Лекція.

Сучасні теорії міжнародних

відносин
1. Реалізм. Неореалізм
2. Ідеалізм та лібералізм.
Неолібералізм
3. Модернізм. Постмодернізм
4. Транснаціоналізм та суміжні теорії
5. Неомарксизм. Соціологічний підхід
1. Реалізм. Неореалізм
Провідна роль держав як суверенних акторів МВ!
“Анархізм “ на міжнародній арені – кожна держава
дбає передусім про свої інтереси.
Класичний реалізм переважав у ТМВ від середини
ХХ ст. до 1970-х рр.
Р. Нібур, Н.ºСпайкман, Г. Моргентау, Дж.ºКеннан,
А.ºВолферс, Г. Кіссінджер, З.ºБжезінський
тощо.
У 1970-х рр. посилення критики класичного
реалізму як концептуальної основи МВ та ЗП.
Неореалізм
Прагнення зберегти класичні традиції й, водночас
урахувати нові міжнародні реалії та досягнення
інших теоретичних шкіл. У 1980-х рр. становлення
неореалізму в ТМВ. Наприклад, К. Волц вважав,
що ТМВ повинна ґрунтуватися на цілісності світу
та розумінні існування глобальної системи,
елементами якої є держави. Водночас системний
характер міжнародних відносин зумовлений
властивостями структури міжнародної системи.
Саме структура визначає характер міжнародної
системи та процеси, що в ній відбуваються.
Провідна роль держав (від класичного реалізму),
при цьому враховується діяльність
транснаціональних суб’єктів, релігійних,
етнічних та інших акторів. Проводяться
дослідження міжнародних систем різних
ієрархічних рівнів. Враховується вплив
міжнародних організацій. Дослідження
діалектичних взаємозв’язків процесів
«конфлікти↔кооперація» тощо.
Представники: Р.ºГілпін, К.ºКіндерман;
активний реалізм (Дж.ºМіршаймер)
структурний реалізм (К. Волтц)
2. Ідеалізм та лібералізм. Неолібералізм
Абсолютні вигоди для країн та народів можуть
бути отримані внаслідок співробітництва між
ними. Можливість досягнення стабільного миру у
світі. Теорія демократичного світу: ліберальні
демократії ніколи (або майже ніколи) не вели між
собою війни і між ними трапляється мало
конфліктів. Врегулювання міжнародних суперечок
мирним шляхом. Тому велика роль дипломатії -
ведення переговорів.
Розвиток вільного ринку у світі призводить до
економічної взаємозалежності між країнами, а
війна між країнами - торговими партнерами
невигідна кожній з них.
Запозичення елементів теорій неореалізму та
транснаціоналізму. Теорія “комплексної
взаємозалежності” (у різних сферах). Політична
та економічна складові взаємно переплетені.
Використання військової сили недоречне за умов
такої взаємозалежності. Роль військового фактора
у відносинах між країнами-партнерами
мінімізується (проте у відносинах з країнами та
блоками, що є супротивниками, залишається
актуальною!).
Постлібералізм: у глобалізованому світі
тенденція до поглиблення співпраці між
державами задля гарантування безпеки і
забезпечення національних інтересів –
3. Модернізм. Постмодернізм
Критика переважання абстрактних ідей та
моделей в ТМВ. Прагнення за допомогою
використання науково обґрунтованих методик
збору та обробки даних; кількісних методів
(статистичних, математичних), методів
математичного моделювання тощо забезпечити
дослідженню міжнародних відносин дійсно
науковий характер. Й.ºРайт, К.ºДойч, Д.ºСінгер...
Також використання системного підходу,
дослідження різноманітних суб’єктів. Сучасні
методики моделюваня об’єктів, явищ, процесів.
М.ºКаплан, Р.ºРоузкранц, Р.ºСнайдер та ін.
Біхевіоризм. Застосування психологічних
Постмодернізм в ТМВ.
«Критична теорія» (Р. Кокс, Н. Герас), історична
соціологія (М. Манн, Ч. Тіллі), соціологічний
інституціоналізм (Л. Мейер, М.ºФіннемор),
комунітарізм (К. Браун, Р. Джексон),
конструктивізм і постструктуралізм (Х. Алкер,
Р.ºЕшлі, В. Конноллі, Р. Вокер, М. Шапіро),
фемінізм (С. Енлоу, Ж. Ельстайн, А. Тікнер),
постмоглобалістика.
Використання різноманітних нестандартних
авторських підходів, концепцій, зокрема
«несцієнтистських», плюралізм в трактуваннях
дискурсу, використання методів з інших галузей
знань та, навіть, літературно-мистецьких тощо
4. Транснаціоналізм та суміжні теорії
Теорія транснаціоналізму виникла на ґрунті
критики класичних засад політичного реалізму. У
транснаціоналізмі спостерігалося поєднання
досліджень вчених різних наукових шкіл,
наприклад теорії інтеграції, теорії
взаємозалежності тощо.
Характерний широкий плюралізм, врахування
рівнозначності різнорідних суб’єктів. Виявлення
нелінійного перебігу, поліваріантності розвитку
(біфуркації) міжнародно-політичних процесів.
Певний ступінь “турбулентності” процесів у МВ.
Дж.ºРозенау, Ю.ºХабермас, Дж.ºНай, Р.ºКохен.
Теорія інтеграції.
Теоретична формула Девіда Мітрані “від балансу
сил до балансу інтересів” . Саме “баланс інтересів”
проголошується основоположним принципом
взаємодії суб’єктів міжнародних відносин.
Прагнення пояснити суперечності та конфлікти
сучасного світу його недосконалістю. Зокрема,
недосконалість структур державного управління
міждержавних взаємодій, побудованих на основі
егоцентризму без врахування загальнолюдських
(універсальних) інтересів, потреби в єднанні
людства.
Теорія взаємозалежності.
Посилення взаємозв’язків у сучасному світі
трактується як результат “одностайності людської
природи (особливо її ірраціональної, емоційної,
підсвідомої частини)”. Головний акцент робиться
на необхідності формування єдиного світової
спільноти (в іншому випадку внаслідок ядерної
війни не буде Землі).
А. Тойнбі: для відвернення небезпеки війни
потрібно об’єднати людство – організувати його у
вигляді “всесвітньої федерації”, ліквідувавши
державний суверенітет як “головну перешкоду на
шляху злиття людства в одне ціле”.
 5. Неомарксизм. Соціологічний підхід
Економічний вимір традиційного марксизму.
Ідея про цілісність світового співтовариства.
Нерівномірність економічного та політичного
розвитку країн світу. На цій основі зберігається
світова нерівність! Високорозвинуті держави
експлуатують у різних сферах менш розвинені.
(І.ºВаллерстайн, Дж.ºАррігі, С.ºАмін).
Використання теорії «світ-систем», дослідження
політичних, соціально-економічних, культурно-
інформаційних та ін. процесів. Моделювання
економічних та політичних процесів.
Знайшли застосування сучасні «теорія поля»,
«теорія статусу», «теорія гри», «теорія зв’язку»
Соціологічний підхід в ТМВ
Макросоціологія + досягнення історичної
соціології.
Дослідження міжнародних відносин з позицій
глобальності (єдності) й системності (цілісності).
Взаємозалежність тенденцій розвитку процесів у
МВ і зв’язків між учасниками (акторами) МВ.
Поєднання досліджень суспільних процесів на
різних ієрархічних рівнях з урахуванням
транснаціоналізації соціальних процесів у світі.