Тема: Міжнародно–правовий

контроль та міжнародно–правові
гарантії, як засоби забезпечення
виконання міжнародних договорів

Кафедра міжнародного права

к.ю.н. Зубарева Антоніна Євгенівна
Zubareva_a@i.ua
 План
1. Поняття і види засобів забезпечення
виконання міжнародних договорів.
2. Міжнародно-правовий контроль за
виконанням міжнародних договорів.
3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
1. Поняття і види засобів забезпечення
виконання міжнародних договорів.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.

У Віденській конвенції про право

міжнародних договорів, немає положень, що
стосуються засобів забезпечення договорів.
З урахуванням відповідної практики
держав - визначення засобів забезпечення
межнародних договорів - це спеціальні
заходи юридичного характеру, що вживаються
державами з метою найбільш ефективного
виконання взятих на себе міжнародно-
правових зобов’язань.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Такі спеціальні юридичні заходи можуть знайти
закріплення як в нормах міжродного права, так і в
нормах національного законодавства держави.
Ухвалення спеціальних заходів щодо забезпеня
виконання міжнародно-правових зобов'язань є
юридичним правом держав як суверенних учасників
міжнародного спілкування.
Держави реалізують це право в залежності від:
• потреб міждержавного співпраці,
• ступенем важливості,
• забезпечується спеціальними засобами міжнародно-
правової норми для захисту миру і безпеки народів.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Володіючи таким правом, держави, як правило,
не зобов'язані забезпечувати будь-яку міжнародно-
правову норму.
Однак прийняття спеціальних, тобто
додаткових заходів щодо забезпечення виконання
певного правила поведінки:
• підвищує ефективність дії цього правила;
• свідчить про велике значення конкретних міжнародно-
правових норм не тільки для однієї держави, а й для
всіх інших учасників міжнародного співтовариства.
• забезпечення цих норм не може здійснюватися при
ігнорування норм міжнародного права.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
При забезпеченні взятих зобов'язань слід враховувати
вимоги основних принципів міжнародного права, зокрема
таких, як:
• суверенна рівність,
• незастосування сили або загрози силою (роззброєння),
• співробітництво.
Об'єктом спеціальних заходів щодо забезпечення взятих
дервою зобов'язань є, перш за все, регулювання відносин у
сфері взятих зобов'язань на основі міжнародного договору.
Міжнародний договір - найбільш поширене джерело
міжнародного права. Однак об‘єктом забезпечення можуть
виявитися певні міжнародно-правові звичаї, а також
обов'язкові для виконання рішення міжурядових
організацій.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
юридичне оформлення заходів, які
приймаються державами для забезпечення взятих
зобов'язань - подається у вигляді оформленого
відповідного міжнародного договору.
За допомогою міжнародного договору
держави можуть на узгодженій основі найбільш
повно і точно виражати свої наміри щодо захисту
певного міжнародно-правового зобов'язання.
В силу цього міжнародний договір виступає
головною формою реалізації заходів забезпеня
взятих зобов'язань.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Другою формою закріплення зазначених
заходів може бути рішення міжурядової організації,
які відповідно до її статуту є обов'язковим.
Правда, теоретично не виключено, що формою
фіксації заходів забезпечення міжнародно-правових
зобов'язань може виявитися міжнародно-правовий
звичай. Наприклад, держави, що не беруть участь
у багатосторонніх конвенціях, в яких закріплено
принцип свободи відкритого моря, можуть
розцінювати положення цих конвенцій і заходи, що
вживаються учасниками угоди для їх забезпечення,
як звичаєво-правові норми.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Таким чином, міжнародно-правовими засобами
реалізації договорів і угод є узгоджені державами і
закріплені ними за допомогою норм міжнародного
права заходи, які спрямовані на найбільш ефективне
виконання учасниками цієї системи їх міжнародних
зобов'язань.
В даний час не існує загального міжнародного
договору, в якому були б зафіксовані всі засоби
забезпечення міжнародних угод.
Однак на практиці держави сформували
міжнародно правові звичаї, що стосуються
забезпечення міжнародних договорів.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.

Така практика підкріплюється окремими

договорами між державами, а також рішеннями
міжнародних міжурядових організацій, зміст
яких дозволяє звернутися до певних засобів
забезпечення взятих зобов'язань.
Отже, такі засоби, в певній мірі можуть
бути використані і для забезпечення
міжнародно-правових звичаїв, що, не виключає
можливості звернення до нових способів, які
раніше не застосовувалися, щодо захисту
міжнародно-правових норм.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
У сучасний період державами використовуються
різноманітні міжнародно-правові засоби забезпечення
міжнародних зобов'язань:
• міжнародно-правові гарантії;
• міжнародно-правовий контроль;
• діяльність спеціальних міжнародних органів, що сприяють
реалізації договору;
• прийняття спеціальних зобов'язань відповідно до вимог угод
загального характеру з політичних чи інших питань;
• висновок додаткових договорів на основі угод по спеціальним
питанням;
• регулярне контактування між учасниками договору з метою
консультацій з приводу його реалізації;
• фінансове забезпечення договору та ін.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Особливістю реалізації зазначених засобів є те, що держави мають
свободу їх вибору.
