Проект

Вноситься Президентом України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України"

щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України
______________________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

1. Внести до Закону України "Про громадянство України" (Відомості

Верховної Ради України, 2001 р., № 13, ст. 65 із наступними змінами) зміни,
виклавши його в такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про громадянство України

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст

громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення,
повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань
громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства,
дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових осіб.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому

значенні:
громадянство України – правовий зв’язок між фізичною особою і
Україною, що знаходить свій прояв у їх взаємних правах та обов’язках;
особа – фізична особа;
дитина – особа віком до 18 років;
 2

громадянин України – особа, яка набула громадянство України в

порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами
України;
законні представники – батьки, усиновлювачі, батьки-вихователі,
прийомні батьки, опікуни, піклувальники, представники закладів, які
виконують обов’язки опікунів, піклувальників;
іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є
громадянином (підданим) іноземної держави (іноземних держав);
особа без громадянства – особа, яка не розглядається як громадянин
будь-якою державою в силу дії її закону;
особи, які мають визначні заслуги перед Україною, або прийняття яких
до громадянства України становить державний інтерес для України –
іноземці та особи без громадянства, які мають визначні заслуги перед
Україною в економічній, гуманітарній сферах, зокрема в галузі освіти,
науки, культури, мистецтва, спорту, соціальної сфери та сфери охорони
здоров’я, державного управління, у сферах національної безпеки та оборони,
боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян,
зміцненні міжнародного авторитету України, здійснюють визначну
благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність в інтересах України
або становлять державний інтерес для України у відповідних сферах
діяльності;
міжнародний договір України – міжнародний договір, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
перебування на території України – перебування в Україні іноземця чи
особи без громадянства, які в установленому законодавством України, у тому
числі міжнародним договором України, порядку в’їхали в Україну та
постійно або тимчасово проживають на її території, або які перебувають на
території України протягом дії візи або на період, установлений
законодавством України, у тому числі міжнародним договором України, або
якщо строк їх перебування на території України продовжено в
установленому порядку;
постійне проживання на території України – проживання в Україні
іноземця чи особи без громадянства на підставі виданої (виданого) в
установленому порядку дійсної (дійсного) посвідки на постійне проживання,
або на підставі військового квитка, виданого іноземцю чи особі без
громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про
проходження військової служби у Збройних Силах України, Національній
гвардії України, або на підставі посвідчення біженця чи документа, що
підтверджує надання притулку в Україні;
безперервне проживання на території України – постійне проживання
на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних
 3

справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням

вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове
відрядження, на навчання, на лікування, що підтверджується відповідним
документом підприємства, установи, організації, закладу освіти, закладу
охорони;
тимчасове проживання в Україні – проживання в Україні іноземця чи
особи без громадянства на підставі виданої в установленому порядку дійсної
посвідки на тимчасове проживання в Україні;
декларація про визнання громадянином України – документ, у якому
іноземець, який подає заяву про набуття громадянства України, або його
законний представник засвідчує, що в разі набуття громадянства України у
правових відносинах з Україною особа визнає себе лише громадянином
України на території України;
декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе
лише громадянином України – документ, що засвідчує відмову іноземця від
громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших
держав, що подається іноземцем: а) якому надано статус біженця в Україні
чи притулок в Україні; б) який в установленому законодавством України
порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах
України, Національній гвардії України, або є одним із подружжя такої особи,
або є дитиною такої особи; в) який в установленому законодавством України
порядку проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах
України, Національній гвардії України, контракт якого припинено
(розірвано), та якого звільнено з військової служби з підстав, передбачених
підпунктами "а", "б" пунктів 1 – 3 частини п’ятої статті 26 Закону України
"Про військовий обов’язок і військову службу", у тому числі нагороджено
державною нагородою України, або є одним із подружжя такої особи, або є
дитиною такої особи; г) який отримав посвідку на тимчасове проживання на
підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства", або є одним із подружжя такої особи,
або є дитиною такої особи; ґ) який має визначні заслуги перед Україною або
прийняття якого до громадянства України становить державний інтерес для
України, або є одним із подружжя такої особи, або дитиною такої особи; д)
який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України
державою-агресором або державою-окупантом, та зазнав у країні своєї
громадянської належності переслідувань через політичні мотиви, що
підтверджується документом, передбаченим цим Законом, або є одним із
подружжя такої особи, або є дитиною такої особи; е) який узяв зобов’язання
припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього
причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства
(підданства) або іноземних громадянств (підданств) або є дитиною такої
особи; є) який є громадянином держави, законодавство якого передбачає
автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цієї держави
 4

одночасно з набуттям громадянства іншої держави або є дитиною такої

особи;
декларація про відсутність іноземного громадянства – документ, в
якому особа без громадянства повідомляє про відсутність у неї іноземного
громадянства (підданства) або громадянств (підданств) з обґрунтуванням
причин такої відсутності;
документ, що підтверджує переслідування через політичні мотиви, –
довідка Міністерства закордонних справ України, посольства чи
консульської установи України, видана у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України, про те, що іноземець, який є громадянином держави,
визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-
окупантом, зазнав у країні своєї громадянської належності переслідувань
через політичні мотиви;
заява про зміну громадянства – документ, що подається іноземцем,
який є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір,
що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з
набуттям громадянства України;
зобов'язання припинити іноземне громадянство – документ, у якому
іноземець, який подає заяву про набуття громадянства України, або її (його)
законний представник, який є громадянином (підданим) держави, включеної
Кабінетом Міністрів України до переліку держав міграційного ризику,
засвідчує, що у разі набуття громадянства України він припинить
громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства)
інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства
України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої
держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав
йому тимчасове посвідчення громадянина України;
незалежна від особи причина неотримання документа про припинення
іноземного громадянства – невидача особі, у якої уповноважені органи
держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення
іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої
держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у
встановлений законодавством іноземної держави строк (за винятком
випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства
(підданства)) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо строк
не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави
процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така
процедура не здійснюється;
законні джерела існування – заробітна плата, прибуток від
підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти,
соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова
допомога від членів сім’ї;
 5

