1.Теоретичний і прикладний (емпіричний) рівні наукового дослідження міжнародних відносин.

Роль та основні завдання теорії міжнародних відносин.

Стадії теоретичного дослідження:

1. Дефініювання проблеми
2. Висунення ідеї, принцип розуміння об’єкту дослідження
3. Висунення гіпотези
4. Верифікація (ендо-, екзоверифікація)
5. Формування концепції
6. Формування парадигми

Емпіричне дослідження: загальна характеристика МВ, явищ і процесів та закономірностей (рівень не

сформований остаточно).

РОЛЬ: є фундаментом усіх конкретизуючих наук, що досліджують об’єкт зовн.політики, ІМВ, МП, МЕ…

ЗАВДАННЯ: осмислення ідей ТМВ, систематизація знань про МВ, розвиток аналітичних систем,
розширення уявлень про міжнародне середовище, визначення потенціалу зовн.політики…

2. Проблеми наукового дефініювання міжнародних відносин як суспільного явища. Головні

причини розбіжностей у існуючих визначеннях.
Поняття МВ ввів Дж. Бентам (1789-«Вступ до моральності і законотворення»)-стосунки між
монархами і громадянами держав.
Р. Арон – МВ не мають чітких меж, вони невіддільні від інших сфер суспільної діяльності

Після 2 Св. Війни – 2 напрямки для розуміння МВ: традиціоналістський (боротьба за втілення нац.
інтересів- Г.Моргентау), модерністський (розгляд окремих елементів міжнародного життя)

МВ виявляються в часі і просторі.

Типи визначень:

1. МВ як фактичні зв’язки зв’язки між учасниками, що є поєднанням стосунків різних сфер-

політичн., економ., юридичн., культ., ідеолог. тд. +Врахування не тільки нац. інтересів
2. МВ як реалізація нац. інтересів за допомогою сили (політичн.реалізм- Моргентау)
3. МВ як стосунки між децидентами (міждержавні відносини)

Проблема розбіжності визначень МВ – надлишок різних визначень і брак їх узагальнень.

ЗАГАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МВ

3.Об’єкт, предмет та основні функції ТМВ.

Об’єкт: міжнародне середовище (спільний для дисциплін)

Предмет: методи і принципи дослідж., напрями історії розвитку ТМВ, МВ і закономірності, система
МВ і її середовище, суб’єкти і їх зовнішньополіт. діяльність, нац.інтереси і безпека, регулювання МП,
конфлікти і співнобітництво.

ФУНКЦІЇ: (здійснюют. нерівномірно через неповну розвиненість дисципліни і брак емпірич.

матеріалу)

1. Наукові- констатація і пояснення (описова, експланаційна)

2. Прикладні- в суспільстві (прогностична, інструментальна, світоглядна)
 4.Поняття теорії міжнародних відносин та її місце у системі наук. Проблема теоретико-
методологічної орієнтації.
ТМВ- синтетична наука, взаємодіє з суспільними науками. Запозичує методи, ідеї щодо об’єкта досл.

Зв’язок ТМВ з науками може бути: опосередкований/ прямий.

Я.П’єтрась – орієнтації в ТМВ: філософська, історична, соціологічна, економічна, юридична,

праксеологічна +географічна, політологічна.

ПРОБЛЕМА МЕТОДОЛОГІЇ – суб’єктивізм-об’єктивізм, визначення суб’єктів в МВ

5.Особливості зародження і розвитку науки про міжнародні відносини як академічного

напряму.
Інтерес до проблематики МВ – 4-5ст.до н.е (давньогрец. історики)

Як наукова дисципл. – 1919 (після 1 СВ.в)- перша кафедра міжн.політики в Валлійському унів. +1922-
журнал International Affairs.

Доробок наук.шкіл в працях Моргентау, Розенау, Арона, Циганкова, Зінгера.. (праці в рамках
історико-філос., моральн.-етич. і критич. підходів)

Виокремлення в науку – поч.20ст. (але емпірично ще не сформована)

Ю.Кукулка – ТМВ є самостійною, бо є виокремлений предмет досл. і усвідомлюється
необхідність «інтердисциплінарної» методології
М.Каплан – ТМВ не є самостійною (слабкість теорії і нечіткість уявлень про МВ)

Українські видання: Камінський "Вступ до міжнародних відносин", Троян "Вступ до теорії

міжнародних відносин", В. Мадісон і В. Шахов "Політологія міжнародних відносин".

6. Ідеалістичний характер науки про міжнародні відносини на початках становлення та його

причини. Вплив теорії ідеалізму на політику провідних держав світу у першій половині 20 ст.
Ідеалізм -на поч. розвитку ТМВ, (розвинувся в США і ВБ), Остаточно сформувався у 20-30 рр 20 ст.

