Виникнення міжнародного права

1.Історія міжнародного права як галузь теорії та навчальна дисципліна

Історія міжнародного права як галузь його теорії і навчальна дисципліна має порівняно
пізнє походження (принаймні з XIX ст.). Внаслідок цього ця наука має проблеми, пов'язані з
тим, що в ній не достатньо виокремився предмет та об'єкт вивчення і лише починають
вироблятися власні методи дослідження. Одразу ж зазначу що саме є предметом і об’єктом
історії міжнародного права.
Предметом вивчення історії міжнародного права є виникнення, становлення та розвиток
системи міжнародного права.
Об'єкт вивчення цієї науки — основні теоретичні концепції історії міжнародного права,
теорії його походження і становлення; зміст і сутність історичного розвитку елементів і
компонентів між- народно-правової системи, історична природа міжнародно-право- вих явищ,
природа і сутність універсального, загального міжнародного права та особливостей
становлення й розвитку регіональних міжнародно-правових підсистем; прогнозування
розвитку міжна- родно-правового регулювання сучасних міжнародних відносин, історія
міжнародно-правової діяльності окремих держав та регіонів.
Однією з вагомих проблем дослідження сутності міжнародного права є встановлення
особливостей та специфіки його виникнення. Але саме в такій постановці це питання
практично ніколи не розглядалося в доктрині. Більшість учених, які розглядали питання про
походження міжнародного права, «коли», замість «як» і «чому» виникло це право. За такого
підходу (він ґрунтується на методології загальної історії) втрачається найголовніший зміст
досліджуваного явища — через установлення факторів, які вплинули на появу міжнародного
права та особливостей і механізмів цього процесу, з'ясувати характерні особливості цього
права, закономірності його розвитку.
До методологічної плутанини призвела й взаємодія протягом історії двох найбільш
авторитетних концепцій міжнародного права — природно-правової та позитивістської. Перші
академічні кафедри в цій галузі, як правило, визначалися як такі, що стосуються «права
природи і народів». ...Першу таку кафедру очолив Самуель Пуффендорф в університеті
Гельдейбергу в 1661 р. В англомовному світі першу кафедру булу створено в університеті
Единбургу в 1707 р.».
Тому важливо при підході до історії міжнародного права враховувати специфіку
відповідного періоду та міжнародного середовища: «Формально один і той самий юридичний
акт (дія) може бути в різних, конкретно-історичних умовах і правомірним і
протиправним. .При конкретно-історичному підході до аналізу суспільних явищ особливо
важливо слідувати науковому критерію, який дає можливість правильно оцінити явище у
відповідних історичних умовах».
Не позбавленою методологічних проблем була й наука історія міжнародно-правових
поглядів (швидше, вона навіть пізнала на собі всю повноту відсутності належної
методологічної бази). С. Нефф справедливо відзначив, що навіть праці «батька міжнародного
права» Г. Гроція досліджували переважно фахівці у сфері політичної теорії, теорії держави і
права, а не власне юристи-міжнародники.
Історія міжнародного права як наукова галузь (як частина його теорії) має на меті не лише
описати події минулого, процеси становлення тих чи інших норм чи інститутів, але й виявити
сутність цієї правової системи. Адже яка дисципліна краще виявить сутнісні явища і
характеристики об'єкта, ніж та, що досліджує причини, механізми та закономірності його
виникнення, особливості його реакції на розвиток та зміни обставин тощо. Відповідь на
запитання, чому й коли виникло міжнародне право, може стати одразу ж і відповіддю на
запитання про його юридичну обов'язковість, сутність, функції та ін. Звісно, що підхід до
історії міжнародного права як до кількісного набору знань про виникнення, становлення та
розвиток інститутів і принципів цього права (а це підхід з точки зору загальноісторичної
методології) не дасть уявлення про це право. Проте саме такий підхід переважав з часів появи
цієї науки. Він спричинив і зниження уваги до цієї галузі.
 Загальноісторична методологія стала першою, яку почали використовувати юристи-
міжнародники для дослідження історії цього права. Найбільше постраждали від цього питання
виникнення та періодизації міжнародного права. Так, більшість учених, підходячи до останньої
з позицій загальноісторичних критеріїв, не брали до уваги характерних особливостей історії
цього права, незбігання його історичних періодів та типів, а також його історичних періодів з
періодами загальної історії людства, насамкінець — невідповідності історичних періодів цього
права для його різних регіональних підсистем. Так, історичні періоди давнини, Середньовіччя,
нового часу хронологічно і за особливостями не збігаються в європейському, ісламському,
китайському та індійському міжнародно-пра- вових регіонах.
Для дослідження історії міжнародного права використання методів науки загальної історії
було як доцільним, так і мало певні негативи. Ґрунтуючись на загальноісторичних критеріях,
