Історія Міжнародного права буткевич 1 частина

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
М О Л О Д І ТА С П О Р Т У УКРАЇНИ
О . В. Б у т к е в и ч
ІСТОРІЯ М І Ж Н А Р О Д Н О Г О ПРАВА
Підручник
Затверджено Міністерством освіти

і науки України як підручник
для студентів вищих навчальних закладів
УДК 340.15:341 Копіювання, сканування, запис на електронні
ББК 67.91 носії і тому подібне, будь-якої частини підруч-
ника без дозволу видавництва заборонено
Б93
Рецензенти:
В. Н. Денисов — доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент
НАПрН України, завідувач відділу міжнародного права та порівняльного
правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України;
JJ. Д. Тимченко — доктор юридичних наук, професор, професор кафедри
міжнародного права Національного університету Державної податкової служ-
би України, начальник відділу вивчення міжнародного досвіду у сфері опо-
даткування Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національ-
ного університету ДПС України
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту міжнародних

відносин Київського національного університету імені Тараса Ше-
вченка (протокол № 2 від 25 вересня 2012 року).
Рекомендовано до друку Вченою радою Київського університету
права НАН України (протокол № 9 від 26 квітня 2013 року)
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник
для студентів вищих навчальних закладів (Лист №1/11-8268 від
15.05.2013 р.)
Б93 Буткевич О. В. Історія міжнародного права: підруч-

ник. — К.: Видавництво Ліра-К, 2013. — 416 с.
ISBN 978-966-2609-51-6
Це видання є першим в Україні підручником з історії міжнародного

права для вищих навчальних закладів. У підручнику проаналізовано іс-
торію міжнародного права як галузь його теорії, показано різні підходи
до його історичної періодизації, розкрито механізм і закономірності ви-
никнення та становлення цього права. Показано особливості станов-
лення і розвитку норм, інститутів та принципів міжнародного права, фор-
мування та особливості його системи в докласичний і класичний періоди,
регіональні особливості історичного розвитку цього права. Розкрито ос-
новні тенденції сучасного міжнародного права.
Для студентів, аспірантів та викладачів юридичних вузів і факультетів,
зокрема спеціальностей «Міжнародне право», «Міжнародні відносини».
ББК 340.15:341
УДК 67.91
© Буткевич О. В., 2013

ISBN 978-966-2609-51-6 © «Видавництво Jlipa-K», 2013
ЗМІСТ
Вступ 5
Розділ І. ТЕОРІЯ ІСТОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 10

1.1. Історія міжнародного права як галузь теорії
та навчальна дисципліна 10
1.2. Розвиток науки «Історія міжнародного права» 21
1.3. Історичні періодизації міжнародного права 35
Розділ II. ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВ А 56

2.1. Теорії виникнення міжнародного права 56
2.2. Передумови походження міжнародного права 76
2.3. Механізм і особливості виникнення міжнародного права . . . 90
Розділ III. ДОКЛАСИЧНЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО 111

3. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО СТАРОДАВНЬОГО ПЕРІОДУ . . . . 111
3.1. Особливості стародавнього міжнародного права 111
3.2. Формування та характерні риси основних елементів
і компонентів стародавнього міжнародного права 126
3.3. Особливості інститутів міжнародного права
в стародавній період 145
4. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПЕРІОДУ . . 177
4.1. Трансформація стародавнього міжнародного права
в середньовічне 177
4.2. Особливості міжнародного права середньовічного періоду 193
4.3. Характерні риси інститутів середньовічного міжнародного
права 205
4.4. Механізм формування системи міжнародного права
в середньовічний період 228
З
Бугкевич О. В. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
Розділ IV. КЛАСИЧНЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО 258

5. ВЕСТФАЛЬСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА . 258
5.1. Поняття й характерні риси вестфальської системи
міжнародного права 258
5.2. Особливості інститутів, галузей та системи класичного
6. ПОЗИТИВІСТСЬКЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО кінця XVIII -
початку XX століть 306
6.1. Основні тенденції в класичному міжнародному праві
кінця XVIII - початку XX століть 306
Розділ V. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО XX - початку XXI століть 331

7. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО XX ст 331
7.1. Особливості системи міжнародного права XX ст 331
7.2. Поняття й особливості системи міжнародного права ООН . 347
7.3. Процес кодифікації і прогресивного розвитку
8. СУЧАСНЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО 364
8.1. Поняття «сучасне міжнародне право», «універсальне
міжнародне право», «міжнародне право періоду
глобалізації» 364
8.2. Тенденції сучасного міжнародного права 373
Питання для самоконтролю 391

Література 394
Предметний покажчик 398
Іменний покажчик 407
4
Кінець XX — початок XXI ст. в практиці та теорії міжнародно-
го права позначився якісною зміною орієнтирів унаслідок відпові-
дних трансформацій у міжнародних відносинах, окремі явища пос-
тавили нові запитання щодо функцій міжнародного права, його
ефективності. До таких явищ належать розпад соціалістичної сис-
теми і поява нових суб'єктів міжнародного права (у кількісному, та
якісному сенсі), зміна предмета цього права (до того воно функціо-
нувало в умовах двополярної системи), лібералізація світових еко-
номічних відносин, процес глобалізації (у міжнародно-правовій
сфері нерідко поєднувався з процесами зростаючого регіоналізму),
реформування універсальних інституційних систем та регіональних
систем безпеки тощо.
Усе це призвело до почастішання сумнівів щодо ефективності між-
народного права. Втім історія цього права показує, що подібні закиди
ненові: вони ставилися завжди, коли в міжнародному суспільстві на-
ставала та чи інша криза (лише протягом XX ст. міжнародне право
піддавали критиці після Першої та Другої світових війн, через низьку
ефективність діяльності Ліги Націй та ООН, внаслідок «холодної
війни» тощо). Історія розвитку цього права показує, що тут можна
говорити про неефективність чи застарілість окремих механізмів
регулювання (переважно інституційних), а не системи в цілому.
За висловом видатного англійського професора міжнародного
права (походженням з України) X. Лаутерпахта, не враховуючи «спе-
цифічного характеру міжнародного права та правового регулюван-
ня в міжнародному суспільстві, ... деякі вчені заперечують існу-
вання міжнародного права. ... Інша група вчених, не заперечуючи
обов'язкової сили міжнародного права, ... стверджує, що це право
недосконале» 1 . Вирішенням проблеми, на думку цього класика, міг
1
Lauterpacht Н. The Function of Law in the International Community. Oxford. At
the Clarendon Press, 1933. — P. 399 - 438.
5
би стати аналіз причин, що приводять до появи міжнародного права,

та вивчення історичних умов, в яких воно розвивалося. Адже в цих
процесах проявляються сутнісні характеристики міжнародного права,
що дає змогу з'ясувати його сучасний стан та перспективи розвитку.
Історія міжнародного права — молода галузь цієї науки. Вчені,
які торкалися її дослідження, доходили висновку, що «вивчення іс-
торії міжнародного права дає можливість поставити запитання і від-
повісти на нього: що таке міжнародне право? Питання «Коли між-
народне право зародилося і як воно розвивалося?» не може бути
відділене від самої сутності міжнародного права» (Онума Ясуакі)';
«Без знання історії міжнародного права неможливо зрозуміти і су-
часної епохи з усією її складністю і динамізмом, з її надзвичайною
різнобарвністю» (Ю. Баскін, Д. Фельдман) 2 ; «якщо ми хочемо зро-
зуміти сутність міжнародного права, ми не повинні це робити у ві-
дриві від історичного контексту» (В. Кузнецов) 3 та ін.
Історія розвитку міжнародного права не була досліджена недо-
статньо. «Тривалий період історію права народів нехтували істо-
рики права та спрощували і перекручували юристи-міжнарод-
ники. Юристи-міжнародники, як і історики права, доходили загаль-
ного визнання, що історія права народів стає такою лише з появою
сучасної суверенної держави» 4 .
Не буде перебільшенням стверджувати, що саме міжнародне
право було в основі прогресивних здобутків людства: ідеї захисту
прав людини, учасників збройних конфліктів і цивільного населен-
ня під час війни; відмови від етноцентризму; рівності всіх народів
та сприйняття досягнень усіх цивілізацій світу, інших принципів та
уявлень, що лише згодом почали запозичуватися законодавствами
держав. Аналіз появи і становлення загальних принципів міжнаро-
1
Onuma Yasuaki. When was the Law of International Society Born? — An Inquiry
of the History of International Law from an Intercivilizational Perspective // Journal of
the Histoiy of International Law. July 2000, Volume 2, Number 1. Kluwer Law Interna-
tional 2000. Printed in Netherlands. — P. 2.
2
Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. — М.: Меж-
ду нар. отношения, 1990. — С. 3.
Кузнецов В.И. Очерк становления и развития международного права. Вклад
России: ошибки и достижения // Международное право / Отв. ред. В.И. Кузнецов.
М.: Юристь, 2001.— С. 11.
4
Lesaffer R. The Grotian Tradition revisited: Change and Continuity in the History
of International Law // The British Yearbook of International Law — 2002. Seventy-
third year of issue. — Oxford: At the Clarendon Press, 2003. — P. 103.
6
Вступ
дного права (відповідальності, статусу фізичної особи, захисту

прав людини, добросовісного виконання зобов'язань, ніхто не мо-
же віддати більше прав, ніж має, ніхто не може бути суддею у своїй
справі та ін.) свідчить про їхнє більш раннє формування для регу-
лювання міжнародних відносин і лише згодом — про їхнє запози-
чення внутрішнім правом держав. Відтак багато дослідників вва-
жають, що логічним було б припустити, що й ідея правового
регулювання суспільних відносин зародилася раніше — в міжпле-
мінних, міжродових відносинах, а вже потім нароблені в цій сфері
принципи регулювання запозичуються до внутрішньогрупових, внут-
рішньоплемінних чи навіть внутрішньодержавних відносин.
Оскільки саме в попередні історичні періоди в міжнародній
практиці держав зароджувалися, проходили своє становлення і на-
бували ефективності відомі сучасному міжнародному праву норми,
інститути та галузі, то історія цього права є тією галуззю його загаль-
ної теорії, яка допомагає дослідити сутність цього права, а відтак —
і дати практичну відповідь на його сучасні виклики та передбачити
напрями його розвитку. Опанування знаннями з історичного стано-
влення й розвитку міжнародного права, механізму й закономірнос-
тей його виникнення, історичних трансформацій і відповіді на ви-
клики міжнародних відносин дає змогу встановити й засади інших
галузей його теорії та відповідних галузей, а також спрогнозувати
їхній розвиток, ймовірні проблеми та віднайти шляхи вирішення їх.
Тому, на думку професора Лукашука, «вивчення історії міжнарод-
ного права (МП) необхідне для з'ясування його природи, визна-
чення перспектив розвитку. Проте ця галузь досліджень й досі ли-
шається слабким місцем міжнародно-правової науки. Суперечки
стосуються навіть часу виникнення МП» 1 .
Сучасна ліберальна концепція міжнародного права звертає все
більшу увагу на чинник часу для встановлення його особливостей
та прогнозування розвитку. Оскільки історія міжнародного права,
що безпосередньо пов'язана з чинником часу, не має перервності, а
володіє тяглістю і континуитетом, звернення до вивчення такого іс-
торичного розвитку цієї правової системи дасть можливість перед-
бачити його особливості в майбутньому. Зокрема врахування часо-
вого фактора в підході до міжнародного права сприяє передбачу-
1
Лукашук И.И. Возникновение и становление международного права // Вестник
Киев, ун-та. Междунар. отношения и междунар. право. — 1984. — № 18. — С. 25.
7
ваності останнього, а відтак і забезпеченню реалізації принципу

правової визначеності, який є одним із засадничих принципів функ-
ціонування сучасних правових систем. «Такі знання дозволяють
знайти позиції або рішення, що будуть прийняті в майбутньому, і
сприяють суб'єктам міжнародного права в пошуку відповідної міри
прогнозованості у реалізації їхньої поведінки, завжди у відповідно-
сті до принципу доброї волі» 1 .
До чинника часу для врахування особливостей і прогнозування
розвитку міжнародного права почали звертатися з XX ст. зокрема і на
практичному рівні — в процесі правотворення. Так, у кодифікації ста-
ли включати положення про тяглість розвитку міжнародного права як
його характерну рису, зокрема у формулюваннях про «сталий розвиток»,
«інтерес теперішнього і прийдешніх поколінь», «очікуваного інте-
ресу», «очікуваних благ». Відтак, на рівні нормотворення чинник часу
став визнаним серед іншого в основі міжнародно-правової практики.
Нині чинник часу проявляється і в концепції еволютивного
(динамічного) тлумачення міжнародного права, яке, зокрема, впро-
ваджує Європейський суд з прав людини, підходячи до тлумачення
Європейської конвенції як «живого інструмента», до якого слід пі-
дходити з погляду сьогодення.
Міжнародне звичаєве право ґрунтується на чиннику часу (як еле-
мента створення звичаєвої норми — тривалості поведінки суб'єктів
міжнародного права). Втім неврахування цієї частини міжнародного
права позитивістською концепцією також не сприяло зверненню
нею уваги на чинник часу, а отже, й історію (попередній розвиток)
цього права. Так, найавторитетніша в класичному міжнародному
праві його позитивістська концепція (як і школи XX ст. — реалістич-
на, політичного реалізму, прийняття рішень та ін.) підходила до
міжнародного права як до статичної системи, не враховуючи чинни-
ка часу і розглядаючи його лише як чинне право. Відтак для неї не
ваговою була сфера попереднього стану й історичного розвитку цьо-
го права. Такий підхід призвів не лише до відкидання історії міжна-
родного права з дослідження в його теорії, а й до проголошення ци-
ми концепціями першості міжнародних відносин і політики (а відтак —
часто й сили), які превалюють над правовими факторами 2 .
' Cancado Trindade A.A. International Law for Humankind. Towards a New Jus
gentium. — Leiden, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 2010. — P. 33.
2
Cancado Trindade A.A. International Law for Humankind. Towards a New Jus
gentium. — Ibid. — P. 47 - 49.
8
Вступ
Усе це свідчить про брак методології у дослідженні як історії

міжнародного права, так і його теорії в цілому.
Цей підручник має на меті заповнити прогалину в досліджен-
ні історії міжнародного права. При цьому студентам запропоновано
підхід до вивчення досліджуваного предмета за допомогою істори-
чного, юридичного, порівняльно-правового та інших методів. Ма-
теріал побудовано так, щоб не розглядати історію міжнародного
права з точки зору сучасних позицій. Також пропонується завер-
шити розгляд історії міжнародного права аналізом його сучасного
етапу, щоб зрозуміти сьогоднішні тенденції й перспективи пода-
льшого розвитку цього права.
Мета цього видання — ознайомити читачів з історією міжнаро-
дного права, що включає в себе дослідження закономірностей поя-
ви і розвитку норм, принципів та інститутів міжнародного права;
виробити уявлення про основні елементи і компоненти та категорії
цієї правової системи шляхом вивчення їх історичного розвитку;
виробити вміння міжнародно-правового, історичного, порівняльно-
правового аналізу та міжнародно-правового прогнозування. На ос-
нові історичного аналізу з викладених засад фахівці з міжнародно-
го права зможуть опанувати сутність основних понять і категорій
міжнародного права, закономірності його появи та історичного ро-
звитку, а також установити тенденції розвитку міжнародного права
в контексті сучасності. Знаючи історичний розвиток міжнародного
права, можна здійснювати міжнародно-правовий, порівняльно-пра-
вовий аналіз норм, інститутів та принципів цього права, міжнарод-
но-правових актів; виробити навички користування історичними
джерелами міжнародного права, а також далі розроблювати теорію
історії міжнародного права.
Предметом вивчення історії міжнародного права є виникнен-
ня, становлення та розвиток системи міжнародного права.
Об'єкт вивчення цієї науки — основні теоретичні концепції іс-
торії міжнародного права, теорії його походження і становлення;
зміст і сутність історичного розвитку елементів і компонентів між-
народно-правової системи, історична природа міжнародно-право-
вих явищ, природа і сутність універсального, загального міжнарод-
ного права та особливостей становлення й розвитку регіональних
міжнародно-правових підсистем; прогнозування розвитку міжна-
родно-правового регулювання сучасних міжнародних відносин, іс-
торія міжнародно-правової діяльності окремих держав та регіонів.
9
Розділ I
ТЕОРІЯ ІСТОРІЇ
МІЖИАРОаНОГО ПРАВА
1.1. Історія міжнародного права як галузь теорії

та навчальна дисципліна
Історія міжнародного права як галузь його теорії і навчальна дис-

ципліна має порівняно пізнє походження (принаймні з XIX ст.). Вна-
слідок цього ця наука має проблеми, пов'язані з тим, що в ній не дос-
татньо виокремився предмет та об'єкт вивчення і лише починають
вироблятися власні методи дослідження.
На розвиток цієї галузі знань, як і на дослідження міжнарод-
ного права в цілому (як і будь-якої суспільної дисципліни), зав-
жди впливали чинники історичного, політичного, суспільного ха-
рактеру, що далеко не завжди були позитивними для відповідної
науки. Так, на думку сучасного юриста-міжнародника М. Кос-
ненніємі, «міжнародне право як спеціалізована професія та галузь
правових досліджень зі своїми університетськими кафедрами ви-
никає лише в другій половині XIX ст. До цього воно, як правило,
досліджувалось у зв'язку з дипломатичною історією та політичною
філософією та іноді зводилося до них» 1 .
Із середини XX ст. інтерес до історії міжнародного права зати-
хає. Цьому сприяють проблеми міжнародних відносин, процес
«холодної війни», політико-ідеологічного протиборства та необхід-
ності знайти передусім рішення практичних проблем, пов'язаних із
міжнародною безпекою. Усе це негативно впливає на дослідження
історії міжнародного права: «Для функціонально орієнтованого
покоління минуле давало багато проблем і мало рішень» 2 .
' Koskenniemi М. The History of International Law Today (Published in Rechts-

geschichte, 2004). Electronic resource : www.helsinki.fi/eci/PubIications/Koskenniemi/
MHistory.pdf
2
Koskenniemi M. — Ibid.: www.helsinki.fi/eci/Publications/Koskenniemi/MHis-
tory.pdf
10
Розділ І. Теорія історії міжнародного права
Втім з кінця XX ст. ситуація почала змінюватися. Цьому сприя-

ли фактори, які оформилися задовго до цього періоду (хоч вони бі-
льше стосувалися загальної теорії міжнародного права, ніж його іс-
торії): «У роки, що передували Першій світовій війні, мета ство-
рення професійної еліти фахівців у міжнародному публічному
праві, здається, була досягнута. Більшість університетів Західного
світу прийняли створення такої науки як окрему дисципліну і
включили її в навчальні плани своїх правових шкіл та кафедр полі-
тичних наук. ...Стара філософська боротьба між натуралістами і
позитивістами часом збуджувала тон дебатів там, в тих інституці-
ях, де припускали абстрактні аргументи задля вироблення відпові-
дних судових рішень та особливо в кодифікаційній роботі Комісії
міжнародного права» '.
Пізнє формування науки історії міжнародного права як окремої
дисципліни зумовило проблеми з пошуком відповідного методу
для її вивчення. Крім того, тривалий період юристи-міжнародники
змушені були вести боротьбу з тими, хто заперечував міжнародне
право, його юридичну природу. Відтак переважно вони виробили
методологію, спрямовану саме на доведення, аргументацію юриди-
чної сили міжнародного права, факторів його ефективності. Історія
цього права залишалася тут осторонь. У той же час для належного
розуміння обраного предмета дослідження слід передусім спирати-
ся на відповідні методи його вивчення. Так, за висловом відомого
українського вченого, засновника науки соціології права Є. Ерліха
(1861 - 1922), «першим і найголовнішим завданням будь-якого дослі-
дження є знаходження методу, який відповідав би його об'єкту. Цілі
життя багатьох великих вчених були проведені в пошуках методу»*.
Однією з вагомих проблем дослідження сутності міжнародного
права є встановлення особливостей та специфіки його виникнення.
Але саме в такій постановці це питання практично ніколи не розг-
лядалося в доктрині. Більшість учених, які розглядали питання про
походження міжнародного права, «коли», замість «як» і «чому»
виникло це право. За такого підходу (він ґрунтується на методоло-
гії загальної історії) втрачається найголовніший зміст досліджува-
1
Johnston DM. The Historical Foundations of World Order. The Tower and the
Arena. — Leiden, Boston: Martinus Nijhoff Publishers, 2008. — P. 694, 696.
Ehrlich E. Fundamental Principles of the Sociology of Law. Transaction Publish-
ers. New Brunswick (U.S.A.) and London (U.K.), 2002. — P. 9.
11
ного явища — через установлення факторів, які вплинули на появу

міжнародного права та особливостей і механізмів цього процесу,
з'ясувати характерні особливості цього права, закономірності його
розвитку.
Уже вирішення самого питання про виникнення міжнародного
права залежить від обраної тим чи іншим автором методології і ро-
зуміння цього права. Так, на думку сучасного історика міжнаро-
дного права С. Неффа, «якщо під «міжнародним правом» розуміти
сукупність методів і засобів, що забезпечують елемент передбачу-
ваності в міжнародних відносинах..., тоді його походження має да-
туватися тим самим часом, що й уся відома історія. Якщо під «між-
народним правом» розуміти більш-менш зрозумілий злагоджений
звід поведінки, який стосується націй, тоді час його появи — пізній
класичний період і середні віки. Якщо «міжнародне право» — це
звід відповідних принципів, що застосовуються виключно до дер-
жав, тоді часом його появи буде сімнадцяте століття. Якщо ж «мі-
жнародне право» визначається як інтеграція всього світу в щось на
зразок єдиного суспільства під керівництвом права, тоді найбільш
ранньою датою (принаймні оптимістично) буде дев'ятнадцяте сто-
ліття. Якщо, врешті, «міжнародне право» означає судові рішення і
їх застосування світовим урядом, тоді його народження (якщо таке
взагалі буде) лежить десь у майбутньому, і судячи з усього, в дале-
кому майбутньому» 1 .
Нерідко вчені плутали поняття історії міжнародного права (мі-
жнародно-правової практики) та історії науки міжнародного права,
історії міжнародних відносин чи дипломатії тощо. Ці напрями в
науці і не відокремилися. Про це свідчить поєднання в розгляді іс-
торії міжнародного права розвитку його практичного регулювання
(появи та становлення інститутів, галузей або окремих норм) зі
становленням та розвитком його теорії (науки). Разом з тим хоч пе-
реважна більшість дослідників, розглядаючи історію міжнародного
права, зверталася до історії його науки, проте останньої як окремої
галузі дослідження чи дисципліни вироблено не було.
Наслідком відсутності власної методології стало використання
вченими методів та принципів дослідження, запозичених з інших
наук, зокрема історії міжнародних відносин або дипломатії. При
1
Stephen Neff 'A Short History of International Law' in Malcolm D. Evans (eds)
International Law (Oxford University Press, 2003). — P. 31 - 58.
12
цьому не повністю враховуються суто правові аспекти історії між-

народного права (М. Мюллер-Иохмус, Ф. Лоран, Ф. Мартене, Ф.
Ліст, А. Нусбаум, Р. Ньюмелін та ін.). З іншого боку, коли автор
намагається розглядати історію із засад розвитку правової системи,
нерідко це робиться з точки зору загальноісторичної методології
(тобто історія міжнародного права розглядається за періодами,
ключовими фактами загальної історії людства без урахування тих
аспектів, що мають вплив саме на міжнародну систему), відтак
втрачаються засадничі фактори впливу на історичний розвиток
цього права (Г. Вітон, А. Вегнер, Д. Фельдман, Ю. Баскін, І. Лу-
кашук, Д. Бедерман та ін.).
До методологічної плутанини призвела й взаємодія протягом істо-
рії двох найбільш авторитетних концепцій міжнародного права —
п р и р о д н о - п р а в о в о ї та позитивістської. П е р ш и й етап наукового
сприйняття цього права можна назвати природно-правовим. У той
же час позитивістський напрям, утвердившись у XIX ст., вів себе
більш «агресивно», придушуючи будь-які прояви природно-право-
вого підходу. Разом з тим саме міжнародне право все частіше
асоціювалося з природним через свої якості (застосовуваність до
різних націй, народів з різними правовими цивілізаціями й культу-
рами, загальний характер, пов'язаність із іншими системами регу-
лювання суспільних відносин, більш ліберальний характер ніж внут-
рішньодержавного права, та ін.): «право природи і право народів,
коротко кажучи, розглядалися скоріше партнерами, ніж противни-
ками. ...Перші академічні кафедри в цій галузі, як правило, визна-
чалися як такі, що стосуються «права природи і народів». ...Першу
таку кафедру очолив Самуель Пуффендорф в університеті Гель-
дейбергу в 1661 р. В англомовному світі першу кафедру булу ство-
рено в університеті Единбургу в 1707 р.» 1 .
Позитивно-правова концепція міжнародного права утвердилася
лише після XVII ст.; до цього домінуючим підходом до нього був
природно-правовий (перший за часом виникнення і найтриваліший
за розвитком). З іншого боку, сама сутність міжнародного права
дає більше підстав говорити про нього не як про сукупність (сис-
тему) статичних чинних норм, а як про правову систему, що пос-
тійно змінюється відповідно до змін міжнародної системи, аку-
1
Stephen Neff 'A Short History of International Law1 in Malcolm D. Evans (eds). —
International Law (Oxford University Press, 2003). — P. 31-58.
13
мулює в собі норми різних інших систем регулювання суспільних

відносин (мораль, релігія, звичаї, традиції, ритуали тощо). Усе це
суперечить суто позитивістському баченню цього права. Врахову-
ючи таку специфіку міжнародного права, із середини XX ст. його
дослідники (Д. Кеннеді, М. Коскенніємі, А. Кассезе та ін.) почали
відмовлятися від винятково позитивістського бачення і висунули
принципово нову (після природно-правової та позитивістської) кон-
цепцію — ліберальну (або ліберально-демократичну, яку, щоправ-
да, іноді називають відродженою, або неоприродно-правовою).
Відтак найтриваліший час (із IV тисячоліття до н. е. — до сере-
дини XVII ст., коли позитивізм набув домінуючого становища в між-
народно-правовій теорії) це право тлумачилося з природно-правових
засад. А тому підходити до вивчення цього довгого періоду з позицій
позитивізму недоцільно. Крім того, позитивно-правові джерела харак-
терні лише для окремих етапів міжнародно-правової історії (порів-
няно нетривалих); більший же період основними джерелами цього
права були ті, що не підпадають під позитивістське розуміння, а в де-
яких регіонах (Китаї, Індії, країнах ісламської міжнародно-правової
підсистеми) класичного міжнародно-правового договору як джерела
цього права взагалі не було.
Часто позитивісти підходили до тлумачення міжнародно-пра-
вової історії із сучасних для них засад (наприклад, щодо договорів
Єгипту з Хетським царством ХІІІ-Х ст. до н. е.): «Що може мати
спільного договір, у якому одна сторона проголошує себе «Сонцем
щодо іншої сторони, чи сторони якого проклинають себе перед ли-
цем своїх богів на випадок порушення угоди, з договором, складе-
ним згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних дого-
ворів 1969 р.»1 Очевидно, що з таких методологічних позицій цілі
епохи міжнародного права або були відкинуті, або отримували дво-
значне тлумачення.
Тому важливо при підході до історії міжнародного права врахо-
вувати специфіку відповідного періоду та міжнародного середови-
ща: «Формально один і той самий юридичний акт (дія) може бути в
різних, конкретно-історичних умовах і правомірним і протиправним.
1
Steiger Н. From the International Law of Christianity to the International Law of
World Citizen — Reflections on the Formation of the Epochs of the History of the In-
ternational Law // Journal of the History of International Law. Volume 3, Number 2,
2001. — P. 181.
14
...При конкретно-історичному підході до аналізу суспільних явищ

особливо важливо слідувати науковому критерію, який дає можли-
вість правильно оцінити явище у відповідних історичних умовах» 1 .
Традиційно держава усвідомлювалася винятково головним суб'єк-
том міжнародного права впродовж усієї історії: «У різні історичні
епохи коло суб'єктів міжнародного права було неоднаковим. Спі-
льним для всіх історичних епох є те, що основним суб'єктом між-
народного права була держава» 2 . Етатизм у підході до історії між-
народного права вплинув на порівняно пізнє датування його появи
(з появою держави), звуження реального кола його суб'єктів (до
держав і лише похідних від них вторинних суб'єктів). Сьогодні мі-
жнародно-правова наука справедливо відходить від такої позиції:
«держава є, принаймні, не первинним, а черговим суб'єктом міжна-
родного права» 3 .
Негативний вплив на історичну науку міжнародного права було
здійснено тлумаченням цього права з європоцентристських пози-
цій. Ототожнення цього права із системою європейських правових
стандартів суттєво звузило (хронологічно та регіонально) вивчення
історії його розвитку.
Негативно впливає на дослідження історії міжнародного права
відсутність таких наукових напрямів, як міжнародно-правова іс-
торіографія, міжнародно-правове джерелознавство і особливо
історія міжнародно-правових вчень.
Суб'єктивні причини відсутності міжнародно-правового джере-
лознавства полягають у згадуваному позитивістському підході до
міжнародно-правових джерел. Об'єктивні ж — у досить пізньому
винайденні більшості з них. Так, у 1887-1890 pp. було знайдено
Тель-ель-Амарнський архів дипломатичного листування фараонів
Єгипту (понад 400 документів II тисячоліття до н. е.); 1906 p. —
договори Хетської держави (розкопки хетської столиці Хатусси);
1933-1939 pp. — дипломатичний архів міста Марі (понад 20 тисяч
документів початку II тисячоліття до н. е.); з 1929 р. (а деякі доку-
' Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. Международное право: Проблемы методоло-

гии. Очерки методов исследования. — М.: Международные отношения, 1971. —
С. 145, 146.
2
Левин Д. Б. Актуальные проблемы международного права. — М.: Наука, 1974. —
С.31.
3
Кулеба Д. Міжнародна правосуб'єктність: теорія і перспективи // Альманах
международного права. — Вып. 2. — Одеса: Фенікс, 2010. — С. 82.
15
менти в 50-70-х pp.) — дипломатичний архів Угариту. У науковий

обіг ці джерела вводили історики та археологи, що позначилось на
відсутності їх міжнародно-правового аналізу. Те саме можна ска-
зати й про вивчення інших джерел і регіонів. Навіть європейські
договори Середньовіччя (не дивлячись на перші публікації ще в
XVII-XVIII ст. збірок Ж. Барбейрака, Р. де Міссі, Ж. Бернара) не
отримали належного аналізу.
Не позбавленою методологічних проблем була й наука історія
міжнародно-правових поглядів (швидше, вона навіть пізнала на со-
бі всю повноту відсутності належної методологічної бази). С. Нефф
справедливо відзначив, що навіть праці «батька міжнародного права»
Г. Гроція досліджували переважно фахівці у сфері політичної тео-
рії, теорії держави і права, а не власне юристи-міжнародники.
Внаслідок відсутності тривалий час окремої галузі науки — іс-
торії міжнародно-правових вчень (можна назвати небагато праць,
безпосередньо присвячених цьому предмету, і можна стверджувати,
що відповідна дисципліна лише формується 1 ) дослідники, що звер-
талися до неї, змушені були користуватися напрацюваннями інших
галузей знань. Відтак до історії міжнародно-правових поглядів під-
ходили, запозичуючи науковий потенціал філософії чи історії філо-
софії, політико-правових вчень, вчень про державу та право, між-
народних відносин тощо. Автори приділяли увагу переліку вчених,
їхнім біографічним даним, науковим позиціям, а не системному
аналізу історії міжнародно-правової науки. Очевидно, що за такого
підходу втрачались або суто міжнародні аспекти цього предмету,
або його юридична сутність.
Історія міжнародного права як наукова галузь (як частина його
теорії) має на меті не лише описати події минулого, процеси стано-
влення тих чи інших норм чи інститутів, але й виявити сутність цієї
правової системи. Адже яка дисципліна краще виявить сутнісні
явища і характеристики об'єкта, ніж та, що досліджує причини, ме-
ханізми та закономірності його виникнення, особливості його реа-
кції на розвиток та зміни обставин тощо. Відповідь на запитання,
' Bederman D. The Spirit of International Law. The University of Georgia Press.
Athens & London, 2002. — 274 p.; Villey M. Lecons d'histoire de la philosophic de
droit. — Paris: Dalloz, 2002. — 318 p.; BillierJ.-C., Maryioli A. Histoire de la philoso-
phic de droit. — Paris: Armand Colin, 2001. — 328 p.; Мережко А.А. История меж-
дународно-правовых учений: Учеб. пособие. — К.: Юридична думка, 2004. — 296 С.
та деякі ін.
16
чому й коли виникло міжнародне право, може стати одразу ж і від-

повіддю на запитання про його юридичну обов'язковість, сутність,
функції та ін. Звісно, що підхід до історії міжнародного права як до
кількісного набору знань про виникнення, становлення та розвиток
інститутів і принципів цього права (а це підхід з точки зору загаль-
ноісторичної методології) не дасть уявлення про це право. Проте
саме такий підхід переважав з часів появи цієї науки. Він спричи-
нив і зниження уваги до цієї галузі.
Знову ж таки, це якщо підходити до історії міжнародного права
як до хронології змін у міжнародних відносинах, заміни одних ве-
ликих договорів на інші, воєнних відносин — на мирні чи навпаки і
т. д. Насправді ж і для суто практичного усвідомлення сучасного
міжнародного права стане в нагоді з'ясування того, коли й чому це
право виникло, які фактори викликали його до життя. В цілому ві-
дповідь на те, які фактори стали визначальними для появи міжна-
родного права, показує й сутність цієї правової системи.
Загальноісторична методологія стала першою, яку почали ви-
користовувати юристи-міжнародники для дослідження історії цьо-
го права. Найбільше постраждали від цього питання виникнення та
періодизації міжнародного права. Так, більшість учених, підходячи
до останньої з позицій загальноісторичних критеріїв, не брали до
уваги характерних особливостей історії цього права, незбігання йо-
го історичних періодів та типів, а також його історичних періодів з
періодами загальної історії людства, насамкінець — невідповіднос-
ті історичних періодів цього права для його різних регіональних
підсистем. Так, історичні періоди давнини, Середньовіччя, нового
часу хронологічно і за особливостями не збігаються в європейсь-
кому, ісламському, китайському та індійському міжнародно-пра-
вових регіонах.
Для дослідження історії міжнародного права використання ме-
тодів науки загальної історії було як доцільним, так і мало певні
негативи. Ґрунтуючись на загальноісторичних критеріях, вчені
зробили суттєвий внесок у вивчення текстів стародавніх та серед-
ньовічних міжнародно-правових джерел, установили закономірно-
сті та механізми зв'язку між фактами міжнародних відносин та си-
стеми, які їх регулюють, з'ясували особливості міжнародно-право-
вої системи в певні періоди її функціонування.
Однак використання цього методу не дало змоги вийти за рам-
ки текстологічного аналізу і врахувати суто юридичну специфіку
17
цієї системи. Так, актуальним для розвитку науки міжнародного

права було б створення її окремої галузі міжнародно-правового
джерелознавства.
Іншими словами, «"історія — учитель життя" — може стати
методологічно спірною засадою утвердження важливості історії»'.
Власне юридичний метод дослідження міжнародного права
повинен лежати і в основі підходу до його історії. Однак тут важ-
ливо не впасти в крайнощі розгляду цієї історії із сучасних позицій.
Так, часто застосовують підхід, відповідно до якого історія цього
права вивчається з точки зору держави як основного його суб'єкта і
правотворця. У той же час тривалі періоди його історії взагалі не
знали держави як такої. У класичному розумінні держава утворила-
ся в Європі на початку XVI ст. Звідси беруть початок два методо-
логічно неправильних підходи: 1) історія міжнародного права до
появи держави або заперечувалася взагалі, або 2) в ті періоди, коли
держави ще не було, під це поняття штучно підганялися вождества,
племена, союзи племен, міста та ін. (відповідно міжнародне право
між ними визнавалось, але трактувалося за критеріями права між-
державного).
Не менш проблематичним стало вивчення докласичних (старо-
давніх і середньовічних) міжнародних договорів з нормативістсь-
ких позицій. Ключовим моментом для розуміння особливостей мі-
жнародного права в той чи інший період є його джерела. Але й
вони суттєво відрізняються залежно від періоду.
Метод порівняльного правознавства визнаний у загальній те-
орії права, вивченні галузей внутрішньодержавного права (кон-
ституційного, кримінального, цивільного, адміністративного та ін.)
і навіть у міжнародній сфері — в міжнародному приватному праві,
практично не застосовувався в міжнародній публічній сфері, зо-
крема в радянській науці міжнародного права. На цю прогалину
дослідники стали звертати увагу лише з останньої чверті XX ст.
Це при тому, що саме міжнародне право за своєю специфікою
(його метою є встановлення правопорядку між різними за своєю
природою та сутністю утвореннями) акумулює в собі норми різних
систем регулювання суспільних відносин (релігії, моралі, культури,
національних та етнічних звичаїв тощо). Виходячи з такої його
1
Koskenniemi М. The Politics of International Law. — Oxford and Portland, Ore-
gon: Hart Publishing, 2011. - P. 74.
18
специфіки, порівняльно-правовий метод дав би уявлення про його

особливості і регулятивні здатності: «Наука міжнародного права
може широко використовувати ті прийоми порівняльного дослі-
дження, вже нароблені іншими юридичними науками, що давно за-
стосовують метод порівняльного правового дослідження. Тим бі-
льше, що багато інститутів міжнародного права перебувають на
межі з правом внутрішньодержавним, і використання методу порі-
вняльного-правового дослідження стосовно цих інститутів мало
чим відрізняється від їх застосування у конкретній галузевій юри-
дичній науці» 1 .
Як метод дослідження, порівняльне право допомогло б устано-
вити сутність: 1) різних регіональних підсистем цього права; 2) ін-
ститутів, норм або принципів міжнародного права, що історично
склалися; 3) особливостей міжнародного права в різні історичні пе-
ріоди. За порівняльного підходу можна виявити спільні для всіх пра-
вових цивілізацій і культур міжнародно-правові напрацювання, еле-
менти та явища.
При всій різнобарвності підходів та методів вивчення міжнаро-
дного права дослідники припускалися однієї помилки — вони до-
тримувалися лише одного обраного методу, не застосовуючи інших
у комплексі, залежно від явища, що вивчається. Так, для вивчення
становлення інститутів права міжнародних договорів важливим є
порівняльно-правовий метод, що дає уявлення про одноманітність
виникнення цих інститутів у різних міжнародно-правових регіонах;
для вивчення особливостей інституту міжнародної правосуб'єкт-
ності — діалектичний метод, для встановлення сутності імператив-
них норм міжнародного права важливі власне юридичні методи,
для виявлення сутності міжнародного договору в регіоні Індії —
методи природно-правові, в районі стародавнього хетського царст-
ва — нормативного аналізу, у Стародавньому Єгипті і середньовіч-
ному Китаї — структурного аналізу і т. п. Необхідність розроблен-
ня комплексного підходу з урахуванням усіх наявних методів
зумовлена й тим, що сама історія міжнародного права — це зміна
методологічних підходів до його сутності: природно-правового,
позитивістського, еклектичного, нормативістського, ліберально-
го (або неоприродного) і т. п.
1
Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. Международное право: Проблемы методологии.
Очерки методов исследования. — М.: Международные отношения, 1971. — С. 151.
19
Історія міжнародного права має досліджуватися із застосуван-

ням різноманітних загальнотеоретичних і спеціально-наукових ме-
тодів пізнання та підходів до вивчення теорії і практики цієї право-
вої системи. В основі дослідження її природи і сутності, а також
при аналізі еволюції міжнародного права від його зародження і до
утвердження структури на галузевому рівні мають лежати принципи
і категорії діалектики. Системний підхід дозволяє виявити внутрішні
зв'язки норм, принципів та інститутів, а структурно-функціональ-
ний аналіз — з'ясувати особливості складових компонентів міжна-
родного права протягом історії. Встановлення природи формування
і особливостей взаємодії джерел цього права в просторі та часі мо-
же базуватися на формально-юридичному аналізі. Якщо ж мова йде
про виявлення особливостей нормативного праворозуміння та між-
народно-правових культур різних народів, то воно має базуватися
на прикладних міждисциплінарних методах.
Для адекватного встановлення особливостей історичного розвитку
міжнародного права необхідний комплексний підхід, застосування
всіх методів міжнародно-правової науки (власне юридичного, істори-
чного, порівняльно-правового та ін.). Причому історичний метод тут
має ґрунтуватися на особливостях міжнародно-правової системи (а не
бути взятим із загальноісторичної науки), бути системним.
Сучасні теоретики міжнародного права, досліджуючи його іс-
торію, пропонують напрями й можливості її майбутнього розвитку.
Так, М. Коскенніємі пропонує три ймовірних варіанти: 1) розвиток
«інтелектуальної історії міжнародного права» (продовження дослі-
дження історії цього права за епохами панування «домінуючої си-
ли», як у В. Греве, за зміною домінуючих принципів, як у Р. Редс-
лоба, або за історією видатних у теорії та практиці персоналій);
2) дослідження історії міжнародного права Заходу та/або інших ре-
гіонів; 3) історична соціологія міжнародного права (прихильником
її є сам М. Коскенніємі). Остання, на думку автора, полягає в ком-
плексності дослідження історії міжнародного права (в усій сукуп-
ності чинників, що впливають на його розвиток): «Традиційні ро-
боти з міжнародного права розглядали предмет з погляду великих
епохальних трансформацій, війн, систем норм, робіт та біографій
видатних юристів. Не було спроби вивчати міжнародне право з по-
зицій соціології міжнародної системи» 1 . Втім тут видається диску-
1
Koskenniemi М. ibid. — http://www.helsinki.fi/eci/Publications/Koskenniemi/MHis-
tory. pdf
20
сійним вживання терміна «соціологія», оскільки автор власне має на

увазі суто міжнародно-правовий підхід, тобто комплексний аналіз
історії цього права з урахуванням закономірностей розвитку між-
народної системи і права.
1.2. Розвиток науки «Історія міжнародного права»
Науковий інтерес до історії міжнародного права проявився по-

рівняно пізно. І хоча перші присвячені їй праці з'являються ще в
другій половині XVIII ст., їх, скоріше, можна віднести до дослі-
джень історії літератури цього права. (Втім це можна сказати й про
багато подальших праць: на думку Р. Лесаффера, «більшість дослі-
джень і спеціальних робіт з історії сучасного права народів сімнад-
цятого, вісімнадцятого та раннього дев'ятнадцятого століття біль-
ше присвячені доктрині, аніж практиці» 1 ). Це публікації німецького
юриста Д. Омптеди «Література всього як природного, так і пози-
тивного міжнародного права» 1785 р. та англійського дослідника
Р. Варда «Дослідження основ і історії права народів у Європі
з часів греків і римлян до епохи Гроція» 1795 р. На поглядах
Д. Омптеди базувались вчені XIX ст. А. Бульмерінк, К. Неволін,
А. Горовцев, В. Даневський та ін. Проте, ця праця залишилась майже
не відомою в науці XX ст. (крім вивчення поглядів Д. Омптеди
академіка ВУАН В. Грабаря і відомого англійського дослідника
міжнародно-правової історії А. Нусбаума, котрий назвав його пер-
шим істориком міжнародного права).
Можна назвати декілька причин такого пізнього періоду стано-
влення цієї науки. По-перше, міжнародне право довгий час не ви-
знавалось окремою юридичною системою. Ще в XIX ст. праці з
теорії права переважно містили пояснення «що таке міжнародне
право», «чи має воно юридичну силу», «як застосовуються і забез-
печується застосування його норм» і т. п. Універсальне ж визнання
міжнародного права як загальнообов'язкової юридичної системи
відбулося лише в XX ст.
По-друге, в XIX ст. домінуючою і найбільш авторитетною в пи-
таннях правових досліджень була німецька юридична наука. Її пред-
1
Lesaffer R. The Grotian Tradition revisited: Change and Continuity in the History
of International Law // The British Yearbook of International Law — 2002. Seventy-
third year of issue. — Oxford: At the Clarendon Press, 2003. — P. 105.
21
ставники (P. Ієрінг, Г. Єллінек, К. Бергбом, Л. Штайн, Р. Штам-

млер, А. Лассон, Ф. Цорн, А. Цорн, Е. Кауфманн, М. Венцель та ін.)
виходили з гегелівського розуміння міжнародного права як «зов-
нішньодержавного права». Відтак, за їхнім тлумаченням, лише
право держави (зовнішнє чи внутрішнє) має свою історію і науку, а
явища, які існують поза межами держав, можуть становити пред-
мет лише загальної історії.
По-третє, ідея відсутності в міжнародного права власної історії
часто підтримувалась найбільш популярними і впливовими право-
вими концепціями: природно-правовою і позитивістською. Пред-
ставники першої (популярної упродовж XVIII ст.) розглядали це
право як право природи (останнє ж дослідники загальної теорії
права схильні були асоціювати з філософією чи філософією права).
Відтак його дослідженням, на їхню думку, мала займатися філосо-
фія, загальна теорія права, теологія тощо. Представники ж класично-
го позитивізму, який завоював пануючі позиції в європейській
науці XIX ст., ґрунтувалися на творах своїх класиків Дж. Остіна
та Х.Л.А. Харта, котрі взагалі не визнавали за міжнародним пра-
вом юридично обов'язкового характеру, тому й не розглядали його
правовою системою, вартою дослідження, в тому числі історичного.
Систематичного дослідження історія міжнародного права в
європейській та американській науці набуває із середини XIX ст. У
цей період виходять перші комплексні праці з міжнародно-правової
історії, які вплинули на розвиток методології дослідження і розшири-
ли фактологічну базу цієї науки: Г. Вітона («Історія розвитку права
народів в Європі і Америці з найдавніших часів до договору Вашинг-
тона 1842 р.», 1845), М. Мюллера-Йохмуса («Історія міжнародного
права в античності», 1848), Ф. Лорана («Історія права народів і між-
народних відносин» впродовж 50-60-х років XIX ст.), Р. Моля («Іс-
торія і література наук про державу», 1855), К. фон Кальтенборна
(«Про історію природного і міжнародного права а також політики»,
1848), Дж. Хосака («Про виникнення і розвиток права народів, вста-
новленого загальними звичаями і договорами. З найдавніших часів
до Утрехтського миру», 1882), М. Таубе («Історія зародження су-
часного міжнародного права», 1894—1899), Е. Ніса («Генезис між-
народного права», 1894), Т. Волкера («Історія права народів», 1899),
3. Цибішовського («Античне міжнародне право», 1907), А. Херші
(«Історія міжнародних відносин протягом стародавнього періоду і
середніх віків», 1911) та ін.
22
Крім того, з XIX ст. стало прийнято включати в підручники, за-

гальні курси чи посібники з міжнародного права питання його іс-
торії як окрему проблему загальної частини. До найґрунтовніших і
класичних видань належать підручники російського професора
Ф. Мартенса «Сучасне міжнародне право цивілізованих народів» та
німецького професора Ф. Ліста «Міжнародне право в систематич-
ному викладі», які лягли в основу цілих шкіл розвитку міжнарод-
ного права, в тому числі підходів до його історії. Другий підручник
був настільки вдало перероблений і доповнений академіком В. Гра-
барем у 1902 p., що дістав неофіційну назву «Підручника Граба-
ря — Ліста».
Відтак друга половина XIX — початок XX ст. стали періодом
не лише появи інтересу до історії міжнародного права, а й її стано-
влення як науки. У цей же час формуються відповідні риси та під-
ходи до міжнародно-правової історії (як конструктивні, так і не-
конструктивні), що визначатимуть розвиток цієї дисципліни й на-
далі: серед них, зокрема, переважають позитивістський, європо-
центристський та етатичний підходи до історії міжнародного права.
XIX ст. — період панування позитивістської концепції права. Її
представники вивчають чинне право, тому до його історії вони зве-
ртаються рідко. Крім того, позитивізм висуває чіткі вимоги до еле-
ментів правової системи: це має бути писаний, позитивно-правовий
акт як її джерело та держава як основний суб'єкт. Керуючись цими
тезами, не завжди можна було тлумачити історію міжнародного
права: з неї вилучалися додержавні періоди, періоди, в яких основ-
ним джерелом виступали звичаї, договори в усній формі, природ-
но-правові акти тощо. Насамкінець, від стародавнього періоду до
другої половини XVIII ст. пануючою концепцією в праві була при-
родно-правова, а міжнародне право (від римських юристів Гая,
Ульпіана, Гермогеніана та інших до представників іспанської, гол-
ландської шкіл, неогроціанців) ототожнювалось із правом природи.
Відтак, класичні позитивісти вплинули на датування появи міжна-
родного права від формування вестфальської системи міжнародних
відносин (з її основами у вигляді суверенної держави й позитивно-
правового джерела), котре стало загальноприйнятим.
Класичним для того періоду стало пояснення міжнародного
права як позитивного, що регулює відносини між державами, в
праці Г. Мена «Міжнародне право» (1888). В короткому огляді
«Походження і джерела міжнародного права» Г. Мен обстоює його
23
виникнення в Європі з активним запозиченням нею здобутків рим-

ського феціального права.
Учені кінця XIX ст. активно розвивали культурно-цивілізаційну
теорію походження й розвитку міжнародного права. Вони грунту-
ються на ідеології правового європоцентризму, який внаслідок
об'єктивних причин (переважаючого матеріально-технічного роз-
витку держав Європи, колоніалізму та ін.) став у міжнародно-пра-
вовій думці та теорії міжнародних відносин пануючим. Європоцен-
тризм як ідеологічна основа науки міжнародного права найповніше
проявився в позитивно-правовій концепції міжнародного права кі-
нця XIX — початку XX ст.
Була поширена думка, що міжнародне право з'являється тоді,
коли народи, які вступають у взаємовідносини, досягають достат-
ньо високого рівня цивілізації. Загальним висновком було те, що в
«дикунів» і «варварів» (до них відносили народи докласичного пе-
ріоду) міжнародного права не було, а існував лише постійних стан
війни і ворожості. Цим же обґрунтовується і європейсько-хрис-
тиянське походження міжнародного права. Серед таких причин на-
зивали: 1) успадкування правосвідомості античного Риму; 2) ви-
щий рівень культури; 3) досконалу релігійну систему. Міжнародне
право пов'язували винятково з європейським регіоном, внаслідок
чого його появу, а також історію в інших регіонах учені не брали
до уваги. Винятком є М. Мюллер-Йохмус, який окремо розглядав
міжнародне право Ізраїлю, Індії, Персії, Китаю та інших країн.
Появу міжнародного права европоцентриста і позитивісти шу-
кають у договорах між європейськими державами (Вестфальський
мир 1648 р., Утрехтський мир 1713 р., Віденський конгрес 1815 р.,
Вашингтонський договір 1842 р., Версальський мир 1919 р. та ін.).
Проте більшість із них мали вплив переважно лише в свій час і на
окремий регіон. Цим фактично в сферу дії міжнародного права
включалися лише держави Європи і згодом Сполучені Штати Аме-
рики, об'єднані цінностями західно-європейської культури.
По закінченні Першої світової війни дослідження теорії, зокре-
ма історії міжнародного права, поновилися. Після цієї світової кри-
зи вчені намагалися віднайти засадничі риси, характер міжнарод-
ного права, щоб довести можливість його ефективної дії. Для цього
деякі дослідники зверталися до аналізу історичного становлення й
трансформацій міжнародного права. З цього періоду дослідження з
історії міжнародного права видаються в різних країнах світу щоро-
24
ку (така тенденція збереглася й надалі): це видання Е. Вальша

(«Історія і природа міжнародних відносин», 1922), П. Виноградова
(«Історичні типи міжнародного права», 1923), Р. Редслоба («Історія
основних принципів права народів від античності до початку вели-
кої війни», 1923) М. Циммермана («Історія міжнародного права з
найдавніших часів до 1918 року», 1924), О. Ніппольда («Історич-
ний розвиток міжнародного права після Віденського конгресу»,
1925), JL Е. Jle Фюра («Історичний розвиток міжнародного права
від міжнародної анархії до організованого міжнародного суспі-
льства», 1932)таін.
У цей час, скориставшись європейською політичною й еконо-
мічною кризою, Сполучені Штати Америки починають розвивати
велику активність, щоб установити свою першість не лише в сфері
міжнародно-правової практики, а й теорії. Американська наука між-
народного права підхоплює зацікавленість історією міжнародного
права і в її дослідженні перебуває на активних позиціях донині.
Лише із середини XX ст. історія міжнародного права остаточно
знаходить визнання і виокремлюється як самостійна частина його
теорії. Як окрему навчальну дисципліну історію міжнародного пра-
ва стали включати до програм також з другої половини XX ст.
Створюються відповідні академічні інституції — Інститут історії
міжнародного права, заснований у Франкфурті в 1954 р. В. Прай-
зером, Інститут історії Європейського права Макса Планка (з 1999 р.
під егідою цього Інституту регулярно видається «Журнал історії
міжнародного права»), Академічна група з міжнародно-правової
історії 1994 p., з 90-х років XX ст. історії міжнародного права
обов'язково присвячуються публікації «Європейського журналу
міжнародного права» та ін.
Найбільших успіхів у цій галузі досягла німецька наука. На це
мала вплив історична школа права, яка сформувалася саме в цій
країні в XIX ст. в творах Г. Гуго, К. Савіньї, Г. Пухти та інших дос-
лідників. Вплив цієї школи на розвиток історії міжнародного права
відбувся завдяки її основоположній ідеї — аналізу правових явищ
через дослідження їхнього історичного становлення.
До найґрунтовніших праць німецьких дослідників XX ст. нале-
жать праці А. Вегнера «Історія міжнародного права» (1936),
Г. Штадтмюллера «Історія міжнародного права» (1951), Е. Рабш-
тейна «Міжнародне право. Історія його ідей, доктрин і прак-
тики» (1957), В. Прайзера «Антична епоха в історії міжнародного
25
права» (1956), стаття «Історія міжнародного права» в Енциклопедії

міжнародного права, С. Верости «Міжнародне право в Європі та
Західній Азії в 100-650 pp. н. е.» (1966) та ін.
Тривалий час найбільш класичною працею в XX ст. з історії
міжнародного права була праця професора А. Нусбаума «Коротка
історія права народів» (1947). Послідовником А. Нуссбаума був і
В. Греве — автор першої праці, цілком присвяченої питанню істо-
ричної періодизації міжнародного права, — «Епохи міжнародного
права». Одним з найбільш плідних дослідників історії міжнарод-
ного права кінця XX — початку XXI ст. є учень В. Прайзера К,-
X. Зіглер (автор «Історії міжнародного права», 1994).
Цікаві роздуми про історію міжнародного права є в Г. Кельзена,
Д. Шиндлера, К. Штруппа, Д. Кунца, А. Фердросса (останнього,
хоч він і був австрійцем, внаслідок близькості цих двох шкіл можна
розглядати представником спільної німецької).
Своєрідно розвивалася радянська наука міжнародного права у
вивченні його історії. За весь радянський період в СРСР було опуб-
ліковано лише три праці, безпосередньо присвячені історії міжна-
родного права: це підручники Є.А. Коровіна (1946), Д.Б. Левіна (1962)
та Ю.Я. Баскіна і Д.І. Фельдмана (1990). У радянський період пог-
ляди на історію міжнародного права були підпорядковані загаль-
ним ідеологічним критеріям. Розглядаючи це право як надбудову
над міжнародними економічними відносинами, радянські вчені ро-
зглядали його історію як продовження марксистського погляду на
загальноісторичний розвиток людства. Втім тут вони доходили й
досить цікавих та прогресивних висновків.
Згідно з радянською концепцією, внаслідок поділу суспільства
на класи виникає держава як політична організація класового сус-
пільства. Право ж, у тому числі міжнародне, виникає одночасно з
державою: «Об'єктивні умови розвитку держав зумовлюють необ-
хідність установлення між ними політичних, економічних і культу-
рних відносин. Внаслідок цього виникає специфічна галузь права —
міжнародне право, покликане регулювати різні відносини між дер-
жавами та іншими учасниками міжнародного спілкування» 1 .
Грунтуючись на цій тезі, радянські вчені визнавали досить ран-
ню появу міжнародного права (в стародавній період), на відміну
від багатьох західних дослідників, які все ще часто не визнавали
1
Курс международного права. — Т. 1. — М.: Наука, 1967. — С. 39.
26
його докласичного періоду. їх піддавала справедливій критиці ра-

дянська доктрина: «Буржуазні юристи відривають розвиток міжна-
родного права від розвитку всього суспільства і розглядають між-
народне право як щось, що саме розвивається. Тому виникнення
міжнародного права вони пов'язують не з поділом суспільства на
класи і виникненням держави, а з якими-небудь історичними поді-
ями чи з появою якоїсь ідеї» 1 . У цих словах міститься критика хиб-
них положень про те, що міжнародне право виникає лише після
Вестфальського миру 1648 p., Віденського конгресу 1815 p., ство-
рення Ліги Націй 1919 р. чи О О Н 1945 p. або після появи праць з
міжнародного права Франціско Вітторіа, Альберіко Джентілі, Гуго
Гроція та ін. Хоча сама радянська наука не була вільна від таких
помилок і схильна була пов'язувати появу міжнародного права з
жовтневою революцією, переоцінюючи роль СРСР у його станов-
ленні: «Велика Жовтнева соціалістична революція, що призвела до
появи першої в світі соціалістичної держави, відкрила нову сторін-
ку в світовій історії ... Під благотворним впливом Радянського
Союзу складалося принципово нове, сучасне міжнародне право» 2 .
Із середини XX ст. проявилися основні тенденції в розвитку на-
уки історії міжнародного права. Поява в міжнародному праві тен-
денції до закріплення й захисту прав людини привела до поступо-
вої відмови від суто етатичного підходу до нього. Так, у теорії
(західноєвропейській та американській) з другої половини (а особ-
ливо з кінця XX ст.) поступово утверджується думка про міжнаро-
дну правосуб'єктність індивіда. У сфері міжнародно-правової істо-
рії це приводить до перегляду існуючих концепцій пов'язування
виникнення та розвитку цього права з відповідними трансформаці-
ями держав, та предмету цього права, під яким раніше розуміли ви-
ключно міждержавні відносини.
Зростання елемента прав людини в міжнародному праві, транс-
формація інституту міжнародної відповідальності (виокремлення
міжнародного кримінального права, закріплення індивідуальної
відповідальності та ін.), процес кодифікації та прогресивного розвит-
ку міжнародного права, започаткований ООН, — усе це призводить
до відходу від перебільшеного позитивізму. В теорії міжнародного
права відбувається спершу певне повернення до природно-правової
' Левин Д.Б. История международного права. — М., 1962. — С. 5.