- Ідеї Канта – ліберальний ідеалізм; мета розвитку людства- досягнення загального громадянського
стану,
- Платон – держава виникає через потребу людей у організації взаємодії
- Аристотель – існування людини поза державою не можливе

Погляди ідеалізму:

1. МВ випливають з характеру та прагнень людини, розгляд. крізь призму людської поведінки

2. конфлікти не можуть виникати на об’єктивній основі (якщо наявні єдині ідеали)
3. зовнішня політика= поведінка людини (моральна чи аморальна)
4. гармонія інтересів

Принцип ідеалізму – пакт Бріана-Келога (держави зобов'язувались не застосовувати воєнну силу у

відносинах між собою та розв'язувати всі можливі суперечки мирним шляхом), пункти Вільсона та
Ліга Націй.

7. Хронологічна періодизація науки про міжнародні відносини та її взаємозв’язок з розвитком

методологічних підходів.
 4-5ст. до н.е – філософський підхід. Фукідід (переважання держ. інтересу над індивідуальним,
проблема війни і миру та його філософське розуміння)
 5ст. - теологічний. Т.Аквінський (зв’язок з регілією, мораллю)
 10-13ст. - політологічний підхід. Макіавеллі – війна природній стан людини, регулятор МВ – сила,
період світських війн
 15ст. - правничий підхід. Епоха географ. відкриттів, ідея об’єднання Європи. Теорія політичної
рівноваги, методи правового регулювання конфліктів
 Поч. 19ст. – соціологічний підхід. Формування ліберального ідеалізму Дж.Бентама і Канта. Держава
полегшує життя людини(пріоритет людини). єдність людства. Прогрес – розвиток усього людства, а
не окремого народу.
 19.ст - виникнення марксизму. Капіталізм, буржуазія – головна роль, (панування та підлеглість).
 20-21ст. - баланс інтересів, пріоритет загальнолюдських цінностей, необхідність переосмислення
нового підходу

8. Ідейні та методологічні особливості наукових дискусій у науці про міжнародні відносини.

1. 40рр 20 ст. -Ідеалізм та політ.реалізм. – зміст основних понять та категорій науки.
2. 60-70рр -Велика дебата. Традиціоналісти та модерністи – суб’єктивізм\об’єктивізм. Важливість
людини в мв. Битва букв проти цифр. Реалісти поступилися в академічному середовищі, проте
зміцнили позиції в урядових структурах
3. критика класичної школи неомарксистами (за ТНК). Проблеми суб’єктності та змісту мв, боротьба
державоцентризму проти транснаціоналізму. Реалісти продовжують домінувати
4. 1980-90 класична школа\альтернативні напрями(фемінізм, постмодернізм, критицизм).
Експланаційні концепції сучасних реалій. Методологічні питання+розуміння явищ і процесів МВ

9. Нормативно-ціннісні основи ідеалізму.

Зародився ще в Античні часи (Платон, Аристотель, Конфуцій, Цицерон, Ульпіан). В античності
зосереджували увагу на проблемах війни та миру

 Актори: держави, МО, недержавні актори

 Цілі акторів: співпраця та універсальні ідеали
 Засоби: створення МО , норми МП
 Майбутнє МВ: Демократичний мир
 Природа МВ: обмеження анархії за доп. МО та МП
 Людська природа: людина з моральним цінностями

Людську поведінку формує середовище, але його можна змінити (самовдосконалення людства)

Представники: Е. Роттердамський, Е.ДеВаттель, Дж. Локк, Ш. Де Сен-П'єр, Т. Пейн, Дж. Мілл

Канта вважають засновником ліберального напряму ідеалізму – загальний громадянський стан.

Людство можна вдосконалити за доп. установ як ЛігаН, Об’єднані Нації..

10. Нормативно-ціннісні основи реалізму.

Засновник: Фукідід (конфлікти відбувались за володіння найціннішими землями, стабільність
залежить від рівноваги сил)

 Актори: держави
 Цілі акторів: захист нац.інтересів та нац.безпека
 Засоби: сила і баланс сил
 Природа МВ: анархія
 Природа людини: людина егоїстична
  Особливості: реалісти намагалися подати об’єктивну оцінку тим реальним фактам і процесам,
які відбувалися в світі.
 Об’єкт дослідження: реальний світ, такий, який він і є.
 Суть: конкуренції та конфлікти. Зовнішня політика – реалізація національних інтересів держав.
 Сутність МВ: баланс сил на міжнародній арені.
- Макіавеллі – людина егоїстична, прагнення слави та багатства.
- Гоббс – причини війни: суперництво, страх, прагнення слави. Війна проти всіх. Дотримання світового
порядку – МО.
- Гегель – самозбереження суспільства як держави.
- Моргентау – баланс інтересів, пошук найменшого зла, а не абсолютного добра

11. Ідеалістично-реалістична природа інституціоналізму

- Міжнародні угрупування та інститути – підтримка миру та регулювання порядку. Колективна безпека.
- Перевага об’єднань – відносини на основі довіри, полегшення комунікації та співпраці,
- Приклади: ООН, СОТ, ЮНЕСКО, а також суверенітет, неуряд.організації (Amnesty International).
- Інститути – вводили загальні норми, правила, спосіб дій на міжн.арені.
1. Ідеалізм – важлива роль МО, координація, абсолютна вигода і співпраця. Потенціал конфлікту
завищений реалістами. Повторні взаємодії.
2. Реалізм – відносні вигоди і уникнення конфлікту (конфлікти не є виключенням). Проблема
одного- проблема всього світу.