політичні мотиви – порушення кримінальної справи, незаконне

затримання, незаконний арешт, незаконне тримання або іншим чином
незаконне позбавлення особистої свободи, здійснене правоохоронними
та/або судовими органами держави, визнаної Верховною Радою України
державою-агресором або державою-окупантом, або іншою державою,
визначеною у частині сьомій статті 9 цього Закону, здійснене з порушенням
фундаментальних гарантій, встановлених у Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод та протоколах до неї, у зв’язку зі
здійсненням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів,
цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету України, її
незалежності, територіальної цілісності і недоторканності, демократичного
конституційного ладу та інших національних інтересів України;
реєстрація громадянства України – внесення інформації про особу до
Єдиного державного демографічного реєстру, що підтверджує факт
прийняття спеціальними уповноваженими органами рішень про набуття
особою громадянства України, видання Президентом України відповідного
указу про прийняття іноземця чи особи без громадянства до громадянства
України;
тимчасове посвідчення громадянина України – документ, який
посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.
2. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених
відповідно у законах України "Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства", "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або
тимчасового захисту", "Про Єдиний державний демографічний реєстр та
документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи
її спеціальний статус".

Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

1. Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких
принципах:
1) єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що
виключає можливість існування громадянства адміністративно-
територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув
громадянство (підданство) іноземної держави (іноземних держав), то у
правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з
Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства
України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
 6

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України

іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з
громадянином України або набуття громадянства України його дружиною
(чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним із
подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства
України іншим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав,
порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання
громадянина України.

Стаття 3. Належність до громадянства України

1. Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення
незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території
України;
2) особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та
інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання
чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада
1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після
13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР
зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис
"громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в
Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо
зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства
України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів
України та міжнародних договорів України.
2. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є
громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 частини
першої цієї статті – з 13 листопада 1991 року, зазначені у пункті 3 частини
першої цієї статті – з дати внесення відмітки про громадянство України.

Стаття 4. Законодавство про громадянство України

1. Питання громадянства України регулюються Конституцією України,
цим Законом, міжнародними договорами України.
 7

2. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,

ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного
договору.

Стаття 5. Документи, що підтверджують громадянство України

1. Документами, що підтверджують громадянство України, є:
1) паспорт громадянина України;
2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
3) дипломатичний паспорт України;
4) службовий паспорт України;
5) посвідчення особи моряка;
6) посвідчення члена екіпажу;
7) посвідчення особи на повернення в Україну;
8) тимчасове посвідчення громадянина України.

Розділ II
НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 6. Підстави набуття громадянства України

1. Громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) унаслідок прийняття до громадянства;
4) унаслідок поновлення у громадянстві;
5) унаслідок усиновлення;
6) унаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування,
влаштування дитини до закладу охорони здоров’я, закладу освіти або іншого
дитячого закладу, дитячого будинку сімейного типу чи прийомної сім’ї;
7) унаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною,
опіки;
8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох
батьків дитини;
9) унаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення
факту батьківства чи материнства;
 8

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами

України.

Стаття 7. Набуття громадянства України за народженням

1. Особа, батьки або один із батьків якої на момент її народження були
громадянами України, є громадянином України.
2. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
іноземців, які на момент її народження є особами, які в розумінні цього
Закону постійно проживають на території України, і не набула за
народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.
3. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
іноземця, який на момент її народження є особою, яка в розумінні цього
Закону постійно проживає на території України, і особи, яку на момент її
народження визнано біженцем або якій надано притулок в Україні, і не
набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином
України.
4. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
іноземця, який на момент її народження є особою, яка в розумінні цього
Закону постійно проживає на території України, і особи без громадянства,
визнаної в Україні, яка на момент її народження постійно або тимчасово
проживала на території України, і не набула за народженням громадянства
іншої держави, є громадянином України.
5. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
іноземця, який на момент її народження є особою, яка в розумінні цього
Закону постійно проживає на території України, і особи без громадянства,
яка на момент її народження постійно проживала на території України, і не
набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином
України.
6. Особа, яка народилася на території України або за її межами від осіб,
яких на момент її народження визнано в Україні біженцями або яким надано
притулок, є громадянином України.
7. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
особи, яку на момент її народження визнано в Україні біженцем або надано
притулок, і особи без громадянства, визнаної в Україні, яка на момент її
народження тимчасово або постійно проживала на території України, є
громадянином України.
8. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
особи, яку на момент її народження визнано в Україні біженцем або якій
 9

надано притулок, і особи без громадянства, яка на момент її народження

постійно проживала на території України, є громадянином України.
9. Особа, яка народилася на території України або за її межами від осіб
без громадянства, визнаних в Україні, які на момент її народження тимчасово
або постійно проживали на території України, є громадянином України.
10. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
особи без громадянства, визнаної в Україні, яка на момент її народження
тимчасово або постійно проживала на території України, і особи без
громадянства, яка на момент її народження постійно проживала на території
України, є громадянином України.
11. Особа, яка народилася на території України або за її межами від
осіб без громадянства, які на момент її народження постійно проживали на
території України, є громадянином України.
12. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з
батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.
13. Особа, яка має право на набуття громадянства України за
народженням, є громадянином України з моменту народження.
14. Для набуття громадянства України за народженням батьками або
одним із них, або законними представниками особи або одним із них, яка
набуває громадянство України за народженням, крім особи, батьки якої або
один із них на момент її народження були громадянами України, подається
заява про набуття громадянства України, а після досягнення особою
повноліття – заява подається нею особисто.
15. Для оформлення набуття громадянства України за народженням в
установленому порядку разом із заявою про набуття громадянства України
подається декларація про визнання громадянином України або зобов’язання
припинити іноземне громадянство, або декларація про відмову від
іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України, або
декларація про відсутність іноземного громадянства.

Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним

походженням
1. Особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б
один із її батьків або її дід чи баба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні)
брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися до 24 серпня 1991
року на території, яка стала територією України відповідно до Закону
України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її
батьків або її дід чи баба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи
сестра народилися до 24 серпня 1991 року на інших територіях, що входили
на момент їх народження до складу Української Народної Республіки,
Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української
 10

Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української

Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її діти мають право на
набуття громадянства України за територіальним походженням.
2. Для набуття громадянства дитиною, один із батьків якої або її дід чи
баба народилися на територіях, зазначених у частині першій цієї статті, яка є
особою без громадянства або іноземцем, стосовно якого подано декларацію
про визнання громадянином України, батьками або одним із них, або іншими
законними представниками або одним із них, подається заява про набуття
громадянства України.
3. Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня
1991 року від іноземців, які на момент її народження постійно проживали на
території України, або іноземця, який на момент її народження постійно
проживав на території України, і особи, яку на момент її народження визнано
біженцем або якій надано притулок в Україні, або іноземця, який на момент її
народження постійно проживав на території України, і особи без
громадянства, визнаної в Україні, яка на момент її народження постійно або
тимчасово проживала на території України, або іноземця, який на момент її
народження постійно проживав на території України, і особи без
громадянства, яка на момент її народження постійно проживала на території
України, і не набула за народженням громадянство України та є іноземцем,
стосовно якого подано декларацію про визнання громадянином України,
набуває громадянства України за заявою одного з її законних представників.
4. Громадянство України за територіальним походженням не набуває
особа, яка відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону не
приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого
частиною сьомою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про
оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 22
цього Закону.
5. Для оформлення набуття громадянства України в установленому
порядку разом із заявою про набуття громадянства України іноземцем
подається декларація про визнання громадянином України або зобов’язання
припинити іноземне громадянство, або декларація про відмову від
іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України, або
декларація про відсутність іноземного громадянства.
6. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата прийняття спеціальними уповноваженими органами рішення
про набуття особою громадянства України.

Стаття 9. Прийняття до громадянства України

1. Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою
прийняті до громадянства України.
 11

2. Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України, що
засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про
прийняття до громадянства України;
2) подання іноземцем декларації про визнання громадянином України
або зобов’язання припинити іноземне громадянство, або декларації про
відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином
України, або декларації про відсутність іноземного громадянства;
3) безперервне проживання на території України протягом останніх
п'яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які
перебувають у шлюбі з громадянином України понад три роки, і на іноземців
чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад три
роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Трирічний строк
перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до
іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію
відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про
імміграцію".
Для осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні,
строк безперервного проживання на території України має становити останні
три роки на дату подання заяви про прийняття до громадянства України з
моменту визнання біженцем або надання притулку в Україні, а для осіб без
громадянства – останні три роки на дату подання такої заяви з моменту в'їзду
в Україну в статусі особи без громадянства, або з моменту визнання особою
без громадянства в Україні.
Для іноземців та осіб без громадянства, які в установленому
законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом
у Збройних Силах України, Національній гвардії України, термін
безперервного проживання на території України має становити останні три
роки на момент подання заяви про прийняття до громадянства України з дня
набрання чинності контрактом про проходження військової служби у
Збройних Силах України, Національній гвардії України;
4) наявність дозволу на імміграцію.
Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в
Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які в
установленому законодавством України порядку проходять військову службу
у Збройних Силах України, Національній гвардії України, або які прибули в
Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України
"Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина
колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали
посвідку на постійне проживання в Україні;
 12

5) володіння державною мовою відповідно до встановленого

законодавством рівня;
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на
осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.
3. Положення, передбачені пунктами 3 – 6 частини другої цієї статті, не
поширюються на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому
законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних
Силах України, Національній гвардії України та нагороджені державною
нагородою України, та інших осіб, які мають визначні заслуги перед
Україною, а також осіб, прийняття яких до громадянства України становить
державний інтерес для України.
Для прийняття до громадянства України осіб, які мають визначні
заслуги перед Україною (крім осіб, які в установленому законодавством
України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України,
Національній гвардії України та нагороджені державною нагородою
України) або прийняття яких до громадянства України становить державний
інтерес для України, міністерствами України, які забезпечують формування
державної політики у відповідних сферах, в установленому порядку
готуються подання на ім’я Президента України.
4. Положення, передбачені пунктами 3, 4, 6 частини другої цієї статті,
не поширюються на осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання на
підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства".
5. Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні
і один із батьків якої або її законний представник має посвідку на постійне
проживання в Україні, здійснюється без урахування умов, передбачених
пунктами 3 – 6 частини другої цієї статті.
6. До громадянства України не приймається особа:
1) яка вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого
злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози
для національної безпеки держави;
3) яка вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано
законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином;
4) дії якої безпосередньо створюють загрозу національній безпеці та
національним інтересам України.
7. Положення пунктів 1, 3 частини шостої цієї статті не
застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, які зазначені у
частинах дев'ятнадцятій, двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий
статус іноземців та осіб без громадянства", або які мають визначні заслуги
 13

перед Україною, або прийняття яких до громадянства України становить

державний інтерес для України (стосовно яких у поданні на ім'я Президента
України містяться відомості, що такі особи брали безпосередню участь в
антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи
безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,
та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань
антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів
із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування
збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях), за
умови якщо органи державної влади за переліком та у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України, встановлять, що такі рішення прийняті з
політичних мотивів правоохоронними та/або судовими органами держави,
визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-
окупантом, або держави, яка не визнає територіальну цілісність та
суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на
територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти
Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про
територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262.
8. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Стаття 10. Поновлення у громадянстві України

1. Особа, яка припинила громадянство України і є особою без
громадянства та подала заяву про поновлення у громадянстві України,
набуває громадянства України незалежно від того, проживає вона постійно в
Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених частиною
шостою статті 9 цього Закону.
2. Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне
громадянство (підданство) іноземної держави (іноземних держав),
повернулася в Україну на постійне проживання і подала заяву про
поновлення у громадянстві України, набуває громадянство України за
відсутності обставин, передбачених частиною шостою статті 9 цього Закону.
3. У громадянстві України не поновлюються:
1) особи, які відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону не
приймаються до громадянства України (крім випадку, передбаченого
частиною сьомою статті 9 цього Закону);
2) особи, які втратили громадянство України на підставі пункту 2
частини першої статті 20 цього Закону;
3) особи, стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства
України скасовані на підставі статті 22 цього Закону.
 14

4. Для оформлення поновлення у громадянстві України в

установленому порядку разом із заявою про поновлення у громадянстві
України іноземцем подається декларація про визнання громадянином
України або зобов’язання припинити іноземне громадянство, або декларація
про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише
громадянином України, або декларація про відсутність іноземного
громадянства.
5. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата прийняття спеціальними уповноваженими органами рішення
про набуття особою громадянства України.

