Життя та діяльність князя Констянтина Острозького (1460-1530 рр.

Про князя Василя-Костянтина Острозького (1525 – 1608) знаємо небагато. У

кращому випадку – що це був багатий магнат. Хтось може згадати, що він
заснував Острозьку академію та на його кошти видали Острозьку Біблію.

Сама ж діяльність князя належним чином не поцінована. Хоча те, що він

зробив, мало велике значення для української історії, спрямувало її у
відповідне русло.

Звернемося до основних моментів діяльності Острозького. Його батько,

Костянтин Іванович, був видатним полководцем. Обіймав високі становища
у Великому князівстві Литовському. Йому вдалося, переважно за рахунок
великокнязівських пожалувань, які давалися переважно за воєнні звитяги,
значно розширити свої володіння. Проте за військовими справами йому не
залишалося часу зайнятися господарською діяльністю.

Молоді роки Острозький присвятив збиранню батьківських земель і

розширенню свого домена. Зрештою, на середину 70-их рр. в його руках
опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території
сучасної України. Йому належала третина земель історичної Волині (зараз це
переважно землі Рівненської, Хмельницької та Тернопільської областей), 14
міст і більших поселень з округами на Київщині, 8 – на Брацлавщині, 4 – на
Галичині, 32 – на території Польщі.

Річний прибуток князя становив 10 мільйонів золотих – величезна на той час

сума. І його вважали найбагатшою людиною не лише тодішньої Речі
Посполитої, а й усієї Європи. Статки князя дозволяли виставити військо
чисельністю 15-20 тис. чоловік. Не кожен європейський правитель мав таку
армію в той час.
Двір Острозького багато в чому нагадував інституцію незалежного
правителя. У його резиденціях в Дубні й Острозі перебувало близько двох
тисяч слуг, переважно молодих людей. Для них це була своєрідна школа
управління, де вони набували потрібного досвіду. Пізніше ці люди ставали
до служби в надвірному війську, канцеляріях, їх призначали управителями
маєтків, опинялися вони й на церковних становищах.

Велику увагу Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. У

ХУІ-ХУІІ ст. це була найболючіша проблема України. Князь власним
коштом утримував кількатисячний загін вершників для оборони від татар.
Він неодноразово в 70-90-их рр. успішно відбивав напади ординців. Саме в
обороні українських земель Острозький виявив неабиякі військові і
дипломатичні здібності, а його боротьба проти «поган» була високо оцінена в
тогочасних хроніках та поетичних творах.

Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім

на південно-східній Волині та Київщині. Наприклад, його стараннями були
збудовані замки на межі з Диким полем – у Білій Церкві, Переяславі,
Богуславі. Завдяки цим діям стала більш інтенсивною колонізація
українцями нинішніх центрально-українських земель. Сам же князь
неодноразово рятував Київ від татарських наїздів. Так, у 1578 р. він виплатив
татарам 3.000 дукатів, щоб ті не грабували це місто. Будучи Київським
воєводою, Острозький зробив багато як для відродження Київської землі, так
і Києва, котрі в ХУІ ст. були відкриті для татарських нападів і лежали в
руїнах. Також він чимало зробив для культурного розвитку цього міста,
зокрема, такого його культурно-релігійного центру, як Києво-Печерська
лавра. Саме вихованці двору князя Острозького продовжили справу свого
патрона по відродженню Києва. Є підстави говорити, що без Острозького не
було б ні «Могилянського ренесансу», ні піднесення Києва в ХУІІ ст., ні
перетворення його в духовну столицю України. На жаль, кияни цього вже не
пам’ятають. І на вулицях нашої столиці ви не знайдете навіть скромного
пам’ятника Острозькому.

Взагалі завдяки діянням князя українські землі в кінці ХУІ ст., будучи хоча б
частково захищені від татарських нападів, отримали змогу відносно
нормально розвиватися як у плані господарському, так і культурному. Саме в
таких умовах стало можливим т.з. «українське відродження» кінця ХУІ –
початку ХУІІ ст., про яке писали М. Грушевський та інші дослідники. Однак
сумнівно, щоб це відродження відбулося без Острозького.

Саме він заснував першу в Східній Європі вищу школу – Острозьку

академію. Ця школа проіснувала близько 60-ти років. З її стін вийшло чимало
видатних культурних діячів, які виступали письменниками, вчителями,
вченими, священнослужителями. Вихованці Острозької академії стояли біля
витоків школи Київського братства й Києво-Могилянки. Випускник цієї
академії, Мелетій Смотрицький, створив граматику старослов’янської мови,
яка справила значний вплив на розвиток філологічної науки як в Україні, так
і за її межами.