2
Моджорян Л.А. Возникновение и развитие международного права. — В кн.:
Международное право. — М.: Юридическая литература, 1970. — С. 33.
27
концепції його розуміння (Ф. Ле Фюр), а з кінця століття закріплюєть-

ся нова ліберально-демократична концепція його розуміння (М. Кос-
кенніємі, Д. Кеннеді). Її представники вже не розглядають історію
міжнародного права як продукт вестфальської системи, змінюється
підхід щодо його виникнення, яке починають датувати стародавнім
періодом.
Процес деколонізації зумовив появу безлічі нових суб'єктів мі-
жнародного права з неєвропейських регіонів. їхні представники в
галузі теорії міжнародного права і його практики (в рамках ООН та
інших універсальних організацій) стали привносити власне бачення
цього права, похитуючи позиції європоцентристів. Знаковою поді-
єю став семінар «Майбутнє міжнародного права в багатокультур-
ному світі», проведений 17-19 листопада 1983 р. в Гаазі під егідою
Асоціації міжнародного права, на якому зібралися представники
всіх континентів і багатьох правових культур. Вчені піддали кри-
тиці європоцентристське бачення міжнародного права, наголошу-
ючи, що в нього більш давнє коріння, а деякі його інститути мають
цілковито позаєвропейське походження.
Природно, європоцентризму були позбавлені праці з історії між-
народного права представників інших регіонів. У цій галузі міжна-
родно-правової теорії найбільш плідно працювали індійські вчені:
Ц. Дж. Чако, А. К. Павітран, І. Чатертджі, Н. Сінгх, П. Бандіопад-
хай, С. В. Вісваната, М. К. Наваз, X. С. Батіа. Особливістю індійсь-
кої науки міжнародного права є те, що вона формувалася в період
панування державницького підходу до становлення міжнародного
права. А тому дослідження індійських вчених утверджують етати-
чну, державницьку теорію його походження через аналіз особливо-
стей міжнародного права Стародавньої Індії.
Послідовним критиком європоцентризму в теорії міжнарод-
ного права (крізь призму вивчення його історії) є японський вче-
ний Онума Ясуакі. У праці «Коли виникло право міжнародного
суспільства? Погляд на історію міжнародного права з міжцивілі-
заційної перспективи» опублікованій 2000 р. в «Журналі історії
міжнародного права» автор заперечує хибні уявлення про міжна-
родне право і пропонує концептуально новий підхід до його істо-
рії. Ця праця мала великий вплив на загальну науку міжнародно-
го права.
З англійських дослідників внесок у вивчення історії міжнарод-
ного права зробив Л. Опенгейм. Не менш плідною була праця з до-
28
слідження історії міжнародного права учня JL Оппенгейма вихідця

з України X. Лаутерпахта, хоч він також не розглядав її окремо.
X. Лаутерпахт приділяв велике значення аналізу міжнародно-пра-
вової доктрини та її впливу на розвиток права. Щоправда, як і
Л. Оппенгейм, X. Лаутерпахт розглядав міжнародне право в тра-
диційному баченні, як витвір європейських держав протягом сере-
дніх віків. Але він уже відносив до основних факторів його появи і
розвитку трансформації міжнародної правосвідомості, міжнародно-
правової науки. До питання історії міжнародного права зверталися
також: Я. Браєрлі, Г. Шварценберегер, В. Фрідман, Ч. Фенвік, С. Мак-
кобі, Е. Карті та ін.
До історії міжнародного права зверталися і представники інших
шкіл: італійської (Д. Анцилотті, Б. Парадізі, А. Серені, Ф. Сіні,
М. Белломо), іспанської (А. Тріол і Серра, Г. Гойя, М. Мадден), іс-
ламської (В. Халлак, X. Хашмі, С. Мамассані, А. Решід, М. Талаат
аль Гунаймі) скандинавської (Р. Ньюмелін, Д. Берман, Е. Аннерс,
М. Коскеннієммі) та ін.
Досить плідно розвивається американська наука історії міжна-
родного права. Її представники (Р. Мерон, Д. Джонстон, Д. Кен-
неді, В. Батлер, Д. Бедерман та ін.) намагаються через розкриття іс-
торичних особливостей міжнародного права встановлювати його
особливості на сучасному етапі (порівняльні дослідження між-
народного права стародавнього Риму та періоду ООН). Окремим
напрямом цієї доктрини стало вивчення історичної трансформації
міжнародного права постримського періоду та пошук її аналогів у
глобалізаційних процесах сучасності.
Наприкінці XIX ст. в загальній теорії права набуває авторитету
дисципліна антропологія права. Її представники (А. Ковлер, Н. Рулан,
А. Редкліфф-Браун та ін.) наголошують на необхідності порівняль-
ного дослідження історії права, вважаючи, що вивчення його гене-
зису вже саме по собі потребує порівняльного методу, порівняльно-
го вивчення форм соціального життя первісних народів. І оскільки
на початку право тісно пов'язане з релігіями, а правові санкції —
з ритуальними, то повне розуміння витоків права може бути досяг-
нуте лише при дослідженні всіх систем суспільних санкцій у цілому.
Тому доцільно використовувати декілька аспектів порівняльно-
правового методу: порівняння становлення міжнародно-правових
норм та інститутів у різних регіонах; порівняння історичних між-
народно-правових інститутів з їхніми сучасними аналогами; порів-
29
няння історії міжнародного права з історією внутрішнього права;

порівняння права, моралі, релігії тощо.
Загальній тенденції відповідає розвиток української науки історії
міжнародного права. З початку XIX ст. на території України виді-
ляється чотири основні наукові центри: Київський університет
Св. Володимира (заснований 1834 p.), Харківський (1805), Одеський
(1865) та Львівський (1661) університети. Викладання науки загально-
народного права введено Єдиним університетським статутом 1835 p., а
з 1863 р. цей курс перейменовано на курс міжнародного права.
Наприкінці XIX ст. практично всі юристи-міжнародники не оми-
нали питання історії міжнародного права. Хоча й не всі присвячу-
вали йому окремі праці, а частіше згадували в курсах, підручниках
з міжнародного права та в працях з його загальної теорії.
Дослідженнями історії міжнародного права займалися В. Алек-
сандренко, К. Неволін, О. Ейхельман, В. Незабитовський, В. Да-
невський, І. Іванівський, П. Казанський, В. Лешков, О. Лохвицький,
М. Лозинський, Д. Каченовський, А. Стоянов, Г. Барац, В. Грабар
та інші українські чи тісно пов'язані з Україною вчені. Перелічених
вчених об'єднує інтерес до питань історії міжнародного права (ро-
зкриття його теоретичних проблем через дослідження їхнього істо-
ричного становлення), що в умовах того часу, коли історія права не
зазнавала належної уваги, може говорити про зародження повноцін-
ної школи цього права.
Історію загальнонародного права почали викладати в Київсько-
му університеті Св. Володимира з 1842 p., його ректором К. А. Не-
воліним, а через 140 років тут вперше в Радянському Союзі запо-
чаткували читання курсу лекцій «Історія міжнародного права».
Професору К. Неволіну (1806-1855) належать дослідження іс-
торії міжнародно-правової думки, зокрема поглядів Ф. Вітторіа,
Д. Сото, Ф. Суареса, В. Айали, А. Джентілі, Г. Гроція, С. Пуффендорфа,
X. Вольфа, І. Мозера та ін. Саму ж історію цього права він поділяв
на два періоди: 1) від Г. Гроція до М. Мозера; 2) від І. Мозера до
кінця XIX ст.
Учень К. Неволіна В. Незабитовський (1824-1883) з 1853 р. —
завідувач кафедрою загальнонародного права Київського універси-
тету Св. Володимира наполягав на необхідності вивчення історії
міжнародного права для розуміння його закономірностей. Аналі-
зуючи закони і звичаї війни, він одним з перших дослідників відхо-
дить від загальноприйнятого в той час погляду на стародавню істо-
30
рію цього права як переважання насильства і війн у міжнародних

відносинах 1 . Йому ж належить новаторство у вживанні терміна
«міждержавне» замість «міжнародне» право, який більше відпові-
дав сутності тогочасного права.
Професорові В. Незабитовського на кафедральній посаді проф.
О. Ейхельману (був також товаришем Міністра закордонних справ
УНР, автором проекту Конституції УНР) (1854-1943) належать
праці, присвячені безпосередньо історії міжнародного права. Він
висловив прогресивну на той час думку, що міжнародне право іс-
нує від часу існування міжнародного суспільства (був прихильни-
ком концепції «де суспільство, там і право»). Крім ґрунтовної праці
«Начерки з лекцій по міжнародному праву», автор видав р я д праць
з історії (в основному предметом його інтересів було право війни):
історії дипломатичних відносин Росії XVIII ст., історії права війни
(періоду Середньовіччя), праця «До питання про історію міжнаро-
дного права й літератури» та ін.
Професори Харківського університету Д. Каченовський (1827-
1872) та А. Стоянов (1831-1907). Каченовському належить ідея ство-
рення міжнародної асоціації міжнародного права, що втілилася в
1873 р. у створення Інституту міжнародного права. Він присвя-
тив багато уваги дослідженню історії морського права (магістер-
ська дисертація «Історичний огляд положень міжнародного права
про владарювання над морями» 1849 p.). Автор п р о п о н у є істо-
ричну періодизацію морського права, яку поділяє на 5 періодів,
починаючи з раннього Середньовіччя. Йому ж належить перек-
лад російською мовою частини праці Ф. Лорана щодо міжнарод-
ного права античної Греції. Д. Каченовський вивчав т а к о ж істо-
рію науки міжнародного права 2 .
А. Стоянов став перши вченим Східної Європи, який розкрив
динаміку становлення позитивістського напряму в міжнародному
праві, аналізуючи погляди глосаторів, постглосаторів і класич-
них учених.
Саме на харківський період діяльності припадає і видання най-
більш відомої історичної праці видатного юриста-міжнародника
1
Незабитовский В.А. Международные обычаи во время войны. В кн.: Собра-
ние сочинений. Киев. — 1884, с. 147-165.
2
Каченовский Д. Курс международного права. — Книга первая. — Харьков: В
Университетской типографии, 1863. — 336 С.
31
М. Таубе «Історія зародження сучасного міжнародного права (Се-

редні віки)».
Дещо менше уваги історії міжнародного права приділяли одеські
вчені, хоча й вони не оминали її огляд у загальних творах. Професор
Одеського університету П. Казанський — один з небагатьох учених
того часу доводив існування стародавнього міжнародного права.
Профессор цього самого університету О. Лохвицький (1830-1884)
вивчав передусім історію права війни, зокрема морської: «Морська
війна» (1853), «Про полонених за староруським правом» (1856).
Внесок у розвиток науки історії міжнародного права (зокрема
його стародавнього періоду) здійснив інший український вчений
проф. Варшавського університету В. Александренко (1861-1909).
Йому належать праці з історії дипломатичного права, договірного
права, аналізи історичних праць М. Таубе, праці про історію науки
міжнародного права (зокрема про А. Джентілі і Г. Гроція) та ін.
Найбільш відомою працею проф. В. Александренка є стаття «Між-
народне право Риму» (1895), де автор аналізує позиції науковців
щодо стародавнього міжнародного права (М. Таубе, М. Вогта,
Г. Вітона та Ф. Лорана) і визнає недостатність навіть їхньої уваги
до питання про історію міжнародного права.
Певну увагу історії міжнародного права приділяв і виходець
з України професор В. Лешков (1810-1881). Він присвятив низку
праць історії Російського цивільного та адміністративного права іс-
торії морського права дипломатичного права.
Автором першого в XX ст. українського підручника з міжнаро-
дного права є професор Львівського та Віденського університетів,
політичний діяч часів ЗУНР М. Лозинський (1880-1937), у якому
чільне місце відвів аналізу історії та періодизації міжнародного права.
Серед видатних вихідців з України — суддя Міжнародного
Суду ООН X. Лаутерпахт (1897-1960). Як у цілому автор досить
прогресивних і новаторських ідей у міжнародно-правовій теорії
(X. Лаутерпахт вперше науково обґрунтував міжнародну право-
суб'єктність індивіда, а інститути та елементи цього права вив-
чав виключно в їхній історичній перспективі), до виникнення між-
народного права він підходив із традиційних позицій. На його
думку, «сучасне міжнародне право великою мірою зобов'язане
своєю появою державам Заходу і особливо державам християн-
ської цивілізації».
32
Немало уваги історії міжнародного права та його науки присвя-

тив Людвіг Ерліх — професор Львівського і Ягеллонського універ-
ситетів, суддя ad hoc Постійної палати міжнародного правосуддя.
Професор римського права в Чернівецькому та Віденському
університетах, представник соціологічної школи права та заснов-
ник концепції «живого права» Євген Еріх, ґрунтуючись на ідеях
римських юристів, зокрема Ульпіана, розглядав право як продукт
соціального життя. Вважав за необхідне відмовитися від ідеї, що пра-
во формується державою, а пов'язував його появу та розвиток з
об'єктивними вимогами соціального життя. Міжнародне право обме-
жував «цивілізованими націями», до яких включав Японію та Китай.
Доробок з історії міжнародного права та історії його науки ака-
деміка Академії наук України В.Е. Грабаря становить понад 140 праць.
Більшість питань міжнародного права, до яких звертався автор, він
намагався розглядати в історичній перспективі, користуючись істо-
ричною методологією і розглядаючи розвиток того чи іншого між-
народно-правового інституту з точки зору його виникнення, ста-
новлення й розвитку'.
Основним предметом наукових досліджень В. Грабаря була іс-
торія становлення міжнародного права і його науки в середні віки.
Зокрема дослідники творчості В. Грабаря виділяють такі напрями
його досліджень: 1) історія міжнародного права в Х І Х - Х Х ст.,
2) історія міжнародного права та його науки в середні віки; 3) ана-
ліз міжнародно-правової практики СРСР; 4) історія науки міжнаро-
дного права (зокрема в Росії).
Однією з найвідоміших праць автора є його магістерська дисер-
тація «Римське право в історії міжнародно-правових вчень. Еле-
менти міжнародного права в працях легістів XII — XIV ст.», яка
отримала визнання як на заході, так і в СРСР і, на думку її дослід-
ників, «без неї не може обійтися жоден історик міжнародного пра-
ва і міжнародних відносин тієї епохи» 2 . В. Грабар був противником
етатичного підходу до міжнародного права і вважав, що його по-
ява не пов'язана з виникненням чи діяльністю держав. В одній з
найвідоміших і вагомих праць з міжнародного права «Початкове
1
Серед досліджень В. Грабаря — перша праця з історії річкового права («Про
міжнародні ріки», 1888), а також «Положення іноземців у давніх євреїв» (канд. дисер-
тація автора), перша праця з історії повітряного права «Історія повітряного права», 1927.
2
Дурденевский В. Владимир Грабарь (1865 - 1956) // Грабарь В.Э. Материалы
к истории литературы международного права в России (1647 - 1917). — М.: Изд-
во АН СССР, 1958, с. 9.
33
значення римського терміна jus gentium» (1964) Грабар виводить

появу цього права з міжплемінних відносин доримських общин і
обстоює його первинність стосовно внутрішнього права.
За радянських часів українська наука міжнародного права в ці-
лому відповідала загальним ідеологічним правилам. У цей період
можна виділити роботи проф. І. Лукашука, який, добре розуміючи
існування прогалини в міжнародно-правовій історії, писав про не-
обхідність звернення до цієї дисципліни.
Академік Академії наук УРСР, суддя Міжнародного суду ООН
(з 1967 по 1970 Віце-президент цього Суду) В. Корецький (1890-1984)
зокрема розглядав питання історії кодифікації міжнародного права
та його основних принципів. У праці «Проект Іржи Подебрада про
організацію світу і сучасність» дається історичний огляд і характе-
ристика проектів вічного миру і міжнародного устрою.
Українська наука міжнародного права перебувала на досить
прогресивних позиціях в питанні історії міжнародного права, про
що свідчить факт звернення до дискусійного і малорозробленого
питання його виникнення і розвитку.
Нині виділяються окремі проблемні моменти науки історії між-
народного права.
У більшості досліджень виявляється брак історичної міжнарод-
но-правової науки і методології. Відтак автори змушені користува-
тися методом дослідження інших наук, що впливає негативно на
правовий аналіз становлення міжнародного права.
Немало суперечностей у дослідження історії міжнародного
права вніс позитивістський напрям його теорії. На думку позитиві-
стів, право взагалі і міжнародне право зокрема не можуть дослі-
джуватись історично, оскільки немає їхніх історичних джерел (ви-
токів): право, за позитивним його баченням, — це те, що існує в
даний момент. Ті ж джерела, що не мали позитивно-правового ха-
рактеру, взагалі не вважали за доцільне вивчати і представляли їх
для дослідження лише неюридичними науками — історією, філо-
софією, культурологією та ін.
Ототожнюючи право з державою, позитивісти розглядали його
породженням і втіленням волі держав.
Так, наголошення на вольовому державницькому характері між-
народного права суттєво звузило його правотворчі надбання. Напри-
клад, з міжнародного права при такому підході вилучали цілі інсти-
тути, створені церквою (божий мир, боже перемир'я), міжнародними
34
союзами (арбітраж, посередництво), додержавними і недержавними

утвореннями (більшість інститутів міжнародного права стародавньо-
го періоду). Не визнаючи в міжнародному праві нічого поза суве-
ренною волею держави, дослідники звужували хронологічні рамки
його функціонування.
Сучасна наука вирізняє в еволюції держави такі етапи: рання
держава — держава — національна держава. Щодо функції зов-
нішніх зносин, то вона є однаковою для всіх етапів становлення
держави. Зокрема, в системі міжнародних відносин стародавнього
періоду часто в одному й тому самому регіоні відносини підтриму-
валися між суб'єктами з різним характером влади (світським чи ре-
лігійним), різною сутністю влади (общинною чи політичною), які
могли навіть представляти різні історичні епохи еволюції (локальні
групи, родинні клани, общини, протодержави, вождества, ранні
держави, держави і т.д.). Можна зробити висновок, що в історії ін-
ститут міжнародної правосуб'єктності ширший за державницькі
критерії і тому охоплює більше коло суб'єктів.
Загалом етатизм у підході до історії міжнародного права впли-
нув на порівняно пізнє датування його появи, звуження реального
кола його суб'єктів (до держав та похідних від них вторинних
суб'єктів).
Необхідність дослідження історії міжнародно-правових пог-
лядів проявляється в тому, що в деяких регіонах що й досі не вияв-
лено таких важливих джерел міжнародного права, як міжнародні
договори. По-перше, вони могли бути конкретно-прикладними і не
завжди фіксувалися (в Індії), а по-друге, в окремих регіонах світо-
глядні висновки мислителів могли вважатися більш вагомим дже-
релом міжнародно-правової практики (Китай).
1.3. Історичні періодизації міжнародного права
При розгляді періодизації історії міжнародного права важливо

встановити різницю між термінами «період» і «тип» міжнародного
права, які не обов'язково збігаються. Так, у радянській науці між-
народного права (вона виділяла рабовласницький, феодальний, ка-
піталістичний і соціалістичний періоди міжнародного права) ці по-
няття збігалися. Проте й більшість західних дослідників відповід-
ний тип міжнародного права виводила залежно від історичного
35
періоду його існування. Упродовж одного історичного періоду мо-

же існувати декілька типів міжнародного права. Відмінність між
ними полягає в регіональних, релігійних, етнічних, суспільних та
інших особливостях учасників відповідних міжнародних відносин.
Так, у стародавній період існували близькосхідний (його ще часто
називають «Амарнський»), китайсько-конфуціанський, індійський,
буддистський типи міжнародного права. Хоча в процесі взаємовід-
носин між народами ці типи зазнавали правового взаємовпливу,
проте в своїх основних характеристиках вони зберігали самобут-
ність. Якщо йдеться про середні віки, то можна говорити про євро-
пейсько-християнське міжнародне право, мусульманське (сійяр),
китайско-конфуціанське. Відмінність цих типів ґрунтується не лише
на географічному регіоналізмі, а й на ширшому колі чинників —
культурному, цивілізаційному, політико-соціальному, навіть еконо-
мічному та ін.
Не існує єдиної історичної періодизації міжнародного права для
всіх регіонів. Так, Індії та Китаю невластивий поділ періодів, як у
європейському регіоні, на стародавній та середньовічний (там межа
між ними розмита). Ісламський тип міжнародного права виникає,
коли в Європі це право зазнає трансформації від стародавнього до
середньовічного періоду.
Найчастіше періодизація міжнародного права проводиться згі-
дно із загальноісторичною періодизацією та критеріями. Вважаю-
чи історію міжнародного права частиною загальної історії людства,
дослідники запропонували хронологічний поділ періодів міжна-
родного права, який залишається найбільш поширеним. Періо-
дизація міжнародного права, заснована на критерії зміни періо-
дів загальної історії людства, в міжнародно-правовій літературі
була першою, проте скоро на її зміну прийшли періодизації, за-
сновані на інших критеріях, більш пов'язаних із суто правовими
причинами історичної трансформації міжнародного права.
Така періодизація загальна, містить три-чотири періоди (як
правило, стародавній, середньовіччя, новітній).
Пропонуючи загальноісторичні критерії поділу періодів розвит-
ку міжнародного права, більшість дослідників продовжували пов'я-
зувати його виключно з європейським регіоном.
Відповідно до європейського погляду на історію міжнародного
права дослідники характеризували і його ранні періоди: «У пер-
шому періоді — з найдавніших часів до Римської імперії — держа-
36
ви як такі не мали взаємних прав та обов'язків. Спорідненість була

основою відносин між еллінськими утвореннями. ...У другому пе-
ріоді — від Римської імперії до Реформації — вважалося, що від-
носини між державами повинні регулюватися спільною вищою
владою. Тривалий час Римська імперія була такою владою. ...У
третьому періоді — від Реформації до нашого часу — керівний
принцип, що держави є утвореннями у великому суспільстві, члени
якого мають взаємні права та обов'язки» 1 .
Часто в основу такої періодизації клали факти дійсно загальноіс-
торичного значення, які лише опосередковано впливали на міжнарод-
не право. Більше значення вони мали для історичної трансформації
політико-правових систем європейських держав.
Р. Редслоб у праці «Дослідження права народів. Історична ево-
люція», присвяченій загальній теорії міжнародного права, починає
з історичного вступу, в якому він виділяє такі етапи розвитку між-
народного права: 1) античність; 2) Середньовіччя; 3) Відродження;
4) період появи і становлення доктрини міжнародного права; 5) Вест-
фальський договір 1648 p.; 6) епоха міждинастичної боротьби;
7) Французька революція та імперія; 8) Віденський конгрес 1815р.;
9) Реставрація; 10) епоха національних держав; 11) епоха міжнаро-
дної спільноти націй. Хоча цей поділ багато в чому доктринальний,
теоретичний, проте цікавий критерій, покладений в його основу. Він
частково відбиває загальноісторичну періодизацію, але вже акцентує
на переломних моментах власне міжнародно-правового розвитку.
Часто дослідники історії міжнародного права не лише клали в
основу її поділу загальноісторичні критерії і факти, а й поділяли
згідно з ними його історичні періоди. Якщо якийсь важливий для
розвитку людства факт не вписувався як критерій для відділення
того чи іншого історичного періоду розвитку міжнародного права,
його використовували для дроблення цього періоду. Найчастіше
такими фактами виступали малохарактерні для міжнародного пра-
ва внутрішньодержавні політичні зміни. Так, період середньові-
чного міжнародного права поділяли на півперіоди залежно від тих
чи інших політико-правових змін у європейських державах (грома-
дянських війн, революцій, їхніх наслідків тощо).
1
Lawrence T.J. The principles of International Law. London. Macmillan & Co.,
Ltd, 1925, — P. 14-24.
37
Н.К. Дінь взагалі говорив про два основні періоди історії між-
народного права: «Перший — від витоків і до Французької рево-
люції (період формування) і другий — з 1789 р. і до наший днів
(період розвитку)». Автор справедливо зазначає, що історію міжна-
родного права «слід розглядати як історію особливого суспільного
явища. Вона розгортається у власному ритмі, залежно від різних
факторів, що впливають на розвиток міжнародного співтовариства
і водночас сприяють розвитку його правової системи ...Вона не є
історією подій. Тобто періоди загальної історії та історії міжнарод-
ного права не обов'язково повинні збігатися» 1 .
Це зумовлено тим, що автор розглядав історію міжнародного
права в тісному взаємозв'язку з відповідними трансформаціями
держав і політичних відносин між ними. Хоч він не відкидає впли-
ву на формування міжнародного права позаєвропейських регіо-
нів, все ж вважає, що саме події міжнародного життя Європи після
падіння Римської імперії формують його особливості.
Тут дату Французької буржуазної революції автор узяв довіль-
но (сама подія та її вплив на міжнародне право не аналізуються).
Просто саме в цей час під впливом різних причин (у тому числі
сформованої теорії права народів) створилися основні характе-
ристики міжнародного права сучасності. Автор називає певну дату
як поділ між періодами розвитку міжнародного права швидше для
зручності, не акцентуючи уваги на самій події.
Причиною переважання загальноісторичних критеріїв історич-
ної періодизації міжнародного права (а як наслідок — і включення
до цих критеріїв таких, що не мають вирішального значення для
зміни історичних періодів міжнародного права) є відсутність про-
тягом тривалого часу науки історії міжнародного права. Ще й досі
представники цієї молодої дисципліни оперують переважно мето-
дологічними засобами загальної історії або загальної теорії пра-
ва, не виробивши власної методології.
З розвитком науки історії міжнародного права до її періодизації
почали залучати й інші критерії, проте періодизація за загальноіс-
торичним поділом залишилася властивою багатьом працям.
1
Nguen Quoc Dinh, Droit International Public. 3 — e edition. Paris. Libraire
generale de Droit et de Jurisprudence. 1987. — P. 33; Нгуен КуокДинь, Патрик Дайе,
Алэн Пепле. Международное публичное право: В 2 — х т. — К.: Сфера, 2000. — С. 15.
38
Іншим не менш популярним критерієм встановлення історичної

періодизації міжнародного права є фактор укладання найбільш
значних міжнародно-правових актів. На виникнення такого кри-
терію наприкінці XIX ст. вплинув авторитет позитивно-правової
школи, яка розглядала позитивно-правовий договір як основу, про-
яв і мету міжнародно-правового регулювання. Відтак за відсутності
інших критеріїв періодизації міжнародного права, коли на зміну за-
гальноісторичній періодизації потрібно було визначити ту, яка влас-
тива саме міжнародному праву, позитивісти взяли критерій договір-
ний. Він, треба визнати, в працях з історії міжнародного права про-
тягом XX ст. після загальноісторичного найбільш популярний.
Започаткована Г. Вітоном періодизація, заснована на відділенні
великих етапів розвитку цього права залежно від укладення най-
більш значних міжнародних договорів, повністю збігалася з пози-
тивістським баченням цього права і була підхоплена іншими дослід-
никами-позитивістами. Після Г. Вітона більшість учених поділяла
періоди історичного розвитку міжнародного права залежно від по-
зитивно-правових актів (відмінність між ними полягала лише в на-
данні переваги тому чи іншому договору).
Так, за версією Г. Вітона, міжнародне право розвивалося за
такими періодами: І етап передісторії міжнародного права, що
включав у себе міжнародно-правові напрацювання стародавніх
Греції і Риму та сусідніх із ними народів; II етап (власне поява між-
народного права) автор датує від Вестфальського миру 1648 p.,
що, на його думку, може бути обраним як етап, з якого починається
сучасна наука міжнародного права; III етап починається із укла-
дення Утрехтського миру 1713 p.; IV етап — від Утрехтського миру
до Паризького і Хубертусбурзького договорів 1763 p.; V етап — від
Паризького і Хубертусбурзького договорів 1763 р. до Французької
революції 1789 p.; VI етап — від Французької революції 1789 р. до
договору Вашингтона 1842 р.
Наступні дослідники рідко дотримувалися такого детального
поділу міжнародного права на періоди, застосовуючи більш загаль-
ний, проте не відходячи від договірного критерію. Причому досить
часто дослідники, не знаходячи відповідних міжнародно-правових ак-
тів у стародавньому світі, починають періодизацію міжнародного
права залежно від укладених міжнародних договорів з часу появи їх у
суто позитивному розумінні — з кінця середньовічного періоду.
39
Характерні в цьому плані періодизації німецького юриста Ф. Ліста

і російського — Ф. Мартенса.
Перший запропонував досить детальну періодизацію міжнарод-
ного права з його поділом на шість періодів: І період — від давни-
ни, коли виникали поодинокі прояви міжнародно-правового регу-
лювання, які стали зародками майбутніх правових інститутів, до
Вестфальського договору 1648 p., який є початком міжнародного
права; II — від 1648 до Віденського конгресу 1814 (15) p.; Ill — від
1814 (15) до 1865 р. (укладання Паризького мирного договору);
IV — від 1865 до 1878 р. (укладання Сан-Стефанського мирного до-
говору); V — від 1878 до 1900 р. (Гаазьких мирних конференцій).
Причому в автора всі періоди, починаючи з другого (за Ф. Ліс-
том — періоду власне появи міжнародного права), розглядаються
виключно як історія скликань і змін міжнародних конференцій чи
укладання міжнародних договорів. Усе міжнародне право цих періо-
дів зводиться в автора до політико-правового аналізу цих конферен-
цій, прийнятих ними міжнародно-правових актів і міжнародних від-
носин, що їх зумовлювали.
Недолік такої періодизації — критерій, покладений в її осно-
ву: автор часто розглядає хоч і важливі міжнародні договори,
але такі, що суттєво не вплинули на зміни в характері міжнарод-
но-правового регулювання (хоча й їхній вплив на відповідні між-
народні відносини і зміни в політичній системі держав міг бути
більш вагомим). З іншого боку, укладання таких актів є лише
свідченням, фіксуванням відповідних змін, які трапились у між-
народних відносинах чи праві. Самі по собі ці договори рідко
самі породжують такі зміни.
Подібної класифікації на періоди дотримувався і Ф. Мартене.
Щоправда, в нього вона має більш загальний характер, а в її основу
покладено лише ключові міжнародно-правові акти. Він виділяв три
періоди історичного розвитку міжнародного права: І — з давнини
до Вестфальського миру (в цьому періоді автор виділяє два півпе-
ріоди: стародавні часи і раннє середньовіччя); II — від укладання
Вестфальського миру до Віденського конгресу 1815 р. (цей період
поділяється також на два півперіоди, водорозділом яких є перша
Французька революція); III — від 1815 р. до кінця XIX — початку
XX ст. (тут також включено два півперіоди, які відділяються за Па-
ризьким миром 1865 p.).
40
Ключовими категоріями для встановлення історичних періодів

міжнародного права для Ф. Мартенса є відповідні переважаючі в
той чи інший період міжнародно-правові принципи або принципи
міжнародного спілкування (принцип суверенітету, національності,
особистості, територіальності та ін.).
Щоправда, він категорично не визнавав існування будь-яких
подібних принципів у стародавній період, а появу їх відносив до
часів розвитку європейської цивілізації. Такий підхід дає змогу чіт-
кіше відділити різні періоди міжнародного права. Досить важко
розподілити, наприклад, міжнародне право XIX ст. на декілька під-
періодів (як це робив Ф. Ліст) залежно від окремих міжнародних
договорів, оскільки в цей час міжнародне право володіло переваж-
но єдиними протягом усього періоду характерними рисами, прин-
ципами регулювання, засобами досягнення ефективності й авто-
ритету, що зазнавали у цей час порівняно незначних змін.
Інша періодизація історії міжнародного права побудована за
виникненням, зміною чи характеристикою міжнародно-правових
шкіл і наукових напрямів. Часто дослідники міжнародного пра-
ва пов'язували його історію з історією його науки, а його історичні
зміни з відповідними трансформаціями в його теоретичному обгру-
нтуванні. Більшість дослідників або окремо виділяли історію міжна-
родно-правової науки, починаючи з розвинутого середньовіччя, або
розглядали її паралельно з історією міжнародного права. Проте де-
які дослідники взагалі поєднували ці поняття (історичний розвиток
міжнародного права і його науки): «Загальна історія міжнародного
права проявляється швидше як історія ідей і часто представлена у
вигляді низки біографічних деталей авторів, які в основному і ви-
сували ці ідеї» 1 .
Характерна в цьому плані праця В. Грабаря «Нарис історії
літератури з міжнародного права в середніх віках з IV по XIII ст.»,
в якій він поділяє історію міжнародного права в цей період за
розвитком його науки. Взагалі як прихильник появи міжнарод-
ного права в стародавній (племінний) період, В. Грабар датує
появу сучасного міжнародного права в середньовічний період
досить раннім часом: «Перші зародки сучасного міжнародного
1
Parry С. The Function of Law in the International Community // Manual of
Public International Law. Edited by Sorensen M. New York. St. Martin's Press,
1968.— P. 15.
41
права можна побачити вже в епоху переселення народів». Таким

чином, на відміну від більшості дослідників, які датують появу
міжнародного права або початок його сучасного періоду XVII ст.,
автор визначає його IV ст.
Виділений період (з IV по XIII ст.) автор поділяє на три етапи:
І етап (перехідний) IV - VIII ст. (діяльність І. Севільського 570 —
632 pp., пап Леона І 440 — 461 pp. і Григорія І 590 — 604 pp.) —
початок науки міжнародного права; II етап (VIII — друга половина
XI ст.) — відносини між папською і світською владами та їхній
вплив на формування науки і ідей міжнародного права; III етап
(кінець XI — кінець XIII ст.) — продовження боротьби між імпері-
єю Оттона Великого і папством, Декрет Граціана, діяльність декре-
тистів, Ф. Аквінський, схоластична література, їхній вплив на роз-
виток міжнародно-правових ідей. Проте запропонована періоди-
зація швидше стосується історичних змін у розумінні й тлумаченні
міжнародного права, а не його практики.
Іншим критерієм поділу історії міжнародного права є регіона-
льний. Його дотримувались навіть і ті дослідники, які розглядали
його періодизацію згідно із загальноісторичною. Цей поділ особ-
ливо важливий щодо міжнародного права стародавнього періоду
(та й деяких наступних періодів аж до створення універсальної сис-
теми міжнародного права), в якому переважав регіоналізм. Так ста-
родавній період міжнародного права поділяли на підперіоди: між-
народне право Близького сходу, Греції, Риму (М. Мюллер-Йохмус,
Г. Вітон, Дж. Хосак, А. Нусбаум, Д. Бедерман та ін.).
Своєрідно регіональний критерій використано в періодизації між-
народного права О.В. Задорожнього, А.І. Дмитрієва та Ю.А. Дмит-
рієвої, які поділяють його історію на два періоди, локального регі-
онального (стародавнього та середньовічного), і універсального
міжнародного права (від Вестфальського миру до наших днів). Як
різновид цієї періодизації деякі дослідники пропонують розглядати
історію міжнародного права, як локального (додержавний, родо-
племінний період), регіонального (стародавнє, середньовічне й кла-
сичне до XX ст. міжнародне право) та універсального (від ство-
рення Ліги Націй у 1919 p.).
Часто вчені поєднували різні критерії для періодизації міжна-
родного права. Так, періодизація А. Нусбаума побудована за кіль-
кома критеріями (загальноісторичним, регіональним, договірним).
42
Він виділяє: 1) античність; 2) середні віки; 3) XVI ст.; 4) XVII ст.;

5) XVIII ст.; 6) XIX ст.; 7) XX ст. Хоча й йому як прихильникові
договору, як основного свідчення міжнародного права властива до-
говірна класифікація типів міжнародного права. Його типи міжна-
родного права такі: 1) античне міжнародне право, протягом якого
він вбачав окремі міжнародно-правові прояви (в основному укла-
дені міжнародні договори); 2) середні віки в Європі, які, як і антич-
ність, не виділяють якихось крупномасштабних міжнародних дого-
ворів; 3) середні віки на сході Європи; 4) період до Тридцятиліт-
ньої війни в Європі; 5) від Вестфальського миру до війн Наполеона;
6) від Віденського конгресу 1815 р. до Першої світової війни; 7) від
Версальських договорів 1919 р. до Другої світової війни. Автор ке-
рується не лише чисто договірними критеріями виділення типів чи
видів міжнародного права, а й критеріями політичних відносин між
державами.
Цей поділ прийнятий для більшої зручності і відповідає істо-
ричним етапам розвитку людства. Якогось особливого правового
чи міжнародно-правового критерію в основу цього поділу не пок-
ладено. Починаючи з XVI ст. він розглядає розвиток доктрини
міжнародного права (цей етап в автора повністю присвячено роз-
гляду міжнародно-правових доктрин класиків).
На відміну від періодизації інших дослідників XX ст., наприк-
лад В. Греве, А. Нусбаум більше уваги приділяє історичному роз-
витку теорій і доктрин міжнародного права, особливо починаючи із
середньовіччя.
На сьогодні єдиним дослідженням, безпосередньо присвяченим
розгляду історичних періодів міжнародного права, є праця В. Греве 1 .
Критерій поділу міжнародного права на історичні періоди В. Греве
ґрунтується на переважанні відповідної держави чи системи дер-
жав. Він розглядає міжнародне право з періоду середніх віків: 1) пе-
ріод середніх віків; 2) іспанський період (1493 - 1648); 3) французь-
кий період (1648 - 1815); 4) британський період (1815 - 1914); 5) пе-
ріод світових війн (оскільки це період, у якому не виділялось якоїсь
переважаючої світової сили, то автор його називає періодом «англо-
1
Grewe W.G. The Epochs of International Law. Translated and revised by M. Byers.
Walter de Gruyter. Berlin. New York. 2000. — 780 p.; Див. про цю роботу: Neff S.C.
Wilhelm G. Grewe. The Epochs of International Law// Journal of the History of International
Law. Volume 3, Number 2, 2001; Macalister — Smith P., Haggenmacher P. A New Epoch
in a Classic History of Public International Law. Wilhelm G. Grewe. The Epochs of Interna-
tional Law // Journal of the History of International Law. Volume 3, Number 2, 2001.
43
американського кондомініуму»; 6) період після Другої світової війни

(радянсько-американського протистояння).
На початку свого дослідження В. Греве робить огляд праць з іс-
торії міжнародного права, які торкалися його періодизації.
Працю В. Греве можна розглядати також як історію міжнарод-
ного права, оскільки він хоч і робить наголос на зміні історичних
типів міжнародного права, але в їхніх межах дає його характерис-
тику та аналізує відповідні інститути. Так, автор зупиняється на ін-
ститутах справедливої війни, божого перемир'я, репресалій тощо в
часи середніх віків і т.д. Як і більшість авторів до нього, В. Греве
стверджує, що виникнення доктрини міжнародного права, поява і
зміна його шкіл, напрямів та концепцій також немало впливають на
зміни у відповідних типах міжнародного права (так, в іспанський
період великий вплив на цей етап міжнародного права здійснює іс-
панська школа міжнародного права і т.п.).
У вступі В. Греве говорить і про перехідний період від антич-
ності до середніх віків (хоч його не виділяє в окремий етап істори-
чного розвитку міжнародного права). Проте протягом цього періоду
(V — IX ст.), на думку автора, «між чисельними незалежними полі-
тичними спільнотами, які співіснували в той період, розвивалося
дуже багато принципів і відносин, типових для міжнародного
права. Проте вони не склали відповідного міжнародного правового
порядку» 1 .
Досить поверхово В. Греве розглядає перший період — серед-
ньовіччя. Автор навіть сумнівається в доцільності вживання на
той час назви «міжнародне право». З таких позицій краще було б
говорити про періодизацію сучасного міжнародного права, а не всі-
єї його історії (оскільки відправним моментом для неї автор взяв
Вестфальський мир 1648 p.).
При детальнішому розгляді подальших історичних періодів між-
народного права (після кінця середньовіччя можна говорити вже
про відповідні періоди, а не історичні типи міжнародного права)
автор спирається на активні зміни в міжнародних відносинах, що
стали відбуватися часто миттєво. Зупиняючись на цих періодах,
В. Греве вводить ще й такі критерії їхнього поділу, як поява тих чи
інших принципів міжнародно-правової практики (релігійних прин-
1
Grewe W.G., ibid., p. 10
44
ципів ведення і обмеження війни, міжнародного балансу сил — се-

редні віки; свободи морів, воєнних репресалій — іспанський пе-
ріод; обмеження засобів війни, принцип суверенітету держав —
французький період і т. д.).
В основу своєї періодизації В. Греве кладе не лише переважання
тієї чи іншої світової сили (як це можна було б допустити на пер-
ший погляд), а й той самий популярний критерій міжнародних
договорів.
Періодизацію В. Греве (поділ на шість періодів) після нього ак-
тивно запозичували дослідники; зокрема, її використав і розвинув у
своєму підручнику з історії міжнародного права К. Зіглер.
Деякі дослідники пропонували періодизацію міжнародного права
«всередині» того чи іншого історичного періоду, використовуючи
знову ж таки регіональний критерій Так, Д. Бедерман поділяв старо-
давнє міжнародне право на три періоди: 1) стародавній Близький Схід,
включаючи періоди шумерських міст-держав, великої імперії Єгипту,
Вавилону, Ассирії і Хетгів (1400 — 1150 pp. до н.е.) і більш пізній ко-
роткий період існування Ізраїлю та його сирійських сусідів (966 —
700 pp. до н.е.); 2) грецькі міста — держави від 500 — 338 pp. до н.е.;
3) ширше Середземномор'я протягом періоду контактів Риму з
Карфагеном, Македонією, Єгиптом Птоломеїв та імперією Селев-
кидів (358 — 168 pp. до н.е.). Проте цей поділ зроблено виключно
за регіональним принципом, що не може бути критерієм відділен-
ня правових сукупностей різних типів.
У радянській науці міжнародного права визнавався поділ між-
народного права на періоди згідно з марксистським поділом історії
людства на суспільно-економічні формації: «Історія міжнародного
права є органічною частиною історії класового суспільства. Тому в
основу періодизації міжнародного права повинна бути покладена
періодизація загальної історії. Виходячи з цього, розрізняються такі
типи міжнародного права: 1) міжнародне право рабовласницького
суспільства; 2) міжнародне право феодального суспільства; 3) бур-
жуазне міжнародне право; 4) сучасне міжнародне право, тобто пра-
во епохи переходу від капіталізму до соціалізму»'. Щоправда, в са-
мого К. Маркса можна знайти як більш загальний поділ історії
людства (на три періоди — докласового суспільства антагоністич-
1
Д.Б. Левин, А.Н. Талалаев. Возникновение и развитие международного пра-
ва. В кн.: Международное право. М.: Юридическая литература, 1974, с. 8.
45
ного класового суспільства і комуністичного післякласового суспі-

льства), так і більш детальний поділ — поділ формацій на внутріш-
ньоформаційні періоди (наприклад, ранній, мануфактурний та роз-
винутий, або індустріальний капіталізм).
Поділ міжнародного права, прийнятий у радянській науці, об-
ґрунтовувався тим, що «за своїм змістом і формою це право відпо-
відає певному класовому типу людського суспільства» 1 . Більшість
радянських вчених вважали, що міжнародне право виникає в пері-
од рабовласницької формації.
Прийнявши п'ятичленну формаційну схему розвитку історії і
зокрема міжнародного права, радянські вчені не враховували регі-
ональних, цивілізаційних особливостей, наприклад Сходу, Китаю,
Індії, в яких лінійно-формаційний підхід не розкриває особливос-
тей їхнього історичного розвитку, а деяких формацій взагалі не іс-
нувало в чистому вигляді.
Зокрема, поширений погляд на стародавню історію як на період
рабовласництва в радянській загальноісторичній (В.В. Струве,
І.М. Лур'є, М.М. Нікольський, В.І. Авдєєв та ін.) та міжнародно-
правовій (Ю.Я. Баскін, Д.І. Фельдман, В.А. Василенко, Д.Б. Левін
та ін.) доктрині отримував слабкі підтвердження. Під рабовласниц-
тво «підганялися» ті країни і регіони, які взагалі не знали інституту
рабства (шумерські міста і країни) або в яких рабство являло собою
лише один із типів виробництва (Єгипет). Сучасні дослідники того
періоду доводять, що «в країнах Давнього Сходу рабовласництво
ніколи не досягало такого рівня розвитку, щоб можна було говори-
ти про провідну роль рабської праці у виробництві», а отже немає
достатніх підстав для виділення відповідної формації 2 .
Для характеристики відповідного періоду міжнародного права
використовувалися переважно чинники економічного змісту, в ос-
нову яких було покладено марксистський, класовий підхід, що роз-
глядав право як юридичну надбудову над міжнародними економіч-
ними відносинами. Так, на думку Д. Левіна, «в кожну з цих історич-
них епох міжнародне право, так само як і державна влада, пос-
тавлене на службу інтересам пануючих класів держав, які висту-
пають на міжнародній арені» 3 .
' Курс международного права. В 6-ти томах. — Т. 1. — М.: Наука, 1967. — С. 39.
" Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людст-
ва. — К.: Либідь, 2000. — С. 71.
3
Левин Д.Б. История международного права. — Там само, с. 6.
46
Проте не всі представники радянської науки міжнародного права

дотримувалися саме такого підходу. Зокрема, Ю. Баскін і Д. Фельд-
ман піддають сумніву як сам суворо формаційний підхід, так і по-
няття про міжнародне право як надбудову, що в своєму розвитку
зумовлена виключно економічними чинниками. Крім того, вони пі-
дходять ближче до західного розуміння історичних типів міжнаро-
дного права, пропонуючи відраховувати його сучасний період
від створення Статуту ООН: «В основі її (періодизації міжнародно-
го права — О.Б.) лежить широко прийнятий в загальноісторичній
радянській літературі поділ, заснований на розумінні суспільно-
економічних формацій. Проте добре відомо, що їхні хронологіч-
ні рамки в різних географічних і національно-державних регіонах
були різними. Ще важливіша та умова, що явища надбудови і ду-
ховної культури володіють відносною самостійністю, їхня історія
не збігається і не може збігатися з економічним розвитком ... По-
чатковим визнається період, коли вже склалися сталі політичні та
державні (а відповідно — класові, але не племінні) утворення ...
Положення Статуту ООН знайшли своє закріплення і розвиток в
цілому ряді наступних міжнародно-правових актів, але вони вже
становлять зміст саме сучасного міжнародного права»'.
Проф. Є.А. Коровін стверджував, що після революції 1917 р. не
лише виникає нове міжнародне право, а й розподіляється на влас-
тиві йому підвиди. Так, відносини між капіталістичними держава-
ми регулює «міжнародне право буржуазних демократій», відноси-
ни між капіталістичними та соціалістичними державами — «між-
народне право перехідного часу», а відносини між «незалежними
соціалістичними республіками» — «міжрадянське право» 2 . Щопра-
вда, такий підхід був характерним для радянської науки міжнарод-
ного права на початку її існування.
Так, міжнародне право XX ст. характеризувалось, як право епо-
хи існування та протиборства двох суспільних систем — світової
системи соціалізму та світової системи капіталізму. А відтак і між-
народне право покликане регулювати «відносини між соціалістич-
ними та капіталістичними державами — відносини, наповнені кла-
совою боротьбою та об'єктивно необхідним співробітництвом на
1
Баскин Ю.А., Фельдман Д.И. Там само, с. 11-13.
2
Див. докл.: Коровин Е.А. Международное право переходного времени. —
Москва - Петроград, 1924. — С. 6.
47
основі принципу мирного співіснування.» 1 Цей принцип визнавався

стрижневим у сучасному міжнародному праві. Однією з найбільш
крайніх характеристик такого типу права була та, згідно з якою між-
народне право у відносинах між капіталістичними та соціалістич-
ними державами взагалі неможливе. Що ж до поодиноких випадків
регулювання таких відносин, то вони розглядалися не як система, а
як виняток. Так, на думку Коровіна, «спілкування на ґрунті інтелек-
туальної єдності (ідейної солідарності) між країнами буржуазної і
соціалістичної культури, як правило, відпадає, і відповідний йому
комплекс правових норм стає безпредметним, чим, однак, не ви-
ключається можливість часткового правового спілкування на ґрунті
визнання цінностей так званого загальнолюдського порядку, тобто
цінностей, не пов'язаних з обмеженою епохою і різко визначеним
укладом політичних і соціальних форм — наприклад, боротьба з
епідеміями, охорона пам'яток старовини, мистецтва і т. ін.» 2 . До
основних характеристик системи міжнародного права XX ст. дода-
вали великий вплив правових ідей Радянського Союзу, зокрема та-
кого документа, як Декрет про мир 1917 року.
Серед інших критеріїв в основі історичної періодизації між-
народного права найбільш поширені фактори відповідних змін
у міжнародних відносинах, фактор появи, зміни чи трансфор-
мації основних принципів міжнародного права і визнання їх
міжнародним співтовариством, поява ключових теоретич-
них концепцій чи напрямів у науці міжнародного права та
ідей у його практиці та ін.
А. Фердрос дотримувався поділу розвитку міжнародного права
на періоди залежно від найбільш суттєвих змін у системі між-
народних відносин. У кожному періоді автор виділяє ідею чи ін-
ституцію, яка найбільше вплинула на міжнародне об'єднання
держав: 1) період християнської спільноті держав (раннє середньо-
віччя — вплив християнства і створення загальних принципів пра-
ва насамперед pacta sunt servanda); 2) формування класичного між-
народного права (від укладання Вестфальського миру 1648 р.
протягом середніх віків — створення принципів суверенітету і рів-
' Игнатенко Г.В. Понятие и сущность международного права. — В кн.: Меж-

дународное право: Учеб. пособие. — Свердловск: Свердлов, юрид. ин-т. 1974. — С. 13.
" Коровин Е.А. Международное право переходного времени. — Москва - Пет-
роград, 1924, — С . 15.
48
ності держав та міжнародної рівноваги); 3) період від Французької

революції 1790 р. до Першої світової війни (автор підкреслює вплив
революції на формування принципу народовладдя і зменшення ав-
торитету держави та створення ідеї наддержавної організації, в ро-
лі якої виступають Паризька мирна конференція 1815 p., Четвер-
ний союз та Аахенський конгрес 1818 р. та ін.); 4) період пере-
творення християнсько-європейського міжнародного права на універ-
сальне міжнародне право (друга половина XIX ст., коли під впливом
колонізації міжнародне право поширюється з Європи на колоні-
зовані та завойовані території Америки, Азії і Африки); 5) період
створення міжнародних конвенційних об'єднань Ліги Націй та ООН;
6) період розпаду єдиної міжнародної системи держав під впли-
вом революції 1917 р. в Росії, а згодом — «холодної війни» і пе-
ренесення акценту міжнародно-правового об'єднання держав з уні-
версального на регіональний рівень (створення регіональних міжу-
рядових організацій).
А. Касезе пропонує періодизацію міжнародного права з його
поділом на чотири основні етапи: 1) від його поступової появи
(XVI — початок XVII ст.) до Першої світової війни; 2) від установ-
лення Ліги Націй до кінця Другої світової війни (1919 — 1945);
3) від установлення ООН до кінця «холодної війни» (1945 — 1989);
4) сучасний період. В основу такого поділу, як і А. Фердрос, автор
кладе об'єктивні зміни в міжнародному праві і міжнародно-право-
вій свідомості народів, на які впливають відповідні політико-со-
ціальні трансформації міжнародного суспільства.
Ці періоди автор поділяє на стадії: стадія вироблення окремих
міжнародно-правових норм та інститутів до виникнення сучасного
міжнародного права з Вестфальським миром (цей період є часом
поступового формування міжнародного права); стадія створення
міжнародного співтовариства (період створення системи міжнаро-
дного балансу сил, колоніалізм, коли проходили своє становлення
основні характеристики сучасного міжнародного права). Протягом
цього періоду виробились основні принципи сучасного міжнарод-
ного права, засновані на європоцентризмі, християнстві і ринковій
економіці. Із завершенням Другої світової війни на перший план у
міжнародному праві виходить ідея збереження миру, а всі його ін-
ституційні й конвенційні механізми спрямовуються на її досягнен-
ня. Окремо автор виділяє етап створення ООН та її діяльність.
49
На періодизацію міжнародного права протягом XX ст., на дум-

ку А. Кассезе, мало вплив виникнення СРСР і соціалістичного
табору. їх відносини із західним світом складають весь третій пе-
ріод розвитку міжнародного права (тут основну критику автора
викликав принцип мирного співіснування, запроваджений радянсь-
кою доктриною).
З розпадом СРСР і кінцем холодної війни настає теперішній
період розвитку міжнародного права, який виявляє такі вимоги
щодо останнього: врахування інтересів окремих держав і регіонів,
правове сприяння інтеграції міжнародної спільноти, міжнародно-
правове забезпечення пріоритету прав людини.
Можна запропонувати поділ історії міжнародного права на до-
класичний (стародавній і середньовічний), класичний та сучасний
періоди. Докласичне міжнародне право пройшло два етапи форму-
вання: стародавній і середньовічний (феодальний), для кожного
з яких характерні свої особливості суб'єктів, структура, рівень сис-
темності зв'язків між нормами та інститутами, конкретно історична
специфіка джерел та ін. Класичний період, що починається з пере-
ходом до вестфальської системи міжнародного права, позначив со-
бою весь час до кінця XX ст. З XX ст. відбувається перехід від вест-
фальських принципів до сучасного ліберально-демократичного між-
народного права (втрата державою пануючого в міжнародній сис-
темі становища, вихід на перший план індивіда, перехід від пози-
тивістської до ліберально-демократичної концепції міжнародного
права тощо). При цьому перехід від одного періоду міжнародного
права до наступного не різкий, а характеризується важливим про-
цесом історичної трансформації, яка є проміжним етапом між та-
кими історичними періодами.
Існує одна важлива помилка, до якої вдаються вчені при вста-

новленні історичної періодизації міжнародного права, — це розг-
ляд його особливостей у певну історичну епоху з правових позицій
їх власної. На жаль, якраз г{я помилка є і найпоширенішою. Нею
пояснюються і безсистемно взяті критерії історичної періодизації
міжнародного права: загальноісторичний (найбільш поширений на-
прикінці XIX—XX ст. внаслідок відсутності міжнародно-правової
історичної методології), договірний (поширений внаслідок утве-
50
рдження і становлення позитивістської школи права), зміни в мі-

жнародних відносинах, міжнародно-правовій практиці (популяр-
ний у часи переважання ідей пов'язаності права з реальною полі-
тикою держав), етатичний (фактор відповідних змін у державі,
авторитет якого ґрунтується на етатичному підході до міжна-
родного права), та ін. Усі ці критерії відбивали ті чи інші міжна-
родно-правові погляди їхніх авторів та прихильність останніх пев-
ним правовим школам або фактори історичного розвитку між-
народного права але переважно не становили системи досліджен-
ня, методу наукового аналізу історії міжнародного права.
Cjp'i Література до теми
1. Альтернативные пути к цивилизации: Кол. Монография / Под ред.

