1.

Поняття та види джерел МПП:

МПП використовує різні джерела для встановлення правил та принципів, що
регулюють приватноправові відносини з міжнародним елементом. Основні
джерела МПП включають:
1. Міжнародні конвенції: Міжнародні конвенції є одним з основних джерел
МПП. Це міжнародні угоди, які укладаються між країнами з метою уніфікації
та гармонізації правил МПП. Прикладами таких конвенцій є Гаазька
конвенція про закон, застосовуваний до зобов'язань за контрактами,
Конвенція Гаазька про визнання та виконання іноземних рішень, Конвенція
Гаазька про визнання шлюбу та багато інших.
2. Національне законодавство: Національне законодавство кожної країни
також є джерелом МПП. Країни мають свої внутрішні закони та правила, які
визначають, як вирішувати питання МПП на своїй території. Ці правила
можуть включати правила вибору застосовного права, визнання та виконання
іноземних рішень та інші принципи МПП.
3. Прецеденти: Прецеденти або судова практика також можуть бути
джерелом МПП. Рішення судів, які стосуються приватноправових відносин з
міжнародним елементом, можуть встановлювати нові принципи та
інтерпретації, які впливають на розвиток МПП.
4. Доктринальні праці: Доктринальні праці, такі як монографії, статті, наукові
дослідження та коментарі, розроблені вченими та юристами, також є
джерелом МПП. Вони сприяють вивченню теоретичних основ та розвитку
концепцій МПП, а також пропонують інтерпретацію та аналіз питань,
пов'язаних з приватноправовими відносинами міжнародного характеру.
5. Міжнародні організації: Міжнародні організації, такі як Гаазька
конференція з МПП, Європейський Суд з прав людини, Європейський Союз,
сприяють розвитку МПП через розробку міжнародних стандартів та політик,
які визначають правила та принципи МПП, що застосовуються у членах
організацій.
6. Міжнародні звичаї: Міжнародні звичаї, встановлені практикою держав та
міжнародними організаціями, також можуть мати значення в МПП. Це
можуть бути загальноприйняті норми та правила, які визнаються державами
як зобов'язуючі у відносинах з міжнародним елементом.
Ці джерела взаємодіють між собою і сприяють розвитку МПП, уніфікації та
гармонізації правил, що регулюють приватноправові відносини з
міжнародним елементом. Застосування цих джерел залежить від контексту,
національного законодавства та обставин конкретного випадку.
2. Міжнародні договори як джерела МПП:
Міжнародні договори є одним з основних джерел МПП. Вони укладаються
між країнами з метою встановлення загальноприйнятих правил та принципів,
що регулюють приватноправові відносини з міжнародним елементом.
Особлива увага приділяється вирішенню питань вибору застосовного права,
визнанню та виконанню іноземних рішень, взаємному допоміжному
застосуванню правових норм та іншим аспектам МПП.
Основні риси міжнародних договорів як джерел МПП включають:
1. Узгодженість: Міжнародні договори передбачають згоду між державами
стосовно правил, які будуть застосовуватись у приватноправових відносинах
з міжнародним елементом. Це дозволяє створити спільну основу для
вирішення конфліктів та встановлення єдиної системи правил.
2. Зобов'язування: Міжнародні договори створюють зобов'язання для держав,
які їх уклали. Це означає, що держави повинні дотримуватись встановлених
правил та забезпечувати їх ефективне виконання на своїй території.
3. Пряма дія: Багато міжнародних договорів мають пряму дію, що означає,
що їх положення можуть бути застосовані безпосередньо в національних
судах. Це дозволяє приватним особам посилатися на положення договору та
використовувати їх для захисту своїх прав та інтересів.
4. Інтерпретація: Договори можуть бути предметом інтерпретації та
застосування в національних судах та міжнародних органах. Важливою є
також роль міжнародних органів та судів у вирішенні спірних питань та
тлумаченні положень міжнародних договорів.
5. Його доповнення: Міжнародні договори можуть бути доповнені
протоколами, додатковими угодами або спеціальними документами. Це може
стосуватись розширення сфери застосування договору, уточнення його
положень або додаткового регулювання конкретних питань.
6. Застосування у національному праві: Міжнародні договори можуть мати
вплив на національне законодавство. Країни, які ратифікували міжнародні
договори, можуть зобов'язуватись внести зміни у своє внутрішнє право для
відповідності положенням договору.
7. Приклади міжнародних договорів: Низка міжнародних договорів
використовується в МПП для регулювання різних аспектів приватноправових
відносин. Наприклад, Гаазька конвенція 1980 року про вибір права в
контрактних зобов'язаннях, Конвенція Гаазька 1970 року про визнання
шлюбу, Конвенція Гаазька 1955 року про визнання та виконання іноземних
рішень тощо.
Міжнародні договори виступають важливим інструментом в розвитку та
регулюванні МПП. Вони сприяють уніфікації та гармонізації правил,
забезпечують стабільність та передбачуваність у міжнародних
приватноправових відносинах та сприяють захисту прав та інтересів
приватних осіб у міжнародному контексті.