Під керівництвом Острозького і за його сприянням була видана Острозька

Біблія. Це, по суті, перше в Європі критично-наукове видання біблійних
книг, укладене на основі різних текстів. Подібного роду видання в Західній
Європі з’явилася лише в 90-их рр. ХУІ ст., тобто через десять років після
появи Острозької Біблії. Саме ця Біблія стала канонічним текстом для
християн, котрі використовували в богослужінні старослов’янську мову.

Також в Острозі під покровительством князя розвинулася полемічна

література – предтеча української новочасної літератури. Сам князь виступав
замовником полемічних творів, друкував їх на свої кошти й винагороджував
авторів.

Острозький, виступаючи покровителем православ’я в Речі Посполитій,

чимало уваги звертав на розбудову церковних структур. Він виступав
фундатором численних церков, монастирів. Навіть виношував амбітний план
створення патріархату на українських землях. Якби цей план був
реалізований, ми би вже тоді мали незалежну українську церкву. На жаль, в
силу певних обставин, цей план так і не став реальністю.

Фактично Острозький і в господарському, й політичному, і культурному та

церковному планах творив незалежну державну структуру. І хоча він
визнавав зверхність над собою короля Речі Посполитої, проте поводився
незалежно. Навіть у листах писав «Ми, Костянтин, з Божої ласки князь на
Волині». Так у той час іменували себе суверенні правителі.

Якби справи князя отримали своє гідне продовження, ми б мали і іншу

державу, і більш нормальну історію, яку можна було б «читати без брому».
Але навіть те, що він зробив заслуговує високої оцінки.

Можливо, варто уважніше придивитися до політичної, військової,

дипломатичної, господарської, культурної, церковної діяльності Острозького.
Власне, це потрібно не йому. Це потрібно нам.
Він був одним із перших князів, котрий відбив загрозу з боки Москви для
України, розбивши війська Василія ІІІ, князя Московського.

Посаду київського воєводи він обіймав цілих 49 років.

Його неофіційно називали «некоронованим королем Русі».

Князь заснував перші дві друкарні в Україні – в Дермані і Острозі.
Запрошений ним Іван Федоров створив Острозьку Біблію, на якій і зараз
присягають президенти, вступаючи на посаду.

Прибуток князя станов 10 млн золотих на рік – на той час це була величезна
сума. Він був найбагатшою людиною Речі Посполитої та всієї Європи.

Наприкінці свого життя Костянтин Острозький був найбільшим

землевласником Речі Посполитої після короля. Йому належало 2760 сіл та 80
міст.

Значку увагу приділяв обороні своїх земель від набігів татар – він утримував
20-тисячне  військо власним коштом, успішно відбиваючи напади ворогів.

Із 63 битв Острозький зазнав поразки лише у 2 битвах.

З січня 1553 року перебував у шлюбі з Софією Тарновською. У пари

народилось 5 дітей – сини Костянтин, Януш, Олександр та доньки Катерина
Анна, Єлизавета.

Переоцінити роль Острога та славного роду князів Острозьких в історії та

культурі України, й взагалі Східної Європи, важко. Місто, розташоване в
самому центрі Великої Волині вперше згадується в 1100 році в Іпатіївському
списку, коли воно було віддане князю Давиду Ігоревичу взамін Володимира-
Волинського. Це рішення Вітачівського з 'їзду князів Київської Русі, на
якому наполягав Володимир Мономах. стало йому покаранням за осліплення
теребовлянського князя Василька.
Після монголо-татарської навали Острог довго ще залишався в руїнах, поки
1325 року литовський князь Гедимін не віддав місто сину Любарту. 1341
року знаходимо першу згадку про саме острозького князя - Данила. Вже його
син Федір, староста луцька отримав 1386 року підтвердження своїх прав на
Острог (а також Корець і Заслав) із рук Ягайла - короля Польщі й Великого
князя Литовського
Пантеон князів і княгинь, а також перелік просвітників, вчених, друкарів,
діячів церкви і полководців, які жили й працювали в місті, вражає. Це князь
Федір Данилович, учасник Грюнвальдської битви і Гуситських війн,
віднесений до лику святих у кінці ХТ CI. 3 iм' ям Феодосій, князь Василь-
Костянтин Острозький, ревний захисник православ я, полководець і
засновник (1576 р.) першого в Україні вищого навчального закладу -
Острозької академії; Гальшка Острозька, дочка його брата Іллі, фундаторка
академії, що офіційно зафіксовано в тестаменті складеному 1579 р. в Турові;
першодрукар Іван Федорович