12. Реалістична й ідеалістична сторони структуралізму

Сформувався під поглядами Уолтца (новий варіант в реалістичної теорії)

- Держава є самостійною, але її політика чітко визначається системою.

- Війна- результат співвідношення сил держав в анархічній міжн.системі
- Ідея – історично склалося, що одні сильніші, інші слабші. Війни не уникнути. (експлуатація)
- Заперечення самостійності у політиці держави, держава залежна від капіталістичної системи,
їхня роль визначається лише місцем в системі (центральне/периферійне) (ідеалізм-
системність).
- Держава залежна від структури МЕВ.(реалізм)

13. Суть меркантилізму й економічного лібералізму та їх зв’язок з реалізмом й ідеалізмом.

Меркантилізм – переважання фінансових та матеріальних інтересів. (абсолютиські держави 16-18ст.)

- Пріоритетність держ.інтересів, активний протекціонізм, економічна конкуренція – розвиток

промисловості як засіб політичної конкуренції – зв’язок з реалізмом.
- Ранні меркантилісти – нагромадження грошей, пізні – активний торговельний баланс (більше
експорту, ніж імпорту).

Економічний лібералізм - це ідеологія, що є складовою частиною класичного лібералізму.

- Принцип невтручання, філософські аргументи на підтримку вільного ринку, невтручання

уряду у вільний ринок – зв’язок з ідеалізмом

14. Суть функціоналізму та його зв’язок з ідеалізмом й інституціоналізмом.

Функціоналізм – виник в 30-х 20 ст, (заснував Д.Мітрані, продовжив Хаас)
 - Виникнення спричинене європейською інтеграцією, (досягнення миру можливе через
функціональну інтеграцію, ефект переливання.)
- Суверенітет вже не відіграє настільки вирішальну роль.
- Головна мета – збереження стабільності в міжн.системі
- Хвороба суспільства – соціальні конфлікти та революція

Ідеалізм – МВ як характер та прагнення окремої людини, функціоналізм – МВ беруть до увагу

поведінку суспільства.

Інституціоналізм – більша загальна оцінка МВ яка не залежить від поведінки суспільства, а від
міжнародних інститутів.

15. Теоретичне обгрунтування імперіалізму і розвиток геополітики

Імперіалізм – пропаганда розширення і панування держави, шляхом захоплення території,
встановлення контролю.

- Доба імперіалізму – кін. 19-поч 20 ст. Боротьба за розподіл світу між могутніми імперіями(ВБ,
Франція, Німеччина, Італія, США)
- Припинення експансії – початок занепаду імперіалістичної держави.
- Державна політика передбачає використання сили
- Два підходи розуміння: виділення економічних факторів(капіталізм 20ст.); політичної ролі

Геополітика – наука про контроль над простором.

Передумови виникнення: перерозподіл світу між Троїстим Союзом та Антантою. Необхідність

осмислення нових політ. реалій.

Р.Челлен ввів термін «геополітика» в 1916р. – доктрина, яка розглядає державу як живий організм

3 основні підходи:

1. Цивілізаційний (Данилевський, головні актори – цивілізації, основне джерело конфлікту –

цивілізаційні відмінності, картина світу – суперництво 7-8 цивілізацій. Тойнбі, Шпенглер,
Хантінгтон)
2. Воєнно-стратегічний (Мехен, «морська могутність» - володіння морем – великий фактор
могутності, праця «Вплив морської могутності на історію». Макавеллі, Клаузевіц, Мольтке)
3. Теорія географічного детермінізму (Епоха великих географічних відкриттів, Боден –
географічні фактори найважливіша детермінанта держ устрою, найбільш значний - клімат)

16.Зовнішня політика держави у теоретичній концепції Л. Гумпловича

один із найавторитетніших представників соціального дарвінізму в соціології. Праці «Раса і держава»,
«Расова Боротьба»

- Предмет дослідження – соціальні групи, людина може боротись за виживання лише в них
- Основа держави – панування меншості над більшістю, оскільки меншина має перевагу в
дисципліні і розумі
- Зовнішня політика визначає внутрішню

Основний закон зовн.політики: постійна боротьба між сусідами за прикордонну лінію.