Н.Н. Крадина, А.В. Коротаева, Д.М. Бондаренко, В.А. Лынши. — М.: Ло-
гос, 2000. — 367 с.
2. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. — М.: Издат. дом «Nota Bene». —
2000. — 575 с.
3. Бурлай Є. До питання про елементарне праворозуміння: спроба ло-
гіко-лінгвістичного аналізу // Український часопис міжнародного права. —
2003, — № 1, —С. 16-26.
4. Бурлай Є. Теоретико-порівняльні дослідження як напрямок правової
компаративістики // Український часопис міжнародного права. — 2004. —
№4, —С. 81-83.
5. Венгеров А. Теория государства и права: Учебник для юридичес-
ких вузов. — Изд. 3-е. — М.: Юриспруденция, 1999. — 528 с.
6. Вернадский В.И. Очерки по истории современного научного миро-
воззрения // Труды по всеобщей истории науки. — М.: Наука, 1988. — 336 с.
7. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы совре-
менности. — М.: Международные отношения, 1999. — 316 с.
8. Дмитрієв А.І. Методологія періодизації історії міжнародного права //
Часопис Київ, ун-ту права. — 2005. — № 4. — С. 195-200.
9. Ерасов Б.С. Цивилизации: Универсалии и самобытность. — М.:
Наука, 2002. — 524 с.
10. Есаян А.А. К вопросу о характере международного права. — В кн.:
Советский ежегодник международного права, 1958. — М.: Изд-во АН
СССР, 1959. — С. 500-502.
11. Ионов КН., Хачатурян В.М. Теория цивилизаций от античности
до конца XIX в. — СПб.: Алетейа, 2002. — 384 с.
12. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные
трактовки и новые подходы: Учеб. пособие. — М.: Юристь, 1999. — 335 с.
51
13. Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов. — М.: Издате-
льство Норма (Издательская группа НОРМА — ИНФРА М), 2002. — 480 с.
14. Кох X., Магнус У. Винклер фон Моренфельс П. Международное част-
ное право и сравнительное правоведение. — М.: Международные отно-
шения, 2001, —480 с.
15. Любарский Г.Ю. Морфология истории: сравнительный метод и
историческое развитие. — М.: Изд-во КМК, 2000. — 449 с.
16. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмыс-
ления: Монография. — Харьков: Право, 2002. — 328 с.
17. Мамут Л.С. Становление историографии политико-правовых идей //
Из истории развития политико-правовых идей. — М., 1984.
18. Поляков А.В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникатив-
ный подход. Курс лекций. — 2-е изд., доп. — СПб.: Издательство Юриди-
ческий центр Пресс, 2003. — 845 с.
19. Рогожин С.Л. Международное право как диалог и столкновение
цивилизаций // Москов. журн. междунар. права. — 2002. — № 3 (47). —
Июль — сентябрь. — С. 16-30.
20. Рэдклифф-Браун А.Р. Метод в социальной антропологии. — М.:
КАНОН — пресс — Ц, Кучково поле, 2001. — 416 с.
21. Саидов АХ. Сравнительное правоведение (основные правовые си-
стемы современности): Учебник. — М.: Юристь, 2000. — 448 с.
22. Тимченко Л. Международное право как учебная дисциплина: тен-
денции развития // Український часопис міжнародного права. — 2002. —
№2, —С. 5-11.
23. Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії. — Т. I. — К.: Основи,
1995, —614с.
24. Тойнби А.Дж. Постижение истории. Сборник. — М.: Издательство
Прогресс, 1991, —731 с.
25. Цивилизации. — Вып. 5: Проблемы глобалистики и глобальной
истории. — М.: Наука, 2002. — 239 с.
26. Цивилизационные модели современности и их исторические кор-
ни. — К.: Наук, думка, 2002. — 630 с.
27. Юридическая антропология. Закон и жизнь / Отв. ред.: Н.И. Нови-
кова, В.А. Тишков. — М.: Издат. дом «Стратегия», 2000. — 224 с.
28. Allot P. International Law and the Idea of History // Journal of the
History of International Law. Volume 1 /1999. Kluwer Law International. The
Hague / London / Boston. — P. 3-10.
29. Barnard A. History and Theory in Anthropology. Cambridge Univer-
sity Press. 2000. — 243 p.
30. Butler W.E. Why study the History of International Law // Междуна-
родное право XXI века / Под ред. доктора юридических наук, проф. В.Г. Бут-
кевича. — К.: — Издательский дом «Промени», 2006. — с. 158-167.
52
31. Butkevych О. V. History of Ancient International Law: Challenges and

prospects // Journal of the History of International Law. Volume 5, Number 2. —
Martinus Nijhoff Publishers, 2003. — P. 189-235.
32. International Law in Comparative Perspective. Edited by E. Butler.
Sijthoff & Noordhoff. Alpen aan den Rijn, The Netherlands. Germantown,
Maryland, USA, 1980. — 316 p.
33. Hendry J. An Introduction to Social Anthropology. Other People's Worlds.
Macmillan Press Ltd, 1999. — 249 p.
34. Huek I.J. The Discipline of the History of International Law // Journal
of the History of International Law. Volume 3, Number 2,2001. — P. 194-217.
35. Hueck I.J. «Volkerrechtgeschichte: Hauptrichtungen, Tendenzen, Pers-
pektiven» // Wilfried Loth / Jurgen Osterhammel (eds.), Internationale Ges-
chichte. Themen — Ergebnisse — Aussichten, Munich: Oldenbourg, 2000. —
P. 267-285.
36. Grewe W. The Epochs of International Law. — Berlin. New York:
Walter de Gruyter, 2000. — 780 p.
37. Korff S.A. An introduction to the history of international law. // The
American Journal of international law. Vol. 18. Published by the American
Society of International Law. 1924. — P. 246-259.
38. Koskenniemi Martti. The History of International Law Today (Published in
Rechtsgeschichte, 2004). http://www.helsinki.fi/eci/Publications/ Koskenniemi/Mhis-
toiy.pdf
39. Kunz J.L. On the theoretical basis of the law of nations. // Transactions
of the Grotius Society. Volume 10: Problems of Peace and War. Papers read
before the Society in the year 1924. New York. Oceana Publications Inc.
London. Wildy & Sons Ltd. 1962. — P. 115-142.
40. Kunz J. Z. Pluralism of Legal and Value Systems and International Law. —
Changing Law of Nations. Toledo. Ohio, 1968.
41. Lauterpacht H. The Function of Law in the International Community.-
Oxford: At the Clarendon Press, 1933. — 469 p.
42. Macalister — Smith P., Haggenmacher P. A New Epoch in a Classic
History of Public International Law. Wilhelm G. Grewe. The Epochs of Inter-
national Law // Journal of the History of International Law. Volume 3, Number 2,
2001, —P. 242-251.
43. NeffS.C. Wilhelm G. Grewe. The Epochs of International Law // Journal
of the History of International Law. Volume 3, Number 2,2001. — P. 252-254.
44. Nolte G. The International Legal System: Is its Nature Changing? —
Austrian review of International and European Law. Volume 8, 2003, Mar-
tinus Nijhoff Publishers. Leiden.
45. Olmsted M. Are Things Falling apart? Rethinking the Purpose and
Function of International Law // Loyola of Los Angeles International and
Comparative Law review. — № 27, Summer 2005. — P. 401^177.
53
46. Orakhelashvili A. The Idea of European International Law // The Euro-

pean Journal of International Law Vol. 17 no.2. — P. 315-347 http://www.ejil.org/
pdfs/17/2/77.pdf
47. Parkinson F. Why and How to Study the History of Public International
Law // Contemporary Problems of International Law: Essays in honour of
Georg Schwarzenberger on his eightieth birthday. Edited by Bin Cheng and
E.D.Brown.-London: Stevens & Sons Limited, 1988. — 230-251 p.
48. Preiser W. Die Volkerrechtgeschichte, ihre Aufgabe und Methode //
Sitzungsberichte der Wissenschaftlischen Gesselschaft an der Johann Wolfgang
Goethe — Universitat., vol. IV, No. 5, 1976. — S. 600-703.
49. Rouland N. Anthropologic juridique. Droit Politique et Theorique.
Presses Universitaires de France. 1998. — 496 p.
50. Steiger H. From the International Law of Christianity to the Interna-
tional Law of World Citizen — Reflections on the Formation of the Epochs of
the History of the International Law // Journal of the History of International
Law. Volume 3, Number 2, 2001. — P. 180-193.
51. Schwarzenberger G. Historical Models of International Law. Toward a
Comparative History of Unternational Law // International Law in Comparative
Perspective. Ed. by E.Butler. Sijthoff & Noordhoff. Alpen aan den Rijn, The
Netherlands. Germantown, Maryland, USA, 1980.
52. Symposium: Europe and International Law // European Journal of Inter-
national law. — Volume 16, Number 1, 2005. — P. 113-142. http://www.ejil.org/
issue.php?issue=14.
53. Symposium: Onuma Yasuaki's «When was the Law of International
Society Born?» // Journal of the History of International Law. — Volume 6,
Number 1. — Martinus Nijhoff Publishers, 2004. — P. 1-41.
54. Time, History and International Law. — Ed. by M.Craven, M. Fitzmau-
rice, M.Vogiatzi. — Leiden/Boston:Martinus Nijhoff Publishers, 2007. — 251 p.
55. The Future of International Law in a Multicultural World. Workshop.
The Hague, 17-19 November 1983. Martinus Nijhoff Publishers. The Hague /
Boston / London, 1984. — 491 p.
56. Truyol у Serra A., Kolb R. Doctrines sur le Fondement du Droit des
Gens. — Paris : Editions A.Pedone, 2007. — 157 p.
57. Verdross A. Le Fondement du Droit International. Recueil des Cours.
Academie de Droit International. 1927. I. Tome 16 de la Collection. Paris.
Librairie Hachette, 1928. — P. 250 - 323.
58. Vinogradoff P. Historical Types of International Law. Lectures deli-
vered in the University of Leiden. In: Bibliotheca Visseriana Dissertationum
Ius Internationale Illustrativum. Tomus Primus. LVGDVNI Batavorum APVD
E.J. Brill, 1923,—P. 3 - 7 0 .
59. Vollenhoven C. van. Les Trois Phases du Droit des Gens. — La Haye:
Martinus Nijhoff, 1919. — 107 p.
60. Winfield P.H. The Foundations & the Future of International Law.
Cambridge. At the University Press, 1941. — 125 p.
54
61. Wooseley Т. Introduction to the Study of International Law. Designed

as an aid in teaching and in historical studies. Fourth Edition, Revised and
enlarged. New York: Scribner, Armstrong & Co., 1877. — 487 p.
62. Yasuaki O. Eurocentrism in the History of International Law // A Nor-
mative Approach to War. Peace, War and Justice in Hugo Grotius. Ed. by
Onuma Yasuaki. Clarendon Press. Oxford, 1993.
63. Zemanek K. Is The Nature of the International Legal System Changing? //
Austrian review of International and European Law. Vol. 8, 2003, Maritimes
Nijhoff Publishers. Leiden. Boston.
55
Розділ II
ВИНИКНЕННЯ міжндроаного
ПРАВА
2.1. Теорії виникнення міжнародного права
У науці міжнародного права склалося чотири основні напрями,

що датують період його виникнення: 1) Середньовіччя; 2) стародав-
ній період; 3) поява в стародавній період зародків міжнародного
права («передісторія» міжнародного права, або міжнародне «пе-
редправо») з виникненням його системи в Середньовіччі; 4) перві-
сний (племінний) період. Існують і інші погляди на виникнення
міжнародного права, проте вони менш значимі або є різновидами
названих. У межах цих наукових напрямів можна виділити до кіль-
кох теорій походження міжнародного права, які розрізняються
запропонованими критеріями його появи.
1. Датування виникнення міжнародного права

періодом Середньовіччя
Першим і впродовж тривалого часу найбільш авторитетним у
науці міжнародного права напрямом був той, що визначав його по-
яву в середньовічній Європі. Різні його прихильники неоднаково
датують появу міжнародного права — як початком, так і середи-
ною чи кінцем середніх віків залежно від висунутих ними переду-
мов і каталізаторів його появи (поява незалежних держав, принципу
суверенітету, папства і єдиної церковної організації, Реформація,
Відродження та ін).
У другій половині XIX — початку XX ст. популярною в науці
міжнародного права була ідея державного суверенітету. Тому по-
яву міжнародного права стали датувати тим періодом, коли склада-
лася сукупність суверенних держав. На думку Ф. Ліста, «міжнаро-
дне право могло виникнути тільки тоді, коли наприкінці середніх
віків, поряд з Німецькою імперією, утворились і розвинулися великі
самостійні християнські держави Європи, які усвідомлювали свій су-
веренітет (Іспанія, Франція, Англія, Австрія, Скандинавська Північ)».
56
Розділ II. Виникнення міжнародного права
Свою позицію він пояснював тим, що «необхідною фактичною умо-

вою виникнення міжнародного права є одночасне існування багатьох
держав приблизно однакової могутності, при чому ці держави повинні
бути пов'язані спільністю культури та інтересів і мають перебувати в
постійних і жвавих відносинах одна з одною»1.
Деякі автори уточнювали, що мова йде про християнські дер-
жави: «В основі появи міжнародного права, вважав Де Вішшер, ле-
жить ідея християнської спільноти» 2 .
Втім, не заперечуючи позитивного впливу об'єднуючої християн-
ської церкви, не можна, по-перше, недобачати відповідних прогресив-
них наробок і в стародавніх народів, які не були об'єднані єдиною
церквою, а по-друге, далеко не завжди християнська церква вносила
конструктивний елемент у міжнародне право (тут достатньо згадати
хресні походи, релігійну нетерпимість тощо). Єдина християнська
церква дійсно сприяла встановленню принципів терпимості, гуманно-
сті, зокрема гуманізації ведення війни. Проте ці принципи здебільшо-
го застосовувалися щодо народів і їх представників християнської
віри — єдиновірців. Представники інших релігій з них вилучалися.
Багато вчених почали відстоювати ідеї секуляризації міжнарод-
ного права і фактично виводили його появу за релігійні межі.
З'явилися апологети виникнення буржуазної держави і відповід-
ної державно-правової ідеології як фактора становлення міжнарод-
ного права. «Сучасне міжнародне право, — писав Д. Анцилотті, —
значною мірою є результатом дії причин, які перетворили політич-
ний лад Європи при переході від Середніх віків до нового часу». 3
Найбільш раннім етапом Середньовіччя, яким датують появу
міжнародного права, є XIII ст. Часто при цьому вказують на такі
критерії, як поява ліг і союзів торговельних та портових міст,
які сприяли посередницькому вирішенню спорів, надавали тор-
говельні привілеї, вели війни, розвиток морського права і поява
перших морських кодексів (Родоські морські закони VI — VIII ст.,
закони італійського міста Амалфі X ст., Consolato del Mare 1255 p.
' Лист Ф. Международное право в систематическом изложении. — Юрьев,

1912. — С. 17-19; подібних поглядів дотримувалися дослідники і в подальшому,
називаючи Вестфальський мир 1648 р. і появу сучасної системи європейських
держав, виникнення Німецької імперії та конвенційні критерії основними переду-
мовами виникнення міжнародного права.
2
Visser Ch. de. Theory and Reality in Public International Law. Princeton, New
Jersey. Princeton University Press, 1957. — P. 4.
Анцилотти Д. Курс международного права. — Т. 1. — М., 1961. — С. 19.
57
та ін.), створення постійних армій і навіть фактори Ренесансу і

Реформації у розвитку сучасного міжнародного права.
Популярним критерієм виникнення міжнародного права для єв-
ропейських вчених другої половини XIX — XX ст. було існування
системи міжнародного балансу сил', створення в міжнародних від-
носинах за допомогою міжнародно-правового регулювання стану *
політичної рівноваги. Цей принцип було сформульовано Вестфаль-
ським миром 1648 р., тому саме цей рік найчастіше називають да-
тою народження міжнародного права. Проте ця подія, що мала без-
умовну вагомість для розвитку європейської системи держав і
права, що регулює їх відносини, не може вважатися датою появи
міжнародного права як такого (сучасні вчені доходять висновку,
що «через її історичну зрозумілість або внаслідок західного етно-
центризму (що більш імовірно) подія, що визнається датою наро-
дження міжнародного права, має важливість виключно для Євро-
пейського континенту» 1 ).
Не заперечуючи ролі міжнародного права у встановленні сис-
теми міжнародного балансу сил або міжнародної політичної рівно-
ваги, слід зазначити, що вона стала проявлятися вже на ранніх ета-
пах міжнародно-правового регулювання відносин держав. Тому
дослідники стародавнього міжнародного права доводять що «для
більшості держав античного періоду принцип балансу сил був зро-
зумілим і часто застосовувався на практиці. У Стародавньому Ки-
таї досить часто утворювалися різні об'єднання князівств з чітко
вираженою метою протидії державам, які переважали своєю могут-
ністю, щоб запобігти можливій агресії з їхнього боку і створити
засоби захисту слабких об'єднань» . Про існування найважливішої
функції міжнародного права в стародавній період свідчить і те, що
в той час «великі правителі не знали терміну «баланс сил», але дія-
ли так, ніби він їм був відомий..., перебуваючи між собою у все-
сторонній збалансованості» 3 . На думку К. Філіпсона, політика ба-
лансування силою була властива всім грецьким державам і стабільно
' Bederman D. The Spirit of International Law. The University of Georgia Press.
Athens & London, 2002. — P. 3.
2
Phillipson C. The International Law and Custom of ancient Greece and Rome.
vol.II. Macmillan and Co. Limited. London, 1911. — P. 101.
3
Cohen R., Westbrook R. Conclusion: The Beginnings of International Relations.
In: Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. Ed. by R.Cohen and
R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press, 2000. — P. 231.
58
впливала на створення об'єднань, ліг, союзів і конфедерацій, що

врешті привело до появи міжнародного права в Стародавній Греції.
«У зв'язку ж із римською історією, — вважав К. Філіпсон, — і навіть
у взаємовідносинах між різними державами ранньої Італії ми не
знаходимо такої ясної маніфестації принципу балансу сил як це ба-
чимо у випадку грецьких общин», що, на думку автора, призвело
до зниження ролі міжнародного права і зростання ролі сили'.
Часто вчені висували культурно-цивілізаційні та ідеологічні
критерії. «Сучасне міжнародне право, — писав Ф. Мартене, — є
продуктом культурного життя і правосвідомості народів європей-
ської цивілізації» 2 . Цим фактично в сферу дії міжнародного права
включалися лише держави Європи і згодом Сполучені Штати Аме-
рики, об'єднані цінностями західно-європейської культури. Це сто-
сується не лише вчених кінця XIX — початку XX ст., які підкрес-
лювали свою прихильність «міжнародному праву цивілізованих
націй» (М. Таубе, Ф. Мартене, Д. Анцилотті та ін.), а й деяких ав-
торів другої половини XX ст. (А. Фердросс, Д. Старк, Ч. Фенвік,
Дж. Браєрлі, В. Фрідман та ін.), які дещо перебільшували факт прого-
лошення ООН як критерію становлення міжнародного права.
Низка авторів вважала, що для появи міжнародного права необ-
хідний певний рівень культури держав і сповідання ними одних
культурних цінностей. Такий підхід був особливо характерним
для представників російської дореволюційної науки. Вони доходи-
ли висновку, що «ані цього права, ані культурного суспільства дер-
жав, якими вони остаточно є в новий період історії, який починають
звичайно з XVI ст., не існувало в давні часи, коли держави були
ізольовані і ворожі одна до одної» 3 . Найважливішою умовою виник-
нення міжнародного права Ф. Мартене називав «усвідомлення на-
родами своїх потреб, духовних і матеріальних, задоволення яких
вони не знаходять власними засобами, в межах своїх територій» 4 .
Деякі дослідники робили спроби класифікувати критерії, необ-
хідні для виникнення міжнародного права. Запропоновані наукою
1
Phillipson С. The International Law and Custom of ancient Greece and Rome,
vol. II.— P. 110.
2
Мартене Ф. Современное международное право цивилизованных народов. —
Т.1. — Спб., 1898, — С . 183.
3
Таубе М. История зарождения современного международного права. — Т. I. —
СПб., 1894.—С. X.
4
Т. 1, —СПб., 1898, — С . 19.
59
критерії його появи, а саме — наявність кількох незалежних дер-

жав, пов'язаних між собою спільністю культури, J1. Камаровський
назвав лише попередніми умовами появи міжнародного права. До
об'єктивних, фактичних основ міжнародного права він відносив ті,
що не залежать від чиєїсь волі, а є властивими від природи наро-
дам: 1) фізичні особливості Європи; 2) племінне родство євро- .
пейських народів; 3) їхнє родство духовне; 4) паралельність їхнього
історичного зростання та розвитку.
М. Таубе запропонував ширший перелік критеріїв виникнення
міжнародного права: «Для існування міжнародного права необхід-
на наявність декількох держав (як суверенних його суб'єктів), пов'я-
заних трьома основними кардинальними ідеями, сукупність яких і
утворює з себе велику ідею міжнародного спілкування: а) ідея ку-
льтурної єдності, тобто усвідомлення державами своєї приналеж-
ності до однієї культурної групи; Ь) ідея рівності, тобто визнання
державами одна за одною однакової право- і дієздатності — усві-
домлення ними загальної рівноправності, юридичної рівності в
сім'ї народів; с) ідея права, тобто усвідомлення державами необ-
хідності певного правопорядку у взаємних відносинах». 1
JI. Оппенгейм, визначаючи необхідні для появи міжнародного
права умови, повторював позиції попередників: «Необхідність у між-
народному праві не виникала до тих пір, поки остаточно не утво-
рилося багато держав, зовсім одна від одної незалежних... Прогрес
міжнародного права якнайтісніше пов'язаний скрізь із перемогою
конституційного уряду над необмеженим чи, що те ж саме — з пере-
могою демократії над автократією... Прогресивний розвиток між-
народного права залежить головним чином від рівня суспільної
моральності» 2 . Пізніше дослідники міжнародного права рідко від-
ходили від доктрини щодо основних критеріїв, необхідних для ви-
никнення й існування міжнародного права, яка стала традиційною.
Практично повторював дослідників XIX — початку XX ст.
Дж. Браєрлі, вважаючи передумовою появи міжнародного права
систему сучасних європейських держав з їхніми атрибутами (суве-
ренітет, територія, громадянство) та усвідомлення ними необхідно-
сті мирних відносин. Подібні досить загальні погляди висловлював
1
Таубе М. История зарождения современного международного права. — Т. 1. —
СПб., 1894, — С . 8-9.
2
Оппенгеіім JI. Международное право. — Т.1, полутом 1. — М., 1948. —
С. 92-98.
60
П. Гугенгейм, розглядаючи існування незалежних держав як умову

формування міжнародного права.
Ще одним критерієм появи міжнародного права в Середньовіч-
чі (X. Лаутерпахт, Е. Ніс та ін.) називали появу тоді доктрини чи
науки міжнародного права (італійська та іспанська школи), праць
із його теорії Ф. Вітторіа, Д. Сотто, Б. Айали, А. Джентілі, Ф. Суареса,
Г. Гроція та ін.
Загалом критерії появи міжнародного права в Середньовіччі
зводяться до таких: 1) наявність певної кількості суверенних держав;
2) знаходження держав на приблизно однаковому рівні культурно-
го розвитку та усвідомлення ними цієї культурної єдності; 3) існу-
вання спільних міжнародних інтересів; 4) усвідомлення державами
необхідності врегулювання своїх взаємовідносин нормами права.
Розглянувши ці фактори, можна дійти таких висновків: по-пер-
ше, не всі вони є притаманними розвитку держав і міждержавних
відносин саме періоду Середньовіччя; по-друге, не всі вони є необ-
хідними умовами для виникнення міжнародного права. Саме існу-
вання кількох незалежних одна від одної держав є характерними і
для давніх часів, причому для констатації факту існування між ни-
ми міжнародного права не обов'язково, щоб ці держави мали всі
риси, властиві сучасним державам.
Майже однаковий культурний розвиток держав також не є ви-
рішальним чинником для появи між ними міжнародних відносин.
На думку О. Ніппольда, «Немає жодної підстави розглядати рів-
ність цивілізації необхідною умовою для того, щоб держави всту-
пали в міжнародно-правові відносини.»' На їхню появу впливають
насамперед фактори політичного, воєнного, економічного характеру.
Ще одним фактором, який нібито свідчить про відсутність між-
народного права до Середньовіччя, називали часті війни, стан
постійної ворожості між народами тощо (Г. Мен, Ф. Ліст).
Проте, по-перше, існування війн між державами, насильства і
агресії в міжнародних відносинах ще не є підставою говорити про
відсутність міжнародного права (чи його неефективність). Сучасні
ж дослідження (з другої половини XX ст.) доводять, що постійний
стан війни і ворожості між народами неможливий. Як внаслідок фі-
зичної, матеріальної, фінансової, економічної та іншої неможливості
1
Nippold О. Le Developpment Historique du Droit International depuis le congres
de Vienne. Recueil de Cours. 1924. Tome 2 de la collection. — Paris, 1925. — P. 8.
61
вести постійні війни через їхню велику затратність у цих сферах, так
і внаслідок необхідності співпраці між державами насамперед в еко-
номічній сфері. По-друге, правове врегулювання питань ведення
війни, статусу військовополонених, цивільного населення, окупова-
ної території тощо в Стародавній Індії, Єгипті, Хетській державі,
Греції, Римі показують високий рівень розвитку цих інститутів.
За висновком Ф. Лорана, саме навколо війн зав'язувалися від-
носини між державами стародавнього світу. Війна, на думку Ф. Мар-
тенса, «була могутнім засобом для зближення народів... Крім того,
війна була засобом, за допомогою якого народи знайомились один
з одним і після укладення миру зав'язували мирні відносини і по-
ширювали плоди своєї освіченості в чужих землях». 1 Війни сприя-
ли розвиткові торгівлі, міжнародних відносин, з одного боку, і роз-
виткові міжнародного права, відповідних його інститутів та прин-
ципів — з іншого.
У XX ст. П. Сорокін запропонував теорію флуктуації: «Рево*
люції та війни є не чим іншим, як логічними і фактичними наслід-
ками виникнення дезінтеграції сталої системи відносин» 2 . Така
війна об'єктивно не може бути постійною. П. Сорокін пропонує на
основі зіставлення тривалості війни, чисельності населення країн,
чисельності їхніх армій, інтенсивності воєнних дій тощо порівняти
війни античності, Середньовіччя і новітнього періоду (порівняння
війни 1914 — 1918 pp. з війнами середніх віків, що тривали століт-
тями, але полягали в декількох битвах, і з війнами Стародавньої
Греції VI — II ст. до н. е., що супроводжувалися різким збільшен-
ням розвитку наукової і філософської думки античності, — не на ко-
ристь сучасності). Щодо Стародавнього Риму дослідник доходить
висновку, що «здатність римлян підтримувати Pax Romana за до-
помогою невеликих воєнних операцій вражаюча. Pax Romana в ме-
жах величезної Римської імперії був, безумовно, прекрасно органі-
зованим мирним співіснуванням». Теорія флуктуацій, виражаючи
природу міжнародно-правових відносин, які розвиваються часто «по
колу», відбиває й особливості воєнно-мирних періодів історії.
1
Т.1. —СПб., 1898, — С . 34.
2
Сорокин П. Социальная и культурная динамика: Исследования изменений в
больших системах искусства, истины, этики, права и общественных отношений. —
СПб.: РХГИ, 2000. — С. 620 (англ. видання: Sorokin P. Social & Cultural Dynamics.
A Study of Change in Major Systems of Art, Truth, Ethics, Law and Social Relation-
ships. Extending horizons books — Porter Sargent Publisher — Boston).
62
К Розділ II. Виникнення міжнародного права
2. Датування виникнення міжнародного

права стародавнім періодом
Другий напрям, який вивчає виникнення міжнародного права,
з'явився пізніше, і його спричинили, зокрема, археологічні, етно-
графічні та історичні відкриття другої половини XIX ст. Вони по-
казали, що в стародавній період існувала розвинута система міжна-
родного спілкування на основі різноманітних правових джерел
(дипломатичних листів, договорів, різноманітних письмових пра-
вочинів та ін.). Цей напрям датування появи міжнародного права
полягав у тому, що ще в стародавньому світі держави у своїх взає-
мовідносинах керувалися правовими нормами та інститутами, а
отже, дослідники, що його дотримувалися, стояли на позиціях іс-
нування вже тоді міжнародного права. Професор П. Казанський
вважав, що історію міжнародного права можна починати з тих пір,
коли починається історія людських суспільств.
Як правило, існування міжнародного права в стародавній пері-
од визнавали вчені, які спеціально займалися дослідженням його
історії. Академік В.Е. Грабар зробив висновок, що слід «позбутися
упередженої думки, що в давнині не існувало міжнародного права.» 1
Прихильники існування міжнародного права в стародавній пе-
ріод базували свої аргументи на існуванні міжнародних звичаїв,
практиці укладання міжнародних договорів тощо, вказували й на
наявність інститутів міжнародного права. Д о с л і д н и к права
Стародавнього Китаю А. Мартін вважав, що група держав, яка пос-
тійно підтримує відносини, не може не створити систему норм для
їх урегулювання: «Ми знаходимо 1) політичні і торговельні від-
носини між державами; зв'язки, які не можна підтримувати без
загальних принципів; 2) обмін посольствами з таким церемоніа-
лом, який властивий досить розвинутим цивілізаціям; 3) міжна-
родні договори формально письмово укладені, урочисто підпи-
сані і збережені в священному місці; 4) політичну рівновагу сил,
яка добре сприймається і дає змогу здійснювати такі комбінації,
які підтримують силу сильних і захищають право слабких; 5) ви-
знання і повагу прав нейтральних; 6) створення класу професій-
них дипломатів» 2 .
1
Грабарь В.Э. Первоначальное значение римского термина jus gentium // Уче-
ные записки Тартуского гос. ун-та.— Вып. 148.—Тарту, 1964. — С. 7.
2
Martin М. W.A.P. Les vestiges d'un droit international dans 1'ancienne Chine. —
Revue de droit international et de Legislation comparee. Tome XIV. Bruxelles. Librairie
C. Muquarett, 1882, — P . 230.
63
Аналіз міжнародних відносин у стародавньому світі показує,

що між державами існували постійні взаємні інтереси, які не лише
об'єднували їх і сприяли розвиткові міждержавних відносин, а й
викликали до життя необхідні для їх урегулювання інститути між-
народного права (такі, як статус послів, статус іноземців, відпові-
дальність за порушення угод, видача злочинців іншій державі, ін-
ститути права війни, дипломатичного права, торговельного права
та ін.). Наголошуючи на біологічній характеристиці права, Дж. Ссель
доходив висновку, що «завжди існувало міжнародне право, або між-
групове право, в якому, так би мовити звичаєві чи конвенційні
норми мали за мету врегулювати колективні відносини між людсь-
кими спільнотами і відносини між окремими індивідами»'. Близько
до цієї позиції знаходяться ті вчені, наприклад Т. Кашаніна, які ро-
зглядають право як одну з основних ознак людства («саморегуляція
як ознака людськості»); відтак і поява права є природним наслід-
ком появи людини.
Представники цього напряму справедливо обстоюють можли-
вість існування міжнародного права в інших, аніж європейський,
регіонах та епохах. Міжнародне право як системне явище не може
бути виведене з таких окремих категорій, як культурна спільність,
розвиток певного географічного регіону чи релігійної системи. Йо-
го появу спричинюють об'єктивні вимоги, фактори розвитку між-
народних відносин.
У межах цього напряму поширена теорія, що це право є прита-
манним будь-якій спільноті держав унаслідок спільності умов со-
ціального життя, які зумовлюють необхідність одних і тих самих
правових інститутів та принципів у різні часи і в різних цивілізацій.
Ця думка була сформульована істориком міжнародного права Дж.
Хосаком: «Виникнення права народів, таким чином, пов'язане із
соціальною природою і потребами людини» 2 . Його позицію під-
тримав і розвинув О. Ніппольд, вважаючи, що «за сорок століть до
Ісуса Христа вже існувала досить повна і добре розвинута система
міжнародного права ... Це право, яке існувало в усі часи і в надрах
усіх цивілізацій, воно не є надбанням ані нашого часу, ані нашої
1
Scelle G. Cours de Droit International Public. Montchreisten. Editions Domat,
1948. — P . 25.
2
Hosack J. The rise and growth of the law of nations, as established by general us-
age and by treaties, from the earliest time to the treaty of Utrecht. — London, 1882. — P. 1.
64
культури»'. Автор називає міжнародне право «міжчасовим», б о

воно належить усім історичним епохам, зберігаючи свої характерні
риси від періоду античності до XX ст.
Загалом, можна говорити не лише про схожість певних рис між-
народного права для різних часів і регіонів, а й про постійність цих
рис протягом історії. На думку Г. Шварценбергера, парадокс три-
валості і незмінності основних міжнародно-правових положень
протягом історії пояснюється однаковими вимогами в них міжна-
родних відносин і міжнародного суспільства в цілому: «Картина
міжнародного права настільки мало змінилася порівняно з міжна-
родним суспільством часів Хаттусиліса III і Рамзеса II ... Ключ по-
лягає в подібності політичної інфраструктури міжнародних сус-
пільств» 2 . Так, можна назвати низку основних принципів та інсти-
тутів, які виникли в давні часи (наприклад, у відносинах Стародав-
нього Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю, Греції) і залишилися
властивими системі міжнародного права аж до теперішнього часу.
Це свідчить, що міжнародне право володіє характерними рисами і
закономірностями, завдяки яким воно існує і які впливають не ли-
ше на його подібність в усіх регіонах, а й часову безперервність.
Проте прихильники зародження і виникнення міжнародного
права в стародавній період висували практично ті самі критерії і
передумови його появи, як і його заперечники. Серед них вказува-
ли на існування міжнародного суспільства з майже однаковим
культурним і цивілізаційним рівнем розвитку, наявність дер-
жав, наявність спільних інтересів у цих державах, усвідомлення
ними своєї незалежності і вимоги підкоритися у взаємовідноси-
нах праву, наявність писаних джерел міжнародного права, ная-
вність міжнародних союзів держав, вимоги торгівлі та еконо-
міки, вимоги міжнародного культурного обігу та ін. Доводячи, що
міжнародне право виникло в стародавній період, дослідники часто
грунтуються на етатичній концепції появи права як результату во-
льової діяльності держав. Відтак вони доводять, що й міжнародне
право з'являється в стародавній період внаслідок державного волеви-
1
Nippold О. Le Developpment Historique du Droit International depuis le congres
de Vienne. Recueil de Cours. 1924. Tome 2 de la collection. — Paris, 1925. — P. 5 - 7.
2
Schwarzenberger G. Historical Models of International Law. Toward a Compara-
tive History of Unternational Law // International Law in Comparative Perspective. Ed.
by E.Butler. Sijthoff & Noordhoff. Alpen aan den Rijn, The Netherlands. Gerniantown,
Maryland, USA, 1980. — P. 242.
65
явлення. Разом з тим тривалий час у давнину держав як таких не

існувало (це були вождества, кланові об'єднання, інші політичні утво-
рення додержавного типу). Дослідники йшли від протилежного —
оскільки відносини між ними регулювалися правом, то й ці утворення
були державами.
Дещо осібно до інших теорій стоїть марксистська теорія. Кри-
терії, необхідні для появи міжнародного права, радянські вчені ви-
водили з марксистської класової теорії. Основними передумовами
виникнення міжнародного права радянська доктрина називала по-
діл первісного суспільства на антагоністичні класи — появу
класового суспільства та держави як апарату класового примусу
в такому суспільстві: «Міжнародне право виникло одночасно з по-
ділом суспільства на класи і виникненням держав, тобто було ре-
зультатом досягнення людством певного рівня економічного, полі-
тичного і соціального розвитку»'. Цього самого висновку доходили
і представники інших соціалістичних держав.
Деякі радянські вчені вказували й на інші, крім появи класового
суспільства та держав, необхідні для виникнення міжнародного
права критерії, а саме: потребу врегулювати міжнародні відноси-
ни на певному етапі їхнього розвитку, достатній рівень цих від-
носин, усвідомлення державами необхідності в міжнародному
праві. Професор 1.1. Лукашук стверджував: «Міжнародне право є
продуктом усвідомленої діяльності держав, які не лише формулю-
ють норму, а й погоджуються надати їй юридичну силу ... Поява в
держави певних функцій, а отже, і права, зумовлена головними і
загальними потребами країни ... Усвідомлення державами необ-
хідності правового врегулювання міжнародних зв'язків, тобто ви-
никнення міжнародно-правової свідомості, — одна з необхідних
передумов МП» . Передумовою виникнення міжнародного права
автор вважав такий стан у міжнародному суспільстві, коли «МП
об'єктивно необхідне для забезпечення нормального функціону-
вання системи міжнародних відносин і створення міжнародних
умов для життя кожної країни» 3 . Радянські вчені, як і більшість
'Л.А.Моджорян. Возникновение и развитие международного права. В кн.:

Международное право. М.: «Юридическая литература», 1970, с. 4.
2
Лукашук И.И. Возникновение и становление международного права // Вест-
ник Киев, ун-та. Международные отношения и международное право. — 1984. —
№ 18. — С . 26-27.
1
Там само, с. 31.
66
західних, були єдині в тому, що міжнародне право в давнину було

регіональним і мало в основному звичаєве походження.
В іншому ж позиції розходилися. На думку проф. Лукашука,
«право тієї епохи не лише не відбивало ідеї співробітництва між
народами, а й було проникнуте ненавистю до всього іноземного
...Міжнародні відносини характеризувалися загальною ворожне-
чею та війнами. Ні про яку спільність інтересів держав не було й
мови ...елементарне регулювання міжнародних відносин здійсню-
валося політичними нормами та нормами релігійної моралі»'. Ідео-
логічні уявлення радянських учених було перенесено і на їхні дос-
лідження стародавнього міжнародного права. Так, вважалося, що
«однією з характерних рис правових поглядів пануючих класів у ту
епоху було уявлення про неприпустимість рівності між людьми і
державами в галузі політичних та інших відносин» 2 .
Питання про виникнення міжнародного права в радянській док-
трині вирішується досить неоднозначно. З одного боку, її предста-
вники визнавали існування міжнародно-правового регулювання
міждержавних відносин, починаючи зі стародавнього періоду, а з
іншого — вони наполягали на тому, що, «початок новому періоду в
становленні МП, перехідному періоду від передісторії до історії,
поклала Велика Жовтнева соціалістична революція» . Цим самим
стверджувалося, що історія міжнародного права починається після
1917 p., а отже, до цього воно не існує.
Концепція «де суспільство, там і право» доводить існування
міжнародного права в давні часи. Основні принципи концепції: не-
подільність суспільства і права та якщо є суспільство, повинно іс-
нувати й право. Згідно з основними положеннями цієї теорії, «пра-
во не просто існує там, де існує суспільство, воно повинно там
існувати, оскільки право є необхідною умовою існування суспільства
як такого, необхідною умовою будь-якої систематизованої форми
взаємовідносин» 4 . Досліджуючи ближче стародавню епоху, можна
1
ник Киев. ун-та. Международные отношения и международное право. — 1984. —
№18, — С. 25-26.
2
Курс международного права. — Т. 1. — М.: Наука, 1967. — С. 40.
ник Киев, ун-та. Международные отношения и международное право. — 1984. —
№ 18, — С . 29.
4
Fitzmaurice G. The general principles of international law considered from the
standpoint of the rule of law // Recueil des Cours, 1957.11. — P. 38.
67
h
дійти висновку, що тоді вже міжнародне суспільство вимагало пе-

вних міжнародно-правових норм та принципів для внормування
своєї життєдіяльності. Про це свідчить велика договірна і звичає-
ва база стародавнього світу. Це підтверджують і два взаємодопо-
внюючі елементи даної концепції: 1) право існує лише в суспільс-
тві; 2) не може бути суспільства держав без права. Концепція «ubi
societas ibi jus» поклала наукову основу для виникнення згаданої
вище теорії про притаманність міжнародного права будь-якій між-
народній спільноті.
3. Датування виникнення міжнародного права періодом
європейського Середньовіччя із визнанням окремих його
зародків (міжнародного протоправа) в стародавній період
Третій напрям датування появи міжнародного права говорить
про те, що певні його зародки виникали в стародавні часи, які мож-
на охарактеризувати як період міжнародного передправа чи прото-
права, проте воно (як система регулювання міжнародних відносин)
виникає в Середньовіччі. Цей напрям є об'єднуючим щодо вище-
наведених двох підходів.
Професор І. Лукашук найбільш влучно сформулював суть цього
напряму як доктрину «передісторії міжнародного права»: «Міжна-
родне право як і внутрішнє, виникає одночасно з державою...
Міжнародне право, як юридичний засіб регулювання міждержа-
вних відносин знаходить визнання в практиці держав лише в кі-
нці середніх віків» 1 .
Цей напрям склався здебільшого із запозичення аргументів
концепції, яка обстоює існування протоправа в первісному суспіль-
стві з його подальшою трансформацією в рабовласницьке міжнаро-
дне право. Відмінність полягає в тому, що представники цього на-
пряму протоправом називають рабовласницьке міжнародне право,
а правом — феодальне.
Одні (А. Нусбаум) вважали, що швидше слід говорити про
існування в стародавній період своєрідного зародкового міжна-
родного права, а в Середньовіччі — виникнення вже нового, су-
часного міжнародного права; інші (А. Фердрос) вважали, що
взагалі говорити про виникнення міжнародного права як такого
можна лише з етапу Середньовіччя, а в стародавній період існу-
' Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. — М.: Волтерс
Клувер', 2008. — С. 67.
68
вали лише окремі протоправові прояви, неправові правила пове-

дінки, які згодом лише увійдуть як юридичні норми до системи
міжнародного права.
А. Нусбаум висловлювався з більшою прихильністю до існу-
вання міжнародного права в більш давні за період античного Се-
редземномор'я часи: «Виразна концепція права народів як права
превалюючого між незалежними державами з'явилася лише протя-
гом останніх кількох століть... У широкому сенсі історія права на-
родів збігається з документальною історією людства. Вона почина-
ється з первісних мирних договорів Близькосхідного регіону» 1 .
Критерієм виникнення міжнародного права А. Нуссбаум на-
зиває укладання між державами міжнародних договорів, що
дійсно збігається з періодом давніх часів. У цьому випадку слід ро-
зрізняти укладання писаного міжнародного договору як причину
виникнення міжнародного права і як свідчення його дії, існуван-
ня. У першому варіанті, якщо розглядати такий правовий акт як
передумову появи права, то можна дійти відверто недостовірних
висновків, оскільки міжнародний договір є лише формою існуван-
ня, впливу міжнародного права, актом, що фіксує його дію. Тому
до появи такої форми міжнародне право мало пройти тривалий
шлях — мали створитись умови для його виникнення, формуван-
ня звичаєвих, усних договірних та інших форм, а лише потім —
письмового міжнародно-правового договору.
Якщо ж розглядати цей критерій у другому варіанті, то укла-
дання писаних міжнародних договорів було для дослідників між-
народного права суттєвим аргументом на користь існування його
зародків у стародавній період. У той же час не можна, як це роб-
лять деякі дослідники («Поява письмових кодексів збігається для
юристів із зародженням власне права» 2 ), пов'язувати появу права з
виникненням писемності. Міжнародне право виникло й почало ро-
звиватися задовго до винайдення писемності.
Відтак слід погодитись із юристами-антропологами, які вважа-
ють, що «Писемність змінює характер права, але не створює права, а
1
Nussbaum A. A concise history of the law of nations. New York: The Macmillan
company,1947. — P. 1.
" Бочаров В.В. Антропология права: антропологические и юридические аспек-
ты // Человек и право. Книга о Летней школе по юридической антропологии. — М.:
ИД «Стратегия», 1999. — С. 24.
69
є його формуючим елементом. Немає нічого дивного в тому, що

«писемні» цивілізації не є обов'язково самими правовими» 1 .
Як чи не найбільш популярний у науці аргумент виникнення
міжнародного права, фактор укладання міжнародних договорів не
замінює собою всі інші причини і передумови походження міжна-
родного права, як і свідчення його існування. «До появи писаних
договорів, — наголошував проф. В. Кузнецов, — людство пройшло
довгий шлях розвитку, в ході якого родові відносини привели до поя-
ви племен, потім виникли союзи племен і т. д. Договорам про союз
племен передувало усвідомлення необхідності таких союзів як форми
відносин племен, а це може означати тільки одне — норма як форма
усвідомлення з'явилася задовго до письмових договорів» 2 .
Іншим критерієм появи міжнародного права вчені цього напря-
му вважали виникнення і правотворцу діяльність держави. Цим
пояснюється і їхня позиція щодо ідеї передісторії міжнародного
права — в стародавній період держави лише почали з'являтись, у
класичному вигляді про держави можна говорити лише з періоду
розвинутого Середньовіччя.
Міжнародне право регулює відносини своїх суб'єктів у всій їх-
ній сукупності; в стародавній же період, окрім держав, такими
суб'єктами були й інші утворення чи особи. «У давнину і Серед-
ньовіччі ще не існували держави в сучасному розумінні, — писав
Нгуен Куок Дінь. — ... Однак міжнародне право слід розглядати
насамперед як право «міжобщинне» або «міжгрупове». Якщо це
право застосовується щодо держав, то воно розглядає їх як окремі і
незалежні «політичні співтовариства». Але такі політичні співтова-
риства, хоч вони й не були державами, існували вже в античні часи
і середні віки. Відповідно, ще в суспільному середовищі античності
і Середньовіччя виникали мінімальні умови, необхідні для появи
міжнародного права» 3 . Проте вже тоді існували об'єктивні вимоги
в правовому врегулюванні міжнародних відносин.
1
Ковлер А.И. Антропология права: Учебник. — М.: НОРМА (Издательская
группа НОРМА — ИНФРА • М), 2002. — С. 10.
1
Кузнецов В.И. Очерк становления и развития международного права. Вклад
России: ошибки и достижения // Международное право / Отв. ред. В.И. Кузнецов. —
М.: Юристъ, 2001. — С. 14.
3
Nguen Quoc Dinh. Droit International Public. 3-е edition. Paris. Libraire generale
de Droit et de Jurisprudence, 1987. — P. 33; Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн
Пелле. Международное публичное право: В 2-х томах. — К.: Сфера, 2000. — С. 15.
70
Що ж до самого міжнародного права, то основні положення

