Тема: Історичні передумови прийняття Конвенції.

Основні етапи розвитку

конвенційного механізму захисту прав людини
Сучасний світ в умовах сьогодення потребує ще більшої уваги і підтримки прав
людини. Адже як виявилось, що люди не всіх країн прийшли до цивілізації і порушують
права та свободи не лише на мікро, а й на макрорівні. Сподіваюсь всі зрозуміли, про
що йде мова. Саме про мир та захист прав не лише людини, а й країни в цілому
сьогодні обговоримо.
Конвенція прав людини це сукупність правил та принципів, які затверджені спільнотою
європейських країн, задля забезпечення спокою, та захисту дій людства, як на
міжнародному рівні, так і в країні в цілому. Поринемо трохи в історію і відчуєм, що
саме стало передумовою прийняття Конвенції. Ідеї природної рівності висловлювали
давньогрецькі філософи такі як Сократ, Платон, софісти, Лікофрон, Протагор, та інші, а
також представники різних європейських філософсько-правових, політичних та
релігійних концепцій і напрямів протягом різних історичних періодів.
Рівність перед Богом, яку започаткували за часів християнства, вже свідчило про
початок духовних законів і правил. В цей час в давньоримському праві заснували
субєкт права і принцип рівності всіх перед законом. Зазначимо, що базовий вклад,
іншими словами, основа сучасної правової концепції прав людини зароджена в працях
таких філософів як Вольтер, Г. Гроцій, Дж. Локк, та інших, що вплинули на формування
нових світоглядних позицій у Європі та за її межами. До конституцій великих держав
почали застосовуватись нові розділи про права та свобод громадян. Відмітимо, що
дане нововведення прийняло назву “права людини першого покоління”, всього
передбачено три покоління. Наступним, так званим “другим поколінням” вважається
період початку ХІХ ст., де соціально-економічні права гарантують людині доступ до
соціальних, економічних благ і можливостей. Саме право на освіту, на охорону
здоровʼя, недоторканність приватного життя, свободу від дискримінації, право на
працю, на відпочинок, на пенсійне забезпечення.