Іноземці, особи без

громадянства та біженці як
суб’єкти адміністративного
права

Підготувала Соловей А.Р.

1-18 ФМТП
 oКонституція України
oКодекс України про адміністративні
правопорушення
Джерела : oЗакон України "Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства"
oЗакон України "Про біженців та осіб,
які потребують додаткового або
тимчасового захисту"
Нормативно-правовим актом, який в основному визначає статус
іноземців в Україні, тобто закріплює основні права, свободи та
обов’язки іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають
в Україні, а також встановлює порядок їх в’їзду в Україну та виїзду з
України, є Закон України «Про правовий статус іноземців та
осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. № 3773-VI1.
Відповідно до нього іноземець — це особа, яка не перебуває у
громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або
держав, а особа без громадянства — це особа, яку жодна держава
відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які
перебувають на території України, визначається статтями 26,
33 Конституції України, відповідно до яких іноземці та особи
без громадянства, що перебувають в Україні на законних
підставах, користуються тими самими правами і свободами,
а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України,
- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України.
Стаття 2. Законодавство про правовий статус іноземців та осіб
без громадянства
1. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства
визначається Конституцією України, цим та іншими законами
України, а також міжнародними договорами України.
У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші
правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила,
передбачені таким міжнародним договором України.
Стаття 3. Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства

1. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються
тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за
винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від
законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод
людини.

3. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів

України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей,
інтереси суспільства та держави.
 Iноземці та особи без
громадянства користуються
національним режимом, Якщо іноземною державою
тобто мають ті самі права Iноземці та особи без встановлено обмеження Реалізація іноземцями та
і свободи та виконують ті громадянства є рівними щодо реалізації прав і свобод особами без громадянства
самі обов’язки, що і перед законом незалежно громадянами України, своїх прав і свобод не
громадяни України, за від походження, соціального Кабінет Міністрів України повинна завдавати шкоди
виключенням певних і майнового стану, расової та може прийняти рішення про національним інтересам
обмежень, визначених національної приналежності, встановлення відповідного України, правам, свободам і
Конституцією, законами статі, мови, ставлення до порядку реалізації прав і законним інтересам її
України, а також релігії, роду і характеру свобод громадянами цієї громадян та інших осіб, які
міжнародними договорами занять, інших обставин. держави на території проживають в Україні.
України, згода на України.
обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
Зокрема, в’їзд до України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

❑ ·в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського

порядку;
❑ ·якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян
України та інших осіб, які проживають в Україні;
❑ ·якщо при клопотанні про в’їзд до України така особа подала про себе завідомо
неправдиві відомості або підроблені документи;
❑ ·якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають
установленому зразку або належать іншій особі;
❑ ·якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила
перетинання державного кордону України,
❑ ·митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та
службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що
здійснюють контроль на державному кордоні;
❑ ·якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без
громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених
накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов’язання
перед державою, фізичними або юридичними особами.
 Виїзд з України іноземця або особи
Рішення про заборону в’їзду до
без громадянства може бути
України приймається центральним
за рішенням суду тимчасово
органом виконавчої влади, що
відкладено до виконання ним
забезпечує реалізацію державної
майнових зобов’язань перед
політики у сфері міграції, Службою
фізичними та юридичними особами
безпеки України або органом
в Україні, якщо інше не передбачено
охорони державного кордону.
міжнародними договорами України.
Виїзд з України іноземцю або особі без
громадянства не дозволяється, якщо:
1. він є підозрюваним, обвинуваченим у вчиненні на території
України злочину чи підсудним за вчинення злочину на території
України, у разі якщо до таких осіб відповідно до закону
прийнято рішення щодо заборони виїзду за межі України;
2. його засуджено за вчинення злочину до відбування покарання
або звільнення від покарання;
3. його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної
безпеки України — до припинення обставин, що
перешкоджають виїзду.
Обов'язки іноземців та осіб без
громадянства:
1. Іноземці та особи без
громадянства зобов'язані
поважати та дотримуватись
Конституції і законів України,
шанувати традиції та звичаї
народу України.
2. Іноземці та особи без
громадянства обкладаються
податками і зборами
відповідно до законодавства
України та міжнародних
договорів України.
Обмеження для Не можуть обирати і бути
обраними до органів
Не можуть брати участь у
іноземців та державної влади та
органів місцевого
референдумах.

осіб без
самоврядування.

громадянства:
Набувати статусу Бути членами політичних
державного службовця. партій.

Перебувати на військовій
Не можуть мати доступу
службі. На іноземців та
до інформації, яка містить
осіб без громадянства не
ознаки державної
поширюється загальний
таємниці.
військовий обов'язок.
 Відповідно до ст.203 Кодексу України про адміністративні
правопорушення іноземці та особами без громадянства можуть
притягуватися до відповідальності за:
• порушення іноземцями та особами без громадянства правил
перебування в Україні, тобто проживання без документів на
право проживання в Україні, за недійсними документами або
Адміністративні документами, термін дії яких закінчився, або
працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо
правопорушення, необхідність такого дозволу передбачено законодавством
України, або недодержання встановленого порядку
суб’єктом яких пересування і зміни місця проживання, або ухилення від
виїзду з України після закінчення відповідного терміну
можуть бути перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного
місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у
іноземці та особи визначений строк, а так само порушення правил транзитного
проїзду через територію України,- тягнуть за собою
без громадянства накладення штрафу від ста до трьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
• недодержання іноземцями та особами без громадянства
встановленого порядку реєстрації або проживання на
території України за недійсними документами чи
документами, строк дії яких закінчився, або порушення
встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в
пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний
кордон України або контрольних пунктах в’їзду-виїзду, -
тягнуть за собою попередження або накладення штрафу
від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Підстави, які виключають адміністративну відповідальність
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території
України