третього напряму полягають у тому, що в стародавні часи існували
певні його інститути. Але вони щ е не були системою, що свідчить
про існування тоді періоду передісторії міжнародного права. Про-
тягом цього періоду оформлювалися правові підвалини, грунтую-
чись на яких міжнародне право як система виникає в середні віки.
На сьогодні напрям, що розглядає стародавній період як етап
«передісторії» міжнародного права, а власне — його виникнення,
датує середніми віками, найпоширеніший. Його представники (пе-
реважно в XX ст.) дійшли компромісу між традиційним і класич-
ним у науці розумінням сутності міжнародного права як такого, що
виникає в середньовічній Європі з відповідними передумовами та
критеріями цього процесу й незаперечними даними минулого, зок-
рема міжнародно-правової практики стародавнього періоду. Сам
цей напрям містить у собі декілька теорій, які розглядають необ-
хідними передумовами появи міжнародного права вже відомі кри-
терії укладання писаних договорів, державного волевиявлення та
ін. Серед найбільш вивірених і доказових із них — існування від-
повідних міжнародно-правових джерел чи інститутів міжнародного
права в стародавній період. Проте це є лише свідченням існування
в той час цього права, але не пояснює, як саме воно виникло і які
причини викликали його до життя. Питання ж механізму зарод-
ження міжнародного права є ключовим при з'ясуванні не лише
його історії, а й сутності та характерних рис.
Основні досягнення вчених, які розглядали стародавній період
як період передісторії міжнародного права, полягають у примирен-
ні міжнародно-правового позитивізму і нормативізму в царині іс-
торії міжнародного права із свідченнями історії та міжнародно-
правових джерел стародавнього періоду.
4. Датування виникнення міжнародного права
первісним періодом
Четвертий напрям датування появи міжнародного права віднос-
но новий. Він полягає в тому, що міжнародним правом керувалися
ще в міжплемінних відносинах. У чомусь він пов'язаний із поперед-
нім, оскільки його представники розглядають у первісний період
виникнення лише початків міжнародно-правового регулювання і
виникнення міжнародного права як такого в стародавні часи. На-
прикінці XX ст. він почав здобувати більше прихильників. Основним
71
критерієм такого датування є об'єктивна необхідність унормування

тих відносин первісних племен, які виходили за їхні межі. Таким
критерієм стало поняття «саморегуляція первісного суспільства».
Функція соціального регулювання, або права, на думку пред-
ставників цього напряму, виникає вже в первісний період як основ-
на передумова встановлення стабільності у відносинах. Оскільки
відносини всередині племен ще могли врегульовуватися за допомо-
гою неправових звичаїв, магії, ритуалів, вірувань, то відносини ззо-
вні потребують більш чіткого закріплення. Останнє могло дати
лише право; відтак, прихильники цього напряму говорять про пер-
винність міжнародних елементів у праві взагалі.
В основному спротив щодо цього напряму датування виник-
нення міжнародного права викликало те його основне положення,
що міжнародне право виникає до появи держави з метою регулю-
вання міжплемінних відносин; іншим її положенням, що суперечи-
ло традиційній науці, було визнання можливості існування міжна-
родного права в неєвропейському середовищі.
Прихильники ідеї про походження міжнародного права в перві-
сний період наполягають на тому, що міжнародним правом покли-
кані були регулювати свої відносини (які об'єктивно виникали вна-
слідок економічної, політичної чи воєнної взаємодії між ними) ще
квазідержавні утворення, які передували формуванню держави як
такої (зокрема вождества та інші протодержавні формування). Такі
вчені стверджують, що міжнародно-правове регулювання відносин
існувало ще в додержавний період, а первинні міжнародно-правові
відносини сформувалися ще на рівні племінних утворень, об'єднань,
союзів та окремих племен.
Представники цього напряму обстоювали саму можливість
появи міжнародного права в бездержавному суспільстві і висували
такі критерії й передумови його походження: «По-перше і найваж-
ливіше, мають існувати окремі незалежні політичні утворення з їх-
німи власними урядами, можливо й примітивними, а згодом такими,
як племінні, феодальні, монархічні, республіканські чи олігархічні.
По-друге, має бути конечна необхідність у взаємовідносинах між
ними. В розвитку цих взаємовідносин, який потребує регулювання
і таким чином пов'язаний із raison d'etre, поява міжнародного права»1.
1
Nagendra Singh. Introduction // Bhatia H.S. International Law and Practice in
Ancient India. New Delhi. Deep & Deep Publications, 1977. — P. XII.
72
У такому випадку очевидно, що автор говорить про виникнення

міжнародного права на етапі формування вождеств.
Представники цього напряму мали рацію в тому, що міжнарод-
не право володіє тяглістю своєї традиції внаслідок існування доко-
рінних проблем у міжнародних суспільних відносинах, які воно
покликане вирішувати. Вони вважали, що оскільки два або більше
суб'єктів вступають у міжнародні взаємовідносини між собою, то
між ними неодмінно має виникнути правове врегулювання таких
відносин, навіть якщо це суб'єкти, що перебувають у зародковому
стані і між ними існує лише зародкове правове врегулювання
(Г. Шварценбергер).
На таку позицію вплинув розвиток науки антропології і право-
вої антропології. Її предтавники (Е. Дюркгайм) вважали, що оскі-
льки існує певне суспільство людей, то між ними неодмінно спон-
танно виникають правові норми для регулювання їхніх відносин.
Неодмінність і неминучість виникнення права в соціальному сере-
довищі є основним постулатом правової антропології.
Цього напряму дотримуються в основному вчені скандинавських
держав, які вперше і висунули теорії про можливість існування в ста-
родавній (первісний) період права взагалі і міжнародного права, зок-
рема висунули тезу про первинність останнього. Цей напрям датуван-
ня виникнення міжнародного права великою мірою зобов'язаний
досягненням правової антропології. Її представники нерідко висували
ідею про більш раннє походження міжнародного права, ніж внутріш-
нього, і про запозичення останнім загальних принципів права, струк-
тури й змісту правової норми, основних напрямів і засад правового
регулювання, розроблених у міжнародній сфері.
Як правило, таку думку висували фахівці інших галузей права
або й взагалі не юристи, ґрунтуючись на даних загальної історії,
археології чи етнографії, аналізуючи насамперед загальні аспекти
міжплемінних відносин. Такого висновку доходить Е. Аннерс:
«Для припинення воєнних дій між родовими групами у племені бу-
ла відповідна владна інстанція у формі народних зборів, які могли
укладати мир між ворогуючими в племені родовими групами. На-
родні збори являли собою представницький орган племінного сус-
пільства, який раніше оформився, який міг приймати рішення про
воєнні походи... з переговорів про примирення, які мали місце в
родовому суспільстві, в подальшому і виникло примирительне пра-
во, яке ... було договором про примирення, чи іншими словами,
t
73
договором про укладення миру між ворогуючими родовими гру-

пами» . Цей напрям мав прихильників і в Радянському Союзі. Так,
деякі радянські дослідники стверджували, що «на початку міжна-
родне право формувалося на основі міжплемінних звичаїв, яким
рабовласницькі держави надали юридичного характеру і силу права»2.
Найвиразніше тезу про походження міжнародного права з між-
племінних стосунків висловив Р. Ньюмелін, досліджуючи історію
дипломатії (для нього первісне міжнародне право ототожнюється з
концепцією «первісної дипломатії»)'. «Слід визнати початок між-
народного права в зіткненні та взаємовідносинах двох або більше
незалежних племен чи народів» 3 . Це він доводить тим, що для ви-
никнення міжнародного права достатньо існування певної кількості
звичаєвих соціальних, моральних норм поведінки між спільнотами,
які їх визнають та дотримуються («первісне моральне право ство-
рило передумову міжнародного»).
До найбільш авторитетних юристів-міжнародників — прибіч-
ників цього напряму можна віднести В.Е. Грабаря: «Із самого поча-
тку існувало одне тільки міжродове і міжплемінне «право»... Все
первісне «право» було міжродовим; у міжродовому договорі місти-
лися норми взаємної поведінки родів; у ньому надавалася взаємна
гостинність (hospitum), право зносин і торгівлі з юридичним захис-
том (соттегсіит), при більш тісних зносинах — право шлюбних
зв'язків (сопиііит). Закон (lex) у його первісному значенні був уго-
дою, договором: inter pogulus lex convenit»4.
З утворенням римської держави jus gentium роздвоюється на jus
gentium, яке до цього було міжродовим, а стало внутрішньодержав-
ним правом (jus Quiritium, jus civile), і на власне jus gentium, яке
виконувало ті ж функції, але тепер уже із зовнішніми для об'єдна-
ного Риму політичними утвореннями.
* * *
Теорії, які заперечують існування міжнародно-правових інсти-

тутів у давні часи, переносять сучасні уявлення про міжнародно-
' Аннерс Э. История европейского права. — М.: Наука, 1994. — С. 14.

" Курс международного права. — В 6-ти томах. — Т.1. — М.: Наука, 1967. — С. 39.
J
Numelin R. The Beginnings of Diplomacy. A sociological study of intertribal and
international relations. London. Oxford University Press, 1950. — P. 61.
4
Грабар В. Э. Первоначальное значение римского термина jus gentium // Уче-
ные записки Тартуск. гос. ун-та. — Вып. 148. — Тарту, 1964. — С. 38, 39.
74
г.
правові принципи та інститути на ті, що існували в стародавньому

світі. Відсутність універсального міжнародного права та його сис-
теми в давнину часто розглядається як відсутність міжнародно-
правового регулювання взагалі в той час. Погляд на стародавні ча-
си як період роз'єднаності між суб'єктами міжнародних відносин
випливає з недостатньої уваги до явища природного права, яке бу-
ло в той час важливим фактором поєднання держав.
Оскільки, з одного боку, консолідація європейських держав у
«європейську спільноту націй» на чолі з католицькою церквою від-
бувається саме в середні віки, з іншого боку — в той самий період
починають формуватись у тому вигляді, в якому вони є сьогодні,
різні інститути й принципи міжнародного права, то й його появу
відносять саме до того періоду.
Чи не першим виник критерій релігійний: наявність єдиної цер-
кви — необхідна умова появи міжнародного права. Найпоширені-
шими критеріями появи міжнародного права є етатичні: одночасне
існування багатьох держав, виникнення самостійних християнських
держав (критерій, близький релігійним концепціям), усвідомлення
державами свого суверенітету тощо. З появою й розвитком науки
міжнародного права почали з'являтися суто правові критерії для
пояснення його виникнення: поява ідеї рівності, ідеї права, усвідом-
лення державами необхідності підкоритися нормам права задля
національних та інтернаціональних інтересів, наявність юридичних
санкцій за порушення угод, визнання в правосвідомості необхідно-
сті правопорядку, укладання державами міжнародних договорів,
наявність писаних джерел міжнародного права.
Для вчених XIX ст. характерними були культурно-цивілізаційні
критерії, критерії культурної єдності держав як необхідні для виник-
нення міжнародного права: відповідний культурний рівень, наяв-
ність держав майже однакової могутності, спільність культури й
інтересів держав, відповідний рівень розвитку суспільної мораль-
ності. Часто висувалися критерії миролюбності держав: відсутність
частих війн, стану ворожнечі між ними, ворожого ставлення до інозе-
мців. Загальний критерій (усвідомлення державами своїх потреб, які
можна задовольнити лише за умови взаємних відносин) властивий
практично всім дослідникам XX ст.
З розвитком відносин між державами, появою відповідних інсти-
туційних механізмів (загальних органів, конференцій) вчені часто
почали звертатися до критеріїв, що стосуються власне міжнародних
75
відносин. При цьому одні з них обмежувалися просто вимогою наяв-

ності постійних відносин, інші вважали, що вони повинні мати висо-
кий рівень розвитку, без чого неможливе започаткування міжнарод-
ного права.
Радянська доктрина, запозичивши марксистський підхід, вису-
нула критерій появи антагоністичних класів і розглядала історію
міжнародного права паралельно з розвитком і зміною формацій.
2.2. Передумови походження міжнародного права
На початкових етапах розвитку людства економічна несамодо-

статність державоподібних утворень і держав змушувала їх шу-
кати на міжнародному рівні задоволення своїх потреб і зав'язувати
з цією метою відносини між собою. Останні, окрім правил регулю-
вання торгівлі та обміну, вимагали й низки супутніх правових ін-
ститутів, які уможливлювали б міжнародне співробітництво. Саме
тому основною причиною появи міжнародного права стала необ-
хідність врегулювати та стабілізувати відносин між різними сус-
пільними утвореннями. Це досягалося шляхом міжнародно-пра-
вового регулювання, в процесі якого з'являлись і проходили своє
становлення необхідні для врегулювання поточних торговельних
відносин інститути (інститути майбутніх галузей торговельного,
посольського, морського права, права війни та права міжнародних
договорів та ін.).
Необхідним елементом провадження міжнародних відносин
було ще на їхньому початковому етапі визнання їхніми учасника-
ми один одного. Потреба в міжнародно-правовому регулюванні
виникла ще на початковому етапі таких відносин — моменті всту-
пу в контакт з потенційно ворожою сусідньою групою, що пред-
ставляє інші вірування, звичаї, традиції, ритуали, а часто — й соці-
альний устрій, ідеологію, організацію. Тому цей процес мав супро-
воджуватися низкою близьких для правосвідомості обох сторін дій,
які символізували б для них прийнятність, дружність одна одної.
На цих початкових етапах розвитку стародавнього суспільства, на
яких право лише почало зароджуватися, воно ще не було достатньо
розвинутим, щоб належно врегулювати цей процес. Необхідно
було вдаватися до інших, авторитетних систем управління в суспі-
льстві — релігії, моралі, первісної етики та ін. Проте вони були
лише зовнішньою ознакою правового переконання (котре можна
76
охарактеризувати, як зародки правосвідомості). У цьому важливо

наголосити на аспекті усвідомлення народами регулювання своїх
взаємовідносин саме нормами права, з моменту якого можна гово-
рити про формування міжнародного права. Таке регулювання мог-
ло мати зовні різноманітні форми вираження, проте незмінною за-
лишалася його правова сутність: «Центр ваги лежить зовсім не в
ідейних, релігійних та економічних зв'язках народів і не в тому, що
зв'язки ці можуть більш-менш визначати зростання та зміни між-
народного права, а в тому, що самі народи вважають, що їхні від-
носини регулюються правом, а не релігією чи мораллю» 1 . Проте,
маючи таке усвідомлення, стародавні (первісні) народи все ж по-
винні були створювати насамперед взаємно прийнятні норми по-
ведінки. І в цьому допоміжним джерелом виявились існуючі звичаї,
що мали часто багато спільних рис.
Тому й пізніше в стародавній період механізм правового врегу-
лювання вступу суб'єктів міжнародного права у відносини між со-
бою (наприклад, інститут визнання, одностороння пропозиція про
укладання договору та ін.) мав багато природно-правових рис, ре-
лігійне забарвлення тощо. Це пояснює походження багатьох ритуа-
лів і церемоній первісних племен, що супроводжували їхні контак-
ти з іншими групами. Пережитки цих ритуалів дійшли до нашого
часу у формі звичаїв ввічливості, гостинності, доброї поведінки та
ін. Одним з таких звичаїв є правило приносити подарунок при
вступі на територію іншої особи. Воно має своє коріння в прото-
правовому звичаї, що існував ще з племінних часів, і полягав у
принесенні дарів представником одного племені іншому при вступі
на його територію. Соціальний аспект цього звичаю залишився в
існуючому правилі ввічливості, а правовий вплинув на формування
інституту економічного обміну та обміну подарунками і в ширшо-
му значенні — на принцип міжнародно-правової відповідності (ек-
вівалентності). Відтак, вироблення спільних обрядів, ритуалів і
врешті звичаїв вступу та започаткування відносини між різними за
своїми традиціями, ритуалами, звичаями утвореннями є важливим
уже правовим, або протоправовим, актом. Цей процес є прототипом
цілої сукупності сформованих у майбутньому норм визнання, пере-
говорів, укладання договорів та інших галузей міжнародного права.
1
Циммерман М. История международного права с древнейших времен до 1918
года. — Прага: Типография Русского юридич. ф-та в Праге, 1924. — С. 13.
77
Створення різними за своїми віруваннями суспільними утво-

реннями блоку спільних звичаєвих норм визнання є тим більш важ-
ливим, оскільки в стародавньому суспільстві за великої вагомості й
авторитету вірувань, релігії ці норми вимагали й лояльного став-
лення до релігії та вірувань свого міжнародного контрагента. Ця
вимога закріплювалась міжнародно-правовим звичаєм. В античній
Греції, наприклад, на перших етапах існування її полісів вважалося
неприпустимим порушувати звичаї інших народів, паплюжити їхні
святині з тієї причини, що для кожного народу найсвятішими є са-
ме його звичаї, а тому такі дії є найбільшою образою для іншого
народу. Тут у середовищі перших грецьких суспільних утворень
виникає принцип — не чини іншому того, чого не хочеш, щоб вчи-
нили по відношенню до тебе, який швидко стає принципом старо-
давніх міжнародних відносин та права. Неприпустимість же сваві-
льних дій проти інших народів греки усвідомили досить рано,
зрозумівши, що ворогування із сусідніми народами не приносить
користі і не сприяє власним інтересам.
Це мало й зворотний вплив на релігійні та етичні системи пер-
вісних утворень: «Навіть якщо первісна мораль була призначена
для вузького кола, вона почала застосовуватися до перших ще не
міжнародних, а міжплемінних відносин; ще велася великою мірою
внутрішня боротьба, але вже існувала виразна тенденція, принайм-
ні між сусідніми племенами, вирішувати спори компромісом і вза-
ємною згодою.» 1 Поступово ідея об'єднання різних суспільних
груп стала втілюватись у спільні ритуальні, релігійні дії. В ході та-
ких об'єднувальних акцій релігійного змісту виникали інститути,
які лягли в основу процедури створення міжнародних союзів дер-
жав, укладання багатосторонніх договорів тощо.
Визнання первісними утвореннями один одного зробило мож-
ливим установити систему міжнародних відносин. Важливим еле-
ментом цього процесу є усвідомлення його сторонами однакового
права на участь у таких відносинах і, як наслідок, формування їх
переконання у взаємній рівності. Тут ритуали, що відіграють для
регулювання таких відносин більшу роль своєю зовнішньою фор-
мою, ніж позитивним змістом (ритуали мають менше нормативно-
1
Numelin. The Beginnings of Diplomacy. A sociological study of intertribal and in-
ternational relations. Oxford University Press. London. Fjnar Munksgaard. Copenhagen,
1950, — P . 22.
78
го змісту ніж навіть обряди), є швидше процедурним супроводом

установлення відносин між різними соціальними групами. Основ-
ним у ньому були первісні протоправові норми, які й встановлюва-
ли механізм входження в такі відносини. Маючи звичаєву основу,
такі норми досить швидко стали правовими; формулюється вимога
дотримання зобовязань їх сторонами-учасниками відносин із від-
повідними санкціями за їхнє порушення.
Вихід за межі власного соціуму потребував урегулювання ста-
тусу іноземців як первинного елемента міжнародних відносин.
Недоброзичливість чи відверто негативне ставлення до іноземців,
що існували в первісному суспільстві, вступили в протиріччя з ви-
могами економічного та політичного розвитку суспільних спільнот.
Вирішити цю проблему могло тільки право, оскільки інші сис-
теми управління в первісному суспільстві (релігія) часто самі вста-
новлювали стан недовіри до представників іншого племені чи віру-
вання. Навіть серед греків, які надавали великого значення факту
належності особи до своєї цивілізації, якщо вона сповідувала іншу
релігію, то за своїм правовим статусом прирівнювалася до варвара,
але кожен вважався греком, хто вірив у спільні грецькі божества —
Олімпійських богів. Подібною до цієї була ситуація в державах
Стародавнього Китаю, які вважали варваром не ту, особу, яка на-
лежить до іншої держави, народу чи етносу, а ту, «яка нездатна
зрозуміти сенс і дотримуватися ритуалів, звичаїв і узгодити свою
поведінку з вимогами високоморального, соціального внормовано-
го життя»'.
На становлення правового статусу іноземців мали вплив регіо-
нальні особливості стародавнього світу: першими відносинами, що
виникали між суверенними утвореннями, були відносини всередині
певного регіону (Месопотамія, Греція, Індія), і тільки згодом вони
виходили за його межі (відносини між різними державами велико-
го, багатоетнічного регіону, наприклад Близького Сходу, міжрегіо-
нальні відносини). Представників різних державних утворень усе-
редині одного географічного, геополітичного, державно-етнічного
регіону часто об'єднувала належність до спільного етносу, подіб-
ність вірувань або й спільна релігія. Це породило поєднання на по-
чатку в міжнародному праві двох різновидів статусу іноземців: іно-
' Gaurier D. Le Droit remcde pour les barbares: la reception du droit dans la Chine
ancienne. En: Revue International des Droits de I'Antiquitc. 3'e serie, Tome XLV, 1998. —
P. 47.
79
земці всередині певного державного регіону (представники різних

номів Месопотамії або міст античної Греції) та іноземці з держав
інших регіонів. Зі зрозумілих причин першим надавався більш
сприятливий режим. З розвитком міжрегіональних відносин концеп-
ція більш сприятливого статусу представників держав свого регіо-
ну була перенесена на всіх іноземців. Насамкінець режим найбіль-
шого сприяння іноземцям став мало чи не в усіх регіонах старо-
давнього світу загальновизнаним. Це трапилося досить рано, перші
міжрегіональні контакти датуються ще IV тисячоліттям до н.е.
У той же час відносини між народами з різним етносом та віру-
ваннями потребували саме сприятливого взаємного врегулювання
статусу іноземців. За свідченням Геродота, «Після того як Крез під-
корив усі ці народності і приєднав їх до лідійського царства, до
багатих і могутніх Сардів стали стікатися всі мудреці, які жили тоді
в Елладі (кожен з них із самих різних мотивів)» (Історія. 1.29). Так
само священним для греків вважалося право отримати притулок. На-
віть у відносинах щодо потенційних ворогів цар Крез вимушений
був надати їм це право: «Цар спочатку по-дружньому прийняв цих
скіфів, оскільки вони прийшли просити притулку». (Історія. І. 73).
У багатьох випадках тим іноземцям, які просили притулок, одразу
надавались і всі політичні та громадянські права.
Причини вступу стародавніх народів у відносини між собою
потребували і відповідного забезпечення цих відносин; відтак,
відправлення своїх людей за кордон і прийняття іноземців було
об'єктивним продовженням даної цими народами згоди на взаєм-
ні відносини. Якщо ще врахувати, що передумовою вступу в такі
відносини була взаємна зацікавленість держав (вона інколи до-
ходила до рівня життєвої необхідності), то стає зрозумілим, що в
інтересах цих держав було й належне ставлення до іноземців (які
на практиці реалізовували такі відносини), яке встановлювалось
у порядку взаємності.
Почали з'являтися правила найбільшого сприяння торговцям із-
за кордону. У Месопотамії торгівля перебувала під суворим нагля-
дом правителя, який передбачав, зокрема, і встановлення системи
привілеїв іноземним торговцям та ведення торгівлі дипломатични-
ми каналами. Тому тут змогла процвітати міжрегіональна торгівля
та міжнародна взаємодія в усій сукупності факторів.
За свідченнями деяких дослідників, в аккадській мові існував
термін на позначення «свободи пересування». Це поняття місти-
80
"лось в кодексі законів Ліпіт-Іштара і застосовувалося, зокрема, що-

)до громадян міст Шумеру і Аккаду. Перше його значення полягало
В звільненні реформою Ліпіт-Іштара (бл. 1935 р. до н.е.) громадян
цих міст і надання їм певної сукупності прав (які в майбутньому,
зокрема в сучасному міжнародному праві, становитимуть основу
поняття «громадянські права та свободи»). Серед іншого передба-
чалося звільнити їх від рабства та залежного стану й надати їм сво-
боду пересування в Месопотамії та за її межами. Згодом це поняття
поширилось і на іноземців, зокрема подорожуючих торговців та
офіційних (дипломатичних) представників інших країн.
Так, установлення правового статусу іноземців було одним із
перших кроків на шляху до становлення міжнародного права: «При-
пущення про те, що контакти з іноземцями були головним рушієм
історичних змін, — писав В. Мак-Ніл, — і зараз видається мені
слушним, а акценти, зроблені на базі цього припущення, — прави-
льними. ...Щоб утримувати цивілізацію від розпаду, у ній повинна
відбуватися постійна циркуляція новин та їхніх тлумачень між
окремими містами, регіонами, соціальними та етнічними групами,
що складають соціум» 1 .
З розвитком міжнародних відносин і збільшенням міграції ви-
никає необхідність врегулювати не лише особистий статус інозем-
ців, а й статус їхнього майна. Це відбувається на етапі повного
визнання за іноземцями певного (часто більш сприятливого) статусу,
і впливає на становлення низки інститутів міжнародного приват-
ного права. Вимоги врегулювати міжнародні майнові відносини
походять з тих самих економічних чинників, які привели і до утво-
рення статусу іноземців взагалі. Виходячи з економічної доцільно-
сті цього інституту, він передбачав надання сторонами — учасни-
цями торговельних відносин взаємно сприятливого режиму для
своїх офіційних представників та максимального задоволення їхніх
майнових інтересів. Врегулювання статусу майна іноземців мало
вплив і на .становлення інституту міжнародної відповідальності
(зокрема за ушкодження чи знищення іноземного майна), яка, як
правило, носила колективний характер.
Починаючи з окремих випадків регулювання статусу майна іно-
земців, відповідні норми розвинулися до рівня регулювання широ-
1
Мак-Ніл В. Піднесення Заходу. Історія людського суспільства. З авторською
ретроспективною передмовою. — К.: Ніка — Центр, 2002. — С. 17, 19.
81
кого кола міжнародних майнових відносин. Відповідні витоки цьо-

го регулювання полягають саме в необхідності на перших етапах
міжнародних відносин (навіть на етапі їхнього зародження) врегу-
лювати статус майна іноземців. Останні з певним поширенням ще
первісних контактів між різними суспільними групами, племенами,
перебуваючи на території іншої такої групи (в тому числі і перева-
жно з економічною метою), змушували її встановлювати статус
свого майна, що пізніше став основою сукупності міжнародно-
правових норм щодо врегулювання статусу іноземного майна (як
особистого, так і державного).
Головною формою здійснення міжнародних відносин спершу
був обмін, торгівля, подарунки, данина та інші види економічної
взаємодії. Цим пояснюється і розвиток насамперед інститутів
торговельного права та інших правових інститутів, які також мали
на меті забезпечити торговельні відносини. Еквівалентні дарунки,
що започаткували ширший торговельний обмін, а згодом стали між-
народно-правовим інститутом, вплинули на становлення супутніх
інститутів права торгівлі (гостинності, визначення статусу офіцій-
них торговельних делегацій та його відмінність від статусу приват-
них торговців чи купців, поняття мита, податків на іноземні товари,
режимів міжнародної торгівлі, статусу іноземного майна, територі-
альних режимів, сплати данини, укладання угод та визнання інших
джерел міжнародного права, відповідальності і навіть укладання
династичних шлюбів).
Розвиваючись у регулюванні міжнародного економічного обмі-
ну, ці інститути з розширенням сфери міжнародних відносин набу-
вали нових рис і включалися в інші галузі права (посольське, мор-
ське, право договорів, право війни та ін.). Це видно на прикладі
інституту обміну жінками, який вплинув на появу інституту еквіва-
лентних дарунків, а згодом ліг в основу процедури укладання ди-
настичних шлюбів та відповідних їм договорів.
Зародившися великою мірою для задоволення економічних по-
треб (і внаслідок маючи як форму, так і зміст економічного, торго-
вельного характеру), перші контакти між первісними утвореннями,
розвинувшись і перерісши в сталу систему міжнародних відносин,
залишили подібну форму та риси. Проте вже при розвинутих між-
народних відносинах (публічного, навіть міждержавного характеру)
вони містили подібні економічно-торговельні риси, лише з метою
посилення публічно-правових, політичних аспектів (як дипломатії
82
чи торгівлі престижу, торговельного обміну, як прояву comitas

gentium). Своїм же походженням така форма здійснення міжнарод-
них відносин завдячує саме первинним потребам у походженні між-
народного права як регулятора економічної та торговельної взає-
модії несамодостатніх в економічному розумінні первісних утворень.
Економічні вимоги вплинули в стародавній період і на запози-
чення суто торговельних процедур при формуванні міжнародно-пра-
вових інститутів. Зокрема, інститути міжнародно-правової суб'єкт-
ності і статусу території зазнали впливу вимог міжнародного
економічного характеру, узвичаєним способом набуття території
стала її купівля. Процедури, характерні для торговельного обігу,
починали застосовувати й інші інститути та правила міжнародного
обороту.
Основним здобутком міжнародного права стародавнього періо-
ду, який перейшов до нього від вимог міжнародного економічного
обігу, є становлення принципу еквівалентності, правової взаєм-
ності і відповідності дій однієї сторони діям іншої, котрі є власти-
вими саме торговельним, обмінним відносинам.
Він є ключовою ідеєю дипломатичного листування правителів
Близькосхідного регіону. Питанню дотримання принципу еквівалент-
ності в міжнародних взаємовідносинах присвячено більшу частину
дипломатичного листування Тель-ель-Амарнського архіву.
Обмін подарунками є обов'язковим інститутом як з боку залеж-
ного правителя щодо його господаря чи просто керівника більш
могутньої держави, так і навпаки.
Взаємні відносини ґрунтувалися на своїх правилах взаємності:
а) взаємна довіра; б) домовленість про взаємну довіру чи недовіру
іншим царям; в) дозвіл взаємоузгодженого контролю та ін. Кожний
з видів взаємних відносин мав свої особливі правила. Так, на загаль-
ноприйняту взаємність могли претендували інші царі, бо ж неод-
мінною умовою її був груповий характер. Взаємність на умовах
рівного статусу повинна була поширюватися на всі види співробіт-
ництва: від обміну принцесами до компенсацій у формі подарунків.
Принцип еквівалентності, правової відповідності проявився і в
міжнародних відносинах регіону античної Греції. Аристотель пи-
сав про необхідність «політичної дружби», що ґрунтується на
Принципі взаємовигідності та правової відповідності. Саме цей
принцип не лише сприяє встановленню рівності суб'єктів міжнаро-
дних відносин, а й утворює стан «взаємної рівності».
83
У Стародавній Греції взагалі існувала ідея правової відповідно-

сті в міжнародних відносинах, справедливості, яка стала для греків
основою їхньої правосвідомості. За свідченнями Фукідіда, вони
вважали справедливим, «щоб той, хто просить допомоги в іншого
... (якщо він не вправі розраховувати на винагороду за минулі вели-
кі благодіяння або на союзницькі взаємовідносини), довів, що задо-
волення його прохання відповідає інтересам тих, до кого він звер-
тається, або, принаймні, не суперечить їм, і що ця допомога буде
зустрінута з неодмінною вдячністю». (Історія. 1.32).
Існування держав і державоподібних утворень на територіях з
різною економічною цінністю в умовах, коли чи не найпершу роль
у становленні стародавніх держав відігравали економічні інтереси,
потребувало правового врегулювання статусу території. При
вступі первісних утворень у взаємовідносини виникла необхід-
ність розмежувати межі допустимого втручання на територію один
одного. Через це вже на перших етапах міжнародної взаємодії ви-
никають міжнародно-правові інститути встановлення, визнання,
зміни та режиму кордонів і статусу території. Саме тому в стародав-
ньому міжнародному праві статус території та встановлення кор-
донів стали одними з найбільш розвинутих інститутів. Виникають
різні способи набуття території та їх правового закріплення, визна-
чення територій з різним правовим статусом.
З подальшим розвитком міжнародних відносин виникла необ-
хідність урегулювати засоби їх здійснення: встановити статус офі-
ційних дипломатичних представників, розмежувати їхні функції та
надати їм відповідного захисту. Першими інститутами, знаними ще
на ранніх етапах міжнародних відносин, були гостинність, гарантії
безпеки дипломатам, правила покровительства, а першим необхід-
ним елементом міжнародних відносин, який би їх уможливлював,
було визнання за офіційними представниками іноземної сторони
статусу особистої недоторканості. Вони генетично пов'язані з ін-
ститутами статусу іноземців та гостинності, проте мають самостій-
не походження ще на етапі «первісної дипломатії».
Розвиток відносин між державами і державоподібними утво-
реннями потребував не лише правового врегулювання, а й закріп-
лення останнього у відповідних міжнародно-правових джерелах.
На ранньому етапі міжнародних відносин стали виникати правила і
процедура створення міжнародних звичаїв, договорів, усних домо-
вленостей. Один із найперших міжнародних договорів (договір ца-
84
ря хетів Цидантаса І з правителем Кіццуватни Піліясом — поч. XV

ст. до н.е.): «Сонце, великий цар, цар Цидантас, цар країни хетів, і
Піліяс, цар Кіццуватни, зв 'язали себе договором».
Представляючи різні соціальні утворення, часто різні релігії, які
забороняли відносини, а тим більше укладання домовленостей з
іноземцями, сторони таких актів вдавалися до деталізованої проце-
дури їх укладання з метою взаємного визнання за ними юридичної
сили. Так виникають досить складні правила процедури укладання
міжнародних договорів та встановлення засобів їх забезпечення
(визначення статусу заручників, розміру та умов сплати данини,
визнання богів сторін та ін.) і встановлюється принцип дотримання
міжнародних зобов'язань. Таким правилам створення міжнародно-
правового джерела, тісно пов'язаним з ритуалами та обрядами при
укладанні і реалізації, найбільше відповідав звичай. Тому досить
тривалий час саме він був основним джерелом стародавнього між-
народного права.
Проте з розвитком стародавніх міжнародних відносин виявила-
ся недостатність звичаю для їх регулювання. Відтак почали вдава-
тись до можливостей інших джерел, що породжувало відповідні
нормотворчі процедури. Необхідність визнання таких правочинів з
іншими суспільними утвореннями (або їхніми представниками) по-
роджувала супутні міжнародно-правові інститути: договірної ініці-
ативи (що мала відповідати встановленій процедурі), форми дого-
вору, статусу та положення свідків укладання договору, підписання
та ратифікації, депозитарію, гаранта договору, підстав, суб'єктів,
умов та розмірів відповідальності за його порушення та ін. Цій меті
слугувало і зазначення в текстах договорів існуючих і давно визна-
них між сторонами звичаїв: договори царя хетів Цидантаса з пра-
вителем Кіццуватни Піліясом, царя хетів Тудаліяса IV з правителем
Датасси Улмі-Тешубом, правителів малоазійських міст Ямхаду
(Абба-Ана) і Алалаху (Ярімліна), правителів Алалаху (Нікмепи) і
Туніпу (Ір-Іма) та ін. Це сприяло не лише підтвердженню юридич-
ної сили таких звичаїв, а й підвищенню авторитету договору, особ-
ливо на тих етапах, коли він ще не отримав достатнього визнання в
стародавній правосвідомості.
Чи не головним аргументом заперечення міжнародного права
стародавнього періоду було твердження про переважання в той час
відносин ворожості між народами, переважання воєнних відносин
перед мирними. Стан недовіри, ворожості між різними народами і
85
державами можна вивести швидше з релігійних, етичних, ідеологіч-

них, інших соціальних переконань стародавніх народів. Виходячи з
причин появи та функцій міжнародного права, швидше слід гово-
рити не про неможливість його існування внаслідок ідеології воро-
жості між різними суспільними групами, а про його виникнення
саме як засобу запобігання конфліктів і первісної ворожості та
уможливлення міжнародної взаємодії. Внаслідок первісного нега-
тивного ставлення до іноземців і за умови крайньої необхідності
міжнародних економічних контактів з ними міжнародне право ви-
никає для уможливлення таких контактів і запобігання міжнарод-
ним конфліктам.
Воно виникло в тому числі й для подолання низки негатив-
них чинників, що існували у відносинах між первісними суспіль-
ними групами: «Уже в глибокій давнині люди стали розуміти, що
боротьба, доведена до непримиренності, до такого озлоблення,
при якому сторони знищують одна одну або настільки втрачають
повагу одна до одної, що не здатні вести переговори і встановлю-
вати мир, крайнє шкодить обом сторонам. ...Метою архаїчного
права було примирення сторін»'.
Це ж є і функцією права взагалі, яке виникає для «пом'якшення
аргесивної поведінки як членів общини, кланів, так і цих колектив-
них утворень у цілому, встановлення необхідного співробітництва
та взаємодопомоги між ними. Процес соціалізації (співробітництва,
взаємодопомоги, колективізму, організації відповідного духовного
життя, корисного управління і т.п.) в суспільствах привласнюючої
економіки набирав сили, замінював і витісняв чисто біологічну
еволюцію людини, і немає нічого більш далекого від сучасних ет-
нографічних та археологічних даних про життя первісних суспільств,
аніж зображувати їх як осередок агресивності, взаємознищення,
«війни всіх проти всіх» 2 .
Тут важливою передумовою утвердження правових засобів за-
побігання війнам і конфліктам у міжнародних відносинах було за-
позичення принципу запобігання злочинам чи їх покарання, що
втілювалось у первісних ідеях принципу таліону. Саме він обме-
жував покарання тим злочином, який було скоєно (якщо хтось ук-
рав якусь річ, то він мав віддати її власникові таку саму річ, і т.п.) і
1
Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки
и новые подходы: Учеб. пособие. — М.: Юристь, 1999. — С. 184, 229.
2
Венгеров А. Теория государства и права. — М.: Юриспруденция, 1999. — С. 64.
86
цим запобігав необмеженості в накладанні санкцій на злочинця. В

основі принципу таліону лежить знову ж таки принцип еквівалент-
ності або відповідності масштабів покарання масштабам злочину.
Принцип таліону не лише відповідав ідеї правової еквівалентності —
відповідності покарання злочину, а й сприяв установленню більш
гуманної системи покарань.
Установлення мирних відносин і запобігання виникненню
конфліктів досягається шляхом упровадження правових інститу-
тів недоторканості іноземних офіційних представників, гостинно-
сті, переговорів, посередництва, арбітражу, встановлення право-
вого статусу територій, розмежування кордонів, врегулювання
меж надання притулку, правового вирішення проблем іноземних
біженців та мігрантів, забезпечення міжнародної релігійної тер-
пимості. Виникнення подібних міжнародно-правових інститутів
установлювало процедуру ненасильницького вирішення найбільш
суперечливих питань міжнародних відносин. З розвитком старо-
давнього міжнародного права процедура запобігання міждержав-
ним конфліктам ускладнюється, і з'являються нові інститути між-
народного примирення, більшість із яких відомі сучасному міжна-
родному праву.
В античній Греції говорять про бажаність запобігання війнам як
про принцип життя народів: «Немає на світі настільки нерозумної
людини, яка переважала б війну, а не мир» (Геродот. Історія. І. 87).
Іншою причиною появи і функцією міжнародного права було
врегулювання вже існуючих міжнародних конфліктів. Саме з ці-
єю метою вже на початку історії міжнародних контактів виникають
інститути ведення війни, правове врегулювання статусу представ-
ників ворожої сторони, поводження з воїнами і цивільним населен-
ням, договірного врегулювання воєнного конфлікту. Подібна функ-
ція міжнародного права вплинула на появу теорії примирительного
походження міжнародного права (Г. Берман, Е. Аннерс). У між-
народному праві, від часу його появи, примирення сторін міжна-
родних відносин є одним з його найважливіших завдань, хоча й
виникло воно паралельно з іншими його функціями: регулювання
та стабілізації міжнародних відносин, запобігання міжнародним
конфліктам, установлення міжнародного балансу сил.
Переважна більшість міжнародних усних угод і письмових до-
говорів того періоду містять: 1) вимоги мирного улагодження кон-
фліктів; 2) закріплення мирних відносин на тривалі (або необмеже-
87
ний) періоди; 3) правову процедуру вирішення і завершення існу-

ючих воєнних конфліктів.
Походження міжнародного права має ще один важливий аргу-
мент: уже на перших етапах міжнародного спілкування його учас-
ники намагаються створити систему міжнародного балансу сил
між собою. За умови часто недружнього ставлення до представни-
ків інших етносів або релігій і цю функцію виконувало міжнародне
право. Свідченням цього є інститути, що виникли для забезпечення
еквівалентних дарунків і згодом склали процедуру і правила торго-
вельної взаємодії, правові інститути, що супроводжували політич-
ну інтеграцію в процесі створення унітарних держав, відносини
союзництва, розмежування юрисдикції тощо. Система міжнародно-
го балансу сил, досягнута засобами правового регулювання, мала
свої регіональні особливості (концепція мандали — кола держав у
Стародавній Індії, концепція сім'ї держав на Стародавньому Близь-
кому Сході та ін.).
У Стародавній Індії баланс сил між державами досягався вста-
новленням «кола держав», дипломатичної концепції, за якою союз-
ницькі відносини підтримувалися між державами, що не мають
спільного кордону, а навпаки, держави-сусіди мали остерігатись
одна одної. Цю доктрину сформульовано в Артхашастрі.
Подібна концепція зовнішньої політики існувала і в Хетській
державі. Такі звичаї існували і в стародавніх персів.
Організаційними передумовами встановлення системи міжна-
родного балансу сил у стародавній період почали виступати вже
перші союзницькі, інтеграційні відносини між державоподібними
утвореннями в процесі створення ними унітарних держав (міста —
номи Месопотамії, держави — царства стародавніх Китаю, Індії).
Процес їхнього об'єднання в єдину державу (Вавилон, Ассирія) су-
проводжувався укладанням договорів, які гарантували б певну між-
народну рівновагу різних держав-імперій. Це потребувало відпові-
дних міжнародно-правових інститутів: встановлення міжнародного
статусу та обсягу міжнародної правосуб'єктності союзів держав,
союзних держав, імперій, держав — учасниць союзів, урегулюван-
ня між ними питань взаємної військової, торговельної взаємодії,
умови взаємної видачі ними злочинців, біженців, урегулювання
спільних кордонів.
88
Іншими міжнародно-правовими засобами встановлення міжна-

родного балансу сил були договірні відносини між державами,
створення багатосторонніх союзів (тимчасових або постійних), спіль-
на міжнародна боротьба із загальними загрозами (піратством,
бандитизмом, що проявлявся в нападі на торговельні і дипломати-
чні делегації, спільним ворогом).
Засобами міжнародно-правового регулювання встановлюва-
лась міжнародна релігійна терпимість. Уже в III тисячолітті
до н. е. учасниками системи міжнародного балансу сил виступали
держави з різними релігіями і віруваннями, що не завадило їм ук-
ладати між собою десятки сотень договорів з найважливіших пи-
тань міжнародного співіснування.
Цьому сприяли вірування тотемізму в середовищі первісних пле-
мен. Символічне втілення певної суспільної групи (утворення) у
відповідному тотемі, яким обов'язково виступав «представник при-
роди» — звір або рослина, символізувало однакове походження
таких груп від природи. Відтак усі суспільні групи-тотеми були
пов'язані спільним верховенством природи, були ніби однаковими
її «дітьми», рівними перед нею. Тотемізм ставав основою не лише
релігійної терпимості, а й засад рівності в міжнародному суспільстві.
* * *
Генезис міжнародного права можна віднести до періоду існу-

вання ще додержавних політичних об'єднань («додержавних» між-
народних відносин). Першими (ще в первісні часи) з 'являлися зарод-
ки тих інститутів міжнародного права, які були покликані забез-
печити поточний обмін між різними суспільними групами в умовах
їхнього майже цілковитого взаємного невизнання і які є ключови-
ми, необхідними для правового регулювання міжнародних відносин.
Міжнародне право за своїм походженням є тією системою, яка
пов 'язує такі групи і уможливлює мирні відносини між ними.
Походження міжнародного права — це об 'єктивний процес, що
мав місце протягом перших етапів стародавнього періоду, відбу-
вався під впливом вимог міжнародних суспільних відносин і ніс на
собі їхній відбиток. Саме ці вимоги і лягли в основу особливостей
міжнародного права, а також визначили основні напрями його ре-
гулювальної дії. Особливості стародавнього міжнародного права, як
і наступних періодів, були зумовлені історичними особливостями сус-
89
пільних відносин стародавнього періоду та відносин між стародав-

німи народами. Характерні риси стародавнього міжнародного права
витікають з механізму його походження і періоду формування.
2.3. Механізм і особливості виникнення

міжнародного права
Особливості процесу формування міжнародного права зумов-

лені відповідними чинниками в міжнародних відносинах стародав-
нього періоду як об'єкта міжнародно-правового регулювання, зок-
рема характером їх учасників. Внаслідок об'єктивних потреб це
право виникає в додержавний період. Процес формування цього
права проходить дві стадії: додержавного періоду та періоду взаємо-
дії стародавніх держав, які надають цьому праву новий поштовх.
Особливістю стародавніх міжнародних відносин було те, що в
них держави взаємодіяли з іншими суб'єктами: недержавними
об'єднаннями, локальними групами, племенами, сімейними група-
ми, етнічними спільностями, родинними кланами, субкланами,
громадами тощо. У деяких регіонах (Індія), міжнародні відносини
тривалий час розвивалися взагалі за відсутності держав: «Суспільст-
во, означене у ведичній літературі, було за своїм характером пле-
мінним» 1 . Немає жодних підстав вилучати такі взаємини зі сфери
міжнародних відносин, оскільки між цими суб'єктами укладались
угоди, закріплювалися звичаї, вони обмінювались посольствами,
здійснювали торговельні та інші операції, які з часом трансформу-
ються в норми, інститути та інституції міжнародного (міждержав-
ного) права. Такі самі правові категорії та інститути як норми права
і суб'єкти права почнуть з'являтися лише на етапі взаємин надобщин-
них політичних структур, протодержав (вождеств), ранніх держав.
Паралельно з процесом формування міжнародного права відбу-
вається ускладнення структури й характеру його суб'єктів: локаль-
на група (община) — плем'я — вождество — місто (поліс) — перед-
держава — рання держава — стародавня держава. При цьому нор-
ми міжнародного права формуються на етапі вождества.
Відносини між утвореннями недержавного або додержавного
типу були досить розвинутими і охоплювали практично всі напря-
' Bhatia H.S. International Law and Practice in Ancient India // New Delhi. Deep &
Deep Pudlications, 1977.— P. 122.
90
ми та особливості функціонування міжнародних відносин наступ-

них епох і вимагали вже в той час виникнення відповідних норм та
принципів правового характеру для їх урегулювання. Міжнародні
відносини в їхньому класичному розумінні мають свої витоки і пе-
редумови формування у відносинах первісних племен, родинних
кланів, груп. У додержавний період формування міжнародного
права можна говорити частково про правові, а частково — про про-
топравові регулятори міжнародних відносин, про становлення і
розвиток правових інститутів за всіма основними напрямами між-
народно-правового регулювання.
Традиційно (представники марксистської школи і державниць-
кого підходу) процес розвитку соціальних об'єднань розглядався за
такими послідовними стадіями: рід — фратрія — плем 'я — держа-
ва. П. Виноградов вважав, що цей процес розвитку суб'єктів між-
народних відносин (а згодом — і міжнародного права) проходив
інші етапи: плем 'я — античне місто — церковне об'єднання — до-
говірні асоціації — спільні організації. Еволюція цих груп, — вва-
жав він, пов'язана необхідністю набування певних форм міжнарод-
ної взаємодії, союзів і федерацій. У другій половині XX ст. з'яви-
лася концепція еволюційних етапів соціально-політичної організа-
ції спільнот (Е. Сервіс), у якій розрізняли етапи: група — плем 'я —
вождество — держава. Про міжнародні відносини і міжнародне право
за цією схемою можна говорити на етапах «вождество — держава».
Відтак існує досить багато варіантів поділу в науці стародавніх
міжнародних відносин залежно від їхніх суб'єктів і головних учас-
ників.
Уже на рівні племінних відносин торгівля і обмін не лише віді-
гравали роль зближення народів, а й у їхній структурі зароджува-
лись основні елементи майбутнього міжнародно-правового регу-
лювання (обмін). Враховуючи, що обмін як явище і еквівалент-
ність, як основна риса його процедури є квінтесенцією всього між-
народного спілкування, то про зародки або витоки останнього
можна говорити з міжплемінних відносин.
Про появу міжнародних відносин або їх прототипу (як і прото-
типу міжнародного права) мова може йти з появою надобщинних
політичних структур: протодержав (вождеств) і ранніх держав. Ос-
новні генетичні напрацювання міжнародних відносин і міжнарод-
ного права створювалися ще в міжгруповому, міжобщинному
спілкуванні. Керуючись якісними відмінностями певних етапів і
91
підетапів їхнього суспільного розвитку, вождества поділяють на

мінімальні, типові, максимальні, прості і вищі, прості і консолідо-
вані, прості, складні і надскладні і т.п. Певної деталізації зазнав і
етап становлення держави, де розрізняють ранню державу, перед-
державу, протодержаву і т.п.
Сучасні досягнення науки (антропології, етнології, загальної іс-
торії, історії соціології, ін.) показали, що, наприклад, не всі грецькі
поліси, єгипетські чи месопотамські номи були державами, в той
же час відносини між ними не менше, ніж суто міждержавні, впли-
вали на формування і становлення міжнародного права. Протягом
XX ст. західні вчені починають заперечувати державний характер
грецьких полісів. Прихильники цієї ідеї стверджували, що поліси
були не державами, а особливою формою організації бездержавно-
го суспільства.
Динаміку становлення інститутів міжнародного права можна
простежити з розвитку інституту династичних шлюбів. Вже на
етапі існування локальних груп між ними існувало правило обміну
жінками, що не лише призводило до заборони інцесту, а й сприяло
появі одного з перших елементів норми «я тобі — ти мені» (прото-
типу принципу взаємності, правової еквівалентності). Обмін жін-
ками сприяв становленню звичаю еквівалентних дарунків, розвитку
позагрупових шлюбних зв'язків. На етапі становлення общини і
особливо вождества міжобщинні шлюбні взаємини змінюються:
соціальна стратифікація вносить елементи нерівності в цей звичай.
Перед самою появою надобщинних політичних структур міжоб-
щинні шлюби стають привілеєм старійшин, вождів, а з появою
держави вони лягають в основу міжнародно-правового інституту
династичних або дипломатичних шлюбів. Такі позаплемінні шлюби
були фактором мирного зближення племен, закріплювались угода-
ми й швидко стали звичаєм.
Інститут династичних шлюбів відігравав велику роль у додер-
жавний період у відносинах між стародавніми народами, коли він
тісно увійшов, зокрема, до процедури укладання міжнародних до-
говорів. Проте свідчення про нього є і в даних античної Греції. Ге-
родот позитивно відгукувався про скріплення шлюбом укладання
договору, «оскільки без таких родинних зв'язків мирні договори, як
правило, неміцні».
Інститут еквівалентного дарунка сприяв розвитку торговель-
них звичаїв, що зумовлюють з часом становлення різних, інколи
92
взаємно неузгоджених інститутів міжнародного права, наприклад,

