1

У статті 4 Конституції України закріплено, що "в Україні

існує єдине громадянство". Ця стаття Основного Закону України спрямована
на забезпечення єдиного правового статусу для всіх громадян України та
однакового правового зв'язку кожного громадянина з державою.
В Україні інститут громадянства регулюється, головним
чином, Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18 січня
2001 року (далі - Законом) та Європейською конвенцією про громадянство,
що була ратифікована Верховною Радою України 20 вересня 2006 року.
Незважаючи на те, що в цьому документі зафіксовано принцип "єдиного
громадянства", у ньому відсутня норма про недопустимість випадків
множинного громадянства.
У п. 1 частини першої ст. 2 Закону України "Про громадянство
України" зазначено, що "якщо громадянин України набув громадянство
(підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною
він визначається лише громадянином України…".
Проте не слід це розцінювати як заборону подвійного громадянства,
оскільки втрата громадянства України відбувається не автоматично з
набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі Указу
Президента України про припинення громадянства щодо певної особи.
Навіть якщо громадянин України набув громадянство іншої держави
або держав, то не позбавляється при цьому українського громадянства і в
правових відносинах з Україною надалі визнається лише громадянином
України.
Таким чином, твердження про заборону подвійного громадянства в
Україні є помилковим.
Отже, закон не забороняє подвійне громадянство, а лише не визнає
його: за наявності в громадянина України громадянства іншої держави до
нього застосовуються всі закони України, як і до решти громадян. Це
порушує ст. 4 Конституції України, породжує факти існування в Україні
явища біпатризму (множинного громадянства) й суперечить міжнародним
зобов'язанням, взятим Україною на себе, в яких проголошений курс на
уникнення випадків подвійного громадянства.
Множинне громадянство породжує юридичні та політичні колізії.
Більшість держав світу виходять з визнання виключності громадянства.
Проте інколи в результаті колізії норм, що регулюють питання громадянства,
можуть виникати ситуації, коли одна й та сама особа визнається
громадянином декількох держав. Особи з подвійним громадянством завжди
стоять перед альтернативою: обов'язки якої держави необхідно виконувати, а
якої не виконувати. І, зіштовхуючись з необхідністю обирати, такі особи, як
правило, не виконують обов'язків громадян однієї держави, звертаючись за
захистом до іншої держави і навпаки. Біпатризм дозволяє особам з подвійним
громадянством в одній державі діяти, не зважаючи на вимоги закону, навіть
не зупиняючись перед можливістю притягнення до кримінальної
відповідальності. За умов низької правової культури, біпатризм не лише
стимулює безвідповідальність, але й послаблює регулюючі функції
вітчизняного законодавства. Множинне громадянство демобілізує
 2

суспільство, гальмує процес формування спільних цінностей, пріоритетів

розвитку та, відповідно, - єдності народу.
Таким чином, на цьому етапі розвитку, інститут подвійного
громадянства в Україні призводить до гальмування розвитку всіх сфер
діяльності суспільства.
Саме з необхідності збереження єдності народу, принцип єдиного
громадянства був закріплений в Основному Законі України. Україна
постійно впроваджувала політику уникнення подвійного громадянства та
зменшення проявів колізій, які виникають в результаті множинного
громадянства.
Задля унеможливлення фактів подвійного громадянства в Українській
державі необхідно додати в Закон України "Про громадянство
України" норму щодо "автоматичної добровільної відмови від громадянства
України". Оскільки добровільне набуття громадянства іншої держави -
добровільний, обдуманий, зважений крок людини, яка його чинить,
усвідомлюючи, що подвійне громадянство заборонене Конституцією
України та низкою нормативно-правових актів. Набуваючи громадянство
іншої держави, особа автоматично відмовляється від громадянства України.
Це положення підтримує політику України щодо уникнення подвійного
громадянства та зменшення проявів колізій, які виникають в результаті
множинного громадянства, та відповідає нормам Європейської конвенції про
громадянство.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про громадянство України" "не
вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України
та громадянства іншої держави чи держав;
б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх
усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства
внаслідок одруження з іноземцем…".
Ці принципи Україна імплементувала до власного
внутрішньодержавного права 16 червня 2005 року, внісши зміни до Закону
України "Про громадянство". Таким чином, привівши українське
законодавство у відповідність до Європейської конвенції про громадянство,
яку Україна ратифікувала 20 вересня 2006 року. Ці положення припускають
автоматичне набуття громадянином України громадянства іншої держави,
або держав, що є порушенням внутрішніх нормативно-правових актів
України. Задля подолання цієї правової колізії необхідно зобов'язати осіб,
зазначених в статті 19 Закону України «Про громадянство
України» протягом одного року після досягнення ними повноліття, або
протягом одного року після набуття ними громадянства внаслідок одруження
з іноземцем, або протягом одного року після набуття громадянства іншої
держави, обрати громадянство однієї з держав. У разі обрання громадянства
України такі особи мусять протягом одного року після настання
вищезазначених умов подати документ про припинення іноземного
громадянства до органу, що видав такій особі паспорт громадянина України.
 3