Вторинні закони: держава прагне збільшити власну могутність та применшити сусіда, встановлення
контролю на торговельними шляхами методом найменшого опору, нарощування воєнної сили
визначає статус зовнішньої політики.
17. Становлення геополітики у концепціях Ф.Ратцеля та Р.Челлена.
Ф.Ратцель – засновник класичної геополітики. Праці «Антропогеографія», «Про закони просторового
зростання держав»

- Умова існування народу – життєвий простір, а держави – територія

- Умова набуття статусі світової держави: панування на морі та військово-морські сили

Закони просторового зростання:

1. Простір зростає разом з розвитком її культури

2. Зростання простору відбувається з розвитком ідей, торгівлі
3. Зростання простору – приєднання та поглинання менших держав
4. Кордон – периферійний орган
5. Держава долучає до своєї території найцінніші фізико-географічні елементи
6. Імпульс до зростання є зовнішнім, пов’язаний з розвитком сусідів
7. Тенденція до збільшення території переходить від однієї держави до іншої

Челлен (ввів поняття геополітика): Держава – організм, вкоріненний у просторі

Чинники могутності: розмір, компактність території та зручність комунікації,

Концепція континентальної держави – Німеччина = Європа

Молоді та старі народи, молоді(нім і рос) мають витіснити старі(франц і англ)

Просторові фактори: розширення, монолітність території, свобода переміщення населення.

18. Геополітична схема світу у концепції Х.Маккіндера (анг).

Доповідь «Географічна вісь історії». Людина проявляє ініціативу, природа – регулює її. Історія є
результатом боротьби континентальних та океанічних держав

Світовий острів – Європа, Азія та Африка

Хартленд – внутрішня Євразія, Внутрішній півмісяць – Німеччина, Австрія, Туреччина, Індія, Зовнішній
півмісяць – ВБ, США, Канада, Африка

Постулати сили в геополітиці:

- Хто керує Сх Європою, той керує Хартлендом

- Хто керує Хартлендом той керує Світовим островом
- Хто керує Світовим островом, той керує світом

?Недовіра до СРСР – концепція північного атлантизму

Серединний океан – рівновага між Хартлендом і басейном Пн. Атлантики (об’єднання США, ВБ і ФР).

19. Зміст теоретичної концепції А.Мехена та її вплив на зовнішню політику США.

Мехен – перевага морських і океанічних держав над сухопутними.

Формула морської могутності = військовий флот+торговий флот+військово-морські бази

Могутність Америки.(приклад таласократичної держави)

«хто володіє морем той володіє всім»

Принцип анаконди – блокування з моря і по береговим лініям

Критерії аналізу геополітичного статусу держави:

 1. Геогр. Положення - Відкритість морів – комунікації з іншими країнами
2. Фізична будова держави - Кількість портів, гаваней і бухт – захищеність та розвиток торгівлі
3. Розмір території = протяжність берегової лінії та гавані
4. Кількість населення - оцінюється здатність будувати кораблі та їх обслуговувати
5. Торгівля залежить від національного характеру
6. Могутня морська сила залежить від політичного характеру правління

США для того щоб стати світовою державою повинні співпрацювати з ВБ, перешкоджати німецьким
морським претензіям, протидіяти Японській експансії в Тихому океані, протидіяти народам Азії
спільно з європейцями. Також потрібно відкинути політику ізоляціонізму щоб інтегрувати
американський континент і встановити світове панування.

20. Особливості корекції геополітичної схеми світу в концепції Н.Спайкмена (амер).

Основна теза – Маккіндер переоцінив значення Хартленду

Найважливіша сфера – Рімленд- ключ до світового панування (внутрішній місяць – морські країни
Європи, Близький і сер. Схід, Індія, Пд.-Сх. Азія, Китай).

- Хто контролює Рімленд, той контролює Євразію

- Хто контролює Євразію, той контролює світ

Критерії геополітичної могутності:

1. поверхня території,
2. природа кордонів,
3. об’єм населення,
4. наявність чи відсутність кор.копалин
5. економічний та технологічний розвиток,
6. фінансова міць
7. етнічна однорідність
8. рівень соц.інтеграції
9. політична стабільність
10. національний дух

ізолятор Хартленду – війські блоки – НАТО.

21. Значення водного простору у концепції Л.Мєчнікова. Річковий, морський та океанічний

етапи розвитку людства.
- Водний простір – об’єднуюча роль у людських спільнотах.
- Людська цивілізація розвивалась паралельно з освоєнням просторів, 19 ст – закриття світу-
повсюди є водні шляхи.
- Великі вихователі людства – річки-годувальниці

Періоди в історії цивілізації:

1. Річковий (виникнення перших розвинених суспільств: Тигр та Єфрат в Месопотамії, Ніл в Єгипті…
землеробство, транспортний шлях. Людські спільноти утворили перші держави)
2. Морський (від заснування Карфагену до існування імперії Карла Великого (Фінікія, Греція, Рим,
Візантія), поч. розвиток не лише сіл\госп, а й ремесла-могутність. Середземне море+ Чорне,
Балтійське. Європейська цивілізація- найрозвинутіша)
3. Океанічний період (після розпаду ім К.Великого, епоха великих географічних відкриттів, час
домінування західноєвропейської цивілізації через прискорений розвиток мор.транспорту)
 22. Критичне переосмислення імперіалізму в теорії імпералізму. Дж.Гобсон, Р.Гільфердінг,
К.Каутський, Р.Люксембург, В.Ленін, Й.Шумпетер.
Імперіалізм – завоювання територій або встановлення політичного і економічного контролю над
ними.