гостинності, сплати данини, розвитку торговельного права, як сфе-
ри зовнішньої діяльності спільноти. Але вже на етапі існування ло-
кальних груп вчені вказують на появу зародків таких форм обміну:
1) подарунки (односторонній правочин, переважно короткочасний);
2) обмін (двосторонні угоди): а) торговельні дарунки (взаємні дарунки);
б) адміністративна торгівля; в) ціновстановлююча торгівля; 3) роз-
поділ: а) розподіл за взаємною угодою; б) розподіл з волі лідера
локальної групи; 4) накладання податків, реквізиція. За цією схе-
мою видно еволюцію норм еквівалентного дарунка аж до станов-
лення інституту права міжнародної торгівлі, які фактично склалися
на етапі вождества, а юридично був визнаний з появою держав.
Взагалі інститут дарунків чи обміну подарунками є одним з
ключових для розуміння механізму становлення міжнародних кон-
тактів і відтак — згодом міжнародного права в стародавній період.
Його важливість полягає в тому, що за своєю формою інститут да-
рунків (обміну дарунками) є квінтесенцією принципу еквівалент-
ності і взаємності — основи правової взаємодії між особами, наро-
дами, країнами чи державами. Інститут подарунків і церемонії, що
його супроводжують, є важливою об'єднувальною ланкою між ві-
докремленими народами, а в деяких випадках — і єдиним засо-
бом їхнього спілкування. Цей інститут виникає ще на етапі мі-
жобщинних відносин.
На етапі локальних груп у їхніх взаємних відносинах з'явля-
ються зародки майбутніх інститутів міжнародного права, таких
як посередництво в конфлікті (частіше ці функції здійснював вибо-
рний лідер, який відповідав перед групою в цілому), ієрархія санк-
цій за порушення відносин з іншою групою (засудження громадсь-
кою думкою, презирство, висміювання, і навіть відмова в спілку-
ванні з членами групи, що згодом трансформується в інститут
остракізму), гостинність (сусіднім общинам, кланам, родам, гру-
пам, племенам і т.д. дозволялося тимчасово оселятися на власній
території через природні лиха, що їх спіткали, — посухи, приро-
дні катаклізми та ін.), проксенія, статус іноземців (з отриманням
врожаю, який перевищував потреби групи, для його збирання за-
прошували представників сусідніх груп і їм гарантували повагу,
безпеку і частину врожаю), статус території, кордонів та ін. Уже в
Цей період проявляється становлення насамперед найнеобхідніших,
нагальних міжнародно-правових норм та інститутів. У наступні
93
етапи ці норми отримають формалізоване визнання з боку суб'єктів

міжнародних відносин і міжнародного права, системність, об'єд-
наються в інститути і стануть основою міжнародно-правового ре-
гулювання.
Політично-владні відносини здійснюються новими надобщин-
ними структурами, в стабілізації яких важливу роль відіграють:
екологічні фактори (в районі Стародавнього Єгипту і Месопотамії
це створення іригаційної інфраструктури); виробничі відносини;
демографічний фактор; процес політичної інтеграції. Ці процеси
супроводжуються посиленням боротьби за провідну роль у ство-
рюваних надобщинних політичних структурах. Вона ще не є вій-
ною (внаслідок відсутності централізованих політичних структур),
але вже й не простим конфліктом. Фактично вона, як і війна,
ставить за мету захоплення чужої території, населення, основних
ресурсів. Ця боротьба стає невід'ємним фактором нових полі-
тичних структур і вже на етапі створення вождеств має всі фор-
мальні риси війни.
Відбувається інституалізація влади й легітимація політичного
лідера, який перебирає на себе права зносин з іншими централізо-
ваними (чи іншими) політичними утвореннями і поряд зі спільно-
тою в цілому видає себе за повноправного суб'єкта вирішувати
будь-які питання її зовнішніх зносин. Вже з цього періоду він є
прообразом правителя — суб'єкта міжнародного права, що стане
класичним у стародавній період. Тут проявляються всі основні йо-
го риси як такого суб'єкта — міжнародна «нормотворчість», право-
здатність, дієздатність і відповідальність за міжнародні дії — свої
чи свого утворення.
Вождества — це такий «тип соціально — політичної організа-
ції, що складається з групи общинних поселень, які ієрірхічно під-
лягають центральному, найбільшому з них, у якому проживає пра-
витель (вождь)» 1 .
Усім раннім державам передувала політична організація типу
вождества.
Вождество є вже достатньо зрілою політичною структурою з
розвинутим товарообміном з іншими політичними відносинами
як добросусідського, так і воєнного характеру. Вождества праг-
1
Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки
и новые подходы: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1999. — С. 28.
94
нули бути в центрі міжнародних торговельних шляхів, заволоділи

ключовими пунктами такої торгівлі, для чого за необхідності навіть
вдавалися до воєнних дій.
На цьому етапі завершується формування міжнародних відно-
син як особливої функції вождества. Відбувається поділ міжнарод-
них відносин на офіційні (їх здійснюють лише чітко визначені
суб'єкти політичної влади) і неофіційні (проявляються в стосунках
окремих осіб з представниками сусідніх вождеств, інших надоб-
щинних структур). Серед тих, хто має право здійснювати зовнішні
відносини, чітко встановлюються старшинство, ранги, посади, роз-
міри морального і матеріального заохочення, повага й авторитет. У
зовнішніх зносинах цього періоду виділяються адміністративні, то-
рговельні, воєнні, обрядові, протокольні, релігійні та ін. У структу-
рі вождества виділяється центр і периферія, а за його межами —
сусіди, колонії, нейтральні вождества. Явище нейтралітету стає
стабільним фактором міжнародних відносин, а з колоніями розви-
ваються різноманітні відносини (від відносин повної залежності, до
васальних і патронажних).
Є підстави зарахувати до вождеств і грецькі міста-поліси.
Виділяються різні види міжнародних взаємин залежно від між-
народного статусу сторін.
Звичаї та усні угоди, що існують у період вождеств, є прототи-
пами норм міжнародного права, що згодом функціонуватимуть між
стародавніми державами. Але формально вони не схвалені полі-
тичною владою як владні рішення, тому залишаються в морально
політичній, релігійній сфері. На етапі існування протодержав (вож-
деств) завершується формування міжнародних відносин майже в
усіх напрямах зовнішньополітичної діяльності надобщинних струк-
тур. Вони набувають стабільного самостійного значення для полі-
тично владних одиниць (учасників), головного фактора формування
міжнародного права. Цей період можна назвати етапом станов-
лення міжнародного протоправа. Зовнішні зносини вождества, які
спрямовувались переважно на забезпечення життєво важливих по-
треб цих суспільних утворень (задоволення нагальних економічних
потреб, певної міри політичної стабільності та зовнішньої безпеки
тощо), серед іншого ставали каталізатором їх розвитку і перетворення
врешті-решт на більш складні політичні утворення — держави.
У правовому плані цей розвиток вождества шляхом його суспіль-
95
о. В ' ТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
ускладнення сприяв становленню інституту між-

но-політичі,то
народної п^осуб'єктності.
Це свідІ|ГГЬ про те, що державницька форма не є обов'язковою
для вступу утворення в міжнародні відносини і їх здійснення як ак-
тивного уч№ика цих відносин. Генезис міжнародних відносин з
історичних етапів, які передують появі держави доводить, що і по-
ходження >№народного права лише з етапу її появи датувати не
можна. Ос^'ьки за своїм позитивним змістом воно покликане ре-
гулювати «есуто міждержавні, а в ширшому контексті — міжна-
родні відно^ни.
У «додгР*авний період» відносини між існуючими стародавні-
ми утвореними та вироблення ними в процесі взаємодії відповід-
них норм I я її регулювання, стали ефективною основою міжнарод-
ного правів відносин подальших («державних») періодів. Вони
створили собою передумову характерних рис та особливостей
норм і прикипів міжнародного права й міжнародних відносин на-
ступних історичних періодів.
Зародя®ія держав не могло якісно не вплинути на сутність цих
відносин. 1 міжнародних відносинах виділяється центральна ланка —
міждержав" відносини, які стають головним фактором формуван-
ня міжнародного права, а нормам останнього надається санкціоно-
вана держ^'ю обов'язковість. Разом з тим ці відносини за суттю і
формою л !Іе тісно пов'язані з їхніми попередниками (відносинами
додержавтй надобщинних політичних структур, які «взяли» всі ос-
новні про'-'равові напрацювання первісного, племінного періоду).
Віднови між першими ранніми державами обмежені тими
самими ригіонами, що й «їхні попередники» — відносини, напри-
клад, між^ждєствами. «Особливістю цих відносин був їх осеред-
ковий xaf'KTep, тобто на початку міжнародні відносини і норми,
що їх рсг 'Юють, розвивались у тих районах земної кулі, де заро-
джувалась Цивілізація і виникали центри міжнародного життя» 1 —
БлизькийЛід, Індія, Китай, античний греко-римський світ. Сфера
здійснення Них відносин практично мало розширилась, структурно
на ранніх^адіях існування держави вони майже не змінилися.
Процес Державотворення, а за ним — і міжнародного правотво-
рення на? а вершальних стадіях існування ранніх держав сприяє
1
Цит." Ушаков Н.А. Международное право: Учебник. — М.: Юристь, 2000. —
С. 35.
сформуванню інституту суб'єктів міжнародного права як спе-

цифічної сукупності норм, незалежних від волі окремої держави.
Відтак учасники міжнародних відносин сприяли формуванню між-
народного права для їх регулювання, а міжнародно-правові напра-
цювання додержавного, первісного періоду впливали на розвиток
цих суб'єктів та їх становлення як більш складних суспільно-по-
літичних утворень.
З появою ранніх держав продовжує розвиватися принцип екві-
валентності та інші ключові принципи взаємовідносин, напрацьо-
вані в додержавний період. Зокрема, залишився і зміцнів принцип
престижного дарообміну. З появою вождеств престижна економіка
почала відігравати роль важливого засобу створення і розвитку між-
народних відносин. Так, шляхом влаштування свят престижу, здій-
снення дарів правителі вождеств отримували союзників, здійсню-
вали важливу статтю економічного прибутку (оскільки, за принци-
пом еквівалентності, на дарунок мала бути відповідь).
Особливості міжнародно-правової системи серед іншого визна-
чає характер її учасників. Характерною рисою стародавніх між-
народно-правових відносин був їхній поділ на різні рівні (залежно
від форми сторін) та типи (залежно від статусу сторін). Різні рівні
міжнародних відносин того часу зумовлені тим, що спочатку в ме-
жах одного етнічного регіону виникає низка державних утворень:
номів (Месопотамія, Єгипет), полісів (Греція), царств або князівств
(Індія, Китай). Особливістю міжнародних відносин таких утворень
було те, що вони велися на двох рівнях — «внутрішньому» та «зо-
внішньому», причому перший був прообразом другого, його на-
працювання згодом стали інститутами класичних міжнародних від-
носин.
«Внутрішні» відносини полягали переважно в торговельному
обміні, військовій співпраці. Конфлікти в межах такого регіону ви-
никали з приводу боротьби за більш вигідне географічне положен-
ня (контроль за торговельними шляхами, кращі в економічному
плані землі, політичний контроль над регіоном у цілому й пріори-
тетне право ведення зовнішніх зносин). Зокрема, в стародавній Ме-
сопотамії такі «внутрішні» відносини зазнали великого впливу гео-
політичного середовища — боротьба за більш вигідне положення
відігравала в них ключову роль. При здобутті такого положення
(а воно визначалося насамперед перетинами торговельних шляхів)
місто, ном ставав найбільш впливовим. Такими були відомі великі
97
/Та — торговельні центри Месопотамії: Ур, Дер, Маккан та ін.

рідне географічне положення Ашшура (контроль над торговель-
ник шляхами) дало йому можливість задовольнити свої економі-
ti" та політичні потреби. Основою зовнішньоторговельної діяльно-
о1 Лшшуру була система приватних (сімейних) торговельних
(fPM. Вони управляли як внутрішнім ринком, так і зовнішньою то-
І^лею Ашшуру. Сімейний характер таких комерційних утворень
(іядчить про те, що в цьому місті ще не існувало держави як такої,
г'Иейно-кланові відносини відігравали переважаючу роль у внут-
]®ній і зовнішній політиці. Іншим видом зовнішньоекономічної
ліьності Ашшуру було заснування комерційних колоній. Це було
^диктовано не стільки економічною доцільністю як такою, скі-
№и бажанням зменшити ризики нападів бандитів на каравани при
Ріівлі на далекі відстані.
Схожою була ситуація в Стародавньому Римі, де серед римської
Атократії виділялися цілі сім'ї або окремі особи, які встановлюва-
4
Прямі відносини з відповідними провінціями, що полягали у осо-
б о м у адмініструванні та передавались у спадщину. Через такі від-
чини встановлювався режим гостинності між відповідними пре-
міями і Римом, гарантом яких виступав голова роду або родини,
* встановила прямі стосунки з відповідною територією.
Відносини «внутрішнього» рівня можна прослідкувати на при-
ладі стародавньої Месопотамії, де існував центр (місто Аш-
(
Ур), його сателіти в південній Месопотамії та система торговель-
W колоній у Сирії та Анатолії. Подібною була й система Хетської
Фжави, яка засновувала не колонії, а збільшувала кількість зале-
®Их від неї слабших країн, укладаючи з ними нерівноправні дого-
ри.
Дещо подібна ситуація із системою центр — провінції, або ко-
внії, була в Стародавньому Римі. Тут особливості полягали в то-
'V, що римськими провінціями виступали країни в найвіддалені-
№х частинах світу, які раніше самі були могутніми державами
Ція, Греція, Єгипет, Германське царство та ін.). Відтак і міжна-
% п відносини Риму мали найбільше географічне поширення.
Так, у Римі існувала категорія привілейованих людей (еквіти),
и
функцій яких входив збір податків з провінцій. їхня вагомість і
"Ункції час від часу змінювалися. Юлій Цезар зменшив їхні функ-
*>нальні обов'язки, а імператор Август надав їм політичні обов'язки,
ІК
' можна порівняти із функціями римських сенаторів.
8
«Зовнішні» зносини таких утворень полягали у міжрегіональ-

ному обміні і торгівлі на далекі відстані. Щоправда, якщо стосунки
між сусідніми державними утвореннями в межах одного субрегіону
були більш терпимими, підлягали певним правилам, які дотриму-
валися, то відносини з дальніми сусідами виявлялися суворішими і
в них часто траплялися порушення, недотримання правил взаємно-
сті. Згодом такий стан вплинув на часом негативне сприйняття іно-
земців, на певні труднощі в спілкуванні, встановленні контактів
між державами різних регіонів, релігій та культур. Згодом об'єк-
тивно виникає прагматична ідея співробітництва, одержання виго-
ди від відносин з іноземцями.
Близьке сусідство, а також належність до одного геополітично-
го регіону рано чи пізно приводили до об'єднання в межах субрегі-
онів. Так створювались ліги, чи союзи, месопотамських міст (Ліга
Кенгір — 4 тисячоліття до н. е.), індійські мандали — кола сусідніх
держав (союз північноіндійських держав на чолі з Магадхою —
VI — IV ст. до н. е.), грецькі симахії та амфіктіонії, союзи китайсь-
ких князівств (союз 170 дрібних царств — 546 p.). Метою таких
об'єднань було юридичне врегулювання спільних проблем: по-
ліпшення і координація внутрішнього торговельного обігу, про-
ведення спільної військової наступальної (грецькі симмахії, індій-
ські мандали) та оборонної (грецькі епімахії, союзи китайських
держав) політики, розширення та зміцнення шляхом політичної ін-
теграції. Це часто приводило до формування на їхній основі ве-
ликих унітарних держав, а розвиток відносин між ними призводить
до розширення права для їх регулювання; власне тут велика роль
саме таких перших об'єднань державних утворень. Існування ситу-
ації з такими «внутрішніми» відносинами зумовлювало також поя-
ву системи балансу сил у відповідному регіоні.
Характерна особливість стародавніх міжнародних відносин по-
лягає також у їхньому поділі на відповідні типи залежно від полі-
тичного статусу стародавніх держав, який був продиктований мі-
рою їхнього суверенітету. Звичайним станом міждержавної систе-
ми була наявність у межах регіону однієї або кількох великих
Держав — гегемонів, як правило, рівних між собою суб'єктів між-
народних відносин, зовнішня політика яких спрямована на встано-
влення балансу сил на міжнародній арені (такими в різні часи були
Єгипет, Хетське царство, Вавилон, Ассирія, Митанні, китайські
Царства Шан, Чжоу, Цин, Цзинь, індійські — Магадха, держава
99
Маур'їв, грецькі поліси Афіни, Спарта, Карфаген), та низки менших

державних утворень з різним обсягом суверенітету — від повністю
залежних, завойованих країн чи політично самостійних, але еконо-
мічно залежних держав (Аласія) до васальних, напівсуверенних дер-
жав з обмеженим правом здійснення зовнішніх зносин (Угарит, Амур-
ру, Кадеш). Дослідник стародавнього договірного права Д. Маккарті
говорить про три основні категорії суб'єктів міжнародного права за-
лежно від їхнього статусу в укладених ними міжнародних дого-
ворах: повноправні суб'єкти (сторони рівноправних договорів), за-
лежні держави з обмеженою правосуб'єктністю (сторони васальних
договорів) і середній ранг суб'єктів, не васалів, але й не повністю ві-
льних правителів держав, лише частково підлеглих Хетській імперії.
Практично в усіх регіонах учасники міждержавних відносин
поділялися згідно з класифікацією Артхашастри на: 1) великі дер-
жави — імперії; 2) незалежні держави меншої вагомості; 3) васалів
та протекторати. Останніх, як правило, великі держави використо-
вували для задоволення їх інтересів як буферні держави, військові
форпости, торговельних постачальників тощо.
Відносини між метрополією і васальною (завойованою) держа-
вою були односторонніми: зобов'язанням васалів надавати всебіч-
ну допомогу відповідала, як правило, лише гарантія ненападу або, в
разі потреби, надання військової допомоги з боку держави — суве-
рена. Різні типи міжнародних відносин (між рівноправними суб'єк-
тами, залежними і незалежними тощо) характеризували міждержа-
вну систему стародавнього світу. Проте їхньою особливістю було
те, що залежна держава в них, позбавляючись певної частки свого
суверенітету, по-перше, залишалась активним суб'єктом міжнаро-
дних відносин, а по-друге, не рідко добровільно вдавалася до зву-
ження своїх суверенних прав, щоб отримати часто більш сприятли-
вий статус залежної держави. Так, Ханаан, залежний від Єгипту,
окрім захисту з боку останнього, отримував певну економічну до-
помогу; на його ж жителях зміни в суверенітеті не позначалися.
До укладення договорів із сильною державою, гегемоном у регіо-
ні, які ставили б їх у залежний статус, вдавалися й держави Малої
Азії. Подібне становище звільняло їх (не позбавляючи міжнародної
правосуб'єктності) від вирішення багатьох проблем зовнішніх зносин.
При заснуванні колоній поширеною практикою Аккаду, а зго-
дом Ассирії було встановлення однієї колонії, яка «відповідала»
б за певну групу колоній і за своїм статусом була вищою за них.
100
ІПравитель такої колонії юридично був представником царя Асси-

К р ї , і ВІД нього залежали правителі всієї групи колоній. За своєю
к ф о р м о ю така система колоній нагадує середньовічний принцип
F' <івасал мого васала». Складні зв'язки між колоніями різних рівнів
£ t a колоній із «метрополією» регулювалися дипломатичним листу-
t ванням їхніх правителів або представників їхніх правителів.
І Подібні особливості учасників міжнародних відносин мали
Р вплив на інститут міжнародної правосуб'єктності.
І Нерідко перебувати в залежному становищі державі чи держа-
•: воподібному утворенню було більш вигідно. Так, лідійські царі
f протягом тривалого часу вели війни з Мілетом, щоб захопити його
' торговельні порти. В той же час саме провадження морської торгі-
> влі вони залишали за грецькими купцями, користуючись лише її
І, плодами. Для Мілету залежне становище було швидше вигідним,
І оскільки, не позбавляючись реальних фінансових інтересів, він
отримував від Лідії військовий захист і політичну підтримку,
t Порівнювати цю систему нерівноправних взаємовідносин держав
І із феодальною системою епохи середньовіччя було б невірно. У
S? першій залишався принцип потенційної рівності, а відмінність у
І статусі мала характер економічної залежності і переважно була до-
I бровільною. Наприклад, відносини Стародавнього Єгипту з його
ІКасалами переважно грунтувалися на угоді, добровільній для обох
І Сторін, причому обидві володіли достатньою міжнародною пра-
I восуб'єктністю для її укладання.
• Однією з причин різноманітності суб'єктів стародавніх міжнарод-
j них відносин був їхній об'єкт: протягом історії їхні учасники викорис-
товували їх для поповнення відсутніх у власному розпорядженні ре-
' сурсів — економічних, політичних, військових, ідеологічних і т. ін.
Породжені економічною несамодостатністю держав, міжнарод-
; ні відносини спрямовуються на задоволення саме тих потреб їхніх
І учасників, які останні не можуть задовольнити власними силами та
І ресурсами. Тому відносини, що виникали між ними, рідко були
І Широкомасштабними за змістом, а частіше стосувалися саме тієї
ї кількості питань, яку необхідно було вирішити в процесі взаємодії.
•f Звідси й походить характерна особливість стародавніх міжнарод-
ні них відносин як утилітарних, покликаних забезпечувати щоденні
практичні потреби їхніх учасників,
і Особливістю стародавніх міжнародних відносин був їхній пе-
реважно двосторонній і партикулярний характер, оскільки задово-
101
лення своїх щоденних економічних потреб держави могли найефек-

тивніше забезпечити в двосторонньому обміні. А це — укладання
спеціальних договорів, ведення активної торгівлі, в тому числі на
далекі відстані (археологічні свідчення говорять про існування
морської торгівлі в державах Месопотамії ще в IV тисячолітті до
н.е.), дипломатичні засоби, переговори, династичні шлюби тощо.
Чи не першою формою більш-менш розвинутого і систематич-
ного спілкування держав були торговельні експедиції. їх посилали
переважно на далекі відстані через дефіцит тих чи інших товарів у
державі. Вони виконували подвійну функцію: були не лише суто
економічними, а й політико-дипломатичними. Як правило, такі де-
легації за рівнем, гарантіями їхньої безпеки та політичними функ-
ціями поділялися на ті, що надсилалися до сусідніх країн, і на ті,
що вирушали на далекі відстані (в тому числі міжрегіонального ха-
рактеру).
З розвитком стародавніх міжнародних відносин у них постійно
переважав економічний аспект, який впливав на форми всіх зовні-
шніх відносин держав.
Тривалий час саме інститути зовнішньої торгівлі забезпечували
інші види відносин між державами. Торговельні представники були
першими іноземцями, що з офіційною метою перетинали кордони
стародавніх держав. Відтак і статус іноземців, їхнє положення в
державі визначались і формувалися залежно від потреби торгівлі, її
рівня та інтенсивності. Оскільки саме особи, пов'язані з торгівлею,
мали на ранніх стадіях розвитку міждержавних відносин доступ до
іноземних країн, то вони й ставали першими дипломатичними
представниками і здійснювали, окрім суто економічних функцій,
завдання політичного спрямування. Такі функції торговцям часто
надавав Єгипет та інші держави регіону, використовуючи малозат-
ратні торговельні експедиції для вирішення поточних проблем між-
державного спілкування.
Вузька спрямованість міжнародних відносин на задоволення
поточних потреб (що здійснювалось на початку переважно між су-
сідами), а також те, що вони велися переважно між державами не-
великого регіону і за невеликої кількості учасників, привело до то-
го, що за формою вони стали нагадувати прообраз сім'ї, сімейних
відносин. У цьому можна вбачати пережитки родоплемінного ладу,
коли позиції сім'ї були досить сильними, а перша взаємодія з пред-
ставниками іншої сім'ї здійснювалася за умови включення їх до
102
ї.
4
свого тотему. Особливо характерною «сімейна» система була для
Близького Сходу, де існувало декілька незалежних, етнічно різних
держав, для яких найбільш придатною формою об'єднання, вста-
новлення між собою сталої системи відносин була форма «сімей-
них» відносин. Така «сімейна» метафора проявляється в поширеному
вживанні звернення «мій брат» до контрагента (метафора «мій
батько» вживалася щодо старшого за статусом) в договорах, дипло-
матичному листуванні, особистому спілкуванні тощо. Це свідчить
про усвідомлення належності всіх учасників міжнародних відносин
k до однієї, тісно пов'язаної, спільноти, про їх чітку класифікацію за
( прикладом сімейних відносин.
і Окремим напрямом міждержавних відносин стає укладання ди-
г настичних шлюбів — споріднення різних держав. Це врешті приз-
[ водить до того що «часом виникає враження, що міжнародні відно-
;
сини спричинив синдром «великого хутора» і ... вони формувалися
Гза моделлю міжособистнісних відносин»'. З поняття міжнародних
І відносин як «сімейних», у яких правителі держав є родичами (чле-
нами сім'ї), випливає їх особливий статус не лише в середині дер-
жави, а й у зовнішніх відносинах. Тому не дивно, що персоніфіка-
цією цілого народу, держави на міжнародній арені на певному
етапі став її правитель. Саме правитель є дієвою одиницею, реаль-
I ним учасником міжнародних відносин: основні їхні напрями ве-
; дуться за безпосередньою участю правителя або його апарату. Зов-
I нішня торгівля більшості стародавніх держав мала характер «пала-
ї Зової економіки»: усі зовнішньоекономічні (як і політичні) рішення
г і відносини йшли з палацу правителя, більшість видів міжнародних
І Зносин мала безпосередній зв'язок з особою правителя, насамкі-
н е ц ь , вся економіка держави мала характер «палацової». Те саме
( можна сказати і про суто політичні чи дипломатичні відносини.
І Кульмінацією системи міжнародних відносин стародавнього
І періоду (на Близькому Сході) вважають систему, що знайшла відоб-
р а ж е н н я в Тель-Амарнському архіві дипломатичних документів
(середина XIV ст. до н. е.) і в якій найхарактерніше закріплена кон-
цепція «сім'ї держав» — Амарнську систему: «Міжнародні відно-
сини, як міждержавні, вперше складаються і розвиваються на Ста-
' Linerani М. The Great Powers' Club. In: Amarna Diplomacy. The Beginnings of
\ International Relations. Ed. by R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The
і Johns Hopkins University Press, 2000. — P. 18.
103
родавньому Сході... В X V - X I V ст. до н. е. для міжнародних

зв'язків вживається мова Аккаду або Стародавньої Вавилонії... У
Стародавньому Єгипті вже в II тисячолітті до н. е. існувала спеціа-
льна професія людей, які їздили за кордон, підтримували зв'язки із
сусідніми державами. Для міжнародних зв'язків єгиптяни вживали
не свою рідну, а іноземну мову, якій вчилися відповідні писарі, що
були спеціалістами щодо зносин із закордоном, з іншими суспільст-
вами та їхніми правителями. Наявність постійних відносин можна
прослідкувати вже в період Середнього царства... Мали місце й ди-
пломатичні переговори перед відкриттям воєнних дій... У цю епоху
на східному узбережжі Середземного моря склалася така система
рабовласницьких держав, яку зазвичай прийнято називати в міжна-
родних відносинах «концертом держав» за наявності постійного
взаємного зв'язку між ними» 1 .
У регіоні склалася система міжнародних зв'язків, у яких вели-
кі держави намагалися встановити баланс сил і які отримали
ефективне правове врегулювання. Суб'єктами цих відносин ви-
ступали політично та інституційно неоднорідні утворення: дер-
жави (різного рівня розвитку), державоподібні утворення, міста,
вождества, племена та ін. Створені в той період правила здійс-
нення міжнародних відносин дають приклад стабільного співто-
вариства держав, а концепції, вироблені в Амарнський період,
були запозичені античною Грецією.
Існували активні торговельні зв'язки між близькими регіонами —
Месопотамією та Єгиптом, Туреччиною; Китаєм та Індією та ін., а
також між Єгиптом і Китаєм, Індією, що полягали насамперед у
торговельній взаємодії, яка здійснювалася морем. За античних ча-
сів активно розвивалася торгівля морем між Грецією та Єгиптом,
Індією й Китаєм. Про них свідчать грецькі храми та мотиви віру-
вань у Стародавньому Єгипті, а єгипетські фараони приносили да-
ри грецьким оракулам та святилищам.
Індійські джерела свідчать про активні їхні контакти з регіона-
ми сучасних Китаю, Тибету, Непалу, Шрі-Ланки, Індонезії, Кам-
боджі, з арабськими, африканськими народами, і навіть народами
Латинської Америки — інками і майа, подорожі морем до яких ін-
1
Бокіцаніїн А.Г. История международных отношений и дипломатии в древнем
мире. — М.: Высшая школа партийных организаторов при ЦК ВКП(б), 1945. —
С. 3, 8-9.
104
дуси здійснювали за тисячоліття до X. Колумба (деякі автори, що-

правда без аргументації, стверджують, нібито індійський календар,
ІЬбраз лотосу та деякі індійські національні ігри й релігійні проце-
І
дури запозичили ацтеки). Про зв'язки з цими американськими на-
родами говорять у стародавній період і китайські джерела. Свід-
чення про ці контакти можна взяти із запозичених цими народами
ціжнародно-правових звичаїв. Зокрема, китайська міфологія гово-
рить про делегації буддистських місіонерів із Індії (217 р. до н.е.),
про їх прийом китайським імператором та їхню просвітницьку дія-
льність. А в 65 р. н.е. вже китайський імператор направив до Індії
посольство з проханням прислати буддистських місіонерів до його
Країни. Об'єктом індо-китайських відносин у той час була культур-
^ но релігійна діяльність; економічний обмін між країнами зводився
пергважно до торгівлі предметами розкоші. З подібною просвітни-
р цькою діяльністю індійські місіонерські делегації протягом кінця І
' тисячоліття до н.е. направляли до Тибету, Непалу, Шрі-Ланки, Бірми,
Сіаму, Індонезії (проте відносини з останніми були швидше нерівно-
інравними). Паралельно вони виконували функції політичного збли-
ж е н н я та встановлення взаємовигідних контактів в інших галузях.
Буддистські звичаї виявлено і в Ніневії та інших країнах Малої
іАзії (там знайдено 24 буддистських храми). Дослідники це пояс-
н ю ю т ь активними торговельними зв'язками цих держав із буддист-
!еьким регіоном. Відома низка торговельних делегації від різнома-
н і т н и х країн Індії до Сирії, Греції та Риму. Особливо ефективно
г провадилися торговельні відносини між стародавніми Індією та
Єгиптом, який отримував від індуських купців необхідну будівель-
р- ну і продовольчу сировину.
Є
і'
:<
ь
І * * *
і На перших етапах міжнародних відносин, коли в них вступали
Об'єднання додержавного типу, можна говорити про існування
Протоправа для їхнього регулювання. З етапу вождеств і пізніше з
їЬоявою державоподібних утворень і держав можна говорити про
виникнення міжнародного права для їхнього врегулювання. Це пра-
ро постійно володіло здатністю пристосовуватися до змінних
відносин. Цим пояснюється переважання в стародавній період
\природно-правових, релігійних рис у міжнародному праві. Похо-
дження міжнародного права пов 'язане з необхідністю врегулю-
вати міжнародні відносини стародавнього періоду, особливості
105
якого породжують і особливості цього права. Каталізатори появи

міжнародного права містяться саме в стародавніх міжнародних
відносинах; причому їхні зародки належать до етапу до виникнен-
ня держав, а власне формування норм, інститутів і принципів мі-
жнародного права відбувалось у відносинах між ранніми держа-
вами та протодержавними утвореннями стародавнього періоду.
Виникаючи в різних регіонах стародавнього світу, міжнародні
відносини скрізь мали подібність, що пояснюється як схожіс-
тю причин, внаслідок яких держави вступали в такі відносини,
так і характером та основними властивостями міжнародних від-
носин. Призначені для забезпечення поточних, як правило, економі-
чних потреб держав, їхні міжнародні відносини мали спеціальний
характер, спрямовувалися на досягнення конкретних вигод. Цим
самим пояснюється й відсутність довготривалих багатосторон-
ніх союзів стародавніх держав. Це мало вплив і на їхнє правове
регулювання (переважання двосторонніх міжнародних угод, пра-
вове врегулювання конкретних вузьких міжнародних питань та ін.).
На особливості стародавніх міжнародних відносин впливав ста-
тус їх учасників — звичайним станом була участь у міжнародних ві-
дносинах усіх суб 'єктів, незалежно від обсягу їхнього суверенітету
та міжнародного статусу. їхній нерівний статус вплинув і на особ-
ливості їхніх міжнародних відносин, які поділялися залежно від
нього на різні рівні.
Література до теми
1. Авдиев В.И. Возникновение торговых и культурных связей между

странами Ближнего Востока в IV-III тысячелетиях до н.э. // Вопросы ис-
тории. — 1959. — № 9. — С. 106-122.
2. Александренко В.Н. Международное право Рима (признавал ли
Рим существование международного права? Каковы внешние формы его
проявления) // Древнее право. — 1999. — №1 (4). — С. 206-218.
3. Алексеев В., Першиц А. История первобытного общества. — М.:
Высшая шк., 2001. — 318 С.
4. Антонова Е.В. Месопотамия на пути к первым государствам. — М.:
Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1998. — 223 с.
5. Бобылев А.И. К вопросу о концепциях происхождения права и го-
сударства // Право и политика. — 2001. — № 11. — С. 4-14.
106
І 6. Бокщанин А.Г. История международных отношений и дипломатии

Древнем мире. — М.: Высшая школа партийных организаторов при ЦК
(б), 1945. —66 с.
7. Буткевич В.Г. Походження терміна «міжнародне право» // Україн-
' кий часопис міжнародного права. — 1994. — № 1. — С. 3-73.
Грабарь В.Э. Первоначальное значение римского термина jus
tium // Антологія української юридичної думки. — В 10 т. — Т. 8. Мі-
'ародне право / За ред. Ю.С. Шемшученко, В.Н. Денисова. — К.: Вид.
Чі «Юридична книга», 2004. — С. 476-508.
9. Jleei-Cmpoc К. Структурна антропологія. — К.: Основи, 2000. — 387 с.
10. Лукашук И.И. Возникновение и становление международного
*ава // Вестник Киевского университета. Международные отношения и
цународное право. — 1984. — № 18. — С. 25-32.
11. Мальцев Г.В. Пять лекций о происхождении и ранних формах пра-
1
и государства. — М.: РАГС, 2000. — 190 С.
12. Мен Г. С. Древнее право, его связь с древней исторіей общества и
і отношение къ новъйшим идеям. — СПб., 1873.
13. Мишулин А.В. Идеи права в междуэллинских отношениях // Вест-
: древней истории. —№2(16). — M.-JL, 1946. — С. 51-65.
14. Пацация М.Ш. К вопросу о происхождении международного пра-
/ / © Е ц ц . ФЕМИС. Ежегодник истории права и правоведения. — 2000. —
п. 1. — М.: МГИУ, 2000. — С. 54-65 http://law.edu.ru/doc/docu-
ent.asp?docID=l 135823.
15. Прусаков Д.Б. Раннее государство в древнем Египте. — М.: Инс-
• востоковедения РАН, 2001. — 176 с.
16. Ранние формы политической организации: от первобытности к го-
'дарственности / Отв. ред. В.А. Попов. — М.: издательская фирма «Вос-
чная литература» РАН, 1995. — 350 с.
17. Розин В.М. Генезис права. — М.: Издательский дом «Nota Bene»,
II. —208 с.
18. Ростовцев М.И. Международные отношения и международное право
древнем мире // Современные записки. — 1921. — № 4 . — С. 128-159.
19. Рэдклифф-Браун А.Р. Структура и функция в примитивном обще-
стве. Очерки и лекции. — М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН,
^001. — 304 с.
20. Салинз М. Экономика каменного века. — М.: ОГИ, 2000. — 243 с.
21. Семенов Ю.И. Война и мир в земледельческих предклассовых и
яих классовых обществах // Першиц А.И., Семёнов Ю.И., Шнирельман
J А. Война и мир в ранней истории человечества. — Т. 1-2. — М., 1994. —
£7-121.
22. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. — М.: Политиздат, 1989. — 573 с.
23. Таубе М. История зародження современного международного права
^Средние века). — Т. 1: Введение и часть общая. — СПб.: Типо-литогра-
фия П.И. Шмидта, 1894. — 370 с.
107
24. Циммерман М.А. Проблема зарождения международного права //

Ученые записки Русского Юридического факультета. — Т. 1. — Вып. 3. —
С. 265-266.
25. Черных Е., Венгеров А. Структура нормативной системы в древ-
них обществах (методологический аспект) // От доклассовых обществ к
раннеклассовым. — Казань, 1987. — С. 23-38.
26. Юридическая антропология. Закон и жизнь. — М.: Издательский
дом «Стратегия», 2000.
27. Ago R. The first international communities in the Mediterranean world //
The British yearbook of international law. 1982. Oxford. At the Clarendon Press.
1983, —P. 213-232.
28. Bentwich N. The Religious Foundations of Internationalism. A study in
International relations through the ages. London. George Allen & Unwin Ltd.
1933, — 288 P.
29. Brocher de la Flechere M. Les origines de l'imperialisme // Revue de
droit international et de legislation comparee. Tome XIV, 1882. — Bruxelles:
Librairie C. Muquaret. — P. 5-19.
30. Brocher de la Flechere M. Les barbares et le rebroussement de la
civilisation // Revue de droit international et de legislation comparee. Tome XV,
1883. — №1. — Bruxelles: Librairie Europeenne C. Muquaret. — P. 386-397.
31. Cameiro R.L. The Chiefdom as precursor of the State. — In: The Tran-
sition to the Statehood in the New World / J.Kautz.-Cambridge: Cambridge
University Press, 1981. — P. 37-39.
32. Cunlijfe B. Greeks, Romans and Barbarians. Spheres of Interaction.
B.T. Batsford Ltd. London, 1988. — 243 p.
33. Cybichowski S. Das antike Volkerrecht. Zugleich ein Beitrag zur Kon-
struktion des modernen Volkerrechts. — Breslau: Verlag von M. & Marcus, 1907. —
103 s.
34. Essays in Ancient Civilization Presented to Helene J. Kantor / Edited
by A.Leonard and B.Beyer Williams — The Oriental institute of the Univer-
sity of Chicago. Studies in Ancient Oriental Civilization, No 47. Chicago. Illinois,
1989, —369 p.
35. Fouchard A. Les systemes politiques grecs. Paris: Ellipses Editions Mar-
keting, 2003. — 175 p.
36. Frankfort H. The Birth of Civilization in the Near East. Bloomington.
Indiana University Press, 1959. — 116 p.
37. Fried M.H. On the concept of «Tribe» and «Tribal Society» П Essays
on the Problem of Tribe. Seattle — London, 1967.
38. Hammond M. City-state and world state in Greek and Roman political
theory until Augustus. — Cambridge. Harvard University Press, 1951.
39. Hendry J. An Introduction to Social Anthropology. Other People's
Worlds. Macmillan Press. Ltd, 1999. — 249 p.
40. Hershey A.S. History of international relations during antiquity. // The
American Journal of international Law. Vol. 5, Published for the American
108
К Розділ I I . Виникнення міжнародного права
^Society of International Law by Baker,Voorhis & company, New York, 1911. —

;P. 901-932.
і 41. Hosack J. The rise and growth of the law of nations, as established by
"general usage and by treaties, from the earliest time to the treaty of Utrecht.
[London. John Murray, Albemarle Street, 1882. — 394 p.
42. James A.Ch. Taboo among the Ancient Hebrews. A study of certain
і phases of early Hebrew legislation. A Thesis in history of religions. Philadel-
phia, 1925, —423 p.
43. Keeley L.H. Les Guerres Prchistorique. L'Art de la Guerre. — Paris:
: Editions du Rocher, 2002. — 354 p.
44. Larsen M.T. The old Assyrian city — state and its colonies. In: Meso-
• potamia. Copenhagen Studies in Assyriology. Volume 4. Copenhagen. Akade-
misk Forlag, 1976. — 404 p.
I 45. Law, Politics and Society in the Ancient Mediterranean World. / Edited
[ by Halpem В., Hobson D.W. Sheffield Academic Press, 1993.
46. Le Fur L. — E. Le Developpement Historique du Droit International
Vde l'anarchie internationale a une communaute internationale organisee. // Recueil
Ides Cours. Academic de Droit International. 1932. III. Libraire du Recueil Sirey.
Paris. - P. 505-601.
>,. 47. Miche J. Sur les origines du «jus gentium» H Revue Internationale des
'Droits de l'Antiquite faisant suite a Archives d'histoire du droit oriental et
Revue internationale des droits de l'antiquite. 3e Serie. Tome III. Bruxelles.
Office International de Librairie, 1956. — P. 313-348.
к 48. More Studies in Ancient Greek Polis / Mogens Herman Hansen and
'Kurt Raaflaub (ed.). — Stuttgart: Steiner, 1996.
49. Numelin R. The Beginnings of Diplomacy. A sociological study of
•intertribal and international relations. London. Oxford University Press. Ejnar
Munksgaard. Copenhagen, 1950. — 372 p.
50. Nys E. Notice sur l'histoire du droit. Le droit intertribal. Les caravanes //
Revue de droit international et de legislation comparee. Tome XXIX, 1897. —
Bruxelles: Bureau de la Revue. — P. 208-210.
> 51. Nys E. Les Origines du Droit International. Bruxelles: Alfred Castaigne.
Paris: Thorn & Fils, 1984, —414 p.
52. Radcliffe-Brown A.R. Structure and Function in Primitive Society.
Essays and Adresses. Cohen & West Ltd. London, 1961. — 219 p.
53. Redford D.B. Egypt, Canaan, and Israel in Ancient Times. Princeton
University Press. Princeton, New Jersey, 1993. — 488 p.
54. Rey F. Relations Internationales de l'Egypte Ancienne du 15me au 13me
Siecle avant Jesus — Christ // Revue Generale de Droit International Public.
Troisicmc Serie — Tome XV. Tome XLVIII — 1941 — 1945. Volume I. Paris.
Editions A.Pedone. — P. 35-52.
55. Rostovtseff M. International relations in the ancient world // The History
and Nature of International Relations. / Ed. by E.Walsh. New York. The Macmillan
Company, 1922, —P. 3 1 - 6 5 .
109
56. Saggs H. W.F. Civilization before Greece and Rome. Yale University
Press. New Haven and London, 1989. — 320 p.
57. -Sakellariou M.B. The polis — state definition and origin. Athens.
Research Centre for Greek and Roman Antiquity. National Hellenic Research
Fondation, 1989, —510 p.
58. Service E.R. Primitive Social Organization: An Evolutionary Perspective.
N.Y.: Random House, 1971. — 221 p.
59. Society and Economy in the Eastern Mediterranean (c. 155 — 1000 B.C.).
Proceedings of the International Symposium held at the University of Haifa
from the 28th of April to the 2nd of May 1985. Edited by Heltzer M., Lipinski E. —
Leuven: Uitgeverij Peeters, 1988. — 398 p.
60. Tenekides G. Droit International et Communautes Federales dans la
Grece des Cites (V еше — II eme siecles avant J.C.) // Recueil des Cours.
Academie de Droit International. 1956. II. A.W.Sijthoff, Leyde (Pays — Bas),
1957. —P. 463-652.
61. Trade and Exchange in Prehistoiy. Studies in Honour of Berta Stjernquist. /
Edited by Hardh В., Larsson L., Olausson D., Petre R. Lund, 1988. — 332 p.
62. Trump D.H. Prehistory and Temples. — Midsea Books Ltd., Printed in
Italy, 2002. — 320 p.
63. Vercoutter J. Essai sur les relations entre Egyptiens et Prehellenes //
L'Orient Ancien Illustre Ns 6., 1954. — 188 p.
64. Yasuaki O. When was the Law of International Society Born? — An
Inquiry of the History of International Law from an Intercivilizational Pers-
pective // Journal of the History of International Law. July 2000, Volume 2,
Number 1. Kluwer Law International 2000. Printed in Netherlands. — P. 67-72.
110
Розділ III
аокллспчиЕ міжндроаиЕ
ПРАВО
3. М І Ж Н А Р О Д Н Е П Р А В О С Т А Р О Д А В Н Ь О Г О П Е Р І О Д У
3.1. Особливості стародавнього міжнародного права
Історичні особливості міжнародного права на тому чи іншому

етапі розвитку свідчать про відбиття в цьому праві характерних рис
суспільних відносин відповідної історичної епохи. Відтак і особли-
вості стародавнього міжнародного права породжені природою і
вимогами тогочасних міжнародних суспільних відносин та їхніх
учасників. Переважання в стародавній період норм, спрямованих на
вирішення територіальних та інших конфліктів свідчить про виник-
нення міжнародного права як засобу забезпечення мирного співробі-
тництва і торгівлі стародавніх країн. Широке застосування засобів
міжнародного звичаю та особливості останнього вказують на витоки
міжнародно-правового регулювання у племінний період за допомо-
гою узвичаєних у первісних суспільних утвореннях і у відносинах
між ними правил моралі, релігійних вірувань, етикету, магії та ін.
Характерною рисою стародавнього міжнародного права є його
регіональний характер. Міжнародні відносини того часу виника-
ли й формувалися в систему на окремих територіях, регіонах, а між-
регіональні контакти були швидше підтвердженням регіоналізму.
Як видно з географічного поширення міжнародних відносин старо-
давнього періоду та з аналізу їх рівнів (внутрішньорегіонального та
міжрегіонального), правила, що їх регулювали, також відбивали в
собі цей характер. Причому це стосується не лише суто герографіч-
ного (територіального) регіоналізму, а й нормативних, регулятив-
них особливостей міжнародного права в різних регіонах стародав-
нього світу.
' Міжнародне право з'являється переважно в тих регіонах світу,
Де таке середовище склалося: «в певні часи і в певних місцях антич-
ного світу існували автентичні системи держав, які, вступаючи у
взаємовідносини, усвідомлювали правила своєї поведінки, норми,
111
які ми сьогодні називаємо правом народів чи міжнародним пра-

вом» 1 . На виникнення такого середовища в тому чи іншому регіоні
мали вплив фактори переважно геоекономічного характеру. Від-
мінність останніх вплинула і на особливості права певного регіону:
переважання відносин залежності в регіоні, де території з кращими
природними умовами займає держава-гегемон; переважання рівно-
правних відносин у регіонах із рівномірним розміщенням природ-
них багатств серед краї регіону і т.ін.
Відтак, зазнаючи впливу правових, нормативних та інших осо-
бливостей різних регіонів, у міжнародному праві з історичним роз-
витком або поглиблювались або трансформувалися ці характерні
риси, властиві окремим регіонам. Врешті це привело до становлен-
ня регіональних підсистем міжнародного права, або міжнародно-
правових сукупностей відповідних регіонів. Ці риси стародавнього
міжнародного права згодом вплинули на формування його регіона-
льних підсистем (китайсько-конфуціанської, буддистської, західно-
європейської та ін.), особливості яких впливають і на сучасне між-
народне право.
Зародження міжнародного права в різних регіонах світу та ета-
пи його становлення й розвитку в часі не збігаються. Так, якщо в
регіоні стародавньої Месопотамії вже у IV тисячолітті до н.е. між-
народно-правове регулювання здійснювалося за допомогою досить
сталих міжнародно-правових норм і принципів, то, скажімо, в Ста-
родавньому Китаї такого рівня розвитку міжнародне право досягло
в III — II тисячоліттях до н. е. (на це, зокрема, мала вплив інтенси-
вність міжнародного обороту регіону; звісно, в регіонах, бідних
на корисні копалини, така інтенсивність була більшою).
У різних регіонах стародавнього світу міжнародно-правові ін-
ститути та механізми мали свої характерні риси, пов'язані з геопо-
літичними, етнічними, релігійними та культурними особливостями,
які інколи досить сильно впливали на відмінності в міжнародному
праві цих регіонів. Так, для міжнародного права Близького Сходу
характерною була організація міжнародно-правового регулювання
у вигляді «сімейних відносин» (Амарнська система міжнародного
права). Подібна «сімейна метафора» була спричинена особливос-
тями міжнародно-правових інститутів у регіоні: тут, на відміну від
1
Bederman D. International Law in Antiquity. Cambridge University Press, 2001. —
P. 16.
112
Розділ I I I . Докласичне міжнародне право
інших регіонів, основним суб'єктом міжнародного права виступав

правитель держави, а «міжнародні відносини були збудовані за мо-
деллю міжособистнісних» 1 . Суб'єктами міжнародного права ви-
ступали етнічно, культурно та релігійно різні утворення майже од-
накової могутності (чого не було в інших регіонах — грецькому,
індійському, китайському, кожен з яких являв собою сукупність
етнічно і релігійно однорідних утворень, серед яких виділялось од-
не або декілька найбільш сильних у політичному і воєнному плані).
Особливості останніх трьох регіонів найбільш характерні в роз-
витку стародавнього міжнародного права. Однією з характерних
рис китайського та індійського регіонів була переважаюча роль
правосвідомості (в тому числі релігійної) та правової доктрини в
становленні міжнародного права, норм моралі й етики, а також ри-
туалів як правового джерела. У регіоні Стародавнього Китаю між-
народно-правове регулювання здійснювалося за принципом Лі, а
згодом — у тісному зв'язку з конфуціанським вченням. У цьому
регіоні в певні періоди саме ритуали й традиції відігравали роль
повноцінного правового регулятора, виконуючи роль правових
норм щодо внормування й систематизації міжнародного спілкуван-
ня. У Стародавній Індії міжнародне право було частиною загальної
правової системи і доктрини — Дхарми, що «відігравала роль і
«права», і «звичаю» 2 . Тут існувало переконання в силі Дхарми як
регулятивної галузі міжнародних норм.
Особливості учасників міжнародних відносин регіону античних
Греції та Риму (а саме — існування низки суверенних учасників
міжнародних відносин) були характерними і для Індії та Китаю,
хоча тут вони мали найбільший вплив на формування міжнародного
права. Міжнародне право регіону античної Греції, найбільш пов'я-
зане з його геополітичними особливостями, утворилося на базі спі-
віснування незалежних полісів.
Регіоналізм стародавнього міжнародного права, відсутність уні-
версальної (єдиної для всіх регіонів) системи міжнародного права
не можна розглядати лише в географічному контексті. Регіоналізм
міжнародного права проявлявся насамперед в існуванні настільки
відмінних між собою за характером і зовнішніми ознаками право-
1
Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. Ed. by R.Cohen and
R.West brook. Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press, 2000. — P. 18.
2
Pramathanath Banclyopadhyay. International Law and Custom in Ancient India.
Ramanand Vidya Bhawan, 1982. — P. 16.
113
вого регулювання його підсистем, що можна говорити про існу-

вання кількох регіональних сукупностей міжнародного права. Ці
сукупності відрізняються між собою насамперед своїми регулятив-
ними особливостями, характером джерел, відмінностями в інституті
міжнародної правосуб'єктності, відповідальності, процедурі здій-
снення міжнародних правочинів та ін. Звісно, на ці особливості
впливали відмінності регіонального, геополітичного плану, проте
останні мали настільки сильний вплив на регулюючу систему, що є
підстави говорити про матеріальні відмінності в регіональних су-
купностях міжнародного права того часу.
Проте і цілком різні між собою в етнічних, релігійних, геополі-
тичних та інших аспектах регіони вступали у взаємні контакти (фак-
тор міжрегіональної торгівлі). При здійсненні ними таких відносин
неминучим було зіткнення різних міжнародних праворозумінь і на-
віть специфічних регіональних сукупностей міжнародного права в
цілому. При цьому їхнім учасникам необхідно було утримати мир-
ний баланс. Тому, ще з перших етапів формування міжнародно-
го права — несистемного і регіонального в ньому закладаються
«миротворчі» механізми, засоби уможливлення торговельних, еко-
номічних і навіть культурних відносин різних регіонів планети
між собою. Про це свідчить активна міжрегіональна взаємодія (во-
на здійснювалася в основному морем).
Вступивши у взаємодію між собою, різні регіони стародавньо-
го світу мали переважно мирні відносини (зокрема, причиною
цього можна назвати й технічні неможливості в той час вести між-
регіональні війни — за умов тогочасного розвитку військової тех-
ніки вести війни на території іншого регіону, переславши туди
свою армію, було проблематично).
Другою рисою стародавнього міжнародного права є його тіс-
ний зв'язок з релігійними віруваннями. Від самої появи міжна-
родного права у вигляді перших норм міжнародного спілкування
останні були «забарвлені» в релігійні риси і зазнали впливу релі-
гійних стандартів. На це впливала первісна психологія: всі відно-
сини зовні племені чи роду як найбільш важливі чи специфічні
внаслідок того, що вони виходили за межі власного соціуму, були
підпорядковані безпосередньо богам. Вступаючи у відносини з
представниками інших племен і відповідно — вірувань, старода-
вні народи намагалися підпорядкувати ці відносини безпосеред-
ньо своїм богам, щоб задобрити їх.
114
У процесі міжнародного спілкування в стародавній період вплив

