Княгиня Ольга (роки правління: 944—964)

Однією з надзвичайно важливих та цікавих постатей в українській історії є

Велика княгиня Ольга. За народними переказами княгиня Ольга від природи
була наділена гострим розумом, нестримною енергією, широтою поглядів та
несхибною волею. Образ Ольги постає перед нами зі сторінок «Повісті
минулих літ» Нестора Літописця, візантійських хроністів і письменників.
Православна ж церква шанує Княгиню Ольгу (у хрещенні Олену), як святу й
рівноапостольну.

Правління Великої княгині Ольги почалось у 945 році після того, як відбулось
повстання деревлян, у результаті якого князя Ігоря було вбито. Княгиня стала
вдовою і правління державою лягло на її плечі, бо син Святослав був
замалим. Звичаю кривавої помсти, який в ті часи був реальністю, княгиня
надала «державно-ритуального характеру». Літописний варіант - легенда про
помсту Ольги - починається оповіддю про сватання до неї древлянського князя
Мала. Першою помстою княгині стало поховання древлянських послів живцем.
Після цього вона живцем спалила в лазні знатних древлян, які прибули слідом
за першими. Втретє Ольга напоїла 5000 їхніх одноплемінників на тризні
чоловіка, після чого її невелика дружина усіх перебила. Завершальним етапом
помсти стало спалення міста Іскоростеня. У цих діяннях, крім жорстокої
помсти, присутній і свій глибокий зміст. Ольга повинна була показати як
доброзичливцям, так і недругам, що вона не слабка жінка, а сильний правитель.
По суті, ця кривава помста була спрямована на скасування влади династії Мала,
підпорядкування древлян Києву і придушенню знаті з сусідніх князівств.

Реформи державні
Разом з тим Ольга розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний
спосіб збирання данини, який став причиною смерті князя Ігоря. Вона
впровадила перші в Київській Русі «реформи», чітко окресливши землі, з яких
через певні проміжки часу мала збиратися означена кількість данини. Княгиня
водночас стежила за тим, щоб підлеглі не позбавлялися засобів до існування й
відтак могли сплачувати данину.

Попередники Ольги на київському престолі були надто заклопотані

численними війнами то з сусідами, то з іншими державами і не мали часу
звертати велику увагу на внутрішнє влаштування своєї держави. Ця
відповідальна робота випала на долю княгині Ольги. Вона обїздила майже всі
свої володіння – по Десні, Мсті, була у Новгороді, Пскові. Водночас Ольга
закладала нові села, погости, міста, наставляла в них урядників. А
найголовніше: вперше в історії київської держави встановила норми податків:
«устави», «уроки», «дані», «оброки». Літописець повідомляє: «І наклала вона
на них данину тяжку, і дві частини її ішли Києву, а третя - Вишгороду, до
Ольги, бо Вишгород був Ольжиним городом.
 Смерть чоловіка примусила її звернути увагу на оподаткування феодальних
повинностей. Можна вважати, що цей спосіб поділу данини стосувався не лише
деревлянської землі. Внутрішня реформа Ольги щодо впорядкування податків
торкнулась ще однієї сторони державного прибутку – добування хутра, яке в
той час становило одну з найвагоміших статей доходу державного бюджету, –
відомо, що Русь торгувала з іншими державами передусім хутрами, а «куна»
була формою валютного обміну.

Тож Ольга розпорядилася ставити «перевісища» та «ловища» по Дніпру і Десні

– очевидно, з цих територій брали хутра для торгівлі з європейськими та
арабськими країнами.

Ще одну регламентацію щодо господарчих справ запровадила княгиня Ольга –

вона ставила «знамення», тобто, визначалися дерева з бджолиними роями,
звідки для держави брали мед та віск, що були також предметами вивозу із
Київської Русі. Про це свідчить ще перший відомий нам Рафальштеттенський
митний статут (880 р. або 876 р.), яким встановлювалося мить на товари, які
возили з Русі до Боварії. Тут мова йшла саме про торгівлю воском.

Княгиня Ольга заклала укріплене «місто Володимира». У ньому вона разом з

онуками витримала страшну печенізьку облогу. Княгиня Ольга активно
розбудовувала стольний Київ, його палацово-храмовий комплекс. З її ім'ям
пов'язують будівництво не тільки церкви Святого Миколая, але й Софійського
храму в Києві. Хоча вона перша прийняла християнство, почитати її святою
стали приблизно не раніше, ніж з XIII століття. За літописними свідченнями, у
всій землі Київської Русі поступово було наведено лад. Зовнішня і внутрішня
політика Ольги завжди була націлена на централізацію управління державою, а
також об'єднання і зміцнення руських земель.