Реформи Ольги.

У цій ситуації наступником Ігоря з-поміж численних

його синів від різних жінок було проголошено 3-річного Святослава — можливо,

через його слов'янське ім'я. За малолітнього сина почала правити його мати

Ольга.

ПВЛ під 6411 (903) роком повідомляє, що Ігореві привели “жену из Пскова,

именем Ольга". Створена у 1560-ті роки Степенна Книга навіть уточнює, що

Ольга походила з весі (села) Вибутської під Псковом. Але обидва повідомлення

досить пізні.

Відомість про те, що Ольга була родом з Плескова доносять нам новгородські

літописи не раніше XII ст. - у Початковому літописі цього немає. Так само жодної

згадки про її північне походження немає у Прологах XIII – XIV ст.

Також у пізніх Розкольницькому й Іоакимівському літописах, чиї дані

використав В.Татищев, батьківщиною Ольги названо Ізборськ.2 І.Малишевський

Королев А.С. Загадки первых русских князей. — М.: Вече, 2002. - С. 129-130.

Шевчук В.Мисленне древо. - С.228.

ПСРЛ. – Т.21. – Ч.1. – СПб., 1908. - С.7-8.

Татищев В.Н. История Российская. – Т. 1. – М.; Л., 1962. - С.111, 372.

Висловив припущення, що підставою для перенесення батьківщини Ольги з

Пскова у сусіднє з ним село Вибутово було житіс Ольги у Великих Чет'їх-Мінеях

Митрополита Макарія, укладених у 1530-40-х роках, де сказано, що на момент

одруження Ігоря з Ольгою Пскова ще не існувало. Степенна книга розвинула

цю думку, розповівши, що Псков засновано Ольгою, коли вона вже була

християнкою. У Никонівському літописі збереглося повідомлення про Будутии

33

як село Ольги, в яке вона вислала матір Володимира Святого Малушу після того,

як та зачала сина від Святослава. Це село Ольга заповіла “святой Богородиці",

тобто якійсь Богородицній церкві чи монастиреві.

Згідно сучасних археологічних даних, Псков як місто склався ще на VIII ст.,

коли Ізборська ще не існувало.

У Короткому ж Володимирському літописці XVI ст. с запис, що “Олег пойняв

Ігорю жінку в болгарах, княжну іменем Ольгу, і була вона мудра вельми".

Є ще звістка, що Ольга була княжна з болгарської столиці Плескова (Пліски). 7

Цю версію підтримали архімандрит Леонід, Д.Іловайський, М.Тихомиров.

3 рішучими запереченнями проти неї виступив І.Малишевський.

У літописі 1606 р. з Погодінського зібрання зустрічаємо після опису походу

Олега на Царгород: “По сьому женився князь Ігор Рюрикович у Плескові,

пойнявши за себе княжну Ольгу, дочку Тмутаракана, князя полоцького".

Вважають, що Ольга була княжною тмутороканською, родом з так званих чорних

болгарів, тобто азово-чорноморських тюрків.

Архимандрит Леонід детально розробив версію болгарського походження

Ольги.

П.Ковалевський вважав легкість, з якою Ольга встановила зв'язки з

візантійським імператором, свідченням їхнього рівного походження.

у Степенній книзі Ольга названа простою поселянкою з весі Вибутської,

яку Олег зустрів під час полювання. Натомість Єрмолинський літопис другої

половини XV ст. називає Ольгу "княгинею от Плескова”. 9 Типографський

літопис першої половини XVI ст. повідомляє, ніби “некоторые" оповідали, що

Ольга була донькою Олега Віщого.60 Подібне повідомлення збереглося також у

Піскарьовському літописці і Холмогорському літописі. Цю версію обгрунтував

і розвинув М.Таубе.

Іоакимівський літопис, яким користувався В.Татищев, повідомляє, що "егда

Игорь возмужа, ожени его Олег, поят за него жену от Изборска, рода Гостомыслова,

Малышевский И. Происхождение русской великой княгини Ольги Святой/ Киевская

старина. — 1889. - No9. - С.10-12.

ПСРЛ. – Т.9. - СПб., 1862. – С.35.

Королев А.С. Загадки первых русских князей. -М.: Вече, 2002. – С.19.

Тихомиров М.Н. Русское летописание. – М., 1979. - С.183-185.

Шевчук В. Мислене древо. – С.226.

Гиляров Ф. Предания русской начальной летописи. – М., 1878. – С.150, 180.

ПСРЛ. - Т.23. - СПб., 1910. - С.4.

ПСРЛ. - Т.24. - М., 2000. - С.9.

ПСРЛ. – Т.33.-Л., 1977. – С.15; ПСРЛ. – Т. 34. – Л., 1978. – С.36.

не Прекраса нариеся, а Олеr преименова ю и нарече во свое имя Ольга

В іншому місті Татищев додан, шо Олма була "внука Гостомыслова",

OКорольов вважал, по Ольга була не просто жінкою Ігоря, а й княгине

Вишгорода, но виплива і літописної оповіді про розподіл древлянської ланини.