Гобсон: імперіалізм можна перемогти – 1.суспільні реформи 2. Перерозподіл доходів

- Критика за – установлення монопольних цін, підкуп судів, одержання привілеїв за гроші,

заперечення принципів торгівлі
- Погляди Гобсона- це лібералізм з реформізмом
- Головна причина криз – недостатня споживацька здатність мас

Гільфер-дінг: необхідно перетворити диктатуру магнатів в диктатуру пролетаріатів; та поширити

вплив найманих робітників на процес прийняття управлінських рішень.

- «Фінансовий капітал» панування банківського капіталу над промисловістю

- Можливість створення єдиного картелю – безкризовий розвиток економіки
- Організований капіталізм – принцип планомірного виробництва

Каутський: подолання імперіалізму – вільна торгівля і мирна демократія.

- Імперіалізм – політика високорозвинених держав (підпорядкування аграрних областей)

- Імперіалізм – питання сили, а не економічної вигоди.
- Концепція ультраімперіалізму – Картелі і трести перетворяться на єдиний світовий трест. Тоді-
завдання робочого класу - замінити капіталістів (революція).
- Суспільство розвивається поступовим вростанням капіталізму в соціалізм за допомогою
демократизації.

Люксембург: пропагувала вчення Маркса, критикувала вдосконалення капіталізму.

- Необхідність революційного і насильницького повалення імперіалізму.

- Імперіалізм – нагромадження капіталу (капіталісти можуть забезпечити реалізацію додаткової
вартості лише частково за рахунок особистого споживання, тому треба щоб існували
некапіталістичні виробники і споживачі)

Ленін: імперіалізм є монополістичним капіталізмом, паразитичним капатілазімном, помираючим

капіталізмом.

- Імперіалізм - найвища стадія капіталізму. Економічна основа – монополії і їх панування в сферах жит.
- Імперіалістичний поділ світу – тимчасовий характер
- Влада фінансового капіталу – у центрі імперіалізму

Шумпетер:

- Природа людини (а не суспільство) призводить до неминучості виникнення війни (норма)

- Клас воїнів – традиційна структура суспільства
- Монополія – викривлення природи капіталізму
- Причина виникнення імперіалізму – мілітаризм+ монополії+ егоїзм фінансової олігархії. (не
обов’язковий в капіталізмі)
- Державі властиве прагнення насильницької експансії, капіталізм не зможе вижити.
23. Найважливіші етапи розвитку теорії ідеалізму. Спільність і відмінність філософського,
теологічного, правничого та політичного ідеалізму.
Античність: філософський ідеалізм (Платон, Аристотель, Цицерон)- в основі речей і явищ реальності
лежить не матеріальне, а ідеальне, духовна першооснова. Ідеалізм виходить з визнання первинності
свідомості і духу, та вторинності природи і матерії. Ідеї Платона і Аристотеля полягали в
суб'єктивному характері держави та її політики. Це політика наслідування добрих звичаїв та ідей.

Середньовіччя: теологічний ідеалізм (Т.Аквінський)- Причина війни- гріховність людей і світської

влади. Засіб досягнення миру- поєднання звичаєвого і канонічного права (людського і Божого
порядку). Конфлікти, що випливають з гріхів людей мають розв’язуватись вічними Божими законами.
Тому має бути світська влада+духовна (монархи під владою Папи Римського). Це означало, що війн
між християнами бути не повинно, лише для самооборони.

Критерії справедливої війни: офіційне її проголошення законним урядом, справедлива причина

(через що), благий або справедливий намір (для чого).

Новий час: правничий ідеалізм/МП (Х.Гроцій)- концепція безконфліктних МВ через впровадження

МП. Універсальні принципи для всіх суб’єктів МВ- принцип самозбереження, принцип
протиставлення свавіллю і несправедливості.

Новітній час: політичний ідеалізм (В.Вільсон, пакт Бріана-Келога)- 20-30рр ХХст. Ідеалісти вважали,
що війна- результат політики егоїстичних, жорстоких та некомпетентних політ.лідерів і
підпорядкованої їм влади. Ідеї ідеалізму зводились до незастосування збройної сили.

24. Політичний ідеалізм у концепціях Дж.Бентама та І.Канта.

