5. Методи міжнародного приватного права.

Під методом правового регулювання розуміють комплекс взаємопов’язаних засобів юридичного впливу на певну
сферу суспільних відносин.. Коли мова йде про методи регулювання в МПП, то маються на увазі спеціальні методи, які
характеризують саме цю галузь, підкреслюють її особливість. У той же час, оскільки предметом регулювання МПП
виступають відносини приватного характеру, то не можна заперечувати дії загальних методів, які використовуються у
інших галузях приватного права, і відзначаються диспозитивністю, рівністю та автономією волі сторін. Але загальний
диспозитивний метод регулювання відносин приватного характеру не є визначальним для МПП як самостійної галузі,
цю роль відіграють спеціальні методи, що притаманні міжнародному приватному праву: колізійно-правовий та
матеріально-правовий.

Колізійно-правовий метод. Приватноправові відносини, що містять іноземний елемент, мають юридичний зв'язок
із правопорядками двох або більше країн, тому при їх регулюванні виникає так звана колізія правових систем держав, з
якими пов’язані суб’єкти чи об’єкти правовідносин, або ж юридичні факти, що вплинули на їхнє виникнення, зміну чи
припинення. При цьому правове регулювання одних і тих самих правовідносин в країнах світу настільки відрізняється,
що юридичні наслідки застосування того чи іншого правопорядку можуть призвести до прямо протилежних наслідків,
особливо це стосуються таких сфер, як сімейні відносини, спадкування, відшкодування матеріальної та моральної
шкоди тощо. Ці відмінності детально аналізуються в «Особливій частині» міжнародного приватного права.
Таким чином, основною проблемою МПП – є проблема вибору між правовими системами декількох країн, що
«стикаються» – колізують одна з іншою. Цей вибір є достатньо складним завданням, він не може здійснюватися
довільно, на погляд судових установ, оскільки мають бути враховані інтереси усіх зацікавлених сторін, принципи
міжнародного співробітництва, приписи законодавства.
Види колізій:
• Інтерперсональні колізії виникають у зв’язку із належністю фізичних осіб до певної національності, релігії,
тощо. Тобто, це – колізії, що існують між нормами права та нормами моралі, релігійними нормами і звичаями. Такі
колізії пов’язані із визначенням статусу осіб в сімейних, спадкових, деліктних та інших приватноправових відносинах.
• Інтертемпоральні колізії виникають за необхідності визначення дії нормативних актів у часі. Вказані колізії
недостатньо вивчені в міжнародному приватному праві і, на думку вчених, потребують по-дальшого вдосконалення.
• Найбільше значення в міжнародному приватному праві мають колізії, що виникають із дії законів у просторі.
Вони виникають за необхідності визначення права, що підлягає застосуванню для регулювання правовідносин.

Вибір права, при наявності колізії між правопорядками різних держав, можливий завдяки наявності в актах
національного та міжнародного законодавства спеціальних правил – колізійних норм що містять найбільш доцільний у
тій чи іншій ситуації спосіб розв’язання колізії.
Колізійно-правовий метод також називають відсилочним, непрямим, адже остаточне правило поведінки складається
внаслідок застосування двох норм – колізійної та матеріально-правової, до якої відсилає колізійна.
Колізійно-правовий метод був історично першим у міжнародному приватному прав. Поширення колізійних норм
пов’язують із розвитком взаємовідносин між державними утвореннями середньовічної Європи, в яких на той час уже
склалися відокремлені системи приватноправового регулювання. Тому протягом довгого часу МПП розвивалося лише
як колізійне право, й до тепер у деяких країнах поряд із терміном «міжнародне приватне право» вживається термін
«колізійне» або «конфліктне» право.
Не дивлячись на довгу історію колізійно-правового методу, його застосування часто пов’язане з істотними
складнощами, такими як: невизначеність правового регулювання; неможливість встановлення змісту норм іноземного
права або їхнє невірне тлумачення чи застосування; можливість відмови у виконанні судового рішення внаслідок
невірно обраного права тощо.
Деякі із зазначених проблем зумовлені національним характером колізійних норм, тому з кінця ХІХ століття
розпочався процес уніфікації, тобто створення одноманітних колізійних норм шляхом укладання міжнародних
договорів. Так, у 1902– 1905 роках у Гаазі були прийняті конвенції, що встановлювали правила розв’язання колізій у
сімейних відносинах міжнародного характеру (щодо укладання та розірвання шлюбів, опікою над неповнолітніми
дітьми, особистих та майнових прав подружжя тощо). Проте ці конвенції не набули поширення, в них приймають
участь лише декілька європейських країн. Найбільш вдалим прикладом уніфікації колізійних норм вважається
регіональна уніфікація, здійснена у 1928 році в Гавані на VI Панамериканській конференції шляхом укладання
міжнародної угоди між 15 країнами Латинської Америки. Зазначений договір та додаток до нього (відомий як Кодекс
Бустаманте) значно вплинули на розвиток колізійного права на усіх континентах.
Сьогодні уніфікація колізійних норм здійснюється здебільшого на двосторонній основі у формі укладання договорів
про правову допомогу, Україна уклала такі договори більш ніж з 50 країнами світу.
Однак, Із розвитком міжнародного цивільного та комерційного обігу колізійно-правовий метод перестав
задовольняти потреби міжнародного спілкування, гальмував розвиток відносин, насамперед, економічних між
державами. Тому країни прагнули знайти інші засоби та можливості врегулювання приватноправових відносин
міжнародного характеру.