вчені зробили суттєвий внесок у вивчення текстів стародавніх та середньовічних міжнародно-
правових джерел, установили закономірності та механізми зв'язку між фактами міжнародних
відносин та системи, які їх регулюють, з'ясували особливості міжнародно-право- вої системи в
певні періоди її функціонування.
Однак використання цього методу не дало змоги вийти за рамки текстологічного аналізу і
врахувати суто юридичну специфіку цієї системи. Так, актуальним для розвитку науки
міжнародного права було б створення її окремої галузі міжнародно-правового
джерелознавства.
Іншими словами, "історія — учитель життя" — може стати методологічно спірною засадою
утвердження важливості історії».
Власне юридичний метод дослідження міжнародного права повинен лежати і в основі підходу
до його історії. Однак тут важливо не впасти в крайнощі розгляду цієї історії із сучасних
позицій. Так, часто застосовують підхід, відповідно до якого історія цього права вивчається з
точки зору держави як основного його суб'єкта і правотворця. У той же час тривалі періоди
його історії взагалі не знали держави як такої. У класичному розумінні держава утворилася в
Європі на початку XVI ст. Звідси беруть початок два методологічно неправильних підходи: 1)
історія міжнародного права до появи держави або заперечувалася взагалі, або 2) в ті періоди,
коли держави ще не було, під це поняття штучно підганялися вождества, племена, союзи
племен, міста та ін. (відповідно міжнародне право між ними визнавалось, але трактувалося за
критеріями права міждержавного)
Метою міжнародного права є встановлення правопорядку між різними за своєю природою та
сутністю утвореннями. Виходячи з такої його специфіки, порівняльно-правовий метод дав би
уявлення про його особливості і регулятивні здатності: «Наука міжнародного права може
широко використовувати ті прийоми порівняльного дослідження, вже нароблені іншими
юридичними науками, що давно застосовують метод порівняльного правового дослідження.
Тим більше, що багато інститутів міжнародного права перебувають на межі з правом
внутрішньодержавним, і використання методу порі- вняльного-правового дослідження
стосовно цих інститутів мало чим відрізняється від їх застосування у конкретній галузевій
юридичній науці».
Сучасні теоретики міжнародного права, досліджуючи його історію, пропонують напрями й
можливості її майбутнього розвитку. Так, М. Коскенніємі пропонує три ймовірних варіанти: 1)
розвиток «інтелектуальної історії міжнародного права» (продовження дослідження історії
цього права за епохами панування «домінуючої сили», як у В. Греве, за зміною домінуючих
принципів, як у Р. Редслоба, або за історією видатних у теорії та практиці персоналій);
2)дослідження історії міжнародного права Заходу та/або інших регіонів; 3) історична
соціологія міжнародного права (прихильником її є сам М. Коскенніємі). Остання, на думку
автора, полягає в комплексності дослідження історії міжнародного права (в усій сукупності
чинників, що впливають на його розвиток): «Традиційні роботи з міжнародного права
розглядали предмет з погляду великих епохальних трансформацій, війн, систем норм, робіт та
біографій.
2.Розвиток науки «Історія міжнародного права
Концепціями: природно-правовою і позитивістською.
XIX ст. — період панування позитивістської концепції права. Її представники вивчають чинне
право, тому до його історії вони звертаються рідко. Крім того, позитивізм висуває чіткі вимоги
до елементів правової системи: це має бути писаний, позитивно-правовий акт як її джерело та
держава як основний суб'єкт. Керуючись цими тезами, не завжди можна було тлумачити
історію міжнародного права: з неї вилучалися додержавні періоди, періоди, в яких основним
джерелом виступали звичаї, договори в усній формі, природ- но-правові акти тощо.
Серед видатних вихідців з України — суддя Міжнародного Суду ООН X. Лаутерпахт (1897-
1960). Як у цілому автор досить прогресивних і новаторських ідей у міжнародно-правовій
теорії (X. Лаутерпахт вперше науково обґрунтував міжнародну правосуб'єктність індивіда, а
інститути та елементи цього права вивчав виключно в їхній історичній перспективі), до
виникнення міжнародного права він підходив із традиційних позицій. На його думку, «сучасне
міжнародне право великою мірою зобов'язане своєю появою державам Заходу і особливо
державам християнської цивілізації».
Необхідність дослідження історії міжнародно-правових поглядів проявляється в тому, що в
деяких регіонах що й досі не виявлено таких важливих джерел міжнародного права, як
міжнародні договори. По-перше, вони могли бути конкретно-прикладними і не завжди
фіксувалися (в Індії), а по-друге, в окремих регіонах світоглядні висновки мислителів могли
вважатися більш вагомим джерелом міжнародно-правової практики (Китай).
3.Історичні періодизації міжнародного права
При розгляді періодизації історії міжнародного права важливо встановити різницю між
термінами «період» і «тип» міжнародного права, які не обов'язково збігаються.

