Богдан Хмельницький біографія

коротко Богдан Михайлович Хмельницький народився 27 грудня 1595 в селі Суботів (одна з
версій) у родині сотника чигиринського полку Михайла Хмельницького. Історики висувають різні
версії про місце народження Богдана Хмельніцкого. Навчання Богдана Хмельницького почалося в
київській братській школі, після закінчення якої він вступає до Єзуїтський колегіум в Ярославлі. І
надалі продовжує навчання у Львові. Характерно, що опанувавши мистецтвом риторики і письма,
а також досконало польською мовою та латиною, Хмельницький не перейшов в католицтво, але
залишився вірним батьківській вірі (православ’ю). У 1620-1621 роках Богдан Хмельницький бере
участь у польсько-турецькій війні, під час якої гине його батько, а він сам потрапляє в полон. Після
двох років полону Хмельницькому вдається втекти (за іншими даними, був викуплений
родичами). Після повернення до Суботова він записується в реєстрове козацтво. Потім в біографії
Хмельницького починається низка походів із запорожцями на турецькі міста. Під час повстання
козаків 1630-1638 років ім’я Хмельницького згадується тільки один раз при підписанні договору
про капітуляцію, який був написаний рукою Хмельницького (він був генеральним писарем у
повсталих козаків) і підписаний ним та козацьким старшиною. 1899 грн. 122 грн. 95 грн. Скидка
20% 1635 – за хоробрість був нагороджений золотою шаблею від польського короля Владислава
IV. У 1644-1646 роках брав участь у війні Франції з Іспанією, командуючи більш ніж двохтисячного
загоном козаків. Скориставшись відсутністю Хмельницького, польський підстароста Чаплинський,
напав на його хутір і пограбував його. Безплідні спроби шукати відплати на суді призвели до того
що Хмельницький підняв у січні 1648 року козаків на бунт, які проголосили його гетьманом. З 1648
років Хмельницький з чотирьохтисячним військом виступив проти поляків. Це був початок нового
козацького повстання, яке незабаром перетворилося на Національно-визвольну війну
українського народу, очолену Б. Хмельницьким. У битві біля Жовтих Вод і під Корсунем повсталі в
союзі з татарами розбили польське військо, але не змогли повною мірою скористатися плодами
перемоги. Хмельницький був проголошений гетьманом і урочисто вступив до Києва. Після
відновлення військових дій українські війська під командуванням Хмельницького завдали
полякам нищівної поразки, але через зраду кримського хана Хмельницький був змушений укласти
невигідний і недовговічний Зборівський мирний договір, по суті тільки підтвердив колишні права
малоросійського козацтва. Війна тривала. На початку червня 1651 відбулася битва під
Берестечком, що закінчилося поразкою козацького війська. Кримський хан кинувся навтіки, а коли
Богдан намагався зупинити його, захопив гетьмана і близько місяця утримував в полоні. Восени
був укладений Білоцерківський договір, який знищив майже всі завоювання українського народу.
Але Хмельницький продовжував боротьбу і через рік вщент розгромив двадцятитисячне польське
військо під Батогом. Переконавшись, що Україні не обійтися власними силами, Богдан звернувся
до Москви з пропозицією про возз’єднання України з Росією. у 1654 році в Переяславі уклав
військовий союз з Московським царством, згідно з якою Україна увійшла до складу Московської
держави на конфедеративній основі, й скерована також проти Речі Посполитої.. Наприкінці свого
життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в
амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету. Богдан Хмельницький перебував на чолі
гетьманської управи до самої смерті. Помер Богдан Хмельницький 27 липня 1657 від інсульту.
Похований у селі Суботові, в побудованій ним самим кам’яної церкви, існує до теперішнього часу.
Княгиня Ольга

Достеменно невідомо де і коли народилась майбутня правителька. Існує

безліч теорій, припущень та домислів на цю тему, але жодне не має
фактичного підтвердження.

Відомо лише, що князь Ігор І був скорений красою та войовничим характером

юної Ольги, а у «Повісті временних літ» зазначено: «от Плескова», «… Неци
же глаголють, яко Ольгови дщи бе Ольга». Також зазначено, що мала вона
високий соціальний статус, адже володіла двором у Вишгороді. Територіальне
походження не означає її російської приналежності, бо до XV століття Псков,
як і Новгород, не належали Московії.

У 903 році, згідно з літописними записами, князь Ігор одружився з Ольгою.

Єдиною відомою нам дитиною був син Святослав, який народився у 937 році.
У деяких документах згадуються ще два імені – Предслава і Володислав, але
підтвердженнь, що це діти Ольги та Ігоря, не знайдено.

Ігор Рюрикович вів здебільшого зовнішню політику і намагався отримати

якомога більшу вигоду від підпорядкованих племен. Це і привело його до
загибелі. Зібравши данину з древлян, князь вирішив що вони можуть дати
більше і повернувся вимагати оплату вдруге. Розлючені жителі покарали
жадібного правителя і жорстоко стратили його, розірвавши навпіл.

Отже, у 945 році княгиня стала вдовою і правління державою лягло на її

плечі, бо син Святослав був замалим. В середині Х століття жителі руських
земель були язичниками і помста була священним обов’язком. Так, одне
старословянське прислівя говорить: «Хто не відомстить — за того Бог не
відомстить». Тому княгиня, вбита горем, отримавши з рук дружинників меч
свого чоловіка, почала планувати помсту.

