Найдавніші книги Київської

Русі

Підготувала Ковальчук Катерина

 З допомогою цієї добірки старожитніх книг,
ви згадаєте або ж поповните знання про цей
літературний період нашої історії. Цікаво,
що першими літописцями були талановиті
літератори, які були вільними від канонів
та традицій, писали щиро й оригінально.
Найстарші літературні записи велися при
київських княжих дворах вже на початку
X століття.
 “Повість минулих літ”
 Найдавнішим літописом, що дійшов до наших днів,
вважається «Повість минулих літ», автором-укладачем
якої був Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря,
який писав історію Київської Русі аж до 1116 року.
У давній літературній пам’ятці висвітлюється опис
розселення 14 слов’янських племен. Описуються їхні
звичаї, обряди і закони.
 Досить цікавим фактом є те, що літописець описує закони
та звичаї й інших народів (сірів, бактріян, халдеїв,
вавілонян, гелів, амазонок, половців), які проживали поза
межами Київської Русі. Цей факт засвідчує, що тоді вже
були закладені певні уявлення про інші народи.
 “Слово о полку Ігоревім”
 Вершина поетичної творчості київської доби —
це славнозвісний літопис «Слово о полку Ігоревім ». Автор
цього літературного твору достеменно не відомий, але судячи
з того, як він описує суспільство та давню Русь, можна зробити
висновок, що ця людина шанує свій край та людей в нім.
І що вражає — це те, що автор досконало володіє літературною
формою, вміло поєднує епос із лірикою. Коли читаєш цей
давній літопис, виникає відчуття його присутності
і співпереживання подіям, про які йдеться. Такий твір міг бути
написаний лише в суспільстві, яке мало значні культурні,
зокрема, літературні традиції. Основна тема цієї літературної
пам’ятки — це об’єднання всіх земель Київської Русі для
утвердження державності, збереження культурних надбань.
 “Слово про погибель Руської
землі”
 Цей давній літературний твір написаний приблизно
в XIII столітті. Він описує наслідки татаро-
монгольських набігів на Київську Русь. Цей літопис
висвітлював не тільки трагічні події, але й описував,
якою була його батьківщина до нападів ворога, і яку
велич та красу мала. Як правило, опис
та акцентування на могутності вітчизни було
у вступі літопису. Таким чином це нагадування мало
на меті підняти патріотичний дух народу.
За поетичною структурою та в ідейному відношенні
твір близький до «Слова о полку Ігоревім».
 Пам’ятка давньоруської літератури, яка міститься
в Лаврентіївському літописі. Це заповіт великого київського князя
Володимира Мономаха своїм нащадкам. Імовірною датою
написання цього літературного твору вважається 1117 рік.
У «Повчанні» Володимир Мономах засуджує князівські свари. Він
рішуче виступає проти беззаконня і тих «лукавих» государів, які
чинять зло, викликаючи своїм правлінням «шумовиння крові»
й народні повстання. На його думку, княжу владу слід обмежити
радою. Цікавим є те, що великий князь посилається у «Повчанні»
на притчі царя Соломона зі «Старого Завіту», використовує
афоризми античних філософів — Плутарха, Демокріта, Діогена,
Геродота, Арістотеля, Піфагора. Такого роду заповіт міг з’явитися
тільки в середовищі, де культура посідала одне з головних місць
в житті держави.
Дякую
 За
 Увагу
 !!!