Така періодизація загальна, містить три-чотири періоди (як правило, стародавній,

середньовіччя, новітній).
Відповідно до європейського погляду на історію міжнародного права дослідники
характеризували і його ранні періоди: «У першому періоді — з найдавніших часів до Римської
імперії — держави як такі не мали взаємних прав та обов'язків. Спорідненість була основою
відносин між еллінськими утвореннями. ...У другому періоді — від Римської імперії до
Реформації — вважалося, що відносини між державами повинні регулюватися спільною вищою
владою. Тривалий час Римська імперія була такою владою. ...У третьому періоді — від
Реформації до нашого часу — керівний принцип, що держави є утвореннями у великому
суспільстві, члени якого мають взаємні права та обов'язки».
Іншим не менш популярним критерієм встановлення історичної періодизації міжнародного
права є фактор укладання найбільш значних міжнародно-правових актів

4.Теорії виникнення міжнародного права

Унауці міжнародного права склалося чотири основні напрями, що датують період його
виникнення: 1) Середньовіччя; 2) стародавній період; 3) поява в стародавній період зародків
міжнародного права («передісторія» міжнародного права, або міжнародне «передправо») з
виникненням його системи в Середньовіччі; 4) первісний (племінний) період. Існують і інші
погляди на виникнення міжнародного права, проте вони менш значимі або є різновидами
названих. У межах цих наукових напрямів можна виділити до кількох теорій походження
міжнародного права, які розрізняються запропонованими критеріями його появи.
1.Датування виникнення міжнародного права періодом Середньовіччя
Першим і впродовж тривалого часу найбільш авторитетним у науці міжнародного права
напрямом був той, що визначав його появу в середньовічній Європі. Різні його прихильники
неоднаково датують появу міжнародного права — як початком, так і серединою чи кінцем
середніх віків залежно від висунутих ними передумов і каталізаторів його появи (поява
незалежних держав, принципу суверенітету, папства і єдиної церковної організації,
Реформація, Відродження та ін).
У другій половині XIX — початку XX ст. популярною в науці міжнародного права була
ідея державного суверенітету.
«необхідною фактичною умовою виникнення міжнародного права є одночасне існування
багатьох держав приблизно однакової могутності, при чому ці держави повинні бути пов'язані
спільністю культури та інтересів і мають перебувати в постійних і жвавих відносинах одна з
одною»Найбільш раннім етапом Середньовіччя, яким датують появу міжнародного права, є XIII
ст. Часто при цьому вказують на такі критерії, як поява ліг і союзів торговельних та портових
міст, які сприяли посередницькому вирішенню спорів, надавали торговельні привілеї, вели
війни, розвиток морського права і поява перших морських кодексів (Родоські морські закони
VI — VIII ст., закони італійського міста Амалфі X ст.

Загалом критерії появи міжнародного права в Середньовіччі зводяться до таких: 1) наявність

певної кількості суверенних держав; 2) знаходження держав на приблизно однаковому рівні
культурного розвитку та усвідомлення ними цієї культурної єдності; 3) існування спільних
міжнародних інтересів; 4) усвідомлення державами необхідності врегулювання своїх
взаємовідносин нормами права.
У XX ст. П. Сорокін запропонував теорію флуктуації: «Рево* люції та війни є не чим іншим, як
логічними і фактичними наслідками виникнення дезінтеграції сталої системи відносин». Така
війна об'єктивно не може бути постійною.

2. Датування виникнення міжнародного права стародавнім періодом

Другий напрям, який вивчає виникнення міжнародного права, з'явився пізніше, і його
спричинили, зокрема, археологічні, етнографічні та історичні відкриття другої половини XIX
ст. Вони показали, що в стародавній період існувала розвинута система міжнародного
спілкування на основі різноманітних правових джерел (дипломатичних листів, договорів,
різноманітних письмових правочинів та ін.).

3.Датування виникнення міжнародного права періодом європейського Середньовіччя із

