3.

Конституціоналізм та конституційний лад

України

3. Конституціоналізм та конституційний лад України

3.1. Сутність констиціоналізму
Конституціоналізм - це сукупність ідей та уявлень про роль конституції
у суспільстві та відповідне їх втілення у політико-правові відносини.
Інтелектуальною основою конституціоналізму є ідеї обмеження публічної
влади та забезпечення основних прав і свобод.
Конституціоналізм втілюється, принаймні, на трьох рівнях:
1. сукупності певних доктрин, концепцій та теорій про природу
конституції;
2. політично-правової практики втілення цих ідей в життя;
3. конституційного регулювання відповідних соціальних явищ і
процесів. Такі три основі зрізи конституціоналізму і визначають
специфіку саме теорії конституції.

3.2. Конституційний лад України та його засади

Конституційний лад України - це система суспільних відносин,
передбачених і гарантованих Конституцією і законами України,
прийнятими на її основі і відповідно до неї.
Основні принципи конституційного ладу України, які є базою для
конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин,
закріплені у першому розділі Конституції України «Загальні засади». Він
складається з 20 статей.
Порядок зміни конституційного ладу України: Законопроект про внесення
змін до розділу І «Загальні засади» подається до Верховної Ради України
Президентом України або не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його
прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу
Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом,
який призначається Президентом України.
Конституційний лад України базується на таких засадах:
4. Народовладдя.
 5. Вся влада в Україні належить народові, який є носієм суверенітету,
єдиним джерелом влади.
6. Народ здійснює владу безпосередньо (безпосередня демократія) і
через органи державної влади та органи місцевого самоврядування
(представницька демократія). Розподіл влади на законодавчу,
виконавчу і судову.
7. Державний суверенітет.
8. Верховенство права.
9. Політичний, економічний та ідейний плюралізм.
10.Пріоритет прав людини.
11.Пріоритет загальнолюдських цінностей і загальновизнаних
принципів міжнародного права.

3.3. Конституційні засади державного суверенітету України. Принцип

територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів
України. Незалежність України та процеси євроатлантичної і
європейської інтеграції
Верховенство держави означає дію в межах її території тільки однієї
публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і
посадових осіб, а також підлеглість цій владі всього населення території.

Незалежність держави в міжнародних відносинах - це її

непідпорядкованість будь-якій зовнішній владі, владі інших держав.
Державний суверенітет України - це верховенство, самостійність,
повнота і неподільність влади в державі в межах її території та
незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Проголошення
державного суверенітету України пов'язується з недоторканністю і ціліс-
ністю території України, самостійним визначенням і здійсненням
зовнішньої і внутрішньої політики, верховенством Конституції та законів
України на всій її території.
Стаття 2 Конституції України передбачає, що суверенітет України
поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і
недоторканною. Цілісність державної території означає заборону
насильницького розчленування території держави або відторгнення і
захоплення частини її території. Недоторканність державної території
означає, що держави зобов'язані утримуватися від будьякого збройного чи
не збройного посягання на територію іноземної держави і від її анексії.
У Конституції України вжито два поняття: територіальна цілісність ст.17
ч.1: "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення
її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями
держави, справою всього Українського народу"; територіальна цілісність і
недоторканність ст.17 ч.2: "Оборона України, захист її суверенітету,
територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили
України".
Це пояснюється тим, що як принцип територіальна цілісність і
недоторканність розглядаються разом, але оскільки посягання на
недоторканність території держави є не таким небезпечним, як посягання
на її цілісність, то одним з головних завдань (функцій) держави є
забезпечення (а не захист, як говорить Конституція, оскільки останній є
лише частиною всієї діяльності держави (народу) по забезпеченню
суверенітету і територіальної цілісності України) тільки своєї
територіальної цілісності. Функція ж захисту як територіальної цілісності,
так і територіальної недоторканності покладається на Збройні Сили
України та інші військові формування.
Незалежність України та процеси євроатлантичної і європейської
інтеграції
Конституція України визначає, що захист суверенітету і територіальної
цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього
Українського народу (стаття 17 Конституції України).
Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її
національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і
взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства
за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (стаття
18 Конституції України).
Російська збройна агресія спричинила докорінні зміни у зовнішньому та
внутрішньому безпековому середовищі України, що обумовлює
необхідність пошуку нових механізмів гарантування національної безпеки
України та чіткого закріплення в Основному Законі держави незворотності
цивілізаційного вибору України, уособленням якого є європейська та
євроатлантична інтеграція України.
Законом України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" (стаття
11) до основних засад зовнішньої політики віднесено забезпечення
інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий
простір з метою набуття членства в Європейському Союзі, а також
поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з
метою набуття членства у цій організації.
Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом
Президента України від 16 лютого 2022 № 56/2022, основними цілями у у
сфері державної безпеки визначено:
 формування й упровадження проактивного підходу на основі
управління ризиками;

 розмежування повноважень та завдань між суб’єктами сектору

безпеки й оборони, удосконалення взаємодії, у тому числі
інформаційного обміну, та координації дій між ними, а також з
іншими державними органами;

 удосконалення національного законодавства у сфері забезпечення

державної безпеки та гармонізація із законодавством Європейського
Союзу і документами НАТО;

 розвиток державно-приватного партнерства з урахуванням

пріоритетності інтересів держави в системі забезпечення державної
безпеки;

 удосконалення підходів до забезпечення безпеки державної

таємниці та службової інформації з урахуванням стандартів безпеки
НАТО та ЄС;

 приєднання до міжнародних програм співробітництва, урахування

міжнародного досвіду щодо функціонування системи державного
управління, упровадження нових гнучких підходів до забезпечення
державної безпеки стосовно охорони інформації з обмеженим
доступом.
07 лютого 2019 р. внесено зміни до Конституції України щодо
стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України
в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

2. Пункт 5 частини першої статті 85 викладено в такій редакції:

"5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації
стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України
в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

3. Статтю 102 доповнено частиною третьою такого змісту:

"Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на
набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в
Організації Північноатлантичного договору".