Дж.Бентам: ідея «обмеження сили» (для унеможливлення конфліктів через корисливі інтереси чи
суперечки). Політичні еліти звикли використовувати силу, хоча їхні народи схильні до миру і гармонії.
Обмежити використання збройної сили можна:

1. Особиста відповідальність членів уряду за втягнення народу у війну

2. Припинення мілітаризації, загальне роззброєння
3. Припинення «таємної дипломатії»
4. Створення МО в складі делегацій європейських держав, які будуть розв’язувати суперечки

Кант- засновник лібералістичного ідеалізму за ідею, що метою людства є досягнення «загального

громадянського стану», який розуміють систему представницької демократії (трактат «До вічного
миру»)- мирне співіснування держав. Це можливо за умов створення громадянського суспільства,
створення громадського контролю за діями і рішеннями влади та залучення громадян до активного
керування державою, наслідком стане постійний мир.
Теорія демокр.миру- ліберальні демократичні режими не воюють між собою. Фактори для настання
мирного світу:

1. Демокр.лідери мають визнавати провину за поразку у війні перед суспільством

2. Створення дипломатичних інститутів для вирішення міжн.напруженності
3. Демократії не розглядають країни з суміжною політикою як ворожі
4. Демократії всебічно більш багаті, ніж інші, тому уникають війн щоб зберегти ці ресурси

25. Теологічний ідеалізм Ф. Аквінського. Критерії справедливої війни.

Аквінський- представник ідеалізму в середньовіччі. Причина війни- гріховність людей і світської
влади. Засіб досягнення миру- поєднання звичаєвого і канонічного права (людського і Божого
порядку). Конфлікти, що випливають з гріхів людей мають розв’язуватись вічними Божими законами.
Тому має бути світська влада+духовна (монархи під владою Папи Римського). Це означало, що війн
між християнами бути не повинно, лише для самооборони.
 Критерії справедливої війни: офіційне її проголошення законним урядом, справедлива причина
(через що), благий або справедливий намір (для чого).

26.Теорія „демократичного миру” Е.Канта (нім) та її зв’язок з ідеалізмом.

Кант- засновник лібералістичного ідеалізму за ідею, що метою людства є досягнення «загального
громадянського стану», який розуміють систему представницької демократії (трактат «До вічного
миру»)- мирне співіснування держав. Це можливо за умов створення громадянського суспільства,
створення громадського контролю за діями і рішеннями влади та залучення громадян до активного
керування державою, наслідком стане постійний мир.
Теорія демокр.миру- ліберальні демократичні режими не воюють між собою. Фактори для настання
мирного світу:

5. Демокр.лідери мають визнавати провину за поразку у війні перед суспільством

6. Створення дипломатичних інститутів для вирішення міжн.напруженності
7. Демократії не розглядають країни з суміжною політикою як ворожі
8. Демократії всебічно більш багаті, ніж інші, тому уникають війн щоб зберегти ці ресурси

27.Ідеалістична парадигма в науці про МВ. В.Вільсон, Н.Анджел (анг), А.Ціммерн, Дж.Е.Мур.
Вільсон: В кінці 1 СВ.в, оприлюднив 14 пунктів, які стали основою післявоєнного миру.

1. Скасування таємних міжн.угод

2. Вільне і безпечне мореплавство поза територіальними водами.
3. Усунення економічних бар'єрів і встановлення рівних умов для торгівлі.
4. Гарантії скорочення національного озброєння до мінімуму, лише для держ.безпеки
5. Неконфліктне вирішення всіх колоніальних суперечок.
6. Об'єднання націй для створення взаємної гарантії політ.незалежності і територіальної цілості як
великих, так і малих держав. (Ліга.Н)

Анджел: вважав ідею нац.суверенітету розподіл на ворогуючі держави абсурдом. Розвиваючи ідею Е.
Канта про значення взаємовигідної торгівлі для гармонізації міжнародних відносин, він стверджував,
що війна між високорозвиненими країнами світу неможлива. Причиною він назвав вільну торгівлю,
яка створила взаємозалежність та кооперацію, що стала основою індивідуального та колективного
добробуту держав світу.

Ціммерн: 1918- праця «Національність та зрада»- аналіз 1 СВ.в, +ідеї ліберальної парадигми
(колективна безпека, екон.інтеграція, верховенство права, ідея «демократичного миру», протидія
авторитарним і тоталітарним країнам)

- «бізнес держави» через взаємодію має вивести країну з кризи

- створення міжнародної комісії, яка бореться за мир у світі
- ідеальна система МВ- Співдружність націй (втілили релігії та ідеалізм в своїй політиці).
- підтримував Вільсона за створення Ліги Націй («глобальний концерт»), але критикував
неналагоджені зв’язки між великими державами.

Р. Мур: розкритикував ідеалізм (1898р. у статті «Спростування ідеалізму», 1903 у журналі «Mind»
виступив за реалістичну позицію, однак не менш важливе значення мав його спосіб аналізу. Заснував
аналітичну школу (філософ.) -
парадигма: джерела МВ- людина, зацікавлена у гармонії; держава для інтересів громадян; держава -
не єдиний суб’єкт МВ, є і МО (ЛігаН); інтерес держави завжди є суб'єктивний (не завжди відповідає
об'єктивним потребам); мир - нормальний стан для МВ
28.Основні етапи розвитку політичного реалізму.
Античність: заснував Фукідід («Пелопоннеська війна»). Визначив причини війни між афінянами і
лакеде-монянами- посилення одних провокувало посилення інших через страх бути слабшими.
Звертає увагу на причини до війни, а не на приводи до неї. Цю класичну традицію продовжили
Макіавеллі, Гоббс, та ін.; закінчена форма- в працях Клаузевіца.