Використання того чи іншого засобу залежить від цілей і змісту
договору, що підлягає забезпеченню.
Вдаючись до певного засобу забезпечення договору, його учасники:
1) фіксують ву договірному порядку обов'язок застосувати цей засіб;
2) приймають заходи внутрішнього характеру по реалізації договору.
У першому випадку засіб набуває міжнародно-правового
характеру, як і при закріпленні в актах органів міжурядової
організації, котрі відповідно до статуту організації обов'язкові для її
учасників.
У другому випадку засіб отримує підтримку з боку органів
держав - учасниць відповідної угоди, перша за все з цими цілями
приймають відповідні законодавчі заходи. Іншими словами,
внутрішньодержавні засоби забезпечення міжнародних зобов'язань в
основі мають юридичний характер.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Розвиток системи міжнародно-правових і внутрішньо-
національних засобів забезпечення договорів викликано
об‘єктивними потребами міжнародних відносин. У
сучасний період це є важливою умовою зміцнення
міжнародного правопорядку.
При визначенні поняття і видів засобів забезпечення
міжнародних договорів слід встановити співвідношення
цих засобів і засобів міжнародно-правової
відповідальності, пов'язаної з досягненням цієї мети.
Дійсно, обидва види засобів застосовують для захисту
норм міжнародного права як попередження, недопущення
порушень договорів, так і зміцнення застосовуваних норм.
1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Однак підстава встановлення міжнародно-правових
засобів забезпечення міжнародних договорів і підстава
встановлення міжнародно-правової відповідальності
держав різні.
Якщо в першому випадку підставою є міжнародний
договір заінтересованних сторін, що створює додаткові
умови реалізаціі взятих зобов'язань і підсилює чинники їх
непорушення, то в другому - недотримання учасником
міжнародного договору, в тому числі договору про
міжнародно-правові гарантії, заходів, встановлених
розпорядженням – стане наслідком для
трансформаційних змін примусових заходів щодо
держави - порушника.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Таким чином, міжнародна відповідальність виступає
як юридичний наслідок міжнародно-протиправного
деяння.
Інститут відповідальності держави за міжнародні
правопорушення охоплює ряд міжнародно-правових
правил, що регулюють питання:
• про підстави,
• про принципи,
• зміст та форму відповідальності за порушення.
Це стосується не тільки міжнародних договорів, але і
міжнародно-правових звичаїв, в т. ч. будь-яких дійсних
норм міжнародного права.
 1. Поняття і види засобів забезпечення виконання
міжнародних договорів.
Вони грунтуются на: використанні передбачених в
договорі заходів, пов'язаних з:
• оцінкою ходу виконання,
• точності реалізації,
• поліпшення умов виконання міжнародних зобов’язань.
Такі засоби починають застосовуватися після вступу в
силу відповідного договору.
А засоби відповідальності держави, включно із
застосуванням проти неї санкцій Радою Безпеки ООН,
використовуються після порушення договору.
Незважаючи на відмінність зазначених засобів, вони
доповнюють один одного і служать інтересам
міжнародної законності.
2. Міжнародно-правовий контроль за
виконанням міжнародних договорів.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
З перерахованих вище засобів забезпечення міжнародних
зобов'язань найбільшу роль відіграє міжнародно-правовий
контроль.
Аналіз міжнародних відносин показує, що в багатьох сферах
співробітництва заходи контролю дають позитивний ефект: як
дієвий засіб забезпечення угод, вони служать зміцненню
міжнародної законності.
Яскравий приклад - режим контролю в рамках МАГАТЕ, пов’язаний з
гарантіями по Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Заходами контролю, які передбачені даним Договором, є правовий
режим, поряд з іншими його елементами, наприклад заходами
довіри, що формують систему колективної безпеки.
Разом з тим контрольні заходи, передбачені низкою міжнародних
договорів, можуть мати значно більшу ефективність за умови
надання цим договорам універсальності.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Це стосується, наприклад, механізму міжнародного контролю
за виробництвом, застосуванням та розповсюдженням
наркотичних речовин.
Одним з основних інструментів контролю тут є статистичні
відомості, які надаються згідно з Єдиної конвенції про наркотичні
засоби від 30 березня 1961 р Міжнародному комітету з контролю
над наркотиками, а також обчислення потреби у наркотиках, що
визначає обмеження їх ввезення і вивезення (наприклад, при
застосуванні у лікувальних цілях).
Проблема універсальності пов'язана з Конвенцією про
психотропні речовини від 21 лютого 1971 р., яка встановлює
контроль над тими речовинами, які не підпадають під дію Єдиної
конвенції про наркотичні засоби.
Більш того, оскільки Конвенція 1971 ділить всі психотропні
речовини на чотири групи, режим контролю залежить від того, в яку
групу включено названа речовина.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
У деяких випадках можливості міжнародно-
правового контролю обмежені певними умовами.
Наприклад, контроль в рамках МОП, учасницею
якої є Україна, за застосуванням конвенцій і
рекомендацій про працю «розрахована більше на
обстеження правової відповідності міжнародним і
національним нормам».