4. Статтю 116 доповнено пунктом 11 такого змісту:

"11) забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття
повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації
Північноатлантичного договору".

3.4. Обмеження влади правом як засада конституційного ладу

України.
Конституційний лад передбачає наявність у державі юридичної
конституції, але не зводиться лише до факту її існування. Конституційний
лад набуває реального змісту лише за умови демократичного характеру
конституції та реального дотримання конституційних положень, що
забезпечує обмеженість держави, державної влади правом. Саме така
обмеженість і створює оптимальні умови для функціонування
громадянського суспільства, що є невід'ємним атрибутом, передумовою
конституційної держави.

3.5. Конституційний принцип поділу державної влади. Система

стримувань і противаг.
Законодавча влада в Україні належить Верховній Раді України, яка має
право видавати закони і виступати як представник народного суверенітету.
Виконавча влада підзвітна, підконтрольна і відповідальна перед
представницькою владою. Вищим органом виконавчої влади в Україні є
Кабінет Міністрів України.
Судова влада здійснюється незалежними від інших органів влади судами.
Суди у своїй діяльності керуються тільки законами України і здійснюють
правосуддя з метою захисту законних прав і інтересів від будь-яких
порушень.
Для взаємних стримувань і противаг різних гілок державної влади
передбачені:
 право Президента України за певних умов достроково припинити
повноваження Верховної Ради або накласти вето на закон,
прийнятий Верховною Радою; повноваження Верховної Ради
України по ухваленню резолюції недовіри Кабінету Міністрів
України, що тягне за собою його відставку, а також по зміщенню
Президента з його поста у порядку імпічменту;
 обов’язковість скасування будь-якого державного акту після того, як
Конституційний Суд встановив їх невідповідність діючої
Конституції, а також можливість оскарження рішень органів
державної влади і результату виборів Президент або депутата ради
будь якого рівня в судовому порядку.

Система «стримувань і противаг» — це сукупність законодавчо

закріплених повноважень, засобів, форм, методів, процедур, головним
завданням яких є забезпечення реалізації принципу розподілу єдиної
державної влади, недопущення домінування однієї гілки влади над іншою
і досягнення динамічної стабільності між ними.

Системі «стримування і противаг» притаманні наступні специфічні

ознаки:
12.вона застосовується лише в країнах, де реалізований принцип
розподілу влади; системність та цілісність її елементів, тобто
концепція стримувань і противаг діє як цілісна система
взаємопов'язаних елементів, поодинокі елементи якої не здатні
забезпечити баланс влади в системі;
13.реалізується через систему політико-правових засобів втручання
однієї гілки влади у сферу компетенції іншої, а також незалежному
самостійному політико-правовому статусі гілок державної влади;
14.запобігає узурпації влади, створюючи систему комплексних
елементів контролю за діяльність гілок державної влади; зазначена
система застосовується щодо всіх органів державної влади;
 15.зміст такої системи залежить від характеру і рівня розвитку
державного механізму країни, стану економіки, від історичних,
національних, політичних та інших традицій, які склалися в
суспільстві;
16.гарантує основні права і свободи людей, тим самим створюючи базу
для існування демократичної правової держави.

Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є

Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України,
Конституційний Суд України і Верховний Суд. Дана система виражається
насамперед через повноваження цих органів, що включають суворо
визначені взаємні обмеження.

У Конституції України передбачені такі інститути системи

«стримувань і противаг»:
17.право «вето» Президента на законопроєкт, прийнятий Верховною
Радою;
18.імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що призводить до
його усунення з поста; прийняття Верховною Радою резолюції
недовіри Кабінету Міністрів, яка має наслідком його відставку;
19.участь Верховної Ради у формуванні Конституційного Суду
(призначення третини складу);
20.контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції
законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента,
Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
21.дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради у
визначених Конституцією випадках;
22.парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради з прав
людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і
свобод людини та ін.
(табличка)
3.6. Принцип верховенства права в системі засад конституційного
ладу України. Основні елементи верховенства права.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнаються і діє
принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для
захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У п. 41 доповіді Венеціанської комісії «Про верховенство права»

визначено 6 основних елементів верховенства права:
 законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний
порядок введення законів у дію;
 правова певність;
 заборона свавілля;
 доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому
числі судовий контроль за адміністративними актами;
 дотримання прав людини;
 недискримінація та рівність перед законом.
Cкладові верховенства права
Відповідно до підходів Венеціанської комісії виділяють такі складові
верховенства права:
 доступ до закону (положення закону повинні бути зрозумілими,
ясними та передбачуваними);
 вирішення питань про юридичні права повинно, як правило,
здійснюватися на підставі закону, а не за розсудом;
 рівність перед законом; влада повинна реалізовуватися відповідно
до закону, справедливо та розумно;
 права людини повинні бути захищені; повинні бути наявні засоби
для врегулювання спорів без невиправданих витрат та відстрочок;
 наявність справедливого суду;
  держава повинна дотримуватися своїх зобов’язань у рамках як
міжнародного, так і національного права.
У контексті реалізації прав особи верховенство права є необхідним для
відповідності певного державного утворення наявним демократичним
стандартам. Дія принципу верховенства права має на меті встановлення
певних меж діяльності держави в ім’я захисту прав людини, викорінення
будь-якого свавілля. Власне, основоположні права та свободи людини
визначають зміст і спрямованість розуміння верховенства права як
доктрини, принципу та ідеалу.