релігії на міжнародне право систематизується, виробляються між-
народно-правові процедури і відповідний їм релігійний супровід
(як, наприклад, процедура укладання міжнародних договорів, при-
йому посла іноземної держави, здійснення посередницьких функ-
цій та ін.)- Таким чином, релігія сприяла і виникненню традицій,
звичаїв, обрядів, що були прообразом правових норм.
Релігія супроводжувала стародавнє міжнародне право від його
виникнення протягом усього розвитку. З іншого боку, певний вплив
на релігійні вірування стародавніх народів мало й саме міжнародне
право. Так, у процесі здійснення міжнародних правочинів (укладання
договорів, угод, створення міжнародних звичаїв) різні народи, по-
перше, починали визнавати релігію і богів один одного, а по-друге,
обіцянки, дані богам обох сторін, вважалися непорушними. Це приво-
дило до встановлення релігійної терпимості та визнання своєї рівності
з іноземцями, з одного боку, і до внормування й розвитку міжнарод-
них відносин — з іншого. Так, якщо навіть суб'єктам міжнародного
права важко було досягти згоди з питань двосторонніх відносин, то
цю прогалину заповнювали їхні клятви, дані богам обох сторін.
Визнання однією стороною богів та релігійних вірувань іншої
мало ще один важливий аспект: сторона автоматично визнавала
іншу сторону як суб'єкта міжнародного права, причому суб'єкта
рівноправного, підлеглого власним богам у такий самий спосіб, як
народ даної країни підлягає своїм. За умов пріоритету релігії це бу-
ло найважливішим визнанням і являло собою як правовий, так і по-
літичний акт — визнання іноземної релігії ставало необхідною
умовою співіснування і нормальних політичних, економічних та
інших взаємовідносин держав. Окрім цього, релігійні ритуали,
клятви тощо супроводили укладання міжнародного договору, і мали
сприяти більшому авторитету та непорушності останнього.
Іншою роллю релігії в стародавньому міжнародному праві було
встановлення принципу міжнародної ввічливості. Серед його прик-
ладів можна назвати процедури прийому та обміну посольствами,
ведення переговорів та укладання договорів, форми деяких міжна-
родних правочинів і навіть правило обміну подарунками, в основі
яких лежали релігійні вимоги.
Проте основною роль релігії залишалась у забезпеченні дотри-
мання міжнародно-правових зобов'язань сторін стародавніх міжна-
родних відносин. Зокрема це проявлялося в обов'язковому супро-
115
воді практично будь-яких міжнародно-правових процедур релі-

гійними ритуалами і церемоніями. Особливо властивими останні
були для міжнародної договірної процедури. Це свідчить ще про
одну характерну рису стародавнього міжнародного права, а саме —
примату в ньому і загального визнання принципу pacta sunt servanda.
Яскравим свідченням ролі релігії в стародавньому міжнародно-
му праві є функціонування таких інституцій міжнародного харак-
теру, як оракули (найбільше їх було в античній Греції). У цьому ре-
гіоні певний час вони виступали квазісуб'єктами міжнародного
права: виносили рішення в міжнародних справах, відігравали роль
міжнародних суддів, укладали договори, приймали посольства та
ін. Оракули відігравали велику роль і у формуванні міжнародної
системи балансу сил. Так, Дельфійський оракул міг не прийняти
посольство Мікен, «притримавши» їх на користь Афін або вста-
новити тому чи іншому полісу режим преференцій і т.ін. З огляду
на авторитет оракула, такі дії ставали визначальними для станов-
лення міжнародного статусу того чи іншого полісу.
Оракули в Греції стали відігравати роль депозитаріїв міжнарод-
них договорів. На початку або закінченні військових дій між полі-
сами оракули визначали порядок їх ведення та умови укладення
миру. Можна говорити про місце грецьких оракулів як інституцій,
що проводили інтеграційну політику між полісами, або як міжна-
родних судів чи арбітражів. При цьому оракули виконували не
лише третейські або арбітражні функції, виступаючи третьою сто-
роною в міжнародних відносинах, а й здійснювали активні власні зо-
внішні зносини. Окрім вказаного впливу на розстановлення сил на
міжнародній арені, вони проявлялись у здійсненні оракулами тор-
гівлі, обміну, відправленні ними посольств з політичними місіями,
заснуванні і дотриманні міжнародних звичаїв (зокрема, щодо статусу
іноземців, порядку ведення торговельного обміну, процедури прийн-
яття іноземних представників та ін.). Роль оракулів виявилась актив-
нішою, ніж роль релігійних установ попередніх періодів — храмів,
релігійних осередків, жерців Єгипту, Хетської держави, Ассирії, Ми-
танні та ін. За своїми міжнародно-правовими функціями інститут
грецьких оракулів наближається до статусу святого престолу пері-
оду Середньовіччя.
За допомогою релігійних вірувань не лише досягалося дотри-
мання міжнародно-правових норм і принципів, а й формувалися
нові інститути міжнародного права. Релігія вплинула на становлен-
116
ня інституту міжнародно-правового визнання. У Греції при завою-

ванні або оволодінні новим правителем певною територією його
юрисдикція над нею мала бути підтвердженою дельфійським ора-
кулом. Після отримання такого підтвердження вже не вимагалося
міжнародно-правового визнання його з боку інших країн чи прави-
телів. Після направлення посольства до Дельф, щоб отримати від-
повідь щодо майбутніх відносин, цар Лідії Крез відправив одноча-
сно і дарунки для дельфійського народу. У відповідь дельфійський
оракул надав право громадянам Лідії в будь-який час звертатися до
оракула, не сплачуючи відповідного мита і податків, а також наго-
родив їх правом дельфійського громадянства на вічні часи.
Релігійного впливу (як впливу найбільш авторитетної системи
соціального управління), зазнали всі ключові інститути стародав-
нього міжнародного права.
Характерною особливістю стародавнього міжнародного права
було переважання в ньому звичаю. Не дивлячись на досить ран-
ню появу міжнародного договору як засобу регулювання міжнарод-
них відносин, звичай має своє коріння в міжплемінному спілкуван-
ні і з огляду на свою природу (тривалу та одноманітну, засвідчену
практикою згоду сторін на певну поведінку, що є найбільш стабі-
льним засобом формування правової норми і перевірки її на відпо-
відність суспільним відносинам) протягом усієї історії займав особ-
ливе положення серед міжнародно-правових джерел.
Звичай як правове джерело виникає спочатку саме для регулю-
вання міжнародних відносин (і лише потім його дія поширюється
на відносини всередині окремого соціуму, які до того, як менш роз-
винуті, ніж міжнародні відносини, регулювалися не правовими
правилами — нормами релігії, моралі, етики та ін.). Сторонами та-
кого звичаєвого права тривалий час виступали не індивіди, а соціа-
льні групи: «звичаєве право початково було явищем не внутріш-
ньосоціорним (інтрасоціорним), а міжсоціорним (інтерсоціорним),
або, висловлюючися звичною нам мовою, міжнародним» 1 . Звичаї
мали складну і тривалу процедуру створення й застосування, часто
пов'язану з їх релігійним санкціонуванням богами сторін.
\ Звичаї були казуїстичними і досить швидко замінювалися на
Договірні норми. Відносини ж більшої кількості суб'єктів, або ос-
0 1 Семенов Ю.И. Основные понятия обычного права: возникновение и разви-

тее II Юридическая антропология. Закон и жизнь. — М.: Изд. дом «Стратегия»,
117
новоположні принципи, докорінні засади міжнародних відносин,

які важче було внормувати договорами, продовжували регулюва-
тися звичаями і стали звичаєвою основою стародавнього міжнаро-
дного права. Створені таким чином міжнародні звичаї ставали ос-
новою подальших міжнародних правовідносин; саме ними вста-
новлювались основні принципи міжнародного спілкування.
Певні види міжнародних відносин продовжували протягом три-
валого часу регулюватися звичаєм. Насамперед це стосується тор-
говельних звичаїв. Для сторін вигідно було встановлювати довгот-
ривалі відносини економічного характеру і мати гарантію в незмін-
ності отримуваних від таких взаємовідносин результатів (виплати
данини та її розміру, обміну відповідними товарами та його обсягу
і т.ін.). Найбільш стабільним джерелом регулювання такого виду
взаємин був звичай (договір, що створюється швидко, так само
швидко може бути змінений стороною, якій не вигідні його поло-
ження). На існуванні звичаїв у торговельній сфері тривалий час на-
полягали ті країни, які внаслідок різних причин ослабли і не мали
колишньої економічної могутності, яку їм ще протягом якогось ча-
су могли забезпечити існуючі економічні, торговельні звичаї.
Питання, що підлягали внутрішній юрисдикції (такі, як порядок
перебування іноземних купців, торговельних представників, приват-
них іноземців на території іншої держави, статус їхнього майна та ін.),
рідко зазначалися в міжнародних договорах. У той же час вимоги
міжнародних відносин щодо врегулювання їх сприяли їхньому зви-
чаєвому внормуванню.
Зазначення чи підтвердження сторонами в багатьох стародавніх
міжнародних договорах вірності існуючим між ними звичаям та-
кож сприяло сприйняттю останніх як основного джерела міжнаро-
дного права. Складна процедура створення міжнародного договору
сприяла їхній меншій, порівняно зі звичаєм, чисельності. Часто
«поле діяльності» цих двох джерел міжнародного права навіть роз-
межовувалося: відносини загального, основоположного характеру
підлягали звичаєвому регулюванню, а конкретні або найбільш складні
для вирішення питання міжнародних відносин — договірному. Ця
особливість вплинула на казуїстичність міжнародних договорів у
стародавній період. Багато з договорів того часу призначалися для
регулювання конкретних, часто «моментних» відносин між сторонами.
Стародавні міжнародні договори здебільшого являють собою
правове вирішення міжнародних ситуацій: врегулювання питання
118
спільного кордону — договір Лагашу і Умми 3100 р. до н. е.; вре-

гулювання взаємної видачі злочинців або біженців — договір Суп-
пілуліуми І і Нікмадду II 1360 р. до н. е., договір Рамзеса II і Хатту-
силіса III; вирішення воєнних чи політичних конфліктів — договір
Суппілуліуми І і Азіраса 1380 р. до н. е., договір Ашурнерарі V і Ма-
тіїяу 754 р. до н. е.; надання військової допомоги при загрозі війни —
договір Муваталіса і Сунасураса 1320 р. до н. е.; установлення ре-
жиму торгівлі — договір Есархаддона і Баала; визначення розміру
данини — договір Мурсиліса і Дуппі-Тешуба 1340 р. до н. е. та ін.
Яскравим свідченням казуїстичності стародавніх міжнародних до-
говорів є їхній поділ у Стародавній Індії майже на два десятки ви-
дів (моделей) залежно від їхнього об'єкта.
Казуїстичні, покликані вирішити конкретні міжнародні ситуа-
ції, стародавні договори часто містили багато різних положень на
врегулювання поточних міжнародних відносин. Тому, важко знай-
ти міжнародні акти, присвячені спеціально тим чи іншим галузям
міждержавних відносин. Це вплинуло на порівняно низьку систе-
матизацію стародавнього міжнародного права. Міжнародно-пра-
вові інститути, що виникали в стародавній період внаслідок об'єк-
тивної потреби розвитку міжнародних відносин, не були система-
тизовані, та й сама система міжнародного права з його відповід-
ними галузями ще не склалася. Щодо стародавнього періоду можна
говорити, скоріше, про існування певної сукупності норм міжнаро-
дного права, ще не класифікованих за відповідними галузями, а
об'єднаних у відповідні комплекси, що складатимуть згодом з істо-
ричним розвитком інститути системи міжнародного права наступ-
них періодів.
Відсутність системи міжнародного права в стародавній період
стосується лише відсутності систематизації міжнародно-правових
інститутів та галузей, прийнятої сьогодні, і не впливала на ефекти-
вність правового регулювання. Так, у більшості міжнародно-
правових актів стародавнього періоду немає поділу на галузі, а від-
повідні положення зазначаються залежно від конкретної потреби у
врегулюванні міжнародних відносин. Тому слід, скоріше, говорити про
Існування в стародавній період своєрідної сукупності норм між-
народно-правового регулювання. А відсутність галузей та інститу-
тів у сучасному розумінні не є підставою для заперечення міжна-
Родно-правового регулювання взагалі.
119
Особливістю саме стародавнього міжнародного права порівня-

но з наступними періодами є неоднаковий міжнародний статус
його суб'єктів, визнання в ньому великої кількості різних суб'єктів
незалежно не лише від їхнього розміру, політичного та військового
розвитку, а й рівня міжнародної політичної незалежності, їхнього
міжнародного статусу. У системі міжнародних відносин стародав-
нього періоду беруть участь цілком незалежні суб'єкти, васали, за-
лежні чи напівзалежні держави.
Збереження залежного чи напівзалежного статусу відповідало
інтересам не лише метрополії, а й самої залежної держави, яка
отримувала від відносин залежності захист і допомогу, яку не мог-
ла забезпечити собі власними силами. Особливості інституту між-
народної правосуб'єктності в стародавній період: існування повно-
правних суб'єктів міжнародного права, держав з обмеженою
правосуб'єктністю, які в її межах користувались усіма можливос-
тями міжнародно-правової діяльності.
Подібна особливість інституту міжнародної правосуб'єктності
була характерною для всіх регіонів стародавнього світу: Близького
Сходу, Греції, Китаю, Індії, Риму.
Закріплення відносин залежності міжнародними договорами
(договір царя Хетського царства Суппілуліуми І з правителем Уга-
риту Нікмадду II 1360 р. до н.е.; Суппілуліуми І і правителя Ми-
танні Азіраса 1380 р. до н.е.; договір царя Ассирії Ашурнерарі V і
Матіїлу 754 р. до н.е.; договір царя країни хетів Муваталіса і пра-
вителя Кіццуватни Суннасураса 1320 р. до н.е.; договір царя країни
хетів Мурсіліса з правителем Митанні Дуппі-Тешубом 1340 р. до
н.е. та ін.) свідчить про юридичну, принаймні формальну, рівність
суб'єктів міжнародного права.
У стародавній період виникали і проходили своє становлення
насамперед ті інститути міжнародного права, які забезпечували
здійснення поточних міжнародних контактів (статус іноземців
та їхнього майна, недоторканість дипломатичних та інших офі-
ційних представників, статус території та кордонів, свободи тор-
гівлі, оголошення, ведення та закінчення війни, укладання між-
народних договорів та ін.). Кожна цивілізація чи історична епоха
породжує й розвиває передусім саме ті правові інститути, які не-
обхідні для регулювання її суспільних відносин із властивими їм
особливостями.
120
Наука міжнародного права оперує переважно письмовими свід-

ченнями міжнародно-правових інститутів стародавнього періоду
(власне міжнародно-правовими актами чи іншими писаними свідоц-
твами того часу). Проте в стародавніх міжнародних договорах за-
кріплювалися далеко не всі міжнародно-правові категорії та інсти-
тути; багато з них регулювалися звичаями, усними домовленос-
тями, дипломатичним листуванням, релігійними джерелами тощо.
Саме тому ті інститути, що знайшли договірне закріплення (або
ставали відомими науці через якісь інші писані джерела, такі як
твори стародавніх мислителів), переносились на все стародавнє
міжнародне право (право війни, посольське право та договірне
право). Ці галузі стародавнього міжнародного права краще вивчені
в науці, що й дало деяким ученим підставу обмежувати ними все
стародавнє міжнародне право.
Звісно, виділення лише окремих сфер (інститутів і норм права
війни, посольського права або права міжнародних договорів) не
створює повної картини стародавнього міжнародного права. Такі
його інститути, як порядок установлення, припинення чи розірван-
ня дипломатичних відносин, особистий статус дипломатичних
представників та їхнього майна на території держави акредитації
чи третьої держави, порядок перетинання державних кордонів, ра-
тифікація міжнародних договорів, міжнародні зобов'язання і треті
держави, режим майна іноземного судна, статус морських терито-
рій, режим портів, поділ торговельних делегацій на офіційні й при-
ватні та їхній відповідний статус, установлення мита, безмитної тор-
гівлі тощо можна почерпнути лише з опосередкованих джерел або
свідчень (внутрішньодержавних актів, статутів чи наказів місцевих
адміністрацій, релігійних чи літературних джерел, усних переказів,
етнографічних, археологічних даних тощо).
Характерною рисою міжнародної відповідальності в стародав-
ній період є те, що норми та принципи цього інституту не були
згруповані на зразок інших інститутів — посольського, договірно-
го, торгового, морського права, права війни, міжнародної право-
суб'єктності та інших, які і за відсутності системності в стародав-
ньому міжнародному праві мали чітко окреслені межі і виділялись
як окремі інститути. Норми міжнародної відповідальності місти-
лись в усіх вищеназваних інститутах і застосовувалися в разі по-
рушення кожного з них, що й обумовлювалось, але не в окремому
інституті відповідальності, а в правовому масиві відповідного ін-
121
статуту, про відповідальність за порушення норм якого йшлося.

Відтак дуже важко виділити окремий нормативний масив чи ком-
плекс норм про відповідальність. Проте не можна говорити і про
відсутність такого поняття чи його недосконалість, неефективність.
Положення цього інституту містились у кожному міжнародному
нормативному акті стародавнього періоду. Якої б сфери відносин
він не стосувався, в ньому зазначалося про відповідальність за по-
рушення тих чи інших приписів при здійсненні таких відносин.
За аналогією з внутрішнім правом періоду його становлення,
міжнародно-правова відповідальність довгий час зберігала колек-
тивний характер. Причиною цього можна назвати те, що особа в
первісному суспільстві вважалась невід'ємною часткою свого соці-
уму (племені, роду, клану, сім'ї, насамкінець — вождества, ранньої
держави). У міжнародних договорах зазначався принцип колектив-
ної відповідальності сторін за їхнє порушення: «Усі люди з Ісмері-
ги, виходьте складати клятву!» (договір царя країни хетів Арнуван-
даса II з містом Ісмерігою близько 1340 р. до н. е.). В умовах, коли
формально сторонами міжнародних договорів були правителі дер-
жав, принцип колективної відповідальності (відповідальність усієї
держави, народу за порушення договірних зобов'язань) сприяв ус-
відомленню їхніх держав як суб'єктів міжнародного права.
Окремим видом міжнародної відповідальності стають воєнні
репресалії, які походять з принципу колективної відповідальності;
їх можна охарактеризувати як відповідальність, що накладалася на
весь народ, країну за неправомірні дії чи порушення своїх міжна-
родних зобов'язань її правителем — суб'єктом міжнародного права.
Раннє становлення принципу відповідальності за порушення
міжнародних зобов'язань сприяло утвердженню основних принци-
пів міжнародного права, ефективності механізму його регулювання.
Саме тому питання відповідальності включалися до текстів міжна-
родних актів і були тісно пов'язані з релігійними нормами й стан-
дартами. Підстави відповідальності часто виводилися з відомого
вже принципу взаємності або правової еквівалентності чи відповід-
ності: «Характер обгрунтування передбаченої санкції будується на
ідеї еквівалентності. Але еквівалентність у стародавньому світі ро-
зумілась не раціоналістично, а сакрально. Збиток мав бути компен-
сований рівноцінною дією («зробити те, що він зробив»)»'.
' Розни В.М. Генезис права. — М.: Nota Bene. 2001. — С. 32.
122
У свою чергу, на особливості інституту відповідальності мали

вплив як певні пережитки первісного поняття про відповідаль-
ність за заподіяну шкоду (колективна відповідальність за злочин
члена свого колективу; еквівалентність понесеного покарання за-
подіяній шкоді), так і характерні риси та спрямування стародавніх
міжнародних відносин та їхніх учасників (останні намагалися
включати норми про відповідальність за їх порушення до кожного
окремого міжнародно-правового акта або навіть його положення).
Внормування положень щодо міжнародної відповідальності зумо-
влювалося необхідністю запобігти свавіллю в міжнародних відно-
синах, і, як видно зі стародавніх міжнародних відносин засобами
їх відповідного правового регулювання це досягалося досить ефек-
тивно.
З принципу правової відповідності можна вивести ще одну рису
стародавнього міжнародного права — в ньому починає формува-
тись ідея справедливості та рівності. Сама по собі ідея справедли-
вості є основою будь-якого правопорядку і як така з'являється з
появою самого права. Зародки поняття справедливості можна про-
стежити ще в додержавний період і насамперед у міжнародних від-
носинах первісних утворень (на відміну від більш консервативних
внутрішніх, вони потребували досконаліших засобів регулювання).
В мові стародавнього Аккаду ще з IV тисячоліття до н. е. відоме
поняття «встановити рівність». Воно означало встановлення спра-
ведливих відносин, заснованих на засадах рівності. Це поняття
трапляється і в кодексі Хаммурапі, і в більш ранніх джерелах. Най-
частіше воно повторюється у джерелах міжнародного характеру —
переважно в листуванні месопотамських правителів.
Уже на ранніх стадіях у міжнародному праві проходив своє
становлення принцип непорушності правових приписів. Він
проявився в загальному визнанні принципу pacta sunt servanda, на
ефективну дію якого було спрямовано більшість засобів і методів
як самого міжнародного права, так і інших сфер суспільного регу-
лювання — релігії, міфології, моралі, ритуалів, церемоніалу, докт-
рини та ін. Як найважливіший принцип міжнародного права (його
«основна норма» — Д. Анцилотті, Г. Кельзен), положення про доб-
росовісне виконання своїх міжнародних зобов'язань та дотримання
приписів міжнародного права в стародавній період було найбільш
«забезпеченим». Цьому сприяла і міжнародна правосвідомість того
123
періоду, в якій укоренилося переконання про необхідність належ-

ної поведінки в міжнародних відносинах, яка відповідала б цьому
принципу. Утвердженню і дотриманню принципу pacta sunt servanda
підлягали і процедура створення джерел, і норми інститутів відпо-
відальності та ін.
Багато міжнародних договорів стародавнього періоду продов-
жували укладатися в усній формі, в чому велику роль відіграє про-
цедура їх укладання, зокрема клятва сторін. Саме тому, на думку
К. Зіглера, «письмова форма не була необхідною з огляду на зо-
бов'язуючу силу угоди, скріпленої клятвою» 1 . Стародавні договори
були, відповідно до своєї назви, обміном клятвами. У договорі про
правонаступництво ассирійського царя Есархаддона 672 р. до н.е.
про порушника договору говорилось: «Так само, як ці жваві ягнята
та ягнички зарізані, а їхні нутрощі випущені, будуть випущені твої
нутрощі та нутрощі твоїх синів і дочок.»
Крім клятви, існували й інші засоби утвердження авторитету
міжнародного договору, що включались у процедуру його створен-
ня, підписання, реалізації. У договорі царя хетів Муваталіса з пра-
вителем Вілуси Алаксандусом говорилось: «Оцю таблицю, яку я
виготовив для тебе, Алаксандусе, мають зачитувати тобі рік у рік
тричі, і ти, Алаксандусе, повинен її знати.»
Як релігійні обряди, так і процедура жертвоприношення чи
клятви на вірність договору мали на меті встановити непорушність,
святість його положень. Тому міжнародне договірне право найбільше
за інші правові галузі протягом тривалого часу було пов'язане з ре-
лігією. Серед засобів забезпечення дотримання міжнародного до-
говору застосовувались і магічні обряди, релігійні клятви сторін,
видача заручників (особливо часто брали в заручники дітей або
близьких правителя, з яким було укладено договір), часто практи-
кувалося утримання в заручниках іноземних послів (переважно від
залежних або напівзалежних держав), сплата данини, гарантія тре-
тіх держав тощо. Цій меті слугували й дії, які супроводжували про-
цедуру укладання договору, — укладання династичного шлюбу,
обмін подарунками тощо. Найбільш дієвими були релігійні засоби
забезпечення договорів (так, майже обов'язковими атрибутами кож-
ного договору Стародавнього Єгипту було закликання у свідки чо-
' Ziegler К.-Н. Conclusion and publication of international treaties in Antiquity. Is-
rael Law review. — № 1-2. Vol. 29., 1995. — P. 238.
124
ловічих та жіночих божеств Єгипту числом до тисячі, а також бо-

жеств іншої сторони). Дотримання міжнародних договорів розгля-
далося не лише як обов'язкове, а й почесне для правителя. Вимогу
дотримуватися договору мали виконувати не лише сторони дого-
вору, а й їхні нащадки (особливо якщо договір був безстроковим).
Такі положення містились в більшості хетських договорів (васаль-
ний договір царя хетів Мурсиліса II та царя Амурру Дуппі-Тешуба
1340 р. до н. е.) та ассирійських (договір ассирійського царя Шам-
ші-Адада V з королем Вавилону, бл. 820 р. до н. е.). Характерним
положенням для багатьох договорів між державами Стародавньо-
го Китаю було таке: «Кожна з договірних сторін не зрадить іншу,
і кожна зі сторін не потурбує іншу» (з договору між царствами
Сунг і Чу 594 р. до н. е.). Так стародавні народи використовували
всі наявні засоби для уможливлення ефективної дії міжнародного
права.
Особливістю стародавнього міжнародного права є його піра-
мідальна структура-, на етапі формування протодержав в окре-
мому регіоні укріплювалась одна країна, що, як правило, перебу-
вала в найкращому геополітичному положенні, а згодом, із роз-
витком інших держав регіону, ставала гегемоном серед них і дик-
тувала власні міжнародно-правові стандарти в субрегіоні. Такими
в різні часи були Єгипет, Вавилон, Хетське царство, Ассирія,
Афінський, Коринфський поліси та інші, навколо яких формува-
лася система відносин залежних країн між собою та з країнами-
гегемонами за прообразом піраміди, на чолі якої стояла найсиль-
ніша країна регіону.
Ці та інші особливості стародавнього міжнародного права да-
ють підстави розглядати його ефективним регулятором суспільних
відносин.
* * *
Основні напрями дії міжнародного права на міжнародні відно-

сини, зародившись у середовищі первісних утворень і зазнавши сво-
го розвитку й становлення у відносинах між вождествами і дер-
жавами протягом стародавнього періоду, мало змінилися. Основні
ж характерні риси стародавнього міжнародного права були зумо-
влені особливостями стародавніх міжнародних відносин та пояс-
нювались необхідністю найбільш ефективного пристосування до
їхнього регулювання.
! 125
І
3.2. Формування та характерні риси основних елементів

і компонентів стародавнього міжнародного права
Стародавній період — це етап появи, формування і становлення

основних інститутів, категорій, сукупностей норм міжнародного
права щодо ключових сфер його регулювання. У той час утворюва-
лися основні правові напрацювання: насамперед формувались ос-
новоположні інститути й норми цього права, а саме ті, що є його
основою (міжгалузеві інститути міжнародного права — право-
суб'єктності, відповідальності, іноземців, території, джерела між-
народного права і т. п.), а також про ті міжнародно-правові сукуп-
ності, що регулюють основні напрями міжнародних відносин —
норми та принципи права міжнародних договорів, торговельного,
дипломатичного, морського права, закони та звичаї війни і т.д.
Тобто йдеться про утворення власне відповідних норм та принци-
пів, часто не об'єднаних між собою структурно.
Становлення джерел міжнародного права. Поява джерел між-
народного права безпосередньо пов'язана з виникненням поняття
нормативності як якості права. Розуміння правової норми в старо-
давніх народів було неоднаковим, на що впливала різниця в право-
свідомості, особливості релігійного, етнічного, навіть цивілізацій-
ного плану. Норма права в Стародавньому Єгипті сприймалась, як
правило, що створилося волею богів і тисячолітньою практикою, а
тому воно змушує діяти згідно з ним і надалі. У Месопотамії норми
права сприймались як результат домовленості (між богами, людь-
ми, правителями, природними чи іншими силами і т.ін.), тому до
створення їх слід було підходити уважно і часто не гаяти часу в
процесі правотворення, оскільки змінні обставини можуть зумови-
ти потребу в інших нормах. В іудеїв норма права — це правило, що
містить у собі прогноз поведінки на майбутнє. У Стародавньому
Китаї норми права сприймались як морально-етичні засади соціа-
льної діяльності, а в Стародавній Індії основою норми права розг-
лядався завжди тристоронній договір — між двома сторонами на
Землі і богом (богами) і т.ін.
З приводу появи нормативності і у зв'язку з науковою супереч-
кою між різними підходами до цього питання — етатичним (поява
права з виникненням держави) і антиетатичним (поява права до ви-
никнення держави) — з'являється концепція «мононорм» первіс-
126
ного суспільства (А. Першиц): правил, що містять у собі особли-

вості релігійних, ритуальних, моральних, правових та інших соціа-
льних норм первісного суспільства, які згодом, із утворенням старо-
давніх держав, розщеплюються на відповідні види норм.
Структуру норм міжнародного права (з поділом на гіпотезу,
диспозицію, санкцію) було запроваджено в Єгипті. Норми хетсько-
го права спочатку мали структуру більш схожу на месопотамський
варіант, у якому норми формулювались як констатації належної
поведінки: «Правитель Умми може використовувати ... ячмінь На-
нша і ячмінь Нінгірсу в своїх цілях», «Цей кордон пролягає згідно з
монументом у Шарі від ... і до ...», «Правитель не піде далі встано-
вленого кордону» і т. ін. Єгипетська структура норми виявилася
зручнішою для міжнародно-правового регулювання, в ній праву
однієї сторони кореспондував чіткий обов'язок іншої: «Якщо хтось
утече із землі хетів до ... правителя Єгипту, ... великий правитель
Єгипту не прийме його. Якщо хтось утече із землі Єгипту до пра-
вителя хетів ... великий правитель хетів ... не прийме його» (договір
Рамзеса II і Хаттусиліса III).
Саме тому вперше формулювання норми права у вигляді
«якщо — то» з'являється не в національному, а в міжнародному
Праві держав Стародавнього Сходу (тут не була винятком, навіть
Месопотамія, норми права якої довго були архаїчними). Традицій-
ною залишалася структура норм-санкцій за порушення міжнародних
зобов'язань, проте й вона вже формулювалась у вигляді «якщо —
то ...»: «Якщо якийсь правитель зруйнує чи порушить (прикордон-
ну стелу), нехай ... отруйні ікла загризуть цього правителя в його
Зруйнованому палаці» (як правило, норми-санкції містили багато
природно-правових рис). Можна відзначити тяглість процесу ста-
новлення особливостей договірної процедури в стародавній період
від договорів месопотамських міст через хетські договори до дого-
вірної практики античного Середземномор'я.
Правові норми стали не лише регулювати міжнародні відноси-
ни, закріплюючи права та обов'язки їхніх сторін, а й передбачали
гарантії дотримання та забезпечували застосування найважливіших
видів цих відносин. Таким було, наприклад, укладання миру. На
Стародавньому Близькому Сході існував звичай усного укладання
миру, коли через посла іншої держави передавалось бажання вста-
новити, чи підтверджувалось існування мирних відносин (через ре-
127
лігійні джерела в мовленні збереглася формула «Іди з миром», яку

правитель однієї сторони говорив послу іншої, коли той відправляв-
ся додому). У разі порушення однією зі сторін миру, укладеного таким
чином, або в разі її небажання укласти його, їй загрожували санкції
у вигляді завоювання, підкорення іншій стороні.
Виникають правові норми для регулювання проблем поділу те-
риторії, користування землями, всіх видів торгівлі та подорожей.
Про наявність правових норм, як правило, говорять з того пері-
оду, коли їх можливо прослідкувати, коли вони вже зафіксовані
письмово, — приблизно з III тисячоліття до н. е. Проте правовими
нормами, хоча й неписаними, керувалися ще в більш ранній період,
їх дотримання грунтувалося на «прийнятті та визнанні», на мора-
льних засадах та свідомості. Норми права для регулювання суспі-
льних відносин виникають із появою необхідності саме юридично-
го регулювання. З такої самої необхідності відразу виникає визнана
і усвідомлена правова процедура їхнього створення.
Своєрідним процес нормотворення був у Стародавньому Китаї.
Реалізація міжнародно-правових норм у Китаї (на відміну від влас-
тивої іншим народам процедури, в якій є не менше двох суб'єктів, і
зв'язку між ними) передбачала превентивну стадію, коли кожна зі
сторін самовпорядковує свою поведінку задля належного виконан-
ня своїх міжнародних зобов'язань і використання міжнародних
прав. Схематично цей процес можна зобразити як упорядкування
«односторонніх відносин» суб'єкта і напряму його діяльності. Між-
народне право Стародавнього Китаю передбачало не менше двох
стадій реалізації правових положень: 1) самоналаштування на на-
лежне виконання своїх міжнародних зобов'язань; 2) власне реалі-
зація своїх міжнародних прав і виконання обов'язків. Ці дві стадії є
єдиним цілим. Договори тут скоріше нагадували програму дій на
майбутнє, а не закріплення існуючих відносин, а тому в них була
відпрацьована відповідна формула міжнародного зобов'язання: щоб
загальні права на річки і гори поважалися; щоб злочинці, які втек-
ли, були видані; щоб ніхто не підтримував змов; щоб одні допома-
гали іншим на випадок неврожаю і т. п.
Звичай — найстабільніше джерело міжнародного права. Протя-
гом історії поряд із звичаєм змінювалося багато видів джерел між-
народного права. Таку стабільність звичаю можна пояснити тим,
що він відбиває вроджені, властиві людині риси, грунтується на
128
І природженому світогляді людей і застосовується щодо найбільш

~ ключових відносин. Випробовування часом звичай проходив вна-
I слідок процедури свого створення — довготривалої та одноманіт-
I ної практики застосування. Міжнародні звичаї формувались для ре-
\ гулювання ключових питань міжнародних відносин, тому імпера-
І тивні принципи міжнародного права мають звичаєве походження.
t Першими виникали звичаї щодо встановлення миру, ведення війни,
[ укладання угод, установлення відносин рівності, взаємності, до-
I тримання міжнародних договорів, відповідальності та ін.
І У стародавній період процес визнання суб'єктами міжнародно-
( го права за звичаєм юридичної сили відбувався за допомогою релі-
С гії, інших позаправових уявлень. Своєрідною формою opinio juris
І були релігійні обряди, інші ритуальні процедури, що супроводжу-
I вали акти реалізації, застосування звичаю, зокрема обряд жертво-
і приношення, релігійні клятви, які ще з 5 тисячоліття до н. е. супро-
воджують підтвердження сторонами наміру його дотримуватися.
f Суб'єкти міжнародного права, вступаючи у відносини між со-
{ бою, почали звертатись як до звичаю, так і до можливостей міжна-
( родного договору. Багато звичаїв, що формулювалися переважно в
^ загальній формі або містили найбільш ключові, загальні поняття
s міжнародного права, часто повторно формулювались у міжнарод-
них договорах у вигляді підтвердження його сторонами бажання
І слідувати положенням цього договору. Міжнародні договори уточ-
нювали, конкретизували, доповнювали і узгоджували зі змінними
: обставинами міжнародних відносин існуючі міжнародні звичаї (до-
I говори Суппілуліуми І і царя Амурру Азіраса; Рамзеса II і Хаттуси-
I ліса III; Мурсиліса і правителя Амурру Дуппі-Тешуба; хетського
І царя Муваталіса і царя Кіццуватни Суннасураса та ін.). У багатьох
!' договорах сторони підтверджували існуючі між ними звичаї та на-
I мір дотримуватися їх і надалі. Таким чином, питання, не врегульо-
I вані міжнародним договором, продовжували регулюватися міжна-
I родним звичаєм.
' , Договір і звичай суттєво відрізняються між собою формою і
І Механізмом створення, що позначається на їхніх регулювальних
І Здатностях. Звичай, як втілення тривалої практики не міг забезпе-
I Чити тих міжнародних відносин, які потребували швидкого регу-
I лювання: це здійснювали міжнародні договори, процедура укла-
і Дання яких простіша, а період створення нетривалий. Такого регу-
І-
І 129
лювання потребували питання, які виникали раптово і не мали

аналогу в історії або які були конкретними, партикулярними: по-
точний торговельний обмін (поширеним видом квазідоговору висту-
пав обмін листами між правителями, який проводився оперативно,
не потребував процедури ратифікації і був договором про торговель-
ний обмін), порядок сумісних військових дій (договір царя Ассирії
Шамші-Адада V з вавилонським царем Мардук-Закір-Шумом 830 р.
до н.е.; договір Ашурнірарі V з Матіїлу із Біт Агузі), нові види від-
носин підлягали договірному врегулюванню, зокрема, що стосува-
лися політичних змін у державах, військової політики, утворення
нових суб'єктів міжнародного права тощо. Міжнародні договори,
крім писаної форми, містили в собі гарантії дотримання, зокрема
релігійного характеру, що впливало на встановлення принципу до-
тримання міжнародних зобов'язань.
Існували об'єктивні причини ранньої появи міжнародних дого-
ворів, що полягали у вимогах міжнародних відносин того часу. При
цьому не обов'язково, щоб договір мав писану форму. Було поши-
рено укладання усних договорів, договорів у формі обміну листа-
ми, у формі створення прикордонних стовпів, висіканні тексту до-
говорів на пам'ятних стелах і т. п. Усні договори протягом трива-
лого часу переважали в стародавній період, щоправда, їх відрізняла
складна процедура і здійснення певних ритуалів під час їхнього ук-
ладання.
Можна виділити характерні особливості стародавніх міжнарод-
них договорів. По-перше, вони присвячувалися переважно окремим
вузьким питанням міжнародних відносин. Навіть договори про мир-
ні, торговельні, дипломатичні, воєнні відносини присвячувалися,
зазвичай, лише тому чи іншому їхньому аспекту. По-друге, став-
лення до договору в стародавній період передбачало, що його ма-
ють знати не лише правителі, уповноважені особи сторін, а й кожен
їхній житель, а відтак — і його донесення до відома населення його
сторін. Саме так виникає форма договору у вигляді стел, стовпів.
Мета укладання їх — довести до відома і виконання жителями
держав-сторін і часто — нагадати про колективну відповідальність
усього народу за порушення його положень. По-третє, в процедурі
укладання і процесі застосування договору виникає поняття підтве-
рдження його чинності (покладання квітів, здійснення обрядів біля
стел з текстом договору, деталізована процедура зберігання в на-
лежному стані таблиць з текстами договорів та ін.).
130
V' _
Якщо в подальші історичні періоди, зокрема в сучасному між-

народному праві, договірні норми складаються переважно з диспо-
ї'Зиції, в той час як їхня санкція може міститися в іншому правовому
; акті або навіть іншій галузі, то в стародавні часи норми міжнарод-
ного права частіше містили всі структурні елементи, або ці елемен-
ти закріплювались в одному правовому акті (договорі). У старода-
:
вній період за нестійких міжнародних відносин суб'єкти міжнарод-
? ного права намагались закріпити кожне конкретне зобов'язання, а
. отже, кожну норму відповідною їй санкцією.
f Загальні принципи права містились у звичаях, договорах, ін-
J ших правових актах чи в доктрині. У стародавньому міжнародному
; праві відомі принципи: пізніша норма має перевагу перед поперед-
і ньою (1300 р. до н. е. було укладено договір між хетським царем
! Муваталісом з правителем Кіццуватни Сунасурасом, що замінив
собою попередній договір Суппілуліуми; договір царя хетів Мур-
\ силіса II з правителем Амурру Дуппі-Тешубом 1340 р. до н.е. замі-
іЬив договір 1380 р. до н.е. між їхніми попередниками), у таких
Документах наголошувалося на пріоритеті положень останнього з
[укладених договорів перед попереднім; правопорушення породжує
^відповідальність (норми Тель-Амарнського дипломатичного листу-
вання, норми давньоіндійської дхарми, китайської системи правил
Щі)\ добросовісного виконання зобов'язань (цей принцип виникає
'Одним з перших для регулювання міжнародних взаємин і починає
"проявлятись уже в перших міжнародних звичаях, а згодом закріп-
люється майже в кожному міжнародному договорі). Деякі загальні
'Принципи права лише проходили своє становлення в стародавній
|геріод: ніхто не може бути суддею в своїй справі (в договорі Мур-
:^Иліса II з правителем Хапалли Таргасналлісом 1355 р. до н. е.) та
-jfc. Питання узгодження попереднього і наступного правових актів
Іфегульовувалися саме загальними принципами права.
У Особливістю нетипових, або квазіджерел, міжнародного пра-
Я& в стародавній період є те, що різні їхні види властиві для різних
((регіонів. Так, на Близькому Сході поширеним квазіджерелом було
Ряпломатичне листування між суверенами (хоча його можна також
Розглядати як вид квазідоговору). Крім нього, на формування між-
••ародно-правових норм впливали релігійні (молитви, настанови,
дРЯятви, гімни) або світські суспільно важливі джерела (односто-
Вр>нні акти правителів чи інших посадових осіб, військові клятви,
131
громадянські присяги). Більшість із цих квазіджерел залишилися

лише в стародавньому періоді і з часом зникла взагалі або переста-
ла відігравати роль у міжнародному праві. У них, як і в міжнарод-
них договорах, фіксували існуючі загальновизнані звичаї. Часто
прийняті таким чином у внутрішній практиці держав звичаї ставали
опосередковано квазіджерелами міжнародного права. У них трап-
ляються посилання на норми міжнародного права, такі як бажа-
ність мирного співжиття народів (єгипетський гімн Атону), рівності
різних країн та їхнього населення (єгипетський гімн Нілу, шумер-
ська молитва богині Іштар), добросовісного виконання своїх обов'яз-
ків (єгипетська молитва на божественну милість), дотримання і по-
ваги встановлених правових приписів (молитва Ашурбаніпала богу —
Сонцю), недоторканості торговців і подорожуючих (ассирійський
гімн богу — Сонцю), неминучості покарання за недотримання чи
порушення приписів права (аккадська молитва «До всіх богів», мо-
литва хетського царя Мурсиліса). В Індії до таких джерел належать
релігійні гімни (Рігведа), сказання та легенди (Упанішади); в Китаї —
правила управління країною, правила ведення військових дій, що
мають конкретне авторство.
Певне значення в міжнародно-правовому регулюванні відіграва-
ли і окремі джерела внутрішнього права стародавніх держав. Остан-
ні часто виступали квазіджерелами стародавнього міжнародного пра-
ва. Так, норми оголошення, ведення, закінчення війни, статусу в ній
цивільного населення тощо містили, наприклад, клятви, присяги вій-
ськовослужбовців (Стародавній Єгипет, Хетська держава, Месо-
потамія); правила ведення дипломатичних відносин, процедура
надсилання дипломатичних місій містились у відповідних інстру-
кціях, указах державної адміністрації та законах держав (Старо-
давні Єгипет, Індія, Китай); питанням міжнародної торгівлі, пра-
вилам та процедурі відсилання торговельних представників відве-
дені інструкції відповідних торговельних відомств держав, при-
сяги та правила ведення торговельної діяльності (Ассирія, Єгипет,
Хетська держава) і т.п.
У стародавніх Індії та Китаї, де сформувалися сталі релігійно-
філософські системи (буддизм та конфуціанство) квазіджерелом
міжнародного права стала філософська та теологічна доктрина.
Першими і найбільш поширеними джерелами міжнародного
права були міжнародний звичай і міжнародний договір. Обидва во-
132
ни являли собою обов'язкові для суб'єктів міжнародного права

правила їхніх взаємин, що відображали згоду сторін на певну пове-
дінку. Якщо міжнародний договір існував в усній і письмовій фор-
мі і присвячувався переважно конкретним питанням, то звичай був
лише усним і втілював загальні положення стародавнього міжна-
родного права. Норми міжнародного права вже на етапах своєї по-
? яви і становлення вбирали в себе здобутки інших суспільних сис-
: тем управління — релігії, моралі та ін.
[. Інститут міжнародної правосуб'єктності. У період до станов-
; лення політичної організації суспільства, коли зовнішні зносини
! були несистематизованими, ситуативними, їхнє здійснення відбу-
валося за участі окремих членів племені (торговців, воїнів, осіб, що
: здійснювали міжплемінний бартер і обов'язково за погодженням з
; радою, вождем або народом чи племенем у цілому і т. ін.). З утво-
рі' ренням політичних спільнот на рівні вождеств, протодержав, ран-
ніх держав комплекс положень, які формували зовнішні права та
' обов'язки, набуває політико-правового характеру, а про їхніх носіїв
вже можна говорити як про суб'єктів міжнародного права.
Свідченням міжнародної правосуб'єктності є договірна право-
здатність. Так, уже міста-держави Месопотамії IV — III тисячоліть
І до н.е. є першими історичними утвореннями, які вступають між со-
I бою в активні правові взаємовідносини. Вони одержали назву но-
I мових міст-держав (номів) і протягом часу їхня вагомість змінюва-
I лась (Еннакале, Умма, Аван, Субарга, Аратта, Урук, Лагаш, Ебла,
І Ніппур, Кіш, Ніневія, Ашшур, Митапні, Елам, Марі, Ямхада, Кат-
I на, Ешнуна, Ларса, Вавилон).
( Пізніше окремим питанням територіальної структури Ассирії,

tea активно запозичила багато міжнародно-правових напрацювань
месопотамських міст-держав, став статус її міст, з якими царі укла-
I дали спеціальні договори, надаючи їм вільний статус, щось на зразок
І Магдебурзького права. Ассирія надавала великого значення статусу
І Міст (так, на завойовані провінції ассирійські царі часто переносили
І; Столицю з метою їх швидкого підкорення). Хоча ці утворення, ско-
|ї>іше, не повноправні суб'єкти міжнародного права, проте вони ма-
I Ють особливий міжнародний статус (цивільне населення захоплених
І Територій, що жило в містах, якими управляли царі, ассирійці вва-
I Жали рівним собі, і щодо нього існувало гуманне поводження у війні),
ї * Незалежно від свого політичного статусу всі стародавні держа-
I Ви та державоподібні утворення володіли договірною правоздатні-
133
стю, але в залежних держав вона мала функціональний характер: вони

укладали угоди та договори переважно з питань допомоги державі-
метрополії.
У стародавній період інститут правосуб'єктності охоплює ве-
лике коло суб'єктів, відповідно до регіону: суверен (правитель) —
у регіоні Близького Сходу і Малої Азії; царі, союзи країн — в Ки-
таї, Індії; в античній Греції і Месопотамії — міста, номи, храми (в
Греції — ще й оракули); фараон, візир, ном — у Єгипті тощо.
Суб'єктами міжнародного права були державоподібні утворення
(міста, номи, країни з обмеженим суверенітетом), правителі, союзи
(ліги) держав чи державних утворень (у тому числі тимчасові
суб'єкти міжнародного права — конференції, з'їзди правителів
держав); у різних регіонах існував ряд нетипових суб'єктів міжна-
родного права. Часто в одному регіоні відносини підтримувалися
між суб'єктами з різним характером влади (світським чи релігій-
ним), різною сутністю влади (общинною чи політичною), які могли
представляти різні історичні епохи еволюції (локальні групи, ро-
динні клани, общини, вождества держави і т. д.).
У стародавньому міжнародному праві характерним, класичним
суб'єктом був суверен, правитель: їм належала нормотворча функ-
ція (від свого імені суверени укладали міжнародні договори, інші
міжнародно-правові акти). Окремим, а в певні періоди — найпо-
ширенішим видом міжнародних договорів був обмін особистими
листами між правителями стародавніх держав, функція одноосіб-
ного контролю і здійснення зовнішньої політики та торгівлі
(«палацовий» характер економіки та дипломатії). Міжнародна від-
повідальність також часто покладалася на правителів держав, а не
на державу в цілому. Вже починаючи з IV тисячоліття до н. е., фор-
мується ієрархічна співпорядкованість таких суб'єктів. Чи не впер-
ше цей процес завершився в Месопотамії, де правителі міст (лугалі,
енсі) почали виділятися за своїм міжнародним статусом: перші
представляли держави Месопотамії у відносинах з державами ін-
ших регіонів, в той час як на енсі покладалося здійснення управ-
ління всередині месопотамських міст і рідко — врегулювання від-
носин між ними. Таку практику запозичили хети. У Мемфіській
стелі про похід фараона Єгипту Аменхотепа II в Сирію та Палести-
ну (1484 р. до н. е.) окремо наголошується на підкоренні правителів
та завоюванні їхніх країн (перше розглядалося як акт правовий, а
друге — як фактична військова перемога).
134
:

\ -
Такий статус правителя походив з первісного уявлення про лі-

дера, вождя племені; він бере початок з первісної концепції, згідно
з якою за вождя обирали особу, здатну гарантувати безпеку і доб-
1 робут племені.
• 3 особливості міжнародного статусу правителя у стародавній
; період (на Близькому Сході, у Малій Азії, частково Північній Аф-
риці) виникає характерний міжнародно-правовий інститут динас-
і тичних шлюбів.
! Для Китаю характерним суб'єктом міжнародного права поряд із
г державою (чи державоподібним утворенням) були союзи. До сою-
I зів, як тимчасових суб'єктів міжнародного права можна віднести і
спільні зустрічі, ради правителів. Відомі також давньогрецькі сою-
I зи: релігійні (амфіктіонії) та військові (наступальні — симахії,
оборонні — епімахії). Аркадський релігійний союз мав власну ар-
мію і валюту, володів договірною правоздатністю.
Принцип рівності суб'єктів міжнародного права мав свої вито-
I ки в природному праві, ідеї природної рівності держав, концепції
І природного стану (Близький Схід, Китай, Індія, Греція).
; Різниця в міжнародно-правовому статусі визначала і характер
г таких відносин, як обмін подарунками та односторонні подарунки і
І данина: якщо перший існував між юридично рівними правителями
і (Хетського царства і Єгипту, Миганні, Вавилону), то другі були
обов'язком залежного щодо свого васала (як це було між державою
f хетів і о. Кіпром — Аласією, Арцавою та іншими). У стародавніх
> державах-гегемонах (Єгипті, Хетській державі, Ассирії та ін.) було
\ створено спеціальний апарат чиновників, в чиї функції входив на-
; гляд за збором данини. Безпосередньо ж функцію збору данини (чи
: контролю за ним) виконували правителі підлеглих країн (Палести-
\ ни, Сирії, Фінікії, Митанні та ін.). Особливістю цих відносин було
те, що збирання й виплата данини обов'язково оформлювались від-
I; повідним договором між сторонами, в якому зазначався її розмір,
І порядок і процедура сплати та інші питання, пов'язані з цим (на-
• приклад, договір царя хетів Мурсиліса II з правителем Амурру Ду-
; ппі-Тешубом 1340 р. до н.е. та ін.). Ці самі риси данини дають змо-
f гу розглядати ЇЇ як окремий вид зовнішньоекономічної діяльності
j держав та інститут торговельного права стародавнього періоду.
Характер васальних відносин потребував від залежного царя
^надавати державі-суверену всебічну підтримку. Так, союзним до-
• говором царя хетів Суппілуліуми І з царем Амурру Азірасом (1380 р.
135
до н. е.) установлювалось: «У який спосіб (ти «захищатимеш»)

твою власну (душу, твоїх людей, себе самого) і твою власну країну,
(таким же чином) захищай і душу царя, людей царя, самого царя
країни [хетів]. У майбутньому захищатимеш (ти Азірас царя країни
хетів) і країну хетів (моїх синів і моїх онуків)». У відповідь на таку
широку підтримку Хетська держава, в свою чергу, виступала гара-
нтом безпеки залежної країни: «Той, хто живе в мирі із Сонцем,
буде також жити в мирі з тобою. Але той, хто є ворогом Сонця, хай
буде також ворогом твоїм». Якщо обмежена міжнародна право-
суб'єктність залежної чи напівсуверенної держави передбачала об-
меження її зовнішнього суверенітету з боку і в інтересах метропо-
лії, то втручання в її внутрішні справи практично не допускалося.
Відомі приклади створення васальними державами союзів між
собою, які переважно були військового характеру.
Окремим, хоча й нетиповим суб'єктом міжнародного права ви-
ступали найбільш значні храми. Така практика була характерною
для Стародавньої Греції, де великі релігійні центри виступали ква-
зісуб'єктом міжнародного права. Такий інститут існував і на старо-
давньому Сході: Рамзес III подарував храму Амона в Карнаці декі-
лька міст на території Ханаану, які після завоювання їх Єгиптом
були особистою власністю фараона.
Інститут міжнародної правосуб'єктності, маючи спочатку сут-
тєві регіональні розбіжності, з розвитком міжрегіональних відно-
син усе більше набуває спільних рис, властивих йому незалежно
від регіону.
Одним з перших інститутів стародавнього міжнародного права,
який виділився з інституту міжнародної правосуб'єктності, був
комплекс норм, які регулювали питання міжнародного правона-
ступництва.
Його витоки виявляють уже на етапі формування таких полі-
тичних спільнот, як вождество і первинні царства. Це можна пояс-
нити: в ще нестійких, політично слабко зорганізованих спільнотах
правитель думає насамперед про забезпечення передачі своїх влад-
них повноважень, статусу і прав своєму наступникові (частіше си-
нові, рідше — братові чи іншому близькому родичу). Оскільки за-
гальновизнаних звичаїв з цього приводу не було, то царі, вожді
племен і народів прагнули гарантувати таке правонаступництво пі-
дтримкою іноземних правителів, з яким їх наступникам доведеться
продовжувати розвивати відносини. Найзручнішим засобом для
136
цього слугував міжнародний договір (договір про правонаступниц-