На жаль, діяльність Комітету експертів одного з
головних контрольних органів МОП, пов'язана з оцінкою
відповідності законодавства і практики членів МОП
згідно до ратифікованих ними конвенцій, не завжди є
еффективною, через відсутність чітких принципів
дослідження питання.
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Крім того, Статут Міжнародної організації праці
1919 р, на жаль, не містить юридичної основи для
залучення держав - членів МОП до відповідальності за
невиконання ратифікованих ними конвенцій.
У зв'язку з цим необхідними умовами
імплементації міжнародних норм про працю є:
• вдосконалення форм і методів контролю за їх
застосуванням,
• сумлінне виконання міжродних зобов'язань з питань
праці,
• розвиток необхідних норм у національному праві,
• створення необхідних соціально-економічних гарантій.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Є невикористані можливості і в області
вдосконалення контрольного механізму, передбаченого
міжнародними угодами з прав людини.
Об'єкти міжнародно-правових зобов'язань держав -
права і свободи людини, врегульовані міжнародним
правом, - не перестають від цього входити в сферу
внутрішньої компетенції держави.
У цю сферу входить і втілення в життя норм про
основні права людини, що не уникає міжнародно-
правового контролю за реалізацією взятих державою
зобов'язань.
Удосконалення контролю пов'язано, зокрема, з
поліпшенням діяльності відповідних органів ООН.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Слід виділити і такі напрямки співпраці
держав, в рамках яких міжнародно-правовий
контроль може отримати широкий розвиток і
вагомий авторитет.
Існує проблема розвитку міжнародно-
правового контролю за діяльністю держав у
космічному просторі з метою забезпечення
спільних інтересів людства, оскільки,
наприклад, шкідливий вплив на навколишнє
середовище з космосу может викликати
катастрофічні наслідки для земної кулі.
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Актуальна проблема дотримання статусу
без'ядерних зон.
Система контролю за без'ядерною зоною
може включати:
• установи міжнародної контрольної постійної комісії,
• Установи контрольних комісій на місцях,
• національний контроль в кожній із Договірних
Держав.
Система міжнародно-правового контролю
повинна дозволяти фіксувати будь-які порушення
режиму зони.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
В цьому плані різнобічний характер має система контролю,
передбачена Договором про заборону ядерної зброї в
Латинській Америці (від 14 лютого 1967 р
Згідно з його ст. 7 з метою забезпечення виконання
зобов'язань за Договором сторони створюють
міжнародний орган, іменований Агентством по забороні
ядерної зброї в Латинській Америці.
В обов'язки Агентства входить проведення періодичних
або надзвичайних консультацій між державами з питань
цілей, заходів і процедур, визначених цим Договором, а
також контроль за виконанням випливаючих з нього
зобов'язань. Сторони Договору зобов'язані надавати
Агентству повне і своєчасне сприяння.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Згідно з Угодою в рамках зазначеної Комісії не тільки
вирішуються питання, що відносяться до виконання взятих
сторонами зобов'язань, але і узгоджуються заходи, «які можуть
бути необхідні для підвищення життєздатності та ефективності
Договору».
По-третє, контрольні органи міжурядових організацій (або
їх контрольні функції в цілому) не є уособленням якоїсь верховної,
в т. ч. суверенной, влади, яка нібито надається їм державами.
Контрольний механізм міжурядових організацій ґрунтується
на угоді держав.
Але на базі угоди створюються і самі міжурядові організації
- вторинні суб'єкти міжнародного права, які не володіють
суверенітетом (він властивий тільки державам).
Тому контроль в рамках міжурядових організацій є, як
правило, міждержавним, а не верховним наддержавним.
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Звісно ж, що до форм контролю слід віднести порядок
організації контрольних дій учасників угоди.
Цей порядок заснований на відносинах координації, що
відповідає договірній природі міжнародного права.
Таким чином, можна виділити наступні форми контролю:
• індивідуальний (діяльність органів МОП з розслідування скарги
на члена МОП з приводу порушення ратифікованої їм
конвенції);
• двосторонній (взаємний) (інспекції по підтвердженню фактів
ліквідації ракетних операційних баз і ракетних допоміжних
об'єктів за Договором між СРСР і США про ліквідацію їх ракет
середньої і меншої дальності);
• багатосторонній (колективний) (скликання спеціальних
конференцій по розгляду дії Договору про нерозповсюдження
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Що стосується видів контролю, слід
виділити контроль :
• з боку окремої держави;
• груп держав,
• міжурядових організацій.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Так, згідно з Женевською конвенцією про захист цивільного
населення під час війни від 12 серпня 1949 р воюючі
держави повинні слідувати її положенням при сприянні і під
контролем нейтральних держав.
За Угодою про припинення війни і поновлення миру у
В'єтнамі від 27 січня 1973 року було передбачено створення
комісії з контролю і спостереження у В'єтнамі, що
складається з представників кількох держав.
Міжнародне агентство з атомної енергії в певних рамках
контролює виконання Договору про нерозповсюдження
ядерної зброї від 1 липня 1968 г.
Таким чином, функції контролю виконуються суб'єктами
міжнародного права, які реалізують їх або безпосередньо,
або за допомогою спеціально створених органів.