Стаття 11. Набуття громадянства України внаслідок усиновлення

1. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку
усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є
громадянином України, а другий – особою без громадянства, стає
громадянином України з моменту набрання законної сили рішенням про
усиновлення, незалежно від того, проживає дитина постійно в Україні чи за
кордоном. Така дитина набуває громадянство України за заявою
усиновлювача, який є громадянином України.
2. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку
усиновлює подружжя, один з якого є громадянином України, а другий –
іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання законної сили
рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає дитина постійно в
Україні чи за кордоном. Така дитина набуває громадянство України за
заявою усиновлювача, який є громадянином України.
3. Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає
на території України і усиновлена громадянами України або подружжям,
один з якого є громадянином України, набуває громадянства України за її
особистою заявою з моменту набрання законної сили рішенням суду про
усиновлення.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, не може бути
зареєстрована громадянином України, якщо відповідно до частини шостої
статті 9 цього Закону така особа не приймається до громадянства України
(крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 9 цього Закону), або
стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України
скасовано на підставі статті 22 цього Закону.
4. Повнолітня особа, яка набула громадянство України до досягнення
нею вісімнадцяти років на підставі частин першої, другої цієї статті, проте
щодо якої не було здійснено реєстрації громадянства України, реєструється
громадянином України за її особистою заявою.
5. Для оформлення набуття громадянства України в установленому
порядку разом із заявою про набуття громадянства України іноземцем
подається декларація про визнання громадянином України.
 15

Стаття 12. Набуття громадянства України внаслідок встановлення над

дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад
охорони здоров’я, заклад освіти або інший дитячий заклад,
у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю
1. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою
встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено
громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга є
особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття
рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання
законної сили рішенням суду про встановлення опіки чи піклування. Така
дитина набуває громадянство України за заявою опікуна або піклування,
який є громадянином України.
2. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем, над якою
встановлено опіку чи піклування та опікуном або піклувальником
призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем,
стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення
опіки або піклування чи з моменту набрання законної сили рішенням суду
про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв’язку із
встановленням опіки або піклування не набуває громадянства опікуна чи
піклувальника, який є іноземцем. Така дитина набуває громадянство України
за заявою опікуна або піклувальника, який є громадянином України.
3. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і влаштована
до закладу охорони здоров'я, закладу освіти або іншого дитячого закладу,
адміністрація яких виконує щодо неї функції опікуна або піклувальника, стає
громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, якщо її батьки
померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи
недієздатними, оголошені померлими або якщо батьки дитини, розлученої із
сім'єю, не знайдені. Така дитина набуває громадянство України за заявою
адміністрації закладу, на яку покладено функції опікуна (піклувальника)
щодо дитини.
4. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується
в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, якщо хоча б один із
батьків-вихователів чи прийомних батьків є громадянином України, стає
громадянином України з моменту влаштування дитини до дитячого будинку
сімейного типу чи прийомної сім'ї, якщо її батьки померли, позбавлені
батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені
померлими або якщо батьки дитини, розлученої із сім'єю, не знайдені. Така
дитина набуває громадянство України за заявою того з батьків-вихователів
або прийомних батьків, який є громадянином України.
5. Повнолітня особа, яка у випадках, передбачених цією статтею, на
момент встановлення над нею до досягнення повноліття опіки чи піклування,
або влаштування в заклад охорони здоров'я, заклад освіти, інший дитячий
 16

заклад, у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім'ю була іноземцем

або особою без громадянства і стосовно якої рішення про набуття
громадянства України оформлено не було, набуває громадянства України за
її особистою заявою.
6. Для оформлення набуття громадянства України у випадках,
установлених цією статтею, разом із заявою про набуття громадянства
України іноземцем подається декларація про визнання громадянином
України.
Стаття 13. Набуття громадянства України особою, визнаною судом
обмежено дієздатною або недієздатною, унаслідок
встановлення над нею піклування, опіки громадянином
України
1. Іноземець або особа без громадянства, які перебувають на території
України, у тому числі тимчасово або постійно проживають на території
України, визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними, над якими
встановлено опіку або піклування громадянина України, набуває
громадянства України з моменту набрання законної сили рішенням про
встановлення піклування або опіки.
2. Для оформлення набуття громадянства України в установленому
порядку разом із заявою про набуття громадянства України подається
декларація про визнання громадянином України.

Стаття 14. Набуття громадянства України дитиною у зв’язку

з перебуванням у громадянстві України її батьків
чи одного з них
1. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, обоє батьків
якої або один із батьків є громадянином України, набуває громадянства
України за заявою того з батьків, який є громадянином України.
2. Для оформлення набуття громадянства України дитині, зазначеній в
частині першій цієї статті, в установленому порядку разом із заявою про
набуття громадянства України батьками або одним із них подається
декларація про визнання громадянином України.
3. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією
статтею, є дата прийняття спеціальними уповноваженими органами рішення
про набуття особою громадянства України.

Стаття 15. Набуття громадянства України внаслідок визнання

батьківства чи материнства або встановлення
факту батьківства чи материнства
 17

1. У разі визнання батьківства дитини, мати якої є іноземкою або

особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України, дитина
незалежно від місця її народження та місця проживання набуває
громадянство України.
2. У разі визнання материнства дитини, батько якої є іноземцем або
особою без громадянства, а матір’ю визнано громадянку України, дитина
незалежно від місця її народження та місця проживання набуває
громадянство України.

3. У разі встановлення факту батьківства дитини, мати якої є іноземкою

або особою без громадянства, якщо батько дитини перебував у громадянстві
України, дитина незалежно від місця її народження та місця проживання
набуває громадянство України.
4. У разі встановлення факту материнства дитини, батько якої є
іноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала у
громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця
проживання набуває громадянство України.
5. Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту
батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною
повноліття, така особа, яка є особою без громадянства, набуває громадянство
України незалежно від місця народження та місця проживання за умов,
передбачених частинами першою – четвертою цієї статті, якщо вона подала
заяву про набуття громадянства України.
6. Якщо визнання батьківства чи материнства або встановлення факту
батьківства чи материнства мали місце після досягнення дитиною
повноліття, така особа, яка є іноземцем, набуває громадянство України
незалежно від місця її народження та місця проживання за умов,
передбачених частинами першою – четвертою цієї статті, якщо вона подала
заяву про набуття громадянства України.
7. Для оформлення набуття громадянства України разом із заявою про
набуття громадянства України іноземцем подається декларація про визнання
громадянином України або зобов’язання припинити іноземне громадянство,
або декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе
лише громадянином України, декларацію про відсутність іноземного
громадянства.
8. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених
частинами першою – четвертою цієї статті, є дата народження дитини (особи)
або дата набуття громадянства України батьком чи матір’ю, батьківство чи
материнство яких визнано або щодо яких встановлено факт батьківства чи
материнства, якщо такі батько чи мати набули громадянство України після
народження дитини (особи).
 18

9. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених

частинами п’ятою та шостою цієї статті, є дата прийняття спеціальними
уповноваженими органами рішення про набуття особою громадянства
України.

