43.

Подружжя Василенків разом із повнолітнім сином займаються

веденням особистого селянського господарства на земельній ділянці
загальною площею 6 га, отриманої у власність. Половину власного
будинку вони використовують для надання послуг з розміщення осіб, які
відпочивають у сільській місцевості. У 2015 р. батько, Виходячи 13
сільськогосподарського кооперативу, отримав земельну ділянку в
рахунок земельного паю, яку передав в оренду фермерові Іващенку.
Фіскальна служба надіслала Василенку лист, у якому зобов'язала його
для розрахунку оподатковуваного доходу надати довідку про наявність у
власності для ведення особистого селянського господарства земельної
ділянки, а також про самостійне вирощування НИМ продукції
тваринництва. Крім того, у листі містилося попередження про заборону
без державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності Надавати
послуги використанням 3 майна особистого селянського господарства у
сфері сільського зеленого туризму одночасно більше ніж 10
відпочивальникам. Василенко за роз'ясненням щодо правомірності
вимог фіскальної служби звернувся до юридичної консультації.
Підготуйте письмову відповідь. 
ЗУ «Про ОСГ»:
Стаття 1. Поняття особистого селянського господарства 
 
    Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, 
яка  проводиться  без  створення  юридичної  особи фізичною особою 
індивідуально або особами,  які перебувають у сімейних чи родинних 
відносинах  і  спільно  проживають,  з метою задоволення особистих 
потреб    шляхом    виробництва,    переробки     і     споживання 
сільськогосподарської   продукції,   реалізації  її  надлишків  та 
надання  послуг  з  використанням  майна  особистого   селянського 
господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. 
 
 
1 проблема. Щодо земельної ділянки розміром 6 га:
ЗКУ:
Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
1. Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського
господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним
особам України і використовуватися ними для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни
цільового призначення цих земельних ділянок.
ЗУ «Про ОСГ»:
Стаття 5. Земельні ділянки особистого селянського 
              господарства 
 
    Для     ведення     особистого    селянського    господарства 
використовують  земельні  ділянки  розміром не більше 2,0 гектара, 
передані  фізичним  особам  у  власність  або  оренду  в  порядку, 
встановленому законом. 
 
    Розмір земельної  ділянки особистого селянського господарства 
може бути збільшений у разі отримання  в  натурі  (на  місцевості) 
земельної  частки  (паю)  та  її  спадкування  членами  особистого 
селянського господарства відповідно до закону. 
 
!!! Коментар до цієї частини щодо оподаткування: Зокрема, ст. 5 Закону
обмежує земельні ділянки ОСГ площею у 2 га (ч. 1). Ч. 2 статті проголошує,
що "розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може
бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки
(паю) та її спадкування". Первісно це положення дозволяло не платити з
доходів, отриманих від ведення ОСГ на "приєднаній" ділянці, податок з
доходів фізичних осіб. Проте відповідно до пп. 165.1.24 ПКУ доходи від
ведення ОСГ не оподатковуються лише у разі, якщо розмір земельної ділянки
"не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості)
земельної частки (паю)":
 
Стаття 165 ПКУ. Доходи, які не включаються до розрахунку загального
місячного (річного) оподатковуваного доходу
165.1. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника
податку не включаються такі доходи:
165.1.24. доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської
продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена,
вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на
земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним
кодексом України для ведення:
 
особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені
в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При
цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього
підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних
часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду,
обслуговуються), не враховуються.
Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього
підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської
продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
 
    Земельні  ділянки  особистого селянського господарства можуть 
використовуватися для ведення особистого селянського господарства, 
товарного    сільськогосподарського    виробництва,   фермерського 
господарства.
    ? Громадяни України,  які реалізували своє право на  безоплатну 
приватизацію  земельної  ділянки для ведення особистого підсобного 
господарства  в  розмірі  менше  2,0  гектара,  мають   право   на 
збільшення земельної    ділянки   в   межах   норм,   установлених 
статтею 121 Земельного кодексу України (  2768-14  )  для  ведення
особистого селянського господарства.
 