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
До способів контролю відносяться:
• витребування і розгляд звітів щодо виконання взятих
зобов'язань, перевірка діяльності один одного шляхом
спостереження;
• перевірка або інспекції на місцях;
• запрошення спостерігачів після попереднього
повідомлення про певні види військової діяльності тощо.
Так, способом контролю за виконанням Міжнародної
конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації
від 7 березня 1966 року є розгляд Комітетом по ліквідації
расової дискримінації доповідей держав-учасників про
прийняті законодавчі, судові, адміністративні та інших
заходів по виконанню цієї Конвенції.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Договір про заборону розміщення на дні
морів і океанів і в його надрах ядерної зброї та
інших видів зброї масового знищення від 11
лютого 1971 року передбачає перевірку
діяльності його учасників шляхом
спостереження.
Важливим способом контролю є
спостереження за певними видами військової
діяльності, передбачені, зокрема, Документом
Стокгольмської конференції 1986 по заходам
зміцнення довіри і безпеки та роззброєння в
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Методи контролю - це спеціальні
процедури, особливі прийоми, що сприяють
досягненню його цілей.
Від методів контролю в значній мірі
залежить застосування того чи іншого способу
контролю.
Методами, наприклад, можуть служити
обмін щорічними планами військової
діяльності, що передбачений Стокгольмським
документом 1986 по заходам зміцнення
довіри, безпеки і роззброєння в Європі.
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
З урахуванням практики держав можна сформулювати загальні
принципи контролю:
1) суб'єктами контролю є суб'єкти міжнародного права, доручають в
необхідних випадках здійснювати контроль спеціально створеним
органам;
2) об‘єктом контролю є врегульовані договором відносини з приводу
певних дій або утримання від дій, збереження встановленого стану
речей або певного юридичного режиму з боку суб'єктів
міжнародного права;
3) зобов'язання в сфері міжнародно-правового контролю приймаються
суто добровільно і взаємно;
4) всі учасники угоди про контрольний механізм рівноправні і при
здійсненні контрольних функцій виходять з неприпустимість
втручання у внутрішні справи один одного;
5) зміст контролю має відповідати обсягу прийнятих зобов'язань;
6) Міжнародно-правовой контроль повинен здійснюватися на основі
відповідності міжнародного і внутрішньодержавного права.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Міжнародно-правовий контроль слід відрізняти від
мінародних гарантій, нерідко з ним ототожнюються з тієї
причини, що останні розглядаються як образ реалізації
контролю.
Однак гарантії потрібно розглядати в якості
самостійних засобів забезпечення міжнародних договорів.
Виконання угод досягається державами через систему
юридичних і неюридичних заходів.
Але і застосування таких юридичних засобів, як
міжнародно-правові гарантії та міжнародно-правовий
контроль, має політичні аспекти.
Міжнародно-правовий контроль може одягнути
форму гарантій лише в тому випадку, якщо це
передбачено договором.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Взаємозв'язок контролю і гарантій простежується,
наприклад, в Договорі про нерозповсюдження
ядерної зброї.
У п. 1 ст. III Договору говориться, що кожна з
держава-учасник, яка не володіє ядерною зброєю,
«зобов'язується прийняти гарантії, які викладені в угоді,
про яку будуть вестися переговори і яку буде укладено з
Міжнародним агентством з атомної енергії відповідно
до Статуту Міжнародного агентства з атомної енергії,
системою гарантій агентства, виключно з метою
перевірки виконання його зобов'язань, прийнятих
відповідно до цього договору, з тим, щоб не допустити
переключення ядерної енергії з мирного застосування,
на ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої».
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Згідно з Угодою повинні укладатись спеціальні
двосторонні угоди, що мають характер гарантійних договорів,
між відповідними державами та МАГАТЕ.
У цих угодах повинна бути відображена система
гарантій Агентства з виконання Договору про
нерозповсюдження ядерної зброї.
Особливістю даної системи гарантій є те, що вони мають
форму контролю.
Отже, учасники названого Договору, що не володіють
ядерною зброєю, автоматично зобов'язані прийняти
міжнародно-правові гарантії у вигляді контролю з боку
МАГАТЕ.
Таким чином, міжнародно-правовий контроль виступає
специфічною формою гарантій, що стає можливим за
допомогою укладення спеціального договору.
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Характеристика міжнародно-правового контролю
пов'язана з з'ясуванням методики і етапів його
проведення.
Слід звернути увагу на визначення контролю,
надане польським юристом Я. Сімонідесом.
Він вважає, що поняття «контроль» означає
перевірку діяльності або здійснення певної функції за
допомогою перевірки.
Це поняття охоплює дію механізму, метою якого є
встановлення фактів або їх оцінка з точки зору
відповідності певним стандартам або нормам права.
Поняття включає два елементи:
• стан фактів і
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Що стосується міжнародно-правового контролю, то, на
думку Сімонідеса, він повинен відповідати кільком умовам:
1) ґрунтуватися на міжнародній угоді;
2) здійснюватися міжнародними органами;
3) бути пов'язаний з перевіркою суб'єктів міжнародного права.
