1. Опитування по Темі "Відповідальність у цивільному праві".

2. Вирішення завдань

1. Харківське відділення акціонерної страхової компанії “Оранта”

звернулося до суду з позовом до батьків Сашка (16 років) і Сергія (13 років)
про стягнення збитків. Позивач посилався на те, що внаслідок дій вказаних
дітей, які розпалили вогонь у будівельному вагончику і спричинили пожежу,
було пошкоджено і знищено майно осіб, які мешкають поруч. За договорами
страхування потерпілим було виплачено по 5 000 грн. У зв'язку з цим позивач
просив зазначену суму стягнути з відповідачів. Рішенням суду з батьків Сашка
та Сергія на користь позивача була стягнена солідарно зазначена сума
позову.

Чи правильне рішення прийняв суд?

Суд прийняв абсолютно правильне рішення, згідно до пункту 1 ст.1178 ЦКУ.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років),
відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном.
А також згідно ЦКУ ст.1179 п.1 У разі відсутності у неповнолітньої особи
майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода
відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками
(усиновлювачами) або піклувальником.

2. Орендодавець - Харківське представництво Фонду державного

майна України звернулося до суду з вимогами до орендаря ТОВ “Світанок”
про відшкодування збитків, які були завдані пожежею в орендованому
складському приміщенні. До складу збитків віднесені сума, на яку
зменшилася вартість складського приміщення; орендна плата за час
проведення необхідного ремонту приміщення; вартість ремонту згідно із
кошторисом; сума страхового відшкодування, яку отримав би орендодавець,
якщо б орендар застрахував складське приміщення на користь орендодавця
відповідно до умов договору.

Суд встановив вину ТОВ “Світанок” у пожежі в складському приміщенні.

Які збитки підлягають відшкодуванню?

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,
а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Анісімов звернувся до Чубаренка з позовом про відшкодування

шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події (ДТП), у розмірі 16
000 грн. При цьому позивач зазначив, що 13 серпня 2021 р. він рухався на
власному автомобілі вулицею міста, а з іншої вулиці всупереч знаку “Дати
дорогу” виїхав на власному автомобілі відповідач і допустив зіткнення
автомобілів, чим заподіяв позивачеві майнову шкоду (пошкодження
автомобіля). Судом було встановлено, що Анісімов також порушив правила
дорожнього руху, а саме рухався з перевищенням швидкості. Таким чином,
ступень вини обох володільців транспортних засобів з урахуванням характеру
їх дій становить: у Анісімова - 20%, а у Чубаренка - 80%.
Чи підлягають вимоги Анісімова задоволенню та в якому обсязі? Які умови
відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки?

Згідно з п.5 ст.1187 ЦКУ - Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом

підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе,
що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу
потерпілого.

4. Дмитрук пред’явив позов до Карнауха про стягнення 800 грн. -

вартості лікування та 10 тис. грн. - компенсації моральної шкоди,
посилаючись на те, що в результаті ДТП йому були спричинені тілесні
ушкодження і він два місяці знаходився на лікуванні. В судовому засіданні
встановлено, що ДТП сталося внаслідок дій самого Дмитрука, який, не
звернувши уваги на червоний сигнал світлофора та рух автотранспорту
переходив перехрестя, де й мало місце зіткнення. Було встановлено, що в
ДТП вина водія Карнауха повністю відсутня.

Чи підлягає позов Дмитрука задоволенню?

Я вважаю,що позов Дмитрука не підлягає задоволенню, згідно до статті 22

ЦКУ, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,
має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є:
• втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або
пошкодженням речі
• втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення
свого порушеного права (реальні збитки),
 • доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦКУ, майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також
шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.

5. Між товариством з обмеженою відповідальністю “Меблева фабрика

“Мрія” (далі – ТОВ) та акціонерним товариством “Готель “Будапешт”” (далі -
АТ) 3 січня 2020 р. було укладено договір поставки партії меблів загальною
вартістю 240 000 грн. За прострочення виконання зобов’язання сторони
передбачили в договорі відповідальність у формі неустойки в розмірі 0,5%
суми боргу за кожен день прострочення. Згідно умов договору меблі були
поставлені трьома рівними партіями, кожна на суму 100 000 грн. відповідно
1, 15 та 25 лютого 2020 р. У той же час покупець (АТ) повинен був сплатити
вартість кожної партії протягом 5 днів з моменту отримання меблів. Однак
зобов’язання було виконано ним лише частково — 3 лютого на рахунок ТОВ
надійшло 100 000 грн., 18 лютого — 100 000 грн., решту суму боргу АТ не
сплатив.
4 березня 2020 р. ТОВ звернулося до господарського суду з позовом
про стягнення заборгованості з АТ в сумі 118 500грн. , а саме: 100 000грн.
основного боргу, 18 500грн. пені. Позивач також вимагав відшкодування
інфляційних збитків. Відповідач проти позову в частині стягнення пені
заперечував з тих обставин, що не зміг своєчасно розрахуватись з боржником
внаслідок значного зменшення кількості клієнтів, відсутності запланованих
дотацій з місцевого бюджету, скрутного фінансового становища. Тому він
вважав, що прострочення сталося не з його вини. Крім того, відповідач
просив суд у стягненні відмовити, оскільки позивач пропустив встановлений
ст. 258 ЦК строк позовної давності.