2 проблема. Використання власного будинку для надання послуг із
розміщення осіб, відпочиваючих у сільській місцевості (зелений туризм) та
попередження фіскальної служби щодо того, що бкз держ реєстрації не
можна надавати послуги з використання майна ОСГ у сфері сільського
зеленого туризму більше ніж 10-ти відпочиваючим:
 
Ч. 2. 3 ст 1 ЗУ: «Про ОСГ»:
Члени особистого    селянського    господарства    здійснюють 
діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого  правового 
господарського порядку,  дотримуючись вимог цього Закону,  законів 
України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов'язана  з  веденням   особистого   селянського
господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. 
 
Стаття 6. Майно, яке використовується для ведення особистого селянського
господарства
Домайна,  яке  використовується   для   ведення   особистого селянського
господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські
будівлі  та  споруди,  сільськогосподарська техніка, інвентар  та  обладнання,
транспортні засоби, сільськогосподарські та  свійські тварини і птиця,
бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська
продукція, продукти її переробки та інше   майно,   набуте   у   власність  
членами   господарства  в установленому законодавством порядку.
   Закон визначає особисте селянське господарство як вид господарської
діяльності, яка здійснюється з метою надання послуг з використанням майна
ОСГ у сфері сільського зеленого туризму.
Отже сільський зелений туризм є законним видом діяльності. Сільський
зелений туризм визнано окремим видом туризму, розвиток якого є
пріоритетним напрямом державної політики у статтях 4 та 6 Закону
України "Про туризм", № 324 від 15.09.1995 р.
Хоча особливості здійснення сільського зеленого туризму як виду діяльності
можуть визначатися лише окремим законом, проект Закону України "Про
сільський зелений туризм" досі знаходиться на розгляді у Верховній Раді
України. 
Проте, найбільш важливим з нещодавно прийнятих актів законодавства у
цій сфері можна вважати Постанову КМУ "Про затвердження Порядку
надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)" № 297 від
15.03.2006 р.:
2. Готелі  та  інші об'єкти,  призначені для надання послуг з 
тимчасового розміщення (проживання) (далі  -  засоби  розміщення), 
поділяються на: 
 
    колективні -  засоби  розміщення загальною кількістю місць 30 або більше,
в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи  іншому приміщенні  і  за  які
справляється плата за встановленими цінами; 
 
    індивідуальні -  житло,  в  якому  за  плату  або  безоплатно надається
обмежена кількість місць (менш як 30).  У такому  засобі одиниці розміщення
(кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від  одної. 
7. Фізичні  особи  -  власники  або  орендарі  індивідуальних засобів
розміщення  надають  послуги  з  тимчасового   розміщення (проживання)    
без   державної   реєстрації   їх   як   суб'єктів підприємницької діяльності. 
 
Фізичні особи - власники або орендарі індивідуальних  засобів розміщення
зобов'язані подавати у визначений законодавством строк органу відповідної
податкової служби  декларацію  за  встановленою формою про дохід,
отриманий від надання таких послуг, вести книгу реєстрації,  в якій
зазначається прізвище,  ім'я  та  по  батькові мешканця,   рік  народження,
місце  проживання  (перебування)  та документ, який посвідчує особу, дата
прибуття та вибуття, вартість наданих   послуг.  Статистичні  відомості
подаються  до  місцевих органів виконавчої влади за встановленою ними
формою. 
 