У разі надання ними переваги іноземному громадянству - такі особи

автоматично добровільно відмовляються від громадянства України.
Фактично особа, яка отримує тимчасове посвідчення громадянина
України, може протягом двох років користуватися перевагами біпатризму,
наприклад, ухилятися від обов'язків громадянина перед державою (ухилення
від військової служби, сплати податків), уникати кримінального
переслідування тощо.
Внесення зазначених вище змін дасть змогу узгодити Закон України "Про
громадянство України" з Конституцією України та мінімізувати факти
множинного громадянства, які не відповідають інтересам України.
Факт виявлення громадянства іншої держави грає ключову роль у
встановленні відповідальності за нього, але проблеми розпочинаються вже
тут. Українське законодавство не визначає шляхи декларування інших
громадянств, а інші держави не зобов’язані, а часто не мають права
розголошувати такі дані. Запити спецслужб залишаються чи не єдиним
інструментом для встановлення наявності другого громадянства. В той же
час втрата українського громадянства – це, фактично, єдине можливе
покарання за добровільне набуття громадянства іншої держави. Втім це
покарання застосовується вкрай рідко.
Поряд з цим в Україні існує заборона на працевлаштування для
державних службовців за умови наявності громадянства іншої країни (ст. 19
Закону України «Про державну службу»). Крім того, друге громадянство
несумісне із посадою судді (ст. 126 Конституції України).
В березні 2017 року Президент України вніс до Верховної Ради
законопроект 61751 , за яким громадянин, який добровільно набув
громадянства іншої держави, вважається таким, що дав згоду на припинення
громадянства України. Це – крок у напрямку посилення норми статті 19
поточного Закону, фактично покарання втратою українського громадянства
тих, хто набуває громадянства іншої держави.
Законопроектом 6175 передбачається моніторинг публічної інформації,
запити до органів влади інших держав та огляд прикордонною службою для
виявлення порушників. Після прийняття Закону передбачається надання
терміну для добровільного припинення громадянства іншої країни – в
інакшому випадку доведеться втратити українське громадянство. Розгляд
цього документу, втім, було призупинено, й питання громадянства
залишається юридично суперечливим.
Цікаво те, що в українському законодавстві робилися спроби введення
відповідальності за приховування другого громадянства.
Так, у 2009 році Верховна Рада прийняла в першому читанні проект
закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо
відповідальності за приховування факту перебування у громадянстві іншої
держави або набуття такого громадянства)».

1
Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо
реалізації права змінити громадянство
 4

