Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її

комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог

середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-
правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення
18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи

Конвенція ООН про права дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей
в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим
документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ
складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18
років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток
можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм
зловживань. Учасниками Конвенції з прав дитини є Святий Престол і всі країни-члени ООН, крім
США

Що захищають права дитини?

Основним законом у нашій державі, який захищає права та інтереси дитини є Закон
України «Про охорону дитинства», який визначає, що дитина – це особа віком до 18
років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває
прав повнолітньої раніше

Кожна дитина має право на життя, на ім'я, на громадянство, право знати своїх батьків. Діти
повинні жити зі своїми батьками, вони не можуть бути розлучені з батьками всупереч їхньому
бажанню, і тільки за деякими винятками. Дитина має право на усиновлення. До особистих
прав дитини належить право на повагу до її гідності.
Що таке міжнародні стандарти захисту прав людини?
Міжнародні стандарти у галузі прав людини – це загальновизнані міжнародно-
правові норми, які закріплюють на загальнолюдському рівні статус особистості і
встановлюють перелік основоположних прав і свобод, обов'язок держав їх
дотримуватися, а також межі можливого або припустимого їх обмеження.

країнське законодавство на варті безпеки дітей

 Тому національне законодавство є важливою частиною правової системи, покликаної
захистити дітей в зонах конфлікту. Наразі Закон України «Про охорону дитинства» –
основний закон України, що регулює ситуацію з дітьми в умовах збройних конфліктів.

Європейський суд з прав людини (англ. European Court of Human Rights, фр. Cour européenne
des droits de l’homme) — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі
держави-члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і
основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування
конвенції, включно з міждержавними справами й скаргами окремих осіб.

Конституція України (ст. 4) визначає, що в Україні існує єдине громадянство — тільки

громадянство України. Ст. 25 Основного Закону гарантує громадянам України, що вони не
можуть бути позбавлені громадянства і не можуть бути вигнаними за межі України або виданими
іншій державі. Водночас громадянам України гарантується право на зміну громадянства, а також
піклування і захист тих із них, які перебувають за межами України.
Спеціальним законодавчим актом з питань громадянства є Закон України «Про громадянство
України» від 18 січня 2001 року. Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий
зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження
органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок
оскарження рішень з питань громадянства. Закон визначає принципи, на яких
ґрунтується законодавство України про громадянство: принцип єдиного громадянства; принцип
рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними
громадянства України; принцип збереження громадянства України незалежно від місця
проживання громадянина України; принцип неможливості автоматичного набуття або припинення
громадянства України у зв'язку з укладанням або припиненням шлюбу чи припиненням
громадянства України другим з подружжя та інші.

Громадянство України набувається:

1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок встановлення батьківства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Закон «Про громадянство» визначає особливості набуття громадянства України за народженням:
— особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є
громадянином України;
— особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних
підставах проживають на території України, є громадянином України;
— особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних
підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої
держави, є громадянином України;
— особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах
проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є
громадянином України;
— особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в
Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або
набула за народженням громадянства того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи
притулок в Україні, є громадянином України;
— особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно
на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням
громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України;
— новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є
громадянином України;
— особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином
України з моменту народження.
Закон «Про громадянство» встановлює також порядок набуття громадянства України за
територіальним походженням. Реєструється як громадянин України особа (а також її діти), яка
сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, брат чи сестра народилися або постійно проживали
до 16 липня 1990 р. на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону України
«Про правонаступництво України», а також на інших територіях, що входили до
складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української
Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української
Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що
взяв зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства
України. Пасують у цьому випадку також син, дочка, онук, онука. Однак не пасують чоловік,
дружина, двоюрідні або троюрідні брати чи сестри, тітки, дядьки тощо.
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до
громадянства України.