тво Есахардона — 673 р. до н. е.; договір про правонаступництво
Сеннахеріба — 683-682 pp. до н. е.; договір цариці Ассирії Закуту
669 р. до н. е. та ін.). Такі договори по-різному формулювали зо-
бов'язання визнати правонаступником нового правителя, але суть
норми була одна: на визначеного в договорі нового правителя по-
ширюються права і обов'язки його попередника («Коли прийде час,
«захищай» ти, Азірас, царя країни хетів і країну хетів (моїх синів і
онуків)» — Договір царя країни хетів Суппілуліуми з правителем
Амурру Азірасом, укладений після 1380 р. до н. е.).
На правонаступника покладалося зобов'язання, що після вступу
на престол він має без затримки повідомити про це іншим правите-
лям та зазначити, яким міжнародним договорам свого попередника
він залишиться вірним. Ця норма збереглася і в сучасному міжна-
родному праві на випадок, коли змінюється режим правління в країні.
З інститутом міжнародної правосуб'єктності пов'язане питання
міжнародного визнання суб'єкта міжнародного права. Як окрема
Правова норма воно ще не склалося в стародавній період, але вже
Можна говорити про передумови його формування. Особливої про-
цедури міжнародно-правового визнання в стародавній період не
, було.
фактом визнання нового суб'єкта міжнародного права слугува-
ли акти його визнання і ведення з ним міжнародних відносин: ук-
ладення з ним будь-якою іншою державою договору (правитель
китайського царства Jly, уклавши договір з правителем царства Чен
[у 711 р. до н. е., автоматично визнав його міжнародну правосуб'єкт-
йість); визнання такого суб'єкта третьою державою мало вплив на
визнання його всіма іншими суб'єктами міжнародного права, ви-
Ійання його як повноважної сторони військового конфлікту, за-
іошення нового суб'єкта міжнародного права брати участь у збо-
х, конференціях глав держав (якщо суб'єкт — глава держави) або
ийняття нової держави до міжнародного об'єднання держав (що
відбулося з царством Чен на спільній конференції правителів ста-
"давніх китайських царств у 710 р. до н. е.).
Інститут міжнародно-правової відповідальності. Міжнарод-
•правова відповідальність (негативні юридичні наслідки, що на-
іють для суб'єкта, який порушив свої міжнародні зобов'язання),
також усі основні риси цього інституту відомі стародавньому пе-
оду. Найсуворіша відповідальність наставала за найбільш суттєві
137
злочини, спрямовані на підрив засадничіх устоїв міжнародного сус-

пільства. Стародавні договори Лагашу й Умми 3100 р. до н. е.,
Рамзеса II і Хаттусиліса III 1270 р. до н. е., Нарамсіна (правителя
Аккаду) з правителем Еламу (XXIII ст. до н. е.) та інші виділяють
принцип, за яким порушення договірних зобов'язань є подвійним:
перше — це порушення конкретного зобов'язання сторони догово-
ру, а друге — порушення цим самим основоположного принципу
pacta sunt servanda.
Норми цього інституту були «розпорошені» по різних нормати-
вних актах, що стосувалися різноманітних сфер співробітництва.
У стародавній період поняття міжнародно-правової відповіда-
льності склалося скоріше як правовий принцип, за яким відповіда-
льність настає лише в разі скоєння правопорушення.
У своїх міжнародно-правових актах єгиптяни вимагали щоб ві-
дповідальність за міжнародні правопорушення була рівноцінною.
Досить частим явищем було затримання послів іноземного прави-
теля (наприклад, Вавилону, Митанні, Амурру або Ассирії) при дво-
рі фараона на тривалий час як заручників, як відповідь на таке саме
затримання іноземними правителями послів фараона (вирішенню
подібних ситуацій присвячена ціла низка документів Тель-Амарн-
ського листування).
Джерелами міжнародно-правової відповідальності в стародав-
ній період були міжнародні договори і звичаї.
У міжнародних договорах обов'язковою частиною було закріп-
лення певних положень відповідальності за їхнє порушення. За
структурою договору положення щодо відповідальності його сто-
рін за протиправні дії зазвичай виділялися в окрему частину.
Одним з основних видів санкцій були воєнні репресалії. Проте
сторони могли, за погодженням між собою, встановити взаємну від-
мову від застосування репресалій. Так, у договорі, укладеному між
двома грецькими полісами Ентінеєю та Халеумом у 450 р. до н. е.,
встановлювалося, що договірні сторони відмовляються від застосу-
вання репресалій проти одна одної на своїх суходільних територіях
та в портах, але не у відкритому морі. Суперечки, що можуть ви-
никнути між ними, приписувалося вирішувати шляхом виплати
штрафу, стягнення майна або судового розгляду.
Міжнародно-правовий статус іноземців. У стародавній період
відбувається формування інституту міжнародної гостинності, чи
статусу іноземців. Свідчення про правило гостинності відходять
138
Розділ III. Докласичне міжнародне право
ш|др міжплемінних відносин. Першими іноземцями, що прибували на

Щ іериторію іншої держави, були представники торгівлі. Економічна
W ЙОТреба, розвиток і вимоги міжнародних відносин зумовили надан-
і ї йя їм більш сприятливого статусу.
І До періоду греко-римської античності стародавньому праву бу-
;
до невідоме поняття громадянства. Замість нього існувало поняття
* мешканців тієї чи іншої країни або представників відповідної релігії.
, * Спершу виникає абстрактне поняття іноземців — жителів іншої
держави, в якому міститься уявлення про іноземця взагалі. Божест-
венні вірування стародавніх народів, як правило, полягали в тому,
' що боги створили всіх людей однаковими, рівними. В єгипетській
^ легенді III тисячоліття до н. е. говориться про те, що «всемогутній
' Бог ... створив усіх людей однаковими», а фігура офіцера Тота, ві-
: дповідального за політику в іноземних державах (за часів фараона
; Тутмоса III), стала легендарною: його міфологічна діяльність поля-
' гала в забезпеченні іноземцям та жителям інших країн безпечного
і проїзду, недоторканості їх життя, майна, житла тощо.
І' Навіть у випадках, коли одна сторона була залежною чи заво-
йованою, права її жителів гарантувала метрополія. У договорі хет-
-^ького царя Мурсиліса II і короля Амурру Дуппі-Тешуба (1340 р.
;
; до н.е.) говориться, що в разі, якщо на території Амурру «війська
[хетів чинитимуть зле, будуть обкрадати країну чи міста Дуппі-
Тешуба», це є підставою для розірвання в односторонньому поряд-
договору.
f Не відповідає дійсності думка про повну безправність іноземців
< У стародавній період. «На всіх іноземців єгиптяни дивилися з пре-
зирством»1, — писав К.О. Неволін; їхню «кровожерливість» пояс-
іійовали існуючим у них укладом життя, традиціями. Але один з
: провідних богів єгипетського пантеону — Сет вважався покрови-
телем іноземців, а самі єгиптяни активно сприймали звичаї, закони
навіть елементи вірувань інших народів, з якими в них була най-
більш активна взаємодія. Зазвичай іноземців було найбільше в еко-
В в о м і ч н о розвинутих центрах стародавнього світу — Месопотамії,
д Р І р д о м — Вавилоні та Ассирії, Єгипті, Індії, Греції. Ставлення до
Вїйоземців у цих країнах не могло бути ворожим з огляду на їхню
Ирю'єктивну відкритість іноземним впливам у різних галузях.
1
Неволин К.А. Полное собрание сочинений. — Спб., 1857. — Т. 2, с. 111.
139
У державах Близького Сходу іноземці (греки, фінікійці, іудеї,

сирійці, лівійці в Стародавньому Єгипті; вавилоняни, лівійці, ну-
бійці, митанні в Ассирії та ін.) проживали компактно, власними
«колоніями» — поселеннями, які управлялись їхніми національни-
ми законами та звичаями, з власною адміністрацією, утворюючи
щось на зразок національної автономії. Самі іноземці у відповідь
наділялись обов'язком дотримуватися законів країни перебування.
За деякими договорами хетів установлювався принцип надання
іноземцям рівного статусу зі своїми громадянами, за умови дотри-
мання ними закону (договір царя хетів Суппілуліуми І з правите-
лем Амурру Азірасом 1380 р. до н. е.).
Виникає ідея захисту іноземних мешканців від їхніх власних
правителів. Формується категорія норм стосовно статусу біженців
та втікачів, порядку надання притулку. Це спричинює появу особ-
ливої категорії іноземців — вимушених переселенців на територію
іншої держави, статус яких був дещо схожим на відомий у майбут-
ні періоди статус біженців. Таким іноземцям надавали притулок
(інститут відомий Стародавньому Єгипту, Митанні, Хетській державі,
Індії, Китаю), укладаються договори про видачу (невидачу) біжен-
ців, втікачів, утворюється процедура такої видачі і формуються її
умови (договір царя хетів Суппілуліуми І з правителем Митанні
Шаттівазою 1350 р. до н.е.).
Починає створюватись інститут відповідальності іноземців. У
договорі між хетським царем Суппілуліумою І і правителем Амур-
ру Азірасом говориться, що в разі скоєння жителями Амурру зло-
чинів проти Хетської держави (в цьому випадку йдеться про зло-
чини політичного характеру — підбурювання до заколоту проти
існуючого правління) вони мали бути виданими хетській стороні.
У більшості стародавніх країн був дозвільний порядок в'їзду
іноземців.
Інститут захисту (покровителів) іноземців став свідченням
суперечності між пережитками свідомості, що не приймала нічого
іноземного, і вимогами розвитку міжнародних відносин, адже його
появу спричинили як вимоги захисту особи іноземця, так і мірку-
вання власної безпеки. У державах-містах Месопотамії, а згодом в
ассирійській державі при царській адміністрації сформувалася спе-
ціальна ланка чиновників, які мали відповідати за чужоземців.
Практично в усіх регіонах стародавнього світу іноземців поді-
ляли на окремі категорії. В міжнародній договірній практиці хетів
140
установлюється поділ на власне населення (громадян) та іноземців,

що проживають на території хетської держави. В аккадській мові
було декілька термінів щодо різних категорій: чужоземці, тимчасо-
ві прибульці, біженці. Подібна різниця була встановлена і в старо-
давній Індії: патікас — подорожуючі, переважно релігійні піліг-
рими, гопас і шанікас — офіційні представники, прибулі на запро-
шення двору, посли та дипломатичні представники й торговці. У
Греції в певні періоди розрізняли іноземців, що тимчасово перебу-
вають на території полісу («транзитних іноземців») та іноземців,
що оселялися на постійне місце проживання в полісі («іноземці-
резиденти»).
До найменш престижної категорії належали біженці та втікачі. До
другої — іноземці, що оселялись на території іншої держави для
проживання. Найбільш привілейованою категорією іноземців були
дипломатичні представники та торговельні агенти, статус яких вре-
гульовувався скоріше інститутами посольського та торговельного
права.
У період греко-римської античності набув поширення інститут
асилії: надання недоторканості іноземцям (частіше за договором)
на засадах взаємності (договір між Літтосом — колонія Спарти на
о. Крит — і Маллою близько 221 p.).
В античній Греції утворився інститут ізополітії— надання іно-
земцям на підставах договору з їхньою державою свого громадянс-
тва. За договором ізополітії між сторонами встановлювався союз на
зразок федеративного. Ця норма нагадує сучасний інститут біпат-
ридів (договір між Мілетом і його колонією Цизісом 330 р. до н. е.,
Договір між Мілетом та групою полісів Селевкія 212 р. до н. е., до-
говір між Ієрапітою та Пріансосом 200 р. до н. е. та ін.).
Стародавнім міжнародним правом за особою, як правило, за-
кріплювався той статус, яким вона володіла за правом своєї країни.
Втім нерідко міжнародним договором особі надавався більш спри-
ятливий статус: у договорі Рамзеса II з Хаттусилісом III 1276 р. до
в. е. в положенні про взаємну видачу втікачів і злочинців закріп-
•Юовалося, що така видача може здійснюватись лише за умови гу-
манного ставлення іншою стороною до виданої їй особи, його сім'ї,
Вепорушення його майнових прав.
Елементом статусу іноземців було їхнє право володіти нерухо-
мим майном. Звичаєва норма приписувала зберігати майно помер-
141
лого на території Єгипту іноземця, щоб передати його вдові чи ді-

тям через представника відповідної держави.
Міжнародно-правовий статус території. Від початку міжна-
родних контактів людських суспільств, а згодом і з розширенням
сфери міжнародних відносин виникала необхідність у чіткому ви-
значенні меж власної юрисдикції. Це стосувалось насамперед тери-
торіального поширення влади і породжувало проблему визначення
статусу різних територій та інші, схожі з ним питання. Територіа-
льні питання досить тісно пов'язані з військовою політикою дер-
жав: з одного боку, як часта причина військових конфліктів, а з ін-
шого — як один із елементів їх урегулювання. Територіальні конф-
лікти між державами стародавнього світу виникали з приводу
боротьби за більш вигідні в економічному плані землі або за конт-
роль над торговельними шляхами, з одного боку, і за розширення
чи встановлення в певних межах державних кордонів — з іншого.
Це потребувало певної процедури вирішення подібних конфліктів,
визначення статусу територій і кордонів.
У стародавній період почав формуватися принцип недоторка-
ності території держави.
Поняття державної території не скрізь формувалось однаково,
вона розглядалась власністю бога чи богів (Месопотамія), власніс-
тю правителя (Єгипет, Ассирія), спільним надбанням народу (Гре-
ція), власністю держави в цілому (Рим періоду імперії). Відповідно
до цього мав свої особливості і міжнародно-правовий статус тери-
торій та їхніх кордонів, і звичаї щодо процедури їх установлення.
Статус територій, які вважалися власністю відповідного бога-
покровителя (Месопотамія), мав переважно природно-правове по-
ходження, а відтак визначався в тісному зв'язку з релігійними про-
цедурами (більша частка майна месопотамського міста-держави
перебувала під управлінням храмів, що часто перебирали на себе
певні функції управління містом).
Великі держави визначали свої території як такі, що належать до
власності їхнього правителя. У період греко-римської античності
поняття території набуває статусу державної, або території відповід-
ного народу, а більшість територіальних питань вирішували лише за
згоди народу або державних органів.
Принцип недоторканості іноземної території з'являвся, проте
визнаним був ще не скрізь. Територіальні захвати являли собою
142
досить звичне явище, щоправда їх часто виправдовують релігійни-

ми, ідеологічними цілями. Багато воєн Стародавнього Єгипту офі-
ційно проходило під гаслом «розширення кордонів Єгипту», хоча
нерідко — і з метою «цивілізувати» сусідні народи.
Крім території, що повністю належала до суверенітету сві>єї
держави (в різні періоди Єгипет, Хетська держава, Вавилон, Асси-
рія) розрізнялись території васальних, залежних чи напівзалежних
країн (Аласія, Палестина, Кадеш, Нубія), регіонів, поділених на де-
кілька державних утворень (Месопотамія, Індія, Китай, Греція).
Зазвичай територія напівзалежних чи васальних держав залиша-
лась під суверенітетом їхніх правителів, але з певними винятками
(на ній розташовувались воєнні бази та гарнізони метрополії,
останній надавався режим найбільшого сприяння в торгівлі, а ін-
коли на території залежної держави існували цілі поселення тор-
говців метрополії, що повністю вилучалися з юрисдикції держави
перебування).
Досить частою була практика іноземної оренди чи навіть інозе-
мної власності на частини території інших держав з метою засну-
вання воєнних, торговельних баз, контролю над природно багатими
частинами території — річками, береговою лінією тощо (питання
транзиту іноземною територією не підлягали нормам щодо статусу
території, а вирішувались, як правило, сукупністю норм торговель-
ного права, оскільки транзит використовувався переважно саме в
цілях міжнародного торговельного обміну). Подібні відносини вста-
новлювалися договорами.
У стародавньому міжнародному праві склалася сукупність норм
щодо набуття території. Набуття території відбувалося воєнним
чи мирним шляхом. В останньому виділяється спадкове набуття,
придбання за договором (договір царя хетів Тудаліяса IV з пра-
вителем Датаси Улмі-Тешубом), об'єднання держав (як правило,
внаслідок династичних шлюбів), повернення, дарування (договф
ассирійського царя Саргона II, за яким він подарував цареві МаШ ш
захоплені ним раніше міста Урарту і країни Зікерту), обмін терито-
ріями (обмін територією між давньокитайськими царствами ЧжоУ і
Ченг 712 р. до н. е.), поступка території (поступка китайським цар-
ством Лу частини території царству Ченг за декларацією 715 р. Д°
И.е.) та ін. Серед воєнних способів набуття території, крім власне
завоювання, існували і договірні способи, такі як набуття території
За угодою про розподіл військової здобичі.
143
У період античного Середземномор'я закріплюється такий вид

набуття території, як ад'юдикація: встановлення кордонів чи ви-
значення належності території тій чи іншій країні за рішенням між-
народного третейського суду або арбітражу (арбітражне рішення в
договорі про кордон та союз між Етолійською та Аркананіанською
Лігами 263-262 pp. до н. е.).
Крім установлення лінії кордону, врегулювання потребував і
статус прикордонної території з обох сторін. Подібні питання,
окрім того, що вони включались до територіальних договорів, ре-
гулювались внутрішнім правом сторін та двосторонніми звичаями.
Особливим видом території в стародавньому міжнародному
праві були території, що юридично не належали жодній державі, а
являли собою щось на зразок території з міжнародним режимом.
До них належали, як правило, території релігійних установ — най-
більших храмів, оракулів, території інших святинь. Особливість їх-
нього режиму, крім вилучення з юрисдикції державної влади, був,
як правило, нейтральний статус під час воєнних дій (асилія). Прик-
ладом такого виду території були давньогрецькі святилища, що роз-
глядалися як спільне надбання усіх греків і користувалися міжна-
родним режимом. Зокрема, такий режим було передбачено для
поселення та храму Аполлона в Дельфах у договорі між Афінами
та Спартою (Нісейському договорі) 421 р. до н. е.
Почали складатися поняття нейтралізованої і демілітаризованої
території.
Методи розв'язання територіальних питань та узвичаєна проце-
дура встановлення кордонів між державами свідчать про усвідом-
лену необхідність вирішувати питання, пов'язані з територією:
1) шляхом переговорів; 2) подальшого укладання договору, в якому
встановлювався б статус території та лінії кордонів; 3) необхідність
дотримання цього договору та взятих на себе за ним зобов'язань.
Кожна сторона при укладанні такого договору приносила клятву,
в якій перераховувались її зобов'язання щодо даної території. У
конфлікті месопотамських міст Лагашу та Умми Умма, укладаю-
чи договір з Лагашем з приводу спірної території Гуедени кля-
неться: 1) використовувати територію Гуедени (і розглядати її та-
кою) як оренду; 2) не порушувати іригаційного каналу, який є
лінією кордону між Лагашем і Уммою; 3) не змінювати його на-
пряму; 4) не пошкоджувати прикордонних стел, встановлених на
144
засвідчення укладання договору і демаркації кордону; 5) не ви-

користовувати іноземну територію.
Договори про делімітацію кордонів у вигляді прикордонних
стел являли собою не лише один з найбільш поширених видів до-
говорів, а й процедуру укладання їх активно запозичували різні на-
роди: вавилонський варіант прикордонних стел кудурру, завдяки
передбаченим у ньому гарантіями непорушності (клятв, закликів до
богів та ін.), став типовим прикладом для інших видів міжнародних
договорів близькосхідного регіону.
3.3. Особливості інститутів міжнародного права

в стародавній період
Інститути договірного права. Оскільки основою та сутністю

міжнародного права є угода, а міжнародний договір — її втіленням,
то норми договірного права склались одними з найперших.
У деяких регіонах (Хетське царство) міжнародний договір був
більш популярним засобом регулювання міжнародних відносин,
аніж звичай.
Стародавні міжнародні договори класифікують за об'єктом,
кількістю та статусом їхніх учасників, особливостями їхньої дії в
часі тощо. У Стародавній Індії існувала найширша класифікація
договорів: Артхашастра називає 11 видів мирних міжнародних до-
говорів, Камандака — 16. Особливість індійського регіону, що по-
лягає в казуїстичності його міжнародних договорів, призвела також
; і до практичної відсутності їх текстів. Договір являв собою рішення
конкретної справи.
У Китаї міждержавні угоди називались «менк» (конвенція, до-
говір) і «мінк» (декларація). «Менк» стосувалися лише міждержав-
; иих відносин, «мінк» підписувались у рамках міжкоролівських від-
носин царями особисто. Міжнародні договори передбачали особ-
I диву процедуру затвердження через ритуал клятви, що давалася під
І Час читання вголос договору в присутності сторін. Договір писали
І На дерев'яних або бамбукових смужках. Він вважався таким, що
І набрав обов'язкової сили після принесення в жертву тварини (вола),
г. Декларації могли укладатись і без ритуальної клятви і в юридично-
{**У значенні поступалися договорам.
145
Серед шістнадцяти міжнародних договорів («менк»), які згаду-

ються в анналах за 722 — 703 pp. до н. е.: 9 були за характером ми-
рними угодами, 4 — угоди про дружні відносини, 2 — воєнні пак-
ти, 1 — про обмін територіями, 2 (угоди про дружні відносини) —
поновлювали попередні угоди, 13 —двосторонні і 3 —тристорон-
ні угоди, в 15 — сторону представляв цар, в інших — титуловані
особи (принци, міністри).
Щодо загального (придатного для всіх регіонів) поділу, то за-
лежно від об'єкта міжнародні договори поділялись на мирні, сою-
зні, військові (як правило, це широкомасштабні договори, які окрім
головного питання, наприклад, укладання миру чи утворення вій-
ськового союзу, включали ще низку суміжних або цілком окремих
проблем двосторонніх відносин). Так, у союзному договорі хетсь-
кого царя Суппілуліуми І з царем Амурру Азірасом (1380 р. до
н. е.), крім основного питання — встановлення військового союзу,
регулювались питання взаємної допомоги на випадок війни, видачі
втікачів, про статус громадян Амурру, які постійно проживають на
території хетів, тощо; у договорі царя Ассирії Есархаддона з царем
Тиру Баалом (676 р. до н. е.), крім головного положення про підле-
глість Баала Ассирії, зазначалися питання стосовно його права ко-
ристування береговою територією, порядку користування портами,
морської торгівлі, виплати данини, статусу громадян однієї сторо-
ни на території іншої та ін.
Укладання «універсальних» (тобто широкомасштабних) дого-
ворів було зумовлено й матеріальною необхідністю (тяжкістю і за-
тратністю делегацій на переговори і т.п.).
У низці договорів об'єктом виступало вузьке питання двосто-
ронніх відносин: шлюбні договори, договори про порядок сумісних
військових дій, територіальні договори, про порядок експорту чи
імпорту певних товарів (тут формою квазідоговору міг виступати
обмін листами).
За кількістю сторін стародавні міжнародні договори, як пра-
вило, були двосторонніми.
Були відомі й багатосторонні договори: кожне державоподі-
бне утворення Месопотамії мало своє право, освячене своєю релі-
гійною системою, відтак положення двосторонніх договорів таких
утворень часто суперечили іншим їхнім угодам. Щоб усунути про-
тиріччя, вже в IV тисячолітті до н. е. почали вдаватися до укладан-
ня багатосторонніх договорів (подібною була ситуація і в Стародав-
146
ньому Китаї). Так, на основі союзу месопотамських міст (Ліги Кен-

гір — IV тисячоліття до н. е.) виникла держава Шумер; було ство-
рено об'єднання грецьких міст із метою військової оборони під
владою Афін (перша афінська ліга 479 р. до н. е.). Так утворюва-
лись військові союзи (711 р. до н. е. було укладено договір, що
встановлював військовий союз держав сходу Середземноморського
узбережжя і Єгипту; 646 р. до н. е. було укладено договір між ки-
тайськими царствами Сун, Лу, Вей, Чжен, Сюй, Цао і Ци про утво-
рення військового союзу проти нападів кочовиків та ін.).
За статусом сторін договори поділялись на рівноправні і не-
рівноправні (васальні). Останні іноді мали форму одностороннього
акту — клятви чи обіцянки певної поведінки перед сильнішою
державою взамін за її покровительство та військовий захист (клят-
ва іноземного правителя в лояльності Есархадцонові, царю Асси-
рії); іноді ж, навпаки, вони були у формі односторонніх приписів
поведінки залежній державі від її покровителя (договори хетських
царів Суппілуліуми І і царя Угариту Нікмадду II 1360 р. до н. е.,
Муваталіса і царя Кіццуватни Суннасураса 1320 р до н. е. та ін.).
Сторонами договорів могли виступати не лише всі існуючі
суб'єкти міжнародного права, а й квазісуб'єкти, такі як храми, міс-
та чи інші утворення. Нерідко укладали договори між різними ви-
дами суб'єктів міжнародного права: між правителем і державою
(договір царя країни хетів Хаттусиліса III з державою Тіліурою, до-
говір між ассирійським царем Ашурбаніпалом і союзниками Вави-
лону 650 р. до н. е.), між правителем і містом чи подібним утворен-
ням в іншій державі (договір Ашурбаніпала з племенем Кедар
652 р. до н. е., договір царя хетів Арнувандаса II з містом Ісмерігою
1340 р. до н. е.), між правителем і фізичними особами (договір аси-
рійського царя Сіншарруішкуна з трьома особами — громадянами
Вавилону, 620 р. до н.е.), між правителем і храмом (угода про пе-
редачу території Рамзесом III храму Амона), між державою і дер-
жавним утворенням (договір царя Ассирії Ашурнерарі V з Матіїлу,
Правителем міста-держави Арпад 752 р. до н. е.), між союзом дер-
жав і державою (договір китайських царств Хань і Вей з державою
Цинь 290 р. до н. е.) та ін.
Переговори вели, як правило, уповноважені представники від-
повідних сторін. Вже на ранніх етапах договірної практики тексти
Міжнародних угод фіксувалися письмово. Особливо характерною
така процедура була на Стародавньому Близькому Сході, де міжна-
147
родні договори укладали етнічно та релігійно різні держави (на від-

міну від договорів у межах одного етнічного чи державного регіо-
ну — Індії, Китаю, греко-римського регіону). їх писали аккадською
(давньовавилонською) мовою — офіційною мовою дипломатично-
го спілкування. В аккадській мові існував термін «договір», в той
час як у давньоєгипетській мові на позначення цього поняття за-
стосовувався термін «зобов'язання». У хетів договір або угода
отримали назву від слова «пов'язувати», іншою назвою в хетів на
позначення їхніх міжнародних угод була «клятва»: поняття дого-
вору виводилося з основної його складової— зобов 'язань сторін.
Залежно від важливості договору, міжнародного статусу його
сторін (рівноправні правителі, залежні чи напівзалежні) його укла-
дали (висікали) на срібних (договір царя хетів Хаттусиліса III з фа-
раоном Єгипту Рамзесом II 1270 р. до н. е.), бронзових (договори
царів хетів з правителями Амурру, Митанні та ін.), залізних табли-
цях (договір царя країни хетів Тудаліяса IV або Хаттусиліса III з
правителем Датасси Улмі-Тешубом). Договори про дружбу, союзи
висікалися на срібних таблицях. У месопотамському регіоні текст
висікали на камінних стелах (такі стели з текстами договорів, що
встановлювали кордони чи статус території, згодом стали прообра-
зом прикордонних стовпів). А в Ассирії писали договори на папі-
русі або шкірі.
Існував порядок робити копії мовами сторін. Як правило, всі
копії (а інколи їх було до десяти) скріпляли царськими печатками,
дві з них зберігались у правителів сторін договору, а інші віддавали
на депозит до храмів найважливіших богів. Це знадобилося, на-
приклад, у випадку з договором між хетським царем Мурсилісом
II і царем Алеппо (Хальпи) Рімізармою: коли останній втратив свій
текст договору, то на його прохання договір прислали з хетського
двору.
Договори поділялись на безстрокові й ті, що мали певний
термін дії (серед них одні припинялись виконанням, дія інших
пов'язувалась із настанням певних юридичних фактів). Першими
були переважно всі широкомасштабні (мирні, союзні) договори.
Тривалість їхньої дії випливає з принципу pacta sunt servanda. У
Греції клятви і присяги, принесені при укладанні міжнародним до-
говорам, що зберігались у Дельфійському та Олімпійському хра-
мах, щорічно повторювались, поновлюючи договір і продовжуючи
його дію в часі.
148
Строкові договори укладалися з метою досягнення об'єкта (ук-

ладання шлюбу, проведення військової операції та ін.). Оскільки
звичним явищем було укладання договорів одразу з кількох об'єк-
тів, то дія в часі різних їх положень або частин могла не збігатися:
наприклад, порядок перебування військ однієї сторони на території
іншої та порядок проведення ними спільних військових дій на ви-
падок війни з третьою стороною (договір між хетами і Амурру
1340 р. до н. е.). Тут перше положення є безстроковим, друге почи-
нає і закінчує діяти у зв'язку з певним фактом — війною.
За загальним правилом, яке існувало на Близькому Сході, таб-
лиці з текстом договору правителі передавали одним одному через
послів. Відповідно і моментом набрання чинності міжнародним
договором є момент обміну його текстами чи висловленням обома
сторонами згоди на їхню обов'язковість через своїх представників.
Якщо договір укладав залежний правитель з третьою стороною, його
суверен повинен був дати на це згоду, і цей момент вважався мо-
ментом набуття договором сили.
Виникає правило ратифікації: оскільки майже всі акції щодо
створення договору здійснювалися за допомогою послів, отже не-
обхідно було ввести не лише елемент ознайомлення правителів
держав з текстом укладеної ними угоди, а й вираження їхньої згоди
діяти згідно з її положеннями. Про зародження поняття ратифікації
говорить і прийнятий на стародавньому сході звичай скріплювати
тексти договорів печатками правителів (найчастіше їх ставили у
верхньому куті таблиці з текстом договору). Інколи (це характерно
для правителів імперій і могло свідчити про нерівноправний харак-
тер договору) текст скріплювали і печаткою головної дружини пра-
вителя (Хетське царство, Єгипет). Місце розміщення таких печа-
ток, або скріплення договору печаткою лише однієї сторони могли
вказувати на те, що договір — нерівноправний. Обов'язковим еле-
мент ратифікації стає в Стародавньому Римі.
Більшість стародавніх договорів не мали складної структури
(винятком є хетські та ассирійські договори, в яких текст поділявся
на окремі частини, яких могло бути до десяти — преамбула чи іс-
торичний вступ, у якому викладалась історія відносин сторін, за-
значались мотиви укладання договору, перелічення свідків — богів
чи людей, положення договору, гарантії дотримання, клятва і т.ін.).
За відсутності поділу договору на статті, його основні положення
149
(об'єкт) містились прямо в тексті, викладались часто як розповідь

про належні відносини чи поведінку.
жували укладатися в усній формі, що не свідчить про їхній менший
авторитет. Тут велику роль відіграє процедура укладання їх і зок-
рема клятва сторін: «Клятвою досягалася та сама мета, що й пи-
сьмовою формою договорів у сучасному міжнародному праві: це
була процедурна формальність, яка підкреслювала серйозність і
тривалість його положень»'. Процедура клятвоприношення не ли-
ше була обов'язковим, а й найбільш розвинутим і сталим елемен-
том тексту договору. Часто ця клятва була дуже суворою і супро-
воджувалась жертвоприношенням (за хетською процедурою, жертва
мала символізувати сторону, яка порушить договір). Клятва віді-
гравала й роль показника статусу сторін договору: так, у нерівно-
правному договорі її приносила лише одна сторона — залежна.
Обов'язковою частиною міжнародного договору був заклик до
богів обох сторін. Частина договору відводилась для переліку богів
сторін, які закликались у свідки договору і мали гарантувати його
дотримання. Ця частина часто була найдовшою в усьому тексті до-
говору.
Храми виступали депозитаріями міжнародних договорів: до-
говір короля Аккаду Нараміша з правителем Еламу (XXIII ст. до
н. е.) після укладення було поміщено в храм головного бога Іншу-
шінака; договір про братерство між правителями Лагашу і Уруку
(XXV ст. до н. е.) було вибито на глиняному клині і закріплено в
стіні храму Інани; в Китаї вони зберігалися в святилищі Менг-фу.
Зі стародавнього Близького Сходу це правило перейшло до антич-
ної Греції, де найбільш важливі міжнародні договори зберігались у
Дельфійському та Олімпійському храмах.
Процедура укладання договору могла завершуватись урочис-
тою побудовою храму на честь богів. Боги відігравали роль гаран-
тів і свідків укладання договору, яким сторони приносили клятви
його дотримуватись, та виступами суддями, якщо виникали супе-
речки при його застосуванні.
клятви на вірність договору мали на меті встановити святість, пе-
' Westbrook R. International Law in the Amarna Age // Amarna Diplomacy. The
Beginnings of International Relations. Ed. By R. Cohen and R. Westbrook. Baltimore
and London. The Johns Hopkins University Press. 2000, — P. 38.
150
порушність його положень. Серед засобів забезпечення дотри-

мання договору застосовувались магічні обряди, релігійні клятви
сторін, видача заручників (особливо дітей або близьких правителя,
з якими було укладено договір), утримання в заручниках іноземних
послів (переважно від залежних або напівзалежних держав), сплата
данини, гарантія третіх держав, укладання династичного шлюбу,
обмін подарунками тощо.
Інститути посольського права. У міжплемінних відносинах
відбувається генезис основних форм та засобів проведення дипло-
матичної діяльності, утворюється прообраз дипломатичних рангів
на основі відмінності функцій («первісна дипломатія»).
Як окрема галузь зовнішніх зносин, дипломатична, посольська
діяльність виділяється з періоду утворення надобщинних політич-
них структур. У той же період виникають спеціальні правила для
регулювання такої діяльності, які ще не мають характеру правових
норм, але вже функціонально виділяються із сукупності звичаєвих,
релігійних правил, правил моралі, які застосовувалися до іноземців.
Централізація зовнішніх зносин мала вплив і на формування
правових норм для їх регулювання: багато існуючих звичаїв (недо-
торканості представників, їхніх функцій, порядку прийняття дип-
ломатичних місій та їх перебування на іноземній території) почи-
нали фіксуватися в міжнародних договорах чи дипломатичному
листуванні. Переважно міжнародно-правові норми, що регулювали
посольські відносини, мали звичаєву форму. Посольські відносини в
регіоні Близького Сходу і Малої Азії регулювались у листуванні
правителів, що вплинуло на казуїстичний характер норм цієї галузі в
регіоні.
У I I I тисячолітті до н. е. дипломатичні функції не лише виділені
в системі зовнішньополітичних функцій суб'єктів міжнародних від-
носин, а й для їх провадження створюється складна система управ-
ління. В державоподібних утвореннях, містах, номах Месопотамії
(початок III тисячоліття до н. е.) створено спеціальний апарат, який
відповідав за здійснення зовнішніх зносин; існує інститут закор-
донних посольств і дипломатичних місій (слово «посол» у більшо-
сті європейських мов походить з аккадської — офіційної мови дип-
ломатичного спілкування того часу на Сході).
З виділенням посольських відносин виникає потреба система-
тизувати їх. На початку торговельні функції поєднувалися з дип-
ломатичними в закордонних подорожах купців та торговців, яким
151
(об'єкт) містились прямо в тексті, викладались часто як розповідь

про належні відносини чи поведінку.
жували укладатися в усній формі, що не свідчить про їхній менший
авторитет. Тут велику роль відіграє процедура укладання їх і зок-
рема клятва сторін: «Клятвою досягалася та сама мета, що й пи-
сьмовою формою договорів у сучасному міжнародному праві: це
була процедурна формальність, яка підкреслювала серйозність і
тривалість його положень» 1 . Процедура клятвоприношення не ли-
ше була обов'язковим, а й найбільш розвинутим і сталим елемен-
том тексту договору. Часто ця клятва була дуже суворою і супро-
воджувалась жертвоприношенням (за хетською процедурою, жертва
мала символізувати сторону, яка порушить договір). Клятва віді-
гравала й роль показника статусу сторін договору: так, у нерівно-
правному договорі її приносила лише одна сторона — залежна.
Обов'язковою частиною міжнародного договору був заклик до
богів обох сторін. Частина договору відводилась для переліку богів
сторін, які закликались у свідки договору і мали гарантувати його
дотримання. Ця частина часто була найдовшою в усьому тексті до-
говору.
Храми виступали депозитаріями міжнародних договорів: до-
говір короля Аккаду Нараміша з правителем Еламу (XXIII ст. до
н. е.) після укладення було поміщено в храм головного бога Іншу-
шінака; договір про братерство між правителями Лагашу і Уруку
(XXV ст. до н. е.) було вибито на глиняному клині і закріплено в
стіні храму Інани; в Китаї вони зберігалися в святилищі Менг-фу.
Зі стародавнього Близького Сходу це правило перейшло до антич-
ної Греції, де найбільш важливі міжнародні договори зберігались у
Дельфійському та Олімпійському храмах.
Процедура укладання договору могла завершуватись урочис-
тою побудовою храму на честь богів. Боги відігравали роль гаран-
тів і свідків укладання договору, яким сторони приносили клятви
його дотримуватись, та виступами суддями, якщо виникали супе-
речки при його застосуванні.
клятви на вірність договору мали на меті встановити святість, не-
' Westbrook R. International Law in the Amarna Age // Amarna Diplomacy. The
Beginnings of International Relations. Ed. By R. Cohen and R. Westbrook. Baltimore
and London. The Johns Hopkins University Press. 2000, — P. 38.
150
порушність його положень. Серед засобів забезпечення дотри-

мання договору застосовувались магічні обряди, релігійні клятви
сторін, видача заручників (особливо дітей або близьких правителя,
з якими було укладено договір), утримання в заручниках іноземних
послів (переважно від залежних або напівзалежних держав), сплата
данини, гарантія третіх держав, укладання династичного шлюбу,
обмін подарунками тощо.
Інститути посольського права. У міжплемінних відносинах
відбувається генезис основних форм та засобів проведення дипло-
матичної діяльності, утворюється прообраз дипломатичних рангів
на основі відмінності функцій («первісна дипломатія»).
Як окрема галузь зовнішніх зносин, дипломатична, посольська
діяльність виділяється з періоду утворення надобщинних політич-
них структур. У той же період виникають спеціальні правила для
регулювання такої діяльності, які ще не мають характеру правових
норм, але вже функціонально виділяються із сукупності звичаєвих,
релігійних правил, правил моралі, які застосовувалися до іноземців.
Централізація зовнішніх зносин мала вплив і на формування
правових норм для їх регулювання: багато існуючих звичаїв (недо-
торканості представників, їхніх функцій, порядку прийняття дип-
ломатичних місій та їх перебування на іноземній території) почи-
нали фіксуватися в міжнародних договорах чи дипломатичному
листуванні. Переважно міжнародно-правові норми, що регулювали
посольські відносини, мали звичаєву форму. Посольські відносини в
регіоні Близького Сходу і Малої Азії регулювались у листуванні
правителів, що вплинуло на казуїстичний характер норм цієї галузі в
регіоні.
У III тисячолітті до н. е. дипломатичні функції не лише виділені
в системі зовнішньополітичних функцій суб'єктів міжнародних від-
носин, а й для їх провадження створюється складна система управ-
ління. В державоподібних утвореннях, містах, номах Месопотамії
(початок III тисячоліття до н. е.) створено спеціальний апарат, який
відповідав за здійснення зовнішніх зносин; існує інститут закор-
донних посольств і дипломатичних місій (слово «посол» у більшо-
сті європейських мов походить з аккадської — офіційної мови дип-
ломатичного спілкування того часу на Сході).
З виділенням посольських відносин виникає потреба система-
тизувати їх. На початку торговельні функції поєднувалися з дип-
ломатичними в закордонних подорожах купців та торговців, яким
151
давали дрібні доручення політичного змісту. Якщо ж міжнародні

акції були значними (особистий супровід і забезпечення дипло-
матичного листування, представництво при дворах іноземних пра-
вителів, проведення переговорів та участь у розробленні міжнарод-
них договорів тощо), то представник держави повинен був не лише
застосовувати спеціальні вміння і досвід, а й бути надійним для
держави. Так, у правових джерелах стародавнього періоду з'являється
комплекс норм для регулювання власне посольської діяльності, ви-
значаються вимоги до її виконавців. Закони Ману, зокрема, зазна-
чають: «Посол для царя рекомендується відданий, чесний, досвід-
чений, з доброю пам'яттю, що знає належне місце і час для дії».
З'явилась необхідність в професійному забезпеченні зовнішніх зносин.
Практично в кожному регіоні стародавнього світу виділяється
З — 4 ранги дипломатичних представників відповідно до вико-
нуваних ними функцій (посли, посланці, гінці — в Хетській держа-
ві; дути, прахіти, кари — в стародавній Індії; посланники, або шіги,
подорожуючі вельможі, аго гсін йєни, мандрівні дипломати — в
Китаї; герольди, пресвіри, ангели — в античній Греції і т. п.). Най-
важливішими функціями серед них володіли посли. Основною функ-
цією їх було забезпечення спілкування своїх урядів або правителів,
тому їх направляли безпосередньо до двору іноземного правителя.
До їхніх функцій належали найважливіші питання двосторонніх
взаємин: обмін ультиматумами чи заявами про початок війни, розро-
блення, укладання договорів, участь у міжнародних переговорах,
участь в укладанні династичних шлюбів (останнє доручалось лише
найбільш авторитетним і досвідченим дипломатичним представни-
кам) та певні повноваження в прийнятті нагальних рішень щодо
двосторонніх взаємин.
До другої категорії представників належали посланці, що вико-
нували менш важливі функції. Найнижчим рангом були гінці; вони
були призначені для передачі конкретних повідомлень і не пред-
ставляли своєї держави на території іншої. Гінці, як правило, не ви-
конували одночасно більше одного завдання, і їх швидше можна
розглядати технічними виконавцями тих чи інших доручень без
права приймати самостійні рішення щодо двосторонніх відносин.
Як правило, представники перших двох рангів перебували на те-
риторії іноземної держави досить тривалий період, тому їм належа-
ла також інформативна функція.
152
У цьому поділі важливу роль могли відігравали релігійні діячі: у

Греції вісники являли собою інститут більш давній — вони були
першими представниками такого роду і були особливими жерцями,
до функцій яких входило здійснення дипломатичних зносин; Прес-
віри ж з'явилися дещо пізніше і мали світський ранг; в Індії дипло-
матичними функціями наділялися релігійні особи з касти брахманів.
Існував і більш загальний поділ дипломатичних представників
на дві основні категорії, а) ті, які підтримували зв'язки з незалеж-
ними правителями і були особливо довіреними особами у правите-
ля держави; і б) ті, які підтримували зв'язки з залежними від своєї
держави країнами. Перші мали ширше коло повноважень внаслідок
більшої складності, двосторонніх відносин. У других було обмеже-
не коло функцій з огляду на те, що відносини із залежною держа-
вою носили функціональний характер, а отже, відбувалися з при-
воду обмеженої кількості питань.
З розвитком дипломатичних відносин у Греції відбулося роз-
ширення дипломатичних функцій і поділ місій залежно від їхніх
функціональних обов'язків на: 1) священні посольства; 2) посольс-
тва до оракулів; 3) посли з повноваженнями укладання договору;
4) посли до народних зборів; 5) посли до ворога з функцією вирі-
шення питань конфлікту.
Ідентифікація повноважень та особи дипломатичного пред-
ставника (особливо посла) проходила під час спеціальних церемо-
ній. Визначення повноважень та встановлення особи посла місти-
s лися в самому тексті політичного послання його правителя, який
• передавався послом, або на окремих таблицях, що не входили в
склад основного послання. Включення таких положень до тексту
міжнародного акта являло собою прообраз вірчих грамот. За рим-
і < ським правом, початком дипломатичної місії, а відтак і моментом
ї надання послові відповідного статусу був момент його входження
s на посаду, а не момент прибуття в країну акредитації: «Особа, noe-
s' лана як посол, входить в обов'язки з моменту його обрання, а не з
- моменту його прибуття до Риму» (Дігести Юстиніана). Прообразом
[ вірчої грамоти посла в Стародавньому Римі був перстень із золо-
* тою печаткою.
і-.' У стародавньому міжнародному праві проходив процес станов-
і лення інституту дипломатії на вищому рівні. У державах Близько-
* го Сходу він проявлявся у взаємному обміні дипломатичними лис-
ятами між правителями держав. Специфічним видом дипломатії на
153
вищому рівні був інститут взаємообміну візитами ввічливості пра-

вителів давньокитайських держав.
У стародавній період посольства поділялися на тимчасові fix бу-
ло більше) і постійні Посольства переважно були призначені для
виконання певної функції (ad hoc); ті, що були більш постійними,
найчастіше просто не мали ніяких обмежень у часі. Часто між сто-
ронами велися настільки активні дипломатичні відносини, а по-
сольські місії відправлялися з такою регулярністю, що за характе-
ром їх можна прирівняти до постійних посольств. Відомості про
перші постійні посольства належать до III - II тисячоліть до н. е. у
відносинах між Стародавнім Єгиптом, Хетською державою та дер-
жавою Марі; у стародавній Месопотамії існував інститут постійних
посольств при дворі правителів за часів Вавилону та Ассирії; на
посольства, що постійно перебували на території стародавньої Ін-
дії, зокрема від китайських князівств, вказується в 'період Маур'їв.
У державах стародавнього Близького Сходу функції дипломатич-
них представництв на постійній основі виконували особи, які при-
бували з нареченою, що виходила заміж за іноземного правителя за
династичним шлюбом.
У Стародавньому Єгипті існувала практика насильної затримки
іноземних послів на довгий період (інколи — понад 6 років), яка
розглядалась протиправною (так затримувалися посли від правите-
ля Митанні Тушратти у Аменхотепа III 1390 р. до н. е., від ассирій-
ського царя Ашурбаліта; практика затримки послів існувала ще в
античній Греції).
Складалися норми дипломатичного протоколу й етикету, які
слугували принципу рівноправності сторін. Часто недотримання
процедури прийому послів могло загострити двосторонні відноси-
ни: прийняття посла не відповідно до його рангу могло спричинити
міжнародний конфлікт.
Вступаючи в міжнародні відносини (торгівля, обмін, відносини
релігії, ідеології чи т.ін.), держави de facto визнавали одна одну і
передбачали встановлення дипломатичних відносин. De jure мо-
ментом встановлення таких відносин можна вважати відповідну за-
яву чи інший офіційний акт. Частіше офіційне встановлення дип-
ломатичних відносин проходило через обмін правителями держав
листами із зазначенням відповідного наміру. Інші акти встановлен-
ня дипломатичних відносин: церемонії прийому представників іно-
земної держави (як правило, особливо урочисті щодо представників
154
найвищого рангу), проведення з ними переговорів, укладання угод

тощо.
З первісного періоду можна датувати виникнення принципу не-
доторканості дипломатичних представників, їх функціонально-
го імунітету, за порушення якого передбачалася сувора відповіда-
льність. У більш пізній період порушення цього принципу тягло за
собою розірвання відносин і навіть могло розглядатись актом ого-
лошення війни.
Недоторканістю володіли не лише дипломатичні, а й торгове-
льні представники. У деяких регіонах (на Близькому Сході та в
Малій Азії), де особливо цінувалася зовнішня торгівля, котра була
дяя окремих країн чи не єдиним засобом існування, міжнародним
звичаєм спочатку було встановлено принцип недоторканості саме
торговельних караванів. Згодом його було перенесено і на дипло-
матичних представників іноземних правителів.
Питання імунітетів і недоторканості дипломатичних представ-
ників у так званий Амарнський період у державах стародавнього
Близького Сходу почали закріплюватися в договорах.
У стародавньому міжнародному праві починає створюватися
.Комплекс норм щодо впливу воєнних дій чи стану війни на дип-
ломатичні відносини. За загальним правилом, воєнні дії не пере-
ривали дипломатичних відносин, але могли їх скоротити, обмежи-
і и чи призупинити. В Стародавній Греції існував звичай обміну
'^ослами у випадку початку військових дій: під час війн їх роль зро-
і&тала, оскільки в умовах, коли не в усіх ворогуючих сторін міг існува-
Ш звичай вилучати з воєнних дій цивільне населення, дипломатич-
ні представники залишались єдиними особами, що володіли недо-
торканістю і могли за своїми повноваженнями сприяти вирішен-
рю конфлікту. Саме ж вилучення таких представників з воєнних
ІЦЙ (асилія) було безумовним і грунтувалось на міжнародному зви-
раї. У Стародавньому Римі принцип недоторканості дипломатичних
представників під час війни було закріплено в кодифікаційних актах
Шігести Юстиніана).
г У стародавній період зароджуються основні інститути посоль-
с к о г о права: дипломатичні функції виділяються з кола зовнішньої
ряльності учасників міжнародних відносин, оформлюються функ-
ції дипломатичних представників і, відповідно, утворюються
рШломатичні ранги, виникає процедура виконання ними своїх до-
ручень, порядок прийняття та відправлення дипломатичних місій
155
та порядок їх перебування на території іноземної держави, форму-

ються процедури відправлення, прийняття й діяльності дипломати-
чних місій — зародження дипломатичного протоколу.
Інститути міжнародного торговельного права. До первісних
видів зовнішньоекономічної діяльності належать влаштування уро-
чистостей, свят престижу («престижна економіка»). Племінні, а
потім общинні лідери, які здатні були представити найбільшу кіль-
кість престижних дарів на подібних святах, утверджували свій ав-
торитет, який мав характер політичної переваги. З таких акцій зго-
дом виникають інші інститути торговельного права: влаштування
свят, бенкетів за участю іноземних представників на честь укла-
дання міжнародних угод і як їхня гарантія, торговельна взаємодія у
формі престижного обміну, на подібних святах проходив своє ста-
новлення статус торговельних представників іноземних держав,
порядок їх перебування на території приймаючої держави, обмін
дарунками між правителями та ін.
Ще на стадії зародження зовнішньоекономічна діяльність ве-
лась у двох напрямах: закордонна торгівля (надсилання торгове-
льних експедицій, місій, окремих представників для ведення торгі-
влі, обміну за кордоном, укладання торговельних угод та ін.) та
використання можливостей власної території з метою задово-
лення економічних інтересів. Серед останнього виду: використання
корисних копалин, природних ресурсів та користування торговель-
ними шляхами, встановлення над ними контролю. Якщо держава
знаходилася в сприятливому географічному положенні, на перетині
торговельних шляхів, то це породжувало ще один вид зовнішньое-
кономічної діяльності — посередництво та посередницьку торгівлю.
Зовнішня торгівля стародавніх держав мала централізований
характер «палацової економіки» (держави Близького Сходу й Ма-
лої Азії).
Учасниками міжнародної торгівлі в різний час могли виступати
найбільші храми. В Єгипті в періоди економічного розквіту держа-
ви храми наділялися не лише правом ведення торгівлі з іншими
державами, а й мали у своєму розпорядженні, а інколи — і власно-
сті торговельні флоти і каравани. Важливою статею зовнішньої то-
ргівлі Єгипту (за часів Аменхотепа III) було придбання товарів для
пожертви або будівництва храмів, при чому ресурси для релігійної
і благодійницької мети мали поступати в єгипетську казну засоба-
ми обміну і торгівлі, а не завоювання чи збору данини. Найвищі
156
посадовці Єгипту також мали право брати участь у торгівлі з ін-

f шими державами як приватні особи.
у Використання приватних торговців з державною метою, на ві-
дміну від офіційної торгівлі, отримало назву «мовчазної торгівлі»,
і, що не потребувала державного забезпечення (перекладачів, охо-
і рони) і тому була зручною формою взаємин. Такі приватні торго-
т вці користувалися певними правами й привілеями в державі пере-
бування, які передбачалися відповідними двосторонніми догово-
Ц рами між державами, а інколи користувалися недоторканістю за
загальним звичаєм.
Характерним засобом здійснення торговельних зв'язків було
відправлення торговельних місій та окремих представників в інші
держави. В рамках таких експедицій створювалися принципи недо-
торканості торговельного представника, майна іншої сторони, ін-
ститути статусу іноземців, рівності сторін, дотримання взятих на
себе міжнародних зобов'язань, відповідальності та ін.
Торговельні місії направлялися на близькі і на далекі відстані.
Так, до перших належали торговельні представництва Месопотамії
в Єгипті, Палестині, єгипетські місії до Вавилону, Ханаану, Біблосу
і навіть до Егейського моря на заході (торговельні шляхи такої тор-
гівлі проходили по річках Ніл, Тигр, Євфрат або суходолом від
Марі до Вавилону та Угариту, перетинаючи територію Єгипту, Ме-
сопотамії, Палестини). З огляду на близькі відстані і переважно
мирні (або васальні, як у випадку з Єгиптом і Палестиною) відно-
сини цих держав подібні експедиції були порівняно менш затрат-
ними і пов'язані з невеликим ризиком для життя та майна купців.
І Торговельні експедиції на далекі відстані це — подорожі в Африці:
3 Єгипту до Заїру по межі річки Луалаба, Замбезі (на півдні); до са-
харських племен, Лівії (на заході); до сучасних Індії та Китаю (на
ї сході); до Чорноморських берегів і північного Середземномор'я (на
; півночі); торгівля Індії, Китаю, Аравійського півострова з Месопо-
тамією, потім — Римською імперією.
Останній вид експедицій отримав назву міжрегіональної тор-
гівлі, що збігається з її геополітичним поширенням на Північно-
Африканський, Близькосхідний, Середземноморський, Чорномор-
ї ський, Індійський регіони.
Норми торговельного права почали включатися до широкома-
сштабних міждержавних договорів. У них зазначалися функції куп-
ців, вартість товару, питання режиму перебування торговців на
157
території іноземної держави, їхній статус, статус їхнього майна,

