУНР, Української
Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України,
УРСР, і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання
припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства
України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці,
які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити
громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця чи притулок в
Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію
про відмову особи, якій надано статус біженця чи притулок в Україні, від іноземного
громадянства.
Дитина, тобто особа, яка не досягла 18 років при наявності зазначених умов, або
якщо вона народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула
громадянства України за народженням та є особою без громадянства або іноземцем
реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи
піклувальника.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні
подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до
уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх
громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї
держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не
можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного
громадянства.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від
іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає
автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з
набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з
іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами
громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від
осіб, яким надано статус біженця чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.
Датою набуття громадянства України за територіальним походженням є
дата реєстрації набуття особою громадянства України.
IV внаслідок поновлення у громадянстві України (стаття 10).
Особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства
(незалежно від місця проживання), а також особа, яка набула іноземне громадянство і
повернулася в Україну на постійне місце проживання та подала заяву про поновлення
у громадянстві України та зобов’язання припинити іноземне громадянство, за
відсутності обставин, за яких особа не може бути прийнята до громадянства України
реєструється громадянином України.
У громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство
України у зв'язку з набуттям його внаслідок обману, свідомого подання неправдивих
відомостей чи фальшивих документів або стосовно яких рішення про оформлення
набуття громадянств України скасовані на підставі вищезазначеного а також
приховування будь-якого суттєвого факту за наявності якого особа не може набути
громадянства України.
Датою набуття громадянства України через поновлення є дата реєстрації набуття
особою громадянства України.

V підстава – набуття громадянства внаслідок усиновлення (стаття 11).

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють
громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий
іноземцем чи особою без громадянства стає громадянином України з моменту
набрання чинності рішенням про усиновлення незалежно від того де проживає.
Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає на
території України і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є
громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності
рішенням суду про усиновлення.

VІ підстава – внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування,

влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, у дитячий будинок
сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного
вихователя.
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і над якою встановлюють
опіку чи піклування громадян України чи осіб, один з яких є громадянином України,
а другий іноземцем чи особою без громадянства, стає громадянином України з
моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування або
прийняття рішення про встановлення рішення суду(якщо дане рішення приймається
не судом).
Якщо ж дитина виховується в державному дитячому закладі охорони здоров’я,
або в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї патронатного вихователя,
коли хоча б один з прийомних батьків, патронатних вихователів є громадянином
України то стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, за
умови, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно
відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини,
розлученої із сім'єю, не знайдені.

VІІ підстава – внаслідок встановлення над особою, визнаною судом

недієздатною опіки (стаття 13).
 Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних
підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина
України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням
про встановлення опіки.

VІІІ підстава – у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох

батьків дитини (стаття 14).
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають
у громадянстві України або один з батьків є громадянином України, а інший –
іноземцем чи особою без громадянства, реєструється громадянином України за
клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Датою набуття
громадянства України є дата реєстрації набуття громадянства.

IX підстава – внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення

факту батьківства чи материнства (стаття 15).
У разі визнання батьківства дитини батьком, материнства матір’ю, або
встановлення факту батьківства чи материнства дитини особи, яка є громадянином
України, а інша особа є іноземцем чи особою без громадянства, дитина незалежно від
місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України.
Датою набуття громадянства України в даному випадку є дата народження
дитини (особи) або дата набуття громадянства України тим з батьків, батьківство чи
материнство яких визнано або щодо яких встановлено факт батьківства чи
материнства, якщо такі батько чи мати набули громадянство України після
народження дитини (особи).
Якщо така процедура відбувається після досягнення дитиною повноліття, то
громадянство України набувається за заявою такої особи та поданням зобов’язання
про припинення іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України в
даному випадку є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

X підстава – за іншими підставами передбаченими міжнародними договорами.

До таких підстав, які можуть бути передбачені міжнародними договорами
належать: оптація та трансферт.
Оптація (з лат. Бажання, вибір) – це вільний вибір громадянства тієї чи іншої
держави у зв’язку з переходом частини території від однієї держави до іншої або
проголошення частини території колишньої держави новою незалежною державою.
Трансферт – зміна громадянства без права вибору у зв’язку з переходом частини
території.
 Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може
відбуватися лише за їхньою згодою (стаття 16).
3. Підстави припинення громадянства України. Згідно статті 17 ЗУ “Про
громадянство України” громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Вихід з громадянства (стаття 18). Громадянин України за власним клопотанням
може вийти з громадянства України, якщо відповідно до чинного законодавства
України вважається таким, що постійно проживає за кордоном. Це правило
поширюється і на дитину – за клопотанням батьків чи одного з батьків, який виходить
з громадянства України. У випадку усиновлення дитини іноземцями чи особами без
громадянства то за клопотанням одного з них. Вихід дітей з громадянства віком від 14
до 18 років здійснюється за їхньою згодою.
Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство
іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої
держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з
громадянства України.
Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про
вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній
справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і
підлягає виконанню.
Датою припинення громадянства України у зв’язку з виходом є дата видання
відповідного Указу президента України.
Втрата громадянства – це припинення громадянства за ініціативою держави в
разі настання певних обставин, пов’язаних з волею самої особи, і які передбачаються
законодавством. Втрата громадянства від позбавлення громадянства. Позбавлення
громадянства – це примусове безпідставне відчуження громадянства державою (В
Україні забороняється). Громадянство України втрачається при наявності наступних
підстав (стаття 19):
1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на
момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства
іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття
громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про
таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством
держави, громадянство якої набуто.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та
громадянства іншої держави чи держав;
б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів
унаслідок усиновлення її іноземцями;
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок
одруження з іноземцем;
г) згідно з законодавством іноземної держави її громадянство надано громадянину
України після досягнення ним повноліття автоматично без його добровільного
волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у
нього громадянства іншої держави.
2) набуття особою громадянства України шляхом прийняття внаслідок обману,
свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до
законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною
(невійськовою) службою.

Перша та третя підстави не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин

України стане особою без громадянства.
Громадянство України не може бути припинено автоматично при настанні
певних обставин, а тому громадянин України, який подав заяву про вихід з
громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до
набрання чинності рішенням про припинення громадянства України, користується
всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України. Таке рішення приймається
Президентом України у формі Указу. Днем припинення громадянства є день видання
відповідного Указу Президента України.
3. щодо міжнародних підстав припинення громадянства, то ними як і при набутті
можуть бути оптація і трансферт.