Завдання 2.1.

Які з наведених нижче документів належать до

внутрішньогосподарських локальних нормативноправових актів:
а) декларація про створення сімейного фермерського господарства;
Цей документ не є внутрішнім актом, адже він подається до державного органу для
реєстрації сімейного фермерського господарства.

б) розпорядження голови ОДА про формування продовольчого резерву

області;
Цей документ є нормативно-правовим актом органу державної влади, а не внутрішнім
актом сільськогосподарського підприємства.

в) затверджені на загальних зборах членів сільськогосподарського

кооперативу Правила внутрішньогосподарської діяльності
сільськогосподарського кооперативу;
Правила внутрішнього розпорядку, які виступають правовою формою конкретизації
положень статуту, є юридично значущими і обов’язковими для виконання. Їх слід
пов’язувати із визначеними правовими наслідками. Правила внутрішнього розпорядку
затверджуються вищими органами управління сільськогосподарського підприємства і є
основою для подальшої локальної нормотворчої роботи в цьому підприємстві.

г) наказ виконавчого директора сільськогосподарського кооперативу про

створення філії; цей наказ діє в межах конкретного сільськогосподарського
підприємства і поширюються на всіх членів і найманих працівників останнього. Це
означає, що внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти одного
сільськогосподарського підприємства не мають юридичного значення для інших
підприємств, бо не створюють для них жодних прав і обов’язків;

д) рішення голови фермерського господарства про преміювання

найманих працівників Іваненка і Петренка за впровадження агро-
інновацій у виробничий процес;
е) наказ директора державного сільськогосподарського підприємства про
початок посівної кампанії;
Цей документ є внутрішнім актом, але не локальним, адже він стосується всієї діяльності
підприємства, а не лише окремих його підрозділів.

є) рішення установчих зборів засновників про створення

сільськогосподарського кооперативу?
Обґрунтуйте свій вибір. За яких умов внутрішньогосподарські локальні
нормативно-правові акти можуть визнаватися джерелами аграрного права?
ВІДПОВІДЬ
Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти
сільськогосподарських підприємств — це належним чином юридично
оформлені нормативно-правові акти вищих органів сільськогосподарських
підприємств, як юридичної особи, що діють тільки в межах конкретного
підприємства з метою врегулювання внутрішніх відносин, і, які є
загальнообов’язковими для виконання керівниками, спеціалістами, членами,
найманими працівниками останнього.
Локальними внутрішньогосподарськими актами як джерелами
аграрного права є акти і окремі положення (правила), прийняті господарством
відповідно до актів, виданих Всеукраїнською радою колективних
сільськогосподарських підприємств у разі їх уповноваження прийняти такий
акт із боку органів, які здійснюють державне регулювання Агропромисловий
комплекс (АПК). Коли ж ними видано рекомендаційний акт без такого
уповноваження, то прийняті на його основі внутрішньогосподарські акти є
обов'язковими для виконання лише в цьому колективному
сільськогосподарському підприємстві, спілці селян тощо.
Джерелом аграрного права є такі внутрішньогосподарські нормативні
акти, як Правила внутрішнього розпорядку, Положення про оплату праці,
Положення про раду виробничої бригади, Положення про
внутрішньогосподарський розрахунок, Положення про
внутрішньогосподарський підряд, Положення про внутрішньогосподарський
орендний підряд, Положення про ревізійну комісію, Положення про основні
функції керівних працівників і спеціалістів тощо.
Наведені акти є правовими, оскільки вони приймаються колективними
сільськогосподарськими підприємствами на основі аграрно-правових актів,
виданих органами державного управління сільським господарством і
представницькими органами таких підприємств.
Останні характеризуються тим, що вміщені в них правила (норми) поведінки
є загальними, на відміну від актів (рішень) індивідуального призначення,
тобто актів конкретного застосування норм аграрного права.

2.2. Правління СК «Юпітер» розглянуло свій Статут і затвердило його з

такими поправками:
а) порядок вступу до кооперативу і виходу чи виключення з нього, а також
розміри й порядок сплати внесків мають визначатися в кожному окремому
випадку залежно від матеріального становища і рівня доходів заявників;
б) контроль за фінансово-господарською діяльністю сільськогосподарського
кооперативу здійснює голова правління кооперативу;
в) осіб, яких було виключено із кооперативу, вдруге не приймати до нього;
г) осіб, яких раніше було притягнуто до кримінальної відповідальності, з
членів кооперативу виключити і не приймати до нього.
Затверджений Статут був переданий для державної реєстрації. Які органи СК
мають повноваження щодо затвердження Статуту і внесення змін до нього?
Чи підлягає реєстрації цей документ? З якого моменту набирають юридичної
сили внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти?
ВІДПОВІДЬ
Згідно з п.4 ст. 8 ЗУ Про сільськогосподарську кооперацію - Зміни до статуту
сільськогосподарського кооперативу приймаються загальними зборами
сільськогосподарського кооперативу та підлягають державній реєстрації в
порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань",
протягом 30 днів з дня їх прийняття.
Згідно з ст. 4 ЗУ Про кооперацію
Кооперація базується на таких основних принципах:
-добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної
організації;
-соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва;
-рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу -
один голос);
-вільного вибору напрямів і видів діяльності;
-демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх
посадових осіб з боку членів кооперативних організацій;
-безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Щодо пункту А, В, Г вони містят прорушення Принципу 1. Добровільне і