Ним передбачалося впровадити юридичну відповідальність всіх осіб, а

не тільки посадових та службових і зобов’язати громадян повідомляти про
набуття громадянства іншої держави. Кримінальний кодекс України
планувалося доповнити статтею «Приховування множинного громадянства»,
яка передбачала б покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі на строк
до п’яти років. Однак далі першого читання проект закону так і не пройшов.
Результатом всіх цих доволі несистемних та різнонаправлених ініціатив є та
ситуація, що в площині політичної риторики українські посадовці всіляко
критикують інститути другого та подвійного громадянства; але в юридичній
площині зберігається аморфність та суперечливість. Формально виступаючи
проти, українська держава не має дієвих інструментів покарання за набуття
громадянства іншої держави і рідко застосовує ті не зовсім дієві, що є. Поки
що виглядає так, що словесна боротьба із другим громадянством – це такий
собі простий і дешевий спосіб реагувати на ті глибокі демографічні,
соціальні та економічні проблеми, що існують в Україні й неминуче ведуть
до відтоку населення.
Визнання подвійного громадянства, звичайно, є предметом політичних
суперечок, і на це питання ніколи не має однозначної правильної відповіді.
Багато країн відмовляються визначати множинне громадянство з різних
причин. В той же час інші країни визнають подвійне громадянство й
користуються перевагами, які воно надає. В дискусії щодо цих питань немає
нічого поганого; скоріше така дискусія – це те, чого Україна сьогодні
потребує.
Найбільш загальним, базовим аргументом на користь визнання
множинного громадянства є динаміка міжнародно-політичної ситуації. Світ
швидко глобалізується і стає взаємозалежним, надаючи людям більше
свободи вибору місця проживання. Стирання державних кордонів
призводить до трансформації інституту громадянства.
Іншою важливою перевагою є те, що подвійне громадянство являє
собою певний символ визнання різноманіття, толерантності та свободи. В
практичному сенсі воно допомагає поширювати свободу руху, інвестицій та
підприємництва.
Подвійне громадянство також краще сумісне із демократією, і це
особливо помітно в сучасному світі. Право голосу пов’язане із
громадянством. Чи має воно належати людям, які живуть у певній країні?
Але не всі вони є її громадянами, особливо, якщо країна не визнає подвійного
чи множинного громадянства. Виходом із очевидно несправедливої ситуації
може бути надання не-громадянам права голосу. Але це все ще є рідкістю в
сучасному світі. Більш далекоглядним та універсальним рішенням буде
визнання подвійного громадянства. Визнання подвійного громадянства є
також кращою відповіддю на більш розповсюджену ситуацію, коли мігранти
мають власність, бізнес чи інші інтереси в більш ніж одній країні. Право
голосу для іноземців та право голосувати з-за кордону для експатріантів
може бути рішенням, але відкрите визнання множинного громадянства знов
 5

виявляється більш ефективним. Цілком природно, що питання подвійного

громадянства викликає певне занепокоєння та створює деякі ризики.
По-перше, воно дає змогу голосувати в принаймні двох різних
державах – в той час як люди з одним громадянством голосують лише в
одній. Здається, тут порушується принцип рівності. В подібних випадках
необхідно гарантувати, що право голосу використовується виключно як засіб
контролю над урядом, рішення якого можуть впливати на життя
громадянина. Якщо громадянин має інтереси в двох країнах, він/вона
повинен мати право й можливість впливати на уряд в обох. Важливо також в
подібних ситуаціях дотримуватися принципу рівної значимості голосів. Крім
цього, існує ризик того, що особи із подвійним громадянством просто
знатимуть менше про закони, норми й правила кожної країни, ніж ті, хто
мають лише одне громадянство. Крім того існують аспекти, пов’язані із
військовою повинністю. Якщо особу призвали до збройних сил в одній
державі, то в іншій державі її можуть звинуватити в ухиленні від військової
служби або у службі в іноземних збройних силах. Існує відповідна
Європейська конвенція, в який йдеться про те, що особи з подвійним
громадянством зобов’язані проходити військову службу лише в одній з країн.
Україна, щоправда, не є стороною Конвенції, оскільки не визнає
подвійного громадянства. Деякі ризики подвійного громадянства пов’язані із
питаннями лояльності, патріотизму та національної ідентичності. Часто
вважається, що подвійне громадянство послабляє відчуття патріотизму,
оскільки особи з подвійним громадянством є членами двох різних суспільних
груп одночасно. Крім того особи з подвійним громадянством, які мають
інший світогляд, можуть загрожувати єдності всередині суспільства.
Питання подвійного громадянства останні кілька років є топовою
темою для обговорення в нашому суспільстві. І у першу чергу через бажання
багатьох громадян України вільно пересуватися та подорожувати світом, при
нагоді працювати за кордоном.
І поки політики сперечаються – "бути чи не бути" інституту подвійного
громадянства в Україні, люди роблять свій власний вибір.
Сьогодні законодавство України справді не передбачає для наших
громадян можливостi володiти паспортом ще якоїсь країни.
За даними неофiцiйної статистики, нинi кiлька сотень тисяч українцiв
мають у кишенях паспорти щонайменше двох держав.
За різними даними, в Україні російські паспорти мали від 140 до 350
тисяч українців. Більшість з них проживала у Криму та на Донбасі.
Існують відомості, що кількість українців, що набули угорського
громадянства, сягає 80–90 тис. осіб, румунського – до 80 тис. Однак за
відомостями газета Nepszabadsag, з посиланням на офіційні дані, за 2011-
2012 роки заяв про надання громадянства Угорщини за спрощеною
процедурою від громадян України надійшло набагато менше - 8783.
За іншими даними - неофіційно від 5% до 10% українців уже мають
паспорт іншої держави, а близько 5 млн. перебувають на заробітках за
кордоном, які теж у перспективі можуть отримати там громадянство.
 6