3. Внутрішнє (національне) законодавство як джерело МПП:

Внутрішнє або національне законодавство є ще одним важливим джерелом
МПП. Кожна держава має свої власні правила та норми, що регулюють
приватноправові відносини з міжнародним елементом на її території. Це
національне законодавство може визначати такі питання, як вибір
застосовного права, визнання та виконання іноземних рішень, здійснення
правової допомоги та інші приватноправові аспекти.
Роль внутрішнього законодавства у МПП включає наступні аспекти:
1. Вибір застосовного права: Внутрішні законодавства можуть містити
положення, які встановлюють правила вибору застосовного права для
вирішення конкретних приватноправових спорів. Наприклад, відповідні
закони можуть визначати, що в контрактних відносинах буде
застосовуватись закон місця укладення договору або закон місця виконання
зобов'язання.
2. Визнання та виконання іноземних рішень: Національні законодавства
можуть встановлювати процедури та критерії для визнання та виконання
іноземних рішень, включаючи судові рішення, арбітражні вироки, рішення
про розлучення тощо. Ці положення визначають, які умови повинні бути
виконані для визнання та виконання таких рішень на національному рівні.
3. Допомога в правових питаннях: Внутрішнє законодавство може містити
положення про надання правової допомоги у міжнародних приватноправових
відносинах. Це може включати виклик свідків, надання доказів, виконання
правових доручень та інші механізми сприяння взаємному виконанню
правосудних рішень у міжнародних спорах.
4. Захист прав та інтересів громадян: Внутрішнє законодавство може містити
положення, що забезпечують захист прав та інтересів громадян у
міжнародних приватноправових відносинах. Це може включати правила про
встановлення юрисдикції, захист власності, право на справедливий суд та
інші аспекти, що гарантують приватним особам ефективний доступ до
правосуддя.
5. Адаптація до міжнародних стандартів: Національне законодавство може
бути адаптоване до міжнародних стандартів та зобов'язань, які держава
прийняла на міжнародному рівні. Це може включати впровадження
міжнародних конвенцій та угод в національне законодавство для їх
ефективного застосування.
6. Судова практика: Рішення національних судів у справах, що стосуються
МПП, також можуть мати значення як джерело МПП. Судова практика
встановлює прецеденти та інтерпретацію відповідних правил МПП, які
можуть впливати на подальші рішення та розвиток МПП.
Загалом, внутрішнє законодавство відіграє важливу роль у формуванні та
регулюванні МПП, доповнюючи міжнародні договори та інші джерела МПП.
Воно надає основу для застосування міжнародних норм на національному
рівні та забезпечує внутрішню правову систему для вирішення
приватноправових відносин з міжнародним елементом.

4. Поняття правового звичаю, його види:

