Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасному світі та їх вплив на

конституційне право

Отже, під глобалізаційними процесами ми розуміємо ті, що стосуються глобальних

явищ чи мають всесвітній резонанс. В контексті нашого предмету, ми розумітимемо
цей концепт наступним чином: правова глобалізація – це передусім адаптація
національного законодавства до узгоджених міжнародних правових норм і правил,
надання пріоритету міжнародного законодавства над національним. Одним з перших
прикладів подібної уніфікації стало прийняття Загальної декларації прав людини, яка
виникла після Другої світової у якості договору між союзниками про захист
віросповідання, свободу асоціацій, права індивіда і принципи гідності і свободи.
Починаючи з 1948 року, ця Декларація вплинула на більшість національних
Конституцій, започаткувавши хвилю певного гуманізму у розрізі права, надавши
більшого фокусу цінності прав людини. Звісно, відомо, що Конституції США і Франції
ще декілька століть тому прописували принципи поваги до людської гідності, але
саме після такого глобального процесу, як Друга світова війна, Конституція як
документ стала більше визнанням і забезпеченням прав людини як громадянина
своєї держави, і менше інтерпретувалась виключно як організація державної влади.
В минулому столітті можна виділити декілька подібних революційних спалахів, які
прокотились по світу, назавжди змінюючи загальноприйняті моральні та правові
норми: мова йде про права темношкірих людей та скасування расової сегрегації та
про жіноче виборче право, що уможливило скасування гендерної сегрегації.
Якщо ж говорити про інтеграційні прогреси, то розуміємо ми це наступним чином: це
взаємне пристосування і зближення національних правових систем на основі
міжнародних принципів, стандартів і методів правового регулювання. Найпростішим
прикладом інтеграції буде правова система ЄС. Правопорядок цієї наднаціональної
структури сформувався через свою впливовість як одночасно і міжнародна і
регіональна одиниця, інтереси якої поєднували декілька найважливіших на той
момент країн (грубо кажучи, оскільки не існує такої шкали, як важливість). Таким
чином доволі логічно, що Договір про Європейський Союз вказує наступне: базові
універсальні цінності в основі системи повинні бути загальними для держав-членів
ЄС, що повинні впроваджувати механізми по забезпеченню терпимості,
справедливості та рівності на національному рівні. Більше того, угоди про асоціацію з
ЄС найчастіше стають частиною національного законодавства держави-підписанта,
згідно з практиками міжнародних договорів над національними (в країнах, що цього
притримуються). Тобто держави-члени або вносять зміни в свою Конституцію, або
ще раз підтверджують свою згоду з вказаними ЄС цінностями. Так, правопорядок
об’єднаної Європи та європейське міждержавне право повинні відповідати
прогресивним уявленням про повноправність людини та ідеали моральності, що
вкладається в уявлення про перетворення сучасної глобалізації на
людиноцентристську спрямованість.