визнанням окремих його зародків (міжнародного протоправа) в стародавній період
Третій напрям датування появи міжнародного права говорить про те, що певні його
зародки виникали в стародавні часи, які можна охарактеризувати як період міжнародного
передправа чи протоправа, проте воно (як система регулювання міжнародних відносин)
виникає в Середньовіччі. Цей напрям є об'єднуючим щодо вищенаведених двох підходів.
Професор І. Лукашук найбільш влучно сформулював суть цього напряму як
доктрину «передісторії міжнародного права»: «Міжнародне право як і внутрішнє, виникає
одночасно з державою...
Міжнародне право, як юридичний засіб регулювання міждержавних відносин знаходить
визнання в практиці держав лише в кінці середніх віків».
4. Датування виникнення міжнародного права первісним періодом
Четвертий напрям датування появи міжнародного права відносно новий. Він полягає в тому,
що міжнародним правом керувалися ще в міжплемінних відносинах. У чомусь він пов'язаний із
попереднім, оскільки його представники розглядають у первісний період виникнення лише
початків міжнародно-правового регулювання і виникнення міжнародного права як такого в
стародавні часи. Наприкінці XX ст. він почав здобувати більше прихильників. Основним
критерієм такого датування є об'єктивна необхідність унормування тих відносин первісних
племен, які виходили за їхні межі. Таким критерієм стало поняття «саморегуляція первісного
суспільства».
 5.Передумови походження міжнародного права
На початкових етапах розвитку людства економічна несамодостатність державоподібних
утворень і держав змушувала їх шукати на міжнародному рівні задоволення своїх потреб і
зав'язувати з цією метою відносини між собою.
Вихід за межі власного соціуму потребував урегулювання статусу іноземців як первинного
елемента міжнародних відносин. Недоброзичливість чи відверто негативне ставлення до
іноземців, що існували в первісному суспільстві, вступили в протиріччя з вимогами
економічного та політичного розвитку суспільних спільнот.
 Основним здобутком міжнародного права стародавнього періоду, який перейшов до нього
від вимог міжнародного економічного обігу, є становлення принципу еквівалентності,
правової взаємності і відповідності дій однієї сторони діям іншої, котрі є властивими саме
торговельним, обмінним відносинам.
Він є ключовою ідеєю дипломатичного листування правителів Близькосхідного регіону.
Питанню дотримання принципу еквівалентності в міжнародних взаємовідносинах присвячено
більшу частину дипломатичного листування Тель-ель-Амарнського архіву.
Обмін подарунками є обов'язковим інститутом як з боку залежного правителя щодо його
господаря чи просто керівника більш могутньої держави, так і навпаки.
Взаємні відносини ґрунтувалися на своїх правилах взаємності: а) взаємна довіра; б)
домовленість про взаємну довіру чи недовіру іншим царям; в) дозвіл взаємоузгодженого
контролю та ін. Кожний з видів взаємних відносин мав свої особливі правила. Так, на
загальноприйняту взаємність могли претендували інші царі, бо ж неодмінною умовою її був
груповий характер. Взаємність на умовах рівного статусу повинна була поширюватися на всі
види співробітництва: від обміну принцесами до компенсацій у формі подарунків.
6.Механізм і особливості виникнення міжнародного права
Особливості процесу формування міжнародного права зумовлені відповідними чинниками
в міжнародних відносинах стародавнього періоду як об'єкта міжнародно-правового
регулювання, зокрема характером їх учасників. Внаслідок об'єктивних потреб це право
виникає в додержавний період. Процес формування цього права проходить дві
стадії: додержавного періоду та періоду взаємодії стародавніх держав, які надають цьому
праву новий поштовх.
Особливістю стародавніх міжнародних відносин було те, що в них держави взаємодіяли з
іншими суб'єктами: недержавними об'єднаннями, локальними групами, племенами,
сімейними групами, етнічними спільностями, родинними кланами, субкланами, громадами
тощо. У деяких регіонах (Індія), міжнародні відносини тривалий час розвивалися взагалі за
відсутності держав: «Суспільство, означене у ведичній літературі, було за своїм характером
племінним.
Інститут еквівалентного дарунка сприяв розвитку торговельних звичаїв, що зумовлюють з
часом становлення різних, інколи взаємно неузгоджених інститутів міжнародного права,
наприклад, гостинності, сплати данини, розвитку торговельного права, як сфери зовнішньої
діяльності спільноти. Але вже на етапі існування локальних груп вчені вказують на появу
зародків таких форм обміну:
1)подарунки (односторонній правочин, переважно короткочасний);
2)обмін (двосторонні угоди): а) торговельні дарунки (взаємні дарунки); б) адміністративна
торгівля; в) ціновстановлююча торгівля; 3) розподіл: а) розподіл за взаємною угодою; б)
розподіл з волі лідера локальної групи; 4) накладання податків, реквізиція. За цією схемою
видно еволюцію норм еквівалентного дарунка аж до становлення інституту права міжнародної
торгівлі, які фактично склалися на етапі вождества, а юридично був визнаний з появою
держав.
Інститут подарунків і церемонії, що його супроводжують, є важливою об'єднувальною
ланкою між відокремленими народами, а в деяких випадках — і єдиним засобом їхнього
спілкування. Цей інститут виникає ще на етапі міжобщинних відносин.
Вождества — це такий «тип соціально — політичної організації, що складається з групи
общинних поселень, які ієрірхічно підлягають центральному, найбільшому з них, у якому
проживає правитель (вождь)»
Усім раннім державам передувала політична організація типу вождества.