«Тому можна вважати, що міжнародним контролем є
те, що випливає з договору у вигляді дії загальних законів,
мета яких - визначення відповідної поведінки суб'єктів
міжнародного права, які взяли на себе зобов'язання, або,
іншими словами, у відповідності зразкам контролю».
Однак контроль, передбачений договорами (по
термінології Я. Сімонідеса - міжнародний контроль) може
здійснюватися не тільки за допомогою спільних органів, але і
в індивідуальному порядку на взаємній основі.
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Прийняті на себе державою зобов'язання не
треба оцінювати як зразки контролю (вони, скоріше,
предмет контролю).
Такі зобов'язання можуть до кінця не
задовольняти жодну зі сторін договору, який
укладається шляхом взаємних поступок.
До зразків контролю можна було б віднести
тільки ті положення договору, які стосуються
контрольного механізму і його функціонування.
«Зразки контролю» формуються за допомогою не
тільки міжнародних договорів, а й основних
принципів міжнародного права, а також норм, що
відносяться до інституту міжнародно-правового
2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
Держави, які здійснюють контроль і
піддаються контролю, повинні звіряти свої дії
по зазначеним принципам і нормам.
У зв'язку з цим Р. М. Валєєв справедливо
оцінює міжнародно-правовий контроль як
«засновану на загальноприйнятих принципах
і нормах сучасного міжнародного права
діяльність суб'єктів міжнародного права або
створених ними органів», яка полягає в
«перевірці дотримання державами
міжнародно-правових зобов'язань і в
 2. Міжнародно-правовий контроль за виконанням
міжнародних договорів.
З урахуванням сказаного можна сформулювати і зміст етапів
проведення контролю:
1) оцінка фактичного положення речей, ситуації, що склалася;
2) оцінка відповідного нормативно-правового матеріалу;
3) зіставлення фактичної ситуації і норм права;
4) констатація виконання міжнародно-правового зобов'язання або
відходу від нього;
5) доведення до відома учасників угоди інформації про хід її виконання
або про необхідність усунення ситуації, що представляє загрозу
виконання договору (попередження порушення зобов'язання), а
також усунення порушення договору.
Таким чином, міжнародно-правовий контроль - це один із
засобів забезпечення міжнародно-правових норм.
Його зміст визначається міжнародним договором і полягає в діях
суб'єктів міжнародного права по попередженню порушень
зобов'язань, шляхом перевірки їх дотримання з метою сумлінного їх
виконання.
 3.Міжнародно-правові гарантії
забезпечення виконання міжнародних
договорів.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Міжнародно-правові гарантії забезпечення міжнародрідних договорів
слід відрізняти від гарантій забезпечення договорів, що укладаються в
рамках цивільного права держав.
Гарантії в міжнародному праві - частина міжнародно-правових
відносин, учасниками яких є суб'єкти міжнародного права, а не
національного права держав.
Є також велика різниця в об'єктах гарантій, їх джерелах, змісті.
Різниця існує не тільки при порівнянні гарантій в міжнародному праві
і національному праві, але і при їх порівнянні в міжнародному публічному і
міжнародному приватному праві.
Цією проблемою займалась Комісія Генеральної Асамблеї ООН по
праву міжнародної торгівлі, вивчивши, зокрема, питання про
забезпечення міжнародних виплат та їх гарантій.
Комісія зазначила, що в залежності від суті і цілей гарантійної угоди,
що забезпечують торговельні договори пов'язані з поручительством,
визначають, що відповідальність гаранта перед кредитором є у тому
випадку, якщо встановлена ​вина боржника за невиконання зобов'язань.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Деякі юристи назвали цю основу - установами
міжнародного суду з примусовою юрисдикцією, які
наділені повноваження розглядати всі види суперечок
між державами.
ОДНАК, така примусова юрисдикція міжнародного
суду неможлива в силу протиріччя з міжнародним
правом, здатному функціонувати на базі взаємодії
суверенних держав, для яких основою обов'язковості
міжнародних приписів є угода як спосіб створення
норм міжнародного права.
Саме шляхом угоди створються гарантійні
зобов'язання. Їх зміст за своїм характером повинен
бути строго міжнародним.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Потрібно підкреслити, що є можливим
оформлення гарантійних відносин без вживання
терміна "гарантія".
Наприклад, в договорі від 29 січня 1942 р між
СРСР, Великобританії і Іраном (нині втратив чинність)
вказувалося не тільки на те, що СРСР і Великобританія
спільно і роздільно зобов'язуються поважати
територіальну цілісність, суверенітет і політичну
незалежність Ірану, але і на те, що союзні держави як
спільно, так і окремо зобов'язуються захищати Іран
усіма наявними в їх розпорядженні засобами проти
всякої агресії з боку Німеччини або будь-якої іншиї
держави.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Договір не містив термін «гарантія», але регулював
відносини гарантії при настанні певних зобов'язань.
Таким чином, міжнародний договір повинен регулювати
гарантійні відносини по суті, і це зовсім не предбачає
обов'язкове застосування терміну "гарантія".
Однак такі відносини відповідно до сучасного
міжнародного права повинні враховувати повагу до
суверенітету держави, інтереси якої гарантуються.