Вишгород воник за 12-15 км від Киева і відпочатку був потужною фортецею, що

прикривала столиро з півночі. За археологічними даними території Вишгорода

Кина у X ст. були практично рівними." "Вусстрал" згадується Костянтином

Багрянородним поряд з іншими найбільшими містами Русі Смоленськом,

Любечем, Черніговим,

Навівши паралелі з ісландських саr про Cirурд Сувору, О.Корольов

припустив, що "акт отримання Ольгою в управління Вишгорода, імовірно, і

згоди княжого у'лу, що не бажав сваритися з племенами Північного заходу,

може свідчити про розлучення Ігоря й Ольги", а

О.Корольов слупло відзначає, що сама манера переговорів древлян з

Ольгою, іхні надії на позитивні результати свідчили, що Ольга не мала би

сприймати вбивство Ігоря як щось, що зачіпас Пособисто і гідне помсти. Навпаки,

загибель. Ігоря могла розв'язати конфлікт, який назрівав серед руських князів. Не

випадково, деревляни назвивали Ігоря "вовком", тобто ізгоcм, що було б невірно,

якби він користувався підтримкою в Києві і власній родині.

Повість врем'яних літ повідомляє, що зразу після смерті Ігорі древляни

спробували поснатати Ольгу за свого князя Мала, але Оольга підступно вбита

усі три депутації сватів. 946 р. Ольга пішла на древлянську столицю Іскоростень

(нині м. Коростень), тривалою облогою примусила місцеву знать видати Мала і

услала з древлянами політичний союз. Мал був десять років заточений у Любечі,

після чого став боярином у Кисві. Його син Добриня та донька Малуша жили при

Ольжиному дворі як заложники,

Змушена іти на виутрішньополітичні реформи, Ольга впорядковує збирання

данини вводить полюддя, регламентує систему численних повинностей

підданих племен, сприяє проникненню християнства, проводить адміністративно-

територіальну реформу - уся держава ділиться на волості з урахуванням їхнього

економічного потенціалу. Центрами волостей стали найбільші міста. Раніше це

були непри племінних княжінь, тепер там сиділа великокняжа адміністрація -

намісник (часто колишній племінний князьок), суд, митники, гарнізон.

Повідомлення про встановлення Ольгою данин у Новгородській землі,

подане у ПВЛ під 947 р., піддасться сумнівам. В околицях Новгорода існували

своя "Деревська земля", "Деревський погост". На початку XI ст. Деревською

землею назвивалася область Новоторжська, біля Торжка, а самий Торжок колись

звався Іскоростенем.

На думку О.Корольова, це свідчить про освоєння даної території переселен-

цями з Древлянської землі, які втекли туди від репресій Ольги. Якийсь літописець

Тишев В.Н. История Российская Т.1.-С.11, 372.

Королев Ас. Загадки первых русских князей. - М., 2002. -С.123.

Там само. - С. 129

Котляр II Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях, легендах. - Киев, 1986.

С 100

ХІ ст., попередник укладача ПВЛ, міг сплутати дві Деревські землі і повважати,

що в сферу податкової реформи Ольги було включено аж Новгородчину.

948 р. Ольга відправила посольство до Константинополя. О.О.Шахматов

бачить у літописній оповіді про хрещення Ольги поєднання церковної повісті

про хрещення Ольги, що увійшла вже до своду 1039 р., і включених пізніше у

Початковий свод текстів з Паримийника (порівняння Ольги з царицею Ефіопською

і цитати з Біблії), а також трьох вставок про сватання імператора до Ольги, що є

уривками з народної легенди. С.Ф.Платонов, аналізуючи літописну оповідь про

хрещення Ольги, вважає її не компіляцією, а плодом єдиночасного творчого акту."

67

Д.Туптало пише, що Ольга привезла з Царгорода хреста, який пильно берігся

до часів її правнука Ярослава. Коли ж той збудував Софію, то поставив цього

хреста в її олтарі справа. “Нині цього хреста немає, бо багаторазовими розорами

Київ із святими церквами в ньому бували спустошені”. Крім хреста, мовить

Д.Туптало, Ольга привезла до Києва “святі ікони і пресвитерів, і кліриків, і книги

та інші священі речі”.

Ольга поставила на могилі Оскольда церкву св.Миколи, отже пошанувала

князя як християнина. Згодом планувалося і охрещення Русі, та проти цього

виступила консервативна знать, що мала великий вплив на Святослава. 959 р.

Ольга послала до німецького імператора Оттона. 961 р. той відправив на Русь

Єпископа Адальберта. Але і його кияни зустріли в штики. На той час у Києві стався

державний переворот. Прохристиянськи настроєну Ольгу було відсторонено від

влади. Святослав відновив традиційну язицьку політику.

Королев А. С Загадки.., - С. 120

Федака Сергій Українські землі у Середні віки