Епоха Відродження: Макіавеллі- Природна сутність людини- егоїстична, всі процеси зумовлені
людськими пристрастями, матеріальними інтересами задля слави і багатства. Єдиним способом
уникнути насильства є жорстка політика, без моралі і релігії.

Новий час: Т.Гоббс – праця «Левіафан». Людина від природи егоїстична з бажанням влади. Причини
війни (3): суперництво, страх, бажання влади.
! Внаслідок цього виникає стан «війни всіх проти всіх». Для уникнення взаємного знищення
люди укладають суспільний договір, результат- держава/Левіафан (внутр.система норм і санкцій
проти насильства і заради громадського порядку і безпеки за рахунок передачі людьми своїх прав
державі). Єдиний регулятор МВ- сила.

19ст.- втілення класичної традиції в праці «Про війну» Клаузевіца. війна всього лише знаряддя
здійснення політики, її інструмент. (Політичний намір є метою, війна ж тільки засобом, і ніколи не
можна мислити засіб без мети, тобто війну без політики).

Новітній час: М.Вебер- праці "Покликання до політики", "Політичні спільноти і господарство".

- "головним засобом політики є насильство"

- Змістом політики є боротьба за владу,
- теза про несумісність моралі та політики, а також про залежність економіки від світової політики.

Моргентау- пояснював поведінку націй-держав через об'єктивний раціональний інтерес - силу. Праця
1947 "Політичні відносини між націями. Боротьба за владу", в якій він виокремив 6 принципів
реалізму. 

29. Теоретичні концепції Н. Макіавеллі (іт.) та Т. Ґоббса (анг.)

Н.Макіавеллі – епоха Відродж. Праці- "Державець", "Історія Флоренції". Природна сутність людини-
егоїстична, всі процеси зумовлені людськими пристрастями, матеріальними інтересами задля слави і
багатства. Єдиним способом уникнути насильства є жорстка політика, без моралі і релігії.
До Макіавеллі: влада-засіб досягнен. справедливості / Макіавеллі: влада- і є мета, яку треба
взяти, втримати і поширити.
Розробив нове бачення моралі, яке дозволяє аморальність і насилля для служіння
нац.інтересам або для запобігання загрозам. Не можна допомагати тим, хто потім може викликати
загрози для держави. Правила успішної зовн.політики:

1. Необхідний достатній рівень сили, щоб успішно реалізувати плани щодо ін. держав.
2. Підтримання вигідного для держави дисбалансу в найближчому оточенні
3. Не допускання посилення чи об’єднання ворогів (навіть якщо є загроза війни)
4. Ніякий альянс не може вважатися державою надійною запорукою безпеки
5. Не можна допомагати іншій державі, якщо це сприятиме зростанню її могутності
6. Жоден тріумф над іншою державою не буває абсолютним
7. Виконання угод треба розглядати відповідно до певної ситуації .

Т.Гоббс – праця «Левіафан». Людина від природи егоїстична з бажанням влади. Причини війни (3):

1. Суперництво
2. Недовіра і страх
3. Прагнення лави і престижу
! Внаслідок цього виникає стан «війни всіх проти всіх». Для уникнення взаємного знищення люди
укладають суспільний договір, результат- держава/Левіафан (внутр.система норм і санкцій проти
насильства і заради громадського порядку і безпеки за рахунок передачі людьми своїх прав державі).
Єдиний регулятор МВ- сила. Дилема безпеки (продовж. Війну чи користуючись розумом
припинити її). Необхідно прагнути миру, але якщо це неможливо- зробити все, щоб вижити.

30. Соціологічний підхід М.Вебера (нім.) та його значення у теорії політичного реалізму.
Вебер- соціолог, реаліст. Праці «Покликання до політики», «Політичні спільноти і господарство»
(проблематика зовнішньої політики).
Заперечив вплив моралі на політику. Сила і насильство – основа політики держав і
політ.реалізму. Економ.процеси залежать від політ.інтересів (економ.інтереси стимулюють
експансіонізм). Людські дії визначаються інтересами, а не ідеями. Політика- боротьба за владу, за
право керувати людьми і їх спільнотами (державами).

31. Формування нового світового порядку після Другої світової війни й утвердження реалізму.
Р.Нібур, Е.Карр, Дж.Кеннан, Г.Моргентау, Г.Герц, Р.Арон, Г.Кісінджер.
Після закінчення 2-Св.війни = неспроможність ідеалізму ефективно діяти, на заміну прийшов
політ.реалізм. Основоположники – Г.Моргентау («Політичні відносини між націями. Боротьба за
владу»), Р.Арон.

Влада забезпечується – військовою стратегією/ дипломатією. Мир- стан рівноваги сил.

Р.Нібур: людина обтяжена першородним гріхом, тому здатна на зло. Конфлікти – через страх, прояви
сили і гордості. Конфлікт в МВ неминучий (моральні і аморальні). Моральні конфлікти – за справедл.