1. крайня необхідність(ст.18 Кодексу України про адміністративні правопорушення - для

усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності,
правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за
даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш
значною, ніж відвернена шкода);
2. необхідна оборона(ст.19 Кодексу України про адміністративні правопорушення - при
захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян,
установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння
посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної
оборони.Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту
характерові і суспільній шкідливості посягання);
3. неосудність (ст.20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - особа не могла
усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби,
тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану).
 Відповідно до ст.26 Закон
України «Про правовий статус Таке рішення приймає
іноземців та осіб без центральний орган виконавчої
громадянства» іноземець або влади, що забезпечує
особа без громадянства реалізацію державної політики
Окрім цих загальних правил
можуть бути примусово у сфері міграції, орган Служби
адміністративної
повернуті в країну походження безпеки України або органу
відповідальності іноземців та
або третю країну, якщо їх дії охорони державного кордону
осіб без громадянства є й певні
порушують законодавство про (стосовно іноземців та осіб без
особливості. Зокрема, тільки
правовий статус іноземців та громадянства, які затримані
до іноземців та осіб без
осіб без громадянства або ними у межах контрольованих
громадянства може
суперечать інтересам прикордонних районів під час
застосовуватися примусове
забезпечення національної спроби або після незаконного
повернення та примусове
безпеки України чи охорони перетинання державного
видворення.
громадського порядку, або кордону України), з подальшим
якщо це необхідно для повідомленням протягом 24
охорони здоров'я, захисту прав годин прокурору про підстави
і законних інтересів громадян прийняття такого рішення.
України.
Особливості адміністративно-правового статусу біженців

Питання, пов'язані з правовим статусом біженців, регулюються Конституцією, Законом

України від 21 червня 2001 р. "Про біженців", іншими нормативно-
правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Біженець — особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих
побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання,
національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної
групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї
громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або
не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не
маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого
попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї
внаслідок зазначених побоювань.
Статус біженця не надається особі:

• - яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх
визначено у міжнародному праві;
• - яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з
метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено КК України до тяжких злочинів;
• - яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
• - щодо якої встановлено, що умови, передбачені для надання статусу біженця, відсутні;
• - яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;
• - яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній
країні. Ці положення не поширюються на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які
народилися чи постійно проживають на території України, а також на їх нащадків.
 Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на:

- пересування, вільний
вибір місця проживання;
- господарську діяльність,
вільне залишення
- працю; яка не заборонена
території України, за
винятком обмежень, які законом;
встановлюються законом;

- охорону здоров'я,
- свободу світогляду і
медичну допомогу та - відпочинок; -- освіту;
віросповідання;
медичне страхування;
 - направлення індивідуальних
чи колективних письмових
звернень або особисте
звернення до органів державної
влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і
службових осіб цих органів;
- звернення за захистом своїх
прав до Уповноваженого
Верховної Ради України з прав
людини;
(одержання грошової допомоги,
- володіння, користування і
розпорядження своєю
власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої
діяльності;
- правову допомогу;
- на соціальний захист
пенсії, субсидії та інших видів
соціального забезпечення).
- оскарження до суду рішень,
дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів
місцевого самоврядування,
посадових і службових осіб;
- права у шлюбних та сімейних
відносинах;
Додатковий захист — форма захисту, що надається в Україні на
індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які
прибули до України або перебувають в Україні і не можуть або не
бажають повернутися до країни громадянської належності або країни
попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які
загрожують їх життю, безпеці чи свободі.
Особа, яка потребує додаткового захисту — особа, яка не є біженцем
відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 р. і Протоколу щодо
статусу біженців 1967 р. та цього Закону, але потребує захисту, оскільки
така особа змушена була прибути до України або залишитися в Україні
внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через
побоювання застосування щодо неї смертної кари, або виконання вироку
про смертну кару, чи тортур, нелюдського або такого, що принижує
гідність, поводження чи покарання.
Особи, які потребують тимчасового захисту, — іноземці та особи без
громадянства, які постійно проживають на території країни, що має спільний
кордон з Україною, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок
зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на
етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що
порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни
походження.
Тимчасовий захист — форма захисту, що є винятковим практичним заходом,
обмеженим у часі, і надається в Україні іноземцям та особам без громадянства,
які масово прибули до України з країни, що має спільний кордон з Україною, і
не можуть повернутися до країни постійного проживання через обставини,
зазначені у п. 14 ч. 1 цієї статті. Ст. 3 Закону України «Про біженців та осіб, які
потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено заборону
вислання або примусового повернення біженця чи особи, яка потребує
додаткового або тимчасового захисту, до країни, з якої вони прибули та де їх
життю або свободі загрожує небезпека
Особа, яка звернулася • подати відповідному органу міграційної
за наданням статусу служби відомості, необхідні для вирішення
біженця чи питання щодо визнання біженцем або
додаткового захисту і особою, яка потребує додаткового захисту;
стосовно якої
прийнято рішення про • відбути до визначеного місця тимчасового
оформлення документі проживання у разі одержання направлення
в для вирішення органу міграційної служби;
питання щодо • проходити медичне обстеження на вимогу
визнання біженцем органів міграційної служби;
або особою, яка
потребує додаткового • з’являтися до відповідного органу
захисту, зобов’язана: міграційної служби у визначений ним строк.
. Дякую за увагу !