Це положення було підкреслено, зокрема, в додатку до
листа офіційного представника СРСР у Великій Британії
лідеру лейбористської партії Дж. Макдональда від 16 січня
1924 р :. «Питання про гарантії можуть виходити з того, що
Російський уряд буде готовий розглядати лише такі гарантії,
які не буде порушувати політичний або економічний
суверенітет Росії».
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
ОТЖЕ, Міжнародно-правові гарантії - особливий
юридичний режим, в рамках якого держава-гарант на
основі міжнародно-правового (основного або
додаткового до нього) договору бере на себе
зобов'язання і відповідальність за забезпечення його
дії і прийняття дійсних заходів (індивидуально ,
взаємно або колективно) щодо захисту визначених
договірних прав і зобов'язань держав, якими надано
гарантія, щодо захисту встановленого правила
поведінки або правового становища, а також певного
положення речей з урахуванням принципів поваги до
суверенітету, невтручання у внутрішні справи та інших
основних принципів міжнародного права.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Міжнародно-правові гарантії реалізуються в
конкретнихно-історичних умовах, вони невіддільні від інших
елементів міжнародної системи і умов її функционированя.
По суті, умови функціонування норм міжнародного права
створюють необхідне тло і передумови для дії цих норм.
У зв'язку з цим політичні курси держав:
• сприяють або перешкоджають реалізації норм міжнадного
права,
• Збільшують рівень взаємовідносин і співробітництва між ними,
• Збільшують ступінь спільного вирішення спільних проблеми,
• ступінь впливу міжнародного права,
• рівень міжнародної правосвідомості.
Тобто, це політичні та міжнародно-правові гарантії
розвитку співпраці і зміцнення міжнародної безпеки.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Серед міжнародно-правових гарантій безпеки держав
виділяють:
1) організаційні;
2) матеріальні .
Першими є організація засобів забезпечення безпеки в
зв'язку з міжнародним конфліктом і ін.
До других відносять, наприклад, рівень безпеки при
обмеженні озброєння.
Ці гарантії найтіснішим чином пов'язані з вирішенням
інших загальнолюдських проблем: політичних, екологічних,
гуманітарних.
Високий рівень їх реалізація - основа успешного
функціонування міжнародного права і його інстітутів, зокрема
інституту міжнародно-правової гарантії міжнародних договору.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Юридичною базою таких заходів, які можна віднести до
заходів першого порядку, повинен стати комплекс відповідних
міжнародних договорів.
У свою чергу, ряд з них буде потрбувати міжнародно-
правових основ, які забезпечують конкретні договори.
Гарантії першого порядку, подібно до відповідальності,
стосуються всіх міжнародно-правових норм, в той час як
міжнародно-правові гарантії - міжнародних договорів пов'язаних
з окремими угодами.
Названі гарантії створюються умови для розвитку і
зміцнення гарантій другого порядку.
Разом з тим слід заважити і зворотний зв'язок: міжнародно-
правові гарантії договорів як гарантії першого порядку також
мають політичне значення і впливає на процеси регулювання
міжнародного співробітництва.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Міжнародно-правові гарантії міжнародних
договорів можна розділити на дві категорії:
• гарантії загального типу і
• спеціальні.
Загальним для цих категорій гарантій є те,
що вони встановлюються в договірному порядку
як на двусторонній, так і на багатосторонній
основі.
Різниця ж полягає в характері договорів, що
регулюють загальні і спеціальні гарантії.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Загальні міжнародно-правові гарантії, зафіксовані
на двосторонній основі, містять взаємні зобов'язання
збереження певного стану речей, забезпечення безпеки
один одного, дотримання визначеноних принципів у
відносинах і т. Д.
Подібні зобов'язання передбачалися Договором між
СРСР і Туреччиною про дружбу і нейтралітет від 17
грудня 1925 р.
Крім зобов'язання дотримуватись нейтралітету по
відношенню один до одного в разі конфлікту з третіми
державами, сторони зобов'язувалися утримуватись від
будь-якого нападу один на одного, від участі в актах,
союзах або угодах політичного характеру, направлених
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Загальні гарантії багатостороннього характеру можуть
надаватись в рамках міжнародних організацій колективної
безпеки (як універсальних, так і регіональних), Міжродного Суду
ООН, багатосторонніх договорів, направлених на захист і
забезпечення корінних інтересів всіх народів.
Так, універсальні гарантії забезпечення міжнародних зобов'язань
і колективної безпеки передбачені Статутом ООН.
Цей акт вимагає від членів ООН створення умов, при яких повинні
забезпечуватися справедливість і повага до зобов'язань.
Члени Організації повинні вирішувати свої суперечки, в тому числі
що стосуються дотримання договорів, мирними засобами, щоб
не ставити під загрозу міжнародний світ і безпеку. Статут ООН
наділяє Раду Безпеки ООН повноваженнями для вжиття заходів,
що дозволяють усунути подібну загрозу.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Члени ООН повинні:
• надавати цій Організації всебічну допомогу в діях, передбачених
нею відповідно до Статуту;
• зобов'язані підкорятися рішенням Ради Безпеки, що створює
сприятливі умови для реалізації як Статуту ООН, так і інших
мжнародно-правових приписів.