Ліцензування послуг із розміщення та харчування туристів законом не
вимагається. В статті 5 закону України "Про туризм" це виписано дуже
чітко і в Законі України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" № 1775 від 01.06.2000 р. ліцензії для цих видів діяльності не
передбачені.
Власник садиби може звернутися із заявкою про надання категорії своїй
садибі як туристичного об'єкта добровільно, якщо це потрібно для
задоволення запитів туристів. Але це його право, а не обов'язок (стаття 19
Закону України "Про туризм").
Також власник садиби не зобов'язаний мати освіту за спеціальністю
"готельне господарство", щоб надавати послуги з розміщення і харчування
туристів. Проте, треба пам'ятати, що в разі наявності 30 або більше місць для
розміщення ту¬ристів, власник садиби буде зобов'язаний виконувати вимоги
Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та
надання готельних послуг (Наказ Державної туристичної адміністрації
України № 19 від 16.03.2004 p.)
Стаття 7. Права та обов'язки членів особистого селянського господарства
    Члени особистого селянського господарства мають право: 
    передавати    земельні    ділянки    особистого   селянського 
господарства  фізичним або юридичним особам в оренду відповідно до 
закону (тобто,Василенко міг передати в оренду земельну ділянку
Іващенку-3 проблема);
надавати послуги з використанням майна особистого
селянського господарства;
    Законом можуть бути встановлені також інші права та обов'язки членів
особистого селянського господарства.

Анотація
Правовий редим земель ОСГ
Автор статті – Паславська О.Я, кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету
Тернопільського національного економічного університету
Видання – Науковий вісник Ужгородського національного
університету
Рік публікації – 2016.

Стаття присвячена режиму земельних ділянок, що передаються у

власність чи надаються у користування фізичним особам для ведення
особистих селянських господарств, які є особливою організаційно-правовою
формою здійснення виробничо-господарської діяльності, пов'язаної з
виробництвом - сільськогосподарської продукції.
У цій статті розглядається правовий статус особистих селянських
господарств в Україні, зокрема щодо земельних та аграрних відносин. Автор
зазначає, що особисті селянські господарства не є юридичними особами, а
визначені Земельним кодексом України як майно, що є основною ознакою
юридичної особи.Також розкривається поняття права власності на землю, яке
визначається як врегульовані норми суспільних відносин щодо володіння,
користування та розпорядження землею. У тексті зазначається, що земельне
законодавство часто встановлює умови користування та розпорядження
землею, обмежуючи права власності власників землі.
Наведені факти свідчать про те, що правове становище особистого
селянського господарства має свої особливості порівняно з іншими
суб'єктами земельних та аграрних відносин. Однак, особисте селянське
господарство має права та обов'язки, які регулюються Земельним кодексом
України та іншими законодавчими актами. Зокрема, власники особистих
селянських господарств мають право на володіння та користування
земельними ділянками, на яких вони ведуть свої господарства. У зв'язку з
тим, що особисте селянське господарство не є юридичною особою, власники
таких господарств не мають
права здійснювати підприємницьку діяльність. Однак, вони можуть
вести господарську діяльність на земельних ділянках, на яких вони
володіють та користуються. Власники особистих селянських господарств
можуть вирощувати продукти харчування для власного споживання, а також
для продажу на ринку. Земельні ділянки для ведення особистого селянського
господарства можуть надаватися в оренду за рішенням місцевої влади. При
цьому, розмір таких земельних ділянок не обмежується максимальними
нормами, передбаченими для права власності, і визначається у договорі.
Власники особистих селянських господарств мають право на безоплатне
надання їм земельних ділянок в оренду на строк до 10 років для ведення
господарської діяльності.
Отже, особисте селянське господарство є формою підприємницької
діяльності на селі, що забезпечує земельну власність та право на земельну
ділянку в межах однієї сім'ї. Законодавство України визнає ОСГ самостійним
суб'єктом правових відносин, який має права та обов'язки, в тому числі
здійснювати підприємницьку діяльність, розпочинати та припиняти її,
укладати договори та брати участь у господарських товариствах. Таким
чином, ОСГ є важливим елементом сільськогосподарської галузі та має
правовий статус, що дозволяє йому здійснювати підприємницьку діяльність,
забезпечувати власну та сімейну потребу в продуктах харчування та
заробітку, а також вносити свій вклад у розвиток галузі та регіону в
цілому.Разом з тим, особливістю правового режиму земельних ділянок,
призначених для ведення особистого селянського господарства, є те, що
право на отримання земельної ділянки для такої мети можуть мати лише
фізичні особи.