відкрите членство. «Кооперативи є добровільними організаціями, відкритими
для усіх осіб, які можуть використовувати їх послуги і готові взяти на себе всі
пов’язані з членством обов’язки без дискримінації за гендерними,
соціальним, расовими, політичними або релігійними ознаками». У сільському
господарстві існує особливість, яка продиктована необхідністю кожному
бажаючому стати членом кооперативу відповідати певним кваліфікаційним
вимогам членства. Кооперативи, що створюються, часто ігнорують цей
імператив, що унеможливлює нормальну роботу підприємства. Йдеться,
передусім, про те, що членами кооперативу можуть бути лише
сільськогосподарські товаровиробники і тільки ті з них, хто працює за
профілем даного кооперативу. Важлива особливість принципу відкритого
членства, що вступ, як й вихід з кооперативу, не є автоматичним і
безперешкодним. Наприклад, вийти з кооперативу можна тільки після
виконання усіх зобов’язань перед своїм підприємством.
Щодо пункту Б, він порушує Принцип 2. Демократичний контроль з боку
членів. «Кооперативи є демократичними організаціями, контрольованими їх
членами, які беруть активну участь у розробці політики та прийнятті рішень.
Чоловіки і жінки, які виконують функції виборних представників, звітують
перед членами кооперативів. У первинних кооперативах члени мають рівне
право голосу (один член – один голос); кооперативи на всіх рівнях також
організовуються на демократичній основі». Цей принцип чітко регламентує,
що демократичний контроль базується на рівномірному голосуванні: один
член кооперативу – один голос. Такий підхід передбачено й чинним
законодавством України.
З якого моменту набирають юридичної сили
внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти?
З урахуванням порядку набуття юридичної сили ці акти поділяються на:

1) внутрішньогосподарські нормативно-правові акти, що набувають

юридичної сили з моменту їх реєстрації у виконкомі місцевої ради;

2) акти, що набувають юридичної сили з моменту їх прийняття найвищими

органами самоврядування господарства — загальними зборами
сільськогосподарських кооперативів, господарських товариств тощо.
До першої групи належить статут сільськогосподарського кооперативу, до
другої — правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці,
положення про матеріальну відповідальність члена сільськогосподарського
кооперативу за заподіяну господарству шкоду. У своїй сукупності ці акти
становлять частину аграрно-правових актів і є джерелами аграрного права.
Наведені акти вважаються правовими тому, що приймаються
сільськогосподарськими підприємствами на основі аграрно-правових актів,
виданих органами державного управління сільським господарством. Вони
характеризуються тим, що вміщені в них правила поведінки є загальними на
відміну від актів індивідуального призначення, тобто актів конкретного
застосування норм аграрного права.

2.3. Родина Павлюченків, маючи на праві приватної форми власності

земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вирішила
зареєструвати сімейне фермерське господарство. Для цього був укладений
договір про створення сімейного фермерського господарства, який вони
передали для державної реєстрації. У реєстрації договору було відмовлено з
таких підстав: по-перше, для його затвердження необхідно збирати загальні
збори членів сімейного фермерського господарства; по-друге, такий договір
потребує нотаріального посвідчення. Чи є правомірною відмова в державній
реєстрації? Які документи необхідно подати для реєстрації сімейного
фермерського господарства? Якими нормативно-правовими актами слід
керуватися при вирішенні цих питань?

Як створити сімейне фермерське

господарство
Законодавством України передбачено можливість створення та
функціонування сімейних фермерських господарств (далі – СФГ).
Закон України «Про Фермерське господарство» - Фермерське господарство є
формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання
виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її
переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках,
наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для
ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського
виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Законодавство передбачає дві форми існування сімейного фермерського
господарства:
1) як юридична особа (п. 4, 5 ст. 1 Закон України «Про Фермерське
господарство»);
2) без набуття СІМЕЙНИМ ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ
(далі СФГ) СТАТУСУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ (при цьому голова СФГ
реєструється як фізична особа-підприємець (ст. 8-1 Закон України «Про
Фермерське господарство»).