Правовий звичай є одним з джерел МПП. Він виникає в результаті практики
поведінки суб'єктів міжнародного співробітництва, яка вважається
обов'язковою і визнається як норма міжнародного права. Правовий звичай в
МПП базується на сприйнятті державами, міжнародними організаціями та
іншими суб'єктами міжнародного права певних засад та норм поведінки.
Існує кілька видів правового звичаю в МПП:
1. Загальноприйнятий правовий звичай: Це звичай, що визнається та
дотримується майже всіма державами без винятку. Він має всеосяжну і
всепоширену характеристику та набуває статусу обов'язкового права для всіх
суб'єктів міжнародного права. Прикладом такого правового звичаю є засади
недоторканості території держав, заборони використання сили та інші
загальноприйняті норми.
2. Регіональний правовий звичай: Це звичай, що розвинувся та
використовується в конкретному регіоні або групі держав. Він може бути
прийнятий та визнаний державами цього регіону або групою держав, і його
обов'язковість обмежується територією цього регіону. Прикладом можуть
бути норми, що регулюють водні ресурси в рамках певного континенту.
3. Спеціальний правовий звичай: Це звичай, який регулює конкретну сферу
взаємовідносин. Він може бути пов'язаний з певною галуззю міжнародного
права або певними суб'єктами міжнародного права. Прикладом можуть бути
звичаї, що пов'язані з дипломатичними відносинами, консульськими
зв'язками, правилами використання космічного простору, морським правом
тощо. Ці спеціальні звичаї виникають внаслідок практики та взаємодії
суб'єктів у конкретних областях і відображають загальноприйняті норми та
правила в цих сферах.
Важливо відзначити, що правовий звичай має обов'язковий характер, якщо
він відповідає двом основним елементам: "опініо юріс" (правова
обов'язковість) і "адекватні та постійні практики". "Опініо юріс" передбачає
внутрішнє переконання суб'єктів міжнародного права в обов'язковості
певного звичаю, тоді як "адекватні та постійні практики" відображають
фактичну практику, що повторюється протягом тривалого часу.
Правовий звичай в МПП є важливим джерелом права, особливо там, де
відсутні міжнародні договори або існують прогалини у нормативній
регламентації. Він доповнює систему МПП, надаючи додаткові правила та
норми, які регулюють поведінку суб'єктів міжнародного права у відносинах з
міжнародним елементом.

5. Значення доктрини та судової практики у регулюванні відносин

МПП:
Доктрина та судова практика мають важливе значення у регулюванні
відносин МПП.
1. Доктрина: Доктрина включає в себе теоретичні розвідки, дослідження та
інтерпретації з питань МПП, які здійснюють вчені, юристи, академіки та інші
експерти. Доктрина розробляє та встановлює загальні принципи, концепції та
підходи до розуміння та застосування МПП. Вона допомагає визначити
тлумачення та обсяг застосування норм МПП, а також розв'язувати
теоретичні та практичні проблеми, що виникають у контексті міжнародних
приватноправових відносин. Доктрина також впливає на формування та
розвиток МПП, надаючи пропозиції щодо удосконалення правових норм та
процесів у цій галузі.
2. Судова практика: Рішення міжнародних судів та арбітражних органів, що
вирішують справи з питань МПП, також мають велике значення. Судова
практика встановлює прецеденти та тлумачення норм МПП, що можуть мати
авторитет та обов'язковість для інших судів та суб'єктів міжнародного права.
Вирішення спорів з міжнародним елементом, які створюють нові правові
позиції та розкривають нові аспекти МПП, впливають на подальший
розвиток та розуміння цієї галузі права.
Як доктрина, так і судова практика допомагають встановити однорідність
тлумачення та застосування норм МПП, вирішити суперечності, заповнити
прогалини у законодавстві та розробити нові підходи до розв'язання
складних питань у сфері МПП. Вони є важливим джерелом інтерпретації та
створюють правову практику, яка сприяє юридичній стабільності та прогресу
в цій галузі.
Доктрина та судова практика взаємодіють між собою. Доктрина, аналізуючи
рішення судів, може використовувати їх для формулювання нових
теоретичних підходів та рекомендацій з питань МПП. У свою чергу, суди
можуть посилатися на доктрину, як підґрунтя для своїх рішень або для
визначення тлумачення норм МПП.
Ці дві складові сприяють розвитку та вдосконаленню МПП. Вони вирішують
незрозумілі або суперечливі аспекти права, пропонують нові ідеї та
концепції, а також допомагають забезпечити єдність та стабільність у
застосуванні норм МПП.
Усі ці джерела - міжнародні договори, доктрина та судова практика -
взаємодіють і співпрацюють у регулюванні відносин МПП, сприяючи
розвитку цієї галузі права та забезпечуючи її ефективне функціонування.