Стаття 16. Необхідність згоди дітей під час набуття

громадянства України
1. Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років
здійснюється лише за їхньою згодою.
Стаття 17. Особливості набуття громадянства України та поновлення у
громадянстві України деякими категоріями іноземців
1. Для оформлення набуття громадянства України або для прийняття у
громадянство України або поновлення у громадянстві України особа, яка є
громадянином (підданим) держави, включеної Кабінетом Міністрів України
до переліку держав міграційного ризику, разом із заявою про набуття,
прийняття або поновлення у громадянстві України подає зобов’язання
припинити іноземне громадянство.
2. Особа, яка перебуває у громадянстві (підданстві) кількох держав,
включених Кабінетом Міністрів України до переліку держав міграційного
ризику, подає зобов’язання припинити громадянство (підданство) всіх цих
держав.
3. Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не
вимагається від осіб, які є громадянами (підданими) держави, включеної
Кабінетом Міністрів України до переліку держав міграційного ризику,
законодавство якої передбачає автоматичне припинення особами
громадянства (підданства) цієї держави одночасно з набуттям громадянства
іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами,
громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами
громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства
України. Така особа разом із заявою про набуття, прийняття або поновлення
у громадянстві України подає декларацію про відмову від іноземного
громадянства (підданства) та визнання себе лише громадянином України або
заяву про зміну громадянства відповідно.
4. Іноземці, які подали зобов’язання припинити іноземне громадянство,
повинні подати документ про припинення іноземного (іноземних)
громадянства (громадянств) (підданства, підданств), виданий уповноваженим
органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом
двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
Іноземець, який набув громадянство України та який узяв зобов’язання
припинити іноземне громадянство, і в якого існують незалежні від нього
причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства
 19

(підданства) або іноземних громадянств (підданств), подає декларацію про

відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином
України.
5. Декларацію про відмову від іноземного громадянства та визнання
себе лише громадянином України для оформлення набуття, прийняття або
поновлення у громадянстві України замість зобов’язання припинити
іноземне громадянство подає іноземець, який є громадянином (підданим)
держави, включеної Кабінетом Міністрів України до переліку держав
міграційного ризику:
1) якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні;
2) який є іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій
статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства";
3) який в установленому законодавством України порядку
проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України або в
установленому законодавством України порядку проходив військову службу
за контрактом у Збройних Силах України, Національній гвардії України,
контракт якого припинено (розірвано), та звільнений з військової служби з
підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1 – 3 частини п’ятої
статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", у
тому числі який нагороджений державною нагородою України;
4) який має визначні заслуги перед Україною або прийняття якого
до громадянства України становить державний інтерес для України;
5) який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою
України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнав у країні
своєї громадянської належності переслідувань через політичні мотиви, що
підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
6. Для набуття, у тому числі прийняття або поновлення у громадянстві
України одним із подружжя, який є громадянином (підданим) держави,
включеної Кабінетом Міністрів України до переліку держав міграційного
ризику, замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подається
декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише
громадянином України за умови, що інший з подружжя має право на подання
декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише
громадянином України, відповідно до підпунктів 2 – 5 частини п’ятої цієї
статті.
7. Для набуття, прийняття або поновлення у громадянстві України
дитини, одним із батьків якої або одним із законних представників якої є
громадянин (підданим) держави, включеної Кабінетом Міністрів України до
переліку держав міграційного ризику, і має право на подання декларації про
відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином
 20

України відповідно до підпунктів 2 – 5 частини п’ятої цієї статті, замість

зобов’язання припинити іноземне громадянство подається декларація про
відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином
України.
8. Для оформлення набуття громадянства України особі, зазначеній в
частині шостій статті 15 цього Закону, яка є громадянином (підданим)
держави, включеної Кабінетом Міністрів України до переліку держав
міграційного ризику, разом із заявою про набуття громадянства подається
зобов’язання припинити іноземне громадянство.
9. Іноземці, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою
України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні
своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання,
замість зобов’язання припинити іноземне громадянство подають декларацію
про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише
громадянином України разом з документом, що підтверджує таке
переслідування через політичні мотиви.

Розділ III
ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ ТА СКАСУВАННЯ
РІШЕНЬ ПРО НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 18. Підстави припинення громадянства України

1. Громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Стаття 19. Вихід із громадянства України

1. Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства
України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з
громадянства України за його заявою.
2. Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за
кордон і батьки виходять із громадянства України, разом з батьками за їх
заявою з громадянства України може вийти і дитина.
3. Якщо один із батьків виїхав разом з дитиною на постійне
проживання за кордон і виходить із громадянства України, а другий
залишається громадянином України, дитина може вийти із громадянства
України разом з тим із батьків, який виходить із громадянства України, за
його заявою.
 21