ОСОБЛИВОСТІ СІМЕЙНОГО ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Сімейне Фермерське господарство реєєструється без статусу юридичної

особи за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується
праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї
відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Тобто, сім'ю складають
особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні
права та обов'язки.
Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується
на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного
фермерського господарства.
Сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи діє на
підставі не статуту, а спеціального договору (декларації) про створення
сімейного фермерського господарства.
 Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член
відповідної сім’ї.
Від імені сімейного фермерського господарства без статусу юридичної
особи має право виступати голова цього господарства або уповноважений
ним у встановленому цивільним законодавством порядку один із членів
господарства.
Декларація про створення сімейного фермерського господарства (у разі
одноосібного ведення такого господарства) складається фізичною особою
самостійно в письмовій формі;

Договір про створення сімейного фермерського господарства

укладається фізичною особою спільно з членами її сім'ї в письмовій формі і
підлягає нотаріальному посвідченню за місцем розташування майна та
земельних ділянок фермерського господарства;

ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Порядок створення Сімейного фермерського господарства має такий

порядок (без статусу юридичної особи):
1) Фізичній особі спільно з членами її сім'ї в письмовій формі потрібно
укласти Договір про створення сімейного фермерського господарства і потім
за місцем розташування майна та земельних ділянок фермерського
господарства нотаріально посвідчити даний договір. А у разі одноосібного
ведення такого господарства в письмовій формі складається Декларація про
створення сімейного фермерського господарства.
Умови договору (декларації) про створення сімейного фермерського
господарства визначають:
 найменування, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види
його діяльності;
 порядок прийняття рішень та координації спільної діяльності членів
господарства;
 правовий режим спільного майна членів господарства;
 порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або
збитків) діяльності господарства між його членами;
 порядок вступу до господарства та виходу з нього;
 трудові відносини членів господарства;
 прізвище, ім'я та по батькові членів господарства, ступінь їх родинного
зв'язку, паспортні дані та реєстраційні номери облікових карток
платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні
переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера
облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це
відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті,
реєстраційні номери облікових карток платників податків не
зазначаються);
 інші положення, що не суперечать чинному законодавству.
 ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПІДПРИЄМЦЕМ
ПОДАЮТЬСЯ ТАКІ ДОКУМЕНТИ:

заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем, в якій може

зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на
додану вартість та/або обрання спрощеної системи оподаткування;
нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або
піклувальника чи органу опіки та піклування - для фізичної особи, яка
досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою
діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності;
договір (декларація) про створення сімейного фермерського
господарства - у разі державної реєстрації фізичної особи, яка самостійно або
з членами сім’ї створює сімейне фермерське господарство відповідно
до Закону України "Про фермерське господарство".
Якщо документи подаються у паперовій формі, заявник пред’являє
паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу,
передбачений Законом України "Про Єдиний державний демографічний
реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують
особу чи її спеціальний статус".
У разі подання документів представником додатково подається
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує
його повноваження (крім випадку, якщо відомості про повноваження цього
представника містяться в Єдиному державному реєстрі).

Тому на мою думку державий реєстратор правильно вчинив відможивши цій

родині у реєстрації.

2.4. Голова фермерського господарства «Червоні зорі» Коваль подав до

господарського суду підписану одноособово заяву про банкрутство
господарства на тій підставі, що через бойові дії земельні ділянки
господарства заміновані й не підлягають використанню, а більша частина
сільськогосподарської техніки знищена. Члени фермерського господарства
згоди на такі дії не надали. Фермерське господарство отримувало державну
допомогу у вигляді субсидій на відшкодування страхових платежів у
минулому податковому році. Чим регулюється процедура банкрутства
фермерських господарств? Чи правомірні дії Коваля? Проаналізуйте судову
практику в сфері банкрутства фермерських господарств.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»
фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які
виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію,
здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на
земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі
в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного
сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства,
відповідно до закону.
Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:
1) реорганізації фермерського господарства;
2) ліквідації фермерського господарства;
3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);
4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або
спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.
Ліквідація фермерського господарства, тобто введення процедури
банкрутства боржника.
Визначення поняття банкрутства наведено в чинному Законі України «Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,
згідно з яким банкрутство – визнана господарським судом неспроможність
боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації
та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим
Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури.
На цей час основу регулювання правового питання, пов’язаного з
банкрутством фермерського господарства становить Закон України «Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Починаючи з 21 жовтня 2019 року, банкрутство фермерського господарства
буде відбуватися за особливостями статті 95 Кодексу України з процедур
банкрутства.
Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом буде його
неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення
відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за
грошовими зобов’язаннями та/або виконати зобов’язання щодо сплати
податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на
загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування,
повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України.
Відповідно до пункту 2 зазначеної статті Кодексу процедур банкрутства
порушення провадження у справі буде порушуватися за заявою голови
фермерського господарства про відкриття провадження у справі про
банкрутство до господарського суду за наявності письмової згоди всіх
членів фермерського господарства.
Заява підписується головою фермерського господарства. Закон України «Про
фермерські господарства» дає нам поняття голови фермерського
господарства. Це – його засновник або інша визначена в статуті особа.
В данному випадку дії Коваля не правомірні.