Яке рішення повинен прийняти господарський суд?

Я вважаю, що суд має повністю підтримати позов ТОВ, бо вони повністю

виконали зобов’язання та навіть згідно ст.258 ЦКУ – 2. Позовна давність в
один рік застосовується, зокрема, до вимог:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової
інформації.

6. На прийомі громадян суддя отримав позовні заяви від сім’ї Волкових

та від пенсіонера Гаврилова, де було зазначено наступне. Сім’я Волкових
придбала в магазині кольоровий телевізор вартістю 1,8 тис. грн. Через місяць
телевізор перестав працювати через технологічний брак кінескопа, що було
встановлено експертизою. Волков звернувся до торгівельної організації з
вимогою про заміну телевізора, однак йому було відмовлено з посиланням
на те, що телевізор є товаром відомого виробника і його заміна може
проводитися лише в спеціалізованих організаціях, які мають офіційний статус
розповсюджувача продукції цього виробника, і тому створили спеціальний
обмінний фонд для таких випадків. Всупереч вимогам, по закінченні трьох
місяців Волков отримав від продавця тільки суму, необхідну для ремонту
телевізора, при чому на протязі цього часу сім’я Волкових, в якій виховується
двоє неповнолітніх дітей, була взагалі позбавлена можливості дивитися
телебачення, а діти – отримувати необхідні знання з освітніх програм.
В іншій заяві йшлося про те, що пенсіонер Гаврилов придбав телевізор
чорно-білого зображення вартістю 600 грн., кінескоп якого виявився
несправним, і при майже тотожних обставинах та строках, як із сім’єю
Волкових, всупереч його вимогам йому так само виплатили вартість
необхідного ремонту. В своїй позовній заяві Гаврилов вказував, що він є
літньою хворою людиною і мешкає поза межами населеного пункту, де
придбавав телевізор, що кожен черговий приїзд до продавця в надії
позасудового вирішення питання становило для нього значні труднощі.
Судом було також встановлено, що телебачення фактично є для Гаврилова чи
не єдиним засобом спілкування з зовнішнім світом.
Розглянувши вказані справи в один день, суд виніс рішення про
стягнення з відповідача на користь Волкова та його сім’ї 300 грн. моральної
шкоди, на користь Гаврилова – 800 грн.

Дайте своє бачення законності та обґрунтованості рішення суду.

Згідно з п.2 ст.1210 ЦКУ, шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг),
підлягає відшкодуванню їх виконавцем.
Згідно до з п.1 ст.1167 ЦКУ Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній
особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених
частиною другою цієї статті.
На мою думку рішення суду було вірним.

7. Банк “Південно-західний” (далі – банк) та товариство з обмеженою

відповідальністю “Тувілея” (далі - ТОВ) уклали договір 22 березня 2020 р.
про надання ТОВ кредиту в сумі 42 000 грн. строком на 6 місяців за умови
сплати 37 процентів річних за користування кредитом. За прострочення
повернення кредиту та процентів за його користування встановлювалася
пеня в розмірі 1 процент за кожен день прострочення. Незважаючи на те, що
згідно умов договору кредитні ресурси повинні бути надані ТОВ в день його
укладення, сума кредиту була перерахована позичальнику лише 10 квітня.
При цьому банк послався на відсутність вільних кредитних коштів внаслідок
неповернення кредитів іншими боржниками. ТОВ звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з банку збитків в сумі 150 000
грн., оскільки внаслідок несвоєчасного надання коштів вимушено було
сплатити 12 000 грн. пені іншим кредиторам та взяти в іншому банку кредит
під підвищений відсоток. Крім того, ТОВ просило стягнути кошти за заподіяну
моральну шкоду.
Банк просив суд зменшити розмір збитків наполовину, врахувавши при
цьому його складне фінансове становище і заперечував проти компенсації
моральної шкоди, мотивуючи це тим, що, по-перше, юридична особа не
може страждати і тому їй моральної шкоди не може бути завдано. По-друге,
із договірних зобов’язань не випливає обов’язок компенсації моральної
шкоди. Це можливо лише у недоговірних зобов’язаннях.

Чи підлягає позов задоволенню?

Позов підлягає задоволенню, згідно з п.1 ст.1167 ЦКУ моральна шкода,

завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини,
крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.