4. Якщо один із батьків виїхав разом з дитиною на постійне

проживання за кордон і виходить із громадянства України, а другий є
іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти із громадянства
України разом із тим із батьків, який виходить із громадянства України, за
його заявою.
5. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки
вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України
за заявою одного із батьків.
6. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із
батьків і він вийшов із громадянства України, а другий є громадянином
України, дитина може вийти з громадянства України за заявою того з батьків,
який вийшов із громадянства України.
7. Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із
батьків і він вийшов із громадянства України, а другий є іноземцем чи
особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за
заявою того з батьків, який вийшов із громадянства України.
8. Дитина, яка відповідно до чинного законодавства України
вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вийти з
громадянства України за заявою одного з батьків.
9. Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на
момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи
особами без громадянства, може вийти з громадянства України за заявою
одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.
10. Дитина, яка усиновлена подружжям, один із якого є громадянином
України, а другий є іноземцем або особою без громадянства, може вийти з
громадянства України за заявою усиновлювача, який є іноземцем або особою
без громадянства.
11. Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства,
може вийти з громадянства України за заявою одного з усиновлювачів.
12. Вихід із громадянства України допускається, якщо особа набула
громадянство іншої держави або отримала документ, виданий
уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України
набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
13. Вихід дітей віком від 14 до 18 років із громадянства України
здійснюється лише за їхньою згодою.
14. Вихід із громадянства України не допускається, якщо особа, яка
клопоче про вихід із громадянства України, в Україні є підозрюваною у
вчиненні кримінального правопорушення, обвинуваченою або стосовно якої
в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає
виконанню, або у зв’язку з обмеженнями, встановленими законодавством про
державну таємницю.
 22

15. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених

цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

Стаття 20. Підстави для втрати громадянства України

1. Підставами для втрати громадянства України є:
1) використання повнолітнім громадянином України, який має
громадянство (підданство) іноземної держави, на території України
паспортного документа іноземця, наслідком якого є створення загроз
національній безпеці, національним інтересам України;
2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього
Закону внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів,
приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого
стосовно особи не могло бути прийнято рішення про прийняття до
громадянства, обману, у тому числі невиконання зобов’язання, взятого
особою в зобов’язанні припинити іноземне громадянство, в декларації про
відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином
України;
3) встановлення факту проходження військової служби за контрактом у
державі, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або
державою-окупантом, особами, які на момент проходження військової
служби мали (мають) громадянство України.
2. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених
частиною першою цієї статті, є дата видання відповідного указу Президента
України.

Стаття 21. Правосуб’єктність громадянина України, який подав

заяву про вихід із громадянства України або щодо
якого оформлюється втрата громадянства
1. Громадянин України, який подав заяву про вихід із громадянства
України або щодо якого оформлюється втрата громадянства, до видання
указу Президента України про припинення громадянства України
користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

Стаття 22. Скасування рішень про встановлення,

оформлення належності до громадянства України,
оформлення набуття громадянства України
1. Рішення про встановлення належності до громадянства України,
оформлення належності до громадянства України відповідно до статті 3
цього Закону скасовується рішенням спеціального уповноваженого органу,
якщо таке рішення прийнято внаслідок подання неправдивих відомостей,
 23

підроблених документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту,

за наявності якого стосовно особи не могло бути прийнято рішення про
набуття громадянства, або обману, у тому числі невиконання зобов’язання,
взятого особою в зобов’язанні припинити іноземне громадянство, в
декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише
громадянином України.
2. Рішення про оформлення набуття особою громадянства України
відповідно до статей 7, 8, 10, 14, 15 цього Закону скасовується рішенням
спеціального уповноваженого органу, якщо громадянство України набуто
внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів,
документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують
наявності підстав для набуття громадянства України, а також приховування
особою або її законним представником будь-якого суттєвого факту, за
наявності якого особа не могла набути громадянство України, обману, у тому
числі невиконання зобов’язання, взятого особою в зобов’язанні припинити
іноземне громадянство, в декларації про відмову від іноземного
громадянства та визнання себе лише громадянином України.
3. Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття
громадянства України стосовно особи, яку визнано недієздатною або
цивільна дієздатність якої обмежена.
4. Датою скасування громадянства України у випадках, передбачених
цією статтею, є дата прийняття рішення про скасування рішення стосовно
встановлення, оформлення належності до громадянства України, оформлення
набуття громадянства України.

Стаття 23. Обробка персональних даних при вирішенні

питань громадянства
1. Обробка персональних даних під час розгляду та вирішення питань
громадянства України здійснюється з дотриманням вимог Закону України
"Про захист персональних даних".
2. Особа, яка звертається для вирішення питань громадянства України,
або її законний представник надає письмову згоду на отримання інформації
щодо такої особи та копій документів від уповноважених органів іноземної
держави, міжнародних організацій.

Стаття 24. Подання іноземцями та особами без громадянства

біометричних даних
1. Іноземці та особи без громадянства під час подання заяв про
встановлення, оформлення належності до громадянства України, оформлення
набуття громадянства України, поновлення у громадянстві України,
 24

прийняття до громадянства України зобов’язані подавати свої біометричні

дані.
2. Біометричні дані іноземців та осіб без громадянства обробляються з
метою:
ідентифікації іноземців та осіб без громадянства засобами національної
системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України,
іноземців та осіб без громадянства, які подають заяви про встановлення,
оформлення належності до громадянства України, оформлення набуття
громадянства України, поновлення у громадянстві України, прийняття до
громадянства України;
запобігання фальсифікації персональних даних іноземця чи особи без
громадянства;
запобігання використанню іноземцем та особою без громадянства
персональних даних, що належать іншій особі;
запобігання порушенню законодавства України про громадянство.
3. Біометричними даними іноземців та осіб без громадянства, обробка
яких здійснюється відповідно до цього Закону, є відцифрований образ
обличчя особи та відцифровані відбитки пальців рук особи.
Відцифровані відбитки пальців рук особи подаються нею після
досягнення дванадцятирічного віку.
4. Порядок отримання, зберігання відцифрованих відбитків пальців
рук іноземців та осіб без громадянства, кількість відбитків, що необхідні для
ідентифікації та верифікації особи іноземця чи особи без громадянства,
визначається Кабінетом Міністрів України.
5. Біометричні дані іноземців та осіб без громадянства отримуються
засобами відомчих інформаційних систем центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та
еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції,
громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених
законодавством категорій мігрантів, Міністерства закордонних справ
України, посольств та консульських установ України та передаються
розпоряднику національної системи біометричної верифікації та
ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства в
установленому законодавством порядку.

Розділ IV
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ
У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА
 25

Стаття 25. Повноваження Президента України

1. Президент України:
1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і
цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення
громадянства України;
2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань
громадянства та виконання прийнятих рішень;
3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з
питань громадянства.