Чи передбачено в Україні штраф за приховування іноземного

громадянства?
Сумнівно, хоча відповідний закон і було прийнято. Однак згодом
повернуто з пропозиціями (зауваженнями щодо дотримання Конституції)
Президента України для повторного розгляду, який депутати не здійснили і
досі.
Верховна Рада України встановила штрафи за приховування факту
отримання іноземного громадянства 2 жовтня 2012 року. За закон "Про
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства"
проголосувало 264 депутати.
Закон встановлює, що неподання або несвоєчасне подання заяви
громадянина, який добровільно отримав іноземне громадянство (підданство),
а також копії документів про громадянство тягне за собою стягнення штрафу
від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від
170 до 510 грн.). Ті самі дії, вчинені чиновниками органів державної влади
або місцевого самоврядування, тягнуть за собою стягнення штрафу в розмірі
від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850
до 1700 грн.).
Кримінальної відповідальності за брак повідомлення – немає. Єдиним
покаранням, що може бути застосоване до громадянина України, котрий має
паспорт iншої держави, — втрата громадянства України. Однак дана
процедура є надзвичайно складною і тому цю норму практично не
застосовують.
Приміром, між Україною та державами ЄС немає відповідного
договору про обмін інформацією.
Чи можуть громадянина України примусово позбавити
громадянства?
У статті 25 Конституції України зазначено: “Громадянин України не
може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межi України або виданий
iншiй державi. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які
перебувають за її межами”.
Громадянство України згідно зі статтями 18-20 Закону “Про
громадянство України” припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вихід з громадянства України здійснюється тільки за клопотанням
особи.
Таким чином, у законі чітко зазначено неможливість для громадянина
України мати подвійне громадянство, у тому числі на підставі міжнародних
угод.
Положення про те, що громадянство України втрачається, якщо
громадянин України добровільно набув громадянства іншої країни, певною
 7