Рішення Суду є обов'язковими для держав, які погодилися
передати суперечку на його розгляд і визнали юрисдикцію Суду з
питань, які стосуються:
• тлумачення договору,
• змісту міжнародного права;
• наявності встановленого факту порушення міжнародного
зобов'язання;
• характеру та розміру відшкодування, яке належить за порушення
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Сторона, контрагент якої не виконує зобов'язань,
покладених на нього рішенням Суду, має право звернутися в
Раду Безпеки ООН, а остання може рекомендувати засоби
або прийняти постанову про заходи, необхідні для реалізації
цього рішення.
Велике значення для встановлення режиму загальних
міжнародно-правових гарантій забезпечення миру і
равноправної співпраці мають документи, пов'язані з
сприянням здійсненню норм міжнародного права.
До них слід віднести:
• Заключний акт Наради з безпеки і співпраці в Європі від 1
серпня 1975 р.,
• Декларацію принципів міжнародного права 1970 р.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Під спеціальними гарантіями розуміється «акт, в
якому держава або держави зобов'язуються в разі
необхідності зробити все від них залежне, щоб спонукати
іншу державу або держави виконати укладений між ними
договір».
Така гарантія, як зазначалося вище, може бути
оформлена у спеціальному договорі, званому гарантійним,
або в додатковому протоколі до основного договору.
Гаранти повинні:
1. вжити заходів щодо захисту певних інтересів і прав
держави, якій надано гарантія,
2. підвищенню ефективності будь-якого правила
3. збереженню визначеного стану речей.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Найважливішими елементами поподібної захисту є:
1) прийняття державами-гарантами заходів з метою змусити
поважати гарантований юридичний режим в разі його порушення
третіми державами;
2) неухильне сумлінне виконання гарантами взятих зобов'язань,
тобто вони:
а) не звільняються від виконання зобов'язань навіть у разі порушення
угоди іншими гарантами;
б) повинні забезпечувати дію порушених прав та інтересів незалежно
від того, наскільки це може виявитися невигідним для самого
гаранта.
Іншими словами, реальність наданих гарантій пов'язана, з одного
боку, з виробленням спеціальних заходів захисту певного
юридичного режиму, а з іншого - з дійсним прагненням гарантів
реалізувати в разі необхідності ці заходи відповідно до взятих
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Зі сказаного випливає, що спеціальна гарантія передбачає
захист певних (особливих) прав або інтересів держав.
В цьому випадку гарант чи гаранти шляхом укладення
основного (спеціального) гарантійного договору або додаткової
гарантійної угоди беруть на себе зобов'язання вживати
необхідних заходів щодо забезпечення гарантованого договору,
що включають вплив на його порушника.
Тому реалізація гарантійного зобов'язання при порушенні
договору може бути пов'язана із застосуванням проти
порушника заходів дипломатичного впливу, наприклад розриву
діпломатичниї відносин, перерви економічних відносин і засобів
сполучення, надання допомоги жертві агресії, участі в санкціях,
організованих в рамках ООН.
ТОБТО, Сторона, яка отримала міжнародні гарантії, має
право розраховувати на них і в разі необхідності закликати
гаранта па допомогу.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Гарант зобов'язаний надавати допомогу і без спеціальної
прохання, якщо держава, якій гарантуються інтереси при
порушені, позбавлена можливості звернутися за допомогою,
або якщо подібний характер допомоги є змістом гарантійного
зобов'язання.
Кожен гарант може зажадати від інших гарантів виконання
зобов'язань.
Для найкращого виконання зобов'язань гаранти можуть
консультуватися як один з одним, так і зі стороною, інтереси
якої гарантовані.
Зміст спеціальної гарантії полягає в тому, що гаранти повинні
не тільки дотримуватися певних міжнародних договорів і
змушувати дотримуватися їх ті держави, які намагаються
уникнути цього, але і створювати найбільш сприятливий
режим для послідовного втілення в життя угод-гарантій.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Гарантії необхідно розглядати не тільки як спосіб забезпечення
міжнародних договорів, але і як засіб ефективного втілення в життя
міжнародно-правових положень, пов'язаних з основними принципами
міжнародного права.
Тому об'єктами гарантії можуть бути:
• забезпечення безпеки держави, її територіальної цілісності і
недоторканності;
• забезпечення певного статусу держави, наприклад постійного
нейтралітету;
• гарантування певного стану речей;
• забезпечення певної дії або бездіяльності держави відповідно до взятих
зобов’язань.
Суб'єктами угод, що оформляють міжнародную гарантію,
виступають не тільки держави, а й інші суб'єкти міжнародного права,
наприклад міжурядові організації.
У сучасний період зберігається значення як простих, так і складних
гарантій. У разі простою (індивідуальної) гарантіі гарантом є одна
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
При індивідуальній гарантії держава-гарант
зобов'язана прийти на допомогу державі, інтереси
якої гарантовані, в односторонньому порядку
незалежно від інших гарантів.
