1. Колізійні питання права власності.

Закон місцезнаходження майна як

основний колізійний принцип у сфері майнових правовідносин в МПП:
Колізійні питання права власності виникають у випадках, коли існують
зв'язки між різними юрисдикціями, а справа стосується визнання, зміни або
передачі права власності на майно. Оскільки кожна країна має свої власні
правила щодо власності та майнових прав, виникає необхідність вирішення
конфлікту між правовими системами.
Для вирішення колізійних питань права власності існують різні колізійні
принципи, які можуть бути застосовані залежно від обставин справи і
законодавства відповідних країн. Деякі з найбільш поширених колізійних
принципів, які використовуються в сфері права власності, включають:
1. Закон місцезнаходження майна: Цей принцип вже був згаданий раніше.
Він визначає, що права власності на майно регулюються законодавством
країни, де розташоване саме майно.
2. Принцип договірної свободи: За цим принципом, сторони можуть вибрати
застосування закону, який буде регулювати їхні майнові правовідносини. Це
може бути закон країни, де знаходиться майно, або інший закон, визначений
сторонами у договорі.
3. Принцип національності: Цей принцип базується на правових нормах
країни, громадянами якої є сторони справи. Він передбачає, що майнові
правовідносини регулюються законодавством держави, громадянами якої є
сторони.
4. Принцип найближчого зв'язку: За цим принципом, суд вибирає
застосування закону тієї країни, яка має найбільш прямий та сильний зв'язок
з майном або сторонами справи. Суд звертає увагу на різні фактори, такі як
місце проживання сторін, місце укладання договору, місце виконання
договору тощо, і вибирає закон, який має найбільший зв'язок з ситуацією.
5. Принцип реципрочності: Деякі країни встановлюють правила, згідно з
якими вони застосовують закон іншої країни тільки в тому випадку, якщо ця
інша країна також застосовує їхній закон у подібних ситуаціях. Цей принцип
забезпечує взаємну взаємність в застосуванні права власності.
У різних країнах можуть бути встановлені різні колізійні принципи або
комбінації цих принципів. Важливо вивчити законодавство конкретної
країни, де виникають колізійні питання, і з'ясувати, які принципи
застосовуються у цій юрисдикції. Також слід звернути увагу на міжнародні
договори, які можуть регулювати колізійні питання в сфері права власності.
Потрібно враховувати, що це загальна інформація про колізійні питання
права власності, і в різних юрисдикціях можуть бути встановлені різні
правила та підходи. Для конкретних випадків рекомендується звернутися до
національного законодавства та консультуватися з юридичними експертами,
які спеціалізуються на міжнародному приватному праву.
Закон місцезнаходження майна є одним з основних колізійних принципів,
застосовуваних у сфері майнових правовідносин в міжнародному
приватному праві. Цей принцип визначає, що питання, пов'язані з визнанням,
зміною та передачею права власності на майно, регулюються законодавством
країни, де розташоване саме майно.
Застосування принципу закону місцезнаходження майна має на увазі, що
правовий статус майна визначається відповідно до законів тієї країни, в якій
воно знаходиться фактично або правово. Наприклад, якщо нерухомість
знаходиться в країні А, то правові аспекти, пов'язані з цією нерухомістю,
регулюються законодавством країни А.
Однак, в деяких випадках можуть бути застосовані інші колізійні принципи,
такі як принцип договірної свободи, принцип національності або принцип
застосування найближчого зв'язку. Вибір колізійного принципу залежить від
конкретних обставин справи та правил, що існують у країнах, які беруть
участь у правових відносинах.
Важливо мати на увазі, що це загальний огляд, і в різних країнах можуть
бути різні правила та нюанси, що стосуються колізійних питань права
власності. Детальну інформацію щодо конкретних правил ви можете знайти в
національному законодавстві країн, з якими ви маєте справу, або
консультуватися з юристами, які спеціалізуються на міжнародному
приватному праві.

2. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав в

МПП:
Виникнення та припинення права власності та інших речових прав в
міжнародному приватному праві може бути регульоване різними правовими
нормами залежно від конкретної ситуації та правової системи, яка
застосовується.
Виникнення права власності:
1. Передача власності за правилами міжнародного приватного права:
Правила визначають, яким законодавством має керуватися передача права
власності на майно в ситуаціях, де існують зв'язки з різними юрисдикціями.
Наприклад, можуть бути використані принципи місцезнаходження майна або
принципи договірної свободи.
2. Договір про передачу власності: Сторони можуть укласти договір, в якому
визначають умови та правила передачі права власності на майно. Договір
може бути підкорений вибору закону однієї зі сторін або закону країни, де
майно знаходиться.
Припинення права власності та інших речових прав:
1. Відчуження: Право власності може бути припинене через відчуження
майна, таке як продаж, дарування або обмін. Правила відчуження можуть
бути встановлені відповідними національними законами або договорами, які
регулюють права сторін.
2. Законодавчі акти: У деяких випадках, право власності та інші речові права
можуть бути припинені або обмежені на підставі законодавчих актів або
рішень державних органів. Наприклад, у випадку націоналізації майна або
прийняття законів щодо обмеження власницьких прав.
Важливо зазначити, що конкретні правила виникнення та припинення права
власності та інших речових прав в міжнародному приватному праві можуть
розрізнятися в різних країнах. Кожна країна має своє внутрішнє
законодавство, яке регулює ці питання, а також може мати міжнародні
договори, які стосуються визнання та захисту речових прав.
Деякі міжнародні договори, які стосуються виникнення та припинення права
власності та інших речових прав, включають:
1. Конвенція про договори про міжнародну купівлю товарів (Київська
конвенція): Ця конвенція встановлює правила, якими керуються договори
про купівлю товарів між сторонами з різних країн. Вона регулює
виникнення, зміну та припинення права власності на куплені товари.
2. Конвенція ООН про міжнародну купівлю товарів (Віденська конвенція):
Ця конвенція також стосується договорів про купівлю товарів між сторонами
з різних країн. Вона містить правила щодо передачі власності на товари та
інші питання, пов'язані з виконанням таких договорів.
3. Європейська конвенція про права людини: Ця конвенція гарантує право на
власність та встановлює обмеження для держав-учасниць щодо використання
та припинення права власності.
Національне законодавство також може містити норми, які регулюють
виникнення та припинення права власності та речових прав. Наприклад,
українське законодавство містить положення щодо виникнення права
власності через укладання договорів, успадкування, дарування тощо. Також в
Україні діють різні закони, які регулюють виникнення та припинення права
власності та інших речових прав. Деякі з них включають:
1. Цивільний кодекс України: Цей кодекс містить загальні правила щодо
власності та речових прав, включаючи умови виникнення права власності,
передачі власності, обмеження власницьких прав та припинення права
власності.
2. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг": Цей
закон визначає правила та процедури щодо набуття та припинення права на
товарні знаки та інші об'єкти інтелектуальної власності.
3. Закон України "Про захист прав на винаходи та корисні моделі": Цей закон
встановлює правила щодо реєстрації, набуття та припинення прав на
винаходи та корисні моделі.
4. Закон України "Про авторське право та суміжні права": Цей закон регулює
права авторів на літературні, художні та наукові твори, а також права, які
пов'язані з авторським правом.
Крім того, Україна може бути стороною міжнародних договорів, які
стосуються виникнення та припинення права власності та інших речових
прав. Наприклад, Україна є учасницею ряду міжнародних конвенцій, таких
як Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів,
Стокгольмська конвенція про охорону навколишнього середовища та інші.

3. Колізійні питання права власності та інших речових прав на рухоме

майно, що перебуває в дорозі:
Колізійні питання права власності та інших речових прав на рухоме майно,
що перебуває в дорозі, можуть виникати в контексті міжнародних
транспортних операцій або переміщення майна через кордони держав.
Вирішення таких колізійних питань базується на принципах та правилах,
встановлених міжнародними договорами та національним законодавством.
Основні аспекти, які враховуються при вирішенні таких питань, включають:
1. Принципи місцезнаходження майна: Зазвичай, право власності на рухоме
майно визначається відповідно до законодавства країни, де майно фактично
перебуває.
2. Договірна свобода: Сторони можуть самостійно визначити правові
наслідки переміщення майна та вибрати застосовний закон шляхом
укладання договору, в якому будуть враховані колізійні питання.
3. Міжнародні договори: Деякі міжнародні договори, наприклад, Конвенція
Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі товарів
(Віденська конвенція), містять спеціальні правила щодо визнання та захисту
права власності на рухоме майно, яке перебуває в дорозі.
4. Законодавство держави реєстрації: У випадку, якщо рухоме майно підлягає
реєстрації, можуть використовуватися правила законодавства країни, де
здійснюється така реєстрація.
Враховуючи складність колізійних питань у сфері рухомого майна,
рекомендується звертатися до міжнародних договорів, бази українського
законодавства або звертатися до професійних юридичних консультантів, які
спеціалізуються на міжнародному приватному праві та праві власності. Вони
зможуть надати конкретні поради та роз'яснення щодо вирішення колізійних
питань, зокрема в контексті рухомого майна, що перебуває в дорозі.
Потрібно звернути увагу на те, що надані відповіді є загальною інформацією
і не можуть замінити консультацію з юридичним фахівцем. Для отримання
конкретної правової допомоги рекомендується звертатися до професійних
юристів або правових консультантів з відповідною кваліфікацією та досвідом
у сфері міжнародного приватного права та права власності.