мірою гарантує дотримання норми статті 4 Конституції України, якою

передбачено, що “в Україні існує єдине громадянство”.
Але на практиці все не так просто. Чи кожна особа, отримавши
громадянство іншої держави, подасть заяву про відмову від українського
громадянства і чи кожна держава повідомить Україну про надання
громадянства її колишньому громадянинові?
Скажімо, Швейцарія, Ірландія, Ізраїль та деякі інші країни не вважають
це своїм обов'язком, якщо, на їх думку, запитання щодо громадянства тієї чи
іншої особи пов'язане з переслідуванням її за релігійними, громадянськими
або політичними переконаннями.
Чи можна купити громадянство іншої держави?
Так, цілком реально отримати громадянство іншої країни за гроші. Є
держави, які дозволяють стати їхнім громадянином автоматично: треба лише
перевести гроші і через пару місяців отримати паспорт. Навіть відвідування
нової батьківщини не завжди є обов’язковим. В інших країнах трохи
складніше. Перевівши гроші в один з пріоритетних проектів економіки,
заявник отримує тимчасовий вид на проживання. Через певний термін його
замінює постійний вид на проживання, а після п’яти років законного
проживання можна претендувати на громадянство.
Наприклад, громадянство Домініканської республіки можна отримати
за інвестицію у 100 000 американських доларів. Ці грошові внески уряд
країни має намір використовувати для фінансування соціального сектора і
приватних проектів (туризм, сільське господарство та ІТ).
Громадянство Антигуа і Барбуда – USD 250 000. Безвізовий в’їзд – 129
країн, включаючи країни Шенгенської зони, Канаду та Великобританію.
Мальта - мінімальні інвестиції: EUR 650 000. Безвізовий в’їзд: 163
країни, включаючи країни Західної та Східної Європи, США й Канаду.
Кіпр – мінімальні інвестиції: EUR 2 500 000. Безвізовий в’їзд: 151
країна, включаючи всі країни Європейського союзу, Канаду,
Великобританію, Гонконг, Сінгапур, Японію й Південну Африку.
Болгарія - мінімальні інвестиції: EUR 512 000. Терміни отримання
громадянства: Через рік після отримання ПМП. Подвійне громадянство:
визнається. Безвізовий в’їзд: 81 країна світу, включаючи країни Шенгенської
зони, а також Японію, Південну Корею, Аргентину, Бразилію, Мексику.
США – мінімальні інвестиції: USD 500 000. Терміни отримання
громадянства: Після 5 років проживання. Подвійне громадянство: визнається.
Безвізовий в’їзд: 172 країни світу, включаючи країни Євросоюзу, Канаду і
Японію.
Програма імміграції для інвесторів по візі EB-5 існує з 1990 року. Для участі
необхідно заснувати власний бізнес або інвестувати у вже існуючий
американський бізнес $1 млн (або $500 000 для програми інвестування
регіонів цільового розвитку) із створенням як мінімум десяти робочих місць
для громадян США.
Великобританія – мінімальні інвестиції: GBP 1 000 000. Терміни
отримання громадянства: Після 5 років проживання. Подвійне громадянство:
визнається.
 8

Португалія – мінімальні інвестиції: EUR 500 000. Терміни отримання

громадянства: Після 5 років проживання. Подвійне громадянство: визнається.
Угорщина – мінімальні інвестиції: 250 000 євро. Безвізовий в’їзд: більш
ніж 140 країн світу. Закон регулює відносини між Угорщиною та іноземними
громадянами, які погодилися інвестувати в державні цінні папери (облігації)
суму в 250 000 євро не менше, ніж на п’ять років.
Угорський уряд готовий надати іноземним інвесторам Постійне місце
проживання (ПМП) на території Угорщини, яке дозволяє постійно
проживати, працювати, вчитися, користуватися банківськими кредитами,
соціальними пільгами, медичною допомогою, 90 – денним перебуванням в
будь країні Шенгену в безвізовому режимі.
Після закінчення 5 років зі статусом ПМП іноземець має право подати
прохання на отримання громадянства Угорщини.
Один з аргументів запровадження подвійного громадянства в Україні –
притік інвестиції в країну. Як видно, у міжнародній практиці є випадки, коли
країни пропонують свої паспорти в обмін на гроші.
«Якщо подивитися на індекс українського паспорта, за кількістю безвізових
режимів, які він забезпечує, і географічним розташуванням, привабливість нашого
документа набагато вище, ніж привабливість національної економіки», – зазначає
Олексій Кущ, економічний експерт Growford Institute., - «Україна розташована у
безпосередній близькості до Європи, ба більше – має з нею безвіз. Отже,
може бути привабливою для інвесторів з Близького Сходу, азіатських країн,
зокрема Китаю».
Та всі експерти сходяться на думці – важливо чітко прописати
механізми та обмеження подвійного громадянства в Україні.
«Існує проблема – Угорщина, Росія і частково Польща, які видають паспорти,
притягуючи робочу силу. Сам механізм надання подвійного громадянства не може
бути масовим за визначенням, оскільки він становить загрозу українському ринку
праці», – зазначає Божко, голова Центру політичних студій Доктрина..
Більше того, в історії вже були випадки, коли Росія вторгалась на
територію іншої країни, “захищаючи” своїх громадян. До слова, відсоток
українців, які бажають отримати російський паспорт, за даними Gradus –
лише 9%. Водночас серед молоді 18-24 років таких людей взагалі немає, а
ось серед людей у віці 45-60 років таких 19%.
Олексій Кущ переконує: «Інвестиційне громадянство повинно мати
обмеження. Це не може бути таке саме громадянство, як і для українців, які
народилися в Україні. Потрібно вводити обмеження щодо купівлі землі, участі у
виборах, доступу до державної таємниці, в обійманні певних посад». Експерт додає,
потрібно знайти золоту середину між питаннями безпеки і необхідністю
залучення інвестицій.
Більшість громадян України – проти подвійного громадянства.
Як не дивно, але нині це справді так. Все через анексію Криму та війну
на Донбасі.
Так, за даними дослідження Центра Разумкова у 2010 році, 49,4%
громадян нашої держави хотіли б мати громадянство ще однієї країни при
 9