Костянтин Іванович Острозький – захисник православ'я

Але, незважаючи на усі свої перемоги, князь Острозький залишався вірним
сином Православ'я і при всякій можливості домагався послаблень для нього.
За його перемоги король навіть дозволив йому побудувати двох кам'яних
церков у самій столиці - Вільні. Будувалися вони їм і в інших місцях. У 1521
році князь клопотав за Львівське братерство перед королем і домігся зняття
деяких обмежень для православних.
Деякі права, даровані королем у його відповіді на скаргу православних,
проливають світло на їхнє положення:
Росіяни в справах судових мають право приносити присягу не в латинських
костьолах, а у своїх церквах (раніш не мали права).
В усіх справах можуть бути свідками на суді (раніш не могли).
Російські священики можуть ходити по місту до хворих зі Святими
Дарунками в церковних одяганнях, але без палаючих свіч і лише на вулиці,
називаної "росіянки", можуть запалювати свічі.
Магістрат, що складається цілком з католиків і наділених правом призначати
православних священиків, повинний буде тепер брати до уваги і
рекомендацій з боку самих православних (раніш не повинний був).
Тіла небіжчиків російський священик може проводжати через усе місто в
церковному одяганні (до цього не міг), але без свіч і дзвону. Лише на
"росіянки" вулиці він міг запалювати свічі і дзвонити.
Церква багатьом зобов'язана його апостольській самовідданій діяльності.
Завдяки його зусиллям була відновлена православна кафедра в Галичині,
скасована з 1414 р., і першим єпископом у Львові став Макарій Тучанський,
що прийняв титул "єпископа Львівського і Каменецького і намісника
митрополії Галицької".
Висновки. Отже підведемо підсумки життя князя.
Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460-1530), князь, захисник Православ'я
і української народності. Він був близький до двору великого князя
Литовського, відбивав набіги татар і висунувся як хоробрий воєначальник. З
1498 був литовським гетьманом, старостою Брацлавським, Вінницьким і
Звенигородським. Особливо важливу роль зіграв Острозький у війні
великого князя Литовського Олександра з Іваном III. На р. Ведроші
Острозький був

Висновки. Отже підведемо підсумки життя князя.

Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460-1530), князь, захисник Православ'я
і української народності. Він був близький до двору великого князя
Литовського, відбивав набіги татар і висунувся як хоробрий воєначальник. З
1498 був литовським гетьманом, старостою Брацлавським, Вінницьким і
Звенигородським. Особливо важливу роль зіграв Острозький у війні
великого князя Литовського Олександра з Іваном III. На р. Ведроші
Острозький був розбитий московськими військами під предводительством
Юрія Захар'їна (у 1500), узятий у полон і відправлений під строгим наглядом
у Вологду.
У 1507 із прикордоння Острозький втік у Литву. Коли в 1512 татари
наскочили на Волинь і Галичину, він розбив їх під Вишневцем. Наприкінці
1512 почалася нова війна Литви з Москвою. У 1513 москвичі опанували
Смоленськом, але незабаром потерпіли сильна поразка під Оршею, де
литовські війська очолював Острозький. Слідом за тим він успішно відбивав
на півдні набіги татар, поки їхній величезний загін у 40 тис. чол. під
начальством Калгі-Богатиря не вторгнувся в Галичину. Біля Сокальського
замка татари в 1519 здобули перемогу. Острозький був призначений
воєводою Троїцьким і в 1527 розбив наголову татар, що вторглися на р.
Ольшаниці біля Канева.
У своїх турботах про Православну Церкву він усе життя клопотав за неї
перед урядом, завдяки чому було встановлено міцне юридичне положення
Православної Церкви в Литві. За час діяльності Острозького Православна
Церква одержав більш 20 грамот, що розширювали і затверджували її права.
При його сприянні були прийняті і почасти здійснені заходи для підняття
морального рівня народу, визначене положення єпископів і соборян, багато
зроблено по улаштуванню патронатства і визначенню меж мирського
втручання в церковні справи. Похований він у Києво-Печерській лаврі.