6. Концепція lex mercatoria, її вплив на судову та арбітражну практику:

Концепція "lex mercatoria" (лат. "торгове право") відноситься до понять
міжнародного приватного права та міжнародного торгового права. Вона
означає систему правил та принципів, що виникають з торгової практики та
використовуються в міжнародній комерції незалежно від національного
законодавства.
Концепція "lex mercatoria" розвивалася історично як спроба створення
єдиного набору норм, які б відображали специфіку міжнародного бізнесу та
враховували особливості торговельних угод, незалежно від національних
правових систем. Вона базується на торгових звичаях, міжнародних
договорах, прецедентах та засадах справедливості.
Вплив "lex mercatoria" на судову та арбітражну практику виявляється у таких
аспектах:
1. Вибір права: Сторони міжнародних торгових угод можуть включити в
угоду вибір права "lex mercatoria" як основи для регулювання їх відносин.
Суди та арбітражні органи в таких випадках враховують принципи "lex
mercatoria" при вирішенні спорів.
2. Тлумачення норм: У випадках, коли відсутні конкретні норми
національного чи міжнародного права, суди та арбітражні органи можуть
використовувати принципи "lex mercatoria" для тлумачення та застосування
права.
3. Арбітраж: У міжнародних арбітражних процесах "lex mercatoria" може
використовуватись як базис для розгляду спорів, коли сторони згодні на таке
застосування. Арбітри можуть враховувати принципи та норми "lex
mercatoria" при вирішенні спорів.
4. Застосування загальних принципів: Концепція "lex mercatoria" впливає на
судову та арбітражну практику шляхом використання загальних принципів
торгового права. Ці принципи виникають з торговельної практики та звичаїв,
а не з конкретних національних законів. Вони включають принципи
добросовісності, відповідальності, комерційної розсудливості та інші, які
використовуються для вирішення спорів у міжнародній комерції.
5. Попередні рішення: Судова та арбітражна практика, пов'язана з
застосуванням "lex mercatoria", створює прецеденти, які можуть бути
використані в майбутніх спорах. Це сприяє формуванню єдиної практики та
стандартів у сфері міжнародного торгового права.
Важливо відзначити, що концепція "lex mercatoria" не є універсально
прийнятою і не має офіційного статусу, як національні закони або
міжнародні договори. Використання "lex mercatoria" залежить від
домовленості сторін та прийняття її компетентними органами. Однак, вона
впливає на розвиток та тлумачення міжнародного торгового права та має
значний вплив на судову та арбітражну практику в галузі міжнародного
приватного права.