Е.Карр: перше реалістич. переосмислення МВ після кризи 1919-39. МО не можуть гарантувати

порядок (бо держави керують ними, згідно своїх інтересів). Сила – не лише військо, а +економічн.
фактор, сила ідей і володаря.

Дж.Кеннан: розвинув ідею Моргентау. Так само заперечував те, що інтереси різних держав можуть
бути моральними і аморальними. Політика=людська природа- ірраціональна, егоїстич., насильницька
Відмінності в сферах=конфлікти. Щойно стосунки є міждержавні- є ознаки протистояння. МО
не стримують конфлікти, бо стримування спричиняє негативну реакцію.

Г.Моргентау: найважливішим нац.інтересом є акумуляція сили. 6 принципів реалізму:

1. Принцип залежності реальних явищ від об’єктивних закономірностей (егоїст. людська натура)
2. Принцип ототожнення інтересу і сили в міжн.політиці (головна мета - влада)
3. Принцип нестабільності інтересу і його змінності (різні обставини)
4. Принцип незастосовності моралі до дій держав в МВ. (мораль індивіда і держави різна)
5. Принцип нетотожності моралі окремої нації з загальноприйнятою мораллю
6. Принцип автономності зовн.політики від інших сфер МВ

Г.Герц: поняття «дилема безпеки»- праця «Політичний реалізм і політичний ідеалізм». Дії держави
спрямовані на посилення безпеки (нарощуванням сили), що бачиться іншим державам загрозою,
тому вони діють аналогічно, що в результаті призводить до виникн. конфліктів (навіть небажаних).

Р.Арон: старий+новий реалізм. Сила використовується в міжн.системі. Головне завд. держави –

гарантія власної безпеки. Системи – біполярні, багатополярні. Системи за взаємовідносинами –
гомогенні (ворожнеча не породжує ненависть), гетерогенні (є суперечки через різні принципи).

Г.Кісінджер: рівновага сил – дуже рідкісне явище. Вжив термін «міжн.система» - тривалі стосунки між
державами. Мир в зовн.політиці- не ціль, а результат стабільної міжн.системи. Самообмеження
держав= унеможливлення катастроф і тріумфів кожної. Революційність є зі зростання дисбалансу і
незадоволення державами міжн.порядком.

32. Реалістичний зміст „дилеми безпеки” Г.Герца.

Дилема безпеки= Спіральна модель

Дії держави спрямовані на посилення безпеки (нарощуванням сили), що бачиться іншим

державам загрозою, тому вони діють аналогічно, що в результаті призводить до виникнення
конфліктів (навіть небажаних).

Термін введений Герцом в 1951 в праці «Політичний реалізм і політичний ідеалізм» (приклад
нарощуван. сили після 1 СВ.в через почуття незахищеності)

Зміст теорії: оборонний реалізм (заради власної безпеки), наступальний реалізм (агресивні
максимізатори влади), наступально-оборонна теорія (пояснює рівень загрози).

33. Принципи політичного реалізму у концепції Г.Морґентау.

Головні представники політ.реалізму – америк. Г.Моргентау і Р.Арон. (розглядали МВ як суму
політик держав; боротьба за владу, сила і домінування – універсальні для всіх часів і регіонів)

Основи реалізму найкраще розписані в праці Моргентау 1947 «Політ.відносини між націями.
Боротьба за владу». 6 принципів реалізму:

7. Принцип залежності реальних явищ від об’єктивних закономірностей (егоїст. людська натура)
8. Принцип ототожнення інтересу і сили в міжн.політиці (головна мета - влада)
9. Принцип нестабільності інтересу і його змінності (різні обставини)
10. Принцип незастосовності моралі до дій держав в МВ. (мораль індивіда і держави різна)
11. Принцип нетотожності моралі окремої нації з загальноприйнятою мораллю
12. Принцип автономності зовн.політики від інших сфер МВ

34. Теорія “балансу сил” та її вплив на політичний реалізм. Критичне переосмислення теорії
„балансу сил” у концепціях Г.Кісінджера та Н.Спайкмена.
Мир=стан невійни

Баланс сил = результат накопичення могутності за «дилемою безпеки» Герца, коли досягнена рівність
між державами. (регулює відносини між державами і блоками держав)
Згідно з політ.реалізмом, держава в МВ посідає місце, яке відповідає її силі (економ. і політ.).

Зміст «балансу сил»:

1. Основою нормальних МВ є СТАБІЛЬНІСТЬ (рівновага сил між тими, хто може воювати)
2. Причина війни- порушення рівноваги сил між суперниками
3. Стабільність підтримується за допомогою КОАЛІЦІЙ (проти найсильнішого агресора)

Спайкмен: критика балансу сил – держави хочуть такого «балансу сил», де вони хоч трохи
переважають над іншими (для відчуття безпеки)

Кісінджер: насправді в природі «баланс сил» існує дуже рідко, попри те, що його називають таким,
ніби він і є природною формою МВ