Матеріально-правовий метод. Як зазначалося, причиною виникнення колізій між правовими системами різних
держав є істотні, а іноді принципові, відмінності, що характерні для національних правових систем світу. Розв’язання
колізійної проблеми може бути досягнуто не лише шляхом вибору одного з національних правопорядків, що пов’язані з
правовідносинами (колізійно-правовий метод), але й шляхом створення спільного одноманітного матеріально-
правового регулювання приватних відносин, що мають міжнародний характер – тобто шляхом уніфікації норм
матеріального права.
Матеріально-правові норми, уніфіковані в міжнародній угоді є правилами поведінки, що застосовуються
безпосередньо для врегулювання відносин по суті. Наприклад, Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-
продажу товарів 1974 р. встановлює загальний строк позовної давності по таким договорам у 4 роки, отже для усіх
країн, що ратифікували зазначену Конвенцію, до подібних відносин буде застосовуватися згаданий строк, хоча у
внутрішньому законодавстві України загальний строк позовної давності складає 3 роки (ст. 257 ЦК України), а,
приміром, у Португалії – 20 років (ст.309 ЦК Португалії).
Здебільшого матеріально-правовий метод застосовується при укладанні угод з питань авторського права,
регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин, деяких інших. Його використано,
наприклад, у Бернській конвенції з охорони літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р., Брюссельській
конвенції про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р., Віденській конвенції ООН про договори міжнародної
купівлі-продажу товарів 1980 р.
Процес уніфікації норм матеріального права почав активно розвиватися у другій половині минулого століття, й на
сьогодні більшість відносин у сфері міжнародної торгівлі та галузей, що її обслуговують (міжнародні перевезення,
іноземні інвестиції, валютні розрахунки, захист об’єктів права промислової власності тощо) врегульовані нормами
міжнародних договорів.

Отже, матеріально-правовий метод є другим спеціальним методом регулювання МПП. Він заснований на
застосуванні матеріально-правових норм, що безпосередньо регулюють права та обов’язки сторін. Цей метод має
суттєві переваги порівняно із колізійно-правовим, оскільки значно спрощує та прискорює вирішення справи, правове
регулювання відоме усім сторонам правовідносин, відсутня необхідність застосовувати іноземне право.
Однак, не дивлячись на усі недоліки колізійного методу, він продовжує залишатися основним щодо регулювання
сімейних, спадкових, майнових та багатьох інших приватних відносин, ускладнених іноземним елементом.
Матеріально – правовий метод покликаканий врегульовувати відосини, які за своїм характером та змістом є
узгодженими у зв’язку і з чим відпадає потреба здійснювати вибір права певної держави. Тобто застосуванню
підлягають матеріальні норми.
Колізійно – правовий метод покликаний врегульовувати відносини, які за своїм характером та змістом є
неузгодженими, у зв’язку з чим, виникає потреба здійснити вибір права певної держави, яке буде застосовуватись для
регулювання міжнародних приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом. Тобто виникая колізія, яку
має за завдання подолати колізійна норма.

Використання матеріально-правового методу має переваги перед колізійним. По-перше, цей метод створює значно
більшу визначеність для учасників відносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По-друге,
уніфіковані матеріально-правові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні. Своєю
чергою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню прогалин, які утворюються при використанні виключно
матеріально-правових норм. Поєднання цих методів дозволяє врахувати конкретні умови виникнення й реалізації прав
та обов’язків суб’єктів відносин.