порядок здійснення ними торговельних операцій.
Торговельні місії на близькі відстані відряджались приватними
торговцями і частіше мали характер приватної торгівлі: внаслідок
небезпеки, яку представляли подорожі на далекі відстані, їх веден-
ня приватними особами не повертало затрат; приватні купці корис-
тувалися можливістю торгувати протягом усього шляху подорожі
свого каравану (тому, шлях обирався з урахуванням існуючих на
ньому торговельних центрів чи, принаймні, населених пунктів).
Натомість на далекі відстані посилались торговельні місії переваж-
но державного характеру. Мета таких караванів обмежувалася кін-
цевим пунктом призначення, і торгівля не велася протягом усієї
подорожі.
Крім суто економічних функцій, на торговельні місії та карава-
ни державного характеру інколи могли покладатись і інші повно-
важення: так, разом із торговельною делегацією індійський цар
Ашока відправив дев'ятьох місіонерів для вивчення релігії до Си-
рії, Єгипту, Македонії, Коринфу, Александрії (по ходу слідування
каравану).
З'являлися постійні торговельні представництва. Як прави-
ло, вони існували у важливих торговельних центрах, на перетині
торговельних шляхів, що сприяло контакту не лише з представни-
ками держави перебування, а й з великою кількістю іноземних по-
дорожуючих торговельних представників.
Нерідкі випадки нападу на торговельних представників та їхні
каравани отримали вирішення вже в IV тисячолітті до н. е. шляхом
міжнародного звичаю, згідно з яким відповідальність за такі акти
(вчинені, як правило грабіжниками, піратами, сільськими бандами)
несла держава, на території якої вчинено злочин (незалежно від то-
го, чи саме ця держава є кінцевим пунктом подорожі делегації).
У більшості стародавніх держав утворювалися спеціальні уря-
дові підрозділи зовнішньої торгівлі. У Вавилоні створюються ве-
ликі торговельні організації купців; більше того, вони користува-
лися тут пошаною і мали змогу створювати власні поселення і
торговельні організації.
На Стародавньому Близькому Сході питання недоторканості
іноземних торговельних представників з метою більшої ефектив-
ності цього принципу починає закріплюватись у міжнародних до-
говорах (угоди між Каркемишем і Угаритом).
158
Другим (після обміну торговельними місіями з метою безпосе-

редньої торгівлі) видом зовнішньоекономічної діяльності стародав-
ніх держав був обмін подарунками. Витоки цього інституту йдуть
ще з первісного обов'язкового дарообміну між родичами і членами
однієї общини. В Індійському регіоні обмін подарунками чи прине-
сення дарів, що отримав назву дан або дана, походив зі звичаю
приносити подарунки священикам, особам культу, які займалися
закликанням дощів або відвертанням негативних природних явищ.
З такого звичаю походить правило, що дан (дана) не повинні бути в
обов'язковому порядку відплачені.
Данина та податі в стародавній період стають важливим видом
міжнародної економічної взаємодії.
Важливим видом зовнішньополітичної діяльності було викори-
стання торговельних шляхів, що проходили по території держа-
ви, і посередницька торгівля та транзит. Основними видами зов-
нішньоторговельної діяльності Месопотамії, яка знаходилась на
перетині торговельних шляхів (по річках Тигр і Євфрат, від півночі
через Сузи до Перської затоки, з Індії до Палестини тощо) було як-
раз посередництво в міжнародній торгівлі та транзит. Країна, яка
контролювала ці торговельні шляхи, ставала на довгий час гегемо-
ном у регіоні (Лагаш, Елам, Вавилон).
У Стародавній Греції в кожному полісі карбували власну моне-
ту, що призводило до непорозумінь у відносинах. Відтак досить
рано починає з'являтися правило, згідно з яким усі зовнішньотор-
говельні операції мають здійснюватися за уніфікованою валютою.
На необхідності цього наголошував і Платон (Закони, V, 742).
Часто питання визначення валюти регулювали договорами в
яких установлювали офіційну одну валюту або міру ваги, яка була
мірилом. Як правило, це була валюта більш сильної держави (договір
царя хетів Суппілуліуми І з правителем Нугассі Тетте 1370 р. до н. е.).
Інститути міжнародного морського права. Міжрегіональна
торгівля та торгівля на далекі відстані були можливими лише вод-
ним шляхом як через географічні чинники, так і через економічну
невигідність і небезпеку суходільних експедицій. Переважаюча
роль морських сполучень у зовнішній торгівлі Стародавнього Єги-
пту призвела до того, що поняття «проводити міжнародні економі-
чні відносини» в давньоєгипетській мові позначалось ієрогліфом
«мати спільну воду / бути на одній воді».
159
Досить значне поширення морські сполучення в стародавній

період набули і в суто географічному плані. Так, греки морем по-
дорожували до берегів Іберії (Іспанія), Індії, Північної Африки.
Джерела інститутів морського права вже на початку його
формування і становлення мали свої особливості. Виходячи зі спе-
цифіки цієї сфери особливу роль у її врегулюванні відігравали вну-
трішні закони, кодекси морських країн та регіональні правові зви-
чаї щодо користування морем. Значного поширення як джерело
морського права набув античний Грецький Родоський закон (або
кодекс), що охоплював морські звичаї, які існували в регіоні й да-
тувались III — II ст. до н. е. Ці звичаї було впорядковано у вигляді
закону в 600 — 800 pp. н. е., скоріше за все приватними авторами.
Іншим після морських звичаїв та внутрішніх законодавств джере-
лом регулювання міжнародної морської діяльності були договори.
Проте вони з'явилися на стадії більшого поширення морських кон-
тактів і тривалої взаємодії морських держав. Першість тут тримали
Стародавній Єгипет і Ассирія; вони, щоправда, не укладали дого-
ворів безпосередньо присвячених морським відносинам, а включали
їх до загальних, широкомасштабних договорів.
Ассирійські торговельні судна були позначені образом божест-
ва, увінчаного короною, що мало свідчити про державний характер
таких суден. Подібні оздоблення морських суден образами богів
відповідної держави стають попередниками пізнішого поняття
прапора судна, і відповідно до функції прапора судна, вони свідчи-
ли про його державну приналежність.
Державна монополія морської діяльності існувала і в Старо-
давній Індії, де в царському апараті існував департамент з функці-
єю контролю за рибальством, мореплавством та морською торгів-
лею, а за часів Чандрагупти (321 — 291 pp. до н. е.) при його дворі
існувала окрема Рада Адміралтейства з функціями нагляду за орга-
нізацією морської діяльності та торгівлею морем.
Існувало звичаєве правило, згідно з яким привілеї та імуніте-
ти, схожі з дипломатичними, надавалися всім іноземним предста-
вникам, що подорожували морем. Особливо це стосується морських
делегацій міжрегіонального рівня (їх застосовували в контактах
між Індією, Китаєм, Близьким Сходом, Грецією, Римом), які як
єдиний шлях спілкування між цими державами, виконували еконо-
мічні, і політичні й дипломатичні функції (часто поєднуючи їх), а
отже, їхній персонал у повному обсязі володів особистою недотор-
160
' каністю. У деяких регіонах у певні періоди імунітетом користува-

; лось і майно (або вантаж) таких подорожуючих, хоча більш ха-
рактерним для стародавнього періоду було надання особистої недо-
торканості екіпажу судна в будь-якій державі, в тому числі третій
і стороні, по відношенню до маршруту подорожі, в той час як майно
: (наприклад, внаслідок стихійного лиха, екстреної зупинки чи ви-
падки) підлягало юрисдикції держави його знаходження,
ї' Іноді на борт іноземного судна могли заходити й громадяни
держави його перебування. У такий спосіб, за свідченнями Геродо-
гта, фінікіяни викрали аргоських жінок, коли ті робили покупки на
;борту купецьких фінікійських суден.
Майно, що було втрачене в морі, вважали таким, що належить
І його власникові (Родоський кодекс, Дігести Юстиніана). Регулю-
в а н н я в античній Греції й Римі морських відносин, зокрема морсь-
! кої торгівлі та пов'язаних з нею аспектів, дають підстави говорити
І про формування інститутів міжнародного приватного права,
f Окремим видом морської діяльності стало піратство, а відтак —
гі засоби та інститути міжнародної боротьби з ним. Пірати загрожу-
вали не лише морським суднам, їхньому екіпажу та майну, а й при-
бережним населеним пунктам. На Стародавньому Близькому Сході
fca в Індійському й Китайському регіонах боротьба з морським пі-
ратством велась на державному рівні. Було укладено договори між
Щкрвадом, Біблосом, Бейрутом, Тиром та Сидоном — близькосхід-
н и м и приморськими містами, між містами Ліванського узбережжя,
Вщо визнавали піратство протиправним і присвячувалися спільній
Вборотьбі з піратськими нападами. Саме цьому присвячено докуме-
І р т и Тель-Ель-Амарнського листування. Недоліком таких правових
• р о ї в було те, що вони поширювали свою дію на досить обмежені
Шорські та узбережні регіони і не регулювали боротьбу з піратством у
Відкритому морі. Протидія стародавніх держав піратству є одним з
П е р ш и х прикладів об'єднання зусиль держав на міжнародному рівні з
Иретою боротьби зі спільною загрозою.
К У стародавній період почала складатися правова класифікація
Шкорських просторів. Одним з перших виник правовий режим портів
H f c узбережних населених пунктів. В Індії вони підлягали управлін-
м В о наглядача із судноплавства, до функцій якого входив не лише
Яронтроль за належним проведенням морської торгівлі, а й гостинне
•Прийняття іноземних купців з дружніх країн, збирання мита з насе-
Ирення порту, встановлення правил міжнародної морської торгівлі.
161
За спільним практично для всіх регіонів правилом до юрисдик-

ції портів включалися води, що їх омивали. Згодом ці території
складуть поняття внутрішніх вод держав. До режиму таких вод
входив вільний прохід іноземних торговельних та інших цивільних
суден, які прямували до порту з мирною метою, надання гостинно-
го прийому їхньому екіпажу, охорони їхнього майна та вантажів.
Вимоги гостинності та міжнародної ввічливості, що вже почали
складатися в стародавній період, потребували надання притулку
іноземним суднам, які проходили повз морську територію порту,
не маючи наміру заходити в нього, і потрапили в шторм, інше сти-
хійне лихо чи пережили напад піратів. Хоча практично в усіх ста-
родавніх державах існував звичай надавати всю необхідну допомогу
екіпажу такого судна, його майно могло перейти у власність порту
чи іншого населеного пункту, до юрисдикції якого входили во-
ди, в яких це сталося. У стародавніх Греції та Римі встановлю-
вався поділ морських портів на військові та торговельні, паса-
жирські, вантажні.
Поширення юрисдикції стародавніх держав на морські терито-
рії, в яких вони здійснювали рибальську діяльність та над якими
встановлювався воєнний контроль з метою оборони від піратських
нападів, стало передвісником поняття територіальних вод. Великі
імперії стародавнього світу (Єгипет, Римська імперія) простягали
свій контроль на досить значні морські території, що включали як
широку берегову лінію, так і великі простори в далину моря.
Складалося правило свободи відкритого моря, що мало звичає-
во-правове походження. Морські території, згідно зі своїм право-
вим статусом, у стародавній період поділялися на води, що омива-
ли порти та узбережжя, морські території, що перебували під
військовим чи економічним контролем прибережних держав, та від-
крите море.
Інститути права війни. Війна тривалий час помилково вважа-
лась у науці мало чи не основним засобом спілкування стародавніх
народів, наголошувалось на їхній войовничості. На думку деяких
дослідників, «закони війни являють собою ядро міжнародного пра-
ва» 1 . В той же час у стародавній період проходили своє становлен-
ня основні закони та звичаї щодо процедури оголошення, ведення, за-
1
Marin М.А. The Evolution and Present Status of the Laws of War. In: Recueil des
Cours, 1952. П. — P. 645.
162
кінчення війни, статусу цивільного населення, ворожого населення,

іноземних дипломатичних представників, у тому числі ворожої сто-
рони, нейтралітету та ін.
Як показують сучасні дослідження, війна в стародавній період
була тимчасовим, а іноді крайнім засобом досягнення міжнародних
інтересів: «Звернення до війн не виключалось, але воно не відігра-
вало такої ролі, як у європейській системі балансу сил чи в Старо-
давньому Китаї. Сила і війни застосовувались у двосторонніх від-
носинах на основі ad hock» 1 .
Правове врегулювання питань ведення війни, статусу військо-
вополонених, цивільного населення, окупованої території тощо в
Стародавній Індії, Єгипті, Хетській державі, Греції, Римі показують
високий рівень розвитку цих інститутів.
Питанням війни і теорії воєнних відносин відводилося значне
місце в античній грецькій та давньокитайській теорії міжнародних
відносин. Загальний характер доктринальних поглядів на війну в
Стародавньому Китаї полягав в ідеї обмеження засобів ведення
війни, гуманізації її перебігу та навіть, по можливості, відмови від
воєнного вирішення міжнародних спорів. На цьому наполягав Лао-
Цзи. На його думку, «Військо — знаряддя нещастя і не знаряддя
благородного чоловіка. ... отримавши перемогу, не вважай це пре-
красним. А якщо вирішиш, що це прекрасно, значить радієш вбивс-
тву людей. Хто радіє вбивству людей, той не зможе добитися своїх
цілей у Піднебесній» (Канон Дао і Де). Великий вплив на станов-
лення доктрини гуманізації війни справив Конфуцій.
У стародавній період почала складатися концепція воєнних ре-
пресалій. Велика частина війн стародавнього світу являла собою
акти репресалій проти держав — порушників міжнародних угод,
інших зобов'язань, васалів, що порушили клятву вірності. У праві
війни стародавньої Ассирії розрізнялися поняття завойовницької
війни і карального походу (відповідним був статус ворожої сторони
і ставлення до цивільного населення). Перші здійснювалися щодо
територій, які Ассирія завойовувала вперше і які мали для неї ста-
тус ворожих країн, вони за правилами війни підлягали звичайному
воєнному завоюванню. Каральні ж походи Ассирії відзначалися не-
гуманним поводженням з ворогами і військовополоненими: до по-
1
Ragionieri R. The Amarna Age: An International Society in the Making. In: Amarna
Diplomacy. The Beginnings of International Relations. Ed. By R. Cohen and R. Westbrook.
Baltimore and London. The Johns Hopkins University Press, 2000. — P. 52.
163
лонених застосовували тортури, цивільне населення масово виво-

зили в рабство, були випадки глумління над тілами померлих.
Найчастіше такі дії вчинялися щодо провінцій Ассирії, які вдава-
лись до непокори, порушуючи свої зобов'язання перед Ассирією, і
мали характер покарання. Поняття воєнних репресалій у стародавній
період являло собою розвинутий інститут права війни. Доказом
цього є чіткий поділ можливостей і засобів ведення війни, що могли
бути застосовані у випадку репресалій і воєнної кампанії завойов-
ницького характеру.
За свідченнями Геродота, навіть найвойовничіші царі Еллади
намагалися виправдати свої завойовницькі наміри актом воєнних
репресалій.
У стародавній період з'явився звичай виправдовувати свої во-
єнні походи (інші насильницькі вчинки щодо іноземних країн) не
лише застосуванням санкцій, а й доброчинними цілями. Так, хетсь-
кий цар Суппілуліума І пояснював завоювання країни Ізуви її спо-
конвічною належністю Хетському царству і бажанням звільнити
підлеглі їй народи («Я завоював країну Ізува вдруге і знову зробив
її мешканців моїми підданими»). Тому країни, що раніше були під
юрисдикцією держави Ізуви, Суппілуліума не «завойовує», а «зві-
льняє». В цьому проявляється передвісник інституту агресії, яка
виправдовується метою звільнення іноземного населення, що офор-
миться в середньовічній доктрині, а в новітній час дістане назву
гуманітарної інтервенції.
Поняття воєнних репресалій та правовий поділ війн на завойов-
ницькі і каральні пов'язані з появою концепції справедливої війни.
Хоча остання остаточно оформиться лише в греко-римський період,
свідчення давньоєгипетських, хетських військових джерел говорять
про появу її рис у поділі війн згідно з їхньою метою. Лише бажана
богам війна, за природно-правовими уявленнями народів Старода-
внього Сходу мала релігійне санкціонування. Тому будь-яку війну
намагались оформити магічними обрядами, закликами до богів, а
найбільш брутальне поводження з ворожим населенням виправдати
волею останніх (у діяльності стародавніх правителів вже проявля-
ється ідея здійснення завойовницьких походів з метою поширення
своєї релігії, наверненням до неї більшої кількості народів).
У стародавньому Ізраїлі існував поділ війн на «священні» (при-
писані богом і освячені ним) і цивільні. Перші, як правило, здійс-
нювалися з метою розширення своїх кордонів, утримання балансу
164
сил шляхом поширення іудейської релігії і підлягали релігійним

нормам; другі були звичайними завоювальними або оборонними
війнами і не виправдовувалися релігійною метою, а регулювались
нормами права війни.
У римський період ідея справедливої війни отримала правове
оформлення. В Стародавній Індії було встановлено основні причи-
ни, достатні для початку війни: 1) відмова у видачі; 2) релігійні
конфлікти; 3) злочинні дії проти дипломатичних представників.
Крім того, правомірними для індусів були війни: 1) з метою за-
безпечення влади; 2) самозбереження держави; 3) досягнення балан-
су сил; 4) запобігання тиранії правителя над його народом (що
також є прообразом інституту гуманітарної інтервенції).
У давньокитайській тактиці ведення війни пропагувалися від-
носини з противником, засновані на моралі і справедливості (Сунь-
Цзи). У правових джерелах зазначалося частіше поняття ворожої
сторони, аніж статус іноземця-ворога. У стародавніх військових
хроніках іноземці завжди зазначаються як пасивний елемент у вій-
ні, основна увага приділяється фактичному перебігу воєнних дій з
другою стороною як абстрактним ворогом і позиціям у ній своєї
сторони.
У міжнародних договорах Близькосхідного регіону проявляєть-
ся досить гуманне ставлення до військовополонених: «Якщо війсь-
ковополонений з моєї країни в твою країну ... він є вільним. Якщо
це військовополонений, якого звільнено, ти не схопиш його і не
видаси його мені» (договір правителя Алалаху Нікмеппи і правите-
ля Туніпу Ір-Іма).
Одним з перших звичаїв ведення війни і вимогою справедливої
війни було її оголошення. Виникнувши ще в племінний період (у
меланезійських племенах прийнято було перед початком військо-
! вих дій влаштовувати короткочасні бої, «дуелі», що призводили
і або до примирення, або до початку повномасштабної війни), пра-
і вило оголошення війни дійшло свого досконалого розвитку в прак-
' тиці Римської імперії. Оголошення війни застосовувалось, як пра-
; вило, при завойовницьких військових походах. У випадку воєнних
• репресалій війна не оголошувалась.
'І Перед початком (оголошенням) війни, частим був звичай ула-
) годжувати конфлікт мирними засобами, переговорами. В Старо-
: давній Індії переговори перед початком воєнних дій були не лише
І узвичаєним інструментом зовнішньої політики, а й необхідним
165
етапом розвитку міждержавного конфлікту. Заклик до попередньо-

го мирного вирішення конфлікту характерний для давньоіндійсько-
го міжнародного права. У Стародавньому Римі до офіційного ого-
лошення війни ворожій стороні надавався суттєвий строк, упродовж
якого вона мала повернути збитки, поновити стан, що існував між
сторонами до початку конфлікту, чи в інший спосіб задовольнити
римську сторону; і лише якщо це не було зроблено, вдавалися до
процедури оголошення війни. У цій процедурі, як і при укладанні
міжнародного договору, сторонам надавався час, щоб з'ясувати свої
позиції і прийняти найбільш вигідне рішення.
Складні процедури супроводжували і завершення військових
дій. Якщо одна держава завоювала іншу і землі завойованої країни
увійшли до складу переможниці, то наслідком війни було або при-
пинення існування суб'єкта міжнародного права (завоювання Єги-
птом Кадешу), або, якщо після завоювання встановлювалися відно-
сини залежності між воюючими сторонами (завоювання Єгиптом
Палестини, Сирії), було лише обмеження обсягу міжнародної пра-
восуб'єктності переможеної сторони. Зокрема, важливим наслід-
ком припинення стану війни було врегулювання статусу військових.
У багатьох випадках солдати переможеного війська перетворюва-
лись на рабів (це характерно тільки для певних періодів розвитку
великих стародавніх держав). Частіше їхній соціальний статус не
змінювався від позбавлення їх держави міжнародної правосуб'єкт-
ності. Складнішим було врегулювання правових наслідків війн з
кількома учасниками (при існуванні військового альянсу). Тут ви-
никало питання про поділ переможцями матеріального і політично-
го виграшу у війні. Як правило, це вирішувалося лише договірним
шляхом. До нашого часу дійшла низка договорів стародавніх дер-
жав про припинення військових дій (договори хетського царя Суп-
пілуліуми І і правителя Угариту Нікмадду II 1360 р. до н. е.; Суппі-
луліуми І і правителя Амурру Азіраса 1380 р. до н. е.; Рамзеса И і
Хаттусілі III 1260 р. до н.е.; царя Асірії Ашурнірарі V з царем Ар-
паду Матіїлу 754 р. до н. е. та ін.). У них зазначалися союзницькі
відносини, що сприяли розширенню кола союзників і створенню
шляхом укладання міжнародних договорів певного міжнародного
балансу сил між стародавніми державами.
Окремі положення договорів про взаємну військову підтримку
регулювали порядок розподілу між сторонами отриманої в ре-
зультаті таких сумісних походів здобичі. При існуванні військо-
166
вого союзу питання встановлення післявоєнних відносин вирішу-

валися в межах його установчого договору. Більшість воєнних
конфліктів закінчувались укладанням міжнародного договору, у
Якому фіксували післявоєнний стан відносин, статус сторін, поділ
здобичі, статус завойованого, переможеного населення та насе-
лення переможців та ін.
У процесі ведення війни окреме місце відводиться статусу
цивільного населення і насамперед населення тієї території, на
-якій ведуться воєнні дії. Частими були випадки повного винищення
йаселення ворожої країни або масове його поневолення. Так, фа-
раон Сенусерт III знищив населення: жінок, дітей, посіви в Нубії;
фараон Тутмос І після переможного походу прикрасив свій кора-
бель трупом правителя Нубії.
Уже почали проявлятися певні елементи гуманізації війни.
Особливо це видно з практики Стародавньої Індії, античної Греції,
де вилучалися з воєнних дій мирні жителі, поранені, храми, тери-
торії, що їм належать, і навіть будівлі, що визнавалися витворами
мистецтва. Це правило встановлювали оракули, і воно переважно
дотримувалось усіма ворогуючими сторонами. Як правило, за іс-
нуючим звичаєм, у Стародавній Греції у випадку захоплення війсь-
,-ково-полонених та цивільного ворожого населення, а також їхнього
Імайна це все розподілялося таким чином: майно та озброєння ворога
•ділили між переможцями, військовополонені-негреки могли бути
•перетворені на рабів, військовополонені греки відпускались, а цивіль-
іНЄ населення продовжувало жити на захоплених територіях, суттє-
во не змінюючи свого громадянського статусу.
J
Специфічним інститутом права війни було правило вилучення
-Певних категорій територій або осіб з воєнних дій. Найбільшого
поширення ця практика набула в античній Греції.
У Стародавній Індії вже існував поділ на комбатантів та неко-
батантів (останніх, як і ряд інших видів осіб, вилучали з воєнних
ій) та починала складатися концепція окремої категорії осіб —
:ртв війни. За Законами Ману заборонялося вбивати «того, хто
явився на землі, якщо сам на колісниці, ...ані сплячого, ані особу
з шат, ані голого, ані обеззброєного, ... ані того, хто не б'ється, а
ше дивиться, ані того, хто зійшовся в бою з іншим, ... ні поране-
-го, на тяжкопораненого».
Хетські правила війни чіткіші, в них містилися вимоги дотри-
ання правових норм під час війни і порівняно гуманного пово-
167
дження із завойованими. Так, у хетському праві війни існував ін-

ститут «підкорення на місці конфлікту», який полягав у мирному
переході оточеної хетами території під їхню юрисдикцію, що запобі-
гало руйнуванню міст і знищенню населення. У філософії Дао ця
ідея проявилась у категорії Бу-чжен-Де, позбавленої насильства та-
ктики і тактики неведения воєнних дій. Взагалі в більшості держав
стародавнього світу розроблялись концепції «мирного завоювання»,
які на початку свого створення служили меншим втратам сторони,
що намагається підкорити іншу, а з часом поклали основу принци-
пам гуманізації війни. В стародавніх греків це проявилось у тактиці
воєнно-економічної блокади.
У Стародавній Греції існувала розвинута система лікування
поранених у війні. В Греції ж було введено звичаєве правило,
яке згодом стало визнаною нормою міжнародного права, за якою
поранені вилучались із воєнних дій, а вбиті солдати своєї чи во-
рожої сторони мали бути поховані (або передані представникам
своєї сторони).
З права війни в Стародавній Греції можна назвати низку пра-
вил, які були обов'язковими для дотримання всіма учасниками
конфлікту: обов'язкове поховання вбитого в бою, заборона брати
трофеї після юридичного завершення війни, заборона вбивати тих,
хто знаходиться на території храму, та ін.
У давньокитайських звичаях війни виділяється обов'язок шано-
бливого ставлення до померлих, навіть ворогів: «Усіх убитих лю-
дей слід гірко і скорботно оплакувати. Воєнну перемогу слід зу-
стрічати похоронним ритуалом» (JIao-Цзи). В едиктах індійського
царя Ашоки (264 — 231 pp. до н. е.) приписувалось обмежувати по
можливості ведення війн, знищення людей та худоби, заборонялося
вбивати представників релігії, а також поранених та хворих, прого-
лошувалася терпимість до менш розвинутих народів.
У стародавній період почало з'являтися правило обмежувати
засоби ведення війни. У Китаї запроваджувалися правила обме-
ження озброєнь, зброї, дозволеної для ведення війни. В Індії, за За-
конами Ману, вводили обмеження на використання певних видів
зброї: «У битві не слід вражати ворога віроломною зброєю — ані
зубчастою, ані отруєною, ані розпеченою на вогні». Сама війна і
статус іноземного (ворожого) населення та населення власної дер-
жави не залежали від існування відносин протиборства між суб'єк-
тами міжнародного права: ассирійський цар Ашурбаніпал (668 —
168
635 pp. до н. е.), завоювавши Елам, впрягає його царів у свою коліс-
ницю на знак перемоги, і він же запрошує людей Еламу тимчасово
оселитися на території Ассирії внаслідок голоду, який спустошив
їхню землю. Таким чином, з позицій стародавнього міжнародного
права, жорстокість війн є лише засобом (причому легітимним з то-
чки зору більш цивілізованої нації, яка завойовує менш розвинуту,
і поширює на неї своє віросповідання); цивільне ж населення поза
війною є недоторканним і потребує гуманного ставлення, в тому
числі незалежно від віросповідання.
Поширеною практикою було укладання військових союзів. Так,
якщо союз був рівноправним, його мета полягала в наданні взаєм-
ної військової допомоги; у випадку нерівноправного союзу таку
допомогу залежним державам надавала країна — глава союзу.
Такі союзи оформлювались міжнародним договором та клят-
вами сторін (союз між Афінами й Коринфом 375 р. до н. е.). Вій-
ськові союзи Стародавнього Китаю серед інших функцій приді-
ляли увагу обмеженню озброєнь і регулюванню ведення війн.
Під їхньою егідою укладались і договори про мирні відносини
по закінченні війни.
Найбільшої специфікації військові союзи набули в античній
Греції, де вони поділялись на оборонні (епімахії) та наступальні
(симахії). Серед перших — договір між Афінами та Лакедемоном;
других — Коринфська ліга проти Спарти 395 р. до н. е.
Інститут нейтралітету був відомий Індії та Китаю і менше —
Близькому Сходу. Хетським правом війни передбачалось, якщо з
іншою державою було укладено договір про дружбу, то її нейтралі-
тет під час війни хетів з третьою стороною розглядався як недруж-
ній акт.
У Стародавній Греції поняття нейтралітету оформилося в пра-
вовий інститут і отримало концептуальне пояснення. Державі до-
сить було в односторонньому порядку проголосити себе нейтраль-
ною у війні чи інакше дати знати про свій намір, щоб її статус
стали поважати воюючі сторони. В іншому випадку укладалися
спеціальні договори про дружбу (філії), які являли собою правову
підставу нейтралітету.
Староіндійські держави сповідували нейтралітет трьох видів:
1) стхана (мовчазне дотримування); 2) асана (відмова від ворожих
дій); 3) упекшана (необережний, нестійкий нейтралітет). «Махаб-
169
харата» розрізняла чотири види нейтралітету: 1) нейтралітет то-

го, чия позиція вагома для розвитку конфлікту; 2) нейтралітет того,
хто практично не може вплинути на хід конфлікту; 3) нейтралітет
того, хто може вплинути на хід конфлікту на прохання воюючих
сторін; 4) нейтралітет того, хто політично слабкий і не може впли-
вати на конфлікт, хоча його матеріальні ресурси можуть вплинути
на його перебіг. Надання з боку нейтральної сторони будь-яких
переваг воюючій стороні автоматично призводило до втрати ней-
тралітету.
Існувала складна релігійна процедура, яка супроводжувала вій-
ну. Перед початком походу стародавні хети, ассирійці, з'ясовували
волю богів; нерідко правитель стародавньої держави звертався до
богів з метою благословення війни. Ведення війни перебувало під
контролем богів, а сама війна часто розглядалась як протиборство
між богами сторін.
Виникають інститути арбітражу і посередництва як засоби
запобігання війні, які особливо були розвинуті в античній Греції.
* * *
Практично всі ключові інститути міжнародного права та

принципи, на яких ґрунтується система міжнародних відносин, с
продуктом стародавнього періоду.
На етапі становлення міжнародного права останнє зазнає
впливу стародавніх держав і державної організації. Проте незмін-
ними залишаються його основні напрями впливу на міжнародні ві-
дносини й зараз (важко говорити про якісь суттєві метаморфози
принципів дипломатичної недоторканості, добросовісного вико-
нання міжнародних зобов 'язань, міжнародної відповідальності та
інших ключових категорій міжнародного права). Можна говорити
і про появу нових інститутів, галузей міжнародного права в нові-
тній період (деякі вчені, використовуючи цей аргумент, говорять
про порівняно недавнє походження міжнародного права). Проте
більшість із них виникли в результаті науково-технічного прогресу
(космічне, повітряне право, заборона певних видів зброї) або відпо-
відних змін у міжнародній системі (визнання певних видів міжна-
родно-правових злочинів, зміни в інститутах міжнародної право-
суб 'єктності, міжнародного визнання та ін.).
170
Література до теми
1. Бибиков П. Очерк международного права в Греции. — М.: Типо-

графия В. Гот, 1852.
2. Буткевич О. Регіоналізм стародавнього міжнародного права як по-
передник становлення міжнародно-правових підсистем сучасності // Укра-
їнський щорічник міжнар. права. — 2007. — К.: Українська Асоціація між-
народного права; Видав, дім «Промені», 2010. — С. 380—408.
3. Геродот. История в девяти книгах. — JI.: Ленинград, отд. изд-ва
«Наука», 1972, —599 с.
4. Гиндин Л.А., Цымбурский В.Л. Гомер и история Восточного Среди-
земноморья. — М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1996. — 328 с.
5. Грубарг М.Д. Основные элементы учения иудаизма о государстве
и праве // Государство и право. — 2002. — № 5. — С. 93-98.
6. Дигесты Юстиниана: Пер. И. С. Перетерского // Памятники рим-
ского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. —
М., 1997.
7. Кацнельсон КС. Войны Древнего Египта эпохи нового царства в
интерпретации буржуазной историографии // Вестник Древней Истории. —
1950, —№3 (40). —С. 118-125.
8. Колосовская Ю.К. Гостеприимство в системе jus gentium Древнего
Рима // Древнее право. — 1999. — № 1 (4). — М.: «Спарк». — С. 86 - 98.
9. Куле К. СМИ в Древней Греции. — М.: Новое литератерное обоз-
рение, 2004. — 256 с.
10. Лурье КМ. Очерки древнеегипетского права XVI — X веков до н.э.
Памятники и исследования. — Л.: Изд-во Государственного Эрмитажа,
I960, —355 с.
11. Масперо Г. Во времена Рамзеса и Ассурбанипала: 1-Египет. — М.:
изд. М. и С. Сабашниковых, 1916. — 324 с.
12. Межгосударственные отношения и липломатия на Древнем Вос-
токе / Отв. ред. Стучевский И.А. — М.: Наука. Главная ред. вост. лит-ры,
1987, —307 с.
13. Мишулин А. Обьявление войны и заключение мира у древних ри-
млян//Историч. журнал. — 1944.—№ 10—11. — С. 103-113.
14. Оппенхейм Л. Древняя Месопотамия (Портрет погибшей цивили-
зации). — М.: Наука // Главная ред. вост. лит-ры, 1980.
15. Петров М.К. Античная культура. — М.: «Российская политичес-
кая энциклопедия» РОССПЭН, 1997. — 352 С.
16. Садыков M.LLI. Межгосударственные отношения и дипломатия в
Западном Средиземноморье в 323-264 гг. до н.э. — Казань, 2003. — 230 с.
17. Талалаев A.M. Международные договоры рабовладельческого об-
щества // Изв. высших учеб. заведений. Правоведение. — 1960. — № 3. —
С. 134-138.
171
18. Токмаков В.Н. Воєнная организация Рима Ранней республики (VI-

IV вв. до н.э.). — М.: Изд-во Ин-та всеобщей истории РАН, 1998. — 300 с.
19. Фукидид. История. — М.: Науч.-издат. центр «Ладомир». — Наука,
1993, — 543 с.
20. Adcock F., Mosley D.J. Diplomacy in Ancient Greece. Thames and Hudson,
1975, —287 p.
21. Ahituv Shemuel. Economic Factors in the Egyptian Conquest of Canaan. //
Israel Exploration Journal. Vol. 28. Numbers 1 - 2. Jerusalem, Israel, 1978. —
P. 93- 105.
22. Ager S. Interstate Arbitrations in the Greek World 337 — 90 B.C.
University of California Press. Berkeley. Los Angeles. London, 1996. — 579 p.
23. Amarna Diplomacy. The Beginnings of International Relations. Ed. by
R.Cohen and R.Westbrook. Baltimore and London. The Johns Hopkins Univer-
sity Press, 2000. — 307 p.
24. Anand R.P. Origin and Development of the Law of the Sea. History of
International Law Revisited. Martinus Nijhoff Publishers, 1983. — 249 p.
25. Antike Diplomatic. Herausgegeben von Olshausen E. in zussamenar-
beit mit Biller H. Wissenschaftliche Buchgesellschaft. Darmstadt, 1979. — 451 s.
26. Artzi P. The influence of political marriages on the international rela-
tions of the Amarna age // La Femme dans le Proche — Orient Antique Compte
Rendu de la XXXIIIe Rencontre Assyriologique Internationale (Paris, 7 — 10
juillet 1986). Paris. Editions Recherche sur les Civilisations, 1987. — P . 23-26.
27. Ancient Near Eastern Texts relating to the Old Testament. Edited by
James B. Pritchard. Second Edition. Princeton. New Jersey. Princeton Univer-
sity Press, 1955, —544 p.
28. Balsdon J.P.V.D. Romans and Aliens. The University of North Carolina
Press. Chapel Hill, 1979.
29. Bandyopadhyay P. International Law and Custom in Ancient India.
Ramanand Vidya Bhawan, 1982. — 161 p.
30. BanerjiN.C. Volkerrecht und Kriegsrecht im alten Indien. Inaugural —
Dissertation zur Eriangungn der Doktorwiirde der juristischen Fakuftat der
Universitat Koln. Dietrich & GmbH., Koln, 1935. — 43 s.
31. Bauslaugh R.A. The Concept of Neutrality in Classical Greece. Univer-
sity of California Press. Berkeley. Los Angeles. Oxford, 1991. — 305 p.
32. Bederman D. International Law in Antiquity. Cambridge University
Press, 2001, —322 p.
33. Bernard A. Guerre et Violence dans la Grece Antique. Histoires. Hachette
Litteratures, 1999. — 452 p.
34. Britton R.S. Chinese interstate intercourse before 700 B.C. // The
American Journal of International law. — 1935. — vol. 29. — № 4, October.
35. Broughton T.R.S. Continuity and Conflict in the Ancient Near East.
XIII International congress of Historical Sciences. Moscow. August 16 — 23,
1970. «Nauka» Publishing House. Central Department of Oriental Literature.
Moscow, 1970.— 24 p.
172
36. Casson L. Ancient Trade and Society. Wayne State University Press,
itroit, 1984, — 284 p.
37. Casson L. Travel in the Ancient World. London. George Allen & Unwin,
. — 384 p.
38. Crawford H. Sumer and the Sumerians. Cambridge University Press,
Щ 9 1 . - 1 8 0 p.
39. Cooper J.S. Reconstructing History from Ancient Inscribtions: The
jiagash — Umma Border Conflict Sources from the ancient Near East. Vol.2.,
f l . Malibu, CA, Undena Publications, 1983. — 61 p.
•я- 40. Cornil P. Le traite de Suppiluliuma et Shattiwaza // Revue Internationale
4es Droits de l'Antiquite. 3'e Serie, Tome XLV. — 1998. — P. 13 - 30.
41. Dorrie Davis. An early treaty of friendship between Egypt and Hatti // The
Bulletin of the Australian Centre for Egyptology. North Ride, N.S.W. — 1990. —
№1. — P . 31-37.
42. Ducrey P. La traitement de prissoniers de guerre dans la Grece des
Cites. Des origines a conquete romaine. Paris, 1968.
43. Ducrey P. Guerre et Guerriers dans la Grece Antique. Paris: Hachette
titteratures, 1999, —318 p.
44. Eidem J. An old Assyrian Treaty from Tell Leilah // Marchands, Diplo-
inates et Empereurs. Etudes sur la Civilisation Mesopotamienne Offertes a Paul
Garelli. Textes reunis par Chaprin D., Joannes F. Editions Recherche sur ies
Civilisations. Paris, 1991. — P. 185-191.
45. Elgavish D. Did Diplomatic Immunity Exist in the Ancient Near East? //
lurnal of the History of International Law Vol. 2. Kluwer Law International,
inted in Netherlands, 2000. — P. 73 — 90.
46. Essays on Ancient Egypt in honour of Herman Те Velde / Edited by J.
Van Dijn. — Groningen: STYX Publications, 1997. — 400 p.
47. Feinstein B.A. Boundaries and Security in International Law and State
practice // The Finnish Yearbook of International Law (1992). Helsinki: Ius
Gentium Association. Acta Societatis Fennicae luris Gentium A III., 1992. —
p. 135-236.
5* 48. Finley M.I. Marriage, Sale and Gift in the Homeric World // Revue
[Internationale des Droits de l'Antiquite faisant suite a Archives d'histoire du
Sroit oriental et Revue internationale des droits de l'antiquite. 3e Serie. Tome
pL Bruxelles. Office International de Librairie, 1955. — P. 167-194
49. Galan J.M. Victory and Border. Terminology related to Egyptian Impe-
rialism in the XVIIIth Dynasty. Gerstenberg Verlag. Hildesheim, 1995. — 198 p.
50. Ganthier P. Symbola: les etrangers et la justice dans les cites Grecques.
iancy, 1972.
51. Grayson A.K. Assyrian Rulers of the Third and Second Millenia ВС (to
115 ВС). The Royal Inscriptions of Mesopotamia. University of Toronto Press,
oronto. Buffalo. London, 1987. — 355 p.
52. Gilson M.J. Le caractere international du droit romain // Revue de droit
:ernational et de legislation comparee. Tome XXX. — 1898. — Bruxelles:
bureau de la Revue. — 513-545 p.
173
53. Immigration and Emigration within the Ancient Near East. Festschrift
E.Lipinski. / K. Van Lerberghe, A. Schoors (eds.). Leuven. Uitgeverij Peeters
en Departement Orientalistiek, 1995. — 84 p.
54. Imperialism in the Ancient World. The Cambridge University Research
Seminar in Ancient History. Edited by Garnsey P.D.A., Whittaker C.R. Camb-
ridge University Press. Cambridge, 1978. — 392 p.
55. India and the Ancient World. History, Trade and Culture Before A.D. 650.
Department Orientalistiek. / G.Pollet (ed.). Leuven, 1987. — 241 p.
56. Irie K. The principles of international law in the light of Confucian
doctrine // Recueil des Cours. Academie de Droit International. 1967. — 1.
A.W. Sijthoff, Leyde, 1968. — P. 5-59.
57. Hanson V. D. Le Modele Occidental de la Guerre. La Bataille d'infan-
terie dans la Grece classique. Paris. Les Belles Lettres, 1990. — 298 p.
58. Harari I.E. The Historical Meaning of the Legal Words used in the
Treaty Established between Ramses II and Hattusili III in Year 21 of the Reign
of Ramseses II // Studies in Egyptology. Presented to Miriam Lichtheim. Vol.1.
Ed.by Sarah Israelit-Groll. Jerusalem.1990: The Magues Press. The Hebrew
University. — P. 422-435.
59. Harmand J. La guerre antique, de Sumer a Rome. Collection Sup. Presses
Universitaires de France, 1973. — 208 p.
60. Hitlers DR. Treaty — Curses and the Old Testament Prophets. Rome.
Pontifical Biblical Institute, 1964. — 101 p.
61. Historical Records of Ramses III. The Texts in Medinet Habu. Volumes
I and II. Translated with explanatory notes by W. Edgerton and J. Wilson. The
University of Chicago Press. Chicago. Illinois, 1936. — 158 p.
62. Hittite Diplomatic Texts. Second Edition by G.Beckman. Edited by:
Hoffner A.H. Society of Biblical Literature. Writing from the Ancient World
Series. Scholars Press. Atlanta, Georgia, 1999. — 224 p.
63. Hopper R.J. Inter-state juridical agreements in the Athemian empire. —
Journal of Hellenic Studies. London, 1943, t. LXIII.
64. Jones C.P. Kinship Diplomacy in the Ancient World. Harward Uni-
versity Press. Cambridge, Massachusetts. London, England, 1999. — 193 p.
65. Karttunen K. India in early greek literature. Studia Orientalia. Edited by
the Finnish Oriental Society. 65. Helsinki, 1989. — 293 p.
66. Karavites P. Promise — giving and treaty — making. Homer and the
ancient Near East. E.J. Brill. Leiden, New York, Koln, 1992. — 215 p.
67. Kitchen K.A. Suppiluliuma and the Amarna Pharaohs. A study in
Relative Chronology. Liverpool University Press, 1962. — 62 p.
68. Lackenbacher S. Textes Akkadiens d'Ugarit. Textes provenant des
vingt — cinq premieres campagnes. Litteratures anciennes du Proche —
Orient. Les Editions du Cerf. Paris, 2002. — 397 p.
69. Les documents epistolaires du palais de Mari. Tome I. Litteratures
anciennes du Proche — Orient - 16. Les Editions du Cerf. Paris, 1997. — 654 p.
174
70. Les documents epistolaires du palais de Mari. Tome II. Litteratures

anciennes du Proche — Orient - 16. Les Editions du Cerf. Paris, 1998. — 688 p.
71. Les rapports entre le Droit remain et les Droits de Г Orient // Revue
Internationale des Droits de l'Antiquite faisant suite a Archives d'histoire du
droit oriental et Revue internationale des droits de l'antiquite. 3e Serie. Tome
III. Bruxelles. Office International de Librairie. 1956. — P. 135 — 155.
72. Leroy P. Des Consulats des legations et des ambassades. Etude d'histoire
et de droit. Deuxieme edition. Paris. A.Maresco Aine, Libraire — Editeur,
1876, —247 p.
73. Lorton D. The juridical terminology of international relations in Egyp-
tian texts through Dyn. XVIII. The John Hopkins University Press. Baltimore
and London, 1974, — 198 p.
74. Malbrain — Labat F. L'Armee et L'Organisation Militaire de L'Assyrie
d'apres les lettres des Sargonides trouvees a Ninive. Librairie Droz, Geneve —
Paris, 1982. — 358 p.
75. Marchands, Diplomates et Empereurs. Etudes sur la Civilisation Meso-
jjotamienne Offertes a Paul Garelli / Textes reunis par Chaprin D., Joannes F.
Editions Recherche sur les Civilisations. Paris, 1991.
76. Marin M.A. The Evolution and Present Status of the Laws of War //
Recueil des Cours. Academie de Droit International. 1957. II. A.W. Sijthoff,
Leyde (Pays — Bas), 1958. — P. 633-754.
77. Martin M.W.A.P. Les vestiges d'un droit international dans l'ancienne
Chine // Revue de droit international et de Legislation comparee. Tome XIV.
Bruxelles.Librairie C. Muquarett, 1882. — P. 227-242.
78. McCarthy D.J. Treaty and Covenant. Rome. Pontifical Biblical Institute,
1963, —220 p.
79. Meijer Fit A Histoiy of seafaring in the Classical World. Croom Helm.
London & Sydney, 1986. — 248 p.
80. Miche J. Sur les origines du «jus gentium» // Revue Internationale des
Droits de l'Antiquite faisant suite a Archives d'histoire du droit oriental et
Revue internationale des droits de l'antiquite. 3e Serie. Tome III. Bruxelles.
Office International de Librairie, 1956. — P. 313-348.
81. Moreau-Reibel J. Le Droit de Societe Interhumaine et le «Jus Gentium».
Essai sur les origines et le developpement des notions jusqu'a Grotius // Recueil
des Cours. Academie de Droit International. 1950. II. Librairie du Recueil
Sirey, Paris. — P. 485-594.
82. Murnane W.J., Van Siclen III Ch. C. The Boundary Stelae of Akhena-
ten. Kegan Paul International. London and New York, 1993. — 227 p.
83. Nag K. Les Theories Diplomatiques de l'Inde Ancienne et l'Artha-
shastra. Paris. Libraire Orientale et Americaine, 1923. — 149 p.
84. Nawaz M.K. The Law of Nations in Ancient India // Indian Yearbook
of International Affaire, 1957, vol. 6.
85. Neo — Assyrian Treaties and Loyalty Oaths / Edited by S.Parpola and
K. Watanabe. Helsinki University Press, 1988. — 133 p.
175
86. Panagopoulos A. Captives and Hostages in the Peloponnesian War.

Adolf M. Hakkert — Publisher — Amsterdam, 1989. — 296 p.
87. Phillipson C. The international Law and Custom in Ancient Greece
and Rome. In two volumes. Volume 1. London. Macmillan and Co., Limited,
1911, —419 p.; Volume II.— 421 p.
88. Pirenne J. La politique d'expansion hittite, envisagec a travers les
traites de vassalite et de protectorat // Revue Internationale des Droits de
PAntiquitc faisant suite a Archives d'histoire du droit oriental et Revue interna-
tionale des droits de I'antiquite. 3e Serie. Tome III. Bruxelles. Office Interna-
tional de Librairie, 1956. — P. 11 - 39.
89. Salazar Ch. F. The Treatment of War Wounds in Graeco-Roman Antiquity.
Brill. Leiden. Boston. Koln, 2000. — 299 p.
90. Schulman A.R. Diplomatic Marriage in the Egyptian New Kingdom //
Journal of Near Eastern Studies. Volume 38. January — October 1979. The
University of Chicago Press. Chicago, Illinois. — P. 177-193.
91. Sollberger E. The so — called treaty between Ebla and «Ashur» // Studi
Eblaiti. I I I / 9 — 10. 1980. UniversitaDegli Studi di Roma. — P. 129-155.
92. Taube M. de. Les Origines de l'Arbitrage International antiquite et
Moyen Age // Recueil des Cours. Academie de Droit International. 1932. IV.
Librairie du Recueil Sirey. — P. 1-115.
93. The Digest of Justinian / Translation edited by A.Watson: In two volu-
mes. — Philadelphia — Penn: University of Pennsylvania Press, 1998.
94. The Seaborne Commerce of Ancient Rome: Studies in Archaeology and
History. Ed. by J.H.D'Arms, E.C. KopfF. American Academy in Rome, 1980. —
338 p.
95. The Tell — EI — Amarna tablets. In two volumes. Volume one / Edited
by S.A. Mercer. Toronto: The Macmillan Company of Canada Limited. At
St. Martin's House. 1939. — 489 p.; Volume two. — 908 p.
96. Watson A. International law in archaic Rome. War and religion. The
Johns Hopkins University Press. Baltimore and London, 2000. — 100 p.
97. Weil P. Le Judaisme et le developpement du droit International //
Recueil de Cours - III. 1976. Tome 151 de la collection. A.W. Sijthoff, Leyde,
1978, —P. 255-335.
98. Wiseman D.J. «Is it peace?» — Covenant and Diplomacy // Vetus
Testamentum. Volume XXXII. Leiden. E.J. Brill, 1982. — P. 311-326.
99. Ziegler K.-H. Conclusion and publication of international treaties in
Antiquity // Israel Law review. № 1-2. Vol. 29., 1995. — P. 233-249.
176

Історія Міжнародного права буткевич 1 частина

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Історія Міжнародного права буткевич 1 частина

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

Затверджено Міністерством освіти

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту міжнародних

Б93 Буткевич О. В. Історія міжнародного права: підруч-

Це видання є першим в Україні підручником з історії міжнародного

© Буткевич О. В., 2013

Розділ І. ТЕОРІЯ ІСТОРІЇ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 10

Розділ II. ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВ А 56

Розділ III. ДОКЛАСИЧНЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО 111

Розділ IV. КЛАСИЧНЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО 258

Розділ V. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО XX - початку XXI століть 331

Питання для самоконтролю 391

би стати аналіз причин, що приводять до появи міжнародного права,

дного права (відповідальності, статусу фізичної особи, захисту

ваності останнього, а відтак і забезпеченню реалізації принципу

Усе це свідчить про брак методології у дослідженні як історії

1.1. Історія міжнародного права як галузь теорії

Історія міжнародного права як галузь його теорії і навчальна дис-

' Koskenniemi М. The History of International Law Today (Published in Rechts-

Втім з кінця XX ст. ситуація почала змінюватися. Цьому сприя-

ного явища — через установлення факторів, які вплинули на появу

цьому не повністю враховуються суто правові аспекти історії між-

мулює в собі норми різних інших систем регулювання суспільних

...При конкретно-історичному підході до аналізу суспільних явищ

' Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. Международное право: Проблемы методоло-

менти в 50-70-х pp.) — дипломатичний архів Угариту. У науковий

чому й коли виникло міжнародне право, може стати одразу ж і від-

цієї системи. Так, актуальним для розвитку науки міжнародного

специфіки, порівняльно-правовий метод дав би уявлення про його

Історія міжнародного права має досліджуватися із застосуван-

сійним вживання терміна «соціологія», оскільки автор власне має на

1.2. Розвиток науки «Історія міжнародного права»

Науковий інтерес до історії міжнародного права проявився по-

ставники (P. Ієрінг, Г. Єллінек, К. Бергбом, Л. Штайн, Р. Штам-

Крім того, з XIX ст. стало прийнято включати в підручники, за-

виникнення в Європі з активним запозиченням нею здобутків рим-

ку (така тенденція збереглася й надалі): це видання Е. Вальша

права» (1956), стаття «Історія міжнародного права» в Енциклопедії

його докласичного періоду. їх піддавала справедливій критиці ра-

' Левин Д.Б. История международного права. — М., 1962. — С. 5.

концепції його розуміння (Ф. Ле Фюр), а з кінця століття закріплюєть-

слідження історії міжнародного права учня JL Оппенгейма вихідця

няння історії міжнародного права з історією внутрішнього права;

рію цього права як переважання насильства і війн у міжнародних

М. Таубе «Історія зародження сучасного міжнародного права (Се-

Немало уваги історії міжнародного права та його науки присвя-

значення римського терміна jus gentium» (1964) Грабар виводить

союзами (арбітраж, посередництво), додержавними і недержавними

1.3. Історичні періодизації міжнародного права

При розгляді періодизації історії міжнародного права важливо

періоду його існування. Упродовж одного історичного періоду мо-

ви як такі не мали взаємних прав та обов'язків. Спорідненість була

Іншим не менш популярним критерієм встановлення історичної

Характерні в цьому плані періодизації німецького юриста Ф. Ліста

Ключовими категоріями для встановлення історичних періодів

права можна побачити вже в епоху переселення народів». Таким

Він виділяє: 1) античність; 2) середні віки; 3) XVI ст.; 4) XVII ст.;

американського кондомініуму»; 6) період після Другої світової війни

ципів ведення і обмеження війни, міжнародного балансу сил — се-

ного класового суспільства і комуністичного післякласового суспі-

Проте не всі представники радянської науки міжнародного права

основі принципу мирного співіснування.» 1 Цей принцип визнавався

' Игнатенко Г.В. Понятие и сущность международного права. — В кн.: Меж-