1. Конституційне право як основа національного права.

За основу взято підручник «Конституційне право: підручник / за загальною редакцією М.І.

Козюбри. / Ю.Г. Барабаш, О.М. Бориславська, В.М. Венгер, М.І. Козюбра, О.М. Лисенко, А.А.
Мелешевич. – К.: ВАІТЕ, 2021. – 528 с.»

Традиційно, конституційне право вважають однією з галузей національного, або публічного

права. Таке відношення спеціалісти зумовлюють тим, що конституційне право має норми
спільного предмета регулювання та методу правового регулювання, тому його начебто можна
відокремити в певну галузь права. Але дуже важко виділити чіткі предмет та методи
правового регулювання у конституційному праві.

Існує багато різних уявлень про предмет конституційного права. Традиційне уявлення
визначає предмет конституційного як суто відносини владарювання, але це уявлення доволі
застаріле. Деякі з сучасних спеціалістів вважають предметом відносини людини й держави
або відносини охорони прав і свобод людини, інші вважають предметом конституційного
права «політичні й інші найважливіші відносини, зміст яких полягає в утвердженні та
гарантуванні конституційних прав і свобод людини, реалізації публічної влади…, а також
забезпеченні взаємодії громадянського суспільства з державою на паритетних засадах»,
також є уявлення, що предмет конституційного права полягає в регулюванні основ правового
статусу людини, громадянина і їхніх добровільних об’єднань, основ взаємозв’язків
особистості — колективу, держави — суспільства — державної влади, а також основ відносин
в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній.

Метод конституційно-правового регулювання також є об’єктом жвавих дискусій. У

конституційному праві використовують майже всі засоби, способи і прийоми регулювання
суспільних відносин, притаманних праву. Найбільш поширеними методами конституційно-
правового регулювання є владно-імперативний, який був поширений у СРСР та
диспозитивний, який дедалі більше набирає поширення.

Конституційне право фіксує визначальне значення прав і свобод людини в національному

праві. Зокрема, у частині другій статті 3 Конституції України говориться: «Права і свободи
людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава
відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод
людини є головним обов’язком держави».
Така людиноцентристська спрямованість Конституції дає підстави стверджувати, що:
- по-перше, визначальними для конституційного права є людина та відносини, пов’язані з
гарантуванням її прав і свобод.
- по-друге, конституційне право за своєю природою і змістом виходить далеко за межі
публічного права. Тому немає підстав беззастережно зараховувати його за попередньою
традицією до публічного права. Засади конституційного ладу — однієї з визначальних
категорій конституційного права визначають базові, відправні засади функціювання всіх
сфер суспільних відносин і всіх галузей права.

Виходячи з вищезазначеного можна стверджувати, що конституційне право набагато

масштабніше за звичайні галузі права. Воно є основою, стержнем національного права. Його
не можна зарахувати до однієї з галузей права, тому воно є своєрідною «надгалуззю».