збереженні українського громадянства. А 40,9% громадян не хотіли б мати

подвійного громадянства ні за яких обставин.
Останнє ж опитування, що проведене у 2014 році Київським
міжнародним інститутом соціології на замовлення ZN.UA. показало іншу
статистику.
Тепер бажаючих узаконити біпатридів (осіб з подвійним
громадянством) в Україні стало менше - всього 30,2% в цілому по країні.
Найбільше на Сході – 47,3%. По країні в цілому проти "подвійного
громадянства" – 44,9%.
Цікаво, що найбільше тих, хто підтримує право мати два паспорти - в
Закарпатській області. Тут таких 56,8% опитаних.
А ось в Галичині більшість вважає, що дозвіл подвійного громадянства
призведе до зростання сепаратизму і розколу України – 57,5%.
На Закарпатті в прямий, беззастережний зв'язок між розколом країни і
подвійним паспортом вірять одиниці – всього 5,5%.
Соціологічне дослідження групи Gradus демонструє, що в українському
суспільстві є запит на подвійне громадянство, а саме, 38% українців
вважають за необхідне дозволити таку можливість.
 10

Окрім того, 40% опитаних осіб бажають його мати. Найбільш

привабливими регіонами для отримання другого паспорта є країни ЄС – 41%,
США – 16% та Канада – 10%.
Громадянство європейських країн найбільше приваблює молодь – 57%
та мало цікавить людей віком 45-60 років – таких лише 31%.
Чи несе загрозу подвійне громадянство країн Європи для України?
На цю тему серед експертів побутують абсолютно різні й часом
протилежні думки.
"Слід зазначити, що особи з подвійним громадянством становлять
загрозу українській державі тим, що для них її національні інтереси зовсім не
є пріоритетними, і таким чином у них немає зацікавленості у процвітанні та
розвитку України. Небезпека подвійного громадянства також полягає в тому,
що особи з таким громадянством можуть будь-коли дуже просто перетнути
державний український кордон", – вважає консультант Полтавської
державної нотаріальної контори Ірина Санжаревська.
 11

"Мені здається, істерія з подвійним громадянством, підживлена

масовою видачею Угорщиною та Румунією паспортів населенню сусідніх
країн, схожа на банальну заздрість: українські угорці чи румуни тепер не
будуть "невиїзними", як решта українців. Щось на кшалт анекдоту про раків
різних національностей, яких варять у сусідніх кастрюлях", – так каже
закарпатець, юрист Антон Симкович.
А ось що говорить на цю тему експерт з питань безпеки, міжетнічних
стосунків та заморожених конфліктів Наталя Беліцер в інтерв'ю "Радіо
Свобода": "На мій погляд, тут треба було б зазначити, чи в новому законі, чи
в новій Конституції, що домовленості про взаємне набуття громадянства має
бути не загальним для всього світу, а на підставі двосторонніх договорів з
конкретними державами. Тобто, як на мене, оскільки загрози для
територіальної цілісності України насправді ані з боку Угорщини, ані з боку
Румунії не існує, незважаючи на певний пропагандистський галас... Взагалі
країна-член НАТО не може в принципі зазіхати на територіальну цілісність
сусідньої країни. То з ними, як на мене, цілком можна було б оформити такі
договори. Тим більше, що де-факто всім відомо, що жителі певних регіонів,
Прикарпаття, Закарпаття на кордоні з Угорщиною вже певну кількість років
мають паспорти і України, і Румунії, чи Угорщини. Це просто було б
оформлення де-факто існуючої ситуації. З Росією все інакше. З Росією мати
такий договір просто надзвичайно небезпечно і укладати його не можна".