Індивідуальна гарантія, оформлена або
багатостороннім, або двостороннім договором
з державою, якій надається гарантія, пов'язана з
юридичним обов’язком діяти по захисту прав такої
держави самостійно, індивідуально, без будь-
якого обов'язки виступати колективно.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Прикладом індивідуальної гарантії на основі
багатостроннього договору є гарантія постійного нейтралітету
Бельгії, регламентована договором 1831 року між Бельгією і
п'ятьма великими державами того часу.
Постійний нейтралітет Бельгії був скасований в 1919 р.
Індивідуальні гарантії статусу постійного нейтралітету
отримала на Віденського конгресу 1815 р Швейцарія; цей статус
вона зберегла до сьогодні.
Постійний нейтралітет Швейцарії був підтверджений ст.
435 Версальського мирного договору від 28 червня 1919 року,
а 30 його учасників визнали гарантії постійного нейтрального
статусу Швейцарії.
Вона зберігала свій статус під час Другої світової війни.
Приклад Швейцарії показує можливість постійного нейтралітету
держави і його гарантій протягом тривалого часу.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
У сучасний період інститут індивідуальних гарантій
розвивається.
Про це свідчать документи по врегулюванню обстановки в
Афганістані.
Урядами Республіки Афганістан і Ісламської Республіки
Пакистан 14 квітня 1988 були підписані угоди про принципи
взаємовідносин, і зокрема про невтручання, і про відмову від
інтервенцій і про добровільне повернення біженців.
На основі цих угод сторони зобов'язалися поважати
суверенітет, політичну незалежність, територіальну цілісність,
національну єдність, безпеку, статус неприєднання.
Вони повинні взаємно утримуватися від збройної
інтервенцій, сприянню або підтримки повстанської або
сепарастичної діяльності одна проти одної, будь наклепної
компанії, а також не допускати будь-якої допомоги або
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Всім афганським біженцям, які знаходяться на території
Ісламської Республіки Пакистан, надається можливість повернутися
на свою Батьківщину.
Всі, хто повертаються, будуть користуватися тими ж правами і
привілеями та мати ті ж обов'язки, що й інші громадяни Республіки
Афганістан.
Названі угоди пов'язані з двома іншими документами, також
підписаними 14 квітня 1988 року, - Декларацією СРСР і США про
міжнародні гарантії та Угодою про взаємозв'язок для врегулювання
становища, що відноситься до Афганістану, підписаним Афганістаном
і Пакистаном і посвідчених СРСР і США, які висловили підтримку
політичного врегулювання між Афганістаном і Пакістаном.
На основі Угоди про взаємозв'язок для врегулювання становища,
що відноситься до Афганістану, відповідно до графіку, узгодженим
між Афганістаном і Радянським Союзом, здійснювалось поетапне
виведення контингенту радянських військ з Афганістану.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Як говорилося вище, крім індивідуальних, тобто простих,
гарантій, держави можуть використовувати і складні гарантії.
Наприклад, сторони можуть гарантувати недоторканність
існуючих між ними кордонів.
Раніше взаємна гарантія нерідко стосувалася державної території.
Так, в 1807 р на основі Тильзитского трактату Росія і Франція
взаємно гарантували недоторканність своїх володінь.
Сучасним прикладом взаємної гарантії служить ряд положень
Евіанський угод 1962 року між Алжиром і Францією.
Ці угоди охоплюють питання гарантій особистих і спадково-
майнових прав французів і алжирців, і практики їх здійснення.
Сторони підписали спеціальну Декларацію, яка стосується,
зокрема, забезпечення дотримання особистих прав і рівності між
мусульманським і французьким населенням в Алжирі в якості
іноземців, а також гарантію прав алжирців з боку Франції.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
До складних гарантій належать також колективні гарантії,
при яких держави-гаранти юридично зобов'язані виступити на
захист гарантованих прав спільно, що не виключает їх права (але
не обов'язок) на індивідуальні дії.
Саме така гарантія в 1867 р була представлена ​Люк-
сембургу низкою європейських держав щодо його ста-туса
постійного нейтралітету. Постійний нейтралітет Люксембургу
був скасований лише в 1944 р
У сучасний період колективні гарантії здатні внести в
зміцнення міжнародної законності особливий внесок.
У політичному відношенні така гарантія дає державі
впевненість в забезпеченні її статусу, прав та інтересів, а в
юридичному є важливим фактором вдосконалення
міжнародного правопорядку: зміцнює великі сфери
правовідносин завдяки багатостороннім договірних зобов’язань.
 3.Міжнародно-правові гарантії забезпечення
виконання міжнародних договорів.
Колективна гарантія передбачає спільний виступ
гарантів проти порушника міжнародно-правових
норм, особливо якщо це стосується відсічі агресору.
Боротьба проти агресії - обов'язок гарантів, що
випливає як з основних принципів міжнародного
права, так і з обов'язків гарантійного договору.
Однак якщо один з гарантів відмовиться
прийти на допомогу жертві агресії або буде не в змозі
це зробити, це зовсім не означає, що держава, яка
піддалася нападу, не повинна отримати взаємну
допомогу від інших гарантів, оскільки їх обов'язок -
колективна відповідь на посягання гарантованого
юридичного режиму.