7. Поняття і види уніфікації та гармонізації норм міжнародного

приватного права. Діяльність Гаазької конференції з міжнародного
приватного права, Комісії ООН з права міжнародної торгівлі
(UNCITRAL), Інституту уніфікації приватного права (УНІДРУА):
Уніфікація та гармонізація норм міжнародного приватного права є
важливими процесами, спрямованими на забезпечення єдності та
стабільності правового регулювання у міжнародних приватних відносинах.
Вони сприяють усуненню розбіжностей між національними правовими
системами та створюють умови для прогресивного розвитку міжнародного
приватного права.
Уніфікація норм міжнародного приватного права передбачає створення
єдиних міжнародних інструментів, які встановлюють загальноприйняті
правила для вирішення питань, пов'язаних з вибором права, юрисдикцією,
визнанням та виконанням рішень у міжнародних спорах. Вони можуть мати
форму міжнародних конвенцій, резолюцій, рекомендацій або модельних
законів.
Гармонізація норм міжнародного приватного права передбачає координацію
національних законодавств у галузі міжнародного приватного права з метою
усунення протирічь і прогалин. Вона може бути досягнута шляхом прийняття
спільних принципів, рекомендацій або розробки модельних законів, які
допомагають забезпечити взаємну сумісність національних норм у
міжнародних приватних відносинах.
Гаазька конференція з міжнародного приватного права (The Hague
Conference on Private International Law) є однією з найвідоміших організацій,
яка займається уніфікацією та гармонізацією міжнародного приватного
права. Вона проводить переговори між державами з метою укладення
міжнародних конвенцій та розробки спільних стандартів для вирішення
питань, пов'язаних з міжнародним приватним правом. Гаазька конференція
розглядає різні аспекти міжнародного приватного права, такі як сімейне
право, право облігацій, право наслідування та інші, і виконує роль
координатора міжнародних зусиль у цих сферах.
Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL) займається
гармонізацією та уніфікацією міжнародного торгового права. Вона працює
над розробкою стандартів та модельних законів, що регулюють міжнародні
комерційні угоди, включаючи визнання та виконання рішень у сфері
міжнародного приватного права. UNCITRAL також сприяє вирішенню спорів
шляхом розробки процедур альтернативного врегулювання спорів, таких як
арбітраж.
Інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА) є міжнародною
неправлінню організацією, яка працює над уніфікацією приватного права в
різних галузях. Він веде дослідження, розробляє модельні закони та
рекомендації, сприяє обміну досвідом та співпраці між державами з метою
сприяння гармонізації та уніфікації міжнародного приватного права.
Діяльність цих організацій спрямована на покращення правового
регулювання в галузі міжнародного приватного права, сприяння стабільності
та прогресу у вирішенні спорів у міжнародних відносинах та створення умов
для ефективного функціонування міжнародної торгівлі і і забезпечення
взаємодії між різними національними правовими системами. Вони
виконують важливу роль у розвитку єдиної та прогресивної системи
міжнародного приватного права.
Гаазька конференція з міжнародного приватного права, UNCITRAL та
УНІДРУА розробляють і приймають різні інструменти, які мають значний
вплив на судову та арбітражну практику. Ці інструменти можуть бути у
вигляді конвенцій, модельних законів, рекомендацій та інших документів.
Наприклад, Гаазька конференція прийняла такі відомі конвенції, як
Конвенція про установлення місця проживання дитини, Конвенція про
цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, Конвенція про
визнання та виконання рішень про усиновлення та інші. Ці конвенції
встановлюють загальноприйняті норми щодо застосування міжнародного
приватного права у відповідних сферах.
UNCITRAL сприяє розвитку та уніфікації міжнародного комерційного права
шляхом прийняття модельних законів, які рекомендуються для використання
у національних законодавствах. Наприклад, модельний Закон про
міжнародну комерційну арбітраж, розроблений UNCITRAL, є важливим
інструментом для регулювання міжнародного арбітражу та сприяє уніфікації
процедур та принципів вирішення спорів у цій галузі.
УНІДРУА також розробляє модельні закони та рекомендації з різних галузей
приватного права, таких як міжнародне товарне право, міжнародне приватне
сімейне право, міжнародне цивільне право та інші. Ці модельні закони та
рекомендації мають на меті сприяти гармонізації та уніфікації правових норм
міжнародного приватного права на рівні національних законодавств.
Вплив цих організацій на судову та арбітражну практику полягає у створенні
загальноприйнятих стандартів та принципів, які використовуються при
вирішенні спорів у міжнародних відносинах. Суди та арбітражні органи
можуть посилатися на конвенції, модельні закони та рекомендації,
розроблені цими організаціями, для визначення відповідних правил
міжнародного приватного права у конкретних справах.
Наприклад, суди можуть використовувати конвенції Гаазької конференції як
основу для вирішення питань, пов'язаних з визнанням та виконанням рішень
у сімейних справах або спадкових справах. Арбітражні органи можуть
застосовувати модельний Закон про міжнародну комерційну арбітраж
UNCITRAL для регулювання процедур арбітражу та вирішення спорів у
міжнародній комерції.
Таким чином, діяльність Гаазької конференції, UNCITRAL та УНІДРУА має
суттєвий вплив на судову та арбітражну практику, забезпечуючи єдність,
прогресивність та прогнозованість правового регулювання у міжнародному
приватному праві. Їх інструменти стають важливим джерелом права та
допомагають забезпечити ефективне та справедливе вирішення спорів у
міжнародних відносинах, сприяючи стабільності, прогресу та
взаєморозумінню між різними правовими системами.
Окрім прийняття конвенцій, модельних законів та рекомендацій, ці
організації також здійснюють інші види діяльності, що сприяють уніфікації
та гармонізації міжнародного приватного права. Наприклад, вони проводять
конференції, семінари та робочі групи для обговорення актуальних питань у
сфері міжнародного приватного права та обміну досвідом між фахівцями з
різних країн.
Також ці організації займаються підтримкою та сприянням виконанню своїх
інструментів. Вони забезпечують підтримку та консультації державам у
впровадженні та застосуванні прийнятих норм та законодавства. Крім того,
вони сприяють обміну інформацією та досвідом між державами, щоб
покращити взаєморозуміння та вирішення спорів у міжнародних відносинах.
Уніфікація та гармонізація норм міжнародного приватного права мають
велике значення для розвитку міжнародних відносин, забезпечення правової
впевненості для бізнесу та громадян, а також сприяють зростанню
міжнародної торгівлі та співробітництву між державами. Робота Гаазької
конференції, UNCITRAL та УНІДРУА є важливим кроком у напрямку єдиної
та прогресивної системи міжнародного приватного права.