Стаття 26. Повноваження Комісії при Президентові України

з питань громадянства
1. Комісія при Президентові України з питань громадянства:
1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід із
громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить
пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
2) повертає документи про прийняття до громадянства України, вихід
із громадянства України чи про втрату громадянства України
уповноваженому центральному органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері громадянства, або Міністерству закордонних
справ України на підставі рішення Комісії;
3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з
питань громадянства.

Стаття 27. Повноваження центрального органу виконавчої влади,

що реалізує державну політику у сфері громадянства
1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері громадянства, є спеціально уповноваженим органом, який здійснює
повноваження щодо:
1) прийняття рішень про встановлення, оформлення належності до
громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;
2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття
до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у
випадках, передбачених частинами дев'ятою – одинадцятою статті 19 цього
Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для
прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не
 26

приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з

громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід із
громадянства України, і передачі цих матеріалів у порядку, встановленому
Президентом України, на розгляд Комісії при Президентові України з питань
громадянства, в тому числі засобами відповідної інформаційно-
комунікаційної системи;
3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і
разом з необхідними документами передачі їх у порядку, встановленому
Президентом України, на розгляд Комісії при Президентові України з питань
громадянства, в тому числі засобами відповідної інформаційно-
комунікаційної системи;
4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України
особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 – 10 частини першої статті
6 цього Закону;
5) у межах повноважень скасування прийнятих рішень про
встановлення, оформлення належності до громадянства України, оформлення
набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 22 цього
Закону;
6) виконання рішень Президента України з питань громадянства;
7) видання особам, стосовно яких прийнято рішення про встановлення
належності до громадянства України, оформлення належності до
громадянства України, та особам, які набули громадянство України,
прийнятих рішень про набуття особою громадянства України, видача витягу
із Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію особи
громадянином України, тимчасових посвідчень громадянина України,
паспортів громадянина України;
8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено, або стосовно яких
скасовано рішення про встановлення, оформлення належності до
громадянства України, про оформлення набуття громадянства України,
довідок про реєстрацію особи громадянином України, тимчасових посвідчень
громадянина України, паспортів громадянина України, паспортів
громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичних паспортів
України та видання довідок про припинення громадянства України;
9) ведення обліку осіб, стосовно яких прийнято рішення про
встановлення, оформлення належності до громадянства України; осіб, які
набули, припинили громадянство України або рішення про встановлення,
оформлення належності до громадянства України, оформлення набуття
громадянства України особою скасовано; осіб, стосовно яких у межах
повноважень здійснюються провадження за заявами і поданнями з питань
громадянства України та виконання прийнятих рішень;
 27

10) отримання від іноземців та осіб без громадянства відцифрованих

відбитків пальців рук та відцифрованого образу обличчя під час подання
ними заяв про встановлення, оформлення належності до громадянства
України, оформлення набуття громадянства України, прийняття до
громадянства України, поновлення у громадянстві України, а також
ідентифікації цих іноземців та осіб без громадянства засобами національної
системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України,
іноземців та осіб без громадянства;
11) проведення за заявами осіб (їх законних представників), які
перебувають на території України, перевірки їх належності до громадянства
України.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері громадянства, у межах повноважень, визначених цим Законом, та
виключно для цілей ідентифікації особи, підтвердження інформації та/або
документів, пов’язаних із провадженням за заявами і поданнями з питань
громадянства України та виконанням прийнятих рішень, має право в
установленому законодавством порядку безоплатно отримувати інформацію
(у тому числі персональні дані) з автоматизованих інформаційних систем,
реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником, держателем та/або
адміністратором яких є центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші
державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи
та організації, що належать до сфери управління державних органів, в обсязі
інформації про особу та/або документів, пов’язаних із провадженням за
заявами і поданнями з питань громадянства України, а також звертатися із
запитами до компетентних органів інших держав, міжнародних організацій.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері громадянства, здійснює в межах повноважень ведення обліку,
визначеного у пункті 9 частини першої цієї статті, в інформаційно-
комунікаційній системі центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері громадянства, із внесенням інформації до
Єдиного державного демографічного реєстру.
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері громадянства, один раз на півріччя інформує Комісію при
Президентові України з питань громадянства про виконання рішень
Президента України з питань громадянства.
5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені цим Законом,
стосовно громадян України, які проживають на території України, а також
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, у
тому числі тимчасово або постійно проживають на території України.

Стаття 28. Повноваження Міністерства закордонних справ України,

 28

посольств та консульських установ України

1. Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські
установи України є спеціально уповноваженими органами, які здійснюють
повноваження щодо:
1) прийняття рішень про встановлення належності до громадянства
України відповідно до статті 3 цього Закону;
2) прийняття заяв разом з необхідними документами щодо прийняття
до громадянства України осіб, які мають визначні заслуги перед Україною
або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес
для України, перевірки правильності їх оформлення, наявності умов для
прийняття до громадянства України і відсутності підстав, за наявності яких
особа не приймається до громадянства України, і передачі цих матеріалів у
порядку, встановленому Президентом України, на розгляд Комісії при
Президентові України з питань громадянства, у тому числі засобами
відповідної інформаційно-комунікаційної системи;
3) прийняття заяв разом з необхідними документами щодо виходу з
громадянства України, перевірки правильності їх оформлення, наявності
підстав для виходу з громадянства України, відсутності підстав, за наявності
яких не допускається вихід із громадянства України, і передачі цих
матеріалів у порядку, встановленому Президентом України, на розгляд
Комісії при Президентові України з питань громадянства, в тому числі
засобами відповідної інформаційно-комунікаційної системи;
4) підготовки подань про втрату особами громадянства України і
разом з необхідними документами передачі їх у порядку, встановленому
Президентом України, на розгляд Комісії при Президентові України з питань
громадянства, у тому числі засобами відповідної інформаційно-
комунікаційної системи;
5) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України
особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4 – 10 частини першої
статті 6 цього Закону;
6) у межах повноважень скасування прийнятих рішень про
встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття
громадянства України у випадках, передбачених статтею 22 цього Закону;
7) виконання рішень Президента України з питань громадянства;
8) видання особам, стосовно яких прийнято рішення про встановлення
належності до громадянства України, особам, які набули громадянство
України, прийнятих рішень про набуття особою громадянства України,
видача витягів із Єдиного державного демографічного реєстру про
реєстрацію особи громадянином України, тимчасових посвідчень
громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон;
 29

