Міністерство Освіти і Науки України

Державний навчальний заклад

Фаховий коледж інженерії та управління НАУ

Реферат:” Конституція України. Основний закон держави”

Роботу виконала
Студентка групи 555-ІПЗ
Кондратенко Діана Олександрівна
Перевірив викладач: Н. Полубейник

Київ 2023 рік

 План
1.Що таке конституція?
2. Основні функції Конституції
3.Як реалізовалась Конституція України?
 Конституція України – нормативний акт найвищої юридичної сили

Термін “конституція” походить від лат. constitutio – установлення, устрій.

Конституція – категорія історична. Окремі її елементи були сформульовані в працях

давньогрецьких філософів, зокрема Платона і Аристотеля, указах імператорів
Стародавнього Риму, які мали силу джерела права, в актах конституційного типу – хартіях
(Магдебурзьке і Любекське право 13-18 ст.). Ідея створення Конституції виникла в Англії у
17 ст. Поява конституцій пов'язана з епохою буржуазних революцій.
Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на її п'ятій сесії 28 червня
1996 р. Цей день тоді ж було проголошено державним святом українського народу,
оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає та закріплює підвалини
всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи
діяльності державного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньої розуміють
сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення,
реалізації та охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-
економічному розвиткові суспільства в цілом
Визначальні риси сучасних конституцій такі:
1.конституції зазвичай пов'язані з закріпленням демократичного ладу, хоч історія знає і
винятки з цього права (конституції тоталітарних держав);
2.сучасні демократичні конституції спрямовані передусім на закріплення прав і свобод
людини й громадянина;
3.народ визнається основним джерелом влади в суспільстві;
4.державна влада діє на основі принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та
судову гілки;
5.демократичні конституції найважливішим принципом суспільного життя вважають
принцип порозуміння, розумного компромісу між різними соціальними верствами
населення та політичними угрупуваннями;
6.закріплюється принцип ідеологічної багатоманітності, яка звільняє особистість від
диктатури панівної думки.
 Основні функції Конституції
Сутність конституції в її функціях, які зумовлені її змістом, роллю щодо регулювання
спільних відносин, задоволення соціальних потреб.
Складність суспільних відносин зумовлює багатоплановість функції та її спрямованість.
Одна група таких функцій “обслуговує” потреби конституції, інша – виходить далеко за
межі конституції як політико-правового феномену. Конституція виступає як невід'ємний
елемент всієї соціальної організації, як соціальне благо, ефективний регулятор і
перетворювач суспільних відносин. Функції конституції відображають її вплив на суспільні
відносини, зокрема напрями або способи цього впливу.
Функції конституції поширюються на всі сфери суспільного життя, на ті суспільні відносини,
які охоплюються дією конституції.
Функції конституції мають багато спільного з основними функціями права; більше того ,
вони базуються на них. За сферами впливу конституції на суспільні відносини насамперед
розрізняють такі її функції, як політичну, економічну, соціальну, культурну, ідеологічну.
При цьому функції конституції не вичерпуються регулюванням відносин у згаданих сферах.
Конституції притаманні також установча, правотворча, системотворча, методологічна,
прогностична та інші функції. Роль установчої функції конституції, таким чином, полягає в
тому, що вона встановлює найважливіші інститути суспільства й держави, визначає їх
спрямованість.
 Реалізація Конституції України
Конституція несе могутній заряд, який має бути переведений у площину конкретних дій
різноманітних суб'єктів. Ось чому проблема дії конституції має неабияке теоретичне і
практичне значення, тим більше, що можна говорити про:
1.дію конституції в цілому;
2.дію деяких конституційних інститутів;
3.дію конкретних конституційних норм.
При цьому треба мати на увазі проблему набуття чинності конституції. Як правило,
конституція вступає в дію з моменту, вказаного в її заключних положеннях чи в
особливому законі, який супроводжує її прийняття. Згідно із ст. 160 Конституції України,
остання набувала чинності від дня її прийняття.
Конституція поширює свій вплив на всі без винятку інституції суспільства і держави,
причому всі державні та громадські органи, громадяни і будь-які особи, що перебувають
на території країни, повинні поважати її, безперечно виконувати всі її приписи. В цьому
полягає загальнообов'язковість конституцій, їх імперативно-владний характер.

Реалізація конституційних норм, яка відбувається у чотирьох формах:

 застосування;
 дотримання;
 виконання;
 використання.
Реалізація – це перетворення, втілення конституційних норм у фактичній діяльності
організацій, органів, посадових осіб і громадян.
Дотримання норм Конституції означає утримання від здійснення заборонених нею дій.
Виконання – обов'язкове здійснення передбачених законом тих чи інших дій.
Використання – здійснення учасниками конституційних відносин дозволених нормами
права дій, здійснення ними своїх прав.
Застосування – це своєрідна форма реалізації конституційних норм, що відрізняється від
інших форм змістом, суб'єктами та актами, які вони приймають.
Показово, що неоднорідність конституційних норм зумовлює різноманітність форм їх
застосування. В одних випадках – це безпосереднє застосування, в інших – разом з
нормами галузевого законодавства (опосередковане застосування).
 Література
1. Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова
думка, 2000. – 734с.
2. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996
року. Київ, 1996 р. – 56с.
3. Правознавство: Навч. посібник / В.І. Бобер, С.Е. Демський, А.М. Колодій та ін.; За
ред. В.В. Копєйчикова – 2-ге вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. –
704с.
4. Основи правознавства: Проб. Підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. / За ред.
І.Б. Усенка. – К.: Ірпінь, 1997. – 416с.
5. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.:
Юрінком, 1999. – 320с.