Довго чекати не довелось. Древляни, сп’янівши після вбивства Ігоря І,

вирішили одружити свого князя Мала з Ольгою і отримати в руки всю владу.
Але княгиня не була слабка духом і рішучості їй не бракувало. Тому, коли
прибули посли щоб засватати її, вона заманила їх в пастку і поховала живцем.
Не знаючи яка доля спіткала першу делегацію, древляни відправили другу. І
цього разу не аби кого, а князів, бояр і купців. Та, на жаль, доля і їх не
пощадила. Наказавши розтопити баню для поважних гостей, Ольга закрила їх
всередині і підпалила.

Ольга розуміла, що для збереження влади і зміцнення свого становища в

Києві, їй потрібна кривава перемога. Тому вона пише древлянам листа : «Се
вже йду я до вас. Тож готуйте медів багато у граді, де вбито мого мужа. Хай
поплачу я над труною його і вчиню тризну мужеві моєму». Під прикриттям
язичницького обряду, згідно з яким влаштовувались військові ігри, бенкет та
жертвоприношення на честь померлого, було порізано п’ять тисяч древлян.

У 946 році, щоб остаточно провчити древлян, Ольга разом із сином і

дружиною вирушила в похід. Біля міста Іскоростень княгиня віддала
Святославу батьків меч і той, встромивши його в землю, розпочав битву. За
наказом Ольги місто було взято в облогу і ніяк древляни не могли відбити
натиск війська київського. Щоб завершити свою справу, княгиня знову пішла
на хитрість. Вона пише листа: «До чого ви хочете досидітися? Чи ви хочете
всі з голоду померти, не згоджуючися на данину. Ваші гради вже взяті і люди
давно обробляють свої ниви». Місцяни недовірливо поставились до цього і
відповіли, що навряд княжна по данину прийшла, вона певно жадає
помститись. На це Ольга відповіла так: «Я вже помстилася за чоловіка свого,
коли прийшли ви до Києва, і вдруге, і втретє тоді, коли чинили тризну
чоловікові моєму. Тому я вже не буду помсти чинити, а хочу взяти потроху
данини і, помирившись з вами, піду назад».

Попросила вона прислати їй по три голуби та по три горобці з кожного двору.

Древляни здивувалися такій великодушності та одночасно зрадівши,
відправили їй те, що попросила вона. Дружинники відступили, а як
опустилась ніч на Іскоростень, вони прив’язали до лапок трут та підпаливши
його, випустили птахів на волю. До світанку від міста лишився тільки попіл.

Це була єдина війна за час правління Ольги.

Оскільки її попередники більше зосереджували увагу на зовнішній політиці,

походах і завоюванях, княгиня вирішила укріпити внутрішній стан держави.
Вона була першою, хто упорядкував систему збору данини. Були введені так
звані «броки» чи «уроки», згідно з якими племена у вказаний термін повинні
були внести грошову і товарну виплату в організовані нею пункти київської
влади, що звались погости, і, фактично, були першими адміністративно-
територіальними одиницями Київської Русі.

Княгинею були також організовані полювальні угіддя, оскільки руське хутро

цінувалось купцями з багатьох країн.

У перші роки правління Ольга об’їхала всі державні володіння і побачила що

кожне плем’я живе за власними язичницькими законами. А для єдності
держави важлива однодумність. Тому княгиня наважується на довгу подорож
до Константинополя.

Коли Ольга прибула, їй довелось чекати півроку на зустріч з імператором. І

ось коли це сталося, Костянтин Багрянородний був скорений красою цієї
жінки. Він вирішує одружитись із нею. Та в княгині були інші наміри.
Проявивши винахідливість, вона нагадала що за віросповіданням є язчницею,
але готова з рук імператора прийняти християнство.

Так, в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року в Константинополі, в Соборі святої

Софії, патріарх Феофіліктій і Костянтин VII Багрянородний особисто хрестили
княгиню. Після обряду хрещення імператор знову спробував схилити княгиню
до одруження, на що отримав відповідь : «не годиться хрещеному батьку за
дочці женитися, то великий гріх». Така хитрість і жвавість розуму ще більше
вразили Костянтина, тому відпустив він Ольгу в Київ із коштовними
дарунками.

Повернувшись додому, княгиня починає провадити активну політику з метою

хрещення Русі. Але на той час її син Святослав вже був достатньо дорослий,
щоб самостійно правити державою, а на додачу ще й ярим язичником. Тому у
962 році, заручившись підтримкою бояр, основна маса яких походила з
древніх слов’янських та варязьких родів, він усунув старіючу матір від влади.

Решту свого життя княгиня Ольга провела будуючи християнські церкви та

монастирі. Так у Йоакимівському літописі згадується про будівництво в
Київському акрополі дерев’яного храму святої Софії, а у «Повісті временних
літ» говориться про великий київський палац княгині Ольги.
Померла княгиня 11 липня 969 року і була похована згідно з християнським
звичаєм у київському храмі святого Миколая. Княгиня Ольга стала першою
християнкою серед правителів і мріяла охрестити Русь. Нажаль, їй це не
вдалось, але за декілька десятиліть у 988 році її онук Володимир
Великий завершив розпочату справу.

За її силу, розум і намір запровадити християнство у 1547 році Ольга була

визнана рівноапостольною святою та покровителькою вдів і навернених
християн.