9) вилучення в осіб, громадянство України яких припинено або

стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства
України, довідок про реєстрацію особи громадянином України, тимчасових
посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України, паспортів
громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичних паспортів
України, службових паспортів України та видання довідок про припинення
громадянства України;
10) ведення обліку осіб, стосовно яких прийнято рішення про
встановлення належності до громадянства України; осіб, які набули,
припинили громадянство України або рішення про встановлення належності
до громадянства України, оформлення набуття громадянства України особою
скасовано; осіб, стосовно яких у межах повноважень здійснюється
провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та
виконання прийнятих рішень;
11) отримання від іноземців та осіб без громадянства відцифрованих
відбитків пальців рук та відцифрованого образу обличчя під час подання
ними заяв про встановлення належності до громадянства України,
оформлення набуття громадянства України, прийняття до громадянства
України, а також ідентифікації цих іноземців та осіб без громадянства
засобами національної системи біометричної верифікації та ідентифікації
громадян України, іноземців та осіб без громадянства;
12) проведення за заявами осіб (їх законних представників), які
перебувають за кордоном, перевірки їх належності до громадянства України.
2. Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські
установи України здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1 – 10
частини першої цієї статті, стосовно осіб, які відповідно до чинного
законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а
також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за
підставою, передбаченою пунктом 1 частини першої статті 6 цього Закону
незалежно від місця народження особи.
3. Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські
установи України здійснюють у межах повноважень ведення обліку,
визначеного у пункті 10 частини першої цієї статті, в інформаційно-
комунікаційній системі Міністерства закордонних справ України з внесенням
інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.
4. Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські
установи України в межах повноважень, визначених цим Законом, та
виключно для цілей ідентифікації особи, підтвердження інформації та/або
документів, пов'язаних із провадженням за заявами і поданнями з питань
громадянства України та виконанням прийнятих рішень, мають право в
установленому законодавством порядку безоплатно отримувати інформацію
(у тому числі персональні дані) з автоматизованих інформаційних систем,
 30

реєстрів, баз даних, володільцем, розпорядником, держателем та/або

адміністратором яких є центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші
державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи
та організації, що належать до сфери управління державних органів, в обсязі
інформації про особу та/або документів, пов’язаних із провадженням за
заявами і поданнями з питань громадянства України, а також звертатися із
запитами до компетентних органів інших держав, міжнародних організацій.
5. Міністерство закордонних справ України один раз на півріччя
інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про
виконання рішень Президента України з питань громадянства.

Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ З ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА, ДІЙ ЧИ
БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ПОСАДОВИХ
І СЛУЖБОВИХ ОСІБ

Стаття 29. Оскарження рішень з питань громадянства

1. Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у
встановленому законом порядку до суду.

Стаття 30. Оскарження дій та бездіяльності посадових осіб,

які порушують порядок розгляду справ про громадянство
1. Дії та бездіяльність посадових осіб, які порушують порядок та
строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань
громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному
порядку.

Стаття 31. Порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій та

бездіяльності посадових осіб особами, які постійно
проживають за кордоном
1. Особи, які постійно проживають за кордоном, оскаржують
неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб посольств чи консульських
установ України у встановленому законом порядку до суду.
 31

Стаття 32. Відповідальність посадових осіб за порушення

законодавства про громадянство
1. Посадові особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у
порядку, передбаченому законами України.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності
Законом України "Про запобігання та протидію загрозам національній
безпеці України у сфері громадянства", крім пунктів 6 та 7 цього розділу, які
набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Розгляд заяв про встановлення, оформлення належності до
громадянства України, про набуття громадянства України, про вихід із
громадянства України, подань про втрату громадянства України, про
скасування рішень про набуття громадянства України, поданих до набрання
чинності цим Законом, здійснюється у порядку, який діяв до набрання
чинності цим Законом.
3. Після набрання чинності цим Законом особи, які набули
громадянство України відповідно до Закону України "Про громадянство
України", що діяв до набрання чинності цим Законом, та подавали
зобов’язання про припинення іноземного громадянства, та є громадянами
(підданими) держав, які не включені Кабінетом Міністрів України до
переліку держав міграційного ризику, мають право до спливу строку
виконання зобов’язання подати замість цього зобов’язання декларацію про
відмову від іноземного громадянства та визнання себе громадянином
України.
4. Невиконання особою зобов’язання, зазначеного в декларації про
відмову від іноземного громадянства, поданої відповідно до Закону України
"Про громадянство України", що діяв до набрання чинності цим Законом, є
підставою для оформлення громадянину України втрати громадянства України
або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
5. Установити, що протягом трьох місяців із дня набрання чинності
цим Законом право подати декларацію про відмову від іноземного
громадянства та визнання себе лише громадянином України мають іноземці,
які у період з 1 січня 2018 року набули громадянство України
відповідно до Закону України "Про громадянство України", який діяв до
набрання чинності цим Законом, та подавали зобов’язання про припинення
іноземного громадянства, і строк виконання такого зобов’язання сплив, із
числа таких осіб:
а) які в установленому законодавством України порядку проходять
військову службу за контрактом у Збройних Силах України або в
установленому законодавством України порядку проходили військову
 32

службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено

(розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених
підпунктами "а", "б" пункту 1, підпунктами "а", "б" пункту 2, підпунктами
"а", "б" пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України "Про військовий
обов’язок і військову службу";
б) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до
громадянства України становить державний інтерес для України;
в) які в установленому законодавством України порядку проходять
військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною
нагородою України;
г) іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону
України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
ґ) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України
державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї
громадянської належності переслідувань через політичні мотиви, що
підтверджується документом, передбаченим законом.
Таке право поширюється на іншого з подружжя зазначених осіб та їх
дітей.
Особи, зазначені у цьому пункті, які у встановлений абзацом першим
цього пункту строк не подали декларацію про відмову від іноземного
громадянства та визнання себе лише громадянином України, вважаються
такими, що не виконали зобов’язання про припинення іноземного
громадянства на умовах та в строки, встановлені Законом України "Про
громадянство України", що діяв до набрання чинності цим Законом.
6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк із дня набрання
чинності цим Законом:
1) забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними і
місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом.
7. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у
відповідність із цим Законом та прийняти акти, необхідні для реалізації цього
Закону".

Голова Верховної Ради

України