4. Правове регулювання іноземних інвестицій в міжнародному

приватному праві. Гарантії майнових прав іноземних інвесторів в угодах
СОТ:
Правове регулювання іноземних інвестицій в міжнародному приватному
праві включає набір правил і принципів, які регулюють взаємовідносини між
державами та іноземними інвесторами в галузі іноземних інвестицій. Одним
з важливих джерел правового регулювання є міжнародні договори, зокрема
угоди СОТ (Світової організації торгівлі).
У рамках угод СОТ існують певні гарантії майнових прав іноземних
інвесторів, які спрямовані на створення стабільної та прозорої інвестиційної
кліматури. Деякі з ключових принципів та гарантій, що застосовуються до
іноземних інвестицій, включають:
1. Національне режиму найбільшого сприяння (Most-Favoured-Nation
Treatment): Згідно з цим принципом, держава повинна надавати іноземним
інвесторам таку жов даними категоріями, що надається найбільш
облікованим національним або іншим іноземним інвесторам у схожих
обставинах. Це забезпечує рівний та справедливий доступ до ринку для
іноземних інвесторів.
2. Національний режим (National Treatment): Цей принцип передбачає, що
іноземні інвестори повинні бути третейською стороною національного
законодавства та мати такі ж права та обов'язки, що і внутрішні інвестори.
3. Відсутність безпідставних обмежень (Unjustifiable Restrictions): Держави
повинні утримуватися від накладання безпідставних обмежень на іноземні
інвестиції, що обмежують їх права та можливості.
4. Вирішення спорів (Dispute Settlement): Угоди СОТ містять механізми
вирішення спорів між інвесторами та державами. Ці механізми забезпечують
можливість іноземним інвесторам звертатися до арбітражу або міжнародних
судових органів для захисту своїх прав у випадку спорів з державами-
господарями.
5. Захист інтелектуальної власності: Угоди СОТ також містять положення,
що стосуються захисту інтелектуальної власності, включаючи авторські
права, патенти, товарні знаки та інші інтелектуальні права.
Варто зауважити, що деталі і обсяг гарантій майнових прав іноземних
інвесторів в угодах СОТ можуть розрізнятися в залежності від конкретного
договору та позиції кожної держави-учасниці. Для отримання конкретної
інформації стосовно гарантій майнових прав іноземних інвесторів в угодах
СОТ, рекомендується ознайомитися з текстами відповідних угод та
консультуватися з професійним юристом або експертом з міжнародного
торговельного права.

5. Правове становище власності України за кордоном:

Правове становище власності України за кордоном визначається
міжнародними договорами, до яких долучилася Україна, а також законами та
іншими нормативно-правовими актами держави, на території якої
знаходиться майно.
Україна може здійснювати права власності на майно за межами своєї
території на підставі договорів, укладених з іншими державами,
міжнародними організаціями, а також у межах своїх компетенцій у разі, коли
це передбачено міжнародними договорами.
Україна здійснює захист своєї власності за кордоном за допомогою
дипломатичних та консульських установ, а також шляхом участі у судових
процесах відповідно до національного законодавства держави, на території
якої знаходиться майно.
Відповідно до законодавства України, майно українських юридичних та
фізичних осіб за кордоном підлягає обов'язковій реєстрації у відповідних
органах держави, на території якої воно знаходиться. Реєстрація майна
українських громадян та юридичних осіб за кордоном може здійснюватися
через дипломатичні та консульські установи України.
З метою захисту інтересів українських інвесторів за кордоном Україна
укладає двосторонні угоди про захист інвестицій з іншими державами. У цих
угодах передбачається гарантування майнових прав інвесторів, в тому числі
права власності на майно. У разі порушення прав інвесторів, передбачених
угодою про захист інвестицій, вони мають право на захист та компенсацію
шляхом вирішення спору відповідно до механізмів врегулювання спорів,
передбачених у відповідній угоді. Це може включати міжнародний арбітраж
або інші механізми розгляду спорів.
Україна також може встановлювати взаємовигідні умови для іноземних
інвесторів шляхом укладення двосторонніх угод про уникнення подвійного
оподаткування та сприяння інвестиціям з іншими державами.
Важливо враховувати, що правове становище власності України за кордоном
може бути регульоване як національними законами країни, на території якої
знаходиться майно, так і міжнародними договорами, які Україна уклала з
цією країною. Тому рекомендується консультуватися з професійним
юристом або експертом з міжнародного приватного права, щоб отримати
детальну інформацію та конкретні поради стосовно правового становища
власності України за кордоном.