Подвійне громадянство у цифрах

Окрім того, що 38% українців вважають за потрібне дозволити
подвійне громадянство, а 40% хотіли б отримати другий паспорт, результати
дослідження виявили й інші тенденції в настроях українців. Зокрема:
 75% українців підтримують надання другого громадянства людям з
українським корінням;
 69% підтримують надання другого громадянства іноземцям, які проживають
в Україні;
 58% підтримують можливість отримання другого паспорта українцями, які
працюють за кордоном, без позбавлення громадянства України;
 12

 83% підтримують заборону на купівлю землі людям з подвійним

громадянством;
 79% українців вважають за потрібне заборонити людям з подвійним
громадянством отримувати пенсії, пільги і соцвиплати в Україні;
 56% підтримують надання громадянства при інвестиціях в економіку країни
від $1 млн;
 70% українців проти того, щоб люди з подвійним громадянством працювали
в органах влади або служили в поліції;
 79% вважають, що навіть при отриманні подвійного громадянства
пріоритетним має залишатися проходження служби в українській армії.

Подвійне громадянство не перший рік обговорюється в країні, але

ухвалити ініціативу завжди щось заважало. Тепер, коли у влади країни є
політична воля, а у Раді монобільшість – це зробити легше. Втім, без
 13

правильного регулювання інститут подвійного громадянства ризикує

перетворитись на загрозу для нашої країни.

ВИСНОВКИ
 14

Множинне громадянство – це сильна відповідь на зростання

транснаціональних відносин в епоху глобалізації. Воно є ознакою світу, що
змінюється.
Держави користуються цим інструментом для того, щоб ефективно
управляти різноманітністю всередині та захищати права національних
меншин за кордоном. Міграційні процеси слугують одним із двох головних
каталізаторів дебатів навколо подвійного громадянства. Іншим таким
каталізатором є трансформація ролі держави.
З іншого боку, люди користуються множинним громадянством як
інструментом збільшення своїх економічних або фінансових можливостей
або соціальної реалізації. Набуття іншого громадянства, як правило,
визначається саме такими, а не політичними факторами. Ставлення людей до
інституту громадянства відображає, в тому числі, й ставлення до соціально-
економічних перспектив, які здатна (чи нездатна) надати та чи інша країна.
Подвійне громадянство добре співіснує із принципами ліберальної
демократії: люди, які мають інтереси в різних суспільствах, повинні не тільки
підкорятися законам цих суспільств, але й брати участь у їх виробленні.
Для України подвійне громадянство може бути корисне тим, що може
допомогти їй захистити національні інтереси, зміцнити єдність громад в
країнах, куди прямують великі групи емігрантів, а також покращити
відносини із західними сусідами. Але існують фактори, які суттєво
зменшують шанси на впровадження інституту подвійного громадянства в
Україні найближчим часом. До них відносяться надмірна важливість етно-
символічних елементів національної ідентичності; публічне підкреслення
важливості ролі патріотизму; та, можливо, найважливіше – структурна
слабкість держави.
Найефективнішим захистом українського громадянства буде побудова
сильних інститутів, створення економічно привабливих умов, стійкої
демократії та правової держави.

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 11

 15

РЕФЕРАТ
на тему:

«ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО В УКРАЇНІ:

ПЛЮС ЧИ МІНУС»

Виконав:
учень 9-Б класу
Волович Денис

2021